Екзистинційна криза

Основоположники:
Карл Яспер, Жан Польфсарт, Марло Кунті, Кам’ю.
Ірраціоналістична філософія яка займаєється не об’єктивним, а внутрішнім
світом людини.
Питання:
1.Існування (екзистенція) людини.
2.Буття людини, світу та їх взаємозв’язок.
3.Свобода людини.
Структуралізм
(сер. 20 ст.)
Основоположники:
Фердинанд Де Сосюр.
Важливе не буття, а відношення, а також не суб’єкт, а структура.
Намагалися розглядати явища у їх структурних відношеннях.
Основні риси:
1.Аналіз структур. Аналіз вивчення структурних відношень між елементами
явища і структурними схемами
2.Системний підхід. Для розуміння явища необхідно розглядати їх як частину
більшої системи.
3.Універсальні(-сть) структури. Деякі структури можуть бути універсальними і
застосовуватись до різних дисциплін та об’єктів вивчення.
4.Символи та коди. Структуралізм підкреслює роль символів та кодів у мові та
культурі, досліджує як символи та коди використовуються для передачі значень
та сприйняття культурних явищ.
5.Опозиція та суперечність. Структуралізм акцентує увагу на бінарних
опозиціях (чоловік- жінка, добро- зло) та суперечностях як основних складових
структур.
Представники:
Клод Леві Стросс (синтез мови, аналізу та культури)
1)Припускав існування “іншого плану” дійсності, що лежить в основі реальності
яка споглядається.
2)Структурна схожість явищ культури та явищ мови.
Жак Лакан (структурний психоаналіз-навчити суб’єкта розуміти істину не
свідомо)
1)Не свідоме структуроване як мова. Мова первинна по відношенню до буття та
свідомості, вона універсальне джерело творчості, що породжує як поняття, так і
самі речі.
2)Три рівні психіки: Реальне- сфера біологічних потреб, воно. Уявне- це
сприйняття себе, я. Символічне- культура, над я.
Роллан Барт (літературна теорія)
1)Відносився до структуралізму як до діяльності, вважав, що для пізнання,
функціонування об’єкта треба цей об’єкт розібрати, а потім зібрати, але
фактично зібраний об’єкт вже не буде тим об’єктом який розбирався.
2)Метамова- це мова за рахунок якої уможливлюється наукове дослідження.
Вважав, що текст це свідомість, що явилась.
Мішель Фуко
1)Вважав, що структура об’єктивніша за історію.
2)Вважав, що історія більше схожа на міфологію, а її притензія, на особливий,
унікальний контакт з реальністю, без підстав, тому що історія не спирається на
дійсний факт.
3)Фуко надавав перевагу мові перед суб’єктом. Вважав, що структури мови це
приклад об’єктивних структур.
4)Не свідоме являє собою необхідну умову об’єктивного пізнання.
Феноменологія
Вчитель - це брентано, а учень - це гусерль.
1)Весь світ наших уявлень складається з фізичних та ментальних феноменів.
2)Уявлення – це не результат, а процес. Акт уявлень.
3)Ментальні феномени, або суть уявлення, або базуються на уявленні.
4)Фізичні та ментальні феномени можуть бути як просторово часовими, тільки
просторовими або тільки часовими.
5)Інтенціональність(спрямованість на об’єкт) властивість, що стосується лише
метального.
6)Деякі ментальні феномени можуть бути спрямовані тільки у “внутрішній
свідомості”. Фізичні феномени сприймаються в зовнішній свідомості.
Феноменологія – це про явища.
Ноумен і феномен
Філософська Германефтика
Вадабер (істина та мед)
1)Розробляє філософську германефтику Гайденера, оп відношенню до традиції
германефтики як теорії інтерпритації текстів.
2)Людське буття як буття-у-світі першопочатково заходиться в ситуації
розуміння, тлумачення розуміння і є завданням герменефтики.