ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ.КУЗНЕЦЯ

Контрольні Питання до теми 8

Виконав:
Студент 1 курсу
Групи
6.03.073.01.21.1
Панібратець Даниїл

ХАРКІВ-2022
1. Що є предметом розгляду метафізики?
Метафі́зика — галузь філософії, розглядає буття як буття, досліджує граничні й
надчуттєві принципи, причини та засади буття
2. Які типи метафізики виокремив Е. Берті?
Іментна, Трансцендента, Натуралістична, Метафізика участі, Матеріалітична,
Метафізика досвіду, Ідеалістична.
3.  Розкрийте основні аспекти значення метафізики в історії
філософії.
Термін метафізика часто використовується у філософії, однак, різні філософи
вкладають у нього різне значення, розширюючи або звужуючи область його
застосування. При різному трактуванні терміну змінюється ставлення до нього.
Тому значення терміну дуже сильно залежить від контексту.
4. Окресліть проблемне поле онтологічних питань.
Якщо питання про статус філософії Кант намагався вирішити шляхом пошуку
метафізичних апріорних синтетичних суджень і, не знайшовши їх, наділив
філософію регулятивною функцією відносно наук, моралі і т. д., то сьогодні
проблемне поле пошуку рішення і ширше, і складніше, ніж за часів Канта, Гегеля,
Енгельса. При чому не тільки через величезний масив якісно різноманітних наук, в
тому числі міждисциплінарних (фізична хімія, космічна біологія і т.п.), а й у зв'язку з
стрімкою динамікою революційних змін у науці і філософії.
5. Коли проблема буття привернула увагу філософів? Як розумів
буття Парменід?

Постановка проблеми буття і специфічне її рішення виявляється вже в античній

філософії. Вперше зробив спробу визначити поняття буття Парменід. На його
думку, буття підрозділяється на два світу. Буття - це те, що сприймається розумом
і те, що вічно є і не може осягатися органами чуття. Буття подібно до величезного
кулі, який заповнює собою всі, і тому він нерухомий. Світ чуттєво сприймаються
речей, об'єктів, як вважає Парменід, є мінливим, тимчасовим, минущим. Це,
швидше, світ небуття. Однак, в філософії Парменіда ще не простежується
взаємозв'язок цих світів, тобто буття і небуття.

6. У чому полягає відмінність між "сильним" та "слабким"

розумінням поняття "буття"?
Буття — це весь існуючий оточуючий світ, всеохоплююча реальність Всесвіту як
Світобудови. Буття є все те, що існує і проявляє себе в існуванні різних
реальностей. Поняття Буття первісне протилежне поняттю Хаосу, руйнуючому
началу, яке веде до деструкції оточуючої дійсності і неіснування. Буття первісне
передбачає реальну і концептуальну єдність світу як Універсуму. Тому поняття
буття має для людини універсальний характер як оптимістична констатація на-
явності максимально широкої і відкритої для людини реальності, в якій вона може
реалізувати всі свої можливості і потенціали.
7.  Які форми буття виокремлюють у сучасній філософії?
Суспільне Буття, Буття окремої людини в суспільстві, Об’єктивне духовне буття,
Індивідуальне духовне буття, Специфічне людське буття, Буття людини у світі
речей, Буття рукотворної природи, Буття недоторканної природи.
8. Назвіть атрибути буття.
Основними Атрибутами буття вважаються Рух, простір, час і відображення.
9. За яким принципом виділяють філософські позиції щодо
розуміння похідних характеристик буття?
До найпоширенішої класифікації філософських позицій, які є узагальненням
розуміння вихідних характеристик буття:
– монізм – розуміння буття як єдиного у своїй основі;
– дуалізм – визнання двох перщооснов буття – матеріального та
духовного- рівноправними і взаємодіючими;
– плюралізм – розуміння буття як абстракції від реально існуючої
множини речей, якостей, процесів і явищ;
– субстанціалізм – визнання того, що за поверхнею явищ лежить
глибинна внутрішня сутність;
– реїзм – позиція, згідно з якою немає ніяких сутностей поза речами;
– організм (або організмизм) – позиція, згідно з якою будова світу
подібна до організму, тобто внутрішньо пов’язана так, що окремі елементи
не мають у ній самостійного значення;
– механіцизм – позиція, згідно з якою елементи світобудови пов’язані
суто зовнішньо, тобто механічно;
– динамізм (діалектизм) – феномен, згідно з яким світ постає рухливим;
– статичність – позиція, згідно з якою світ у своїй основі незмінний.
10.  Яку онтологію Світу пропонує сучасна космологія?
Сучасна космологія пропонує нам картину Всесвіту, яка витримує перевірку на
істинність/правдоподібність та емпіричне обґрунтування. Вона побудована на
беззаперечних сумісних та узгоджених положеннях і концепціях попередньої
фізики та астрономії про фізичний світ. Їх приймає переважна більшість науковців
світової космологічної спільноти, вони відкриті для численних перевірок.
11.  Які риси специфікують буття людини?
Поняття «сутність людини» відтворює те головне та глибинне, що визначає всі
особливості людини, зокрема і її природу. З давніх давен й до нашого часу
філософи обґрунтовують свої погляди на людину, визначаючи її сутність. Для
цього вивчаються основні риси людини як біологічної та соціальної істоти,
культурного та цивілізаційного феномену, особливості людських практик впливу на
світ природи та соціуму, специфіка людського спілкування та пізнання світу тощо.
12. Як ви вважаєте, чи можна розглядати світ духовних
цінностей?
Сама культура визначається аксіологічно як сукупність матеріальних та духовних
цінностей та способів їх творення та трансляції. Цінності як такі нерозривно
пов'язані з соціокультурним контекстом і можуть розглядатися як деякі кванти
загального культурного поля. Саме в цьому сенсі можна розглядати цінності як
структурні інваріанти різних культур, що визначають як змістовну специфіку
конкретної культури як арсеналу ефективних адаптивних стратегій, а й
особливості її динаміки та розвитку. Чавчавадзе Н.З. так і визначає культуру як
"світ втілених цінностей", розрізняючи цінності-кошти та цінності-мети.
13. Яке онтологічне підґрунтя мають основні філософські
концепції свідомості?
Треба наголосити принаймні два виміри існування сенсів. По-перше, вони
формуються відповідно до історичної ситуації, певної історичної доби існування
суспільства. Так постає соціокультурний та цивілізаційний контекст, в якому
формулюється можливий спектр відповідей на питання про сенс людського життя.
Філософи обґрунтовують такі відповіді у вигляді філософських концепцій,
узагальнюючи особливості свого історичного часу. По-друге, це особистісний
вимір. Йдеться про індивідуалізоване розуміння сенсу життя, власне розуміння
його особистістю. Отже, це багатоманіття сенсів, що виражають ставлення кожної
людини  до власного життя. Втім, історичні особливості суспільного буття
впливають на індивідуальні визначення.
14. Розтлумачте особливості проявів свідомості.
Свідомість-це не обєктивна,а субєктивна реальність.Вона є тим «для себе
буттям»,яке виникає на найвищому рівні розвитку матерії.Вона є тим «внутрішнім
світом»,який відкритий світові зовнішньому.Вона відображає цей зовнішній світ,і в
своїй творчій діяльності так чи інакше «відштовхується» від нього.,саме в ньому
знаходить свій вихідний матеріал.Але те,що становить зміст свідомості і є її
продуктом – відчуття,сприйняття,уявлення,думки,ідеї, мрії і т.п.,- саме по собі
позбавлене будь-яких речовинних і взагалі матеріальних характеристик.
15. Як свідомість виявляється у своїх функціях?

1. Пізнавальна, яка реалізується в придбанні і накопиченні знань про природу,

суспільство і саму людину.
2. Творчо-конструктивна, що виявляється у випереджаючому відображенні, в
уявному моделюванні майбутнього і в цілеспрямованому перетворенні на
цій основі дійсності, у створенні, зокрема, предметних форм, не існуючих в
природі. Природа не будує літаків, не пече хліб, не пише романи. Все це
продукти людського розуму і людських рук. Інколи, окремо виділяють
прогностичну (людина до певної межі з деякою вірогідністю може
передбачати майбутнє, прогнозувати свої дії, будувати плани і здійснювати
їх).
3. Регулятивно-управлінська, що забезпечує розумне регулювання і
самоконтроль поведінки і діяльності людини, її взаємини із зовнішнім
світом.
16. Що таке ідеальне?
Ідеальне — філософська категорія, протилежність матеріального, реального.
Ідеальне в ідеалістичній традиції розуміється як самостійне нематеріальне начало,
що існує поза простором і часом (дух, ідеї). Ідеальне в матеріалістичній
традиції розуміється як відображення в свідомості зовнішнього світу, суб'єктивний
образ об'єктивної реальності. У марксизмі трактується як відображення
зовнішнього світу в формах свідомості і діяльності людини як суспільної істоти,
продукт і форма соціальної практики (на відміну від простого продукту пасивного
індивідуального споглядання).