ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ.КУЗНЕЦЯ

Контрольні Питання до теми 5

Виконав:
Студент 1 курсу
Групи
6.03.073.01.21.1
Панібратець Даниїл

ХАРКІВ-2022
1. Які риси поєднують представників німецької класичної
філософії?
Німецька класична філософія — термін, що
об'єднує філософські праці німецьких мислителів кінця 18-го — першої половини
19-го століття. До визначних представників німецької класичної філософії
заведено відносити Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Феєрбаха. Термін вживався в
радянській і вживається в пострадянській філософській літературі. В європейській
філософській літературі поширений термін німецький ідеалізм, до якого відносять
майже всіх цих філософів за винятком матеріаліста Феєрбаха.
Затвердженню терміну сприяла книга Фрідріха Енгельса «Людвіг Феєрбах і кінець
німецької класичної філософії».
Передумовою виникнення німецького ідеалізму було
заснування університетів нового типу, зокрема Берлінського університету.
Університети були провідними центрами філософської думки в
епоху середньовічної схоластики. Проте середньовічна філософія була
підпорядкована теології. На початку нової історії та в епоху
Просвітництва основний внесок у розвиток філософії робили мислителі поза
університетськими стінами: від Спінози до Вольтера. Наприкінці XVIII століття в
Німеччині виникли університети світського характеру, більше не підпорядковані
богослов'ю, як основній дисципліні, й філософія зайняла в них
центральне світоглядне місце.
2. У чому особливості розуміння І. Кантом процесу пізнання? Що
таке «коперніканський зворот» у гносеології, який здійснив І.
Кант?
Кант представляє через так званий «коперніканський переворот», в якому не
знання мають узгоджуватися з дійсністю, як вважалося раніше, а дійсність як
предмет знання має узгоджуватися з тим апріорним категоріальним апаратом, що
дається людині до будь-якого досвіду. Констатується, що І. Кант висуває
концепцію трьох сходинок пізнання: чуттєвого споглядання, розсудку та розуму,
що виступає у формі антиномій. Так І. Кант приходить до дуалізму, роздвоєння
світу на сферу, яку можна пізнати науковими засобами (чуттєвий світ явищ,
«речей для нас»), і сферу, недоступну розуму, надчуттєвий світ сутностей і
непізнаваний світ «речей у собі».
3. Що таке трансцендентальний суб’єкт у філософії І. Канта?
Трансцендентальний суб'єкт представлений складною системою загальних і
необхідних апріорних форм категоріального синтезу. Завдяки їх універсальності
людський досвід, як би не був він своєрідний і унікальний, організовується
відповідно до цих загальними формами.
4. Які пізнавальні здібності людини виокремив І. Кант?
Завершальна частина системи критичного ідеалізму - "Критика здібності
судження", в якій К. намагався остаточно подолати вихідну "прірву" між природою
й свободою, феноменальним і ноуменальним світом, теоретичним і практичним
розумом, наукою й моральністю, "перекинути" між ними "міст". Між світом свободи
й світом природи як їх єднальна ланка лежить світ краси. У "здібностях душі" між
 "пізнавальною здібністю" і "здібністю бажання" К. знаходить "чуття задоволення й
незадоволення"; в пізнавальних здібностях ланкою, що опосередковує розсудок і
розум, є "здібність судження", котра, як і перші дві, має свій апріорний принцип -
доцільність (у розсудку - закономірність, у розумі - конечна ціль). Доцільність і є те
спільне, що є між природою й естетичною діяльністю. Ученням про цілі та
доцільність є телеологія.
5. Що таке категоричний імператив, які формулювання він має?
Категори́чний імперати́в — фундаментальний моральний принцип Канта. За
Кантом, існує єдиний фундаментальний моральний принцип: чинити так, аби
завжди розглядати інших людей як цілі, а не як засоби.
6. У чому виявляється діяльнісний характер свідомості, згідно з
Й. Г. Фіхте?
Походженням і функціями свідомості пояснюється те, що вона за своєю природою
має діяльнісний і суспільний характер; до "компетенції" свідомості відноситься
осмислене відображення дійсності, розуміння її, певне ставлення як до предметної
дійсності, так і до інших людей (суспільства) оцінка речей, явищ, подій, людських
вчинків - відповідно до певних понять і критеріїв. Свідомість існує, насамперед, як
властивість окремої людини, як внутрішній світ її "Я". В кожен момент життя вона є
діалектичною єдністю, переплетенням, взаємодією індивідуально-особистісного і
суспільного.
7. У чому полягає сутність натурфілософії Ф. Шеллінга?
Справжня суть речей не душа і не тіло, а тотожність того та іншого. Конкретизація
центрального принципу філософії Фрідріха Шеллінга не випадково віднесена ним
до розділу «Натурфілософія». Термін натурфілософія впроваджується для
визначення форми розуміння природи. Натурфілософія є альтернативною
теоретичному природознавству.

Фрідріх Шеллінг формулює три принципи натурфілософії:

 по-перше, природа матерія єдина. В ній немає абсолютних якісних різниць, які
раніше називали різноманітними субстанціями або першоелементами, що не
розкладаються, і якими із давніх-давен звикли вважати повітря, воду, вогонь;
 по-друге, природа розвивається і змінюється. Природа не тільки продукт, а є
продуктивність, абсолютна діяльність. Ступені розвитку природи це її потенції
(можливості);
 по-третє, в основі вчення про природу лежить принцип загальної подвійності.
Життя є єдність двох процесів розпаду і відновлення речовин. Подвійність у
кожному живому тілі постійно підтримує оновлення матерії. Зрозуміло ж, природа
(матерія) для Фрідріха Шеллінга це єдине ціле, що розвиває подвійність і є
джерелом постійного оновлення. Природа, основа всього існуючого, є «велика
філософська таємниця».
8. Що таке «Абсолютна ідея», згідно з Г. В. Ф. Гегелем? Як
відбувається процес саморозвитку Абсолюту?
Абсолю́тна іде́я (нім. absolute Idee) — філософське поняття, яке позначає
надприродне і нічим не зумовлене духовне начало, доприродну сутність,
«божественну» думку, надсуб'єктивний розум, який породжує реальний
матеріальний світ — природу, людину, суспільство, а також людське мислення.
9. Як ви розумієте висловлювання Г. В. Ф. Гегеля «Все дійсне є
розумним, а все розумне – дісним».
На мою думку, в процесі розвитку все, що було дійсним, стає недійсним, втрачає
свою необхідність, право на існування, свою розумність. Місце відмерлої дійсності
мирно займає нова дійсність, якщо стара була досить розумною, щоб загинути без
опору, і насильно, якщо опирається цій необхідності. Таким чином, це гегелівське
положення перетворюється завдяки самій гегелівській діалектиці в свою
протилежність: все дійсне стає з часом нерозумним, а значить, воно нерозумне
вже по своїй природі; а все, що є розумним в людських головах має стати дійсним,
хоч як би воно не суперечило існуючій дійсності.
10. У чому полягає суперечність між системою і методом Г. В. Ф.
Гегеля?
Філософська система Гегеля і його діалектика, діалектичний метод, не
узгоджувалися між собою. З одного боку, Гегель вважав свою систему
завершеною, остаточною, незмінною. З іншого ж боку, його діалектичний метод
вимагав зміни, руху, розвитку, які, з точки зору діалектики, є найзагальнішими
принципами буття. Тому основною суперечністю гегелівського філософського
вчення була суперечність між його консервативною, незмінною системою і його ж
діалектичним методом.
11. Які принципи є основою діалектичного бачення світу?
До принципів діалектики належать: визнання об'єктивності змісту логічних форм
діалектики; суб'єктивність форм їх відображення, пояснення (інтерпретації);
історичність, змінність пізнавальних форм; визнання ролі практики в еволюції
методів, засобів діалектики. Принциповими є положення: "все взаємопов'язано",
"єдність багатоманітного", "все розвивається", "все пізнається через суперечність"
тощо. Залежно від свідомо обраного принципу розрізняють об'єктивну і суб'єктивну
діалектику (діалектика речей і діалектика ідей), "позитивну" і "негативну"
(діалектика, яка наголошує на моментах виникнення нового, досконалішого;
діалектика, яка абсолютизує моменти руйнування, знищення), ідеалістичну і
матеріалістичну (діалектичне мислення, яке ґрунтується на різних принципах
розуміння світу - матеріалізмі й індивідуалізмі). Принципи діалектики визначають
особливості діалектичних поглядів, акценти, які дослідник вважає за потрібне
зробити у своїх діалектичних роздумах. Обрана діалектична точка зору (принцип)
впливає на вибір теорії діалектики, зумовлює її категоріальний апарат, ієрархію
понятійних одиниць (категоріальну сітку).
12. Сформулюйте основні закони діалектики.
Діалектика спирається на три основні, універсальні закони: закон взаємного
переходу кількісних змін у якісні, закон єдності і боротьби протилежностей
і закон заперечення заперечення.
13. Чому матеріалізм Л. Фейєрбаха називають антропологічним?
Фейєрбах розвиває антропологічний матеріалізм. У центрі нової філософії,
говорить Фейєрбах, повинна бути поставлена людина, людина як природна істота,
а не тільки як розум. Людина є вищим проявом природи, саме в ній виявляється
єдність буття і мислення. Тому антропологія повинна стати загальною наукою.
14. Як Л. Фейєрбах пояснював походження релігії?

Відповідно до принципів антропологічної філософії Фейєрбах пояснював різні

явища, в тому числі і релігію. На його думку, мистецтво, релігія, філософія і
наука суть прояв або розвиток людської сутності.

Предметом і змістом релігії вважається людина, його безпосередня

сутність. Релігія висловлює істотна відмінність людини від тварини: у тварин
немає релігії. Ця відмінність полягає у свідомості, а свідомість є лише там, де
суб'єкт здатний зрозуміти свій рід, свою сутність. Людина живе подвійним життям -
зовнішньої і внутрішньої, внутрішня - пов'язана з його родом, сутністю. Людина
мислить, тобто розмовляє з самим собою, мислення і слово суть функції роду,
вони можуть виконуватися і без іншого індивіда. Людина одночасно і "Я" і "Ти": він
може стати на місце іншого. Релігія є свідомість людиною себе у своїй живій
цілісності, в якій єдність самосвідомості існує тільки як завершилося єдність "Я" і
"Ти". У релігії, вважав Фейєрбах, є свідомість нескінченного, людина усвідомлює
свою не кінцеву, а нескінченну сутність.

15. Як німецька класична філософія вплинула на становлення

марксизму?

Незважаючи на всі недоліки, властиві філософії Фейєрбаха, безперечним

досягненням її є те, що вона відтворила матеріалістичні принципи і тим самим
справила значний вплив на розвиток філософської думки. Філософська система
Фейєрбаха стала вихідним пунктом формування і становлення марксистської
філософії.

16. Чому К. Маркс критикував гегелевську діалектику?

«Повстання проти Г. Гегеля» К. Маркс розпочав фундаментальним рукописом «До
критики гегелівської філософії права» (1843 рік). На противагу Г. Гегелю К. Маркс
переконливо показав, що прусські порядки розумними та необхідними не є, що
держава аж ніяк не може бути полем самореалізації сім’ї і що, нарешті,
громадянське суспільство (сукупність матеріальних, у кінцевому підсумку,
економічних, життєвих відносин) визначає державу, а не навпаки. У цьому ж
рукописі К. Маркс уперше критикує гегелівську діалектику як спекулятивну,
заперечує його вчення про державу як інституцію примирення інтересів
протилежних класів, висуває та обґрунтовує ідею економічного базису, що
зумовлює політичну та ідеологічну надбудову. Як зауважує Т. Ойзерман,
зазначеним рукописом К. Маркс вступає в процес переходу до матеріалістичного
розуміння історії, підходить до наукового розуміння сутності держави та її
економічного базису.
17. У чому полягає матеріалістичне розуміння історії К. Марксом?
Що таке суспільно-економічна формація?
Суспі́льно-економі́чна форма́ція — одне з базових понять соціальної філософії
марксизму, історичний тип суспільства, цілісний «соціальний організм», що
базується на певному способі виробництва. Одна із основних
категорій історичного матеріалізму.
18. Чи можна вважати марксизм науковою філософією?
Для професорів філософії марксизм у ліпшому разі означав припадковий
параґраф з глави з історії філософії XIX ст. під назвою «Розкладання Геґелівської
школи», що його до того ж вивчають загалом дуже побіжно. Та й самі «марксисти»,
хоча й мали геть инші мотиви, не надавали загалом жадного великого значення
«філософському боку» своєї теорії. Навіть самі Маркс й Енґельс, що так часто
пишалися тим історичним фактом, що німецький робітничий рух у «науковому
соціялізмі» став спадкоємцем клясичної німецької філософії, у жадному разі не
вважали, що науковий соціялізм або комунізм є власне «філософією».