“Скло в архітектурі” ( Скріпкару Тетяна201 гр.

Скло займало особливе місце в галузі будівельних матеріалів з моменту свого відкриття, як через
матеріальні, так і духовні наслідки. Його еволюція визначила новий спосіб осмислення та
сприйняття архітектури. Його найдорожча якість, прозорість забезпечували місце між
матеріальним і нематеріальним. Скло - це межа, фільтр з різним ступенем проникності для органів
почуттів, як вдень, так і вночі. Робота хоче привернути увагу до того, як наявність скла змінює
сприйняття архітектурного простору через його матеріальні та нематеріальні наслідки.

Склоподібний матеріал з часом змінив свій зовнішній вигляд в результаті еволюції в галузі
техніки. Його здатність пристосовуватися до будь-якої ситуації відводила йому особливе місце в
архітектурі. Від маленької скляної сітки до сьогоднішніх суцільних поверхонь, які домінують у
побудові, існують випадки, коли вся оболонка об’єкта виготовляється з матеріалу, що
характеризується прозорістю. На наш погляд, еволюцію скла можна підсумувати як шлях до
досконалої прозорості, а після досягнення її - шлях до матеріальності. "Незважаючи на часте
використання, ми не можемо сказати, що скло є ідеальним матеріалом, викликаючи критику з
точки зору масштабу ідентичність і, однак, у сучасному архітектурному просторі переважає
наявність продукту та його наслідки для людей не вивчаються фахівцями. З нашої точки зору,
необхідно дослідити, як виріб на межі між матеріальним і нематеріальним змінило сприйняття
архітектурного простору.

Як і інші матеріали, що використовуються у мистецтві будівництва, скло має відчутні

характеристики. Він виражає дух сучасного суспільства і дозволяє пропускати світло, забезпечуючи
необхідні умови для здійснення діяльності. Скло відповідає всім цим умовам, ставши одним із
улюблених матеріалів сучасних архітекторів, особливо завдяки своїй специфічній універсальності.
У сучасному місті скло не є одним з найулюбленіших виробів.

Прозорість можна вважати найважливішою властивістю скло, що відрізняє його від інших
матеріалів з тих пір і почалося. На час свого відкриття скло не отримало ясності ідеально, але з
часом, після набору експериментів, досягнуто прозорості. Завдяки ясності, продукт розглядався
особливий матеріал, що виражає духовність і наближається до ідеї нематеріального. Той факт, що
ми можемо бачити крізь скло, відрізняє його від інших матеріалів, робить його незвичайним і
цінним. Прозорість завершена багато слів спадає на думку, коли ми думаємо про скло. Наш погляд
виходить за межі глянцевої і холодної поверхні, залишаючи враження нематеріального матеріалу.
Кількість скла, що використовується в даний час у будівництві, перевищила кількість раніше
використовуваного, і виріб стає незамінним. Ми підкреслюємо той факт, що в сучасному
суспільстві скло стало більше споживчим товаром, і особи, які використовують побудований
простір, більше не зацікавлені приписувати йому цінності духовного характеру, як це було в
минулому. Однак скло дуже добре підкреслює дух сучасних міст, висловлюючи ідею прогресу
протягом більш ніж 100 років. Прозорість пов'язана з відкритим суспільством та публічним
простором, що розширює його фізичні межі. На додаток до прозорості та крихкості зберігається
нематеріальність скла. Ми не можемо сказати, що скло - легкий матеріал, але форма, в якій воно
представлено у будівництві порівняно з іншими виробами, залишає у нас враження вразливості.
Механічні удари роблять її поверхню часто легко зламаною. Як ми вже говорили, скло - матеріал
протиріч. Хоча по суті крихка, вона не виражає свого віку і не дає часу залишити на ній сліди. Ми
не могли б обговорювати нематеріальність скла, якби не враховували наявність світла, скляна
поверхня може сприйматися по -різному в залежності від кількості природного або штучного
світла. За нестачі світла скло виступає як будь-який інший продукт, і сонячні промені не
пропускають, якщо вони не зіткнуться з матеріалом, порівнянним зі склом. На відміну від інших
будівельних виробів, які втрачають свою матеріальність вночі, за наявності штучного світла скло
панує в архітектурному просторі, заперечуючи його нематеріальність є показовою з точки зору
скляної архітектури.
 З результатів, що обговорювалися раніше, наявність скла в архітектурному просторі надає йому
складний характер, іноді заплутаний, що не дозволяє декодувати в результаті огляду. З нашої
точки зору, як скло впливає на наше сприйняття у побудованому просторі, - це фільм Жака Таті
"Playtime". Режисер підкреслює у своєму фільмі ту плутанину, яку відчуває суспільство через появу
технологій. З архітектурної точки зору можна сказати, що фільм особливим чином фіксує всі
наслідки, які має скло для «мистецтва будівництва».

У сучасному архітектурному просторі переважає наявність скла, це матеріал, який найкраще

виражає сучасні тенденції. Хоча іноді це заплутує, працюючи як колаж, ми як окремі особи здатні
адаптуватися і мати можливість здійснювати своє життя в межах, визначених нематеріальним
матеріалом. Сьогодні продукт, що характеризується ідеальною прозорістю, підходить для різних
вимог і має тенденцію до метаморфозу, запозичуючи якості інших матеріалів. Виразно і вдень, і
вночі він багато в чому заперечує стабільність і глибину, які характеризували "мистецтво
будівництва" протягом тисяч років.