Василь Симоненко

(1935-1963) – витязь української поезії

 Про Василя Симоненка
Василь був у всьому красивою, чистою
людиною, правдолюбцем,
безкомпромісним до лицемірів, ницих і
убогих духом підлабузників
Ілля Бердник
                                                 
Витязь молодої української поезії
Олесь Гончар
                                                              
 Ти знаєш, що ти людина?
Ти знаєш, що ти людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина, Сьогодні усе для тебе –
Мука твоя – єдина Озера, гаї, степи.
Очі твої – одні. І жити спішити треба,
Більше тебе не буде. Кохати спішити треба –
Завтра на цій землі. Гляди ж не проспи!
Інші ходитимуть люди – Бо ти на землі - людина,
Інші кохатимуть люди – І хочеш того чи ні – …
Добрі, ласкаві і злі.
Пригадайте останні три рядки поезії.
 Василь Андрійович Симоненко
• Народився 8 січня 1935 р. в селянській сім’ї в Біївцях
Лубенського району на Полтавщині. З ростав без батька,
який залишив сім’ю. Мати тяжко працювала, заробляючи
на шматок хліба. Допомагали дідусь і бабуся.
Освіта :
• 1. Середня школа в с. Тарандинці за дев’ять кілометрів.
• 2. 1952-57 – Київський університет (факультет
журналістики)
Працював :
• 1. Журналістом у газетах «Черкаська правда», «Молодь
Черкащини».
• 2. Був власним кореспондентом «Робітничої газети».
Громадська діяльність Василя Симоненка

• Перевіряючи чутки про розстріли в

катівнях НКВС і відшукуючи могили
жертв сталінського терору, разом із
художницею А. Горською вони
натрапили на слід таких поховань на
Лук’янівському та Васильківському
кладовищах, у районі Биківні.
 Творчість
За життя:
• перша збірка « Тиша і грім» 1962 р.
• казка «Цар Плаксій та Лоскотон», яку він написав за одну ніч для свого сина
Олеся.
Після смерті:
• в 1964 р. вийшла друга збірка поезій «Земне тяжіння».
• у 1965 р. вийшла збірка його новел «Вино з троянд».
• у 1966 р. вийшла збірка «Поезії»,
• у 1981 р. вийшла збірка «Лебеді материнства».
 Поезія «Задивляюсь у твої зіниці»
Рід літератури – лірика
Жанр – ліричний вірш (патріотична лірика)
Тема – роздуми над долею рідної землі, її історії; розкриття щирих
синівських почуттів
Ідея – возвеличення любові до рідної землі
Художньо-стильові особливості – написаний у формі монологу
ліричного героя
 Зміст поезії
• Радянська цензура безпомильно вловила підтекст метафор Василя Симоненка,
побачила абсолютність його внутрішньої свободи («Маю я святе синівське
право / З матір’ю побуть на самоті») і те, що поет в один ряд поставив
«ворожу» Америку й «братню» Росію, обстоюючи своє питоме право мати
Вітчизну («Хай мовчать Америки й Росії,/ Коли я з тобою говорю»).
• Україна для ліричного героя – не тільки «молитва», тобто сокровенне й
найцінніше, а й «розпука вікова», адже багаторічна неволя та втрата
державності стали долею української нації в «сім’ї народів» СРСР. Митець
усвідомлював своє найвище призначення – творити для України, наближати її
незалежність: «Ради тебе перли в душу сію, / Ради тебе мислю і творю...».
Прояву такої високої амплітуди громадянської свідомості радянська влада,
звичайно, пробачити поетові не могла.
Випадок під час зустрічі зі студентами
• Одного разу Симоненка запросили на зустріч з студентами,
викладачами в Черкаський педінститут (вечір сучасної української
поезії). Отримав записку прочитав її вголос: «Яку це ви самостійну
Україну маєте на увазі, коли пишете – «Хай мовчать Америки й
Росії…», «Маю я святе синівське право з матір’ю побути на
самоті». Василь Андрійович спокійно сказав: «У мене Україна одна.
Якщо автор запитання знає другу – хай скаже. Будемо вибирати».
 Робота з текстом поезії
Вправа «Асоціативний кущ»
• Випишіть слова, якими В.Симоненко характеризує Україну/ звертається до неї

Україна:
Твої зіниці голубі й тривожні ніби рань
ти для мене диво
мама горда і вродлива
…