Державний заклад вищої освіти

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Фізичний факультет

Історія астрономічної науки та її вплив на світову культуру

Реферат

Виконала
студентка 2 курсу
бакалаврської програми «Фізика», группа 1,
Карпова Марія Романівна

Викладач
Вдовиченко Георгій Валерійович

Київ
2023
ЗМІСТ
ВСТУП ____________________________________________________________ 4
Глава 1. Стародавня астрономія ______________________________________ 5
1.1. Основні етапи розвитку астрономії в Стародавньому світі ____________ 5
1.2. Внесок відомих стародавніх астрономів____________________________ 5
Глава 2. Розвиток астрономічної науки в епоху середньовіччя ___________ 7
2.1. Роль астрономії в середньовічній науці та філософії _________________ 7
2.1.1. Систематизація знань і структурування часу _________________________________________ 7
2.1.2. Підтримка навігації та мореплавання ________________________________________________ 7
2.1.3. Середньовічна космологія та філософія ______________________________________________ 7

2.2. Труднощі та прогреси в середньовічній астрономії __________________ 8

2.2.1 Труднощі в перекладі та інтерпретації античних текстів ________________________________ 8
2.2.2. Протиріччя з релігійними вченнями _________________________________________________ 8
2.2.3. Збереження Знань у Монастирях та Арабські Впливи __________________________________ 8
2.2.4. Поліпшення навігації та введення нових інструментів _________________________________ 8
2.2.5. Переосмислення геоцентризму _____________________________________________________ 9

Глава 3. Астрономія нового часу_____________________________________ 10

3.1. Наукова революція і вклад Миколи Коперника _____________________ 10
3.2. Галілей, Кеплер і нові закони руху планет _________________________ 10
3.3. Ньютон і його закони гравітації _________________________________ 11
3.4. Відкриття планети Нептун, дослідження астрономії в XIX столітті ____ 12
Висновок ________________________________________________________ 13
Глава 4. Сучасна астрономія та космологія ___________________________ 14
4.1. Роль космічних телескопів і космічних місій ______________________ 14
4.1.1. Космічні телескопи______________________________________________________________ 14
4.1.2. Космічні місії __________________________________________________________________ 14

4.2. Сучасні теорії будови Всесвіту та еволюції зірок ___________________ 15

4.2.1. Будова та склад Всесвіту _________________________________________________________ 15
4.2.2. Еволюція зірок і структура галактик _______________________________________________ 15
4.2.3. Дослідження чорних дір і гравітаційних хвиль _______________________________________ 16

ПІДСУМОК _______________________________________________________ 17
Основні досягнення та зміни в уявленні про Всесвіт ____________________ 17
2
 Значення астрономії для сучасного суспільства ________________________ 17
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛIТЕРАТУРИ __________________________ 19

3
ВСТУП
Історія астрономії є вражаючим гідом по розвитку людського пізнання
Всесвіту. З найдавніших часів люди звертали свій погляд до зірок і планет, шукали
в них відповіді на свої запитання про природу світобудови. Ця давня наука стала
основою для формування не тільки наукових, а й філософських уявлень різних
цивілізацій.
Перші кроки у вивченні небесних тіл було зроблено в Стародавньому світі, де
месопотамці, стародавні єгиптяни і греки створювали свої моделі Всесвіту.
Талановиті уми, такі як Талес і Птолемей, зробили свій внесок в астрономію,
розробляючи теорії про природу небесних тіл і їхній рух.
Середньовіччя принесло свої виклики і труднощі для астрономії, але саме тут
закладено основи для майбутніх відкриттів. З науковою революцією прийшли нові
ідеї та підходи до розуміння Всесвіту. Микола Коперник запропонував
геліоцентричну модель Сонячної системи, що стало переломним моментом в історії
астрономії.
В епоху Відродження великі уми, такі як Галілео Галілей і Йоганн Кеплер,
зробили революційні відкриття в галузі небесної механіки, затвердивши нові закони
руху планет. З появою телескопа астрономія стала основою для візуального
дослідження небесних об'єктів, розширюючи наші знання про космос.
Ісаак Ньютон, який сформулював закони гравітації, об'єднав небесну
механіку і фізику, надавши глибше розуміння законів руху планет та інших тіл у
космосі. Це був час, коли астрономія перестала бути ізольованою наукою і стала
важливою частиною єдиних фундаментальних знань про природу.
У XIX і XX століттях астрономія продовжувала свій розвиток із відкриттям
нових планет і зірок, розробкою сучасних телескопічних технологій і відправкою
космічних місій для вивчення далеких куточків Всесвіту. Сьогодні сучасна
астрономія та космологія надають нам можливість краще зрозуміти структуру та
еволюцію Всесвіту, використовуючи передові технології та методи дослідження.
Історія астрономії - це путівник, який дає нам змогу зазирнути в минуле і
побачити, як еволюціонували наші уявлення про Всесвіт, від простих гіпотез до
складних теорій. Будучи симбіозом науки і філософії, астрономія продовжує
надихати вчених і звичайних людей, розширюючи межі нашого знання про безкраї
простори космосу.

4
ГЛАВА 1. СТАРОДАВНЯ АСТРОНОМІЯ
1.1. Основні етапи розвитку астрономії в Стародавньому світі
Стародавня астрономія являє собою унікальний етап у розвитку людської
цивілізації, коли спостереження небесних тіл стали невід'ємною частиною культури
та релігійних вірувань. У різних куточках Стародавнього світу, від Месопотамії до
Стародавньої Греції, цивілізації формували свої уявлення про Всесвіт, прив'язуючи
їх до подій на землі та у своїх повсякденних життях.
Месопотамія була одним із перших центрів стародавньої астрономії.
Сумерійці, які жили в цьому регіоні близько 3500 року до н.е., розробляли перші
календарі, що ґрунтувалися на спостереженнях за місячними фазами і позицією
зірок. Їхні календарі були тісно пов'язані з релігійними та обрядовими практиками,
що підкреслює важливість астрономії в їхній культурі.
Стародавній Єгипет також зробив істотний внесок у розвиток астрономії.
Єгиптяни використовували астрономічні спостереження для створення календарів,
необхідних для передбачення приходу затемнень і паводків на Нілі. Вони приділяли
особливу увагу сузір'ям, надаючи їм міфологічного та релігійного змісту.
У Стародавній Греції астрономія стала об'єктом філософських роздумів і
наукових досліджень. Анаксімандр, який жив у VI столітті до н.е., запропонував
ідею безкрайнього всесвіту і сферичної форми Землі. Піфагорійці розробили
уявлення про гармонію сфер, пов'язуючи рух небесних тіл із математичними
законами. Однак найзначніший внесок у стародавню астрономію зробили
давньогрецькі філософи Птолемей і Аристотель. Птолемей, який жив у II столітті
н.е., створив "Альмагест", де виклав геоцентричну модель Сонячної системи, яка
переважала в астрономії до Коперника. Аристотель розробив теорії руху небесних
тіл і запропонував пояснення космічних явищ, що стали стандартом у
середньовіччі.
Таким чином, стародавня астрономія відобразила прагнення людини до
розуміння космосу і її місця в ньому. Спостереження і теорії стародавніх
цивілізацій стали основою для подальших відкриттів і формування наукового
методу у вивченні Всесвіту.
1.2. Внесок відомих стародавніх астрономів
Талес, який жив у VII столітті до н.е., вважається одним із перших
давньогрецьких філософів і астрономів. Його інтерес до природи призвів до
формулювання ідей про природу речовини, але також він був помічений своїми
астрономічними спостереженнями. Талес стверджував, що земля плаває на воді, і,
судячи з його здатності передбачати сонячні затемнення, можна припустити, що він
знав про зв'язок між рухом Місяця і Сонця.

5
 Анаксімандр, учень Талеса, продовжив його роботи, запропонувавши
складнішу модель Всесвіту. Він припустив, що Земля розташована в центрі світу й
оточена безкрайнім космосом. Його ідеї були першою спробою створення карти
небесної сфери, і він також ввів термін "аперіод" для позначення невизначеного і
безкрайнього початку всіх речей.
Одним із найвидатніших давньогрецьких астрономів був Аристарх
Самосський. У III столітті до н.е. він запропонував геліоцентричну модель Сонячної
системи, в якій Земля і планети обертаються навколо Сонця. Його ідеї, незважаючи
на свою революційність, були недооцінені свого часу, і геоцентрична модель
Птолемея продовжувала переважати.
Птолемей, який жив у II столітті н.е., створив "Альмагест", що описує
геоцентричну модель Сонячної системи. Згідно з його теорією, планети рухаються
складними шляхами, званими епіциклами, навколо нерухомої Землі. Ця модель
була широко прийнята і використовувалася в астрономії до Коперника і Галілея.
Гіппарха, який жив у II столітті до н.е., вважають одним із найвидатніших
астрономів античності. Він створив перший систематичний каталог зірок,
класифікувавши їх за яскравістю. Його роботи також включали вимірювання
кутових відстаней між зірками, що стало основою для майбутніх досліджень
зоряного неба.
Таким чином, великі стародавні астрономи залишили спадщину, яка
продовжує надихати дослідників у наш час. Їхні праці не тільки уточнили наші
уявлення про космос, а й підготували підґрунтя для більш сучасних ідей і відкриттів
у галузі астрономії.

6
ГЛАВА 2. РОЗВИТОК АСТРОНОМІЧНОЇ НАУКИ В ЕПОХУ
СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
2.1. Роль астрономії в середньовічній науці та філософії
Середньовіччя, часто описуване як темний період в історії, насправді
надавало родючий ґрунт для розвитку астрономії, всупереч поширеному міфу про
наукову стагнацію. Роль астрономії в середньовічній науці та філософії виявилася
вельми значущою, впливаючи як на практичні, так і на теоретичні аспекти
середньовічної думки.
2.1.1. Систематизація знань і структурування часу
Астрономія в середньовіччі відігравала ключову роль у систематизації знань.
Багато католицьких монастирів були центрами освіти, і ченці були активно зайняті
астрономічними дослідженнями. Астрономія була важливим інструментом для
визначення точного часу для проведення релігійних обрядів, як, наприклад,
годинникові молитви.
Астрономічні таблиці, такі як "Таблиці Альфонсо", створені в XIII столітті,
стали засобом для передбачення положення небесних тіл і подій, таких як
затемнення і кон'юнкції. Ці таблиці, засновані на арабських джерелах,
демонстрували не тільки продовження наукової традиції, а й важливість астрономії
в організації часу.
2.1.2. Підтримка навігації та мореплавання
Середньовічні мореплавці, такі як вікінги та італійські мореплавці, залежали
від астрономічних методів для навігації. Використання астрономічних
інструментів, таких як квадрант і камбала, допомагало визначити широту й
орієнтуватися на морі. Зірки, Місяць і Сонце слугували орієнтирами для
мореплавців, забезпечуючи безпечне плавання і відкриття нових територій.
2.1.3. Середньовічна космологія та філософія
Астрономія впливала на середньовічну космологію і філософію, надаючи
образ Всесвіту, вписаний у релігійні та метафізичні концепції того часу.
Геоцентрична система Птолемея, що сприймала Землю як центр Всесвіту, була
широко прийнята і поєднувала в собі теологічні та астрономічні ідеї.
Однак деякі мислителі, такі як Томас Аквінський, намагалися поєднати
античні уявлення з християнською теологією. Він вважав, що астрономія може
слугувати засобом для глибшого розуміння творіння і волі Бога. Це уявлення про
те, що спостереження за небесами може привести до пізнання духовних істин,
залишалося важливим компонентом середньовічної філософії.

7
 Таким чином, астрономія в середньовіччі не тільки слугувала інструментом
для розв'язання практичних завдань, а й формувала космологічні та філософські
уявлення того часу. Вона була мостом між давніми традиціями і майбутніми
революціями, передбачаючи нові ідеї та переосмислення Всесвіту в період
Відродження.
2.2. Труднощі та прогреси в середньовічній астрономії
Середньовіччя було періодом значних труднощів і прогресів у галузі
астрономії, де наукові ідеї були сусідами з релігійними догмами, а традиції давнини
змішувалися з новими впливами. У цій атмосфері виникали складнощі, проте
спостерігалися й сміливі кроки вперед, які визначили майбутній розвиток
астрономічних досліджень.
2.2.1 Труднощі в перекладі та інтерпретації античних текстів
Однією з перших труднощів була пов'язана з доступністю стародавніх
астрономічних текстів. Праці Птолемея та інших античних учених були латиною та
арабською, і їхні переклади вимагали великих зусиль і точності. Це призводило до
можливих викривлень смислу і залежності від трактувань перекладачів, що
створювало труднощі для розуміння і правильного сприйняття античних
астрономічних концепцій.
2.2.2. Протиріччя з релігійними вченнями
Середньовіччя було періодом глибокої віри та релігійної традиції.
Геоцентрична модель, підтримувана Птолемеєм, виявилася ближчою до
християнського світогляду, де Земля вважалася центром творіння. Будь-які
астрономічні ідеї, що суперечать цій концепції, могли стикатися з сильним опором
з боку церковної влади.
2.2.3. Збереження Знань у Монастирях та Арабські Впливи
Незважаючи на труднощі, монастирі відігравали ключову роль у збереженні
та розвитку астрономічних знань. Багато ченців приділяли увагу астрономії,
створюючи астрономічні каталоги і працюючи над астрономічними таблицями.
Арабський вплив також відіграв важливу роль, оскільки арабські вчені зберігали
стародавні тексти і розвивали методи астрономічних спостережень, що згодом
вплинуло на європейських астрономів.
2.2.4. Поліпшення навігації та введення нових інструментів
Одним із визначних прогресів середньовічної астрономії було поліпшення
навігації. Мореплавці впроваджували астрономічні методи для визначення свого
місця розташування на морі, що вимагало розвитку нових інструментів і методів
спостереження, як-от астралябії та квадранти.
8
2.2.5. Переосмислення геоцентризму
Деякі вчені, незважаючи на геоцентричну модель, почали розмірковувати про
природу Всесвіту. Такі мислителі, як Микола Кузанський, висловлювали ідеї про
безмежність Всесвіту та можливу множинність світів, що передбачило майбутні
зміни в астрономічному світогляді.
Загалом середньовічна астрономія, незважаючи на свої складнощі,
підтримувала й розвивала знання про небесні явища, слугуючи вірним
компаньйоном у навігації та стимулюючи нові ідеї про природу Всесвіту.
Збереження античної спадщини, змішання культурних впливів і поступове
впровадження нових методів спостереження створили унікальну платформу для
подальшого розвитку астрономії в період Відродження.

9
ГЛАВА 3. АСТРОНОМІЯ НОВОГО ЧАСУ
Астрономія Нового Часу вирізняється сучасними технологіями та теоріями,
що перевертають наше уявлення про Всесвіт. З розвитком телескопів, космічних
місій і передових математичних моделей, астрономи не тільки поглиблюють своє
розуміння космосу, а й відкривають нові горизонти для досліджень і відкриттів.
3.1. Наукова революція і вклад Миколи Коперника
Наукова революція, що зародилася в період Відродження, справила глибокий
вплив на астрономію, перевернувши звичні уявлення про структуру Сонячної
системи і місце Землі в ній. Ключову роль у цій революції зіграв Микола Коперник,
чия геліоцентрична модель стала одним із найзначніших наукових уявлень в історії
астрономії.
1543 року Коперник представив світові свою теорію про обертання планет
навколо Сонця, що означало відхід від традиційної геоцентричної моделі, за якої
Земля вважалася центром Всесвіту. Ця революційна ідея викликала сильні
контроверзії та зіткнення з домінантним світоглядом, який ґрунтувався на тому, що
Земля стоїть у центрі всього сущого. Коперник сміливо припустив, що видимі
небесні тіла рухаються не навколо Землі, а навколо Сонця. Його теорія пояснювала
спостережувані астрономічні явища, як-от ретроградний рух планет, у простіший
спосіб. Однак його ідеї викликали серйозний опір, особливо з боку церкви, яка
вважала геліоцентризм єретичним. Коперник вклав величезні зусилля в проведення
спостережень і розробку своєї теорії. Його праця "Де револютіонібус орбіум
коелестіум" (Про обертання небесних сфер) стала своєрідним маніфестом
геліоцентризму. У цій праці він не тільки представив свої ідеї про структуру
Сонячної системи, а й запропонував математичний апарат для їх підтвердження.
Коперник зіткнувся з протиріччями з боку церкви, і його праця зазнала
критики. Однак вплив його ідей продовжував розширюватися, і врешті-решт вони
стали прийматися науковою спільнотою. Взаємодію Коперника з церквою
підкреслює не тільки на. Ідеї Коперника поклали початок науковій революції в
астрономії. Його геліоцентрична модель, хоча й не була відразу прийнята, стала
ключовим етапом у зміні наукового мислення. Його роботи надихнули наступних
вчених, таких як Галілео Галілей і Йоганн Кеплер, які доповнили і посилили його
ідеї.
3.2. Галілей, Кеплер і нові закони руху планет
В епоху наукової революції Галілей Галілей та Йоганн Кеплер доповнили та
розвинули геліоцентричну модель Коперника, зробили внесок у нові методи
спостереження та сформулювали закони руху планет, які стали фундаментом для
подальших досліджень астрономії.

10
 Галілео Галілей, італійський учений і спостерігач, 1609 року використав
телескоп для систематичного вивчення небесних тіл. Його відкриття включали
чотири великі супутники Юпітера, фази Венери, гори на Місяці і безліч інших
спостережень, які підривали геоцентричну модель Птолемея і підтверджували
геліоцентричну систему. Галілей ввів принцип відносності, стверджуючи, що
закони руху однакові для всіх спостерігачів у нерухомій системі відліку. Це
відкриття лягло в основу його роботи щодо законів падіння тіл і руху похилою
площиною. Його роботи також стосувалися небесних тіл, наголошуючи, що
планети рухаються еліптичними орбітами навколо Сонця.
Йоганн Кеплер, німецький астроном, провів великі спостереження за
планетами, ґрунтуючись на точних даних, зібраних Тихо Браге. Кеплер
сформулював три закони руху планет:
 Перший закон Кеплера (Закон про форму орбіт): планети рухаються
еліптичними орбітами, де Сонце перебуває в одному з фокусів.
 Другий закон Кеплера (Закон рівних площ): лінія, що з'єднує планету і
Сонце, за рівні проміжки часу замітає рівні площі.
 Третій закон Кеплера (Закон гармоній): Квадрат періоду обертання
планети навколо Сонця пропорційний кубу довжини великої півосі її
орбіти.
Ці закони забезпечили більш точний математичний опис руху планет і
заклали основи для ширшого розуміння законів гравітації.
3.3. Ньютон і його закони гравітації
У середині XVII століття Ісаак Ньютон, натхненний роботами Галілея і
Кеплера, сформулював свої три закони руху і закон всесвітнього тяжіння. Він
об'єднав астрономію і фізику, надавши теоретичну основу для законів Кеплера і
запропонувавши математичну модель, що пояснює гравітацію між небесними
тілами.
Закони руху. 1687 року Ньютон опублікував свою знамениту роботу
«Математичні основи природничої філософії» («Принципи математики»), де він
сформулював три закони руху. Ці закони забезпечують фундаментальний
фреймворк для розуміння механіки та руху тіл.
 Перший закон Ньютона (Закон інерції): Тіло залишається в спокої або
рухається рівномірно і прямолінійно, якщо на нього не діє зовнішня
сила.
 Другий закон Ньютона (Закон руху): Прискорення тіла пропорційне
силі, прикладеній до тіла, і обернено пропорційне його масі.
𝐹 = 𝑚𝑎

11
  Третій закон Ньютона (Закон взаємодії): Дія і протидія. Кожна дія
викликає рівну і протилежну реактивну дію.
Закон всесвітнього тяжіння. Найважливішим досягненням Ньютона було
формулювання закону всесвітнього тяжіння. Він запропонував, що кожне тіло у
Всесвіті притягує інше тіло із силою, пропорційною до добутку їхніх мас і обернено
пропорційною квадрату відстані між ними.
𝑚1𝑚2
𝐹=𝐺 , де 𝐺 − гравітаційна стала
𝑟2
Цей закон пояснював не тільки рух падаючих тіл на Землі, а й орбітальний
рух планет навколо Сонця. У результаті, геліоцентрична модель Кеплера стала не
тільки описом руху, а й фундаментальною теорією, що забезпечує розуміння
гравітаційних взаємодій у Сонячній системі.
Закони Ньютона стали не тільки наріжним каменем для класичної механіки,
а й дозволили астрономам точніше передбачати рух планет, супутників та інших
небесних об'єктів. Успіхи Ньютона заклали основу для подальших досліджень в
астрономії та фізиці.
Незважаючи на найбільший внесок Ньютона, його закони не виявилися
абсолютними. На початку XX століття теорія відносності Ейнштейна і квантова
механіка внесли корективи в уявлення про рух і гравітацію, запропонувавши нові
моделі. Однак закони Ньютона залишаються фундаментальними в класичній фізиці
й астрономії, їх, як і раніше, використовують для безлічі прикладних завдань.
3.4. Відкриття планети Нептун, дослідження астрономії в XIX столітті
XIX і XX століття являють собою період інтенсивного розвитку астрономії, з
істотними відкриттями і технологічними проривами. У цей період увагу вчених
було приділено не тільки вивченню планет і зірок, а й глибшому розумінню
структури Всесвіту.
У XIX столітті астрономія зіткнулася з новим викликом - незрозумілими
відхиленнями в орбітах Урана. Французький астроном Урбен Левер'є та
англійський астроном Джон Кушинг незалежно один від одного припустили, що ці
відхилення зумовлені гравітаційним впливом іншої планети. На основі своїх
розрахунків, вони передбачили місце розташування цієї планети. У 1846 році,
слідом за цими передбаченнями, німецький астроном Йоганн Галле виявив нову
планету, яку назвали Нептуном. Це відкриття підтвердило силу законів гравітації
Ньютона і стало важливим кроком у розумінні астрономії Сонячної системи.
XIX століття в цілому стало періодом значного розширення розуміння
астрономії та небесних явищ. Наприклад, відкриття фотографії надало астрономам
можливість детально вивчати і реєструвати зображення зірок, планет і галактик.
Фотографії стали важливим інструментом для складання каталогів зірок і

12
відстеження змін на небесних тілах. Винахід спектроскопа дав змогу астрономам
аналізувати світло, що випромінюється небесними об'єктами. Це призвело до
відкриття спектральних ліній, які є характеристиками хімічного складу і фізичних
властивостей об'єктів. Науковці, такі як Герберт Спенсер, Джозеф Лармор і Камілль
Фламмаріон, розробили теорії утворення та еволюції зірок, що значно розширило
розуміння життєвого циклу зірок. Наприкінці XIX століття почалися пошуки
планет навколо інших зірок. Хоча перша екзопланета була виявлена тільки в 1992
році, теоретичні основи для пошуку почали закладатися в XIX столітті.
Ці дослідження не тільки розширили наші знання про Сонячну систему, а й
підготували підґрунтя для глибшого розуміння космосу в XX столітті.
Висновок
Астрономія нового часу, що охоплює XIX і XX століття, є періодом істотних
відкриттів і технологічних інновацій, які змінили наше розуміння Всесвіту.
Відкриття планети Нептун, передбачене на основі законів гравітації Ньютона, стало
не тільки тріумфом у науці, а й підтвердженням могутності математики в описі руху
небесних тіл.
Дослідження XIX століття в астрономії також свідчать про перехід від
спостережних методів до більш точних і систематичних методів. Фотографія
небесних об'єктів і спектроскопія стали ключовими інструментами, даючи змогу
астрономам не тільки фіксувати зображення, а й аналізувати склад зірок і галактик.
Процеси еволюції зірок і пошуки планет поза Сонячною системою стали
об'єктами поглиблених досліджень, розширюючи наше знання про зоряне життя і
населеність інших світів.
Цей період також підготував ґрунт для сучасних методів досліджень в
астрономії, включно з космічними телескопами, міжнародними астрономічними
програмами та пошуками екзопланет. Технологічний прогрес продовжує дивувати
нас новими відкриттями, розширюючи наше уявлення про Всесвіт і підтверджуючи,
що астрономія й надалі залишається однією з найзахопливіших і найдинамічніших
галузей наукового пізнання.

13
ГЛАВА 4. СУЧАСНА АСТРОНОМІЯ ТА КОСМОЛОГІЯ
4.1. Роль космічних телескопів і космічних місій
У XX і XXI століттях сучасна астрономія переживає помітне зрушення,
зумовлене технологічним розвитком і космічними дослідженнями. Космічні
телескопи і космічні місії стали ключовими інструментами, що розширюють наше
знання про Всесвіт і допомагають вирішувати фундаментальні питання космології.
4.1.1. Космічні телескопи
Космічні телескопи надають унікальні можливості для спостереження
небесних об'єктів без впливу атмосфери Землі.
Габбл (Hubble Space Telescope). Запущений 1990 року, Габбл став одним із
найважливіших астрономічних інструментів. Його унікальні зображення і дані
забезпечують неймовірно високу роздільну здатність і дають змогу астрономам
досліджувати віддалені галактики, зоряні кластери і планетарні туманності.
Чандра (Chandra X-ray Observatory). Цей рентгенівський телескоп,
запущений 1999 року, спеціалізується на спостереженні рентгенівського
випромінювання. Він дає змогу досліджувати високоенергетичні процеси, як-от
вибухи наднових зірок і активні ядра галактик.
Планк (Planck). Запущений 2009 року, Планк є космічним телескопом, що
спеціалізується на спостереженні космічного мікрохвильового випромінювання.
Його дані відіграють ключову роль у дослідженнях космології, даючи змогу
астрономам вивчати космічну фонову радіацію і властивості раннього Всесвіту.
4.1.2. Космічні місії
Космічні місії в сучасній астрономії є важливою складовою для розширення
наших знань про Всесвіт. Вони не тільки надають унікальні дані, а й ставлять перед
нами нові питання, які потребують глибокого аналізу і дослідження.
Роботи на Марсі та пошуки життя. Місії з роверами, такими як Curiosity і
Perseverance, вивчають поверхню Марса, аналізують геологічні утворення і
шукають сліди органічної речовини. Це прагнення до розуміння минулого і
теперішнього життя, а також можливості населеності на Червоній планеті.
Вивчення газових гігантів. Космічні апарати, наприклад, Юнона і Галілео,
занурюються в атмосфери газових гігантів, таких як Юпітер і Сатурн. Це дає змогу
краще розуміти їхню структуру, хімічний склад і магнітосфери.
Космічні телескопи та фундаментальні питання. Телескопи, такі як Хаббл і
Планк, забезпечують нам унікальні можливості для спостереження космологічних
явищ. Вони допомагають визначати вік Всесвіту, досліджувати його структуру і
розкривають таємниці темної енергії та темної матерії.

14
 Зонди в галактики та міжзоряний простір. Космічні апарати, такі як
Вояджер і Пайонер, вирушили за межі Сонячної системи, надаючи унікальні дані
про міжзоряний простір і створюючи можливість поглянути на Сонячну систему з-
за її меж.
Просунуті технології та майбутнє досліджень. Розвиток нових технологій,
таких як у телескопі Джеймса Вебба, обіцяє перевести астрономію в нову еру. З цим
телескопом ми очікуємо побачити більш далекі та глибокі куточки Всесвіту,
включно з вивченням атмосфер екзопланет і перших зірок.
Ці місії досліджень, на перший погляд, можуть здаватися окремими подіями,
але в сукупності вони формують картину, розширюючи межі наших знань і
заглиблюючись у найглибинніші таємниці Всесвіту. Вони підтверджують, що
космос - це не тільки об'єкт спостереження, а й поле постійного дослідження і
відкриттів, що розкриває перед нами дивовижні перспективи.
4.2. Сучасні теорії будови Всесвіту та еволюції зірок
Сучасні теорії будови Всесвіту та еволюції зірок являють собою захопливий
дослідницький пласт, який має глибокий вплив на наше уявлення про природу
космосу. Від масштабів всесвіту до внутрішньої структури зірок, астрономи і
космологи прагнуть розшифрувати ключові закони і закономірності цього
неймовірного світу.
4.2.1. Будова та склад Всесвіту
Сучасні теорії про будову Всесвіту базуються на комплексній взаємодії
темної енергії, темної матерії та звичайної матерії.
Темна енергія. Її роль у розширенні Всесвіту стала ключовою. Згідно з
моделлю "космологічної сталої", темна енергія спричиняє прискорене розширення
Всесвіту.
Темна матерія. Вона відіграє важливу роль у формуванні космічних
структур, таких як галактики і скупчення галактик, під впливом гравітаційних сил.
Великі структури. Сучасні спостережні дані, включно з результатами
космічного телескопа Планк, допомагають уточнити параметри і склад Всесвіту,
надаючи можливість перевірити й уточнити теорії.
4.2.2. Еволюція зірок і структура галактик
Сучасні теорії еволюції зірок сполучаються з розумінням структури галактик
і їхньої ролі у формуванні нових зірок.
Ядра галактик. Центральні чорні діри в ядрах галактик розглядаються як
активні об'єкти, що взаємодіють з навколишнім середовищем і впливають на
загальну еволюцію галактик.

15
 Еволюція зірок. Відстеження зоряних популяцій і вивчення їхніх
характеристик допомагають зрозуміти, як зірки формуються, еволюціонують і
зрештою завершують свій життєвий цикл.
Гравітаційні взаємодії. Взаємодії між галактиками, включно зі зіткненнями і
злиттями, відіграють важливу роль у їхній еволюції, формуванні нових зірок і зміні
їхньої структури.
4.2.3. Дослідження чорних дір і гравітаційних хвиль
Сучасні технології, такі як спостереження чорних дір і виявлення
гравітаційних хвиль, надають нові інструменти для дослідження фундаментальних
явищ у космосі.
Чорні діри. Спостереження чорних дір, зокрема їхні зіткнення і злиття,
розширюють наше розуміння про властивості цих загадкових об'єктів і їхню роль у
космічному житті.
Гравітаційні хвилі. Виявлення гравітаційних хвиль, таких як злиття двох
чорних дір або нейтронних зірок, дає нам новий спосіб "слухати" Всесвіт,
відкриваючи нові горизонти для досліджень.
Таким чином, сучасна астрономія і космологія продовжують впроваджувати
нові підходи і технології, які не тільки розширюють наші знання про Всесвіт, а й
надихають на постійне прагнення до нових відкриттів і розуміння його величної
складності. Сучасна астрономія і космологія, пронизані останніми технологіями і
теоріями, не тільки змінюють наше наукове розуміння Всесвіту, а й глибоко
впливають на культуру і мистецтво. Зображення космічних явищ, натхненні
космічними телескопами, стають витворами мистецтва, що об'єднують науку та
естетику. Астрономія впливає на різні сфери мистецтва, від живопису до музики,
надаючи їм філософського сенсу і змушуючи замислитися про місце людини у
Всесвіті. Ця наука залишає свій слід не тільки в сьогоденні, а й у майбутньому.
Освітні програми, засновані на останніх відкриттях, надихають молодь і
стимулюють інтерес до науки. Культурний вплив астрономії проявляється в повазі
до наукового методу і прагненні до пізнання незвіданого. Таким чином, сучасна
астрономія не тільки розширює наше розуміння Всесвіту, а й надає нового змісту
культурним проявам, залишаючи свою надихаючу спадщину для майбутніх
поколінь.

16
ПІДСУМОК
Астрономія, займаючись дослідженням Всесвіту, є однією з найдавніших
наукових дисциплін, що зазнала значних змін і досягнень протягом багатьох
століть. Цей реферат висвітлив різні етапи розвитку астрономії, починаючи від
давнини і до сьогодення, розглянувши найважливіші теорії, відкриття та
технологічні інновації.
Основні досягнення та зміни в уявленні про Всесвіт
Серед ключових моментів в історії астрономії можна виокремити стародавні
уявлення про будову небесних тіл, внесок великих умів, таких як Коперник,
Галілей, Кеплер і Ньютон, а також сучасні теорії та відкриття в галузі космології та
будови Всесвіту. Перетворення астрономії на точну науку було можливим завдяки
математичним моделям і технологічним засобам, таким як телескопи і космічні
місії.
Теорія геліоцентризму, запропонована Коперником і доопрацьована
Кеплером, революціонізувала наше уявлення про Сонячну систему, зміщуючи
Землю з центру космосу. Галілей зробив свій внесок, використовуючи телескоп для
спостережень, що призвело до відкриттів чотирьох великих супутників Юпітера і
фаз Венери, підтверджуючи тим самим геліоцентричну модель.
З настанням Нового часу астрономія стала стикатися з новими викликами і
відкриттями. Теорія гравітації Ньютона пояснила закони руху планет,
забезпечивши основу для подальших досліджень. У середньовічній астрономії
спостерігалися труднощі, пов'язані з геоцентричною системою Птолемея і
спробами привести її у відповідність із новими даними.
Наукова революція і період Коперника, Галілея і Кеплера підготували ґрунт
для нових досліджень і парадигм в астрономії. Ньютон сформулював закони руху
та універсальний закон гравітації, що призвело до можливості прогнозування руху
планет і відкриття нових астрономічних об'єктів.
XIX і XX століття принесли із собою додаткові прориви в астрономії.
Відкриття планети Нептун, дослідження в галузі фотографії та спектроскопії, а
також розробка нових телескопів стали ключовими віхами. Сучасні теорії будови
Всесвіту, еволюції зірок і відкриття чорних дір перемалювали картину космосу.
Значення астрономії для сучасного суспільства
Астрономія має глибоке культурне та освітнє значення для сучасного
суспільства. Її вплив простягається далеко за межі наукових лабораторій, зачіпаючи
мистецтво, літературу, філософію та освіту. Картини галактик, зоряних кластерів і
планет, створені сучасними телескопами, стали джерелом візуального захоплення і
натхнення для художників, поетів і музикантів.
17
 Освітні програми, засновані на досягненнях астрономії, відіграють важливу
роль у розвитку наукового мислення та суспільного інтересу до науки. Вони не
тільки розкривають дивовижні факти про Всесвіт, а й надихають молоде покоління
на заняття наукою і технологією. Культурний вплив астрономії проявляється в
повазі до наукового методу і прагненні до пізнання незвіданого.
У сучасному суспільстві астрономія також має практичне застосування.
Космічні місії та телескопи надають унікальні дані для технологічного розвитку та
вивчення космічного простору. Це сприяє розширенню наших технологічних
можливостей і сприяє розвитку нових технологій.
Таким чином, астрономія продовжує не тільки розширювати наше наукове
розуміння Всесвіту, а й залишатися в центрі культурного та освітнього розвитку. Її
вплив простягається на різні сфери суспільства, від мистецтва до освіти, відіграючи
ключову роль у формуванні нашого сприйняття навколишнього світу і нашого
місця в космосі.

18
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛIТЕРАТУРИ
Історія астрономії [Электроний ресурс] // Wikipedia. – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Історія_астрономії (дата звернення: 27.11.2023).
Віхи історичного розвитку астрономії у стародавні часи [Электроний ресурс] //
манський державний педагогічний університет імені Павла Тичини . – Режим
доступу:
https://dspace.udpu.edu.ua/bitstream/6789/220/1/Віхи%20історичного%20розвитк
у%20астрономії%20у%20стародавні%20часи.pdf (дата звернення: 27.11.2023).
Корені сучасної науки. Астрономія Месопотамії [Электроний ресурс] //
Jaaj.Club . – Режим доступу: https://jaaj.club/article.aspx?enname=space&id=14693
(дата звернення: 27.11.2023).
Астрономія в Стародавньому Єгипті [Электроний ресурс] // Енциклопедія
Стародавнього Єгипту https://egyptopedia.info/a/739-astronomiya . – Режим
доступу: (дата звернення: 27.11.2023).
Астрономія Стародавньої Греції [Электроний ресурс] // Онлайн-енциклопедія
SiteKit . – Режим доступу:
https://sitekid.ru/istoriya/astronomiya__drevnih_grekov.html (дата звернення:
27.11.2023).
Астрономічні інструменти в середні віки. Частина 1. [Электроний ресурс] //
LiveJournal . – Режим доступу: https://acqualta.livejournal.com/196255.html (дата
звернення: 27.11.2023).
АСТРОНОМІЧНІ ТАБЛИЦІ ТА КАЛЕНДАРІ ІРИНЕЯ ФАЛЬКІВСЬКОГО
[Электроний ресурс] // Українське небо 2. Студії над історією астрономії в
Україні . – Режим доступу: http://www.iapmm.lviv.ua/12/ukr_sky/ukr_sky-
2/data/344-393.pdf (дата звернення: 27.11.2023).
Видатні дослідники Всесвіту [Электроний ресурс] // Blogger . – Режим доступу:
http://bls4.blogspot.com/p/blog-page.html (дата звернення: 27.11.2023).
Загальна характеристика філософії середньовіччя, основні етапи її розвитку
[Электроний ресурс] // Луцький національний технічний університет . – Режим
доступу:
https://elib.lntu.edu.ua/sites/default/files/elib_upload/підручник%20готовий/page9.
html (дата звернення: 27.11.2023).
Історія космології [Электроний ресурс] // SCRIBD . – Режим доступу:
https://ru.scribd.com/document/642353696/Історія-космології (дата звернення:
27.11.2023).

19
Астрономія - передовий рубіж природознавства [Электроний ресурс] //
Всеосвіта . – Режим доступу: https://vseosvita.ua/lesson/astronomiia-peredovyi-
rubizh-pryrodoznavstva-201189.html (дата звернення: 27.11.2023).
Астрономія [Электроний ресурс] // Wikipedia . – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Астрономія (дата звернення: 27.11.2023).
Астрономія як наука: становлення та перешкоди [Электроний ресурс] //
Освіта.Ua . – Режим доступу: https://osvita.ua/vnz/reports/astronom/22679/ (дата
звернення: 27.11.2023).
Коперниківська революція [Электроний ресурс] // Wikipedia . – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Коперниківська_революція (дата звернення:
27.11.2023).
Життя та філософські погляди Миколи Коперника [Электроний ресурс] //
Освіта.Ua . – Режим доступу: https://osvita.ua/vnz/reports/philosophy/13092/ (дата
звернення: 27.11.2023).
Йоганн Кеплер – вчений, що відкрив закони руху планет [Электроний ресурс] //
Національний технічний університет України "Київський політехнічний
інститут імені Ігоря Сікорського" . – Режим доступу: https://kpi.ua/kepler (дата
звернення: 27.11.2023).
Закони руху планет [Электроний ресурс] // LibreTexts . – Режим доступу:
https://ukrayinska.libretexts.org/фізики/Астрономія_та_космологія/Книга%3A_А
строномія_(OpenStax)/03%3A_Орбіти_і_гравітація/3.01%3A_Закони_руху_пла
нет (дата звернення: 27.11.2023).
Відкриття Закону Всесвітнього тяжіння [Электроний ресурс] // Sutori . – Режим
доступу: https://www.sutori.com/story/vidkrittia-zakonu-vsiesvitn-ogho-tiazhinnia--
NSggzQNK9rAbb4C4Qx9F4yiE (дата звернення: 28.11.2023).
Могутній Ньютон [Электроний ресурс] // Дилетант . – Режим доступу:
https://diletant.media/articles/29743148/#:~:text=Ньютон%20внёс%20огромный%
20вклад%20в,астроном%20Галле%20открыл%20планету%20Плутон. (дата
звернення: 27.11.2023).
Відкриття Нептуна [Электроний ресурс] // Wikipedia . – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Відкриття_Нептуна (дата звернення: 27.11.2023).
Планета Нептун: історія відкриття, будівля та супутники. [Электроний ресурс]
// Освіта.Ua . – Режим доступу: https://osvita.ua/vnz/reports/astronom/22799/ (дата
звернення: 28.11.2023).

20
В пошуках Нептуна: Як було відкрито восьму планету [Электроний ресурс] //
Alpha Centauri . – Режим доступу: https://thealphacentauri.net/124285-vidkrittya-
neptuna-yak-bula-vidkrita-vosma-planeta/ (дата звернення: 28.11.2023).
Сучасна аматорська астрофотографія [Электроний ресурс] // Національний
педагогічний університет імені М.П. Драгоманова . – Режим доступу:
https://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/8346/Kheyfec%20I..pdf?sequ
ence=1&isAllowed=y (дата звернення: 28.11.2023).
Роль дослідження космосу в розумінні поведінки космічних пустот [Электроний
ресурс] // TS2 SPACE . – Режим доступу: https://ts2.space/uk/роль-дослідження-
космосу-в-розумінні-3/ (дата звернення: 28.11.2023).
Визначні відкриття та космічні місії в світі астрономії у 2018 році [Электроний
ресурс] // Наше небо . – Режим доступу:
http://www.nashenebo.in.ua/nauka/vyznachni-vidkryttia-ta-kosmichni-misii-v-sviti-
astronomii-u-2018-rotsi (дата звернення: 28.11.2023).
Презентація до уроку "Космічні телескопи" [Электроний ресурс] // На Урок . –
Режим доступу: https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-kosmichni-teleskopi-
203692.html (дата звернення: 28.11.2023).
Роль телескопа Габбл в освоєнні космосу [Электроний ресурс] // Голос Америки
– Українською . – Режим доступу: https://www.holosameryky.com/a/hubble-08-31-
2011-128790293/243800.html (дата звернення: 28.11.2023).
Космічні місії до планет (головне про головне) [Электроний ресурс] // Колосок
. – Режим доступу: https://e-kolosok.org/kosmichni-misii-do-planet-holovne-pro-
holovne/ (дата звернення: 28.11.2023).
Космічний 2023 рік: які важливі місії запустить NASA й інші агентства
[Электроний ресурс] // Заборона . – Режим доступу:
https://zaborona.com/kosmichnyj-2023-rik-yaki-vazhlyvi-misiyi-zapustyt-nasa-j-
inshi-agentstva/ (дата звернення: 28.11.2023).
Всесвіт [Электроний ресурс] // Wikipedia . – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Всесвіт (дата звернення: 28.11.2023).
Будова зорі [Электроний ресурс] // Wikipedia . – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Будова_зорі (дата звернення: 28.11.2023).
СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ АСТРОНОМІЇ [Электроний ресурс] // Кафедра екології,
географії та туризму . – Режим доступу:
https://kegt.rshu.edu.ua/images/dustan/2020/v_kn_l_02.pdf (дата звернення:
28.11.2023).

21
До історії відкриття і дослідження чорних дір [Электроний ресурс] // ELAKPI .
– Режим доступу: https://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/47536/1/IRNTO_XIX-
2021-3-176-98-99.pdf (дата звернення: 28.11.2023).
АСТРОНОМІЯ КУЛЬТУРИ [Электроний ресурс] // Наше небо. observer . –
Режим доступу: https://www.astroosvita.kiev.ua/infoteka/articles/astro_kultura.pdf
(дата звернення: 28.11.2023).

22