ЗМІСТ

ВСТУП

Історія фізики як відокремленої науки почалась лише у 17 сторіччі але її

вивчення почалось з древності, коли люди вивчаючи довколишній світ почали
описувати та систематизувати природні явища. До 17 сторіччя не було поняття
«Фізика», у ті часи всі питання з опису явищ входили у натуральну філософію,
також до неї входили механіка, астрономія та фізіологія.
Хоча справжня історія Фізики почалась з відкритів Галілея та Ньютона але в
цьому рефераті розглянемо питання: «Як становилася Фізика до 17 ст.?».
Розглянемо такі епохи як древність, античність, середньовіччя та ренесанс. А
також вчених того часу та їх відкриття, теореми, гіпотези.
 1 ДРЕВНІСТЬ

Багато народів древнього світу базувались на астрології та знаннях зірок,

завдяки цим дослідженням нічного неба почала зароджуватися таке поняття як
«Оптика». Поповнення астрономічних знань також сильно впливало на розвиток
математики. Але обґрунтувати природні явища люди древності не могли тому для
облегшення сприятливості явищ вони приходили до релігії, а саме до гніву божого
наприклад коли б’є блискавка чи наступало сонячне затемнення.
В Єгипті та Вавілоні навчились вимірювати довжину, масу та кут. Без цих
знань неможливо було створювати піраміди та постаменти. Також в Єгипті були
створені сани для перевозки блоків, ще не розуміючи єгиптяни зменшували силу
тертя, були застосовані клини для того щоб рівно розщепити блоки з каменю.
Створені наклоні поверхності для облегшення підйому, застосовано важіль.
Древній Китай, фізика почала розвиватись у 7 віці до н.е. Досвід у ремеслах
та будівництві було проаналізовано та записано у філософських письменах. Мо-
цзи був одним з найвідоміших авторів письмен, він спробував сформувати закон
інерції, але не зміг розкрити питання повністю. В той час Китайці вже винайшли
компас, почали розвиватися у геометричній оптиці, та знали про камеру-обскура.
Камера обскура— це прототип фотографічного апарату, темне приміщення з
одним малим отвором (діаметром порядку 0,3-1,0 мм), через який на протилежну
стіну проектується перевернуте зменшене зображення предметів ззовні.
 АНТИЧНІСТЬ

Антична історія фізики найвідоміша завдяки філософам з Греції. У епоху

греко-римській культури (6 ст. до н.є. – 2 ст. н.є.) зародилось уявлення про атомну
будову речовини. Прийнято вважати що першим ідею о том що гладка та
неприривна матерія насправді складається з великої кількості мілких а тому
невидимих часток, висунув древньогрецький філософ Демокрит. На жаль
оригінальні праці не збереглися, тому об ідеях Демокрита можна судити по його
цитатам в роботах інших філософів на сам перед у Арістотеля.
Демокрит розмірковував наступним чином, він казав уявимо що в нас є
самий гострий ніж і ми ним ріжемо матеріальній об’єкт, спочатку на 2 частини,
потім беремо половину і ділим її ще на 2, і так далі. В кінцевому результаті в нас
залишиться настільки маленька частинка яку ми не зможемо розрізати, ось ця
частинка і є неділимий атом матерії.
З міркувань Демокрита атоми були вічними, незмінними та неділимими.
Зміни у всесвіті посходили виключно із за зміни у зв’язках між атомами, но не в
них самих. Від древньогрецьких міркувань про атом на сьогоднішній день
залишилося лише слово «атом». Зараз ми знаємо що атом складається з більш
фундаментальних часток. Зрозуміло що збіжностей між сучасним дослідженнями
та древньогрецькими майже немає. Ідеї Демокрита не базувалися на якихось
практичних експериментах чи спостереженнях, він був натурфілософом та просто
розмірковував та робив умоглядні висновки.
Наступний філософ котрий зробив внесок у фізику був Аристотель.
Аристотель зібрав і систематизував величезний природничо-науковий матеріал
попередників і сам здійснив ряд глибоких спостережень. У трактатах «Фізика»,
«Про походження і знищення», «Про небо», «Механіка» та ін. Викладені його
уявлення про природу і рух. Фізика Аристотеля умоглядно. Первинними якостями
матерії він вважав дві пари протилежностей «тепле - холодне» і «сухе - вологе»,
основними (нижчими) елементами (стихіями) - землю, повітря, вогонь і воду.
П'ята досконала стихія - ефір. Відповідно до цих уявлень будується космологія
Аристотеля. У ній світ ділиться на надлунний і підмісячний. Перший, що
складається з ефіру, є область вічних рівномірних рухів. Підмісячний світ
складається з нижчих елементів, в ньому панують безладні нерівномірні руху.
Аристотель заперечував атомізм і геліоцентричну систему світу. Вчення
Аристотеля було канонізовано християнством і ісламом і стало основою релігійної
системи світу. Завдяки цьому воно було прекрасно відомо вченим протягом
багатьох століть. Не всі умозаключеня висунуті Аристотелем були вірні, але із за
одобреня його думок церквою багато вчених корті оспорювали його роботи
зустрічали труднощі.