Тема.

ВСТУП

Заняття №2. Фізика та астрономія як провідні фундаментальні науки

про природу: Астрономія як природнича наука. Фізика як теоретична
основа сучасної астрономії. Фізичні величини та одиниці їх
вимірювання. Міжнародна система одиниць (СІ).
І. Скласти краткий конспект у зошитах.
Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності:
1. Який зв’язок між фізикою і астрономією та як ці науки впливають одна на
одну? Що загальне, а в чому різниця між двома природничими науками??
2. Який взаємозв’язок фізики і техніки?
II. Вивчення нового матеріалу
1. Астрономія як природнича наука.
2 Основні етапи розвитку фізики та астрономії:
Розвиток фізики і астрономії в Стародавній Греції,
в ХVІІст — ХVІІІст.,
в ХІХ –ХХ століттях.
Видатні вчені фізики — астрономи.
3. Фізика як основа сучасної астрономії.
4. Міжнародна система одиниць (СІ).

Астрономія як природнича наука.

Астрономія входить в значне число природничих наук, таких як:
хімія, біологія, географія тощо. Головний об'єкт її вивчення — Всесвіт,
найбільш масштабний з усього відомого людству. І. Ньютон підкреслив, що
фізичні закони справедливі як для всього Всесвіту, так і для окремих його
частинок. Тобто не випадково, що «мікросвіт» схожий на «макросвіт».
Згідно теорії Е. Резерфорда, планетарна модель атома схожа на будову
Сонячної системи. При цьому як в атомі, так і в Сонячній системі переважну
частину об'єму ( до 99%) займає фізичне поле, як один з видів матерії.
Різниця тільки в тому, що в атомі це поле – переважно електромагнітне, а в
Сонячній системі – переважно гравітаційне.
Слід також відзначити, що астрономія відіграючи величезну
світоглядну роль, займає важливе місце в духовному житті людства.
Сто років потому французький фізик, математик і філософ
А. Пуанкаре писав: «Астрономія корисна, тому що вона підіймає нас над
нами самими; і вона корисна, що вона прекрасна. Вона показує нам, яка
слабка людина тілом і яка вона велика духом, адже її розум здатний осягнути
сіяючі безодні, де його тіло являється лише темною точкою, але може
насолоджуватися їх безмовною гармонією. Так приходимо ми до
усвідомлення своєї могутності, і це усвідомлення в принципі робить нас
сильнішими».
Основні етапи розвитку фізики та астрономії
1) Фізики і астрономи Стародавньої Греції.
Величезне значення на установлення фізичних та астрономічних
понять і закономірностей здійснили мислителі Стародавньої Греції:
Аристотель, Архімед, Аристарх Самосський, Демокрит, Левкіпп, Піфагор,
Птолемей, Евклід. Вони заклали елементи наукових уявлень про фізичні
властивості навколишнього світу.
Аристотель (384-322р.р до н.е.) увійшов в історію науки як учений,
який узагальнив і систематизував знання в області суспільних і природничих
наук свого часу. Його твердження включно до ХVI ст. вважалися
«беззаперечною істиною». Аристотель перший сформулював в механіці
визначення стану тіла в просторі (координати тіла); ввів правила додавання
паралельних і перпендикулярних один відносно іншого зміщень (елементи
векторного додавання), а також правила рівноваги важеля. Аристотелю
також належить наукове пояснення поширення звуку в просторі, яке він
пояснював чергуванням областей стискання і розрідження повітря. Це
уявлення про механізм звукових хвиль зберіглося і в сучасній фізиці.
 Демокриту і Левкіппу (Vcт. до н.е.) належить ідея про атомарну
будову матерії. При цьому експериментальне підтвердження ця ідея
отримала лише на початку ХХ ст.
Видатним астрономом Стародавньої Греції був Аристарх Самосський,
та Птолемей, які(кін. ІV- ІІІ ст. до н.е.) задовго до польського вченого
Миколи Коперника (1473-1543) висунули спочатку ідею геоцентричної
будови світу ( від грецьк. «гео» – Земля, а потім — ідею геліоцентричної
будови світу ( від грецьк. Hеlios– Сонце), згідно якої в центрі світоутворення
знаходиться нерухоме Сонце, а навколо нього обертаються планети.
Геніальність Самосського, Птолемея і Коперника полягає в тому, що
вони зруйнували межу між небом і Землею, а Коперник висунув гіпотезу, що
у Всесвіті діють одні й ті ж закони, справедливі як на Землі, так і в космосі.
Видатним фізиком і астрономом ХVІІ ст., безумовно є Галілео Галілей
(1564-1642). Його справедливо вважають засновником експериментальної
фізики. Він вперше (1609 р.) використав телескоп для спостереження за
небесними світилами і відкрив супутник Юпітера та побачив зорі в
Чумацькому Шляху.
ХVІІ ст. в історії фізики та астрономії пов'язане з іменем англійського
вченого Ісака Ньютона (1643-1727), який відкрив основні закони механіки та
закон всесвітнього тяжіння. Величезна заслуга Ньютона полягає в тому, що
він довів універсальність і єдність сили тяжіння, або гравітації. Це значить,
що: сила, яка діє на яблуко під час його падіння на Землю і сила, що притягує
Місяць, який обертається навколо Землі мають одну і туж гравітаційну
природу. Саме сила тяжіння керує рухом зір і галактик, а також обумовлює
еволюцію цілого Всесвіту.
В створенні сучасної науки про електричні і магнітні явища визначний
внесок внесли французькі фізики Шарль Кулон (1736-1806) і Андре Ампер
(1775-1836), датський фізик Ханс Ерстед (1777-1851), англійські фізики
Майкл Фарадей (1791-1867) і Джейс Максвелл (1831-1879).
 ХХ століття стало часом тріумфального входження електромагнетизму
в інженерну практику і в життя суспільства. Електродвигуни
найрізноманітніших модифікацій і потужностей, телебачення, комп’ютери,
сучасні засоби зв'язку тощо надійно і безповоротно ввійшли в наше
повсякденне життя.
З ХVІІІ ст. стала бурхливо розвиватися область фізики, пов'язана з
використанням теплових двигунів. Англійський інженер Джеймс Уатт (Ватт)
(1739-1815) створив теплову машину. Французький інженер і фізик Саді
Карпо (1796-1832) провів аналіз існуючих на той час парових машин і
визначив умови, при яких ККД машин досягав максимального значення.
(В той час ККД машин був не більше 2%, а нині сягає більше 60% на
парогазових пристроях).
В ХІХ столітті, завдяки Фізики, почався новий етап у вивченні
космосу, коли у 1814 р. німецький фізик Йозеф Фраунгофер відкрив лінії
поглинання у спектрі Сонця – фраунгоферові лінії. Потім лінії поглинання
були виявлені у спектрах інших зір. Саме за допомогою цих спектрів
астрономи визначають хімічний склад, температуру і навіть швидкість руху
космічних тіл.
В 1889 р. російський фізик і електромеханік Олександр Степанович
Попов (1859-1905) висловив думку про те, що електромагнітні хвилі
можливо використовувати для передачі інформації. А от сьогодні
електромагнітні хвилі – основний передатчик інформації; з їх допомогою
виконуються радіо-і телепередачі, в тому числі і космічний зв'язок. Сьогодні
на основі їх використання працює мобільний зв'язок та Інтернет.
Вивчення електричних властивостей р-n-переходу – місця контакту
двох напівпровідників р- і n- типу привело до створення в 1947 році
транзисторів. Буквально через декілька років транзистори, як і
напівпровідникові діоди стали основними елементами всіх радіопристроїв.
Сьогодні вони – основа інтегральних схем, без яких, зокрема, сучасний
мобільний зв'язок був би нездійсненний.
 В 50-х роках ХХ ст. було відкрито лазерне випромінювання
активними середовищами. Нині важко назвати таку область техніки і
медицини, де б не використовувалися лазери.
В 1938 р. було відкрито явище поділу ядер Урану з виділенням
енергії. А вже в 1942 р. був запущений в експлуатацію перший ядерний
реактор, в якому була використана ланцюгова ядерна реакція. В даний час у
світі експлуатується близько 400 ядерних реакторів, на яких виробляється
більше 6% всієї електроенергії. А наявність ядерної зброї в будь-якої
держави говорить нині про її належну військову, а значить і політичну
міцність.
Перелік досягнень фізики і астрономії можна продовжувати
безкінченно довго.
Фізика як основа сучасної астрономії.
Фізика не лише створює спеціальні пристрої, як наприклад, телескопи
та радіотелескопи, а саме завдяки їй будуються спеціальні космічні апарати
для вивчення Всесвіту. Ця наука для астрономії значить ще більше. Так
створена в ХХ ст. видатним німецьким фізиком Альбертом Айнштайном (у
російськомовній літературі – Ейнштейн) загальної теорії відносності
допомогло астрономам збагнути дивне червоне зміщення ліній поглинання у
спектрах далеких галактик, що було відкрите американським астрономом
Едвіном Габблом у 1929 р. Габбл довів, що галактики розлітаються, і пізніше
вчені створили теорію еволюції Всесвіту від його зародження до сьогодення.
Це дало поштовх до створення нової науки – космології.
4 жовтня 1957 р. почалася ера космонавтики. Цього дня у
Радянському Союзі був запущений в космос перший у світі штучний
супутник Землі. У його створенні брали участь також українські вчені,
інженери та робітники. Так, зокрема, основна частина радіотехнічного
обладнання до нього була розроблена і виготовлена на спеціальних
підприємствах міста Харкова.
 Сьогодні в космосі літають сотні автоматичних станцій, оптичних
телескопів які досліджують не тільки навколоземний простір, але й вивчають
інші планети сонячної системи, Галактики.
Перспективи фізики й астрономії у вивченні Всесвіту – безмежні.
ІІІ. Домашне завдання
1. Опрацювати Конспект.
2. Вміти розповідати та дати письмові відповіді на питання:
1. Перечислити і коротко характеризувати основні етапи розвитку
фізики й астрономії.
2. Видатні вчені фізики — астрономи.
3. Як пояснити, що фізика є основою сучасної астрономії?
3. Повторити Міжнародну систему одиниць (СІ).