Конспекти уроків - ЛЕКЦІЇ З ФІЗИКИ 10 клас - МЕХАНІКА Частина I - 2018 рік

Лекція № 1. Світоглядний потенціал природничих наук. Роль фізичного та

астрономічного знання в житті людини та суспільного розвитку. Початкові
відомості про фундаментальні фізичні теорії як основу сучасної фізичної науки
Мета:
1. Розкрити світоглядний потенціал природничих наук.
2. Показати необхідність та доцільність фізичних і астрономічних знань у житті
людини та в суспільному розвитку.
3. Висвітлити початкові відомості про фундаментальні фізичні теорії як основу
сучасної фізичної теорії.
Обладнання й матеріали: відповідні таблиці, плакати, підручники з фізики й
астрономії, окремі відповідні науково-методичні статті в журналі «Фізика в школах
України», окремі фізичні прилади і пристрої.
Базові поняття і терміни: світоглядний потенціал, природничі науки, фізика,
астрономія, матерія, речовина, фізичне поле, критерії оцінювання фізичного поля, рух
матерії і його види, енергія, сильна (ядерна), електромагнітна, слабка і гравітаційна
взаємодія, корпускулярно-хвильовий дуалізм, атомістичне, квантове, релятивістське
вчення.
Тип заняття: вивчення нового матеріалу.
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Учитель вітає учнів 10 класу з початком нового навчального року, перевіряє їхню
готовність до занять, підкреслює актуальність вивчення саме фізики в цьому
навчальному році, створює робочий настрій.
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Що вивчає фізика?
2. Які розділи фізики ви знаєте?
3. Яка роль фізики для опанування вашої майбутньої спеціальності?
4. Навіщо вивчають астрономію?
5. Який зв’язок між фізикою і астрономією та як ці науки впливають одна на одну?
6. Який взаємозв’язок фізики і техніки та промисловості в цілому?
7. Дати визначення таких понять, як: маса, енергія, робота, потужність, швидкість.
8. Що таке рух та які види руху ви знаєте? Яка причина руху?
9. Що таке фізична теорія та які види фізичних теорій ви знаєте?
III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Світоглядний потенціал природничих наук
Усі науки, які вивчають явища природи, називають природничими.
Багаторічне вивчення різноманітних явищ природи привело вчених до ідеї про
матеріальність навколишнього світу. Існує класичне визначення: «Матерія — це все
те, що, діючи на наші органи чуття, створює відчуття». Отже, матерія є об’єктивна
реальність, що існує поза нашою свідомістю і надана нам у відчутті. Все, що реально
існує в природі (а не в нашому уявленні), матеріальне. В основі нашого уявлення про
природу лежить матеріальний світогляд, що зумовлює потенціал природничих наук.
Матерія існує в двох видах: речовина (до 1%) і фізичне поле (більше 99%). Фізичне
поле — це матеріальне середовище, за допомогою якого один об’єкт діє на інший.
Існують такі види фізичних полів: гравітаційне, електромагнітне, ядерне, поле слабких
сил тощо.
Вивчення навколишнього світу показало, що матерія постійно рухається. Під рухом
розуміють будь-яку зміну взагалі. Існують такі види рухів: механічний, молекулярний,
рух електромагнітних полів, ядерний тощо. Кожний вид руху вивчає відповідний
розділ фізики: механіка вивчає механічний рух, молекулярна фізика і термодинаміка
розглядає процеси, пов’язані зі зміною явищ у середовищі молекул, електродинаміка
— процеси, пов’язані зі змінами електромагнітних полів, ядерна фізика — процеси,
пов’язані зі зміною ядерних полів тощо.
Рух матерії також може змінювати свою форму, але сам рух матерії не створюється і
не знищується. Це означає, що навколишній світ є матерія, яка вічно рухається і
розвивається. Загальною мірою руху матерії в усіх її формах є енергія. Вічність руху
матерії виражається головним законом фізики — законом збереження і перетворення
енергії.
Можна також сказати, що найзагальнішими формами руху матерії є фізичні форми. До
них належать:
✵ механічна;
✵ теплова;
✵ електромагнітна;
✵ внутрішньоатомна і внутрішньоядерна форми руху матерії.
— Сучасна фізика вивчає різні форми руху матерії, їхні взаємні перетворення, а
також властивості речовини і поля.
2. Роль фізичного та астрономічного знання в житті людини та суспільного
розвитку
Фізика і астрономія існують не як науки для науки. Життя вимагає від людини не
стільки споглядання природи, скільки активного втручання у перебіг процесів
природи з тим, щоб змінювати та розумно спрямовувати їх на користь людині. За
висловом відомого фізика М. О. Умова (1846-1915), мета всіх наук природознавства
полягає в тому, щоб установити владу людини над енергією, часом і простором.
Фізика і астрономія займають чільне місце серед чисельних природничих наук й
істотно впливають на розвиток виробничих сил і суспільства загалом.
Особливо життєздатним був, є і буде союз фізики і астрономії. Адже сучасна
астрономія — це, по-перше, могутня світлоприймальна техніка, тобто телескопи з
найрізноманітнішими різнорідними допоміжними приладами і світлореєструвальними
пристроями, по-друге, вся сукупність законів і методів теоретичної фізики,
установлених і опрацьованих за останні триста років. По- третє, складний і
різноплановий математичний апарат в єдності з можливостями сучасної
обчислювальної техніки.
Саме фізика допомогла астрономії стати особливо розвинутою наукою, включаючи в
себе більше десяти окремих напрямів. Ось лише деякі з них: астронометрія вивчає
положення небесних світил; небесна механіка вивчає динаміку руху небесних тіл;
астрофізика займається фізичною природою, хімічним складом і внутрішньою
будовою зір.
Існує багато причин, які зумовлюють могутній розвиток фізики. Найбільш важливими
з них є дві. Перша — проста і звичайна практична потреба людини. Адже завжди так
було і буде, що будь-яка наука пояснює людині, що їй потрібно робити і що буде в
майбутньому. Про фізику і астрономію в цьому плані можна сказати багато. Адже,
зокрема, саме фізика, в союзі з іншими науками зумовлює розвиток техніки. І друга,
не менш важлива і проста причина невпинного прогресу цих двох взаємопов’язаних і
взаємодоповнювальних наук — це постійне бажання людини максимально пізнати і
вивчити для подальшого практичного використання закони існування і явища всього,
що проходить на Землі і у всьому Всесвіті. Як бачимо, перша і друга причини
невпинного гігантського розвитку союзу фізики й астрономії взаємопов’язані. Це —
закономірно, адже будь-що в діяльності людини виходить з її потреб.
Ще варто сказати, що фізика - це така наука, яка суттєво зумовлює розвиток багатьох
інших наук, зокрема хімії, біології, географії, медицини тощо. Адже не випадково
існують фізична хімія, фізична географія, електрохімія, фізика напівпровідників,
фізика низьких (чи високих) температур, фізика плазми тощо. А про астрономію годі й
говорити, бо без фізики її, очевидно, просто б не було — астрономія зусібіч фізична!
3. Початкові відомості про фундаментальні фізичні теорії як основу сучасної
фізичної науки
З нагромадженням експериментальних і теоретичних даних поступово
вимальовувалась і формувалась велична і складна картина навколишнього світу
загалом. Описати та критично і досконало охарактеризувати цю картину здатна,
значною мірою, наука фізика — основа природознавства.
Як будь-яка інша, ця наука розвивалася поступово. Наукові пошуки і дослідження,
проведені протягом багатьох століть, дали можливість І. Ньютону відкрити і
сформулювати фундаментальні закони механіки — науки про механічний рух
матеріальних тіл і взаємодію між ними. На той час закони Ньютона були такими
всеосяжними, що лягли в основу побудови так званої механічної картини світу, за
якою всі тіла мають складатися з абсолютно твердих частинок, що перебувають у
безперервному русі. Тіла взаємодіють між собою за допомогою гравітаційних сил. Уся
різноманітність навколишнього світу, за Ньютоном, полягала у відмінності руху
частинок. Механічна картина світу панувала доти, доки Дж. Максвелл (1873) не
сформулював рівняння, що описують закономірності електромагнітних явищ. Ці
закономірності не можна було пояснити з погляду механіки Ньютона. На відміну від
класичної механіки, де припускається, що тіла взаємодіють миттєво (теорія далекодії),
теорія Максвелла твердила, що взаємодія відбувається зі скінченною швидкістю, яка
дорівнює швидкості світла у вакуумі, за допомогою електромагнітного поля (теорія
близькодії). Створення спеціальної теорії відносності — нового вчення про простір і
час — дало можливість повністю обґрунтувати електромагнітну теорію.
До складу всіх без винятку атомів належать електрично заряджені частинки. Це дає
можливість за допомогою електромагнітної теорії пояснити природу сил, що діють
усередині атомів, молекул, а отже, й макроскопічних тіл. Це положення покладено в
основу створення електромагнітної картини світу, за якою всі явища, що
відбуваються в навколишньому світі, намагаються пояснити за допомогою законів
електродинаміки. Проте пояснити будову і рух матерії тільки електромагнітними
взаємодіями не вдалося.
Подальший розвиток фізики показав, що, крім гравітаційної і електромагнітної, є й
інші типи взаємодій. Перша половина ХХ ст. позначилась інтенсивними
дослідженнями будови електронних оболонок атомів і тих закономірностей, які
керують їхнім рухом у атомі. Це призвело до виникнення нової галузі фізики —
квантової механіки. У квантовій механіці використовують поняття дуалізму: рухома
матерія є водночас і речовиною, і полем, тобто має одночасно корпускулярні і
хвильові властивості. У класичній фізиці розглядають окремо сукупність частинок або
потік хвиль.
Розвиток ядерної фізики, відкриття частинок, дослідження їхніх властивостей і
взаємоперетворень призвели до встановлення ще двох типів взаємодій, які
назвали сильними і слабкими. Отже, сучасною фізичною картиною світу передбачено
чотири типи взаємодії: сильна (ядерна), електромагнітна, слабка і гравітаційна. Сильна
взаємодія забезпечує зв’язок нуклонів у ядрі. Слабка взаємодія проявляється в
основному під час розпаду електромагнітних частинок. Отже, вчення про будову
матерії тепер є атомістичним, квантовим, релятивістським. У ньому застосовують
статистичні уявлення.
Здавалось би, що мимоволі може виникнути запитання: «Яка з вказаних взаємодій є
найбільш сильною і яка найбільш слабкою і чи можна їх розмістити в порядку
зростання?» У літературі інколи існують різні відповіді на це запитання. Проте, згідно
з Р. Фейдманом, відповідь тут одна: «Ці сили настільки різної природи, що
порівнювати їх просто некоректно. Адже не можна дати відповідь на таке, наприклад,
запитання: «Що більше: 2 кілограми чи 5 кулонів?»».
IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ І ВМІНЬ
СТУДЕНТІВ
1. У чому сенс світоглядного потенціалу природничих наук?
2. Яка роль фізичних та астрономічних знань у житті людини та суспільного розвитку
взагалі?
3. Які фундаментальні фізичні теорії є основою сучасної фізичної науки?
V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ ЗАНЯТТЯ
Виставлення оцінок. Коментарі помилок і враження від окремих моментів засвоєння
знань. Пояснення, на що треба звернути особливу увагу під час вивчення теми.
Підкреслити, що розглядувана тема досить складна, тим більше після канікулярної
перерви, та ще й в нових умовах, тому потребує особливої уваги і часу для засвоєння.
Крім того, матеріал цієї теми є визначальним для подальшого засвоєння курсу фізики і
астрономії.
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати конспект лекції, запропоновану літературу та дати письмові відповіді на
питання в пункті IV.
VІІ. ЛІТЕРАТУРА
1. Дмитрієва В. Ф. Фізика: навч. посібник / за ред. В. Л. Прокоф’єва; пер. з рос. А. С.
Кривошея. — К.: Вища шк. 1992. — 448 с. (Вступ стор. 4-7).
2. Бушок Г. Ф., Венгер С. Ф. Курс фізики: У 3 кн. Кн. 1. Фізичні основи механіки.
Молекулярна фізика і термодинаміка : навч. посібник. — К.: Вища шк., 2002. — 375 с.
(Вступ. стор. 3-8).