№1. Місце фізики у сучасному Фізика — природнича наука, яка Тіла взаємодіють між собою за хвильові властивості.

за хвильові властивості. У класичній Ньютон висловив припущення, що

житті. досліджує загальні властивості допомогою сил тяжіння фізиці матерія - завжди або взагалі між усіма тілами діють сили
Фізика – це наука, що вивчає матерії та явищ у ній, а також (гравітаційних сил). Уся сукупність частинок, або потім взаємного притягання.
найпростіші і разом з тим найбільш виявляє загальні закони, які різноманітність навколишнього хвиль. Сили тяжіння (гравітаційні
загальні закономірності явищ керують цими явищами. Розділів світу, за Ньютоном, полягала за Розвиток ядерної фізики, відкриття сили). Взаємне притягання тіл
природи, властивості і будову фізики багато: механіка, відмінності руху частинок. Така елементарних частинок, називають всесвітнім тяжінням,
матерії та закони її руху. Фізика має термодинаміка, оптика, картина світу панувала доти, поки дослідження їхніх властивостей і або гравітацією. Сили, з якими
спільні об’єкти і методи електродинаміка, електрика, ядерна Дж. Максвель не сформулював взаємоперетворень привели до будь-які два тіла притягуються одне
дослідження з іншими фізика, теплова та молекулярна рівняння, які описують основні встановлення ще двох типів до одного, називаються силами
природничими науками, внаслідок фізика, статистична фізика і закони надмірності взаємодій, які назвали сильними і всесвітнього тяжіння, або
чого виникли цілі галузі знань: т.д.Один з фундаментальних електромагнітних явищ. Ці слабкими. Отже, сучасною гравітаційними силами.
фізична хімія, хімічна фізика, розділів фізичної науки є механіка. закономірності не можна було фізичною картиною світу Вивчаючи рух небесних тіл і
хімічна термодинаміка, Механіка – це наука про пояснити з точки зору механіки передбачено чотири типи падіння тіл в земних умовах,
астрофізика, біофізика, геофізика. механічний рух, механічні взаємодії Ньютона. На відміну від класичної взаємодії: сильна (ядерна), Ньютон встановив закон
Основою сучасної фізики є і рівновагу тіл. Механіку поділяють механіки, де припускають, що тіла електромагнітна, слабка і всесвітнього тяжіння, згідно
математика. Математичний апарат на класичну, релятивістську і взаємодіють миттю (теорія гравітаційна. Кожному типу якому матеріальні точки
широко використовується при квантову. Термодинаміка - розділ далекодії)теорія Максвеля взаємодії відповідає своє поле і свої притягуються одна до одної з
обробці й узагальненні теоретичної фізики, що стосується твердила, що взаємодія кванти цього поля. Сильна силою F, пропорційної їх масам m1 і
експериментальних результатів. законів явищ поширення та відбувається з скінченою взаємодія забезпечує зв'язок m і обернено пропорційної
Фізика є основою сучасного збереження тепла. Розрізняють швидкістю, яка дорівнює швидкості нуклонів у ядрі і зумовлена ІІ-
науково-технічного прогресу: феноменологічну та статистичну світла у вакуумі, за допомогою мезанним обміном між нуклонами. квадрату відстані r між ними:
механічний транспорт, термодинаміки. Остання в свою електромагнітного поля (теорія Слабка взаємодія проявляється в
електротехніка, радіотехніка, чергу поділяється на класичну й близькості). Створення спеціальної основному під час розпаду
теплотехніка, автоматика і квантову.Оптика — розділ фізики, теорії відносності - нового вчення елементарних частинок. Отже, Закон справедливий також для
телемеханіка, будівельна техніка, в межах якого вивчається природа про простір і час - дало можливість вчення про будову матерії тепер є випадків взаємодії куль і взаємодії
сучасні технології, оптичного випромінювання повністю обґрунтувати атомістичним, квантовим, великої кулі з малим тілом. При
напівпровідникова і обчислювальна (світла), досліджуються процеси електромагнітну теорію. У релятивіським. У ньому цьому під r слід розуміти відстань
техніка та багато інших прикладних випромінювання світла, його спеціальній теорії відносності застосовують статистичні уявлення. між центрами кульок.
застосувань фізики. Технічний поширення в різноманітних виведено релятивістські рівняння Відомі на сьогодні чотири типи Коефіцієнт γ = 6,67. 10-11
прогрес також сприяє розробці середовищах і взаємодії з руху, які для великих швидкостей взаємодій лежать в основі всіх сил і
сучасної експериментальної бази речовиною.Електродинаміка — замінюють рівняння класичної їх взаємодії у Всесвіті. Якщо теорії
фізичних досліджень: розділ фізики, який займається механіки. елементарних частинок і їх був визначений
вимірювальних приладів, вивченням взаємодії До складу всіх без винятку атомів взаємодій є справді експериментально і названий
мікроскопів, спектрографів, наелектризованих, намагнічених тіл входять електрично заряджені фундаментальними, то вони гравітаційною сталою. Згідно
прискорювачів елементарних та провідників зі струмами. частинки. Це дає можливість за повинні пояснювати явища не формулі, гравітаційна стала
частинок та ін.. Фізика має Предмет електродинаміки включає допомогою електромагнітної теорії тільки мікросвіту, а й макросвіту, дорівнює вираженою в ньютонах
надзвичайно велике зв'язок електричних і магнітних пояснити природу сил, які діють тому поводження зір і галактик має силі тяжіння між двома точковими
загальнонаукове значення як одна із явищ, електромагнітне всередині атомів, молекул і описуватись тими самими масами в 1 кг кожна, що
галузей інтелектуальної діяльності випромінювання, електричний макроскопічних тіл. Це положення фізичними законами, що й знаходяться на відстані 1 м один від
людини, що формує сучасне струм і його взаємодія з покладено в основу створення так елементарних частинок. одного.
світосприйняття і електромагнітним полем. званої електромагнітної картини Будову зір і галактик пояснюють за №5. Джерело гравітаційної
світорозуміння.На жаль, Електрика — розділ фізики, що світу, намагалися пояснити за допомогою основних законів взаємодії. Напруженість та
використання досягнень сучасної вивчає електричні явища: допомогою законів фізики. потенціал поля точкової маси.
фізики дає не тільки позитивні взаємодію між зарядженими тілами, електродинаміки. Проте пояснити №4. Гравітаційна взаємодія, Ніщо у Всесвіті не може уникнути
наслідки. На сучасному етапі явища поляризації та проходження будову і рух матерії тільки закон всесвітнього тяжіння. гравітації. Кожна частинка зазнає
розвитку науки і техніки виникли електричного струму.Ядерна електромагнітними взаємодіями не У природі спостерігається 4 види дії гравітації і сама є джерелом
такі важливі проблеми людства, як фізика — розділ фізики, який вдалося. взаємодій: гравітаційна, гравітації, спричинює гравітаційне
боротьба за попередження ядерних вивчає структуру і властивості Дальший розвиток фізики електромагнітна, ядерна (або притягання. Гравітація зростає в
війн, скорочення ядерних озброєнь, атомних ядер, та механізми ядерних показав, що крім гравітаційної і сильна) і слабка взаємодії. У міру утворення все більших
розв’язання екологічних проблем, реакцій (в тому числі радіоактивний електромагнітної є й інші типи механіці розглядаються три види скупчень речовини. І хоч
відчуження людини від природи розпад).Молекулярна фізика — взаємодії. Перша половина ХХ ст. сил: силу тертя, силу пружності і притягання одного атома мізерно
тощо. Також фізика має велике розділ фізики, який вивчає позначилась інтенсивними силу тяжіння. Перші дві (тертя і мале, але сукупна сила притягання з
значення у розвитку всіх галузей речовину на рівні молекул. дослідженнями будови електронних пружності) мають боку всіх атомів може бути
економіки. Досягнення фізики в Речовину на рівні атомів вивчає оболонок атомів і тих електромагнітний характер, третя значною. Це виявляється й у
значній мірі визначають зміст атомна фізика.Статистична закономірностей, які керують рухом (тяжіння) - належить до повсякденному житті: ми
сучасної науково-технічної і фізика — розділ теоретичної електронів у атомі. Це привело до гравітаційних взаємодій. відчуваємо гравітацію тому, що всі
технологічної революції, вони фізики, що вивчає поводження виникнення нової галузі фізико- Найслабшими серед усіх сил є атоми Землі спільно притягають
становлять основу науково- систем з дуже великим числом квантової механіки. У квантовій гравітаційні. До 17 століття вчені нас. Гравітаційна взаємодія між
технічного прогресу. часток у стані локальної рівноваги. механіці використано поняття вважали, що лише Земля має тілами здійснюється за допомогою
№2. Підрозділи фізики та №3.Основні типи взаємодій. Їх дуалізму: рухома матерія є особливу властивість притягувати поля тяжіння чи гравітаційного
предмети їх досліджень. роль у формуванні Всесвіту. водночас і речовиною і полем, до себе всі тіла, які перебувають поля. Напруженість
тобто має і корпускулярні і поблизу її поверхні. У 1667 році гравітаційного поля – це силова
характеристика поля тяжіння. Вона точністю був вперше доведений «смоляну» і «скляну» електрику, а електричного поля, створюваного
чисельно дорівнює силі, що діє на Генрі Кавендішем у 1773, який потім янтар назвали зарядженим точковим електричним зарядом,
одиницю маси точкового тіла, Знак "мінус" вказує на те, що використовував метод сферичного негативно, а скло — позитивно.
внесеного в дану точку поля: вектор напруженості напрямлений в конденсатора, але його роботи не Електризація тіл при терті в
сторону спадання потенціалу. були опубліковані. В 1785 році основному зумовлена збільшенням
закон був встановлений Шарлем під час взаємного руху тіл площі їх Силові лінії електричного поля
6.Гравітаційна взаємодія точкових зарядів незамкнені. Вони
У гравітаційному полі Землі поблизу поверхні Землі. Кулоном за допомогою спеціальних поверхні контакту, з якої й
крутильних відбувається обмін електричними починаються на позитивних
Гравіта́ція — це властивість електричних зарядах і закінчуються
, звідки масивних тіл притягуватись одне до терезів.Електростатична сила зарядами між тілами.
взаємодії F12 двох точкових Електричним зарядомq (від англ. на негативних (рис. 4.1.8 - 4.1.11).
одного. Гравітація є, зокрема, Віддалік від країв пластин силові
причиною земного тяжіння, нерухомих зарядів q1 та q2 в вакуумі quantity — кількість) назвали
де RЗ прямо пропорційна добутку кількісну міру здатності лінії паралельні: електричне поле
внаслідок якого предмети падають однакове у всіх точках.Завдяки
– радіус Землі, М – маса Землі, h – додолу. Також орбіта Місяця абсолютних значень зарядів і заряджених тіл до взаємодії.
відстань від центра тяжіння тіла до обернено пропорційна квадрату Одиницю заряду назвали кулоном принципу суперпозиції для
навколо Землі і Землі та інших знаходження напруженості поля
поверхні Землі. планет навколо Сонця визначається відстані r12 між ними. — на честь Шарля Кулона, [q]= Кл.
При переміщенні тіла масою m Вираз «заряд» часто вживають для системи заряджених частинок у
законами гравітації. Повертаючись будь-якій точці А досить знати
на відстань dR поле тяжіння до закону всесвітнього тяжіння і позначення маленького
здійснює роботу: у векторній формі: зарядженого тіла чи зарядженої вираз для напруженості поля
застосовуючи його до випадку точкового зарядженого тіла і додати
взаємодії земної кулі з тілами, частинки.
8. Ждерело електричної вектори за правилом
При переміщенні тіла з відстані розташованими поблизу земної Сила взаємодії направлена паралелограма:
поверхні, одержимо: вздовж прямої, що з'єднує заряди, взаємодії. Потенціал і
R1 на відстань R2: напруженість поля точкового
причому однойменні заряди
відштовхуються, а різнойменні заряду.
де М — маса Землі, R — її радіус, притягуються. Сили, що Точковий заряд q створює в точці
т — маса тіла, h — його висота над визначаються законом Кулона спостереження електричне поле з
Робота не залежить від траєкторії земною поверхнею. Оскільки R»h, адитивні. Коефіціент напруженістю
переміщен-ня, а визначається той вираз сили тяжіння тіл до Землі пропорційності k має назву
тільки початковим і кінцевим Принцип суперпозиції
можна представити у вигляді: електростатичної сталої та залежить
положеннями тіла. Отже, сили Згідно з означенням (накладання) полів означає, що
від вибору одиниць виміру. Так в
тяжіння консервативні, а поле електростатичного потенціалу електричні поля під час накладання
Міжнародній системі одиниць СІ
тяжіння є потенціальним. Робота не впливають одне на одне.
З іншого боку де g — k=1/(4πε0) ≈ 8,987742438 -
консервативних сил дорівнює зміні . 9. Принцип суперпозиції для
прискорення вільного падіння тіл 987742438       ·109 Н·м2·Кл-2, де
потенціальної енергії системи з В середовищі потенціал гравітаційного та кулонівського
поблизу земної поверхні. З формул - електрична стала. В системі СГСГ
протилежним знаком: зменшується в разів, де - поля.
(7) і (8) слідує, що одиниця вимірювання заряду діелектрична стала. Принцип суперпозиції – один із
обрана таким чином, що k=1. найзагальніших законів у багатьох
Тому потенціальна енергія поля Напруженістю електричного
Наступні умови є необхідними для розділах фізики. Найпростіше
сил тяжіння дорівнює: поля називають фізичну векторну
виконання сформульованого формулювання принципу
оскільки γ, М і R — постійні величину , що є силовою
закону: суперпозиції звучить так: результат
величини. Таким чином, із закону характеристикою електричного
1. Точковість зарядів— впливу на частинку кількох
всесвітнього тяжіння виходить, що поля в кожній його точці і чисельно
Для будь-якого потенціального відстань між зарядженими тілами зовнішніх сил є просто сума
поблизу Землі всі тіла падають з дорівнює відношенню сили, з якою
поля можна визначити скалярну має бути набагато більшою від резульаттів впливу кожної із сил.
однаковим прискоренням g ≈ 9,8l поле діє на точковий заряд,
енергетичну характеристику поля – розмірів тіл. Найбільш відомий принцип
м/сек2. Інакше кажучи, завдяки поміщений у цю точку, до значення
потенціал: 2. Нерухомість зарядів. В суперпозиції в електростатиці, в
обертанню Землі навкруги своєї осі цього заряду. Напрям напруженості
протилежному випадку потрібно якій він стверджує, що
величина прискорення g не є збігається з напрямом електричної
враховувати магнітне поле заряду, електростатичний потенціал, який
постійною, а дещо змінюється сили, що діє на пробний
що рухається. створюється в даній точці системою
залежно від широти і висоти місця. позитивний заряд в цій точці:
В однорідному ізотропному зарядів, є сума потенціалів окремих
Отже, потенціал поля тяжіння – Приведене значення g відповідає середовищі сила взаємодії між зарядів. Підкреслимо, що
це величина, яка не залежить від широті 45° на рівні моря. зарядами зменшується в ε разів: Вектор напруженості в будь-якій електродинамічний принцип
маси тіла m, а залежить тільки від Прискорення вільного падіння – це
точці (А, В) електричного поля суперпозиції не є непорушним
маси M і відстані R від цього тіла прискорення, якого набуває тіло під , напрямлений вздовж прямої, що законом природи, а є усього лише
до точки поля. дією сили тяжіння і яке чисельно де ε діелектрична проникність сполучає цю точку і заряд, від наслідком лінійності рівнянь
Існує взаємозв'язок між дорівнює силі, з якою гравітаційне середовища. заряду, якщо q > 0, і до заряду, Максвелла, тобто рівнянь класичної
напруженістю поля та його поле Землі діє на тіло масою 1 кг. Два роди зарядів якщо q < 0 (рис. 4.1.6). електродинаміки. Тому, коли ми
потенціалом: 7.Електрична взаємодія. Закон Наелектризовані тертям виходимо за межі застосовності
Кулона. шматочок янтарю і шматочок скла класичної електродинаміки, цілком
Закон Кулона — один з основних притягаються один до одного, але варто очікувати порушення
законів електростатики, який шматочки янтарю один від одного принципу суперпозиції.
У загальному випадку для будь- визначає величину та напрямок відштовхуються, шматочки скла — Якщо E→1(r→) — поле системи
якого потенціального поля між сили взаємодії між двома теж. Підкреслюючи відмінність у зарядів №1, а E→2(r→) — поле
напруженістю і потенціалом існує нерухомими точковими зарядами. Із формул (4.1.5) і (4.1.6)
наелектризованості янтарю і скла,
зв'язок: Експериментально з задовільною знайдемо, що модуль напруженості
спочатку умовно говорили про
системи зарядів №2, то при
наявності зарядів обох систем:
E→(r→) = E→1(r→) + E→2(r→).
Найпростіша система
складається з одного заряду. Отже,
електричне поле системи зарядів
дорівнює сумі полів, створюваних
кожним зарядом окремо, під час
відсутності інших зарядів:
E→(r→) = ∑ j qj ∣r→ −r→j∣2 r→
−r→j ∣r→ −r→j∣ .
Тут qj,r→j — заряд і радіус-
вектор j-го заряду. Правило
додавання називають принципом
суперпозиції, а формула є 10.
наслідком принципу суперпозиції і
закону Кулона. Досліди показують,
якщо на електричний заряд q діють
одночасно електричні поля
декількох зарядів, то результуюча
сила дорівнює геометричній сумі
сил, що діють з боку кожного поля
окремо. Ця властивість електричних
полів означає, що ці поля
підлягають принципу суперпозиції:
якщо в заданій точці простору різні
заряджені частинки створюють
електричні поля напруженістю , тіла, які відповідно до результатів
і т.д., то результуюча
напруженість поля в цій точці
дорівнює геометричній сумі
напруженостей полів частинок,
тобто:
Завдяки принципу суперпозиції
для знаходження напруженості
поля системи заряджених частинок
у будь-якій точці А досить знати
вираз для напруженості поля
точкового зарядженого тіла і додати
вектори за правилом
паралелограма:
Принцип суперпозиції
(накладання) полів означає, що
електричні поля під час накладання
не впливають одне на одне.
Принцип суперпозиції дозволяє
обчислити напруженість поля • б) достатньо мала зміна
довільної системи зарядів, а не об’єму (при зміні тиску й
тільки точкових, зокрема і температури), на відміну від газу.
рівномірно зарядженої площини. За Збереження об’єму, густина,
рівномірного розподілу показник заломлення, теплота
електричного заряду q по поверхні плавлення, в’язкість – властивості,
площею S поверхнева густина які зближують рідини з твердими
заряду s є сталою і дорівнює: тілами, а незбереження форми – з
газами. Для рідин характерний
ближній порядок розташування
молекул (відносна впорядкованість
У фізиці доведено, що у розташуванні молекул
напруженість електричного поля найближчого оточення довільної
нескінченої площини з молекули, подібна до порядку в
поверхневою густиною заряду s кристалічних тілах, але на відстані
однакова в довільній точці простору кількох атомних діаметрів ця
і дорівнює: впорядкованість порушується).
Взаємодія між молекулами рідини
здійснюється Ван дер Ваальсовими
і водневими зв’язками. Рідини, крім
де e0 - електрична стала. розсолів та зріджених металів,
Фізичні властивості погані провідники електричного
твердих тіл та рідин. струму.
Під фізичними властивостями Плинність рідин пов’язана з
твердих тіл розуміється їх періодичним “перестрибуванням”
специфічна поведінка при впливі їхніх молекул з одного
певних сил і полів. Існує три рівноважного положення в інше.
основних способи впливу на тверді Більшу частину часу окрема
тіла, відповідні трьом основним молекула рідини перебуває в
видам енергії: механічний, тимчасовій асоціації з сусідніми
термічний і електромагнітний. молекулами (близька
Відповідно виділяють три основних впорядкованість), де вона здійснює
групи фізичних властивостей. теплові коливання. Інколи рідиною
Механічні властивості зв’язують в широкому розумінні слова
механічні напруження і деформації називають і газ, при цьому рідину у
вузькому змісті слова, яка
широких досліджень механічних і задовольняє попереднім двом
реологічних властивостей твердих умовам, називають крапельною
тіл, виконаних школою академіка рідиною.
П. О. Ребіндера, можна поділити на Форма, яку приймає рідина,
пружні, міцнісні, реологічні і визначається формою ємності, в
технологічні. Крім того, при впливі якій вона перебуває. Частинки
на тверді тіла рідин або газів рідини (зазвичай молекули або
виявляються їх гідравлічні і групи молекул) можуть вільно
газодинамічні властивості. переміщуватися по всьому її об'єму,
До термічних відносять але сила взаємного притягання не
властивості, які виявляються під дозволяє частинкам залишати цей
впливом теплових полів. До об'єм. Об'єм рідини залежить від
електромагнітних властивостей температури і тиску і є постійним за
умовно можна віднести радіаційні, даних умов.
що проявляються при впливі на 11. Маса. Зв'язок маси тіла з
тверде тіло потоків мікрочастинок його вагою. Одиниці виміру маси
або електромагнітних хвиль значної та ваги.
жорсткості (рентгенівських, гамма- Маса – міра інертності тіла. Маса
промені). зазвичай позначається латинською
Рідина – конденсований літерою m.
агрегатний стан речовини, Поняття маси було введено у
проміжний між твердим та фізику Ньютоном, до цього
газоподібним. Фізичне тіло, якому дослідники оперували поняттям
притаманна: ваги. Ньютон визначив масу тіла як
• а) плинність на відміну добуток його густини на об'єм.
від твердого тіла; Ньютон ввів поняття маси у закони
фізики: спочатку у другий закон
Ньютона (через кількість руху), а
потім — у закон всесвітнього
тяжіння, звідки відразу випливає,
що вага пропорційна масі.
Як міра інерційності тіла, маса
входить у другий закон Ньотона,
записаний у вигляді F= m*a,
де — m прискорення, а F —
сила, що діє на тіло.
Одиницею вимірювання маси в
системі CI є кілограм.
Вага́ — сила, з якою тіло діє на
горизонтальну опору або на
вертикальний підвіс внаслідок
впливу сили тяжіння цього об'єкта.
У гравітаційному полі Землі можна
вважати з деяким наближенням, що
вага тіла зв'язана з його масою
співвідношенням F=mg , де F —
вага, g — стала прискорення
вільного падіння на Землі, а m—
маса тіла.
Як будь-яка сила, вага в системі
СІ вимірюється в ньютонах
12. Терези. Типи терезів та
вимірювання ваги.
Терези – прилад призначений для
визначення маси тіла за силою
тяжіння, що діє на них. Розрізняють
терези зразкові, лабораторні
(аналітичні, мікроаналітичні), та
загального призначення. За
принципом дії розрізняють терези
важільні, пружинні, гідравлічні.
Головною частиною терез є
коромисло. Коромисло терезів
закріплюється точно посередині,
так, що може гойдатися відносно
горизонтальної осі. Шальки для
зважуваних тіл підвішено на
однаковій відстані від середини
коро-мисла. Стрілка, з'єднана з
коромислом, дає змогу визначити
момент, коли терези зрівноважені.
Коли покласти на одну з шальок
терезів якесь тіло, то ця шалька
опуститься вниз. Якщо й на другу
шальку покласти таке саме тіло, то
коромисло займе горизонтальне
положення. При цьому коромисло
трохи погойдуватиметься так, що
стрілка переходитиме через
нульову позначку вліво і вправо.
Рівновага настане тоді, ко-ли такі
відхилення від нуля будуть одна-
ковими.
При зважуванні
використовується спеціальний
набір важків (гир), маси яких точно
відомі.
Для визначення ваги тіла можна
скористатися динамометром або
масу тіла помножити на сталу
прискорення вільного падіння.
13. Маса, як мірило інертності
тіла. Другий закон Ньютона.
Будь-яке тіло під дією деякої
сили змінює стан свого руху (чи
відносного спокою) не миттєво.
Немиттєвість зміни стану руху тіла
під дією сили є проявом інертності
тіла.
Інертність — це властивість тіл
зберігати незмінною свою
швидкість за умови відсутності
зовнішньої дії. Явище збереження
тілом при цьому своєї швидкості
називається інерцією.
Кількісну міру інертності
називають масою m, кг.
Чим більша маса тіла, тим більш
воно інертне.
Інертна маса характеризує
здатність тіла чинити опір зміні
стану його руху під дією сили. За
умови, що сила однакова, об'єкт з
меншою масою легше змінює стан
руху ніж об'єкт з більшою масою.
Інертна маса фігурує у другому
законі Ньютона.
Другий закон Ньютона:
Прискорення матеріальної точки
прямо пропорційне силі, яка на неї
діє, та направлене в сторону дії цієї
сили.
Математично це формулювання
може бути записано так:
або
, де F — сила,
яка діє на тіло, m — маса тіла, a —
прискорення, v — швидкість
mv — імпульс, який також
позначається як
14. Густина, як фізична
характеристика речовини.
Методи визначення густини.
Густина́ — маса тіла одиничного
об'єму, є фізичною
характеристикою будь-якої
речовини, з якої складається тіло.
Для випадку однорідних тіл густина
визначається як відношення маси
тіла до об'єму , який воно займає.
Таким чином, густина для цього
випадку запишеться як:
 У випадку неоднорідних
речовин, густина не є сталою в
просторі тіла і визначається для
його кожної точки окремо.
Густина вимірюється в кг/м³ в
системі СІ.
Густину тіла можна визначити за
формуою , попередньо
зваживши тіло та вимірявши його
об’єм(за законом архімеда або за
допомогою штангенциркуля чи
мікрометра в залежності від
розмірів тіла).
15. Закон Архімеда. Вплив сили
Архімеда на результати вимірів
ваги тіла.
Зако́н Архіме́да— основний
закон гідростатики, згідно з яким на
будь-яке тіло, занурене в рідину або
газ, діє виштовхувальна сила, яка
дорівнює вазі витисненої даним
тілом рідини (газу) і за напрямом
протилежна їй і прикладена у
центрі мас витісненого об'єму
рідини.
Якщо сила тяжіння тіла G більша
виштовхувальної (Архімедової)
сили Р, тобто G > P, то тіло тоне.
Якщо G = P, то тіло знаходиться в
спокої на тій глибині, на яку воно
занурено(плаває). Якщо G< P, то
тіло спливає, причому спливання
припиниться тоді, коли
виштовхувальна сила
дорівнюватиме силі тяжіння тіла.
Сила тяжіння рідини в об'ємі
рівному об’єму зануреної в неї
частини тіла називається
водовантажністю, а центр ваги
цього об'єму – центром
водовантажності.
Формула ваги витісненої рідини
, де g -
прискорення вільного падіння, -
густина рідини, V - витіснений
об'єм.
16. Головна задача механіки.
Система відліку. Система
координат.
Механіка в загальному розумінні
– наука про механічний рух та
рівновагу тіл і взаємодію, що
виникає при цьому між тілами.
Відноситься механіка до
природничих наук. Механіку
поділяють на загальну механіку,
механіку суцільних середовищ і
прикладну механіку. В кожному з
цих розділів розрізняють статику,
кінематику й динаміку. До
загальної механіки відносять
аналітичну механіку, небесну
механіку, балістику, теорію
гіроскопів, теорію стійкості руху, а
також теорію коливань,
біомеханіку, теоретичну механіку
тощо. Основу механіки суцільних
середовищ становить
гідроаеромеханіка, газова динаміка,
механіка деформівного твердого
тіла. До прикладної механіки
відносять механіку ґрунтів і сипких
тіл, будівельну механіку, опір
матеріалів та ін.Засновником
механіки є Ґ.Ґалілей. Основні
закони динаміки встановив Ісаак
Ньютон. Завданя механіки полягає
у вивченні різних рухів та
встановленні їх законів. Останні
дають можливість наперед
передбачати потрібні рухи і
конструювати робочі механізми та
машини., враховуючи масу тіл,
зв’язки між ними та зовнішні діючі
сили. Систе́ма ві́дліку — сукупність
нерухомих одне відносно іншого
тіл, відносно яких розглядається
рух, і годинників, що відраховують
час. Це одне з найважливіших
понять, яке характеризує
пізнавальний процес у фізиці. При
вивченні фізичних систем і законів
їх взаємодії необхідно встановити
спосіб визначення положення, яке
займає кожна система, і спосіб
відліку моменту часу, який
відповідає цьому положенню.
Оскільки руху окремо взятого
предмета не існує, то і його
положення в певні моменти часу
можна встановити тільки відносно
якихось тіл, які в такому разі
вважають за вихідні. Система
відліку складається з вихідного тіла
відліку (яке може довільно
рухатися), пов'язаної з ним системи
координат (напр., координатних
осей х, у, z) з обраним початком для
відліку просторового положення і з
фіксованим початковим моментом
для відліку часу, а також з
відповідних вимірювальних засобів,
зокрема масштабів і годинників. Всі
просторово-часові характеристики
набувають у природознавстві
певного змісту (визначеності) лише
відносно системи відліку.
Координати на площині і в просторі
можна вводити нескінченним
числом різних способів. Вирішуючи
ту або іншу математичну або
фізичну задачу методом координат,
можна використовувати різні
координатні системи, вибираючи ту
з них, в якій завдання вирішується
простіше або зручніше в даному
конкретному випадку.
17.Матеріальна точка (МТ).
Визначення положення МТ у
просторі, радіус-вектор.
Матеріа́льна то́чка — в фізиці,
зокрема в механіці, тіло, розмірами
якого можна знехтувати в умовах
даної задачі. Положення об'єкта
(матеріальної точки) визначається
відносно фіксованої точки в
просторі, яка називається початком
координат. Воно може бути задано
координатами цієї точки
(наприклад, в Декартовій системі
координат) або радіус-вектором r,
проведеним з початку координат в
цю точку. В реальності, матеріальна
точка може рухатись з плином часу,
тому радіус-вектор в загальному
випадку є функцією часу. В
класичній механіці, на відміну від
релятивістської, вважається, що
плин часу є однаковим в усіх
системах відліку.
18.Характеристики руху.
Середня та миттєва швидкість.
Нормальне та тангенціальне
прискорення. Одиниці виміру
швидкості та прискорення.
Шви́дкість — фізична величина,
що відповідає відношенню
переміщення тіла до проміжку часу,
за який це переміщення
відбувалось. Швидкість
величина векторна, тобто вона має
абсолютну величину і напрямок.
Швидкість здебільшого
позначається літерою V.
У системі СІ швидкість (точніше
її абсолютна величина) вимірюється
в метрах за секунду — м/с. В
системі СГС одиницею
вимірювання швидкості
сантиметр за секунду — см/с. В
повсякденному житті
найпрактичнішою одиницею
вимірювання швидкості є кілометр
за годину — км/год. В певних
областях людської діяльності
використовуються специфічні вектора, тому другий член в цій
одиниці швидкості, як, наприклад, формулі нормальний до першого.
вузол. Тангенціальне прискорення
Середня швидкість довільного визначає зміну швидкості за
руху за інтервал часу — це модулем. Тангенціальне
векторна величина прискорення напрямлене по
дотичній до траєкторії руху в
напрямі швидкості або проти,
залежно від того збільшується чи
зменшується величина швидкості.
де - переміщення тіла за
Нормальне (доцентрове)
час
прискорення визначає зміну
Після застосування граничного
швидкості за напрямом.
переходу вводиться означення
Прискорення позначається
миттєвої швидкості.
зазвичай латинською літерою a, і
Миттєва швидкість
його абсолютна величина
нерівномірного руху — це вектор в
вимірюється в системі СІ в метрах
точці, який є границею середніх
за квадратну секунду (м/с2). Існує
швидкостей, коли інтервал часу
також позасистемна одиниця Ґал
прямує до нуля. Розкриваючи
(Gal), що використовується у
означення, швидкість — це
гравіметрії і дорівнює 1 см/с2.
відношення переміщення
Часто прискорення також
матеріальної точки за інтервал часу,
вимірюють, вибираючи за одиницю
коли цей інтервал прямує до нуля,
прискорення вільного падіння, яке
тобто похідна:
позначають латинською літерою g,
тобто говорять, що прискорення
складає, наприклад, 2g.
Вектор швидкості спрямований 19. Інерціальні системи.
по дотичній до траєкторії руху. Перший закон Ньютона.
В свою чергу, похідна від Інерціальними Ньютон
швидкості дає миттєве прискорення назвав такі системи, для яких
тіла у момент часу t. єдиним джерелом прискорення є
сила, тобто взаємодія з іншими
тілами. Системи відліку, які
рухаються відносно інерціальних
Прискорення векторна величина.
систем із прискоренням
Його напрямок не завжди збігається
(поступально чи обертально), він
із напрямком швидкості. У випадку
назвав неінерціальними. Ньютон,
обертання вектор прискорення
розглядаючи інерціальну систему
перпендикулярний до вектора
відліку (ІСВ), так і не зміг вказати
швидкості. В загальному випадку
тіло, яке б було для неї тілом
вектор прискорення можна
відліку. Оточуючі тіла рухаються
розкласти на дві складові. Складова
прискорено: дім обертається
вектора прискорення, яка
навколо осі Землі, а разом з її
направлена паралельно до вектора
поверхнею навколо Сонця. Системи
швидкості, а, отже, вздовж дотичної
відліку, які пов'язані із оточуючими
до траєкторії називається
— тілами, неінерціальні, але їх
тангенціальним прискоренням.
прискорення здебільшого є дуже
Складова вектора прискорення, що
малі. Прискорення автобуса
направлена перпендикулярно до
становить близько 1 м/с2, великого
вектора швидкості, а, отже, вздовж
корабля - кілька см/с 2, Землі - 6
нормалі до траєкторії, називається
мм/с2, Сонця - близько 10-8 см/с2.
нормальним прискоренням.
Відповідно, чим більша маса тіла
відліку, тим менше його
прискорення. Тому ІСВ - це
є абстрактне поняття, якби вона
Перший член у цій формулі задає існувала, то мала б нескінченно
тангенціальне прискорення, другий велику масу. Очевидно, що
- нормальне, або доцентрове. Зміна найбільшу масу з оточуючих нас тіл
напрямку одиничного вектора має Сонце, тому пов'язана з ним
завжди перпендикулярна до цього система відліку є майже
інерціальною. У цій ІСВ початок
відліку координат суміщають з
центром Сонця, а координати осей
проводять у напрямі до реальних
зірок, які можна вважати
нерухомими.
Визначивши роль системи
відліку, сформулюємо перший
закон Ньютона так: в інерціальній
системі відліку матеріальна точка
зберігає стан спокою або
рівномірного прямолінійного руху,
якщо на неї не діють інші тіла або
дія зовнішніх тіл скомпенсована.
20.Сила.Одиниці виміру сили.
Прояви дії сили. Другий закон
Ньотона.
Си́ла — фізична величина, що
характеризує ступінь взаємодії тіл.
При дії незрівноваженої сили на
фізичне тіло його рух змінюється,
тобто тіло набуває прискорення.
Сила є векторною величиною —
крім числа, що позначає більшу чи
меншу дію, вона характеризується
ще й напрямком дії. Силу
здебільшого позначають
латинською літерою F, де жирний
шрифт вказує, що це вектор. Вектор
також позначають стрілочкою . зовнішні сили.
Абсолютна величина сили
позначається нежирним шрифтом:
F.
В системі СІ сила має
розмірність: Н (Ньютон) = кг · м /
с2. В системі СГС сила вимірюється
в динах = г · см / с2.
Сила визначаєтья як кількісна
характеристика взаємодії між
тілами. Серед усіх типів взаємодії,
що існують у природі, традиційно
виділяють 4 види так званих
фундаментальних взаємодій:
гравітаційна, електромагнітна,
сильна (ядерна) і слабка. Для опису
двох із цих взаємодій, гравітаційної
та електромагнітної, класична
фізика використовує поняття сили.
Другий закон Ньютона:
Тіло, на яке діють сили рухається
з прискоренням, величина і напрям
якого визначаються відношенням
рівнодійної всіх сил до маси тіла.
Математично це формулювання
може бути записано так:
Або
, прискоренням вільного падіння
якщо m — константа.
Замкнена механічна система - це виконується закон збереження
система тіл, на які не діють імпульсу: повний імпульс
Де F — сила, яка діє на тіла, m —
зовнішні сили. зсщгеиутої системи тіл залишається
маса тіла, a — прискорення, v —
Закон збереження імпульсу- незмінним за будь-яких взаємодій
швидкість, mv — імпульс, який .
імпульс замкненої системи тіл цієї системи між собою:
також позначається як p Тобто, центр мас механічної
зберігається за величиною й
Це рівняння фактично означає, системи рухається як матеріальна
напрямком. Він випливає з третього
що чим більша за абсолютним точка, в якій зосереджена вся маса
закону Ньютона, який можна
значенням сила буде прикладена до системи і на яку діє рівнодійна Будь-яких сильних взаємодіях тіл
сформулювати ще й так: дія і-ої
тіла, тим більшим буде його прикладених до системи зовнішніх або їх частин, наприклад іостріл з
матеріальної точки на j-ту точку
прискорення. Параметр m або маса сил. рушниці і тому подібне, можна
носить характер взаємодії; сили
в цьому рівнянні — це насправді Центром мас або центром розглядати (йрчі тіла як замкнуту
взаємодії чисельно рівні, їх вектори
коефіцієнт пропорційності, який інерції системи називається систему, оскільки сили взаємодії Ь
лежать на одній прямій і
характеризує інерційні властивості геометрична точка С, положення більші за інші зовнішні сили.
протилежні за напрямком Замкнена
об'єкта. якої характеризує розподіл мас у  Для  замкнутої системи сума
механічна система - це система тіл,
У рівнянні F=ma прискорення системі. Положення центра мас проекцій імпульсу на будь-який ;
на які не діють зовнішні сили.
може бути безпосередньо виміряне, визначається радіус вектором , (координатну вісь) не змінюється:
Закон збереження імпульсу-
на відміну від сили. Тому цей закон який для системи є дискретним
імпульс замкненої системи
має сенс, якщо ми можемо розподілом мас і системи з
зберігається за величиною й це застосовується при розв'язанні
визначити силу F безпосередньо. неперервним розподілом
напрямком. Він випливає з третього задач на закон збере-^імпульсу. На
Одним з таких законів, який описується формулами
закону Ньютона, який можна законі збереження імпульсу
визначає правило обчислення
сформулювати ще й так: дія і-ої заснований ц реактивного руху, що
гравітаційної сили, є закон
матеріальної точки на j-ту точку виникає при відокремленні від тіла,
всесвітнього тяжіння.
носить характер взаємодії; сили одиться в стані спокою, деякої його
21. Центром мас, або центром
взаємодії чисельно рівні, їх вектори частини з якоюсь швидкістю. За
інерції системи матеріальних точок
лежать на одній прямій і законом збереження імпульсу:
називається точка С, радіус вектор
протилежні за напрямком
якої визначається за формулою:
Замкнена механічна система ¾  або
це система тіл, на які не діють
тобто друга
m-маса всієї системи. частина тіла отримає такий же
Закон збереження імпульсу ¾
, імпульс замкненої системи самий імпульс, що і відокремлена
зберігається за величиною й частина, тільки спря-гис.і.зи          
де – радіус-вектор 1-ї
напрямком. Він випливає з третього мований протилежно. Це є прин-
матеріальної точки, – радіус- закону Ньютона, який можна ивного руху. Реактивний рух
сформулювати ще й так: дія і-ої здійснюють, наприклад,
вектор 2-ї і т.і.,
матеріальної точки на j-ту точку 23. Третій закон Ньютона
– загальна носить характер взаємодії; сили Взаємодія між матеріальними
Імпульс центра мас дорівнює
маса всієї системи. Якщо радіус- взаємодії чисельно рівні, їх вектори точками (тілами) визначається
повному імпульсу системи. Рух
вектори проведені з центра мас, лежать на одній прямій і третім законом Ньютона: два тіла
центра мас тотожний з
тобто з т.С, тоді: протилежні за напрямком взаємодіють із силами рівними за
поступальним рухом системи. Якщо
величиною і напрямленими у
. на систему діють зовнішні сили, то
протилежні боки вздовж прямої, яка
за другим законом Ньютона
Отже, центр мас – це з’єднує ці тіла. Тобто
отримуємо рівняння руху центра
геометрична точка, для якої сума ,
добутків мас усіх матеріальних 22. Мірою механічного руху,
точок, що утворюють дану масс. яка визначає можливість передачі
механічного руху від одного тіла до де – сила, яка діє на перше
механічну систему, на їх радіус-
вектори, які проведені з цієї точки, іншого, є кількість руху
Рух центра мас рухається як абоімпульс тіла Р. Імпульс тіла - це тіло з боку другого, – сила,
дорівнює нулю. матеріальна точка, маса якої векторна фізична величина, напрям яка діє на друге тіло з боку
Швидкість центра мас: дорівнює сумарній масі всієї якої співпадає з напрямом першого.
системи, а діюча сила-геометричній швидкості v : Р=M*V.Повний Наприклад, з якою силою тіло
сумі всіх зовнішніх сил, які діють імпульс системи тіл Р дорівнює притягається до Землі, з такою ж
на систему. У замкненій системі векторний сумі імпульсів окремих силою воно діє на Землю (рис.1.9).
імпульс центра мас зберігається:між тіл:  Але, оскільки маси тіла та Землі
=
матеріальними точками системи розрізняються у багато разів, то й
можуть діяти будь –які сили, прискорення ці сили викликають
система може обертатися,але центр різні згідно із другим законом
мас системи рухається рівномірно Якщо на систему тіл зовнішні Ньютона. Тіло падає з
, а отже, . прямолінійно. сили не діють або вони
врівноважені, то така система
називається замкнутою,, для неї , а Земля не рухається.
 Треба пам’ятати, що сила дії та
сила протидії хоч і однакові за
величиною, але прикладені до
різних тіл.
24. Пружна деформація. Закон
Гука. Модуль Юнга. Енергія
деформованої пружини.
Пружна деформація
деформація, що не викликає
незворотних змін у структурі тіла.
При пружній деформації тіло
повертає собі попередні розміри й
форму при знятті напруження.
Область фізики і розділ механіки
суцільних середовищ, що вивчають
пружні деформації називаються
теорія пружності. Інші види
деформації викликають незворотні
зміни у структурі тіла. Сюди
відносять: пластичну деформацію
як миттєву так і в'язку (наприклад,
повзучість). З погляду
мікроскопічної будови твердого
тіла, пружна дефомація виникає
тоді, коли змінюються віддалі між
атомами, проте кожен із атомів тіла
залишається в своїй потенціальній
ямі. При малих пружних
деформаціях напруження, що
виникають в тілі, пропорційні
деформації. В цій області
справедливий закон Гука. При
збільшенні навантаження вище
границі пропорційності лінійність
може порушуватися, хоча
деформація залишатиметься
пружною.
Закон Гука
Пружність — це здатність
деформованих тіл відновлювати
початкові форму і об’єм за умови
припинення зовнішньої дії.
Сили пружності виникають при
деформуванні тіл і напрямлені
протилежно до сил, які викликають
деформацію.
Закон Гука встановлює лінійну
залежність між деформацією й
механічними напруженнями.
Закон Гука справедливий для
малих пружних деформацій.
Модуль сили Гука:
F упр = k | x |
Модуль Юнга
Модуль Юнга— це
характеристика пружніх
властивостей ізотропних
матеріалів, один із модулів
пружності.
Позначається модуль Юнга
латинською літерою E, вимірюється
в паскалях (Па).
Модуль Юнга встановлює зв'язок
між деформацією розтягу й його деформації.
механічним напруженням
- направленим на розтяг.
Енергія деформованої
пружини. Енергія — це фізична
величина, що показує, яку роботу
може виконати тіло. Енергія
позначається літерою Е. У Системі
Інтернаціональній енергія
вимірюється в джоулях (Дж). Чим
більшу роботу може виконати тіло,
тим більшу енергію воно має. При
виконанні роботи енергія тіла
змінюється.
Деформована пружина має
запас потенціальної енергія
пружної деформації. Для того, щоб
деформувати пружину, необхідно
виконати роботу. Ця робота
дорівнює добутку сили на зміщення
кінця пружини.
Тоді робота, яку потрібно
виконати для деформації пружини
для зміщення на , буде:
. вічного двигуна першого роду.
Потенціальна енергія пружно
деформованого тіла вимірюється
тією роботою, яку тіло може
здійснити. Отже,
. Термодинаміка
Потенціальна енергія пружно
деформованої пружини дорівнює
половині добутку коефіцієнта
жорсткості пружини на квадрат Однак, ці тіла можуть виконувати
де  є сталою інтегрування,
зміщення точки прикладення сили. роботу над іншими тілами, якщо,
тобто потенціальна енергія
25. Робо́та - фізична величина, наприклад, змінювати їхню
визначається завжди з точністю до
яка визначає енергетичні затрати температуру. Отже, оскільки
деякого значення.
при переміщенні фізичного тіла, чи нагріте тіло може виконувати
26. Закон збереження енергії.
роботу, воно має певну енергію. Ця
Ене́ргія — загальна кількісна
Робота зазвичай позначається енергія отримала назву
міра руху і взаємодії всіх видів
латинською літерою A), в внутрішньої енергії. З точки зору
матерії. Енергія не виникає ні з чого
англомовній літературі - W (від фізики мікросвіту - фізики атомів і
і нікуди не зникає, вона може тільки
англ. Work), й має розмірність молекул, внутрішня енергія тіла є
переходити з одного вигляду в
енергії. У системі СІ робота сумою кінетичних і потенціальних
інший (закон збереження енергії).
вимірюється в Джоулях. енергії частинок, з яких це тіло
Поняття енергії зв`язує всі явища
складається. Однак, з огляду на
природи в одне ціле, є загальною
велику кількість та малі розміри
характеристикою стану фізичних
частинок і загалом невідомі закони
тіл і фізичних полів. В системі СІ
їхньої взаємодії, внутрішню
енергія вимірюється в джоулях(
енергію тіла визначити важко,
Дж). Поняття енергії зв'язане зі
виходячи з його будови. Проте
здатністю тіла або системи
Потенціа́льна ене́ргія — очевидно, що вона залежить від
виконати роботу. При цьому тіло
частина енергії фізичної системи, температури тіла.
або система частково втрачає
що виникає завдяки взаємодії між Визначальним моментом для
енергію, витрачаючи її на зміни в
тілами, які складають систему, та із встановлення закону збереження
навколишніх тілах.
зовнішніми щодо цієї системи енергії стало встановлення
Закон збереження енергії -
тілами, й зумовлена розташуванням еквівалентності між теплом,
закон, який стверджує, що повна
тіл у просторі. Разом із кінетичною кількісною характеристикою якого
енергія в ізольованих системах не
енергією, яка враховує не тільки є кількість теплоти, і механічною
змінюється з часом. Проте енергія
положення тіл у просторі, а й рух, роботою. Якщо тілу надати певну
може перетворюватися з одного
потенціальна енергія складає кількість теплоти Q, то частина її
виду в інший. У термодинаміці
механічну енергію фізичної піде на виконання механічної
закон збереження енергії відомий
сиcтеми. роботи A, а частина на збільшення
також під назвою першого закону
Потенціальна енергія внутрішньої енергії тіла:
термодинаміки.
матеріальної точки визначається як ,
Закон збереження механічної
робота з її переміщення із точки Ця формула складає основу
енергії. У механіці закон
простору, для якої визначається першого закону термодинаміки.
збереження енергії стверджує, що в
потенціальна енергія у якусь задану Аналогічним чином при
замкненій системі частинок, повна
точку, потенціальна енергія якої виконанні механічної роботи,
енергія, що є сумою кінетичної і
приймається за нуль. Потенціальна частина енергії втрачається у
потенціальної енергії не залежить
енергія визначається лише для поля вигляді тепла, тобто йде на
від часу, тобто є інтегралом руху.
консервативних сил. підвищення температури тіла й
Закон збереження енергії
навколишнього середовища.
справедливий тільки для замкнених
Загалом сумарний притік енергії
систем, тобто за умови відсутності
2.Через те, що механічна в систему мусить дорівнювати
зовнішніх полів чи взаємодій.
елементарна робота дорівнює: сумарному відтоку енергії з
Сили взаємодії між тілами, для
системи, плюс зміна енергії тіл, з
, яких виконується закон збереження
яких складається сама система.
та з, іншого боку, робота механічної енергії називаються
Іншими словами, енергія може бути
консервативних сил при консервативними силами. Закон
перетворена з одної форми в іншу,
елементарній зміні конфігурації збереження механічної енергії не
але не може бути створена чи
системи дорівнює приросту виконується для сил тертя, оскільки
знищена.
потенціальної енергії, взятому зі за наявності сил тертя відбувається
Закон збереження енергії
знаком мінус, то робота перетворення механічної енергії в
виключає можливість створення
здійснюється за рахунок зменшення теплову.
потенціальної енергії: Закон збереження енергії в
Перетворення енергії. Енергія
термодинаміці. У термодинаміці
одного виду може перетворюватися
, закон збереження енергії
в енергію іншого виду, наприклад,
тоді: встановлює співвідношення між
хімічна енергія може
внутрішньою енергією тіла,
перетворюватися в теплову, а
. кількістю теплоти, переданою тілу і
теплова енергія в механічну тощо.
Звідси: виконаною роботою.
В молекулі хімічної сполуки
вивчає
атоми зв'язані між собою хімічними
здебільшого нерухомі тіла,
, зв'язками. Для того, щоб розірвати
кінетична і потенціальна енергія
хімічний зв'язок потрібно затратити
яких залишається незмінною.
певну енергію, значення якої
визначається типом зв'язку. В одних
молекулах енергія зв'язку більша, в
інших менша. Так, енергія зв'язку в
молекулі вуглекислого газу СО2
більша, ніж сумарна енергія атома
карбону у вугіллі й атомів оксигену
в молекулі кисню O2. Тому
можлива хімічна реакція горіння,
внаслідок якої утворюється
вуглекислий газ, а залишки хімічної
енергії передаються поступальному,
тепловому руху молекул, тобто
перетворюються в тепло. Виділене
внаслідок горіння тепло можна
використати, наприклад, для
нагріву пари в паровій турбіні, яка,
обертаючись, створює
електрорушійну силу в генераторі,
продукуючи електроенергію.
Електроенергія може, в свою чергу
використовуватися для виконання
механічної роботи, наприклад,
підйому ліфта, або ж для
освітлення, де електрична енергія
перетворюється в енергію
електромагнітних хвиль – світла.
27. Однорідне силове поле. Рух
МТ в однорідному силовому полі.
Силове поле - це векторне поле в
просторі, в кожній точці якого на
пробну частку діє визначена за
величиною і напрямком сила
(вектор сили). Розрізняють
стаціонарні поля, величина і напрям
яких можуть залежати виключно
від координат x, у, z точки дії сили,
і нестаціонарні силові поля, що
залежать також від моменту часу t,
в який відбувається дія. Виділяють
також однорідне силове поле, для
якого сила, що діє на пробну
частку, постійна у всіх точках
простору.
Однорідне силове поле - силове
поле, в будь-якій точці якого сила
поля для даної матеріальної точки
має одне і те ж значення.
28. Сили тертя. Сухе та грузле
тертя. Рух твердого тіла по
похилій площині.
Сила тертя - це сили, що
виникають у процесі руху одних
тіл або їхніх частин по поверхні
інших. Вони напрямлені по
дотичній до поверхонь тіл і
перешкоджають відносному
переміщенню їх. Сила тертя
виникає лише в макроскопічних
системах, де внаслідок хаотичного
руху атомів відбувається
незворотній процес розсіяння
енергії макроскопічного руху
складових системи в енергію
мікроскопічного руху атомів та
молекул. Сила тертя завжди
направлена проти вектора
швидкості. Сила тертя не належить
до потенціальних сил.
Коли тіло рухається в газі чи
рідині, сила тертя пропорційна
швидкості, при великих швидкостях
— квадрату швидкості.
Коефіцієнт тертя́ — це
величина, що характеризує силу
тертя і зазвичай позначається μ, k
або f. У залежності від виду тертя
відрізняють і відповідний
коефіцієнт тертя. Залежить від
властивостей тертьових поверхонь
тіл.
Сухе тертя (зовнішнє) - це
тертя, що виникає при відносному
перміщенні тіл, які дотикаються.
Характерна риса сухого тертя —
наявність значної сили тертя
спокою. Тертя, що виникає при
відносному русі між твердим тілом
і рідинним або газовим
середовищем, а також між шарами
цих середовищ називають
внутрішнім або в’язким тертям.
Зовнішнє тертя поділяють на тертя
спокою – виникає між взаємно
нерухомими тілами; та тертя руху –
виникає при відносному
переміщенні тіл, що дотикаються.
Залежно від характеру відносного
переміщення тіл, розрізняють тертя
кочення і ковзання. Тертя сопкою –
сухе тертя між взаємно нерухомими
тілами.
Тертя ковзання:
FT=k(Pn+Sp0)
Де k –коефіцієнт тертя; p0-
додатковий тиск обумовлений
силами молекулярного притягання;
S- сумарна площа взаємодіючих
поверхонь між тілами; Pn –
нормальний тиск.
Тертя кочення:
FT=k Pn/r
Де r – радіус тіла кочення.
Сила внутрішнього тертя є
результатом дії сил молекулярного
зчеплення на межі двох шарів і
переходу молекул з одного шару в
інший. За другим законом механіки
зміна кількості руху шару рідини за
одиницю часу визначає силу, що діє
на нього, тобто силу внутрішнього
тертя.
Сила тертя в’язкого:
- При невеликих
швидкостях
F=-kυ,
- при більших швидкостях
лінійна залежність переходить у
квадратичну, при яких швидкість
тертя залежить від розмірів і форми
тіла:
F=-kυ2,
- Для сферичних тіл, що
рухаються у в’язких середовищах,
використовують формулу Стокса:
F=6πrnυ,
де r – радіус кульки, n - в’язкість
середовища.
Сили тертя спокою, а іноді сили
тертя ковзання мають значення при
передаванні руху від одного тіла до
іншого. Внаслідок сили тертя
сопкою не зазнають руйнування
споруди, машини та механізми, які
скл. зі значної кількості елементів
та деталей.
Рух твердого тіла по похилій
площині
Коли тіло рухається вздовж
похилої площини, чи знаходиться
на ній в стані спокою, коефіцієнт
тертя дорівнює тангенсу кута
нахилу похилої площини:
29. Поступальні та обертальні
рухи твердого тіла. Кутова
швидкість та кутове
прискорення.
Тверде тіло — агрегатний стан
речовини, що характеризується
стабільністю форми на відміну від
інших агрегатних станів рідини та
газу.
Поступальний рух — рух, при
якому всі точки тіла або системи
матеріальних точок переміщуються
паралельними траєкторіями.
Внаслідок поступального руху тіла
усі його точки рухаються з
однаковими швидкостями
прискореннями, тому для вивчення
такого руху досить вивчити рух
однієї точки, що належить даному
тілу. Рух ізольованої матеріальної
точки поступальний за означенням.
Наприклад, рух поїзда по всьому
шляху.
Рух абсолютно твердого тіла
можна подати у вигляді суми
поступального руху й обертання.
В загальному випадку довільної
системи матеріальних точок рух
можна подати у вигляді
поступального руху і відносного
руху точок системи одна щодо
іншої.
В класичній механіці
поступальний рух задовільняє
рівнянню:
 ,
де
 —
сумарний імпульс усіх тіл
механічної системи,
- сумарна сила.
Обертальний рух – це рух,при
якому всі частинки твердого тіла
переміщуються по колах, центри
яких лежать на нерухомій площині,
що називається віссю. При
обертальному русі всі частини тіла
переміщуються з різними лінійними
швидкостями, але всі вони мають
однакові кутові швидкість та
прискорення, які
характеристиками обертального
руху.
Кутова́ шви́дкість —
відношення зміни кута при
обертанні до відрізку часу, за який
ця зміна відбулася.
Вимірюється в радіанах за
секунду. Оскільки зростання кута
відраховується проти годинникової
стрілки, то кутова швидкість
додатня при обертанні проти
годинникової стрілки і від'ємна при
обертанні за годинниковою
стрілкою. Якщо зміна кута
нерівномірна, то вводиться миттєва
кутова швидкість:
Кутове прискорення - похідна
і від кутової швидкості по часу.
де β- кутове прискорення, -
кутова швидкість, t - час.
Вимірюється в рад/c2.
Кутове прискорення зване з
тангенціальними прискоренням:
аt=βr. Може бути ознакою різних
видів обертальних рухів точки:
1)β=0 – рівномірний обертальний
рух; 2)β=const – рівнозмінний
обертальний рух.
30. Момент інерції твердого
тіла. Моменти інерції тіл
найпростішої форми.
Моме́нт іне́рції тіла відносно
даної осі(одиниця виміру в системі
СІ [кг*м2]) – склярна величина, яка
дорівнює сумі добутків мас
частинок на квадрати їхніх
відстаней від осі ообертання.
J=∑miri2, добуток miri2 – момент
інерції окремої частинки відносно
осі обертання. Тобто момент інерції
системи тіл відносно осі обертання
дорівнює сумі моментів інерції
складових частин системи відносно
даної осі. Під моментом інерції
розуміють міру інертності тіла при
обертальному русі. Кожне тіло має
конкретне значення моменту інерції
відносно конкретної осі обертання.
1. Порожнистий товстостінний
циліндр масою m та радіусами R1 та
R2 відносно геометричної осі:
J=(m*( R12+ R22))/2; порожнистий
тонкостінний циліндр масою m та
є радіусом оболонки R відносно
геометричної осі: J=mR2; суцільний
циліндр масою m та радіусом
оболонки R відносно геометричної
осі: J=mR2/2; куля масою m та
радіусом R, відносно осі, що
проходить через центр кулі: J=2/5
mR2; стержень масою m і завдовжки
l, відносно осі перпендикулярної до
середини стержня: J=1/12 ml2; той
самий стержень відносно осі
перпендикулярної до кінця
стержня: J=1/3 ml2.
Теорема Гюйгенса-Штейнера
Якщо відомий момент інерції
тіла відносно осі, що проходить
через центр його мас, то момент
інерції відносно будь-якої іншої осі,
що паралельна до даної
визначається теоремою Штейнера
(теоремою Гюйгенса-Штейнера):
момент інерції тіла J відносно
довільної осі дорівнює сумі
моменту інерції цього тіла Jc
відносно осі, що проходить через
центр маси тіла паралельно до осі,
що розглядається, і добутку маси
тіла m на квадрат відстані d між
осями:
Питання 31
Теорема Штейнера
Теорема Гюйгенса-Штейнера
Якщо відомий момент інерції
тіла відносно осі, що проходить
через центр його мас, то момент
інерції відносно будь-якої іншої осі,
що паралельна до даної
визначається теоремою Штейнера
(теоремою Гюйгенса-Штейнера):
момент інерції тіла J відносно
довільної осі дорівнює сумі
моменту інерції цього тіла Jc
відносно осі, що проходить через
центр маси тіла паралельно до осі,
що розглядається, і добутку маси
тіла m на квадрат відстані d між
осями:
Моментом інерції механічної
системи відносно непорушної вісі а
називається фізична величина І, яка
дорівнює добутку мас матеріальних
точок системи на квадрати їх
відстані від вісі.
Іа=∑ri2mi
Момент інерції тіла: Іа=∫r2dm=∫
r2pdV,
де p-плотність тіла,
dV – елементарний обсяг.
Питання 32
Рівняння обертального руху твердого
тіла
Обертальний рух – це рух,при
якому всі частинки твердого тіла
переміщуються по колах, центри
яких лежать на нерухомій площині,
що називається віссю. При
обертальному русі всі частини тіла
переміщуються з різними лінійними
швидкостями, але всі вони мають
однакові кутові швидкість та
прискорення. Тверде тіло з протилежна їй. Ця сила напрямлена
нерухомою віссю обертання під
дією сил, результуючий момент
яких відносно осі не дорівнює
нулю, приводитиметься в тіла. зміна тиску, зумовленого
обертальний рух з певним кутовим
прискоренням. Уявляючи тіло, як
систему матеріальних точок,
розглянемо одну з них – з масою mi,
що лежить на відстані ri від осі
обертання і перебуває під дією сили
Fi. Застосувавши до даної точки
другий закон механіки: Fi= mi*аі і
замінивши тангенціальне
прискорення на кутове Fi= mi*ri*β.
Оскільки в динаміці обертального
руху істотну роль відіграє момент
діючої сили, то введемо його
помноживши вираз на плече ri: Мi=
mi*ri2*β, де Мi – момент сили Fi
відносно осі обертання. Записавши
такі залежності для всіх
матеріальних точок, на які поділено
тіло, дістанемо: М=(∑mi*ri2)*β –
основне рівняння динаміки
обертального руху. Остаточне
рівняння динаміки обертального
руху записують: М=Jβ. При сталому
моменту інерції тіла кутове
прискорення тіла прямо
пропорційне результуючому
моменту діючих сил. Якщо
результуючий момент дорівнює
нулю, то кутове прискорення також
дорівнює нулю, тобто тіло
перебуває в стані спокою або
рівномірного обертального руху.
Питання 33
Момент сили. Плече сили
Для характеристики механічної
дії на тіло, яке приводить до зміни
обертального руху тіла, вводять
поняття моменту сили.
Моментом сили F відносно точки
О називається векторна величина
М, яка дорівнює векторному
добутку радіус-вектора r,
проведеного з точки О в точку
прикладання сили на вектор сили F:
М=r*F , [M]=H*м. Напрям моменту
сили визначається правилом гвинта
при повороті його від r до F.
Момент сили - це вектор
перпендикулярний, як до радіус-
вектора точки, так і до сили, яка на
цю точку діє. За абсолютною
величиною момент сили дорівнює
добутку сили на плече або
. Всі рідини, коли рухаються,
Найкоротшу відстань від точки
опори до прямої, вздовж якої діє
сила, називають плечем сили. Плече
сили позначається літерою l та
вимірюється в метрах. Для того щоб
знайти плече сили, треба з точки
опори опустити перпендикуляр на
лінію дії сили.
Питання 34
Правило важелів Архімеда
У книжці «Про рівновагу і
визначення центра ваги плоских
фігур» Архімед уперше доводить
відоме правило важеля: нерівні
тягарі перебувають у рівновазі на
важелі, якщо відстані центрів
тягарів від точки опори важеля
обернено пропорційні їх вагам. У
цій самій праці Архімед визначає
центри ваги прямокутників,
паралелограмів, трикутників і т. д.
Є всі підстави припускати, що
тут він установив саме поняття
центра ваги, а не поняття центра
ваги тіла: це така точка, в якій
досить підтримати тіло, щоб воно
було в рівновазі у будь-якому
положенні.
Питання 35
Гідростатика. Фізичні
властивості рідини
Гідроста́тика – розділ
гідромеханіки, що вивчає закони
рівноваги рідини, які знаходиться у
стані абсолютного чи відносного
спокою та рівноваги тіл, занурених
у рідини за умови, коли відсутні
переміщення часток рідини одна
відносно одної. У механіці не
враховується молекулярна будова
середовища. На певний об’єм
рідини діють внутрішні і зовнішні
сили. Внутрішні сили зумовлені
взаємодією частинок рідини, ці
сили зрівноважуються. Зовнішні
сили зумовлені дією сусідніх
елементів, сили тяжіння тощо. У
загальному випадку рідина зазнає
дії масових і поверхневих сил.
Обємні сили діют на елементарні
об’єми, в яких знаходиться певна
маса рідини: сили тяжіння, інерції.
Поверхневі сили діють на
поверхню, що обмежує
елементарний об’єм. При дії
поверхневих сил виникають
деформації об’єму, які створюють
пружні сили, дія яких однакова за
значенням і протилежна за
напрямом дії зовнішніх сил.
Фізичні властивості рідини
мають внутрішнє тертя, яке
обумовлене в’язкими
властивостями середовища.
Нехтування в’язкими силами
суттєво спрощує аналітичне
дослідження. Замість реальної
рідини виявляється доцільним
розглядати модель ідеальної рідини.
Ідеальна рідина – це абстрактна
рідина без внутрішніх сил тертя. зовнішнього тиску p0 і
В’язкість нестисливої рідини з надлишкового тиску ρgh:
ростом температури зменшується. .
Крапельна рідина приймає форму З цього рівняння випливає
посудини і утворює поверхню рівність рівнів у сполучених
вільного рівня, яка відокремлює її посудинах, пояснення
від других рідин або газів з іншими гідростатичного парадоксу та закон
фізичними властивостями. На такій Архімеда.
поверхні особливо інтенсивно 36. Закон Паскаля.
проявляється дія молекулярних сил Для рідин і газів, які
зчеплення, що призводить до появи перебувають в рівновазі,
сил капілярності, змочуваності виконується закон Паскаля:тиск у
твердих поверхонь і до виникнення будь-якій точці рідини або газу, кі
крапель і менісків. перебувають у спокої, однаковий в
Густиною рідини r називається її усіх напрямках і передається в усіх
маса, яка міститься в одиниці напрямках однаково. Закон Паскаля
об’єму, лежить в основі закону сполучених
ρ= m/V посудин. Закон сполучених
де m – маса рідини (кг) в об’ємі посудин:
Питомою вагою однорідної 1. Будь-яка
рідина встановлюється у
рідини називається
сполучених досить широких
вага G одиниці об’єму цієї рідини
(некапілярних) посудинах на
γ = G/V.
одному рівні незалежно від їх
(1.2)
числа, розмірів та нахилу до
Між густиною і питомою вагою
горизонту.
існує взаємозв’язок
Властивість рідин змінювати
густину (питому вагу) при зміні
температури широко
використовується для створення 2. У сполучених посудинах висоти
різнорідних незмішуваних рідин
природної циркуляції в котлах,
опалювальних системах, для обернено пропорційні їх густинам:
видалення продуктів спалювання
тощо. .
В’язкість рідини. Всі реальні
рідини мають певну в’язкість, яка
проявляється у вигляді
внутрішнього тертя при відносному
переміщенні суміжних частинок
рідини. В’язкість рідини – це її
Закон Паскаля лежить в основі
властивість чинити опір відносному
роботи гідравлічних пресів,
зрушенню частинок. Одиницею
гідравлічних і пневматичних гальм
в’язкості в системі СІ служить
в автомобілі.
паскаль-секунда.
Закон Архімеда
Поверхневий натяг рідини,
У зв’язку з тим, що на різних
який зумовлений силами взаємодії
рівнях у рідині або газі тиски різні,
молекул поверхневого шару рідини
на занурене в рідину або газ тіло діє
між собою намагається скоротити
виштовхувальна сила. Зако́н
вільну поверхню рідини. Внаслідок
Архіме́да — основний закон
цього рідина, що має криволінійну
гідростатики, згідно з яким на будь-
поверхню, зазнає додаткового
яке тіло, занурене в рідину або газ,
зусилля, яке збільшує або зменшує
діє виштовхувальна сила, яка
тиск в рідині (Па). Звідси витікає
дорівнює вазі витисненої даним
закон Паскаля: тиск, що діє на
тілом рідини (газу) і за напрямом
рідину, передається рідиною
однаково у всіх напрямках.Основне
вгору і прикладена до центру мас
рівняння гідростатики показує, що
витісненого об’єму рідини. Цей
абсолютний гідростатичний тиск в
центр назив. центром плавучості
будь-якій точці простору,
зайнятому рідиною, дорівнює сумі
силою тяжіння з висотою зникає, а з
нею зникає і виштовхувальна сила.
Якщо сила тяжіння тіла G більша
виштовхувальної (Архімедової)
сили Р, тобто G > P, то тіло тоне.
Якщо G = P, то тіло знаходиться в
спокої на тій глибині, на яку воно
занурено. Якщо G< P, то тіло
спливає, причому спливання
припиниться тоді, коли
виштовхувальна сила
дорівнюватиме силі тяжіння тіла.
Сила тяжіння рідини в об'ємі
рівному об’єму зануреної в неї
частини тіла називається
водовантажністю, а центр ваги
цього об'єму – центром
водовантажності.
Формула ваги витісненої рідини
, властивостей рідини, тобто від її
де g – прискорення вільного
падіння, ρ - густина рідини, V -
витіснений об'єм.
Закон Архімеда
використовується для оцінки
плавучості та стійкої рівноваги
кораблів.
36.Закон Паскаля.
Тиском p називають скалярну
фізичну величину, що дорівнює
відношенню модуля сили тиску, що
діє перпендикулярно до поверхні,
до площі цієї поверхні S:
У разі рівномірного розподілу
сил тиску тиск на всіх ділянках
поверхні однаковий і чисельно
дорівнює силі тиску, що діє на
поверхню одиничної площі.
У СІ за одиницю тиску взято
тиск, викликаний силою 1 Н, дія
якої рівномірно розподілена по
перпендикулярній до неї поверхні
площею 1 м2. Цю одиницю тиску
називають "паскалем" (Па): 1 Па = 1
Н/м2.
Тиск всередині рідини або газу
вимірюють за допомогою
манометрів різних типів.
Французький фізик Блез Паскаль
встановив закон, який описує тиск
рідин або газів. Закон Паскаля:
тиск, який діє на рідину або газ в
стані теплової рівноваги
передається в усіх напрямах
однаково.
На рідину, як і на всі тіла на
Землі, діє сила тяжіння. Тому
кожний шар рідини, яка
знаходиться в посудині, своєю
вагою тисне на інші шари, і цей
тиск, за законом Паскаля,
передається в усіх напрямках.
Тобто всередині рідини існує тиск і
на одному й тому ж рівні він
однаковий в усіх напрямках. З
глибиною тиск рідини зростає. Так
само тиск рідини залежить і від
густини.
На основі гідростатичного закону
Паскаля працюють різні гідравлічні
пристрої: гальмівні системи, преси
тощо.
37. Закон Архімеда.
Закон Архімеда - основний
закон гідростатики, згідно з яким на
будь-яке тіло, занурене в рідину або
газ, діє виштовхувальна сила, яка
дорівнює вазі витисненої даним
тілом рідини (газу) і за напрямом
протилежна їй і прикладена у
центрі мас витісненого об'єму
рідини. Згідно із законом Архімеда
вага всякого тіла в повітрі менша за
вагу його в пустоті на величину,
рівну вазі витісненого повітря.
Якщо сила тяжіння тіла G більша
виштовхувальної (Архімедової)
сили Р, тобто G > P, то тіло тоне.
Якщо G = P, то тіло знаходиться
в спокої на тій глибині, на яку воно
занурено(плаває).
Якщо G< P, то тіло спливає,
причому спливання припиниться
тоді, коли виштовхувальна сила
дорівнюватиме силі тяжіння тіла.
Сила тяжіння рідини в об'ємі
рівному об’єму зануреної в неї
частини тіла називається
водовантажністю, а центр ваги
цього об'єму – центром
водовантажності.
Формула сили Архімеда
де g - прискорення вільного
падіння, - густина рідини, V -
витіснений об'єм.
Цей закон також допомагає
пояснити поведінку тіла частково
зануреного у рідину (плаваюче
тіло). Тіло частково занурене у
рідину має центр ваги (SC) і центр
плавучості (SW). При зміні кута
нахилу центр плавучості
переміщається, і тіло може
повернутися у вихідне положення
(стабільний стан) або відхилятись
повністю (нестійкий стан).
Метацентр — точка перетину осі
плавання і вертикальної лінії дії
виштовхуючої сили. Вісь плавання
— вісь нормальна до площини
плавання і проходить через центр
тяжіння судна у вихідному його
положенні. При невеликих
відхиленнях кута положення тіла
розміщення метецентру не залежить
від кута. Якщо метацентр
знаходиться вище від центру ваги
тіла під впливом пари сил, то це
заставляє тіло повернутися до
вихідного стану. Якщо ж метацентр
буде знаходитись нижче за центр
ваги тіла, тіло продовжить
відхилятись від стану рівноваги,
іншими словами втратить стійкість.
Відрізок від метацентру до центру
ваги називається метацентричною
висотою. Такі розрахунки
проводяться, наприклад, при
проектуванні суден.
38.Принцип дії гідравлічного
пресу.
Гідравлічний прес — це
гідравлічна машина, що служить
для стискування.
Сучасні гідравлічні преси
можуть розвивати силу в десятки і
сотні мільйонів ньютонів.
Принцип дії
Закон Паскаля дозволяє пояснити
дію гідравлічної машини. Дія
машини заснована на законах руху і
рівноваги рідин. Основною
частиною гідравлічної машини
служать два циліндри різного
діаметру, забезпечені поршнями і
сполучені трубкою. Простір під
поршнями і трубку заповнюють
рідиною (зазвичай мастилом).
Висоти стовпів рідини в обох
циліндрах однакові, поки на поршні
не діють сили. Допустимо тепер, що
F1 і F2 — сили, що діють на
поршні, S1 і S2 — площі поршнів.
Тиск під першим (малим) поршнем
рівний F1/S1, а під другим
(великим) F2/S2. За законом
Паскаля тиск рідини, що в усіх
точках рідини у стані спокою,
однаковий, тобто F1/S1=F2/S2,
звідки F2/F1=S2/S1. Отже, сила F2 в висотою h певної точки в ідеальній
стільки раз більше сили F1, в рідині.
скільки разів площа великого
поршня більше площі малого.
Наприклад, якщо площа великого
поршня 500 см2, а малого 5 см2 і на
малий поршень діє сила 100 Н, то p — статичний тиск; -
на більший поршень діятиме сила, в
100 разів більша, тобто 10 000 Н.
динамічний тиск; hρg -
Таким чином, за допомогою
гідростатичний тиск.
гідравлічної машини можна малою
Рівняння Бернуллі можна
силою зрівноважити велику силу.
сформулювати так: в стаціонарному
Відношення F2/F1 показує виграш в
потоці ідеальної нестискуваної
силі. В наведеному прикладі
рідини сума статичного,
виграш в силі дорівнює 10000 Н/100
динамічного і гідростатичного
Н=100.
тисків є сталою на довільному
39.Гідродинаміка.Теорема про
поперечному перерізі потоку.
неперервність течії.
Для трубки течії, яка розміщена
Гідродинаміка — розділ
гідромеханіки про рух нестисливих горизонтально ( ),
рідин під дією зовнішніх сил і рівняння Бернуллі має такий
механічну взаємодію між рідиною й вигляд:
тілами при їх відносному русі.
Рух рідин називають течією, а ,
сукупність частинок рухомої рідини
– потоком. Течію рідини називають
усталеною, або стаціонарною, якщо
швидкість рідини у кожній точці де називається
простору, який займає рідина, не
змінюється з часом. повним тиском.
В гідродинаміці рівняння Із рівняння Бернуллі для
безперервності називають рівняння горизонтальної трубки течії видно,
м нерозривності. Воно що при течії рідини в
уособлює закон збереження маси в горизонтальній трубці, що має різні
елементарному обсязі, тобто перерізи, швидкість рідини більша в
безперервність потоку рідини чи місцях звуження трубки, а тиск
газу. більший в місцях, де площа
Для нестискувальної рідини поперечного перерізу трубки
величина в довільному більша.
Рівняння Бернуллі є наслідком
перерізі однієї і тієї самої трубки закону збереження енергії. Якщо
повинна бути однакова: рідина не ідеальна, то її механічна
, енергія розсіюється і тиск вздовж
Де S- площа перерізу. трубопроводу, яким тече така
Це співвідношення рідина, спадає.
називається рівнянням Рівняння Бернуллі широко
неперервності течії. Добуток застосовують для розв'язання
швидкості течії нестисливої рідини багатьох гідравлічних задач у
на площу поперечного перерізу нафтогазовій справі.
трубки течії є величина стала для Наслідки з рівняння Бернуллі
даної трубки течії. Трубка течії – це 1.Якщо потік горизонтальний, то
частина рідини, обмежена лініями рівняння набуває вигляду:
течії. Всі частинки, що містяться
всередині трубки течії, не виходять
за межі трубки і жодна з частинок,
що знаходяться за межами, не
Звідси видно, що там, де
проникає в неї.
швидкість потоку більша, тиск
40.Рівняння Бернуллі та його
менший і навпаки. Зокрема в трубці
наслідки.
змінного перерізу, коли рідина
Рівняння Бернуллі — рівняння
переходить з ширшої частини
гідродинаміки, яке визначає зв'язок
трубки у вужчу, збільшення
між швидкістю течії v, тиском p та
швидкості супроводжується штучними наразі налічується 105 речовини відповідає однакова збудження, кінематичною, пропорційний абсолютній
зменшенням тиску. елементів. кількість молекул. А саме, 1 моль іонізаційною, радіаційною. Газовий температурі.
Речовину, яка побудована з містить стільки молекул (атомів, термометр, прилад для виміру
атомів лише одного виду, йонів, інших структурних елементів температури, дія якого заснована на
називають елементом (водень, речовини), скільки атомів у 0,012 кг залежності тиску або об'єму або
Ця різниця тисків визначає кисень, азот тощо). Кожен елемент вуглецю 12С, тобто дорівнює сталій ідеального газу від температури. p2V2=BТ2.
прискорюючи силу, що діє на має свій номер Z в таблиці Авоґадро. Найчастіше застосовують Р. т. Це рівняння було виведене
одиницю площі потоку рідини. Менделєєва. Число Z визначає Позначення «Моль» введене у постійного об'єму ,який є Клапейроном. В – питома газова
2. Значне зниження тиску в кількість протонів у ядрах атомів і 1893 році Вільгельмом Оствальдом заповненим газом балоном 1 стала, яка залежить від роду газу і
швидких струминах рідин або газів електронів, що рухаються в атомі і походить від слова «молекула». незмінного об'єму, сполучений його кількості. Мендєлєєв надав
використовують для побудови навколо ядра. Прості молекули, наприклад тонкою трубкою 2 з пристроєм 3 рівнянню більш зручного для
водоструминних, ртутних або · 2. Молекули знаходяться в стані молекули більшості газів, для виміру тиску. У такому Р. т. користування вигляду,
масляних насосів, інжекторів, неперервного хаотичного складаються з двох-трьох атомів. А зміна температури газу в балоні скориставшись законом Авогадро.
пульверизаторів тощо. (невпорядкованого) руху, що у деяких газів, таких як гелій і неон, пропорційно зміні тиску. Р. т. Завдяки цьому стала в рівнянні
3.Трубка Піто – прилад для називається тепловим і у – взагалі з одного. Однак існують і вимірюють температури в інтервалі газового стану, розрахована на 1
вимірювання швидкості потоку загальному випадку є сукупністю такі, які мають у своєму складі від ~2К до 1300 К. Градус Цельсія моль речовини, буде дорівнювати:
рідини або газу. Прилад має дві поступального, обертального і тисячі атомів, з'єднаних один з (°C) — одиниця виміру R=8,31 Дж/моль*К – універсальна
трубки – одну з отвором проти коливального рухів. одним в складній послідовності. температури, подібна до Кельвіна. газова стала. Звідси рівняння стану,
потоку і другу з отвором, Під час нагрівання речовини Часто буває, що молекули містять Широко використовується в побуті. розрахованого на 1 моль газу:
паралельним потоку. Застосовуючи швидкість теплового руху і кілька однакових атомів. За нуль за шкалою Цельсія pV=RT – рівняння Клапейрона-
рівняння Бернуллі для положень кінетична енергія його частинок Наприклад, молекула води приймалася точка плавлення льоду, Мендєлєєва. Для будь-якої маси m
частинок потоку в отворах трубок, збільшуються, а під час складається з двох атомів водню і а за 100 градусів — точка кипіння газу рівняння Клапейрона-
дістанемо: охолодження зменшуються. одного – кисню. води при стандартному Мендєлєєва записується так:
Ступінь нагрітості тіла Молекула чистого природного атмосферному тиску.
характеризує його температура, яка каучуку, з якого отримують гуму, 49. Шкала Цельсія, шкала
є мірою середньої кінетичної складається приблизно з 75 000 температур, в основу якої
енергії хаотичного поступального атомів вуглецю і 100 000 атомів покладено температури замерзання
руху молекул цього тіла. водню. Так що, як бачите, молекули (0 ° С) і кипіння (100 ° С) води.
Складову називають
· 3. Молекули взаємодіють одна з різних речовин сильно Інтервал між цими двома
одною із силами електромагнітної відрізняються за своєю значеннями розділений на 100
динамічним тиском, а - природи, причому на великих величиною.Так, розмір молекули градусів. Назва шкали (по імені її
статистичним. відстанях вони притягуються, а на води вимірюється мільярдними винахідника Андерса Цельсія) було
46. Розділ фізики, в якому малих - відштовхуються. Сили частками сантиметри. Молекула офіційно закріплено в 1948 р.,
вивчаються будова, фізичні притягання і відштовхування між гуми в тисячі разів більше. Форма замінивши собою колишню назву
властивості і агрегатні стани молекулами діють постійно. молекул може бути так же самій «стоградусной». Градуси Цельсія
речовини на основі їхньої Вуглецева одиниця, уніфікована різною: одні з них згорнуті в переводяться в градуси Фаренгейта
мікроскопічної (молекулярної) атомна одиниця маси, складова клубочок, нагадує футбольний м'яч, допомогою множення на 1,8 і Де μ – маса, яку має моль газу.
будови, називається маси атома ізотопу вуглецю 12 C. а інші представляють собою довгі додавання 32. Якщо в газі відбуваються якісь
молекулярною фізикою. В основі В. е. була запропонована в 1959 нитки. Практично неможливо Абсолю́тна температу́рна шкала́, процеси, то звичайно змінюються
молекулярної фізики лежать Міжнародним союзом теоретичної і наочно уявити собі справжні шкала́ Ке́львіна — температурна всі три його параметри: р, V і Т
підтверджені теоретично і прикладної хімії (IUPAC), прийнята розміри молекул. шкала, в якій початковою точкою є Ізотермічний процес. Якщо в
експериментально положення, що в 1960 Міжнародним союзом 48. Температура – скалярна абсолютний нуль, а одиницею рівнянні вважати Т - const, права
речовини складається з молекул або теоретичної і прикладної фізики фізична величина, яка окреслює температури — градус, що частина рівняння буде величиною
атомів, які перебувають у (IUPAP) і затверджена на конгресі здатність макроскопічної системи дорівнює градусові за шкалою сталою:
безперервному русі і взаємодіють IUPAC в 1961. В. е. рівна (1,66043 ± (тіла), що знаходиться в стані Цельсія. pV= const.
між собою. Основні положення 0,00031)×10 -24 р термодинамічної рівноваги, до Співвідношення між Т Закон Бойля—Маріотта, або
МКТ речовини: 47. Моль — одиниця кількості теплопередачі- фіз. величина, що (температурою за абсолютною рівняння стану ідеального газу при
· 1. Будь-які речовини мають речовини в системі СІ. характеризує ступінь нагрівання шкалою) і t (температурою за ізотермічному процесі, означає:
дискретну (переривчасту) будову. Позначається моль, Mol. Інша назва тіла – це відображення шкалою Цельсія) виражається добуток тиску даної маси газу на
Вони складаються з найдрібніших — грам-молекула. інтенсивності руху молекул. формулою: об'єм, що його займає газ за
частинок молекул і атомів. Кількість речовини, що містить Температура характеризує ступінь Т = t + 273.16 °C сталої температури, є величиною
Підтвердженням дискретності є число Авогадро ( нагрітості тіла. Поняття Одиницею температури в сталою Графічно залежність між
прокатка, кування металу, температури може бути введено на абсолютній температурній шкалі є тиском і об'ємом газу за сталої
отримання 1974 року фотографії ) основі різних підходів: як величина, Кельвін. температури зображають
окремих молекул і атомів, структурних формульних одиниць. пропорційна середній кінетичній 50. Рівняння Клапейрона гіперболою. Ці криві називають
розчинність речовин тощо. Формульні одиниці — реальні енергії частинок тіла, як розподіл Рівняння Клапейрона- ізотермами (кривими однакових
Молекули - найменші частинки, які частки, такі як атоми, молекули, частинок тіла за рівнями енергії або Мендєлєєва – це рівняння стану температур). Чим вища
мають хімічні властивості іони, радикали. за швидкостями, за ступенем ідеального газу для його довільної температура, за якої відбувається
речовини. Молекули складаються з За формальним означенням моль іонізації, за спектральною густиною маси. Воно звучить так: при сталій процес, тим вище розташована
більш простих частинок - атомів — це кількість речовини, виражена випромінювання та ін. Такі кількості речовини ідеального газу ізотерма (Т1 <Т2< Т3).
хімічних елементів. У природі є 92 в грамах, що чисельно дорівнює її температури часто називають добуток його тиску на об’єм прямо
хімічні елементи. Разом із молекулярній масі і відзначається відповідно температурами
тим, що одному молю будь-якої
 Ізобарний процес. Нехай
тепер газ знаходиться в умовах,
коли сталим є його тиск р. З
рівняння Клапейрона випливає, що
в цьому випадку сталим буде
відношення об'єму газу до його
температури
= const,
тобто за незмінної маси газу і
сталого тиску об'єм газу прямо
пропорційний абсолютній
температурі.
Перехід газу з одного стану в
інший за сталого тиску називають
ізобарним процесом. Графічно
такий процес в координатних осях
V, Т зображується прямою,
продовження якої проходить через
початок координат,— ізобарою. Кут
її нахилу а до осі температур
залежить від тиску газу: чим
більший тиск, тим менший кут
нахилу
Ізохорний процес. Розглянемо
випадок, коли об'єм V газу
залишається сталим. З рівняння
Клапейрона випливає, що за цих
умов сталим буде відношення тиску
газу до його температури:
тобто за сталого об'єму тиск газу
прямо пропорційний його
абсолютній температурі
Перехід газу з одного стану в
інший за сталого об'єму називають
ізохорним процесом. Графік цього
процесу в координатах р, Т —
пряма лінія, продовження якої
проходить через початок координат
; її називають ізохорою. Кут нахилу
а ізохори до осі температур тим
більший, чим менший об'єм газу.
52.Ізобарний процес вказує кількість теплоти, необхідної вуглецю (структури алмазу), Γ — відносна густина газу (до
відбувається в системі при сталому для нагрівання одиниці маси молярну теплоємкість можна повітря);
тиску (р=const). Такий процес речовини на 1градус C, або ж визначити і при високих Tс — середня температура газу,
можна здійснити, коли газ, кількість теплоти, що виділяється температурах за законом Дюлонга і К;
наприклад, міститься в циліндрі з при охолодженні одиниці маси Пті. Навпаки, при охолоджені, для zΓ — середній коефіцієнт
рухомим поршнем.зміна речовини. Відкритий закон був у всіх тіл закон Дюлонга і Пті не дає стисливості газу при середньому
температури такого газу в такому 1819році. точне визначення молярної тиску і середній температурі газу.
циліндрі зумовлює переміщення Фізична природа теплоємкості, тобто, є відходження Барометричну формулу з певним
поршня, тобто зміну об’єму. Тиск Для того, щоб підвищити від закону. обмеженням можна використати
при цьому залишається сталим. При температуру потрібно збільшити для визначення розподілу кількості
р=const кінетичну енергію руху кожного із 61. Барометрична формула колоїдних частинок по висоті
V/T=co атомів твердого тіла. Однак, Барометри́чна фо́рмула— рідинної або газової дисперсної
nst - внаслідок сильної взаємодії атомів формула, за якою визначають системи, на які діє поле тяжіння.
між собою, збільшення кінетичної залежність тиску або густини газу Барометрична формула є окремим
енергії потребує рівного за від висоти. Ця залежність випадком розподілу Больцмана.
величиною збільшення зумовлена дією поля тяжіння Землі
потенціальної енергії. Тому і тепловим рухом молекул газу 62. Адіабатичний процес.
теплоємність твердого тіла вдвічі (повітря). Припускаючи, що газ є Рівняння адіабати.
більша за теплоємність ідеального ідеальним газом сталої Адіаба́тний проце́с — в
газу. Закон Дюлонга—Пті можна температури, і вважаючи поле термодинаміці зміна стану тіла без
переписати для теплоємності тяжіння Землі однорідним, обміну теплом з навколишнім
твердого тіла у вигляді: отримують барометричну формулу середовищем. Його можна
ізобарного процесу (закон Гей- такого вигляду: здійснити, проводячи стискання чи
, розширення тіла (наприклад, газу)
Люссака). Закон Гей-Люссака
записують у вигляді V=V0(1+αt), де де С — теплоємність, — , дуже швидко. Так, при поширенні
V0– об’єм газу при 0˚С; V- об’єм стала Больцмана, N — число атомів де p0 — тиск на нульовому рівні звукових хвиль у повітрі чи іншому
газу при температурі t˚C; α- у кристалі. (на рівні вибою в газових тілі, у місцях згущення частинок
коефіцієнт об’ємного розширення Теплоємність – це фізична свердловинах, біля поверхні Землі температура підвищується, а в
газу. Придосить низьких тисках величина, яка визначається або на рівні моря), Па; місцях розрідження — знижується.
величина α є однаковою для різних кількістю теплоти, яку потрібно p — тиск на висоті h, м над цією За дуже малий період коливання не
газів. надати тілу для підвищення його поверхнею, Па; відбувається помітного обміну
α = 0,003661 К-1 температури на один градус. m — маса молекули (для повітря теплом між місцями згущення і
53. закон Шарля. Ізохорний Для справедливості закону дорівнює масі молекули азоту), кг; розрідження.
процес відбувається при сталому Дюлонга-Пті необхідно, щоб енергії g — прискорення вільного Під час адіабатного стискування
об’ємі газу (V=const). при V=const теплового руху вистачало для падіння, м/с2; тіла внутрішня енергія його
р/ V=const.- це рівняння називається збудження всіх можливих типів k — стала Больцмана, Дж/К; збільшується, а при адіабатичному
рівнянням ізохорного процесу. коливань у твердому тілі. При T — абсолютна температура розширенні — зменшується.
Рівняння ізохорного процесу низьких температурах деякі з повітря, К. Виконана робота при цьому
записують у вигляді р=р0(1+βt), де коливань не збуджуються. Це Барометрична формула є дорівнює за величиною і
p0 і p –т иски при 0˚С і t˚C; β – явище зумовлене законами наближеною: при виведенні її не протилежна за знаком зміні
термічний коефіцієнт тиску квантової статистики (в даному враховано залежності g i T від внутрішньої енергії системи.
(β=0,003661). випадку — статистики Бозе- висоти, відхилення газу від Математично адіабатичний
Рівняння показує, що в Ейнштейна). Тому при низьких ідеального газу тощо. Нею можна процес описується рівнянням
ізохоричному процесі тиск газу температурах закон Дюлонга-Пті не користуватися для визначення
перебуває в лінійній залежності від діє. атмосферного тиску до висоти 11 де P — тиск, V — об’єм,
температури. Температуру, при якій Як було встановлено П.Л. км (з поправками на зміну
тиск газу дорівнює нулю, Дюлонгом і А.Г. Пті, молярна температури). За уточненою
називають абсолютним нулем. теплоємкість твердих одноатомних барометричною формулою
тіл майже однакова і дорівнює: CP — молярна теплоємність за
60. Закон Дюлонга та Пті. градуюють альтиметри, висотоміри. умов постійного тиску, а CV —
Зако́н Дюлонга — Пті визначає Зміну тиску нерухомого стовпа газу молярна теплоємність за умов
питому теплоємність твердого тіла у свердловині розраховують за постійного об'єму. Для
за формулою уточненою барометричною одноатомного ідеального газу, γ =
де R= 8,31 – формулою Лапласа-Бабіне: 5 / 3, а для двоатомного (таких як
універсальна газова стала.
де c — питома азот або кисень, головних
Закон Дюлонга і Пті є дійсним
теплоємність, R — універсальна складових повітря) γ = 1.4. Ця
для твердих одноатомних тіл для
газова стала, M — молярна маса. формула може бути застосована
достатньо високих температур. Для ,
Закон Дюлонга—Пті лише для класичних газів.
більшості тіл такою високою де p(z) — тиск газу на глибині z,
справедливий при температурах Для адіабатичного процесу
температурою є вже кімнатна м, Па;
вищих за температуру Дебая. теплообмін з навколишнім
температура. p0 — тиск газу на гирлі
Питома теплоємність – середовищем відсутній, тобто
Для деяких тіл з малою атомною свердловини, Па;
характеристика речовини, яка кількість теплоти Q = 0. Тоді,
масою, наприклад, берилію, бора, відповідно до першого закону
термодинаміки, призводять до того, що не вся плавлення, щоб перетворити її на Ваальса, мають вигляд, наведений
вироблена робота стає корисною, а рідину тієї ж температури.
частина її втрачається в самій Для процесу на рис. 66, де .
теплової машині, переходячи в
теплоту. Максимальним к.к.д. кристалізації  ; у цьому
63. Цикл Карно. Коефіцієнт
корисної дії теплової машини. володіє теплова машина, в якій випадку   — питома теплота
Теплова машина – це періодично цикл робочого тіла складається кристалізації.
діючий пристрій, який може тільки з рівноважних теплових Вимірюється в (Дж/кг)
виконувати механічну роботу за процесів, і, отже, є оборотним. Питóма теплотá
рахунок внутрішньої енергії палива. Однак для здійснення нагрівання й випарóвування
У тепловому двигуні робоче тіло охолодження необхідний Цикл Карно на діаграмі: Р – тиск, (пароутворення) — це фізична
(пара, газ) отримує від нагрівника з теплообмін робочого тіла з V – об'єм. скалярна величина L, що чисельно
температурою T1 (палива, що нагрівачем і холодильником дорівнює кількості теплоти, яку
згоряє) певну кількість теплоти Q1 і, теплової машини, який тим більш Тіла, які зовні здаються необхідно надати 1 кг рідини для При температурах є
здійснюючи цикл, виконує роботу ефективний, ніж помітніше різниця твердими, не завжди є такими з перетворення її в пару при область станів, де кожному
A та віддає холодильнику температур. Виникаючі при цьому точки зору фізики. Істинно тверді температурі її кипіння. Одиниці значенню тиску відповідають три
(довкіллю) з температурою T2 теплові потоки порушують стан тіла мають кристалічну структуру, вимірювання в СІ - джоуль на точки ізотерми й ізотерма має
кількість теплоти Q2. теплової рівноваги і роблять ці з упорядкованістю молекул чи кілограм ([L] = Дж/кг). хвилеподібну ділянку. При
Цикл Карно́ — цикл роботи процеси незворотними. Щоб атомів у межах всього кристалу (з підвищенні температури ці три
теплового двигуна. уникнути цього, необхідно дальнім порядком). Отже:  точки зближуються і зливаються в
Цикл складається з чотирьох теплообмін здійснювати при дуже При нагріванні кристалічної одну точку К , яка є точкою
стадій: малій різниці температур, в межі, речовини зростає хаотичність руху ,  ,  ,
1)Робоча речовина нагрівається для досягнення рівноважного її молекул, і за досить високої перегину ізотерми при
за сталої температури (ізотермічний процесу, при нескінченно малій температури зникає дальній Дотична до ізотерми в точці К
.
процес). різниці. Тому реалізувати порядок (відбувається паралельна осі абсцис. При
Питома теплота випаровування
2)Робоча речовина розширюється рівноважний процес при процес плавлення). Хімічно прості
дорівнює питомій теплоті
за сталої ентропії (адіабатичний теплообміні можна тільки в разі кристали плавляться за цілком температурах ізотерми
конденсації, тобто кількості
процес). теплового рівноваги робочого тіла і визначеної температури. Зворотний Ван-дер-Ваальса близькі до
теплоти, яка виділяється при
3)Робоча речовина нагрівача (або холодильника). процес — тверднення ізотерми ідеального газу.
конденсації 1 кг газу при сталій
охолоджується за сталої Теплообмін з нагрівачем і (кристалізація). Температура Розглянемо ізотерми при
температурі.
температури (ізотермічний процес). холодильником в розглянутій кристалізації збігається з
Для процесу
4)Робоча речовина стискається за теплової машині повинен температурою плавлення. Від
(рис. 67). На ділянках 1-
сталої ентропії (адіабатичний відбуватися при ізотермічних початку плавлення (і тверднення) і конденсації  ; у
процес). процесах. до закінчення кожного з цих цьому випадку L — питома теплота 3 і 5-7 при зменшенні об’єму
Коефіцієнт корисної дії для Така умова може бути виконано процесів температура речовини конденсації. зростає тиск р що відповідає
двигуна, що працює за циклом тільки приблизно. Інший процес, залишається незмінною. 66. Для дослідження поведінки експерименту. Частина ізотерми 1-2
Карно, залежить лише від різниці який може протікати без одного моля реального газу відповідає газоподібному стану, а
температур нагрівача T1 і виникнення теплових потоків - це розглянемо ізотерми Ван- дер- частина 6-7 – рідині.
охолоджувача T2. η = T1 -T2/ T1 адіабатичний процес. Якщо він Ваальса, які визначаються
протікає нескінченно повільно, то рівнянням:
такий процес є рівноважним і
Карно сформулював наступну оборотним. Зазначені два
теорему: всі оборотні двигуни, що рівноважних процесу (ізотермічний
і адіабатичний) можуть бути Перетворимо це рівняння у
працюють між двома термостатами,
використані для складання вигляд:
мають той самий ККД; жоден
необоротний двигун, що працює оборотного циклу. Для організації
між тими ж термостатами, не може найпростішого кругового процесу
мати більш високого ККД. У досить використання двох ізотерм і і
реальних двигунах ККД завжди двох адіабати. Такий рівноважний Чим більша маса речовини, яку На ділянці стискання речовини
трохи нижче, ніж ККД ідеального термодинамічний цикл отримав треба розплавити, тим більша приводить до зменшення тиску . У
двигуна. назву циклу Карно.. Оборотний кількість теплоти для цього де а – поправка, що залежить від природі немає і не може бути таких
При роботі теплової машини цикл Карно складається з двох потрібна: інтенсивності молекулярних речовин, в яких із збільшенням
робоче тіло здійснює замкнутий ізотерм, що описують процес взаємодій; b – поправка, що тиску об’єм не зменшується, а
термодинамічний цикл. Для будь- теплопередачі від нагрівача до ,  ,  зумовлюється розмірами молекул зростає. Стан речовини з такими
якої реальної теплової машини весь робочого тіла і від робочого тіла до газу; p – внутрішній тиск; Vm- властивостями повинен бути дуже
цикл, включаючи його окремі холодильника, і двох адіабати, що ,  . молярний об’єм газу; R=8,31 нестійким.
процеси, незворотній, що викликає описують розширення і стиснення Дж/моль*К – універсальна газова Істинна ізотерма матиме вигляд
необхідність витрачати частину робочого тіла в тепловій машині . стала.
Питома теплота плавлення   ламаної лінії . У
виробленої роботи для перекладу чисельно дорівнює кількості Коефіцієнти рівняння залежать
робочого тіла в первинний стан, від тиску, температури і хімічної станах, що відповідають
теплоти, яку необхідно передати горизонтальній ділянці 2-6 ,
забезпечуючи замикання кругового одному кілограму кристалічної природи газу. Ізотерми газу, які
процесу. Зазначені втрати речовини, нагрітої до температури описуються рівнянням Ван-дер-
спостерігається рівновага рідкої і провідності (напівпровідники n- або молекул. Електрони і ядра в всередині діелектрика також від кута змочування рідиною
газоподібної фази речовини. типу) чи дірок у валентній зоні нейтральному атомі зв”язані між послаблюється. Напруженість стінок θ
67. До провідників належать (напівпровідники p-типу) висока, собою і не можуть переміщатися результуючого поля становить:
речовини, які мають вільні оскільки для переходу між зоною й під дією поля по всьому об”єму Е = Е 0 – Е 1.
заряджені частинки, що здатні домішковим рівнем електрону тіла, як вільні заряди провідника. Для характеристики електричних ,
рухатись впорядковано по всьому потрібно набрати набагато меншу Всередині діелектрика може властивостей діелектрика вводять де γ - коефіцієнт поверхневого
об'єму тіла під дією електричного енергію (глибина домішкових існувати електричне поле. фізичну величину – діелектричну натягу рідини, ρ - густина рідини, g
поля. Це пояснюється тим, що рівнів зазвичай не перевищує 0.5 Додатній заряд зосереджений в проникливість. - прискорення вільного падіння.
валентні електрони легко еВ). Тому провідність легованих центрі атома. Електрон рухається Діелектрична проникливість Приклад капілярного ефекту -
віддаляються від атомів. Якщо напівпровідників доволі висока й навколо ядра з великою швидкістю: середовища – це фізична величина, всмоктування пролитої води
металевий провідник внести в наближається до провідності один оберт за 10 –15 с. Це дає що показує, у скільки разів модуль серветкою.
електричне поле, то під впливом металів. Вона теж росте із підставу вважати, що центр напруженості електричного поля Е Найбільш характерною властивістю
електричних сил вільні електрони температурою, оскільки для неї розподілу від”ємного заряду всередині діелектрика менший за рідини, що відрізняє її від газу, є те,
перерозподіляються. Перерозподіл фактор збільшення концентрації припадає на середину атома, тобто модуль напруженості поля Е0 у що на межі з газом рідина утворює
зарядів триватиме доти, поик носіїв у зоні важливіший за збігається з додатньо зарядженим вакуумі: вільну поверхню. На кожну
напруженість поля всередині збільшення частоти актів розсіяння. ядром. молекулу рідини діють сили
провідника не дорівнюватиме нулю. Контакти між областями n-типу й p- притягання сусідніх молекул. Ці
Провідниками є всі метали, деякі типу, які називають p-n переходами Електричним диполем наз. сили для молекул, що знаходяться
хімічні сполуки, водні розчини мають особливу односторонню нейтральну в цілому систему двох всередині рідини, взаємно
Напруженість електричного скомпенсовані (рис.3.3.7).
солей, кислот, лугів, розплави провідність. На цьому факті однакових за модулем і поля точкового заряду або
солей, іонізовані гази. базується робота різноманітних протилежних за знаком точкових Рівнодійна ж сил притягання, що
зарядженої кулі, які вміщені в діє на молекули, які знаходяться на
Власні напівпровідники напівпровідникових пристроїв - зарядів, що перебувають на де- однорідний
зазвичай мають невелику діодів, транзисторів, фотодіодів, якій відстані один від одного. поверхні розділу, напрямлена вниз
діелектрик: (всередину рідини), тобто молекули
концентрацію вільних носіїв заряду, напівпровідникових сонячних Отже, діелектрики можна
електронів та дірок, яка залежить елементів, активного шару поділити на такі види: поверхні мають так звану
від ширини забороненої зони та копіювальних машин, лазерних  Неполярні – що складаються з надлишкову поверхневу енергію.
температури. При збільшенні принтерів тощо. атомів або молекул, у яких центри На поверхні утворюється дефіцит
температури концентрація вільних Надпровідники можуть розподілу додатніх і від”ємних Закон Кулона молекул, через що відстань між
електронів та дірок дуже швидко нескінченно довго підтримувати зарядів збігаються (інертні гази, для зарядів в однорідному молекулами набагато більша від
зростає. Ефект цього зростання електричний струм навіть, коли кисень, водень). діелектрику: норми, тому поверхневий шар
набагато перевищує ефект від електричне поле, яке його  Полярні – що складаються з рідини розтягнутий і між
збільшення частоти актів розсіяння, викликало, виключити. Формально молекул, у яких центри розподілу молекулами на поверхні діють сили
тож провідність власних провідність напівпровідників додатніх і від”ємних зарядів не притягання або сили поверхневого
напівпровідників різко нескінченна. Надпровідний стан збігаються (спирт, вода, сіль,…). натягу. Мінімальну поверхню серед
68. Капілярні явища. Сила
збільшується при високих існує лише при низьких тіл певного об'єму має куля. Тому
поверхневого натягу, висота
температурах. Іншим фактором, температурах, хоча теоретично В полярному діелектрику за відсутності (або дуже малої) дії
підняття рідини в капілярі.
який збільшує провідність власних верхня границя температури тепловий рух зумовлює хаотичну сил рідина набуває форми кулі.
напівпровідників, є створення переходу із надпровідного в орієнтацію електричних диполів. На
підвищеної концентрації вільних звичайний стан не встановлена. поверхні і в об”ємі діелектрика КАПІЛЯРНІ ЯВИЩА -
носіїв заряду світловим Фізична природа нескінченної електричний заряд рівний нулю. І поверхневі явища на межі рідини і
опроміненням або інжекцією. При провідності надпровідників в тому, напруженість електричного поля твердого тіла, що стикаються між
поглинанні кванта світла в що в надпровідниках подавлені рівна нулю. собою; викликані, головним чином,
напівпровіднику утворюється пара канали розсіяння енергії. Носіями В неполярному діелектрику під дією сил поверхневого натягу;
носіїв заряду - електрон переходить заряду в надпровідниках є дією поля молекули деформуються напр., піднімання або опускання Підтвердженням цього є дослід
із валентної зони у зону куперівські пари - зв'язані стани і їх можна розглядати як пружні рівня рідини (і утворення меніска) у Плато з руху краплини аніліну в
провідності, залишаючи за собою двох електронів із протилежними електричні диполі. тонких трубках, занурених у посудині з рідиною, густина якої
дірку. Якщо до освітленого спінами й протилежними Отже, діелектрик, вміщений в рідину, на яку діє сила ваги; дорівнює густині аніліну.
напівпровідника прикласти напрямками руху. Куперівські пари електричне поле, поляризується. завдяки капілярним явищам Коефіцієнт поверхневого натягу
напругу, то в напівпровіднику утворюються завдяки непрямому Електричне поле відбувається рух соків у рослинах, дорівнює відношенню сили
потече доволі значний струм. Така притягуванню між електронами, поляризаційних зарядів завжди води у ґрунті. поверхневого натягу Fпов до
провідність називається зумовленому взаємодією із спрямоване назустріч Капілярний ефект - явище довжини лінії l, що обмежує
фотопровідністю і широко кристалічною ґраткою. Електрон, зовнішньому полю, тому підвищення або зниження рівня поверхню розділу і вздовж якої
використовується у різноманітних рухаючись в кристалі, деформує зовнішнє поле всередині рідини у капілярах в порівнянні з вона діє по дотичній в кожній точці,
фотоелементах. Аналогічну ґратку, створюючи «канал», який діелектрика послаблюється (але тим значенням, яке вимагає закон перпендикулярно до будь-якого
провідність можна створити при притягає інший електрон. не компенсується повністю, як у сполучених посудин. елемента лінії розділу середовищ:
опроміненні швидкими частками, Куперівські пари мають унікальні провідниках), а поблизу Капілярний ефект виникає через
що служить основою роботи властивості. У них неможливо діелектрика поле спотворюється. зниження або збільшення тиску
напівпровідникових детекторів забрати енергію, бо електрони, які Зв’язаний заряд створює в рідини під меніском, який
радіації. увійшли до їх складу, вже віддали діелектрику електричне поле Е1, утворюється при змочуванні У СІ [s] = Н/м.
У легованих напівпровідниках енергію на утворення пари. що спрямоване проти напруженості рідиною стінок капіляра. сили поверхневого натягу
навіть при кімнатних температурах Діелектрик або ізолятор зовнішнього поля зарядів на Величина підвищення або зниження виконують роботу, що дорівнює за
концентрація електронів у зоні складається з нейтральних атомів пластинах Е0. Через це поле h залежить від радіуса капіляра r, а модулем і протилежна за знаком
зміні енергії поверхневого шару
DE:
A = - DE = - sDS, де DS - зміна
площі поверхневого шару рідини; s
- коефіцієнт поверхневого натягу. З
рівності знаходимо:
Отже, коефіцієнт поверхневого
натягу рідини чисельно дорівнює
роботі ізотермічного утворення
одиниці поверхні рідини за її
незмінного об'єму. За цих умов у СІ
[s] = Дж/м2
Поверхне́вий на́тяг — фізичне
явище, суть якого в прагненні
рідини скоротити площу своєї
поверхні при незмінному об'ємі.
Характеризується коефіцієнтом
поверхневого натягу.
Завдяки силам поверхневого натягу
краплі рідини приймають
максимально близьку до сферичної
форми, виникає капілярний ефект,
деякі комахи можуть ходити по
воді.
Поверхневий натяг виникає як у
випадку поверхні розділу між
рідиною й газом, так і у випадку
поверхні розділу двох різних рідин.
Своєю появою сили поверхневого
натягу завдячують поверхневій
енергії.
69. Поле точкового заряду. Силові
лінії електричного поля.
Геометрична інтерпретація полів
силовими лініями.
Взаємодія зарядів за законом
Кулона є експериментально
встановленим фактом. Однак
математичний вираз закону
взаємодії зарядів не розкриває
фізичного змісту самого процесу
взаємодії, не пояснює, яким чином
відбувається дія заряду q1 на заряд
q2.
Теорія близькодії, створена на
основі дослідження англійського
фізика М. Фарадея, пояснює
взаємодію електричних зарядів тим,
що навколо кожного електричного
заряду існує електричне поле -
особливий вид матерії, що існує
незалежно від наших знань про
нього і має енергію. Електричне
поле неперервне в просторі і здатне
діяти на інші електричні заряди.
Тобто, електричне поле – це
матеріальна складова електро-
магнітного поля, яка діє на заряд,
зумовлене зарядами або змінним у
часі магнітим полем. Основною
ознакою електричного поля є те, що
на будь-який заряд, внесений у це
поле діє сила.
Повне уявлення про розподіл поля
можна дістати з рисунка, на якому
зобразити вектори напруженості, а
також показати неперервні лінії,
дотичні до яких в кожній точці,
через яку вони проходять,
збігаються з вектором
напруженості. Ці лінії називаються
силовими лініями або лініями
напруженості (рис.4.1.7). Силова
лінія – це математична лінія,
напрям дотичної до якої у кожній
точці збігається з напрямом
напруженості Е у цій точці. Силові
лінії можна зробити видимими,
якщо довгасті кристалики
діелектрика, наприклад, хініну
(ліків від малярії) добре перемішати
у в'язкій рідині (рициновій олії) і
помістити туди заряджені тіла;
поблизу цих тіл кристалики
"вишикуються" в ланцюжки вздовж
ліній напруженості.
Силовим лініям приписують певний
напрям, позначаючи його
стрілками. За додатній напрям
вважають напряв вектора Е. силові
лінії позитивно зарядженого тіла
виходять із його поверхні і
простягаються в нескінченність, а
негативно зарядженого – навпаки.
У загальному випадку силові лінії
починаються на позитивно
заряджених тілах і закінчуються на
негативно заряджених. Силові лінії
однорідноо поля є паралельними
між собою і мають однаковий
напрям.
Зобразимо поле різних тіл (рис.
4.1.8 - 4.1.11).
Силові лінії електричного поля
точкових зарядів незамкнені. Вони
починаються на позитивних
електричних зарядах і закінчуються
на негативних (рис. 4.1.8 - 4.1.11).
Віддалік від країв пластин силові
лінії паралельні: електричне поле
однакове у всіх точках (рис. 4.1.11).
71. Електричний диполь.
Дипольний момент. Поле диполя.
Електричний диполь — це два
різнойменних точкових заряди
рівних за модулем.
Двополюсник. Розрізняють диполь
електричний і магнітний.
Електричний диполь — сукупність
двох рівних за абсолютною
величиною різнойменних зарядів,
які знаходяться на певній відстані
один від одного. Характеристикою
диполя електричного є дипольний
момент. Молекули багатьох
речовин можна розглядати як
диполі. Електричний дипольний
момент - векторна фізична
величина, що характеризує, поряд з
сумарним зарядом (і рідше
використовуються вищими
мультипольних моментами),
електричні властивості системи
заряджених частинок (розподілу
зарядів) в сенсі створюваного нею
поля і дії на неї зовнішніх полів.
Головна після сумарного заряду і
положення системи в цілому (її
радіус-вектора) характеристика
конфігурації зарядів системи при
спостереженні її здалеку.
Найпростіша система зарядів, що
має певний (не залежить від вибору
початку координат) ненульовий
дипольний момент - це диполь (дві
точкові частинки з однаковими по
величині різнойменними зарядами).
Електричний дипольний момент
такої системи за модулем дорівнює
добутку величини позитивного
заряду на відстань між зарядами і
направлений від негативного заряду
до позитивного, або: - порядку (найчастіше - малі) в
Де q - величина позитивного заряду,
- вектор з початком у негативному
заряді і кінцем в позитивному.
Для системи з N частинок
електричний дипольний момент
дорівнює
Де - заряд частки з номером а
- її радіус-вектор, або, якщо
підсумовувати окремо по дипольний момент.Електри́чним
позитивним і негативним зарядам: ди́польним моме́нтом або просто
дипольним моментом системи
зарядів qi називається сума добутків
величин зарядів на їхні радіус-
вектори. Зазвичай дипольний
момент позначається латинською
де - число позитивно / літерою d або латинською літерою
негативно заряджених частинок, p. Природними одиницями
вимірювання дипольного заряду в
- їх системі СІ є кулон на метр, хоча
заряди; така одиниця є надзвичайно
великою для практичного
- використання, тому застосовуються
сумарні заряди позитивної і інші одиниці. У атомній фізиці
негативної підсистем і радіус- здебільшого використовується
вектори їх «центрів тяжіння» [прим одиниця Дебай. Дипольний момент
2]. має надзвичайне значення в фізиці
Електричний дипольний момент при вивченні нейтральних систем.
нейтральної системи зарядів не Дія електричного поля на
залежить від вибору початку нейтральну систему зарядів й
координат, а визначається електричне поле створене
відносним розташуванням (і нейтральною системою
величинами) зарядів в системі. визначаються в першу чергу
З визначення видно, що дипольний дипольним моментом. Це, зокрема,
момент аддитивен (дипольний стосується атомів і молекул.
момент накладення декількох Нейтральні системи зарядів з
систем зарядів дорівнює просто відмінним від нуля дипольним
векторної сумі їх дипольних моментом називають диполями.
моментів), а в разі нейтральних Електричне поле, створене диполем
систем це властивість набуває ще Здебільшого постає задача
більш зручну форму в силу визначення електричного поля на
викладеного в абзаці вище. віддалі, набагато більшій за віддаль
Подробиці визначення та формальні між зарядами. В такому випадку
властивості потенціал електричного поля
Електричний дипольний момент визначається за формулою
(якщо він ненульовий) визначає в
головному наближенні електричне
[прим 3] поле диполя (або будь ,
обмеженою системи з сумарним а його напруженість
нульовим зарядом) на великій
відстані від нього, а також вплив на ,
диполь зовнішнього електричного де d- це радіус-вектор точки, в якій
поля. визначається напруженість
Фізичний і обчислювальний сенс електричного поля.
дипольного моменту полягає в Звідси видно, що створене диполем
тому, що він дає поправки першого електричне поле спадає із віддаллю
як 1/r3. Порівняно із іншими
положення кожного заряду системи типами полів, які створюються
по відношенню до початку нейтральними атомами й
координат (яке може бути умовним, молекулами це спадання дуже
але наближено характеризує повільне. Диполі взаємодіють один
становище системи в цілому - із одним навіть на значній віддалі.
система при цьому мається на увазі Поле, створене диполем
досить компактної). Ці поправки неізотропне, і навіть міняє знак в
входять в нього на увазі векторної залежності від напрямку.
суми, і скрізь, де при обчисленнях 71. Теорема Гауса
така конструкція зустрічається (а в Теорема Гауса пов’язує потік
силу принципу суперпозиції і вектора напруженості
властивості складання лінійних електростатичного поля крізь
поправок - см.Полний диференціал довільну замкнену поверхню із
- така ситуація зустрічається часто), зарядом, який охоплюється цією
там в формулах виявляється
поверхнею. Теорема Гаусса вистачатиме електронів і буде Сегнетоелектрики – діелектрики, гістерезису. Сегнетоелектрики: негативних орбітальних електронів.
формулюється так: потік вектора надлишок позитивних зарядів, а на які мають дуже велике значення оксиди металів – титанати, За характером просторового
напруженості електростатичного іншому – навпаки. відносної діелектричної цирконати, фосфатити, сульфати, розміщення заряджених частинок у
поля у вакуумі ФЕ через замкнуту проникливості. Таку назву вони нітрати; полімери, рідкі кристали. молекулах їх поділяють на полярні
поверхню S зсередини назовні дістали від типового представника – П’єзоелектрики – це речовини, в та неполярні. За відсутності
дорівнює алгебраїчній сумі зарядів, сегнетової солі. Висока яких під дією електричного поля зовнішнього електричного поля в
укладених усередині цієї поверхні, діелектрична проникливість різнойменно заряджені частинки в атомах зберігають у часі сферичну
поділеній на електричну постійну сегнетоелектриків пов’язана з діелектрику зміщуються в симетрію просторового розміщення
ξ0. Теорема Гаусса: наявністю в них самовільних протилежних напрямках, що відносно ядер, тобто атоми не
поляризованих областей – доменів. призводить до його деформації; і мають дипольного моменту.
В сусідніх доменах орієнтація навпаки при стисненні яких на Відповідно і молекули можуть мати
Отриманий результат не залежить дипольних моментів інша, тому певних точках їхніх поверхонь таке розміщення позитивних і
від форми поверхні. Теорема Гаусса вцілому сегнетоелектрик не виникає електричне поле. Після негативних зарядів, отже
є фундаментальним поляризований. Якщо його внести в припинення деформації дипольний момент молекул
співвідношенням, яке дозволяє зовнішнє електричне поле, то кристалічний діелектрик дорівнює 0. Такі атоми і молекули є
вирішувати пряму завдання поляризація доменів повертається в неполярний стан. неполярними (атоми інертних газів,
електростатики. встановлюється в певному напрямі; Між деформацією і числовим двохатомні молекули Н2, О2, N2,
Розглянемо поле точкового заряду сегнетоелектрик поляризується, і значенням зв’язаних зарядів на багатоатомні СО2, СН4, CCl4 тощо).
на поверхні, що є сферою деякого відносна діелектрична гранях кристала існує пряма Є речовини, які складаються з
радіуса r. проникливість набуває великого залежність. Максимальний атомів чи молекул, центри
значення. Для кожного з п’єзоефект виникає тоді, коли позитивних і негативних зарядів
Перерозподіл зарядів триватиме сегнетомагнетиків існує деформацію здійснюють у напрямі яких не збігаються, просторово
доти, поки напруженість поля температура, вище якої однієї з полярних осей кристала. зсунуті на деяку відстань. Якщо
всередині провідника не сегнетоелектричні властивості Для практичного використання зовнішнього електричного поля
дорівнюватиме 0. Явище істотно послаблюються – точка цього явища широко застосовують немає, то молекули цих речовин
перерозподілу електричних зарядів Кюрі. При досягненні і кварцові пластинки. П’єзоефект являють собою елементарні диполі.
Потік вектора E крізь площадку S у провіднику під дією зовнішнього перевищенні точки Кюрі пояснюється деформацією Такі атоми чи молекули є
дорівнює: Ф = E*dS*cosa. електричного поля і виникнення сегнетоелектрик перетворюється в елементарних комірок, завдяки полярними (СО, SO2,N2O,H2S,NH3,
тоді теорема Гауса прийме вигляд: внаслідок цього електризації звичайний діелектрик. чому й утворюються на гранях H2O, кислоти, ефіри тощо).
провідника називають Діелектричний гістерезис – залишки однойменних заряджених Поляризація – процес зміщення
електростатичною індукцією. залежність вектора поляризації Р частинок. зв’язаних заряджених частинок
Наданий провідникові електричний (→) від зовнішнього електричного Піроелектрики – це явище речовини під впливом зовнішнього
Фізичний сенс теореми Гауса - заряд розподіляється на його поля Е (→): виникнення електричних зарядів на електричного поля. Поляризований
джерелом електростатичного поля є поверхні так, що поверхня поверхні деяких кристалічних у зовнішньому електричному полі
електричні заряди. Позитивному провідника стане діелектриків при їх нагріванні або діелектрик сам стає джерелом
заряду відповідає додатній потік еквіпотенціальною – лінії охолодженні у деяких кристалічних внутрішнього електричного поля,
напруженості, негативному – напруженості зовнішнього поля діелектриків у стані яке відрізняється від зовнішнього.
від’ємний. будуть перпендикулярні до термодинамічної рівноваги Розглянемо механізм поляризації
75. Поведінка провідників в поверхні провідника. Зміна заряду внаслідок дії внутрішніх сил залежно від будови діелектрика:
електричному полі. провідника призводить до підгратка позитивних іонів зміщена орієнтуючу, електронну і іонну.
Електроємність провідників. відповідної зміни потенціалу, відносно підгратки негативних 1. Орієнтуюча характерна
Одиниці вимірювання відношення яких є величиною іонів. Це зумовлює їхню спонтанну для діелектриків з полярними
електроємності. У металевих сталою: С=q/φ. Це відношення макроскопічну поляризацію. При молекулами. Якщо внести
провідниках завжди є вільні називають електроємністю швидкій зміні температури діелектрик в електричне поле, то на
електрони, тому що в металах провідника. Фізичний зміст При початковому вмиканні поля Е
змінюється і зміщення іонних будь-кий його диполь буде діяти
валентні електрони слабко електроємності: електроємність (→) і наступному його зростанні
підграток кристалів, завдяки чому пара сил: F1=qE і F2= -qE. Момент
пов’язані з позитивно зарядженими провідника чисельно дорівнює поляризація, що виникла спочатку
на гранях виникають додаткові цієї пари сил дорівнюватиме:
ядрами атомів і легко віддаляються зарядові, який потрібний для зміни збільшується, а далі досягає
зв’язані заряди протилежних знаків, М=рЕsinα. Під дією моменту сил
від атомів. Вільні електрони потенціалу провідника на одиницю. насичення. Зі спаданням поля Е (→)
тобто змінюється їх полярні моменти намагаються
перебувають у безперервному Одиниця вимірювання поляризація зменшується. При
поляризованість. Виникнення на повернутися так, щоб вектори їх
хаотичному русі в межах електроємності: [C]=Кл/В=1 Ф. Е(→)=0 значення Р(→)≠0, що його
поверхні кристалів зв’язаних дипольних моментів р встановились
провідника. При внесенні такого електроємність у СІ вимірюють у називають залишковою полярністю.
зарядів при зміні температури у напрямі напруженості
провідника в зовнішнє електричне фарадах (Ф). за одиницю Для того щоб зменшити залишкову
називають прямим зовнішнього електричного поля Е.
поле (з напруженістю Е (по електроємності в 1 Ф взято ємність поляризацію до 0, треба прикласти
піроелектричним ефектом, а самі але під впливом теплового
вектору)) на позитивні і негативні такого відокремленого провідника, електричне поле Е (→)
кристали – піроелектриками. хаотичного руху орієнтація
в якому зміна заряду в 1 Кл протилежного напряму
заряди діятиме сила =qЕ і Найвідомішим представником є полярних молекул порушується.
зумовлює зміну потенціалу в 1 В. (коерцитивне поле). При
заряджені частинки турмалін. Внаслідок спільної дії обох
Фарад – дуже велика одиниця, тому подальшому збільшенні оберненого
перерозподіляються: позитивні 72. Полярні і неполярні молекули. факторів (сил поля і хаотичного
на практиці використовують: 1 мкФ поля знов збільшується
заряди ця сила зміщуватиме в Поляризація речовини. теплового руху) в діелектрику
= (10 -6) Ф, 1 пФ = (10 -12) Ф. поляризація, досягаючи стану
напрямі Е, а негативні – у Молекули тіл – це переважає орієнтація дипольних
74. П’єзоелектрики, насичення. Повний цикл цього
протилежному напрямі. Внаслідок електродинамічні системи, які моментів у напрямі поля. Чим
сегнетоелектрики, процесу графічно зображується
цього на одному боці провідника не складаються з позитивних ядер і сильніше зовнішнє електричне поле
піроелектрики. замкненою кривою – петлею
і нижча температура діелектрика,
тим більше зорієнтуються дипольні
моменти.
2. Електронна поляризація.
Якщо в електричне поле внести
діелектрик з неполярними
молекулами, то електронні орбіти
деформуються і молекули стають
полярними. Це зміщення
пропорційне напруженості
зовнішнього електричного поля.
Індукований дипольний момент:
р=ξ0βЕ, де β- поляризованість
молекули.
3. Іонна поляризація
характерна для іонних кристалів.
Якщо такий кристал внести в
електричне поле, то під дією сил
поля позитивні іони зміщуються в
напрямі вектора напруженості. А
всі негативні іони – в
протилежному напрямі. Тому на
протилежних напрямах
переважатимуть іони одного знака і
кристал буде поляризований. Проте
всередині кристала, як і раніше
буде однакова кількість іонів обох
знаків.
73. Вплив речовини діелектрика
на електричне поле.
Діелектриками або ізоляторами
називають такі тіла, через які
електричні заряди не можуть
переходити від зарядженого тіла до
незарядженого. Ця властивість
діелектриків зумовлена тим, що у
них за певних умов немає вільних
носіїв заряду. Якщо умови
змінюються, наприклад, під час
нагрівання, в діелектрику можуть
виникнути вільні носії заряду і він
почне проводити електрику. До
діелектриків належать усі гази за
нормальних умов, рідини (гас,
спирти, ацетон, дистильована вода
та ін.), тверді тіла (скло, пластмаси,
сухе дерево, папір, гума тощо).
У діелектриках електричні заряди
не можуть (так як і вільні заряди
провідника) переміщуватися під
дією електричного поля по всьому
об'єму тіла. Усередині діелектрика
електричне поле може існувати.
Притягання незарядженого тіла
(діелектрика) до зарядженого тіла
пояснюється тим, що в Вплив речовини на електричне
електричному полі відбувається
поляризація діелектрика, тобто
зміщення в протилежні боки
різнойменних зв'язаних зарядів, що
входять до складу атомів і молекул
таких речовини.
Діелектрики поділяють на два види:
1) полярні, які складаються із
молекул, у яких центри розподілу
позитивних і негативних зарядів не
збігаються (вода, спирти та ін.);
2) неполярні, що складаються з
атомів або молекул, у яких центри
розподілу позитивних і негативних
зарядів збігаються (бензол, інертні
гази, поліетилен та ін.).
Якщо полярний діелектрик
опустити в електричне поле, то його
молекули починають повертатися
своїми позитивно зарядженими
сторонами до негативно
заряджених пластин зовнішнього
поля, а негативно зарядженими - до
позитивно заряджених пластин. У
результаті на поверхні діелектрика
виникає досить тонкий шар зарядів
протилежних знаків, які й джерелах постійного або змінного
створюють зустрічне поле. Якщо ж
в електричне поле помістити
неполярний діелектрик, то його
молекула деформується, в позитивного
результаті чого він стає схожим на
полярний.
Для характеристики електричних
властивостей діелектриків уведено
особливу величину, яку називають
діелектричною проникністю
(безрозмірна величина). Це фізична
стала, яка показує у скільки разів
модуль напруженості електричного провідниках супроводжується занурений, утворює напівелемент.
виділенням енергії — нагріванням На поверхні кожного з металів,
провідників. Сторонні сили занурених в електроліт, виникає
поля вн
всередині діелектрика приводять в рух заряджені частки подвійний електричний шар
менший від модуля напруженості усередині джерел струму: внаслідок переходу частини атомів
генераторів, гальванічних металу в розчин у вигляді йонів. Як
елементів, акумуляторів. наслідок, кожен із металів отримує
0
у вакуумі: Походження сторонніх сил електричний заряд. Якщо з'єднати
може бути різним. У генераторах електроди провідником, то заряд
сторонні сили — це сили з боку стікатиме від електрода з більшим
вихрового електричного поля, що потенціалом, до електрода з
. виникає при зміні магнітного поля з меншим потенціалом, утворюючи
Значення діелектричної часом, або сила Лоренца, що діє з електричний струм. При цьому
проникності можуть суттєво боку магнітного поля на електрони потенціали електродів
змінюватися навіть за незначної в рухомому провіднику; у вирівнюватимуться, що призведе до
зміни хімічного складу речовини. гальванічних елементах і порушення рівноваги між
Завдяки цьому створені численні акумуляторах — це хімічні сили. електродом і електролітом. Це, в
речовини з унікальними ЕРС визначає силу струму в свою чергу, викликає перехід нових
електричними властивостями для ланцюзі при її заданому опорі. атомів із електроду в електроліт. В
застосування в електронній і Вимірюється ЕРС, як і напруга, в результаті в замкненому колі
електротехнічній галузі вольтах . підтримується електричний струм,
виробництва. Електричне поле створюється який супроводжується розчиненням
електричними зарядами або зміною електродів.
поле призводить до зміни сили, яка в часі чи просторі магнітного поля. Активна маса електроду — це
діє на електричний заряд. З В будь-якому випадку точка в суміш, яка складається з речовини,
означення просторі, яка є джерелом хімічна енергія яких під дією заряду
електричного поля, представлена, перетворюється на електричну
наприклад, у вигляді абстрактного енергію (активна речовина), і
точкового або розподіленого по речовин, які покращують її
електропровідній поверхні заряду, провідність і певні физико-хімічні
також має потенціал. Отже різницю властивості.
потенціалів на клемах джерела 77. Конденсатори. Ємність
електроенергії найпростіше плоского конденсатора.
отримувати шляхом підтримування Конденсáтор— система з двох
на його клемах протилежних за чи більше електродів (обкладок),
З останнього випливає, що знаком зарядів наперед заданою в які розділені діелектриком,
сила, яка діє на електричний заряд у часі закономірністю. товщина якого менша у порівнянні
діелектрику, менша, ніж у вакуумі. Цього можна досягти з розміром обкладок. Така система
Повітря (за нормальних умов) - способами: має взаємну електричну ємність і
1,000 594; Скло - 8 – 11; Вода – 81; - електромагнітної індукції здатна зберігати електричний заряд.
Парафін - 2; Віск бджолиний - 3; (електромеханічні генератори); Прикладання електричної
Сегнетова сіль - 10 000. - хімічним (гальванічні елементи, напруги до обкладок конденсатора
акумулятори); спричиняє накопичення на них
76. Джерело електрорушійної - термоелектричним електричного заряду.
сили (гальванічний елемент, (термогенератори, термоелементи, Основною характеристикою
електрогенератори) термопари); конденсатора є його електрична
Електрорушійна сила - фізична -світловим (фотоелектричні ємність (точніше номінальна
величина, що характеризує дію джерела енергії або фотоелементи); ємність), яка визначає накопичений
сторонніх (непотенційних) сил в - магнітогідродинамічним (МГД - заряд. Ємність виражається у
генератори) та ін. фарадах. Типові значення ємності
струму. В замкнутому провідному Гальванічний елемент - конденсаторів складають від
контурі ЕРС дорівнює роботі цих джерело живлення, в якому одиниць пікофарад до сотень
сил по переміщенню одиничного використовується різниця мікрофарад. Але існують
заряду уздовж електродних потенціалів двох конденсатори з ємністю десятків
контура. металів, занурених у електроліт. фарад.
Потенційні сили Принцип дії: найпростішим Ємність плоского конденсатора, яка
електростатичного (або гальванічним елементом є елемент, складається з двох паралельних
стаціонарного) поля не можуть в якому використовуються металічних пластин
підтримувати постійний струм в цинковий і мідний електроди, площиною S кожна, які розташовані
ланцюзі, работа цих сил на занурені в розчин сірчаної кислоти. на відстані d одна від одної, в
замкнутій дорозі дорівнює нулю. Кожен із електродів зокрема разом системі СІ виражена
Проходження ж струму по із електролітом, в який він формулою 
 конденсаторів, оскільки на кожний заряджених частинок; 2) наявність Тоді максимальна швидкість
, конденсатор надходить лише електричного поля, під дією якого спрямованого руху електрона
де ε — відносна діелектрична частина різниці потенціалів утворився б упорядкований потік
проникність середовища, яке джерела напруги. заряджених частинок. За цих умов .
заповнює простір між пластинами. Еквівалентна ємність на будь-якій ділянці всередині
Для отримання великих провідника існуватиме електричне а середня швидкість спрямованого
ємностей конденсатори з`єднують поле, напруженість якого Е=-Δφ/Δl. руху електрона
паралельно. Загальна ємність Електричне поле виконуватиме
Конденсатори також
батареї паралельно з`єднаних роботу переміщення зарядженої .
характеризуються питомою
конденсаторів дорівнює сумі частинки ΔА=qΔφ. Постійний
ємністю — відношення ємності до
ємностей всіх конденсаторів, які де q - заряд конденсатора, а d - електричний струм - електричний
об`єму (або маси) конденсатора.
входять у батарею. відстань між пластинами. струм, незмінний у часі. Насправді 81. Густина струму за напрямом
79 .Як і будь-яка система
При послідовному     Так як Ed = U, де U - різниця для постійного струму незмінним є збігається з напрямом струму і
заряджених тіл, конденсатор має
з`єднанні конденсаторів заряди усіх потенціалів між обкладками перш за все знач. напруги (вимір.у вимірюється величиною заряду, що
енергією. Обчислити енергію
конденсаторів однакові. конденсатора, то його енергія вольтах), а не значення струму,хоча переноситься за одиницю часу
зарядженого плоского
78. Паралельне та послідовне дорівнює: значення струму також може бути через одиничну площину,
конденсатора з однорідним полем
з’єднаня конденсаторів. незмінним. Тому термін постійний перпендикулярну до напряму
всередині нього нескладно.
Конденсатором називається струм, слід розуміти,як постійну струму: j=dq/dS*dt=dI/dS. Якщо
    Енергія зарядженого
сукупність двох провідників, в яких напругу. Щоб добути неперервний провідник однорідний і струм
конденсатора. Для того щоб
накопичуються заряди, рівні по     Ця енергія дорівнює роботі, яку струм у провіднику, треба весь час рівномірно розподілений по всьому
зарядити конденсатор, треба
величині і різні за знаком. здійснить електричне поле при поповнювати енергію електричного перерізу: j=I/S. Густини струмів у
виконати роботу з розділення
Для отримання великих зближенні пластин впритул. поля. Для цього до кінців різних перерізах провідника
позитивних і негативних зарядів.
ємностей конденсатори з'єднують     Замінивши у формулі (14.25) провідника приєднують джерело обернено пропорційні площам цих
Відповідно до закону збереження
паралельно. Загальна ємність різниця потенціалів або заряд за електричного струму. перерізів. Урахувавши, що q=en0Sl,
енергії ця робота дорівнює енергії
батареї паралельно з'єднаних допомогою виразу (14.22) для Закон Ома для повного кола j=en0v, де v=l/t – середня швидкість
конденсатора. У тому, що
конденсаторів дорівнює сумі електроємності конденсатора, упорядкованого руху заряджених
заряджений конденсатор володіє
ємностей всіх конденсаторів, які отримаємо: частинок; е – елементарний заряд.
енергією, можна переконатися,
входять у батарею. якщо розрядити його через ланцюг, Отже густина струму визначається
що містить лампу розжарювання, густиною носіїв зарядів і
розраховану на напругу в кілька     Можна довести, що ці формули швидкістю їх упорядкованого руху.
справедливі для будь-якого За законом Ома сила струму в
вольт (ріс.14.37). При розрядці Закон Ома:сила струму в
конденсатора лампа спалахує. конденсатора, а не тільки для провіднику прямо пропорційна
Заряди розподіляються плоского. замкненому колі , де r — різниці потенціалів на кінцях
Енергія конденсатора
прямопропорційно ємності     Енергія електричного поля. опір джерела струму (внутрішній провідника й обернено пропорційна
перетворюється в тепло та енергію
конденсаторів. Відповідно до теорії близькодії вся опір), R — опір споживачів опору на кінцях цього провідника
світла
енергія взаємодії заряджених тіл електричної енергії і з’єднувальних I=U/R. A=В/Ом. Закон порушується
сконцентрована в електричному провідників. в тих випадках, коли в провідниках
полі цих тіл. Значить, енергія може Закон Ома для ділянки U= IR. не вистачає носіїв електричних
При послідовному бути виражена через основну З класичної теорії зарядів і настає насичення,
з`єднанні в результаті характеристику поля - електропровідності металів можна наприклад, коли струм проходить
електростатичної індукції на напруженість. зробити висновок, що при через іонізований газ. Закон Ома
конденсаторах будуть однакові     Так як напруженість замиканні електричного ланцюга виражає лінійну залежність
заряди:Q1=Q2=Q електричного поля прямо кожний вільний електрон металу величини струму від напруги:
пропорційна різниці потенціалів (U під дією сил електричного поля
= Ed, то згідно з формулою починає рухатися з прискоренням
а=Ее/m, де Е - напруженість
Виведемо формулу для енергії електричного поля; m - маса
енергія
Напруги розподіляються плоского конденсатора. електрона.
конденсатора прямопропорційна
обернено пропорційно величині їх     Напруженість поля, створеного До зіткнення з іоном
квадрату напруженості
ємностей зарядом однієї з пластин, дорівнює гратки електрон рухається
електричного поля всередині нього:
Е / 2, де Е-напруженість поля в впродовж часу вільного пробігу .
конденсаторі. В однорідному полі Максимальна швидкість електрона Графік функції І=f (U) назив вольт-
однієї пластини знаходиться заряд 80. Електричний струм – це
Загальна ємність батареї послідовно перед зіткненням з іоном vm=a. амперною характеристикою даного
q, розподілений по поверхні іншої упорядкований потік електрично
з'єднаних конденсаторів дорівнює Час вільного пробігу електрона провідника.
пластини (ріс.14.38). Відповідно до заряджених частинок. Хаотичний
рух заряджених частинок не залежить від середньої довжини
формули (14.14) для потенційної 82. Пито́мий о́пір — кількісна
створює електричного струму. За вільного пробігу і середньої
енергії заряду в однорідному полі характеристика речовини, якою
енергія конденсатора дорівнює напрям електричного струму швидкості його теплового
Ця ємність завжди менша визначається здатність створювати
умовно беруть напрям руху
мінімальної ємності конденсатора, руху опір електричному струму.
позитивно заряджених частинок.
який входить в батарею. Але при Позначається зазвичай грецькою
Для виникнення електричного
послідовному з'єднанні . літерою ρ.
струму потрібні такі умови 1)
зменшується загроза пробою
наявність вільно рухомих
 См/м. Залежно від За допомогою з’єднувальних передачею електроенергії, Послідовне з'єднання резисторів.
електропровідності всі речовини провідників і вимикачів в знижуючи в результаті силу струму. При послідовному з'єднанні
поділяють на провідники, електричне коло часто вмикають Однак, підвищення напруги знижує декількох резисторів кінець
діелектрики і напівпровідники. також вимірювальні прилади: електробезпека ліній першого резистора з'єднують з
Одиниця
Електропровідність змінюється при амперметри, вольтметри, омметри, електропередачі. початком другого, кінець другого -
вимірювання питомого опору в
зміні температури, тику, лічильники електричної енергії Для застосування високої напруги з початком третього і т. д. При
системі СІ — Ом*м або Ом*м2/м.
агрегатного стану і залежить від тощо. в ланцюзі для збереження такому з'єднанні по всіх елементах
Питомий опір використовується
електричного та магнітного полів, 84. Закон Джоуля - Ленца - колишньої потужності на послідовного ланцюга проходить
для характеристики провідників і
опромінення фізичний закон, що дає кількісну корисному навантаженні один і той же струм I.
напівпровідників в умовах, коли
83. суть опору зводиться до витрат оцінку теплового дії електричного доводиться збільшувати опір Якщо прийняти, що в джерелі Ro =
виконується закон Ома. Питомий
енергії джерел на роботу проти сил струму. Встановлено в 1841 році навантаження. Підвідні проводи й 0, то для трьох послідовно
опір — обернена величина до
взаємодій рухомих заряджених Джеймсом Джоулем і незалежно від навантаження з'єднані послідовно. з'єднаних резисторів згідно з
питомої провідності σ. Найменший
частинок з навколишнім нього в 1842 Емілем Ленцов. Опір проводів ( ) Можна другим законом Кірхгофа можна
питомий опір мають срібло, мідь,
середовищем, зокрема в твердих У словесній формулюванні звучить вважати постійним. А от опір написати:
алюміній. Для хімічно чистих
тілах – проти сил взаємодії рухомих таким чином навантаження ( ) Росте при E = IR1 + IR2 + IR3 = I(R1 + R2 +
металів у межах температур Т=273-
електронів з іонами кристалічної Потужність тепла, що виділяється в виборі більш високої напруги в R3) = IRэк
373 К опір провідника лінійно
решітки. Звичайно за опором тіла одиниці обсягу середовища при мережі. Також зростає Де Rэк = R1 + R2 + R3.
залежить від температури. Істотний
поділяються на три класи: протіканні електричного струму, співвідношення опору Отже, еквівалентний опір
вплив на опір провідника мають
провідники, напівпровідники та пропорційна добутку щільності навантаження і опору проводів. При послідовного ланцюга дорівнює
домішки. Сплави мають більший
ізолятори. Цей поділ умовний, тому електричного струму на величину послідовному включенні опорів сумі опорів всіх послідовно
питомий опір. Із зниженням
що опір провідника залежить від електричного поля (провід - навантаження - провід) з'єднаних резисторів.Так як напруги
температури і наближенням до
таких факторів: роду матеріалу, Математично може бути розподіл виділеної потужності ( на окремих ділянках ланцюга згідно
абсолютного нуля опір провідників
розмірів, домішок, деформацій, виражений в такій формі: ) Пропорційно опору підключених із законом Ома: U1=IR1; U2 = IR2,
зменшується.
температури. При заданій опорів. U3 = IRз і в цьому випадку E = U,
Опір провідника довжиною l і з
температурі опір однорідного де w - Потужність виділення тепла то для ланцюга, що розглядається:
поперечним перерізом S
провідника з незмінним перерізом S в одиниці об'єму, - Щільність U = U1 + U2 +U3.
визначається співвідношенням.
дорівнює: R=ρ*l/S, де l– довжина електричного струму, - Отже, напруга U на затискачах
Струм в мережі для всіх опорів
провідника, ρ- питомий опір напруженість електричного поля, σ джерела дорівнює сумі напруг на
постійний. Отже, виконуються
провідника. Для існування - провідність середовища. кожному з послідовно включених
співвідношення
електричного струму в речовині Закон також може бути резисторів.
Питомий опір провідників зростає мають бути вільні заряджені сформульований в інтегральній Із зазначених формул слід також,
зі збільшенням температури. Це частинки і створена між кінцями формі для випадку протікання І кожному конкретному що напруги розподіляються між
явище зумовлене посиленням провідника різниця потенціалів. струмів в тонких проводах : випадку є константами. Отже, послідовно з'єднаними резисторами
хаотичного руху атомів, а отже Закон Ома:сила струму в Кількість теплоти, що виділяється в потужність, що виділяється на пропорційно їх опорам:
збільшенням частоти розсіяння провіднику прямо пропорційна одиницю часу в даній ділянці проводах, обернено пропорційна U1 : U2 : U3 = R1 : R2 : R3
носіїв заряду. Для напівпровідників різниці потенціалів на кінцях ланцюга, пропорційно добутку опору навантаження, тобто Тобто чим більший опір будь-якого
питомий опір здебільшого провідника й обернено пропорційна квадрата сили струму на цій ділянці зменшується із зростанням напруги, приймача в послідовного ланцюга,
зменшується при підвищенні опору на кінцях цього провідника і опору ділянки так як . Звідки тим більше прикладена до нього
температури, з-за росту I=U/R. A=В/Ом. Закон порушується У математичній формі цей закон напруга.
випливає, що . В
концентрації носіїв заряду. в тих випадках, коли в провідниках має вигляд У разі якщо послідовно з'єднуються
кожному конкретному випадку
Провідність – здатність тіла, не вистачає носіїв електричних декілька, наприклад n, резисторів з
речовини проводити тепло, звук, зарядів і настає насичення, величина є константою, однаковим опором R1,
електрику, іншу плинну речовину наприклад, коли струм проходить отже, тепло виділяється на дроті еквівалентний опір ланцюга Rек
(газ, рідину) тощо. Відповідно через іонізований газ. Закон Ома назад пропорційно квадрату буде в n разів більше опору R1,
розрізняють теплопровідність, виражає лінійну залежність напруги на споживачеві. тобто Rек = nR1. Напруга U1 на
де dQ - кількість теплоти, що
звукопровідність, величини струму від напруги: 85. Паралельне і кожному резисторі в цьому випадку
виділяється за проміжок часу dt, I -
електропровідність, провідність послідновне з*єднання в n разів менше загальної напруги
сила струму, R - опір, Q - повна
пласта і т.д. резисторів. U:
кількість теплоти, виділене за
Послідовне і паралельне з'єднання
 Електропровідність — проміжок часу від t 1 до t 2. У U1 = U / n.
резисторів. Значне число При послідовному з'єднанні
здатність речовини проводити випадку постійних сили струму і
приймачів, включених в приймачів зміна опору одного з них
електричний струм. опору:
електричний ланцюг (електричні відразу ж тягне за собою зміну
 Теплопровідність — . лампи, електронагрівальні прилади напруги на інших пов'язаних з ним
здатність речовини переносити Зниження втрат енергії. тощо), можна розглядати як деякі приймачах. При виключенні або
теплову енергію, а також кількісна При передачі електроенергії елементи, що мають певний опір.
Графік функції І=f (U) назив вольт- обриві електричного кола в одному
оцінка цієї здатності. теплова дія струму є небажаним, Ця обставина дає нам можливість
амперною характеристикою даного з приймачів і в інших
 Звукопровідність провідника.
оскільки веде до втрат енергії. при складанні і вивченні приймальниках припиняється
Величина σ, обернена до питомого Оскільки передана потужність електричних схем замінювати струм. Тому послідовне з'єднання
Електрична енергія від джерела
опору провідника, називається лінійно залежить як від напруги, так конкретні приймачі резисторами з приймачів застосовують рідко -
струму передається по проводах
питомою електропровідністю: і від сили струму, а потужність певними опорами. Розрізняють такі тільки в тому випадку, коли
споживачам: електродвигунам,
σ=1/ρ. Питому провідність нагріву залежить від сили струму способи з'єднання резисторів напруга джерела електричної
лампам, нагрівальним приладам,
вимірюють у сименсах на метр: квадратично, то вигідно (приймачів електричної енергії): енергії більше номінальної напруги,
телевізорам, радіоприймачам тощо.
підвищувати напругу перед послідовне і паралельне
на яке розрахований споживач.
Наприклад, напруга в електричній
мережі, від якої живляться вагони
метрополітену, складає 825 В,
номінальне ж напруга електричних
ламп, що застосовуються в цих
вагонах, 55 В. Тому в вагонах
метрополітену електричні лампи
включають послідовно по 15 ламп в
кожному ланцюзі.
Паралельне з'єднання резисторів.
При паралельному з'єднанні
декількох приймачів вони
включаються між двома точками
електричного кола, утворюючи
паралельні гілки.
При паралельному з'єднанні до
всіх резисторам докладено
однакову напругу U. Тому згідно
закону Ома:
I1 = U/R1; I2 = U/R2; I3 = U/R3.
Струм в нерозгалужене частини
ланцюга згідно з першим законом
Кірхгофа I = I1 + I2 + I3, або
I = U / R1 + U / R2 + U / R3 = U
(1/R1 + 1/R2 + 1/R3) = U / Rек
Отже, еквівалентний опір
розглянутої ланцюга при
паралельному з'єднанні трьох
резисторів визначається формулою
1/Rек = 1/R1 + 1/R2 + 1/R3
Вводячи в формулу замість значень
1/Rек, 1/R1, 1/R2 і 1/R3 відповідні
провідності Gек, G1, G2 та G3,
отримаємо: еквівалентна
провідність паралельного кола
дорівнює сумі проводимостей
паралельно з'єднаних резисторів:
Gек = G1 + G2 + G3
Таким чином, при збільшенні числа
паралельно включаються резисторів
результуюча провідність
електричного кола збільшується, а
результуюче опір зменшується.
З наведених формул випливає, що
струми розподіляються між
паралельними гілками обернено
пропорційно їх електричним
опорам або прямо пропорційно їх
провідність. Наприклад, при трьох
гілках
I1: I2: I3 = 1/R1: 1/R2: 1/R3 = G1 +
G2 + G3 (26)
В цьому відношенні має місце
повна аналогія між розподілом
струмів по окремих галузях і
розподілом потоків води по трубах.
Наведені формули дають
можливість визначити
еквівалентний опір ланцюга для
різних конкретних випадків.
Наприклад, при двох паралельно
включених резисторах результуюче
опір ланцюга
Rек = R1R2 / (R1 + R2)
при трьох паралельно включених
резисторах
Rек = R1R2R3 / (R1R2 + R2R3 +
R1R3)
При паралельному з'єднанні
декількох, наприклад n, резисторів з
однаковим опором R1 результуюче
опір ланцюга Rек буде в n разів
менше опору R1, тобто
Rек = R1 / n
Проходить по кожній гілці ток I1, в
цьому випадку буде в п разів менше
загального струму:
I1 = I / n
При паралельному з'єднанні
приймачів, всі вони знаходяться під
одним і тим же напругою, і режим
роботи кожного з них не залежить
від інших. Це означає, що струм, що
проходить по якомусь з приймачів,
не буде мати істотного впливу на
інші приймачі. При всякому
виключенні або виході з ладу будь-
якого приймача інші приймачі
залишаються включеними. Тому
паралельне з'єднання має істотні
переваги перед послідовним,
внаслідок чого воно отримало
найбільш широке поширення.
Зокрема, електричні лампи і
двигуни, призначені для роботи при
певному (номінальному) напрузі,
завжди включають паралельно.
На електровозах постійного струму
і деяких тепловозах тягові двигуни
в процесі регулювання швидкості
руху потрібно включати під різні
напруги, тому вони в процесі
розгону перемикаються з температури контактної різниці
послідовного з'єднання на
паралельне.
87. Термоелектричні явища — ряд
явищ, які пов'язують між собою
електричний струм та потоки тепла
в речовинах і контактах між ними.
Область фізики які вивчає ці явища
називається термоелектрикою.
До термоелектричних явищ
належать:
Ефект Зеебека,Ефект Пельтьє,Ефект
Томсона.
Ефект Зеєбека - явище виникнення
ЕРС в замкнутому електричному
ланцюзі, що складається з двох металів, то U виникає на обох
послідовно з'єднаних різнорідних
провідників, контакти між якими
знаходяться при різних
температурах.
Ефект Зеєбека також іноді
називають просто
термоелектричним ефектом.
Ефект Зеєбека полягає в тому, що в
замкнутій ланцюга, що складається
з різнорідних провідників, виникає
ЕРС (термоерс), якщо місця
контактів підтримують при різних
температурах. Ланцюг, що
складається тільки з двох різних
провідників називається
термоелементом або термопарою.
Величина виникаючої термоерс
залежить тільки від матеріалу
провідників і температур гарячого (
) і холодного ( ) контактів.
У невеликому інтервалі температур
термоерс можна вважати
пропорційною різниці температур:
, де - термоелемента знаходяться при
термоелектрична здатність пари
(або коефіцієнт термоерс).
У простому випадку коефіцієнт
термоЕРС визначається лише
матеріалами провідників, проте
строго кажучи, він залежить і від
температури, і в деяких випадках з
зміною температури змінює
знак. Більш коректне вираз для
термоедс:
Величина термоедс становить
мілівольт при різниці температур в
100 К і температурі холодного спаю
в 0 ° С (наприклад, пара мідь-
константан дає 4,25 мВ, платина-
платинородій - 0,643 мВ, ніхром-
нікель - 4,1 мВ).Залежність від
потенціалів. Контактна різниця
потенціалів викликана відмінністю
енергій Фермі у контактуючих
різних провідників. При створенні
контакту хімічні потенціали
електронів стають однаковими, і
виникає контактна різниця
потенціалів, що дорівнює
, де - енергія
Фермі, Є-заряд електрона.
На контакті тим самим існує напрямку крапля перетворювалася
електричне поле, локалізоване в на лід, при зміні напрямку струму -
тонкому пріконтактному шарі. лід танув, що дозволило
Якщо скласти замкнутий ланцюг з встановити, що залежно від
напрямку протікає в експерименті
контактах. Електричне поле буде струму, крім джоулева тепла
направлено однаковим чином в виділяється або поглинається
обох контактах - від більшого F до додаткове тепло, яке отримало
меншого. Це означає, що якщо назву тепла Пельтье. Ефект Пельтье
зробити обхід по замкнутому «обернений» ефекту Зеєбека.
контуру, то в одному контакті обхід Ефект Пельтье більш помітний у
відбуватиметься по полю, а в напівпровідників, ця властивість
іншому - проти поля. Циркуляція використовується в елементах
вектора Е тим самим буде дорівнює Пельтье.
нулю. Причина виникнення явища
Якщо температура одного з Пельтье полягає в наступному. На
контактів зміниться на dT, то, контакті двох речовин є контактна
оскільки енергія Фермі залежить від різниця потенціалів, яка створює
температури, U також зміниться. внутрішнє контактне поле. Якщо
Але якщо змінилася внутрішня через контакт протікає електричний
контактна різниця потенціалів, то струм, то це поле буде або сприяти
змінилося електричне поле в проходженню струму, або
одному з контактів, і тому перешкоджати. Якщо струм йде
циркуляція вектора Е буде відмінна проти контактного поля, то
від нуля, тобто з'являється ЕРС в зовнішнє джерело повинен
замкнутому ланцюзі. затратити додаткову енергію, яка
Дана ЕРС називається контактна виділяється в контакті, що призведе
ЕРС. до його нагрівання. Якщо ж струм
Якщо обидва контакти йде по напрямку контактного поля,
то він може підтримуватися цим
одній і тій же температурі, то і полем, яке і здійснює роботу з
контактна, і об'ємна термоедс переміщення зарядів. Необхідна для
зникають. цього енергія відбирається у
Ефект Пельтьє - термоелектричне речовини, що призводить до
явище, при якому відбувається охолодження його в місці контакту.
виділення або поглинання тепла
при проходженні електричного 88. Термоелектро́нна емі́сія —
струму в місці контакту (спаю) двох явище зумовленого тепловим рухом
різнорідних провідників. Величина вильоту електронів за межі
виділяється тепла і його знак речовини.
залежать від виду контактуючих Термоелектронна емісія суттєва
речовин, напрямку і сили протікає для функціонування вакуумних
електричного струму: ламп, в яких електрони
Q = ПАBI = (ПB-ПA)I, де випромінюються негативно
Q - кількість виділеного або зарядженим катодом. Для
поглинутого тепла; збільшення емісії катод зазвичай
I - сила струму; підігрівається ниткою розжарення.
П - коефіцієнт Пельтье, який Суть явища
пов'язаний з коефіцієнтом термо- Явище термоелектронної емісії
ЕРС α друге співвідношення було відоме вже наприкінці 18
Томсона П = αT, де Т - абсолютна століття. Основні якісні
температура в K. закономірності встановили В. В.
Петров (1812), Т. А. Едісон та ін. В
Ефект відкритий Ж. Пельтьє в 1834 тридцятих роках 20 століття були
році, суть явища досліджував визначені основні аналітичні
кількома роками пізніше - в 1838 залежності цього явища.
році Ленц, який провів
експеримент, в якому він помістив При нагріванні металу
краплю води в поглиблення на енергетичний розподіл електронів в
стику двох стрижнів з вісмуту і зоні провідності змінюється.
сурми. При пропущенні З'являються електрони з енергією,
електричного струму в одному що перевищує рівень Фермі.
Незначна кількість електронів може напівпровідникових катодах з квадратично, то вигідно певними опорами. Розрізняють такі приймачів застосовують рідко -
набути енергію, яка перевищує поверхневим покриттям оксидами підвищувати напругу перед способи з'єднання резисторів тільки в тому випадку, коли
роботу виходу. Такі електрони лужноземельних металів. передачею електроенергії, (приймачів електричної енергії): напруга джерела електричної
можуть вийти за межі металу, в Напівпровідникові катоди мають знижуючи в результаті силу струму. послідовне і паралельне енергії більше номінальної напруги,
результаті чого виникає емісія шершаву поверхню, тому значно Однак, підвищення напруги знижує Послідовне з'єднання резисторів. на яке розрахований споживач.
електронів. Величина струму зростає напруженість зовнішнього електробезпека ліній При послідовному з'єднанні Наприклад, напруга в електричній
термоелектронної емісії залежить електричного поля біля нерівностей електропередачі. декількох резисторів кінець мережі, від якої живляться вагони
від температури катода, роботи поверхні, що викликає більш Для застосування високої напруги першого резистора з'єднують з метрополітену, складає 825 В,
виходу та властивостей поверхні інтенсивний ріст струму емісії. в ланцюзі для збереження початком другого, кінець другого - номінальне ж напруга електричних
(рівняння Річардсона-Дешмана): 84. Закон Джоуля - Ленца - колишньої потужності на з початком третього і т. д. При ламп, що застосовуються в цих
фізичний закон, що дає кількісну корисному навантаженні такому з'єднанні по всіх елементах вагонах, 55 В. Тому в вагонах
де: je — густина струму емісії; оцінку теплового дії електричного доводиться збільшувати опір послідовного ланцюга проходить метрополітену електричні лампи
A - емісійна стала, яка залежить від струму. Встановлено в 1841 році навантаження. Підвідні проводи й один і той же струм I. включають послідовно по 15 ламп в
властивостей випромінювальної Джеймсом Джоулем і незалежно від навантаження з'єднані послідовно. Якщо прийняти, що в джерелі Ro = кожному ланцюзі.
поверхні і яка для більшості чистих нього в 1842 Емілем Ленцов. Опір проводів ( ) Можна 0, то для трьох послідовно Паралельне з'єднання резисторів.
металів лежить в межах 40-70 У словесній формулюванні звучить вважати постійним. А от опір з'єднаних резисторів згідно з При паралельному з'єднанні
А/см²*K²; таким чином навантаження ( ) Росте при другим законом Кірхгофа можна декількох приймачів вони
T - абсолютна температура катода; Потужність тепла, що виділяється в виборі більш високої напруги в написати: включаються між двома точками
e - основа натуральних логарифмів; одиниці обсягу середовища при мережі. Також зростає E = IR1 + IR2 + IR3 = I(R1 + R2 + електричного кола, утворюючи
eφ0 — робота виходу електрона із протіканні електричного струму, співвідношення опору R3) = IRэк паралельні гілки.
металу; пропорційна добутку щільності навантаження і опору проводів. При Де Rэк = R1 + R2 + R3. При паралельному з'єднанні до
kB — стала Больцмана. електричного струму на величину послідовному включенні опорів Отже, еквівалентний опір всіх резисторам докладено
Наведене рівняння справедливе для електричного поля (провід - навантаження - провід) послідовного ланцюга дорівнює однакову напругу U. Тому згідно
металів. Для домішкових Математично може бути розподіл виділеної потужності ( сумі опорів всіх послідовно закону Ома:
напівпровідників існує дещо інша виражений в такій формі: ) Пропорційно опору підключених з'єднаних резисторів.Так як напруги I1 = U/R1; I2 = U/R2; I3 = U/R3.
залежність, однак кількісний зв'язок опорів. на окремих ділянках ланцюга згідно Струм в нерозгалужене частини
величини струму емісії де w - Потужність виділення тепла із законом Ома: U1=IR1; U2 = IR2, ланцюга згідно з першим законом
залишається. Подане рівняння в одиниці об'єму, - Щільність U3 = IRз і в цьому випадку E = U, Кірхгофа I = I1 + I2 + I3, або
демонструє, що величина струму електричного струму, - Струм в мережі для всіх опорів то для ланцюга, що розглядається: I = U / R1 + U / R2 + U / R3 = U
емісії найбільше залежить від напруженість електричного поля, σ постійний. Отже, виконуються U = U1 + U2 +U3. (1/R1 + 1/R2 + 1/R3) = U / Rек
температури катода. Однак при - провідність середовища. співвідношення Отже, напруга U на затискачах Отже, еквівалентний опір
збільшенні температури різко Закон також може бути джерела дорівнює сумі напруг на розглянутої ланцюга при
зростає швидкість випаровування сформульований в інтегральній кожному з послідовно включених паралельному з'єднанні трьох
І кожному конкретному резисторів. резисторів визначається формулою
матеріалу катода і скорочується формі для випадку протікання випадку є константами. Отже,
строк його служби. Тому катод струмів в тонких проводах : Із зазначених формул слід також, 1/Rек = 1/R1 + 1/R2 + 1/R3
потужність, що виділяється на що напруги розподіляються між
повинен працювати в строго Кількість теплоти, що виділяється в проводах, обернено пропорційна
визначеному інтервалі робочих одиницю часу в даній ділянці послідовно з'єднаними резисторами Вводячи в формулу замість значень
опору навантаження, тобто пропорційно їх опорам: 1/Rек, 1/R1, 1/R2 і 1/R3 відповідні
температур. Нижній поріг ланцюга, пропорційно добутку зменшується із зростанням напруги,
визначається можливістю квадрата сили струму на цій ділянці U1 : U2 : U3 = R1 : R2 : R3 провідності Gек, G1, G2 та G3,
отримання бажаної емісії, а верхній і опору ділянки так як . Тобто чим більший опір будь-якого отримаємо: еквівалентна
— випаровуванням або плавленням У математичній формі цей закон Звідки випливає, що приймача в послідовного ланцюга, провідність паралельного кола
матеріалу. має вигляд тим більше прикладена до нього дорівнює сумі проводимостей
. В кожному напруга. паралельно з'єднаних резисторів:
Суттєво впливає на величину конкретному випадку величина
струму емісії зовнішнє електричне У разі якщо послідовно з'єднуються
поле, яке діє біля поверхні катода. є константою, отже, декілька, наприклад n, резисторів з Gек = G1 + G2 + G3
Це явище отримало назву ефекта тепло виділяється на дроті назад однаковим опором R1,
Шотткі. На електрон, що виходить де dQ - кількість теплоти, що пропорційно квадрату напруги на еквівалентний опір ланцюга Rек Таким чином, при збільшенні числа
із катода, при наявності виділяється за проміжок часу dt, I - споживачеві. буде в n разів більше опору R1, паралельно включаються резисторів
зовнішнього електричного поля сила струму, R - опір, Q - повна 86. Паралельне і тобто Rек = nR1. Напруга U1 на результуюча провідність
діють дві сили — електричного кількість теплоти, виділене за послідновне з*єднання кожному резисторі в цьому випадку електричного кола збільшується, а
тяжіння, яка повертає електрон проміжок часу від t 1 до t 2. У резисторів. в n разів менше загальної напруги результуюче опір зменшується.
назад, і зовнішнього поля, що випадку постійних сили струму і Послідовне і паралельне з'єднання U: З наведених формул випливає, що
пришвидшує електрон у напрямі від опору: резисторів. Значне число U1 = U / n. струми розподіляються між
поверхні катода. Таким чином, приймачів, включених в При послідовному з'єднанні паралельними гілками обернено
. електричний ланцюг (електричні приймачів зміна опору одного з них пропорційно їх електричним
зовнішнє електричне поле зменшує Зниження втрат енергії.
потенційний бар'єр, внаслідок чого лампи, електронагрівальні прилади відразу ж тягне за собою зміну опорам або прямо пропорційно їх
При передачі електроенергії тощо), можна розглядати як деякі напруги на інших пов'язаних з ним провідність. Наприклад, при трьох
знижується робота виходу теплова дія струму є небажаним,
електронів із катода і збільшується елементи, що мають певний опір. приймачах. При виключенні або гілках
оскільки веде до втрат енергії. Ця обставина дає нам можливість обриві електричного кола в одному I1: I2: I3 = 1/R1: 1/R2: 1/R3 = G1 +
електронна емісія. Оскільки передана потужність
Вплив зовнішнього при складанні і вивченні з приймачів і в інших G2 + G3 (26)
лінійно залежить як від напруги, так електричних схем замінювати приймальниках припиняється
пришвидшуючого поля особливо і від сили струму, а потужність
сильно проявляється у конкретні приймачі резисторами з струм. Тому послідовне з'єднання
нагріву залежить від сили струму
В цьому відношенні має місце
повна аналогія між розподілом
струмів по окремих галузях і
розподілом потоків води по трубах.
Наведені формули дають
можливість визначити
еквівалентний опір ланцюга для
різних конкретних випадків.
Наприклад, при двох паралельно
включених резисторах результуюче
опір ланцюга
Rек = R1R2 / (R1 + R2)
при трьох паралельно включених
резисторах
Rек = R1R2R3 / (R1R2 + R2R3 +
R1R3)
При паралельному з'єднанні
декількох, наприклад n, резисторів з
однаковим опором R1 результуюче
опір ланцюга Rек буде в n разів
менше опору R1, тобто
Rек = R1 / n
Проходить по кожній гілці ток I1, в
цьому випадку буде в п разів менше
загального струму:
I1 = I / n
При паралельному з'єднанні
приймачів, всі вони знаходяться під
одним і тим же напругою, і режим
роботи кожного з них не залежить
від інших. Це означає, що струм, що
проходить по якомусь з приймачів,
не буде мати істотного впливу на
інші приймачі. При всякому
виключенні або виході з ладу будь-
якого приймача інші приймачі
залишаються включеними. Тому
паралельне з'єднання має істотні
переваги перед послідовним,
внаслідок чого воно отримало
найбільш широке поширення.
Зокрема, електричні лампи і
двигуни, призначені для роботи при
певному (номінальному) напрузі,
завжди включають паралельно.
На електровозах постійного струму
і деяких тепловозах тягові двигуни
в процесі регулювання швидкості
руху потрібно включати під різні
напруги, тому вони в процесі
розгону перемикаються з температури контактної різниці
послідовного з'єднання на
паралельне.
87. Термоелектричні явища — ряд
явищ, які пов'язують між собою
електричний струм та потоки тепла
в речовинах і контактах між ними.
Область фізики які вивчає ці явища
називається термоелектрикою.
До термоелектричних явищ
належать:
Ефект Зеебека,Ефект Пельтьє,Ефект На контакті тим самим існує
Томсона. електричне поле, локалізоване в
Ефект Зеєбека - явище виникнення тонкому пріконтактному шарі.
ЕРС в замкнутому електричному Якщо скласти замкнутий ланцюг з
ланцюзі, що складається з двох металів, то U виникає на обох
послідовно з'єднаних різнорідних контактах. Електричне поле буде
провідників, контакти між якими направлено однаковим чином в
знаходяться при різних обох контактах - від більшого F до
температурах. меншого. Це означає, що якщо
Ефект Зеєбека також іноді зробити обхід по замкнутому
називають просто контуру, то в одному контакті обхід
термоелектричним ефектом. відбуватиметься по полю, а в
Ефект Зеєбека полягає в тому, що в іншому - проти поля. Циркуляція
замкнутій ланцюга, що складається вектора Е тим самим буде дорівнює
з різнорідних провідників, виникає нулю.
ЕРС (термоерс), якщо місця Якщо температура одного з
контактів підтримують при різних контактів зміниться на dT, то,
температурах. Ланцюг, що оскільки енергія Фермі залежить від
складається тільки з двох різних температури, U також зміниться.
провідників називається Але якщо змінилася внутрішня
термоелементом або термопарою. контактна різниця потенціалів, то
Величина виникаючої термоерс змінилося електричне поле в
залежить тільки від матеріалу одному з контактів, і тому
провідників і температур гарячого ( циркуляція вектора Е буде відмінна
від нуля, тобто з'являється ЕРС в
) і холодного ( ) контактів. замкнутому ланцюзі.
У невеликому інтервалі температур
Дана ЕРС називається контактна
термоерс можна вважати ЕРС.
пропорційною різниці температур: Якщо обидва контакти
, де - термоелемента знаходяться при
термоелектрична здатність пари одній і тій же температурі, то і
(або коефіцієнт термоерс). контактна, і об'ємна термоедс
У простому випадку коефіцієнт зникають.
термоЕРС визначається лише Ефект Пельтьє - термоелектричне
матеріалами провідників, проте явище, при якому відбувається
строго кажучи, він залежить і від виділення або поглинання тепла
температури, і в деяких випадках з при проходженні електричного
струму в місці контакту (спаю) двох
зміною температури змінює
різнорідних провідників. Величина
знак. Більш коректне вираз для
виділяється тепла і його знак
термоедс:
залежать від виду контактуючих
речовин, напрямку і сили протікає
електричного струму:
Величина термоедс становить Q = ПАBI = (ПB-ПA)I, де
мілівольт при різниці температур в Q - кількість виділеного або
100 К і температурі холодного спаю поглинутого тепла;
в 0 ° С (наприклад, пара мідь- I - сила струму;
константан дає 4,25 мВ, платина- П - коефіцієнт Пельтье, який
платинородій - 0,643 мВ, ніхром- пов'язаний з коефіцієнтом термо-
нікель - 4,1 мВ).Залежність від ЕРС α друге співвідношення
Томсона П = αT, де Т - абсолютна
потенціалів. Контактна різниця температура в K.
потенціалів викликана відмінністю
енергій Фермі у контактуючих Ефект відкритий Ж. Пельтьє в 1834
різних провідників. При створенні році, суть явища досліджував
контакту хімічні потенціали кількома роками пізніше - в 1838
електронів стають однаковими, і році Ленц, який провів
виникає контактна різниця експеримент, в якому він помістив
потенціалів, що дорівнює краплю води в поглиблення на
стику двох стрижнів з вісмуту і
, де - енергія сурми. При пропущенні
Фермі, Є-заряд електрона. електричного струму в одному
напрямку крапля перетворювалася
на лід, при зміні напрямку струму -
лід танув, що дозволило
встановити, що залежно від
напрямку протікає в експерименті
струму, крім джоулева тепла
виділяється або поглинається
додаткове тепло, яке отримало
назву тепла Пельтье. Ефект Пельтье
«обернений» ефекту Зеєбека.
Ефект Пельтье більш помітний у
напівпровідників, ця властивість
використовується в елементах
Пельтье.
Причина виникнення явища
Пельтье полягає в наступному. На
контакті двох речовин є контактна
різниця потенціалів, яка створює
внутрішнє контактне поле. Якщо
через контакт протікає електричний
струм, то це поле буде або сприяти
проходженню струму, або
перешкоджати. Якщо струм йде
проти контактного поля, то
зовнішнє джерело повинен
затратити додаткову енергію, яка
виділяється в контакті, що призведе
до його нагрівання. Якщо ж струм
йде по напрямку контактного поля,
то він може підтримуватися цим
полем, яке і здійснює роботу з
переміщення зарядів. Необхідна для
цього енергія відбирається у
речовини, що призводить до
охолодження його в місці контакту.
88. Термоелектро́нна емі́сія —
явище зумовленого тепловим рухом
вильоту електронів за межі
речовини.
Термоелектронна емісія суттєва для
функціонування вакуумних ламп, в
яких електрони випромінюються
негативно зарядженим катодом.
Для збільшення емісії катод
зазвичай підігрівається ниткою
розжарення.
Суть явища
Явище термоелектронної емісії
було відоме вже наприкінці 18
століття. Основні якісні
закономірності встановили В. В.
Петров (1812), Т. А. Едісон та ін. В
тридцятих роках 20 століття були
визначені основні аналітичні
залежності цього явища.
При нагріванні металу
енергетичний розподіл електронів в
зоні провідності змінюється.
З'являються електрони з енергією,
що перевищує рівень Фермі.
Незначна кількість електронів може
набути енергію, яка перевищує
роботу виходу. Такі електрони
можуть вийти за межі металу, в
результаті чого виникає емісія
електронів. Величина струму
термоелектронної емісії залежить
від температури катода, роботи
виходу та властивостей поверхні
(рівняння Річардсона-Дешмана):
де: je — густина струму емісії;
A - емісійна стала, яка залежить від
властивостей випромінювальної
поверхні і яка для більшості чистих
металів лежить в межах 40-70
А/см²*K²;
T - абсолютна температура катода;
e - основа натуральних логарифмів;
eφ0 — робота виходу електрона із
металу;
kB — стала Больцмана.
Наведене рівняння справедливе для
металів. Для домішкових
напівпровідників існує дещо інша
залежність, однак кількісний зв'язок
величини струму емісії
залишається. Подане рівняння
демонструє, що величина струму
емісії найбільше залежить від
температури катода. Однак при
збільшенні температури різко
зростає швидкість випаровування
матеріалу катода і скорочується
строк його служби. Тому катод
повинен працювати в строго
визначеному інтервалі робочих
температур. Нижній поріг
визначається можливістю
отримання бажаної емісії, а верхній
— випаровуванням або плавленням
матеріалу.
Суттєво впливає на величину
струму емісії зовнішнє електричне
поле, яке діє біля поверхні катода.
Це явище отримало назву ефекта
Шотткі. На електрон, що виходить
із катода, при наявності
зовнішнього електричного поля
діють дві сили — електричного
тяжіння, яка повертає електрон
назад, і зовнішнього поля, що
пришвидшує електрон у напрямі від
поверхні катода. Таким чином,
зовнішнє електричне поле зменшує
потенційний бар'єр, внаслідок чого сповільнюється, а потім повністю магнітного поля в центрі колового
знижується робота виходу припиняється так як всі електрони, струму
електронів із катода і збільшується що вилітають з катода, досягають
електронна емісія. анода. Подальше збільшення .
Вплив зовнішнього анодного струму при даній Магнітна індукція поля в середній
, де радіус-вектор
пришвидшуючого поля особливо величині напруження неможливо, частині дуже довгого
сильно проявляється у оскільки для цього потрібні анодний напрямлений від до .
напівпровідникових катодах з додаткові електрони, а їх взяти ніде, струм залежить від сумісної дії на соленоїда    та ін.
поверхневим покриттям оксидами тому що вся емісія катода потік електронів електричних полів Закон Біо-Савара-Лапласа  — Напрям магнітної індукції в усіх
лужноземельних металів. вичерпана. Встановилася в цьому анода і сітки, створюваних закон, який визначає магнітну випадках визначається за правилом
Напівпровідникові катоди мають режимі анодний струм називається напругами між цими електродами і індукцію навколо провідника, в ґвинта.
шершаву поверхню, тому значно струмом насичення. Ця ділянка катодом. Тому анодний струм у якому протікає електричний струм. 92. Напруженість та магнітна
зростає напруженість зовнішнього описується законом Річардсона- тріоді визначається результуючим Магнітне поле навколо індукція. Сила Лоренца.
електричного поля біля нерівностей Дешмана. електричним полем сітки та анода. прямолінійного провідника. За Напруженість магнітного поля -
поверхні, що викликає більш ВАХ анода залежить від напруги Результуюче поле створюється так законом Біо-Савара векторна фізична величина (Е), яка
інтенсивний ріст струму емісії. розжарення - чим більше званою керуючою напругою: є кількісною характеристикою
89. Електровакуумна лампа діод. напруження, тим більше крутизна Uк=Uс+DUа, де D-проникність магнітного поля, виражає силу, з
Вольт-амперна характеристика ВАХ і тим більше струм тріода, яка показує яка частина де   — магнітна індукція в точці якою поле діє на одиницю довжини
вакуумного діоду. насичення. Однак збільшення електричного поля анода проникає М на відстані r від прямолінійного прямолінійного провідника, із
Вакуумний діод – вакуумна лампа з напруги напруження призводить до крізь сітку до катода.Її значення провідника із струмом I ,k — силою струму в одну одиницю,
двома електродами, за допомогою зменшення терміну служби лампи. залежить від будови сітки і її коефіцієнт пропорційності, розміщеного перпендикулярно до
якого спостерігають явище Залежність сили струму від напруги озміщення відносно катода. величина і розмірність якого напряму магнітних силових ліній,
термоелектронної емісії – вихід має нелінійний характер, тобто 91. Магнітне поле. Закон Біо- залежать від вибору системи вимірюється в амперах на метр
електронів з металу, зумовлений закон Ома для вакуумного діода не Савара-Лапласа. одиниць, (А/м).
тепловим рухом електронів. Один з виконується. Вольт-амперні Магнітне поле, його r — радіус- Індукція магнітного поля - це
електродів (катод) діода являє характеристики вакуумного діода характеристики. вектор. кофіцієнт пропорційності, що є
собою дріт із тугоплавкого металу для різних температур Магнітне поле - особлива форма силовою характеристикою
(вольфрам, молібден), який розжарювання катода вказують на матерії, за допомогою якої У СІ магнітного поля. Магнітна
розжарюється електричним залежність струму насичення від здійснюється взаємодія між де   - магнітн індукція – сила, з якою магнітне
струмом. Другий електрод – анод, температури. рухомими електрично зарядженими а стала. поле діє на одиницю довжини
здебільшого має форму циліндра, 90. Електронна лампа тріод. частинками. Магнітне поле - У гаусовій провідника, по якому проходить
уздовж осі якого розміщено катод. Тріод — електровакуумна лампа, складова електромагнітного поля, системі одиниць одиничний струм І: В=dF/I*dl.
Якщо катод холодний, то що має три електроди: катод, сітку яка створюється змінним у часі Магнітна індукція пов'язана з
електропровідність вакуумного та анод. Принцип дії електричним полем, рухомими , де   - швидкість світла. напруженістю магнітного поля H :
діода дорівнює нулеві. триелектродної лампи полягає у електричними зарядами або Магнітне поле навколо контура ,де μ— магнітна
Вольт-амперна характеристика керуванні силою анодного струму спінами заряджених частинок. довільної форми проникність. Магнітна індукція
електровакуумнуго діода має 3 за допомогою напруги Uc, Магнітне поле спричиняє силову Закон Біо-Савара експериментально поля вимірюється в теслах (Тл).
ділянки: прикладеної між сіткою і дію на рухомі електричні заряди. відкрили 1820 . Сила Лоренца.
1. Нелінійний ділянку. На катодом.томусітку тріода наз Нерухомі електричні заряди з За цим законом величина магнітної Сила Лоренца - сила, що діє на
початковій ділянці ВАХ струм керуючою. Зміна напруги Uc магнітним полем не взаємодіють, індукції в точці М на відстані r від електричний заряд, який рухається
повільно зростає при збільшенні зумовлює зміну електричного поля, але елементарні частинки з елемента М провідника довільної в магнітному полі:
напруги на аноді, що пояснюється що діє на просторовий заряд біля ненульовим спіном, які мають форми визначається формулою: .
протидією полю анода об'ємного катода. Незначна зміна сіткової власний магнітний момент, є
FЛ=FA/N; FА = IBΔl sin α; I = q n υ S;
негативного заряду електронного напруги значно змінює анодний джерелом магнітного поля і
F = q n S Δl υB sin α → F Л = q υ B sin
хмари. У порівнянні зі струмом струм за досить малих втрат енергії магнітне поле спричиняє на них де α — кут між напрямом струму I і α. Тут F- сила, q - величина заряду,
насичення, анодний струм при Ua = джерела сіткової напруги. Якщо на силову дію, навіть якщо вони напрямом радіуса-вектора r (мал. 2). v - швидкість руху заряду, В -
0 дуже малий (і не показаний на сітку подається позитивний заряд перебувають у стані Повна магнітна індукція B, вектор магнітної індукції.
схемі).Його залежність від напруги відносно катода, то сіткова напруга спокою.Вивчаючи створена струмом у провіднику Цю силу називають силою Лоренца.
зростає експоненціально, що допомагає аноду притягувати до експериментально магнітну довільної форми і скінченної Кут α в цьому виразі дорівнює куту
обумовлюється розкидом себе електрони. Внаслідок цього взаємодію провідників зі струмом, довжини, дорівнює геометричній між швидкістю і вектором магнітної
початкових швидкостей електронів. сила анодного струму Іс Ампер встановив закон: сила дії сумі елементарних індукцій. У індукції Напрямок сили Лоренца,
збільшується. Якщо на сітку першого елемента струму векторній формі це записується як: що діє на позитивно заряджену
2. Ділянка закону «трьох подається негативний потенціал, то
частинку, так само, як і напрям
других». Залежність анодного дія просторового заряду на другий сили Ампера, може бути знайдено
струму від напруги посилюється і сила анодного Наприклад, інтегруванням
прямо пропорційна добуткові за правилом лівої руки або за
характеризується законом струму зменшується, а сіткового одержують формули для магнітної
елементів струмів, обернено правилом
Ленгмюра-Чайльда-Богуславського струму не буде. індукції навколо нескінченно
пропорційна квадратові відстані свердлика:
(так само званим законом "трьох довгого прямолінійного провідника
між ними і залежить від взаємодії ліву руку
других") зі струмом, наведену вище.
орієнтації цих елементів: необхідно
3. Ділянка насичення. При Аналогічно можна отримати розмістити
подальшому збільшенні напруги на формулу Біо—Савара для так, щоб 4
аноді зростання струму
пальці вказували напрямок
електричного струму, вектор
магнітної індукції входив в долоню,
тоді відхилений на 90˚ великий
палець вкаже напрямок дії сили.
94. Сила Ампера . Якщо в
магнытне поле внести провідник зі
струмом, то а нього діятиме сила.
Наприклад, візьмемо дві рейки і
помістимо на них трубчастий
металевий провідник. Нехай лінії
магнітної індукції напрямлені
зверху овниз. Коли замкнути
електричне коло, то на провідник зі
струмом діятиме сила Ампера і він
почне переміщуватись вздовж
рейок. Із зміною напряму сили
струму змінюється і напрямок сили
Ампера. Експериментально Ампер
встановив, що сила F, яка діє на
прямолінійний провідник зі
струмом, що перебуває в області,
однорідному магнітному полі,
прямо пропорційна силі струму І,
довжині провідника l, магнітній
індукції В і синусові кута α між
напрямом струму і вектором В:
F=kIBl sinα, де k – коефіцієнт
пропорційності, що залежить від
вибору одиниць пов’язаних
величин (в СІ k=1).
Щоб визначити напрямок сили
Ампера користуються правилом
лівої руки: якщо долоню лівої руки
розмістити так, щоб лінії індукції В
входили в долоню, а витягнуті
пальці показували напрям струму І,
то відхилений великий палець
покаже напрям сили Ампера.
Магнітна індукція вимірюється
силою, з якою магнітне поле діє на
одиинцю довжини провідника, по
якому проходить одиничний струм
І: В=dF/Idl. Вектор В є силовою
характеристикою магнітного поля.
[B]=Тл (Вб/м2).
95. Закон циркуляції
магнітного поля
Магнітні поля створюються
рухомими електричними зарядами
або струмами. Лінії індукції
магнітноо поля мають форму
концентричних кіл, центри яких
лежать на лінії струму. Обчислимо
циркуляцію вектора В по
довільному замкненому контуру L
навколо провідника, по якому
проходить струм силою І. оскільки
dI приймаємо таким, що дорівнює
1, то циркуляція вектора дорівнює
це
закон повного струму або теорема
про циркуляцію вектора індукції
магнітного поля: циркуляція
вектора магнітного поля постійних
струмів по довільному замкненому
контуру дорівнює алгебраїчній сумі
сил струмів, які охоплюються цим
контуром, помноженій на магнітну
сталу. Отже, робота при перенесені
пробного одиничного елемента
струму в магнітному полі в
загальному випадку не дорівнює
нулеві. Таке поле називають
вихровим (непотенціальним). Тут В
- вектор магнітної індукції.
Дана форма носить назву інтеграль
ної, оскільки в явному вигляді
містить інтегрування. Теорема мож
е бути також представлена  система з нерухомого статора
в диференціальної формі
. обмотки) і ротора (електромагніт із
96. Соленоїд. Енергія та
індуктивність довгого соленоїда.
Соленоїд – сукупність спірально
намотаних на циліндричну
поверхню витків ізольованого
провідника, по якому проходить
електричний струм. Вважають, що
провідник намотаний в один шар
щільно, рівномірно і кількість
витків обмотки на одиницю
довжиин циліндричної поверхні є
величиною сталою і дорівнює
n=N/L, де N- загальна кількість
витків соленоїда, L- його довжина.
Якщо довжина соленоїда L більше
ніж у 10 разів перевищує діаметр
його витків, то такий соленоїд
називають нормальним.
Магнітна індукція всередині
довгого соленоїда в СГС дорівнює
де B - магнітна індукція, c -
швидкість світла, N - кількість
витків, l - довжина котушки. Тому
магнітний потік
, Самоіндукція —
отже,
. магнітного потоку. Наприклад, в
Ця фомула справедлива для
ідеального соленоїда.
Енергія магнітного поля в
котушці дорівнює
. величину,
97. Явище
електромагнітної індукції. Закон
Фарадея.
Вивчення магнетизму показадо, що
магнітне поле є невідємною
частиною електричноо струму.
М.Фарадей помітив, що коли
замкнути струм в одній котушці, то
в другій, сусідній з нею, котушці,
замкнутій на гальванометр, виникає
короткочасний струм. На різних
дослідах Фарадей показав, що при
всяких змінах магнітного поля в
обмеженій контуром
провідника, в останньому виникає
ЕРС. Це явище Фарадей назвав
електромагнітною індукцією, а
наведений струм – індуктивним.
Досліди Фарадея проводять так:
беруть котушку зі струмом і
котушку без струму, кінці якої
приєднують до гальванометра.
Індукційний струм виникає в
котушці без струму в тих випадках,
коли: 1) котушки деформують або
переміщують одну відносно одної;
2) коло замикають або розмикають;
3) змінюють реостатом струм. В
явищі електромагнітної індукції
істотне значення має не зміна сили
струму, а зміна його магнітного
поля. Індукційний струм виникає і у
випадках відносного переміщення
постійного магніту й котушки. ЕРС
електромагнітної індукції виникає
завжди тоді, коли змінюється потік
ліній магнітної індукції Ф через
площу, обмежену контуром,
незалежно від того чим зумовлена
ця зміна потоку магнітної індукції.
Закон електромагнітної індукції
Фарадея: ЕРС електромагнітної
індукції в замкнутому контурі
чисельно дорівнює і протилежне за
знаком швидкості зміни магнітного
потоку крізь поверхню, обмежену
цим контуром:
. Наприклад, обертання
рамки в магнітному полі.
явище
виникнення в котушці ЕРС індукції
внаслідок зміни власного
результаті внесення в котушку
залізного осердя, зміни величини
струму в колі або розмикання і
замикання електричного кола. Для
кількісної оцінки самоіндукції
провідника введено фізичну
яка називається
індуктивністю L – це фізична
величина, яка вимірюється
магнітним потоком через площу,
обмежену контуром, якщо в цьому
контурі проходить одиничний
струм і немає інших джерел
магнітного поля: L=Ф/І. Величина
електрорушійної сили самоіндукції
визначається за формулою
,
де   — е.р.с.,   — сила струму,
L — індуктивність. Одиниця
індуктивності – генрі Гн.
98. Принцип дії
електричного генератора
змінного струму
Генератором змінного струму є
(складається із сталевого осердя та
сталевим осердям), який
обертається всередині нього. Через
два контактних кільця, до яких
притиснуті ковзні контакти щітки,
проводиться електричний струм.
Електромагніт створює магнітне
поле, яке обертається з кутовою
швидкістю обертання ротора та
збуджує в обмотці статора ЕРС
індукції. Щоб ротор обертався і
створював магнітне поле, яке
викликає у статорі ЕРС індукції,
йому необхідно надавати енергію.
Ротор обертається
електростанціях за допомогою
парових (ТЕС та АЕС) або
гідротурбін (ГЕС). Електричний
генератор складається з двох
частин: рухомої - ротора й
нерухомої - статора. Одна з цих
частин, індуктор, використовується
для створення магнітного поля, на
іншій, якорі, змонтовані обмотки, з
яких знімається електричний струм.
Для створення магнітного поля
використовуються постійні магніти,
або електромагніти. Згенерований
великий струм зручніше знімати з
нерухомої обмотки, тому
генераторах змінного струму
магніти змонтовані здебільшого на
роторах.
99. КЛАСИФІКАЦІЯ
МАТЕРІАЛІВ ЗА
МАГНІТНИМИ
ВЛАСТИВОСТЯМИ.Феромагнет
ики.Парамагнетики.Діамагнетик
и.
Магнетики– речовини і тіла, що
намагнічуються у зовнішньому
магнітному полі, тобто навколо них
утворюється додаткове магнітне
поле. Магнетики поділяють на три
основні класи: феромагнетики,
парамагнетики та діамагнетики.
Феромагнетики – сильні магнітні
речовини, які мають від природи
спонтанну намагніченість, тобто
зберігають намагніченість при
відсутності зовнішнього магнітного
поля. Магнітна проникність у
феромагнетиків може досягати
сотні тисяч одиниць. Магнітна
індукція у феромагнетиків залежить
прямо пропорційно від величини
напруженості зовнішнього
магнітного поля: вона росте до
насичення, а потім залишається
постійною. При відсутності
зовнішнього магнітного поля
магнітні моменти окремих доменів
орієнтовані в просторі хаотично,
так що сумарний магнітний момент
всього феромагнетика дорівнює
нулю. Зовнішнє магнітне поле, що
діє на феромагнетик, орієнтує
магнітні моменти цілих областей
спонтанного намагнічування.
Магнітне насичення настає тоді,
коли вектори магнітних моментів
всіх домен будуть встановлені
паралельно до напрямку
зовнішнього магнітного поля. При
намагнічуванні феромагнетика
відбувається зміна його форми і
у об’єму. Це явище називається
магнітострикцією. Для кожного
феромагнетика є своя температура,
яку назив температурою Кюрі. При
ній феромагнетик втрачає магнітні
властивості і перетворюється на
парамагнетик. При цій темпер
зникають області спонтанного
намагнічування, які назив
доменами.
Діамагнетик – речовина з відємною
магнітною сприйнятливістю (μ<1).
До діамагнетиків належить
більшість газів, крім кисню, вода,
вісмут, цинк, свинець, віск та багато
в органічних сполук. Якщо
зовнішнього магнітного поля немає,
то магнітні момети атомів діамагн
дорів нулю. У магнітному полі в
атомах з’являються магнітний
момент, напрямлений проти дії
зовнішнього поля. Діамагнетик
мають малу і негативною
магнітною сприйнятливістю, яка не
залежить від напруженості
зовнішнього магнітного поля і
температури.
Парамагнетики – речовини з
невеликою позитивною магнітною
сприйнятливістю, які у
зовнішньому магнітному полі
намагнічуються вздовж поля і дещо
підсилюють його. Парамагнетизм
спостерігається в речовинах,
молекули яких мають власний
магнітний момент. Магнітні диполі
молекул при відсутності
зовнішнього магнітного поля
орієнтовані хаотично, тож
сумарний магнітний момент будь-
якої макроскопічної області в
парамагнетику дорівнює нулю.
Зовнішнє магнітне поле частково
орієнтує магнітні диполі молекул, і
тоді в речовині виникає
макроскопічний магнітний момент
за величиною пропорційний
прикладеному полю. До
парамагнетиків належать: кисень,
марганець, хром, платина.
Дія магнітного поля на речовину є
релятивістьким ефектом, тобто
пропорційна відношенню
швидкості електронів до швидкості
світла. Це мала величина, тож
парамагнітна сприйнятливість теж
мала. Власні
магнітні моменти молекул
речовини зумовлені орбітальним
рухом електронів (кутовим
моментом) або неспареними
спінами електронів. Парамагнетизм
є свідченням існування таких
моментів. Згідно з класичною
теорією парамагнетизму в слабких
магнітних полях, коли
,
де — дипольний магнетний
момент молекули, — вектор
індукції магнетного поля, —
стала Больцмана, T — температура,
магнетну сприйнятливість
парамагнетика можна обрахувати за
допомогою формули

,
де N — кількість молекул в одиниці
об'єму речовини. Обернено-
пропорційна залежність магнетної
сприйнятливості від температури
відома, як закон Кюрі.
 Зміст розширення меж вимірювання екрану , регуляторів площини та між періодами ( частотами), фазами
полягае у тому, що за наявності висоти . і амплітудами обох коливань. При
шунта струм І у дільниці кола Під дією фото- або термоемісії з рівності обох періодів фігури
розгалужуеться i тільки певна його металу катода вибиваються являють собою еліпси, які при
частина Іа тече через амперметр. електрони. Оскільки між анодом та різниці фаз 0 або π вироджуються у
Згідно зi схемою струми в окремих катодом підтримується напруга у відрізки прямих, а при різниці фаз
опорах будуть розподіятись так, що декілька кіловольт, то ці електрони, π/2 і рівності амплітуд
спади напруг на амперметрі й шунті вирівнюючись циліндром, перетворюються в коло. Якщо
однакові. рухаються у напрямку аноду. періоди обох коливань не точно
Пролітаючи крізь анод електрони збігаються, то різниця фаз весь час
Розширення меж вимірювання потрапляють до регуляторів змінюється, внаслідок чого еліпс
амперметра в n разів означае, що площини. Кожен регулятор — це весь час деформується. При істотно
загаkьна сила струму в колi більша дві металеві пластини, різнойменно різних періодах фігури Ліссажу не
в n разів, ніж струм, що проходить заряджені. Якщо ліву пластину спостерігаються. Фігури Ліссажу
через амперметр. I = n Ia зарядити негативно, а праву вписуються в прямокутник, центр
Число п називаеться множником позитивно, то електрони проходячи якого збігається з початком
координат, а сторони паралельні
осям координат і розташовані по
обидва боки від них на відстанях,
рівних амплітудами коливань.
Математичний вираз для кривої
шунта. Воно вказуе, на яке число крізь них будуть відхилятися Ліссажу
необхідно помножити показания праворуч, і навпаки Якщо ж на ці
приладу, щоб отримати значення пластини подати змінний струм, то
струму, що тече в електричному можна буде контролювати потік
колі. Розширення межі електронів як у горизонтальній, так
вимірювання вольтметра і вертикальній площинах. У кінці де A,B — амплітуди коливань,a,b —
досягаеться вми-канням свого шляху потік електронів частоти,δ — зсув фаз.
послідоовно з вольтметром опору потрапляє на екран, де може Вигляд кривої сильно залежить від
Rд. Цей oпip називаеться викликати зображення. співвідношення a/b. Коли
додатковим опором. Осцилограф - прилад, співвідношення дорівнює 1, фігура
Зміст розширення межі призначений для дослідження Ліссажу має вигляд еліпсу, за
вимірювання полягае у тому що, за електричних сигналів у тимчасовій певних умов вона має вигляд кола
наявносп додаткового опору, області шляхом візуального (A = B, δ = π/2 радіан) і лінії (δ = 0).
загальна напруга U розподіляеться спостереження графіка сигналу на Інший приклад фігури Ліссажу —
між внутрішнім опором вольтметра екрані або записаного на парабола (a/b = 2, δ = π/2). Інші
RB i додатковим опором Rд так, що фотострічці, а також для виміру співвідношення продукують більш
вимірювана напруга амплітудних і часових параметрів складні фігури, які є замкненими за
Розширення меж вимірювання сигналу за формою графіка. Це умови a/b — раціональне число.
вольтметра в n paз означае, що прилад для спостереження Припускається, що візуальна форма
загальна напруга в колі блыша в п функціонального зв'язку між двома цих кривих є часто тривимірним
разів від напруги на вольтметрі. або декількома величинами. Для вузлом, і насправді, проекції на
Число п називаеться множником цієї мети сигнали параметра й площину багатьох вузлів,
додаткового опору. Воно вказуе, на функції подають на взаємно включаючи вузли Ліссажу, є
яке число треба помножити показ перпендикулярні відхиляючі фігурами Ліссажу.
вольтметра, щоб отримати значення пластини осцилографічної
напруги на вимірюваній ділянці електропроменевої трубки й Фігури Ліссажу, де
кола. спостерігають, вимірюють і a = 1, b = N (N —
104) променева трубка. принцип фотографують графічне зображення натуральне число) і
роботи осцилографа .фігури залежності на екрані трубки. Це
Ліссажу зображення називають
Електро́нно-промене́ва тру́бка осцилограмою. По ній можна
(ЕПТ) — електронний прилад, який визначити полярність, амплітуду й
103. Розширення меж має форму трубки, видовженої в тривалість сигналу. є поліномами Чебишева першого
використання електричних напрямку осі електронного Фігури Ліссажу — замкнуті роду степеня N.
приладів Розширення меж променя. ЕПТ складається з траєкторії, що прокреслюються 105) Умови виникнення
вимірювання амперметра електронно-оптичної системи, точкою, що здійснює одночасно два періодичного руху
досягаеться вмиканням паралельно відхиляючої системи і гармонійних коливання у двох Умо́вно-періоди́чний рух —
з амперметром опору Rm. Цей onip флуоресцентного екрана або взаємно перпендикулярних загальний випадок фінітного руху в
зветься шунтом. мішені. Електронно-променева напрямках. Вперше вивчені складній системі, при якому
трубка складається з катода , анода , французьким ученимЛіссажу . Вид існують несумірні частоти, що
вирівнювального циліндру , фігур залежить від співвідношення
призводить до того, що фазові
траєкторії не є замкнутими.
Найпростішим прикладом умовно-
періодичного руху є коливання
двох маятників із різними
періодами. Частоти коливань є
дійсними числами, а тому не кратні
одна одній. При таких коливаннях
система маятників ніколи не
повертається до початкового стану,
хоча може проходити дуже близько
до нього. Таким чином, рух є
начебто періодичним, але все ж
траєкторії незамкнуті.
106. Найпростіші коливальні
системи. математичний,
пружинний та фізичний
маятники.
Математи́чний ма́ятник — знаходиться вантаж маси m. Коли
теоретична модель маятника, в якій
матеріальна точка масою m яка повертає його в положення
підвішена на невагомому
нерозтяжному стержні довжини l і
здійснює рух в вертикальній
площині під впливом сил тяжіння з
прискоренням вільного падіння g.
Модель нехтує розмірами тіла,
деформацією підвісу та тертям в
точці підвісу стержня. Звичайно
розглядаються коливання маятника
в одній площині. В загальному
випадку, якщо відхилити маятник
від положення рівноваги та
штовхнути його вбік, рух маятника
буде складатися з коливань в
вертикальних площинах та руху в
горизонтальних. При малому
відхилені математичний маятник
здійснює гармонічні коливання.
Якщо відхилення велике, то
109.
коливання маятника періодичні, але
не гармонічні. Якщо кульку
відхилити на деякий кут φ, то
рівнодійна F сил натягу N і земного
тяжіння P намагається повернути
кульку в положення рівноваги:
F=mg sin φ. Період коливань
математичного
маятника не
залежить від
амплітуди
коливань і маси
маятника, а
визначається
його довжиною і
прискоренням вільного падіння тіл.
Фізичний маятник — абсолютно
тверде тіло, закріплене в одній
точці, яка не є його центром інерції,
на нерухомій горизонтальній осі,
навколо якої воно може під дією
сили тяжіння здійснювати
коливальні рухи.
Період коливань фізичного
маятника
Пружинний маятник - механічна
система, що складається з пружини
з коефіцієнтом пружності
(твердістю) k, один кінець якої
жорстко закріплений, а на другому
на масивне тіло діє пружна сила,
рівноваги, воно робить коливання
біля цього положення. Таке тіло
називають пружинним маятником.
Коливання виникають під дією
зовнішньої сили. Коливання, які
тривають після того, як зовнішня
сила перестала діяти, називають
вільними. Коливання, зумовлені
дією зовнішньої сили, називають
вимушеними. При цьому сама
сила називається
змушуючою.
При зміщенні
тіла від положення рівноваги на
величину x на нього діятиме сила,
яка визначається законом Гука F=-
kx. Частота ω0 таких коливань
залежить тільки від властивостей
самої системи і називається
власною частотою системи, а період
коливань . Період власних коливань
не залежить від амплітуди.
Механічна енергія в процесі
власних коливань є рівною сумі
кінетичної та потенціальної енергій:
E=W+U.
Електричні коливання.
Електричний коливальний
контур
Будь-які коливання в системах
— це процеси з багаторазовим
періодичним повторенням певних
станів системи. Крім механічних,
можуть реалізовуватись коливання
особливого типу, які називаються
електромагнітними (чи просто
електричними). Електромагнітні
коливання — це періодичні
перетворення енергії електричного
поля на енергію магнітного поля і
навпаки, які супроводжуються
повторюваною зміною параметрів
електричного кола (заряду, напруги,
сили струму). Електричне коло, в
якому можуть відбуватись такі
перетворення енергії, називається
коливальним контуром.
Колива́льний ко́нтур або коливний
контур — електричне коло,
складене з резистора, ємності та
індуктивності, в якому можливі
коливання напруги й струму.
Коливальні контури широко
застосовуються в радіотехніці та
електроніці, зокрема в генераторах
електричних коливань, в частотних
фільтрах. Вони використовуються
практично в кожному
електротехнічному пристрої.
Послідовний RLC-коливальний
контур:
v - джерело напруги
i - сила струму через контур
R - резистор в
L - індуктивність
C – ємність.
Чим більше значення ємності C,
тим довше розряджається
конденсатор; чим більше значення
індуктивності L, тим довше
котушка втрачає магнітне поле.
Отже, обидві величини знаходяться
тільки в чисельнику під знаком
кореня (на відміну від формул
періода Т механічних маятників):
Це формула Томсона (лорда
Кельвіна), яка аналогічна формулі
періоду коливань пружинного
маятника: адже . величина,
обернена жорсткості (піддатливість,
м’якість), аналогічна ємності:
Власна частота коливання
.
В класичному коливальному
контурі максимальне значення
заряду на обкладках конденсатора
завжди визначається початковими
умовами. Скільки заряду
посадили на ємність, стільки ж і
буде брати участь в коливаннях у
випадку незатухаючих коливань. У
випадку затухаючих коливань,
кількість заряду буде перманентно
зменшуватися.
110. Згасаючі коливання. Рівняння
і характеристик згасаючих
коливань
Коли на тіло діє тільки одна
квазіпружна сила, воно здійснює
незгасаючі гармонічні коливання з
постійною амплітудою .
(зміст такого позначення
В дійсності ж на рухомі тіла випливає із теорії диферен-
завжди діють з боку оточуючого ціальних рівнянь). Тоді рівняння (2)
середовища сили тертя, які набуде вигляду:
перешкоджають руху. На подолання
опору середовища, на тертя, на
створення хвиль, на непружні
деформації і т.п. витрачається енергія. Розв'язком цього диференціального
Внаслідок цього механічна енергія рівняння є функція (без доведення)
тіла, що коливається, неперервно
зменшується, переходячи в інші
форми енергії, і розсіюється в
оточуючому середовищі. Рівняння (6) є рівнянням згасаючих
Повна енергія тіла, що коливається, коливань. Тут, згідно з (4),
визначається амплітудою:
– коефіцієнт
згасання;
.
При зменшенні енергії амплітуда
зменшується і коливання стає
згасаючим. Повна сила, яка діє на
циклічна частота згасаючих
точку, дорівнює сумі квазіпружної
коливань, - частота власних
сили і сили тертя . Сила
коливань (при r = 0).
Рівняння згасаючих коливань (6)
тертя дорівнює u ,
відрізняється від гармонічних тим, що
де - коефіцієнт тертя, u - його амплітуда
швидкість руху точки. Тому
диференціальне рівняння для точки,
що коливається, буде:
з часом зменшується. На рис. 3.1
суцільною лінією зображено
залежність зміщення точки, що
коливається, від часу, а пунктирною
лінією - залежність амплітуди від
часу.
Позначимо коефіцієнт
Амплітуда згасаючого коливання з
часом зменшується за
експоненціальним законом (9). Це
зменшення тим більше, чим більше
(чи ), тобто чим більше тертя.
111. Акти́вний о́пір - частина
повного опору електричного кола
змінному струмові, яка поглинає
електричну енергію і визначається
вживаною потужністю P та струмом
I в колі за формулою:
В електричних колах, які не мають
електроємності, активний опір
більший за опір постійному
струмові внаслідок поверхневого
ефекту та магнітних витрат.
В електричних колах з великою
електроємністю активний опір
може бути меншим, ніж опір
постійному струмові внаслідок
втрат в діелектрику.
Активний опір R. Коло з активним
опором мусить мати значний опір і
дуже малу індуктивність та ємність
(електричні лампи, плитки, праски).
У провіднику з активним опором
коливання значення струму за
фазою збігаються з коливаннями
напруги (рис.5.2.4), а амплітуду
струму визначають за формулою:
Imax = Umax/R.
На провідниках з активним опором
виділяється теплова потужність.
Для того, щоб її розрахувати,
потрібно визначити діюче значення
струму і напруги.
Реакти́вний о́пір - величина, що
характеризує опір що надається
змінному струму електричною
ємністю і індуктивністю кола (її
ділянки).Вимірюється в Омах.
Змінний струм на відміну від
постійного струму проходить через
конденсатор. Але струм у собою енергію. Поверхню площею
конденсаторі, так званий струм
зміщення, максимальний не тоді,
коли до конденсатора прикладена
найбільша напруга, а тоді, коли
напруга найшвидше змінюється
(при збільшенні частоти струм у
колі збільшується). При
проходженні струму через котушку
струм мінімальний при найбільшій
зміні напруги (при збільшенні
частоти струм у колі
зменшується).Змінний струм у
конденсаторі й котушці має ще ту
особливість, що він не призводить
до втрат енергії, якщо знехтувати
звичайним активним опором. Для
опису опору цих елементів
змінному струму вводиться залежна
від частоти величина - реактивний
опір X. Для індуктивності L
Для ємності C
Тут ω = 2πν - циклічна частота, ν -
лінійна частота. Реактивний опір
синусоїдальному струму при
послідовному з'єднанні
індуктивного і ємнісного елементів
кола, дорівнює
де - w - кутова частота, L і C —
індуктивність і ємність.
Реактивний опір поряд із активним
опором є складовою частиною
імпедансу
де Z - імпеданс, R - активний опір, i
- уявна одиниця.
Співвідношення між активним й
реактивним опором дозволяють
визначити зміну фази змінного
струму на ділянці кола.
112. ВИМУШЕНІ КОЛИВАННЯ.
РЕЗОНАНС
Реальні вільні механічні коливання
завжди супроводжуються
перетворенням частини механічної
енергії у внутрішню. Тому
амплітуда власних коливань
поступово зменшується — навіть якщо що змушує сила мала,
коливання затухають. Тим часом
нерідко доводиться спостерігати
коливальні процеси незмінної або ж
майже незмінної амплітуди. В цих
процесах втрата механічної енергії
поповнюється від зовнішнього
джерела. Одним з видів таких
незатухаючих коливань є так звані
вимушені коливання. На відміну від
вільних, вимушені коливання
здійснюються коливальною
системою під дією деякої
зовнішньої (змушуючої) сили, яка
періодично змінюється з часом (у
найпростішому випадку за законом
синуса). Робота цієї зовнішньої
сили над коливальною системою
періодично поповнює втрати енергії
на тертя та інші опори. Поповнення
енергії не дає коливанням затухати,
незважаючи на дію сил опору. Під власною частотою фундаменту, то
впливом періодичної сили будь-яке амплітуда його коливань може
тіло чи система здійснюватиме зрости настільки, що це призведе до Іноді величину називають
коливання. Так, під дією змінних його руйнування. інтенсивністю хвилі. У СІ [J] =
аеродинамічних сил коливаються З явищем резонансу ми Вт/м2. Густина потоку
електромагнітних хвиль дорівнює
будівлі, мости, заводські труби та зустрічаємося і в повсякденному добутку густини електромагнітної
інші споруди, корпус і фундамент житті. Якщо в кімнаті задзвеніли енергії wм на швидкість її
машини під час обертання шибки при проїзді по вулиці важкої поширення.
J = wмc.
незрівноваженого ротора, кораблі вантажівки, то це означає, що Випромінені електромагнітні хвилі
на хвилях, фундамент під власні частоти коливань скла поділяють на довгі, середні, короткі
стругальним верстатом, корпус співпали з частотою коливань та ультракороткі. Довгі хвилі
завдяки дифракції поширюються
теплохода чи літака під час роботи машини. далеко за межі видимого горизонту.
двигунів, мембрана гучномовця, Середні хвилі зазнають меншої
залізничний міст, по якому йде 113. Колива́льний ко́нтур або дифракції біля поверхні Землі і
коливний контур — електричне поширюються на менші відстані.
потяг, тощо. У всіх цих випадках на коло, складене з резистора, ємності Короткі хвилі ще менш здатні до
тіло діють періодичні сили, які та індуктивності, в якому можливі дифракції біля поверхні Землі, але
коливання напруги й струму.
змінюються з певною частотою. їх можна прийняти в будь-якій
Коливальні контури широко точці на поверхні Землі.
Якщо поступово збільшувати застосовуються в радіотехніці та Поширення коротких радіохвиль на
частоту змушує сили то рано чи електроніці, зокрема в генераторах великі відстані від передавальної
електричних коливань, в частотних
пізно ми побачимо, що коли частота радіостанції пояснюється їх
фільтрах. здатністю відбиватися від
змушує сили наблизиться до іоносфери, як від металевої
власної частоті коливальні системи, пластинки. Ультракороткі хвилі не
то амплітуда коливань різко відбиваються іоносферою і не
огинають поверхню Землі внаслідок
зростає. Амплітуда коливань дифракції. Тому зв'язок на
максимальна, коли частота змушує ультракоротких хвилях
Послідовний RLC-коливальний
сили дорівнює власній частоті здійснюється тільки в межах прямої
контур: видимості антени передавача.
коливальні системи. При v - джерело напруги Ультракороткі хвилі
подальшому зростанні частоти що i - сила струму через контур використовують в радіолокації.
змушує сили амплітуда коливань R - резистор в Радіолокація - це виявлення різних
L - індуктивність предметів і вимірювання відстані до
зменшується. Явище різкого C – ємність них за допомогою радіохвиль. В
зростання амплітуди вимушених Електромагнітні коливання, що основу радіолокації покладено
коливань при рівності частот що виникли в замкнутому контурі, в властивість електромагнітних хвиль
довколишній простір практично не відбиватися від металевих
змушує сили і власної частоти випромінюються. Для цих цілей предметів або будь-яких тіл, що
коливальної системи називається приміряється відкритий проводять електричний струм. За
резонансом. коливальний контур, який допомогою радіохвиль передаються
називається антеною або на відстань не тільки звукові
Збіг частот означає, що сила вібратором. До відкритого сигнали, але і зображення предмета.
пружності діє «в такт» змушує коливального контуру можна 114. В основі теорії Максвелла
силою. Якщо сила пружності і перейти від закритого, якщо лежать розглянуті нище чотири
поступово збільшувати відстань рівняння:
змушує сила в якісь моменти діють між пластинами конденсатора, Електричне поле може бути як
в одному напрямку, то вони одночасно зменшуючи їх площу і потенційним (ЕQ), так і вихровим
складаються і їх дія посилюється. І кількість витків у котушці. Це і є (ЕB), тому напруженість сумарного
відкритий коливальний контур поля Е = ЕQ + ЕB. Так як
(рис.5.2.18). циркуляція вектора ЕQ дорівнює
вона все одно приведе до зростання нулю, а циркуляція вектора ЕB
амплітуди. Адже ця мала сила буде визначається виразом, то
циркуляція вектора напруженості
додаватися до сили пружності сумарного поля
кожний період.
Явище резонансу може бути
корисним, оскільки воно дозволяє Електромагнітні хвилі, які
отримати навіть за допомогою випромінюються, переносять із Це рівняння показує, що електричне
поле може бути поширене не тільки
малої сили велике збільшення S, через яку електромагнітні хвилі електричними зарядами, але й
амплітуди коливань. З іншого боку, переносять енергію, називають магнітні поля, які змінюються у
хвильовою поверхнею (рис.5.2.19). часі.
резонанс може виявитися 2. Обобщенная теорема о
шкідливим і навіть небезпечним. циркуляции вектора Н :
Якщо, наприклад,на фундаменті
встановлена машина, в якій будь-які
частини здійснюють періодичні
Густиною потоку Это уравнение показывает, что
руху, то коливання передаються магнитные поля могут
електромагнітного випромінювання возбуждаться либо движущими╜ся
фундаменту і він буде здійснювати J називають електромагнітну
енергію DW, яка проходить за час зарядами (электрическими токами),
вимушені коливання. Фундамент - либо переменными электрическими
це теж коливальна система зі своєю Dt через перпендикулярну до полями.
променів поверхню площею S: 3. Теорема Гаусса для поля D :
власною частотою. І якщо частота
періодичних рухів збігається з
Если заряд распределен внутри Завдання будь-якого приймача - розповсюджується зі сталою збереження енергії в є величина стала для цих речовин1
замкнутой поверхности непрерывно приймання потрібної
с объемной плот╜ностью r, то промодульованої електромагнітної швидкістю, яка не залежить від електродинаміці.Вектор Пойнтінга
формула запишется в виді хвилі, виділення із множини частот системи відліку — швидкістю (також вектор Умова - Пойнтінга) - та 2:
тільки частоти тієї радіостанції, яку світла. Швидкість поширення світла вектор щільності потоку енергії
хочуть чути, виділення із цих
коливань звукової частоти і в речовині залежить від електромагнітного поля, одна з
4. Теорема Гаусса для поля В :
відтворення її. властивостей речовини і загалом компонент тензора енергії-імпульсу
Електромагнітні хвилі, що менша електромагнітного поля. Вектор 120.Фотометрія.Сила
Итак, полная система уравнений випромінюються антеною світла,освітленість,світимість –
радіопередавача, збуджують від швидкості світла у вакуумі. Пойнтінга S можна визначити через
Максвелла в интегральной форме: визначення та одиниці виміру.
вимушені коливання вільних Довжина хвилі зв'язана з частотою векторний твір двох
електронів у довільному законом дисперсії, який також векторів.Теорема Пойнтінга — Фотометрія, розділ прикладної
провіднику. Для приймання фізики, що займається вимірами
електромагнітних хвиль у визначає швидкість поширення теорема, що описує закон
найпростішому детекторному світла в середовищі. збереження енергії світла(отометрія – це розділ оптики,
радіоприймачі застосовують довгий Взаємодіючи з речовиною, світло електромагнітного поля. Теорема який займається вимірюванням
115. Радіозв`язок- вид провід - приймальну антену 1 світлового потоку, вивченням
електрозв`язку, який реалізується за (рис.5.2.22), в якій енергія розсіюється і поглинається. була доведена у 1884 році Джоном
електромагнітної хвилі Випромінювання і поглинання Генрі Пойнтінгом. Все зводиться до характеристик джерел світла і
допомогою радіохвиль. Під
радіохвилями слід розуміти перетворюється у змінний світла відбувається квантами: наступної формули: освітленості предметів.)З точки
електромагнітні хвилі, частоти яких високочастотний струм. Вимушені зору фотометрії, світло - це
вищі 30 кГц та нище 3000 ГГц, які коливання в антені збуджуються фотонами, енергія яких залежить
електромагнітними хвилями всіх від частоти: випромінювання, здатне викликати
поширюються в середовищі без
штучно направляючих середовищ радіостанцій. Коливання напруги відчуття яскравості при впливі на
(ліній). подаються на коливальний контур 2 Де S — вектор Пойнтінга, J — людське око.
Принципи радіозв'язку такі. із змінною власною частотою E = hν,
коливань. Власна частота коливань де E - енергія кванта, ν - густина струму і E — електричне С́и́ла світла – фізична величина,
Змінний електричний струм високої
частоти, який створюють в антені у контурі приймача змінюється частота, h - стала Планка. поле. Густина енергії ( — яка чисельно дорівнює світловому
передавача, викликає в просторі внаслідок зміни електроємності потоку, що випромінюється
навколо антени електромагнітні змінного конденсатора. За умови Звичайне денне світло електрична стала, — магнітна
збігу частоти вимушених коливань складається з некогерентних точковим джерелом світла через
хвилі високої частоти. Коли хвилі стала).
досягають антени приймача, вони в антені з власною частотою електромагнітних хвиль із широким одиничний тілесний потік. Якщо
індукують в ній змінний струм коливань контуру наступає через тілесний кут dΩ
такої ж частоти, на якій працює резонанс, при цьому амплітуда набором частот. Таке світло 118.Принцип Ферма
вимушених коливань напруги на заведено називати білим. Біле випромінюється світловий потік
передавач. Для передачі звуку розповсюдження хвиль.Закони
високочастотні коливання пластинах конденсатора контуру світло має спектр, що відповідає dФ, то сила світла в даному
досягає максимального значення. відбиття та заломлення світлових
змінюють чи модулюють за спектру випромінювання Сонця. напрямі: I= dФ /dΩ . Одиниця
допомогою електричних коливань хвиль.
Світло з іншим спектром вимірювання СІ: кандела (кд).
низької частоти (звукової частоти). Принцим Ферма: світло
Цей метод називають амплітудною сприймається як кольорове. Якщо сила світла не залежить від
поширюється від однієї точки до
модуляцією (рис.5.2.20). Дисперсія світла, тобто різна напрямку поширення, тобто
іншої таким шляхом,для
швидкість розповсюдження джерело випромінює світло у всі
проходження якого витрачається
світлових променів з різною напрямки, сила світла обчислюється
найменший час. П'єр Ферма
- коливання високої частоти частотою у середовищі, дозволяє опублікував принцип найменшого
розкласти світло на кольорові часу в 1657, стверджуючи «природа за формулою:
складові. завжди обирає найкоротший шлях». де Ф - повний світловий потік
З коливального контуру 117. Енергія світлової Виходячи з принципу Ферма можна джерела.
приймача модульовані коливання хвилі. Вектор Пойтінга.
високої частоти поступають на вивести усі закони геометричної
- коливання звукової частоти детектор 3. Високочастотний Хвильова теорія Максвелла не оптики, наприклад, закон Освíтленість — це фізична
модульований струм після змогла, однак, пояснити всіх заломлення. величина, яка чисельно дорівнює
проходження через діод стає властивостей світла. Відповідно до світловому потоку, що падає на
пульсуючим струмом. На ділянці При попаданні променів світла на
паралельно з'єднаних конденсатора цієї теорії енергія світлової хвилі границю поділу 2 середовищ одиницю площі поверхні: Е= dФ/dσ.
С і телефону 4 високочастотні повинна залежати тільки від її відбуваються явища відбиття та Одиницею вимірювання
пульсації струму закорочуються інтенсивності, але не від частоти. освітленості є люкс. На відміну від
через конденсатор. Телефон заломлення світла.
Модуляція - повільний процес змін Насправді ж результати деяких освітленості, вираз кількості світла,
у високочастотній системі, за якого перетворює коливання струму у Закон відбиття світла:
система встигає здійснити багато звукові коливання. Таким чином, експериментів показали 1.падаючий та відбитий відображеного поверхнею,
високочастотних коливань до того, високочастотні модульовані протилежне: передана від світла називається яскравістю.
електромагнітні коливання в промені,перпендикуляр до поверхні
як амплітуда значно зміниться. У атомам енергія залежить тільки від Освітленість прямо пропорційна
приймачі з модульованих коливань приймачі знову перетворяться у поділу в точці падіння лежать в
високої частоти виділяють звук. частоти світла, а не від одній площині; силі світла джерела світла. При
низькочастотні коливання. Такий Радіозв'язок здійснюється на інтенсивності. Випромінювання і віддаленні його від освітлюваної
довгих (10 000 - 1 000 м), середніх 2. кут падіння=куту відбивання.
процес перетворення сигналу поглинання світла відбувається поверхні її освітленість
називають детектуванням. (1 000 - 100 м), коротких (100 - 10 Закони заломлення світла(закони
Отриманий в результаті м) та ультракоротких (менше 10 м) квантами: фотонами, енергія яких Снеліуса(Снеля): зменшується обернено пропорційно
детектування сигнал відповідає хвилях. Радіохвилі з різними залежить від частоти: до квадрата відстані. Коли проміння
довжинами хвиль по-різному 1.заломлений промінь лежить у тій
тому звуковому сигналу, який діяв світла падає похило до
на мікрофонному передавачі. поширюються біля поверхні Землі. , самій площині,що і падаючий та
Промодульована електромагнітна 116.Світлова хвиля. Довжини і де E — енергія кванта, — частота, перпендикулярно до поверхні освітлюваної поверхні, освітленість
хвиля відходить від антени частоти хвиль світлового h — стала Планка. поділу в точці падіння; збільшується пропорційно косинусу
передавача і, досягнувши антени кута падіння проміння. Освітленість
приймача, викликає в ній діапазону.Як і будь-які Вектор Пойнтинга - векторна 2.відношення синуса кута падіння
модульовані високочастотні електромагнітні хвилі, світло фізична величина, що має сенс до синуса кута заломлення з находять за формулою:
коливання електричного струму. характеризується частотою, щільності потоку енергії
Приймач виділяє з них звукову
частоту, і гучномовець передає довжиною хвилі, поляризацією й електромагнітного поля. Теорема
звук. інтенсивністю. У вакуумі світло Пойнтінга, що виражає собою закон
Де — сила світла в канделах;
— відстань до джерела світла;
— кут падіння проміння світла.
Світимість – фізична величина, яка
чисельно дорівнює повному
світловому потоку, що
випромінюється одиницею площі
його поверхні в один бік, тобто у
середину тілесного кута 2π: S=
dФ /dφ. Одна з світлових величин .
Одиниця С. в системі СІ — люмен
на квадратний метр ( лм/м2 ).
Сила світла, світимість і яскравість
характеризує джерело світла.
119.Коефіцієнти відбивання та
проходження електромагнітних
хвиль.
На межі поділу діелектричних
середовищ енергія падаючої хвилі
перерозподіляється між відбитою і
заломленою. Цей перерозподіл
інтенсивностей хвиль
характеризується коефіцієнтами
відбивання і заломлення.
Коефіцієнт відбивання r –
відношення інтенсивності відбитої
хвилі до інтенсивності падаючої.
Величини коефіцієнта відбиття і
коефіцієнта проходження потрібно
підібрати так, щоб були задоволені
граничні умови. Граничних умов
два: рівність тисків і рівність
швидкостей частинок по обидва
боки кордону. Зі сторони першої
середовища береться сумарне поле
падаючої та відбитої хвилі, з боку
другої - поле минулої хвилі.
Коефіцієнт проходження - D -
комплексна фізична величина, що
дорівнює відношенню густини
потоку ймовірності Іпр для хвилі де
Бройля, яка "проходить" через
потенційний бар’єр, до густини
потоку ймовірності Іпад для хвилі де
Бройля, яка "падає" на потенційний
бар’єр:
D = Іпр/Іпад.
Коефіцієнт проходження є мінерального масла, які плавають
безрозмірнісною величиною, а його
одиниця - число 1.
Коефіцієнт відбиття - [R] -
комплексна фізична величина, що
дорівнює відношенню густини
потоку ймовірності Івідб для хвилі
де Бройля, яка "відбивається" від
потенційного бар’єру, до густини
потоку ймовірності Іпад для хвилі
де Бройля, яка "падає" на
потенційний бар’єр:
R = Івідб/Іпад.
Коефіцієнт відбиття
безрозмірнісною величиною, а його
одиниця - число 1.
128.ДИСПЕРСІЯ СВІТЛА.
ДОСЛІДЖЕННЯ НЬЮТОНА.
Поширюючись у речовині,
електромагнітна хвиля взаємодіє з
нею. Внаслідок цього речовина
впливає на поширення
електромагнітної хвилі. Зокрема,
швидкість хвилі змінюється в разі
переходу з однієї речовини в іншу.
Як уже встановлено, наслідком
залежності швидкості
електромагнітної хвилі, зокрема
видимого світла, від природи
речовини є явище його заломлення
на межі двох середовищ. Показник
заломлення визначають
відношенням швидкостей хвилі в
кожній із речовин. Зокрема, для
випадку, коли хвиля переходить із
вакууму в речовину, показник
заломлення визначається за
формулою:
Таку залежність можна записати
лише для певної довжини хвилі.
Експериментальні дослідження
засвідчують, що хвилі різних
довжин (частот) поширюються в
певному середовищі з різними
швидкостями. Це пояснюють тим,
що хвилі різної довжини зазнають
різних впливів з боку речовини.
Наслідком залежності швидкості
поширення електромагнітної хвилі
від її частоти є залежність
показника заломлення від довжини
хвилі:
Явище залежності показника
заломлення від довжини хвилі
називають дисперсією.
 Внаслідок зміни показника
заломлення змінюється
також довжина хвилі.
, Δd вкладається парна кількість
де   - хвильове число,  товщини плівки для певного кута
 - довжина хвилі,    -
показник заломлення,   - циклічна
частота, c - швидкість світла.
Відношення
називають фазовою швидкістю.
Перше ґрунтовне дослідження
є прояву явища дисперсії провів у заломлення n і товщиною d під При цьому відбиття буде малим для
1666 р. видатний англійський фізик кутом і падає плоска зеленого і найбільшим для синьо-
І. Ньютон. Свої дослідження він монохроматична хвиля (рис. 131). фіолетового та червоного світла (у
розпочав на установці, основною відбитому світлі поверхня оптичної
частиною якої була трикутна деталі матиме пурпуровий
призма. Він розмістив її на відтінок).
підставці у затемненій кімнаті і 125. Інтерференція світла та її
спрямував на неї пучок білого умови.
сонячного світла, яке проходило Інтерференція – накладання
крізь малий отвір у віконниці.  корегентних хвильу просторі,
На білому екрані, розміщеному за внаслідок чого спостерігається
призмою, з явилася різнобарвна стійка в часі картина підсилення
стрічка, названа І. Ньютоном або послаблення результуючих
спектром. В одержаному спектрі світлових коливань у різних точках
спостерігалися всі кольори — від простору. Зони підсилення
червоного до фіолетового. Падаюча хвиля частково називають зонами максимумів, зони
Коли вузький пучок світла падає на відбивається від верхньої поверхні послаблення - мінімумів. Щоб
бічну грань призми ЛВ , окремі плівки, а частково заломлюється. положення цих зон було незмінним
хвилі з різною довжиною зазнають Напрямок поширення відбитої і картина інтерференції залишалась
різного заломлення внаслідок хвилі зображено променем 1, а стійкою в часі, хвилі мають
явища дисперсії. Тому пучок білого заломленої – променем ОС. зберігати свої властивості, не
світла розкладається на окремі Заломлена хвиля, досягнувши змінюючи їх з часом. Якщо ця
кольори. Процес повторюється і на нижньої поверхні плівки, частково умова виконана (різниця фаз у
грані призми ВС. Отже, відбивається (промінь СВ), а хвилях з часом їх частота є
паралельний пучок білого світла, частково заломлюється. Хвиля, що однаковою), то хвилі називають
пройшовши крізь трикутну призму, поширюється вздовж променя СВ, когерентними.
стає розбіжним. Складові хвилі в на верхній поверхні плівки частково Оскільки світло - це
ньому поширюються в різних відбивається, а частково електромагнітна хвиля, тому, якщо
напрямках. Потрапивши на білий заломлюється, причому заломлена в просторі одночасно поширюються
екран, вони забарвлюють його в хвиля (промінь 2) накладається на дві чи більше хвиль, то в кожній
різні кольори. Послідовність цих хвилю, що безпосередньо відбита точці (зокрема і в точці А) хвилі
кольорів така: червоний, від верхньої поверхні. будуть накладатись одна на одну,
оранжевий, жовтий, зелений, Інтерференція спостерігається не утворюючи інтерференційну
голубий, синій, фіолетовий. лише у відбитому світлі, а й у картину. Вона складається із
Трикутна призма розкладає пучок світлі, що проходить через плівку. повторюваних мінімумів (min) і
білого світла на кольорові складові. Отже, максимумам інтерференції у максимумів (max) освітленості.
При зведенні різнокольорових пучків відбитому світлі відповідають
одержується білий пучок. Якщо мінімуми інтерференції в
«кольорові» хвилі зібрати в один прохідному світлі і навпаки.
пучок, то на екрані, на який він Просвітлення оптики —
падає, спостерігатимемо білу пляму збільшення прозорості деталей
127.Інтерференція світла у тонких оптичних систем (лінз, оптичних
плівках. Просвітлення оптики  призм) нанесенням на їхні поверхні
Прикладом інтерференції світла, що тонкого шару певної речовини (або
кількох шарів) з показником
спостерігається в природних
заломлення, меншим, ніж у Нехай від джерел  S1  i  S2
умовах, може бути райдужне
матеріалу оптичної деталі. поширюються дві хвилі, які
забарвлення мильних плівок,
Просвітлення оптики — результат збігаються в точці А (рис.
тонких плівок нафти або
інтерференції світла, яке 6.36). d1 і d2 - довжина ходу першої і
відбивається від передньої та другої хвиль; Δd = d1 – d2 - різниця
на поверхні води, кольори
задньої границь цього шару ходу.
мінливості на поверхні Якщо в різницю ходу
загартованих стальних деталей, (просвітлюючої плівки). При
покритих найтоншим шаром належному доборі речовини і
півхвиль, то обидві хвилі надійдуть
окислів. Усі ці явища зумовлені в точку А в однакових фазах і
інтерференцією світла в тонких падіння і певної довжини хвилі
світла відбиті світлові хвилі можуть підсилять одна одну - в точці А буде
прозорих плівках, яка виникає максимальним. Якщо в різницю
внаслідок накладання когерентних повністю погасити одна одну.
Оскільки найбільша чутливість ходу Δd вкладається непарне число
хвиль, що відбиваються від півхвиль, то хвилі прийдуть в
верхньої та нижньої поверхонь людського ока відповідає
центральній частині видимої точку А в протифазах і погасять
плівки. одна одну - в точці А буде мінімум
Нехай на плоскопаралельну ділянки спектра з λ = 555 нм,
товщину плівки здебільшого беруть інтенсивності світла.
прозору плівку з показником
рівною 1/4 вказаної довжини хвилі.
Математично умови максимум i оптимальності і виконання умови світлофільтра, встановленого перед відбивання або заломлення) світло, вже є хвильові збурення,
мінімум можна виразити так: просторової когерентності джерела джерелом світла. яке випромінюється кожним зумовленні прямою хвилею. При
світла є його радіус когерентності. Пояснюється виникнення атомом джерела, на дві частини. інтерференції прямих і вторинних
Від джерела світла, допустимі інтерференційної картини так. Усі Якщо ці дві хвилі пройдуть різні
 - умова максимуму; хвиль вони гасять одна одну.
розміри ρ якого визначаються, промені, які падають на праву оптичні шляхи, а потім
світло потрапляє в поділювач S1S2 призму, після заломлення в ній накладаються одна на одну, то Дифракційна ґратка — це пристрій,
під кутом 2α (апертура ідуть так, ніби вони вийшли з точки спостерігається інтерференція. що має N однакових паралельних
 - умова
мінімуму. інтерференції) після чого, уже від S1, яка є уявним зображенням Різниця оптичних довжин шляхів, щілин, розміщених на рівних
де k = 1, 2, 3,…, n (ціле число); l - двох штучних джерел S1 і S2, джерела світла S. Аналогічно які проходять інтерферуючі хвилі, відстанях одна від одної в одній або
довжина хвилі. розповсюджується до екрану промені після заломлення в лівій не повинна бути дуже великою, різних площинах. Найчастіше для її
випадок явища інтерференції світла спостереження Е. призмі йдуть так, ніби вони вийшли тому що коливання , які додаються виготовлення беруть скляну
спостерігав Ньютон, коли на 126.Інтерференція світла від двох з точки S2. Таким чином, на всій повинні належати одному і тому ж
пластинку і на її поверхні наносять
плоскопаралельну пластину когерентних джерел. поверхні екрана відбувається цугу хвиль.
Чим сильніше відрізняються накладання когерентних променів, 129. Дифракція світла. Дифракційна ряд рівновіддалених штрихів.
накладали лінзу, що мала великий
частоти коливань, тим швидше які ніби йдуть від двох уявних і гратка. Штрихи на склі дуже розсіюють
радіус кривизни (R   13 м). У змінюється розміщення максимумів когерентних джерел світла S1 і S2 У світло і виконують роль непрозорих
Явище огинання хвилями перешкод
результаті між пластинкою і лінзою і мінімумів, і стійка інтерференція середині інтерференційної картини проміжків, а смужки скла
утворився повітряний клин, на називають дифракцією. Дифракція
не спостерігається. Таким чином, проти джерела світла видно світлу відіграють роль щілини. Принцип
якому і спостерігається для спостереження смугу, оскільки в цьому місці призводить, наприклад, до
інтерференційна картина, яка має розходження хвилі після роботи дифракційної ґратки
інтерференційної картини когерентні хвилі накладаються з
форму кільця - кільця проходження через вузький отвір. ґрунтується на дифракції світлових
необхідно, щоб хвилі мали однаковими фазами. При віддаленні
Ньютона (рис. 6.38). Якщо відомий однакову частоту (період або від центральної світлої смуги на Дифракція світла зумовлена його хвиль, які взаємодіють з нею, та
радіус кілець r, радіус кривизни довжину хвилі) і незмінну різницю екрані різниця ходу променів хвильовою природою. подальшій інтерференції цих
лінзи R і швидкість світла, то можна фаз в кожній точці простору, де зростає, і коли вона досягає (1/2 l), дифрагованих хвиль. Число
Розглянемо падіння світла на
визначити довжину хвилі. вони накладаються одна на одну. на екрані по обидва боки від дифракційних максимумів та їх
перешкоду. Світло за перешкодою
Виявилось, що lч   8·10-7 м; lф    Такі хвилі називають когерентними. центральної світлої виникають напрямки поширення залежать від
Отже, стійка інтерференційна темні смуги. Коли різниця ходу згідно з засадами геометричної
4·10-7 м, інші кольори мають періоду гратки і довжини хвилі
картина спостерігається лише під променів досягає l, на екрані оптики не може проходити за межі
значення у цих границях. світла і можуть бути визначені з
час накладання когерентних хвиль. виникають світлі смуги, потім при геометричної тіні. В дійсності це не
Для одержання когерентних джерел різниці ходу променів 3/2 l, - темні так: хвиля проникає у весь простір допомогою рівняння:
світла вдаються до штучного смуги. Якщо на біпризму за перешкодою.
прийому: розділяють пучок світла спрямувати світло якогось іншого Для пояснення прямолінійного
від одного джерела на два чи кілька кольору, то спостерігатиметься ,
поширення світла Х.Гюйгенс де θi — кут падіння світлового
пучків, які йдуть у різних напрямах, аналогічна інтерференційна
а потім знову зводять і накладають картина, але відстані між світлими і запропонував принцип, згідно з пучка на гратку, θm(λ) — кут
Застосування інтерференції дуже яким кожну точку хвильового
один на одного. Якщо ці частини темними смугами будуть іншими. дифракції для пучка m-го порядку,
важливі й широкі. Інтерференцію
однієї хвилі пройдуть різну Наприклад, при освітленні біпризми фронту можна вважати центром λ — довжина хвилі світла, d —
світла застосовують для визначення
відстань, то між ними виникне червоним світлом відстані між вторинних елементарних
довжини хвилі світла, показників період гратки, m — порядок
різниця фаз, обумовлена різницею смугами виявляються більшими, сферичних хвиль, і хвильовий
заломлення прозорих речовин, дифракції. Суму довжин проміжку і
ходу хвиль, і при накладанні хвиль ніж при освітленні зеленим чи фронт у будь-який наступний
вимірювання товщини пластинок, штриха а+b=d називають періодом
повинні виникнути інтерференційні синім світлом.
перевірки якості шліфування момент часу визначається як
явища. Це розділення пучка на два Дістати когерентні світлові пучки гратки. Це рівняння називається
поверхні, вимірювання малих кутів огинаюча поверхня цих
можна здійснити різними можна за допомогою дзеркал рівнянням дифракційної гратки. З
тощо. елементарних фронтів хвиль.
способами. Наприклад, за Френеля, які являють собою два цього рівняння випливає, що кут
Крім часової інтерференції,
допомогою біпризми. Біпризма - це плоскі дзеркала, розміщені під Доповнив принцип Гюйгенса дифракції залежить від довжини
можливість спостереження
дві вузькі призми, складені малими кутом майже 180° одне до. Якщо на Френель твердженням про те, що
інтерференції потребує дотримання хвилі світла. Отже, якщо на гратку
основами. ці дзеркала спрямувати пучок вторинні хвилі інтерферують між
умови просторової когерентності буде падати біле світло, то воно
Поставимо перед біпризмою світла, то він роздвоюється собою. Він показав, що допоміжні
джерела світла. Створення буде розкладатися граткою у
джерело S монохроматичного дзеркалами і від кожного дзеркала
потужних світлових потоків вторинні джерела корегентні між
випромінювання, тобто світло поширюється розбіжним спектр. До основних характеристик
потребує збільшення розмірів собою, оскільки їх фази коливань
випромінювання з однією строго пучком. Після відбивання обидва дифракційних граток відносять
випромінюючої поверхні, що в визначаються збудженням, яке
визначеною частотою коливань. пучки світла накладаються один на роздільну здатність та дисперсію.
свою чергу призводить до
Таке випромінювання можна одного і інтерферують. На екрані зумовлене дією первинного Розсіювальна здатність гратки: R=
стушовування картини
дістати за допомогою виникає така сама інтерференційна джерела. За допомогою принципа
інтерференції. Умови виникнення λ/ Δλ=mN, де N – число штрихів
світлофільтра, який пропускає картина, як коли б екран Гюйгенса-Френеля можна
інтерференції світла від різних гратки. Дисперсією світла
світло одного кольору, точніше - освітлювався когерентними
ділянок випромінювача є різні, одержати розподіл інтенсивності називають вираз D=dφ/dλ, за яким
однієї частоти коливань. На екрані джерелами S1 і S2, уявними
максимуми інтерференції від одних при поширенні світлових хвиль, на
Е виникне інтерференційна зображеннями джерела світла S у визначають кутову відстань між
ділянок можуть накладатись на шляху яких наявні перешкоди.
картина. Вона є чергуванням дзеркалах. двома спектральними лініями.
мінімуми від інших – картина стає Хвиля не поширюється у
світлих і темних смуг, із світлою Когерентні світлові хвилі можна 131. Елементи квантової фізики.
не видимою. Розміри джерела
смугою посередині. Світлі смуги одержати, якщо будь-яким зворотньому напрямку, тому що Принцип невизначеності.
світла, таким чином, повинні бути
інтерференції мають колір способом поділити (за допомогою при розповсюдженні у просторі, де Взаємодія світла з речовиною.
оптимальними. Критерієм
Поглинання та випромінювання
світла атомами. Постулати Бора.
1. Поширення світла в
речовині
Поширення світла в середовищі за
класичною теорією відбувається
так: падаюче випромінювання
збуджує атоми середовища,
викликаючи вторинне вимушене
випромінювання осциляторів атома,
якими є валентні (зовнішні)
електрони. Ці електрони ще
називаються оптичними. Вторинне
випромінювання оптичних
електронів когерентне між собою і з
первинним випромінюванням. При
накладанні вони інтерферують,
утворюючи прохідну хвилю, яка
розповсюджується в напрямку
первинної, а її фазова швидкість
залежить від частоти, яка може бути
як більше так і менше величини
фазової швидкості первинної. При
проходженні світла в оптично
неоднорідному середовищі виникає
розсіювання світла, як результат
накладання первинного
вторинного випромінювань.
Поглинання світла
При проходженні світла через
середовище частина його енергії
переходить у внутрішню енергію
(нагрівання тіла), або енергію
вторинного випромінювання
(фотолюмінісценція), що має інший
спектральний склад. Це явище
називається поглинанням світла і
воно описується законом Бугера-
Ламберта
I( x )  I 0  e  x ,
(1)
де 
¾ коефіцієнт поглинання, І0
¾ інтенсивність падаючого
випромінювання. Для розчиненої
речовини з концентрацією С Дисперсія світла — залежність атоми випромінюють або Спектр випромінювання
коефіцієнт поглинання показника заломлення (або поглинають кванти енергії розбивається на серії. Найбільш
пропорційний концентрації діелектричної проникності) електромагнітних хвиль певних короткохвильова з цих серій
позначається літерою K, а окремі
  C . середовища від частоти світла.
Внаслідок зміни показника
частот
Еn-Ek =hv,
лінії в цій серії грецькими літерами.
Так, К-серія складається із трьох
заломлення змінюється також Де Еn,Ek – енергія атома в першому і ліній Kα, Kβ, Kγ. Наступні серії
Розсіювання світла довжина хвилі. другому стаціонарному станах. позначаються літерами L, M та N.
Явище зміни напрямку поширення
Інакше кажучи, атом випромінює Для легких хімічних елементів
світла у середовищі називається існує тільки K-серія, інші серії
або поглинає квант
розсіюванням світла. Це явище з'являються у важчих елементів, що
електромагнітної енергії внаслідок
виникає при збудженні дипольних пояснюється існуванням більшого
перескакування електрона з однієї
моментів оптичних електронів де - хвильове число, числа внутрішніх електронних
стаціонарної орбіти на іншу. оболонок. K-серія зумовлена
атомів, молекул або іонів оптично
Другий постулат Бора називають переходами на оболонки,
неоднорідних середовищ падаючим - довжина хвилі, - умовою частот, оскільки він найближчі до ядра атома. Окремі
випромінюванням. показник заломлення, - лінії в K-серії зумовлені
визначає частоти фотонів
Розсіювання в каламутних циклічна частота, c - швидкість переходами із різних зовнішніх
можливого випромінювання атома.
середовищах на частинках, розміри світла. електронних оболонок.. Лінійчасті
Згідно другого постулату, крім
яких менше довжини хвилі l, рентгенівські спектри різних
стаціонарного стану атом може
називається розсіюванням Тиндаля. Відношення називають фазовою речовин дуже подібні між собою, бо
мати і збуджений стан, який електронні оболонки різних атомів
При проходженні через певну швидкістю. отримуємо внаслідок поглинання
забудовуються в тому самому
товщу такої речовини в спектрі електроном кванту енергії. В
порядку. Проте із зростанням
розсіювання переважає Поглинання і випромінювання збудженому стані електрон атомного номера Z весь
довгохвильова складова і речовина світла: перебуває недовго. Повернутися на характеристичний рентгенівський
здається червонуватою. Виходячи з постулатів Бора, можна стаціонарну орбіту він може 2 спектр зміщується в
Розсіювання Тиндаля описується пояснити процес поглинання і короткохвильову частину. (в зош –
шляхами: скинути зайву енергію у
законом Релея випромінювання енергії атомами. лекція 12)
вигляді кванту або повернутися
Якщо атом поглинає енергію, то
I  4 , (1) при цьому він переходить у
ступінчасто.
Хоча постулати Бора і не пояснили,
а залежність інтенсивності збуджений стан. Його електрон 137. А́том (від грец. άτομοσ —
чому електрони мають здатність до
розсіяного світла І від кута може підніматися на вищу орбіту. неподільний) — найменша
стаціонарного руху по кругових
розсіювання J (індикатриса Якщо існують вакансії для орбітах, все ж вони відіграли частинка хімічного елемента, яка
зберігає всі його хімічні
розсіювання) має вигляд електрона ближче до ядра, то з велику роль у подальшому розвитку
властивості. Атом складається з
часом електрон займає їх,
I  I 2  (1  cos 2 ) переходячи на більш низький
теорії атома. щільного ядра з позитивно
, 132. Серії випромінювання. заряджених протонів та електрично
(2) енергетичний рівень. Енергія, яка Умови квантування. нейтральних нейтронів, яке оточене
та
при цьому вивільняється, набагато більшою хмарою
I 2 випромінюється атомом у вигляді
Характеристичне рентгенівське
випромінювання виникає внаслідок негативно заряджених електронів.
де ¾ інтенсивність світла,
кванта світла. того, що потужне катодне проміння, Коли число протонів відповідає
 числу електронів, атом електрично
 Бор сформулював такі твердження проеикаючи у глибину потужних
нейтральний; в іншому випадку це є
розсіяного під кутом 2 , тобто (постулати Бора). електронних оболонок атомів,
вириває електрони з нижніх шарів і іон, з певним зарядом. Атоми
^ напрямку падаючого променя. 1) В атомі існує набір стаціонарних
спричиняє вихід їх за межі атома. класифікують відповідно до числа
Дисперсія світла (цілком певних радіусів для протонів та нейтронів: число
Якщо, наприклад, електрон буде
кожного атома) орбіт, по яких рух вирваний з шару К, то на його місце протонів визначає хімічний
електронів не супроводжується переміститься електрон з якого- елемент, а число нейтронів
зміною їх енергії; небуть дальшого шару, L,M… На визначає нуклід елементу. Будову
Сили ядерного притягання і сили вивільнене місце у дальшому шарі атома можна викласти у рамках
хвильової моделі, яка опирається на
кулонівського відштовхування перейде електрон з ще дальшого
щару. При таких переходах модель Бора, але враховує також
визначають радіус орбіти руху
електронів у важких атомах додаткові відомості з квантової
електрона. Стаціонарна орбіта – це механіки. За цією моделлю: Атоми
випромінюються фотони
рбіта енергетичного балансу для рентгенівського проміння. Оскільки складаються із елементарних
електрона, де сили зрівноважені. енергія фотонів визначається частинок (протонів, електронів, та
Перший постулат ще називають різницею енергетичних рівнів атмів нейтронів). Маса атома в основному
постулатом стаціонарних станів. даної речовини, то випромінювання зосереджена в ядрі, тому більша
2) При переході електрона з одного такого типу дає лінійчастий спектр, частина об'єму відносно порожня.
характерний для речовини анода. Ядро оточене електронами.
стаціонарного стану на інший
Кількість електронів дорівнює a-Частинки утворюються під час На підставі досліду Резерфорд дорівнює сумарному заряду називається материнським, а те, що
кількості протонів у ядрі, кількість природного радіоактивного розпаду зробив такі висновки. електронів, тобто навколо ядра утворюється, - дочірнім.
протонів визначає порядковий деяких важких елементів – це 1. Оскільки переважна більшість a- Нехай N - кількість радіоактивних
обертається   електронів. Орбіти
номер елемента в періодичній позитивно заряджені частинки з частинок проходить через атоми, не
електронів в атомі стаціонарні, ядер у момент часу t, a dN –
системі. У нейтральному атомі зарядом 2е і масою, яка приблизно в змінюючи свого напрямку, то атом
атому властива виняткова стійкість. кількість ядер, що розпалися за
сумарний негативний заряд чотири рази більша за масу атома прозорий, і частинки, на яких
Стійкість атома не можна погодити інтервал часу від t до t+ dt.
електронів дорівнює позитивному водню. відбувається розсіювання, займають
з класичним поясненням ядерної Тоді ймовірність розпаду
зарядові протонів. Атоми одного Спрощена схема досліду об’єм, значно менший за об’єм
моделі. Електрон по коловій орбіті
елемента з різною кількістю Резерфорда зображена на рис. 166. атома. Р = -dN / N, де знак мінус вказує,
рухається з доцентровим
нейтронів називаються ізотопами. У Джерело a-частинок поміщене 2. Оскільки при розсіюванні що загальна кількість ядер, що не
центрі атома знаходиться крихітне, всередині свинцевої порожнини з спостерігаються кути відхилення a- розпалися N, зменшується з плином
позитивно заряджене ядро, що вузьким каналом. Усі a-частинки,
частинок близько 150 , то прискоренням  , а згідно часу.
складається з протонів та нейтронів. крім тих, що рухаються всередині
взаємодіють одноіменно заряджені із законами електродинаміки він Кількість радіоактивних розпадів у
Ядро атому приблизно в 10 000 вузького каналу, поглинаються
частинки, тобто розсіювання повинен випромінювати одиницю часу називають
разів менше, ніж сам атом. Таким свинцем.
відбувається на позитивно електромагнітні хвилі. За активністю (А) нукліда: А=dN / dt.
чином, якщо збільшити атом до
заряджених частинках. класичними уявленнями це
розмірів аеропорту Бориспіль, Активність - це кількість нуклідів,
3. Після проходження a-частинкою випромінювання (і пов’язана з ним
розмір ядра буде меншим від що розпалися за одиницю часу. У
фольги в камері Вільсона втрата електроном енергії) повинно
розміру кульки для настільного СІ одиниця виміру активності –
спостерігалися треки однакової відбуватися безперервно. Тому
тенісу.
довжини, які належать лише a- електрон не зможе триматись на беккерель (Бк).
Ядро оточене електронною хмарою,
частинці. Отже, маса частинки, на коловій орбіті – він повинен по Також, в даний час, крім альфа-,
яка займає більшу частину його
якій відбувається розсіювання, спіралі наближатись до ядра, і бета- і гама-розпадів, помічено
об'єму. В електронній хмарі можна
значно більша від маси a-частинки і частота його обертання навколо розпади з
виділити оболонки, для кожних з
Потік a-частинок, пройшовши через через це вона не отримує ядра (і частота випромінювання
яких існує кілька можливих емісією нейтрона, протона (а також
вузьку діафрагму Д, потрапляє на прискорення. ним електромагнітних хвиль)
орбіталей. Заповнені орбіталі двох протонів), кластерна
4. Резерфорд приблизно розрахував повинна безперервно змінюватись.
складають електронну тонку золоту фольгу    радіоактивність, спонтанний
розмір частинки, на якій Електромагнітне випромінювання
конфігурацію, властиву для поділ. Електронний
завтовшки  , що відбувається розсіювання. Радіус атома повинно мати неперервний, а
кожного хімічного елемента.
цієї частинки не лінійчастий спектр. захват, позитронний розпад (або
Кожна орбіталь може містити до складається з декількох атомних 138. Радіоакти́вність  — це
двох електронів, що шарів. При проходженні через здатність деяких ядер самочинно β + -распад), а також подвійний
характеризуються трьома фольгу a-частинки відхиляються на (спонтанно) перетворюватись на бета-розпад (і його види) зазвичай
дорівнював  . інші ядра з висиланням
квантовими числами: основним, вважаються різними типами бета-
різні кути   і потрапляють на В той же час, радіус елементарних частинок. Таких
орбітальним і магнітним. перетворень застають тільки розпаду. Законом радіоактивного
екран Е, який можна поміщати в нестабільні ядра. Розрізняють
Кожен електрон на орбіталі має атома  . розпаду називається математична
різних положеннях відносно природну і штучну радіоактивність.
унікальне значення четвертого Отже, частинка, на якій Природна радіоактивність – це залежність числа атомів N, які не
фольги. Екран покритий
квантового числа: спіну. відбувається розсіювання a- самочинне перетворення ядер, що розпались протягом деякого
флюоресцентною речовиною. За зустрічається у природі у земних
Орбіталі визначаються частинок, займає в атомі об’єм,
допомогою мікроскопа М можна умовах. Штучна радіоактивність – часу t після початку відліку ( ),
специфічним розподілом який значно менший від об’єму радіоактивність ізотопів, отриманих
спостерігати місця потрапляння a-
ймовірності того, де саме можна атома. у результаті ядерних реакцій у від початкового числа атомів   і
частинок за свіченням екрана. лабораторних умовах. Відмінності
знайти електрон. «Границею» На підставі результатів дослідів з
Поведінку a-частинок після між ними майже немає, оскільки від часу t:  , де
орбіталі вважається відстань, на розсіянням a-частинок тонкими спосіб утворення радіоактивного
проходження через фольгу вивчали число   (основа натурального
якій імовірність того що електрон фольгами Резерфорд ізотопу не впливає на його
в камері Вільсона. властивості й закони
може перебувати поза нею є запропонував ядерну модель логарифма),   — стала
Резерфорд з’ясував, що потік a- радіоактивного розпаду.
меншою 90%. атома. Згідно з цією моделлю в радіоактивного розпаду, яка є
частинок, пройшовши крізь фольгу, При радіоактивному розпалі ядро
Кожна оболонка може містити не ядрі атома – малій, порівняно з характеристикою даної
майже не відхиляється від випромінює ядра гелію 24Не (а-
більше від строго визначеного об’ємом усього атома, області з радіоактивної речовини, обернено
прямолінійного напрямку і лише
числа електронів. Наприклад, частинки), електрони (β - частинки)
деякі частинки змінюють напрямок лінійними пропорційною періоду
найближча до ядра оболонка може і короткохвильове електромагнітне
руху, відхиляючись на дуже великі
мати максимум два електрони, випромінювання (гама - кванти). піврозпаду:  .
розмірами   –
наступна — 8, третя від ядра — 18 і кути, близько 135 – 150 (рис. Через наявність заряду а-частинки і Цю залежність раніше подавали у
зосереджено його позитивний
так далі. Коли електрони 167). β –частинки відхиляються
приєднуються до атому, вони заряд   і практично вся маса електричним і магнітним полями. спрощеному вигляді:  , де
опускаються на орбіталь із атома.
Швидкість вильоту частинок T — період піврозпаду (час, за який
найнижчою енергією. Атоми Навколо ядра в області з лінійними
можуть віддавати та приєднувати становить близько 10 7 м/с, β –
частинок – близько 10 8 м/с гама- розпадається   ядер).
електрони, стаючи позитивно або розмірами ~  по
негативно зарядженими іонами. замкнених орбітах рухаються випромінювання не відхиляється у
Велику роль у розвитку уявлень про електрони, маса яких становить електричному і магнітному полях.
будову атома відіграли досліди Е. дуже малу частку маси атома. Радіоактивний розпад - природне
Резерфорда із вивчення розсіяння a-   Внаслідок того, що атом радіоактивне перетворення ядер.
частинок в речовині. електрично нейтральний, заряд ядра При цьому ядро, яке зазнає розпаду,
 ядер незмірно менше самих атомів, Насправді реакції синтезу легких зні типи паливних циклів, що ядерному реакторі виділяється
то зіткнення дуже рідкісні і ядер відбуваються з помітною залежать від типу pеактоpа і від енергія зв’язку нейтронів і протонів
довжина вільного пробігу навіть у інтенсивністю при значно нижчих того, як пpотікає кінцева стадія під час поділу ядер урану та
твердих тілах досягає кілька температурах, порядку 107 К. циклу. плутонію.
сантиметрів (у повітрі сотні Причина цього – наявність у Атомна енергія зумовлюється
метрів).  тепловому русі частинок з ядерними силами, які діють між 140. Зв'язок між енергією і масою
Розглядають три види взаємодії швидкостями, значно вищими від нуклонами, тобто нейтронами, і неминуче випливає з закону
нейтронів з речовиною:  середніх; крім того, істотну роль протонами. Енергія зв'язку, яка збереження енергії і того факту, що
Функція   називається пружне розсіювання на ядрах - коли відіграє так званий тунельний припадає на 1 нуклон, неоднакова маса тіла залежить від швидкості
експоненціальною функцією, отже частина енергії нейтрона ефект. Згідно з квантовою для різних ядер. Вона найбільша його руху. Це видно з простого
кількість «уцілілих» ядер передається ядру, інша частина механікою існує певна ймовірність для ядер середньої ваги (8,6 МеВ); прикладу. При нагріванні газу в
зменшується з часом за залишається у розсіяного нейтрона. того, що частинка проникне крізь для найважчих ядер — бл. 7,5 МеВ; посудині йому повідомляється
При пружному розсіянні внутрішня потенціальний бар’єр з енергією, для легких ядер вона змінюється від певна енергія. Швидкість
експоненціальним законом,
енергія ядра не змінюється, вона меншою від нього, проходячи наче 1,1 МеВ (дейтерій) до 7,0 МеВ хаотичного теплового руху молекул
графіком якого є спадна крива. лише набуває кінетичну енергію;  через тунель в бар’єрі. (4He). залежить від температури, і
непружне розсіювання на ядрах - Найсприятливіші умови Першу в світі атомну збільшується з нагріванням газу.
139. Радіоактивність - здатність коли внутрішня енергія віддачі створюються для реакцій синтезу електростанцію було збудовано в Збільшення швидкості руху
радіонуклідів спонтанно змінюється. Ядро стає збудженим і ядер ізотопів водню. СРСР і пущено 27 червня 1954. молекул згідно з формулою означає
перетворюватися в атоми інших повертаючись до нормального У реакціях синтезу виділяється Для одержання атомної енергії збільшення маси всіх молекул.
елементів, внаслідок переходу ядра стану може випустити гамма- енергії більше, ніж при діленні можна користуватися ядерними Отже, маса газу в посудині
з одного енергетичного стану в квант;  важких ядер. При синтезі 400 реакціями поділу і ядерними збільшується при збільшенні його
інший, що супроводжується захоплення нейтронів ядрами - при грамів гелію звільняється енергія, реакціями синтезу. Реакції синтезу внутрішньої енергії.
іонізуючим випромінюванням. У захопленні нейтронів ядрами еквівалентна 10 400 тонам вугілля, можуть відбуватися тільки тоді, За допомогою "теорії відносності»
нормальному стані співвідношення утворюється сильно порушена ядро, або 2 грами дейтерію дають 1013 коли ядра наближаються одне до Ейнштейн встановив формулу
між кількістю нейтронів і протонів яке, повертаючись до нормального джоуль енергії. одного на відстань, меншу за 10-13 зв'язку між енергією і масою:
в ядрі суворо визначений. Відстань стану, може випустити різні Але досі на Землі не вдалося см, на якій починають діяти ядерні E = mc2
між ними, їх енергія зв'язку - частинки.  здійснити керовану термоядерну сили. Зближенню ядер протидіють Енергія тіла або системи тіл
мінімальні, ядро стійке. У За енергії нейтрони діляться на реакцію, тому що для зближення кулонівські сили відштовхування; дорівнює масі, помноженої на
результаті опромінення нейтронами теплові, проміжні і швидкі. Для ядер атомів на близькі відстані тому, щоб ці сили подолати, ядра квадрат швидкості світла.
(або іншими частками), ядро захисту від нейтронного необхідна велика енергія. Єдина повинні мати достатню енергію. Якщо змінюється енергія системи,
переходить у збуджений стан. Через випромінювання застосовуються можливість – це перевести Одержання вільних нейтронів і то змінюється і її маса.
проміжок часу воно переходить у матеріали, що мають високу речовину в стан плазми, а потім прискорення руху заряджених Радіоактивний розпад - спонтанна
стійкий стан, а надлишкова енергія сповільнює і поглинаючою збільшити температуру плазми частинок вимагає витрати енергії. зміна складу нестабільних атомних
перетворюється у радіоактивне здатністю - вода, парафін, графіти, настільки, щоб ядра почали Імовірність попадання таких ядер ( заряду Z, масового числа A)
випромінювання ядра. Процес бор, кадмій і т.д.  взаємодіяти. Але поки що на Землі частинок у ядра дуже мала. Тому шляхом випускання елементарних
переходу ядер з нестійкого в стійке Основним джерелом нейтронів є не знайдено матеріалу, який би витрачена енергія перевищує частинок або ядерних фрагментів .
стан з випромінюванням працюючий реактор. Під дією витримав температуру 107 К. енергію, яка виділяється при Процес радіоактивного розпаду
надлишкової енергії називається нейтронів у реакторі відбувається Некерована реакція синтезу ядерних реакціях. Енергетичний також
радіоактивним розпадом.  активація теплоносія, вибухового типу була використана виграш можна дістати тільки в тому називають радіоактивністю, а
1. Природа, джерела, механізм конструкційних матеріалів, а також у водневій бомбі. випадку, коли перетворення відповідні елементи
взаємодії з речовиною, особливості продуктів корозії устаткування і Для утворення відбувається внаслідок ланцюгових радіоактивними. Радіоактивними
впливу на організм людини трубопроводів. Утворені при цьому високотемпературної призми реакцій. називають також речовини, що
нейтронного випромінювання  радіоактивні ізотопи є джерелами практикуються потужні імпульсні Ядерна енергетика (атомна містять радіоактивні ядра.
.1 1 .1 Нейтронне випромінювання  гамма-і бета - випромінювань. При електричні розряди в газах. У цих енергетика) — галузь енергетики, Розпад, що супроводжується
Основними видами радіоактивних розподілі урану в реакторі розрядах максимальна сила струму що використовує ядерну енергію випусканням альфа-частинок,
випромінювань при розпаді ядер є:  утворюються осколкові продукти досягає величини 2*106 А. Імпульси для електрифікації і теплофікації; назвали альфа-розпадом; розпад, що
гамма - випромінювання;  поділу володіють, в основному, такого струму дістають від область науки і техніки, що супроводжується випусканням
бета - випромінювання;  гамма-і бета-активністю, а також заряджених потужних батарей розробляє методи і засоби бета-частинок, був названий бета-
альфа - випромінювання;  газоподібні продукти поділу. конденсаторів. Імпульсні перетворення ядерної енергії в розпадом (в даний час відомо, що
нейтронне випромінювання.  141. Термоядерний синтез. електричні розряди проводяться в електричну і теплову. Основа існують типи бета-розпаду без
Нейтронне випромінювання. Термоядерна реакція — реакція дейтерієво-тритієвій суміші та ядерної енергетики — атомні випускання бета-частинок, проте
Нейтрони випромінюються ядрами синтезу (злиття) легких ядер, які інших газах. електростанції, які забезпечують бета-розпад завжди
при ядерних реакціях, коли відбуваються лише при високій Створення керованої термоядерної близько 6 % світового виробництва супроводжується
отримана ззовні ядром енергія температурі. У результаті реакції є генеральним напрямом енергії та 13-14 % електроенергії. випусканням нейтрино або
буває достатня для руйнування вимушеного зближення між ядрами енергетики майбутнього. Атомна електростанція в основному антинейтрино). Термін "гамма-
зв'язку нейтрона з ядром, у виникають сили притягання, 142. Атомна енергетика. складається із тих самих елементів, розпад" застосовується рідко;
результаті поділу ядер урану. Не достатні для втримання ядер. У АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА - що й звичайна теплова. Основна випускання ядром гамма-квантів
маючи заряду, нейтрони не такий спосіб утворюється новий область техніки, заснована на відмінність у генераторі енергії. У називають зазвичай ізомерних
взаємодіють з електричними елемент. У природі такі процеси використанні реакції поділу звичайному котлі використовується переходом. Гамма-випромінювання
полями електронів і ядер при відбуваються в зірках. На цих атомних ядеp для вироблення хімічна енергія згоряння часто супроводжує інші типи
проходженні через речовину і реакціях ґрунтується принцип дії теплоти та виробництва органічного палива, тобто енергія розпаду.
безперешкодно рухаються до водневої бомби. електpоенергіі. Існують pі зв’язку атомів вуглецю і кисню; в
зіткнення з ядром. А так як розміри
Альфа-розпад Правило зміщення Содді для β - - допомогою вильоту конверсійних
α-розпадом називають мимовільний Розпаду: електронів з атомної оболонки.
розпад атомного ядра на дочірнє Ізомерні стани можуть розпадатися
ядро і α-частинку (ядро атома 4 He). Приклад: також і за допомогою звичайних
α-розпад, як правило, відбувається у бета-і альфа-розпадів.
важких ядрах з масовим числом А ≥ Ланцюгова реакція — реакція,
Після β - -Розпаду елемент
140 (хоча є кілька винятків). продукти якої, своєю чергою,
зміщується на 1 клітку до
Усередині важких ядер за рахунок вступають у взаємодію з
кінця таблиці Менделєєва (заряд
властивості насичення ядерних сил початковими продуктами. У
ядра збільшується на одиницю),
утворюються відособлені α- ядерній фізиці ланцюгові реакції
тоді як масове число ядра при
частинки, що складаються з двох виникають під час поділу ядра,
цьому не змінюється.
протонів і двох нейтронів. зумовленому нейтроном. Поділ
Існують також інші типи бета-
Новоутворена α-частинка схильна відбувається з вивільненням
розпаду. В позитронному
більшого дії кулонівських сил кількох, здебільшого 2-3 нейтронів,
розпаді (бета-плюс-розпаді) ядро
відштовхування від протонів ядра, які в свою чергу можуть ініціювати
випускає позитрон і нейтрино. При
ніж окремі протони. Одночасно α- поділ інших ядер. Ймовірність
цьому заряд ядра зменшується на
частинка відчуває менше ядерне захоплення ядром нейтронів
одиницю (ядро зміщується на одну
тяжіння до нуклонами ядра, ніж залежить від їхньої швидкості, тому
клітку до початку таблиці
інші нуклони. Новоутворена альфа- для підтримання ланцюгової реакції
Менделєєва). Позитронний
частинки на кордоні ядра нейтрони необхідно сповільнювати.
розпад завжди супроводжується
відбивається від потенційного Оскільки частина нейтронів,
конкуруючим процесом
бар'єру всередину, однак з деякою утворених під час поділу,
- електронним захопленням (коли
вірогідністю вона може подолати втрачається, поглинаючись без
ядро захоплює електрон з атомної
його (див. Тунельний ефект) і поділу іншими ядрами або
оболонки і випускає нейтрино, при
вилетіти назовні. Зі зменшенням вилітаючи за межі реактора,
цьому заряд ядра також
енергії альфа-частинки проникність ланцюгову реакцію
зменшується на одиницю). Однак
потенційного бар'єру характеризують ефективним
зворотне невірно: багато нукліди,
експоненціально зменшується, коефіцієнтом розмноження k -
для яких позитронний розпад
тому час життя ядер з меншою кількістю новостворених нейтронів
заборонений, відчувають
енергією доступною альфа-розпаду під час одиничного акту поділу, які
електронний захоплення. Найбільш
за інших рівних умов більше. в свою чергу викликають поділ
рідкісним з відомих типів
Правило зміщення Содді для α- інших ядер. Якщо ефективний
радіоактивного розпаду є подвійний
розпаду: коефіцієнт розмноження більший за
бета-розпад, він виявлений на
одиницю, то число актів поділу
сьогодні лише для десяти нуклідів, і
 . збільшується, реакція розганяється,
періоди напіврозпаду перевищують
Приклад: вивільнюючи дедалі більше енергії і
10 19 років. Всі типи бета-розпаду
може завершитися вибухом. Така
зберігають масове число ядра.
 . реакція
Гамма-розпад (ізомерний перехід)
В результаті α-розпаду елемент називається надкритичною. Якщо
Майже всі ядра мають, крім
зміщується на 2 клітки до k менший від одиниці, реакція
основного квантового стану,
початку таблиці Менделєєва, згасає з часом. Такий режим
дискретний набір збуджених станів
масове число дочірнього ядра називається підкритичним. Для k =
з більшою енергією (винятком є
зменшується на 4. 1 перебіг реакції залишається
ядра 1 H, 2 H, 3 H і 3 He). Збуджені
Бета-розпад незмінним. Саме
стани можуть заселятися при
Беккерель довів, що β-промені є такий критичний режим
ядерних реакціях або
потоком електронів. β-розпад - це використовується в ядерних
радіоактивному розпаді інших ядер.
прояв слабкої взаємодії. реакторах.
Більшість порушених станів мають
β-розпад (точніше, бета-мінус-
дуже малі часи життя (менше
розпад, β - -Розпад) - це
наносекунди). Однак існують і
радіоактивний розпад, що
досить довгоживучі стану (чиї часи
супроводжується випусканням з
життя вимірюються мікросекунд,
ядра електрона і антинейтрино.
цілодобово або роками), які
β-розпад є внутрінуклонним
називаються ізомерних, хоча межа
процесом. Він відбувається
між ними і короткоживучими
внаслідок перетворення одного з d-
станами вельми умовна. Ізомерні
кварків в одному з нейтронів ядра
стану ядер, як правило,
в u-кварк, при цьому відбувається
розпадаються в основний стан
перетворення нейтрона в протон з
(іноді через кілька проміжних
випусканням електрона і
станів). При цьому
антинейтрино:
випромінюються один або кілька
гамма-квантів; збудження ядра
може зніматися також за