Електродинаміка А.

Ампера.
Проблеми далекодії та
близькодії.

Вишняченко Сергій
  Французький фізик і математик, творець
основ електродинаміки. Одиниця
вимірювання сили електричного струму системи
SI ампер названа на його честь.
Створив першу теорію, яка виражала
зв'язок електричних і магнітних явищ. Йому
належить гіпотеза (в розвитку) про
природу магнетизму, яка значно вплинула на
розвиток учення про електромагнітні явища:
магнітні властивості тіл зумовлені наявністю в
них молекулярних електричних струмів.

Андре́-Марі́ Ампе́р; 20 січня 1775,

Ліон — 10 червня 1836, Марсель)
 Взаємодія матерії невід'ємна властивість
матерії, що виступає як причина руху матерії.
Існують чотири типи взаємодії:
1. Гравітаційна взаємодія – відповідальна за взаємодію між тілами, які мають
масу. Є визначальним у мегасвіті – світі планет, зірок, галактик.
2. Електромагнітна взаємодія - відповідальна за взаємодії між електрично
зарядженими частинками та тілами. Істотно в макросвіті та атомних явищах.
Визначає будову та властивості атомів та молекул.
3. Сильна взаємодія - відповідальна за взаємодію між кварками та адронами,
за зв'язок нуклонів у ядрі. Є визначальним у мікросвіті.
4. Слабка взаємодія - відповідально за інші види взаємодії між елементарними
частинками - всі види бета-розпаду ядер, процеси взаємодії нейтрино з
речовиною, багато розпаду елементарних частинок. Виявляє себе у мікросвіті.
 Концепція близькодії
Передбачає, що взаємодія можлива лише
за безпосереднього контакту взаємодіючих
об'єктів, будь-яке вплив з відривом має
передаватися через матеріальних
посередників, про переносників взаємодії, з
кінцевою швидкістю.
Концепція близькодії була висунута
Аристотелем, який був переконаний у
відсутності порожнечі у світі. Отже, між будь-
якими двома взаємодіючими тілами
розташовується ряд тіл, що примикають один
до одного, які передають взаємодію при
безпосередньому контакті.

У XVII ст. Концепція близькодії була

розвинена Рене Декартом. У механіці
Декарта взаємодія відбувається шляхом
тиску чи удару, тобто при зіткненні тіл.
 Концепція далекодії
Передбачає, що взаємодія матеріальних тіл вимагає
матеріального посередника і може передаватися
миттєво.
Концепція далекодії простежувалася в атомістичній
теорії Демокріта і Левкіппа, оскільки взаємодія між
атомами передавалася через порожнечу.
У механічній картині світу, основоположником якої був
Ісаак Ньютон, прийнята концепція далекодії, у своїй
вважалося, що дію одного тіла інше – це і дію другого
перше, тобто взаємодія.
 Наприкінці XIX ст. виникла нова ідея-
ідея поля, основна роль якого -
передача взаємодії. Майкл Фарадей
висунув ідею електро магнітного поля,
що передає взаємодію при електризації
провідників та намагнічуванні
речовини. Розвинув і математично
оформив цю ідею Максвелл.

Майкл Фарадéй (22 вересня 1791, Лондон, Англія — 25

серпня 1867, Лондон, Англія) — англійський фізик і хімік,
основоположник вчення про електромагнітне поле
Тіло, що бере участь у взаємодії, створює
навколо себе поле, яке займає область
простору радіусом рівним радіусу взаємодії.
Інші тіла взаємодіють не безпосередньо з
першим тілом, а зі створеним ним полем у тих
точках, де вони знаходяться. Зміна стану одного
з тіл, що взаємодіють, викликає обурення
створеного ним поля, яке поширюється у
вигляді хвилі, досягає інших тіл, і тільки тоді їх
стан починає змінюватися.
В сучасній картині світу ідея поля отримала подальший
розвиток. Польовий механізм взаємодії був уточнений у
квантово-польовий механізм. З позицій сучасної фізики всі
форми існування матерії дискретні. Обурення поля – хвиля –
відповідно до корпускулярно-хвильового дуалізму, може
одночасно розглядатися як сукупність частинок – квантів полів.
Тому взаємодія, що переноситься полем, розглядається як
процес обміну квантами поля між тілами, що взаємодіють, і
частинками речовини. Кванти, якими обмінюються взаємодіючі
тіла, є звичайні частки, а віртуальні частки. Віртуальні частки
відрізняються тим, що виявити їх за час існування неможливо.
Про їх існування і властивості можна судити тільки побічно – за
силою взаємодії, що переноситься.
Ідея єдності різних сил природи та її
емпіричне підтвердження.
На початку ХІХ ст. починають
закладатися основи теорії
електрики та магнетизму.
Велику роль зіграло світоглядне
уявлення про єдність сил
природи. Початок тут поклав
датський фізик Х. К. Ерстед
(1777-1851)
Його увагу привернула ідея німецького
натурфілософа Ф. Шеллінга про взаємовплив
природних сил. У 1813 р. вчений поставив
проблему – з'ясувати зв'язок між
«вольтаїчною електрикою» та магнетизмом.
Рішення прийшло у 1820 р., коли виявилося,
що електричний струм створює навколо
провідника магнітне поле, що впливає на
магнітну стрілку.
1821 р. француз А. М. Ампер (1775-
1836)) встановив, що два
паралельні один одному
провідники з електричним
струмом поводяться як два магніти:
якщо струми йдуть в одному
напрямку, то провідники
притягуються, у разі протилежних
напрямків вони відштовхуються.
Англійський фізик М. Фарадей
поставив проблему зворотної
залежності: чи може магнітне поле
породжувати струм у провіднику? У
1831 р. він встановив, що у провіднику,
що у змінному магнітному полі,
утворюється струм. Так було відкрито
явище електромагнітної індукції.
Всі ці емпіричні закони поєднувала
математична теорія німецького фізика В. Є.
Вебера (1804-1891).
Її основу склала ідея далекодійних сил, які
споріднені з ньютонівською. гравітаційної
сили, що не потребує проміжного
середовища та діє миттєво. Авторитет
Ньютона у фізичному співтоваристві був
такий високий, що вчені сліпо
дотримувалися його заклику «не вигадувати
гіпотез» щодо механізму дії сил. І все-таки
тут знайшлися винятки, перш за все, в особі
Фарадея.
Емпіричні закони Фарадея перекладаються
мовою математики.
Як вихідний матеріал Максвелл взяв емпіричні
узагальнення Фарадея. Своє головне завдання
він бачив у тому, щоб надати їм відповідної
математичної форми. Ця робота виявилася
далеко неформальною, бо переклад
емпіричних образів на мову математики
вимагав особливої ​творчості. Так, аналізуючи
електромагнітну індукцію, Фарадей висунув
ідею «електротонічного стану», де зміна
магнітного поля викликає вихрове електричне
поле.