Чорноморський національний університет ім. П.

Могили ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ

Кафедра комп’ютерної інженерії Лекція 3-3

1. Постійний електричний струм. Інтегральна, диференціальна характеристики

електричного струму. Рівняння неперервності.
2. Дія електричного струму. Електричний опір.
Закон Ома для ділянки кола в інтегральній і диференціальній формі.
Робота та потужність електричного струму на ділянці кола. Закон Джоуля-Ленца.
3. Контактна різниця потенціалів. Стронні сили. Електрорушійна сила (е.р.с.).
Закон Ома для неоднорідної ділянки і повного кола.
Робота і потужність електричного струму для повного кола.
4. З’єднання провідників. Правила Кірхгофа.

Вже давно відомо (з часів винаходу лейденської

банки в 1745 р., а у 1786 році безпосереднє вста-
новлення М.Ван Марумом [3] зв’язку теплоти із
електричною іскрою), що проходження струму у про-
відниках супроводжується їх нагріванням. Відкриття італій-
ських вчених Л.Гальвани і А.Вольта [1, с.173] в період і 1789 по
1792 рр. контактних електричних явищ дали можливість створити перші гальванічні
джерела струму (так званий вольтов стовп, 1800 р.), за допомогою яких стало
можливим добувати електричний струм протягом довгого часу.
В 1802 р. російський вчений В.В.Петров [1, с.178] за допомогою гальванічних елементів великої
потужності (його батарея складалася з 2100 елементів і мала довжину 3 метри) відкрив електричну
дугу і вказав на можливість її застосування: „... является между ними весьма яркий белого цвета
свет или пламя от которого оные угли скорее или медлительнее загораются и от которого темный покой
довольно ясно освещен быть может”. Доречи, інтереси Василя Володимировича Петрова простягалися не
тільки на дослідження електричного струму в твердих тілах, він також досліджував електричний струм
у рідинах і газах. Він також досліджував явище люмінесценції.
У 1808р. англійський вчений Г.Деві здійснив електроліз водних розчинів лугів і одержав невідомі
раніше метали – натрій і калій. Він також встановив залежність електропровідності провідників від
їх розмірів та температури. А у 1820р. було відкриття паном Ерстедом магнітної дії електричного
струму і надалі властивості електрики вивчались у зв’язку із магнітним явищами. Завдяки А.Амперу та
його відкриттям магнітної взаємодії струмів у 1823р. у фізиці з’являється термін „електродинаміка”.
Відкриття Т.Зеєбеком термоелектрики у 1821р. дало можливість німецькому фізику Георгу Ому встановити
один з важливіших законів постійного струму. Саме у 1826 Г.Ом видав роботу „Визначення закону
провідності контактної електрики металами...”, в якій описує залежність провідності різних за ма-
теріалом провідників від їх довжини, діаметру (він використовував циліндричні провідники). В своїх
дослідах він користувався довгий час гальванічними елементами. Але він також вперше використав в
якості джерела ЕРС термоелемент (доречи і сам термін ЕРС, провідності та сили струму вів у фізику
саме він). Хоча є й печальні факти у житті дослідників. Ппротягом майже 10 років не визнавали
результатів робіт Г.Ома.
Встановлення закону теплової дії струму 1841р. Дж.Джоулем (він був пивоваром, чим, мабуть, і заробляв
на свої дослідження [2, с.93]), а у 1842р. Е.Х.Ленцем (звідки і назва закону), зробило свій внесок
у формулювання Г.Гельмгольцем фундаментального закону природи – закону збереження і перетворення
енергії. Доречи Еміль Хрістіанович у 17-літньому віці був запрошений у якості фізика приймати участь
у кругосвітній експедиції (погодиться, це непоганий спосіб мандрувати і ще отримувати найцінніше -
знання). 21 червня 1839 року Б.С.Якобі в своєму листі до М.Фарадея (раніше вчені за прийнятим тоді
звичаєм саме в такий спосіб повідомляли один одного про результати досліджень) повідомляє про
винахід методу гальванопластики та електродвигуна для судна, а також додає до листа пластинки, на
одній з яких методом гальванопластики було відтворено напис: „Фарадею з привітом від Якобі”. Одного
разу сер М.Фарадей висловив думку, що самі складні питання можна пояснити просто, не вживаючи „язика
ієрогліфів” (як з’ясувалося пізніше, він просто не володів математичним апаратом, тобто не знав).
Про нього навіть А.Ейнштейн висловиться так: „Ум, який ніколи не погрузав у формулах”.
Але те, що зробив Д.Максвелл – надав математичного вигляду закономірностям, встановленими Омом,
Ампером, Араго, Фарадеєм, Деві, Ленцем, Джоулем і багатьма іншими дослідниками, - спочатку, навіть
злякало вченого-експериментатора сера Фарадея [2, с.98], коли він „побачив таку математичну силу,
застосовану до питання, але потім здивувався, побачивши, що питання витримує це дуже добре”. Тоді,
навіть, сам Максвел ще й не здогадувався, що деяким його аналітичним висновкам ще не скоро буде
знайдено експериментальне підтвердження. Завдяки винаходам російського вченого П.М.Яблочкова елек-
трична дуга у 70-х роках ХІХ ст. широко використовувалася для електричного освітлення в дугових
лампах і прожекторах. Вперше лампи розжарення (теплова дія струму) винайшов російський вчений
О.М.Лодигін у 1872 році. Удосконалив її у 1879 американський винахідник Т.А.Едісон (він запатентував
понад 1300 винаходів). Теплова дія електричного струму використовується в електрометалургії, в
приладобудуванні, в автоматичних регулюючих та контролюючих системах тощо. Велика роль у розробці
методів електрозварювання належить українським вченим М.М.Бенардосу, Є.О.Патону, Б.Є.Патону та ін.

стор. 1 з 16
Чорноморський національний університет ім. П.Могили ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ
Кафедра комп’ютерної інженерії Лекція 3-3

ПОНЯТТЯ ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ [6,8]

Як ми вже з’ясували в лекції 17, вільними електричними зарядами вважають ті заряди які
разом із несучими їх частинками (носіями заряду) здатні на макроскопічні переміщення.
Їх упорядкований рух зумовлює виникнення електричних струмів.
Df Упорядкований рух електричних зарядів називається електричним струмом.
До зарядів цього типу відносять:
▪ вільні електрони в металах;
▪ електрони та іони атомів (або молекул) у вакуумі, газах або у неметалічних твердих
тілах;
▪ іони у розчинах неорганічних солей та кислот (т.з. електролітах), або у їх розп-
лавах;
У металах електричний струм являє собою дрейф вільних електронів проти електричного
поля, в електролітах – іонів різних знаків у протилежних напрямках, у напівпровідників
- електронів і дірок, у газах – електронів та іонів. Заряди, які створюють електричний
струм називаються носіями струму.
Df Упорядкований рух носіїв струму в провідному середовищі називається струмом про-
відності. Якщо рух зарядів відбувається разом з тілом, на якому вони містяться, то
такий струм називається конвекційним, прикладом яких можуть бути струми, які виникають
при падінні заряджених краплин в атмосфері під дією сили тяжіння. Короткочасні елект-
ричні струми виникають також у діелектриках внаслідок зміщення зв’язних електричних
зарядів під дією зовнішнього електричного поля і називаються струмами поляризації.
Локалізовані (або зв’язані, фіктивні) заряди це заряди локалізовані (фіксовані) на
структурних елементах твердих тіл. Вони можуть пересуватися лише в межах міжатомних
відстаней, та й то тільки-но час від часу, стрибком, після чого знов локалізуються на
довший час. Їх одночасне переміщення призводить до електричної поляризації твердого
тіла. Прикладами таких локалізованих зарядів можуть бути:
▪ електрони атомних оболонок, пов’язані в атомах та молекулах;
▪ позитивні та негативні іони в іонних кристалах;
▪ іони кристалічної решітки металів.
Не вдаючись поки що в механізм проходження струму, розглянемо це явище феноменологічно.
Хоч струм і являє собою рух дискретних зарядів, та в макроскопічному методі розгляду
приймають, що електричній струм утворюється рухом зарядів, неперервно розподілених у
просторі. В гідродинаміці аналогічно вивчають рух рідин.
За напрям електричного струму прийнято вважати напрям руху позитивних зарядів. Якщо
струм утворюється негативно зарядженими частинками, то напрям струму вважають проти-
лежним до напряму руху цих частинок.
Для полегшення аналізу проходження електричного струму в провідниках (подібно як і в
гідродинаміці) користуються лініями струму, якими називатиме лінії, в кожній точці
якої в даний момент часу дотична збігається з напрямом упорядкованого руху електричних
зарядів. За напрям ліній струму приймемо напрям електричного струму.
Кількісними характеристиками струму є скалярна величина – сила струму I і векторна

величина – густина струму j . Силою струму називається фізична величина, яка чисельно
дорівнює заряду, що проходить через поперечний переріз провідника за одиницю часу.
Якщо за нескінченно малий проміжок часу dt через поперечний переріз провідника прохо-
дить заряд dq , то миттєве значення сили струму дорівнюватиме:

dq
I= . (20.1)
dt

стор. 2 з 16
Чорноморський національний університет ім. П.Могили ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ
Кафедра комп’ютерної інженерії Лекція 3-3

ПОСТІЙНИЙ ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ [9]

Якщо сила струму і його напрям з часом не змінюються, то такий струм називається
стаціонарним або постійним. Аби електричний струм провідності був постійним необхідно,
аби напруженість електричного поля у всіх точках провідника, по якому тече електричний
струм, залишалася незмінною. Тобто будь-де у провіднику, по якому тече постійний еле-
ктричний струм, не повинні накопичуватися або «витікати» електричні заряди. У проти-
лежному випадку електричне поле цих зарядів змінювалося б. Зазначена умова означає, що
коло постійного струму повинно бути замкненим, а сила струму – однаковою у всі попе-
речних перерізах кола. Силу постійного струму можна знайти із співвідношення:
q
I= , (20.2)
t
де q - електричний заряд, який проходить через поперечний переріз провідника за час
t . Сила струму в СІ вимірюється в амперах: I = A (на честь відомого фізика Андре Марі
Ампера, він вперше виділив поняття електричного струму та електричного кола [1,
с.184]). Одиниця сили струму є однією з сьомі основних в СІ. Її означення взагалі то
з’явилося завдяки дослідженням магнітної взаємодії провідників із струмом. Про це ми
дізнаємося у наступній лекції. На основі (20.2) й встановлено одиницю заряду – кулон.
ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ
У загальному випадку електричний струм може бути розподілений по перерізу провідника,
через який він проходить, нерівномірно. Для характеристики нерівномірного розподілу
електричного струму по перерізу провідника уведено поняття густини струму.
Під густиною струму у кожній даній точці провідника розуміють границю, д якої прямує
відношення сили струму I до елемента площі перерізу S , розміщеного перпендикулярно
до напряму струму, при S  0 , тобто:
I dI
j = lim = . (20.3)
S  0  S dS
Якщо електричний струм розподілений рівномірно по перерізу провідника, через який він
проходить, то густина струму:
I
j= , (20.4)
S
де S - площа поперечного перерізу. Одиницею густини струму в СІ є ампер на метр
квадратний:  j = -2 .
A
м
Якщо у провіднику заряд окремого носія струму дорівнює e , а їхня концентрація - n , і

середня швидкість упорядкованого (дрейфуючого) руху - u , то згідно з означенням (20.4)
та (20.2) густина струму дорівнюватиме:
q enV r 
j== , а оскільки об’єм V  rS , то  u .
St St t

Оскільки швидкість u є вектором, то густина струму також буде векторною величиною:
 
j = ne u . (20.5)
 
Швидкість u - характеризує рух носіїв струму у даній точці, тому вектор j визначає
електричний струм у тій самій точці провідника.

Встановимо зв’язок між об’ємною густиною заряду =  x, y, z, t  і густиною струму j . Для
цього достатньо уважно придивиться до формули (20.5), де добуток ne  є не чим іншим
як густиною заряду  = ne :

dq t  d 2 qt 
 x, y, z, t  =    ,
dV 
dS , d r (20.6)


де dr - радіус-вектор елементу одиничного об’єму провідника. Отже, густина струму:

стор. 3 з 16
Чорноморський національний університет ім. П.Могили ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ
Кафедра комп’ютерної інженерії Лекція 3-3

 
j = u . (20.7)
Якщо густина заряду  є функцією лише координат:  = 
x, y, z  , тобто від часу не залежить, то струм буде ста- Переріз провідника,
розділений на
ціонарним, або постійним. елементарні площадки
З виразу (20.7) яскраво видно, що вектор густини струму
показує напрям руху носіїв заряду. З (20.3) видно, що
для знаходження повного струму (або силу струму) необ-
хідно інтегрувати скалярний добуток густини струму на

вектор елементарної площадки dS перерізу провідника 
 n
(рис. 20.1). Зверніть увагу, що вектор dS є перпенди-
кулярним (нормальним) до елементарної площадки, тоді як

вектор j - не обов’язково нормальний до площадки. Сила 
струму є інтегральною скалярною характеристикою процесу
j
протікання струму, на відміну від густини струму, яка є Рис. 20.1.
векторною диференційною характеристикою:

 
 
I   j , dS , (20.8)
S

Інтегрування в (20.8) ведеться по всій площі перерізу (по всіх елементарних площадках).
РІВНЯННЯ НЕПЕРЕРВНОСТІ

 
  
Якщо ми врахуємо (20.1), а також те що j, n = jn , тобто jn - компонента вектора j на
 
напрямок нормалі n до елементу поверхні dS (тобто до вектора dS ), то з (20.8)
отримаємо так зване рівняння неперервності (нерозривності):
dq
=   jn dS , (20.9)
dt S

де знак мінус вказує на зменшення заряду в об’ємі V , тобто заряд витікатиме з об’єму
V . Якщо інтеграл по поверхні провідника є нульовим  jn dS  0 , тобто I  0 , то q  const
S
, отже заряд розподілений рівномірно по поверхні провідника.
Врахувавши, що через об’ємну густину заряду  заряд можна виразити як q  dV , де
dV  dx dy dz - об’єм паралелепіпеду, то права частина формули (20.9) матиме вигляд:
 j jy jz    jx jy jz 
  jn dS =   x   dV . В такому випадку:     .
S  x y z  t  x y z 
З урахуванням поняття дивергенції, уведеного в лекції 19, рівняння неперервності:
 
  div j .
t
Для того щоб в колі виник постійний струм, необхідно виконати дві умови:
1. згідно з рівнянням неперервності (20.9) коло повинно бути замкненим, тобто воно
повинно складатися з провідних ділянок;
2. у замкненому колі струму повинен бути пристрій, здатний створювати і підтримувати
різницю потенціалів за рахунок роботи будь-яких сил неелектричної природи. Такі
пристрої називають джерелами електричного струму.

стор. 4 з 16
 Чорноморський національний університет ім. П.Могили ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ
Кафедра комп’ютерної інженерії Лекція 3-3

ДІЯ ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ [8]

Взагалі то рух електронів та іонів безпосередньо побачити неможливо. Тому про існування струму та
його величину судять по явищам, які він викликає. Головні властивості електричного струму наступні:
▪ Теплова дія.
Проходження електричного струму в усіх провідниках супроводжується тепловими ефектами (виді-
лення тепла – ефект Джоуля-Ленца).
▪ Хімічна дія.
Проходження струму супроводжується також хімічними ефектами, особливо у електролітах, де спосте-
рігається електроліз – перенесення іонів різного знаку у різних напрямах. Доречи, дослідженням
саме цієї дії електричного струму Г.Деві та його учень М.Фарадей присвятили багато часу і сил
[1,2], останній навіть дав назву електродам: катод і анод (хоча і не дуже вдалу).
Провідники, в яких не спостерігається хімічна дія струму називаються провідниками І-го роду:
метали, вугілля. Провідники, в яких може відбуватися електроліз називаються провідниками ІІ-го
роду або електролітами: водні розчини кислот та солей, та деякі хімічні сполуки у як рідкому, так
і в твердому стані. Цікавим фактом є те, що завжди на від’ємному електродів (катоді) виділяються
метали та водень, а на додатному (аноді) завжди залишки хімічної реакції. Докладніше у [8, с.110]
▪ Магнітна дія.
Проходження струму супроводжується також створенням навколо провідника магнітного поля. Маг-
нітне поле провідника зі струмом відхиляло магнітну стрілку компасу в дослідах Ерстеда [1,2],
навіть й легенда про відкриття цього явища існує [2]. Докладніше у [8, с.110]. У наступних
лекціях розглянемо це явище детально.
ПОНЯТТЯ ОПОРУ
Як вже зазначалось, електричний струм у провідниках пов’язаний з напрямленим рухом носіїв заряду вздовж
провідника. Для створення такого руху носіїв заряду у провіднику необхідно, щоб на них діяла сила:
 
F = qE , (20.10)
де q - заряд частинок, потік яких створює струм. З (20.10) випливає, що всередині провідника, по
якому проходить постійний струм, існує стаціонарне (незмінне в часі) електричне поле з певною

напруженістю E . Воно зумовлює стаціонарний рух електричних зарядів – постійний струм. Стаціонарне
ЕП за своїми фізичними властивостями не відрізняється від електростатичного поля, оскільки воно
є полем електричних зарядів, розміщених у певних ділянках кола струму з незмінною в часі густиною.
Якщо струм постійний, то густина електричних зарядів у будь-якій точці провідника не змінюється
з часом, хоч має місце потік електричних зарядів. Тут на місце тих зарядів, що переходять в інше
місце, надходять нові заряди. Такі заряди, як підтверджує дослід, створюють у просторі таке саме
кулонівське ЕП, яке створили б нерухомі заряди тієї ж густини. З цього випливає, що ЕП стаціонарних
струмів також є потенціальним.
Проте, не слід вважати, що ЕП постійних струмів і кулонівське поле зарядів те саме. Між ними є
істотні відмінності. При рівновазі зарядів напруженість кулонівського поля у провіднику дорівнює
нулю. ЕП постійних струмів є також кулонівським полем, але заряди, що його збуджують, знаходяться
у русі, тому що поле постійних струмів існує і всередині провідника. При його відсутності у
провіднику струму не було б. Якщо силові лінії електростатичного поля завжди перпендикулярні до
поверхні провідника, то при наявності стаціонарного струму у провіднику його поверхня не є екві-
потенціальною, і лінії напруженості поля напрямлені під гострим кутом до провідника в напрямі
струму.
Оскільки поле постійних струмів має потенціальний характер, можна застосовувати поняття потенціалу
окремих точок кола постійного струму і поняття різниці потенціалів між ними.
Німецький фізик Георг Ом у 1827 р. [1, 6] експериментально довів, що сила струму I в провіднику
прямо пропорційна напрузі U на його кінцях:
I =G U , (20.11)
де G - коефіцієнт пропорційності, який залежить від розмірів провідника, матеріалу, з якого він
виготовлений, та його фізичного стану. Його називають електричною провідністю провідника.

стор. 5 з 16
 Чорноморський національний університет ім. П.Могили ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ
Кафедра комп’ютерної інженерії Лекція 3-3

На практиці частіше користуються оберненою до електропровідності величною, яку Ом назвав опором

провідника:
1
R= . (20.12)
G
Електричний опір металів зв’язаний з розсіянням електронів провідності на теплових коливаннях
кристалічної решітки і на структурних неоднорідностях.
ЗАКОН ОМА В ІНТЕГРАЛЬНІЙ ФОРМІ ДЛЯ ДІЛЯНКИ КОЛА [5-8]
Формулу (20.11) можна переписати у наступному вигляді:
U
I= , (20.13)
R
 
Опір провідника в СІ вимірюють в омах: R = Ом , а провідність – в сименсах: G = Cм .  
На основі (20.13) визначають одиницю опору [6].
Формула (20.13) виражає в інтегральній формі закон Ома для ділянки однорідного кола.
Ділянку кола називають однорідною, якщо на ній немає джерел струму. Закон Ома справ-
джується з великою точністю для металевих провідників та електролітів. Відхилення від
закону Ома становить близько 1% для струмів дуже великої густини – кількох мільйонів
ампер на 1 см2. Закон порушується і в тих випадках, коли в провідниках не вистачає
носіїв електричних зарядів і настає насичення струму (несамостійний розряд у газах),
а також при досить високих напругах та ін. Залежність струму у провіднику від напруги
на його кінцях I = f U  називають вольт-амперною характеристикою провідника (ВАХ).

ЗАЛЕЖНІСТЬ ОПОРУ ВІД ТЕМПЕРАТУРИ

Зауважимо, що опір провідника в першому наближенні не залежить від сили струму, який
проходить по провіднику, а залежить від його геометричних розмірів, форми та від
матеріалу провідника і його стану. Для однорідних провідників циліндричної форми:
l
R =ρ , (20.14)
S
де l - довжина провідника, S - площа поперечного перерізу, ρ - коефіцієнт пропорційності, який
залежить від матеріалу та фізичного стану провідника. Його називають питомим опором матеріалу.

Одиницею виміру в СІ є: ρ = Ом м .
Питомий опір провідників значною мірою залежить від домішок, а також від способу виготовлення
провідників. Найменший питомий опір мають срібло і мідь (див. таблицю нижче). На практиці для
передавання електричної енергії використовують дріт із міді або алюмінію. Для виготовлення реоста-
тів, котушок опору використовують сплави з великим питомим опором (ніхром, нікелін).

Питомий опір Питомий опір

Речовина Речовина
ρ , Ом м ρ , Ом м
Срібло
1.66 1.63108 10% водний розчин NaCl 0.0825
Мідь Хімічно чиста вода
1.78 108 ~ 10
6

Платина Скло натрове

11.0 108 ~ 10
9

Фарфор
Константан: 60% Cu , 40% Ni 49.0 108 ~ 10
13

Янтар, плавлений кварц

Ніхром: 67,5% Ni , 15% Cr , 110108 > 10
18

16% Fe , 1,5% Mn
5
Графіт ~ 3 10

Як уже зазначалося питомий опір провідників залежить не тільки від хімічного складу
речовини, а й від його стану, зокрема температури. Залежність питомого опору однорідної
речовини від температури характеризують температурним коефіцієнтом опору α :
1 dρ
α= . (20.15)
ρ dT

стор. 6 з 16
 Чорноморський національний університет ім. П.Могили ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ
Кафедра комп’ютерної інженерії Лекція 3-3

Температурний коефіцієнт опору α чисельно дорівнює відносній зміні опору провідника при зміні
його температури на 1 K . Величина α для різних речовин різна. Для всіх чистих металів α близький
до 1 / 273 K 1 . Він також може дещо змінюватися при зміні температури даної речовини. Деякі сплави
4 1
мають досить малі значення α , наприклад, для константану α = 0.110 K . Дріт із таких сплавів
використовують для виготовлення еталонів опору, котушок вимірювальних місткових схем тощо.
Як показують досліди, для кожного хімічно чистого металевого провідника існує певний інтервал
температур, в якому залежність питомого опору від температури має лінійний характер, тобто:
ρ = ρ0 1 α t  , (20.16)

де ρ0 - питомий опір, що відповідає початку температурного інтервалу. Здебільшого за

0
початок цього інтервалу беруть температуру 0 С. Залежність опору металів від темпера-
тури покладено в основу роботи приладів для вимірювання температури (термометри опору),
енергії випромінювання (болометри) та автоматичних пристроїв для термостатування, тер-
морегулювання будь-яких процесів з великою точністю.
ЗАКОН ОМА ДЛЯ ДІЛЯНКИ КОЛА В ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІЙ ФОРМІ [5-8]
Для отримання закону Ома в диференційній формі, скористуємося
поняттям густини струму, яка встановлює зв’язок між характе-
ристиками струму в певній точці провідника. виділимо подумки I
(рис. 20.2) в однорідному провіднику прямий циліндр довжиною
l з площею основи S , так щоб його твірні збігалися з
напрямом ліній струму. Вважатимемо, що різниця потенціалів у
S
перерізах 1 і 2   = 1 -  2 ( 1 <  2 ), а опір виділеного
l
циліндра R =ρ . Закон Ома для цього елемента провідника:
S 1
  1    l 2
I= =   S Рис. 20.2.
l ρ  l 
ρ
S
. (20.17)
Розділивши зліва і справа (20.17) на S маємо:
I 1   
j= =  . (20.18)
S ρ  l 
1
Введемо позначення: σ= . (20.19)
ρ
Величина σ називається питомою провідністю провідника. Оскільки напруженість поля в
даній точці провідника:
  
lim    =E, (20.20)
 l 
l  0

то вираз (20.18) перепишемо у наступному вигляді:

j=σ E. (20.21)
 
Оскільки напрям E і j збігаються, то (20.21) перепишемо у векторній формі:
 
j=σ E . (20.22)
Співвідношення (20.22) виражає закон Ома у диференційній формі, якій встановлює зв’язок між
параметрами струму в даній точці провідника. Закон Ома виведений для однорідного провідника, тобто
при цьому вважалося, що лінії струму співпадають лініями напруженості електростатичного поля. На
цьому заснований метод експериментального дослідження електричних полів [8, с.122] (так званий
метод електролітичної ванни), цим, доречи, ви й будете займатися під час виконання однієї з робіт
лабораторного практикуму з електрики та магнетизму. Результати розрахунків дозволяють зрозуміти
дію заземлення в лініях зв’язку [8, с.123].

стор. 7 з 16
Чорноморський національний університет ім. П.Могили ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ
Кафедра комп’ютерної інженерії Лекція 3-3

РОБОТА І ПОТУЖНІСТЬ СТРУМУ НА ДІЛЯНЦІ КОЛА [5-8]

Якщо по ділянці провідника опором R , на кінцях якої напруга U , проходить струм I ,
то через його поперечний переріз за час dt буде перенесено електричний заряд dq = I dt .
За означенням напруга між довільними точками провідника дорівнює роботі, яка викону-
ється при перенесенні одиниці заряду між цими точками провідника. При перенесенні
заряду dq виконується робота:
A = U dq = I U dt . (20.23)
У випадку постійного струму:
A=I U t . (20.24)
На сонові закону Ома можна також записати:
U2
A = I2R t = t. (20.25)
R
Вирази (20.24), (20.25) справедливі для постійного струму будь-якої ділянки кола. Якщо
струм з часом змінюється за яких-то умов, тобто I = I t  , то роботу струму за час t
можна визначити інтегруванням:
t

A =  I 2 t R dt . (20.26)
0

Однією з характеристик електричного струму та його споживачів є потужність N , яка

чисельно дорівнює роботі постійного струму за одиницю часу:
A 2 U2
N= =I U =I R = . (20.27)
dt R
ЗАКОН ДЖОУЛЯ-ЛЕНЦА [5-8]
Якщо постійний струм проходить по нерухомому провіднику, в якому відсутні хімічні
реакції, робота струму перетворюється у внутрішню енергію провідника і він нагріва-
ється. Вивчаючи саме теплову дію електричного струму, англійський вчений Д.Джоуль і
російський Е.Ленц відкрили закон, який формулюється так: кількість теплоти Q , що
виділяється в провіднику при проходженні в ньому постійного струму, прямо пропорційна
квадрату сили струму I , опору провідника R і часу проходження струму, тобто:

Q = I2 R t . (20.28)

Оскільки кількість теплоти Q і робота A є кількісні міри перетворення енергії елек-

тричного струму у внутрішню енергію, то всі формули роботи, які наведені раніше (20.23)-
(20.27) можуть бути використані для визначення кількості теплоти.
Користуючись співвідношенням I = j S = σ E S і (20.19), вираз (20.28) перепишемо так:
l
Q = σ 2 E 2 S2 ρ t =σ E2 S l t , (20.29)
S
де Q=σ E2 V t , (20.30)
де Sl  V - об’єм провідника. Кількість теплоти, що виділяється в одинці об’єму про-
відника за одиницю часу (фактично, це потужність одиниці об’єму провідника):
Q
=σ E .
2
w= (20.31)
Vt
На основі закону Ома в диференційній формі (20.22) перепишемо (20.31) так:
 
 .
w = j, E (20.32)

стор. 8 з 16
Чорноморський національний університет ім. П.Могили ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ
Кафедра комп’ютерної інженерії Лекція 3-3

Співвідношення (20.32) виражає закон Джоуля-Ленца у диференційно-векторній формі через

локальні характеристики провідника і елективного поля в ньому.
Інтегральна форма закону Джоуля-Ленца виглядатиме наступним чином:
U2
N = IU = I 2 R = , (20.33)
R
де N - теплова потужність електричного струму в частині провідника з опором R , силою
струму I та напругою U . Отже, в загальному випадку закон Джоуля-Ленца формулюється
так: проходження струму на ділянці кола супроводжується виділенням певної потужності
(енергії).

КОНТАКТНА РІЗНИЦЯ ПОТЕНЦІАЛІВ [15,с.105]

Розрахунок електричних кіл постійного струму базується на використанні закону Ома. Для
однорідної ділянки кола застосування закону Ома були розглянуті під час минулої лекції.
А от як визначити силу струму у неоднорідній ділянці електричного кола, тобто на кінцях
якої є певна різниця потенціалів і всередині якої наявні стрибки потенціалів, напри-
клад, включено гальванічний елемент або акумулятор.
Аби зрозуміти саме поняття «неоднорідна ділянка», ми розглянемо декілька прикладів.
1. Візьмемо два електроскопи [14,с.25], з укріпленими
на їх стержнях металевими відерцями. В одне з них
I
наллємо дистильованої води та зануримо в неї пара-
фінову кульку на ізольованій ручці. Якщо тепер вий- A B
няти кульку з води та занурити її у порожнє відерце
другого електроскопа, то можна побачити, що листочки 1 A B 2
електроскопів розійдуться, причому на однаковий кут. Рис. 21.1.
Причому цей ефект не залежить ні від глибини занурення кульки, ні від швидкості її
руху. Якщо ж, діставши кульку з відерця, сполучити обидва електроскопи, то можна
побачити, що листочки обох електроскопів спадуть, що свідчить про те, що заряди,
набуті водою і кулькою, однакові за величиною, та протилежні за знаком.
Цей дослід демонструє той простий факт, що виникнення електричних зарядів при тісному
стиканні різних тіл, буває й тоді, коли тертя між цими тілами немає. Отже, розділення
зарядів і виникнення подвійного електричного шару буває при стиканні (контакті) всяких
двох різних тіл: ізоляторів чи провідників, твердих тіл, рідин чи газів. Саме цей факт
дозволяє пояснити явища, що виникають під час контактів.
2. Якщо сполучити послідовно два різних провідника A і B , наприклад, мідний ( Cu )
та цинковий ( Zn ) (рис. 21.1), то між ними виникне стрибок потенціалу (який наявний
навіть при відсутності струму). Аби виявити цей стрибок, достатньо замкнути кінці
провідників A і B на провідник ІІ-го роду (лекція 20). Нагадаю, що це такий
провідник, в якому при проходженні електричного заряду по ньому, відбуваються
хімічні зміни (в металах таких змін не відбувається). Саме так свого часу Луїджі
Гальвані під час препарації жаби виявив явище [14,с.158], яке тепер носить назву
«контактної різниці потенціалів» (детальніше читайте в [8,с.422]). Однак йому не
вдалося описати фізику цього явища. Це зробив Аллессандро Вольта у 1797 році. Він
до того ж встановив правило – правило Вольта: в замкненому колі, яке складається
з довільної кількості металів (тобто провідників І-го роду) алгебраїчна сума по-
тенціалів дорівнює нулю.
Вольта встановив ряд металів, в яких кожен попередній метал при з’єднанні з будь-яким
наступним електризується позитивно: Al , Zn , Sn , Cd , Pb , Sb , Bi , Hg , Fe , Cu ,
Ag , Au , Pt , Pd . Виявити контактну різницю потенціалів можна за допомогою дуже
наочного досліду із електроскопом, описаного в [15,с.105].
Фізичні причини виникнення контактної різниці потенціалів полягають у відмінних:
▪ роботах виходу електронів з різних матеріалів, т.т. мінімальної роботи, яку необ-
хідно здійснити, аби видалити електрон з речовини у вакуум;
▪ величинах концентрацій вільних електронів у різних матеріалів.

стор. 9 з 16
 Чорноморський національний університет ім. П.Могили ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ
Кафедра комп’ютерної інженерії Лекція 3-3

Величина стрибка потенціалу залежить від роду металів, а також від чистоти їхніх поверхонь та від
температури. Саме на останньому факті засновано так зване явище термоелектрики, про яке ви можете
дізнатися, наприклад, з [8,с.426].
Отже, тепер більш менш стає зрозумілим поняття неоднорідна ділянка кола - фактично це ділянка
кола, яка являє собою контакт двох різних провідників із стрибком потенціалу в місті контакту.
Дослідимо тепер поведінку струму на такій неоднорідній ділянці кола [15,с.106]. Для цього зовнішні
кінці провідників A і B (рис. 21.1) під’єднаємо до джерела постійної напруги. Позначимо поте-
нціал лівого кінця провідника A через 1 , а потенціал правого кінця провідника B через  2 .
Потенціали металів A і B в місті контакту позначимо через  A і  B . Оскільки тепер в провідниках
тече струм, то, зрозуміло 1   A і  2   B . Запишемо закон Ома для кожної з однорідних ділянок
A і B . Оскільки провідники з’єднані послідовно, через них тече один і той самий струм I .
Вважатимемо, що струм на рис. 21.1 тече зліва направо, тоді:
1   A  IR A ,  B   2  IR B , (21.1)

де R A і R B - опори ділянок A і B . Складемо почленно рівняння (21.1) та перегрупуємо

доданки в лівій частини наступним чином:
1  2   B  A   IR A  R B  . (21.2)

Сума R A  R B  = R - є повним опором досліджуваної неоднорідної ділянки. Різниця поте-

нціалів 1   2  = U - є напругою, яка прикладена до лівого кінця провідника A та
правого кінця B , причому 1 - потенціал точки від якої тече струм,  2 - потенціал
точки до якої тече струм. Різниця B  A  =  - стрибок потенціалу в місті контакту
металів, який не залежить від величини струму а визначається тільки природою металів
та температурою. Тепер перепишемо (21.2) так:
U
I . (21.3)
R
Цей вираз і є законом Ома для неоднорідної ділянки кола. Знак  визначається тим,
підвищує чи знижує стрибок B  A  значення потенціалу в колі в напрямі протікання
струму: якщо підвищує, то   0 , якщо знижує, то   0 .
Якщо сполучити кінці провідників A і B , то в такому замкненому колі U  0 :

I , (21.4)
R
де  - алгебраїчна сума стрибків потенціалів між всіма парами сполучених провідників.
Дослідним шляхом встановлено: якщо контакти між різними металами знаходяться при од-
наковій температурі, то сума стрибків буде нульовою   0 .
СТОРОННІ СИЛИ [6,8]. ЕЛЕКТРОРУШІЙНА СИЛА
З минулої лекції вам відомо, що при наявності у провіднику постійного струму в ньому
існує ЕП, яке має як ряд спільних рис з кулонівським полем нерухомих зарядів, так і
відмінностей. Найбільш істотна відмінність ЕП постійних струмів від електростатичного
полягає в тому, що для підтримання першого необхідні неперервні витрати енергії, тоді
як в електростатичному полі ніяких перетворень енергії не відбувається.
При перенесенні електричних зарядів у провіднику під дією сил ЕП виконується робота.
Коли провідник нерухомий, то ця робота йде на збільшення внутрішньої енергії, тобто
провідник нагрівається. У зв’язку з тим, що струм постійний, вся енергія, яка виділя-
ється на ділянці електричного кола повинна неперервно поповнюватись за рахунок інших
видів енергії – механічної, хімічної, внутрішньої енергії випромінювання тощо.
Це поповнення енергії неможливе за рахунок кулонівських сил, оскільки циркуляція век-

тора напруженості Eкул електростатичного поля дорівнює нулю (лекція 20). Інакше кажучи,
необхідною умовою підтримання постійного струму є наявність на певних ділянках кола
сил не електростатичного походження, які є причиною розділення електричних зарядів,
так званих сторонніх сил. Робота сторонніх сил повинна компенсувати втрати енергії з
системи, підтримувати стаціонарне ЕП.

стор. 10 з 16
 Чорноморський національний університет ім. П.Могили ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ
Кафедра комп’ютерної інженерії Лекція 3-3

Фізична природа сторонніх сил у різних джерелах різна, наприклад:

▪ перетворення механічної роботи в енергію ЕП, як, наприклад, в електростатичних
машинах (генератор Ван-де-Граафа [5,с.221; 8,с.57; 10,с.144]);
▪ хімічної природи (гальванічні елементи [8,с.18,127], акумулятори [8,с.420]);
▪ перетворення теплової енергії в енергію ЕП (у контактних явищах [8,с.422-435]),
▪ перетворення енергії випромінювання у електричну (явище фотоефекту, про яке ми
поговоримо наступного семестру)
▪ про ще один спосіб підтримання руху електричних зарядів ви дізнаєтеся під час
вивчення магнітних явищ у наступних лекціях.
Повернемося до випадку [14,с.159], коли хоч одна з ділянок кола виявляється провідником ІІ-го
роду. Зміна хімічного складу цього провідника може бути початком ряду хімічних перетворень, в
результаті яких внутрішня (хімічна) енергія тіл, з яких складається коло, зменшуватиметься, і за
рахунок зменшення цієї енергії може підтримуватися струм в колі. Отже, різниця потенціалів виникає
не тільки при контакті твердих тіл, але й твердих тіл з рідинами. При цьому можуть відбуватися
хімічні реакції.
Наприклад, якщо цинкову пластину Zn опустити в розчин сірчаної кислоти H 2SO 4 [14,с.162;
15,с.204], цинк почне розчиняться (рис. 21.2). При цьому, в розчин уходять не нейтральні атоми
Zn , а позитивні іони Zn   , в результаті чого розчин заряджається позитивно, а цинкова пластина
– негативно. При цьому між розчином та пластиною виникає різниця потенціалів. При деякому потен-
ціалі металу відносно розчину, так званому електрохімічному потенціалі, перехід іонів цинку в
розчин припиняється - встановиться рівновага: кількість іонів, що переходять у розчин за якийсь
час, почне дорівнювати кількості іонів, які осідають з розчину за той самий час. Рівновага
залежить від властивостей металу, рідини та від концентрації іонів металу в розчині. При контакті
металу з водою метал заряджається більш негативно, ніж при контакті з розчином солі, який містить
іони металу. Отже, при невеликій концентрації іонів в розчині може відбуватися зворотній процес,
при якому позитивні іони почнуть осаджуватися на металі і він заряджатиметься позитивно. Таким
чином, при різних комбінаціях металів, рідин і концентрації іонів у розчинах можуть виникати різні
електрохімічні потенціали.
Оскільки електрохімічний потенціал залежить від концентрації іонів металу, домовилися брати роз-
чин, який містить в 1 л розчину 1 моль іонів металу, поділений на валентність іону. Електрохімічний
потенціал металу відносно такого розчину називається абсолютним нормальним електрохімічним поте-
нціалом. Наприклад, для розчинів в сірчаній кислоті цей потенціал для Zn дорівнює  0.5 В, а для
Cu дорівнює  0.6 В.
Якщо два різних метали занурено в розчин (рис. 21.3), то між ними виникає різниця потенціалів,
яка дорівнює різниці їх електрохімічних потенціалів. Сукупність двох
металів і розчину називається гальванічним елементом , а різниця по-
тенціалів між ними і є електрорушійною силою (е.р.с.) елемента. За-
уважу, що при стиканні з електролітами всі метали заряджаються нега-
тивно [14,с.162].
Отже, найпростіший гальванічний елемент (елемент Вольти)
(рис. 21.3) складається з мідної та цинкової пластинок, які
називають електродами елемента, занурених у слабкий водяний
розчин сірчаної кислоти [14,с.160; 15,с.205]. Мідна пластинка Zn  
заряджається позитивно, а цинк - негативно. Позитивний елек-
трод ще називають анодом, а негативний – катодом. Врахувавши H 2SO 4
електрохімічні потенціали металів, отримаємо, що е.р.с. еле-
 
мента Вольти дорівнює 0.6   0.5 B  1.1 B . Рис. 21.2.

До речі, коли елемент розімкнений, між кожним електродом та електро- Cu Zn

літом встановлюється рівновага. Якщо ж тепер замкнути електроди еле- 1 .1 B
менту, наприклад, на невеличку лампочку, то через те що, між Cu і
Zn існує різниця потенціалів, в зовнішньому колі електрони почнуть
виходити від електрода з нижчим потенціалом Zn  до електрода з вищим
Cu  . При цьому рівновага між електродами та електролітом порушу-
ється. Цинк Zn  знову почне розчинятися – у розчин переходитимуть

додаткові іони Zn , а на цинку залишатимуться електрони, які від-
H 2SO 4
новлюють його заряд. Іони Cu  навпаки – нейтралізуватимуться на
Рис. 21.3.
стор. 11 з 16
 Чорноморський національний університет ім. П.Могили ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ
Кафедра комп’ютерної інженерії Лекція 3-3

електроді надлишковими електронами і осаджуватимуться на ньому у вигляді нейтральних атомів. Таким

чином, в результаті розчинення Zn та осадження Cu різниця потенціалів між цими електродами весь
час зберігатиме постійне значення і в колі довго йтиме струм постійної величини.
Є ще один дуже простий та наочний дослід, який демонструє виникнення е.р.с. під дією сили тяжіння
та на основі контактного явища [14,с.96]. Полягає він в тому, що у високу склянку з дистильованою
водою занурено на різні глибини два сполучені між собою металеві електроди, приєднані до чутливого
гальванометра. Якщо у воду кидати скляні кульки (які при стиканні з водою заряджаються негативно),
то при їх контакті із нижньою пластиною, заряджатимуть її негативно. Оскільки частина молекул води
набуватиме позитивного заряду, то верхній електрод заряджатиметься позитивно. Гальванометр фік-
суватиме струм.
Отже, як видно з наведеного вище, сили електростатичного походження самі не можуть підтримувати
постійного струму в провіднику, опір якого відмінний від нуля. Під дією кулонівських сил, заряди
можуть тільки перерозподілятися на поверхні провідника, яка одразу ж стає еквіпотенціальною. Отже,
в певних ділянках кола сили, що діють з боку ЕП, не є єдиною причиною струму. Існують ще й інші
сили, які діють на заряди і разом з силами поля зумовлюють постійний струм. Щоб врахувати дію цих
 ст
сил вводять характеристику - вектор напруженості поля сторонніх сил E , що за означенням чисельно
дорівнює силі яка діє на одиничний позитивний заряд. Тоді повна сила, що діє на одиничний пози-
  ст   ст
тивний заряд, визначається вектором ( E + E ), де E - напруженість електричного поля, E -
напруженість поля сторонніх сил.
Пристрій, в якому виникають сторонні сили, називають джерелом струму. Нагадаємо, що за позитивний
напрямок електричного струму приймається напрям руху позитивних зарядів. Негативні заряди рухаються
проти напряму струму. На рис. 21.4 показане повне електричне коло з джерелом струму та зовнішнім
опором R , в якому тече струм сили I . Джерела струму на схемах звичайно зображують двома рисками,
причому довша риска – це позитивний полюс (+), а коротша і товща – негативний полюс (-).
ЗАКОН ОМА ДЛЯ НЕОДНОРІДНОЇ ДІЛЯНКИ І ПОВНОГО КОЛА [6,8]
В замкненому колі постійного струму роботу сторонніх сил, яка була б виконана при
переміщенні одиниці позитивного заряду в напрямі струму вздовж всього кола, називати-
мемо так як її колись назвав сам Г.Ом – електрорушійною силою (е.р.с.)  , тобто:

 

 =  E ст , d l =  E l dl ,
ст
(21.5)
L L
ст
 
де El E ст на напрям переміщення l . З виразу (21.5) випливає, що
- проекція вектора
 
 ст   
сторонні сили не потенціальні, оскільки  E , d l  0 . Рівність j = σ E , яка виражає
L
закон Ома для однорідних провідників, не справджується для неоднорідних провідників:
при переході від одного провідника до іншого в місцях стику на заряди діють не тільки

сили електричного поля, а й сторонні сили. При спільній дії поля E і поля сторонніх

сил E ст повинен виникнути струм густиною:
  
j = σ ( E + E ст ). (21.6)
 
цей вираз являє собою диференціальну форму узагальненого закону Ома,
або законом Ома для неоднорідної ділянки кола у диференційній формі, , r
з якого можна отримати і інтегральну форму. Для цього помножимо R

рівняння (21.6) скалярно на елемент d l осі провідника, взятий у

напрямі вектора j , і проінтегруємо від перерізу 1 до перерізу 2 I
нерозгалуженого кола струму: Рис. 21.4.
  
  2
  
2
j, d l   2  ст 
1 σ 1 E, d l + 1 E , d l .
= (21.7)

 
 
j, d l jdl cos  ρ dl
Оскільки: = =I = I dR , (21.8)
σ σ S
де I - сила струму, S - площа поперечного перерізу провідника, dR - опір елемента
 
провідника довжиною dl , а j  d l ; сила струму I однакова в усіх перерізах кола, то
рівняння (21.8) набуває вигляду:

стор. 12 з 16
 Чорноморський національний університет ім. П.Могили ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ
Кафедра комп’ютерної інженерії Лекція 3-3

2 2
I dR 12 =  E l dl +  Eст
l dl , (21.9)
1 1

де R 12 - опір ділянки кола. Електричне поле стаціонарного струму має потенціальній характер, тому:
2

 E dl =  — 
1
l 1 2 . (21.10)

E dl = 12 ,
ст
Величину: l (21.11)
1

й називають електрорушійною силою, що діє на ділянці кола провідника між перерізами 1

і 2. Як видно, одиниця вимірювання е.р.с. є такою ж самою як і у різниці потенціалів
(напрузі), тобто: [ 12 ]=В. Тоді з (21.9) маємо:

I R 12 = 1 —  2 + 12 . (21.12)
Рівняння (21.12) є узагальненим законом Ома в інтегральній формі, або законом Ома для
неоднорідної ділянки кола в інтегральній формі. Порівняйте з (21.3).
Якщо електричне коло замкнене, то точки 1 і 2 збігаються, тому 1 =  2 і R 12 = R заг ( R заг
- загальний опір всього кола). Тоді закон Ома для повного кола:
I R заг =  , (21.13)
де  - алгебраїчна сума всіх е.р.с., які діють у цьому колі. Якщо замкнене коло
складається з джерела струму (з е.р.с.  і внутрішнім опором r ) та зовнішньої частини,
яка має опір R , то:
1
I = . (21.14)
Rr
Рівняння (21.14) також виражає закон Ома для повного кола. Ця форма запису найчастіше
використовується при розв’язуванні практичних задач.
Якщо коло розімкнене, тобто струму в ньому немає ( I = 0 ), то з (21.12) випливає, що 1
—  2 = 12 . Таким чином, щоб знайти е.р.с. джерела струму, слід виміряти різницю потен-
ціалів на його клемах при розімкненому зовнішньому колі.
РОБОТА І ПОТУЖНІСТЬ ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ ДЛЯ ПОВНОГО КОЛА [6,8]
Оскільки е.р.с. джерела струму дорівнює роботі, що виконується джерелом при перенесенні
одиниці заряду по всьому колу, то при постійному струмі I за час t виконується робота:
A  q  It (21.15)
Або на основі закону Ома для повного кола:
1
A = 2 t . (21.16)
Rr
Повна, або загальна потужність джерела:
1
Nзаг =  2 . (21.17)
Rr
Потужність споживачів називають корисною потужністю:
1
N кор = I 2 R =  2 R . (21.18)
R  r 2
Відношення корисної потужності до загальної потужності визначає ККД джерела струму:

N кор R
η= = . (21.19)
N заг Rr

стор. 13 з 16
 Чорноморський національний університет ім. П.Могили ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ
Кафедра комп’ютерної інженерії Лекція 3-3

З формули (21.17) випливає, що повна потужність буде максимальна при R = 0 (коротке замикання). За
такої умови корисна потужність N кор і коефіцієнт корисної дії η дорівнюють нулю. Якщо опір спожи-
вача значно більший від внутрішнього опору джерела і опору підвідних провідників, тобто R  r
1
(фактично – коло розімкнене), то N кор   2 і η  1 . Незважаючи на те що в цих випадках і корисна
R
і загальна потужності можуть бути малими, майже вся потужність джерела виділяється у навантаженні.
При короткому замиканні ( R = 0 , точніше, коли R  r , тобто різниця потенціалів на кінцях джерела
спричинить появу більшого за власний (при розімкненому колі) струму всередині джерела) внаслідок великих
струмів можуть зазнати швидкого нагрівання внутрішні частини джерел, що може привести до виходу їх з
ладу. Тому короткі замикання потужних джерел струму (динамо-машини, акумуляторні батареї) недопустимі.
Звернемо увагу, вся робота, виконана струмом, здійснюється за рахунок енергії джерела струму.
Розглянемо різні способи з’єднання провідників у колі
На рис. 21.5 показане послідовне з’єднання опорів. при такому з’єднанні загальне па-
діння напруги дорівнює сумі падінь напруги на кожному резисторі:
U  U1  U2  U3 , (21.20)

через кожний з резисторів тече однаковий струм I , а їх загальний опір дорівнює сумі
опорів резисторів:

R  R1  R 2  R 3 . (21.21)
На наступному рис. 21.6 показане паралельне з’єднання провідників (резисторів). В цьому
випадку однаковою є напруга на всіх резисторах і на кожному з них ( U ); сила струму
на „вході” та „виході” (до точки розгалуження А і після точки В) є сумою сил струмів,
що течуть по кожному резисторові, і загальний опір знаходять з формул:
I  I1  I2  I3 (21.22)

1 1 1 1
   (21.23)
R R1 R 2 R 3
Розглянемо тепер способи з’єднання джерел струму. Почнемо з послідовного з’єднання,
коли з’єднують різнойменні полюси, як на рис. 21.7. У такому випадку сумарна е.р.с. є
просто сумою е.р.с. кожного джерела, а їх внутрішні опори також сумуються:
  1  2  3 (21.24)

r  r1  r2  r3 (21.25)
При такому способі з’єднання ми виграємо в електрорушійній силі, але збільшуємо внутрішній опір
складного джерела.
Не набагато складнішою є ситуація паралельного з’єднання джерел струму, яка показана на наступному
рис. 21.8. Розглянемо лише випадок, який найчастіше застосовують на практиці – три однакових е.р.с.,
з’єднаних паралельно. В такому випадку повна е.р.с. дорівнює  - електрорушійній силі кожного з
джерел, а загальний внутрішній опір зменшується в три рази, як це випливає з формули (21.23), якщо
в ній покласти R1  R 2  R 3  r . Отже, при такому з’єднанні ми не виграємо в е.р.с., але зменшуємо
внутрішній опір складного джерела.
R1 I1 2
  
I
R1 R2 R3 R2
I I2 I 1 3 
A B I
U1 U2 U3 R3 I3 R

U
Рис. 21.5. Рис. 21.6. Рис. 21.7. Рис. 21.8.

стор. 14 з 16
Чорноморський національний університет ім. П.Могили ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ
Кафедра комп’ютерної інженерії Лекція 3-3

Закон Ома дає можливість проводити розрахунки в найпростіших електричних колах, які
являють собою один замкнутий контур. На практиці у переважній більшості мають справу
із складними, так званими розгалуженими колами. Для них за заданими опорами ділянок
кола і діючими на них електрорушійними силами можна знайти сили струмів у всіх ділянках
і, навпаки, для забезпечення необхідних сил струмів у відповідних ділянках кіл можна
розрахувати відповідні е.р.с.. Для розрахунків розгалужених кіл користуються правилами
Кірхгофа.
ПЕРШЕ ПРАВИЛО КІРХГОФА [5-8]
I1
Це правило встановлює взаємозв’язок між струмами в провідниках, що
I3 сходяться у вузлі. Вузлом розгалуженого кола називають точку, в якій
I4 сходяться три і більше провідники. Нехай постійні струми I1 , I 2 , I3
I2 I5 входять у вузол, а струми I 4 , I5 виходять з нього (рис. 21.9). Тоді на
Рис. 21.9. основі закону збереженні електричного заряду можна записати:
I1 + I 2 + I3 = I 4 + I5 . (21.26.а)
рівняння (21.26.а) виражає перше правило Кірхгофа, або:
I1 + I 2 + I3 - I 4 - I5 = 0 . (21.26.б)
Для зручності користування рівнянням (21.26.б), струмам, що входять у вузол, надають
один знак, а струмам, що виходять, - протилежний. Так, якщо вважати струми, що входять,
додатними, а струми, що виходять, - від’ємними, то перше правило Кірхгофа можна сфор-
мулювати так: алгебраїчна сума усіх струмів, що сходяться у будь-якому вузлі розгалу-
женого кола, дорівнює нулю:
N

I
i 1
i =0 . (21.27)

ДРУГЕ ПРАВИЛО КІРХГОФА [5-8]

Виділимо в розгалуженому колі простий замкнути–й контур, наприклад АВСDА (рис. 21.10).
застосувавши закон Ома у формі (21.12) до кожної ділянки кола цього контура, дістанемо:
A —  B = I1 R 1 + I1 r1 - 1 , (21.28)

 B - C = I 2 R 2 + I 2 r2 -  2 , (21.29)

C -  D = I 3 R 3 , (21.30)

 D - A = I 4 R 4 + I 4 r3 -  3 , (21.31)
Після почленного складання цих рівностей отримаємо:
I1 R 1 + I1 r1 + I 2 R 2 + I 2 r2 + I3 R 3 + I 4 R 4 + I 4 r3 = 1 +  2 +  3 . (21.32)
Аналогічні співвідношення отримаємо для будь якого простого за- 1 R2
мкнутого контуру. Узагальнюючи (21.32), дістанемо:
r1  2
i k k
R1 r2
 Ii R i +  Ii rk =   k , (21.33)
i 1 i ,k 1 k 1 I1 I2
R4  3 R3
де i - кількість ділянок у замкненому простому контурі, k -
кількість джерел е.р.с., що діють у цьому контурі. Співвідношення I4 r3 I3
(21.33) виражає друге правило Кірхгофа: у будь-якому простому
замкнутому контурі, довільно обраному у розгалуженому електрич- R6
ному колі алгебраїчна сума добутків сил струмів на опори відпо-  4 r4 R7
відних ділянок цього контура дорівнює алгебраїчній сумі електро- r5
R5
рушійних сил, що діють у цьому контурі. I6  5
Суми у виразі (21.33) мають зміст алгебраїчних сум. Знаки дода-
I5 I7
нків визначаються знаками струмів I i і електрорушійних сил  k .
При користуванні правилами Кірхгофа струмам приписують певні на-
прями. Цей вибір є довільним. Обхід для всіх замкнутих контурів Рис. 21.10.

стор. 15 з 16
Чорноморський національний університет ім. П.Могили ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ
Кафедра комп’ютерної інженерії Лекція 3-3

розгалуженого кола треба здійснювати в одному напрямі. Найчастіше обхід контура виби-
рають за стрілкою годинника.
Струми вважають додатними, якщо їхній напрям збігається з напрямом обходу по замкнутому
контуру, а від’ємними будуть струми, напрям яких протилежний напряму обходу по контуру.
Електрорушійні сили вважають додатними, якщо їхній власний струм збігається з напрямом
обходу, тобто ті е.р.с., для яких напрям обходу збігається з переходом від негативного
до позитивного полюса. У противному разі е.р.с. вважають від’ємними.
Рівнянь складають стільки, щоб в них входили всі електрорушійні сили і опори дільниць.
Якщо при розв’язуванні системи рівнянь сили струмів виявляються додатними, то це озна-
чає, що напрям їх обрано правильно. У противному разі дійсний напрям струму протилежний
до обраного.
З прикладами застосування правил Кірхгофа (місток Уітстона, компенсаційний метод ви-
мірювання електрорушійних сил джерел струму - метод Поггендорфа) ви можете ознайомитися
самостійно з [5-8] та на лабораторному практикумі.

ЛІТЕРАТУРА
1. Кудрявцев П.С. Курс истории физики. – М.: Просвещение, 1982.–448 С.
2. Дягилев Ф.М. Из истории физики и жизни ее творцов.–М.: Просвещение, 1986.–255 С.
3. Храмов Ю.А. Физики: биографический справочник. – К.: Наукова думка, 1977.–511 С.
4. Хрестоматия по физике: учеб пособие по физике для уч-ся 8-10 классов. – М.: Про-
свещение, 1982.–223 С.
5. Савельев И.В. Курс общей физики. Т.2. Электричество и магнетизм. Волны. Оптика. –
М.: Наука, 1983 – 496 С.
6. Кучерук І.М., Горбачук І.Т. Загальна фізика: Електрика і магнетизм. – К.: Вища
шк., 1995. – 392 С.
7. Бушок Г.Ф., Левандовський В.В., Півень Г.Ф. Курс фізики. Кн. 1. Фізичні основи
механіки. Електрика і магнетизм. – К.: Либідь, 2001. – 448 С.
8. Калашников С.Г. Электричество. – М.:Наука, 1985. – 576 С.
9. Детлаф А.А., Яворский Б.М. Курс физики. – М.: Высш. шк.., 1989. – 608 с.
10. Парселл Э. Электричество и магнетизм. Берклеевский курс физики. Т.2. – М.: Наука,
1971. – 448 с.
11. Кузьмичев В.Е. Законы и формулы физики. Справочник.–Киев:Наук.думка, 1989.–864 с.
12. Матвеев А.Н. Электричество и магнетизм. Т.3. – М.: Высш.школа, 1983. – 463 с.
13. Зисман Г.А., Тодес О.М. Курс общей физики. Т.2. Электричество и магнетизм. – М.:
Наука, 1974. – 352 с.

стор. 16 з 16