ГІПОТЕЗА АМПЕРА

Виконав:
учень 9-Б класу
КГ №21 КМР
Стадник Ілля
 А. Ампер спостерігаючи дію на
магнітну стрілку провідника зі струмом і
з’ясувавши, що котушки зі струмом поводяться як
постійні магніти, висунув гіпотезу щодо
пояснення магнітних властивостей речовин.
Гіпотеза Ампера:
Всередині речовини існує величезна кількість незгасаючих малих колових струмів.

Механізм намагнічування тіл відповідно до гіпотези Ампера:

а — колові струми орієнтовані безладно, тіло не є намагніченим;
б — колові струми орієнтовані в певному напрямку, тіло намагнічене.

За гіпотезою Ампера, усередині молекул та атомів циркулюють елементарні електричні

струми. На сьогодні ми добре знаємо, що ці струми утворюються внаслідок руху електронів в атомах,
тобто кожен атом має магнітні властивості. Якщо атоми всередині тіла орієнтовані хаотично внаслідок
теплового руху, то дії внутрішньоатомних струмів взаємно компенсуються і магнітних властивостей
тіло не виявляє (рис. а). У намагніченому стані елементарні струми в тілі орієнтовані так, що їхні дії
додаються (рис. б).
Гіпотеза Ампера пояснює, чому магнітна стрілка й рамка зі струмом у магнітному полі
поводяться однаково. Стрілку (постійний магніт) можна розглядати як велику складну сукупність
маленьких рамок зі струмом, зорієнтованих однаково.
Сучасна теорія магнетизму ґрунтується на законах квантової механіки і теорії відносності А.
Ейнштейна.
 У просторі, який оточує провідник зі струмом, діють сили, завдяки яким
рухається магнітна стрілка. Такі сили почали називати магнітними.
Оскільки магнітна взаємодія проявлялась на відстані, то є зміст говорити про
існування магнітного поля – особливого виду матерії, засобами якої передається магнітна
взаємодія.

Те, що магнітні властивості провідника зі струмом залежать від сили і напряму

струмом, було доведено Ампером. Ампер встановив, що два паралельні провідники, по
яким тече електричний струм, по-різному взаємодіють в залежності від напряму струму.
Якщо по обом провідникам струм тече в одному напрямі, вони притягуються один до
одного, а якщо і взаємно протилежних, то відштовхуються. Сила взаємного притягання чи
відштовхування двох паралельних провідників зі струмом залежала від сили струм, який
протікав ними. З цього Ампер зробив висновок, що магнітні властивості, які проявляли ці
провідники, у кожному з випадків різні.

Якщо струми, які протікають по двом паралельним провідникам, Дослід Ампера по взаємодії
співнапрямлені, то провідники притягуються, якщо протилежно провідників зі струмом
напрямлені - то відштовхуються
 З точки зору Ампера, елементарний магніт – це коловий струм, який циркулює
всередині невеликої частинки речовини: атома чи молекули. Коли тіло не намагнічене, ці
колові струму безладно орієнтуються у тілі, компенсуючи магнітні властивості один
одного. При намагнічуванні тіла (внесенні його у зовнішнє магнітне поле) більша чи
менша частина цих струмів встановлюється паралельно один одному. Орієнтуючись
певним чином, магнітні властивості цих колових струмів вже не компенсують, а навпаки
підсилюють один одного, в результаті тіло набуває магнітних властивостей. Стає цілком
зрозуміло неподільність південного і північного полюсів магніту, про які ми говорили
раніше. Кожен елементарний магніт являє собою виток струму.

Таким чином можна зробити наступні висновки:

 Ніяких «магнітних зарядів» не існує. Кожен атом речовини можна розглядати як коловий струм
(стосовно його магнітних властивостей). Магнітне поле намагніченого тіла складається з
магнітних полів цих колових струмів.

 У ненамагніченому тілі всі елементарні струми розміщені хаотично, і тому ми не спостерігаємо у

зовнішньому просторі будь-яких магнітних властивостей цього тіла.

 Процес намагнічування тіла полягає у тому, що під впливом зовнішнього магнітного поля його
елементарні струми в більшій чи меншій мірі встановлюються паралельно один одному,
підсилюючи один одного і створюючи результуюче магнітне поле.
 Гіпотеза Ампера допомогла пояснити багато явищ магнетизму, таких як взаємодія
між магнітами, взаємодія між електричним струмом та магнітним полем, а також взаємодія
між електричним струмом та намагніченою речовиною.
У кінці XIX століття ця гіпотеза була експериментально підтверджена, і вона
стала важливою складовою частиною сучасної електродинаміки.

До речі, з допомогою досліду проведеним Ампером було дано фізичне тлумачення одного
ампера як одиниці вимірювання сили струму. Можливо, найбільш уважні з вас помітили, що, вивчаючи
електричний струм, ми дали означення одного вольта, одного ома, одного кулона, але не розтлумачили
фізичний зміст одного ампера. Слід зауважити, що одиниця вимірювання «ампер» належить до
основних одиниць вимірювання СІ, отже, для неї у природі існує еталон вимірювання.
Так ось:
Один ампер – це сила такого постійного струму, який під час проходження по двох паралельних
прямолінійних нескінченно довгих провідниках дуже малого перерізу, розташованих у вакуумі на
відстані 1 м один від одного, спричинює між провідниками силу взаємодії, що дорівнює 2*10-7Н на
кожний метр довжини.