Доклад на тему Видатні вчені-фізики

Логвинов Андрій
 1.Зміст
1.Зміст
2. Введення
3. Тема
4. Мета
5.Висновок
2.В цьому докладі я розкажу про деяких видатних
вчених-фізиків України(Патон Борис Євгенович, Сергій
Павлович Корольов, Ландау Лев Давидович)
3.Видатні вчені-фізики України
4.Дізнатися більше про вчених-фізиків
5.Ми дізналися дату, місце народження та смерті, кими
були, які фізичні відкриття здійснили такі фізики, як
Патон Борис Євгенович, Сергій Павлович Корольов і
Ландау Лев Давидович.
 Патон Борис Євгенович
Патон Борис Євгенович (нар.  1918, Київ, Українська
Держава) — український науковець у галузі
зварювальних процесів, металургії і металів, доктор
технічних наук (1952); Президент НАН України
(з 1962), перший нагороджений званням Герой
України; директор Інституту електрозварювання імені
Євгена Патона НАН України (з 1953); генеральний
директор Міжгалузевого науково-технічного
комплексу «Інститут електрозварювання імені
Є. О. Патона» (з1986); президент Міжнародної
асоціації академій наук (з 1993); член Ради з питань
науки та науково-технічної політики при Президентові України (з
березня 1996); голова Комітету зДержавної премії України в галузі науки і
техніки (з грудня 1996); член Державної комісії з питань реформування,
розвитку Збройних сил України, інших військових формувань, озброєння та
військової техніки (з березня 2003); перший заступник голови Національної
ради зі сталого розвитку України (з травня 2003).Депутат Верховної Ради
СРСР 6-11-го скликань, заступник голови Ради Союзу Верховної Ради СРСР.
Народний депутат СРСР у 1989 — 1991 р. Депутат Верховної Ради УРСР 5-
11-го скликань. Член Президії Верховної Ради УРСР 6-9-го скликань.

Наукові дослідження
Автор понад 1000 публікацій. Наукові дослідження присвячені
процесам автоматичного і напівавтоматичного зварювання під флюсом,
розробці теоретичних основ створення автоматів і напівавтоматів
для дугового зварювання і зварювальних джерел живлення; умовам
тривалого горіння дуги та її регулювання; проблемі керування
зварювальними процесами. Вивчає системи керування з різноманітними
кібернетичними приладами, працює над створенням зварювальних роботів.
Велику увагу приділяє вивченню металургії зварювання, вдосконаленню
існуючих і створенню нових металевих матеріалів.
Очолював дослідження із застосування зварювальних джерел теплоти в
спеціальних плавильних агрегатах, які увінчалися створенням нової галузі
якісної металургії — спецелектрометалургії (електрошлаковий, плазмово-
дуговий та електронно-променевий переплави). Борис Патон — автор ідеї та
один з розробників методу електрозварювання м'яких тканин. За розробку та
освоєння методу колектив авторів у 2004 році було відзначено Державною
премією в галузі науки і техніки.
 Сергій Павлович Корольов
Сергій Павлович Корольов (30 грудня 1906р.,
Житомир, Волинська губернія, Російська
імперія — 14 січня 1966, Москва, СРСР) —
український радянський вчений у галузі ракето-
будування та космонавтики, конструктор,
основоположник практичної космонавтики.
Академік АН СРСР (з 1958). Конструктор
перших штучних супутників Землі і космічних
кораблів.
Сім років (1939–1945) провів в ув'язненні в ГУЛАГ.
Після звільнення очолив ракетну програму СРСР.
Під його керівництвом було запущено
першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник
Землі, перший політ людини в космос та вихід людини в космос. У 1946 році
- головний конструктор балістичних ракет. Під його керівництвом
створюються перші у Радянському Союзі балістичні ракети: Р-1 — копія
німецької А-4/Фау-2, створена на її основі вдосконалена Р-2, оперативно-
тактична Р-11 та її перша в СРСР модифікація для підводних човнів Р-11ФМ,
ракета середньої дальності Р-5, модифікація якої Р-5М стала першою в світі
ракетою — носієм ядерного боєзаряду. Майже усі ракети мали свої
модифікації і використовувались для наукових досліджень верхніх шарів
атмосфери. Від серпня 1956 року — керівник і головний конструктор
найбільшого в державі ракетного центру — ОКБ-1. Найважливішим
конструкторським досягненням С. П. Корольова була перша у світі
міжконтинентальна балістична ракета Р-7, перший вдалий пуск якої відбувся
27 серпня 1957 року. Р-7 стала основою для створення цілої родини ракет-
носіїв, що забезпечили низку фундаментальних досягнень у галузі
безпілотної та пілотованої космонавтики.
4 жовтня 1957 року вперше в історії вивели на орбіту штучний
супутник Землі. 12 квітня 1961 року - перший космічний політ на
кораблі «Восток» Юрія Гагаріна. 12 жовтня 1964 року виведено на орбіту
перший багатомісний корабель серії «Восход» з екіпажем на борту.
18 березня 1965 р. Член навколоземної експедиції корабля «Восход-2»
О. Леонов уперше в історії виходить із корабля у відкритий космічний
простір.
Під керівництвом головного конструктора Корольова створено перші
космічні апарати серій «Луна», «Венера», «Марс», «Зонд», деякі супутники
серії «Космос», а також проект космічного корабля «Союз». Він не
обмежував своєї діяльності ракетоносіями й космічними апаратами і
продовжував розробляти принципово нові конструкції космічних кораблів.
14 січня 1966 року Сергій Корольов, не доживши до 60 років, помер.
 Ландау Лев Давидович
Лев Давидович Ландау (9  січня 1908, Баку — 1
квітня 1968, Москва) — радянський фізик,
академік АН СРСР з 1946. Член академій наук
Данії, Нідерландів, Американської академії наук і
мистецтв (США), Французького фізичного
товариства, Лондонського фізичного товариства і
Лондонського королівського товариства.
Наукова спадщина Ландау так велика і
різноманітна, що навіть важко уявити, як могла
встигнути це зробити одна людина всього за 40
років. Він розробив теорію діамагнетизму вільних
електронів — діамагнетизм Ландау (1930), разом
з Євгеном Ліфшицем створив теорію
доменної структури  феромагнетиків і отримав рівняння руху магнітного
моменту — рівняння Ландау-Ліфшиця  (1935), ввів понят-
тя антиферомагнетизму, як особливої фази магнетика (1936), вивів кінетичне
рівняння для плазми у випадку кулонівської взаємодії і встановив виг-
ляд інтеграла зіткнень для заряджених часток (1936), створив теоріюфазових
переходів другого роду (1935—1937), уперше отримав співвідношення
між густиною рівнів у ядрі і енергією збудження (1937), що дозволяє вважати
Ландау одним з творців статистичної теорії ядра (1937), створив
теорію надплинності гелію II, поклавши тим самим початок створенню
фізики квантових рідин (1940—1941), спільно з Віталієм Лазаревичем
Гінзбургом побудував феноменологічну теорію надпровідності (1950),
розвинув теорію фермі-рідини (1956), одночасно з Абдусом
Саламом, Тзундао Чі й Чженьнін Янгом і незалежно від них запропонував
закон збереження комбінованої парності і висунув теорію
двокомпонентного нейтрино (1957). За піонерські дослідження в галузі теорії
конденсованих середовищ, зокрема теорії рідкого гелію, в 1962 році Ландау
була присуджена Нобелівська премія з фізики.
Величезною заслугою Ландау є створення школи фізиків-теоретиків, до
складу якої входили такі вчені як О. О. Абрикосов, А. Б. Мігдал,
І.Я.Померанчук,  І. М. Ліфшиць,Є. М. Ліфшиць, Л. П. Питаєвський, І. М.
Халатников, Ю. М. Каган. Ландау є творцем класичного курсу теоретичної
фізики (спільно з Євгеном Ліфшицем). «Механіка», «Теорія поля», «Квантова
механіка», «Статистична фізика», «Механіка суцільних середовищ»,
«Електродинаміка суцільних середовищ», а все разом багатотомний «Курс
теоретичної фізики», який перекладений багатьма мовами і досі
поціновується студентами-фізиками.