ХАРКІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ

ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 164

ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
“РЕАКТИВНИЙ РУХ. ФІЗИЧНІ ОСНОВИ РАКЕТНОЇ ТЕХНІКИ.
ДОСЯГНЕННЯ КОСМОНАВТИКИ”

Виконала: Козік Анастасія В’ячеславівна,

учениця 9-Г класу

Харків

2019
 ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. Реактивний рух 4
1.1 Визначення реактивного руху 4
1.2 Історія реактивного руху 5
1.3 Хто відкрив реактивний рух? 5
РОЗДІЛ ІІ. Основи ракетної техніки 6
2.1 Процес ракетного запуску 6
2.2 Ракетна техніка 6
2.3 Будова ракети 7

РОЗДІЛ ІІІ. Космонавтика 8

3.1 Науковці в сфері космонавтики та реактивного руху8
3.2 Перші космонавти 9
РОЗДІЛ IV. Українська ракетна техніка 12
4.1 Ракети України у кінці XX – на початку XXI ст. 12
ВИСНОВКИ 13
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 14

2
 ВСТУП

Фізика є однією з найважливіших наук. Вона справила настільки

серйозний вплив на життя людства, що цього просто неможливо не
помітити. Тим не менш, багато людей не відразу дадуть відповідь на
питання про її призначення.
Заслуги фізики важко переоцінити. Будучи наукою, що вивчає
найбільш загальні і фундаментальні закони оточуючого нас світу, вона
невпізнанно змінила життя людини. Колись терміни «фізика» і
«філософія» були синонімами, так як обидві дисципліни були спрямовані
на пізнання світобудови і керуючих ним законів. Але пізніше, з початком
науково-технічної революції, фізика стала окремим науковим напрямком.
Без цієї науки не були б можливі і космічні польоти. Завдяки
відкриттю Ісааком Ньютоном закону всесвітнього тяжіння з’явилася
можливість розрахувати силу, необхідну для виведення космічного
корабля на орбіту Землі. Знання законів небесної механіки дозволяє
запущеним із Землі автоматичним міжпланетним станції успішно досягати
інших планет, долаючи мільйони кілометрів і точно виходячи до
призначеної мети.

рис. 1.1

3
 РОЗДІЛ І
РЕАКТИВНИЙ РУХ

1.1 Визначення реактивного руху

Реактивний рух - рух, що виникає за рахунок відкидання частини маси тіла
із певною швидкістю.
В реальних випадках реактивний рух виникає за рахунок сталого
викидання газів, які утворюються при спалюванні палива. При цьому маса
тіла змінюється неперервно. Спалювання забезпечує високу швидкість
витоку газу.
У загальному випадку, коли від тіла неперервно відділяється і
приєднується певна маса, реактивний рух описується рівнянням
Мещерського. Сьогодні реактивний рух у більшості людей у першу чергу,
звичайно ж, асоціюється з новітніми науковими й технічними розробками.
З підручників по фізиці нам відомо, що під «реактивним» мають на увазі
рух, який виникає у результаті відділення від предмета (тіла) будь-якої
його частини. Людина прагнула піднятися в небо до зірок, прагнула літати,
але здійснити свою мрію змогла тільки з появою реактивних літаків і
ступінчастих космічних кораблів, здатних переміщатися на величезні
відстані, розганяючись до надзвукових швидкостей, завдяки встановленим
на них сучасним реактивним двигунам. Конструктори й інженери
розробляли можливість використання реактивного руху в двигунах.
Фантасти теж не залишалися осторонь, пропонуючи самі неймовірні ідеї й

4
способи досягнення цієї мети. Цей принцип пересування широко
розповсюджений у живій природі. Досить подивитися довкола, можна
помітити мешканців морів і суші, серед яких є і
рослини, в основі руху яких лежить реактивний
принцип.

1.2 Історія реактивного руху

З давніх часів різні вчені спостерігали явища реактивного руху в природі,

так найраніше про нього писав давньогрецький математик і механік Герон,
правда, далі теорії він так і не зайшов. Якщо ж говорити про практичне
застосування реактивного руху, то першими тут були винахідливі китайці.
Приблизно в XIII столітті вони здогадалися запозичити принцип руху
восьминогів і каракатиць при винаході перших рис. 1.2
ракет, які вони почали використовувати, як для
феєрверків, так і для бойових дій (в якості
бойової та сигнальної зброї). Трохи пізніше цей корисний винахід китайців
перейняли араби, а від них вже й європейці.Зрозуміло, перші умовно
реактивні ракети мали порівняно примітивну конструкцію і протягом
кількох століть вони практично ніяк не розвивалися, здавалося, що історія
розвитку реактивного руху завмерла. Прорив у цій справі відбулося лише в
XIX столітті.

1.3 Хто відкрив реактивний рух?

Мабуть, лаври першовідкривача реактивного руху в «новому часі» можна
присудити Миколі Кибальчичу, не лише талановитому російському
винахіднику, але і за сумісництвом революціонеру-народовольцю. Свій
проект реактивного двигуна і літального апарату для людей він створив
сидячи в царській тюрмі. Пізніше Кибальчич був страчений за свою
революційну діяльність, а його проект так і залишився припадати пилом на
полицях в архівах царської охранки.
Пізніше роботи Кибальчича в цьому напрямку були відкриті і доповнені

5
працями ще одного талановитого вченого К. Е. Ціолковського. З 1903 по
1914 рік ним було опубліковано ряд робіт, в яких переконливо доводилася
можливість використання реактивного руху при створенні космічних
кораблів для дослідження космічного простору. Ним же був сформований
принцип використання багатоступінчастих ракет. І донині багато ідей
Ціолковського застосовуються в ракетобудуванні.
РОЗДІЛ ІІ
ОСНОВИ РАКЕТНОЇ ТЕХНІКИ

2.1 Процес ракетного запуску

Ракета – літальний апарат, який переміщується в просторі завдяки

реактивній тязі, що виникає внаслідок відкидання ракетою частини власної
маси.
Відокремлюваною частиною ракети є струмінь гарячого газу, який
утворюється в ході згоряння палива. Коли газовий струмінь із величезною
швидкістю викидається із сопла
ракети, то оболонка ракети одержує
потужний імпульс, напрямлений у бік,
протилежний швидкості руху
струменя.
Якби паливо ракети згоряло миттєво, а
руху ракети нічого не заважало б, то
швидкість, набрана ракетою, буда б
достатньою для того, щоб вивести
ракету на орбіту Землі. Однак у
реальності паливо згоряє поступово, а на рух ракети помітно впливає опір
повітря. Розрахунки показують, шо для досягнення необхідної швидкості
маса палива має у 200 разів перевищувати масу оболонки, а це нереально
реалізувати технічно.
Ще на початку XX ст. було доведено, що одноступенева ракета не зможе
покинути Землю. Це можливо тільки
за допомогою багатоступеневих ракет: рис. 2.1
у таких ракетах ступені зі
спорожнілими паливними резервуарами відкидаються в
польоті (потім вони згоряють в атмосфері через тертя об
повітря). При цьому маса ракети зменшується , відповідно
збільшується швидкість її руху. Зазначимо, що всі ракети-
носії космічних апаратів, як найперші, так і ті, що
використовуються зараз, є багатоступеневими.

2.2Ракетна техніка

6
Ракетна техніка, незважаючи на свою молодість, показує нам чудеса
досконалості. Ракети літали на Місяць і поверталися назад. Літали за сотні
мільйонів кілометрів на Венеру і Марс, здійснюючи там м’які посадки.
Пілотовані космічні кораблі виконували в космосі найскладніші маневри.
Сотні самих різних супутників виведені в космос ракетами. На якийсь час,
при польотах до найближчих планет, може допомогти стикування в
космосі. Величезні космічні кораблі «далекого плавання» можна будувати
розбірними, з окремих ланок. За допомогою порівняно невеликих ракет
виводити ці ланки на одну й ту ж «монтажну» орбіту навколо Землі і там
зістиковувати. Так можна в космосі зібрати корабель. Технічно це
можливо навіть сьогодні.

Втім, стикування полегшує завоювання космосу ненабагато. Набагато

більше дасть освоєння нових ракетних двигунів. Теж реактивних, але
менш ненажерливих, ніж теперішні, рідинні.
Відвідування планет нашої Сонячної системи
різко рушить вперед після освоєння двигунів
електричних та атомних. Однак настане час,
коли стануть необхідні польоти до інших зірок, в
інші сонячні системи І тоді знову буде потрібно
нова техніка. Можливо, до того часу вчені та
інженери зуміють побудувати фотонні ракети.
«Вогняної струменем» у них буде неймовірно
потужний промінь світла. При незначному
витраті речовини такі ракети зможуть
розганятися до швидкостей в сотні тисяч
кілометрів на секунду!

2.3 Будова ракети У головній частині ракети

(1) розташовані кабіна космонавтів і прилади. На
початку польоту на цю частину припадає лише
кілька відсотків від загальної маси ракети.
Основна маса та об'єм ракети на початку польоту
припадають на запас пального. У баках містяться
пальне (2) та окислювач (3), які через форсунки
потрапляють у камеру згоряння (4). При високій
температурі і великому тиску в камері згоряння пальне перетворюється на
газ (продукт згоряння). Продукти згоряння викидаються через сопло (5). За
допомогою такого двигуна під час викидання продуктів згорання й
утворюється реактивна тяга, що рухає
транспортний засіб.

рис. 2.3
7
 РОЗДІЛ ІІІ
КОСМОНАВТИКА

3.1 Науковці в сфері космонавтики та реактивного

руху

1. Костянтин Едуардович Ціолковський першим

вивчив закони реактивного руху и розробив проект літального апарату –
ракети - для польотів із Землі на інші планети Сонячної системи. Наукові
праці К.Е. Ціолковського були використані науковцями та інженерами при
підготовці польотів у космос. У 1894 р. учений виклав
рис. 3.1.3 проект побудови моноплана (пізніше, у 1932 р.
розробив теорію польоту
реактивного літака в стратосфері та схеми рис. 3.2.2
конструкції літаків із гіперзвуковими
швидкостями). У 1896 р. піонер космонавтики рис. 3.1.1
розпочав працю над своєю фундаментальною роботою
“Дослідження космічного простору з рис. 3.2.4
допомогою реактивного
двигуна”(закінчив у 1903 р.). У 1926 – 1929 рр. К. Ціолковський
запропонував оригінальну ідею побудови космічного корабля –
багатоступеневу міжпланетну ракету. У 1919 р. учений був прийнятий у
так звану соціалістичну Академію (майбутню Академію наук СРСР). До
світової науки К. Ціолковський увійшов як видатний теоретик, шо
передбачив шляхи вирішення значної кількості проблем
сучасної космонавтики.

2. Великий внесок в наукову і технічну розробку

польотів у космос вніс радянський вчений Сергій
Павлович Корольов. Під керівництвом С.П. Корольова
було розроблено й створено серію унікальних ракет-
носіїв, які забезпечили справжній прорив у дослідженні
космосу: запуск першого в історії штучного супутника
Землі (4 жовтня 1957 р.); перший в історії космічний

рис. 3.2.1
 політ космонавта Юрія Олексійовича Гагаріна на
кораблі “Восток” (12 квітня 1961 р.); виведення
першого на орбіту першого багатомісного корабля
серії “Восход” з екіпажем на борту (12 жовтня 1964
р.); перший вихід у відкритий космос космонавта О.А.
Леонова (18 березня 1965 р.). С.П. Корольов виховав
плеяду численних послідовників – учених,
конструкторів, інженерів. Цікаво, що перший
космонавт із України П.Р. Попович, ракету з яким у
1962 р. вивів на орбіту С.П. Корольов, заспівав із
космосу для головного конструктора його улюблену пісню “Дивлюсь я на
небо…”.

3. Першим, хто додумався використати ракети для польоту людини у

космос, був українець – Микола Кибальчич. Знаходячись у ув’язненні,
Кибальчич у останні дні свого життя розробив пристрій для реактивних
польотів – ескіз космічного корабля було видряпано уламком ґудзика на
стіні тюремного каземату. Він запропонував пристрій порохового
ракетного двигуна, метод керування польотом шляхом зміни кута нахилу
двигуна, програмний режим горіння, спосіб забезпечення стійкості
апарата. 21-23 березня у в’язниці він склав проект повітроплавального
приладу на основі ракетного двигуна, передав його своєму адвокатові і
попросив добитися його розгляду науковими експертами, але його
вилучила царська “охранка”. Унікальний винахід
надовго було поховано в архівах спецслужб, і
побачив світ тільки в 1918 р.

3.2 Перші космонавти

1. Радянський льотчик Юрій Гагарін 12 квітня 1961

року став першою людиною у світі, яка здійснила
політ у космос. На космічному кораблі “Восток”
він вперше в світовій історії здійснив орбітальний
обліт Землі, відкривши епоху пілотованих
космічних польотів. Пройшовши медичну комісію,
в березні 1960 року став одним з кандидатів в
космонавти. Після того, як вибір припав саме на нього, в житті Юрія
Гагаріна сталася найбільша подія. Завдяки Хрущову, зразу після польоту
звання Гагаріна було підвищено з старшого лейтенанта до майора. Йому
організували пишну зустріч у Москві. Згодом він був призначений
старшим інструктором-космонавтом, а потім – командиром загону
космонавтів. З 1963 року був заступником начальника ЦПК з льотно-
космічної підготовки та начальником відділу льотно-космічної підготовки,
а також дублером космонавта корабля “Союз-1” – Володимира Комарова.

9
2. У 1976 році Леонід Каденюк вирішив
спробувати свої сили у відборі до загону
радянських космонавтів. Після тривалих
фізичних і психологічних тренувань його разом
зі ще вісьмома чоловіками відібрали серед
понад 3000 охочих. Опісля Леонід Каденюк
пройшов загальнокосмічну підготовку і отримав
кваліфікацію льотчик-випробувача та
космонавта-випробувача. У 1985 році Леонід
Костянтинович вирішив здобути другу вищу
освіту і вступив до Московського авіаційного інституту, який закінчив у
1989 році за спеціальністю “інженер-механік”. Тривалий час Каденюк
вивчав різні космічні кораблі та літав більш ніж на 50 типах літаків різного
призначення, здебільшого – винищувачах. Якщо порахувати загальну
кількість часу, проведеного ним у небі, цей показник перевищить 2400
годин. Виходить, що Леонід Каденюк відпрацював в небі 100 повних діб
без посадки. Коли вже за часів незалежної України постало питання про
політ українця на борту американського космічного корабля, Каденюк
написав заяву про бажання взяти участь у конкурсі. Незабаром його
викликали на комісію. Перед запуском шаттла “Колумбія” в космос і
участю в цій місії, Леонід Каденюк пройшов безліч виснажливих
тренувань і випробувань, які готували його до тривалого перебування в
умовах невагомості. З 19 листопада по 5 грудня 1997 року Каденюк
здійснив політ на американському транспортному космічному кораблі
“Колумбія” місії STS-87. У космосі українець та його колеги проводили
експерименти спільно українсько-американського дослідження з трьома
видами рослин: ріпою, соєю і мохом. Зокрема, вони вивчали, як стан
невагомості впливає на фотосинтетичний апарат рослин, на запліднення та
розвиток зародка тощо. Саме завдяки Каденюку на орбіті Землі пролунав
державний гімн України. “Я був першим, хто полетів у космос з
українським прапором і виконав завдання українського уряду. У 1997 році
вперше український гімн пролунав у відкритому космосі”, - казав
Каденюк.

3. Валентина Терешкова – перша жінка, яка полетіла в космос. Запуск

корабля Терешкової відбувся 16 червня 1963 року. Вона здійснила політ на
кораблі “Восток-6”. Валентину Терешкову можна по праву назвати
героїнею, так як під час польоту вона зіткнулася з величезною кількістю
труднощів, але гідно пережила всі випробування. Головною проблемою
виявилося погане самопочуття: нудота, млявість, сонливість – з усім цим
доводилося боротися. Був навіть зафіксований випадок, що Валентина
перестала відповідати на запити з Землі: виявилося, що вона просто

10
заснула від перенавантаження. Розбудити її зміг
тільки Валерій Биковський, ще один радянський космонавт, який в цей час
перебував на орбіті. Між їхніми кораблями був внутрішній зв’язок, по
якому могли спілкуватися космонавти. Однак найстрашнішим
випробуванням, про який довго мовчала офіційна влада, стала
несправність в механізмі корабля Терешкової. Замість того, щоб
приземлитися на Землю, вона ризикувала полетіти в космічну далечінь і
загинути. Дивом Гагаріну, який
слідкував за польотом, вдалося
придумати, як виправити ситуацію, і
Валентина Терешкова все ж таки
змогла повернутися.

4. Перші тварини, які побували у

космосі, були собаки Білка та
Стрілка. Політ був здійснений у 1960
році.

11
 РОЗДІЛ IV
УКРАЇНСЬКА РАКЕТНА ТЕХНІКА

4.1 Ракети України у кінці XX – на початку XXI ст.

Україна входить до складу космічних держав світу завдяки високому

рівню науково-технічного і виробничого потенціалу, здійсненню власних
космічних проектів, участі в міжнародній космічній діяльності.
У березні 1999 р. відбувся перший пуск української ракети-носія “Зеніт-
3SL” за міжнародною програмою “Морський старт”. Україна разом із
США, Росією і Норвегією стала учасницею грандіозного проекту запусків
з плавучого космодрому у Світовому
океані.
У грудні 2004 р. було виведено в
космос чергові супутники
дистанційного зондування Землі серії
“Січ”, ”Січ-1М” і перший український
малогабаритний космічний апарат
”МС-1-ТК”.
За 15 років роботи Національного
космічного агентства України (зараз
Державне космічне агентство України) і підприємств української космічної
галузі забезпечено більше як 100 пусків ракет-носіїв і виведено в космос
понад 180 космічних апаратів.
25 травня 2012 року заступник керівника Роскосмосу Віталій Давидов
повідомив,  може почати
випробування нового перспективного рис. 4.1
пілотованого космічного
корабля на космодромі Байконур за допомогою ракет-
носіїв «Зеніт» і «Протон», якщо нова ракета-носій «Ангара» не буде
готова. Перспективний корабель, який робить РКК Енергія,
ракета «Союз» підняти не зможе. Відразу розробники передбачали, що
якщо не буде ракети «Русь-М», то можливо до цього почати випробування
корабля на Байконурі з використанням існуючих ракет «Зеніт» і «Протон».

12
 ВИСНОВКИ

1. Реактивний рух важливе явище, що допомагає людині освоювати

космос, вивчення наслідків дії реактивного руху допоможе уникнути
небажаних ситуацій у звичному житті.
2. Сьогодні космос вже достатньо добре вивчений. Людина постійно
використовує його для своїх потреб.
3. Використання космічних засобів відіграє визначальну роль у створенні
єдиного інформаційного простору.
4. Космос стає основою військової могутності кожної держави – це яскрава
тенденція нового тисячоліття.
5. На початку XXI століття в космічному польоті знаходяться десятки
тисяч об’єктів штучного походження.
6. Тому поряд із проблемою боротьби з забрудненням нашої планети
постане питання боротьби із засміченням навколоземного космічного
простору.

13
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.http://www.poznavayka.org/uk/fizika-uk/reaktivniy-ruh-v-prirodi-i-tehnitsi/

2. https://historyurok.com.ua/tsikavi-fakty/nauka/reaktivnij-ruh.html

3. http://www.esc.lviv.ua/kosmichna-raketa/

4. https://www.calend.ru/persons/1812/

5. https://maximum.fm/leonid-kadenyuk-biografiya-pomer-pershij-kosmonavt-
kadenyuk_n135229

6. https://bigpicture.ru/?p=872258

7. https://cikavafizika.jimdo.com/

8. https://gdz4you.com/prezentaciyi/fizyka/reaktyvnyj-ruh-v-pryrodi-ta-tehnici-
18874/

9. https://www.slideshare.net/zinaosadca/ss-74236453

10. Перешкын А. В., Родина Н. А.// Физика : Учеб. Для 6-7 кл. сред. Шк.
– 9-е // изд. – М. : Просвещение, 1987. – 12 с., 4 л. ил. : ил.

14