10 клас

Урок 12/2
Тема. Закон збереження імпульсу. Реактивний рух. Розв’язування задач.
Мета: розширити уявлення учнів про сферу використання закону збереження імпульсу;
навчити їх застосовувати свої знання для розв'язування конкретних задач; ознайомити учнів із
практичним використанням закону збереження імпульсу; розповісти про досягнення
вітчизняної космонавтики.
Навчити учнів застосовувати знання з математики в процесі вивчення фізики.
Розвивати в учнів інтерес до фізики й експериментування.
Формувати науковий світогляд.
Демонстрації:
1. Рух реактивного візка.
2. Відеофільм «Закон збереження імпульсу»
а) фрагмент «Закон збереження імпульсу»;
б) фрагмент «Реактивний рух»;
в) фрагмент «Освоєння космосу».
План викладення нового матеріалу.
1. Реактивний рух.
2. Будова ракети.
3. Освоєння космосу.
Виклад нового матеріалу
Відомо, що швидкість тіла (відносно інерціальної системи відліку) може змінитися тільки в
результаті дії на це тіло інших тіл. Наприклад, автомобіль розганяється завдяки тому, що його
колеса під час обертання «відштовхуються» від дороги: колеса, обертаючись, «штовхають»
дорогу назад, а дорога, за третім законом Ньютона, з такою самою за модулем силою
«штовхає» автомобіль уперед. Тому під час ожеледі так важко і розігнатися, і загальмувати.
Від чого відштовхується гармата під час віддачі? Від ядра: «штовхаючи» ядро, гармата, згідно
із законом збереження імпульсу, і сама відштовхується від нього. Рух ракети в цьому плані
нагадує рух гармати в момент віддачі: ракета викидає з величезною швидкістю продукти
згоряння палива (розпечені гази) і, згідно із законом збереження імпульсу, сама отримує
поштовх у протилежному напрямі.
Рух, який виникає внаслідок того, що від тіла відокремлюється його частина з певною
швидкістю відносно тіла, називається реактивним рухом.
Припустімо, що початкова швидкість ракети із запасом палива дорівнює нулю і що ракета
відразу викидає весь запас палива у вигляді газу. Позначимо масу оболонки ракети (тобто
ракети без запасу палива) тоб, масу газу тг, а швидкості оболонки й газу після викидання
палива, відповідно, vо6 і vГ. Згідно із законом збереження імпульсу, тобvоб + тгvг = 0.
Проектуючи це векторне рівняння на вісь координат, напрямлену вздовж швидкості ракети, і
зважаючи на те, що проекції швидкості ракети й газу мають протилежні знаки, дістанемо
vоб = vг mг /mоб
Таким чином, швидкість оболонки є тим більшою, чим більша швидкість викинутого газу і
чим більша його маса. Швидкість «викидання» газу в сучасних реактивних двигунах сягає
кількох кілометрів за секунду (у кілька разів більше від швидкості рушничної кулі). Проте, як
випливає з наведеного співвідношення, навіть за такої швидкості газу для того, щоб оболонка
ракети набрала першу космічну швидкість (близько 8 км/с), необхідно, щоб маса палива в
кілька разів перевищувала масу оболонки.
Реальна швидкість ракети буде значно меншою від обчисленої нами, оскільки поблизу Землі
опір повітря існує і паливо згоряє не відразу, а поступово. При цьому маса ракети
зменшується теж поступово. Закони руху тіл змінної маси є набагато складнішими. Їх
дослідили вчені I. В. Мещерський і К. Е. Ціолковський.
Першим, хто оцінив можливості реактивних двигунів для польотів у космос, був російський
учений К. Е. Ціолковський, який у 1903 р. описав свої міркування щодо цього і зробив
відповідні розрахунки у праці «Дослідження космічних просторів реактивними приладами».
Дещо пізніше до такої самої думки самостійно дійшов і наш співвітчизник, уродженець
України Ю. В. Кондратюк (О. Г. Шаргей), який розробив свою теорію економічного
космічного польоту і принципові схеми необхідних для цього космічних апаратів, стійких і
керованих у польоті.
Праці К. Е. Ціолковського і Ю. В. Кондратюка започаткували великі космічні програми в
США, СРСР та інших країнах світу. Великий внесок у розробку космічних апаратів зробили
вчені С. П. Корольов, М. К. Янгель, В.Браун та інші. Завдяки їхній натхненній праці 4 жовтня
1957 р. у СРСР було запущено перший штучний супутник Землі. 12 квітня 1961 р.
радянський громадянин Юрій Гагарін став першим в історії людства пілотом космічного
корабля “Восток”.
Одним із визначних досягнень космічної програми США став політ космічного корабля
“Аполлон”, який дав можливість астронавту Нілу Армстронгу в 1969 р. здійснити першу
прогулянку по поверхні Місяця.
У 1997 р. здійснив подорож у космос і громадянин незалежної України Леонід Каденюк,
який провів серію наукових експериментів на кocмiчнoму кopaблі “Шаттл”.
Розвиток і вдосконалення ракетної техніки визначили й основні напрями освоєння космосу:
1. Запуски штучних супутників Землі на геостаціонарних орбітах.
У наш час у навколоземному просторі літають сотні штучних супутників, які є складними
апаратами, що виконують різноманітні функції: ретранслюють телевізійні програми,
охоплюючи значні за розмірами райони Землі; забезпечують всесвітній телефонний і
комп'ютерний зв'язок (мал. 4.15); використовуються як маяки для морських і повітряних
суден, точно визначаючи їхні координати; здійснюють наукові програми дослідження Землі;
використовуються у системі національної безпеки великих держав. Навіть є супутники для
підтримання аматорського радіозв'язку.
2. Створення пілотованих космічних станцій.
Жоден технічний апарат чи прилад у багатьох випадках не може повністю замінити людину.
Лише людина з її аналітичним мисленням може правильно оцінити результати досліджень.
Для вивчення космосу були створені орбітальні космічні станції; на таких станціях
забезпечені умови, необхідні для життя людини та її активної дослідницької діяльності,
звичайних. За останні 30 років на навколоземній орбіті працювали три таких станції: “Салют”,
“Скайлеб”, “Мир”. Для доставки космонавтів на ці станції використовувалися космічні
кораблі одно- та багаторазового використання.
3. Дослідження далекого космосу і планет Сонячної системи.
Космічні апарати побували на Місяці, Венері, Марсі, долетіли навіть до далеких Юпітера і
Сатурна і передали на Землю відомості про природу цих планет.
Значні досягнення у дослідженні Місяця одержані завдяки пілотованим польотам за
космічною програмою США “Аполлон”, під час яких астронавти неодноразово виконували
дослідження на місячній поверхні.
Найвизначніші особистості у розвитку космонавтики:
К. Е. Ціолковський (1857-1935) – визначний діяч російської науки і техніки; серед
різноманітних його досліджень найбільш відомими є дослідження з ракетодинаміки і
космонавтики
Ю. В. Кондратюк (1897-1942) – український учений, теоретик астродинаміки; розробив
теоретичні й практичні основи сучасної космонавтики
С. П. Корольов (1906-1966) – радянський учений; конструктор ракетно-космічних систем;
керівник перших космічних програм
Ю. О. Гагарін (1934-1968) – радянський льотчик-космонавт; першим у світі здійснив
орбітальний політ на космічному кораблі “Восток”.
Ніл Армстронг (1930) – льотчик-астронавт США; першим в історії людства ступив на
поверхню Місяця.
Л. К. Каденюк (1951) – перший льотчик-космонавт незалежної України; здійснив політ на
космічному кораблі “Шаттл”
Питання до учнів у ході викладу нового матеріалу
1. Від чого відштовхується ракета, розганяючись у космосі?
2. Від чого залежить швидкість ракети?
3. Чи буде збільшуватися швидкість ракети, якщо швидкість витікання газів відносно ракети
є меншою, ніж швидкість самої ракети, і викинуті ракетою гази летять слідом за нею?
Задачі, розв'язувані на уроці
1. Внутрішні сили не можуть перемістити центр тяжіння системи. Чому ж летить ракета?
2. Від чого залежить швидкість руху ракети за відсутності зовнішніх сил?
3. Чому кінцева швидкість останнього ступеня багатоступеневої ракети набагато перевищує
кінцеву швидкість одноступеневої ракети тієї ж маси і з тим самим запасом пального?
4. Яку силу тяги розвиває реактивний двигун, який викидає щосекунди 10 кг продуктів
згоряння палива зі швидкістю 3 км/с відносно ракети? (3. № 23.24)
Задачі, розв'язувані на уроці
Якісні задачі
1. Чи на однакову відстань можна кинути камінь уперед: а) стоячи на землі; б) стоячи на
ковзанах на льоду?
2. Метеорит згоряє в атмосфері, не досягаючи поверхні Землі. Що відбувається при цьому з
його імпульсом?
3. Чи може людина, яка стоїть на ідеально рівному горизонтальному льодовому майданчику,
зрушити з місця, не впираючись гострими предметами в лід?
4. Чому куля, вилетівши з рушниці, не розбиває шибку на осколки, а утворює в ній круглий
отвір?
5. Щоб зійти на берег, човняр рушив від корми човна до його носової частини. Чому при
цьому човен відійшов від берега?
Розрахункові задачі
1. Візок масою 120 кг котиться зі швидкістю 6 м/с. Людина, яка бігла назустріч візку зі
швидкістю 9 км/год, стрибає у візок. 3 якою швидкістю V рухається після цього візок, якщо
маса
людини 60 кг?
2. Снаряд, випущений вертикально вгору, вибухнув у верхній точці траєкторії. Перший
осколок масою 1 кг набрав швидкість 400 м/с, напрямлену горизонтально. Другий осколок
масою 1,5 кг полетів вертикально вгору зі швидкістю 200 м/с. Якою є швидкість третього
осколка, якщо його маса дорівнює 2 кг? (3б: № 23.18)
3. 3 гармати масою 200 кг стріляють у горизонтальному напрямі. Якою є швидкість віддачі
гармати після пострілу, якщо ядро масою 1 кг вилетіло зі швидкістю 400 м/с? Як зміниться
відповідь, якщо ядро вилетіло під кутом 60° до горизонту?
4. Снаряд, випущений із гармати розірвався у верхній точці траєкторії на два осколки
однакової маси. Один з осколків полетів у зворотному напрямі й розбив гармату, з якої був
випущений снаряд. На якій відстані від гармати впав другий осколок, якщо вибух стався на
відстані 2 км (по горизонталі) від гармати? (Відповідь: 8 км.)
5. Людина масою 70 кг перебуває на кормі човна, довжина якого 3 м, а маса 120 кг. Людина
переходить на ніс човна. На яку відстань човен пересунеться відносно води? (Відповідь: 1м)
Перевірка знань
1. Ядро, що летіло горизонтально зі швидкістю 20 м/с, розірвалося на два осколки масами 5 і
10 кг. Швидкість меншого осколка дорівнює 90 м/с і напрямлена так само, як і швидкість ядра
до розриву. Знайдіть швидкість і напрям руху більшого осколка. (Відповідь: -15 м/с.)
2. Візок, маса якого 120 кг, рухається по рейках без тертя зі швидкістю 6 м/с; 3 візка під
кутом 30° до напряму його руху зіскакує людина масою 80 кг. Швидкість візка при цьому
зменшується до 5 м/с. Якою була швидкість людини відносно землі під час стрибка?
(Відповідь: 8,6 м/с.)
Домашнє завдання
§ 42, 43