МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
(КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)
КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ
НАУК УКРАЇНИ
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
«КИЇВСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ»

Відділення: Фізика та астрономія

Секція: Астрономія

ФІЗИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МЕРКУРІЯ І ПЕРСПЕКТИВИ

ЖИТТЯ НА ПЛАНЕТІ

РОБОТУ ВИКОНАЛА:
Немлій Оксана Миколаївна
учениця 10-Б класу
Спеціалізованої школи №173
Солом’янського району
Педагогічний керівник:
Чайковська Олена Володимирівна
вчитель фізики та інформатики
Спеціалізована школа № 173 м. Київ

КИЇВ-2024
 2

Комунальний заклад позашкільної освіти

«Київська Мала академія наук учнівської молоді»
Анотація
Немлій Оксана Миколаївна, Київське територіальне відділення Малої
академії наук України, Комунальний позашкільний навчальний заклад
«Київська Мала академія наук учнівської молоді», спеціалізована школа №
173 м. Києва, 10 клас, місто Київ; педагогічний керівник: Чайковська Олена
Володимирівна, вчитель фізики спеціалізованої школи № 173 м. Києва.
Фізичні характеристики Меркурія та перспективи життя на планеті
В дослідницькій роботі висвітлено фізичні характеристики Меркурія, як
першої планети від Сонця. Вивчені можливі події у минулому, які спричинили
значні зміни у будові та поверхні планети.
В роботі простежено час виявлення людьми Меркурія. Також були
опрацьовані вивчення Меркурія у минулому столітті. Описані сучасні та
заплановані дослідження цієї планети космічними апаратами.
Основною метою є дослідити можливість колонізації планети землянами
та виявлення живих організмів на Меркурію. Проведено аналіз існуючих
чинників, які впливають на подальший розвиток такої перспективи.
Ключові слова: Меркурій, перспективи життя, планети, Сонячна
система, Сонце, фізичні характеристики, сучасні дослідження.
 3

Зміст
ВСТУП ..................................................................................................................... 4
І. ІСТОРІЯ ВИЯВЛЕННЯ ТА СУЧАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЛАНЕТИ ....... 6
1.1. Хто і коли виявив Меркурій вперше........................................................ 6
1.2. Дослідження Меркурія в ХХ столітті. ..................................................... 8
1.3. Сучасні та заплановані дослідження. .................................................... 10
ІІ. ФІЗИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МЕРКУРІЯ ............................................. 14
2.1. Загальна характеристики......................................................................... 14
2.2. Атмосфера................................................................................................. 15
2.3. Внутрішня будова та поверхня. .............................................................. 17
2.4. Магнітосфера. ........................................................................................... 20
2.5. Орбіта і обертання. .................................................................................. 22
ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ ЖИТТЯ НА ПЛАНЕТІ МЕРКУРІЙ ............................. 23
3.1. Сприятливі умови для життя на Меркурії............................................. 23
3.2. Створення належних умов. ..................................................................... 25
ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ............................. 30
 4

ВСТУП
Актуальність. Актуальність дослідження Меркурія полягає у вивченні
формуванні та розвитку планети задля кращого розуміння майбутнього планет
Сонячної системи. Меркурій – найближча планета від Сонця, через що він має
ряд виняткових характеристик, які роблять його привабливим об'єктом для
дослідження.
У дослідницькій роботі я хочу висвітлити фізичні характеристики
Меркурія. Проаналізувати зміни поверхні, будови, атмосфери та магнітосфери
Меркурія з часу його зародження. Розглянути можливі події, які призвели до
наслідків змінення Меркурія.
Вивчити минулі дослідження Меркурія, задля кращого розуміння
можливості сприятливих умов для життя людей. Перерахувати сучасні
дослідження та їх результати. Визначити на що можуть впливати висновки
майбутніх запланованих дослідів.
Наразі, людям актуальна тема вивчення колонізації інших планет. Адже
Земля кожного дня потерпає від невідповідальності людства. Справді багато
людей усвідомлює катастрофу, спричинену ними, проте виправляти це ніхто
не поспішає. Дослідники вже давно вивчають перспективу життя людей на
інших планетах. Найвідоміша з них Марс. Вона вважається найсприятливішою
та подібною до Землі планетою. Однак чи можливе перебування людей на
інших планетах?
Одна з найцікавіших особливостей Меркурія - це його потенціал для
можливого життя. Меркурій вважається однією з найдавніших планет
Сонячної системи, його формування відбулося приблизно 4,6 мільярдів років
тому. Що могло зробити планету домом для життя ще на початку існування
Сонячної системи. У Меркурія є декілька сприятливих умов для існування
живих організмів на ньому. Наприклад, Меркурій має тверду будову, воду на
полюсах та магнітне поле. Вивчення перспективи життя на Меркурію, може
допомогти нам дізнатися як виникли і розвивалися в Сонячній системі живі
організми. Також ми можемо розглянути більше місць для колонізації інших
 5

планет людьми. В майбутньому дослідники запланували продовжувати

пошуки життя на Меркурію.
Мета: на основі вивчення існуючих матеріалів дослідити історію
виявлення Меркурія, його фізичні характеристики, сучасні та майбутні
дослідження планети. Визначити перспективи життя на Меркурії.
Завдання:
1) Опрацювати наукову літературу та визначити основні
напрацювання з цієї теми;
2) Дослідити минулі та сучасні дослідження Меркурія завдяки
космічним апаратам;
3) Охарактеризувати фізичні властивості Меркурія;
4) З’ясувати завдяки вивченим матеріалом перспективу життя на
Меркурії.
Об’єктом дослідження є Меркурій, планета земної групи Сонячної
системи.
Предметом дослідження є фізичні характеристики Меркурія, минулі та
сучасні дослідження, перспектива життя на планеті.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених задач були
використані такі методи: теоретичний, конкретний, логічний, індукції та
дедукції.
Характеристика проекту: теоретична.
Практичне значення. Ця робота може бути використана для
поглиблення знань з астрономії планет, а також її доцільно використовувати
під час вивчення Меркурія, щоб довести наявність можливості колонізації
планети людьми. Матеріали дослідження можуть використовуватися при
вивченні різних навчальних предметів: фізики, астрономії та географії.
 6

І. ІСТОРІЯ ВИЯВЛЕННЯ ТА СУЧАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЛАНЕТИ

1.1. Хто і коли виявив Меркурій вперше.
Меркурій - це найближча до Сонця планета, що обертається навколо
нього за 88 земних діб. Він належить до внутрішніх планет, оскільки його
орбіта розташована ближче до Сонця, ніж пояс астероїдів. Після того, як
Плутон був позбавлений статусу планети у 2006 році, Меркурій став
найменшою планетою Сонячної системи. Меркурій є одним з найближчих
сусідів планети Землі, тож ми обов’язково вивчаємо цю планету на уроках
астрономії. У цьому розділі я хочу описати перші згадки про таємну планету
Меркурій, її відкриття астрономами та минулі й сучасні дослідження планети.
Меркурій – це найближча до Сонця планета, через що її дуже важко
побачити неозброєним оком. З Землі люди можуть бачити Меркурій лише на
світанку чи заході Сонця. Планета розташована дуже низько над горизонтом.
Відома навіть астрономічна легенда про Миколу Коперника, який ніколи не
бачив Меркурія за своє життя, хоча він був одним із найвидатніших
астрономів у світі.
У індійському астрономічному трактаті “Сур’я-сиддханта”, написаному
в V столітті, наводиться оцінка радіусу Меркурія в 2420 км. Це значення
відрізняється від справжнього лише на 1%. Однак варто зазначити, що ці
судження були зроблені на основі помилкових уявлень про кутовий розмір
планети на небі. Цей збіг ймовірно був випадковим, ніж доказом того, що
древні індійські астрономи мали якісь особливі знання.
Галілео Галілей вперше здійснив телескопічне спостереження Меркурія
на початку XVII столітті. Хоч він і вивчав фази Венери, проте для
спостереження фази Меркурія телескоп виявився недостатньо потужним.
Йоганн Кеплер розрахував момент проходження Меркурія перед диском
Сонця. Тож вже перше телескопічне спостереження планети перед диском
Сонця реалізував Пʼєр Гассенді 1631 року. У 1639 році орбітальні фази
Меркурія відкрив Джованні Зупі. За допомогою телескопу він дослідив, що
 7

вони подібні до фаз Місяця і Венери. Дослідження цілком підтвердили, що

Меркурій обертається навколо Сонця.
У Гринвіцькій обсерваторії Джон Бевіс 28 травня 1737 року спостерігав
як Венера покриває Меркурій. Ця подія є рідкісною та повториться лише 3
грудня 2133 року.
Проблеми зі спостереження Меркурія були зумовлені тим, що планета
довго залишалася найменше вивченою планетою. Йоганн Шретер виявив на
поверхні Меркурія гори висотою 20 км у 1800 році. Спираючись на
спостереження Шретера, Фрідріх Бессель хибно визначив період обертання
планети навколо своєї осі.
1859 року Урбен левер’є виявив дивне усунення перигелія орбіти
Меркурія, що не пояснювалося класичною ньютонівської механіки.
Знаменитий астроном вважав це існування планети між Сонцем та Меркурієм.
Лише у 1915 році цю загадку спростували загальною теорією відносності
(ЗТВ).
Джованні Скіапареллі вдалося провести картографування планети більш
точно у 1880-х роках. Він припустив, що період обертання дорівнює 88 днів і
зберігається з сидеричним періодом обертання навколо Сонця. Скіапареллі
вважав, що це пов’язано з припливними силами Сонця, що уповільнюють
обертання планети.
Більшість вчених, до початку космічної ери, вважали, що Меркурій
постійно звернений до Сонця однією стороною. Під час спостережень
астрономи бачили завжди однакові світлі та темні плями на поверхні планети.
Проте 1965 року радіотелескоп “Аресібо” показав, що планета все таки
обертається навколо своєї осі з періодом 58 днів.
Астрономи допускали такі помилки через спостереження Меркурія у
нижньому з’єднанні із Землею. Виявилося, що синодичний період Меркурія
становить 116 днів, за цей час Меркурій робить два оберти навколо своєї осі.
Тому вчені спостерігали одну й ту саму сторону планети.
 8

1.2. Дослідження Меркурія в ХХ столітті.

Перші радіолокаційні спостереження Меркурія провели у червні 1962
року група науковців Інституту радіотехніки та електроніки Академії наук
СРСР. Керівництвом займався Володимир Котельников, він разом з командою
виявили схожість відбивних властивостей Меркурія та Місяця.
За допомогою радіотелескопа обсерваторії Аресібо в Пуерто-Рико у
1965-го році подібні дослідження були проведені американцями Гордоном
Петтенгіллом та Р. Дьюсом, що остаточно довели, що період обертання
Меркурія навколо своєї осі дорівнює 59 днів.
У цей рік астроном Джузеппе Коломбо дослідив, що період наближений
до 2/3 сидеричного періоду обертання Меркурія. Невдовзі це підтвердиться
завдяки спостереженнями із Землі та завдяки дослідженню Марінера-10.
Через геометрію орбіти вчені мали складні умови для спостереження з іншого
боку Меркурія. Тож астрономи бачили ту ж саму сторону кожного 2-го оберту
планети навколо Сонця.
Через близьке розташування Меркурія до Сонця це створює деякі
перешкоди для телескопічного вивчення планети. Телескоп “Габбл” ніколи не
використовувався і не зможе бути використаним для дослідження цієї планети.
Будова апарату не призначена для спостереження об’єктів близьких до Сонця.
Меркурій досі залишається
найменш дослідженою планетою земної
групи. Лише двоє апаратів були
спрямовані для вивчення цієї планети.
Одним із них є Марінер-10, що був
запущений 3-го листопада 1973 року.
Він був (рис. 1.1 Марінер-10) першим
Рис.1.1 космічним кораблем, подорожуючий на
планету Меркурій. Перша місія з дослідження одночасно двох планет:
Меркурія та Венери. Марінер-10 був першим космічним апаратом, який
 9

використав гравітацію для змінення траєкторії польоту та сонячний вітер як

основний орієнтир космічного корабля під час польоту.
Основною метою Марінер-10 було дослідження атмосфери, фізичних
характеристик та поверхні Меркурія. Під час дослідження виникали численні
технічні проблеми, включно з несправностями антени та системи контролю
орієнтації. Вже у січні 1974 року космічний корабель успішно повернув дані
про довгоперіодичну комету C/1973 E1 Kohoutek. Після корекції траєкторії
польоту 13-го листопада 1973 року та 21 січня 1974 року Марінер-10 був
наближений до Венери для гравітаційного маневру. Це було зроблено, щоб
направити космічний апарат до Меркурія. Після чергової кореляції курсу
Марінер-10 досягнув наближення до Меркурію. Фотографії планети, зроблені
кораблем, були дуже схожі на поверхню Місяця з кратерами, хребтами та
хаотичними рельєфами.
Космічний апарат зміг виявити
магнітометрами слабке магнітне поле
та визначити нічну температуру
(мінус 183 градуси за Цельсієм) та
денну температуру (187 градусів за
Цельсієм) Меркурія. 29 березня 1974
року Марінер-10 наблизився на
відстані 703 кілометри від планети Рис.1.2
(рис.1.2 Південна півкуля Меркурія, як видно під час прольоту Марінера-10).
Дослідження з окультації показав відсутність атмосфери чи іоносфери
планети. Залишивши Меркурій позаду, апарат зробив петлю навколо Сонця і
скерувався назад до Меркурія. Марінер-10 знову пролетів повз Меркурій на
відстані 48 069 кілометрів 21 вересня 1974, додавши зображення південного
полярного регіону.
Третя і остання зустріч апарату з Меркурієм відбулася 16 березня 1975р.,
вона була найближча до Меркурія на відстані приблизно 327 кілометрів. Лише
 10

чверть кожного з 300 зображень високої роздільної здатності були успішно

передані на Землю.
24 березня 1975 року відбувся останній контакт з космічним апаратом,
після вичерпання запасу палива для контролю орієнтації. Марінер-10 повернув
понад 2,7 тисяч знімків під час трьох прольотів Меркурія, що охопили майже
половину поверхні планети. За понад 30 років, це була остання подорож
роботизованого зонда на Меркурій.
1.3. Сучасні та заплановані дослідження.
Космічний апарат НАСА
MESSENGER був першим, що відвідав
Меркурій за 30 років. Корабель склав карту
всієї планети, віднайшов велику кількість
водяного льоду в тіні полюсах і відкрив
знання про магнітне поле та геологію
Меркурія (рис. 1.3 Емблема місії
MESSENGER). MESSENGER був
Рис.1.3 запущений 3 серпня 2004 року. Апарат
шість з половиною років здійснював гравітаційні маневри у внутрішній
частині Сонячної системи. Включаючи проліт повз Землю 2 серпня 2005 року
і два польоти повз Венера 24 жовтня 2006 року та 5 червня 2005 року. Три
прольоти Меркурія були здійснені 14 січня 2008, 6 жовтня 2008 та 29 вересня
2009 років. Політ до Сонця створював проблеми з прискоренням космічного
апарату, тому гравітаційні маневри використовували для уповільнення
швидкості MESSENGER відносно Меркурія.
Космічний корабель MESSENGER не лише вивчав Меркурій. Він забрав
дані про Венеру: зображення верхніх шарів атмосфери та ближніх
інфрачервоних діапазонах. Дослідження полів і характеристик частинок
Венери узгоджували з місією ESA Venus Express.
 11

MESSENGER уповільнили три прольоти Меркурія, а під час останнього

прогону повз Меркурій, апарат перейшов на безпечний режим, через що не
зібрав дані про Меркурій. Та вже за сім годин прийшов у стан норми.
Майже через сім років своєї подорожі, MESSENGER вийшов на орбіту
Меркурія 18 березня 2011 року. Орбіта апарату була 9300 х 200 кілометрів,
орбітальний період – 12 годин.
MESSENGER здійснив свою основну місію 17 березня 2012 року,
зробивши ледве не 100 000 зображень Меркурія. Одні з перших відкриттів
були: високі рівень магнію та кальцію було виявлено на нічній сторонні
Меркурія, зміщення магнітного поля планети з центру на північ, відкриття
великого об’єму води в екзосфері Меркурія та підтвердження минулої
вулканічної активності на поверхні планети.
НАСА оголосило про продовження місії MESSENGER у листопаді 2011,
що дозволило космічному апарату спостерігати сонячний максимум 2012
року. Для скорочення орбітального періоду на 8 годин, здійснили три запуски
корабля до 20 квітня 2012 року. Протягом першої розширеної місії
MESSENGER виявив свідчення про наявності льоду на полюсах Меркурія, у
місцях, куди Сонце ніколи не потрапляє. Через нахил осі обертання планети
це стало можливим.
Другу місію продовжили до березня 2015 року. 200 000-й орбітальний
знімок MESSENGER зробив 6 лютого 2014 року, хоч початкові надії були
принаймні 1000 фото. Космічному апарату вдалося зробити фото комет:
2P/Енке та комету C/2012 S1.
Для нового виду дослідження з літа 2014 року MESSENGER почали
переміщати на дуже низьку орбіту. До 12 вересня 2014 року орбіта космічного
корабля скоротилася до 25 кілометрів.
Два орбітальних маневри довелося виконати 12 вересня та 24 жовтня, аби
підняти орбіту космічного апарату, для подальшого дослідження другої місії.
До Різдва 2014 року диспетчери зрозуміли, що паливо MESSENGER
закінчується. Останній маневр апарат здійснив 21 січня 2015 року, щоб
 12

підняти орбіту космічного корабля для проходження дослідження. Про

зіткнення MESSENGER з поверхнею Меркурія до 30 квітня 2015 після
закінчення палива, НАСА повідомило 16 квітня 2015 року.
Тож 30 квітня 2015 року MESSENGER розторощився об поверхню
Меркурія зі швидкістю 3911 метрів на секунду, створивши на планеті новий
кратер. Координати зіткнення були поблизу кратера Яначек в Суйсей Планетії.
У 2018 році Європейське космічне агентство разом з Агентством
аерокосмічних досліджень Японії запланували місію BepiColombo. Програма
складається з двох космічних кораблів: Mercury Magnetospheric Orbiter (MMO)
і Mercury Planetary Orbiter (MPO). Поверхню та глибини Меркурія буде
вивчати європейський апарат MPO. В свій час, спостереження за магнітним
полем та магнітосферою вести японський космічний апарат MMO. Тож 20
жовтня 2018 року здійснили запуск BepiColombo, який має прибути до
Меркурія у грудні 2025 року.
Отже, Меркурій був часто в центрі уваги, проте навіть зараз він погано
вивчений. Планета здавна була відома людям, проте перше телескопічне
спостереження Меркурія здійснив Галілео Галілей на початку XVII ст. Вже в
1631 року П’єр Гассенді вперше спостерігав, як Меркурій проходить диском
Сонця. Невдовзі астрономи відкрили фази цієї планети, це довело, що
Меркурій обертається навколо Сонця. Результати дослідження радіотелескопа
“Аресібо” 1965 року показали, що періодом обертання навколо своєї осі
Меркурія є 58 днів, в той час обертання навколо Сонця становить 88 днів.
Синодичний період Меркурія складає 116 днів.
У листопаді 1973 року був запущений космічний апарат для дослідження
Меркурія Mariner 10. Завдяки ньому ми отримали знімки поверхні планети,
яка покрита великою кількістю стародавніх кратерів. Майбутні спостереження
з Землі дали можливість отримати дані про атмосферу та поверхню Меркурія,
в тому числі вказали на ймовірну наявність водяного льоду у полярних шапках
планети.
 13

Протягом 2008 – 2015 років

Меркурій досліджував апарат
NASA MESSENGER. Він відзняв
усю поверхню планети та отримав
багато інших даних (рис.1.4
Останнє фото поверхні Меркурія,
надіслане апаратом NASA

Рис.1.4 MESSENGER).
Результати місії дали інформацію
про внутрішню будову планети. Внесок MESSENGER у дослідження
Меркурія став інноваційним.
Сучасне дослідження BepiColombo має на меті спостерігати за
магнітним полем та магнітосферою планети. Прибуття двох космічних
апаратів до Меркурія планується у грудні 2025.
У результаті цих досліджень на Меркурії було виявлено території,
поцятковані та обвалені ярами. Це може вказувати на льодовикову активність
під поверхнею на глибині кількох кілометрів.
 14

ІІ. ФІЗИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МЕРКУРІЯ

2.1. Загальна характеристики.
З давніх давен люди бачили особливі світила на небі, які називаються
планетами. Вони були схожі на зірки, проте безперервно крутилися по
незрозумілій траєкторії, переміщаючись від одного сузір’я до іншого.
Стародавні вчені прагнули розгадати секрет цих дивних шляхів планет. Однак
успіху, як ми знаємо, вони не досягли, адже хибно вважали Землю нерухомим
центром всесвіту.
Існує легенда, що Микола Коперник протягом свого життя так і не
побачив Меркурій, який ховається за диском Сонця. Справді у роботі
Коперника “Про обертання небесних сфер” не маємо жодного спостереження
Меркурія виконаним самим автором. Говорячи про складнощі спостереження
Меркурія на широті Кракова, Коперник зауважує: “... все-таки можна зловити
і його, якщо тільки взятися за це з дещо більшою хитрістю”. Тому можемо все
таки вважати, що Микола Коперник “зловив” Меркурій, однак використовував
більш точні дані.
Помічаючи планети здавна, люди дали їм назви, які збереглися до
сьогодні. Не розуміючи реальної причини руху планет, люди пояснювали для
себе це бажанням богів. Тому зараз найближча планета від Сонця названа на
честь Бога торгівлі – Меркурій. Греки назвали планету двома іменами:
Аполлоном, як вранішню зірку та Гермесом - вечірню.
Меркурій - найближча від Сонця планета Сонячної системи. З 2006 року,
Меркурій став найменшою планетою Сонячної системи, після виключення
Плутона зі списку планет. Розмір Меркурія менший за Титан та Ганімед –
найбільших супутників Сатурна і Юпітера відповідно. Завдяки досліджень
космічного апарату Марінер-10 вдалося визначити значення радіусу планети -
близько 2439 км; та її масу - близько 3,3022х1023 кг, що становить 0,055 маси
Землі. Тобто, найменша планета Сонячної системи Меркурій трохи більша за
Місяць. З поверхні Меркурія, Сонце матиме у три рази більший вигляд ніж з
Землі, а сонячне світло буде у сім разів яскравіше.
 15

Тривалість дня Меркурія становить 59 земних діб, проте Сонячний день

близько 176 земних днів. Незважаючи на те, що Меркурій найближча планета
до Сонця, він не є найгарячішим. Через повільне обертання планети різниця
температури затінених та освітлених територій дуже відрізняється. Денна
температура може дорівнювати до 467 градусів Цельсія, в той ж час у
холодних районах температура знижується до -183 градусів Цельсія.
Через велике залізне ядро Меркурій має більшу густину, а також розмір,
порівняно з Місяцем: діаметр Меркурія – 4879 км, а Місяця - 3476 км. Завдяки
цьому прискорення вільного падіння на планеті становить 0,377 г, це в два рази
більше ніж на Місяці – 0,1654 г. Прискорення дорівнює силі тяжіння на
поверхні Марса. Тривале перебуття на Місяці може погано впливати на
здоров’я людини через знижену силу гравітації, тож якщо порівнювати
Меркурій та Місяць в цьому аспекті, Меркурій привабливіший об’єкт
тривалого перебування.
2.2. Атмосфера.
Атмосфера Меркурія – це розріджена газова оболонка, яка
підживлюється завдяки сонячному вітру. При дослідженні космічним
апаратом Марінер-10, ми змогли дізнатися, що у Меркурія гранично
розріджена атмосфера. Тиск атмосфери Меркурія менший за тиск земної у
5·1011 разів. Через такі умови атоми частіше зіштовхуються з поверхнею
планети, аніж з одним з одним. Меркурій така маленька та розпечена планета,
що не має можливості утримувати чималу атмосферу, якщо вона колись
існувала. Проте атмосферні компоненти, які були знайдені, дали зрозуміти про
цікаві планетарні процеси. Марінер-10 виявив невелику кількість атомарного
гелію і ще меншу частину атомарного водню. Джерело цих атомів здебільшого
є сонячні вітри - потоку заряджених Сонцем частинок, який розширюється
назовні Сонячною системою - та залишаються біля поверхні Меркурія на
короткий час, протягом декількох годин. Космічний апарат також дослідив
атомарний кисень, який разом з калієм, кальцієм та натрієм були виявленні
при телескопічних спостережень. Скоріше за все, ці елементи походять з
 16

ґрунту Меркурія або внаслідок зіткнення з метеороїдами і викидається в

атмосферу або через удари. Атмосферні гази накопичуються на нічному боці
Меркурія, але розсіюються яскравим ранковим сонячним світлом.
У поверхневих породах Меркурія та розрідженій атмосфері більшість
атомів стають іонізованими під час удару частинками сонячного вітру та
магнітосфери Меркурія. Космічний корабель Messenger, на відміну від
Марінер-10, мав інструменти, які змогли виміряти іони. Під час першого
польоту Messenger повз Меркурій у 2008 році, було виявлено багато іонів,
зокрема кисню, магнію, натрію, кальцію, калію і сірки. До того ж, інший
інструмент зобразив довгий хвіст Меркурія, схожий на комету, котрий добре
видно на спектральних лініях випромінювання натрію. Хоч і виміряний рівень
натрію та калію надзвичайно низький – від сотень до кількох десятків тисяч
атомів на кубічний сантиметр біля поверхні, – телескопічні спектральні
прилади чуйні до цих двох елементів, тому астрономи можуть спостерігати за
рухом товстіших плям цих газів через диск Меркурія. Звідки з’являються і
йдуть ці гази, до 1990-х років мало теоретичне значення, а не практичне. Саме
тоді наземний радар зробив неймовірне відкриття. На полюсах Меркурія були
виявлені плями матеріалів, що відбивали радіосигнал. Пізніше Messenger
помітив, що ці плями були водяним льодом.
Незважаючи на близьке розташування Меркурія до Сонця, водяний лід
зміг зберегтися, будучи вкритим шаром ізолюючого темного органічного
матеріалу в постійно затемнених ділянках глибоких полярних кратерів.
Спочатку сама ідея, що найближча до Сонця планета може мати на собі
поклади водяного льоду, здавала дивною. Однак, Меркурій накопичував воду
протягом свого існування, найімовірніше, внаслідок зіткнення з астероїдами і
кометами.
Водяний лід на розпеченій поверхні Меркурія негайно перетвориться на
сублімацію, і окремі молекули води стрибатимуть уздовж балістичних
траєкторій. Можливість того, що молекула води зустрінеться з іншим атомом
в атмосфері Меркурія, дуже низька, хоча існує певна ймовірність, що вона
 17

буде дисоційована яскравим сонячним світлом. Дослідження показують, що

після багатьох стрибків, можливо, 1 з 10 молекул води потрапляє в глибоку
полярну западину. У зв’язку з тим, що вісь обертання Меркурія
перпендикулярна до площини його орбіти, сонячне світло майже завжди
горизонтальне на полюсах. За таких умов дно глибоких западин залишається
в постійній темряві, через що виникають холодні пастки, які утримують
молекули води протягом мільйонів або мільярдів років.
Поступово утворюється поклад полярного льоду. Схильність льоду до
повільної сублімації - від невеликого тепла сонячних променів, відбитого від
кратерів або далеких гір - зменшується, адже він вкритий ізоляційним шаром
уламків від зіткнень комет і астероїдів.
2.3. Внутрішня будова та поверхня.
Будова Меркурія складається з декількох важливих складових: кора,
мантія, тверде внутрішнє ядро, зовнішнє розплавлене ядро.
Дослідникам давно відомо, про те що
Земля і Меркурій мають металеві ядра.
Зовнішнє ядро Меркурія формує рідкий метал.
Науковці мають докази того, що внутрішнє
ядро Меркурія твердне і воно схоже до
розміру, як і внутрішнє ядро Землі. Планету
порівнюють з гарматним ядром, адже його
внутрішнє залізне ядро становить майже 85%
від всього об’єму Меркурія. Воно є
Рис.2.1
найбільшим серед усіх планет земної групи
Сонячної системи, через що це є однією з найцікавіших таємниць Меркурія
(рис. 2.1 Будова Меркурія).
“Надра Меркурія все ще активні через розплавлене ядро, що підживлює
слабке, якщо порівнювати із земним, магнітне поле планети”, – розповів
Антоніо Дженова з Університету “Сан’єнце” в Римі. Він вів дослідження в
Центрі космічних польотів імені Ґоддарда в Ґрінбелті (США). “Надра
 18

Меркурія охолоджуються швидше, ніж у нашої планети. Меркурій може

допомогти нам передбачити, як змінюватиметься магнітне поле Землі, коли
ядро охолоне.”
Для кращого вивчення будови ядра Меркурія вчені використали
зафіксовані результати спостереження Меркурія зблизька від місії NASA
MESSENGER. У березні 2011 року космічний апарат MESSENGER вийшов на
орбіту Меркурія і досліджував планету чотири роки, а у квітні 2015 року зонд
свідомо спрямували до поверхні Меркурія. Вчені використовували результати
радіоспостережень, виконаних MESSENGER, для аналізу гравітаційних
аномалій Меркурія (території локального збільшення чи зменшення маси) і
розташування його полюса для визначення орієнтації планети.
За допомогою періоду обертання вчені можуть отримати деякі дані про
внутрішню будову об’єкта. Меркурій обертається навколо своєї осі дуже
повільно, порівняно з іншими планетами, – тривалість дня становить близько
58 земних днів. У 2007 році радіолокаційні спостереження, котрі були
виконані із Землі, виявили лібрації (невеликі збурення в обертанні Меркурія).
Лібрації вказували на частину ядра, утворену розплавленим металом
всередині. Проте для чіткого розуміння будови внутрішнього ядра Меркурія
було недостатньо спостережень швидкості обертання.
Гравітація Меркурія допомогла знайти вирішення цього питання.
«Гравітація є потужним інструментом для того, щоб подивитися у внутрішні
глибини планети, оскільки вона залежить від щільності структури планети», –
співавтор з Центру космічних польотів імені Ґоддарда – Сандер Гуссенс.
Під час місії MESSENGER при наближенні до поверхні Меркурія, вчені
змогли зафіксувати прискорення корабля під дією гравітації. Завдяки цим
спостереженням команда Дженови створила комп’ютерну модель внутрішньої
будови Меркурія, що була відповідною до умов обертання планети і збурення
в русі MESSENGER. Підсумки показали, що планета має тверде розплавлене
ядро. Його діаметр майже 2000 км, що є близько половиною всього ядра.
 19

«Нам довелося зібрати інформацію з багатьох областей: геодезії,

геохімії, небесної механіки і гравітації, щоб дізнатися, якою має бути
внутрішня структура Меркурія», – зауважив планетолог з Центру космічних
польотів імені Ґоддарда, Ерван Мазаріко. Тобто, щоб насправді дізнатися про
внутрішню будову Меркурія, вченим довелося наблизитися до планети. Це
підтверджує потребу вивчення інших тіл Сонячної системи за допомогою
космічних апаратів. Точних досліджень про гравітацію та положення осі
обертання неможливо було б вирахувати із Землі.
Найближчі до Сонця планети – Марс, Земля, Венера та Меркурій –
переважно складаються з гірських порід. Їхня геологічна історія зберіглася на
їх поверхні. У 1974 році, з космічного зонда Марінера-10 було зафіксовано
40% поверхні Меркурія. Через велику кількість кратерів на Меркурії схожість
з Місяцем неймовірна. Походження цих кратерів двох небесних тіл й справді
близька. На ударні походження вказують окреслений вал сліди викидів
подроблених при зіткненні поверхонь. В кратерах помітно центральну гору та
структуру внутрішнього схилу. Ці особливості не лише характерні для
великих кратерів діаметром понад 40-70 кілометрів, а й значна кількість
менших за розміром, 5-70 кілометрів.
Поверхня Меркурія часто оновлюється, проте старі кратери мають різні
ступені ерозії та згладжування. Деякі кратери на Меркурії мають значні
променеві структури, в той час як в ряду інших кратерів залишилися ледь
помітні кромки. Загалом, Місяць має глибші кратери, ніж Меркурій, через
більшу кінетичну енергію метеоритів, внаслідок прискорення сили тяжіння на
Меркурію. Тож при ударі, кратер заповнюється викидним матеріалом, через
це вторинні кратери розташовуються ближче до центрального.
Кратери на Меркурії можна виділити за рельєфом: нерівні “материкові”
та гладкі “морські” райони. Морські райони планети переважно є
улоговинами, проте їх менше число, ніж на Місяці. Їхній розмір не перевищує
400-600 км. Одна з найбільш помітних серед рельєфу Меркурія є улоговина
Калоріс (Море Жари) розміром 1300 км.
 20

Поверхня Меркурія переважно материкова частина. Велику територію

займають старі міжкратерні плоскогір’я, які є підтвердженням про розвинений
стародавній вулканізм. Ці ділянки вважаються найстародавнішими на
поверхні планети, рівнинні ж райони морів були сформовані вже в більш
ранню епоху.
Меркурій немає тектонічних плит, проте спостерігаються сліди інших
тектонічних процесів. Стискання надр Меркурія через поступове охолодження
ядра спричиняють звивисті уступи протяжністю до 100 кілометрів і висотою
до 3 км. Це стискання планети видно за деформацією дна значної кількості
великих кратерів. Прикладом важкої системи тектонічних об'єктів є рівнина
Спеки.
Меркурій має багато загадкових
дрібних западин, які оточені світлим
ореолом. Вони найчастіше бувають у
метеоритних кратерах (рис. 2.2 Молодий
променистий кратер Койпер). Кратера
планети зазвичай отримую імена видатних
представників мистецтва, проте винятком є
кратер Койпера. Він названий в честь
Рис.2.2
видатного планетолога Джерарда Койпера
та менший кратер Хун Каль. Останній розташований на меридіан 20 градусів,
його назва походить від давніх мов майя і переклад означає «двадцять».
Рівнини Меркурія зазвичай мають назви на честь подібних до Меркурія
богів з різної міфології.
2.4. Магнітосфера.
Завдяки вимірюванням Марінера-10, вчені дізналися, що Меркурій має
магнітне поле, напруженістю в 100 разів менше за земне і дорівнює приблизно
300 НТЛ. Структура поля планети дипольна, має два полюси розташовані на
протилежних кінцях осі обертання. Симетричність магнітного поля Меркурія
 21

є дуже високою. Його вісь відрізняється від осі обертання Меркурія лише на
10 градусів.
Морфологія магнітного поля Меркурія досі не до кінця зрозуміло. Проте
існують теорії, одна з них ґрунтується на ефекті динамо. Внаслідок циркуляції
речовини в рідкому ядрі планети, цей ефект може виникати. Сильний
припливний ефект призводить ексцентриситет орбіти Меркурія, що є дуже
високим. Цей ефект допомагає ядру в рідкому стані. У 2015 році науковці з
Канади та США дослідили найменш можливий середній вік магнітного поля
планети, він оцінюється в 3,7-3,9 мільярда років. Тобто магнітне поле існувало
від ранньої Сонячної системи.
Магнітне поле планети доволі сильне через, що може мати вплив на рух
сонячного вітру навколо планети. Таким чином поле Меркурія створює
магнітосферу.
Як йшлося у першому
розділі, Меркурій досліджувало
лише два апарати Марінер-10 та
MESSENGER. Проте у 2018 році
Європейське космічне агентство
разом з Японською агенцією
аерокосмічних досліджень
надіслали третю місію до Рис.2.3
Меркурія - станцію BepiColombo. Космічний апарат зафіксував взаємодію
магнітного поля та сонячного вітру (рис. 2.3 Ілюстрація хорових хвиль на
Меркурії). Вченим вперше вдалося дослідити південну півкулю Меркурія.
Результати були перетворили на звук, це надало можливість астрономам
дослідити змінювану інтенсивність магнітного поля та сонячного вітру. за
допомогою правильних інструментів, ми можемо почути свист та щебетання.
Вчені зафіксували їх на Землі, Сатурні та Юпітері. Проте Меркурій немає
щільної, насиченої атмосфери, порівняно з іншими планетами, тому в магнітне
поле потрапляють сонячні частинки. Планету майже ніщо не захищає від
 22

сонячного вітру та радіації. Незважаючи на ці умови, на Меркурію є полярне

сяйво.
"На сьогоднішній день ми досі не знаємо, чи мають Земля і Меркурій
схожі просторово-часові властивості їх "хору електронів". Даний аналіз
прокладає шлях до цих складних майбутніх досліджень, які покажуть, як
навколишнє середовище намагнічених планет формується під впливом
сонячного вітру в нашій Сонячній системі, з потенційною екстраполяцією на
екзопланети і їхню взаємодію із зоряними вітрами", - повідомили науковці.
2.5. Орбіта і обертання.
Орбіта – рух матеріальної точки у полі сил, які діють на неї. Орбіта
Меркурія витягнута і нахилена до площини екліптики (7 градусів).
Ексцентриситет Меркурія становить 0,2056. Швидкість Меркурія по його
орбіті дорівнює - 47,36 км/с. По еліптичній орбіті Меркурія в перигелії
відстань між планетою та Сонцем складає 46 млн.км., в афелії - 70 млн.км.
Меркуріанський рік дорівнює 88 земних діб. Період обертання планети
навколо своєї осі - 59 земних днів, це ⅔ періоду обертання навколо Сонця.
Тривалість сонячної доби на Меркурію становить трьом зоряним добам
планети або 176 земних діб.
Меркурій має дуже малий нахил осі обертання, лише 0,034 градусів,
тому сезонів, подібних до земних, на планеті немає. Планета не віддаляється
від зірки понад 28 градусів. Зі Землі ми можемо спостерігати Меркурій лише
на фоні вечірньої чи ранкової зорі. В цей період, спостерігач може бачити
освітлену тільки половину диску Меркурія.
Отже, Меркурій – це найближча планета у Сонячній системі до Сонця.
Він має багато унікальних характеристик серед планет земної групи. Маса та
розмір планети значно менші від Землі, діаметр Меркурія становить лише 40%
від діаметра Землі. Магнітне поле планети слабке, проте воно може захищати
Меркурій від сонячного вітру. Атмосфера у планети непостійна і дуже
розріджена через сильну сонячну радіацію та низьку гравітацію. Поверхня
Меркурія нагадує Місяць через велику кількість кратерів, спричинені ударами
 23

метеоритів. Планета Меркурій досі погано вивчена, проте деякі

характеристики, які я описала в цьому розділі, ми вже знаємо про цю загадкову
планету.
ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ ЖИТТЯ НА ПЛАНЕТІ МЕРКУРІЙ
3.1. Сприятливі умови для життя на Меркурії.
Люди століттями вичерпують ресурси Землі задля своїх потреб, проте
рідко насправді задумуються про наслідки та їхнє власне майбутнє. Причини
як-от: ядерні війни, глобальне потепління та колапс біосфери; можуть
призвести до масової евакуації людей з планети. Вчені вже протягом століття
вивчають перспективи колонізації Марса та створення умов життя для людей
на цій планеті. У своїй роботі я розгляну можливість створення сприятливих
умов для людей на Меркурії.
Меркурій багатий на цінні ресурси, які в майбутньому люди зможуть
використовувати для створення енергії. Також ця планета цікавить вчених,
адже завдяки вивченню цієї планети, вони можуть дізнатися більше про
формування планет та умови ранньої Сонячної системи. Екстремальні
екологічні характеристики та близькість до Сонця Меркурія роблять його
загадкою та інтригуючим предметом для досліджень.
Науковці з Інституту планетарних наук мають переконливі
підтвердження того, що на північному полюсі Меркурія існує перспективи
життя. Дякуючи зображенням космічного апарату NASA MESSENGER, вчені
виявили елементи в кратерах Радітладі та Емінеску, що, ймовірно, є соляними
льодовиками. Ці льодові утворення затримують летючі речовини: воду, азот
та вуглекислий газ.
“Ці меркуріанські льодовики, відмінні від земних, походять із глибоко
похованих летючих багатих шарів (VRLs), оголених зіткненнями з
астероїдами. Наші моделі рішуче підтверджують, що соляний потік, ймовірно,
створив ці льодовики і що після їх розміщення вони зберігали летючі речовини
протягом понад 1 мільярда років” - співавтор дослідження Браян Тревіс.
 24

З цього твердження ми можемо зробити висновки, що підземні райони

Меркурія, захищені від сонячних променів, можуть бути сприятливими для
суворих форм життя.
Провідний автор дослідження Алексіс Родрігес говорив про особливі
соляні сполуки на Землі, які створюють ніші в най-екстремальніших умовах,
які є придатними для життя. Це наводить на теорії про кращі умови під землею
Меркурія, ніж на його суворій поверхні.
Цим дослідженням вчені поставили
під сумнів бачення Меркурія як планету,
що не має летючих речовин. Основною
загадкою Меркурія є походженням
льодовиків та хаотичних ландшафтів.
Район Borealis Chaos на півночі полярної
області Меркурія визначається складними
дезінтеграціями, які мають потенціал
знищити цілі території кратерів (рис.3.1 Рис.3.1

Вид на північно полярний хаотичний рельєф Меркурія і кратери Радітладі та

Емінеску, де були виявлені ознаки можливих льодовиків). Деякі з них мають
вік понад 4 мільярдами років. Під цими зруйнованими шарами вчені дослідили
ще більш давню поверхню, вкритою кратерами, яку вдалося виявити завдяки
гравітаційним спостереженням. Свідченнями про присутність летких речовин
на вершинах вже твердого ландшафту, було зіставлення фрагменту верхнього
шару кори, що зараз створює хаотичний рельєф, та стародавньої поверхні. Це
порушує існуючі уявлення про теорії формуванням летких речовин.
Ця структура, імовірніше, походить від атмосферного колапсу, який міг
виникнути під час тривалих нічних періодів. Поверхня Меркурія не була
піддана впливу сонячних променів.
Нові теорії стали можливими через використання складних моделей та
докладному аналізу результатів досліджень. Геологічна історія Меркурія та
потенціал для життя на планеті продовжує вивчатися.
 25

Відкриття льодовиків Меркурія розширює розуміння навколишнього

середовища, що можуть підтримувати життя. “Це новаторське відкриття
льодовиків Меркурія розширює наше розуміння параметрів навколишнього
середовища, які можуть підтримувати життя, додаючи життєве важливий
вимір до нашого дослідження астробіології, яке також має відношення до
потенційної придатності для проживання екзопланет, схожих на Меркурій”, –
оголосив Родрігес.
3.2. Створення належних умов.
На Меркурію були знайдені декілька сприятливих умов для розвитку
життя. Це підтверджує наявність льоду в полярних кратерах планети та
геологічні особливості, що свідчать про наявність води на планеті у минулому.
Проте для повноцінного життя цих умов недостатньо
Для розвитку життя та колонізації на Меркурії, умови повинні значно
змінитися. Атмосферу планети потрібно потовщити й збагатити киснем.
Також потрібно регулювати температуру, щоб вона була сприятливою для
життя.
Найголовнішою проблемою перед вченими це відсутність атмосфери на
Меркурії. Проте науковці вже давно розглядають можливість створення
штучної атмосфери на Марсі, тому ми можемо скористуватися цими
дослідженнями.
Джеймс Грін, директор Відділу планетарних наук NASA, на виступі на
семінарі NASA Planetary Science Vision продемонстрував моделі, симуляції та
минулі спостереження про те, як можна відновити колишнє магнітне поле
Марсу, адже завдяки ньому умови на планеті покращяться для людських
вивчень та перспектив життя. Він домагався створення “магнітного щита” для
захисту планети від сонячної радіації. Це ж можемо застосувати у випадку з
Меркурієм. Щит зможе забезпечити припиненню руйнування атмосфери
Меркурія сонячним вітром та радіацією.
 26

Меркурій створює гравітацію 0,38G, що є достатньою для уникнення

наслідків мікро гравітації, як-от: втрата кісткової маси, атрофія м’язів та
проблеми із зором.
Найкраще територія для розміщення колонії на Меркурії - Цетінє
великого полярного кратера. В середньому температура становить – 165 °
Цельсія. У цій місцевості можна знайти велику кількість води, вкриту темним
пилом, який збагачений на вуглеводні.
Над краєм кратера можна встановити сонячні рефлектори. Вони будуть
відбивати розраховану кількість сонячного світла туди де воно буде потрібне.
Ці сонячні промені зможуть розтопити лід та розсіятися навколо робочих зон,
щоб створити тепліші умови.
Колонія Меркурія матиме
декілька основних секцій. Одна з
них це житлова секція. Цей район
буде складатися з надувних
житлових приміщень та ферм, що
будуть занурені у озеро.
В свою чергу житлова секція
буде поділятися на 2 типи (рис.3.2
Рис.3.2 зеленим – житлове кільце на поверхні
Меркурія). Верхній рівень буде добре освітленим та теплим, проте він буде
погано захищеним від сонячної радіації. Нижній рівень буде повністю
занурений у замерзло воду. Саме він буде невловимим для радіації.
Так як на Меркурію в сім разів яскравіше сяє сонце, На планеті будуть
розташовані електростанції, які використовуватимуть сфокусоване сонячне
світло та киплячу воду для виробництва електроенергії.
У довгостроковій перспективі колоністи мають забезпечити себе
промисловістю. Для видобування корисних копалин та мінералів, мешканцям
знадобляться автоматизовані машини.
 27

Отже, людству знадобиться багато ресурсів для подальшого вивчення

Меркурія. Космічні кораблі та дослідження коштують чимало грошей, проте
люди готові досліджувати Всесвіт та нашу Сонячну систему задля можливості
колонізувати інші небесні тіла. Адже ми вичерпуємо багато ресурсів нашої
планети, та вже понад століття розглядаємо можливість колонізації Марсу. У
цьому розділі я розглянула сприятливі умови на Меркурії та як створити
належні фактори для перспективи життя на планеті.
 28

ВИСНОВКИ
У своїй роботі я дослідила фізичні характеристики Меркурія та
перспективи життя на планеті. Я дізналася, що Меркурій здавна був відомий
людям, проте перше телескопічне спостереження Меркурія здійснив Галілео
Галілей на початку XVII ст. Вже в 1631 року П’єр Гассенді вперше спостерігав,
як Меркурій проходить диском Сонця. Невдовзі астрономи відкрили фази цієї
планети, це довело, що Меркурій обертається навколо Сонця. Результати
дослідження радіотелескопа “Аресібо” 1965 року показали, що періодом
обертання навколо своєї осі Меркурія є 58 днів, в той час обертання навколо
Сонця становить 88 днів. Синодичний період Меркурія складає 116 днів.
У листопаді 1973 року був запущений космічний апарат для
дослідження Меркурія Mariner 10. Завдяки ньому ми отримали знімки
поверхні планети, яка покрита великою кількістю стародавніх кратерів.
Майбутні спостереження з Землі дали можливість отримати дані про
атмосферу та поверхню Меркурія, в тому числі вказали на ймовірну наявність
водяного льоду у полярних шапках планети.
Протягом 2008–2015 років Меркурій досліджував апарат NASA
MESSENGER. Він відзняв усю поверхню планети та отримав багато інших
даних. Результати місії дали інформацію про внутрішню будову планети.
Внесок MESSENGER у дослідження Меркурія став інноваційним.
Сучасне дослідження BepiColombo має на меті спостерігати за
магнітним полем та магнітосферою планети. Прибуття двох космічних
апаратів до Меркурія планується у грудні 2025.
У результаті цих досліджень на Меркурію було виявлено території,
поцятковані та обвалені ярами. Це може вказувати на льодовикову активність
під поверхнею на глибині кількох кілометрів. Ці льодовики утворені з галіту
або інших видів солі. Шар такої солі міг виникнути через розпад первісної
атмосфери. З часом ці шари були сховані під поверхнею Меркурія через удари
астероїдів по планеті. Тобто, глибоко під поверхнею Меркурія ймовірно
існують невеликі кишені солоної сльоти, які придатні для життя. Це відкриття
 29

врешті-решт різко збільшує можливість існування світів у Всесвіті, які

науковці вважають придатними для життя.
 30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Планета Меркурій: характеристика, рельєф, результати спостережень.
https://osvita.ua/vnz/reports/astronom/22870/#google_vignette
2. Меркурій - перша планета від Сонця. http://www.naturalist.if.ua/?p=4984
3. The atmosphere of Mercury https://www.britannica.com/place/Mercury-
planet/The-atmosphere
4. Атмосфера Меркурія https://www.wikidata.uk-
ua.nina.az/%D0%90%D1%82%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%84%D0%B5%
D1%80%D0%B0_%D0%9C%D0%B5%D1%80%D0%BA%D1%83%D1%80%D
1%96%D1%8F.html
5. Mercury: Facts https://science.nasa.gov/mercury/facts/
6. Поверхня Меркурія оновлюється дуже швидко
https://universemagazine.com/poverhnya-merkuriya-onovlyuyetsya-duzhe-
shvydko/
7. Меркурій має тверде внутрішнє ядро: нові докази
http://www.nashenebo.in.ua/merkurii-maie-tverde-vnutrishnie-iadro-novi-dokazy
8. Меркурій. Його особливості
https://teletype.in/@technical_science/z0jNIglwEs-
9. Mercury. The Swift Planet https://airandspace.si.edu/explore/stories/mercury
10. Учені розгадали одну з таємниць будови Меркурія
https://focus.ua/uk/technologies/487129-uchenye-razgadali-odnu-iz-tayn-
stroeniya-merkuriya
11. Невловима планета: як людство вивчало Меркурій
https://maxpolyakov.com/ua/yak-lyudstvo-vyvchalo-merkurii/\
12. Магнітне поле Меркурія https://www.wikidata.uk-
ua.nina.az/%D0%9C%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%BD
%D0%B5_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5_%D0%9C%D0%B5%D1%8
0%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%96%D1%8F.html
13. Mariner 10 https://science.nasa.gov/mission/mariner-10/
14. MESSENGER https://science.nasa.gov/mission/messenger/
 31

15. BepiColombo записав звук магнітосфери Меркурія

https://nauka.ua/amp/bepicolombo-zapisav-zvuk-magnitosferi-merkuriya
16. Магнітне поле Меркурія існує мільярди років
https://space.vn.ua/news/mahnitne-pole-merkuriya-isnuye-milyardy-rokiv-28/
17. Навколо Меркурія виявлені загадкові "співаючі" плазмові хвилі
https://www.unian.ua/science/navkolo-merkuriya-viyavleni-zagadkovi-spivayuchi-
plazmovi-hvili-12427137.html
18. Зонд Messenger упав на поверхню Меркурія
https://www.bbc.com/ukrainian/science/2015/05/150501_messenger_mercury_it.a
mp
19. Discovery: Mercury is covered with salt glaciers that could support life
https://www.earth.com/news/is-there-life-on-mercury-possibly-in-the-planets-
craters-study-reveals/
20. Mercury Could Have Glaciers Where Life Exists, Say NASA Scientists
https://www.forbes.com/sites/jamiecartereurope/2023/11/24/mercury-could-have-
glaciers-where-life-exists-say-nasa-scientists/amp/
21. 3 Ways to Make Artificial Gravity in Space, Including a 'Holy Grail' Method
https://www.realclearscience.com/blog/2020/10/29/3_ways_to_make_artificial_gra
vity_in_space_including_a_holy_grail_method.html
22. How to Give Mars an Atmosphere, Maybe
https://astrobiology.nasa.gov/news/how-to-give-mars-an-atmosphere-maybe/
23. Mercury – Is colonizing it the next step?
https://svenzone865837044.wordpress.com/2021/01/05/what-are-the-pros-and-
cons-of-colonizing-mercury-instead-of-mars/#is-mercury-habitable
24. How to live on Other Planets: Mercury
https://toughsf.blogspot.com/2016/10/how-to-live-on-other-planets-
mercury.html?m=1