Matematuchnui Gyrtok 7 Klas - PDF 1333451782

Роздiл 1.
Основнi поняття та теореми теорiї графiв 1
Бібліотека журналу «Математика в школах України»

Заснована 2003 року
Випуск 5 (89)
Харків
Видавнича група «Основа»
2010
2 Метод розфарбовування графiв у задачах комбiнаторного характеру
УДК 510
ББК 22.12
М34
Матеріали для організації роботи математичного

М34 гуртка в 7 класі. /уклад. Л. А. Остапенко, С. Є. Пасько,
Д. О. Черничук. — Х. : Вид. група «Основа», 2010. —
124, [4] с. — (Б/ка журн. «Математика в школах Украї/
ни»; Вип. 5 (89)).
ISBN 978/617/00/0542/7.
У пропонованому посiбнику представлено матеріали для орган/
iзацiї роботи гуртка в 7 класі.
Книга містить дві частини. У першій частині наведено матеріали
для проведення факультативного курсу «За лаштунками підручника
математики». Друга частина книги стане у пригоді вчителям у підго/
товці та проведенні занять із олімпіадної теми «Метод розфарбовуван/
ня графів у задачах комбінаторного характеру».
Посiбником можуть користуватися вчителi для пiдготовки занять
математичних гурткiв, проведення математичних змагань, вiкторин
i на уроках.
Рекомендовано вчителям, керiвникам математичних гурткiв за/
гальноосвiтнiх шкiл, лiцеїв, гiмназiй.
УДК 510
ББК 22.12
© Остапенко Л. А., укладання, 2010

© Пасько С. Є., Черничук Д. О., укладання, 2010
ISBN 978/617/00/0542/7 © ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2010
Назва 3
ЗМIСТ
Остапенко Л. А.
Факультативний курс для учнiв 7 класу «За лаштунками
підручника математики» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
ТЕМА 1. ІСТОРIЯ ВИНИКНЕННЯ СИСТЕМ ЧИСЛЕННЯ
(9 годин) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
Заняття 1. Історiя розвитку поняття натурального числа
та систем числення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
Заняття 2. Позицiйнi системи числення та їх властивостi.
Двiйкова i вiсiмкова позицiйнi системи . . . . . . . . . . . . . . 10
Заняття 3. Переведення чисел iз десяткової системи числення
у двiйкову та вiсiмкову, i навпаки . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
Заняття 4. Година цiкавої математики. Спектакль
«Чи завжди 2 ⋅ 2 = 4?» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
Заняття 5. Деякi властивостi натуральних чисел
та методи швидкого обчислення . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
Заняття 6. Магiчнi квадрати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23
Заняття 7. П’ята математична дiя . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
Заняття 8. Мова алгебри — рiвняння . . . . . . . . . . . . . . . 26
Заняття 9. Найпростiшi дiофантовi рiвняння . . . . . . . . . . . 29
ТЕМА 2. ПОДIЛЬНIСТЬ I ПРОСТI ЧИСЛА (6 годин) . . . . . . . . . . 34
Заняття 10. Подiльнiсть чисел. Властивостi та ознаки
подiльностi . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
Заняття 11. Подiльнiсть чисел. Властивостi та ознаки
подiльностi . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
Заняття 12. Простi числа. Решето Ератосфена . . . . . . . . . . 39
Заняття 13. НСД i НСК. Алгоритм Евклiда . . . . . . . . . . . . 42
Заняття 14. Розв’язування задач на подiльнiсть . . . . . . . . . 45
Заняття 15. Цiкавi властивостi деяких двозначних чисел . . . 47
ТЕМА 3. МАТЕМАТИЧНА МОЗАЇКА (9 годин) . . . . . . . . . . . . . 49
Заняття 16. Стрiчка Мебiуса . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
Заняття 17. Кола Ейлера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
Заняття 18. Розв’язування логiчних задач i задач
на зважування та переливання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
4 Матеріали для організації роботи математичного гуртка в 7 класі
Заняття 19. Зважування на терезах без гир та з гирями . . . . . 55

Заняття 20. Задачi на переливання . . . . . . . . . . . . . . . . . 57
Заняття 21–22. Розв’язування логiчних задач. Заочний тур
математичного конкурсу «Золотий ключик» . . . . . . . . . . . 59
Заняття 23–24. Розв’язування логiчних задач
iз математичного конкурсу «Кенгуру» . . . . . . . . . . . . . . . 62
ТЕМА 4. ЦIЛI ВИРАЗИ ТА ЇХ ПЕРЕТВОРЕННЯ (3 години) . . . . . . 65
Заняття 25. Дiлення многочленiв . . . . . . . . . . . . . . . . . 65
Заняття 26. Схема Горнера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68
Заняття 27. Теорема Безу та її застосування . . . . . . . . . . . 69
ТЕМА 5. ГЕОМЕТРИЧНI ПОБУДОВИ (5 годин) . . . . . . . . . . . . . 71
Заняття 28. Задачi на побудову . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71
Заняття 29. Геометричнi задачi на дослiдження
та обчислення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72
Заняття 30. З’їзд геометричних фiгур . . . . . . . . . . . . . . . 73
Заняття 31. Розв’язування геометричних задач
з математичного конкурсу «Кенгуру» . . . . . . . . . . . . . . . 78
Заняття 32. Турнiр веселих i кмiтливих математикiв . . . . . . 81
ТЕМА 6. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ ПIДВИЩЕНОЇ СКЛАДНОСТI
(3 години) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84
Заняття 33–34. Розв’язування задач пiдвищеної складностi . . 84
Заняття 35. Пiдсумок роботи факультативу за рiк . . . . . . . . 87
Лiтература . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88
Пасько С. Е., Черничук Д. О.

Метод розфарбовування графiв у задачах комбiнаторного
характеру . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89
РОЗДIЛ 1. ОСНОВНI ПОНЯТТЯ I ТЕОРЕМИ ТЕОРIЇ ГРАФIВ . . . . . 91
РОЗДIЛ 2. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ РОЗФАРБОВУВАННЯМ
ГРАФIВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102
2.1. Властивостi окремих графiв із кольоровими ребрами . . . 102
2.2. Приклади розв’язування задач методом розфарбовування
графiв . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121
Лiтература . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123
Назва 5
Укладач Л. А. Остапенко
Факультативний курс
для учнiв 7 класу
«За лаштунками
підручника математики»
ПЕРЕДМОВА
Вчитися можна лише весело… Щоб перетравлювати знання,

потрiбно поглинати їх з апетитом.
А. Франс
Сучасна освiта — це освiта для людини. Її стрижнем є розви/
вальна, культуротворча домiнанта, виховання здатностi до само/
освiти i саморозвитку особистостi, яка вмiє використовувати набутi
знання i вмiння для творчого розв’язання проблем, критично мис/
лити, опрацьовувати рiзноманiтну iнформацiю, прагне змiнити на
краще життя.
Роль учителя є вирiшальною у процесах формування мислення,
гартування характеру й моральних якостей учня. Вiн генератор
i джерело iдей, якими керується учень. Вiд педагогiчної майстер/
ностi вчителя залежить нацiлювання учнiв на належний навчаль/
ний лад. Тодi цiлi вчителя стають цiлями й учнiв — у них одна мета.
Водночас виникає проблема: якими повиннi бути умови середови/
ща, щоб кожен школяр мiг розвинути свої творчi нахили й перетво/
рити їх у творчi досягнення.
6 Факультативний курс для учнiв 7 класу
Високий рiвень успiшностi учнiв не завжди поєднується з висо/

ким рiвнем творчої обдарованостi. У зв’язку з цим потрiбно намага/
тися створити сприятливi умови для самовираження кожної дитини
в рiзних видах дiяльностi, у тому числi й навчально/творчiй.
Саме факультативнi заняття дають виключнi можливостi при/
щеплювати iнтерес до творчих пошукiв, виховувати в дiтей бажан/
ня шукати новi, кращi шляхи виконання дорученої справи.
Справдi, пошук кращих способiв розв’язання нестандартних задач,
бесiди про видатних учених, вивчення тем поза програмою, органi/
зацiя способу здобуття знань — усе це є необхiдними складовими на
шляху розвитку творчих здiбностей учнiв. Дуже важливо, щоб дiти
повiрили у власнi сили i здiбностi, зрозумiли, що без напруженої
систематичної працi прийти до успiху неможливо.
Працюючи в школi та спостерiгаючи за школярами, я дiйшла
висновку, що для багатьох учнiв визначним чинником вивчення ма/
тематики є її загальновизнана роль у життi та iнших науках. Отже,
завдання, яке постало перед учителем, без особистого захоплення
справою, без наявностi педагогiчного такту i таланту, без умiлого
вибору форм навчання, методiв, прийомiв та засобiв втiлити в жит/
тя неможливо.
Особистiсно зорiєнтоване навчання передбачає навчальний про/
цес, за якого як учнi, так i вчителi почувають себе комфортно.
Я розробила 35 факультативних занять з математики для учнiв
7/го класу 12/рiчної школи вiдповiдно до чинних програм.
Систему своїх занять намагалася побудувати так, щоб учнi пра/
цювали з повною вiддачею сил, з iнтересом, наполегливо долали
труднощi в навчанні.
Назва 7
ТЕМА 1. ІСТОРIЯ ВИНИКНЕННЯ

СИСТЕМ ЧИСЛЕННЯ (9 годин)
Заняття 1
Тема. Історiя розвитку поняття натурального числа
та систем числення
Мета: ознайомити учнiв iз рiзними системами числення, iз по/
требою їх застосування.
ХІД ЗАНЯТТЯ
І. Презентацiя групи учнiв за темою
«Історiя розвитку поняття натурального числа»
Питання
1) Для чого потрiбнi натуральнi числа?
2) Коли виникли натуральнi числа i хто їх увiв?
3) Якi ми знаємо дiї на множинi натуральних чисел?
4) Якими властивостями володiють додавання та множення на/
туральних чисел?
II. Розповiдь учителя про виникнення

iнших систем числення
Лiчба числами/сукупностями привела до створення двiйкової,
п’ятiркової, десяткової i дванадцяткової систем числення. Особливо
часто лiчили парами, десятками, дюжинами.
Наприклад, у захiдних племен Торресової протоки єдиними
числiвниками були: 1 — урапун, 2 — окоза.
Потiм лiчили так: 3 — окоза — урапун, 4 — окоза — окоза, 5 —
окоза — окоза — урапун. Такий спосiб лiчби поклав початок най/
давнiшій системі числення — двiйковій.
У деяких народiв iснувала трiйкова система числення. У сканди/
навських мовах спостерiгається залишок п’ятiркової системи. Ще
й тепер ми часто лiчимо дюжинами, тобто користуємося дванадцят/
ковою системою.
На час виникнення писемностi рiзнi народи мали кiлька систем

числення. Одночасно з розробкою усної нумерацiї людина шукала
й рiзнi способи зображення чисел. Для цього було винайдено рiзнi
знаковi системи. Тривалий час були широко поширенi палички або
дощечки iз зарубками, якi й зображали певнi числа.
Слов’янськi народи нашої країни називали такi палички бiрка/
ми. За допомогою бiрок фiксували борги.
Вiдомий народний вислiв «зарубай на носi» теж залишився вiд
часiв, коли на бiрцi, яка називалася ще «нiс», позначалися зарубка/
ми рiзнi числа.
Оригiнальну знакову систему для зображення чисел винайшли
аборигени Пiвденної Америки — iнки. Вони зображали числа за до/
помогою вузлiв на мотузках, якi називали квiпу. Вузли на однiй мо/
тузцi означали одиницi, на другiй — десятки i т. д.
Найбiльшого поширення набуло використання для зображення
чисел букв алфавiту i спецiальних iєроглiфiв — цифр.
Системи числення подiляються на непозицiйнi i позицiйнi. Роз/
глянемо двi непозицiйнi системи. До нашого часу збереглася рим/
ська система, яку використовують для нумерацiї столiть, томiв
книг, роздiлiв, на циферблатах годинникiв.
Вузловими в римськiй нумерацiї є числа:
I — 1, V — 5, X — 10, L — 50, C — 100, D — 500, M — 1000.
Алгоритмiчнi числа утворювалися як комбiнацiї вузлових за та/
кими правилами:
а) якщо в запису числа знак меншого числа йде за знаком
бiльшого, вони додаються;
б) якщо знак меншого числа записаний перед знаком бiльшого,
менше число вiднiмається вiд наступного бiльшого;
в) вiднiмати можна не бiльше одного, а додавати не бiльше трьох
чисел. Так конструюються записи чисел:
IV (5 – 1), VI (5 + 1), XII (10 + 1 + 1), ХХХІХ (30 + (10 – 1)),
DСCL ХХХІV (500 + 100 + 100 + 50 + 30 + (5 – 1)) — 784.
Як бачите, система незручна. У Росiї поширилася десяткова, не/
позицiйна алфавiтна нумерацiя. У нiй знаками чисел служили бук/
ви кирилицi. Коли букви означали число, над ними ставили знак ~
(титло),
a — 1000, Г~ — три, Г — 3000, aцпа — 1981.
Були окремi знаки для великих чисел.
Тема 1. Історiя виникнення систем числення 9
100 10 000 1012 (легiон)

200 20 000 1024 (леодр)
300 тьма 1 000 000 1048 (ворон)
400 2 000 000 1049 (колода)
Як i римська, так i давньоруська система числення була мало/

пристосована для виконання арифметичних дiй над числами.
Шумеро/вавилонськi вченi розробили найдавнiшу позицiйну
систему. У нiй значення кожної цифри визначається як нею самою,
так i мiсцем (позицiєю), яке вона займає в запису числа. Вона мала
основу — 60, i не була послiдовно позицiйною. Еквiвалент 0 ставив/
ся в серединi числа i нiколи не ставився праворуч.
Найвидатнiше вiдкриття на шляху вдосконалення систем чис/
лення зробили iндiйськi вченi. З VІ столiття в Індiї поширилися
числа брахми, у яких були окремi знаки для чисел «один» — «дев’/
ять», що стало передумовою створення позицiйної десяткової систе/
ми. До VІ столiття нуля ще не було. Замiсть нього в запису чисел
залишалося порожнє мiсце. Перший достовiрний запис нуля вiдно/
сять до 876 року.
Протягом ХVІІ столiття в Росiї вiдбувається поступове витiснен/
ня алфавiтної системи сучасною. У знаменитiй «Арифметицi»
Л. П. Магнiцького (1669–1739 рр.), опублiкованiй у 1703 роцi
в Москвi, нумерацiю сторiнок i рiк видання книги вказано ще в дав/
ньослов’янськiй нумерацiї. Однак усi дiї з числами проводяться
з використанням сучасної системи числення, хоч i Магнiцький на/
зиває нуль «цифрою або нiчим».
Ученi рiзних епох iз захопленням вiдгукувалися на генiальний
винахiд iндiйських математикiв.
Французький математик П’єр Лаплас (1749–1827 рр.) писав:
«Думка зображати всi числа дев’ятьма знаками, надаючи їм, крiм
значення за формою, ще значення за мiсцем, така проста, що саме
через цю простоту важко зрозумiти, яка вона дивовижна».
Система числення називається позицiйною, якщо вона ґрунту/
ється на принципi помiсцевого значення цифр — знакiв, якими зоб/
ражують числа. Проаналiзувавши вiдомий нам спосiб запису чисел,
помiтимо, що в ньому та сама цифра має рiзне значення залежно вiд
мiсця, яке вона займає в зображеннi числа. Переваги позицiйної сис/
теми нумерацiї виявляються не тiльки в записуваннi чисел, а й у ви/
конаннi дiй над ними.
ІІІ. Застосування знань

1. Запишiть цифрами: мiльярд, бiльйон, квадрилiон.
2. Запишiть римськими цифрами числа: 26, 112, 1980.
3. На одному з будинкiв написано: MDCCCLХXІV. У якому роцi
споруджено цей будинок?
4. На першiй друкованiй росiйською мовою арифметицi написа/
но МDCXCIX. У якому роцi надруковано цю книжку?
5. Знайдiть суму чисел СLXXVI i XXXIV.
6. На скiльки число MXL бiльше вiд CDX?
Вiдповiдi
1. 10 9 ; 1012 ; 1015 . 2. XXVI; CXII; MCMLXXX.
3. 1874 р. 4. 1699 р. 5. ССХ. 6. 630.
Заняття 2
Тема. Позицiйнi системи числення та їх властивостi.
Двiйкова i вiсiмкова позицiйнi системи
Мета: ознайомити учнiв iз двiйковою, вiсiмковою системами
числення; навчити виконувати дiї в цих системах, розвивати обчис/
лювальнi навички учнiв.
І. Актуалiзацiя опорних знань
Нагадаємо, про що йшлося на попередньому заняттi? Для чого
потрiбнi системи числення? Якi системи ми розглядали? Яка рiзни/
ця мiж позицiйними i непозицiйними системами числення?
Виконання вправ
1. Запишiть числа 783, 1035, 2789 римськими цифрами.
2. Запишiть числа LXXXI, CDIV у десятковiй системi.
ІІ. Засвоєння нових знань

1. Запис чисел у двiйковiй системi числення
Основою позицiйної системи числення називається число оди/
ниць якогось розряду. Зокрема, це число одиниць, якi становлять
одиницю другого розряду.
Для двiйкової системи вже двi одиницi утворюють одиницю
iншого розряду. Для запису чисел у двiйковiй системi використову/
ють цифри 0 i 1.
Запишемо кiлька перших натуральних чисел у двiйковiй сис/

темi числення.
Число у десятковiй 1 2 3 4 5 6
системi
Запис числа у двiй/ (1)2 (10)2 (11)2 (100)2 (101)2 (110)2
ковiй системi
Число у десятковiй 7 8 9 10 11 12
системi
Запис числа у двiй/ (111)2 (1000)2 (1001)2 (1010)2 (1011)2 (1100)2
ковiй системi
Дiї можна виконувати лише над числами, записаними в однiй

i тiй самiй системi.
1) Додавання чисел, записаних у двiйковiй системi числення
10111112 1101112 + 100112

+
11011112 + 110102 110112
110011102 10111112 1011102
101100102
Таблиця додавання
+ 0 1
0 0 1
1 1 102
2) Вiднiмання чисел, записаних у двiйковiй системi числення
11001102 10100102
– –
1010012 1011012
1111012 1001012
3) Множення чисел, записаних у двiйковiй системi числення

Таблиця множення
× 0 1
0 0 0
1 0 1
× 101012 × 101112
1012 10112
10101 10111
10101 10111
11010012 10111
111001112
4) Дiлення чисел, записаних у двiйковiй системi числення
110112 | 1001 111102 | 1102

1001 | 112 110 | 1012
1001 110
1001 110
02 02
Дiї з двiйковими дробами виконуються аналогiчно до правил дiй

iз десятковими дробами.
11,010112 101,10112 101,00112

+ – ×
101,111012 11,00012 1,0012
1001,010002 10,10102 1010011
1010011
101,11010112
Двiйковою системою захоплювались протягом XVI–XIX ст.

Нiмецький математик Г. В. Лейбнiц (1646–1716) вважав двiйко/
ву систему числення простою, зручною i красивою.
2. Вiсiмкова система числення
У вiсiмковiй системi числення використовують цифри: 0, 1, 2, 3,
4, 5, 6, 7.
Запишемо кiлька перших натуральних чисел у цiй системi.
18 28 38 48 58 68 7 8 108 118 128 138 148 158 168 17 8 208

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
1008 = 1 ⋅ 82 + 0 ⋅ 8 + 0 ⋅ 80 = 6410
77 8 = 7 ⋅ 8 + 7 ⋅ 8 0 = 56 + 7 = 6310 — найбiльше двозначне у вiсiм/

ковiй системi.
648 = 6 ⋅ 8 + 4⋅ 8 0 = 48 + 4 = 5210
1) Додавання чисел, записаних у вiсiмковiй системi числення
+
43738 376548
+
27538 755458
7346 8 1354218
Таблиця додавання
+ 0 1 2 3 4 5 6 7
0 7
1 10
2 10 11
3 10 11 12
4 10 11 12 13
5 10 11 12 13 14
6 10 11 12 13 14 15
7 10 11 12 13 14 15 16
2) Вiднiмання чисел, записаних у вiсiмковiй системi числення

21432 8
–
57418
134718
3) Множення чисел, записаних у вiсiмковiй системi числення
238 238 637 8

× × ×
128 568 658
46 162 4033
23 137 4672
2768 15528 527538
IІІ. Формування вмiнь та навичок

1. Обчислiть:
а) 11012 + 10112 ; б) 10001102 − 110112 ;
в) 101111012 + 1011102 ; г) 10112 ⋅ 11012 ;
д) 1000112 : 1012 .
2. Обчислiть:
а) 36758 + 3258 ; б) 21346 8 − 7677 8 ;
в) 3438 ⋅ 67 8 ; г) 1018 : 32 8 .
Вiдповiдi
1. а) 110002 ; б) 1010112 ; в) 111010112 ; г) 100011112 ; д) 1112 .
2. а) 4222 8 ; б) 11447 8 ; в) 303058 ; г) 2,48 .
Заняття 3
Тема. Переведення чисел iз десяткової системи
числення у двiйкову та вiсiмкову, i навпаки
Мета: навчити учнiв переводити числа з десяткової системи чис/
лення у двiйкову та вiсiмкову, i навпаки; самостiйно розглянути си/
стему числення при n = 5; розвивати обчислювальнi навички учнiв.
I. Актуалiзацiя опорних знань

Фронтальне опитування
1. Чим ми займалися на попередніх заняттях?
2. Якi системи числення було розглянуто?
3. Якi дiї ми вчилися виконувати над числами?
4. Виконайте дiї:
а) 110012 + 11102 ; б) 111012 − 1112 ;
в) 1012 ⋅ 112 ; г) 12458 + 43018 ;
д) 3547 8 − 1026 8 ; е) 256 8 ⋅ 3218 .
II. Засвоєння нових знань

Розглянемо алгоритм переходу вiд десяткової системи числення
до будь/якої iншої:
3910 = 1⋅ 25 + 0 ⋅ 2 4 + 0 ⋅ 23 + 1⋅ 22 + 1⋅ 2 + 1 = 1001112 ;
2810 = 1 ⋅ 24 + 1 ⋅ 23 + 1 ⋅ 22 + 0 ⋅ 2 + 0 = 111002 ;
5310 = 1101012 ; 21610 = 110110002 .
Запишемо числа 1981 i 2001 у вiсiмковiй системi числення.
198110 = 3 ⋅ 83 + 6 ⋅ 82 + 7 ⋅ 8 + 5 = 36758 ; 200110 = 37218 .
Для перетворення числа десяткової системи числення в число

нової системи зручно користуватися таким правилом.
Щоб перетворити число десяткової системи числення в число но/
вої системи, треба подiлити його на основу нової системи, нову час/
тку знову подiлити на основу нової системи i т. д., поки дiстанемо
частку, меншу вiд основи нової системи. Остання частка i по/
слiдовнi остачi, записанi у зворотному порядку, будуть розрядними
числами шуканого числа.
Наприклад, запишемо число 2510 у двiйковiй системi числення.
25 : 2 = 12 (1), 12 : 2 = 6 (0), 6 : 2 = 3 (0), 3 : 2 = 1 (1).
Отже, 2510 = 110012 .
Розглянемо перехiд в оберненому порядку.
1001112 = 1⋅ 25 + 0 ⋅ 2 4 + 0 ⋅ 23 + 1⋅ 22 + 1⋅ 21 + 1⋅ 2 0 = 32 + 4 + 2 + 1 = 3910 .
110011012 = 20510
(пропонуємо учням самостiйно виконати перехiд).
Перехiд вiд вiсiмкової до десяткової системи виконується за цим
самим алгоритмом.
Наприклад:
3458 = 3⋅ 82 + 4⋅ 81 + 5⋅ 8 0 = 22910 ; 276 8 = 2 ⋅ 82 + 7 ⋅ 81 + 6 ⋅ 8 0 = 19010 .
III. Застосування знань, формування вмiнь

1. Запишiть у десятковiй системi числення числа:
а) 111112 ; б) 110000002 ;
в) 1010112 ; г) 12562 8 .
2. Знайдiть X:
а) 10112 = X10 ; б) 10118 = X10 ;
в) 10112 = X 8 ; г) 10,112 = X10 .
3. При яких X справджуються рiвностi:
а) 12 X + 13X = 30 X ; б) 16 = 31X ?
Вiдповiдi
1. а) 31; б) 192; в) 43; г) 5490. 2. а) 11; б) 521; в) 13; г) 2,3. 3. а) 5; б) 5.
IV. Самостiйна дослiдницька робота

1. Розшифруйте вiдомостi з бiографiї П. Л. Чебишова.
«Пафнутiй Львович Чебишов народився у 2 111 110 роцi; 202/
рiчним юнаком закiнчив Московський унiверситет, а через 2 роки,
у вiцi 211 рокiв, написав свою першу наукову роботу».
У якiй системi числення написано вiдомостi з бiографiї П. Л. Че/

бишова?
2. Запишiть число, мiсяць i рiк свого народження у двiйковiй,
п’ятiрковiй, вiсiмковiй системах числення.
Заняття 4
Тема. Година цiкавої математики. Спектакль
«Чи завжди 2 ⋅ 2 = 4?»
Мета: зацiкавити учнiв вивченням математики; формувати
вмiння працювати в групах; виховувати толерантне ставлення до
однокласникiв.
ХIД СПЕКТАКЛЮ
Пiд звуки мелодiї «Двiчi по два» на сцену виходять учнi. Вони несуть
великi цифри 2, 2, 4, знак множення, знак рiвностi i знак питання, утворю/
ючи запис 2 ⋅ 2 = 4.
На сцену виходять учнi А та Б — виконавцi головних ролей.
А. Коли люди бажають сказати щось дуже зрозумiле, говорять,
що це ясно, як двiчi по два чотири. А чи завжди це так?
Б. Отримавши домашнє завдання на цю тему, ми замислилися.
До кого звернутися? Хто допоможе нам вiдповiсти на це питання?
А (звертається до Б). Пiдемо бiлим свiтом. Може, нам пощас/
тить i ми дiзнаємося про те, що нас цiкавить.
Грає марш. Учнi зi знаками залишають сцену. А та Б лише iмiтують
просування вперед. Із правого боку сцени з’являється учень Двiйкiн. А та Б
звертаються до нього.
А. Двiйконе, прохання є до тебе:
Розв’язать задачу треба.
А та Б (разом). Хоч задача не нова:
Два помнож мерщiй на два.
(Двiйкiн здивовано дивиться на хлопцiв.)
Б. Як ранiше не лiчили,
То завжди було чотири.
А. А тепер в лiчбi стомились,
На питаннi цiм спинились.
Двiйкiн. Ха/Ха/Ха! Смiюсь до слiз,
Та хiба ж це темний лiс?
І малятi з дитсадка
Ця задача неважка.
Ви ж вiдмiнники, я бачу,
Що ж для вас я, хлопцi, значу?!
(Пiсля невеликої паузи, доброзичливо.)
Та вже добре, так би мовить,
Я не можу вам вiдмовить.
(Двiйкiн замислюється.)
Значить, друзi, у цей час,
Два по два хвилює вас?..
Двiйкiн вмiє мiркувати:
Приготуйтесь записати.
(Наспiвує.)
Якщо два по два — чотири,
То чотири — двiчi два?..
У цiй справi ви безсилi,
От у мене голова!
(А та Б з надiєю дивляться на Двiйкiна.)
Що таке, скажiть, чотири? —
Смiх гучний в моїй квартирi…
Тато, мама, старший брат
Хвалять всi мене пiдряд.
Тiльки ж двiйки двi впiймаю,
Я халепу добру маю.
Ясно, друзi,— двiйки тут
Вже чотири не дадуть.
А та Б (разом). Досить, Двiйконе! Ясно нам.
Не розв’яжеш приклад сам!
Бач, погано ти навчався,
То незнайком i зостався!..
(Двiйкiн швидко зникає.)
А (пiсля невеликої паузи). І яка то нам невдача.
Не розв’язано задачу!
Як в такому разi буть?
Вирушаймо далi в путь…
А та Б iмiтують рух. У цей час на сценi з’являється напис: «Двiйкова
держава». На зустрiч А та Б виходять двоє учнiв, на головах у яких капелю/
хи з цифрами 1 i 0 (назвемо їх умовно «Одиниця» i «Нуль»).
Одиниця (звертається до А та Б). Радi ми вас тут зустрiти.

З чим iдете i куди?
Нуль. І яким попутним вiтром
Вас закинуло сюди?
А. Свiт ми бiлий обходили.
Б. Тiльки ноги потомили…
А. Може, тут ми перевiрим,
Б. Ви, будь ласка, пiдкажiть:
А та Б (разом). Чи то два по два чотири?
Цю проблему розв’яжiть…
Одиниця. В нашiм царствi числам тiсно,
Їх нiхто не полiчив!..
Та складаються цi числа
З одиниць та iз нулiв.
Нуль. Довго тут я прислухався.
Заболiла голова.
Тiльки так я й не дiзнався,
Що то значить, друзi, два?
А (показує на пальцях). Скажiть, будь ласка, чи завжди двiчi по
два — чотири?
Одиниця. А/а? Тепер зрозумiло. Наше 10 ви називаєте «два».
Двiчi по два нашою мовою 10 ⋅ 10. А 10 ⋅ 10 = 100.
Б. Як це 100?
Нуль. Дуже просто: двiчi по два — 100!
«Мешканцi» двiйкової держави зникають.
Б (звертається до А). Двiйкiн говорить, що двiчi по два — два.
У двiйковiй державi двiчi по два — 100. (Знизали плечима.) Що ро/
бити?
А. Як що робити? Ідемо в трiйкову державу.
Грає музика. На сценi з’являється напис: «Держава трiйкова, для
шкiльної математики iноземна».
Назустрiч А та Б виходить троє учнiв з цифрами 0, 1, 2 на капелюхах.
Нуль. У царствi ми живем трiйковiм,
Незвичайнiм, загадковiм…
Двiйка. Вас чекали стiльки лiт.
Нуль, Одиниця, Двiйка. Тож трiйковий вам привiт.
А. Скажiть, будь ласка, скiльки буде двiчi по два?
Двiйка. Це як розумiти?
Б. Ну, якщо два помножити на два?
Одиниця. Двiчi по два дорiвнює 11.

А. Завжди?
Нуль. У нашому царствi завжди. У сусiдiв злiва, у королiвствi
двiйкому, двiчi по два 100, у царствi четвiрковому, двiчi по два 10.
«Мешканцi» трiйкової держави зникають.
А. От якої! Чому ж дорiвнює двiчi по два? Що ж нам робити?
Б. Давай сядемо в машину часу i вирушимо у стародавнiй Багдад
на схiдний базар. Може, там нам допоможуть?
На сцену виносять великий аркуш паперу, на якому намальовано рiзнi
прилади, колеса i напис — «машина часу». А та Б зникають за плакатом.
Звучить гуркiт механiзмiв, який поступово переходить у схiдну мелодiю.
На сценi з’являються у чалмах i халатах Старий Хоттабич, Хасан —
схiдний купець.
А. Салям/алейкум! Хто нам тут допоможе?
Хоттабич. Алейкум/салям! Хто нас тут тривожить?
Б. Ми приїхали сюди на машинi часу дiзнатися, чи двiчi по два
чотири?
Хоттабич. Давайте запитаємо в Хасана/молодця, меткого i ро/
зумного купця.
Купець. Наймудрiший шановний Хоттабич! О, мудрi гостi з ХХ
столiття! Все на свiтi залежить вiд причин i пiдходу до справи. Якщо
я продаю товар i кусок парчi коштує 2 гривнi, то за два куски я про/
шу 8 гривень. Для мого покупця — двiчi по два — вiсiм. Але коли я
купую 2 куски парчi по 2 гривнi, то за них я намагаюся заплатити
1 гривню. У цьому разi двiчi по два — 1.
А. Хiба чесно торгувати так? Яка ж у вас арифметика?
Купець. Вона називається, о наймудрiший, купецькою арифме/
тикою. Без неї не розторгуєшся.
Хоттабич. Ну, що ви скажете?
Б. Ми зрозумiли, що на базарi в таких купцiв двiчi по два до/
рiвнює тому, що їм сподобається.
Хоттабич. Клянуся бородою, ти влучив у цiль, мiй юний друже:
двiчi по два завжди дорiвнює тому, що вигiдно купцю.
А. А чи не може у вас, на Сходi, двiчi по два дорiвнювати тому,
що менi хочеться?
Хоттабич. А чому саме, мiй друже?
А. Ну, наприклад, 5?
Хоттабич. З цим питанням нам найкраще звернутися до факiра.
Факiр. Щоб двiчi по два дорiвнювало 5, треба записати ось що:

16 − 36 = 25 − 45; 16 − 36 + 20,25 = 25 − 45 + 20,25;
(4 − 4,5) = (5 − 4,5) ; 4 − 4,5 = 5 − 4,5; 4 = 5; 2 ⋅ 2 = 5.
2 2
Ось, мої юнi друзi, коли двiчi по два — п’ять. А якщо треба, щоб
було 7 або 12, приходьте ще раз. Спритнiсть i невелика помилка до/
поможуть менi здобути для вас будь/який результат.
Знову звучить схiдна музика. Всi залишають сцену. А та Б пiдходять до
авансцени.
А. Виходить, що не всюди i не завжди двiчi по два дорiвнювало
тiльки чотирьом?
Б. Не треба їздити у двiйковi, трiйковi, четвiрковi та iншi держави.
А. Не торгувати, як торгували купцi 1000 рокiв тому.
Б. Добре знати математику i не дозволяти факiрам помилятися
в доведеннях софiзмiв.
А та Б (разом). Ось тодi двiчi по два й дорiвнюватиме чотирьом!
(Залишають сцену.)
Заняття 5
Тема. Деякi властивостi натуральних чисел
та методи швидкого обчислення
Мета: ознайомити учнiв iз невiдомими їм властивостями нату/
ральних чисел; показати та навчити швидко обчислювати деякi
приклади; розвивати iнтерес до предмета та обчислювальнi навички
учнiв.
І. Засвоєння нових знань, умiнь

У натуральних чисел є багато цiкавих властивостей, якi були
знайденi математиками пiд час виконання над ними арифметичних
дiй. Розглянемо деякi з них.
1. Перша цiкава властивiсть
Вiзьмемо навмання довiльне число, наприклад 6 i запишемо всi
його дiльники: 1, 2, 3, 6.
Для кожного iз чисел запишемо дiльники:
1 – 1; 2 – 1, 2; 3 – 1, 3; 6 – 1, 2, 3, 6.
Виконується цiкава рiвнiсть:

13 + 23 + 23 + 43 = (1 + 2 + 2 + 4) ; 81 = 81.
2
Вiзьмемо 12.
12 кратне 1, 2, 3, 4, 6, 12.
Кiлькiсть дiльникiв для кожного з наведених чисел дорiвнює 1,
2, 2, 3, 4, 6.
Маємо: 13 + 23 + 23 + 33 + 43 + 63 = (1 + 2 + 3 + 4 + 2 + 6) ; 324 = 324.
2
2. Друга цiкава властивiсть

Вiзьмемо будь/яке число, що складається iз чотирьох цифр; на/
приклад 2519. Запишемо його цифри в порядку зростання, а потiм
у порядку спадання: 9521 i 1259. Знайдемо рiзницю:
9521 − 1259 = 8262.
Складемо iз цифр числа 8262 два числа, розташувавши цифри
у порядку зростання i спадання вiдповiдно, та знайдемо рiзницю
здобутих чисел: 8622 − 2268 = 6354.
З новим числом виконуємо такi самi дiї:
6543 − 3456 = 3087; 8730 − 0378 = 8352;
8532 − 2358 = 6174; 7641 − 1467 = 6174.
Дiстали число 6174. Якщо з цим числом виконаємо зазначенi
дiї, то дiстанемо: 7641 − 1467 = 6174, тобто останню рiзницю. Отже,
маємо цикл.
Така властивiсть виконується для будь/яких чотирицифрових
чисел.
Наприклад, розглянемо число 5842.
8542 − 2458 = 6084; 8640 − 0468 = 8172;
8721 − 1278 = 7443; 7443 − 3447 = 3996;
9963 − 3699 = 6264; 6642 − 2466 = 4176; 7641 − 1467 = 6174.
Таку вiдповiдь одержуємо, якщо зробити не бiльше нiж 7 крокiв.
3. Третя цiкава властивiсть
Вiзьмемо довiльне натуральне число. Всi його цифри пiднесемо
до квадрата i додамо. Так само зробимо iз сумою. Через декiлька
крокiв ми отримаємо або число 1, або 4.
І тут маємо цикл.
Наприклад, розглянемо число 28:
4 + 64 = 68; 36 + 64 = 100; 1 + 0 + 0 = 1.
Розглянемо число 45:

16 + 25 = 41; 16 + 1 = 17; 1 + 49 = 50; 25 + 0 = 25; 4 + 25 = 29;
4 + 81 = 85;64 + 25 = 89;64 + 81 = 145;1 + 16 + 25 = 42;16 + 4 = 20;4 + 0 = 4.
4. Швидке множення двозначного числа на 11
Алгоритм множення двозначного числа на 11 наведено у таблицi.
26 ⋅ 11 = 286 75 ⋅ 11 = 825 41 ⋅ 11 = 451

2+6 =8 7 + 5 = 12 4+1 =5
5. Пiднесення до квадрата двозначних чисел, що

закiнчуються цифрою 5
Якщо число закiнчується цифрою 5, то для пiднесення його до
квадрата, помножимо цифру десяткiв на наступну за нею цифрою
i до результату праворуч припишемо 25.
Наприклад:
352 = 1225 (оскiльки 3⋅ 4 = 12); 852 = 7225 (оскiльки 8 ⋅ 9 = 72);
652 = 4225 (оскiльки 6 ⋅ 7 = 42).
ІІ. Гра «Вгадай задумане число»

1. Учитель пропонує учню задумати тризначне число, друго/
му — дописати до нього таке саме число, третьому — подiлити ре/
зультат на 7, четвертому — подiлити результат на 11, а п’ятому —
подiлити результат на 13. П’ятий учень називає результат учите/
лю — це i є задумане число.
Завдання учням класу. Пояснiть, чому пiсля виконання наведе/
них дiй завжди дiстанемо задумане число.
Розгадка. 1001 = 7 ⋅ 11⋅ 13. Якщо до тризначного числа ми допи/
суємо таке саме число, то вихiдне число збiльшується в 1001 разiв
(тобто множиться на 1001).
Наприклад:
289289 : 7 = 41327; 143143 : 7 = 20449;
41327 : 11 = 3757; 20449 : 11 = 1859;
3757 : 13 = 289 1859 : 13 = 143
2. Учитель пропонує учням задумати двозначне число. Потiм

учнi до задуманого числа тричi дописують праворуч таке саме чис/
ло. Нове число пропонуємо учням роздiлити послiдовно на 7, 3, 13
i 37. Пiсля виконання всiх запропонованих дiй учнi дiстають заду/
мане число.

Розгадка. 3⋅ 7 ⋅ 13⋅ 37 = 10101. У результатi множення будь/якого
двозначного числа ab на 10101 дiстаємо число:
ab ⋅ 10101 = (10a + b) ⋅ (10000 + 100 + 1) =
= 100000a + 1000a + 10a + 10000b + 100b + b = ababab.

3. Учитель пропонує учням задумати чотиризначне число, до ньо/
го приписати таке саме i здобуте число подiлити на 73 i 137. Пiсля
виконання всiх запропонованих дiй учнi дiстають задумане число.
Розгадка. 73⋅ 137 = 10001. У результатi множення будь/якого чо/
тиризначного числа abcd на 10001 дiстаємо число abcdabcd.
Запропонуйте учням удома перевiрити всi розглянутi власти/
востi на рiзних числах.
Заняття 6
Тема. Магiчнi квадрати
Мета: розглянути властивостi магiчних квадратiв; розширити
математичний кругозiр учнiв; формувати вмiння використовувати
рiзнi методи до розв’язування математичних задач.
І. Актуалiзацiя опорних знань та вмiнь

У старовиннiй китайськiй книзi Же/килi («Книга перестано/
вок») мова йде про легенду, в якiй iмператор Ню (4 тис. рокiв тому)
побачив на березi рiчки священну чере/
паху. На її панцирi був зображений ма/
4 9 2
люнок iз бiлих та чорних кружечкiв.
Якщо замiнити кожну фiгуру числом, 3 5 7
яке показує кiлькiсть кружечкiв, то 8 1 6
дiстанемо таблицю.
Що цiкаве в цiй таблицi?
Чому такими квадратами зацiкавилися математики?

У цiй таблицi цiкава властивiсть: якщо додати числа кожного
рядка або стовпця, то дiстанемо 15.
4 9 2
3 5 7
8 1 6
Знайдений малюнок китайцi назвали «ло/щу», вважали його

магiчним символом, використовували пiд час заклять. Усi таблицi
у виглядi квадратiв, де використовується така властивiсть, назива/
ють магiчними квадратами.
Завдання. Складiть самостiйно магiчнi квадрати, якi вiдрiзня/
ються вiд заданих.
1)
16 2 3 13
5 11 10 8
9 7 6 12
4 14 15 1
Сума 34
2)
17 24 1 8 15
23 5 7 14 16
4 6 13 20 22
10 12 19 21 3
11 18 25 2 9
Сума 65
3)
16 3 2 13
5 10 11 8
9 6 7 12
4 15 14 1
Сума 34
Примiтка. Цей магiчний квадрат зображений на гравюрi Дюре/
ра « Меланхолiя». У нижньому рядку зображено рiк створення гра/
вюри — 1514.
4)
30 39 48 1 10 19 28
38 47 7 9 18 27 29
46 6 8 17 26 35 37
5 14 16 25 34 36 45
13 15 24 33 42 44 4
21 23 32 41 43 3 12
22 31 40 49 2 11 20
5) Цiкавий квадрат Штiфеля

1 18 21 22 3
20 14 9 16 6
19 15 13 11 7
2 10 17 12 24
23 8 5 4 25
У серединi знаходиться також магiчний квадрат iз чисел вiд

9 до 17.
Завдання. Занумерувати вершини куба цифрами вiд 1 до 8 так,
щоб у всiх 6 квадратах, якi утворюють поверхню куба, сума чисел,
якi стоять при їх вершинах, була однаковою.
Заняття 7
Тема. П’ята математична дiя
Мета: розглянути цiкавi задачi з використанням п’ятої матема/
тичної дiї — пiднесення до степеня; удосконалювати обчислювальнi
навички учнiв.
І. Мотивацiя навчальної дiяльностi

Алгебру часто називають арифметикою семи дiй, пiдкреслюючи,
що до чотирьох загальновiдомих математичних операцiй вона при/
єднує три новi — пiднесення до степеня i двi дiї, оберненi до цiєї дiї.
Чи потрiбна в життi ця дiя? Безперечно. Її ми використовуємо
пiд час обчислення площ та об’ємiв. Сила всесвiтнього тяжiння,
свiтло, звук послаблюються пропорцiйно другому степеню вiдстанi.

Широко використовується п’ята математична дiя в астрономiї.
Вiдстань до туманностi Андромеди 95 ⋅ 1023 км

Маса Сонця 1983 ⋅ 1030 г
Маса земної кулi 6 ⋅ 1021 т
Маса атмосфери Землi 51 ⋅ 104 т
ІІ. Застосування знань, умiнь та навичок

Завдання 1. Як записати число трьома дев’ятками, щоб зобрази/
ти ними якомога бiльше число?
9
Вiдповiдь. 9 9 .
Завдання 2. Трьома двiйками запишiть якомога бiльше число.
Вiдповiдь. 222 .
Завдання 3. Трьома трiйками запишiть якомога бiльше число.
Завдання 4. Трьома четвiрками запишiть якомога бiльше число.
4
Завдання 5. За якого розмiщення чотири двiйки зображують най/
бiльше число?
Розв’язання. Можливi вiсiм варiантiв зображення рiзних чисел
чотирма двiйками:
( ) ;2
2 22
22 2 22
2222; 2222 ; 2222 ; 2222 ; 222 ; 22 ; 22 .
22
Заняття 8
Тема. Мова алгебри — рiвняння
Мета: зацiкавити учнiв предметом, розкрити зв’язок алгебри iз
життям; ознайомити учнiв iз мовою алгебри — рiвняннями та мето/
дами їх розв’язання.
I. Мотивацiя навчальної дiяльностi

Мова алгебри — рiвняння. «Щоб розв’язати питання, що сто/
сується чисел або абстрактних вiдношень величин, треба переклас/
ти задачу алгебраїчною мовою» — так зазначає великий Ньютон

у своєму пiдручнику, названому «Загальна арифметика».
Як саме виконується такий переклад, Ньютон показав на при/
кладах. Ось один iз них:
Рiдною мовою Мовою алгебри

Купець мав деяку суму грошей. x
За перший рiк вiн витратив x − 100
100 фунтiв.
До суми, яка залишилась, x − 100 4x − 400
( x − 100) + =
додав третю її частину. 3 3
Наступного року вiн знов 4x − 400 4x − 700
− 100 =
витратив 100 фунтiв 3 3
i збiльшив суму, яка залишила/ 4x − 700 4x − 700 16x − 2800
+ =
ся, на третю її частину. 3 9 9
У третьому роцi вiн знову 16x − 2800 6x − 3700
− 100 =
витратив 100 фунтiв. 9 9
Пiсля того як вiн додав до того, 6x − 3700 16x − 3700 64x − 14800
+ =
що залишилося, третю його 9 27 27
частину,
капiтал його став удвiчi 64x − 14800
= 2x
бiльшим за початковий. 27
Щоб визначити початковий капiтал купця, залишається тiльки

розв’язати останнє рiвняння. Учням пропонуємо розв’язати рiвнян/
ня самостiйно.
64x − 14800 = 54x, 10x = 14800, x = 1480.
Вiдповiдь. У купця було 1480 фунтiв.
Розв’язування рiвнянь — часто справа неважка, складати
рiвняння за даними задачi значно важче. Складання рiвняння зво/
диться до вмiння перекладати «з рiдної мови на математичну».
Однак мова алгебри небагатослiвна, тому перекласти на неї можна
не кожне речення рiдної мови.
II. Засвоєння нових знань

Історiя зберегла мало вiдомостей із життя стародавнього матема/
тика Дiофанта. Все, що вiдомо про нього, взято з напису на його
гробницi, складеного у формi математичної задачi. Наведемо його.

Путнику! Тут поховано прах Дiофанта. І розповiсти x
про те, який вiк його був дуже довгий, можна лише
мовою чисел.
Шосту частину його становило прекрасне дитинство. x
6
Дванадцята частка кiнчилась — покрилося пухом x
його пiдборiддя. 12
Сьому частину життя провiв Дiофант у бездiтному x
шлюбi. 7
Минуло 5 рокiв, i вiн став батьком щасливим — 5
первiсток синок народився у нього.
Та синовi доля судила прожити лише половину х
прекрасного i свiтлого життя на землi порiвняно 2
з батьком.
І в скорботi глибокiй старий ще прожив рокiв чотири 4
з тих пiр, як сина вiн втратив.
Скажи, скiльки рокiв життя досягнувши, смерть сприйняв Дiо/

фант?
Розв’язання
x x x x
x= + + + 5 + + 4,
6 12 7 2
84x 14x + 7x + 12x + 42x
= + 9,
84 84
9x
= 9, x = 84.
84
Розшифруємо деякi записи: вiн одружився у 21 рiк, став бать/
ком на 38/му роцi, втратив сина на 80/му i помер у 84 роки.
ІІІ. Застосування знань, умiнь та навичок

Задача для самостiйного розв’язування
Перекладiть старовинну задачу мовою алгебри та розв’яжiть її.
Кiнь i мул iшли з важкою поклажею. Кiнь скаржився на свiй не/
помiрний тягар. «Чому ти скаржишся? — запитав його мул.—
Адже якщо я вiзьму в тебе один мiшок, моя ноша стане удвiчi важ/
чою за твою. А ось якби ти зняв з моєї спини один мiшок, твоя по/
клажа стала б однаковою з моєю».
Скiльки мiшкiв нiс кожен з них?


Кiнь x
i мул iшли з важкою поклажею. y
Якщо мул вiзьме один мiшок x −1
у коня, то його ноша y+1
стане удвiчi важчою. y + 1 = 2( x − 1)
Якщо кiнь вiзьме мiшок x+1
у мула, то поклажi y −1
стануть рiвними. x + 1 = y −1
Треба розв’язати два рiвняння:

y + 1 = 2( x − 1), x + 1 = y − 1,
2x − y = 3, y − x = 2,
2x − (2 + x) = 3, y = 2 + x,
x − 2 = 3, y = 2 + 5,
x = 5. y = 7.
Розв’язавши рiвняння, знаходимо: кiнь нiс 5 мiшкiв, а мул —
7 мiшкiв.
Заняття 9
Тема. Найпростiшi дiофантовi рiвняння
Мета: ознайомити учнiв iз поняттям рiвняння з двома змiнними
та його розв’язку; розвивати мислення учнiв; формувати вмiння ви/
конувати тотожнi перетворення рiвнянь.
І. Засвоєння нових знань

Дiофантовими називають алгебраїчнi рiвняння з рацiональни/
ми коефiцiєнтами з вимогою визначити розв’язки у цiлих або рацiо/
нальних числах. Зазвичай, дiофантовi рiвняння мiстять бiльше нiж
одну змiнну, тому їх ще називають невизначеними рiвняннями.
Лiнiйне рiвняння з двома змiнними має вигляд ax + by = c. На

множинi рацiональних чисел лiнiйне рiвняння з двома змiнними
має безлiч розв’язкiв — це пари чисел ( x;y). Але часто пропонується
розв’язати рiвняння ax + by = c, де a, b, c — тiльки цiлi числа, за умо/
ви, що x, y також цiлi числа.
Такi рiвняння також називають невизначеними, або дiофантови/
ми, на честь грецького математика Дiофанта, який у третьому
столiттi запропонував кiлька способiв розв’язання таких рiвнянь.
То як знайти цiлочисловi розв’язки рiвнянь ax + by = c, де a, b, c —
цiлi числа?
Зазначимо насамперед, що коли a i b мають спiльний дiльник d,
на який не дiлиться c, то рiвняння ax + by = c цiлочислових роз/
в’язкiв не має. Оскiльки якими б не були цiлi числа x та y, їх сума
ax + by дiлилася б на d, тому вона не може дорiвнювати числу, яке на
d не дiлиться. Наприклад, рiвняння 4x + 6y = 7 не має цiлочислових
розв’язкiв.
Якщо НCД чисел a i b дорiвнює d i c дiлиться на d, то обидвi час/
тини рiвняння можна подiлити на d. Дiстанемо рiвносильне рiвнян/
ня, коефiцiєнти якого при x i y — взаємно простi числа. Наприклад,
рiвняння 21x + 35y = 77 рiвносильне рiвнянню 3x + 5y = 11. Зi сказа/
ного випливає: щоб розв’язати будь/яке дiофантове рiвняння з дво/
ма змiнними першого степеня, досить навчитися знаходити цiло/
числовi розв’язки рiвняння ax + by = c при взаємно простих a i b.
Задача 1. Ви повиннi заплатити за куплений у магазинi светр
19 гривень. У вас лише троячки, у касира — тiльки п’ятiрки. Чи
можете ви за наявностi таких грошей розплатитися з касиром i як
саме?
Розв’язання. Невiдомих у задачi два: x — кiлькiсть троячок i y —
кiлькiсть п’ятiрок.
Маємо рiвняння:
3x − 5y = 19.
Знаючи, що x i y — числа цiлi й додатнi, знаходимо:
3x = 19 + 5y,
x = (19 + 5y): 3 = 6 + y + (1 + 2y): 3.
Оскiльки x, y — числа цiлi, то рiвнiсть може бути правильною
лише за умови, що (1 + 2y): 3 є також цiлим числом.
Позначимо його лiтерою t. Тодi маємо: x = 6 + y + t.
t = (1 + 2y): 3,
звiдки
3t = 1 + 2y, 2y = 3t − 1, y = (3t − 1): 2 = t + (t − 1): 2.
Оскiльки y i t — цiлi числа, то (t − 1):2 = t1 — цiле число.
2t1 = t − 1, t = 2t1 + 1,
y = t + t1 = 2t1 + 1 + t1 = 3t1 + 1,
x = 6 + y + t = 6 + (3t1 + 1) + (2t1 + 1) = 8 + 5t1 .
Отже, для x i y маємо вирази:
x = 8 + 5t1 , x > 0, 5t1 > −8, t1 > −8:5,
y = 1 + 3t1 , y > 0, 3t1 > −1, t1 > −1:3.
Оскiльки t1 — число цiле, тодi робимо висновок, що для нього
можливi значення: t1 = 0, 1, 2, 3, 4…
Вiдповiднi значення x = 8 + 5t1 = 8, 13, 18, 23,…
y = 1 + 3t1 = 1, 4, 7, 10,…
Тепер ми з’ясували, як можна розплатитися за светр. Ви спла/
чуєте 8 троячок, одержуючи одну п’ятiрку здачi:
24 − 5 = 19.
Або даєте 13 троячок, одержуючи здачi 4 п’ятiрки:
39 − 20 = 19 i т. д.
ІІ. Застосування знань та вмiнь

1. Розв’яжiть рiвняння 13x + 7y = 167 у натуральних числах.
Розв’язання. Виразимо з рiвняння y:
167 − 13x x−1
y= = 24 − 2x + .
7 7
x−1
Оскiльки числа x i y натуральнi, то число також натураль/
7
x−1
не. Позначимо через t, тодi x = 7t + 1 i y = 22 − 13t. Змiнна t може
7
набувати тiльки двох значень: 0 i 1.
При t = 0 x = 1 i y = 22; при t = 1 x = 8 i y = 9.
Вiдповiдь. x = 1 i y = 22 або x = 8 i y = 9.
2. Розв’яжiть рiвняння 19x + 97y = 2010 у цiлих числах.
Розв’язання. Виразимо з рiвняння x:
2010 − 97y 15 − 2y
x= = 105 − 5y + .
19 19
15 − 2y
Очевидно, що при y = −2 дрiб є цiлим числом i x = 116.
19
Отже, всi розв’язки цього рiвняння задаються рiвностями
x = 116 + 97n i y = −2 − 19n.
Пiд час розв’язування цього рiвняння ми скористалися таким
твердженням: якщо ( x0 ;y0 ) — один iз розв’язкiв рiвняння ax + by = c,
де a i b взаємно простi числа, то всi розв’язки рiвняння задаються
рiвностями x = x0 + bn, y = y0 − an (n — цiле число).
3. Розв’яжiть задачу. Пiд час ревiзiї торгових книг магазину
один iз записiв виявився залитим чорнилом i не можна було розiбра/
ти кiлькiсть проданих метрiв. Вiдомо, що вартiсть одного метра тка/
нини складала 49,36 грн i кiлькiсть проданих метрiв виражається
не дробовим числом. У вторгованiй сумi можна було розгледiти
тiльки три останнi цифри 728 та встановити, що перед ними стояли
три якiсь iншi цифри. Чи може ревiзiйна комiсiя вiдтворити запис?
Розв’язання. Позначимо кiлькiсть проданих метрiв через x.
Вторговану суму виражаємо в копiйках 4936x. Число, яке виража/
ють три залитi цифри в запису грошової суми, позначимо через y.
Уся сума у копiйках зобразиться так: 1000y + 728.
4936x = 1000y + 728, 617x − 125y = 91,
y = (617x − 91):125 = 5x − 1 + (34 − 8x):125 = 5x − 1 + 2(17 − 4x):125,
17 − 4x = 125t, y = 5x − 1 + 2t,
x = 4 − 31t + (1 − t ):4 = 4 − 31t + t1 ,
x = 12t1 − 27, y = 617t1 − 134,
100 ≤ y < 1000, 100 ≤ 617t1 − 134 < 1000,
234 : 617 ≤ t1 < 1134 : 617.
Iснує тiльки t1 = 1 — цiле, тодi x = 98, y = 483, тобто було продано
98 м на суму 4837 грн 28 к., запис вiдтворено.
4. Задача<фокус «Вiдгадайте день народження свого товари<
ша». Ви пропонуєте товаришевi помножити число дати народження
на 12, а номер мiсяця — на 31. Вiн повiдомляє вам суму обох до/
буткiв, i ви обчислюєте за нею дату народження.
Наприклад, ваш товариш народився 9. 02. Тодi:
9 множите на 12 i дiстаєте 108; 2 множите на 31 i дiстаєте 62,

108 + 62 = 170.
Ви дiстали число 170 i визначаєте задуману дату.
12x + 31y = 170,
де x — число мiсяця, y — номер мiсяця.
x < 31, y < 12, 12x = 170 − 31y,
x = (170 − 31y):12 = 14 − 3y + (2 + 5y):12 = 14 − 3y + t,
де t = (2 + 5y):12,
12t = 2 + 5y, 5y = 12t − 2,
y = (12t − 2):5 = 2t + (2t − 2) : 5.
Множите (1 − t ):5 = 2t − 2t1 , де t1 = (1 − t ):5,
5t1 = 1 − t, 5t − 1 = −t, t = 1 − 5t,
y = 12(1 − 5t ) − 2t = 2 − 12t,
x = 14 − 4(2 − 12t ) + 1 − 5t = 9 + 31t.
Отже, t = 0, x = 9, y = 2.
Вiдповiдь. Дата народження 9 лютого.
34 Назва
ТЕМА 2. ПОДIЛЬНIСТЬ I ПРОСТI ЧИСЛА

(6 годин)
Заняття 10
Тема. Подiльнiсть чисел. Властивостi та ознаки
подiльностi
Мета: ознайомити учнiв iз теорiєю чисел, з найпростiшими її те/
оремами; з’ясувати, що рiзнi види чисел мають рiзнi ознаки i влас/
тивостi подiльностi; зацiкавити учнiв розглядом ознак подiльностi
чисел на 4, 25, 7, 11, 13, 6, 15.
Для будь/яких двох натуральних чисел, завжди можна знайти
їх суму i добуток, причому сума i добуток натуральних чисел є нату/
ральними числами. Рiзниця двох натуральних чисел є натуральним
числом, якщо зменшуване бiльше за вiд’ємник. А от з’ясувати, чи
дiлиться одне iз заданих чисел на друге без остачi, буває нелегко.
Загального критерiю подiльностi не iснує. Рiзнi види чисел мають
рiзнi ознаки i властивостi подiльностi, якi становлять основний
змiст окремої математичної науки — теорiї чисел.
Давайте пригадаємо ознаки натуральних чисел, якi ми з вами
вивчали в 6 класi.
На «2», «3», «5», «9», «10», «100».
Нагадаємо цi ознаки:
1) Якщо запис числа закiнчується парною цифрою, то це число
дiлиться на 2.
2) Якщо запис числа закiнчується цифрою 0 або 5, то число
3) Якщо запис числа закiнчується цифрою 0, то число дiлиться
на 10.
4) Якщо сума цифр числа дiлиться на 3, то це число дiлиться на 3.
5) Якщо сума цифр числа дiлиться на 9, то це число дiлиться на 9.
Тема 2. Подiльнiсть i простi числа 35
Щоб перевiрити вашi знання, проведемо фiзкультхвилинку.

Якщо назване число (8, 15, 201, 57, 837, 57, 837, 26, 35, 130, 41,
234) дiлиться на «2», обидвi руки пiдводимо вгору, на «5» — опус/
каємо вниз, на «10» — обидвi руки простягаємо вправо, а на «3» —
влiво, а якщо число дiлиться на «9» — прямо.
Молодцi! Гарно! Впоралися! Давайте розглянемо, якi ще iснують
властивостi чисел i ознаки подiльностi.

Дiлення з остачею у множинi натуральних чисел завжди можли/
ве. Особливо важливий випадок, якщо остачi не iснує, тобто гово/
рять: «a дiлиться на b». Замiсть слова «дiлиться» часто використову/
ються спецiальний знак подiльностi «».
Наприклад: 205, 100113, 1833.
Подiльнiсть чисел — вiдношення; його можна задавати парами,
таблицею, стрiлками та iн.
Наприклад, задамо парами подiльнiсть чисел на множинi {1, 2,
3, 4, 5, 6}:
(1; 1); (2; 1); (3; 1); (4; 1); (5; 1); (6; 1); (2; 2);
(4; 2); (6; 2); (3; 3); (6; 3); (4; 4); (5; 5); (6; 6).
У кожнiй парi друге число є дiльником першого.
Вiдношення подiльностi можна задати за допомогою схеми (див.
рисунок).
2 123456
1
3 2
1 3
4
4 5
6
5 6
Розглянемо властивостi подiльностi.

Властивостi подiльностi
1) Якщо a b, то ka b;
2) якщо a c i b c, то (a + b) c i (a − b) c;
3) якщо a k, b n, то ab kn;
4) якщо a b, b c, то a c.

1) Зобразiть за допомогою пар вiдношення подiльностi, задане на
множинi:
а) {2, 3, 6, 12}; б) {2, 3, 5, 7, 9}; в) {–1, –2, 0, 1, 2}.
2) Деяке число дiлиться на 2 i на 3. Чи обов’язково воно дiлиться
на 6?
3) Доведiть, що добуток двох послiдовних цiлих чисел дiлиться
на 2.
4) Доведiть, що добуток трьох послiдовних цiлих чисел дiлиться
на 6.
5) Доведiть, що коли добуток трьох послiдовних цiлих чисел
дiлиться на 4, то вiн дiлиться й на 24.
6) Доведiть, що сума чотирьох послiдовних непарних чисел
Заняття 11
Тема. Подiльнiсть чисел. Властивостi та ознаки
подiльностi
Мета: розглянути ознаки подiльностi на 4, 25, 7, 11, 13, 15, 6;
розкрити красу дiй iз числами, з їх перетвореннями, властивостя/
ми, чим спонукати учнiв до подальшого вивчення цiєї теми.

Виконання усних вправ
1) Сума двох чисел непарна. Парним або непарним числом
є їхнiй добуток?
2) Знайдiть цифру n таку, що 310 + n дiлиться на 9.
3) До числа 9 i праворуч, i лiворуч припишiть ту саму цифру,
щоб здобуте тризначне число дiлилося на 3.
4) Не виконуючи обчислень, визначте, чи дiлиться число
235⋅ 47 + 35⋅ 81 на 5.
Вiдповiдь обґрунтуйте.
5) Чи дiлиться число 1365 на 15? Вiдповiдь обґрунтуйте.

Ознаки подiльностi на 4, 25, 7, 11 i 13
1) На 4 або на 25 дiляться всi тi й тiльки тi натуральнi числа,
у яких двi останнi цифри складають число, що дiлиться на 4 або на
25 вiдповiдно.
Наприклад:
570132 4, оскiльки 32 4;
421775 25, оскiльки 75 25;
89056 4, оскiльки 56 4;
123450 25, оскiльки 50 25.
2) Щоб натуральне число дiлилось на 7 або на 11, або на 13, не/
обхiдно й достатньо, щоб на 7, 11, 13 вiдповiдно дiлився модуль
рiзницi мiж числом, записаним його трьома останнiми цифрами,
i числом, записаним усiма iншими його цифрами.
Наприклад: на якi з чисел 7, 11, 13 дiлиться 237457?
Обчислимо рiзницю 457 − 237 = 220.
Оскiльки 220 11; 220 / 7; 220 / 13, то число 237457 дiлиться на 7,
не ділиться на 11 i на 13.
Твердження. Якщо до будь/якого трицифрового числа дописати
таке саме трицифрове число, то здобуте шестизначне число обов’яз/
ково дiлитиметься на 7, 11, 13, 77, 91, 143, 1001.
Наприклад:
234234:7 = 33462;
234234:77 = 3042;
234234:143 = 1638;
234234:13 = 18018;
234234:91 = 2574;
234234:1001 = 234.
Доведення. Нехай вихiдне число має вигляд abc, тодi шести/
значне число має вигляд:
abcabc = 100000a + 10000b + 1000c + 100a + 10b + c =
= 100100a + 10010b + 1001c = 1001(100a + 10b + c ) = 1001abc.
Оскiльки 1001 = 7 ⋅ 11⋅ 13, то число вигляду abcabc дiлиться на 7,

11, 13, 77, 91, 143, 841, 1001.
3) На 6 дiляться натуральнi числа, якi дiляться i на 2, i на 3.
4) На 15 дiляться натуральнi числа, якi дiляться i на 3, i на 5.
Увага! Якщо число дiлиться, наприклад, на 4 i на 6, то воно

може не дiлитися на 24, оскiльки числа 4 i 6 не є взаємно простими.
Наприклад, 132 4, 132 6, але число 132 не дiлиться на 24.
5) Число дiлиться на 8 тодi й тільки тоді, коли на 8 дiлиться чис/
ло, складене з трьох останнiх цифр цього числа.
Наприклад, 123456 8, оскiльки 456 8.

1) У кошику лежить менш нiж 100 яблук. Їх можна роздiлити
порiвну мiж двома, трьома, п’ятьма дiтьми, але не можна роздiлити
порiвну мiж чотирма. Скiльки яблук у кошику?
Вiдповiдь. 30 або 90 яблук.
2) Учнi двох шостих класiв, у кожному з яких не менше нiж 30
школярiв, купили 737 пiдручникiв. Кожен учень купив однакову
кiлькiсть книжок. Скiльки було шестикласникiв i скiльки було
книжок?
737 = 67 ⋅ 11.
Вiдповiдь. 67 учнiв, 11 книжок.
3) До числа 89 допишiть праворуч двi цифри так, щоб здобуте
число дiлилося i на 8, i на 9.
Розв’язання. Якщо число дiлиться i на 8, i на 9, то воно дiлиться
i на їх добуток, тобто на 72. Серед чисел вiд 8900 до 8999 iснує лише
одне число, яке дiлиться на 72. Це 8928.
8928 8, оскiльки 928 8;
8928 9, оскiльки 8 + 9 + 2 + 8 = 27 9.
Вiдповiдь. 8928.
4) До числа 579 допишiть праворуч три цифри так, щоб здобуте
число дiлилося на 5, 7 та 9.
Вiдповiдь. 579915, 579600, 579285.
5) Кiлька шахiстiв провели мiж собою турнiр, у якому кожен
зiграв з iншими однакову кiлькiсть разiв. Загальне число партiй —
105. Скiльки було учасникiв i скiльки партiй зiграв кожний, якщо
вiдомо, що учасникiв було бiльше нiж партiй, зiграних кожним.
Розв’язання. Нехай учасникiв було n, тодi партiй було зiграно
( n − 1)):2, що за умовою задачi дорiвнює 105. Маємо рiвняння:
n ⋅ (
n(n − 1)
= 105,
2
звiдки n = 7, партiй — 5.
Вiдповiдь. 7 учасникiв; 5 партiй.
Заняття 12
Тема. Простi числа. Решето Ератосфена
Мета: поглибити знання учнiв про простi та складенi числа;
сформувати увлення про кiлькiсть простих та складених чисел;
ознайомити з алгоритмом знаходження простих чисел за допомогою
решета Ератосфена.

1) Що вам вiдомо про простi числа? Сформулюйте означення
простого числа.
2) Сформулюйте означення складеного числа.
3) У яких задачах ми зустрiчали простi числа?
4) Визначте, простим чи складеним є число:
а) 32; б) 37; в) 101; г) 423. Вiдповiдь обгрунтуйте.
5) Задумано просте число, наступне за ним натуральне число
теж є простим. Яке число задумано?
6) Задумано два простих числа. Їхня сума теж є простим числом.
Якi числа задумано?
7) Чи iснують три послiдовних натуральних числа, кожне з яких
є простим? Вiдповiдь обґрунтуйте.

Скiльки дiльникiв може мати натуральне число? Один, два або
бiльше. Залежно вiд цього всю множну натуральних чисел можна
розбити на три класи. Серед натуральних чисел iснує лише одне
число, що має тiльки один дiльник — це 1. Решта чисел або простi,
або складенi.
Чи кожне натуральне число можна розкласти на простi множни/
ки? Нi, 1 i простi числа розкласти не можна. А от кожне складене
число можна подати у виглядi добутку кiлькох простих чисел.
Нагадаємо, як це робили у 6 класi.
420 = 10 ⋅ 42 = 2 ⋅ 5⋅ 2 ⋅ 3⋅ 7 = 22 ⋅ 3⋅ 5⋅ 7.
Будь/якi два розклади одного й того самого натурального числа
на простi множники мiстять однаковi множники i можуть вiдрiзня/
тися лише їх порядком — основна теорема арифметики.
Невеликi числа легко розкласти на простi множники. Найне/

сприятливiшим є випадок, коли доводиться розкладати число, що
дорiвнює добутку двох «великих» простих чисел, або це число дуже
велике.
Наприклад, 1979 — число просте чи складене?
Треба перевiрити подiльнiсть числа 1979 на всi простi числа,
меншi вiд 47, оскiльки
432 = 1849, 472 = 2209.
Перевiримо подiльнiсть числа 1979 на 2, 3, 5, 7, 11, 13, 17, 23,
29, 31, 37, 41.
На жодне з них число 1979 не дiлиться.
Висновок. 1979 — просте число.
Приклад 1. Перевiрте, чи числа 571571 i 999991 є складеними.
Розв’язання. Із попереднього заняття нам вiдомо, що число
571571 можна подати у виглядi добутку 1001⋅ 571, отже, число
571571 є складеним.
Число 999991 подамо у виглядi
1000000 − 9 = 10002 − 32 = 997 ⋅ 1003,
тобто число 999991 є складеним.
Розкладемо число 6000 на простi множники: 6000 = 2 4 ⋅ 3⋅ 53 .
Такий розклад називається канонiчним. Грецьке слово «канонi/
кос» означає «складений за правилами».
Приклад 2. Вiдомо, що a = 23 ⋅ 52 ⋅ 11, b = 22 ⋅ 35 ⋅ 11. Подайте у кано/
нiчному виглядi число ab.
Найбiльше просте число 2 44497 − 1, вiдоме з 1960 року, має 13395
цифр. Запис цього числа має довжину 25 метрiв.
Отже, скiльки всього iснує простих чисел?
Вiдповiдь на це питання дає теорема Евклiда.
Множина простих чисел нескiнченна.
Виписати всi простi числа не можна, оскiльки їх безлiч. А як
дiстати всi простi числа, менші вiд 1000 000?
Вiдповiдь на це питання дав математик Стародавньої Грецiї Ера/
тосфен (ІІ ст. до н. е.). Вiн запропонував такий спосiб: скласти таб/
лицю всiх простих чисел, що не перевищують n, виписати всi нату/
ральнi числа вiд 1 до n.
Викреслювати з них складенi. Зрозумiло, що спочатку будуть
викресленi всi числа, що дiляться на 2, пiсля цього — на 3, потiм на
5, на 7 i т. д.
Усi невикресленi числа — простi. Оскiльки греки писали палич/

кою на вкритих воском дощечках i числа не викреслювали, а вико/
лювали, то дощечка наприкiнцi обчислення нагадувала решето.
Тому метод Ератосфена називали «решетом Ератосфена».
Математикiв давно хвилювало питання: скiльки простих чисел
мiститься в рядi натуральних чисел перед довiльно заданим числом
n? Точної формули для обчислення цiєї кiлькостi — її позначають
π (n ) — поки не знайдено.
Багато математикiв намагалися вiдшукати також формулу про/
стого числа; але й досi такої формули не знайдено. Вiдомий фран/
цузький математик П. Ферма (1601–1665) вважав, що при кожному
натуральному n число 22n + 1 просте. Але вiн помилився: 232 + 1 641.
Л. Ейлер знайшов кiлька многочленiв з однiєю змiнною, значення
яких — простi числа.
2x2 + 29 при всiх x ∈0, 1, 2. ..., 28;
x2 + x + 41 при всiх x ∈0, 1, 2. ..., 39;
x2 + 79x + 1601 при всiх x ∈0, 1, 2. ..., 79.
Було доведено, що не iснує многочлена з однiєю змiнною, усi чис/
ловi значення якого при цiлих значеннях цiєї змiнної є простi числа.
Існує багато пар простих чисел, одне з яких бiльше за iнше на 2:
5 i 7, 11 i 13, 17 i 19, 29 i 31, 41 i 43, … Такi пари простих чисел на/
зивають числами/близнятами. Вважають, що їх iснує безлiч, але нi
довести, нi спростити цього поки що нiкому не вдалося.
Вiдомий росiйський математик П. Л. Чебишов (1821–1894) до/
вiв цiкаву теорему: Мiж будь-яким натуральним числом, бiльшим
за 1 i його подвоєнням у натуральному рядi обов’язково знайдеться
хоча б одне просте число.
П. Л. Чебишова називали переможцем простих чисел.

Задача 1. Михайлик має двi невеликi спецiальнi бiблiотечки:
книжки про цирк i про мiлiцiю. Вiн нумерує їх окремо. Якось хлоп/
чик пiдрахував, що книжок про цирк iз номерами, що є простими
числами, в нього стiльки ж, скiльки з непростими, а книжок про
мiлiцiю зi складеними номерами — стiльки ж, скiльки iз нескладе/
ними. Яка кiлькiсть книжок могла бути в кожнiй iз бiблiотечок?
Вiдповiдь. Про цирк — 8 книжок, про мiлiцiю — 14.
Задача 2. Натуральнi числа a i b такi, що 31a = 54b. Доведiть, що
a + b — складене.
Розв’язання. Оскiльки 31a 54, а числа 31 i 54 взаємно простi, то

a 54, тобто a =54n; звiдси 31⋅ 54n = 54b, b = 31n.
Тодi a + b = 54n + 31n = 85n, тобто число a + b є складеним.
Задача 3. Знайдiть не менше чотирьох простих чисел, кожне
з яких на 6 бiльше вiд попереднього.
Розв’язання. Випишемо шуканi простi числа: a, a + 6, a + 12,
a + 18, a + 24 — з них одне повинно дiлитися на 5, тодi a = 5.
Отже, шуканi числа: 5, 11, 17, 23, 29.
Задача 4. Михайлик та Вiталик грають у таку гру: зi 101 цукер/
ки, що лежать на столi, вони по черзi беруть вiд однiєї до десяти.
Коли цукерок не залишається, пiдраховують кiлькiсть у кожного.
Якщо цi числа взаємно простi, то перемагає Михайлик, якщо нi —
Вiталик. Хто може перемогти в цiй грi та як?
Вказiвка. Це гра/жарт, оскiльки, в умовi задачi мова йде про
суму двох чисел, що дорiвнює простому числу 101. Отже, доданки
завжди є взаємно простими. Михайлик виграватиме завжди.
Заняття 13
Тема. НСД i НСК. Алгоритм Евклiда
Мета: сформувати навички розв’язувати задачi на знаходження
НСД та НСК; формувати вмiння застосовувати алгоритм Евклiда
для знаходження найбiльшого спiльного дiльника двох чисел; роз/
вивати логiчне мислення учнiв та обчислювальнi навички.

Фронтальне опитування
1) Що таке дiльник та кратне заданого числа?
2) Що таке НСД кiлькох чисел?
3) Що таке НСК кiлькох чисел?
4) Знайдiть НСД (12; 18).
5) Знайдiть НСК (12; 18).
6) Знайдiть НСД (30; 49).
Як називаються числа 30 i 49?

Знайдiть НСД (48; 72).
48 = 2 4 ⋅ 3; 72 = 23 ⋅ 32 ;
НСД (48; 72) = 23 ⋅ 3 = 24⋅ 3 = 24.
Такий спосiб знаходження найбiльшого спiльного дiльника не

зручний для великих чисел, наприклад, 11021 i 11227. Тому роз/
глянемо iнший спосiб знаходження найбiльшого спiльного дiльни/
ка, що має назву алгоритма Евклiда.
Щоб знайти НСД двох чисел, дiлять бiльше з них на менше,
дiстають неповну частку i остачу. Потiм дiлять дiльник на остачу,
дiстають другу неповну частку та остачу. Потiм дiлять першу остачу
на другу, другу на третю i т. д. Остача зменшується, якась iз них
обов’язково дорiвнюватиме нулю. На цьому алгоритм Евклiда за/
кiнчується, а остання, вiдмiнна вiд нуля остача, — шуканий НСД
двох заданих чисел.
Приклад 1. Знайдiть НСД (11227; 11021).
Роз’вязання
11227:11021 = 1 (ост. 206),
11021:206 = 53 (ост. 103),
206:103 = 2.
Вiдповiдь. НСД (11227; 11021) = 103.
912:456 = 2 (ост. 0).
Вiдповiдь. НСД (456; 912) = 456.
429:195 = 2 (ост. 39),
195:39 = 5 (ост. 0).
Вiдповiдь. НСД (195; 429) = 39.

Задача 1. Знайдiть усi пари натуральних чисел, сума яких до/
рiвнює 288, а НСД — 36.
Розв’язання. Оскiльки найбiльший спiльний дiльник шуканих

чисел дорiвнює 36, то цi числа мають вигляд 36m i 36n, де m i n —
натуральнi числа i НСД (m; n ) = 1. Тодi 36m + 36n = 288, звiдки
m + n = 8.
Розв’язки: 1 i 7 чи 3 i 5. Отже, шуканi числа 36 i 252 або 108 i 180.
Вiдповiдь. 36 i 252 або 108 i 180.
Задача 2. Уздовж залiзничної станцiї за деякий промiжок часу
пройшли три потяги. У першому потязi було 418 пасажирiв, у дру/
гому — 494, а в третьому — 456. Скiльки вагонiв було в кожному
потязi, якщо вiдомо, що в кожному вагонi однакова, найбiльша
з усiх можливих кiлькiсть пасажирiв.
НСД (418; 456; 494) = 38.
Вiдповiдь. 11; 12; 13 вагонiв.
Задача 3. Три пароплави заходять у порт пiсля кожного рейсу.
Перший робить рейс за 4 днi, другий — за 6, а третiй — за 9. Якось
вони всi разом зустрiлись у порту в недiлю. За скiльки днiв вони
знову зустрiнуться в порту в недiлю?
НСК (4; 9; 6) = 36.
36 ⋅ 7 = 252 (днi).
Вiдповiдь. Через 252 днi вони зустрiнуться в недiлю.
Задача 4. Батько iз сином вирiшили помiряти кроками вiдстань
мiж двома деревами. Вони домовилися йти одночасно вiд одного
й того ж дерева. Довжина кроку батька дорiвнює 70 см, а сина —
56 см. Знайдiть вiдстань мiж деревами, якщо вiдомо, що слiди бать/
ка i сина збiглися 10 разiв.
НСК (70; 56) = 280,
280 ⋅ 10 = 280 (см) = 28 (м).
Вiдповiдь. 28 м.
Задача 5. Знайдiть усi пари натуральних чисел, сума яких до/
рiвнює 60, а НСК — 72.
Розв’язання. Оскiльки 72 = 23 ⋅ 32 дiлиться на обидва шуканi
числа, то в розклад цих чисел на простi множники входять лише
двiйки i трiйки. Оскiльки сума цих чисел 60, а 60 дiлиться на 4, але
не дiлиться на 8, i 60 дiлиться на 3, але не дiлиться на 9, то обидва

числа не можуть водночас дiлитися на 23 ⋅ 32 . Тому можливi такi
варiанти:
а) 23 ⋅ 32 i 23 ⋅ 3, 72 i 24, але їх сума бiльша вiд 60;
б) 23 ⋅ 3 i 23 ⋅ 32 , 24 i 36, їх сума — 60.
Вiдповiдь. 24 і 36.
Заняття 14
Тема. Розв’язування задач на подiльнiсть
Мета: сформувати навички розв’язування задач на подiльнiсть iз
використанням набутих теоретичних знань; розвивати логiчне мис/
лення учнiв та їх обчислювальнi навички.

Повторимо ознаки подiльностi на 4, 25, 7, 11, 13, 15, 8.
Гра «Хто швидше»
Учням пропонується ряд чисел. Серед них потрiбно знайти тi,
якi дiляться на 4, 25, 7, 11, 13, 15, 8.
Числа: 58024; 90120; 757575; 270258; 746725; 140101; 123450;
94544; 311285.
ІІ. Застосування знань, умiнь та навичок

Задача 1. У двоцифровому числi закреслили одну цифру, i воно
зменшилось у 31 раз. Яке це число i яку цифру закреслили?
Розв’язання. Серед двоцифрових чисел лише 31, 62, 93 дiляться
на 31. Перевiркою впевнюємося, що всi три числа задовольняють
умову задачi.
Вiдповiдь. 31, 62, 93.
Задача 2. До двоцифрового числа приписали деяку цифру, i воно
збiльшилося в 19 разiв. Знайдiть цi числа.
Задача 3. Знайдiть усi такi двоцифровi числа A, для кожного
з яких є iстинними рiвно три з наведених шести тверджень:
1) A3; 2) A5; 3) A9; 4) A15; 5) A25; 6) A45.
Задача 4. На дошцi написано число 645*7235. Замiнiть* цифрою
так, щоб здобуте число дiлилося на 3.
Розв’язання. Сума цифр числа дорiвнює 32 + *. Згiдно з ознакою

подiльностi на 3 ця сума повинна бути кратна трьом, тобто
* = 1, * = 4, * = 7.
Вiдповiдь. 1; 4; 7.
Задача 5. На дошцi записано число
*****7*.
Михайлик i Вiталик по черзi витирають будь/яку зiрочку i на її
мiсце записують деяку цифру. Якщо здобуте число дiлиться на 4,
то перемагає Вiталик. Чи зможе вiн перемогти, якщо почне гру?
Розв’язання. Згiдно з ознакою подiльностi число дiлиться на 4.
Тобто Вiталiю потрiбно першим ходом останню зiрочку замiнити на
2 або на 6. Тодi вiн переможе Михайлика за будь/якої гри.
Вiдповiдь. Так.
Задача 6. На дошцi записано число
1234*567890.
Замiнiть зiрочку цифрою так, щоб здобуте число дiлилось на 11.
Розв’язання. У цьому числi сума цифр, що стоять на парних
мiсцях, дорiвнює 27, а сума цифр, що стоять на непарних мiсцях,—
18 + *. Згiдно з ознакою подiльностi на 11 рiзниця цих чисел повин/
на дiлитися на 11. Це можливо, якщо * = 9.
Задачi для домашнього дослiдження
Задача 1. Учнi трьох класiв вирушили на екскурсiю. Коли вчи/
тель захотiв вишикувати їх парами, то з’ясувалося, що один учень
залишився без пари; коли вчитель вишикував їх трiйками або
четвiрками — також залишився один учень. Тiльки коли всi виши/
кувалися п’ятiрками, не залишилося жодного учня поза строєм.
Скiльки було учнiв? (85)
Задача 2. На ринок привезли огiрки. Коли рахували їх десятка/
ми, то не вистачило двох огiркiв до повного числа десяткiв; коли по/
чали рахувати дюжинами, то залишилося вiсiм огiркiв. Знайдiть
кiлькiсть огiркiв, якщо вiдомо, що їх було бiльше нiж 300, але мен/
ше нiж 350. (308)
Заняття 15
Тема. Цiкавi властивостi деяких двозначних чисел
Мета: ознайомити учнiв iз числами, у яких добуток не змiню/
ється, якщо переставити їх цифри, та з пiфагоровими числами; роз/
вивати обчислювальнi навички учнiв.

Ви тiльки починаєте вивчати алгебру, а вже скiльки цiкавого
дiзналися про свiт цифр. Сьогоднi ми розглянемо ще двi групи чи/
сел, властивостi яких цiкавi й допоможуть вам у подальших обчис/
леннях.

Існують двозначнi числа, якi мають цiкаву особливiсть: їх добу/
ток не змiнює своєї величини, якщо переставити їх цифри мiсцями.
Наприклад, 46 ⋅ 96 = 4416 = 64⋅ 69.
Щоб вiдшукати iншi цифри, складемо з 9 цифр усi пари з рiвни/
ми добутками:
1⋅4 = 2⋅2 2⋅8 = 4⋅4

1⋅6 = 2⋅3 2⋅9 = 3⋅6
1⋅8 = 2⋅4 3⋅8 = 4⋅6
1⋅9 = 3⋅3 4⋅9 = 6⋅6
2⋅6 = 3⋅4
З кожної пари можна скласти одну або двi шуканi групи чисел.
З рiвностi 1⋅ 4 = 2 ⋅ 2 складаємо рiвнiсть 12 ⋅ 42 = 21⋅ 24; з рiвностi
1⋅ 6 = 2 ⋅ 3 складаємо 2 групи чисел: 12 ⋅ 63 = 21⋅ 36 i 13⋅ 62 = 31⋅ 26.
Аналогiчно шукаємо наступнi 14 груп чисел:
12 ⋅ 42 = 21 ⋅ 24 13 ⋅ 62 = 31 ⋅ 26 23 ⋅ 64 = 32 ⋅ 46
12 ⋅ 63 = 21 ⋅ 36 13 ⋅ 93 = 31 ⋅ 39 23 ⋅ 96 = 32 ⋅ 69
12 ⋅ 84 = 21 ⋅ 48 14 ⋅ 82 = 41 ⋅ 28 24 ⋅ 63 = 42 ⋅ 36
24 ⋅ 84 = 42 ⋅ 48 36 ⋅ 84 = 63 ⋅ 48
26 ⋅ 93 = 62 ⋅ 39 46 ⋅ 96 = 64 ⋅ 69
34 ⋅ 86 = 43 ⋅ 68
Зручний i дуже точний спосiб, який застосовують землемiри для

проведення на мiсцевостi перпендикулярних лiнiй, полягає ось
у чому.
А Вiд точки C до B вiдкладають три однаковi вiдрiз/
ки, а до точки A — чотири. Якщо мiж точками A i B
залишилося п’ять таких вiдрiзкiв, то кут C — прямий.
Цей стародавнiй спосiб, який застосовували ще
тисячолiття тому на будiвництвi єгипетських пiра/
С В мiд, ґрунтується на тому, що кожний трикутник,
сторони якого вiдносяться як 3 : 4 : 5, вiдповiдно до
теореми Пiфагора є прямокутним (32 + 42 = 52 ). Крiм цих чисел, iсну/
ють безлiч додатних чисел a, b, c, якi задовольняють спiввiдношення
a2 + b2 = c 2 . Вони називаються пiфагоровими числами. Згiдно з тео/
ремою Пiфагора, вони можуть бути сторонами прямокутного три/
кутника: меншi — катетами, бiльшi — гiпотенузою. Щоб знайти
деякi трiйки таких чисел, виведено формули:
m2 − n 2 m2 + n 2
a = m ⋅ n, b = ,c= ,
2 2
де m i n — взаємно простi числа.
Наприклад: при m i n:
m = 3, n = 1 32 + 42 = 52
m = 5, n = 1 5 + 122 = 132
2
m = 7, n = 1 72 + 242 = 252
m = 9, n = 1 92 + 402 = 412
m = 11, n = 1 112 + 602 = 612
m = 13, n = 1 132 + 842 = 852
m = 5, n = 3 152 + 82 = 172
m = 7, n = 3 212 + 202 = 292
Пiфагоровi числа мають ряд цiкавих властивостей:

1. Довжина одного з катетiв кратна трьом.
2. Довжина одного з катетiв кратна чотирьом.
3. Одне з пiфагорових чисел повинно бути кратним п’яти.
Пiд час подальшого вивчення геометрiї нам доведеться багато
разiв застосовувати теорему Пiфагора, тому цi числа стануть нам
у пригодi.
Завдання додому: скласти iншi трiйки пiфагорових чисел за на/
веденими формулами.
Назва 49
ТЕМА 3. МАТЕМАТИЧНА МОЗАЇКА

(9 годин)
Заняття 16
Тема. Стрiчка Мебiуса
Мета: сформувати вмiння будувати стрiчку Мебiуса та розгляну/
ти її рiзнi варiанти; сформувати уявлення про топологiю; розшири/
ти математичний кругозiр учнiв.
Вiдомий листок Мебiуса (вiдкрив у 1858 роцi нiмецький геометр
Август Фердинанд Мебiус) має багато цiкавого й використовується
в топологiї (геометрiї розташування).
Розглянемо цей листок, або, як кажуть, стрiчку.
В С
А D
Складають паперову стрiчку по лiнiї так, щоб точка A збiгалася

з точкою B, точка C — iз точкою D.
Перед тим як склеїти, перекручують стрiчку i склеюють кiнцi.
Рiжуть ножицями склеєну стрiчку посерединi вздовж пунктирної
лiнiї. Що ми дiстали?
Учнi повторюють i дiстають два кiльця — вузькi, але вдвічі довшi.
Розрiжемо ще раз посерединi. Що ми дiстали?
Дiстаємо два з’єднаних кiльця, кожне з яких перекручено два
рази — це просторове тiло, яке має тiльки один бiк i одну межу.
У стрiчки, з якої робили листок Мебiуса, було два боки, а в нього
один бiк. Перевiримо це.
Вiзьмемо стрiчку Мебiуса i пофарбуємо її. Ми дiстанемо пофар/
бовану стрiчку з обох бокiв, причому пiд час фарбування ми не пере/
ходили з одного боку на iнший.
Приклад. Якщо на внутрiшнiй бiк звичайного кiльця посадити
павука, а на зовнiшнiй — муху й дозволити їм повзати, то павук не
зможе дiстати до мухи, не перелiзши через край. А якщо їх обох по/

садити на стрiчку Мебiуса, павук швиденько з’їсть муху.
Приклад. Вирiзали з паперу солдатика й вiдправили його по
лiнiї пунктиру посерединi листка Мебiуса. Але вiн повернувся в пе/
ревернутому виглядi. Для того щоб солдатику повернутися у почат/
ковому положеннi, йому потрiбно зробити ще одну подорож стрiч/
кою Мебiуса.
Стрiчка Мебiуса має цiкавi властивостi, якi вивчає топологiя.
У топологiї вивчаються властивостi фiгур, якi не змiнюються
в результатi неперервних деформацiй.
Дослiд. Вiзьмемо стрiчку i роздiлимо її по ширинi на три рiвнi
частини двома пунктирними лiнiями. Склеїмо, перекрутивши один
раз, листок Мебiуса. Роздiлимо по пунктирнiй лiнiї. Якби стрiчка
не була перекручена, ми б дiстали три тоненьких кiльця, а оскiльки
у нас листок Мебiуса, то, не вiдриваючи ножиць вiд аркуша, ми ро/
зрiзали всi лiнiї й дiстали два з’єднаних кiльця. Одне з них довше
вiд початкового у два рази i перекручене двiчi. Друге — стрiчка
Мебiуса, ширина якого в три рази менша вiд початкової.
Домашнє завдання
Пiдготуйте двi стрiчки Мебiуса, перед тим, як склеювати, роз/
дiлiть їх на 4 i 5 рiвних смужок. Розрiжте по пунктирних лiнiях.
Що дiстали?
Що дiстанемо, якщо, перекрутити стрiчку двiчi, а потiм розрiза/
ти посерединi?
Що дiстанемо, якщо перекрутити стрiчку тричi, а потiм розрiза/
ти посерединi?
Заняття 17
Тема. Кола Ейлера
Мета: розширити математичний кругозiр учнiв; розглянути за/
стосування кiл Ейлера до розв’язування логiчних задач.

Один iз видатних росiйських математикiв академiк Леонард
Ейлер (1707–1783) написав 850 наукових праць, в однiй iз яких
i з’явилися цi кола. Ейлер писав, що «вони дуже допомагають
Тема 3. Математична мозаїка 51
i полегшують роздуми». Інколи застосовують прямокутники та

iншi фiгури. На заняттi ми ознайомимося з колами Ейлера, з їх
допомогою навчимося розв’язувати деякi логiчнi задачi.

Задача 1. У класi 35 учнiв. Із них 20 вiдвiдують математичний
гурток, 11 — бiологiчний, 10 — не вiдвiдують жодних гурткiв.
Скiльки бiологiв люблять математику?
Розв’язання. Позначимо: М —
учнi математичного гуртка,
Б — учнi бiологiчного гуртка,
М МБ Б
МБ — учнi, що вiдвiдують мате/
20 11
матичний та бiологiчний гуртки.
За допомогою кiл Ейлера зобра/ 10
зимо умову задачi (див. рис.).
У колi, позначеному лiтерою М, знаходяться учнi, якi вiдвiду/
ють математичний гурток, у колi Б — учнi, якi вiдвiдують бiоло/
гiчний гурток. У спiльнiй частинi цих двох кiл (позначена МБ) зна/
ходитимуться учнi, якi люблять математику та бiологiю. Очевидно,
що в колах М, Б i МБ знаходяться 35 − 10 = 25 учнiв. Оскiльки мате/
матичний гурток вiдвiдують 20 учнiв, то 5 учнiв iз 11 вiдвiдують
тiльки бiологiчний гурток. Отже, 6 учнiв вiдвiдують i бiологiчний,
i математичний гуртки.
Вiдповiдь. 6 учнiв.
Задача 2. У таборi 70 дiтей. 27 iз них вiдвiдують драматичний гур/
ток, 32 — спiвають у хорi, 22 — займаються спортом. У драматичному
гуртку 10 дiтей, якi спiвають у хорi, у хорi 6 спортсменiв, у драмгур/
тку 8 спортсменiв, 3 спортсмени вiдвiдують i драмгурток, i хор.
Скiльки дiтей не спiвають у хо/
рi, не займаються спортом, i не вiд/
вiдують драмгурток? Скiльки дiтей Д 10 Х
займаються тiльки спортом? 27
3
32
8 6
С
Д — дiти з драмгуртка (27), 22
Х — дiти з хору (32),
С — дiти, якi займаються спор/
том (22).
70 − (27 + 32 + 22 + 3 − (8 + 10 + 6)) = 10 (дiтей) — не спiвають, не
займаються спортом, не грають у драмгуртку.
11 дiтей займаються тiльки спортом.

Вiдповiдь. 10 дiтей; 11 дiтей займаються тiльки спортом.
2
Задача 3. Пiдлогу кiмнати площею 12 м покрили трьома килима/
2 2 2
ми площами 5 м , 4 м i 3 м . Кожнi два килими перекриваються на
2 2
площi 1,5 м ; на площi 0,5 м перекриваються всiма трьома килимами.
а) Яка площа не покрита килимами?
б) Яка площа покрита тiльки одним першим килимом?
— кiмната;
А В A — площа 1/го килима;
1,5
5 4
0,5 B — площа 2/го килима;
1,5 1,5
С
C — площа 3/го килима.
3 1) 5 − 3 + 0,5 = 2,5 (м2);
2) 4 − 3 + 0,5 = 1,5 (м2);
3) 3 − 3 + 0,5 = 0,5 (м );
2
4) 12 − 5 − 0,5 − 2,5 = 4 (м ) — площа не покрита килимами;

2
5) 2,5 м2 — площа покрита тiльки першим килимом.

2 2
Вiдповiдь. 4 м ; 2,5 м .
Задача 4. У класi 38 учнiв. Із них 16 грають у баскетбол, 17 —
у хокей, 18 — у волейбол. Займаються двома видами спорту: 4 —
хокеєм i баскетболом, 3 — волейболом i баскетболом, 5 — волейбо/
лом i хокеєм, 3 — узагалi не займаються спортом.
а) Скiльки дiтей займаються трьома видами спорту?
в) Скiльки дiтей займаються тiльки одним видом спорту?
Розв’язання. Нехай x учнiв зай/
маються трьома видами спорту.
4 Тiльки баскетболом займаються
16 17
х 16 − (4 + x + 3) = 9 − x учнiв.
3 5
3
Тiльки хокеєм займаються
18
17 − (4 + x + 5) = 8 − x учнiв.
Тiльки волейболом займаються
18 − (3 + x + 5) = 10 − x учнiв.
9 − x + 8 − x + 10 − x + 3 + 3 + 4 + 5 + x = 38.
Отже, x = 2 учнiв займаються трьома видами спорту.
9 − 2 = 7 учнiв — тiльки баскетболом.
8 − 2 = 6 учнiв — тiльки хокеєм.
10 − 2 = 8 учнiв — тiльки волейболом.

Вiдповiдь. 2 учні; 21 учень.

Задача 1. У класi 40 учнiв. Із них мають «7»: 19 учнiв з укра/
їнської мови, 17 — з алгебри, 22 — з фiзики. Лише з одного предме/
та мають «7»: 4 — з української мови, 4 — з алгебри, 11 — з фiзики;
7 учнiв мають «7» з алгебри i фiзики, а 5 з них — ще i з української
мови.
а) Скiльки учнiв навчаються без «7»?
б) Скiльки учнiв мають «7» з двох предметiв?
Вiдповiдь. 4; 12.
Задача 2. У класi навчаються 35 учнiв. Усi або грають на гiтарi,
або мають собаку, або плавають у басейнi. 25 — мають собаку i пла/
вають, 5 з них ще й грають на гiтарi. Чемпiон класу з плавання не
грає на гiтарi i не має собаки, а 2 його товаришi мають собаку i гра/
ють на гiтарi, але плавати не вмiють. Серед гiтаристiв є 7, якi не
плавають i не мають собак.
а) Скiльки в класi гiтаристiв?
б) Скiльки учнiв ходять до басейну?
в) Скiльки учнiв, якi не грають на гiтарi, не плавають, але мають
собаку?
Вiдповiдь. У класi 14 гiтаристiв; 26 плавають; учнiв, якi мають
собак, але не плавають i не грають на гiтарi, немає.
Заняття 18
Тема. Розв’язування логiчних задач
i задач на зважування та переливання
Мета: навчити учнiв розв’язувати деякi логiчнi задачi; розвива/
ти iнтерес до вивчення математики.
Кожна задача пропонується учням для самостiйного пошуку
розв’язання, а потiм обговорюється думка кожного i зосереджу/
ється увага на правильному розв’язаннi задачi.
Задача 1. Маємо 9 однакових монет, одна фальшива й тому лег/

ша. Знайдiть цю монету за допомогою двох зважувань на терезах без
гир.
Вказiвка. Роздiлити всi монети на 3 групи по 3 монети, будь/якi
двi порiвняти на терезах.
Задача 2. Маємо 81 деталь. Одна бракована й тому легша. Як її
знайти за допомогою чотирьох зважувань на терезах без гир?
Задача 3. Маємо 5 валiз i 5 ключiв до них, але невiдомо, який
ключ до якої валiзи. Скiльки найменше треба зробити спроб, щоб
розкласти всi ключi по валiзах?
Вказiвка. Пiсля 4 спроб (не бiльше) знаходимо ключ до валiзи.
Задача 4. У ящику знаходиться 70 кульок: 20 — червоних, 20 —
зелених, 20 — жовтих, усi iншi чорнi та бiлi. Яку найменшу
кiлькiсть кульок треба взяти, щоб серед них було 10 кульок одного
кольору?
Задача 5. У кiмнатi стоять 10 ящикiв. У деяких з них знаходять/
ся по 10 менших ящикiв, а в деяких iз менших по 10 зовсiм малень/
ких ящикiв. Усього заповнено 54 ящики. Скiльки ящикiв знахо/
диться в кiмнатi?
Задача 6. У змаганнях із футболу беруть участь 17 команд. Про/
водиться з кожною командою по двi гри: одна гра — на чужому
полi, а друга — на своєму. Скiльки iгор буде проведено на цих зма/
ганнях?
Задача 7. Розставте в кiмнатi, що має вигляд прямокутника,
10 стiльцiв так, щоб бiля кожної стiни стiльцiв було порiвну.
Задачi для домашнього розв’язування
Задача 1. Молоко знаходиться у двох бiдонах, у першому — у 2 ра/
зи бiльше, нiж у другому. Коли з кожного забрали по 20 лiтрiв, то
в першому залишилося в 3 рази бiльше, нiж у другому. Скiльки
лiтрiв було спочатку в кожному
бiдонi?
Задача 2. Розмiстiть у бiлих клi/
тинках ще 7 зiрочок так, щоб жоднi
двi iз 8 не знаходилися на однiй дiа/
гоналi, вертикалi, горизонталi (див.
рис.).
*
Заняття 19
Тема. Зважування на терезах без гир та з гирями
Мета: розглянути логiчнi задачi на зважування з гирями та ме/
тоди їх розв’язання; формувати вмiння правильно i грамотно ви/
словлювати свою думку; розвивати логiчне мислення як складову
частину пiдготовки учнiв до подальшого вивчення математики.
Заслуховуємо способи розв’язання домашнiх задач та обґрунту/
вання.
Усне розв’язування логiчних задач
1. Ручка дорожча вiд зошита, олiвець дешевший вiд ручки.
Що дорожче — олiвець або зошит?
2. Книга коштує 10 грн i ще половину вартостi книги. Скiль/
ки коштує книга?
3. Скiльки рiзних чисел можна дiстати, переставляючи циф/
ри числа: а) 234; б) 155?
4. У шаховому турнiрi беруть участь сiм учнiв. Кожний учас/
ник зiграв з кожним по однiй партiї. Скiльки партiй було зiграно
в турнiрi?
5. У Марiйки 3 брати i 2 сестри. Скiльки братiв i сестер має її
братик Михайлик?
ІІ. Засвоєння вмiнь та навичок
Наступна група задач, яку треба розглянути, — це задачi на зва/
жування, у яких невiдомо, легшою чи важчою є фальшива монета.
Задача 1. Із чотирьох монет одна фальшива. Як знайти її за два
зважування на шалькових терезах без гир, якщо невiдомо, легшою
чи важчою вiд справжньої є фальшива монета?
Розв’язання. Позначимо монети лiтерами A, B, C, D. Спочатку
зважуємо A i B, а потiм B i C. Якщо A = B i B = C, то D — фальшива;
якщо A = B, B ≠ C, то фальшива C; якщо A ≠ B i B = C, то фальшива
монета A; якщо A ≠ B i B ≠ C, то фальшива B.
Задача 2. Із 12 монет одна фальшива. Як знайти її за чотири зва/
жування на шалькових терезах без гир, якщо невiдомо, легшою чи
важчою вiд справжньої є фальшива монета? (Роздiлити монети на
3 рiвнi купки.)
Задача 3. Із 16 монет одна фальшива. Як знайти її за чотири зва/

жування на шалькових терезах без гир, якщо невiдомо, легшою чи
важчою вiд справжньої є фальшива монета?
(Роздiлити монети на 4 рiвнi купки.)
Задача 4. Є шальковi терези й гирi масою 1 г; 2 г; 4 г; 8 г; 16 г.
На одну шальку кладуть деталь, а на iншу можна класти гирi. До/
ведiть, що терези можна врiвноважити, якщо маса деталi дорiвнює:
а) 13 г, 19 г, 23 г i 31 г;
б) будь/якiй цiлiй кiлькостi грамiв вiд 1 до 31 включно.
а) 23 = 16 + 4 + 2 + 1, 19 = 16 + 2 + 1, 13 = 8 + 4 + 1, 31 = 16 + 8 + 4 + 2 + 1.
б) Будь/яке цiле число вiд 1 до 31 можна подати у виглядi суми
за допомогою чисел 1; 2; 4; 8; 16.
Задача 5. Є шальковi терези й гирi масою 1 г; 3 г; 9 г; 27 г; 81 г.
Як врiвноважити ваги, якщо маса деталi: 31 г, 47 г, 52 г, 74 г?
31 = 27 + 3 + 1, 52 + 27 + 3 = 81 + 1, 47 + 27 + 9 + 1 = 81 + 3, 74 + 9 + 1 = 81 + 3.
Задача 6. Є 5 гаманцiв, у кожному з яких по 20 монет. В одному
тiльки фальшивi монети, а в iнших — тiльки справжнi. Як, не зна/
ючи ваги монет, за допомогою одного зважування на терезах iз ги/
рями знайти гаманець iз фальшивими монетами, якщо фальшива
на 1 г легша вiд справжньої?
Розв’язання. Занумеруємо гаманцi числами вiд 1 до 5. З першо/
го покладемо на терези одну монету, з другого — 2, з третього — 3
i т. д. Якби не було жодного гаманця з фальшивими монетами, то
загальна маса монет, що зважуються, була б кратна 5. Тодi рiзниця
мiж 5 та остачею вiд дiлення маси монет на 5 i дасть нам номер га/
манця, у якому лежать фальшивi монети.
Задача 1. Є 6 гир: по парi зелених, червоних та бiлих. У кожнiй
парi одна гиря важка, а iнша легка, причому всi важкi гирi важать
однаково й усi легкi гирi важать однаково. За два зважування ви/
значте всi 3 важкi гирi.
Вказiвка. Першими зважте двi гирi однакового кольору.
Задача 2. Є 4 монети, серед яких одна фальшива (невiдомо, лег/
ша чи важча вiд справжньої). Маса справжньої монети 52 г. Як за
допомогою двох зважувань можна визначити фальшиву монету, ма/
ючи одну гирю масою 5 г?
Заняття 20
Тема. Задачi на переливання
Мета: розглянути задачi на переливання, методи та способи їх
розв’язання; розвивати логiчне мислення учнiв як складову частину
пiдготовки учнiв до вивчення математики.

Заслуховуємо способи i методи розв’язання домашнiх задач, їх
обґрунтування. Звертаємо увагу на правильне висловлення учнями
своїх думок.
Усне розв’язування логiчних задач
1. Чи iснують натуральнi числа, добуток цифр яких дорiв/
нює 2010?
2. Серед чисел виду 3a + 1 знайдіть першi три числа кратнi 5.
3. Скiльки рiзних натуральних трицифрових чисел можна за/
писати, використовуючи цифри 4; 0; 8 лише один раз?
4. Чому дорiвнює добуток цифр натурального числа a, якщо
воно найменше серед тих, що мають суму цифр, яка дорiвнює 12?
5. На алеї є 10 дерев. Вiдстань мiж деревами — 4 метри. Яка
довжина алеї?
ІІ. Формування вмiнь та навичок

Існує велика група задач на переливання. Для обдумування
i розв’язування пропонуються такi задачi.
Задача 1. Як, маючи двi посудини мiсткiстю 5 л i 7 л, налити
з водогiнного крана 6 л води?
Розв’язання подано у виглядi таблицi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
5л 0 5 0 2 2 5 0 4 4 5
7л 7 2 2 0 7 4 4 0 7 6
Задача 2. Є три посудини: 9 л, 5 л, 3 л. Велика заповнена водою,

а двi iншi — порожнi. Як за допомогою цих посудин вiдлити 1 л
води? 4 л води?
1 2 3
5л 0 5 5
3л 0 3 0
9л 9 1 4
Задача 3. Є 2 посудини мiсткiстю 3 л i 5 л. Як за допомогою цих

посудин налити 4 л води?
1 2 3 4 5 6
3л 0 3 0 2 2 3
5л 5 2 2 0 5 4
Задача 4. У який спосiб можна перенести з рiчки 6 л води, якщо

є тiльки 2 вiдра мiсткiстю 4 л i 9 л?
Задача 5. Бiдон мiсткiстю 10 л наповнений молоком. Потрiбно
перелити з цього бiдона 5 л у семилiтровий бiдон, використовуючи
при цьому ще один бiдон мiсткiстю 3 л. Як це зробити?
1 2 3 4 5 6 7 8 9
3л 0 3 0 3 0 1 1 3 0
7л 7 4 4 1 1 0 7 5 5
10 л 3 3 6 6 9 9 2 2 5
Задача 6. У бочцi мiститься не менше 13 вiдер бензину. Як

вiдлити з неї 8 вiдер за допомогою 2 бочок мiсткiстю 9 i 5 вiдер?
1 2 3 4 5 6
5л 0 5 0 4 4 5
9л 9 4 4 0 9 8
Задача 7. Дванадцятилiтрова канiстра заповнена гасом. Як роз/

дiлити гас на двi рiвнi частини, використовуючи 2 канiстри 5 л i 8 л?
1 2 3 4 5 6 7
5л 0 5 0 3 3 5 0
8л 8 3 3 0 8 6 6
12 л 4 4 9 9 1 1 6
Задача 8. У бочцi мiститься 18 л бензину. Є два вiдра по 7 л,

у якi треба налити по 6 л бензину. Крiм того, є ще черпак 4 л. Як
здiйснити розлив?
1 2 3 4 5 6
4л 0 4 0 3 3 4
7л 7 3 3 0 7 6
18 л 11 11 15 15 8 8
Щоб налити 6 л у друге вiдро, слiд повторити вказанi дiї.

1. У бочцi мiститься не бiльше 10 вiдер бензину. Як вiдлити з неї
6 вiдер за допомогою двох бочок мiсткiстю 9 i 5 вiдер?
1 2 3 4 5 6 7 8
5в 5 0 5 1 1 0 5 0
9в 0 5 5 9 0 1 1 6
2. Є три бочки мiсткiстю 6 вiдер, 3 вiдра, 7 вiдер. У 1 i 3 мiстить/

ся 4 i 6 вiдер квасу. Потрiбно, використовуючи тiльки цi три бочки,
роздiлити квас на двi рiвнi частини.
Заняття 21–22
Тема. Розв’язування логiчних задач. Заочний тур
математичного конкурсу «Золотий ключик»
Мета: формувати навички розв’язування логiчних задач; вчити
учнiв нестандартного мислення; розвивати обчислювальнi навички.
В Українi проводяться 2 математичнi конкурси для школярiв:
«Золотий ключик» та «Кенгуру». Мiжнародний конкурс «Кенгуру»
вiдсвяткував у 2006 роцi своє 10/рiччя. Вiн проходить в один день,
i в цьому конкурсi беруть участь учнi всiєї України.
На нашому заняттi ми розглянемо завдання заочного туру
конкурсу «Золотий ключик» 2008 року.
1. Вантаж масою 33 т перевезли трьома автомобілями ванта/

жопiдйомнiстю 3; 5 i 9 тонн. На скiльки бiльше поїздок зробила
5/тонна вантажiвка, нiж 3/тонна?
А. Однаково. Б. На 1. В. На 2.
Г. На 3.
2. Автомат щохвилини число, що висвiтлюється на екранi,
множить чи дiлить на 2 чи на 3. Зараз на його екранi – число 18.
Рiвно через годину на його екранi не може бути число…
А. 54. Б. 72. В. 243. Г. 48.
3. Швидкiсть теплохода за течiєю настiльки бiльша вiд його
швидкостi проти течiї, на скiльки його швидкiсть проти течiї
бiльша вiд швидкостi течiї. Знайдiть вiдношення швидкостей руху
за течiєю i проти течiї.
А. 3 : 1. Б. 5 : 3. В. 3 : 2. Г. 4 : 3.
4. 37 пенсiонерiв органiзували турнiр з домiно. За жеребом
формуються групи по 4 особи в кожнiй. Тi, хто не потрапили в жодну
з груп, у наступний тур проходять без гри. У кожнiй партiї беруть
участь двi команди по 2 особи. Турнiр проходить за олiмпiйською
системою: команда, яка програла, вибуває. Якщо залишається мен/
ше 4/х учасникiв, то в партiї беруть участь двi особи. Турнiр продов/
жується до виявлення одноосiбного переможця. У скiльки турiв про/
йде турнiр i скiльки учасникiв переходять у наступний тур без гри?
А. 6 i 10. Б. 7 i 11. В. 6 i 11. Г. 7 i 12.
5. З урни, де знаходяться три бiлi кульки, тричi навмання
виймають кульку з урни, фарбують у чорний колiр i повертають
в урну. Кульку можна фарбувати кiлька разiв, причому кiлька разiв
пофарбована кулька нiчим не вiдрiзняється вiд кульки, пофарбова/
ної один раз. Скiльки iснує варiантiв витягування кульок i при
скiлькох з них в урнi буде рiвно одна бiла кулька?
А. 9 i 6. Б. 27 i 6. В. 27 i 18. Г. 9 i 3.
6. У першостi району з футболу бере участь 6 команд. Кожна
команда з кожною iншою зустрiчається двiчi. Який максимальний
розрив в очках може бути мiж учасниками змагання, що посiли
сусiднi мiсця? За перемогу присуджується три очка, за нiчию – одне
очко, за поразку 0 очок.
А. 26. Б. 22. В. 16. Г. 14.
7. Пiд час епiдемiї грипу занедужало 40 % населення. Епiде/
мiя врештi не нашкодила здоров’ю 92 % населення. Який вiдсоток
захворiлих не уник ускладнень?
А. 8 %. Б. 20 %. В. 4 %. Г. 25 %.
8. На клiтчатому паперi намальовано прямокутник, що скла/

дається iз 36 клiтинок. Яку найбiльшу кiлькiсть вузлiв (точок пере/
тину горизонтальних i вертикальних лiнiй) може вiн мiстити?
А. 78. Б. 74. В. 72. Г. 50.
9. Нехай a, b — довжини вiдрiзкiв OA й OB прямої. Чому до/
рiвнює довжина вiдрiзка AB?
А. a + b. Б. a − b. В. b − a. Г. Інша вiдповiдь.
10. Застосовуючи до деякого числа в довiльному порядку рiв/
но три дiї: множення на 3, дiлення на 3, додавання 3 — можна одер/
жати тiльки числа 10; 12; 18. Яке число мали спочатку?
А. 8. Б. 9. В. 10. Г. 12.
11. На полицi лежать уперемiш три пари коричневих i двi па/
ри чорних рукавичок, однакових за розмiром. Яку найменшу кiль/
кiсть рукавичок треба вибрати на полицi в темрявi, щоб одержати
пару рукавичок одного кольору?
А. 4. Б. 5. В. 6. Г. 7.
12. Маємо «шахову» дошку розмiром 4 × 4. Пi/
шак стоїть у кутi (див. рис.) i за один хiд може
просунутися на одну клiтинку по вертикалi або по
горизонталi. У скiлькох клiтинках вiн може «за/
вершити свiй шлях», побувавши по одному разу
в кожнiй клiтинцi?
А. 4. Б. 5. В. 8. Г. 9.
13. Яку найбiльшу кiлькiсть трикутникiв iз вершинами в се/
ми поданих точках, жоднi три з яких не лежать на однiй прямiй,
можна побудувати так, щоб будь/якi два трикутники мали тiльки
одну спiльну вершину?
А. 6. Б. 7. В. 8. Г. 9.
14. Два моторнi човни вiдходять вiд протилежних берегiв за/
токи i перетинають її перпендикулярно до берегiв. Швидкостi чов/
нiв сталi, але в одного бiльша, нiж у другого. Човни зустрiчаються
один з одним на вiдстанi 360 м вiд найближчого берега. Досягши
свого берега, вони вiдразу ж вiдправляються у зворотному напрямку.
На зворотному шляху вони зустрiчаються за 200 м вiд iншого бере/
га. Якою є ширина затоки?
А. 560 м. Б. 1080 м. В. 600 м. Г. 880 м.
15. Аркуш паперу склали вчетверо (навпiл, а потiм знову на/
впiл), прокололи у двох мiсцях, розгорнули i через кожнi двi здобутi
точки провели пряму. Скiльки прямих при цьому вийшло?
А. 28. Б. 18. В. 10. Г. Інша вiдповiдь.
Тема. Розв’язування логiчних задач
iз математичного конкурсу «Кенгуру»
Мета: формувати навички розв’язування нестандартних задач;
розвивати логiчне мислення i обчислювальнi навички учнiв; форму/
вати в учнiв бажання набувати ґрунтовних математичних знань.
Умови задач для розв’язування

1. Кулька, яку пiдкинули з платформи на 1 метр, опускається на
п’ять метрiв, заглибившись у воду. Пiсля цього пiднiмається на два
метри до поверхнi води. На якiй висотi над водою знаходиться плат/
форма?
а) 1 м; б) 2 м; в) 3 м; г) 4 м; д) неможливо визначити.
2. Квиток до музею коштує 50 копiйок для дiтей i 1 гривну для
дорослих. У недiлю музей вiдвiдало 50 чоловiк, якi заплатили
35 гривень. Скiльки дорослих було серед вiдвiдувачiв?
а) 18; б) 20; в) 25; г) 40; д) 45.
3. Василько купив фрукти: яблука, апельсини, сливи, банани.
Всього у нього в рюкзаку 44 фрукти. Яблук на 2 бiльше, нiж слив,
слив на 8 бiльше, нiж бананiв, i це число на 2 бiльше вiд кiлькостi
апельсинiв. У Василька в рюкзаку фруктів:
а) 12; б) 14; в) 15; г) 16; д)18.
4. Поглянувши зранку в дзеркало, Леся побачила в ньому зобра/
ження годинника, який висiв на стiнi за її спиною. «О! Годинник зу/
пинився! Стрiлки показують 3 годину 55 хвилин». Леся помилила/
ся. Котра година була насправдi?
а) 8 год 05 хв; б) 7 год 50 хв; в) 7 год 55 хв;
г) 8 год 10 хв; д) 9 год 05 хв.
5. У Наталки 5 олiвцiв, а в Андрiйка менше, нiж у Наталки,
їхня старша сестра має стiльки олiвцiв, скiльки Наталка й Анд/
рiйко разом. Усi разом вони можуть мати:
а) 8 олiвцiв; б) 11 олiвцiв; в) 13 олiвцiв;
г) 14 олiвцiв; д) 20 олiвцiв.
6. Яке з чисел найбiльше?
а) 232; б) 415; в) 811; г) 168; д) 326.
7. Пiнокiо колекцiонує календарi минулих рокiв. У нього немає

календаря 1997 року. Календар якого з рокiв можна використати
для визначення вiдповiдностi дати i дня тижня?
а) 1986; б) 1987; в) 1989; г) 1990; д) 1996.
8. Із 101 кроля 56 мають темну плямку на лiвому оцi, 58 — на
правому, а 29 кролiв не мають плямок. Скiльки кролiв мають плям/
ки на обох очах?
а) 0; б) 1; в) 42; г) 43; д) 72.
9. Скiльки рiзних делегацiй iз чотирьох осiб можна утворити,
маючи чотири подружнi пари, так, щоб жодна делегацiя не мiстила
подружньої пари?
а) 8; б) 10; в) 12; г) 16; д) 20.
10. На конверт потрiбно наклеїти марки по 4 к. i 9 к. Загальна
вартiсть конвертiв становить 35 к. Скiльки потрiбно взяти марок по
4 копiйки?
а) 1; б) 2; в) 3; г) 4; д) 5.
11. Павло знайшов потрiбне слово в словнику i сказав: «Якщо до
номера сторiнки, на якiй я знайшов слово, додати номер сторiнки
праворуч, дiстанемо число 341». На якiй сторiнцi Павло знайшов
потрiбне слово?
а) 171; б) 341; в) 147; г) 170; д) 174.
12. Футбольна команда складається з 11 гравцiв. Середнiй вiк
футболiстiв команди 22 роки. Пiд час матчу один iз гравцiв команди
отримав травму i пiшов з поля. Середнiй вiк гравцiв, якi залишили/
ся на полi, 21 рiк. Укажiть вiк футболiста, який залишив поле.
а) 21; б) 22; в) 23; г) 32; д) 33.
13. Собака в 9 разiв важчий вiд котика, мишка у 20 разiв легша
вiд котика, а рiпка в 6 разiв важча вiд мишки. У скiльки разiв соба/
ка важчий вiд рiпки?
а) 30; б) 2,7; в) 1080; г) 15; д) собака легший вiд рiпки.
14. Коли Іванко йде в школу пiшки, а повертається додому верхи
на кенгуру, це займає 1,5 години. А коли вiн долає вiдстань в обидва
боки на кенгуру, то витрачає при цьому лише 0,5 години. Скiльки
часу загалом Іванко йде в школу та повертається додому пiшки?
а) 1,25 год; б) 2 год; в) 2,5 год; г) 2,75 год; д) 3,5 год.
15. Цiна театрального квитка зросла на 40 %, але загальний
прибуток вiд вистави збiльшився лише на 26 %. Тодi кiлькiсть гля/
дачiв зменшилась на:
а) 10 %; б) 14 %; в) 20 %; г) 38 %; д) 50 %.
16. На танцювальному конкурсi кожен член журi оцiнював учас/

никiв цiлим числом балiв. Середнiй бал одного учасника 5,625.
Якою найменшою могла бути кiлькiсть членiв журi?
а) 2; б) 6; в) 8; г) 10; д) 12.
17. Досвiдченому дресирувальнику цирку для того, щоб помити
слона, потрiбно 40 хв, а його син справляється з цим завданням за
2 год. Скiльки часу потрiбно їм, щоб разом помити 3 слонiв?
а) 30 хв; б) 45 хв; в) 60 хв; г) 90 хв; д) 100 хв.
18. Маленький коала з’їдає листя з одного евкалiптового дерева
за 10 годин. Його тато i мама їдять удвiчi швидше. За скiльки часу
вся сiм’я з’їсть усе листя з одного евкалiптового дерева?
а) За 2 год; б) за 3 год; в) за 4 год; г) за 5 год; д) за 6 год.
19. Навiть коли верблюд Дезiре спраглий, 84 % його маси стано/
вить вода. Пiсля того як вiн нап’ється, його маса збiльшується до
800 кг, а вода становить 85 % ваги. Яка маса верблюда Дезiре, коли
вiн спраглий?
а) 672 кг; б) 680 кг; в) 715 кг; г) 720 кг д) 750 кг.
Назва 65
ТЕМА 4. ЦIЛI ВИРАЗИ ТА ЇХ

ПЕРЕТВОРЕННЯ (3 години)
Заняття 25
Тема. Дiлення многочленiв
Мета: ознайомити учнiв із правилом дiлення многочленiв кутом,
сформувати навички цього дiлення; розвивати логiчне мислення та
обчислювальнi навички учнiв.

Дiлення многочленiв виконується аналогiчно до дiлення багато/
цифрових чисел. Розглянемо дiлення многочленiв з однiєю змiн/
ною. Дiлення можливе в тому випадку, якщо степiнь многочле/
на/дiленого вищий або дорiвнює степеню многочлена/дiльника.
Перед дiленням кожний iз многочленiв записують у стандартному
виглядi, потiм дiлять старший член дiленого на старший член
дiльника, частку вiд дiлення старших членiв множать на дiльник
i цей добуток вiднiмають вiд дiленого; рiзницю, що дiстали, знову
аналогiчно дiлять на дiльник i знаходять другий член частки. Цей
процес продовжують доти, поки дiлення не закiнчиться або степiнь
остачi буде нижчим вiд степеня дiльника.

1. Многочлен x 4 + 2x3 − 3x2 + 5x − 1 подiлiть на квадратний три/
член x2 − 2x + 2.
x 4 + 2x3 − 3x2 + 5x − 1 x2 − 2x + 2
–
x 4 − 2x3 + 2x2 x2 + 4x + 3
4x3 − 5x2 + 5x
–
4x3 − 8x2 + 8x
3x2 − 3x − 1
–
3x2 − 6x + 6
3x − 7
Вiдповiдь. x2 + 4x + 3 — частка; 3x − 7 — остача.
2. Подiлiть многочлен x3 + 3x − 4 на лiнiйний двочлен x − 1.
Розв’язання x3 + 3x − 4 x − 1
–
x3 − x2 x2 + x + 4
x2 + 3x
–
x2 − x
4x − 4
–
4x − 4
0
Вiдповiдь. x2 + x + 4 — частка.
3. Подiлiть многочлен a5 − 1 на лiнiйний двочлен a − 1.
Розв’язання a5 − 1 a −1
–
a5 − a 4 a 4 + a3 + a2 + a + 1
a4 −1
–
a 4 − a3
a3 − 1
–
a3 − a2
a2 − 1
–
a2 − a
a −1
–
a −1
0
Тема 4. Цiлi вирази та їх перетворення 67
(
Вiдповiдь. a5 − 1 = (a − 1) a 4 + a3 + a2 + a + 1 . )
4. Подiлiть x + y на x + y.
3 3
Розв’язання x3 + y3 x+ y
–
x3 + x2 y x2 − xy + y2
− x2 y + y3
–
− x2 y − xy2
xy2 + y3
–
xy3 + y3
0
Вiдповiдь. x + y = ( x + y) x − xy + y2 .
3 3
( 2
)
5. Виконайте дiлення:
а) x5 + y5 на x + y;
( )(
б) p3 + 4p2 + 10 p + 12 : p2 + 2 p + 6 ; )
p3 − p2 + 2 p + 16
в) ;
p3 − 3p2 + 8 p
x 8 + x 4 − 2x2 + 6
г) ;
x 4 + 2x2 + 3
b5 − 5b + 4
д) 2 .
b − 2b + 1
Завдання для домашнього розв’язування
Спростiть вираз:
1)
( )
2 x 4 + 4x2 − 12 + x 4 + 11x2 + 30
;
x +6 2
10y 4 − 15y3 − 32y2 + 18y + 24 4

2) + .
5y3 − 6y y
Заняття 26
Тема. Схема Горнера
Мета: сформувати в учнiв умiння дiлити многочлени за схемою
Горнера; удосконалювати обчислювальнi навички учнiв; формувати
iнтерес до подальшого вивчення математики.

Розглянемо дiлення многочленiв на двочлен x − α за схемою Гор/
нера.
Будь/який многочлен перетворимо на многочлен стандартного
вигляду:
a 0 x n + a1 x n −1 + a2 x n −2 +…+a n .
Складемо таблицю.
У першому ряду записуємо коефiцiєнти многочлена, у друго/
му — коефiцiєнти частки та остачу.
a0 a1 a2 ... a n−1 an
α a 0 = b0 b1 = αb0 + a1 b2 = αb1 + a2 ... bn −1 = αbn −2 + a n −1 αbn −1 + a n
коефiцiєнти частки остача

1. Виконайте дiлення многочлена x3 + 4x2 − 3x + 5 на x − 2.
1 4 –3 5
2 1 6 9 23
Вiдповiдь. Частка вiд дiлення x2 + 6x + 9, остача 23.

2. Виконайте дiлення многочлена x 4 + 6x2 − 5x − 3 на x + 1.
1 0 6 –5 –3
–1 1 –1 7 –12 9
Вiдповiдь. Частка вiд дiлення x3 − x2 + 7x − 12, остача 9.

Тема 4. Цiлi вирази та їх перетворення 69
3. Виконайте дiлення многочлена x3 + 6x2 − 2x + 5 на x − 3.

1 6 –2 5
3 1 9 25 80
Вiдповiдь. Частка вiд дiлення x2 + 9x + 25, остача 80.

4. Виконайте дiлення многочлена 3x 4 − 4x3 + 1 на x − 1.
3 –4 0 0 1
1 3 –1 –1 –1 0
Вiдповiдь. Частка вiд дiлення 3x3 − x2 − x − 1, остача 0.

Виконайте дiлення:
а) 2x 3 − 11x2 + 13x − 40 на x − 5 (2x − x + 8)

2
б) x5 − 3x 4 − 10x 3 + 8x + 16 на x + 2
( x − 5x + 8)
4 3
в) x − 5x + 6x − 4x − 16 на x − 4
4 3 2
г) x 6 + x5 − x 4 − x 3 + 2x2 + 7 x + 5 на x + 1
(x 3
− x2 + 2x + 4)
(x 5
− x 3 + 2x + 5)
Заняття 27
Тема. Теорема Безу та її застосування
Мета: ознайомити учнiв iз теоремою Безу та її застосуванням;
виховувати iнтерес учнiв до вивчення математики.

Нехай потрiбно подiлити многочлен x3 + 5x2 − 6x − 6 на x − 2.
70 Доведення нерівностей. Числові послідовності... Книга 2
x3 + 5x2 − 6x − 6 x−2
–
x3 − 2x2 x2 + 7x + 8
7x2 − 6x
–
7x2 − 14x
8x − 6
–
8x − 16
10
Проте, не виконуючи дiлення, можна завбачити, що остача 10.
Для цього звернемо увагу на дiльник x − 2. Якщо число 2 пiдставити
в дiлене замiсть x, то дiстанемо 10, тобто остачу:
23 + 5⋅ 22 − 6 ⋅ 2 − 6 = 8 + 20 − 12 − 6 = 10.
Правило знаходження остачi, сформульоване в загальному видi,
i є теоремою Безу.
Теорема. Остача вiд дiлення многочлена P( x) на двочлен x − a до/
рiвнює значенню цього многочлена, якщо x = a, тобто P(a).

1. Подiлiть многочлен 2x 4 − 5x3 + 8x2 − 3x + 4 на x − 1 двома спосо/
бами («кутом», схемою Горнера). За допомогою теореми Безу пере/
вiрте правильнiсть виконання дiлення.
2. Виконайте дiлення (одним зi способiв) i знайдiть остачу, засто/
сувавши теорему Безу:
1) 4x3 − 2x2 − 5x + 2 на x + 5;
2) −2x5 + 4x 4 − 3x3 + 8x2 − 7x − 1 на x − 3;
3) −7x2 + 9x − 11 на x + 8;
4) 11x 4 − 8x3 − 7x2 + 2x − 1 на x − 4;
5) −1x3 + 6x2 − 6x + 3 на x + 2.
Назва 71
ТЕМА 5. ГЕОМЕТРИЧНI ПОБУДОВИ

(5 ГОДИН)
Заняття 28
Тема. Задачi на побудову
Мета: сформувати навички розв’язування геометричних задач
за допомогою циркуля i лiнiйки; формувати вмiння застосовувати
набутi знання на практицi.
Розв’язування задач на побудову

1. За допомогою циркуля i лiнiйки побудуйте кут 45°, 60°, 30°.
2. Треба прокласти стежку вiд дороги так, щоб кут мiж напрям/
ком стежки i дороги дорiвнював 60°. Як позначити на мiсцевостi на/
прямок стежки, якщо є можливiсть скористатися довгою стрiчкою?
3. До трикутника, що зображений на рисунку, добудуйте рiвно/
бедрений трикутник так, щоб утворена фiгура залишалася трикут/
ником. Скiлькома способами це можна зробити?
А С
4. Дано кут 54°. За допомогою циркуля i лiнiйки подiлiть його на

три рiвнi кути.
5. Дано кут 17°. Як можна, використавши цей кут, за допомогою
циркуля i лiнiйки побудувати кути 10°, 22°, 11°?
6. Дано трикутник ABC. Побудуйте таку точку D, яка б знаходи/
лася на однаковiй вiдстанi вiд прямих AB i BC i при цьому AD = DC.
(Розгляньте випадки AB = BC i AB ≠ BC.)
7. Дано вiдрiзок AB i пряму DE, що перетинає його. Знайдiть таку
точку C, щоб у трикутнику ABC бiсектриса лежала на прямiй DE.
8. Побудуйте прямокутний трикутник за двома його висотами:

найбiльшою i найменшою.
9. Побудуйте прямокутний трикутник за гострим кутом i бiсек/
трисою другого гострого кута.
10. Побудуйте прямокутний трикутник за катетом i сумою гiпо/
тенузи i другого катета.
Вказiвки. Розв’язання
4. 54o ⋅ 2 = 108 o ; 108 o − 90 o = 18 o .
5. 10 o = 180 o − 17 o ⋅ 10.
6. Точка D належить прямим, на яких лежить бiсектриса кутiв
з вершиною в точцi B.
8. Найбiльшою висотою є бiльший iз катетiв, найменшою висо/
тою є перпендикуляр, проведений з вершини прямого кута на
гiпотенузу.
Заняття 29
Тема. Геометричнi задачi на дослiдження
та обчислення
Мета: формувати вмiння та навички застосовувати знання з гео/
метрiї до розв’язування задач на дослiдження та доведення; розви/
вати розумовi здiбностi та логiчне мислення учнiв; формувати
вмiння правильно висловлювати свою думку i застосовувати її на
практицi.
Розв’язування задач
1. Визначте вид трикутника, у якого сума двох кутiв:
а) менша вiд третього;
б) дорiвнює третьому;
в) бiльша за третiй.
2. Основа рiвнобедреного трикутника в 2 рази бiльша за висоту,
проведену до основи. Знайдiть кути цього трикутника.
3. У трикутнику медiана, проведена до гiпотенузи, дорiвнює од/
ному з катетiв. Яке вiдношення величин гострих кутiв цього три/
кутника?
Тема 5. Геометричнi побудови 73
4. Бiсектриса i медiана, проведенi з вершини прямого кута три/

кутника, є сторонами рiвнобедреного трикутника. Знайдiть кути
цього трикутника.
5. Бiсектриси двох внутрiшнiх кутiв трикутника перетинаються
пiд кутом 45°. Визначте вид трикутника.
6. Кут мiж висотою i медiаною, проведеними до гiпотенузи, до/
рiвнює одному з кутiв трикутника. Знайдiть вiдношення гострих
кутiв трикутника.
7. У трикутнику кут мiж медiаною i висотою, проведеними до
гiпотенузи, дорiвнює 22°. Знайдiть гострi кути цього трикутника.
Вказiвки. Розв’язання
3. Медiана, проведена до гiпотенузи, дорiвнює половинi гiпоте/
нузи.
4. Нехай заданий трикутник ABC, кут B = x o , тодi кут MBC = x o ;
кут ACD = 45o . Треба знайти кут DCM; кут DCM = CMD.
5. Нехай заданий трикутник ABC. BOM — зовнiшнiй кут три/
кутника AOB. Кут BOM = 0,5A + 0,5B.
7. Нехай заданий трикутник ABC.
Кут COH = 90 o − 22 o = 68 o .
Трикутник COB — рiвнобедрений.
Заняття 30
Тема. З’їзд геометричних фiгур
Мета: формувати в учнiв iнтерес до вивчення нового для них
предмета геометрiї; розвивати логiчне мислення; формувати кому/
нiкативнi навички.
І. Виступ агiтбригади
Куля
Засiдання я вiдкриваю
І щиро вас усiх вiтаю.
Ми з’їзд фiгур геометричних проведемо,
Але, як i годиться, для початку
Хай кожен розповiсть про себе по порядку.
З молодших розпочнемо.
Куля
Хто тут? Не бачу… Що за Маска,
Поближче пiдiйди, будь ласка.
Точка
Я — невидимка, в цьому суть моя,
Мене лиш дотиком пера чи крейди зображають,
Звуть Точкою i буквою одною позначають.
Хоч вимiрять мене й не можна,
Настiльки я за розмiром мала,
Та все ж запевнить можу кожного,
Що математицi я користь принесла:
Без точок лiнiй i фiгур нема,
Бо кожна з них — то точок множина.
І ще мої прикмети —
Двох лiнiй я перетин,
Вершиною кута служу.
Куля
Ти — молодець, по правдi я скажу.
Тепер всiм зрозумiло,
У чому твоя сила:
Ти — мiнi/куля:
Як радiус мiй зменшить до нуля,
То стану Точкою i я.
Куля Хто ти? Тебе як звуть?
Пряма Лiнiя
Я — Лiнiя Пряма.
Всього один я вимiр маю
І нi початку, нi кiнця свого не знаю,
Бо їх нема:
Як всесвiт, нескiнченна лiнiя,
І в цьому суть моя.
Хоча хвалить саму себе не чемно,
Та я скажу: мiж точками двома
Я найкоротша лiнiя одна.
Я можу нахил будь/який прийняти,
Лягти горизонтально, вертикально стати…
Куля А поряд хто з тобою?
Крива
Я — рiдна її сестра,
Молодша — Лiнiя Крива.
Зустрiвшись в точках двох з Прямою,
Натягуюсь над нею я дугою.
Ламана
Я — теж сестра. Та Ламаною звусь:
З вiдрiзочкiв Прямої я складаюсь
І через те ламаюсь…
Куля Ну, хто там далi йде за нею?
Коло Я — Коло i доводжусь вам рiднею.
Куля
У цьому частка правди є:
Як площина мене перетинає,
То Коло або Круг в перерiзi дає.
Коло
Я — замкнена Крива
І в кожну точку, що я маю,
Із центра радiус сягає.
Всi радiуси рiвнi мiж собою,
І кожнi два, що на однiй прямiй,
Утворюють дiаметр мiй.
Дiаметр кожний мiй, як вiрний друг,
Подiлить навпіл мене i Круг —
Частину площини, яку я замикаю.
Можливо, вас тодi i утворили,
Коли мене навкруг дiаметра крутили.
Куля
Напевне так. А хто ховається за вами
Без голови з двома ногами?
Кут (прямий)
Ви помиляєтесь. Я — Кут.
Менi вершина служить головою,
А те, що ви звете ногами,
Всi називають сторонами.
Буваємо рiзнi ми. Ось я — прямий,
Є гострi i тупi Кути.
Вони — мої брати.
Тупий — мiй старший брат,
І я даю вам слово,
Вiн завжди бiльший вiд прямого!
А гострий — менший брат,
Ручаюсь головою,
Вiн менший вiд прямого.
Навкруг вершини сторону мою лиш покрути
І рiзнi матимеш кути.
Куля А що як сторони твої продовжу я?
Кут Зросте величина моя…
Куля
Ти бачиш, друже, стало смiшно всiм,
Про себе ти не знаєш сам того,
Що знати учню кожному належить:
Вiд довжини сторiн твiй розмiр не залежить,
Хоч на край свiту їх продовжу я,
Не змiниться величина твоя.
Ну, далi черга там чия?
Трикутник
Трикутник я, до того ж прямокутний,
Бо маю три кути, один iз них — прямий.
А є трикутники i гострi, й тупокутнi:
В одних кути всi гострi, в тих — один тупий.
Куля Ну, молодець! А далi хто на черзi?
Квадрат
Рекомендуюсь: я — Квадрат,
І вам повiдомляю,
Що усього я по чотири маю:
Чотири сторони й вершини,
Кутiв прямих чотири,
Осей симетрiї чотири,
Їх кожен може полiчить, якщо не вiрить.
Я зараз вам назву всi властивостi свої:
Попарно паралельнi сторони мої
І зв’язанi всi долею одною —
Усi чотири рiвнi мiж собою.
Нiчого я вiд вас не приховаю:
Дiагоналi також рiвнi маю.
Прямокутник
І в мене рiвнi теж дiагоналi!
Куля Стривай! Ти хто? Тебе сюди не звали!
Прямокутник
А я його рiдня:
Одна ми з ним сiм’я.
Я — Прямокутник. Маю теж
Кутiв прямих чотири,
Та тiльки сторони мої двi довшi, двi коротшi,
Коли зрiвняти їх, то стану я квадратом.
Його найближчим рiдним братом.
Куля Хто ще про себе тут не розповiв?
Многокутник
Я — Многокутник. Маю n кутiв,
І повiдомить радий я:
Трикутник, Прямокутник, зокрема Квадрат,

То всi — моя сiм’я.
Тепер, напевне, зрозумiло всiм:
Щоб назву менi дать,
Потрiбно полiчить число моїх вершин
Або кутiв, або сторiн.
Якщо, наприклад, буде їх по п’ять,
То П’ятикутником мене слiд називать,
Якщо ж по шiсть, то Шестикутником
Мене вже величають…
Куля
Високе може бути твоє знання,
Тепер усi це знають.
Проте чи не пора перерву нам зробити:
Стомились всi. Вже час i вiдпочити.
Подякуємо всiм, хто на наш з’їзд з’явився
І чесно потрудився.
Тепер усi iдiть вiдпочивайте,
Та про властивостi фiгур не забувайте!
Г. Попов
ІІ. Конкурси
Вiкторина «Хто швидше»
Завдання для кожної команди
1) Рiвнiсть, що мiстить невiдоме.
2) Сума кiлькох рiвних мiж собою доданкiв.
3) Сторони прямокутного трикутника.
4) Трикутник, у якого всi кути рiвнi.
5) Двi прямi, паралельнi третiй.
6) Вираз, що є добутком кiлькох однакових множникiв.
7) Сота частина числа.
(
8) −128 .)
9) 1 : 0,25.
10) Сума кутiв трикутника.
11) Який iз знакiв, що застосовується в математицi, потрiбно поста/
вити мiж числами 4 i 5, щоб дiстати число, бiльше нiж 4 i менше нiж 5?
12) У скiльки разiв сходи на 6/й поверх довшi вiд сходiв на 2/й
поверх цього самого будинку?
13) Де лежить точка, рiвновiддалена вiд кiнцiв заданого вiдрiзка?
14) Яке число без остачi дiлиться на всi числа?
15) Рiвнiсть, що справджується при всiх значеннях змiнної.
16) Сума сторiн трикутника.

17) Значення невiдомого, що перетворює рiвняння в правильну
рiвнiсть.
18) Перпендикуляр, проведений iз вершини трикутника на про/
тилежну сторону.
19) Прямi, перпендикулярнi до однiєї прямої.
20) Вираз, що є добутком чисел i букв.
21) Яку частину доби складає 1 година?
22) Сума сумiжних кутiв.
23) Сторони трикутника дорiвнюють 7 см, 15 см, 8 см. Чому до/
рiвнює його периметр? (Будьте уважні!)
24) Медiана трикутника — це...?
25) Твердження, що приймається без доведення.
26) Скiльки буде десяткiв, якщо два десятки помножити на три
десятки?
27) Теорема — це...
28) Вертикальнi кути...
Розв’язування старовинних задач
1) У жаркий день 6 косарiв випили дiжечку квасу за 8 годин.
Скiльки косарiв за 3 години вип’ють таку ж кiлькiсть квасу?
2) Дiд каже онукам: «Ось вам 130 горiхiв. Роздiлiть їх на двi час/
тини так, щоб менша частина, збiльшена в 4 рази, дорiвнювала
бiльшiй, зменшенiй в 3 рази». Як подiлити горiхи?
3) Дванадцять людей несуть 12 хлiбин, кожний чоловiк несе
2 хлiбини, кожна жiнка — пiвхлiбини, а дитина — четвертину.
Скiльки було чоловiкiв, жiнок i дiтей?
4) Кiнь з’їдає вiз сiна за мiсяць, коза — за два мiсяцi, вiвця — за
три мiсяцi. За який час кiнь, коза i вiвця разом з’їдять такий же вiз
сiна?
Пiдбивається пiдсумок конкурсiв.
Заняття 31
Тема. Розв’язування геометричних задач
з математичного конкурсу «Кенгуру»
Мета: зацiкавити учнiв вивченням геометрiї; формувати вмiння
читати рисунок до задачi; розвивати логiчне мислення учнiв.
Перелiк задач, якi пропонуються до розв’язання
1. Опуклий чотирикутник ABCD є паралелограмом. Знайдiть
кут x.
D C
35° 45°
x
150°
A B
а) 50°; б) 60°; в) 65°; г) 70°; д) 75°.
2) Проходячи маршрут вiд старту до фiнiшу, кенгуру набрав
найменшу з можливих сум старт/фiнiш очок, якi зазначенi на вiдпо/
вiдних дiлянках маршруту. Якою була ця сума?
6
2 5 3 4
Cтарт 2 1 Фініш
2 1
3 7
6
а) 11; б) 8; в) 10; г) 18; д) 6.
3. Аркуш паперу має форму трикутника зi сторонами 3 см, 4 см,
i 5 см. Його зiгнули таким чином, що точка C перейшла в точку B.
Якою є довжина лiнiї згину?
A
5
3
C 4 B
а) 1,5 см; б) 2 см; в) 2,5 см; г) 3 см; д) 4 см.

4. Якi з кутiв трикутника ABC можна обчислити, знаючи вели/
чини кутiв 1 i 2?
2 A
B C 1
а) Лише кут A; б) лише кут B; в) лише кут C;

г) лише кути A i C; д) кут A, кут B i кут C.
5. Ми продовжили кожну сторону трикутника ABC на вiдрiзок,

що дорiвнює цiй сторонi. У результатi дiстали трикутник KPM. Пло/
ща трикутника ABC дорiвнює 1. Якою є площа трикутника KPM?
M
C
B Р
A
K
а) 4; б) 5; в) 6; г) 7; д) 8.
6. У квадратi ABCD точка M є серединою вiдрiзка AB. Знайдiть
площу квадрата ABCD, якщо площа трикутника AMD дорiвнює
2
7 см .
2 2 2 2 2
а) 14 см ; б) 21 см ; в) 25 см ; г) 28 см ; д) 36 см .
7. Кут A дорiвнює:
A
30°
50° 40°
а) 20°; б) 25°; в) 30°; г) 35°; д) 40°.

8. Якщо AD = DC, AB = AC, кут ABC = 75o , кут ADC = 50 o , то
кут BAD дорiвнює…
A
D B
C
а) 30°; б) 85°; в) 95°; г) 125°; д) 140°.
9. ABCD — квадрат. Знайдiть кут COM, якщо кут OHD = 60 o .
D C
M
H O
A B
а) 10°; б) 15°; в) 20°; г) 30°; д) 35°.
10. У трикутнику ABC, AB = AC, AE = AD i кут BAD = 30 o . Яка

градусна мiра кута CDE?
A
?
B D C
а) 10°; б) 15°; в) 20°; г) 25°; д) 30°.
Заняття 32
Тема. Турнiр веселих i кмiтливих математикiв
Мета: зацiкавити учнiв математикою; розвивати логiчне мис/
лення та обчислювальнi навички.
Змагання проходить мiж двома командами — «Перпендикуляр»
i «Тотожнiсть».
Команди виходять на сцену i представляють символ i назву.
Команда «Перпендикуляр»
Ішов якось перпендикуляр лiсом i вирiшив провiдати своїх ро/
дичiв. А було це опiвднi. Подивився вiн навколо i помiтив, що со/
нячнi променi — його близькi родичi, бо йдуть вони майже перпен/
дикулярно до землi. Задивився перпендикуляр на сонце та й набрiв
на дерево, не втримався на ногах i впав. Лежить вiн, розглядається
i чує голос: «Добрий день, брате»—це говорить дерево, бiля якого
вiн лежить, бо тепер воно перпендикулярне до його тулуба.—
«Може, ви бачили моїх родичiв? То чи живi, чи здоровi всi родичi
перпендикуляровi? А ще чи жива i здорова медiана рiвнобедреного
трикутника i його основа…»
Команда «Тотожнiсть»
Покажемо вам цiкаву тотожність: 2 = 5.
Одержав якось Незнайко на уроцi математики двiйку. Прийшов
додому, тато просить показати щоденник. Незнайко вмiло показав
щоденник, i татко похвалив його за успiхи з математики (перевер/

нути запис).
А ось ще одна тотожнiсть: 2 ⋅ 2 = 5.
Скористаємося рiвнiстю
4 : 4 = 5 : 5.
Винесемо за дужки 4 i 5, маємо:
4(1 : 1) = 5(1 : 1).
Подiлимо обидвi частини на (1:1), дiстанемо:
4 = 5 або 2 ⋅ 2 = 5.
Конкурс на уважнiсть
Задача 1. Знайдiть помилку.
292 = (30 − 1) = 900 − 1 = 899.
2
Задача 2. Кути трикутника вiдносяться як 2: 5: 12. Знайдiть цi

кути, якщо сума кутiв трикутника дорiвнює 190°.
Задача 3. Шлях мiж двома мiстами потяг подолав за 3 год, на
зворотному шляху потяг збiльшив швидкiсть на 10 км/год i витра/
тив на цей шлях 4 год. Знайдiть початкову швидкiсть потяга.
Конкурс капiтанiв
Скiльки кутiв на рисунку?
Скiльки трикутникiв на рисунку?
Задача 3. Прямокутнi трикутники мають по рiвному катету,

а гострi кути, що прилягають до цих катетiв, вiдповiдно дорiвнюють
42° i 48°. Чи рiвнi цi трикутники?
Задача 4. Знайдiть величину кута мiж хвилинною i годинною
стрiлкою о 19 годинi 20 хвилин.
Задача 5. Половина числа дорiвнює 15. Чому дорiвнює його тре/

тина?
Конкурс «Слухай одночасно декiлькох»

Двоє говорять одночасно два рiзних слова, а представники ко/
манд повиннi вiдрiзнити, хто якi слова сказав. Потiм говорять троє,
четверо i т. д. Виграє той, хто розрiзнить бiльше слiв.
Конкурс «Кожнiй руцi свою справу»

1) Гравцям дають у кожну руку крейду. Завдання: лiвою рукою
накреслити 3 трикутники, а правою — 3 кола.
2) Гравцям хустками затуляють очi. Завдання: намалювати лю/
дину з геометричних фiгур.
Конкурс «Ти менi — я тобi»

Команди ставлять одна однiй по три запитання з математики.
Конкурс вболiвальникiв
Представники вболiвальникiв кожної команди по черзi назива/
ють приказки, де зустрiчаються числа або геометричнi фiгури.
Пiдбивається пiдсумок змагання.
84 Назва
ТЕМА 6. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ

ПIДВИЩЕНОЇ СКЛАДНОСТI (3 години)
Тема. Розв’язування задач пiдвищеної складностi
Мета: розвивати логiчне мислення, вмiння не втрачати контро/
лю в нестандартних ситуацiях; розвивати iнтерес до вивчення мате/
матики; виховувати впевненiсть у собi, наполегливiсть.
Учням, якi вiдвiдували факультатив, пропонуються задачi пiд/
вищеної складностi для самостiйного розв’язування на уроцi. Це на/
гадує невелику олiмпiаду серед своїх друзiв.
Задача 1. Назва якої книги мiстить число, яке є добутком чет/
вертого, п’ятого й шостого простих чисел, що йдуть поспiль?
Задача 2. Скiльки разiв до найбiльшого одноцифрового числа
потрiбно додати найбiльше двоцифрове число, щоб дiстати най/
бiльше трицифрове?
Задача 3. Із кошика з яйцями взяли половину всiєї кiлькостi
яєць, а потiм половину нової остачi й нарештi половину наступної
остачi. Пiсля цього в кошику залишилося 10 яєць. Скiльки яєць
було в кошику iз самого початку?
Задача 4. У прикладах наведено дiї з одноцифровими числами,
позначеними буквами. До того ж однаковими буквами позначено
однаковi числа, а рiзними буквами — рiзнi числа. Знайдiть цi числа
й запишiть хiд мiркувань.
А·А=Б
В·С=Д
Е·А=А
Задача 5. Мишко купив зошит на 96 аркушiв i занумерував усi
його сторiнки одна за одною вiд числа 1 до числа 192. Ілля вирвав iз
Тема 6. Розв’язування задач пiдвищеної складностi 85
цього зошита 25 аркушiв i додав усi 50 чисел, якi на них написано.

Чи мiг вiн дiстати 1990?
Задача 6. Доведiть, що квадрат будь/якого простого числа, окрiм
2 i 3, при дiленнi на 12 в остачi дає 1.
Задача 7. Що бiльше: 9920 або 999910 ? Пояснiть чому.
Якщо деякi учнi не встигли виконати завдання, то можна запро/
понувати їм доробити вдома.
Вiдповiдi на завдання олiмпiади

1. Добуток четвертого, п’ятого i шостого простих чисел
7 ⋅ 11⋅ 13 = 1001.
Ця книга «Тисяча й одна нiч».
2. Найбiльше одноцифрове число — 9, найбiльше двоцифрове —
99, найбiльше трицифрове — 999. Таким чином, 9 + 99 ⋅ 10 = 999.
А оскiльки 99 ⋅ 10 = 99 + 99+…+99, слiд додати 10 разiв.
3. Нехай у кошику було x яєць.
x − 0,5x = 0,5x,
0,25x − 0,5⋅ 0,25x = 0,125x i т. д.
x = 160.
4. А = 3; Б = 9; В = 2; Е = 1; С = 4; Д = 8.
5. Дiстати 1990 неможливо. На кожному аркушi сума номерiв
сторiнок непарна, а сума 25 непарних чисел — непарна.
6. Простi числа, окрiм 2 i 3, дають при дiленнi на 6 остачу 1 або
5, оскільки якби число давало при дiленнi на 6 остачу 2 або 4, то
воно було б парним, а якби остачу 3, то дiлилося б на 3. Таким чи/
ном, будь/яке просте число, бiльше вiд трьох, можна записати у виг/
лядi 6n + 1 або 6n + 5. Квадрати цих виразiв мають вигляд
36n 2 + 12n + 1 i 36n 2 + 60n + 25.
В обох випадках при дiленнi на 12 дiстанемо в остачi 1.
7. 999910 = (99 ⋅ 101) = 9910 ⋅ 10110 > 9910 ⋅ 9910 .
10
Отже, 999910 > 9920 .
ВIДГАДАЙ
Копав Івась картоплю.
Та й швидко вiн копав;
За кожнi пiвгодини 7 вiдер набирав.
Попрацював вiн 5 годин.
Пiшов вiдпочивати.
Так скiльки ж встиг картоплi
Іванко накопати? (70 вiдер)
Один старий господар вiдвiз у млин зерно.

Молов вiн 2 години, лиш 3 мiшки змолов,
А треба ж все змолоти. Ще через 6 годин
Залишився у нього з зерном мiшок один.
Скiльки повiз до млина господар мiшкiв зерна?
(13 мiшкiв)
— Ой, вiтаю,— каже Леся,—

Ти — досвiдчений юннат.
Не мiг би ти штук 10
Для мене метеликiв спiймать?
Узяв сачок на плечi
Й пiшов юннат у лiс.
Прийшов вiн аж надвечiр…
— То скiльки ж ти принiс? —
Питають у юнната. А Вiтя каже: — Ох,
Лишилось 7 спiймати,
Якщо спiймаю трьох…
То може з вас хто, дiти уже порахував:
Скiльки ж то у лiсi Вiтя
Метеликiв спiймав? (Жодного)
Гра «Отримуй те, що тобi подобається»

Кожен глядач називає свою улюблену цифру. Ведучий пропонує
її помножити на результат множення цiєї цифри на 9, а потiм по/
множити на 12345679. Кожен дiстає улюблену цифру, написану
9 разів.
Наприклад:
для 4:
36 ⋅ 12345679 = 444444444;
для 7:
63⋅ 12345679 = 777777777.
Тема 6. Розв’язування задач пiдвищеної складностi 87
Заняття 35
Тема. Пiдсумок роботи факультативу за рiк
Мета: проаналiзувати роботу факультативу за рiк; пiдбити пiд/
сумок роботи учнiв та зацiкавити їх навчанням на наступний рiк.
Пiсля невеликої гри пропоную учням висловити свою думку про
заняття, матерiал, методи розв’язування задач та цiкавi моменти на
заняттях факультативу упродовж року. Пропоную висловити свою
думку про плани факультативних занять у 8 класi.
Пiдбивається пiдсумок результатiв Мiжнародного конкурсу
«Кенгуру». Учасники цього конкурсу нагороджуються подарунками.
Бажаємо успiху!!!
88 Назва
Лiтература
1. Позакласнi заходи з математики.— К., 2005. (Бiблiотека «Шкiль/

ного свiту»).
2. 10 рокiв разом. Мiжнародний математичний конкурс «Кенгуру».—
Львiв, 2007.
3. Пiдручна М. В., Янченко Г. М. Математика. Позакласна робота.—
Тернопiль, 1999.
4. Перельман Я. И. Живая математика.— М.–Л.: ГТТИ, 1934.
5. Бевз Г. П. Математика. 5 клас.— К.: Генеза, 2000.
6. Лоповок Л. М. Факультативнi завдання з геометрiї. 7–11 кл.— К.,
1998.
7. Минковский В. Л. За страницами учебника математики.— М.:
Просвещение, 1966.
8. Бабинская И. Л. Задачи математических олимпиад.— М.: Наука,
1975.
9. Пiдручна М. В., Янченко Г. М. Позакласна робота з математики.—
Тернопiль, 2001.
10. Литцман В. Веселе i цiкаве про числа i фiгури.— К., 2003.
11. Атамась В. В. Збiрник задач з веселої математики.— Черкаси,
1997.
12. Лоповок Л. М. Збiрник математичних задач логiчного характеру. —
К.: Радянська школа, 1972.
13. Басанько А. М., Романенко А. О. За лаштунками пiдручника з мате/
матики 5–7 кл.— Тернопiль, 2007.
14. Депман И. Я., Виленкин Н. Я. За страницами учебника математи/
ки.— М.: Просвещение, 1989.
15. Гусев В. А., Орлов А. И. Внеклассная работа по математике в 6–8 кл.—
М.: Просвещение, 1984.
16. Корнiєнко Т. Л., Фiготiна В. І. Тиждень математики.— Х.: Ранок,
2008.
17. Нагибин Ф. Ф., Канин Е. С. Математическая шкатулка.— М.: Про/
свещение, 1998.
18. Програма для загальноосвiтнiх навчальних закладiв: Математика.
5–12 класи.— К., 2006.
Назва 89
Укладачи С. Є. Пасько, Д. О. Черничук
Метод розфарбовування графiв

у задачах комбiнаторного
характеру
ВСТУП
Теорiю графiв «вiдкривали» незалежно багато разiв. Найперша
згадка про графи зустрiчається в роботах Леонарда Ейлера, який
блискуче розв’язав задачу, вiдому в математицi як задача про
кенiгсберзькi мости, сформульована фiлософом Еммануїлом Кантом
у 1736 роцi.
У Кенiгсберзi було два острови, з’єднанi сiмома мостами з берегами
рiчки Прегель та один iз одним. Задача полягала в пошуку маршруту
проходження всiх чотирьох частин сушi, який мав починатися на
довiльнiй із них, закiнчуватися на нiй же та по одному разу проходити
кожен мiст. Проте всi спроби знайти маршрут були невдалими.
Щоб довести неможливiсть iснування такого маршруту, Ейлер
позначив кожну частину сушi точкою (вершиною, або вузлом), а ко/
жен мiст — лiнiєю (ребром), що з’єднує вiдповiднi точки, i одержав
«граф», представлений на рис. 1.
Твердження про неiснування мар/
шруту рiвносильне неможливостi спец/
С
iальним чином обiйти граф. Виходячи
з цього конкретного випадку, Ейлер
D
узагальнив постановку задачi та знай/ А
шов критерiй iснування обходу.
Пiзнiше елементи теорiї графiв з’я/
В
вилися в таких природничих науках, Рис. 1. Граф Ейлера до задачi
як географiя, фiзика, хiмiя, електроте/ про кенiгсберзькi мости
хнiка [2, с. 2].
Теорiя графiв — роздiл дискретної математики, що дослiджує

властивостi скiнчених множин iз заданими вiдношеннями мiж еле/
ментами. Як прикладна наука теорiя графiв дозволяє описувати та
дослiджувати технiчнi, бiологiчнi, економiчнi та соцiальнi системи.
До задач на розфарбовування графiв зводяться задачi обслугову/
вання, створення розкладу, розподiлу ресурсiв тощо. Алгоритм роз/
фарбування використовується під час написання компiляторiв, ви/
дачi радiочастот. Основнi поняття теорiї графiв винесенi для
ознайомлення у програми спецкурсiв для класiв фiзико/математич/
ного та економiчного профiлiв, але не розглядаються у загальному
шкiльному курсi математики, хоча задачi, що розв’язуються її ме/
тодами пропонуються на олiмпiадах рiзних рiвнiв, зокрема задачi,
якi зводяться до питання розфарбовування графа.
Пропонована стаття складається iз вступу, двох роздiлiв, вис/
новкiв, списку використаних джерел.
У першому роздiлi проведено огляд основних понять та теорем
теорiї графiв, наведено приклади їх застосування до розв’язування
задач.
У другому роздiлi доведено властивостi окремих графiв з кольо/
ровими ребрами, як результат виконання конкретних практичних
завдань та наведено приклади розв’язань задач методом розфарбо/
вування графiв.
Дослiдження основних властивостей графiв проведено на основi
теоретичного матерiалу, поданого у книгах О. Оре [14], Е. Б. Явор/
ського [17], Т. О. Карнауха та А. Б. Ставровського [8].
З метою iлюстрацiї основних теоретичних понять конкретними
задачами, окрiм вищезазначених джерел, нами були використанi
збiрники задач В. М. Лейфури, В. М. Мiтельмана, В. М. Радченка,
В. А. Ясiнського [11], С. Страшевича, Е. Бровкiна [15], Н. Б. Ва/
сильєва, А. А. Єгорова [3], Г. А. Гальпєрiна, А. К. Толпиго [4],
С. В. Конягiна, Г. А. Тонояна, І. Ф. Шаригiна [7], iнтернет/матерiа/
ли [2, 6, 9, 13, 16].
Дослiдження властивостей окремих графiв з кольоровими ребра/
ми проводилося на основi вивчення матерiалiв Інтернет/джерел «За/
нимательные уроки математики. О графах с цветными ребрами» —
http://www. gameintellect.com/, «Графы и их применение», автор:
Костюкова Н. И.— Интернет университет информационных техно/
логий: http://www.intuit.ru/.
Назва 91
Роздiл 1
ОСНОВНI ПОНЯТТЯ I ТЕОРЕМИ
ТЕОРIЇ ГРАФIВ
Графом називається математична структура G = ( X; U ), утворена

множиною вершин X i множиною ребер U, яка задає спосiб з’єднан/
( )
ня вершин xi ∈ X, xj ∈ X ребрами u = xi ; xj [17, с. 4].
Вершини xi та xj , якi з’єднанi ребром, називаються сумiжними
i є кiнцями ребра u, а ребро u називається iнцидентним вершинам
xi та xj .
Якщо в множинi U деякi ребра входять бiльше одного разу, то
такий граф називається мультиграфом. У цьому випадку вершини
з’єднуються декiлькома ребрами i вони називаються кратними.
Прикладом мультиграфа є граф Ейлера до задачi про кенiгс/
берзькi мости (рис. 1). Вершини A i C, A i B з’єднанi двома ребрами.
Прикладом сумiжних вершин є A i C, вони є кiнцями ребра AC.
Ребро, яке з’єднує вершину саму із собою, називається петлею
(рис. 1.1).
B
C
A
A
Рис. 1.1. Петля Рис. 1.2. Псевдограф
Граф, який мiстить кратнi ребра i петлi, називається псевдогра-

фом (рис. 1.2).
Степiнь вершини x графа G — це число ρ( x), яке дорiвнює
кiлькостi ребер, iнцидентних вершинi. Так на рис. 1 вершини C, B,
D мають степенi — 3, а вершина A — 5.
Граф, вершини або (i) ребра якого вiдрiзняються деякими по/
мiтками (числами, лiтерами), називається помiченим.
У графi з n вершинами степiнь вершини може мати значення вiд

0 до n − 1. Вершина степеня 0 називається iзольованою, а степеня
1 — кiнцевою, або висячою. Якщо вершина має степiнь n − 1, то вона
сумiжна з усiма iншими вершинами, й у графi немає iзольованих
вершин. Аналогiчно, якщо в графi є iзольована вершина, то немає
вершини степеня n − 1 (сумiжної з усiма iншими).
Отже, справджується таке твердження.
Теорема 1.1. У будь/якому графi з n вершинами одночасно не
можуть iснувати вершини степенiв 0 i n − 1 [8, с. 5].
Задача 1. Кiлька осiб (бiльше двох) проводять шаховий турнiр
в одне коло. У деякий момент виявилося, що тiльки двоє шахiстiв
зiграли однакову кiлькiсть партiй. Довести, що тодi є або тiльки
один учасник, який не зiграв жодної партiї, або тiльки один, який
зiграв усi партiї [8, с. 11].
Розв’язання. Мовою теорiї графiв задача перекладається таким
чином. У графi з n (n > 2) вершинами тiльки двi вершини мають
однаковi степенi. Довести, що є або лише одна вершина степеня 0,
або лише одна степеня n − 1. Розглянемо всi можливi заперечення
цього твердження. Якщо припустити, що немає вершин степеня як
0, так i n − 1, то n вершин мають степенi вiд 1 до n − 2, але тодi за
принципом Дiрiхле серед них є або двi пари вершин, або три верши/
ни з однаковими степенями, що суперечить умовi. Отже, вершини
степеня 0 або степеня n − 1 є. За теоремою 1 одночасно таких бути не
може. Якщо є двi вершини степеня 0, то залишається n − 2 вершин
з попарно рiзними степенями вiд 1 до n − 3, а це неможливо. Так
само неможливо, що за двох вершин степеня n − 1 решта n − 2 вер/
шин мають попарно рiзнi степенi вiд 2 до n − 2. Отже, iснує або одна
вершина степеня 0, або одна вершина степеня n − 1. Тобто один
з учасникiв турнiру або не зiграв жодної партiї, або зiграв усi партiї
[8, с. 11].
Теорема 1.2. У будь/якому графi з п вершинами (n ≥ 2) є при/
наймнi двi вершини з однаковими степенями.
Доведення. Степенi вершин можуть бути цiлими значеннями вiд
0 до n − 1. Але за теоремою 1. 1. вершини степенiв 0 i n − 1 у графi од/
ночасно iснувати не можуть, тобто степенями вершин графа можуть
бути лише n − 1 рiзних чисел. Але вершин n, тому за принципом
Дiрiхле обов’язково є принаймнi двi вершини з однаковими
степенями [8, c. 5].
Роздiл 1. Основнi поняття та теореми теорiї графiв 93
Задача 2. У кiмнатi знаходяться 30 осiб. Довести, що у кiмнатi

хоча б двоє мають однакову кiлькiсть знайомих серед присутнiх [17,
с. 39].
Розв’язання. Представимо осiб у кiмнатi вершинами графа,
а ребрами з’єднаємо знайомих. Тодi вiдповiдно до теореми 1.2 у цьо/
му графi є принаймнi двi вершини з однаковими степенями, а отже,
двоє присутнiх мають однакову кiлькiсть знайомих.
Теорема 1.3. Сума всiх степенiв вершин графа дорiвнює под/
n
вiйнiй кiлькостi ребер, тобто ∑ρ
i =1
i = 2m, де m — кiлькiсть ре/
бер, n — кiлькiсть вершин.

Доведення. Оскiльки кожне ребро iнцидентне двом вершинам,
то в сумi степенiв усiх вершин графа воно пiдраховано двiчi. Що
i треба було довести.
Зауваження. Теорема справедлива для мультиграфiв i псевдо/
графiв [17, с. 39].
Задача 3. Іван/Царевич розповiдав Василiсi Премудрiй, що
у його царствi аж 100 дорiг, причому з кожного мiста виходить по
три дороги. Чи може довiряти Василiса Івану/Царевичу?
Розв’язання. Кожному мiсту поставимо у вiдповiднiсть вершину
графа, а дорозi — ребро. Отримаємо граф, який мiстить n вершин
степеня 3. За теоремою 1.3 сума всiх степенiв вершин графа повинна
дорiвнювати подвiйнiй кiлькостi ребер, тобто 200. Маємо рiвняння:
3n = 200, яке не має натуральних розв’язкiв. Отже, такого царства
iснувати не може, тобто не можна довiряти Івану/Царевичу.
Вiдповiдь. Не може.
Теорема 1.4. У будь/якому графi число вершин непарного
степеня завжди парне.
Доведення. Згiдно з теоремою 1.3 ρ1 + ρ2 +… + ρ k +… + ρ n = 2m.
Нехай k — число вершин непарного степеня i всi ρ i для i ≤ k це сте/
k n
пенi для таких вершин. Позначимо ∑ρ i =1
i =P i ∑ρ
i =k+1
i = Q. З умови
P + Q = 2m випливає, що число P мусить бути парним, i завдяки цьо/

му число k також парне. Теорему доведено [17, с. 4].
Задача 4. У санаторiї 15 корпусiв. Телефонiст повинен встанови/
ти дротовий телефонний зв’язок кожного корпуса точно з трьома
iншими. Чи зможе вiн це зробити?
Розв’язання. За теоремою 1.4 у графi число вершин непарного

степеня завжди парне, тобто 15 вершин не може мати степiнь 3.
Тому телефонiст не зможе виконати поставлене завдання.
Вiдповiдь. Нi.
Граф називається повним на n вершинах, якщо кожна з його
вершин з’єднана ребром з усiма вершинами. Позначається K n .
Рис. 1.3. Повний граф: K 4

n(n − 1)
Теорема 1.5. Повний граф K n має ребер [17, с. 5].
2
Доведення. Оскiльки в повному графi K n (за означенням) кожна
вершина з’єднана ребром iз рештою вершин, то степiнь кожної вер/
k
шини ρ i = n − 1. За теоремою 1.3 ∑ρ
i =1
i = 2m, де m — кiлькiсть ребер.
k n(n − 1)
З iншого боку, ∑ ρ i = n(n − 1). Отже, n(n − 1) = 2m. Звiдси m = .
i =1 2
Що й треба було довести.
Задача 5. Пiд час проведення футбольного турнiру було зiграно
21 матч. Причому кожна команда зiграла з кожною. Скiльки ко/
манд брали участь у турнiрi?
Розв’язання. Розглядаючи команди як вершини графа, а iгри —
n(n − 1)
як матчi, маємо повний граф, де ребер, а n — кiлькiсть ко/
2
манд (n ∈ N ).
n(n − 1)
Отже, за теоремою 1.5 дiстанемо рiвняння: = 21,
2
n 2 − n = 42, n 2 − n − 42 = 0,
n1 = 7, n2 = −6, −6 ∉ N,
отже, n = 7.
Ребро, для якого визначено напрямок, називається орiєнтованим.

Граф називається неорiєнтованим, якщо кожне його ребро неорi/
єнтоване, i орiєнтованим, якщо орiєнтованi всi його ребра [8, с. 7].
Ланцюг Cn довжини n — це граф, який утворений послiдовнiстю
рiзних ребер u1 , u2 ,..., un приєднанням першої вершини ребра ui + 1
до другої вершини ребра ui i при цьому двi його кiнцевi вершини ма/
ють степiнь один, а всi iншi степiнь два [17, с. 5].
u3
u2 u5
u1 u4
Рис. 1.4. Ланцюг C 5

n!
Теорема 1.6. У повному графi K n iснує ланцюгiв Cn −1 .
2
Доведення. Кожний ланцюг визначається послiдовнiстю вер/
шин x1 ,..., xn . Якщо здiйснити перестановку цих вершин, то,
оскiльки граф повний, їй вiдповiдатиме орiєнтований ланцюг, на n
вершинах, а всiх перестановок буде n! Але перестановки виду
( x1 ; x2 ;… xn ) та ( xn ; xn −1 ;… x2 ; x1 ) визначають один i той же не/
орiєнтований ланцюг. Тому рiзних неорiєнтованих ланцюгiв довжи/
n!
ни n − 1 у графi K n буде .
2
Циклом Z n називається граф, який одержується iз ланцюга Cn −1
з’єднанням ребром його кiнцевих вершин. Число n називається дов/
жиною циклу.
Рис. 1.5. Цикл Z 6

Простим називається цикл, у якому жодне з ребер не зустрi/
чається двiчi [2, с. 4].
(n − 1)!
Теорема 1.7. У повному графi K n iснує циклiв Z n .
2
n!
Доведення. Згiдно з теоремою 1.6 у графi K n iснує ланцюгiв.
2
Доповнимо їх ребром, утворивши цикл Z n . Тодi n ланцюгiв дають
n ! (n − 1)!
той же цикл. Отже, всiх рiзних циклiв буде = [17, с. 6].
2n 2
Задача 6. У країнi Голлiвудiї бiльше нiж три мiста. Кожнi два
з’єднанi єдиною дорогою, рух якою дозволено лише в якомусь єди/
ному напрямку. Злочинець Ганiбал Лектор мандрує Голлiвудiєю,
кожного дня змiнюючи своє мiсце перебування, доки це можливо.
Полiцiя його заарештує, як тiльки знатиме, у якому мiстi вiн знахо/
диться. Уряд дозволив тимчасово перекрити частину дорiг у країнi
за вибором полiцiї, але так, щоб для кожного мiста залишилися
вiдкритими двi належнi йому дороги (дорога належить мiсту, якщо
вона входить чи виходить з нього). Чи можна бути впевненим, що
Лектора тепер заарештують? [11, с. 90]
Розв’язання. Злочинця Лектора буде заарештовано, якщо для
кожної системи напрямкiв дорiг iснуватиме цикл вигляду, що пока/
заний на рис. 1.6.
Кiлькiсть мiст (вершин) у циклi p + q + 2, p ≥ 0, q ≥ 0. Полiцiя зна/
тиме, що через max{ p, q} + 1 день Лектор буде в мiстi B. Доведемо
iндукцiєю за кiлькiстю мiст, що такий цикл завжди знайдеться.
X1 X2 Xp −1 Xp
B
A
Y1 Y2 Yq −1 Yq
Рис. 1.6
Для чотирьох мiст досить перебрати всi варiанти (рис. 1.7).
X1 X1 B
A X2 A B A Y2
B Y1 Y1
а) б) в)
Рис. 1.7
На рис. 1.7. а) p = 2, q = 0; б) p = 1, q = 1; в) p = 0, q = 2.
Припустимо, що для n мiст такий цикл iснує ( p + q + 2 = n ). По/

кажемо, що в зображений на рис. 1.6 цикл можна включити ще
одне мiсто. Назвемо це n + 1/ше мiсто C. Маємо: p + q = n − 2 ≥ 2, та/
кож max{ p, q} ≥ 1. Нехай для визначеностi p ≥ 1.
1) Якщо дорога веде вiд C до A, то перекриємо AX1 i залишимо
вiдкритими AC i CX1 .
2) Якщо не 1) i дорога веде вiд B до C, то перекриємо X p B i зали/
шимо вiдкритими X p C та CB.
Нехай не 1) i не 2), тоді iснує 1 < k < p + 1 таке, що дорога веде вiд
X k−1 до C i вiд C доX k (позначимо X 0 = A, X p + 1 = B).
Перекриємо X k −1 X k i залишимо X k C та X k−1 C. У всiх випадках
буде одержано цикл потрiбного вигляду [8, с. 350].
Вiдповiдь. Так.
Дерево Tn + 1 — це граф, який утворений iз послiдовностi ребер
u1 , u2 ,..., un , у якiй тiльки одна кiнцева вершина ребра ui спiльна
з вершиною ребра uj при i ≤ j ≤ i + 1. За означенням дерева його вер/
шини роздiляються на два класи. У перший входять тi, до яких
приєднуються наступнi ребра з послiдовностi, а другий має верши/
ни, якi цiєї властивостi стосовно деякої послiдовностi не мають
[17, с. 6].
Рис. 1.8. Дерево

Задача 7. Дано вiдрiзок OA. Із кiнця вiдрiзка A виходить 5 вiд/
рiзкiв AB1 , AB2 , AB3 , AB4 , AB5 . Із кожної точки Bi можуть виходи/
ти ще 5 нових вiдрiзкiв або жодного нового вiдрiзка i т. д. Чи може
число вiльних кiнцiв побудованих вiдрiзкiв дорiвнювати 1001? (Пiд
вiльним кiнцем вiдрiзка розумiють точку, що належить тiльки од/
ному вiдрiзку (крiм точки O). [13]
Розв’язання. Якщо з кiнця Bi вiдрiзка проведено ще 5 вiдрiзкiв
(рис. 1.9.), то з’являються 5 нових вiльних кiнцiв, а один у точцi Bi
зникає. У результатi кiлькiсть вiльних кiнцiв вiдрiзкiв збiльшу/
ється на 4. Тому, якщо п’ятiрки вiдрiзкiв проведено k разiв, то
кiлькiсть вiльних кiнцiв дорiвнює 4k + 1 iз урахуванням точки O.

Якщо k = 250, то вiльних кiнцiв буде 1001.
Вiдповiдь. Так, може.
B5
B4
O A
B3
B1
B2
Рис. 1.9
Граф, у якого для довiльної пари його вершин можна побудува/
ти ланцюг iз ребер, що з’єднує цi вершини, називається зв’язним
[17, с. 7].
Граф (або мультиграф) без петель, у якому iснує цикл без повто/
рень ребер, що обходить усi вершини графа, називається ейлерівим,
вiдповiдний цикл називають ейлерівим.
Граф, у якому iснує маршрут без повторень ребер (ейлерiв
шлях), що обходить усi ребра графа точно один раз, називається на-
пiвейлерівим [16].
На рис. 1.10 зображено а) ейлерівий граф, б) напiвейлерівий,
в) граф, який не є нi ейлерівим, нi напiвейлерівим.
Прикладом можливого циклу без повторень ребер, що обходить
усi вершини графа на рисунку 1.10 а) є маршрут:
ABCEOBFOCDEFA.
Прикладом циклу без повторень ребер (ейлерiв шлях), що обхо/
дить усi ребра графа точно один раз на рис. 1.10. б) є маршрут:
DOBCOEABEDC.
Граф, зображений на рис. 1.10 в), не є нi ейлерівим, нi напiвей/
лерівим, оскiльки не має циклу без повторень ребер, що обходять
усi вершини графа.
A A
В F В E
O O O
C E C D
D
а) б) в)
Рис. 1.10
Теорема 1.8. Для того щоб зв’язний граф був ейлерівим, не/
обхiдно i достатньо, що степенi вершин були парними.
Поданий зв’язний граф буде напiвейлерівим тодi й тiльки
тодi, якщо степенi двох вершин будуть непарними, а степенi
решти вершин — парними. [16]
Задача 8. В однiй з вершин а) октаедра, б) куба сидить павук. Чи
може вiн проповзти по всiм його ребрам рiвно по одному разу i по/
вернутися в початкову вершину?
Розв’язання. а) Нехай A, B, C, A1 , B1 , C1 — вершини октаедра,
причому ( A, A1 ), ( B, B1 ), (C, C1 ) — пари протилежних вершин. Тодi
будь/яка вершина, крiм цих трьох, з’єднується ребром. Степiнь
кожної вершини графа парний, отже, граф ейлерiв. Такий шлях
iснує, наприклад ABA1 B1 C1 B1 CAC1 BCA1 B1 A (рис. 1.11).
B1
C1 A1
A C
В
Рис. 1.11
б) У кожнiй iз восьми вершин куба сходиться по три ребра. Це
означає, що степiнь кожної вершини отриманого графа непарний,
отже, вiдповiдно до теореми 1.8, вказаного шляху не iснує.
Гамiльтоновим називається простий цикл, який проходить че/

рез кожну вершину графа. Граф, у якому є гамiльтонiв цикл, нази/
вається гамiльтоновим. Простий ланцюг, що проходить через кож/
ну вершину графа, називається гамiльтоновим.
Ейлеровi цикли характеризуються властивiстю проходити по од/
ному разу через кожне ребро графа, а гамiльтоновi цикли — через
кожну вершину [8, с. 22].
Уперше задача пошуку простого циклу, що мiстить усi вершини
графа, з’явилася у виглядi головоломки, яку в 1859 роцi запропону/
вав сер Вiльям Гамiльтон. Суть її полягала в побудовi маршруту,
який проходив би по одному разу через кожне з 20 мiст та повертав/
ся у початкову вершину маршруту. Задачу про гамiльтоновi цикли
можна iнтерпретувати таким чином. Серед лицарiв деякi є друзями.
Як їх можна розсадити за круглим столом, щоб по обидва боки
кожного з присутнiх сидiли його друзi?
До задач про гамiльтоновi цикли вiдносять i задачу про комiвоя/
жера. Вiн має вiдвiдати кiлька мiст, вiдстанi мiж якими вiдомi. Не/
обхiдно знайти найкоротший маршрут, що проходить через усi
мiста й повертається в початкове. Ця задача має низку застосувань
у дослiдженнi операцiй, наприклад, у зв’язку з ефективним вико/
ристанням обладнання. Приклади гамiльтонових графiв наведено
на рис. 1.12.
Рис. 1.12. Гамiльтоновi графи

Незважаючи на схожiсть означень ейлерівих i гамiльтонових
циклiв, вони мають цiлком рiзнi властивостi. Зокрема, iснують
гамiльтонові графи, що не є ейлерівими, i навпаки (вiдповiднi при/
клади наведено на рис. 1.13). Їх вiдмiннiсть виявляється також
у тiм, що задача на побудову ейлерівого циклу розв’язується просто,
а задача на побудову гамiльтонового циклу (як i задача комiвояже/
ра) належить до так званих важких задач.
Гамiльтонiв Негамiльтонiв
Ейлерiв
Неейлерiв
Рис. 1.13
Зазначимо, що в гамiльтоновому графi всi вершини зв’язанi мiж
собою гамiльтоновим циклом. Крiм того, цей цикл проходить через
кожну вершину, тому степенi всiх вершин гамiльтонового графа не
менші ніж 2.
Бiльш докладно iз методами розв’язування задач про ейлерівi
та гамiльтоновi графи можна ознайомитися у лiтературi, поданій
у списку використаних джерел: [1], [2], [5], [8], [10], [14], [16], [17].
102 Назва
Роздiл 2
РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ
РОЗФАРБОВУВАННЯМ ГРАФIВ
2.1. Властивостi окремих графiв

із кольоровими ребрами
Задача 9. У країнi 15 мiст, деякi з них з’єднанi авiалiнiями, що
належать трьом авiакомпанiям. Вiдомо: якщо навiть будь/яка з авiа/
компанiй припинить польоти, можна буде дiстатися з будь/якого
мiста в будь/яке iнше (можливо з пересадками), користуючись рей/
сами iнших двох компанiй. Яка найменша кiлькiсть авiалiнiй може
бути в країнi? [13]
Розв’язання. Позначимо мiста вершинами графа, авiалiнiї —
ребрами трьох кольорiв. Оскiльки за умовою можна здiйснити пере/
лiт iз будь/якого мiста в будь/яке iнше лише авiалiнiями двох ком/
панiй, то мовою графiв це означає, що пiсля вилучення ребер одного
кольору граф залишиться зв’язним. Для графа на 15 вершинах най/
менша кiлькiсть ребер, що зберiгає зв’язнiсть графа — 14 (тодi граф
є деревом, а отже, вилучення ще одного ребра порушує зв’язнiсть
графа). Таким чином, маємо, що сума ребер будь/яких двох ко/
льoрiв не менша 14, тобто a + b ≥ 14, b + c ≥ 14, c + a ≥ 14, де a, b i c кiль/
кiсть ребер певного кольору. Додавши цi нерiвностi, одержимо:
2(a + b + c ) ≥ 42, звiдки a + b + c ≥ 21. Отже, найменша кiлькiсть ребер
графа — 21. На рисунку наведено приклад графа на 15 вершинах iз
21 ребром трьох кольорiв, який задовольняє умову задачi, тобто
iлюструє один з варiантiв органiзацiї авiарейсiв трьох компанiй мiж
п’ятнадцятьма мiстами.
Вiдповiдь. 21 авiалiнiя.
Граф, що є моделлю розв’язання задачi 9, зручно було б зобрази/
ти, розфарбувавши авiалiнiї рiзних компанiй рiзними кольорами.
Однi пари вершин знаходяться мiж собою в одному вiдношеннi,
другi — у другому, третi — у третьому. (див. рис.)
Задачi такого типу досить поширенi. Наприклад, серед багатьох
країн є тi, що встановили мiж собою дипломатичнi стосунки,
Роздiл 2. Розв’язування задач розфарбовуванням графiв 103
11 12
13
1 2
10 5
8 3
9 6
15 14
7 4
Розмiщення авiалiнiй
а є й такi, мiж якими дипломатичнi вiдносини не встановленi. Або
серед учасникiв шахового турнiру в певний момент можуть бути
такi, що вже зiграли партiю один з одним, а є й тi, що не зiграли.
Для зручностi на зображеннях графiв ребра, якi вiдповiдають пев/
ному вiдношенню, фарбують у один колiр, а ребра, що вiдповiда/
ють iншому вiдношенню, — в iнший колiр, або надають ребрам
рiзнi вiдповiднi позначення. Такi графи називають графами з ко/
льоровими ребрами. Доведемо властивостi деяких графiв з кольо/
ровими ребрами, розглянувши конкретнi задачi.
Задача 10. Шестеро учнiв беруть участь у шаховому турнiрi, який
проводиться в одне коло, тобто кожен шахiст зустрiчається з усiма
учасниками турнiру по одному разу. Потрiбно довести, що серед них
завжди знайдуться три учасники турнiру, якi провели вже всi
зустрiчi мiж собою або не зiграли один з одним жодної партiї [6].
Розв’язання. Будь/якi два учасники турнiру знаходяться мiж
собою в одному з двох вiдношень: вони зiграли вже мiж собою або
ще не зiграли. Кожному учаснику поставимо у вiдповiднiсть верши/
ну графа. З’єднаємо вершини ребрами двох кольорiв. Нехай ребро
червоного (Ч) кольору показує, що двоє вже зiграли мiж собою, а зе/
леного (З) — що не зiграли. Отримаємо повний граф із шiстьма вер/
шинами та ребрами двох кольорiв. Тепер для доведення твердження
достатньо показати, що у такому графi завжди знайдеться «трикут/
ник» зi сторонами одного кольору.
Кожна вершина iнцидентна п’яти ребрам. Розфарбувавши їх
у два кольори, одержимо принаймнi три ребра одного кольору (за
принципом Дiрiхле). Нехай, наприклад, вершина A iнцидентна

трьом ребрам червоного кольору (рис. 2.1).
Якого кольору ребра можуть з’єднувати вершини B, C, E?
Якщо хоча б одне з них виявиться червоним, як на рисунку 2.2, то
ми отримаємо «трикутник» з червоними сторонами.
B C B C B C
A D A D A D
E F E F E F
Рис. 2.1 Рис. 2.2 Рис. 2.3
Якщо ж усi ребра зеленi, як на рисунку 2.3, то вони разом утво/
рюють «трикутник» iз зеленими сторонами.
Отже, «трикутник» одного кольору iснує, а тому або всi три
учасники турнiру зiграли один з одним, або ще не зiграли мiж со/
бою. Що й треба було довести.
У ходi розв’язання попередньої задачi ми довели такi двi теоре/
ми про «трикутники» з кольоровими ребрами.
Теорема 2.1. Будь/яка вершина повного графа з шiстьма чи
бiльше вершинами i ребрами двох кольорiв iнцидентна при/
наймнi трьом ребрам одного кольору.
Теорема 2.2. У будь/якому повному графi з шiстьма чи
бiльше вершинами i ребрами двох кольорiв знайдеться при/
наймнi один «трикутник» зi сторонами одного кольору [8].
Задача 11. На географiчнiй мапi обрано 5 мiст. Вiдомо, що серед
них з будь/яких трьох знайдуться два, сполученi авiалiнiями,
i два — не сполученi.
Довести:
1) кожне мiсто сполучено авiалiнiями безпосередньо з двома
i лише з двома мiстами;
2) вилетiвши з будь/якого мiста, можна облетiти решту, побу/
вавши у кожному по одному разу, i повернутися назад.
Розв’язання. У задачi розглядається множина об’єктiв — мiста,
i два вiдношення, заданi для елементiв цiєї множини: мiста або
сполученi мiж собою авiалiнiями, або нi. Нехай вершини графа
вiдповiдають мiстам, червоне ребро вiдповiдає наявностi авiалiнiй,

синє ребро вiдповiдає вiдсутностi авiалiнiй. Маємо повний граф на
п’яти вершинах iз ребрами двох кольорiв. За умовою серед трьох ре/
бер, якi сполучають будь/якi три вершини, знайдеться одне — чер/
воне i одне — синє (рис. 2.4.).
A
B C
E D
Рис. 2.4 Рис. 2.5
Тобто граф не має жодного «трикутника» зi сторонами одного
кольору. Тодi кожна вершина обов’язково iнцидентна двом черво/
ним i двом синiм ребрам (рис. 2.5), бо iнакше утворився б «трикут/
ник» зi сторонами одного кольору. А це означає, що кожне мiсто
з’єднане авiалiнiями з двома i лише з двома мiстами. Твердження 1)
доведено.
Покажемо, що у графi знайдеться «п’ятикутник», у якого усi
ребра червонi. Оберемо одну з вершин, наприклад, A. І нехай черво/
ними будуть ребра AB, AC (рис. 2.6).
A A
B C B C
E D E D
Рис. 2.6 Рис. 2.7

Тодi ребро BC не може бути червоним, бо утворює червоний
«трикутник» ABC, що суперечить умовi задачi, отже, червоним
є одне з ребер: або CD, або CE (рис. 2.7). Нехай червоне CD. Якщо те/
пер з’єднати червоним вершини D та B, то вершина E повинна бути
з’єднана червоними ребрами з вершинами, якi належать уже двом
червоним ребрам. За умовою це неможливо. Залишається з’єднати
червоними ребрами вершини D i E, B i E. Решта ребер повиннi бути

синiми. Отже, «п’ятикутник» червоного кольору iснує, а тому мож/
на, вилетiвши з будь/якого мiста, облетiти решту мiст i повернутися
назад. Зазначимо, що другу частину цієї задачi можна обґрунтува/
ти, спираючись на те, що червоний пiдграф розглядуваного повного
графа є ейлерівим (степiнь кожної вершини дорiвнює 2), а тому
iснує ейлерiв цикл. Звiдси випливає iстиннiсть доводжуваного твер/
дження 2).
Повертаючись до графiв iз кольоровими ребрами, узагальнимо
одержаний у задачi 11 результат. Одержимо таку теорему.
Теорема 2.3. Якщо у повному графi з п’ятьма вершинами
i ребрами двох кольорiв не iснує «трикутника» зi сторонами
одного кольору, то граф можна зобразити у виглядi «п’яти/
кутника» зi сторонами одного кольору та дiагоналями друго/
го (рис. 2.7) [6].
Задача 12. Упродовж дня двоє з шiстьох телефонних абонентiв
можуть переговорити один з одним по телефону, а можуть i не по/
говорити. Довести, що завжди можна вказати двi трiйки або/
нентiв, у кожнiй з яких усi переговорили один з одним або всi не пе/
реговорили.
Розв’язання. Нехай у повного графа з шiстьма вершинами чер/
вонi ребра вiдповiдають парам абонентiв, якi переговорили один
з одним по телефону, синi — тим, хто не спiлкувався.
B C A C
A D
B F
E F D E
Рис. 2.8 Рис. 2.9
Тодi за теоремою 2.2 у графi знайдеться хоча б один «трикут/
ник» ABC зi сторонами одного кольору (рис. 2.8). Покажемо, що
знайдеться ще один такий «трикутник».
Тимчасово виключимо з розгляду одну з його вершин, скажiмо
A, з усiма ребрами, якi їй iнцидентнi. Одержимо повний граф на
п’яти вершинах (рис. 2.9).
За теоремою 2.3 ми отримаємо «п’ятикутник» з червоними сто/

ронами та синiми дiагоналями. Тепер повернемо шосту вершину A
з її ребрами. Якщо ребро AD чи ребро AF буде розфарбоване у черво/
ний колiр, то утвориться ще принаймнi один «трикутник» з черво/
ними сторонами ACF чи ABD. Якщо обидва цi ребра будуть синього
кольору, то з’явиться «трикутник» AFD із синiми сторонами. Пере/
клавши висновок з мови теорiї графiв на мову задачi, одержимо, що
серед шести телефонних абонентiв завжди iснують двi трiйки або/
нентiв, у кожнiй з яких усi переговорили один з одним або всi не пе/
реговорили. Із розв’язання задачi випливає справедливiсть теореми.
Теорема 2.4. У будь/якому повному графi з шiстьма чи бiль/
ше вершинами i ребрами двох кольорiв завжди знайдуться
два рiзних «трикутники» зi сторонами одного кольору [9].
Цi трикутники можуть мати спiльну вершину чи ребро. Якщо
трикутники мають спiльну вершину чи ребро, їх називають зчепле-
ними.
Задача 13. Назвемо групу людей однорiдною, якщо будь/яка
пара з цiєї групи психологiчно сумiсна або, навпаки, будь/яка пара
психологiчно не сумiсна. Довести, що серед восьми незнайомцiв, якi
випадково зустрiлися, завжди знайдуться однорiднi групи, якi
складаються з трьох осiб кожна. Причому нiхто з першої групи не
входить у другу [9].
Розв’язання. У перекладi мовою графiв потрiбно довести, що
у графi, що складається з восьми вершин i ребер, якi розфарбованi
в один із двох кольорiв, обов’язково знайдеться два «трикутники» зi
сторонами одного кольору, що не зчепленi мiж собою. Розглянемо
у графi один з «трикутникiв», наприклад KML, що має сторони од/
ного кольору (рис. 2.10). Якщо решта п’ять вершин i ребра, що їх
сполучають попарно, мiстять «трикутник» зi сторонами одного
кольору, то вiн i буде другим шуканим «трикутником». Припусти/
мо, що решта п’ять вершин A, B, C, D, E не мiстять «трикутника» зi
сторонами одного кольору, тодi за теоремою 2.3 вони утворюють
«п’ятикутник» з червоними сторонами i синiми дiагоналями.
На рис. 2.10 зображено не всi ребра графа, а лише «трикутник»
KML із червоними сторонами i «п’ятикутник» ABCDE з червоними
сторонами i синiми дiагоналями.
Покажемо, що якщо деяка вершина «трикутника» KML з’єдна/
на синiми ребрами з двома вершинами «п’ятикутника», взятими че/
рез одну, наприклад К з А i С (рис. 2.11), то знайдеться ще один
«трикутник» зi сторонами одного кольору, який не зчеплений

з «трикутником» АСК.
L L
K M K M
B C B C
A D A D
E E
Рис. 2.10 Рис. 2.11
Дiйсно, подивимося на «п’ятикутник» BDELM. Неможливо
розфарбувати ребра BL та BM таким чином, щоб вiн перетворився
у «п’ятикутник» з червоними сторонами та синiми дiагоналями, бо
порушиться розфарбування «п’ятикутника» ABCDE (BD має синiй
колiр, DE — червоний). Тому ABCDE обов’язково мiстить «трикут/
ник» одного кольору, не зчеплений з трикутником ACK (рис. 2.12).
L L
K M K M
B C B C
A D A D
E E
Рис. 2.12 Рис. 2.13
Залишається випадок, коли кожна вершина «трикутника» KLM
з’єднана червоними ребрами принаймнi з трьома послiдовними вер/
шинами «п’ятикутника» ABCDE. Нехай, наприклад, вершина K
з’єднана червоними ребрами з вершинами A, B, C. Тодi вершини L

i M з’єднанi червоними ребрами з A, B i C. В iншому випадку знай/
дуться два незчеплених «трикутники» з вершинами K, L чи M
i основами — сторонами «п’ятикутника» ABCDE. Тодi (рис. 2.13)
ми знаходимо два «трикутники» CLM i ABK з червоними сторона/
ми, не зчепленi мiж собою. Таким чином, в усiх випадках знай/
дуться два не зчеплених «трикутники» зi сторонами одного кольо/
ру, тобто однорiднi групи по три особи у кожнiй [6].
Розглянемо властивостi повного графа, ребра якого розфарбо/
ванi в один із трьох кольорiв, кожний колiр вiдповiдає одному
з трьох спiввiдношень мiж об’єктами заданої множини на прикладi
наступної задачi [6].
Задача 14. Кожний iз 17 вчених листується з рештою. У їх лис/
туваннi мова йде лише про три теми. Кожнi два вчених листуються
мiж собою лише з однiєї теми. Довести, що не менше трьох учених
листуються один з одним з однiєї й тiєї ж теми.
Розв’язання. Умовi задачi вiдповiдає повний граф, що має 17
вершин та ребра трьох кольорiв. З кожної вершини виходить 16 ре/
бер. Доведемо, що у цьому графi знайдеться хоча б один «трикут/
ник» зi сторонами одного кольору. Якщо 16 ребер, iнцидентних де/
якiй вершинi, розфарбувати в три кольори, то, за принципом
Дiрiхле, принаймнi 6 ребер будуть одного кольору. Нехай, наприк/
лад, вершина A належить шести червоним ребрам (рис. 2.14).
C D
B E
A F
Рис. 2.14
Якщо серед вершин B, C, D, E, F, H знайдуться двi, якi з’єднанi
червоним ребром, то отримаємо «трикутник» з червоними сторона/
ми. Якщо не знайдуться, то всi шiсть вершин B, C, D, E, F, H з’єд/
нанi мiж собою ребрами двох кольорiв (зеленим та синiм) (рис. 2.15).
Тодi за доведеним вище (теорема 2.2) у цьому графi з шiстьма вер/

шинами знайдеться хоча б один «трикутник» чи із синiми, чи iз зе/
леними сторонами.
C D
B E
A F
Рис. 2.15
Наприклад, BEH. Отже, не менше трьох учених листуються
один з одним з однiєї й тiєї ж теми.
На пiдставi результату цiєї задачi можемо сформулювати
теорему.
Теорема 2.5. У повному графi із сiмнадцятьма чи бiльше вер/
шинами i ребрами трьох кольорiв завжди знайдеться при/
наймнi один трикутник зi сторонами одного кольору [6].
2.2. Приклади розв’язування задач методом

розфарбовування графiв
Задача 15. У роботi мiжнародного симпозiуму лiнгвiстiв беруть
участь n осiб. Один iз будь/яких чотирьох учасникiв може розмовля/
ти з рештою хоча б однiєю мовою. Довести, що знайдеться учасник
симпозiуму, який може спiлкуватися з кожним iз решти учасникiв.
Розв’язання. Маємо повний граф із n вершинами i ребрами двох
кольорiв (синє ребро — двоє можуть спiлкуватися певною мовою,
червоне — не можуть). За умовою серед будь/яких чотирьох вершин
графа завжди знайдеться принаймнi одна, якiй iнцидентнi три
синiх ребра (вершину в цьому випадку будемо називати такою, що
має синій степiнь три). У випадку, коли всi ребра синi вiдповiдь
отримаємо одразу.
Нехай знайдеться червоне ребро AB. Розглянемо ще деякi вер/
шини C, D. З чотирьох вершин A, B, C, D знайдеться хоча б одна,
iнцидентна трьом синiм ребрам. Нехай, наприклад, вершина С має
синій степiнь три (рис. 2.16). Приєднаємо ще одну вершину — Е.

З вершин A, B, C, E або C, або E має синій степiнь, що дорiвнює трьом.
В обох випадках C з’єднується синiм ребром з E. Переберемо всi вер/
шини. У результатi виявляється, що C з’єднана синiм ребром з усiма
вершинами графа. У кожнiй четвiрцi вершин, що мiстять A i B,
є вершина, яка з’єднана з рештою синiм ребром (рис. 2.17). Звiдси,
крiм A i B, iснує не бiльше однiєї вершини, яка не з’єднана синiм
ребром із рештою [9]. Отже, знайдеться учасник симпозiуму, який
може спiлкуватися з усiма.
B B
C A C
A
D D
E E
Рис. 2.16 Рис. 2.17
Розфарбування вершин графа, у якого вершини одного кольору
не з’єднанi ребром, називається правильним.
Деякий граф називається правильно розфарбованим у k кольо/
рiв, якщо його вершини мають правильне розфарбування; його не
можна правильно розфарбувати в меншу кiлькiсть кольорiв.
Задача 16. Довести, що у правильно розфарбованому графi iснує
шлях, який проходить через вершини всiх k кольорiв точно по одно/
му разу [13].
Розв’язання. Кольори, у якi розфарбований граф, занумеруємо
вiд 1 до k. Тi вершини кольору 2, якi не є сумiжними нi з якими вер/
шинами кольору 1, перефарбуємо в колiр 1. Нове розфарбування
буде правильним, бо залишились не перефарбованi вершини кольо/
ру 2, якi є сумiжними з вершинами кольору 1, тому розфарбування
має k кольорiв. Аналогiчно, вершини кольору 3, якi не поруч з вер/
шинами кольору 2, перефарбуємо в колiр 2, i далi до останнього
кольору.
Пiсля цього розглянемо довiльну вершину кольору k. Вона не пе/
рефарбована i сумiжна з вершиною кольору k − 1. Ця вершина теж
не перефарбована, бо iнакше першим кольором був би k, i вона не
могла б бути з’єднана з вершиною того ж кольору. Оскiльки вершина
не перефарбована, то вона сумiжна з вершиною кольору k − 2 i т. д.
Продовжуючи цей процес, побудуємо шлях iз вершин k кольорiв, якi

не були перефарбованi. Що i треба було довести [13].
Задача 17. На одному iз фестивалiв зустрiлися 6 делегатiв. Вия/
вилося, що з будь/яких трьох принаймнi двоє можуть порозумiтися
один з одним. Довести, що знайдуться три делегати, що можуть по/
розумiтися один з одним [6].
Розв’язання. Нехай червоний колiр ребра означає, що два деле/
гати можуть порозумiтися один з одним, а синiй — нi. Припустимо,
що в одержаному графi червоного «трикутника» не iснує, тодi за те/
оремою 2.2. iснує «трикутник» iз синiми сторонами, але це су/
перечить умовi (з будь/яких трьох вершин принаймнi двi повиннi
бути з’єднанi червоним ребром). Отже, припущення неправильне,
iснує червоний «трикутник», тобто i три делегати, що можуть поро/
зумiтися один з одним.
Задача 18. 9 торгових представникiв уклали двостороннi угоди
таким чином, що кожен уклав угоду точно з чотирма iншими. До/
вести, що серед них обов’язково знайдуться троє представникiв, по/
в’язаних мiж собою двостороннiми угодами.
Розв’язання. Перекладемо задачу на мову графiв. Торгових
представникiв позначатимемо вершинами графа, їх — 9, укладенiй
угодi поставимо у вiдповiднiсть червоне ребро, а неукладенiй —
синє. Доведемо, що у повному графi з 9 вершинами, кожна з яких
належить чотирьом червоним та чотирьом синiм ребрам, знайдеться
«трикутник» iз червоними сторонами. Припустимо, що граф не
мiстить червоного «трикутника». Нехай деяка вершина A з’єднана
червоними ребрами з B1 , B2 , B3 , B4 , а синiми — з C1 , C2 , C3 , C4 . Ребра
виду Bi Bj — синi (рис. 2.18). Кожна з вершин Bi з’єднана трьома
червоними ребрами з вершинами Cj .
A A
B1 C4 B1 C4
B2 B2
C3 C3
B3 B3
C2 C2
B4 C1 B4 C1
Рис. 2.18 Рис. 2.19
Два червоних ребра зв’язують вершини виду C мiж собою

(оскiльки червоних ребер Bi Cj — дванадцять).
Нехай B1 зв’язана червоними ребрами з C1 , C2 . C3 . Мiж собою C1 ,
C2 , C3 з’єднанi синiми ребрами, iнакше уторився б трикутник з чер/
воними сторонами (рис. 2.19). Тодi вершина C4 належить двом чер/
воним ребрам виду C4 Ci , наприклад C4 C3 та C4 C2 . Але C4 належить
також ще двом червоним ребрам. З них, наприклад (рис. 2.20), хоча
б одне з ребер B2 C2 та B2 C3 також червоне, тобто є хоча б один з «три/
кутникiв» B2 C3 C4 або B2 C2 C4 , який має червонi сторони. А це озна/
чає, що серед 9 представникiв обов’язково знайдеться троє, якi
уклали мiж собою двостороннi угоди.
A
B1 C4
B2 C3
B3 C2
B4 C1
Рис. 2.20
Задача 19. У країнi N мiст ( N > 3). Деякi з мiст сполученi шляха/
ми. Вiдомо, якщо деякi два мiста не сполученi шляхом, то знайдеть/
ся третє мiсто, з’єднане шляхом з кожним із цих двох. Якою може
бути найменша кiлькiсть шляхiв у такiй країнi? [11, с. 12]
Розв’язання. Позначимо мiста вершинами графа, а шляхи мiж
ними ребрами. Червоними ребрами позначимо iснування шляху,
а синiми — вiдсутнiсть. Тодi матимемо повний граф, степiнь кожної
вершини якого N − 1. Нехай з деякої вершини A виходить k червоних
ребер до вершин Bi (i = 1,..., k ), тодi до вершин Cj ( j = 1,..., N − 1 − k )
буде проведено N − 1 − k синiх ребер. Вiд кожної з вершин Cj , вiдпо/
вiдно до умови задачi, повинен бути хоча б один шлях до вершин Bi ,
що з’єднанi з A червоними ребрами, тобто таких червоних ребер буде
N − 1 − k. Додамо до них ще k червоних ребер, що виходять з A, отри/
маємо, що загальна кiлькiсть червоних ребер не менше N − 1. Отже,
найменша кiлькiсть шляхiв у такiй країнi N − 1.
Вiдповiдь. N − 1.
Задача 20. У деякiй країнi 1000 дорiг з’єднують 200 мiст, причо/
му iз кожного мiста виходить хоча б одна дорога. Яке найбiльше
число дорiг можна одночасно закрити на ремонт, не порушивши
зв’язку мiж мiстами, який досягався ранiше? [17, с. 39]
Розв’язання. Зв’язок мiж мiстами буде iснувати у тому випадку,
коли з кожного мiста виходитиме не менше однiєї дороги i для
будь/яких двох мiст, не з’єднаних дорогою (синє ребро), iснуватиме
третє, що з’єднане з кожним iз них (червонi ребра). Мовою графiв:
із кожної вершини повинно виходити не менше одного червоного
ребра, i для кожної з двох вершин, з’єднаних синiми ребрами, iснує
третя, яка з’єднана з кожною з них червоними ребрами. Враховую/
чи результати попередньої задачi, маємо для 200 мiст кiлькiсть
дорiг не менше 199, тобто з 1000 дорiг можна закрити на ремонт
одночасно не бiльше нiж 801 дорогу.
Задача 21. Деяка комiсiя збиралася 40 разiв. Кожного разу на
засiданнi були присутні по 10 осiб, причому жоднi двоє iз членiв
комiсiї не були разом на засiданнi бiльше одного разу. Довести, що
число членiв комiсiї бiльше 60 [17, с. 39].
Розв’язання. Нехай k — кiлькiсть членiв комiсiї (вершин гра/
фа). Червоними ребрами сполученi вершини, що означають членiв
комiсiї, якi брали участь у засiданнi, а синiми — тих, якi не брали
участі. Позначимо через n i кiлькiсть засiдань, у яких брав участь i/й
член комiсiї (i = 1, 2,..., k ), тодi з i вершини виходить 9n i червоних
ребер. Оскiльки всього з кожної точки виходить k − 1 ребро, то
k −1
9n i ≤ k − 1, тобто n i ≤ . Загальна кiлькiсть червоних ребер
9
k(k − 1)
K≤ .
18
З iншого боку, враховуючи, що у кожному iз 40 засiдань взяли
участь 10 осiб, то
n1 + n2 +… + n k
K= = 10 ⋅ 20 = 200.
2
k (k − 1) k −1
Тобто 200 ≤ , 400 ≤ k ⋅
. Розв’язуючи нерiвнiсть, дiстане/
18 9
1 + 14401
мо: оскiльки k — натуральне число, а 60 < < 61, то звiдси
2
маємо вiдповiдь: k > 60, що й треба було довести.
Задача 22. Шiсть точок розмiщенi на площинi таким чином, що

будь/якi три з них є вершинами трикутника зi сторонами рiзної дов/
жини. Довести, що найменша сторона одного з трикутникiв є одно/
часно найбiльшою стороною iншого трикутника [15, с. 296].
Розв’язання. Нехай P1 , P2 , P3 , ..., P6 — заданi точки. У кожному
з трикутникiв Pi Pj Pk пофарбуємо найменшу сторону в червоний ко/
лiр. У результатi цiєї операцiї деякi вiдрiзки Pr Ps стануть червони/
ми, а iншi залишаться нерозфарбованими. Достатньо довести, що
iснує трикутник з вершинами у заданих точках та трьома червони/
ми сторонами. Дiйсно, найбiльша сторона такого трикутника одно/
часно є найменшою стороною iншого, оскiльки вона пофарбована
у червоний колiр. З кожної поданої точки виходять 5 вiдрiзкiв, якi
з’єднують її з рештою точок.
За принципом Дiрiхле або принаймнi три з них пофарбованi
в червоний колiр, або принаймнi три залишилися незафарбованими.
Якщо з точки P1 виходять принаймнi три вiдрiзки, розфарбованi
в червоний колiр (наприклад, вiдрiзки P1 P2 , P1 P3 , P1 P4 ), то в трикут/
нику P2 P3 P4 , що утворений iншими кiнцями вiдрiзкiв, принаймнi
одна зi сторiн (найменша) пофарбована у червоний колiр. Тому ма/
ємо, що один з трикутникiв P1 P2 P3 , або P1 P2 P4 , або P1 P3 P4 , пофарбова/
ний у червоний колiр. На рис. 2.21 зображено випадок, коли трикут/
ник P1 P2 P3 має всi сторони червоного кольору.
P3
P4
P2
P1 P5
P6
Рис. 2.21
Якщо ж із точки P1 виходять принаймнi 3 вiдрiзки, не пофарбо/
ванi у червоний колiр (наприклад вiдрiзки P1 P2 , P1 P3 , P1 P4 ), то цi
вiдрiзки не є найменшими сторонами «трикутникiв» P1 P2 P3 , P1 P2 P4 ,
P1 P3 P4 . Але в кожному з них принаймнi одна сторона пофарбована
в червоний колiр, але ця сторона не мiстить вершини P1 (рис. 2.22).
P3
P4
P2
P5 P1
P6
Рис. 2.22
Отже, вiдрiзки P2 P3 , P2 P4 , P3 P4 розфарбованi у червоний колiр,
тобто всi сторони «трикутника» P2 P3 P4 — червонi. Найбiльша сторо/
на цього «трикутника» є одночасно найменшою стороною одного iз
«трикутникiв» P1 P2 P3 , P1 P2 P4 , P1 P3 P4 . Що й треба було довести.
Задача 23. У деякому мiстi є декiлька (бiльше нiж один) автобус/
них маршрутiв. Кожнi два з них мають одну спiльну зупинку,
кожнi двi зупинки з’єднує хоча б один маршрут. Знайдiть:
а) кiлькiсть маршрутiв, якщо на кожному маршрутi три зупинки;
б) кiлькiсть автобусних зупинок на кожному з маршрутiв, якщо
їх кiлькiсть дорiвнює тринадцяти i на кожному маршрутi не менше
трьох зупинок [11, с. 16].
Розв’язання. Позначимо маршрут набором зупинок, через якi вiн
проходить. Розглянемо два довiльних маршрути A1 , A2 ,..., A m i B1 ,
B2 ,..., Bn , що мають одну спiльну зупинку A1 = B1 , а iншi зупинки
рiзнi. Нехай C — довiльна зупинка, що не належить цим двом мар/
шрутам (така знайдеться, оскiльки кожен маршрут має не менше
трьох зупинок i з кожним маршрутом одну спiльну зупинку), k —
кiлькiсть маршрутiв, яка проходить через зупинку C.
Через C i A i (i = 1, 2,..., m) проходить один маршрут. Тому k = m.
Через C i Bj ( j = 1, 2,..., n ) також проходить один маршрут. Тому
k = n. Тобто n = m. Отже, два довiльних маршрути мають однакову
кiлькiсть зупинок, а саме по п зупинок [8, с. 146]. Припустимо, що
деякий маршрут A не проходить через зупинку C. Кожний мар/
шрут, який проходить через C, перетинає маршрут A, отже, через
кожну зупинку маршрута A проходить n − 1 маршрутiв. Всього отри/
маємо n(n − 1) та ще сам маршрут A. Отже, загальна кiлькiсть мар/
шрутiв N = n(n − 1) + 1. Якщо кiлькiсть зупинок n = 3, то дiстаємо
3(3 − 1) + 1 = 7 (маршрутiв), а для 13/ти маршрутiв — n (n − 1) + 1 = 13,
розв’язуючи рiвняння маємо: n 2 − n − 12 = 0, n ∈ N; n1 = −3 ∈ N, n2 = 4.

Граф для випадку n = 3 зображено на рис. 2.23.
Рис. 2.23
Вiдповiдь. а) 3(3 − 1) + 1 = 7; б) n(n − 1) + 1 = 13, n = 4.
Задача 24. На Марсi 2000 країн, причому серед будь/яких чо/
тирьох iз них принаймнi одна країна ворогує з рештою країн цiєї ж
четвiрки. Знайдiть найменшу можливу кiлькiсть країн, що ворогу/
ють з усiма країнами вiдразу [10, с. 19].
Розв’язання. Країни представимо вершинами повного графа.
Ворогуючi країни сполучимо червоними ребрами. Неворогуючi —
синiми. Припустимо, що країни А i В не ворогують, вершини з’єд/
нанi синiм ребром (рис. 2.24)
Тодi будь/якi iншi країни C i D ворогують мiж собою, та щонай/
бiльше одна країна не ворогує з A або B. Отримали синiй «трикут/
ник» мiж країнами, якi не ворогують (рис. 2.24). Розглянемо вер/
шину E у чотирикутнику ABCE, оскiльки «трикутник» ABC —
синiй, то ребра EA, EB, EC повиннi бути червоними (вiдповiдно до
умови задачi), у чотирикутнику одне ребро AC — синє, отже, за умо/
вою, ребро повинно бути червоним (рис. 2.25).
B C B C
D D
A A
E
Рис. 2.24 Рис. 2.25
Обираючи кожну наступну точку P, будемо отримувати таку ж
картину: для виконання умови задачi у чотирикутниках типу ABCP
ребра PA, PB, PC повиннi бути червоними, у чотирикутнику ACDP

ребро DP — червоне. Тобто процес буде повторюватися до остан/
ньої вершини графа. Можемо зробити висновок, що умова задачi
виконується, якщо кiлькiсть країн, якi ворогують з усiма країна/
ми, — 1997 (2000 − 3). Отже, маємо вiдповiдь: 1997.
Задача 25. У просторi дано 6 прямих, з яких жоднi три не пара/
лельнi, жоднi три не проходять через одну й ту саму точку i жоднi
три не лежать в однiй площинi.
Довести, що iз цих 6 прямих завжди можна обрати три прямi,
з яких будь/якi дві мимобiжнi [15, с. 291].
І спосiб. Поставимо у вiдповiднiсть прямим вершини графа A, B,
C, E, K, M, з’єднаємо їх червоними ребрами, якщо прямi, що вiдпо/
вiдають вершинам, мимобiжнi, та синiми ребрами, якщо вiдповiднi
прямi не мимобiжнi. У такому випадку за умови задачi будь/який
трикутник з вершинами у заданих точках має принаймнi одну чер/
вону сторону. Доведемо, що за цих умов iснує трикутник, у якого
всi сторони червонi.
Припустимо, що такого трикутника не iснує. Розглянемо деякi
двi iз вершин графа, сполученi синьою лiнiєю. Нехай це будуть, на/
приклад, точки A i B (рис. 2.26). Оскiльки у кожному з трикутникiв
ABC i ABE, ABK, ABM маємо червону сторону i ця сторона не AB,
то кожна з вершин C, E, K, M сполучена червоним ребром при/
наймнi з однiєю з вершин A чи B.
K E
M C
A B
Рис. 2.26
Якби одна з точок A чи B була сполучена червоним ребром при/
наймнi з трьома з точок C, E, K, M (наприклад, точка A з точками
C, E, K), то в «трикутниках» ACE, AEK, ACK, що мають по двi чер/
вонi сторони (рис. 2.26), ми мали б синi сторони CE, EK, CK. Отже,
у «трикутнику» CEK жодна зi сторiн не червона (синя). Але це
означає, що серед трьох прямих жодна з пар не мимобiжна, що су/

перечить умовi задачi.
Отже, кожна з точок A i B з’єднана червоним ребром із двома
з точок C, E, K, M. Припустимо, що точка A з’єднана з точками C i E
червоними ребрами, а точка B з’єднана червоними ребрами з точка/
ми K i M. З точками K i M точка A з’єднана синiми ребрами, так
само як точка B з точками C i E (рис. 2.27).
Розглянемо «трикутник» BKM. У ньому вершини K i M з’єдна/
нi синьою лiнiєю. Тодi всi сторони «трикутника» AKM — синi, що
також суперечить умовi задачi.
K E
M C
A B
Рис. 2.27
Отже, наше припущення неправильне. Існує «трикутник» з чер/
воними сторонами, тобто трiйка прямих, якi попарно мимобiжнi.
ІІ спосiб. Оскiльки маємо повний граф на шести вершинах iз
ребрами двох кольорiв, то за теоремою 2.4 у ньому iснує принаймнi
два «трикутники» рiзних кольорiв (сторони кожного з них мають
один колiр, але вiдмiнний вiд кольору iншого трикутника). Отже,
iснує «трикутник» червоного кольору, тому завжди можна вибрати
три прямi, якi попарно мимобiжнi.
Задача 26. На космiчному форумi були присутнi 1994 делегати
з рiзних планет, кожний делегат образив точно одного делегата
з iншої планети. Довести, що можна скласти парламентську ко/
мiсiю з 665 чоловiк, члени якої не були б ворогами.
І спосiб. Індукцiєю по п доведемо наступне твердження: якщо на
форумi M ≥ 3n − 2 делегатiв, i кожен образив точно одного колегу, то
можна скласти парламентську комiсiю з n делегатiв, у якiй немає
ворогiв.
При n = 665 з цього буде випливати твердження задачi, оскiльки
1994 > 1993 = 3⋅ 665 − 2.
База iндукцiї (n = 1).

Якщо на форумi 3⋅ 1 − 2 = 1 делегат, то комiсiя буде з 1 делегата.
Крок iндукцiї. Оскiльки число делегатiв дорiвнює числу образ
(так само M), за принципом Дiрiхле, знайдеться делегат, що одер/
жав не бiльше однiєї образи. У нього не бiльше двох ворогiв (його во/
роги — той, хто його образив, i той, кого вiн образив). Надiшлемо
цього делегата в комiсiю, а його ворогiв (яких не бiльше двох) виве/
демо з форуму. У форумi залишилося M − 3 ≥ 3(n − 1) − 2 делегатiв. За
припущенням iндукцiї, з них можна створити комiсiю з n − 1 деле/
гатiв, якi не ображали один одного. Разом з уже обраним делегатом
вони складуть комiсiю iз n делегатiв. Зрозумiло, що в цiй комiсiї
нiхто нiкого не ображав.
ІІ спосiб. Розглянемо орiєнтований граф, вершини якого — деле/
гати, а ребра — образи (орiєнтоване ребро, що з’єднує двi вершини,
означає, що перший делегат образив другого). Орiєнтованим дере/
вом будемо називати граф виду: є одна вершина рiвня 1 (корiнь), до
неї ведуть стрiлки з вершини рiвня 2, у вершини рiвня 2 — стрiлки
з вершини рiвня 3, причому з кожної вершини виходить рiвно одна
стрiлка, i т. д. аж до вершин деякого рiвня k (рис. 2.28).
2
2
3 3
4 4
Рис. 2.28
Ми стверджуємо, що компоненти зв’язностi графа G виглядають
так: орiєнтованi цикли, до вершин якого «приєднанi» орiєнтованi
дерева (що попарно не перетинаються).
Дiйсно, вийдемо з довiльної вершини i будемо рухатися по реб/
рах (у напрямку стрiлок), поки не прийдемо у вершину, у якiй ми
вже були. Це обов’язково станеться, оскiльки число вершин скiнче/
не (1994). Отже, в кожному компонентi графа є цикл.
Вiзьмемо будь/яку вершину цикла. До неї входить стрiлка з єди/
ної вершини цикла, i, можливо, з iнших вершин. Назвемо цi iншi
вершини вершинами рiвня 2. До них можуть входити стрiлки з вер/

шин, якi ми назвемо вершинами рiвня 3 тощо.
Тепер розфарбуємо граф у 3 кольори так, щоб кiнцi будь/якого
ребра були рiзного кольору. У циклi парної довжини розфарбуємо
вершини через одну. Якщо цикл має непарну довжину, розфар/
буємо одну з вершин у 3/й колiр, а iншi — через одну.
ч с
с
ч
ч
з
с
с
ч
з
Рис. 2.29
З деревами зробимо так. Нехай, наприклад, корiнь пофарбова/
ний в перший колiр. Тодi вершини другого рiвня будуть пофарбо/
ванi в 2/й колiр, 3/го рiвня — знову в перший i т. д. Зрозумiло, що
граф буде розфарбований не бiльш нiж у 3 кольори.
Вершин деякого кольору не менше третини, тобто не менше, нiж
667. Достатньо створити комiсiю з делегатiв цього кольору.
Коментарi
1) Якщо б усi цикли мiстили парне число вершин, то вистачило б
двох кольорiв (третiй колiр потрiбний для циклiв непарної
довжини).
2) Бiльш загальний факт полягає в наступному. Нехай кожен де/
легат образив рiвно k своїх колег. Тодi знайдеться «пристойна» ко/
n
мiсiя, яка мiстить не менше нiж делегатiв.
2k + 1
Ідея розв’язання та ж: у найменш ображеного делегата не бiль/
ше 2k ворогiв (k з них образив вiн i не бiльше k образили його). Вiд/
правимо його в комiсiю, а його ворогiв виведемо з парламенту [13].
Висновки
На основi аналiзу навчальної та наукової лiтератури, а також
власних спостережень можемо зробити висновок, що теорiя графiв
є потужним засобом ситуативного моделювання та розв’язування
задач комбiнаторного характеру, у яких передбачено встановлення

взаємозв’язкiв мiж об’єктами.
Пiд час розв’язання представлених олiмпiадних задач застосова/
ний алгоритм методу застосування теорiї графiв, що передбачає такi
етапи:
переклад умови задачi мовою теорiї графiв;
побудова графової моделi;
дослiдження властивостей одержаного (шуканого графа) як
абстрагованого об’єкта з використанням певних теоретичних поло/
жень теорiї графiв;
формулювання висновку мовою теорiї графiв;
переклад одержаних результатiв у термiни початкового фор/
мулювання задачi;
формулювання вiдповiдi.
Конкретизацiєю загального методу розв’язування задач за допо/
могою графiв є метод розфарбовування графiв, який передбачає
дослiдження кольорових графiв (мають кольоровi ребра або верши/
ни, або i ребра, i вершини).
У ходi розв’язання практичних задач були доведенi окремi влас/
тивостi повних графiв із шiстьма вершинами та ребрами двох кольо/
рiв і повних графiв з 17 вершинами та ребрами трьох кольорiв. Вони
можуть бути застосованi як теореми до розв’язування окремих
прикладних задач.
Систематизованi у посiбнику задачi, якi ґрунтуються на основ/
них поняттях теорiї графiв або розв’язуються методом розфарбову/
вання графiв, стануть корисними учням та вчителям пiд час пiдго/
товки до математичних олiмпiад.
Назва 123
Лiтература
1. Белов В. В., Воробьев Е. М., Шаталов В. Е. Теория графов: Учебное

пособие для втузов. — М.: Высшая школа, 1976. — 392 с.
2. Бурков В. Н., Новиков Д. А. Элементы теории графов. — Электронная
библиотека попечительского совета мехмата МГУ: http://lib.
mexmat.ru/ allbooks.php?page=33&a2=dsc.
3. Васильев Н. Б., Егоров А. А. Задачи Всесоюзных математических
олимпиад. — М.: Наука, 1988. — 288 с.
4. Гальперин Г. А., Толпыго А. К. Московские математические олим/
пиады / Под ред. А. Н. Колмогорова. — М.: Просвещение, 1986.—
303 с.
5. Емеличев В. А., Мельников О. И., Сарванов В. И., Тишкевич Р. И.
и др. Лекции по теории графов. — М.: Наука, Гл. ред. физ/мат.
лит., 1990. — 384 с.
6. Занимательные уроки математики. О графах с цветными ребра/
ми.— http://www.gameintellect.com/iq/math/colorgraph/a shtml.
7. Зарубежные математические олимпиады / С. В. Конягин, Г. А. То/
ноян, И. Ф. Шарыгин и др.; Под ред. И. Н. Сергеева. — М.: Наука,
1987. — 416 с.
8. Карнаух Т. О., Ставровський А. Б. Теорiя графiв у задачах: Нав/
чальний посiбник. — К: ВПЦ. «Київський унiверситет», 2004. —
90 с.
9. Костюкова Н. И. Графы и их применение. — Интернет/универ/
ситет информационных технологий: http://www.intuit.ru/
department/algorithms/graphsuse/7/2.html.
10. Кристофидес Н. Теория графов. Алгоритмический поход. — М.:
Мир, 1978. — 429 с.
11. Лейфура В. М., Мiтельман І. М., Радченко В. М., Ясiнський В. А.
Математичнi олiмпiади школярiв України: 1991–2000 рр.: Навч./
метод. посiбник. — К.: Технiка, 2003. — 541 с.: iл.
12. Машина Н. І. Математичнi методи в економiцi: Навчальний посiб/
ник.— К.: Центр навчальної лiтератури, 2003. — 148 с.
13. Математические олимпиады. Задачная база: http://zaba.ru/
14. Оре О. Теория графов. — 2/е изд. — М.: Наука Главная редакция
физико/математической литературы, 1980. — 336 с.
15. Страшевич С., Бровкин Е. Польские математические олимпиады:
Пер. с польского Ю. А. Данилова / Под ред. В. М. Алексеева. — М.:
Мир, 1978. — 338 с.
16. Эйлеровы и полуэйлеровы графы. http://www.dvo.sut.ru/libr/
himath/w163rabk/13.htm
17. Яворський Е. Б. Практичний курс дискретної математики. Части/
на 2: Теорiя графiв i сiткових моделей: Навчальний посiбник. —
Полтава, 2002. — 54 с.
Назва 125
Навчальне видання
МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ

МАТЕМАТИЧНОГО ГУРТКА В 7 КЛАСІ
Навчально/методичний посібник
Укладачі:
ОСТАПЕНКО Лілія Анатоліївна
ПАСЬКО Світлана Єгорівна
ЧЕРНИЧУК Дар’я Олегівна
Головний редактор І. С. Маркова
Редактор Г. О. Новак
Коректор О. М. Журенко
Комп’ютерна верстка О. В. Лєбєдєва
Підп. до друку 12.05.2010. Формат 60 × 90 /16. Папір газет.

Гарнітура шкільна. Друк офсет. Ум. друк. арк. 8,0. Зам. № 10/05/17/04.
ТОВ «Видавнича група “Основа”».

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи КВ № 1390/263Р від 26.06.2006.
Україна, 61001 Харків, вул. Плеханівська, 66. Тел. (057) 731/96/33
Віддруковано з готових плівок ПП «Тріада+»

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 1870 від 16.07.2007.
Харків, вул. Киргизька, 19. Тел.: (057) 757/98/16, 757/98/15.
126 I. Кушнір. Геометрія трапеції в задачах
Для нотаток
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
Роздiл 1. Властивостi довiльної трапецiї 127
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
0 I. Кушнір. Геометрія трапеції в задачах
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________
_______________________________________________________

Matematuchnui Gyrtok 7 Klas - PDF 1333451782

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Matematuchnui Gyrtok 7 Klas - PDF 1333451782

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Роздiл 1.

Основнi поняття та теореми теорiї графiв 1

Бібліотека журналу «Математика в школах України»

Матеріали для організації роботи математичного

© Остапенко Л. А., укладання, 2010

Заняття 19. Зважування на терезах без гир та з гирями . . . . . 55

Пасько С. Е., Черничук Д. О.

Вчитися можна лише весело… Щоб перетравлювати знання,

Високий рiвень успiшностi учнiв не завжди поєднується з висо/

ТЕМА 1. ІСТОРIЯ ВИНИКНЕННЯ

II. Розповiдь учителя про виникнення

На час виникнення писемностi рiзнi народи мали кiлька систем

100 10 000 1012 (легiон)

Як i римська, так i давньоруська система числення була мало/

ІІІ. Застосування знань

ІІ. Засвоєння нових знань

Запишемо кiлька перших натуральних чисел у двiйковiй сис/

Дiї можна виконувати лише над числами, записаними в однiй

10111112 1101112 + 100112

2) Вiднiмання чисел, записаних у двiйковiй системi числення

3) Множення чисел, записаних у двiйковiй системi числення

4) Дiлення чисел, записаних у двiйковiй системi числення

110112 | 1001 111102 | 1102

Дiї з двiйковими дробами виконуються аналогiчно до правил дiй

11,010112 101,10112 101,00112

Двiйковою системою захоплювались протягом XVI–XIX ст.

18 28 38 48 58 68 7 8 108 118 128 138 148 158 168 17 8 208

77 8 = 7 ⋅ 8 + 7 ⋅ 8 0 = 56 + 7 = 6310 — найбiльше двозначне у вiсiм/

1) Додавання чисел, записаних у вiсiмковiй системi числення

2) Вiднiмання чисел, записаних у вiсiмковiй системi числення

3) Множення чисел, записаних у вiсiмковiй системi числення

238 238 637 8

IІІ. Формування вмiнь та навичок

I. Актуалiзацiя опорних знань

II. Засвоєння нових знань

Для перетворення числа десяткової системи числення в число

III. Застосування знань, формування вмiнь

IV. Самостiйна дослiдницька робота

У якiй системi числення написано вiдомостi з бiографiї П. Л. Че/

Одиниця (звертається до А та Б). Радi ми вас тут зустрiти.

Одиниця. Двiчi по два дорiвнює 11.

Факiр. Щоб двiчi по два дорiвнювало 5, треба записати ось що:

І. Засвоєння нових знань, умiнь

Виконується цiкава рiвнiсть:

2. Друга цiкава властивiсть

Розглянемо число 45:

26 ⋅ 11 = 286 75 ⋅ 11 = 825 41 ⋅ 11 = 451

5. Пiднесення до квадрата двозначних чисел, що

ІІ. Гра «Вгадай задумане число»

2. Учитель пропонує учням задумати двозначне число. Потiм

Завдання учням класу. Пояснiть, чому пiсля виконання наведе/

= 100000a + 1000a + 10a + 10000b + 100b + b = ababab.

І. Актуалiзацiя опорних знань та вмiнь

ІІ. Засвоєння нових знань

Знайдений малюнок китайцi назвали «ло/щу», вважали його

5) Цiкавий квадрат Штiфеля

У серединi знаходиться також магiчний квадрат iз чисел вiд

І. Мотивацiя навчальної дiяльностi

свiтло, звук послаблюються пропорцiйно другому степеню вiдстанi.

Вiдстань до туманностi Андромеди 95 ⋅ 1023 км

ІІ. Застосування знань, умiнь та навичок

I. Мотивацiя навчальної дiяльностi

ти задачу алгебраїчною мовою» — так зазначає великий Ньютон