Фізика 9 клас

Тема: Радіоактивність.
Мета: сформувати поняття про явище радіоактивності, ознайомити учнів з видами
радіоактивного випромінювання і основними характеристиками α-, β- , γ-
випромінюваннями; формувати вміння осмислювати інформацію і робити логічні
висновки; розвивати творчий потенціал учнів; виховувати правильне ставлення кожного
учня до екологічних проблем, пов’язаних з радіоактивністю.

Обладнання: Комп’ютерна презентація «радіоактивність».

Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда.
1. Що означає слово «атом»? Хто ввів це поняття у фізику?
2. З чого складається атом?
3. Яка будова атомного ядра? Що таке нуклон?
4. Що таке електрон? Який його заряд?
5. Чим ядерні сили відрізняються від електричних і гравітаційних?
6. Модель атома Томсона.
7. Планетарна модель атома.
8. У чому суть досліду Резерфорда?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Радіоакти́ вність (від лат. radio — «випромінюю» radius — «промінь» і activus —

«дієвий») — явище спонтанного перетворення нестійкого ізотопа хімічного елемента в
інший ізотоп (зазвичай іншого елемента) шляхом випромінювання гамма-квантів,
елементарних частинок або ядерних фрагментів.
Природна радіоактивність — спонтанний розпад ядер елементів, що зустрічаються в
природі.
Штучна радіоактивність — спонтанний розпад ядер елементів, отриманих штучним
шляхом, через відповідні ядерні реакції.
Ра діоактивність відкрив у 1896 р. Антуан Анрі Беккерель. Сталося це
випадково. Вчений працював із солями урану і загорнув свої зразки разом
із фотопластинами в непрозорий матеріал. Фотопластини виявилися
засвіченими, хоча доступу світла до них не було. Беккерель зробив
висновок про невидиме оку випромінювання солей урану. Він
дослідив це випромінювання і встановив, що інтенсивність
випромінювання визначається тільки кількістю урану в препараті і
абсолютно не залежить від того, в які сполуки він входить. Тобто ця властивість властива
не сполукам, а хімічному елементу урану.

© Журбенко Р. І. Приворотська ЗОШ І-ІІІ ст.

 В 1898 р. П'єр Кюрі і Марія Склодовська-Кюрі відкрили випромінювання торію,
пізніше були відкриті полоній та радій. у 1903
році подружжю Кюрі було присуджено
Нобелівську премію. На сьогодні відомо
близько 40 природних елементів, яким
властива радіоактивність.
У 1903 р. Резерфорд і його колега
Содді виявили, що радіоактивність пов’язана
з самовільним розпадом атомів радіоактивних
речовин. Радіоактивне випромінювання має
величезну енергію. Виявилось, що 1 г радію
кожну годину виділяє 600 Дж енергії.
До радіоактивних елементів належать ті, котрі мають порядковий номер більший за 83. У
періодичній системі вони розташовуються після Вісмуту. Для цих елементів характерною
є відсутність стабільних ізотопів. Крім того, природна радіоактивність була виявлена й у
деяких ізотопів інших елементів. Наприклад, винятком можна назвати Технецій (Те, Z=43)
і Прометій (Pm, Z=61).
На початку ХХ ст. англійський фізик Резерфорд пропустив сильне випромінювання
радіоактивних елементів через сильне магнітне поле, внаслідок чого потік частинок ядер
розділився на три потоки, які Резерфорд назвав α-, β-частинками, γ-променями.
Резерфорд у 1899 р. виявив, що потік α-частинок є потоком ядер гелію. Вони мають
малу проникну здатність, але найбільшу іонізувальну здатність. Листок паперу чи одяг
затримують їх повністю.
У тому ж році Бекерель довів, що β-частинки є потоком дуже швидких електронів,
які рухаються зі швидкістю, близькою до швидкості світла. Вони мають більшу проникну
здатність, навіть пластинка з алюмінію завтовшки в декілька міліметрів не повністю їх
затримує.
У 1900 р. французький фізик Вілард встановив, що γ-промені є електромагнітними
хвилями з дуже малою довжиною хвилі, на багато меншою, ніж довжина хвилі видимого
світла і навіть рентгенівських променів. Вони мають дуже велику проникну здатність.
Пластинка з свинцю завтовшки 1 см затримує їх не повністю.

Радіоактивний розпад – природне радіоактивне перетворення ядер. При цьому

ядро, яке зазнає розпаду, називається материнським, а те, що утворюється, – дочірнім.

На основі спостережень та експериментів учені встановили, що радіоактивність

супроводжується довільним перетворенням одних ядер в інші і випромінюванням різних
частинок.
α-розпад
Щоб пояснити, чому ядра атомів самовільно
розпадаються з випусканням α-частинок, треба звернути
увагу на те, що α-частинки випускаються лише важкими
ядрами, що містять велику кількість протонів і нейтронів
(нуклонів).
Відомо, що сили притягання між нуклонами короткодіючі,
а сили електростатичного відштовхування протяжно діючі.
Оскільки густина ядерної речовини в усіх хімічних
елементах приблизно однакова, то важкі ядра мають більші
розміри, ніж легкі. У зв’язку з цим міцність важких ядер,
обумовлена ядерними силами притягання нуклонів, мала. У результаті процесів, що
відбуваються всередині важкого ядра, створюються сприятливі умови для його розпаду,
який супроводжується випусканням α-частинки. Після α-розпаду ядро стає більш стійким.
© Журбенко Р. І. Приворотська ЗОШ І-ІІІ ст.
 Проте чому важке ядро випускає α-частинку, а не протони чи нейтрони? Для того,
щоб залишити ядро, нуклон має подолати ядерні сили, а для цього він повинен мати
достатній запас енергії. Джерелом такої енергії може стати об’єднання нуклонів саме в α-
частинку.
Утворення α-частинок всередині ядра відбувається вкрай рідко. Якщо взяти одне
атомне ядро, то не можна буде передбачити, коли воно розпадеться; цей процес є
випадковим. Ядро може розпастися негайно чи залишатися незмінним мільярд років. Але
радіоактивна речовина складається з величезної кількості атомів, і у ній завжди
знайдуться атоми, що розпадаються. Тому процес радіоактивного розпаду проходить
неперервно.
Перетворення ядер відбувається за правилом зміщення, яке вперше сформулював
Содді: під час α- розпаду ядро втрачає позитивний заряд 2е, і маса його зменшується
приблизно на чотири атомні одиниці маси. У результаті елемент зміщується на дві
клітинки до початку періодичної системи:
A A −4 4
Z X → Z−2Y + 2 He

β - розпад
Викликає здивування той факт, що у процесі радіоактивного розпаду ядро випускає
електрони, яких у ньому немає. Цей дивовижний факт пояснюється досить просто. При
певних умовах у ядрі проходить розпад нейтрона на протон і електрон. Утворений
електрон вилітає із ядра. Процес перетворення ядерного нейтрона на протон і електрон
спостерігається у ядрах з великою кількістю нейтронів. Кропітке і старанне вивчення β-
розпаду показало, що у ньому нібито порушуються закони збереження енергії та імпульсу.
Але швейцарський фізик Паулі висловив припущення, що в процесі β-розпаду
утворюється ще якась частинка, котра і відбирає частину енергії та імпульсу. На основі
цієї гіпотези італійський фізик Фермі розробив теорію β-розпаду. Розрахунки Фермі
показали, що частинка, передбачена Паулі, повинна бути нейтральною і мати дуже малу 9
навіть порівняно з електроном) масу. Він назвав цю частинку – нейтрино. Нейтрино
довгий час не могли виявити, оскільки воно дуже слабо взаємодіє з речовиною.
У випадку β - розпаду з ядра вилітає електрон. Тому заряд збільшується на одиницю, а
маса залишається майже незмінною:

X → Y + Z +1e+ −1¿ ~ν ¿
A A 0
Z

γ-розпад.
Експериментально встановлено, що γ-випромінювання не є самостійним видом
радіоактивності. Воно супроводжує α- і β- розпади, виникає при ядерних реакціях,
гальмуванні заряджених частинок і т. ін. У процесі γ-випромінювання ядро спонтанно
переходить зі збудженого стану до основного або менш збудженого. При цьому надлишок
енергії ядра звільняється у вигляді γ-кванта і у вигляді енергії віддачі ядра.
γ-випромінювання є електромагнітною хвилею, здатною проникати в речовину на сотні
метрів. Явище гамма-випромінювань полягає в тому, що ядро випускає гамма-кванти без
зміни заряду й масового числа А.
Чисельні дослідження показали, що під час радіоактивного розпаду виконується
закони збереження заряду, енергії, і імпульсу та інші закони мікросвіту.

IV. Закріплення набутих знань

© Журбенко Р. І. Приворотська ЗОШ І-ІІІ ст.

Капелюх запитань.
1. Наведіть означення радіоактивності.
2. Як було відкрито явище радіоактивності?
3. Який внесок зробили П. Кюрі і М. Склодовська-Кюрі у вивчання радіоактивного
випромінювання?
4. Які види радіоактивного випромінювання ви вивчили?
5. Якою є природа α-частинок? β-частинок? γ-частинок?

V. Підсумок уроку.

VІ. Домашнє завдання.

© Журбенко Р. І. Приворотська ЗОШ І-ІІІ ст.