Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Хіміко-технологічний факультет

Кафедра технології електрохімічних виробництв

О.В. ЛІНЮЧЕВА, С.В. ФРОЛЕНКОВА, Ю.С. МІРОШНИЧЕНКО

Теоретична електрохімія: Рівноважні і нерівноважні

явища в розчинах електролітів: Лабораторний практикум
(Частина 2)

Рекомендовано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського

як навчальний посібник для здобувачів ступеня бакалавр за спеціальністю 161 «Хімічні
технології та інженерія»

Київ
КПІ ім. Ігоря Сікорського
2018

Рецензент: Толстопалова Наталія Михайлівна, к.т.н., доцент

Відповідальний
редактор Фатєєв Юрій Федорович, к.х.н., доцент

Гриф надано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського (протокол №3 від
22.11.2018 р.)за поданням Вченої ради Хіміко-технологічного факультету (протокол
№ 10 від 29.10.2018 р.)

Електронне мережне навчальне видання

Лінючева Ольга Володимирівна, д.т.н., професор
Фроленкова Світлана Василівна, к.т.н., доцент
Мірошниченко Юлія Сергіївна, к.т.н., доцент

Теоретична електрохімія: Рівноважні і нерівноважні

явища в розчинах електролітів: Лабораторний практикум
(Частина 2)
Теоретична електрохімія: Рівноважні і нерівноважні явища в розчинах електролітів:
Лабораторний практикум (Частина 2): «Хімічна дія струму», «Визначення
термодинамічних характеристик електрохімічних систем» [Електронний ресурс]: для
студентів спеціальності 161 “Хімічні технології та інженерія” спеціалізації «Електрохімічні
технології неорганічних та органічних матеріалів» / Уклад. О.В. Лінючева, С.В Фроленкова,
Ю.С.Мірошниченко; КПІ ім. Ігоря Сікорського.-Електронні текстові дані (1 файл: 0,9 Мб). –
Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2018. – 63 с.

Практикум до виконання лабораторних робіт призначений для студентів денної форми

навчання кафедри технології електрохімічних виробництв хіміко-технологічного факультету
Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені
Ігоря Сікорського». Видання знайомить з методиками експериментального визначення
основних найважливіших характеристик електрохімічних систем та сприяє полегшенню
засвоєння лекційного матеріалу шляхом наочної демонстрації.

 О.В.Лінючева, С.В. Фроленкова, Ю.С. Мірошниченко, 2018

 КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2018
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………….. 4
1 Лабораторна робота №1 «ХІМІЧНА ДІЯ СТРУМУ» …………… 5
1.1 Загальні теоретичні відомості……………………………………. 5
Історична довідка………………………………………………….. 6
1.2 Методичні вказівки до проведення роботи …………………….. 19
Задача 1. Порівняння кулонометрів ……………………………….. 1619
Задача 2. Перевірка калібрування міліамперметра ……………… 1821
Задача 3. Визначення електрохімічного еквіваленту водню……. 1922
Задача 4. Визначення електрохімічного еквіваленту нітрогену…. 125
Задача 5. Дослідження впливу густини струму та складу
електроліту на вихід за струмом цинку …………………. 28
Задача 6. Визначення виходу за струмом для процесу анодного
отримання сполук VI – валентного хрому ……………… 31
Задача 7. Визначення виходу за струмом діоксиду свинцю ………. 34
1.3 Контрольні питання для допуску до виконання роботи………… 136
2 Лабораторна робота №2«ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМОДИНАМІЧНИХ
ХАРАКТЕРИСТИК ЕЛЕКТРОХІМІЧНИХ СИСТЕМ » …………..
38
2.1 Загальні теоретичні відомості………………………………………. 38
2.2 Методика виконання роботи і варіанти завдань…………………… 39
2.3 Контрольні питання для допуску до виконання роботи………….. 43
3 Зміст звіту……………………………………………………………... 44
4 Техніка безпеки при виконанні лабораторної роботи……………… 45
Перелік рекомендованої літератури …………………………………… 50
Додатки …………………………………………………………………… 51

ВСТУП
 Кредитний модуль “Рівноважні та нерівноважні явища в розчинах електролітів”
дисципліни «Технічна електрохімія» є теоретичною дисципліною із дисциплін за
вибором ВНЗ, що викладаються кафедрою ТЕХВ. Предметом кредитного модуля є
вивчення теоретичних питань електрохімічного процесу і чим він відрізняється від
хімічного; класифікація електричних систем та особливості процесів, основних
положень теорії подвійного електричного шару на межі розподілу електрод-електроліт,
основних закономірностей кінетики електродних процесів, які мають місце у технології
електрохімічних виробництв.
Згідно з вимогами програми навчальної дисципліни студенти після засвоєння
кредитного модуля мають знати:
– що уявляє собою електрохімічний процес і чим він відрізняється від хімічного;
– з яких складових частин має бути утворена електрохімічна система для можливості
перетворення в ній хімічної форми енергії в електричну, чи навпаки;
– класифікацію електричних систем та особливості процесів, які відбуваються в них
в стані рівноваги та при її порушенні;
– основні закономірності кінетики електродних процесів;
– світові тенденції розвитку сучасної електрохімії.
та вміти:
– записувати електрохімічні реакції та електродні процеси, складати схеми
електрохімічних кіл згідно з міжнародною конвенцією;
– розраховувати електродні потенціали та електрорушійні сили (ЕРС)
електрохімічних систем в рівноважних умовах в залежності від параметрів процесу
(температури, тиску, концентрації іонів та ін.);
– використовувати теорії та положення сучасної електрохімії для
– аналізу й опису різноманітних електрохімічних процесів;
– розраховувати кінетичні характеристики електрохімічних реакцій;
– використовувати одержані знання для рішення завдань теоретичної та прикладної
електрохімії, користуватися літературою зі спеціальності.
Лабораторна робота №1 «ХІМІЧНА ДІЯ СТРУМУ»
 Мета роботи: Дослідження залежності виходу за струмом речовини,
що утворилася в результаті перебігу реакції, від кількості
електрики, що пройшла через електрохімічну систему.

1.1 ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Електрохімічна система це – електричний ланцюг, який складається з послідовно
з’єднаних провідників першого та другого роду. Носіями струму в такому ланцюгу є
йони (в розчині електроліту) та електрони (в провідниках першого роду).
В зоні контакту двох різнорідних провідників – металу і розчину електроліту,
тобто на електродах, для забезпечення неперервності переносу заряду через цю межу,
повинні відбуватися гетерогенні реакції за участю носіїв струму в цих фазах – йонів та
електронів. Такі реакції називаються електрохімічними або електродними реакціями.
При протіканні електричного струму через електрохімічну систему, потенціал
(potential) одного з її електродів зміщується в більш позитивний бік від початкового
рівноважного потенціалу, а потенціал другого – в більш негативний бік, тобто,
електроди поляризуються. На позитивно поляризованому електроді (аноді) протікають
процеси окиснення, а на негативно поляризованому електроді (катоді) – процеси
відновлення. Таким чином, в електрохімічній системі в нерівноважних умовах
проявляється хімічна дія електричного струму.
В нерівноважних електрохімічних системах зв’язок між силою електричного
струму та швидкістю хімічних перетворень, що перебігають в цих системах,
описується законами Фарадея.
Відповідно до законів Фарадея, маса речовини, що утворюється (+) або
витрачається (–) при перебігу будь – якого електродного процесу (±), пропорційна

кількості електрики (Q), яка пройшла через електрохімічну систему:

± ∆m = ∙Q= ∙I∙τ ( І закон Фарадея) (1.1)

Коефіцієнт пропорційності – електрохімічний еквівалент – це маса речовини,

що виділяється на електроді при проходженні 1 Кл або 1 А·год.

 Електрохімічний еквівалент має розмірність кг/Кл або кг/А∙с і може бути
розрахований за формулою:

(1.2)

де М – молекулярна маса речовини, що зазнає перетворення; F – число Фарадея,

Кл/екв; - стехіометричний коефіцієнт; n – кількість електронів, які приймають
участь у реакції .
Число або постійна Фарадея ̽̽ ̽ становить: 1F = 96500 А∙с (Кл) = 26,8 А·год .
̽ ̽ - ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Майкл Фарадéй (Michael Faraday) народився 22 вересня

1791 року — помер 25 серпня 1867 року в Лондоні.
Видатний англійський фізик і хімік, основоположник
вчення про електромагнітне поле, член Лондонського
королівського товариства (1824), який відіграв визначну
роль у розвитку вчення про електромагнітні явища.
Крилаті вислови Майкла Фарадея:
1. Використовуйте те, що є під рукою.
2. Не бійся авторитетів.
3. Вчися у інших.
4. Розповідай про свої відкриття.
5. Намагайся докопатися до істини.
6. Шукай зв'язку в незв'язаних на перший погляд явищах.
7. Роби відкриття, що змінюють світ.
8. Чим більше у мене справ, тим більше я навчаюсь.

Майкл Фарадей народився в Лондоні в 1791 році в родині коваля. Сім'я жила настільки бідно, що це
не дозволило Майклу навіть закінчити середню школу. Він закінчив лише початкову школу, й на цьому
його формальне навчання завершилося, однак хлопець продовжував займатися самоосвітою. Він читав
все, що йому потрапляло під руку. Найбільший інтерес для нього представляли книги з фізики і хімії.
У 14 років Майкл поступив на навчання до власника книжкової лавки і майстерні, яка переплітала
книжки. Така робота дала йому можливість багато читати і збагачувати свої знання з фізики та хімії.
Важливим етапом в житті Фарадея стали заняття в міському філософському товаристві, де Майкл
слухав науково – популярні лекції з фізики та астрономії, а також брав участь в дискусіях.
Одного разу один з відвідувачів книжкової крамниці – член лондонської королівської спільноти
Дено подарував Фарадею квиток на цикл публічних лекцій знаменитого фізика та хіміка Гемфрі Деві в
Королівському інституті. Майкл не лише з інтересом вислухав, але й детально записав і переплів
чотири лекції, які надіслав разом з листом професору Деві. Деві був здивований неймовірними
знаннями Фарадея і в 1813 році запросив його на роботу лаборантом в Королівський університет.
Подорож Європою в 1813 – 1815 роках, змінила життя молодого вченого, оскільки, йому вдалося
відвідати ряд найкращих лабораторій Італії та Франції, і познайомитися з багатьма видатними вченими
того часу: А. Ампером, А. Вольтою, Ж. Л. Гей-Люссаком, М. Шверелем та іншими. Розпочалася ера
«Фарадеївських відкриттів».
Ім’я Майкла Фарадея почало набирати вагу в наукових колах: у 1825–му він став завідувачем
лабораторії, а у 1827-му — професором Королівського інституту. Талановитий експериментатор,
наділений науковою інтуїцією, Фарадей поставив ряд дослідів, в яких були відкриті фундаментальні
фізичні закони і явища.
До найважливіших відкриттів Фарадея належить отримання та зрідження хлору і деяких інших газів
(1823), одержання гексахлорану (1824) та бензолу (1825). У 1831 році вчений відкрив і описав явище
електромагнітної індукції.В 1832 пропускаючи струм через розчини кислот та лугів і отримавши на
електродах цінні продукти, Фарадеєм було відкрите явище електролізу, сформульовані закони (І –ий та
ІІ –гий закони Фарадея) та введена термінологія, що збереглася і досі.
Фарадей першим заговорив про зв’язок електричних, магнітних та світлових явищ, передбачивши
відкриття хвильової природи світла, електрики і магнетизму.
У 1845-му, досліджуючи магнітні властивості різних матеріалів, Фарадей відкрив явище
парамагнетизму і діамагнетизму. У тому ж році вчений описав обертання площини поляризації світла в
магнітному полі (ефект Фарадея), що було першим спостереженням зв’язку між магнітними і оптич-
ними явищами, які пізніше одержали підтвердження в електромагнітній теорії світла Дж. Максвелла.
У 1848 році вчений відкрив і описав поляризацію світла, цим самим зв'язавши магнетизм з
оптикою. Відкриття, що зв'язують кілька сил, дозволили Фарадею стверджувати про походження і
взаємодію сил ще задовго до відкриття закону збереження енергії.
Відкриття Фарадея завоювали визнання у всьому науковому світі. На честь Фарадея названа
одиниця вимірювання ємності — фарад, а також стала Фарадея. За його видатні заслуги Королівським
товариством Великобританії була заснована Медаль Фарадея - одна з найпрестижніших нагород у
науковому світі.
Електрохімічний еквівалент kе простих речовин, г /А·год
Кі - ть ел-в, що
Молекулярна kе ,
Електрод Електродна реакція приймають
маса, г/моль г / А·год
участь в р-ції
Алюміній Al 3+/ Al Al 3+ + 3е → Al 3 26,9815 0,3355
Барій Ba2+ / Ba Ba 2+ + 2е → Ba 2 137,34 2,56
Водень H+/Н Н + + е → ½ Н2 1 1,00797 0,0376
Залізо Fe2+/ Fe Fe 2+ + 2е → Fe 2 55,847 1,042
Fe3+/ Fe Fе 3+ + 3е → Fe 3 55,847 0,695
Золото Au /Au +
Au + е → Au
+ 1 196,967 7,35
Au3+/Au Au3+ + 3е → Au 3 196,967 2,45
Кадмій Cd2+ / Cd Cd2+ + 2е → Cd 2 112,40 2,10
Калій K+/ К K++ е → К 1 39,102 1,459
Кальцій Ca / Са
2+
Ca + 2е → Са
2+ 2 40,08 0,747
Кисень ОН -/О2 2ОН- → ½O2 + Н2О+2е 2 32 0,298
Кобальт Cо2+/Со Со2++ 2е → Cо 2 58,9332 1,099
Магній Mg /Mg 2+
Mg + 2е → Mg
2+ 2 24,312 0,454
Манган MnO4 / MnO4
- 2-
MnO4 - + e → MnO42- 1 54,9381 2,05
Mn2+/ Mn Mn2+ + 2е → Mn 2 54,9381 1,025
MnO4-/MnO2 MnO4 - +4H++ 3e → MnO2+2H2O 3 54,9381 0,683
MnO4 -/Mn2+ MnO4 - +8H++ 5e→ Mn +4 H2O 5 54,9381 0,41
Мідь Cu2+/Cu+ Cu2+ + е → Cu+ 1 63,54 2,37
Cu2+/Cu Cu2+ + 2е → Cu 2 63,54 1,185
Натрій Na+/Na Na+ + e → Na 1 22,9898 0,858
Нікель Ni+/Ni Ni+ + е → Ni 1 58,71 2,19
Ni2+/Ni Ni2+ + 2е → Ni 2 58,71 1,095
Олово Sn /Sn 2+
Sn + 2е → Sn
2+ 2 118,69 2,21
Sn4+/Sn Sn4++ 4е → Sn 4 118,69 1,105
Паладій Pd2+/Pd Pd2++ 2е → Pd 2 106,4 1,985
Платина Pt /Pt
4+
Pt + 4e→ Pt
4+ 4 195,09 1,82
Ртуть Hg+/Hg Hg++ e → Hg 1 200,59 7,70
Hg2+/Hg Hg2++ 2e → Hg 2 200,59 3,35
Свинець Pb /Pb
2+
Pb + 2е → Pb
2+ 2 207,19 3,87
Срібло Ag /Ag
+
Ag + e → Ag
+ 1 107,87 4,025
Ag2+/Ag Ag2++ 2e → Ag 2 107,87 2,012
Тітан Ti+/Ti Ti++ e →Ti 1 47,90 0,909
Ti /Ti
4+
Ti + 4e → Ti
4+ 4 47,90 0,446
Хром Cr3+/Cr Cr3++ 3e → Cr 3 51,996 0,647

Cr6+/Cr Cr6++ 6e → Cr 6 51,996 0,323

 Цинк Zn2+/Zn Zn2++ 2е → Zn 2 63,37 1,22

За ІІ – им законом Фарадея при проходженні через електрохімічну систему 1F

( 96500 Кл або 26,8 А∙год ) електрики на аноді і на катоді перетворюється по 1
еквіваленту речовин, незалежно від їх природи.
Закони Фарадея відносяться до числа найбільш загальних та найбільш точних
законів природи. Дотримання цих законів є критерієм істинності електрохімічних
систем, які складаються з провідників І та ІІ роду. Якщо в електрохімічній системі
присутні провідники зі змішаною йонно – електронною провідністю, тоді можуть
виникати відхилення від законів Фарадея.
Відхилення від законів Фарадея можуть спостерігатися і при проходженні через
систему нестаціонарних струмів, коли частина струму витрачається на заряд
подвійного електричного шару. Ця частина струму називається струмом зарядження.
Для істинних електрохімічних систем відхилення від законів Фарадея обумовлені
одночасним протіканням на електродах побічних або вторинних (за участю продуктів
електролізу) реакцій. Так, наприклад, при анодному розчиненні латуні (сплав міді з

цинком) в розчин переходить не лише більш електронегативний цинк (в кількості m

екв), а і (1 – m ) еквівалентів міді. В сумі розчиниться:
m + 1– m = 1 екв речовини. (1.3)
Для того, щоб враховувати вплив побічних та вторинних реакцій на вихід за
струмом основного продукту, використовують такий термін як вихід речовини за
струмом (Вс), який характеризує долю струму (q – кількість електрики), що
витрачається на певну і – ту реакцію:

, (1.4)

де Іі – парціальний струм, який відповідає даній частковій електродній реакції, А; І –

струм, який протікає крізь електрохімічну систему, А; τ – час електролізу, с (години).
 Вихід речовини за струмом може бути визначений в долях одиниці та визначений
наступним співвідношенням:

, (1.5)

де mфакт та qфакт - фактично отримана кількість речовини та фактично витрачена

на електроліз кількість електрики, а mтеор - кількість речовини, яка має утворитися та

qтеор - кількість електрики, яка має бути витрачена на отримання mфакт речовини
відповідно до закону Фарадея.
Знаючи Вс, можна розрахувати масу речовини, яка має виділитися або
витратитися при протіканні даної електродної реакції:

, (1.6)

а також визначити швидкість часткової електродної реакції, яка характеризується

парціальною густиною струму ji , А/м2 :

ji = j∙ Вс , (1.7)

Густина струму j, який протікає через систему, А/м2:

j= , (1.8)

де S – робоча поверхня електрода, м2.

Можна також розрахувати час електролізу τ необхідний для отримання заданої

кількості продукту m, кг :

(1.9)

і товщину гальванічного покриття при електроосадженні металів δ , м:

 , (1.10)

де jк – катодна густина струму, А/м2; d – густина осадженого металу, кг/м3;

τ – тривалість електролізу, с ; Вс – вихід речовини за струмом в долях одиниці.
Електрохімічні системи в яких перетворення речовин на електродах протікають
без побічних реакцій (Вс = 1) можна використовувати для вимірів загальної кількості

електрики ( ∑q ), що проходить через систему.

Прилади, призначені для вимірювання ∑q, яка пройшла через електричний

ланцюг за час τ, за кількістю речовини, яка утворилася на електроді в процесі

електролізу, називаються кулонометрами.
Відомо три типи кулонометрів: вагові, титраційні та об’ємні.

ВАГОВІ КУЛОНОМЕТРИ

При використанні вагових кулонометрів кількість електрики визначають за

приростом маси катоду за час електролізу.
Одним з найбільш точних ( ± 0,005 %) кулонометрів такого типу є срібний
кулонометр, який був використаний для визначення величини числа Фарадея. Він
застосовується для вимірів малих кількостей електрики, при цьому катодна густина
струму не повинна перевищувати 2∙102 А/м2, а анодна – 5∙102 А/м2.
Влаштування срібного кулонометра показано на рис.1.1.
 Рис.1.1. Ваговий срібний кулонометр

В лабораторній практиці звичайно використовують мідний кулонометр (рис.1.2),

точність якого досягає 0,1%. Розчин електроліту в 1 літрі містить 125 г CuSO4 ∙ 5H2O,
50 г концентрованої (густиною 1,84 кг/м3) сірчаної кислоти та 50 см3 етилового
спирту для зменшення розчинності міді в кислому середовищі. Катодна густина

струму має межі 20 – 2∙102 А/м2; при менших jк можливе протікання реакції катодного

відновлення йонів міді: Cu2+ + е → Cu+ ; при більших jк можливе утворення пухких
осадів.

Рис. 1.2. Ваговий мідний кулонометр

Безпосередньо перед початком вимірів катод кулонометра зачищають тонким

наждачним папером, промивають дистильованою водою і протягом 0,5 години на
нього в окремому електролізері осаджують мідь при катодній густині струму 20 –
2∙102 А/м2. Потім катод промивають дистильованою водою, спиртом (для запобігання
окислення свіжоосадженої міді), висушують в потоці теплого (40 – 60 ºС) повітря і
зважують на аналітичних терезах. Катод кулонометра завантажують в електроліт в
момент вмикання струму (замикаючи цим електричний ланцюг). Після електролізу
катод вивантажують з розчину під струмом, одразу ополіскують його водою, спиртом,
висушують в потоці теплого повітря і зважують.
Кількість еквівалентів (екв) осадженого в процесі електролізу срібла або міді
розраховують за формулою

. (1.11)

ТИТРАЦІЙНІ КУЛОНОМЕТРИ

При використанні титраційних кулонометрів кількість електрики визначають з

високою (±0,01%) точністю титруванням речовин, що утворилися в розчині
електроліту кулонометра в результаті протікання електродної реакції.
Влаштування срібного титраційного кулонометра Кістяковського наведено на
рис.3. Після закріплення срібного аноду, через отвір в пробці піпеткою, по стінці
посудини для попередження змішування розчинів, над 15–20 % розчином KNO3
наливають шар 0,5М розчину НNO3, який має повністю занурити платиновий катод. Це
необхідно для попередження випадання в осад оксиду – гідроксиду срібла, які можуть
утворюватися внаслідок підлуження розчину при розряді на катоді молекул води:

2Н2О + 2е → Н2 + 2ОН -.
В кислому середовищі на катоді виділяється водень за реакцією:

2Н3О+ + 2е → Н2 + 2Н2О,
і гідроксид срібла не утворюється. Припустима анодна густина струму становить
j ≤ 3∙102 А/м2.
 Рис.1.3. Титраційний кулонометр Кістяковського

В іншій конструкції кулонометра Кістяковського анод і катод вставляють в U-

подібну посудину на шліфах, при цьому катодне відділення, яке має порувату скляну
діафрагму, заповнюють розчином нітратної кислоти в останню чергу.
Після закінчення електролізу, розчин з кулонометру виливають в мірну колбу на
200 – 250 мл, туди ж зливають промивні води після ополіскування посудини та
електродів кулонометра і доводять розчин дистильованою водою до відмітки.
Концентрацію срібла, яке розчинилося при протіканні електричного струму,
визначають титруванням 25 мл взятого з мірної колби розчину 0,1М роданідом калію в
присутності розчину залізо – амонійних квасців до появи рожевого забарвлення:

AgNO3 + KCNS → AgCNS +KNO3.

При розрахунках кількості електрики необхідно враховувати, що кожний мілілітр
0,1М розчину KCNS еквівалентний 9,65 Кл.
В йодному титраційному кулонометрі (рис.1.4) в якості електродів
використовують платинову (платиново – іридієву) фольгу. В якості аноліта
використовують 1М розчин КІ з добавкою HCl, розбавлений ( ≈ 0,1М ) розчин HCl.
Максимальна густина струму на аноді становить 102 А/м2.
 Йод, який виділився на аноді (в мірну колбу зливають лише аноліт) титрують
тіосульфатом в присутності 0,2% розчину крохмалю:

I2 + 2Na2S2O3 → 2NaI + Na2S4O6 .

Рис.1.4. Йодний титраційний кулонометр

Кількість еквівалентів речовини m, яка утворилася на аноді, розраховують за

результатами титрування:

, (1.12)

де V – загальний об’єм розчину (мірної колби), мл; Vт – об’єм титранту, мл; Vпр –
об’єм титруємого розчину (проби), мл; Ст – концентрація титранту , екв/л.

ОБ’ЄМНІ КУЛОНОМЕТРИ

Об’ємні кулонометри дозволяють визначати пройдену кількість електрики на

основі вимірів об’єму речовин, які утворилися при електролізі.
Найчастіше в лабораторній практиці використовують газовий кулонометр
(точність ± 0,5%) при вимірах невеликої кількості електрики, при визначенні Вс, а
також при проведенні газового аналізу у випадках вивчення окисно – відновних
процесів, які супроводжуються виділенням газів. Максимально припустимі густини
струму 3 – 4∙102 А/м 2. При густині струму j < 2∙102 А/м 2 спостерігається від’ємна
помилка.
Газові кулонометри бувають різних конструкцій (рис.1.5 і рис.1.6). Зазвичай в них
використовують нікелеві або платинові електроди, а в якості електроліту 15 – 20%
розчин лугу. Необхідно слідкувати за тим, щоб електроди були повністю занурені в
електроліт. Тому, по мірі витрачання води, в кулонометр доливають дистильовану
воду.

Рис. 1.5. Газовий кулонометр з евдіометром

 Рис. 1.6. Газовий кулонометр з термостатованою газовою бюреткою

Через заповнений свіжим розчином кулонометр, перед його використанням, слід

пропустити струм малої сили до зникнення піноутворення. При електролізі води в
газовому кулонометрі утворюється суміш водню, який виділяється на

катоді за реакцією: 2Н2О + 2е → Н2 + 2ОН-, та кисню, який виділяється на

аноді : 2ОН- → Н2О+ ½ О2 + 2е.
Сумарна реакція: Н2О → Н2 + ½ О2.
Вимірюють загальний об’єм виділившихся газів – гримучої суміші (V, см3), який
збирають в евдіометрі (рис.1.5) або газовій бюретці (рис.1.6), температуру повітря
(t, °С), атмосферний тиск (Рб) та висоту стовпчика води в евдіометрі (h Н2О, см).
При протіканні через кулонометр 1 А∙год електрики при нормальних умовах (0°С,
760 мм рт.ст.) виділяється 627,5 см3 газу (суміші двох об’ємів або 2/3 моля водню та
одного об’єму або 1/3 моля кисню). Таким чином, в m молях гримучого газу міститься
2/3 m моля водню та 1/3 m моля кисню.
 Звівши об’єм зібраного газу до нормальних умов, визначають в ньому кількість
еквівалентів водню (mн2) або кисню (mо2):

, (1.13)

де газова стала R = 0,082 л·атм·моль / град, густина ртуті – 13,6 г/см 3.

Поправка не вноситься у випадку використання конструкції

газового кулонометра наведеного на рис.1.6.

 1.2 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПРОВЕДЕННЯ РОБОТИ

1.2.1 Прилади, обладнання та реактиви

Джерело струму В-24М, Б5-46 або інші стабілізовані джерела постійного струму із
регульованими напругою і струмом.
Амперметр постійного струму М-104, М-1104 або аналогічний класу точності 0,2.
Ваги аналітичні ВЛР-200.
Мідний та газовий кулонометри.
Комірки цинкування, нікелювання, кадміювання.
Склянки, піпетки електролітичні містки.

1.2.2 Алгоритм виконання роботи

Порівняння точності мідного та газового кулонометрів за вказівкою викладача

виконуються відповідно до наведених нижче задач.

Задача 1. Порівняння кулонометрів

Порівняння кулонометрів проводять з метою визначення точності вимірів

кількості електрики кулонометрами різних типів в порівнянні з кулонометром,
обраним за еталон.
Підготувавши до роботи вказані викладачем кулонометри, збирають електричний
ланцюг (рис.1.7) з: кулонометрів (1) – газового (Кг), вагового (Кв), титраційного (Кт),
які вмикають послідовно, реостата (2), міліамперметра (3), чітко відомого
стандартного опору (4), потенціометра (5), стабілізованого джерела постійного струму
(6). Для підрахунку часу проходження струму через ланцюг за допомогою
багатоканального перемикача (7) одночасно з вмиканням постійного струму
вмикається електросекундомір (8). Перемикач (7) дозволяє також шунтувати
кулонометри, якщо необхідно перед початком досліду встановити необхідну силу
струму або наситити газовий кулонометр газовою сумішшю, не пропускаючи струм
через інші кулонометри. Силу струму, яку встановлюють за допомогою
міліамперметра (3), обирають в межах припустимих для кулонометрів , які
використовуються, густин струму з врахуванням робочої площі їх електродів.
Тривалість електролізу має бути такою, щоб приріст ваги катодів вагових
кулонометрів становив 0,2 – 0,5 г, а об’єм газів, які виділяються, – 50 – 100 см3.

Рис.1.7. Схема установки для порівняння кулонометрів

Періодично в ході виконання роботи, фіксуючи час від початку досліду,

вимірюють падіння напруги на стандартному опорі, за величиною якого за законом
Ома визначають силу струму в ланцюгу і її зміни в часі, будують графік «струм –
час».
Розраховують число еквівалентів речовин, які утворилися в кожному кулонометрі

за час електролізу та кількість електрики, яка пройшла через ланцюг, А∙с : ∑qк = І∙ τ.
 Графічним інтегруванням кривої «струм – час» визначають інтегральну кількість

електрики ∑qі .
Розраховують похибку визначення ∑qк для кожного кулонометра по відношенню
до кулонометра обраного за еталон та по відношенню к інтегральній кількості
електрики. Результати вимірів та розрахунків заносять до таблиці 1.1.

Таблиця 1.1
Температура повітря :
Атмосферний тиск:

№ Тип Падіння Час Сила Інтегрована Кількість Кількість Похибка

п/п кулоно- напруги на електро- струму кількість еквівалентів електрики вимірювань
метра стандартному лізу τ, с І, А електрики речовини за за кулоно- відносно
опорі, В ∑qі, А∙с кулоно- метром
∑qі ∑qк
метром m ∑qк, А∙с
1 Кв
2 Кт
3 Кг

Задача 2. Перевірка калібрування міліамперметра

Для виконання задачі збирають установку зображену на рис.1.7, в якій

використовують лише один кулонометр, вказаний викладачем. Для калібрування
обирають три – п’ять значень по шкалі міліамперметра (3), так щоб використати всю
шкалу міліамперметра, і при кожному значенні струму ведуть електроліз протягом 0,5
– 1,5 години, підтримуючи постійним заданий струм.
Для кожної позначки на шкалі приладу за кількістю еквівалентів речовини, яка
виділилася в кулонометрі, і часом електролізу визначають силу струму Іі, мА:
 (1.14)

Співставляючи розраховане значення струму з показами міліамперметра для даної

позначки, визначають відносну похибку вимірів сили струму даним приладом.
Результати розрахунків та вимірів зводять у таблицю 1.2.

Таблиця 1.2

Марка приладу
Температура повітря :
Атмосферний тиск:
(при використанні газового кулонометра)

№ Сила струму Час Кількість Кількість Абсолютна Відносна

п/п за приладом електролізу еквівалентів електрики похибка похибка
І, А τ, с речовини за за кулоно- вимірюючого вимірюючого
кулонометром метром ∑qі, приладу приладу
mі А∙с

Задача 3. Визначення електрохімічного еквіваленту водню

Для рішення поставленої задачі можна використовувати термостатований газовий

кулонометр (рис.1.6). Газова бюретка такого кулонометра (1) оснащена водяним
кожухом (2), через який циркулює вода з термостата типу ТС, та краном для
зтравлювання газів. Температуру газу визначають термометром (3) за температурою
води в кожуху. Посудина електролізеру – газової бюретки з’єднана гумовою трубкою з
урівнюючою бюреткою (4). В якості електродів використовують платинові пластинки,
запаяні в нижню частину електролізера (6). Електролізер та бюретку заповнюють 0,5 –
1,0 М розчином Na2SO4 або K2SO4. Для видалення з електроліту домішок речовин,
здатних до електрохімічних перетворювань, його попередньо проробляють протягом 3
– 6 годин в окремому електролізері з платиновими електродами при густині струму
1∙102 – 1,5∙102 А/м2.
Електролізер та бюретку (4) ретельно промивають дистильованою водою,
пропарюють і заповнюють такою кількістю очищеного електроліту, щоб при
максимальному піднятті бюретки рівень електроліту в електролізері при відкритому
крані (5) не доходив до крана на 1 – 2 см.
Перед початком досліду електроліт електролізера насищують воднем та киснем,
для чого через кулонометр при відкритому крані (5) протягом 10 – 15 хвилин
пропускають струм силою 0,1 – 0,15 А. Після відключення струму встановлюють
однакові рівні електроліту в бюретці (4) та електролізері (1) та перекривають кран (5),
при цьому в електролізері залишиться деякий об’єм газу V2. Підготувавши таким
чином кулонометр до роботи, його послідовно з’єднують з титраційним або мідним
кулонометром, міліамперметром та реостатом, підключають схему до стабілізованого
джерела постійного струму.
Підчас електролізу необхідно слідкувати за тим, щоб рівні електроліту в бюретках
(1) та (4) не відрізнялись більше ніж на 1 – 2 см. Зібравши в газозбірній бюретці (4)
приблизно 50 см3 газу, вимикають струм , і , зрівнюючи рівні, вимірюють об’єм газової
суміші V1, її температуру t°C.
Якщо в схемі був використаний ваговий кулонометр, визначають приріст ваги
його катода ∆mk . Об’єм газової суміші, яка виділилася за час електролізу V = V1 - V2.
Об’єм водню, який виділився при електролізі, см3, приведений до нормальних
умов, розраховують за формулою:

. (1.15)

Тиск пари води над 0,5М розчином сульфату натрію або калію в залежності
від температури наведено в табл.1.3.
 Таблиця 1.3

Тиск пари води над 0,5М розчинами Na2SO4 або K2SO4

t,°C 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

,
17,2 18,4 19,4 20,6 22,2 23,3 24,7 26,2 27,8 29,4 31,2
мм рт.ст

При застосуванні вагового срібного кулонометра електрохімічний еквівалент

водню, г/(А∙с) , визначають за формулою

, (1.16)

де 0,000089 – густина водню при нормальних умовах, г/см3; 0,00179 – електрохімічний

еквівалент срібла, г/(А∙с) .

Дослід повторюють 2 – 3 рази і при обчисленні використовують середнє значення

отриманих величин. Результати досліду та розраховані величини заносять у таблицю
1.4.
Таблиця 1.4

Склад електроліту:
Температура:
Атмосферний тиск:

№ Сила Час Об’єм Тиск пари Приріст маси Об’єм Н2 Електрохімічний

п/п струму електролізу газової води катода за нормал. еквівалент Н2
І, А τ, с суміші V, , кулонометра умов , г/(А∙с)
см3 мм рт.ст. ∆mк , г VH2, см3
Дослідне Табличне
значення значення
Задача 4. Визначення електрохімічного еквіваленту нітрогену

При електролізі водних розчинів гідразинсульфату на аноді виділяється нітроген

N2H5+= N2 +5H++ 4e ,
на катоді відбувається розряд йонів гідрогену з утворенням газоподібного водню

4H++4e=2H2 .
Сумарну реакцію, яка протікає в електрохімічній системі при електролізі водних
розчинів гідразинсульфату, можна записати рівнянням

N2H5+=2H2+ N2 +H+,
тобто, під дією електричного струму виділяється такий же сумарний об’єм газів, як і
при електролізі води.
Протікання одного кулона електрики при електролізі водних розчинів
гідразинсульфату супроводжується утворенням 0,1741 см3 суміші водню та нітрогену.
Електрохімічний еквівалент нітрогену визначають застосовуючи
гідразинсульфатний газовий кулонометр (рис.1.8), який за влаштуванням подібний до
гідроген – оксигенного. Гази, які утворилися при електролізі, збираються в вузькій
вимірюючій трубці (1), яка закінчується воронкою (2). Електродами слугують дві
платинові пластини (3).
Кулонометр заповнюють 0,1М розчином гідрозинсульфату, який для видалення
електрохімічно активних домішок попередньо проробляють в окремому електролізері
протягом 30 хвилин струмом силою в 10 мА.
Рівень електроліту в вимірювальній трубці електролізера встановлюють за
допомогою напорної склянки (4), яка з’єднана з електролізером гумовим шлангом.
Для підтримання постійної температури газів вимірювальна трубка оснащена
термостатуючим водяним кожухом (5) з термометром (6).
 Рис. 1.8. Гідразинсульфатний газовий кулонометр

Перед початком досліду електроліт насичують воднем та нітрогеном,

пропускаючи через кулонометр струм 20 – 30 мА протягом 10 – 15 хвилин. Після
відключення струму переміщенням в вертикальній площині склянки (4) встановлюють
рівень електроліту в вимірювальній трубці на 2 – 3 см нижче воронки (2), і крізь
воронку піпеткою вводять в вимірювальну трубку 0,2 – 0,3 см3 води, так щоб вода
створила водяний запір для невеликої кількості газу. Потім, обережно піднімають
закріплену в штативі напорну склянку до тих пір, поки водяна пробка в вимірювальній
трубці не зміститься на відстань в 1 – 2 см від нижнього кінчика вимірювальної
трубки.
Об’єм газів, які утворилися при електролізі, визначають за переміщенням водяної
пробки в вимірювальній трубці. Кулонометр такої конструкції дозволяє проводити
виміри малих кількостей електрики (порядку 20 – 30 Кл), при цьому похибки вимірів
не перевищують 0,3%.
Для визначення електрохімічного еквіваленту нітрогену підготовлений
вищезазначеним способом гідрозинсульфатний кулонометр підключають до
стабілізованого джерела постійного струму за схемою наведеною на рисунку 1.7.
Замкнувши електроди срібного вагового кулонометру та змінюючи опір електричного
ланцюга реостатом, встановлюють силу струму в межах 10 – 50 мА. Потім струм
вимикають, відмічають положення водяної пробки в вимірюючій трубці
гідразинсульфатного кулонометра і, розшунтувавши срібний кулонометр, вмикають
ланцюг для проведення досліду і одночасно секундомір для визначення тривалості
електролізу.
Електроліз проводять до тих пір, поки не буде зібрано 4 – 5 см3 газової суміші, що
відповідає приблизно 25 Кл пройденої електрики. Вимикнувши струм, одночасно
зупинивши секундомір, за відстанню, яку пройшла водяна пробка в вимірювальній
трубці за час електролізу, визначають точний об’єм газової суміші, яка утворилася Vг.
Термометром (5) визначають температуру газів, барометричий тиск та приріст ваги
катода срібного кулонометра. Розраховують об’єм отриманого нітрогену (VN2,см3) при
нормальних умовах:

, (1.17)

де - тиск пари води при даній температурі газів над 0,1М розчином N2H4∙H2SO4,
який визначають з табл.1.5.
Таблиця 1.5
Тиск пари води над 0,1 М розчином N2H4∙H2SO4

t,°C 20 22 24 26 28 30

, мм рт.ст 17,3 19,7 22,3 25,1 28,2 31,7

Електрохімічний еквівалент нітрогену розраховується за формулою

, (1.18)

де 0,012505 – густина нітрогену при нормальних умовах, г/см3; 0,00179 –

електрохімічний еквівалент срібла, г/(А∙с) .
 Дослід повторюють 2 – 3 рази і при обчисленні використовують середнє значення
отриманих величин. Результати досліду та розраховані величини заносять у
таблицю 1.6.

Таблиця 1.6

Склад електроліту:
Температура:
Барометричний тиск:

№ Сила Час Об’єм Тиск Приріст маси Об’єм N2 Електрохімічний

п/п струму електролізу газів пари катода за нормальних еквівалент N2 к
І, А τ, с Vг, см 3
води кулонометра
умов , г/(А∙с)
, мм ∆mк , г
VN2, см3 Дослідне Табличне
рт.ст.
значення значення

Задача 5. Дослідження впливу густини струму та складу електроліту на

вихід за струмом цинку

Внаслідок сумісного розряду на катоді йонів цинку та гідрогену при електролізі

підкислених розчинів сульфату цинку, Вс цинку меньше 100% і залежить від катодної
густини струму, складу і рН електроліту та інших факторів. Визначення Вс цинку
проводиться за вказівкою викладача при 3 – 5 значеннях густини струму в інтервалі
0,01 – 0,3 А/см2 в трьох – чотирьох розчинах, які відрізняються один від одного
вмістом цинку та величиною рН (вміст сульфатної кислоти в електроліті змінюють в
межах 0,5 – 100 г/л ).
 Схема установки представлена на рис.1.9. Біля торцевих стінок електролізера (1)
розміщені свинцеві аноди. Залізний катод (2) розташований під газозбірною бюреткою
(3). До катода підведено електролітичний ключ, який з’єднує його з ртутним
сульфатнозакисним електродом порівняння (4) для вимірювання потенціалів катоду за
допомогою потенціометра або катодного вольтметру (5). Послідовно з електролізером
в ланцюгу вмикнено мідний кулонметр (6). Ланцюг живиться від стабілізованого
джерела постійного струму (7). Сила струму регулюється реостатом (8) і вимірюється
міліамперметром (9). Робочу напругу на електролізері вимірюють вольтметром (10).

Рис.1.9. Схема установки для визначення виходу за струмом цинку

Електролізер та газозбірну бюретку за допомогою водоструменевого насосу

заповнюють розчином, який досліджують, після встановлення під бюреткою катода.
Катод попередньо зачищають тонким наждачним папером, знежирюють віденським
вапном, промивають дистильованою водою та висушують фільтрувальним папером,
зважують.
Електроліз проводять в гальваностатичному режимі при початковій густині
струму до тих пір, поки в бюретці не збереться 10 – 15 см3 газу. Після цього виймають
(під струмом), промивають, висушують та зважують катод кулонометра, вимірюють
об’єм водню, який виділився (V, см3), висоту стовпчика розчину електроліту в бюретці
(h, см).
Не розбираючи установки, проводять електроліз при інших заданих густинах
струму. Якщо підчас досліду проградуйована частина газозбірної бюретки повністю
заповнюється газом, необхідно знову заповнити її електролітом.
При кожній густині струму вимірюють потенціал катода. Визначають парціальні
густини струму виділення водню (за об’ємом газу, який виділився від початку
електролізу) та цинку (за різницею сумарного струму та струму, який витратився на
виділення водню), будують сумарну та часткові (для виділення водню та цинку)
поляризаційні криві в координатах «потенціал – струм» або «потенціал – логарифм
густини струму».
Вихід за струмом цинку при кожному режимі електролізу розраховують за
формулою

, (1.19)

де 0,0837 – коефіцієнт переведення об’єму водню в кількість А∙год, необхідних для

його отримання; 1,186 – електрохімічний еквівалент міді, г/(А∙год).
Порівнюючи сумарну та часткову поляризаційні криві при даному потенціалі,
розраховують виходу за струмом цинку та водню:

; (1.20)

На основі отриманих при різних умовах електролізу значеннях Вс будують

графічні залежності: Вс від густини струму, Вс від рН електроліту, проводять
обговорення результатів досліду.
Результати дослідів та розрахунків заносять у таблицю 1.7.

Таблиця 1.7
Температура:
№ Склад Сила Густина Робоча Об’єм Висота Приріст маси Вихід за
п/п електроліту струму напруга виділив- стовпчика катода струмом цинку
струму
шогося рідини в кулонометра Вс, %
І, А j, A/cм2 Еj, В
Конц. Конц. водню бюретці ∆mк , г За З поляри-
ZnSO4 H2SO4 VН2, см3 h, см об’ємом заційних
г/л (рН) Н2 кривих

Задача 6. Визначення виходу за струмом для процесу анодного отримання

сполук VI – валентного хрому (регенерація хромової кислоти )

За певних умов солі трьохвалентного хрому можуть бути анодно окисненні до

хроматів:
2Cr3+ + 8H2O → 2CrO42- + 16H++ 6e .

Катодним процесом при цьому буде розряд йонів водню:

6H+ + 6e → 3H2

Сумарний процес електролізу може бути записаний наступним чином:

2Cr3+ + 8H2O → 2CrO42- + 10H+ + 3H2

Вихід за струмом хромової кислоти сильно залежить від матеріалу анода,

найбільш високим він буває на свинцевих анодах. По мірі утворення хроматів на
катоді буде протікати їх відновлення, тому Вс, навіть при розділенні анодного та
катодного просторів діафрагмою, залежить від концентрації CrO42- – йонів у розчині.
Тобто, вихід за струмом хромової кислоти буде залежати від кількості пропущеної
через електролізер електрики. Потрібно дослідити залежність Вс хромату від
тривалості електролізу при заданій густині струму та постійних умовах електролізу.
Електролізер для регенерації хромової кислоти являє собою склянку ємністю 750
см3, в якій розташовано перфоровану керамічну склянку ємністю приблизно 200 см3,
яка одночасно слугує катодною камерою та діафрагмою. Всередині керамічної склянки
розміщують свинцевий катод циліндричної форми. Анодом слугує перфорована
свинцева пластина (150×100 мм), яка згибається і встановлюється по зовнішній
стороні керамічної посудини.
Перед заповненням електролізера електролітом для видалення з аноду оксидів
його травлять протягом 5 хвилин в гарячій концентрованій соляній кислоті і
промивають дистильованою водою. Після такої обробки анод має блищати.
В якості електроліту використовують розчин наступного складу, г/л :

Хромові квасці – 200;

Сульфатна кислота – 45 (150 мл концентрованої кислоти на 1л розчину).

В анодний простір за допомогою мірного циліндру або мірної колби заливають

500 мл розчину, в катодний простір (керамічну посудину) – 150 мл цього ж
електроліту. Для підтримання постійної температури (60ºС) електролізер розміщують
в водяному термостаті.
При виконанні роботи використовують ті ж самі прилади і схему їх підключення,
що і в попередній задачі (рис.1.9).
Електроліз проводять в гальваностатичному режимі при постійній анодній густині
струму jа= 2∙102 А/м2 протягом 1,5 – 2 годин. Необхідну силу струму розраховують з
врахуванням того, що робочою поверхнею буде лише повернена до керамічної
посудини сторона аноду (врахувати перфорацію).
Перед початком досліду необхідно підготувати та зважити катод мідного
кулонометра.
Після вмикання струму, через кожні 20 хвилин записують покази
електровимірювальних приладів (амперметра та вольтметра) та піпеткою на 10 мл з
анодного простору відбирають проби для визначення вмісту хромової кислоти в
розчині.
Концентрацію CrO42- – йонів визначають зворотнім титруванням
перманганатометрично в надлишку солі Мора. Відібрану пробу переносять в конічну
колбу на 200 мл, додають 50 мл 0,05М розчину солі Мора (FeSO4(NH4)2SO4∙6H2O) і
титрують 0,1М розчином KMnO4 до появи незникаючого при перемішуванні рожевого
забарвлення.
Після закінчення електролізу з розчину виймають під струмом, промивають,
висушують та зважують катод мідного кулонометра. Виймають керамічну посудину,
обмивають її зовнішні стінки дистильованою водою над склянкою з аналізом.
Вимірюють об’єм розчину (аноліт та промивні води) в склянці і визначають в ньому
вміст хромової кислоти.
За результатами аналізу проб, взятих підчас електролізу та після відключення
струму, розраховують кількість продуктів електролізу, визначають виходи за струмом
хромової кислоти для кожного часу відбору проби і в кінці електролізу.
Кількість електрики, яка пройшла через електролізер до моменту відбору проб,
приймають рівною добутку струму на час, який пройшов від початку електролізу до
відбору відповідної проби. Кількість електрики, яка пройшла крізь систему протягом
всього часу електролізу, визначають за приростом маси катоду мідного кулонометра.
Результати вимірювань та розрахунків заносять у таблицю 1.8.

Таблиця 1.8
Склад електроліту:
Температура електроліту:

№ Сила Робоча Час від Об’єм Результати Вміст Кіл - ть Вихід за

п/п струму напруга початку електроліту титрування хромової пройденої струмом
досліду V, см3 Об’єм Об’єм кис-ти, електрики, Вс, %
І, А Е j , В
τ, с проби, мл KMnO4, мл екв/л А∙с

На основі отриманих даних будують графічну залежність Вс від тривалості

електролізу та обговорюють результати досліду. Розраховують питомі витрати
електрики, Вт∙год/г :

, (1.21)
де - електрохімічний еквівалент хромової кислоти, г/(А∙год); Еj – робоча напруга на
клемах електролізера (середнє з 5 – 7 вимірювань підчас електролізу).

Задача 7. Визначення виходу за струмом діоксиду свинцю

Діоксид свинцю можна отримувати анодним окисненням йонів свинцю в

нітратних електролітах:
Pb2+ + 2H2O → PbO2 + 4H+ + 2e.
На катоді при цьому протікає сумісне виділення водню і металічного свинцю. Для
попередження збіднення електроліту за йонами свинцю за рахунок катодної реакції, в
електроліт вводять нітрат міді:
Cu2+ +2e → Cu.
Сумарну реакцію електролізу можна представити наступною реакцією:

Pb(NO3)2 + Cu(NO3)2→ PbO2 +Cu + 4HNO3

Визначають Вс діоксиду свинцю з нітратних електролітів при анодній густині струму
jа= 4∙102 А/м2.
Електроліз проводять в прямокутній склянці ємністю 250 см3. Мідні катоди
розташовують біля торцевих стінок склянки. Анодом слугує нікелева пластина, яку
завішують посередині ванни між катодами. При виконанні роботи використовують
аналогічні описаним раніше прилади та схему їх підключення (рис.1.9). Електролітом
слугує розчин наступного складу, г/л :

Нітрат свинцю – 300

Нітрат міді – 70
Нітрат амонію – 40
п – толуолсульфамід – 1,5
 Силу струму при електролізі визначають виходячи з анодної густини струму 4∙102
А/м2 з врахуванням двохсторонньої роботи аноду.
Перед початком роботи анод знежирюють віденським вапном, промивають
водою, протравлюють протягом кількох секунд в нітратній кислоті (1:1) кімнатної
температури, промивають дистильованою водою та висушують фільтрувальним
папером.
Підготовлений до роботи нікелевий анод та катод мідного кулонометра зважують
на аналітичних терезах.
Для попередження розчинення нікелевого аноду в досліджуваному електроліті
його завантажують у розчин під струмом. Електроліз ведуть при кімнатній
температурі протягом 1 години.
Після закінчення електролізу виймають з розчинів анод з осадженим на нього
діоксидом свинцю та катод мідного кулонометра, промивають їх водою та висушують
в сушильній шафі при температурі не вище за 60ºС, зважують на аналітичних терезах.
За кількістю осадженого діоксиду свинцю розраховують його вихід за струмом. Дані
досліду заносять у таблицю 1.9.
Таблиця 1.9

Склад електроліту:
Температура:
Анодна густина струму:
Час Сила Робоча Приріст маси Приріст Вихід за Питомі витрати
досліду струму напруга катода маси анода струмом електрики W,
τ, с І, А Еj, В кулонометра електролі- Вс, % Вт∙год/г :
∆mк , г зера ∆mа , г

1.3 ПИТАННЯ ДЛЯ ДОПУСКУ ДЛЯ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1. Які явища спостерігаються в електрохімічній системі при проходженні через неї

електричного струму?
2. Чим відрізняються нерівноважні електрохімічні системи від рівноважних?
3. Сформулюйте І закон Фарадея.
4. Сформулюйте ІІ закон Фарадея.
5. Що таке електрохімічний еквівалент, як він визначається?
6. Охарактеризуйте можливі випадки відхилень від законів Фарадея.
7. Що таке вихід за струмом, способи його визначення. Чи може вихід за струмом
перевищувати 100%?
8. Сила та густина струму як характеристики швидкості електрохімічних процесів.
9. Як можна виміряти кількість електрики, яка пройшла через електрохімічний
ланцюг?
10. Які електрохімічні системи можуть бути використанні в кулонометрах?
11. Основні типи кулонометрів, коротко охарактеризуйте їх.
12. Чим визначається точність вимірювання кількості електрики ваговими
кулонометрами? Пояснити вибір верхньої та нижньої границь припустимих
густин струму.
13. Чому розділяють анодний та катодний простори срібного вагового кулонометра?
Для чого слід обирати срібний анод якомога більших розмірів?
14. Для чого в склад електроліту для мідного кулонометра вводять етанол, а
свіжоосаджену мідь катода кулонометра ополіскують спиртом?
15. Чому катод мідного кулонометра рекомендується завантажувати в електроліт
безпосередньо перед початком вимірів?
16. Чим пояснюється розташування срібного аноду в кулонометрі Кістяковського
(потовщена частина аноду повернена до платинового катоду)?
17. З якою метою катодний простір над розчином нітрату калію в кулонометрі
Кістяковського заповнюють розчином нітратної кислоти?
18. Титраційні кулонометри, їх переваги над ваговими кулонометрами. В яких
випадках вони використовуються?
19. Охарактеризуйте різні конструкції газових кулонометрів. В яких випадках зручно
їх використовувати?
20. Для чого можна використовувати ртутний об’ємний кулонометр?
21. Як можна визначити електрохімічний еквівалент водню?
22. Як влаштований гідразинсульфатний кулонометр? Його використання, переваги
над воднево – оксигенним газовим кулонометром?
23. Чому вихід за струмом цинку при його виділенні з кислих розчинів залежить від
складу електроліту та густини струму?
24. Чому при регенерації хромової кислоти анодний та катодний простори
електролізера розділяють керамічною діафрагмою?
25. Навіщо при отриманні діоксиду свинцю анодним окисненням йонів свинцю з
нітратних електролітів в електроліт вводять нітрат міді, нітрат амонію та п–
толуолсульфамід ?
26. Які дані необхідні для розрахунку Вс діоксиду свинцю при його отриманні
електролізом з нітратних електролітів?
27. Як оцінити питомі витрати електроенергії, яка витрачається на отримання
діоксиду свинцю електролізом розчинів нітратів?

Лабораторна робота №2 ««ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМОДИНАМІЧНИХ

ХАРАКТЕРИСТИК ЕЛЕКТРОХІМІЧНИХ СИСТЕМ »
»

Мета роботи: Дослідження залежності електрорушійної сили (ЕРС)

оборотних електрохімічних систем від температури.
 Електрохімічна визначення ізобарного потенціалу (ΔG),
ентальпії (ΔН) і ентропії (ΔS) реакції.

2.1 ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

При роботі гальванічного елемента, наприклад, елемента Якобі-Даніеля Zn /

ZnSO4 //CuSO4 /Cu на негативному електроді протікає процес окиснення Zn до Zn2+
іонів, а на позитивному електроді іони Cu2+ відновлюються до металу (Cu). Сумарна
струмоутворююча реакція в елементі:
Zn + CuSO4 ↔ Cu + ZnSO4

ЕРС такого гальванічного елемента становить

де z – число електронів, які беруть участь у реакції, R – газова стала, F – число

Фарадея, Т – температура, °К, Е° – стандартна ЕРС (різниця стандартних
електродних потенціалів), a – активність відповідного іона.
Величина ∆Е для оборотної електрохімічної реакції є мірою зміни ізобарного
потенціалу реакції ΔG. Максимальна робота Amax, виконена елементом при постійному
тиску і температурі, дорівнює зміні ізобарного потенціалу:
, Дж/моль, (2.1)

або для стандартних умов , (2.2)

де Kp – константа рівноваги реакції, що протікає в електрохімічному системі. Якщо у

досліджуваній системі співвідношення активностей іонів, наприклад, складає

, то виміряна величина ЕРС дорівнює ∆ .

Вимірявши ЕРС електрохімічної системи при різних температурах, можна

визначити температурний коефіцієнт ЕРС – і розрахувати зміну ентропії

системи , або в стандартних умовах , а також за

рівнянням Гіббса-Гельмгольца зміну ентальпії (теплового ефекту) реакції:

або в стандартних умовах .

2.2 МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ

2.2.1 Прилади, обладнання та реактиви

Комірки для складання гальванічних елементів

Катодний вольтметр
Термостат з контактним термометром
Контрольний ртутний термометр
Склянки, піпетки, розчини, амальгамовані електроди, мідні електроди.

2.2Алгоритм виконання роботи

Для визначення термодинамічних характеристик електрохімічних систем

досліджують температурні залежності ЕРС наведених нижче гальванічних елементів:
Елемент Якобі-Даніеля Zn / ZnSO4 //CuSO4 /Cu
Мідно-свинцевий елемент Pb / PbAc //CuAc / Cu
Елемент Вестона Cd (Hg) /CdSO4 //Hg2SO4 /Hg
Ртутно-срібний елемент Ag, AgCl / HCl // Hg2Cl2, Hg
Срібно-цинкові елементи Zn / KOH/ AgO
Zn/ ZnCl2 / AgCl, Ag
Срібно-свинцевий елемент Pb / PbCl2 / AgCl, Ag
Елемент Кларка Zn / ZnSO4 // Hg2SO4 /Hg
 Схема складання перших двох гальванічних елементів з напівелементів наведена
на рис.2.1. Посудини напівелементів I і II та склянки (1 і 2 ) на три чверті об'єму
заповнюються насиченими розчинами солей відповідних металів. Для елімінування
нерівноважного дифузійного потенціалу, що виникає при наявності рідинної границі, і
пов'язаної з ним похибки в обчисленнях термодинамічних величин, з'єднання
напівелементів здійснюється електролітичними ключами (4) і (5) через проміжну
склянку (3) заповнену насиченим розчином KCl.

Рис. 2.1. Влаштування елемента Якобі – Даніеля

Схема влаштування елементу Вестона зображена на рис.2.2. Решта елементів

можуть бути складені або з напівелементів, носики яких занурюються в склянку з
загальним електролітом, або ж, як і елемент Вестона в Н – образних посудинах.

Рис.2.2. Влаштування елемента Вестона

 Перед складанням гальванічних елементів мідні електроди зачищають
наждачним папером №1, протравлюють 2 – 3 секунди в розведеній (1:4) нітратній
кислоті, промивають дистильованою водою і електролітично покривають тонким
шаром міді із сірчанокислого електроліту при густині струму 2 – 10 мА/см 2 протягом 1
години. З метою підвищення стійкості потенціалу цинковий та свинцевий електроди
після зачищення наждачним папером амальгамують, занурюючи їх на декілька секунд
в 5% розчин закису ртуті, а потім в чисту, марки P-1, ртуть. Крапельки ртуті на
поверхні електрода розтирають фільтрувальним папером до рівномірного покриття
поверхні електрода амальгамою. Підготовлені до роботи гальванічні елементи
розміщують в термостаті таким чином, щоб розчини в напівелементах і в проміжних
посудинах знаходилися не вище термостатуючої рідини (води). При підготовці
термостата (рис.2.3) до роботи необхідно стежити за тим, щоб металевий чохол
нагрівача (1) був повністю вкритий водою. Регулювання температури здійснюється за
допомогою реле (2), підключеного до нагрівача та контактного термометра (3).
Обертанням підковоподібного магніту (4) контактного термометра встановлюють
необхідне для заданої температури положення дротяного контакту (5). При замиканні
цього контакту ртутним стовпчиком термометра відбувається розмикання контактів
реле та відключення електронагрівача.

а) б)
 Рис.2.3. Схематичне влаштування термостата (а) та контактного термометра (б)

ЕРС гальванічних елементів вимірюють при 5 – 7 значеннях температури,

відмічених за термометром (6), в інтервалі 20 – 60°С через кожні 6 – 7 градусів. Перед
вимірюванням ЕРС елементи витримують при кожній температурі не менше 25 – 30
хвилин. Повторні вимірювання через 5 – 6 хв. повинні дати співпадаючі до 0,001 В
значення ЕРС. Вимірювання проводять за допомогою електронного вольтметра.
На підставі отриманих даних будують графіки залежності Е=(Т). Обчислення
температурних коефіцієнтів ЕРС проводять за формулою

(2.3)
підставляючи відповідні значення Е для двох ближніх температур Т1 та Т2 у
всьому інтервалі досліджених температур, або з графіка Е=(T) за нахилом
прямолінійної ділянки залежності : tg α = dE /dT.
Користуючись експериментальними даними, для кожного з елементів
розраховують зміни термодинамічних функцій G, H,S і порівнюють їх зі
стандартними значеннями G, H,S, визначеними на підставі табличних
даних. Обчисливши за значенням G величину стандартної ЕРС, визначають
константу рівноваги даної електрохімічної реакції Кр.
Наприклад, для окисно – ртутного елемента Zn | К0Н | НgО проведені на підставі
табличних даних розрахунки для струмоутворюючої реакції
Zn + НgО = ZnO + Нg

G°=G° Z n o +G° H g -G° Z n -G° H g O = -76,05+0-0 – (- 1 3,99) = -62,06 ккал/моль

H°=H° Z n o +H° H g -H° Z n -H° H g O = -83,17+0-0-/-21,б8/= - 61,49 ккал/моль

добре співпадають зі значеннями G е та H е знайденими на підставі

експериментально отриманих для температури Т = 25 ° С величин Е = -1,353 В і

dE/dT = 4∙10-5 В/град.

G е = - 0,239 zFЕ = -2∙0,239∙96500 ∙1,353 = - 62,4 ккал/моль,

H е = -0,239zF(E–T∙dE/dT )= - 0,239∙2∙96500 /1,353-298∙4∙10-5/= - 6l,85 ккал/моль,
що підтверджує правильність написання реакції струмоутворюючого процесу.
Константа рівноваги цієї реакції: lgKp = - zFE°/RT= - 2∙1.348/0.059= - 45.7.
Kp=46.3=2∙10-46.
З термодинамічних даних Е°= - 62,06 / 2,9650∙0,239 = 1,348 В.

Экспериментальні дані та результати розрахунків зводять в таблицю 2.1.

Таблиця 2.1.

ЕРС, В dE/dT
струмоутворююча
Електрохіміч

Сумарна
на система

Розраховане

за Т
реакція

H(-Qp)
Виміряне

графіком
№
Т,К

За
п/п

G

S
2.3 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ДОПУСКУ ДО ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1. Дати визначення понять «електрохімічна система» та «гальванічний елемент»?

2. Термодинамічні характеристики системи і їх залежність від температури?
3. Дати визначення «ендотермічній» та «екзотермічній» реакціям?
4. Що таке температурний коефіцієнт?
5. Поняття ЕРС та «вільної енергії» електрохімічної системи?
6. Для чого використовують метод амальгамування електродів?
7. Влаштування гальванічного елемента?
8. Схема установки для вимірювання термодинамічних характеристик системи?
9. Залежність термодинамічного коефіцієнта від типу реакції, що перебігає в
гальванічному елементі?
 3 ЗМІСТ ЗВІТУ

При оформленні протоколів лабораторних робіт студенти мають дотримуватись

чіткої послідовності написання та формування звіту про виконану роботу.
Послідовність має бути наступною:
- титульний аркуш;
- короткі теоретичні відомості в яких наведено лабораторне приладдя та робочі
схеми, основні формули розрахунків;
- завдання;
- лабораторна схема вимірювання, яка використовується в даній лабораторній
роботі для проведення вимірювань відповідно до отриманого завдання;
- результати експериментальних вимірювань зведені до таблиць наведеного зразка;
- графічне відображення отриманих даних виконане на міліметровому папері у
відповідному масштабі;
- результати розрахунків та похибки отриманих експериментальних даних;
- висновки;
- перелік використаних літературних джерел.
 4 ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОНАННІ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ

При виконанні лабораторної роботи необхідно дотримуватись загальних правил

техніки безпеки у хімічних лабораторіях.

4.1. Загальні положення.

Інструкція поширюється на роботи студентів в хімічних лабораторіях «КПІ ім.
Ігоря Сікорського».
При виконанні робіт студентами джерелом небезпеки є:
Хімічні речовини, що можуть викликати отруєння, опіки.
Скляний посуд може стати причиною травми.
Природний газ, може викликати отруєння та опіки.
Електричне обладнання може призвести до враження електричним струмом.

4.2. Вимоги безпеки перед початком роботи.

Навести порядок на робочому місці. Перевірити наявність та робочий стан:
- спецодягу (халат, гумові рукавиці);
- засобів індивідуального захисту (маска, окуляри);
- засобів гасіння пожежі (вогнегасник, азбестова ковдра, пісок);
- роботу вентиляції; освітлення.

4.3. Вимоги безпеки під час роботи.

Студент повинен виконувати тільки роботи, лише згідно з учбовим планом за
методичним посібниками і приступати до виконання завдання тільки після дозволу
викладача.
При виконанні завдання користуватися посудом, приладами і реактивами, які
запропонував викладач. Брати посуд, реактиви з інших столів -забороняється.
Хімічні речовини для досліду слід брати в кількостях, які вказані в методичних
вказівках з проведення досліду, або за вказівкою викладача.
 Перед тим, як взяти реактив,необхідно уважно прочитати етикетку на склянці,
щоб запобігти помилці, яка може призвести до небажаних наслідків. Не відволікайтесь
самі і не відволікайте інших від роботи сторонніми розмовами.
Не беріть речовини руками; використовуйте для цього фарфорові ложечки,
совочки, шпателі.
Насипайте чи наливайте хімічні речовини у витяжній шафі над декою. Не
всипайте (не вливайте) реактив, що залишився туди, звідки його брали
Не куштуйте реактиви на смак, оскільки будь-який з них може викликати
отруєння.
Щоб визначити запах реактиву, не нахиляйтесь над склянкою і не вдихайте
сильно пари чи газ. Для цього треба легким рухом долоні над горлом склянки
направити пари чи газ до носу і вдихнути дуже обережно.
Всі роботи, зв'язані з виділенням парів та газів, проводьте у витяжній шафі.
При нагріванні рідин тримайте посуд (колбу, пробірку) отвором від себе і не
направляйте їх на сусіда.
Під час досліду не заглядайте в посуд чи пробірку зверху, оскільки може статись
викид продуктів реакції. Обережно без різких рухів знімайте колби і стакани з
нагрівальних приладів, захистивши руки рушником. Великі стакани переносьте двома
руками, щоб великий і вказівний пальці спирались на бортик стакану.
Склянку з гарячою рідиною не закривайте щільно пробкою, до тих пір поки вона
не охолоне.
Нагріваючи рідину не залишайте її без нагляду,навіть на короткий термін.
При розбавленні концентрованих кислот водою обережно приливайте
кислоту у воду, а не навпаки!
При цьому користуйтесь термостійким або фарфоровим посудом. Тонкий
термостійкий посуд має характерний знак.
Щоб запобігти опіку ротової порожнини не втягуйте розчини кислот та лугів в
піпетку ротом. Користуйтесь піпетками з уловлювачем, або виконуйте всмоктування
гумовою грушею.
 При роботах з концентрованими кислотами та лугами слід користуватись
гумовими рукавицями та захисними окулярами. Розчинення лугів виконуйте у
фарфоровому посуді, додаючи воду маленькими порціями, при постійному
перемішуванні. Кусочки лугів беріть тільки пінцетом чи щипцями.
Не виливайте в раковини залишки кислот, лугів та інших реактивів, а зливайте їх
у спеціально приготовані і підписані склянки.
Роботу з органічними розчинниками виконуйте у витяжній шафі.
Посуд, в якому мають виконуватися досліди з органічними розчинниками,
повинен бути чистим та сухим.
Нагрівання легкозаймистих речовин виконуйте тільки на водяній чи повітряній
банях.
Перед початком роботи з легкозаймистими речовинами, загасіть всі пальники та
вимкніть електричні обігрівачі, що знаходяться поблизу.
При роботі з розчинниками, пов'язаною з нагріванням, не залишайте робоче
місце без нагляду.
Правильно користуйтесь витяжною шафою. Для цього:
• створки витяжної шафи під час роботи тримайте максимально зачиненими
(опущеними), з невеликим зазором для тяги;
• відкривайте створки тільки на час обслуговування встановлених у витяжну
шафу приладів;
• підняті створки витяжної шафи закріпляйте за допомогою
вмонтованих пристроїв.
Правильно користуйтесь газовим пальником :
• піднесіть запалений сірник до верхнього отвору пальника і відкрийте газовий
кран;
• слідкуйте за тим, щоб полум'я було синьо-фіолетовим;
• в усіх випадках не залишайте включені газові пальники без нагляду;
• після закінчення роботи вимкніть газовий кран. Правильно ведіть нагрівання
речовин у пробірці:
 • нагрівайте дуже обережно;
.• грійте пробірку над полум'ям пальника, а потім нагрівання ведіть у верхній
частині полум'я, не торкаючись дном пробірки кінця газового пальника.
Дотримуйтесь правил особистої гігієни:
• під час роботи в хімічній лабораторії не пийте воду і не приймайте їжі;
• після закінчення роботи ретельно вимийте руки.
Якщо робочий стан приладів чи установок викликає підозру або ви помітили,
тріщини на посуді, негайно припиніть роботу і повідомте про це викладача.

4.4. Вимоги безпеки після закінчення роботи.

4.4.1. Прибрати робоче місце.
4.4.2. Вимкнути обладнання.
4.4.3. Спочатку електричні прилади, а потім газ, воду.
4.4.4. Витяжну вентиляцію вимкнути через 30 хвилин після закінчення роботи.
4.4.5. Зняти спецодяг та засоби захисту.
4.4.6 Вимити руки.

4.5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

Зупинити роботу в усіх випадках виникнення аварійних ситуацій, пов'язаних з
відключенням приточно-витяжної вентиляції, загоряннях, отруєннях, опіках.
Сповістити керівника робіт.
В разі травм викликати медичну допомогу (тел. 103).
При аваріях, пов'язаних з загоранням: загасити вогонь піском, вогнегасником,
азбестовою ковдрою.
У разі потреби, викликати пожежних (тел.101), аварійну газу (тел. 104).

4.6. Особливі вимоги щодо виконання лабораторної роботи

Із врахуванням того, що літієві джерела є досить потужні та безпечні при
використанні за відсутності електролітів необхідно прийняти заходи щодо
неможливості потрапляння електроліту як на акумулятор так і на робочий стіл чи руки
студентів.
Перед увімкненням схеми (замиканням розрядного кола) ОБОВ’ЯЗКОВО
показати зібране коло викладачу або інженерному персоналу.
Слід уникати можливого закорочування виводів досліджуваного акумулятора.
 ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.   Антропов Л.І. Теоретична електрохімія, - К.: Либідь, 1993, 544 с. 
2.  Антропов Л.И. Теоретическая электрохимия, - М.: Высшая школа,1984, 519 с. 
3.   Дамаскин Б.Б., Петрий О.А.  Электрохимия, - М.: Высшая школа, 1987, 295с.
4..   Кукоз Ф.И. Сборник задач по теоретической электрохимии, ~ М.: Высшая школа,
1989, 
5.   Вржосек Г.Г., Вржосек НИ., Чвирук В.П. Методические указания к
самостоятельному изучению курса "Теоретическая электрохимия, часть ІІ", - К.: КПИ,
1990, 67с.
6.   Вржосек Г.Г., Вржосек Н.И., Антропов Л.И. Методические указания к выполнению
лабораторных работ по теоретической электрохимии, -Киев,: КПИ, 1980, 45с. 
7.    Вржосек Г.Г., Вржосек Н.И Фатеев Ю.Ф., Чвирук В.П. Методические указания к
лабораторным работам по курсу "Теоретическая электрохимия" -К.:КПИ,1993, 80 с. 
9.   Краткий справочник физико-химических величин / Под ред. К.П. Мищенко и А. А.
Равделя, Л.: Химия, 1974,20с.
10. Лукомский Ю.Я. Физико-химические основы электрохимии // .Я.Лукомский,
Ю.Д. Гамбург – Долгопрудный: ИД «Интеллект» . - 2008. - 424 с.
11. Дамаскин Б.Б. Электрохимия: Учеб // Б.Б. Дамаскин, О.А.Петрий, Г.А. Цирлина–
М.: Химия, КолосС, 2006. – 672 с.
12. Дикусар А.И. Основы электрохимии и электрохимических технологий: Учеб.
Пособие // А.И.Дикусар, Ж.И. Бабанова, С.П. Ющенко – Тирасполь: Изд – во ун-та,
2005. – 187 с.
13. Егер Э. Методы измерения в электрохимии. / Под ред. Э.Егера и А.Залкинда. –
Т.2, М.: Мир. - 1977. – 476 с.
 ДОДАТОК 1

ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧ

Задача № 1.

Яка маса міді виділиться на катоді за 40хвилин електролізу розчину CuSO4 

струмом силою 2 А

Розв'язок.
За І законом Фарадея маса міді, що виділилася на катоді становить

Задача № 2.

При рафінуванні міді струмом 55А протягом 10 годин на катоді виділяється 630 г
металу. Визначити вихід міді за струмом.

Розв'язок.

Вихід міді за струмом розрахуємо за формулою

Задача № 3.

Знаючи електрохімічний еквівалент срібла keAg=1,12·10-6 кг/Кл , розрахувати

електрохімічний еквівалент золота за умови одновалентності металів (zAg= zAu=1).
 Розв'язок.

Знаючи молярні маси металів МAg=108·103 кг/моль та МAu=197·103 кг/моль

запишемо значення їх електрохімічних еквівалентів

тоді

Звідки електрохімічний еквівалент золота дорівнює:

Задача № 4.

Електролізом отримано 100 мг міді. Скільки срібла можна отримати, якщо через
відповідний електроліт пройде така сама кількість електрики?

Розв'язок.
При електролізі водних розчинів відповідних солей металів на катодах
електролізерів перебігатимуть наступні реакції
Cu2+ + 2е → Cu
та Ag++ e → Ag

Відповідно до другого закону Фарадея

тоді вага срібла, що виділиться на катоді становить

 Задача № 5.

На сталеві деталі, нанесли мідне покриття із сірчанокислого електроліту,

використовуючи струм змінної полярності. При цьому катодний період складав
τк=10сек при густині струму jк = 8 А/дм2 , анодний – 2сек при jа = 4 А/дм2. Катодний
вихід міді за струмом склав 98,8%.
Розрахувати тривалість електролізу для отримання мідного покриття товщиною δ
=20 мкм.

Розв'язок.
Середня катодна густина струму

Тривалість процесу міднення

Задача № 6.

В лабораторну схему послідовно включено нікелевий електролізер і мідний

кулонометр. При нанесенні нікелевого покриття на деталь з робочою поверхнею
1,72дм2 протягом 35 хвилин, її вага збільшилась на 2,4 грами, а приріст маси мідного
катода склав 2,8 грама.
Розрахувати середню товщину і вихід за струмом нікелевого покриття.

Розв'язок.
 Середня товщина нікелевого покриття становить

Кількість електрики, яка пройшла через електричний ланцюг, розрахуємо

виходячи з приросту маси мідного катоду

Тоді вихід за струмом для процесу нікелювання

Задача № 7.

З хлорного електролізера диафрагмового типу з навантаженням І = 20кА за

добу (τ = 24 години) отримано V = 4860 л електролітичного лугу, який містить 140 г/л
NaOH.
Розрахувати вихід лугу за струмом.

Розв'язок. Реакція сумарного електрохімічного процесу в ванні

NaCl + H2O → NaOH+ 1/2H2 + 1/2Cl2
Тоді, електрохімічний еквівалент NaOH дорівнює

Теоретична кількість NaOH, яка повинна утворитися в ванні за час електролізу

.
Фактична маса отриманного NaOH
 .

Вихід за струмом лугу становить

3%

Задача № 8.

Навантаження на ванну для електролізу воду, яка складається з 200 послідовно

з’єднаних комірок, становить 12кА. Чистота отриманих водню рН2 = 99,99% і

кисню рО2 = 99,6 % . Вихід за струмом становить 97%.

Розрахувати об’єми насичених водяними парами газів, отриманих з ванни за 1
годину роботи при тиску 760 мм.рт.ст і температурі 20ºС.

Розв'язок. Реакція сумарного електрохімічного процесу в ванні

H2O → H2 + ½ О2
Тоді, розраховуємо електрохімічні еквіваленти для продуктів електролізу :

Об'єм водню, отриманого за 1 годину роботи електролізера за нормальних умов:

Об'єм вологого водню в реальних умовах

 де Р – тиск, мм.рт.ст , ω=17,5 мм.рт.ст – парціальний тиск насиченої водяної пари
при 20ºС.
Об'єм кисню, отриманого за одну годину роботи електролізера за нормальних
умов:

Об'єм вологого кисню в реальних умовах

ДОДАТОК 2
Таблиця 1. Фундаментальні фізико-хімічні сталі
Назва величини Позначення Рівняння Значення величини
Швидкість світла у вакуумі с — 2,99792458·108 м/с
Прискорення вільного
g − 9,80665 м/с2
падіння
Гравітаційна стала G − 6,6720·1011 Н м2/кг2
4π·10–7 Гн/м = 1,2566370614·10–
Магнітна стала µ0 − 6
 Гн/м
Електрична стала ε0 - 8,85418782·10-12 Ф/м
Стала Планка h − 6,626176·10–34 Дж·c
Елементарний електричний
e − 1,6021892·10–19 Кл
заряд
9,109534·10–31 кг =
Маса спокою електрона me −
5,4858026104 а.о.м.
0,5110034 МеВ = 8,18724110–
Енергія спокою електрона − meс2 14
 Дж
Атомна одиниця маси а.о.м. m(12C)/12 1,6605655·10–27 кг
Число Авогадро NA − 6,022045·1023 моль-1
Число Фарадея F NAe 9,648456·104 Кл/моль
Стала Больцмана k − 1,380662·10–23 Дж/К
Універсальна газова стала R kNA 8,31441 Дж/(моль·К)
Молярний об’єм ідеального
газу за нормальних умов
Vн RT/p 22,41383·103 м3/моль
(Т = 273,15 К, Р =
101325 Па)
Радіус електрона re − 2,817938·10–15 м
Магнітний момент
µe − 9,284777·10–24 Дж/Тл
електрона
2π5k4
Стала Стефана − Больцмана σ ————— 5,67032·108 Вт/(м2 К4)
15h3c2
Атмосфера нормальна − − 101325 Па
Потрійна точка води − − 273,16 К
Таблиця 2. Префікси для позначення похідних одиниць метричних
систем, кратних і часткових головній одиниці
Префікс Множни Скорочене позначення Префікс Множни Скорочене
 позначення
к к
укр. міжнар. укр. міжнар.
дека 10 да| da деци 10–1 д d
гекто 102 г h санти 10–2 с с
кіло 103 до до мілі 10–3 м m
мега 106 М M мікро 10–6 мк| µ
гіга 109 Г G нано 10–9 н n
тера 1012 Т T піко 10–12 п p
пета 1015 П P фемто 10–15 ф f
екса 1018 Е E атто 10–18 а а

Таблиця 3. Одиниці молекулярної фізики

Позначення
одиниці Розмірність
Величина Символ
у СІ
укр. міжнар.

Молярна маса M кг/моль kg/mol кг/моль

Молярний об’єм Vm м3/моль m3/mol м3/моль

Об’ємна концентрація n м-3 m−3 м-3

Масова концентрація речовини ρ кг/м3 kg/m3 кг/м3

Молярна концентрація речовини с моль/м3 mol/m3 моль/м3

Моляльність b, m моль/кг mol/kg моль/кг

Густина ρ кг/м3 kg/m3 кг/м3

Коефіцієнт дифузії D м2/с m2/s м2/с

Коефіцієнт внутрішнього тертя

η Па·с Pa·s кг/(м·с)
(коефіцієнт в’язкості)

Таблиця 4. Теплові одиниці

 Позначення одиниці
Величина Символ Розмірність у СІ
укр. міжнар.

Температура T К K К

Температура за Цельсієм t, θ °С °С| °С|

Градієнт температури dT/dx К/м K/m К/м

Теплота, кількість теплоти Q Дж J м2·кг/с2

Коефіцієнт теплопровідності κ Вт/(м·К) W/(m·K) м·кг/(с3·К)

Коефіцієнти тепловіддачі
K Вт/(м2·К) W/(m2·K) кг/(с3·К)
і теплопередачі

Термічний опір R К/Вт K/W К с3/(м2·кг)

Теплоємність С Дж/К J/K м2·кг/(с2·К)

Питома (масова) теплоємність с Дж/(кг·К) J/(kg·K) м2/(с2·К)

Молярна теплоємність Сμ Дж/(моль·К) J/(mol·K) м2·кг/(с2·К·моль)

Питома теплоємність
CV Дж/(кг·К) J/(kg·K) м2/(с2·К)
при сталому об’ємі

Ентропія S Дж/К J/K м2·кг/(с2·К)

Енергія E Дж J м2·кг/с2

Внутрішня енергія U Дж J м2·кг/с2

Ентальпія H Дж J м2·кг/с2

Вільна енергія Гельмгольца F Дж J м2·кг/с2

Вільна енергія Гіббса G Дж J м2·кг/с2

Хімічний потенціал µ Дж/моль J/mol м2·кг/(с2·моль)

Електрохімічний потенціал µ~ Дж/моль J/mol м2·кг/(с2·моль)

Таблиця 5. Електричні і магнітні одиниці

 Позначення одиниці Розмірніст
Величина Символ
укр. міжнар. ь у СІ

Електричний заряд q Кл C А·с

Лінійна густина заряду τ Кл/м C/m А·с/м

Поверхнева густина заряду σ Кл/м2 C/m2 А·с/м2

Об’ємна густина заряду ρ Кл/м3 C/m3 А·с/м3

Напруженість електричного поля E В/м V/m м·кг/(А·с3)

Електрична індукція D Кл/м2 C/m2 А·с/м2

Електрична стала ε0 Ф/м F/m А2·с4/(м3·кг)

Абсолютна діелектрична
εа, ε Ф/м F/m А2·с4/(м3·кг)
проникність

Відносна діелектрична
ε, εr 1 1 1
проникність

Потік електричної індукції Ψ Кл C А·с

Електричний потенціал φ В V м2·кг/(А·с3)

Напруга, різниця потенціалів U, ∆φ В V м2·кг/(А·с3)

Електрорушійна сила (ЕРС) ε В V м2·кг/(А·с3)

Електроємність C Ф F А2·с4/(м2·кг)

Електричний дипольний момент p Кл·м C·m А·с·м

Вектор поляризації
P Кл/м2 C/m2 А·с/м2
(поляризованість)

Діелектрична сприйнятливість χ 1 1 1

Сила струму I А А А

Густина струму J А/м2 A/m2 А/м2

Електричний опір R Ом Ω м2·κг/(А2·ρ3)

Електрична провідність σ См S А2·с3/(м2·кг)

Питомий електричний опір ρ Ом·м Ω·m м3·κг/(А2·с3)

Питома електрична провідність γ, σ См/м S/m А2·с3/(м3·кг)

Рухливість іонів b м2/В·с m2/(V·s) А·с2/кг

Напруженість магнітного поля H А/м A/m А/м

Магнітна стала µ0 Гн/м H/m м·кг/(А2·с2)

Абсолютна магнітна проникність µа,µ Гн/м H/m м·кг/(А2·с2)

Відносна магнітна проникність µ, µr 1 1 1

Магнітна індукція B Тл T кг/(А·с2)

Магнітний потік Φ Вб Wb м2·кг/(А·с2)

Магнітний момент pm А·м2 A·m2 А·м2

Вектор інтенсивності
M А/м A/m А/м
намагнічення (намагніченість)

Індуктивність і взаємна
L Гн H м2·кг/(А2·с2)
індуктивність

Магнітна сприйнятливість κ, χ 1 1 1

Магніторушійна сила F А A А

Магнітний опір Rm А/Вб A/Wb А2·с2/(м2·кг)

Ємнісний опір XC Ом Ω м2·κг/(А2·с3)

Індуктивний опір XL Ом Ω м2·κг/(А2·с3)

Імпеданс, повний електричний

Z Ом Ω м2·κг/(А2·с3)
опір

Добротність Q 1 1 1

Об’ємна густина енергії

w Дж/м3 J/m3 кг/(м·с2)
електромагнітного поля

Вектор Пойнтинга I, S Вт/м2 W/m2 кг/с3

Таблиця 6. Позасистемні одиниці, їх зв’язок з одиницями СІ

Одиниці вимірювання
Найменування
Позначення
величини Найменування Співвідношення з одиницею СІ
укр. міжнар.
мікрон мк µ 1 мк = 10–6 м
Довжина
ангстрем Å Å 1 Å = 10–10 м
тонна т t 1 т = 103 кг
центнер ц q 1 ц = 100 кг
Маса
атомна одиниця
а.о.м. u 1 а.о.м. = 1,66·10–7 кг
маси
хвилина хв min 1 хв = 60 с
Час година год h 1 год = 3600 с
доба доба d 1 доба = 86 400 с
Об’єм літр л L (l) 1 л = 10–3 м3
кілограм-сила кгс kgf 1 кгс=9,81 Н
Сила (вага)
тонна-сила тс Tf, tf 1 тс=9,81·103 H
Робота ват-год Вт-год Wh 1 Вт-год = 3,6·103 Дж
Енергія електрон-вольт еВ eV 1 еВ = 1,60·10–19 Дж
Теплота калорія кал cal 1 кал = 4,19 Дж
Потужність кінська сила к. с. h. р. 1 к. с. = 735,5 Вт
бар бар bar 1 бар = 105 Па
міліметр
мм
ртутного mm Hg 1 мм рт.ст. = 133,3224 Па
рт. ст.
стовпчика
Тиск міліметр
мм вод.
водяного mm H2O 1 мм вод. ст. = 9,81 Па
ст.
стовпчика
стандартна
атм atm 1 атм = 1,01325·105 Па
атмосфера
 Таблиця 7. Похідні одиниці СІ, що мають власні найменування

Одиниця Вираження похідної одиниці

Величина Позначення через основні

через інші
Найменування та додаткові
укр. міжнар. одиниці СІ
одиниці СІ
Частота герц Гц Hz – с–1
Сила, вага ньютон Н N м·кг·с-2 м·кг·с-2
Тиск, механічне
напруженя, модуль паскаль Па Ра Н/м2 м–1·кг·с–2
пружності
Енергія, робота,
джоуль Дж J Н·м м2·кг·с–2
кількість теплоти
Потужність, потік
ват Вт W Дж/с м2·кг·с–3
енергії
Електричний заряд кулон Кл C А·с А·с
Електрична
напруга,
електричний
вольт В V Вт/А м2·кг·с–3·А–1
потенціал,
електрорушійна
сила
Електрична ємність фарада Ф F Кл/В м–2·кг–1·с4·А2
Електричний опір ом Ом Ω В/А м2·кг·с–3·А–2
Електрична
сименс См S Ом-1 м–2·кг–1·с3·А2
провідність
Магнітний потік,
потік магнітної вебер Вб Wb В·с м2·кг·с–2·А–1
індукції
Магнітна індукція,
густина магнітного тесла Тл T Вб/м2 кг·с–2·А–1
потоку
Індуктивність генрі Гн H Вб/А м2·кг·с–2·А–2