МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ
імені ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ
ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ

ЗБІРНИК ЗАДАЧ

Рекомендовано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського

як навчальний посібник для здобувачів ступеня бакалавра за спеціальністю
141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»

Київ
КПІ ім. Ігоря Сікорського
2020
Теоретичні основи електротехніки: Збірник задач [Електронний ресурс]: навч.
посіб. для студ. спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та
електромеханіка»/ КПІ ім. Ігоря Сікорського; уклад.: І. Н. Намацалюк, Ю. В.
Перетятко. – Електронні текстові дані (1 файл: 3,07 МБ). – Київ : КПІ ім. Ігоря
Сікорського, 2020. – 112 с.

Гриф надано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського (протокол № 10 від 18.06.2020 р.)
за поданням Вченої ради факультету електроенерготехніки та автоматики (протокол № 9 від
04. 06 .2020 р.)

Електронне мережне навчальне видання

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ

ЗБІРНИК ЗАДАЧ

Укладачі: Намацалюк Ігор Несторович, канд. техн. наук, доц.

Перетятко Юлія Вікторівна, канд. техн. наук, доц.
Відповідальний
редактор Бойко В. С. д-р техн. наук, проф.

Рецензент: Денисюк П. Л., канд. техн. наук, доц. кафедри відновлюваних

джерел енергії факультету електроенерготехніки та
автоматики КПІ ім. Ігоря Сікорського

Навчальний посібник містить приклади розрахунку типових задач

сучасними інженерними методами за наступними розділами: 1. Лінійні
електричні кола постійного струму; 2. Лінійні електричні кола однофазного
синусоїдного струму; 3. Лінійні електричні кола періодичного змінного струму; 4.
Розрахунок перехідних процесів в лінійних електричних колах.
Всі розділи супроводжуються вправами і завданнями для самостійного
опрацювання. До більшості з них наведено відповіді.
Посібник призначений для студентів спеціальності 141
«Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» всіх форм навчання.

© КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2020

2
 ЗМІСТ
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ЛІНІЙНІ ЕЛЕКТРИЧНІ КОЛА ПОСТІЙНОГО СТРУМУ
7
1.1. МЕТОД КОНТУРНИХ СТРУМІВ 7
1.2. МЕТОД ВУЗЛОВИХ ПОТЕНЦІАЛІВ 10
1.3. МЕТОД НАКЛАДАННЯ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ 14
1.4. МЕТОД ЕКВІВАЛЕНТНОГО ГЕНЕРАТОРА 19
1.5. НЕЛІНІЙНІ ЕЛЕКТРИЧНІ І МАГНІТНІ КОЛА ПОСТІЙНОГО
СТРУМУ 23
1.6. ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ 27
РОЗДІЛ 2. ЛІНІЙНІ ЕЛЕКТРИЧНІ КОЛА ОДНОФАЗНОГО
СИНУСОЇДНОГО СТРУМУ 30
2.1. РОЗРАХУНОК СКЛАДНОГО ЕЛЕКТРИЧНОГО КОЛА
СИМВОЛІЧНИМ МЕТОДОМ 30
2.2. РЕЗОНАНСНІ ЯВИЩА І ЧАСТОТНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ 34
2.3. ЕЛЕКТРИЧНІ КОЛА З ІНДУКТИВНОЗВ’ЯЗАНИМИ
ЕЛЕМЕНТАМИ ТА ЇХ РОЗРАХУНОК 37
2.4. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ЧОТИРИПОЛЮСНИКІВ 42
2.5. ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ 48
РОЗДІЛ 3. ЛІНІЙНІ ЕЛЕКТРИЧНІ КОЛА ПЕРІОДИЧНОГО
ЗМІННОГО СТРУМУ 50
3.1. ТРИФАЗНІ КОЛА 50
3.2. ЕЛЕКТРИЧНІ КОЛА НЕСИНУСОЇДНОГО ПЕРІОДИЧНОГО
СТРУМУ 67
3.3. ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ 75
РОЗДІЛ 4. РОЗРАХУНОК ПЕРЕХІДНИХ ПРОЦЕСІВ В ЛІНІЙНИХ
ЕЛЕКТРИЧНИХ КОЛАХ 76
4.1. КЛАСИЧНИЙ МЕТОД РОЗРАХУНКУ ПЕРЕХІДНИХ 76
ПРОЦЕСІВ
4.2. ОПЕРАТОРНИЙ МЕТОД РОЗРАХУНКУ ПЕРЕХІДНИХ
ПРОЦЕСІВ 95

3
 4.3 РОЗРАХУНОК ПЕРЕХІДНИХ ПРОЦЕСІВ ПРИ ДІЇ ЕРС
ДОВІЛЬНОЇ ФОРМИ 106
4.4. ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ 110
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 112

4
 ВСТУП
Розвиток та ускладнення електроенергетичних систем, систем автоматичного
контролю і управління, радіотехнічної та електровимірювальної апаратури,
швидкодіючих електронних обчислювальних машин і інформаційних технологій
викликає необхідність створення узагальнених методів аналізу, при яких цілі
комплекси елементів електричного кола, що є частинами цих складних систем і
виконують певні функції, розглядаються за допомогою їх узагальнених параметрів.
Такими комплексами елементів кола є, наприклад, пристрої, які генерують,
передають або перетворюють електромагнітну енергію в електроенергетичних
системах.
Ці окремі комплекси включають в себе лінійні елементи кола, параметри яких
не залежать від струму, наприклад резистори, індуктивні котушки, конденсатори, а
також нелінійні елементи кола з параметрами, які залежать від струму або напруги,
наприклад електронні лампи, транзистори, індуктивні котушки з феромагнітними
осердями. Ці елементи кола можуть бути з'єднані між собою різними способами і
утворюють уже всередині таких комплексів досить складні кола. Самі ж комплекси,
в свою чергу, тим або іншим способом з'єднуються між собою, утворюючи складні
системи.
Узагальнені методи аналізу складних систем дають можливість досліджувати
взаємодію цих окремих комплексів, що є частинами системи. Вихідними для
побудови таких узагальнених методів є ті ж основні фізичні закони електричних кіл
– закони Ома і Кірхгофа, які використовуються і для розрахунку порівняно
нескладних електричних кіл.
Все вище викладене формує вимоги до організації на високому рівні підготовки
фахівця у галузі Електрична інженерія. Починаючи з початку ХХ століття теоретичні
дисципліни електротехнічного намряму розвивалися у відповідності до нових
фізичних ідей, нових теоретичних та експериментальних методів дослідження
електромагнітних явищ, поряд зі стрімким розвитком технічних застосувань цих
явищ і утворили дисципліну, що нині називається «Теоретичні основи
електротехніки».
Вивчення дисципліни “Теоретичні основи електротехніки” вимагає
систематичної самостійної роботи з додатковою навчальною літературою поряд з

5
лекційним матеріалом, розв’язання задач та виконання індивідуальних
розрахункових робіт згідно робочої навчальної програми.
У навчальний посібник введено ряд вказівок і прикладів найбільш типових
задач, а також задачник для самостійного опанування методиками розрахунку кіл.
Запропонований підхід допоможе заповнити збиток, нанесений безпосередньому
спілкуванню студентів з викладачами в зв'язку зі зменшенням аудиторних годин.
Вони можуть бути корисними для більш свідомого і ефективного освоєння тих
розділів курсу, які повинні бути вивчені самостійно.
Завдання групуються так, щоб вони охоплювали кілька тем теоретичного курсу
з метою систематизувати та закріпити отримані теоретичні знання використовуючи
ці методику подання матеріалу у посібнику.
Зміст, розташування і виклад матеріалу навчального посібника повністю
відповідають робочій навчальній програмі та істотно полегшується процес заочного
або самостійного освоєння курсу ТОЕ.
Посібник рекомендовано для студентів всіх навчання та освітніх програм, які
групуються спеціальністю 141 «Електроенергетика, електротехніка та
електромеханіка.

6
 РОЗДІЛ 1. ЛІНІЙНІ ЕЛЕКТРИЧНІ КОЛА ПОСТІЙНОГО СТРУМУ
1.1. МЕТОД КОНТУРНИХ СТРУМІВ
Задача 1.1. Розрахувати методом контурних струмів всі струми у колі Рис.1.1
при таких заданих параметрах: R1=26(Ом), R2=10(Ом), R3=18(Ом), R4=14(Ом),

R5=20(Ом), R6=8(Ом), E2=20(В), E7=24(В), J=2(А).

У колі чотири незалежних контури. За

методом контурних струмів потрібно скласти
три рівняння, оскільки контурний струм
I 44 = J відомий . За заданими напрямками
контурних струмів записуємо рівняння:
1. I11 R11 + I 22 R12 + I 33 R13 + I 44 R14 = E11 ;
2. I11 R21 + I 22 R22 + I 33 R23 + I 44 R24 = E22 ;
Рис.1.1
3. I11 R31 + I 22 R32 + I 33 R33 + I 44 R34 = E33 .

Власні опори:
R11 = R1 + R2 + R5 = 26 + 10 + 20 = 56(Ом);
R22 = R5 + R3 + R6 = 20 + 18 + 8 = 46(Ом);
R33 = R1 + R6 + R4 = 8 + 14 + 26 = 48(Ом).
Взаємні опори при однакових напрямках контурних струмів – від’ємні:
R12 = R21 = − R5 = −20(Ом); R14 = 0; R13 = R31 = − R1 = −26(Ом);
R24 = − R3 = −18(Ом); R23 = R32 = − R6 = −8(Ом); R34 = − R4 = −14(Ом).
Контурні ЕРС: E11 = E2 = 20( B); E22 = E7 = 24( B); E33 = 0.
Підставляємо ці значення у початкову систему рівнянь
56 I11 − 20 I 22 − 26 I 33 = 20;
− 20 I11 + 46 I 22 − 8 I 33 − 18  2 = 24;
− 26 I11 − 8 I 22 + 48 I 33 − 114  2 = 0.

після спрощення:
56 I11 − 20 I 22 − 26 I 33 = 20;
− 20 I11 + 46 I 22 − 8 I 33 = 60;
− 26 I11 − 8 I 22 + 48 I 33 = 28.

Розв’язуємо систему рівнянь за допомогою визначників:

7
  56 −20 −26   20 −20 −26 
 =  −20 46 −8  = 61448; 1 =  60 46 −8  = 150928;
   
 −26 −8 48   28 −8 48 
 56 20 −26   56 −20 20 
 2 =  −20 
60 −8 = 171184;  3 =  −20 46 60  = 146128.
   
 −26 28 48   −26 −8 28 

Знаходимо контурні струми:

1 150928  171184
I11 = = = 2.456 ( A); I 22 = 2 = = 2.786 ( A);
 61448  61448
 146128
I 33 = 3 = = 2.378( A).
 61448
Всі контурні струми додатні - дійсні їх напрямки співпадають із вибраними.
Для перевірки вірності розрахунків потрібно підставити знайдені контурні струми у
початкові рівняння, при наявності тотожності розв’язок вважається вірним.
Допустима похибка не більше 1%.
56 I11 − 20 I 22 − 26 I 33 = 20; 56  2.456 − 20  2.786 − 26  2.378 = 20;
− 20 I11 + 46 I 22 − 8I 33 = 60; − 20  2.456 + 46  2.786 − 8  2.378 = 60;
− 26 I11 − 8I 22 + 48 I 33 = 28. − 26  2.456 − 8  2.786 + 48  2.378 = 28.

Струми віток дорівнюють алгебраїчним сумам контурних струмів, що

протікають у вітках.
I1 = I11 − I 33 = 2.456 − 2.378 = 0.078( A); I 2 = I11 = 2.456 ( A);
I 3 = I 22 − I 44 = 2.786 − 2 = 0.78( A); I 4 = I 33 − I 44 = 2.378 − 2 = 0.378( A);
I 5 = I 22 − I11 = 2.786 − 2.456 = 0.33( A); I 6 = I 22 − I 33 = 2.786 − 2.378 = 0.408( A);
I 7 = I 22 = 2.786 ( A).
Напрямки струмів у вітках показані на схемі Рис.1.2
У вітках із ЕРС Е2 та Е7 напрями
струмів співпадають із напрямами ЕРС,
тому потужності джерел напруги Е2 і Е7
додатні. Для визначення потужності
джерела струму J необхідно визначити
напругу Uаб на його клемах:

Рис.1.2

8
 U аб = − I 4 R4 − I 3 R3 = −0.378  14 − 0.786 18 = −19.44( B).
Перевірка вірності розв’язку за балансом потужностей.
Рдж = Рсп

U аб J + E2 I 2 + E7 I 7 = I12 R1 + I 22 R2 + I 32 R3 + I 42 R4 + I 52 R5 + I 62 R6 ;
−19.44  2 + 20  2.456 + 24  2.786 = 0.0782  26 + 2.456 2 10 + 0.786 2 18 +
+0.3782  14 + 0.332  20 + 0.4082  8;
− 38.88 + 40 + 66.864 = 0.158 + 60.319 + 11.12 + 2 + 2.178 + 1.33;
77.104( Вт)  77.108( Вт).
Баланс потужностей зійшовся із допустимою похибкою, що означає
правильність розв’язку задачі.

9
 1.2. МЕТОД ВУЗЛОВИХ ПОТЕНЦІАЛІВ
Задача 1.2. Розрахувати методом вузлових потенціалів усі струми у колі Рис.
1.3 при таких заданих параметрах: R1=26(Ом), R2=10(Ом), R3=18(Ом), R4=14(Ом),

R5=20(Ом), R6=8(Ом), E2=20(В),E7=24(В),J=2(А).

У колі п’ять вузлів. За методом
вузлових потенціалів потрібно скласти
чотири рівняння, але якщо в колі є
ідеальна ЕРС (E7) то прийнявши за

нуль один із двох вузлів 0 = 0, до яких

підключена ЕРС, потенціал другого
буде відомим 4 = E7 = 24( В). Тому

Рис. 1.3 кількість рівнянь зменшується до

трьох:

1. 1G11 − 2 G12 − 3G13 − 4 G14 = J11 ;

2. − 1G21 + 2 G22 − 3G23 − 4 G24 = J 22 ;
3. − 1G31 − 2 G32 + 3G33 − 4 G34 = J 33 .
Підставляємо дані у рівняння враховуючи, що відомий потенціал  4 = 24( В).
1 1 1 1 1 1
1. 1 ( + + ) − 2 − 3 − E7 = 0;
R3 R4 R6 R6 R4 R3
1 1 1 1 1 1
2. − 1 + 2 ( + + ) − 3 −  0 = 0;
R6 R1 R5 R6 R1 R5
=0

1 1 1 1 1 1 E
3. − 1 −  2 + 3 ( + + ) − 0 = − 2 + J.
R4 R1 R1 R2 R4 R2 R2
=0

Здійснюємо підстановку відомих величин:

1 1 1 1 1 1
1. 1 ( + + ) − 2 − 3 − 24  = 0;
18 14 8 8 14 18
1 1 1 1 1
2. − 1 + 2 ( + + ) − 3 = 0;
8 26 20 8 26
1 1 1 1 1 20
3. − 1 − 2 + 3 ( + + ) = − + 2.
14 26 26 10 14 10

10
 1. 1 0.252 −  2 0.125 − 3 0.071 = 1.133;
2. − 1 0.125 +  2 0.213 − 3 0,038 = 0;
3. − 1 0.071 −  2 0.038 + 3 0.210 = 0.
Розв’язавши систему рівнянь одержимо потенціали точок:
1 = 9.85( В), 2 = 6.59( В), 1 = 4.56( В).
За законом Ома знаходимо струми у вітках кола.
2 − 3 6.59 − 4.56
I1 = = = 0.078( A),
R1 26
3 − 0 + E7 4.56 − 0 + 20
I2 = = = 2.456( A),
R2 10
4 − 1 24 − 9.85
I3 = = = 0.786( A),
R3 18
1 − 3 9.85 − 4.56
I4 = = = 0.378( A),
R4 14
2 − 0 6.59 − 0
I5 = = = 0.33( A),
R5 20
1 − 3 9.85 − 4.56
I6 = = = 0.408( A).
R6 8

Струм I 7 знаходиться за першим законом Кірхгофа

I 7 = I 2 + I 5 = 2.456 + 0.33 = 2.786( A).
Знайдені струми такі ж, як і при розрахунку методом контурних струмів.

Задача 1.3.
Розрахувати струми у вітках кола (Рис.
1.4). Перевірити правильність
розрахунків за законами Кірхгофа та
балансом потужностей.
4 = 0; 1 = E1 = 100( B).

Рис. 1.4.

У колі чотири вузли. За методом вузлових потенціалів потрібно скласти три

рівняння:

11
 
 1 1 1 1 1 E2 E5 E3
2 ( R + R + R ) − 3 R − 1 R = R − R + R ;
 2 5 3 5 2 2 5 3
 1 1 1 1 1 E E
 − 2 + 3 ( + + ) − 1 = − 4 + 5 − J; 
 R5 R4 R5 R6 R4 R4 R5
 1 1 1 1 100 20 50 30
 2 ( + + ) − 3 = + − + ;
 20 50 30 50 20 20 50 30
 0.1033 210 −2 6


 0.1033 −  2  10 −2 = 6;
 2 3

 1 1 1 1 100 40 50
 − 2 + 3 ( + + )= − + − 1;
 50 40 50 60 40 40 50
 210−2 6.16710−2 1.5
 − 2  10 −2 +  6.167  10 −2 = 1.5;
 2 3

 0.1033 −2  10 −2 
= −2 −2 
= 5.97  10 −3 ;
 −2  10 6.167  10 
6 −2  10 −2 
1 =  −2 
= 0.4;
1.5 6.167  10 
 0.1033 6
2 =  −2  = 0.275;
 − 2  10 1.5 
 0.4  0.275
2 = 1 = −3
= 67( B ); 3 = 2 = = 46.05( B );
 5.97  10  5.97 10 −3
1 − 2 + E2 100 − 67 + 20
I2 = = = 2.65( A);
R2 20
2 − 4 − E3 67 − 0 − 30
I3 = = = 1.233( A);
R3 30
1 − 3 − E4 100 − 46.05 − 40
I4 = = = 0.349( A);
R4 40
2 − 3 + E5 67 − 46.05 + 50
I5 = = = 1.419( A);
R5 50
3 − 4 46.05 − 0
I6 = = = 0.768( A);
R6 60
I1 = I 2 + I 4 = 2.65 + 0.349  3( А).
Перевірка за законами Кірхгофа:
Вузол 2 : I 2 − I 5 − I 3 = 0; 2.65 − 1.419 − 1.233 = −0.002  0;
Вузол 3: I 5 + I 4 − I 6 − J = 0; 1.419 + 0.349 − 0.768 − 1 = 0;

12
 Контур 1, 3, 4, 2, 1.
E2 − E3 + E4 = I 2 R2 + I 3 R3 − I 6 R6 − I 4 R4 ;
20 − 30 + 40 = 2.65  20 + 1.233  30 − 0.768  60 − 0.349  40;
30  29.95.
Баланс потужностей:
U 43 = 4 − 3 = 0 − 46.05 = −46.05( B).

E1I1 + E2 I 2 − E3 I 3 − E4 I 4 + E5 I 5 + J  U 43 = I 22 R2 + I 32 R3 + I 42 R4 + I 52 R5 + I 62 R6 ;
4 −3

100  3 + 20  2.65 − 30  1.233 − 40  0.349 + 50  1.419 + 1  ( −46.05) =

326.95

= 2.65  20 + 1.233  30 + 0.349 2  40 + 1.419 2  50 + 0.7682  60 ;

2 2

326.998

326.95( Вт)  326.998( Вт).

13
 1.3. МЕТОД НАКЛАДАННЯ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ
Задача 1.4. Розрахувати струми у колі (Рис. 1.5) методом накладання і
визначити, при якому значенні ЕРС E2 струм I 3 у третій вітці буде 3 Ампери. Ця
задача розв’язана методами контурних струмів та вузлових потенціалів і дійсні
струми у вітках відомі, то ж скористуємося ними для перевірки методу накладання.

Рис. 1.5
За кількістю джерел (дві ЕРС і одне джерело струму) схема розкладається на
три прості (часткові) схеми в яких діє тільки одне джерело. У часткових схемах
видалені джерела заміняються внутрішніми опорами. Внутрішній опір ідеального
джерела ЕРС дорівнює нулю і моделюється на схемі закороткою, ідеального джерела
струму – нескінченність, який зображується як розрив. Будь-яким методом
розраховуються струми у вітках часткової схеми.
І) Розрахунок часткової схеми з джерелом Е2 . E7 = 0, J = 0 (Рис.1.6,а).

Рис. 1.6.
Розрахунок проводиться за допомогою поетапного згортання схеми до
елементарної, а потім також поетапно повертаючись назад знаходяться струми у всіх
вітках.
1. Перетворюється трикутник із опорів R3 , R5 , R6 в зірку (показано пунктиром
на Рис. 1.6, а) з опорами R35 , R36 , R56 (Рис.1.6,б).

14
 R3 R5 18  20 R3 R6 18  8
R35 = = = 7.83(Oм), R36 = = = 3.13(Ом),
R3 + R5 + R6 18 + 20 + 8 R3 + R5 + R6 18 + 20 + 8
R5  R6 20  8
R56 = = = 3.48(Ом).
R3 + R5 + R6 18 + 20 + 8
2. Схема при цьому значно спростилась, дві вітки з послідовно з’єднаними
опорами R1 , R56 , і R4 , R36 між собою з’єднані паралельно. Еквівалентний опір
паралельного з’єднання Rп (Рис.1.6,в):
( R1 + R56 )  ( R4 + R36 ) (26 + 3.48)  (14 + 3.13)
Rп = = = 10.83(Ом ).
R1 + R36 + R4 + R36 26 + 3.48 + 14 + 3.13
Еквівалентний опір елементарної схеми:
Rе = R2 + R53 + Rп = 10 + 7.83 + 10.83 = 28.66(Ом).
3. Струми у частковій схемі позначаються двома індексами; перший індекс –
номер вітки, другий - номер джерела. Струм елементарної схеми, він же і другої вітки
I 22 :
E2 20
I 22 = = = 0.698( A) .
Re 28.66
Струми у паралельних вітках (Рис. 1.6, б).
I 22  ( R4 + R36 ) 0.698  (14 + 3.13)
I12 = = = 0.256( A),
R1 + R36 + R4 + R36 26 + 3.48 + 14 + 3.13
I 42 = I 22 − I12 = 0.698 − 0.256 = 0.44( A).

4. Визначаються напруги U аб , U вб між точками а, б і в, б «зірки», які є вузлами

«трикутника» (Рис. 1.6, а):
U аб = I 22  R35 + I 42  R36 = 0.698  7.89 + 0.44  3.13 = 6.89( B ),
U вб = − I12  R56 + I 42  R36 = −0.256  3.48 + 0.44  3.13 = 0.486( B ).
5. Струми у «трикутнику»:

U аб 6.89 U вб 0.486
I 32 = = = 0.382( A), I 62 = = = 0.061( A),
R3 18 R6 8
I 52 = I 22 − I 32 = 0.698 − 0.382 = 0.316( A).
I12 = 0.256( A), I 22 = 0.698( A), I 32 = 0.382( A), I 42 = 0.44( A),
I 52 = 0.316( A), I 62 = 0.061( A), I 72 = 0.382( A).

Напрями струмів показані на Рис.1.6, а. Вірність розрахунків перевіряється за

балансом потужностей:

15
 E2  I 22 = I122  R1 + I 22
2
 R2 + I 32
2
 R3 + I 42
2
 R4 + I 52
2
 R5 + I 62
2
 R6 .
20 .0.698 = 0.2562 .26 + 0.6982 .10 + 0.382 2 .18 + 0.44 2 .14 + 0.3152 .20 + 0.0612 .8;
13.96 ( Вт)  13.94 ( Вт).
ІІ) Розрахунок часткової схеми з джерелом E7 . E2 = 0, J = 0 (Рис. 1.7, а).
Розрахунок часткової схеми проводиться методом контурних струмів,
напрямок яких показаний на рисунку.

Рис. 1.7.
I k1( R1 + R2 + R5 ) − I k 2 R5 − I k 3 R1 = 0; I k1 (26 + 10 + 20) − I k 2 20 − I k 3 26 = 0;
− I k1R5 + I k 2 ( R3 + R5 + R6 ) − I k 3 R6 = E7 ; − I k1 20 + I k 2 (18 + 20 + 8) − I k 3 8 = 24;
− I k1R1 − I k 2 R6 + I k 3 ( R1 + R4 + R6 ) = 0. − I k1 26 − I k 2 8 + I k 3 (26 + 14 + 8) = 0.
I k156 − I k 2 20 − I k 3 26 = 0;
− I k1 20 + I k 2 46 − I k 3 8 = 24;
− I k1 26 − I k 2 8 + I k 3 48 = 0.
Розв’язок системи: I k1 = 0.456( A), I k 2 = 0.786( A), I k 3 = 0.378( A).
Струми у вітках схеми
I17 = I k1 − I k 3 = 0.078( A). I 27 = I k1 = 0.456( A). I 37 = I 77 = I k 2 = 0.726( A). I 47 = I k 3 = 0.378( A).
I 57 = I k 2 − I k1 = 0.786 − 0.456 = 0.33( A). I 67 = I k 2 − I k 3 = 0.786 − 0.378 = 0.408( A).
I17 = 0.078( A). I 27 = 0.456( A). I 37 = 0.726( A). I 47 = 0.378( A). I 57 = 0.3 3( A). I 67 = 0.408( A).

Напрямки струмів показані на Рис. 1.7,б.

Самостійно перевірте вірність розрахунків за балансом потужностей.

ІІІ) Розрахунок часткової схеми з джерелом J. Е2 =0, Е7=0, (Рис. 1.8).

Розрахунок часткової схеми проводиться методом вузлових потенціалів.

Приймається потенціал «заземленого» вузла за нульовий. Складається система

рівнянь для потенціалів трьох невизначених вузлів 1, 2, 3:

16
 Рис. 1.8.
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
1 ( + + ) − 2 − 3 = 0; 1 ( + + ) −  2 − 3 = 0;
R1 R5 R6 R6 R1 26 20 8 8 26
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
1 ( + + ) − 2 − 3 = 0; − 1 +  2 ( + + ) −  3 = 0;
R1 R5 R6 R6 R1 8 18 14 8 14
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
− 1 − 2 + 3 ( + + ) = J . − 1 − 2 +  3 ( + + ) = 2.
R1 R4 R1 R2 R4 26 14 26 10 14
1 0.213 −  2 0.125 −  3 0.038 = 0;
− 1 0.125 +  2 0.252 −  3 0.071 = 0;
− 1 0.038 −  2 0.071 +  3 0.210 = 2.
Результат розв’язку : 1 = 6.353( В), 2 = 6.843( В), 3 = 13.022( В).
Струми у вітках :
3 − 1 13.022 − 6.353  13.022
I1J = = = 0.257( A). I 2 J = 3 = = 1.302( A).
R1 26 R2 10
2 6.843  − 2 13.022 − 6.843
I3J = = = 0.38( A). I 4 J = 3 = = 0.441( A).
R3 18 R4 14
1 6.353  − 1 6.843 − 6.353
I5 J = = = 0.318( A). I 6 J = 2 = = 0.061( A).
R5 20 R6 8
I 7 J = I 2 J + I 5 J = 1.302 + 0.318 = 1.62( A).
I1J = 0.257( A). I 2 J = 1.302( A). I 3 J = 0.38( A). I 4 J = 0.441( A).
I 5 J = 0.318( A). I 6 J = 0.061( A). I 7 J = 1.62( A).

Напрямки струмів показані на схемі.

Перевірте вірність розрахунків за балансом потужностей.
IV) Накладання часткових струмів.
На Рис. 1.9, а показані напрямки часткових струмів у кожній вітці. Дійсні
струми у вітках, згідно методу накладання, дорівнюють алгебраїчній сумі часткових
струмів.

17
 Рис. 1.9
I1 = I12 + I17 − I1J = 0.257 + 0.078 − 0.257 = 0.078( A). I1 = 0.078( A).
I 2 = I 22 + I 27 + I 2 J = 0.698 + 0.456 + 1.302 = 2.456 ( A). I 2 = 2.456 ( A).
I 3 = I 32 + I 37 − I 3 J = 0.382 + 0.786 − 0.38 = 0.788( A). I 3 = 0.788( A).
I 4 = I 42 + I 47 − I 4 J = 0.44 + 0.378 − 0.441 = 0.378( A). I 4 = 0.378( A).
I 5 = I 52 − I 57 − I 5 J = 0.315 − 0.33 − 0.318 = −0.333( A). I 5 = −0.333( A).
I 6 = I 62 − I 67 − I 6 J = 0.061 − 0.408 − 0.061 = −0.408( A). I 6 = −0.408( A).
I 7 = I 72 + I 77 + I 7 J = 0.382 + 0.786 + 1.62 = 2.788( A). I 7 = 2.788( A).
Дійсні напрямки струмів у вітках з врахуванням знаків показані на Рис. 1.9, б.
Значення струмів практично такі ж як і розраховані методами контурних струмів і
вузлових потенціалів. Використовуючи вхідні та взаємні провідності можна знайти
залежність між струмом будь-якої вітки і будь-якою ЕРС схеми. Залежність струму
третьої вітки I3 від ЕРС E2 :
I3 = I 32 + I 37 − I 3 J = E2G32 + E7G37 − Jk3 J = 0.382 + 0.786 − 0.38 = 0.788( A).
I3J
де k3 J = - безрозмірний коефіцієнт,
J
I 32 0.382
G32 = = = 0.0191(Сім).
E2 20
Визначається ЕРС E2 при струмі I3 =3(А):
I3 = E2G32 + E7G37 − Jk3 J = E2 0.019 + 0.786 − 0.38 = 3( A).
I 3 − E7G37 + Jk3 J 3 − 0.786 + 0.38
E2 = = = 135.81( B ) , E2 =135.81(В)
G32 0.0191

Перевірку струму I3 =3(А) здійснити підставляючи ЕРС E2 в будь-який

розрахунковий метод.
18
 1.4. МЕТОД ЕКВІВАЛЕНТНОГО ГЕНЕРАТОРА

Задача 1.5.
І. Розрахувати струм у вітці з ЕРС Е 2 (Рис. 1.10, а).
ІІ. Визначити, якою повинна бути ЕРС Е 2 , щоб струм І 2 при ті й же величині змінив
свій напрям.
ІІІ. Знайти залежність між струмом І 2 у другій вітці і опором R4 у четвертій вітці
при незмінних всіх інших параметрах. Перевірити цю залежність I 2 = f ( R4 )
розрахунком струму І 2 при R4 = 5(Ом).

Рис. 1.10
I. Розраховується струм І 2 методом еквівалентного генератора.
1. На Рис.1.10, б відімкнена друга вітка, електричне коло, що залишилась,
розраховується методом контурних струмів, які показані на схемі. Струм
I 33 = J = 2( A).
I 11 ( R3 + R5 + R6 ) − I 22 R6 − JR3 = E 7 ; I 11 (18 + 8 + 20) − I 22 8 − 2  18 = 24;
− I 11 R6 + I 22 ( R1 + R4 + R6 ) − JR4 = 0; − I 11 8 + I 22 (26 + 14 + 8) − 2  14 = 0;
I 11 46 − I 22 8 = 60;
− I 11 8 + I 22 48 = 28.
Результат розв’язку системи рівнянь: І11 = 1.448( А), І 22 = 0.825( А).
Струми у вітках схеми:
І1' = I 22 = 0.825( A), І 3' = J − I11 = 2 − 1.448 = 0.552( A),
І 4' = J − I 22 = 2 − 0.825 = 0.552( A), І 5' = I11 = 1.448( A).
Напрямки струмів показані на Рис.1.10, б.

19
 Напруга U аб , що дорівнює ЕРС еквівалентного генератора Еег для перевірки
правильності розв’язку знаходиться по двом незалежним шляхам.
U аб = I1' R1 + I 5' R5 = 0.825  26 + 1.448  20 = 50.41( B).
U аб = I 4' R4 + I 3' R3 + E7 = 1.175  14 + 0.552  18 = 50.39( B).
Середнє арифметичне U аб = Еег = 50.40( В).

Рис. 1.11
2) Вхідний опір між точками а, б, що дорівнює опору еквівалентного
генератора, знаходиться при видаленні зі схеми джерел енергії (Рис.1.11, а).
Для спрощення схеми «трикутник» R3 , R5 , R6 перетворюється у «зірку»
R35 , R36 , R56 (Рис.1.11, б).
R3  R5 18  20
R35 = = = 7.83(Ом),
R3 + R5 + R6 18 + 20 + 8
R3  R6 18  8
R36 = = = 3.13(Ом),
R3 + R5 + R6 18 + 20 + 8
R5  R6 20  8
R56 = = = 3.48(Ом).
R3 + R5 + R6 18 + 20 + 8
У спрощеній схемі до паралельних віток з послідовно з’єднаними опорами
R1 , R56 , і R4 , R36 , під’єднаний послідовно опір R35 . Вхідний еквівалентний опір
відносно точок а, б:

( R56 + R1 )( R36 + R4 ) (3.48 + 26)(3.13 + 14)

Rаб = Rег = + R35 = + 7.83 = 18.66(Ом) .
R56 + R1 + R36 + R4 3.48 + 26 + 3.13 + 14

Еег + Е2 50.40 + 20
3) Струм I вг = І 2 = = = 2.456( А).
Rег + R2 18.66 + 10

Результат такий же, як і в інших методах.

20
 ІІ. Для зміни напрямку струму I 2 визначається нова ЕРС E 2 із останньої
Еег + Е2
формули: − I2 = ;
Rег + R2
звідки: E2 = − I 2 ( Rег + R2 ) − Eег = −2.456(18.66 + 10) − 50.40 = −120.79( В).

ІІІ. Для визначення залежності I 2 = f ( R4 ) спочатку визначають залежність

між струмами I 2 та I 4 ( I 2 = f ( I 4 )) , а потім за методом еквівалентного генератора
визначають залежність між струмом I 4 та R4 ( I 4 = f ( R4 )) .
Із поперередніх розрахункових даних відомо I 2 = 2.456( А),
I 4 = 0.378( А), залежність між ними лінійна I 2 = А + ВІ 4 . Спочатку визначаються
коефіцієнти А, В.

1) Струм I 4 = 0 при R4 =  - (розрив). Струм I 2 при цьому визначається із схеми

кола Рис. 1.12, а.

Рис. 1.12
Цю задачу раціонально розв’язувати методом вузлових потенціалів. Потенціал
заземленого вузла 0 = 0 , потенціал першого вузла 1 = E2 = 24( B) .
Визначаються потенціали вузлів 2, 3.
1 1 1 1 1
2 ( + + ) − 3 − 1 = 0;
R5 R3 + R6 R1 R1 R3 + R 6
1 1 1 E
− 2 + 3 ( + ) = J − 2 .
R1 R1 R2 R2

1 1 1 1 1
2 ( + + ) − 3 − 24 = 0;
20 18 + 6 26 26 18 + 6
1 1 1 20
− 2 + 3 ( + ) = 2 − .
26 26 10 10

21
  2 0.13 −  3 3.85  10 − 2 = 0.923;
Або:
−  2 3.85  10 − 2 +  3 0.138 = 0.

звідки 2 = 7.941 (В), 3 = 2.206 (В).

Струми у вітках:
 2 −  3 7.941 − 2.206 1 −  2 24 − 7.941
I1 = = = 0.221( A) ; I3 = = = 0.618( A) ;
R1 26 R3 + R6 18 + 8
3 −  0 + E 2 2.206 + 20
I2 = = = 2.221( A) .
R2 10
Відповідно, при I 4 = 0 , вищевказану залежність можна записати:
I 2 = A + BI 4 = A + B  0 = 2.221. Звідки A = 2.221.
За відомими струмами I 2 = 2.456( A), I 4 = 0.378( A) визначається коефіцієнт В.
2.456 − 2.221
I 2 = A + BI 4 ; 2.456 = 2.221 + B  0.378. B= = 0.623 .
0.378
Залежність струму I 4 від опору R4 знаходиться за методом еквівалентного
генератора.
U аб = Еег = I 3 R6 + I1 R1 = 0.618  8 + 0.221  26 = 10.69( B);
U аб = Еег = − I 3 R3 + E7 + E 2 − I 2 R2 = −0.6  18 + 24 + 20 − 2.234  10 = 10.66( B).

Середнє арифметичне: Еег = 10.68( В).

Опір еквівалентного генератора визначається зі схем Рис.1.12, б, в.

( R35 + R2 )( R56 + R1 ) (7.83 + 10)(3.48 + 26)

Rаб = Rег = R36 + = 3.13 + = 14.24(Ом) .
R35 + R2 + R56 + R1 7.83 + 10 + 3.48 + 26
Еег 10.68
I 2 = А + ВІ 4 = А + В = 2.221 + 0.632 .
Rег + R4 14.24 + R4

6.64
Залежність I 2 = f ( R4 ) При R4 = 5(Ом) I 2 = 2.221 + = 2.566( A).
14.24 + 5

22
 1.5. НЕЛІНІЙНІ ЕЛЕКТРИЧНІ І
МАГНІТНІ КОЛА ПОСТІЙНОГО СТРУМУ

Задача 1.6. В плечах мостової схеми (Рис.1.13) включені лінійні опори R =2400
(Ом) і нелінійні Rн = U ( I ) =   I  = 280 I 0.28 . Визначити, при якій напрузі U 1 на вході,
напруга на виході U 2 = 0.

Оскільки опори в протилежних плечах моста

однакові то міст буде врівноважений ( U 2 = 0. ) при
однакових струмах І у вітках. Напруга
U 2 = IR − U ( I ) = IR − I  = 0;

I  
звідки: 
= або I 1− = .
Рис. 1.13 I R R

 ln

ln

R
R (1− )
Після логарифмування (1 − )ln I = ln ; ln I = струм I = e .
R (1 − )

Напруга на вході: U1 = IR + I  . Після підстановки даних:

 280
ln ln
R 2400
I =e 1−
= e 1−0.28 = e −2.9839 = 5.059  10−2 ( A).

U = IR + I  = 5.059  10−2  2400 + 280  (5.059  10−2 )0.28 = 242.85 ( B).

Якщо розв’язок затруднений можна застосувати метод послідовних наближень.
Задаючись будь-яким значенням нелінійного опору, розв’язують задачу, як лінійну,
роблять перевірку за законами Кірхгофа , наприклад, як у попередній задачі ( U 2 = 0
). Якщо перевірка не сходиться, обчислюють напругу і струм цього опору, по
аналітичній залежності чи по ВАХ знаходять відповідне нове значення опору. Знову
розв’язують лінійну задачу і т.д., буде поки нові значення величин U і I не співпадуть
практично з попередніми.
Визначити, яка буде напруга на вході U1 при U 2 = 10 ( B) .
Задаючись струмом і застосовуючи метод послідовних наближень, знаходимо
відповідні напруги:
U 2 = 10 ( B ), I = 5.63  10−2 ( A), U1 = 260.23 ( B).
U 2 = −10 ( B), I = 4.47  10−2 ( A), U1 = 224.56 ( B).

23
 При тому ж нелінійному опорі визначити значення лінійного опору, при
якому U 2 = 0 , а U1 = 220 ( B) .
За другим законом Кірхгофа:

U1 = IR + I 0.28 280 = 220  220

 "− " 2 I 0.28
280 = 220, I 0.28
= = 0.392857,
U 2 = IR − I 280 = 0 
0.28 2  280
ln 0.392857
0.28ln I = ln 0.392857, I = e 0.28 = 3.555  10 −2 ( A).
I 0.28 280 (3.555  10 −2 ) 0.28  280 110
IR − I 0.28 280 = 0, R = = = = 3094.245 (Ом).
I 3.555  10−2 3.555  10 −2
Перевірка:
U 2 = IR − I 0.28 280 = 3.555  10−2  3094.245 − (3.555  10−2 )0.28  280 = 0 ( B),

U1 = IR + I 0.28 280 = 3.555  10−2  3094.245 + (3.555  10−2 )0.28  280 = 220 ( B).
У тій же задачі вольтамперна х-ка нелінійного опору задана таблично:
U(B) 0 60 80 90 100 105 110 115 120
I(мА) 0 7.5 14.0 21.0 36.0 48.0 63.0 78.0 95.0
Визначити величину опору R при якому міст врівноважений, якщо U1 = 220 ( B )
. R = 1746 ( Ом ).

Задача 1.7.
Напруга U=50 (В) (Рис. 1.14) ввімкнена на в вхід
послідовного з’єднання лінійного опору R=30(Ом) і
нелінійного опору Rн, вольт-амперна характеристика
якого показана на Рис.1.14. Визначити струм у колі та

Рис.1.14 напруги на опорах кола.

Побудувати ВАХ лінійного опору, розрахувавши параметри однієї точки

А(U,I) ВАХ. Для цього необхідно задатись напругою U=30(В) і знайти струм
U 30
I= = = 1( A) .
R 30
Пряма, що проходить через початок координат і точку А (Рис. 1.15) являється
ВАХ лінійного опору R=30 (Ом). Для знаходження еквівалентної ВАХ (R)
послідовного з’єднання складаються ординати ВАХ обох опорів.

24
 Від заданої вхідної напруги U=50 (В) провести горизонтальну лінію до
перетину з сумарною ВАХ (R) (точка Б), а далі від точки Б опустивши вертикальну
пряму до осі струмів знаходимо вхідний струм кола І=0.65(А). Там, де вертикальна
пряма перетинає ВАХ (R) опорів одержуємо напруги; на нелінійному опорі
Uн=31(В), на лінійному – Uл =19(В), що в сумі дають
U = Uн + Uл = 31+19=50 (В)

Рис. 1.15
Струм у колі також можна знайти на перетині зовнішньої характеристики кола
і ВАХ нелінійного опору. Рівняння кола за другим законом Кірхгофа (зовнішня
характеристика) U = IR + U н = I  30 + U н = 50( В) побудовано за двома точками:
а) розрив навантаження I = 0 , U = U н = 50( В)
U 50
б) коротке замикання U н = 0 , I = = = 1.67 ( А)
R 30
Додаткові питання:
1. Яка повинна бути величина опору R щоб величина струму була 1(А).
2. Напруга на вході збільшилась у двічі, якою повинна бути величина опору R щоб
струм не змінився.

25
 Задача 1.8.
Ті ж опори, що в задачі 1.7, з’єднані паралельно
(Рис. 1.16), струм на вході І=1(А). Визначити
напругу на вході та струми у вітках кола I1 , I 2 .

Для знаходження еквівалентної ВАХ (R)

паралельного з’єднання складаються абсциси
Рис. 1.16
(спільна напруга) ВАХ обох опорів (Рис. 1.17).

Від заданого вхідного струму I=1(A) провести вертикальну лінію до перетину з

сумарною ВАХ (R) (точка Б), а далі від точки Б провівши вліво горизонтальну
пряму до осі напруг знаходимо вхідну напругу кола U=22(B).
Там, де горизонтальна пряма перетинає еквівалентну ВАХ (R) опорів, опустивши
вертикальні лінії, одержуємо струми; на нелінійному опорі I 2 = 0.28( A ) , на лінійному
– I1 = 0.72( A) , що в сумі дають
І = І1 + І 2 = 0.72 + 0.28=1(А)

Рис. 1.17

26
 1.6. ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

Задача 1.8.
Розрахувати струми у вітках кола.
Перевірити правильність розрахунків за
законами Кірхгофа та балансом
потужностей.

Відповідь: 1 = 30( B) 2 = 78.61( B),

3 = 90.25( B) ,
I1 = 2.139( A) , I 2 = 1.43( A), I 3 = 1.635( A),

Рис. 1.18 I 4 = 0.291( A), I 5 = 0.205( A), I 6 = 0.504( A).

Задача 1.9.
Розрахувати струми у вітках кола.
Перевірити правильність розрахунків за
законами Кірхгофа та балансом
потужностей.

Відповідь: 1 = 10( B) 2 = 43.58( B),

3 = 215.5( B) ,
I1 = 3.229( A) , I 2 = 3.179( A), I 3 = 0.119( A),

Рис. 1.19 I 4 = 3.298( A), I 5 = 3.11( A), I 6 = 3.592( A).

Відповідь: 1 = 10( B) 2 = 43.58( B), 3 = 215.5( B) ,

I1 = 3.229( A) , I 2 = 3.179( A), I 3 = 0.119( A), I 4 = 3.298( A), I 5 = 3.11( A), I 6 = 3.592( A).

Задача 1.10.
Методом еквівалентного генератора
визначити стум у гілці з опором R6.
Відповідь:
Еег = 58.38( В), Rег = 34.06(Ом), I = 0.018( А).

27
 Рис. 1.20
Задача 1.11.
Методом еквівалентного генератора
визначити стум у гілці з опором R1.

Відповідь:
Еег = 120( В), Rег = 26.32(Ом), I = 2.496( А).

Рис.1.21

Задача 1.12. Нелінійний опір – бареттер (стабілізатор струму) ввімкнений

послідовно з потужною лампою, опір якої R=20 (Ом). Струм, який потрібно
стабілізувати І =1(А). Визначити напругу джерела для здійснення стабілізації.
На Рис. 1.22 показана ВАХ нелінійного опору – бареттера Rн , лінійного опору

R=20 (Ом) і еквівалентна ВАХ (R) їх послідовного з’єднання.

Рис.1.22
Для стабілізації струму використовується практично горизонтальна ділянка
еквівалентної ВАХ (R) шириною 5 вольт (робочий діапазон). Середина робочого

28
діапазону U=32.5 (В) є напруга джерела стабілізації струму, оскільки коливання
напруги в межах 30-35 вольт не викликає зміни струму в лампі.
1. Яким повинен бути опір лампи R щоб здійснити стабілізацію струму цим же
бареттером при напрузі джерела U=15(В).
U 2.5
R= = = 2.5(Ом )
I 1
2. Скласти схему для здійснення стабілізації струму в лампі, яка споживає струм
0.6(А) при напрузі 10(В), якщо застосувати той же бареттер і джерело напруги U
=35(В). Схема (Рис.1.23)

Рис.1.23

29
 РОЗДІЛ 2. ЛІНІЙНІ ЕЛЕКТРИЧНІ КОЛА ОДНОФАЗНОГО
СИНУСОЇДНОГО СТРУМУ
2.1. РОЗРАХУНОК СКЛАДНОГО ЕЛЕКТРИЧНОГО КОЛА СИМВОЛІЧНИМ
МЕТОДОМ
Задача 2.1.
В електричному колі Рис. 2.1 комплексна ЕРС на вході: E = 22030 (В).
Параметри активних і реактивних опорів задані в Омах, частота f=50 (Гц).

Рис. 2.1
Визначити діючі та миттєві значення струмів, зробити перевірку розрахунків за
балансом потужностей. Визначити покази вольтметра. Побудувати сумісну векторну
діаграму струмів і топографічну діаграму напруг.
Виконаємо розрахунок повних комплексних опорів віток кола:
Z 1 = R1 − jX C1 = 20 − j 20(Ом),
Z 2 = R2 + jX L 2 = 12 + j 30 = 32.3168.20 (Ом),
Z 3 = R3 + j ( X L3 − X C 3 ) = 15 + j (25 − 15) = 15 + j10(Ом),
Z 4 = R4 = 10(Ом),
Z 5 = R5 − jX С 5 = 10 − j 20 = 22.3663.43 (Ом)

Згортаєм схему до еквівалентного опору.

Z4 Z5
Z 45 = = − − − − − − − − − = 7.91 − 18.43  = 7.50 − j 2.50 (Ом ).
Z4 + Z5
Z 345 = Z 3 + Z 45 = − − − − − − − − − = 22.50 + j 7.50 = 23.7218.43  (Ом ).

Паралельне з’єднання опорів між точками б, ж:

Z 2  Z 345
Z бж = = − − − − − − − − − = 15.0439.25  = 11.65 + j 9.51 (Ом).
Z 2 + Z 345

30
Еквівалентний вхідний опір: Z e = Z 1 + Z бж = − − −− = 33.34 − 18.34  (Ом ).

Струми у вітках кола:

 220 30 
I = E = = 6.6048.33  ( A);
1 
Z e 33.34 − 18.33

Z 345
I2 = I1 = − − − − − − − = 3.0719.38  ( A);
Z 2 + Z 345

Z2
I3 = I1 − I2 або I3 = I1 = − − − − − − − = 4.1869.14  ( A);
Z 2 + Z 345

Z5
I4 = I3 = − − − − − − − = 3.3150.71 ( A);
Z4 + Z5

Z4
I5 = I3 − I4 або I5 = I3 = − − − − − − − = 1.48114.14  ( A);
Z4 + Z5

Перевірка правильності розрахунків здійснюється за балансом потужностей.

Потужність генератора:

~ 
S г = E  I 1 = 220 60   6.60 − 48.33 = 1451 .79 − 18.33 = 1378 .11 − j 456 .60 .

Рг = 1378 .11 ( Вт), Qг = −466.60 ( ВАр )

Сумарна активна Рсп і реактивна Qсп потужності споживачів:

Рсп = Р1 + Р2 + Р3 + Р4 + Р5 = I12 R1 + I 22 R2 + I 32 R3 + I 42 R4 + I 52 R5 = 1378 .11 ( Вт).

Qсп = −Q1 + Q2 + Q3 − Q5 = − I12 X C1 + I 22 X L 2 + I 32 ( X L3 − X C 3 ) − I 52 X C 5 = −456.60 ( ВАр ).
Для перевірки правильності розрахунків покази вольтметра (напруга U зд )
визначаються двома шляхами:

1. U çä = − I 2 R2 + I 3 ( R3 + jX L 3 ) + I 5 R5 = −(3.0719.38  12) + 4.1869.14  (15 + j 25) +

+1.48144.14  10 = − − − − − − − − −− = 151.48140.11 ( B).

2. U çä = I 2 jX L 2 − I3 (− jX C 3 ) − I5 (− jX C 5 ) = − − − − − − − − −− = 151.50140.11 ( B).

Очевидно покази вольтметра (діюче значення напруги) Uзд = 151.49 (В).

Для побудови топографічної діаграми визначаються комплексні потенціали

точок кола. За нульовий приймаємо потенціал точки к;  к = 0.

31
  ж =  к + I1 (− jX C1 ) = 0 + 6.6048.33   20 − 90  = 131 .98 − 41.67  =
= 100 .1 + j86.01 ( B );
 з =  ж + I2 jX L 2 = 131 .98 − 41.67  + 3.07 19.38   3090  =
= 68.02 − 0.69  = 68.02 + j 0.82 ( B );
 =  + I R = 68.02 − 0.69  + 3.07 19.38   12 =
б з 2 2

= 103 .416.33 = 102 .78 + j11.40( B );
 а =  б + I1 R1 = 103 .416.33  + 6.6048.33   20 =
= 220 30  = 190 .53 + j110 ( B );
 е =  ж + I3 ( − jX C 3 ) = 131 .98 − 41.67  + 4.1869.14   15 − 90  =
= 191 .95 − 35  = 157 .24 − j110 .1 ( B );
 д =  е + I5 ( − jX C 5 ) = 191 .95 − 35  + 1.48114 .14   10 − 90  =
= 208 .68 − 28.01 = 184 .25 − j 97.99 ( B );

 г =  д + I5 R5 = 208 .68 − 28.01 + 1.48114 .14   10 = 197 .21 − 25.37  =

= 178 .19 + j84.50 ( B);
 в =  г + I3 R3 = 197 .21 − 25.37  + 4.1869.14   15 = 202 .17  − 7.34  =
= 200 .51 − j 25.83 ( B);
Комплексні напруги на елементах кола дорівнюють різниці комплексних
потенціалів відповідних точок, між якими знаходиться даний елемент.
U аб =  а −  б = I1 R1 == − − − − − − − = 131 .9848.33  ( B );
U бв =  б −  в = I3 jX L 3 = − − − − −− = 104 .60159 .14  ( B ),
U =  −  = I R = − − − − − − −− = 62.17 69.14  ( B );
вг в г 3 3

U гв =  г −  в = I4 R4 = − − − − − − −− = 33.0850.71 ( B );
U гд =  г −  д = I5 R5 = − − − − − − −− = 14.79114 .14  ( B );
U де =  д −  е = I5 ( − jX C 5 ) = − − − − − = 25.5924.14  ( B );
Uеж =  −  = I (− jX ) = − − −− = 62.77  − 20.86  ( B );
е ж 3 C3

U бз =  б −  з = I2 R2 = − − − − − − −− = 36.8619.38  ( B );
U зж =  з −  ж = I2 jX L 2 = − − − − −− = 92.14109 .38  ( B );
Uжк =  −  = I ( − jX ) = − − −− = 131 .98 − 41.67  ( B ).
ж к 1 C1

32
 За розрахунковими даними побудована сумісна векторна діаграма струмів і
топографічна діаграма напруг (Рис. 2.2). Діаграма побудована починаючи з точки к,
потенціал якої прийнятий за нуль  к = 0.

Рис. 2.2

33
 2.2. РЕЗОНАНСНІ ЯВИЩА І ЧАСТОТНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Задача 2.2. Навантаження з параметрами R =10 (Ом) і XL=30 (Ом) ввімкнено на
напругу U=220 (В) з частотою f =50(Гц), як показано на Рис.2.3, а. Визначити ємність
конденсатора, який потрібно підімкнути паралельно навантаженню з метою повної
компенсації його реактивної потужності.
Струм через навантаження :
U 2200 2200
I= = = = 6.96 − 71.57 ( A).
Z 10 + j30 31.6271.57
Струм відстає від напруги на кут  = 71.57 (Рис.2.3, а). Активна потужність, що
визначає енергію, за яку платить споживач
P = UI cos  = 220  6.96cos(−71.57 ) = 484 ( Вт).

а) б)
Рис. 2.3
Увімкнемо паралельно навантаженню конденсатор (Рис. 2.4, а) і визначимо
його параметри з умови резонансу струмів.
XL 1 X L2 + R 2 302 + 102
B1 = B2 ; 2 = , звідки X C = = = 33.33 (Ом).
X L + R2 X C XL 30
1 1 1
Ємність конденсатора C = = = = 9.55  10 −5 (Ф).
X C 2fX C 250  33.33

а) б)
Рис. 2.4
Вхідний опір кола чисто активний:

34
 − jX C ( R + jX L ) 33.33 − 90  31.6271.57 1053.9 − 18.43
Ze = = = = 100(Ом).
− jX C + R + jX L − j 33.33 + 10 + j 30 10.539 − 18.43

U 220
Струм конденсатора I C = = = 6.690 ( А),
− jX C 33.33 − 90
компенсує реактивну складову I L струму навантаження I н (Рис. 2.4, б),

I L = I cos(90 − ) = 6.96cos(90 − 71.57 ) = 6.6 ( A)

Струм на вході кола I співпадає за фазою з напругою

U 220
I= = = 2.2 ( A).
Z e 100
6.96
і зменшився в = 3.16 рази. Активна потужність кола залишилась такою ж
2.2

P = UI cos0 = 220  2.2 = 484 ( Вт).

Задача 2.3. Побудувати частотну характеристику для реактивного
двополюсника, показаного на Рис. 2.5.
Параметри кола:
X L1 = 5 (Ом),
X L 3 = 6 (Ом),
X C 2 = 3 (Ом),
f = 50 ( Гц ).
Рис. 2.5.
Параметри реактивних елементів знаходяться з умови, що відомих індуктивні і
ємнісні опори для частоти 50 (Гц).
X L1 X L1 5
L1 = = = = 1.59  10−2 ( Гн),
 2f 250
X L3 X L3 6
L3 = = = = 1.91  10−2 ( Гн),
 2f 250
1 1 1
C2 = = = = 1.06  10−3 (Ф).
X C 2 X C 2 2f 3  250
По схемі можна визначити, що частотна характеристика почнеться з нуля (є
прямий шлях через індуктивності для постійного струму ( = 0) , потім буде перша
резонансна частота струмів 1 (полюс), за ним друга резонансна частота напруг 2
(нуль). Вхідний опір двополюсника:

35
 1
L3 ( −)
C2 L3
X () = L1 + = L1 − 2 =
L3 −
1  L C
3 2 − 1
C2
3 L1L3C2 − L1 − L3 (2 L1L3C2 − ( L1 + L3 )) H ()
= = .
2 L3C2 − 1 2 L3C2 − 1 F ()

Визначення нулів та полюсів функції X () :

H () = 0; (2 L1L3C2 − ( L1 + L3 )) = 0; звідки: 0 = 0,

L1 + L3 (1.59 + 1.91)  10−2

2 = = −7
= 108.725  103 = 329.73 (c −1 )
L1L3C2 1.59  1.91  1.06  10

F () = 0; 2 L3C2 − 1 = 0; звідки:

1 1 1
1 = = = −
= 222.24 (c −1 ).
1.91  1.06  10−5 4.5  10
3
L3C2

Підставляючи значення частоти  від 0 до 400 (с-1) у рівняння вхідного опору

будуємо частотну характеристику реактивного двополюсника показану на Рис. 2.6.
(2 L1L3C2 − ( L1 + L3 )) (3 L1L3C2 − ( L1 + L3 ))
X () = = =
2 L3C2 − 1 2 L3C2 − 1
(31.59  1.91  1.06  10 −7 + (1.59 + 1.91)  10 −2
= .
21.91  1.06  10 −5 − 1

Рис. 2.6.

Аналогічно розраховується частотна характеристика для більш складних схем,

при цьому степінь рівнянь у чисельнику та знаменнику відповідно збільшується з
кількістю елементів у вітках схеми.

36
2.3. ЕЛЕКТРИЧНІ КОЛА З ІНДУКТИВНОЗВ’ЯЗАНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ ТА
ЇХ РОЗРАХУНОК
Задача 2.4. У колі (Рис. 2.7) коефіцієнт зв’язку між елементами x1 , x2 дорівнює
k = 0.65. Параметри кола показані на схемі: ЕРС у вольтах, опори в омах.
Розрахувати струми у вітках, перевірити правильність розрахунків за балансом
потужностей, визначити покази вольтметра, активну PM і реактивну Q M потужності
магнітного зв’язку. Побудувати сумісну векторну діаграму струмів і топографічну
діаграму напруг (на діаграмі показати напруги взаємної індукції).

Рис. 2.7
Опір взаємоіндуктивності x M = k x1 x2 = 0.65 20  30 = 15.92 (Ом).

Розрахунок проводиться методом контурних струмів. За заданими напрямками

контурних струмів складаються рівняння. Оскільки для контурного струму I 11
магнітозв’язані елементи x1 , x 2 з’єднані послідовно узгоджено, у власний опір
першого контура входить складова 2 x M . Струми I 11 і I 22 входять відповідно в
різнойменні кінці елементів x1 , x 2 (зустрічне включення), у взаємному опорі буде
складова − x M .

 I11  R1 + R2 + j( x1 + x2 − x4 + 2 xM ) − I 22  R2 + j( x2 + xM ) = E;

 − I11  R2 + j( x2 + xM ) + I 22  R3 + R2 + j( x2 − x3 ) = 0.
 I 10 + 15 + j( 20 + 30 − 5 + 2  15.92 ) − I 15 + j( 30 + 15.92 ) = 100e j 20 ;
11 22

 − I11 15 + j( 30 + 15.92 ) + I 22  20 + 15 + j( 30 − 20 ) = 0.
 I ( 25 + j 76.84 ) − I ( 15 + j 45.92 ) = 100e j 20 ;

11 22

 − I11( 15 + j 45.92 ) + I 22 ( 35 + j10 ) = 0.

37
  I 80.80 e j 71.98 − I 48.31e j 71.91 = 100 e j 20 ;
 11 22

− I11 48.31e j 71.91 + I 22 36.40 e j15.95 = 0.

80.80 e j 71.98 −48.31e j 71.91

= = 2941.12 e j 87.93 − 2333.86 e j143.82 =
−48.31e j 71.91 36.40 e j15.95
= 106.23 + j 2939.20 − ( −1883.81 + j1377.73) = 1990.04 + j1561.47 =
= 2529.52 e j 38.12 ;

100 e j 20 −48.31e j 71.91

1 = = 3640 e j 35.95 ;
0 36.40 e j15.95

80.80 e j 71.98 100 e j 20

2 = = 4831e j 91.91 .
−48.31e j 71.91 0

Контурні струми:

1 3640e 35.95 − 2.17 
I11 = = = 1 . 439 e ( A),
 2529.52 e 38 .12


2 4831e 91.91 53 .79
I 22 = = = 1 .910 e ( A).
 2529.52 e 38 .12

Струми у вітках:
 
І1 = І11 = 1.439 e − j 2.17 ( A); І3 = І22 = 1.910 e j 53 .79 ( A);
 
І2 = І11 − І22 = 1.439 e − j 2.17 − 1.910 e j 53 .79 = 1.438 − j 5.45  10 −2 −

− (1.128 + j1.541) = 0.31 − j1.60 = 1.625 e j −79 .03 ( A).

Правильність розрахунків перевіряється за балансом потужностей.

  
S = Е I1 + 2 Im(U M 1 I1 ) = Е I1 + 2QM 1 ;

E I1 = 100 e j 20 1.439 e j 2.17 = 143.9 e j 22.17 = 133.26 + j 54.30 = P + jQ.
Pдж Qдж
Pдж = 133.26 ( Вт), Qдж = 54.30 ( ВАр).

 
U M 1 I1 = jxM I 2 I1 = 15.92 e j 90 1.625 e − j 79.03 1.439 e j 2.17 = 37.23 e j13.14 =
UM 1
= 36.26 + j 8.46 = PM 1 + jQM 1. PM 1 = 36.26 ( Вт), QM 1 = 8.46 ( ВАр).
PM 1 QM 1

38
 
QM = 2Im(U M 1 I1 ) = 2QM 1 = 2  8.46 = 16.92 ( ВАр). QM = 16.92 ( ВАр).

Активна потужність споживача виділяється на активних опорах:

Рсп = P1 + P2 + P3 = I12 R1 + I 22 R2 + I 32 R3 =
= 1.439 2  10 + 1.625 2  15 + 1.910 2  20 = 133 .52 ( Вт), Pсп = 133 .28 ( Вт),

Реактивна потужність споживача виділяється на реактивних опорах:

Qсп = Q1 + Q2 + Q3 = I12 ( x1 − x 4 ) + I 22 x 2 + I 32 x3 =
= 1.439 2 (20 − 5) + 1.625 2  30 − 1.910 2  20 = 37.32 ( ВАр ). Qсп = 37.32 ( ВАр ).

Похибка в розрахунку активної потужності складає

Pдж − Рсп = 133.26 − 133.28 = −0.02 ( Вт).
133.28 − 133.26
 %= 100 = 0.045 %
133.28
Похибка в розрахунку реактивної потужності складає
Qдж − (Qсп + QМ ) = 54.3 − (37.32 + 16.92) = 54.3 − 54.24 = 0.06 ( Вт),
54.3 − 54.24
 %= 100 = 0.0011 %
54.3
Вольтметр, ввімкнений між точками б, е, покаже модуль комплексу напруги
U бе . Цю напругу за розрахованими струмами і заданими параметрами можна
визначити за ІІ законом Кірхгофа , йдучи по контуру між точками б, е. Правильність
розрахунків перевіряється за двома незалежними шляхами.
Шлях І.
U бе = U бв + U ве = I1 jx1 + I 2 jxM + I 2 jx2 + I1 jxM =
U бв U ве

= 1.439 e − j 2.17  20 e j 90 + 1.625 e − j 79.03  15.92 e j 90 +

+1.625 e − j 79.03  30 e j 90 + 1.439 e − j 2.17  15.92 e j 90 =

= 28.78 e j 87.83 + 25.87 e j10.97 + 48.75 e j10.97 + 22.91 e j 87.83 =

= 1.09 + j 28.76 + 25.40 + j 4.92 + 47.86 + j9.28 + 0.87 + j 22.89 =
= 75.22 + j 65.85 = 99.97 e j 41.22 ( В).
Шлях ІІ.
U áå = −U àá + E − U äæ − U åä = − I1R1 + E − I1 (− jx4 ) − I 2 R2 =
= −1.439 e− j 2.17  10 + 100 e j 20 − 1.439 e − j 2.17  5e − j 90 − 1.625 e − j 79.03  15 =

39
 = −14.39 e − j 2.17 + 100 e j 20 − 7.195 e − j 92.17 − 24.375e − j 79.03 =
= −(14.379 − j 0.545) + 93.97 + j34.20 − ( −0.272 − j7.19) − (4.64 − j 23.93) =
= 75.22 + j 65.86 = 99.98 e j 41.20 ( Â).
Очевидно вольтметр покаже середнє значення модуля комплекса напруги U бе :
99.97 + 99.98
V = U бе = = 99.975 ( В).
2
Дані для побудови топографічної діаграми.
Увага! На елементах x1 , x 2 напруги мають дві складові – напруги самоіндукції
і напруги взаємоіндукції.

U аб = I1R1 = 1.439 e − j 2.17  10 = 14.39 e − j 2.17 ( В),

U бв = I1 jx1 + I 2 jxM = 1.439 e − j 2.17  20 e j 90 + 1.625 e − j 79.03  15.92 e j 90 =
= 28.78 e j 87.83 + 25.87 e j10.97 ( B),

U ве = I 2 jx2 + I1 jxM = 1.625 e − j 79.03  30 e j 90 + 1.439e − j 2.17  15.92 e j 90 =

= 48.75 e j10.97 + 22.91e j 87.83 ( B ),
U ед = I 2 R2 = 1.625 e − j 79.03  15 = 24.375 e − j 79.03 ( В),
U вг = I 3 R3 = 1.91e j 53.79  20 = 38.2 e j 53.79 ( В),
U гд = I 3 ( − jx3) = 1.91e j 53.79  20 e − j 90 = 38.2 e − j 36.21 ( В ),

U дж = I1 ( − jx4) = 1.439 e − j 2.17  5 e − j 90 = 7.195 e − j 92.17 ( В),

40
 За обчисленими даними на Рис. 2.8 побудована сумісна векторна діаграма струмів
і топографічна діаграма напруг.
Задача 2.4 може бути розв’язана із використанням розв’язки магнітного зв’язку.
При застосуванні розв’язку потрібно знати лише як приєднані котушки до спільного
вузла. Якщо вони приєднані до спільного вузла однойменними кінцями, то
послідовно з котушками до вузла вмикаються ємнісні опори − Z M , а після вузла
індуктивний опір Z М (Рис. 2.9, б). Якщо до спільного вузла котушки приєднані
різнойменними кінцями – розв’язка показана на Рис. 2.9, в.

Рис. 2.9
Самостійно повторити розрахунок кола задачі 2.4 із використанням розв’язки.

41
 2.4. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ЧОТИРИПОЛЮСНИКІВ
Задача 2.5.
Визначити коефіцієнти A, B, C , D 4-полюсника (Рис. 2.10). Параметри опорів
в омах показані на схемі.
Зробити розв’язку магнітного зв’язку, а потім із дослідів неробочого ходу і
короткого замикання визначити коефіцієнти 4-полюсника.

Рис. 2.10
До спільного вузла магнітозв’язані котушки підходять однойменними
полюсами, розв’язка магнітного зв’язку показана на Рис. 2.11.

42
 Рис. 2.11
Спрощуємо схему, з’єднуючи послідовно реактивні опори у вітках:
x1 = x1 − x M = 20 − 10 = 10 (Ом), x2 = − x2 + x M = −25 + 10 = −15 (Ом),
x3 = x3 − x M = 30 − 10 = 20 (Ом).
У спрощеній схемі 4-полюсника без магнітного зв’язку Рис. 2.12 робимо дослід
розриву навантаження I 2 = 0. Задаємось напругою на вході 4-полюсника

U1 = 100e j 0 = 100( В) і розраховуємо схему.

Рис. 2.12
Вхідний еквівалентний опір:
( R2 − jx2 )  R3 + R4 + j ( x3 − x4 ) 
Z e = R1 + j ( x1 − x5 ) + =
R2 − jx2 + R3 + R4 + j ( x3 − x4 )
15.26 e j 31.61

(15 − j15)(5 + 8 + j (20 − 12)) 21.21e j −45 ( 13 + j8 )

= 10 + j10 − j10 + = 10 + =
15 − j15 + 5 + 8 + j (20 − 12) 28 − j 7
28.86 e j −14.04

= 10 + 11.22e j 0.65 = 10 + 11.22 + j 0.13 = 21.22 + j 0.13 = 21.22e j 0.34 (Î ì ).

43
 Струми у вітках:
 j − 0.34 
I = U1 = 100
= 4 . 713 e ( A). I = 4.713e j − 0.34  ( A).
1 1
Z e 21.22e j 0.34 
R3 + R4 + j ( x3 − x4 )  5 + 8 + j (20 − 12)
I2 = I1 = 4.713e j − 0.34 =
R2 − jx2 + R3 + R4 + j ( x3 − x4 ) 15 − j15 + 5 + 8 + j (20 − 12)

j − 0.34  15.26e j 31 .61  
= 4.713e 
= 2.492 e j 45 .30 ( A). I2 = 2.492 e j 45 .30 ( A).
28.86e j −14 .04
 
I3 = I1 − I2 = 4.713e j − 0.34 − 2.492 e j 45 .30 = 4.713 − j 0.028 − (1.753 + j1.772 ) =
 
= 2.96 − j1.80 = 3.464 e j − 31 .30 ( A). I3 = 3.464 e j − 31 .30 ( A).

Самостійно перевірте правильність розрахунків за балансом потужностей!!!

Якщо баланс потужностей не сходиться, вернутись назад і знайти помилку.
Напруга на виході :

U 2 = I 3 ( R4 − jx4 ) = 3.464e j −31.30  (8 − j12) = 49.95e j −87.61 ( B ).

14.42 e j −56.31

Із досліду розриву навантаження визначаються коефіцієнти 4-полюсника A, C.

U 1 100 j 87.61 
A= = = 2.002 e ; A = 2.002 e j 87.61 .

U 2 49.95e j − 87 .61 


I1 4.713e j − 0.34 − 2 j 87.27  
C= = = 9.44  10 e ; C = 9.44  10 − 2 e j 87.27 .
U 2 49.95e j − 87.61

При тій же напрузі на вході U1 = 100 e j 0 = 100 ( В) виконується дослід короткого
замикання U 2 = 0 (Рис. 2.13). Вітка з опорами R4 , x4 заморочена, тобто опори
видаляються.

Рис. 2.13
44
 Вхідний еквівалентний опір:
( R2 − jx2 )( R3 + jx3 )
Z e = R1 + j ( x1 − x5 ) + =
R2 − jx2 + R3 + jx3
 
(15 − j15)(5 + j 20) 21.21e j − 45 20.62e j 75 .96
= 10 + j10 − j10 + = 10 + =
15 − j15 + 5 + j 20 20 + j 5


20 .62 e j14.04
 
= 10 + 21.21e j16 .93 = 10 + 20.29 + j 6.18 = 30.29 + j 6.18 = 30.92e j11 .52 (Ом ).
Струми у вітках:

j −11.52 20.62e j 75.96

= 3.23e j14.04
= 3.23e j 50.40 ( A). I 2 = 3.23e j 50.40 ( A).
20.62e
I 3 = I1 − I 2 = 3.23e j −11.52 − 3.23e j 50.40 = 3.16 − j 0.65 − (2.06 + j 2.489) =
= 1.10 − j 3.139 = 3.326e j −70.60 ( A). I 2 = I 3 = 3.326e j −70.60 ( A).

При короткому замиканні струм I3 = I2 = 3.326e j − 70 .60 ( А) (не плутати із I2 ).

Самостійно перевірте правильність розрахунків за балансом потужностей!!!

Якщо баланс потужностей не сходиться, вернутись назад і знайти помилку.
Із досліду короткого замикання визначаються коефіцієнти В, D.

U 1 100 j 70 .60  
B= = = 30 . 06 e ; B = 30.06e j 70 .60 .
I2 3.326 e j − 70 .60 

I1 3.23e j −11 .52 j 59 .08  
D= = = 0 . 971 e ; D = 0.971e j 59 .08 .
I2 3.326 e j − 70 .60 

Вірність розрахунків підтверджує перевірка AD − BC = 1.

   
AD − BC = 2.002e j 87.61  0.971e j 59.08 − 30.06e j 70.60  9.44  10 − 2 e j 87.27 =
 
= 1.94e j146 .69 − 2.84e j157 .87 = −1.63 + j1.07 − (−2.63 + j1.07) = 1.
Увага! При невірному розрахунку будь-якого досліду права частина рівняння не
буде дорівнювати одиниці.

На базі одержаних даних можна :

45
а) визначити ЕРС Е = U1 та струм I1 на вході 4-полюсника, при яких на його виході
U2=100(B), I2=1(A), а кут зсуву фаз між синусоїдами напруги і струму 2=30.

Зробити перевірку, навантаживши 4-полюсник на відповідний опір.

U 2 10030
Z2 = = = 10030 = (86.6 + j50)(Ом).
I2 1
U1 = AU 2 + BI 2 = 2.00287.61  10030 + 30.0670.60 1 =
= 200.2117.61 + 30.0670.60 = 226.60111.87 ( B). U1 = 226.60111.87 ( B).

I1 = CU 2 + DI 2 = 9.44  10−2 87.27  10030 + 0.97159.080  1 =

= 9.44117.27 + 0.97159.08 = 9.99112.53 ( B). I1 = 9.99112.53 ( A).

Рис. 2.14
б) розрахувати параметри R, L, C віток ( Т - чи П - ) схеми заміщення;
f = 50( Гц).
Т- подібна схема (Рис. 2.15).

46
 A − 1 2.00287.61 − 1 2.20114.62
Z1 = = = = 23.3127.35 =
C 9.44  10 −2 87.27 9.44 10 −2 87.27
= 20.79 + j10.71. Z 1 = 23.3127.35 = (20.79 + j10.71)(Ом).
X1 10.71
R1 = 20.79(Ом), X 1 = 10.71(Ом). L1 = = = 3.409  10 −2 ( Гн).
2f 2  50
1 1
Z2 = = −2
= 10.593 − 87.27 = 0.504 − j10.58.
C 9.44  10 87.27
1 1
R2 = 0.504(Ом), X 2 = −10.58(Ом). C2 = = = 3.009  10 −4 (Ф).
X 2 2f 10.58  2  50

D − 1 0.97159.08 − 1 0.971121.03
Z3 = = = = 10.3033.76 =
C −2
9.44  10 87.27 9.44 10 −2 87.27
= 8.56 + j 5.72. Z 3 = 10.3033.76 = (8.56 + j5.72)(Ом).
X3 5.72
R3 = 8.56(Ом), X 3 = 5.72(Ом). L3 = = = 1.821  10 −2 ( Гн)
2f 2  50

Рис. 2.15
Аналогічно розраховуються параметри П- подібної схеми заміщення(Рис. 2.16).
Z 1 = B = 29.970.53 = (9.96 + j 28.19)(Ом).
X1 28.19
R1 = 9.96(Ом), X 1 = 28.19(Ом). L1 = = = 8.97  10 −2 ( Гн).
2f 2  50
B
Z2 = = 30.91 − 50.68 = 19.58 − j 23.91.
D −1
1 1
R2 = 19.58(Ом), X 2 = −23.91(Ом). C2 = = = 6.65  10 −3 (Ф).
X 2 2f 23.91  2  50
B
Z3 = = 13.59 − 44.10 = 9.76 − j9.45.
A −1
X 5.72
R3 = 9.766(Ом), X 3 = −9.45(Ом). L3 = 3 = = 1.821  10 −2 ( Гн)
2f 2  50

47
Рис. 2.16

48
 2.5. ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

Задача 2.6.
ЕРС задана у вольтах, опори в омах.
Визначити струми у вітках і покази
вольтметра, зробити пере-вірку за
балансом потужностей та
побудувати сумісну векторну
діаграму струмів і топографічну
діаграму напруг.
Рис. 2.17
Показати на діаграмі вектор Uаб.

Відповідь:
Z e = 47.4726.98 (Ом), І1 = 2.11 − 6.98 ( А), І 2 = 1.85 − 44.86 ( А),
І 3 = 1.3153.28 ( А),U aб = 104.0164.87 ( В ).

Задача 2.7.
ЕРС задана у вольтах, опори в омах.
Визначити струми у вітках і покази
вольтметра, зробити пере-
вірку за балансом потужностей та
побудувати сумісну векторну
діаграму струмів і топографічну
діаграму напруг.

Рис. 2.18 Показати на діаграмі вектор Uаб.

Відповідь:
Z e = 79.4524.15 (Ом), І1 = 2.7765.85 ( А), І 2 = 9.7920.85 ( А),
І 3 = 8.07186.82 ( А),U aб = 232.7096.23 ( В ).

49
Задача 2.8.
Визначити коефіцієнти
чотириполюсника A, B, C, D.
Опори задані в на схемі кола омах.
Відповідь:
А = 1.74 − 4.36 , В = 42.1357.38 ,
С = 0.05 − 78.79 , D = 1.77 − 10.25 .
Рис. 2.19

Задача 2.9.
Визначити коефіцієнти
чотириполюсника A, B, C, D.
Опори задані на схемі кола в омах.
Відповідь:
А = 1.3045 , В = 2536.87 ,
С = 0.0849.09 , D = 1.8215.95 .

Рис. 2.20

50
 РОЗДІЛ 3. ЛІНІЙНІ ЕЛЕКТРИЧНІ КОЛА ПЕРІОДИЧНОГО ЗМІННОГО
СТРУМУ

3.1. ТРИФАЗНІ КОЛА

Задача 3.1. У симетричному трифазному електричному колі (Рис. 3.1) з

параметрами:
U A = 22030 ( B), Rл = 18(Ом), R = 72(Ом), X L = 30(Ом), X C = 63(Ом),
розрахувати струми у вітках, перевірити правильність розрахунків за балансом
потужностей, визначити покази приладів, побудувати суміщену векторну діаграму
струмів і топографічну діаграму напруг.

Рис. 3.1

1. Перетворимо симетричний трикутник з опорами R, X L на симетричну зірку

(Рис. 3.2).
Z  R + jX L 72 + j 30
Z = = = = R + jX L  = 24 + j10 = 2622.62 (Ом).
3 3 3

51
 Рис. 3.2

3. Зведемо розрахунок симетричного трифазного кола до розрахунку однієї фази

А (Рис. 3.3). Струми і напруги в фазах В і С знаходяться з умови симетрії.

Рис. 3.3

Z 3 = R − jX C = 72 − j 63 = 95.67e − j 41.19 (Ом),

Z 2 = R + jX L = 24 + j10 = 26e j 22.62 (Ом),

Z 2  Z 3 26e j 22.62  95.67e − j 41.19 2487.45e − j18.57

Z 23 = = = = 22.68e j10.34 =
Z2 + Z3 24 + j10 + 72 − j 63 96 − j 53
109.66 e − j 28.90

= 22.32 + j 4.07(Ом).

52
 Z e = Rл + Z 23 = 18 + 22.32 + j 4.07 = 40.32 + j 4.07 = 40.52e j 5.76 (Ом).
UA 220e j 30
IA = = j 5.76
= 5.43e j 24.24 ( A),
Z e 40.52e
Z3 95.67e − j 41.19
I A' = I A = 5.43e j 24.24  = 4.734e j11.95 ( A),
Z2 + Z3 109.66e − j 28.90

I A" = I A − I A' = 5.43e j 24.24 − 4.734e j11.95 = 1.29e j 75.76 ( A).

3. Перевірка за балансом потужностей:


S ген. = U A  I A = 220e j 30  5.43e − j 24.24 = 1194.46e j 5.77 = (1188.42 + j 119.98) BA,
P Q

Pсп. = I A2  Rл + ( I A' ) 2  R + ( I A" ) 2  R = 5.432  18 + 4.74 2  24 + 1.29 2  72 = 1189.77( Вт),

Qсп. = ( I A' ) 2  X L − ( I A" ) 2  X C = 4.742  10 − 1.29 2  63 = 119.83( ВАр ).
Баланс потужностей зійшовся з достатньою точністю.
Активна потужність для 3-х фаз у три рази більше і становить
1188.42  3 = 3565.26( Вт) , в чому ми переконаємося розрахувавши і склавши покази
двох ватметрів.

4. Знаходимо струми у фазах В і С:

I B = I A  e − j120 = 5.43e j 24.24  e − j120 = 5.43e − j 95.76 ( A),

I C = I A  e j120 = 5.43e j 24.24  e j120 = 5.43e j144.24 ( A),
I B' = I A'  e − j120 = 4.734e j11.95  e − j120 = 4.734e − j108.05 ( A),
I c' = I A'  e j120 = 4.734e j11.95  e j120 = 4.734e j131.95 ( A),
I B" = I A"  e − j120 = 1.29e j 75.76  e − j120 = 1.29e − j 44.24 ( A).
I C" = I A"  e j120 = 1.29e j 75.76  e j120 = 1.29e j195.76 ( A).

Для визначення струмів у трикутнику визначаємо напругу U A' B' ( Рис. 3.2):

U A' B' = I A'  Z  − I B'  Z  = ( I A' − I B' )  Z  = (4.74e j11.95 − 4.74e − j108.05 )  26e j 22.62 =
U A' B' 213.32e j 64.57
= 213.32e j 64.57
( B), I A' B' = = j 22.62
= 2.73e j 41.95 ( A),
Z 78e
I B 'C ' = I A' B'  e − j120 = 2.73e j 41.95  e − j120 = 2.73e − j 78.05 ( A),
I C ' A' = I A'B'  e j120 = 2.73e j 41.95  e j120 = 2.73e j161.95 ( A).

53
5. Будуємо діаграму для фази А (Рис. 3.4) (потовщені лінії), вектори стру-мів і напруг
для фаз В і С відповідно розмістяться під кутом 120 .

Рис. 3.4
6. Визначаємо покази амперметрів і ватметрів:

AA = AB = AC = I A = 5.43( A), A1 = I A = 1.29( A), A2 = I C ' A' = 2.73( A).

 
PWA = Re(U AC  I A ) = Re(U A  3e j0
 I A ) = Re(220  3e j 0  5.43e − j 24.24 =

= Re(2069.11e − j 24.24 ) = 2069.11cos 24.24 = 1886.68( Вт),

 
j BC
PWB = Re(U BC  I B ) = Re(U B  3e  I B ) = Re(220  3e − j 60  5.43e j 95.76 =

= Re(2069.11e j 35.76 ) = 2069.11cos35.76 = 1679.02( Вт).

7. Активна потужність трифазного кола :

P = PWA + PWB = 1886.68 + 1679.02 = 3565.7( Вт),

що підтверджує правильність розрахунків згідно з балансом потужностей.

54
 Задача 3.2. У несиметричному трифазному електричному колі (Рис. 3.5) з
параметрами:
U A = 22030 ( B), Rл = 18(Ом), R = 72(Ом), X L = 30(Ом), X C = 63(Ом),
розрахувати струми у вітках, перевірити правильність розрахунків за балансом
потужностей, визначити покази ватметрів, побудувати суміщену векторну діаграму
струмів і топографічну діаграму напруг.

Рис. 3.5
Позначимо: Z С ' А' = 2( R + jX L ) = 2(72 + j30) = 2  7822.62 = 15622.62 (Ом).
1. Перетворюємо симетричну зірку з опорами R, X С на симетричний
трикутник (Рис. 3.6).
Z  = 3Z з = 3( R − jX С ) = 3(72 − j 63) = R − jX C  =
= 216 − j189 = 287.01 − 41.19 (Ом).

Рис. 3.6
55
 2. З’єднуємо паралельно вітку трикутника між точками C , A з опорами R, X L
(Рис. 3.7).
Z   Z C ' A' 287.01 − 41.19  15622.62 44773.56 − 18.57
Z = = = =
'

Z  + Z C ' A' 287.01 − 41.19 + 15622.62 382.4 − 19.72

= 117.06 + j 2.34 = 117.081.15 (Ом).

Рис. 3.7
3. Перетворюємо трикутник на еквівалентну зірку (Рис. 3.8).

Рис. 3.8

Z Z 287.01 − 41.19  117.081.15

'

Z =Z = = =
' '
А С
2  Z  + Z  2  287.01 − 41.19  117.081.15
'

33603 − 40.04
= = 50.26 − j 4.98 = 50.51 − 5.66 (Ом).
665.25 − 34.28

(287.01 − 41.19 ) 2 82374.74 − 82.38

2
Z
Z = = = =
'
В
2  Z  + Z  2  287.01 − 41.19  117.081.15
'
665.25 − 34.28
= 82.86 − j 92.02 = 123.83 − 48 (Ом).

4. Знаходимо опори віток еквівалентної зірки (Рис. 3.9):

Z A = Z C = R л + Z 'A = 18 + 50.26 − j 4.98 = 68.26 − j 4.98 = 68.44 − 4.17  (Ом ).

Z B = R л + Z 'B = 18 + 82.86 − j 92.02 = 100 .86 − j 92.02 = 136 .53 − 43.37  (Ом ).

56
 Рис. 3.9
5. Розраховуємо напругу зміщення нейтралі:
U AY A + U B Y B + U C Y C
UN 'N = =
Y A +Y B +YC
1 1
220 30  
+ 220  − 90  
+
= 68 . 44  − 4 . 17 136 . 53 − 42 . 37
1 1 1
+ +
68.44 − 4.17  136 .53 − 42.37  68.44 − 4.17 
1
+ 220 150  
68.44 − 4.17  = 2.1967.08 = 35.11 + j 51.14 = 62.0455.53 ( B ).
0.0411.55 

U N ' N = 62.0455.53 ( В).

6. Визначаємо напруги і струми у фазах еквівалентної зірки:

U A = U A − U N ' N = 22030 − 62.0455.53 = 166.1820.74 ( B),
U A 166.1820.74
IA = = = 2.4324.915 = 2.2 + j1.02( A).
Z A 68.44 − 4.17
U B = U B − U N ' N = 220 − 90 − 62.0455.53 = 273.41 − 97.38 ( B),

U B 273.41 − 97.38
IB = = = 2 − 55.01 = 1.15 − j1.64( A).
Z B 136.53 − 42.37
U C = U C − U N ' N = 220150 − 62.0455.53 = 233.19165.38 ( B),
U C 233.19165.38
IC = = = 3.41169.55 = −3.35 + j 0.62( A).
ZC 68.44 − 4.17
Перевірка: I A + I В + I С = 2.2 + j1.02 + 1.15 − j1.64 − 3.35 + j 0.62 = 0.

Напруга U C ' A' у колі (Рис. 3.8):

U ' ' = IС Z С' − IА Z 'A = 3.41169 .55  50.51 − 5.66  −
C A

− 2.4324.92   50.51 − 5.66  = 281 .2178 .51 ( B).

Струми споживачів (Рис. 3.5):

57
 U C А 281.2178.51
I C А = = = 1.8155.89 ( А),
Z C А 15622.62
I A'' = I A + I C А = 2.4324.915 + 1.8155.89 = 1.8472.44 ( A),
I B'' = I B = 2 − 55.01 ( A),
I C'' = I C − I C А = 3.41169.55 − 1.8155.89 = 1.71 − 176.02 ( A).

7. Баланс потужностей генератора і споживачів:

  
S ген. = U A I A + U B I B + U C I C = 22030  2.43 − 24.92 + 220 − 90  255.01 +
+220150  3.41169.55 = 1663.02169.55 = 1599.24 − j 456 = Рген. + Qген..

Рсп = ( I A2 + I B2 + I C2 )  Rл + ( І А'' )2 + ( І B'' )2 + ( І C'' ) 2   R + I C2A  2 R =

= (2.432 + 22 + 3.412 ) 18 + (1.842 + 22 + 1.712 )  72 + 1.82  2  72 = 1596.45( Вт).
Qсп = IC2A  2 X L − ( I A2 + I B2 + IC2 )  X L = 1.82  2  30 − (1.842 + 22 + 1.712 )  63 =
= −455.11( ВAр).
8. Покази ватметрів:

PWA = Re(U AC І А ) = Re(220  30  2.43 − 24.915 = Re(925.95 − 24.915 ) =
= 839.78 − j390.07. PWA = 839.78( Вт).


PWВ = Re(U ВС І В ) = Re(220  3 − 60  255.01 = Re(762.1 − 4.99 ) =
= 759.21 − j 66.29. PWВ = 759.21( Вт).
P = PWA + PWВ = 839.78 + 759.21 = 1598.99( Вт).

9. Суміщена векторна діаграма струмів і топографічна діаграма напруг

побудована за результатами розрахунків і показана на Рис. 3.10.

U AA' = I A Rл = 2.4324.92  18 = 43.7424.92 ( В),

U ВВ' = I В Rл = 2 − 55.01  18 = 36 − 55.01 ( В),

UСС' = IС Rл = 3.41169.55 18 = 61.38169.55 ( В).

58
 Рис. 3.10
Задача 3.3. У несиметричному трифазному електричному колі (Рис. 3.11) з
параметрами: U A = 22030 ( B), Rл = 18(Ом), R = 72(Ом), X L = 30(Ом), X C = 63(Ом),

Рис. 3.11
59
розрахувати струми у вітках, перевірити правильність розрахунків за балансом
потужностей, визначити покази ватметрів, побудувати суміщену векторну діаграму
струмів і топографічну діаграму напруг.
Позначимо: Z С ' А' = 2( R + jX L ) = 2(72 + j30) = 2  7822.62 = 15622.62 (Ом).
1. Перетворюємо симетричну зірку з опорами R, X С на симетричний трикутник (Рис.
3.12).
Z  = 3Z з = 3( R − jX С ) = 3(72 − j 63) = R − jX C  =
= 216 − j189 = 287.01 − 41.19 (Ом).

Рис. 3.12

2. З’єднуємо паралельно вітку трикутника між точками C , A з опорами R, X L (Рис.

3.13).
Z   Z C ' A' 287.01 − 41.19  15622.62 44773.56 − 18.57
Z = = = =
'

Z  + Z C ' A' 287.01 − 41.19 + 15622.62 382.4 − 19.72

= 117.06 + j 2.34 = 117.081.15 (Ом).

Рис. 3.13

60
3. Перетворюємо трикутник на еквівалентну зірку (Рис. 3.14).

Рис. 3.14

Z Z 287.01 − 41.19  117.081.15

'

Z =Z = = =
' '
А С
2  Z  + Z  2  287.01 − 41.19  117.081.15
'

33603 − 40.04
= = 50.26 − j 4.98 = 50.51 − 5.66 (Ом).
665.25 − 34.28

(287.01 − 41.19 ) 2 82374.74 − 82.38

2
Z
Z = = = =
'
В
2  Z  + Z  2  287.01 − 41.19  117.081.15
'
665.25 − 34.28
= 82.86 − j 92.02 = 123.83 − 48 (Ом).
4. Знаходимо опори віток еквівалентної зірки (Рис. 3.15):

Z A = Z C = R л + Z 'A = 18 + 50.26 − j 4.98 = 68.26 − j 4.98 = 68.44 − 4.17  (Ом ).

Z B = R л + Z 'B = 18 + 82.86 − j 92.02 = 100 .86 − j 92.02 = 136 .53 − 43.37  (Ом ).

Рис. 3.15
5. Розраховуємо напругу зміщення нейтралі:
U AY A + U B Y B + U C Y C
UN 'N = =
Y A +Y B +YC
1 1 1
22030 + 220 − 90 + 220150
= 68.44 − 4.17 136.53 − 42.37 68.44 − 4.17 =
1 1 1
+ +
68.44 − 4.17 136.53 − 42.37 68.44 − 4.17
2.1967.08
= = 35.11 + j 51.14 = 62.0455.53 ( B).
0.0411.55

61
 U N ' N = 62.0455.53 ( В).

6. Визначаємо напруги і струми у фазах еквівалентної зірки:

U A = U A − U N ' N = 22030 − 62.0455.53 = 166.1820.74 ( B),
U A 166.1820.74
IA = = = 2.4324.915 = 2.2 + j1.02( A).
Z A 68.44 − 4.17
U B = U B − U N ' N = 220 − 90 − 62.0455.53 = 273.41 − 97.38 ( B),

U B 273.41 − 97.38
IB = = = 2 − 55.01 = 1.15 − j1.64( A).
Z B 136.53 − 42.37
U C = U C − U N ' N = 220150 − 62.0455.53 = 233.19 165.38 ( B),
U C 233.19165.38
IC = = = 3.41169.55 = −3.35 + j 0.62( A).
ZC 68.44 − 4.17

Перевірка: I A + I В + IС = 2.2 + j1.02 + 1.15 − j1.64 − 3.35 + j 0.62 = 0.

Напруга U C ' A' у колі (Рис. 3.14):

U ' ' = IС Z С' − IА Z 'A = 3.41169 .55  50.51 − 5.66  −
C A

− 2.4324.92   50.51 − 5.66  = 281 .2178 .51 ( B).

Струми споживачів (Рис. 3.11):
U C À 281.2178.51
I C À = = = 1.8155.89 ( À),
Z C À 15622.62
I A = I A + I C À = 2.4324.915 + 1.8155.89 = 1.8472.44 ( A),
I B = I B = 2 − 55.01 ( A),
I C = I C − I C À = 3.41169.55 − 1.8155.89 = 1.71 − 176.02 ( A).
7. Баланс потужностей генератора і споживачів:
  
S ген. = U A I A + U B I B + U C I C = 22030  2.43 − 24.92 + 220 − 90  255.01 +
+220150  3.41169.55 = 1663.02169.55 = 1599.24 − j 456 = Рген. + Qген. .

Рсп = ( I A2 + I B2 + I C2 )  Rл + ( I A ) 2 + ( I B ) 2 + ( I C ) 2   R + I C2A  2 R =

= (2.432 + 22 + 3.412 ) 18 + (1.842 + 22 + 1.712 )  72 + 1.82  2  72 = 1596.45( Вт).
Qсп = I C2A  2 X L − ( I A )2 + ( I B )2 + ( I C )2   X C = 1.82  2  30 − (1.842 + 22 + 1.712 )  63 =

= −455.11( ВAр).
8. Покази ватметрів:

62
 
PWA = Re(U AC І А ) = Re(220  30  2.43 − 24.915 = Re(925.95 − 24.915 ) =
= 839.78 − j390.07. PWA = 839.78( Вт).


PWВ = Re(U ВС І В ) = Re(220  3 − 60  255.01 = Re(762.1 − 4.99 ) =
= 759.21 − j 66.29. PWВ = 759.21( Вт).
P = PWA + PWВ = 839.78 + 759.21 = 1598.99( Вт).

9. Суміщена векторна діаграма струмів і топографічна діаграма напруг побудована за

результатами розрахунків і показана на Рис. 3.16.
U AA' = I A Rл = 2.4324.92  18 = 43.7424.92 ( В),
U ВВ' = I В Rл = 2 − 55.01  18 = 36 − 55.01 ( В),

UСС' = IС Rл = 3.41169.55 18 = 61.38169.55 ( В).

Рис. 3.16

63
 Задача 3.4.
Виконати розрахунок аварійного режиму в трифазному колі (Рис. 3.17) методом
симетричних складових, якщо параметри кола
U A = 22030 ( B), Rл = 18(Ом), R = 72(Ом), X L = 30(Ом), X C = 63(Ом),

RЛ = 18 A I A R = 72 XC = 63

A
IA IA
RЛ B IB R XC
B N
IB
RЛ C IC R XC
C
IC
R R = 72

XL X L = 30

Рис. 3.17
Оскільки трифазна система без нейтрального проводу, то струм нульової
складової дорівнює нулю: I 0 = 0.
Схеми заміщення для симетричних (прямої та зворотної) складових (фаза А).
RЛ = 18 A R = 72 X C = 63 RЛ = 18 A R = 72 X C = 63
I A1 I1 I1 I A2 I2 I 2

U A1 U1 U2

N N
а) б)
Рис. 3.18
Здійснюємо еквівалентну заміну:

64
 Z CA = 2 R + j 2 X L = 2  72 + j 2  30 = 15622.62 (Î ì ).

I1 I2
Z e1 Ze2
Ee1 U1 U2

а) б)
Рис. 3.19

Основна система рівнянь (див. Рис. 3.19):

1. Z е1I1 + U1 = Eе1;
2. Z е 2 I 2 + U 2 = 0.
Додаткова система рівнянь:
3. I B = 0, або : I1a 2 + I 2a = 0;
4. U C ' A ' = U C ' − U A ' = Z C ' A ' I C , або : U1a + U 2 a 2 − (U1 + U 2 ) = Z C ' A ' ( I1a + I 2a 2 ).
В одержану систему рівнянь з чотирма невідомими підставляємо дані:
1. 15.68 − 6.19  I1 + U1 = 191.5623.81 ;
2. 15.68 − 6.19  I 2 + U 2 = 0;
3. I1 − 120 + I 2120 = 0;
4. U1120 + U 2 − 120 − U1 − U 2 = 15622.62 ( I1120 + I 2 − 120 ).

1. 15.68 − 6.19  I1 + U1 = 191.5623.81 ;

2. 15.68 − 6.19  I 2 + U 2 = 0;
3. I1 − 120 + I 2120 = 0;
4. U1120 + U 2 − 120 − U1 − U 2 = 15622.62 ( I1120 + I 2 − 120 ).

65
 1 . U1 = 191.5623.81 − I115.62 − 6.19 ;
2. U 2 = − I 215.68 − 6.19 , àáî ³ç (3) U 2 = −15.68 − 6.19  I1 − 60 ;
U 2 = −15.68 − 66.19  I1 = 15.68113.81  I1; U 2 = 15.68113.81  I1.
Ï ³äñòàâëÿº ì î (1) òà (2) â (4) :
1.73(191.5623.81 − I115.68 − 6.19 ) 150 + 1.73(15.68113.81  I1)  − 150 =
U1 U2

= 156 I1142.62 + 156( I1 − 60 )  − 97.38 ; çâ³äêè âèçí à÷ຠòüñÿ I1 :

I2

331.398173.81 − 27.13143.81  I1 + 27.13 − 36.19  I1 = 156 I1142.62 +

+156 I1 − 157.38 ; 331.398173.81 = (27.13143.81 − 27.13 − 36.19 +
+156142.62 + 156 − 157.38 ) I1; 331.398173.81 = 318.82 167.92  I1;
331.398173.81
I1 = = 1.045.89 . I1 = 1.045.89 . Звідки :
318.82167.92
I 2 = I1 − 60 = (1.045.89 ) − 60 = 1.04 − 54.11 . I 2 = 1.04 − 54.11 ( А).

Із (1) визначається U1 :

U1 = 191.5623.81 − 1.045.89 15.68 − 6.19 = 176.8025.97 .

I1

U1 = 176.8025.97 .
U 2 = −( I 2 Z е 2 ) = −(`1.04 − 54.11  15.68 − 6.19 ) =
= −16.31 − 60.30 = 16.31119.70 . U 2 = 16.31119.70 ( B).

66
I C 2 = I 2 a 2 + I 2a 2 = 1.04( −54.11 − 120) + 0.17(160.88 − 120) = 1.04 − 174.11 +
+0.1740.88 = 0.91179.71 . I C 2 = 0.91179.71 ( A).
I C = I C1 + I C 2 = 2.52165.95 + 0.91179.71 = 3.41169.59 . I C = 3.41169.59 ( A).
див. Рис. 1
I C A = I C − I C = 3.41169.59 − 1.71 − 176.0 = 1.8155.95 . I C A = 1.8155.95 ( A)
I B = I B = 2 − 55 . I B = 2 − 55 ( A).
I B = I1a 2 + I 2 a = 1.04(5.89 − 120) + 1.04( −54.11 + 120) = 1.04 − 114.11 +
+1.0465.89 = 0. I B = 0.

67
 3.2. ЕЛЕКТРИЧНІ КОЛА НЕСИНУСОЇДНОГО ПЕРІОДИЧНОГО СТРУМУ
Задача 3.5.
У симетричному трифазному електричному колі (Рис. 3.20) з параметрами:
1
Rл = 18(Ом), R = 72(Ом), L = 30(Ом), = 63(Ом) діє симетрична несинусоїдна
C
T T
система напруг, причому: u B = u A (t − ), uC = u A (t + ) . Напруга фази А,
3 3
розкладена на гармонічні складові:
u A = 2  220sin(t + 30 ) + 2 140sin(3t + 50 ) + 2 120sin(5t − 30 ) ( B),
Визначити миттєві і діючі значення фазних і лінійних напруг генератора.
Обчислити покази вимірювальних приладів. Значення реактивних опорів кола
задані для частоти першої гармоніки, вимірювальні прилади електродинамічної
системи (показують діюче значення).
Напруга генератора складається із систем напруг прямої послідовності (перша
гармоніка), нульової послідовності (третя гармоніка) та зворотної послідовності
(п’ята гармоніка).

Рис. 3.20
За заданою напругою фази А запишемо напруги у фазах В і С.
uB = 2  220sin(t − 90 ) + 2 140sin(3t + 50 ) + 2 120sin(5t + 90 ) ( B),
uC = 2  220sin(t + 150 ) + 2 140sin(3t + 50 ) + 2 120sin(5t − 150 ) ( B).

68
 Діючі значення фазних напруг генератора:

U A = U B = U C = U A2 (1) + U A2 (3) + U A2 (5) = 2202 + 1402 + 1202 = 287.054( B).

Миттєві значення лінійних напруг генератора для різних гармонік:

381.05 207.85

u AB (1) = 2  3  220sin(t + 60 ) ( B); u AB (3) = 0; u AB (5) = 2  3  120sin(5t − 60 ) ( B);

u BC (1) = 2  381.05sin(t − 60 ) ( B); u BC (3) = 0; u BC (5) = 2  207.85sin(5t + 60 ) ( B),
uCA(1) = 2  381.05sin(t − 180 ) ( B); uCA(3) = 0; uCA(5) = 2  207.85sin(5t + 180 ) ( B).

Сумарне лінійне значення напруги генератора: u AB = u AB(1) + u AB (3) + u AB(5)

u AB = 2  381.05sin(t + 60 ) + 2  207.85sin(5t − 60 ) ( B),

uBC = 2  381.05sin(t − 60 ) + 2  207.85sin(5t + 60 ) ( B),
uCA = 2  381.05sin(t + 180 ) + 2  207.85sin(5t + 180 ) ( B).
Діючі значення лінійних напруг генератора:

U AB = U BC = U CA = U AB
2
1 + U AB 5 = 381.05 + 207.85 = 434.05 ( B ).
2 2 2

Далі розрахунки проводяться для кожної гармоніки окремо.

а) Перша гармоніка (пряма послідовність чергування фаз). Розрахунок кола для
першої гармоніки
1. Перетворимо симетричний трикутник з опорами R, L на симетричну зірку (Рис.
Z  (1) R + jL 72 + j 30
3.21). Z  (1) = = = = R + jL  (1) = 24 + j10 = 2622.62 (Î ì ).
3 3 3

Рис. 3.21

69
2. Зведемо розрахунок симетричного трифазного кола до розрахунку однієї фази А
(Рис. 3.22). Струми і напруги в фазах В і С знаходяться за умови симетрії.

Рис. 3.22
1
Z 3(1) = R − j = 72 − j 63 = 95.67e − j 41.19 (Ом),
С
Z 2(1) = R + jL (1) = 24 + j10 = 26e j 22.62 (Ом),

Z 2(1)  Z 3(1) 26e j 22.62  95.67e − j 41.19 2487.45e − j18.57

Z 23(1) = = = = 22.68e j10.34 =
Z 2(1) + Z 3(1) 24 + j10 + 72 − j 63 96 − j 53
109.66 e− j 28.90

= 22.32 + j 4.07(Ом).

Z e (1) = Rл + Z 23(1) = 18 + 22.32 + j 4.07 = 40.32 + j 4.07 = 40.52e j 5.76 (Ом).

U A(1) 220e j 30
I A(1) = = = 5.43e j 24.24 ( A),
Z e (1) 40.52e j 5.76
Z 3(1) 95.67e − j 41.19
I A' (1) = I A(1) = 5.43e j 24.24
 = 4.734e j11.95 ( A),
Z 2(1) + Z 3(1) 109.66e − j 28.90
I "A(1) = I A(1) − I A' (1) = 5.43e j 24.24 − 4.734e j11.95 = 1.29e j 75.76 ( A).

3. Перевірка за балансом потужностей:


S ген.(1) = U A(1)  I A(1) = 220e j 30  5.43e − j 24.24 = 1194.46e j 5.77 = (1188.42 + j 119.98) BA,
P Q

Pсп.(1) = I A2 (1)  Rл + ( I A' (1) ) 2  R + ( I "A(1) ) 2  R = 5.432  18 + 4.742  24 + 1.292  72 = 1189.77( Вт),
Qсп.(1) = ( I A' (1) ) 2  X L − ( I "A ) 2  X C = 4.742  10 − 1.29 2  63 = 119.83( ВАр).

Баланс потужностей зійшовся з достатньою точністю.

70
 Активна та реактивна потужності для 3-х фаз у три рази більше і становлять
відповідно: P3ф = 1188.42  3 = 3565.26(Вт) , Q3ф = 119.98  3 = 359.94( ВAp)

в чому ми переконаємося, розрахувавши потужності за показами двох ватметрів.

4. Знаходимо струми у фазах В і С:

I B (1) = I A(1)  e − j120 = 5.43e j 24.24  e − j120 = 5.43e − j 95.76 ( A),

I C (1) = I A(1)  e j120 = 5.43e j 24.24  e j120 = 5.43e j144.24 ( A),

I B' (1) = I A' (1)  e − j120 = 4.734e j11.95  e − j120 = 4.734e − j108.05 ( A),

I С' (1) = I A' (1)  e j120 = 4.734e j11.95  e j120 = 4.734e j131.95 ( A),

I B" (1) = I "A(1)  e − j120 = 1.29e j 75.76  e − j120 = 1.29e − j 44.24 ( A).

I C" (1) = I "A(1)  e j120 = 1.29e j 75.76  e j120 = 1.29e j195.76 ( A).

Для визначення струмів у трикутнику визначаємо напругу U A B (1) ( Рис. 3.21): ' '

U A'B' (1) = I A' (1)  Z  − I B' (1)  Z  = ( I A' (1) − I B' (1) )  Z  = (4.74e j11.95 − 4.74e − j108.05 )  26e j 22.62 =

U A'B' (1) 213.32e j 64.57

= 213.32e j 64.57 ( B), I A'B' (1) = = = 2.73e j 41.95 ( A),
Z 78e j 22.62

I B 'C ' (1) = I A'B' (1)  e − j120 = 2.73e j 41.95  e − j120 = 2.73e − j 78.05 ( A),

I C ' A' (1) = I A'B' (1)  e j120 = 2.73e j 41.95  e j120 = 2.73e j161.95 ( A).

5. Визначаємо покази амперметрів і ватметрів:

AA(1) = AB(1) = AC (1) = I A(1) = 5.43( A), A1(1) = I A(1) = 1.29( A), A2(1) = I C ' A' (1) = 2.73( A).

 
PWA (1) = Re(U AC (1)  I A(1) ) = Re(U A(1)  3e j 0  I A(1) ) = Re(220  3e j 0  5.43e − j 24.24 =

= Re(2069.11e − j 24.24 ) = 2069.11cos 24.24 = 1886.68( Вт),

 
PWB (1) = Re(U BC (1)  I B (1) ) = Re(U B (1)  3e j BC  I B (1) ) = Re(220  3e − j 60  5.43e j 95.76 =

= Re(2069.11e j 35.76 ) = 2069.11cos35.76 = 1679.02( Âò ).

6. Активна та реактивна потужність трифазного кола на першій гармоніці:
P(1) = PWA (1) + PWB (1) = 1886.68 + 1679.02 = 3565.7( Вт),
Q(1) = 3( PWA (1) − PWB (1) ) = 3(1886.68 − 1679.02) = 359.68( Вт).

що підтверджує правильність розрахунків згідно з балансом потужностей.

б) Третя гармоніка (нульова послідовність).

71
За відсутністю у колі нейтрального проводу струми третьої гармоніки відсутні.
в) П’ята гармоніка (зворотна послідовність). На частоті п’ятої гармоніки
індуктивні опори збільшуються у п’ять раз, а ємнісні відповідно зменшуються.
Реактивні опори для п’ятої гармоніки:
1 63
X L (5) = 5L = 5  30 = 150(Ом), X С (5) = = = 12.6 (Ом).
5C 5
Перетворимо трикутник з опорами R, L на симетричну зірку (Рис. 3.23).

Z (5) = R + jL (5) = 24 + j50 = 55.4664.36 (Î ì )

Рис. 3.23
Далі розрахунок ведемо за еквівалентною схемою для однієї фази А (Рис. 3.24).
Струми і напруги в фазах В і С будуть такими ж, з кутами відповідно 120 .
1
Z 3(5) = R − jX C (5) = R − j = 72 − j12.6 = 73.09e − j 9.93 (Ом),
5C

Z 2(5) = R + jX L (5) = R + jL (5) = 24 + j 50 = 55.46e j 64.36 (Ом),

72
 Рис. 3.24

Z 2(5)  Z 3(5) 55.46e j 64.36  73.09e − j 9.93 4053.93e j 54.43

Z 23(5) = = = = 39.35e j 33.15 =
Z 2(5) + Z (3) 24 + j 50 + 72 − j12.6 96 + j 37.4
103.03e j 21.29

= 32.94 + j 21.52(Ом).

Z e (5) = Rë + Z 23(5) = 18 + 32.94 + j 21.52 = 50.94 + j 21.52 = 55.30e j 22.90 (Î ì ).

U A(5) 120e − j 30
I A(5) = = = 2.17e − j 52.90 ( A),
Z e (5) 55.30e j 22.90

Z 3(5) − j 52.90 73.09e− j 9.93

I A' (5) = I A(5) = 2.17e  = 1.539e − j 84.11 ( A),
Z 2(5) + Z 3(5) 103.03e− j 21.29
I "A(5) = I A(5) − I A' (5) = 2.17e − j 52.90 − 1.339e − j 84.11 = 1.168e − j 9.82 ( A).

Перевірка за балансом потужностей:

P Q

S ген.(5) = U A(5)  I A(5) = 120e − j 30  2.17e j 52.90 = 260.391e j 22.90 = (239.88 + j101.31) BA,
Pсп.(5) = I A2 5  Rл + ( I A' (5) ) 2  R + ( I "A5 ) 2  R = 2.17 2  18 + 1.5392  24 + 1.1682  72 = 239.88( Вт),
Qсп.(5) = ( I A' (5) ) 2  X L − ( I "A(5) ) 2  X C = 1.5392  50 − 1.1682  12.6 = 101.31( ВАр).

Баланс зійшовся з достатньою точністю.

Активна і реактивна потужності для 3-х фаз у три рази більше і становлять
P(5) = 239.88  3 = 719.64( Вт), Q(5) = 101.31  3 = 303.93 ( BAp) ,

в чому ми переконаємося за показами двох ватметрів.

Струми у фазах В і С отримуємо, враховуючи фазові зсуви у симетричному
трифазному колі для симетричних трифазних систем різної послідовності.

73
 I B (5) = I A(5)  e j120 = 2.17e − j 52.90  e j120 = 2.17e j 67.10 ( A),

I C (5) = I A(5)  e − j120 = 2.17e − j 52.90  e − j120 = 2.17e − j172.90 ( A),

I B' (5) = I A' (5)  e j120 = 1.539e − j 84.11  e j120 = 1.539e j 35.89 ( A),

I C' (5) = I A' (5)  e − j120 = 1.539e − j 84.11  e − j120 = 1.539e j155.89 ( A),

I B" (5) = I "A(5)  e j120 = 1.168e − j 9.82  e j120 = 1.168e j110.18 ( A),

I C" (5) = I C" (5)  e − j120 = 1.168e − j 9.82  e − j120 = 1.168e − j129.82 ( A).

Для визначення струмів у трикутнику визначаємо напругу U A B (5) ( Рис. 3.23): ' '

U A'B' (5) = I A' (5)  Z  − I B' (5)  Z  = ( I A' (5) − I B' (5) )  Z  =

= (1.539e − j 84.11 − 1.539e j 35.89 )  55.46e j 64.36 = 147.84e − j 49.75 ( B),

U A'B' (5) 147.84e − j 49.75
I A'B' (5) = = = 0.89e − j114.11 ( A),
Z  (5) 166.39e j 64.36

I B 'C ' (5) = I A'B' (5)  e j120 = 0.89e − j114.11  e j120 = 0.89e j 5.89 ( A),

I C ' A' (5) = I A'B' (5)  e − j120 = 0.89e − j114.11  e − j120 = 0.89e j125.89 ( A).

Визначаємо покази амперметрів і ватметрів для п’ятої гармоніки:

AA(5) = AB (5) = AC (5) = I A(5) = 2.17( A), A1(5) = I A5 = 1.168( A), A2(5) = I C ' A' 5 = 0.89( A).
 
PWA (5) = Re(U AC (5)  I A(5) ) = Re(U A(5)  3e j AC 5  I A(5) ) = Re(120  3e j 0  2.17e j 52.90 =

= Re(451.01e j 52.9 ) = 451.01cos(52.9 ) = 272.1( Вт),

 
PWB (5) = Re(U BC (5)  I B (5) ) = Re(U B (5)  3e j BC 5  I B (5) ) = Re(120  3e j 60  2.17e − j 67.10 =

= Re(451.01e − j 7.1 ) = 451.01cos7.1 = 447.63( Вт).

Активна та реактивна потужності трифазного кола за показами ватметрів:
P(5) = PWA (5) + PWB (5) = 272.08 + 447.55 = 719.63 ( Вт),
Q(5) = 3( PWA (5) − PWB (5) ) = 3  175.47 = 303.92 ( BAp).

Одержаний результат підтверджує правильність розрахунків п’ятої гармоніки.

Визначаємо покази приладів від дії несинусоїдної ЕРС, враховуючи накладання
першої і п’ятої гармонік.
Покази приладів на частоті першої гармоніки:
74
 AA(1) = AB (1) = AC (1) = I A = 5.43( A), A1(1) = I A = 1.29( A), A2(1) = I C ' A' = 2.73( A).
PWA (1) = 1886.68( Вт), PWB (1) = PWB = 1679.02( Вт).

Покази приладів на частоті п’ятої гармоніки:

AA(5) = AB (5) = AC (5) = I A(5) = 2.17( A), A1(5) = I A(5) = 5.43( A), A2(5) = I C ' A' (5) = 0.89( A)
PWA (5) = 272.1( Вт), PWB (5) = 447.63( Вт).

Покази амперметрів та ватметрів від дії несинусоїдної ЕРС:

AA = AB = AC = I A = I B = I C = I A2 (1) + I A2 (5) = 2.17 2 + 5.432 = 5.85( A),

A1 = I A = ( I A(1) ) 2 + ( I "A(5) ) 2 = 1.29 2 + 1.1682 = 1.74( A),

A2 = I C ' A' = ( I C ' A' (1) ) 2 + ( I C ' A' (5) ) 2 = 2.732 + 0.89 2 = 2.87( A),

PWA = PWA (1) + PWA (5) = 1886.68 + 272.1 = 2158.78( Âò ),

PWB = PWB (1) + PWB (5) = 1679.02 + 447.63 = 2126.65( Âò ).

Активна потужність трифазного кола:

P = PWA + PWB = 2158.78 + 2126.65 = 4285.43( Вт).

Активна потужність однієї фази:

Рсп = І А2 RЛ + ( IC A )2 R + ( I A )2 R = 5.852  18 + 2.872  72 + 1.742  72 = 1427.49( Вт).
Для трьох фаз: Р = 3Рсп = 3 1427.49 = 4281.15( Вт).
Баланс активної потужності зійшовся з прийнятною точністю.

75
 3.3. ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ
Задача 3.6.
У симетричному трифазному електричному колі (Рис. 3.25) з параметрами:
U A = 2200 ( B), R = X L = X C = 10(Ом) , визначити покази приладів.
Wа = 1281.16( Вт),
Wс = 21780( Вт),
Відповідь:
V = 403.6( В),
І = 9.24( А).

Рис. 3.25

Задача 3.7.
У симетричному трифазному електричному колі (Рис. 3.26) з параметрами:
U A = 2200 ( B), R = X L = X C = 10(Ом) , визначити покази приладів.
Відповідь:
Wb = 5479.97 ( Вт),
Wс = 5115.7 ( Вт),
V = 162.97 ( В),
І = 11.52( А).

Рис. 3.26

76
 РОЗДІЛ 4. РОЗРАХУНОК ПЕРЕХІДНИХ ПРОЦЕСІВ В ЛІНІЙНИХ
ЕЛЕКТРИЧНИХ КОЛАХ

4.1. КЛАСИЧНИЙ МЕТОД РОЗРАХУНКУ ПЕРЕХІДНИХ ПРОЦЕСІВ

Задача 4.1.
В електричному колі (Рис. 4.1) постійна ЕРС задана в Вольтах, опори в Омах,
індуктивність у Генрі. Визначити перехідні значення струму i(t ) та напруги на
індуктивності u L (t ) і побудувати їх часові діаграми.
а) Ключ діє на замикання.
Визначення струму до комутації:
E 24
i( −0) = = = 2( A).
R1 + R2 2 + 10
Згідно закону комутації i(−0) = i(0) струм
Рис. 4.1
i(0) = 2( A) .

Залежні початкові умови:

E = i(0) R1 + uL (0), звідки: uL (0) = E − i(0) R1 = 24 − 2  2 = 20( В).
Визначення усталеного значення струму після комутації:
E 24
i = = = 12( A).
R1 2
Характеристичне рівняння Z ( p) = 0 для післякомутаційної схеми:
R1 2
Z ( p) = R1 + pL = 2 + p1 = 0. Звідки: p = − = − = −2(c −1 ).
L 1
При одному корені характер. рівняння вираз для перехідного струму:
i = i + i = 12 + Ae pt = 12 + Ae −2t .
Це рівняння справедливе і для початкових умов (t=0),
 ; 2 = 12 + A, звідки A = 2 − 12 = −10.
 + i(0)
i(0) = i(0)

Значення перехідного струму: i = 12 − 10e −2t ( A).

Напруга на індуктивності:
di
uL = L = 1(12 − 10e − 2t )' = (−2)  (−10e − 2t ) = 20e − 2t ( B ). u L = 20e −2t ( B).
dt
Діаграми струму і напруги на індуктивності показані на Рис. 4.2.

77
 Рис. 4.2
б) Ключ діє на розмикання.
Визначення струму до комутації:
E 24
i( −0) = = = 12( A).
R1 2
Згідно закону комутації i(−0) = i(0) струм i(0) = 12( A) .

Залежні початкові умови: e(0) = i(0)( R1 + R2 ) + u L (0),

звідки: u L (0) = e(0) − i(0)( R1 + R2 ) = 24 − (2 + 10)  12 = −120( Â).
Визначення усталеного значення струму після комутації:
E 24
i = = = 2( A).
R1 + R2 12
Характеристичного рівняння Z ( p) = 0 для після комутаційної схеми:
Z ( p) = R1 + R2 + pL = 2 + 10 + p1 = 12 + p1 = 0.
R1 + R2 2 + 10
Звідки: p = − =− = −12(c −1 ).
L 1
При одному корені характеристичного рівняння вираз для перехідного струму:
i = i + i = 2 + Ae pt = 2 + Ae −12t .
Це рівняння справедливе для будь-якого моменту часу, очевидно, справедливе
і для початкових умов (t=0),

78
i(0) = i(0) + i(0) ; 12 = 2 + A, звідки стала інтегрування A = 12 − 2 = 10. .

Значення перехідного струму: i = 2 + 10e −12t ( A).

Напруга на індуктивності:
di
uL = L = 1(2 + 10e −12 t ) = (−12)  (10e −12 t ) = 120 e −12 t ( B ). u L = 120 e −12 t ( B ).
dt
Діаграми струму і напруги на індуктивності показані на Рис. 4.3.

Рис. 4.3
Задача 4.2.
На вході електричного кола (Рис. 4.4) ввімкнена постійна ЕРС Е. Опори
резисторів задані в Омах, індуктивність – в Генрі. Комутація проходить у момент
t = 0.
Визначити перехідні струми у вітках та напругу на індуктивності і побудувати
їх часові діаграми.

Рис. 4.4

79
 E 150
До комутації і1 (−0) = і3 (−0) = = = 3( A) , за законом комутації
R1 + R 30 + 20
і3 (0) = і3 (−0) = 3( A).
Визначаємо залежні початкові умови:
і1 (0) = i2 (0) + і3 (0), 

Е (0) = і1 (0) R1 + і2 (0) R2 ,  система 3-х рівнянь з невідомими: і1 (0), i2 (0), u L (0).
−і2 (0) R2 + u L (0) = 0. 

Розв’язавши систему рівнянь, одержимо:

і1 (0) = 4.2( А), i2 (0) = 1.2( А), uL (0) = 24( В).
Після комутації:
E 150
i1' = i3' = = = 5( A); i2' = 0; u L' = 0.
R1 30
Характеристичне рівняння та його корінь:
R1  R2 R1  R2 30  20
Z ( p ) = pL + = 0; p=− =− = −400(c −1 ).
R1 + R2 ( R1 + R2 ) L (30 + 20)0.03
p = −400(c −1 ).

Визначаємо сталі інтегрування:

i3 = i3' + i3'' = 5 + Ae −400t ( A); i2 = i2' + i2'' = 0 + Be −400t ( A).

При t = 0 :
i3 (0) = i3' (0) + i3'' (0) = 5 + А = 3; i2 (0) = i2' (0) + i2'' (0) = 0 + B = 1.2.
Звідки : А = 3 − 5 = −2; А = −2. В = 1.2.
Перехідні значення струмів та напруги на індуктивності.

і3 = 5 − 2e−400t ( A);
і2 = 1.2e−400t ( A);
і1 = і2 + і3 = 1.2e−400t + 5 − 2e −400t = 5 − 0.8e−400t ( А);
di
u L = L 3 = 0.03  400  2e −400t  = 24e −400t ( В). u L = 24e −400t ( В).
dt  
Перевірка правильності розрахунків за другим законом Кірхгофа.
E = i1R1 + u L = (5 − 0.8e −400 t )30 + 24e −400 t = 150 − 24e −400 t + 24e −400 t = 150( B).
Самостійно за даними розрахунків побудуйте часові діаграми перехідних
струмів у вітках кола та напруги на індуктивності.

80
 Задача 4.3.
ЕРС на вході електричного кола (Рис. 4.5)
e = 100 sin( t + 60  )( B), частота 50( Гц) .
Опір резистора заданий в Омах,
індуктивність – в Генрі.
Визначити перехідні струм та напругу на

Рис. 4.5 індуктивності і побудувати їх часові

діаграми.

До комутації і(−0) = 0 , за законом комутації і(0) = і(−0) = 0 .

Залежна початкова умова:
е(0) = i (0) R + u L (0),
u L (0) = e(0) = 100sin 60 = 86.60( B).
Після комутації:

U m 100e j 60 100e j 60 100e j 60

I m' = = = −3
= = 20e j 23.13 ( A).
Z 4 + jL 4 + j 2  50  9.55  10 4 + j3
5 e j 36.87

i ' = 20sin(t + 23.13 ) = 20sin(314t + 23.13 ( A).

Характеристичне рівняння та його корінь:
R 4
Z ( p ) = R + pL = 0; p=− =− = −418.85. p = −418.85(c −1 )
L 9.55  10−3
Визначення сталої інтегрування:
i = i ' + i '' = 20sin(314t + 23.13 ) + Ae pt .
При t = 0 : i (0) = i ' (0) + i '' (0) = 20sin 23.13 + А = 0;
А = −20sin 23.13 = −7.856. А = −7.856.
Перехідні значення струму та напруги на індуктивності.
і = 20sin(314t + 23.13 ) − 7.856e −418.85t ( A).
di
uL = L = 9.55  10−3  20  314cos(314t + 23.13 ) + 7.856  418.85e −418.85t  =
dt
= 59.97cos(314t + 23.13 ) + 31.42e −418.85t ( B).
u L = 59.97sin(314t + 113.13 ) + 31.42e −418.85t ( B).

81
 Дані для побудови часових діаграм:
1 1
Період синусоїд: Т = = = 2  10−2 (c).
f 50

1 1
Стала часу кола:  = = = 2.39  10−3 (c) = 2.39( ì ñ).
p 418.85

Часові діаграми побудовані на (Рис. 4.6).

Рис. 4.6

Задача 4.4.
При пострілі куля розриває спочатку вітку аб, а потім вітку вг (Рис. 4.7). Покази
вольтметра електростатичної системи до пострілу 200 (В), після пострілу 121 (В).
Визначити швидкість кулі, вважаючи її рух рівномірним.

Рис. 4.

82
Задача 4.5.
Визначити перехідні струми i1 , i2 , i3
у вітках та напруги на елементах u L ,
uC при значеннях конденсатора :

С = 350  10 −6 (Ф ).
С = 100  10 −6 (Ф ).
Побудувати часові діаграми:
i1 (t ), u L (t ), uC (t ).
Рис. 4.8
Розрахунок схеми до комутації:
E1 150
i1 (−0) = i3 (−0) = = = 2( A). i2 (−0) = 0.
R1 + R3 + R 25 + 25 + 25
uC (−0) = −i1 (−0)  R1 + E1 + E2 = −2  25 + 150 + 170 = 270 ( B ).

Незалежні початкові умови із законів комутації:

i3 (−0) = i3 (0) = 2( A);
uC (−0) = uC (0) = 270( B).

Визначення залежних початкових умов за законами Кірхгофа:

1. i1 (0) = i2 (0) + i3 (0);
2. i1 (0)  R1 + uC (0) + i2 (0) R2 = E1 + E2 ;
3. − i2 (0) R2 − uC (0) + i3 (0) R3 + u L (0) = − E2 .

Із рівняння 2 при i1 (0) = i2 (0) + i3 (0) визначається i2 (0) :

i2 (0)  R1 + i3 (0)  R1 + uC (0) + i2 (0) R2 = E1 + E2 ;
i2 (0)( R1 + R2 ) + i3 (0)  R1 + uC (0) = E1 + E2 ;
E1 + E2 − i3 (0)  R1 − uC (0) 150 + 170 − 2  25 − 270 0
i2 (0) = = = = 0; i2 (0) = 0
R1 + R2 25 + 25 50

83
 Із рівняння 1 маємо: i1 (0) = i3 (0) = 2( A) ;

Із рівняння 3 маємо:
di3
u L (0) = L (0) = − E2 + i2 (0) R2 + uC (0) − i3 (0) R3 =
dt
0
di3
= −170 + 270 − 2  25 = 50 ( B). u L (0) = L (0) = 50 ( B). u L (0) = 50 ( B) .
dt

di3 u (0) 50 A di3 A

(0) = L = = 333.33 ( ). (0) = 333.33 ( ) .
dt L 0.15 c dt c

duC du
i2 (0) = С (0) = 0. Звідки : C (0) = 0 .
dt dt

Розрахунок схеми електричного кола після комутації:

E1 150
i1' = i3' = = = 3 ( A); i1' = i3' = 3 ( A) ; i2' = 0 .
R1 + R3 25 + 25

uC' = −i1' R1 + E1 + E2 = −3  25 + 150 + 170 = 245 ( B). uC' = 245 ( B) .

Складання характеристичного рівняння: Z ( p) = 0.

1
( R2 + )( R3 + pL )
pC
R1 + = 0;
1
R2 + R3 + + pL
pC
R1 R L
R1( R2 + R3 ) + + R1 pL + R2 R3 + R2 pL + 3 + = 0;
pC pC C
R + R3 L
R1( R2 + R3 ) + 1 + ( R1 + R2 ) pL + R2 R3 + = 0;
pC C
Враховуючи, що R1 = R2 = R3 = R = 25 (Ом), маємо:
2R L 2R L
2R2 + + 2 RpL + R 2 + = 0; 3R 2 + + 2 RpL + = 0;
pC C pC C
L 2R
2 RLp 2 + (3R 2 + )p + = 0.
C C

Підставляємо дані параметрів:

0.15 2  25 0.15 50
2  25  0.15 p 2 + (3  252 + )p + = 0; 7.5 p 2 + (1875 + )p + = 0.
C C C C

а) Характеристичне рівняння при ємності конденсатора С = 350  10−6 (Ф)

84
 7.5 p 2 + 2303.57 p + 142857.14 = 0
Корені характеристичного рівняння:
2 2
b  b  4ac b  b  c
p1,2 =−    − = −    − =
2a  2a  (2a ) 2 2a  2a  a
2
2303.57  2303.57  142857.14
=−    − ;
2  7.5  2  7.5  7.5
p1 = −86.217, p2 = −220.925.

1 1 1 1
1 = = = 1.16  10−2 (c). 2 = = = 4.526  10−3 (c).
p1 86.217 p2 220.925

1 = 1.16  10−2 (c). 2 = 4.526 10 −3 ( c).

Визначення напруги та струму ( i2 ) на конденсаторі:

1. uC = uC' + uC'' = 245 + A1e p1t + A2e p2t ;

duC
2. = p1 A1e p1t + p2 A2e p2t .
dt
При t = 0 :
1. uC (0) = uC' (0) + uC'' (0); 270 = 245 + A1 + A2 ;
duC
2. (0)) = −86.217 A1 − 220.925 A2 = 0.
dt
Із системи двох рівнянь визначаються сталі інтегрування A1 і A2 .
1. A1 + A2 = 270 − 245 = 25;
2. − 86.217  A1 − 220.925  A2 = 0
Застосовуємо метод визначників:
 1 1 
=  = −220.925 + 86.217 = −136.708;
 −86.217 −220.925 

 25 1   1 25 
1 =   = −  =  −86.217 = 2155.425 :
0 
5523.125;
 0 −220.925 
2


1 2
А1 = = 41.001, А2 = = −16.001.
 
uс = uс' + uс'' ; uс = 245 + A1e p1t + A2e p2t ;

Знаходимо вирази перехідних функцій при С = 350  10−6 (Ф)

85
 Напруга на конденсаторі:

uс = uс' + uс'' ; uс = 245 + A1e p1t + A2e p2t ;

uс = 245 + 41.001e −86.217t − 16.001e −220.925t ;
Перевірка при t = 0 :

uс (0) = 245 + 41.001e −86.2170 − 16.001e−220.9250 ;

uс (0) = 245 + 41.001  1 − 16.001  1 = 270( В).
Струм i2 :
duc
i2 = i2" = C = 350  10−6 (−86.217  41.001e −86.217t + 220.925  16.001e −220.925t ) =
dt
= −1.237e −86.217t + 1.237e −220.925t ;

i2 = −1.237e−86.217t + 1.237e−220.925t :

Перевірка при t = 0 :
duc
i2 (0) = i2' (0) + i2" (0) = i2' (0) + C
(0) = 0 + C ( p1 A1 + p2 A2 ) =
dt
= 0 + 350 10 −6 ( −86.217  41.001 + ( −16.001  ( −220.925)) = 0 − 1.237 + 1.237 = 0.
Струм i3 :

i3 = i3' + i3" = 3 + B1e p1t + B2e p2t ;


 di3
 = p1B1e p1t + p2 B2e p2t
 dt
При t = 0 :
i3 (0) = i3' (0) + i3" (0) = 3 + B1 + B2 ; 2 = 3 + B1 + B2 ;

 di3
 (0) = p1B1 + p2 B2 ; 333.33 = −86.217  B1 − 220.925  B2 ;
 dt
Розв’язавши цю систему рівнянь знаходимо:
B1 = 0.834, B2 = −1.834.

i3 = 3 + B1e p1t + B2e p2 t = 3 + 0.834e−86.217t − 1.834e−220.925 ;

i3 = 3 + 0.834e−86.217t − 1.834e−220.925 ( À).

Напруга на котушці індуктивності:

86
 = −10.786e−86.217t + 60.786e−220.925t .
uL = −10.786e−86.217t + 60.776e−220.925t ( Â).
Перевірка при t = 0 :
i3 (0) = 3 + B1e p1 0 + B2e p2 0 = 3 + 0.834  1 − 1.834  1 = 2( А).

di3
uL (0) = L (0) = L  ( p1B1e p10 + p2 B2e p20 ) =
dt
= 0.15(−86.217  0.834  1 + (−220.925  (−1.834)  1)) = −10.786 + 60.786 = 50( В).
Струм i1 знаходимо за І законом Кірхгофа:

i1 = i2 + i3 = (−1.237e −86.217t + 1.237e −220.925t ) + (3 − 0.403e −86.217 t − 0.597e −220.925t ) =

= −0.403e −86.217t − 0.597e −220.925t ;

i1 = 3 − 0.403e−86.217t − 0.597e−220.925t ( À).

Перевірити при t = 0 .

Аналогічно розрахувати таблицю та побудувати діаграму напруги uL .

Рис. 4.9
87
б) Характеристичне рівняння при ємності конденсатора С = 100  10−6 (Ф) :

7.5 p 2 + 3375 p + 5  105 = 0

Корені характеристичного рівняння при С = 100 10 −6 (Ф):

2 2
b  b  4ac b  b  c
p1,2 = −    − = −    − =
2a  2a  (2a ) 2 2a  2a  a
2
 3375  5  10
5
3375
=−    − = −225  j 126.66 =   j.
2  7.5  2  7.5  7.5  

Розглянемо розв’язок перехідного процесу у колі при комплексно спряжених

коренях характеристичного рівняння ( С = 100  10−6 (Ф) = 10−4 (Ф) ).

uC = uC' + uC'' = 245 + Aet sin(t + );


 duC
 = Aet sin(t + ) + Aet cos(t + ) = Aet [ sin(t + ) +  cos(t + )].
 dt
При t = 0 :
uC (0) = uC' (0) + uC'' (0); 270 = 245 + A sin ; → 25 = A sin ;

 du
 C (0) = A( sin  +  cos ); → 0 = A( −225sin  + 126.66cos ).
 dt
Ділимо рівняння 2 на рівняння 1:
cos  1 126.66
0 = −225 + 126.66 = −225 + 126.66 ; →  = arctg = 29.376 .
sin  tg 225
Із рівняння 1:
25
A= = 50.97; A = 50.97,  = 29.37 .
sin 29.37
uC = 245 + 50.97e−225t sin(126.66t + 29.376 ) ( B)

Перевірка при t = 0 :

uC (0) = 245 + 50.97sin 29.376 = 245 + 50.97  0.49 = 245 + 25 = 270 ( B).
Визначення струму i2 :

88
→ 10−4  50.97e−225t  (−225e j 29.37 + 126.66e j119.37 ) = 10−4  50.97e −225t  258.2e j180 =
258.2 e j180

= 1.316e−225t e j180 → ï åðåõî äèì î â³ä êî ì ï ëåêñà äî ñèí óñî ¿äè:

i2 = 1.316e−225t sin(126.66t + 180 ) = −1.316e −225t sin126.66t ( A)

Перевірка при t = 0 : i2 (0) = −1.316e −225 t sin 126.66  0 = 0.

Аналогічні розрахунки поводимо для струму і3 :

1. i3 = i3' + i3'' = 3 + Bet sin(t +  );

di3
2. = Bet sin(t +  ) + Bet cos(t +  ) = Bet [ sin(t +  ) +  cos(t +  )].
dt
При t = 0 :

1. i3 (0) = i3' (0) + i3'' (0); 2 = 3 + Bet sin ; → − 1 = Bet sin ; (1)
di3
2. (0) = B( sin  +  cos  ); → 333.33 = B(−225sin  + 126.66cos ). (2)
dt
cos 
Ділимо рівняння 2 на рівняння 1: −333.33 = −225 + 126.66 ;
sin 
1 126.66
−108.33 = 126.66 ;  = arctg = −49.46 .  = −49.46
tg −108.33
Із рівняння 1:
−1
B= = 1.316; B = 1.316 .
sin( −49.46 )

i3 = 3 + 1.316e −225t sin(126.66t − 49.46 ) ( A)

Перевірка при t = 0 :
i3 (0) = 3 + 1.316sin(−49.46 ) = 3 + 1.316  ( −0.76) = 2( A).
Напруга на індуктивності:
di3
uL = L = 0.15  1.316e −225t [ −225sin(126.66t − 49.46 ) +
dt
+126.66sin(126.66t − 49.46 + 90 )] → переходимо від синусоїд до комплексів →
40.54

0.15  1.316e −225t  ( −225e j −49.46 + 126.66e j 40.54 ) = 0.15  1.316e −225t  258.2e j101.16 =
258.2 e j101.16

= 50.97e −225t e j101.16 → переходимо від комплекса до синусоїди:

u L = 50.97e−225t sin(126.66t + 101.16 ) ( B )

89
 Перевірка при t = 0 : u L = 50.97 sin 101.16 = 50 ( B).
За першим законом Кірхгофа:

i1 = i2 + i3 = 1.316e−225t sin(126.66t + 180 ) + 3 + 1.316e −225t sin(126.66t − 49.46 ) =

зробивши вищепоказані аналогічні розрахунки одержимо:
−225t
= 3 + 1.101e−225t e− j114.73 або: i1 = 3 + 1.1016e sin(126.66t − 114.73 ) ( A) .

Перевірка при t = 0 : i1(0) = 3 + 1.101sin(−114.73 ) = 2 ( A).

Стала часу та період синусоїди:
1 1 1 2 2
= = = 4.44  10−3 (с); Т = = = = 4.96  10 −2 (c)
 225 f  126.66

T 4.96  10−2
Період синусоїди Т у = = 11.17 раз більше від сталої часу  .
 4.44  10−3
Для розрахунку та побудови часових діаграм у рівняннях градуси переводяться
у радіани.

i1 = 3 + 1.1016e−225t sin(126.66t − 114.73 ) = 3 + 1.101e−225t sin(126.66t − 2.002) ( A)

радіан

uC = 245 + 50.97e−225t sin(126.66t + 29.37 ) = 245 + 50.97e−225t sin(126.66t + 0.512 7)( В).
радіан

uL = 50.97e−225t sin(126.66t + 101.16 ) = 50.97e−225t sin(126.66t + 1.765)( B)

радіан

Таблиця даних для побудови часових діаграм

t 0  2 2.5  3 3.5  4 4.5  5 5.5 

i1( A) 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3

i1( A) -1 -0.402 -0.115 -0.05 -0.02 -0.001 0.004 0.006 0.005 0.004

i1 ( A) 2 2.598 2.885 2.95 2.98 2.999 3.004 3.006 3.005 3.004

uC  245 245 245 245 245 245 245 245 245 245

uC  25 16.5 6.88 3.93 2.1 0.942 0.344 0.054 -0.06 -0.09

uC 270 261.5 251.88 248.9 247.1 245.9 245.3 245.0 244.9 244.9

uL 50 13.62 1.71 -0.13 -0.78 -0.86 -0.71 -0.51 -0.34 -021

90
 Часові діаграми для струму i1 та напруги на індуктивності uL побудовані на Рис.
4.10.
Самостійно побудувати часову діаграму напруги на конденсаторі uC .

u L ( В) i1 ( A)

50

40

i1
30 3.0

i1

20 2.0

uL

10 1.0

0
i1

t (c )
−1.0 −3 −3
0 4.4410 8.8810 0.0133 0.0178 0.0222 0.0266
 2 3 4 5 6

Рис. 4.10
Задача 4.6.
Визначити, яким повинен бути активний опір R1 = Rгр у вітці з джерелом E1

(Рис. 4.11), щоб перехідний процес проходив у граничному режимі. Параметри

елементів кола вказані на схемі.

91
 Рис. 4.11
Запишемо вираз для розрахунку характеристичного опору за умови невідомого
значення R1 :
1 R R L
(R +)( R + pL) R1 2 R + R1 pL + 1 + R 2 + RpL + +
pC pC pC C
Z ( p ) = R1 + = = 0;
1 1
R+ + R + pL 2 R + pL +
pC pC
L
2 R1R + R 2 + R1 + R
L R +R C p+
( R1 + R ) Lp + 2 R1R + R 2 + + 1 = 0; p2 + = 0;
C pC ( R1 + R ) L ( R1 + R ) LC
L
2 R1R + R 2 + 2
p2 + C p + 1 = 0; ap 2 + bp + c = 0; p = − b   b  − c ;
 
( R1 + R ) L
1,2
LC 2 c
c
b
2 2
L  L   L 
2 R1R + R + 2
2 R R + R 2
+ 2 R R + R 2
+
C    1   1
1 1
=− C C
p1,2   − ;   − = 0;
2( R1 + R ) L  2( R1 + R ) L  LC  2( R1 + R ) L  LC
   
2
 0.15 
 2 R 25 + 25 2
+
10−4  − 1 (50 R1 + 2125) 2
1
  −4
= 0; − 66666.67 = 0;
 2( R1 + 25)0.15  0.15  10 (0.3R1 + 7.5) 2
 

2500 R12 + 2  50  R1  2125 + 21252

− 66666.67 = 0;
0.09 R12 + 2  0.3R1  7.5 + 7.52

2500 R12 + 212500 R1 + 4515625 − 6000 R12 − 300000 R1 − 3750000 = 0;

− 3500 R12 − 87500 R1 + 765625 = 0;

R1 = −31.86(Ом); R1 = 6.864916(Ом).

92
 Задача 4.7.
Визначити струми у вітках та напруги на реактивних елементах у момент
комутації (t = 0) , якщо замість постійних ЕРС E1 і E2 у колі діють синусоїдні джерела:

e1 (t ) = 150 2 sin(314t + 30 )( B), e2 (t ) = 170 2 sin(314t + 30 )( B).

Рис. 4.12
e1 (t ) = 150 2 sin(314t + 30 )( B) → 15030 ( B),
e2 (t ) = 170 2 sin(314t + 30 )( B) → 17030 ( B),
С = 100  106 = 10−4 (Ф).
1 1
XC = = = 31.83 (Ом), X L = L = 314  0.15 = 47.12 (Ом).
C 314  10−4

Визначити струми i1 (0), i2 (0), i3 (0) у вітках та напруги на реактивних

елементах uL (0), uC (0) в момент комутації:
а) Розрахунок схеми до комутації (метод контурних струмів):
1 1
I1k (−0)(2 R − j ) − I 2 k ( −0)( R − j ) = E1 + E2 ;
C C
1 1
− I1k (−0)( R − j ) + I 2 k ( −0)(3R − j + jL) = − E2 .
C C


 I1k (−0)(50 − j 31.83) − I 2 k ( −0)(25 − j31.83) = 15030 + 17030 = 32030 ;
 
− I1k (−0)(25 − j 31.83) + I 2 k ( −0)(75 − j31.83 + j 47.12) = −17030 .


 I1k (−0)  59.27 − 32.48 − I 2 k ( −0)  40.47 − 51.85 = 32030 ;

− I1k (−0)  40.47 − 51.85 + I 2 k ( −0)  76.5411.52 = −17030 .


93
 59.27 − 32.48 −40.47 − 51.85
= = 4536.53 − 20.96 − 1637.82 − 103.70 =
−40.47 − 51.85 76.5411.52

= 4624.94 − 0.39 .  = 4624.94 − 0.39

32030 −40.47 − 51.85

1 = = 24492.841.52 − 6879.9 − 21.83 =
−17030 76.5411.52

= 22276.2857.55 ; 1 = 22276.2857.55 ;.

59.27 − 32.48 32030

2 = = 10075.9 − 182.48 + 12950.4 − 21.53 =
−40.47 − 51.85 −17030

= 4800.61 − 65.98 .  2 = 4800.61 − 65.98 .

1 22276.2857.55
I1k ( −0) = I1( −0) = = = 4.8257.94 ( A),
 4653.94 − 0.39
 2 4800.61 − 65.98
I 2 k ( −0) = I 3 ( −0) = = = 1.04 − 65.59 ( A),
 4653.94 − 0.39
I 2 ( −0) = I1( −0) − I 3 ( −0) = 4.8257.94 − 1.04 − 65.59 = 5.4667.06 ( A).
1
U C ( −0) = I 2 ( − j ) = 5.4667.06  31.83 − 90 = 173.76 − 22.94 ( B).
C
i3 ( −0) = 1.04 2 sin(314t − 65.59 ),
uC ( −0) = 173.76 2 sin(314t − 22.94 ),
Незалежні початкові умови:
i3 (−0) = i3 (0)
i3 (−0) = 1.04 2 sin(314t − 65.59 ),
i3 (0) = 1.04 2 sin(  0 − 65.59 ) = −1.34 ( A), i3 (0) = −1.34 ( A).
uC (−0) = uC (0)
uC (−0) = 173.76 2 sin(314t − 22.94 ),
uC (0) = 173.76 2 sin(  0 − 22.94 ) = −95.78 ( B). uC (0) = −95.78 ( B).

б) Визначення залежних початкових умов.

Система рівнянь за законами Кірхгофа при t = 0 :

94
 1. i1 (0) = i2 (0) + i3 (0);
2. i1 (0)  R1 + uC (0) + i2 (0) R2 = e1 (0) + e2 (0);
3. i3 (0) R3 + u L (0) − i2 (0) R2 − uC (0) = −e2 (0).

1. i1 (0) = i2 (0) + (−1.34);

2. i1 (0)  25 + (−95.78) + i2 (0)  25 = 150 2 sin 30 + 170 2 sin 30 = 226.27;
3. (−1.34)  25 + uL (0) − i2 (0)  25 − (−95.78) = −170 2 sin 30 = −120.21.
Підставляємо 1 → 2:
(i2 (0) − 1.34)  25 − 95.78 + i2 (0)  25 = 226.27;
25  i2 (0) − 1.34  25 − 95.78 + i2 (0)  25 = 226.27; 50  i2 (0) − 33.5 − 95.78 = 226.27;
50  i2 (0) = 33.5 + 95.78 + 226.27 = 355.55;

355.55
i2 (0) = = 7.11 ( A). i2 (0) = 7.11 ( A).
50
Із рівняння 1:
i1 (0) = 7.11 − 1.34 = 5.77 ( A). i1 (0) = 5.77 ( A).
Із рівняння 3:
u L (0) = −e2 (0) + i3 (0) R3 + i2 (0) R2 − uC (0).
u L (0) = −120.21 + 1.34  25 + 7.11  25 − 95.78 = −4.74 ( B).
u L (0) = −4.74 ( B).
Перевірка (перший контур):
i1 (0)  25 − uC (0) + i2 (0)25 = e1 (0) + e2 (0);
5.77  25 − 95.78 + 7.11  25 = 150 2 sin 30 + 170 2 sin 30
226.22  226.27

95
 4.2. ОПЕРАТОРНИЙ МЕТОД РОЗРАХУНКУ ПЕРЕХІДНИХ ПРОЦЕСІВ

Задача 4.8
ЕРС на вході електричного кола (Рис. 4.13)
e = 100 sin( t + 60  )( B), частота 50( Гц) ,
Опір резистора заданий в Омах, індуктивність –
в Генрі.
Комутація проходить у момент t = 0.

Рис. 4.13 Визначити перехідні струм та напругу на

індуктивності і побудувати їх часові діаграми.

До комутації і(−0) = 0 , за законом комутації і(0) = і(−0) = 0 .

Операторна схема заміщення (Рис. 4.14):
e = 100sin(t + 60 ) = Em sin(t + e )( B);

• • Em
e = Em sin(t +  e ) ⎯⎯
•
→100e j ( t +e ) = Eme je e jt = Eme jt ⎯⎯
•
→ = E ( p ).
p − j
Em

Em
E ( p) = .
p − j

Рис. 4.14
Розрахунок операторної схеми заміщення методом контурних струмів:
E ( p) Em H ( p)
I ( p) = = = ;
Z ( p) ( p − j)( R + pL) F ( p)
Визначення коренів полінома F ( p) = 0 :
R
( p − j)( R + pL) = 0; p1 = j; p2 = − ;
L
R 4
p1 = j = 2f = 2  50 = − j 314.15(c −1 ), p2 = − =− −3
= −418.85(c −1 ).
L 9.55  10

96
 Знаходження похідної F ' ( p) :

F ' ( p ) = ( pR + p 2 L − jR − jpL)' = R + 2 pL − jL.

F ' ( p) = R + 2 pL − jL.

Визначення значень H ( pk ) , і F ' ( pk ) для всіх коренів.

H ( p1 ) = H ( p) = Em ;
F ' ( p1 ) = R + 2( j) L − jL = R + jL = 4 + j 314.15  9.55  10−3 = 4 + j 3;
R
F ' ( p2 ) = R + 2(− ) L − jL = −( R + jL) = −(4 + j 3).
L
Визначення оригіналу струму:
R
H(p ) H(p ) Em Em − t
i (t ) = ' 1 e p1t + ' 2 e p2t = e j t − e L =
F ( p1 ) F ( p2 ) R + j L R + j L
Em ee e jt Emee − L t Eme jt e j ( e −) Eme j ( e −) − L t
R R
= − e = − e =
Ze Ze Z Z
R R
E E − t − t
= m e( jt + e − ) − m e j (  e − )e L = I m sin(t +  e − ) − I m sin( e − )e L .
Z Z

Em = Emee = 100e60 ( B ). Ze = 4 + j 3 = 5e36.87 (Î ì ).

Em e je 100e j 60
Im = j
= = 20e j (60 −36.87 ) = 20e j 23.13 ( A);
Ze 5e j 36.87

i (t ) = 20sin(t + 60 − 36.87 ) − 20sin(60 − 36.87 ) e −418.55t =

= 20sin(t + 23.13 ) − 20sin(23.13 ) e −418.55t =
0.3928

= 20sin(t + 23.13 ) − 7.856e −418.55t ( A).

i(t ) = 20sin(t + 23.13 ) − 7.856e−418.55t ( A).

Самостійно визначити оригінал напруги на індуктивності якщо зображення
напруги на індуктивності:
pL  Em H ( p)
U L ( p) = pLI ( p) = =
( p − j)( R + pL) F ( p)

97
Задача 4.9
Визначити перехідні струми i1 , i2 , i3
у вітках та напруги на елементах u L ,
uC при значеннях конденсатора :

С = 350 10−6 (Ф).

С = 100 10−6 (Ф).

Побудувати часові діаграми:
i1 (t ), u L (t ), uC (t ).

Рис. 4.15
а) С = 350 10−6 (Ф).
1. Розрахунок схеми до комутації:
E1 150
i1 (−0) = i3 (−0) = = = 2( A). i2 (−0) = 0.
R1 + R3 + R 25 + 25 + 25
uC (−0) = −i1 (−0)  R1 + E1 + E2 = −2  25 + 150 + 170 = 270 ( B ).
Незалежні початкові умови із законів комутації:
i3 (−0) = i3 (0) = 2( A);
uC (−0) = uC (0) = 270( B).
2. Складання операторної схеми заміщення (Рис. 4.16):

Рис. 4.16
3. Розрахунок операторної схеми заміщення (метод контурних струмів):

98
 1 1 u (0)
1) I1k ( p )( R1 + R2 + ) − I 2 k ( p)( R2 + ) = E1 ( p ) − C + E2 ( p );
pC pC p
1 1 u (0)
2) − I1k ( p )( R2 + ) + I 2 k ( p )( R2 + R3 + + pL) = C + Li3 (0) − E2 ( p ).
pC pC p

28.57  102 28.57 10 2 150 270 170

1) I1k ( p )(25 + 25 + ) − I 2 k ( p)(25 + )= − + ;
p p p p p
28.57  102 28.57 10 2 270 170
2) − I1k ( p )(25 + ) + I 2 k ( p)(25 + 25 + + 0.15 p) = + 0.3 − .
p p p p
28.57  102 28.57 10 2 50
1) I1k ( p )(50 + ) − I 2 k ( p )(25 + )= ;
p p p
28.57  102 28.57  10 2 100
2) − I1k ( p )(25 + ) + I 2 k ( p )(50 + + 0.15 p) = + 0.3.
p p p

7.5 p 2 + 2303.6 p + 142.86  103

( p) =
p

50 28.57  10 2
−25 −
p p
1 ( p ) = =
100 28.57  10 2
+ 0.3 50 + + 0.15 p
p p
2500 50  28.57 10 2 2500 285.71 10 3 857.13
= + 2
+ 7.5 + + 2
+ 7.5 + =
p p p p p
5857.13 428.57 103
= 15 + + ;
p p2
15 p 2 + 5857.13 p + 428.57 10 3
1 ( p ) = .
p2

99
 28.57  102 50
50 +
p p
 2 ( p) = =
28.57  102 100
−25 − + 0.3
p p

5000 285.7  103 857.13 1250 142.86  103 7103.13 428.57  103
= + 15 + + + + = 15 + + ;
p p2 p p p2 p p2

15 p 2 + 7107.13 p + 428.57 103

 2 ( p) =
p2

1 ( p) 15 p 2 + 5857.13 p + 428.57  103 H ( p)

I1k ( p) = = = ;
( p) p(7.5 p + 2303.6 p + 142.86  10 ) F ( p)
2 3

4. Визначення коренів полінома F ( p) = 0 :

p1 = 0; p2 = −220.929; p3 = −86.217.

5. Знаходження похідної F ' ( p) :

F ' ( p ) = (7.5 p 3 + 2303.6 p 2 + 142.86  103 p) ' = 3  7.5 p 2 + 2  2303.6 p + 142.86 103.
F ' ( p ) = 22.5 p 2 + 4607.2 p + 142.86  103.

6. Визначення значень H ( pk ) і F ' ( pk ) для всіх коренів.

p1 = 0 : H1 ( p1 ) = 428.57 103 ; F ' ( p1 ) = 142.86 103.

p2 = −86.217. H1 ( p2 ) = 15  p22 + 5857.13  p2 + 428.57 103 =

= 15(−86.217) 2 + 5857.13  ( −86.217) + 428.57 10 3 = 35081.39.
H1 ( p2 ) = 35081.39.
F ' ( p2 ) = 22.5  p22 + 4607.2  p2 + 142.86 103 =
= 22.5(−86.217) 2 + 4607.2  ( −86.217) + 142.86 10 3 = −871 08.13.
F ' ( p2 ) = −87108.13..

p3 = −220.93. H1 ( p3 ) = 15  p32 + 5857.13  p3 + 428.57 103 =

= 15(−220.93) 2 + 5857.13  ( −220.93) + 428.57 10 3 = −133300.52.
H1 ( p3 ) = −133300.52..
F ' ( p2 ) = 22.5  p32 + 4607.2  p3 + 142.86 103 =
= 22.5( −220.93) 2 + 4607.2  ( −220.93) + 142.86 10 3 = 222952.43.
F ' ( p3 ) = 222952.43..
100
7. Визначення оригіналу струму i1 (t ) :

H1 ( p1 ) p1t H1 ( p2 ) p2t H1 ( p3 ) p3t 428.57  103 0t

i1 (t ) = I1k (t ) = e + ' e + ' e = e +
F ' ( p1 ) F ( p2 ) F ( p3 ) 142.86 103
35081.39 −86.217 t −133300.52 −220.93t
+ e + e = 3 − 0.403e −86.217 t − 0.598e −220.93t
−87108.13 222952.43

i1 (t ) = 3 − 0.403e−86.217t − 0.598e−220.93t ( A).

 2 ( p) 15 p 2 + 7107.13 p + 428.57  103 H 2 ( p)

I 2 k ( p) = = = ;
( p) p(7.5 p 2 + 2303.6 p + 142.86  103 ) F ( p)
8. Визначення значень H 2 ( pk ) для всіх коренів.

p1 = 0 : H1 ( p1 ) = 428.57 103.

p2 = −86.217. H1 ( p2 ) = 15 p 2 + 7107.13 p + 428.57  103 =

= 15(−86.217) 2 + 7107.13  (−86.217) + 428.57  103 = −72684.86.
H1 ( p2 ) = −72684.86.

p3 = −220.93. H1 ( p3 ) = 15 p 2 + 7107.13 p + 428.57  103 =

= 15(−220.93) 2 + 5857.13  (−220.93) + 428.57  103 = −409457.26.
H1 ( p3 ) = −409457.26.

9. Визначення оригіналу струму i3 (t ) :

H 2 ( p1 ) p1t H 2 ( p2 ) p2t H 2 ( p3 ) p3t 428.57  103 0t

i3 (t ) = I 2 k (t ) = ' e + ' e + ' e = e +
F ( p1 ) F ( p2 ) F ( p3 ) 142.86 103
−72684.86 −86.217t −409457.26 −220.93t
+ e + e = 3 + 0.834e −86.217t − 1.837e −220.93t
−87108.13 222952.43

i3 (t ) = 3 − 0.834e−86.217t − 1.837e−220.93t ( A).

10. За першим законом Кірхгофа струм у другій вітці

i2 (t ) = i1 (t ) − i3 (t ) = (3 − 0.403e −86.217 t − 0.598e −220.93t ) − (3 + 0.834e −86.217 t − 1.837 e −220.93t ) =

= −1.237e −86.217 t + 1.237 e −220.93t

i2 (t ) = −1.237e−86.217t + 1.237e−220.93t ( A).

11. Напруга на конденсаторі визначається за другим законом Кірхгофа:

101
 uC (t ) = −i2 (t )  R2 − i1 (t )  R1 + E1 + E2 = −(−1.237e −86.217 t + 1.237e −220.93t )  25 −
−(3 − 0.403e −86.217 t − 0.597e −220.93t )  25 + 150 + 170 = 30.925e −86.217 t − 30.925e −220.93t −
−75 + 10.075e −86.217 t + 14.925e −220.93t = 245 + 41e −86.217 t − 16e −220.93t .
uC (t ) = 245 + 41e −86.217 t − 16e −220.93t ( Â).

12. Напруга на індуктивності:

di3
u L. (t ) = L = L(3 − 0.834e −86.217t − 1.837e −220.93t ) ' = 0.15  (86.217  0.834e −86.217t +
dt
+ 220.93  1.837e −220.93t ) = 10.786e −86.217t + 60.776e −220.93t .
u L. (t ) = 10.786e −86.217t + 60.776e −220.93t ( B).

б) С = 100 10−6 (Ф).

Пункт 1 попереднього розрахунку залишаються без змін.
2. Складання операторної схеми заміщення (Рис. 4.17):

Рис. 4.17
3. Розрахунок операторної схеми заміщення (метод контурних струмів):
1 1 u (0)
1) I1k ( p )( R1 + R2 + ) − I 2 k ( p)( R2 + ) = E1 ( p ) − C + E2 ( p );
pC pC p
1 1 u (0)
2) − I1k ( p )( R2 + ) + I 2 k ( p )( R2 + R3 + + pL) = C + Li3 (0) − E2 ( p ).
pC pC p

102
 104 104 50
1) I1k ( p )(50 + ) − I 2 k ( p )(25 + )= ;
p p p
104 10 4 100
2) − I1k ( p )(25 + ) + I 2 k ( p)(50 + + 0.15 p) = + 0.3.
p p p

10 4 10 4
50 + −25 −
p p 50  10 4 50  10 4 108
( p) = = 2500 + + 7.5 p + + 2 +
10 4 10 4 p p p
−25 − 50 + + 0.15 p
p p
25  10 4 25  10 4 108 50  10 4
+1.5  10 − 625 −
3
− − 2 = 7.5 p + 3375 + ;
p p p p

7.5 p 2 + 3375 p + 50  104

( p) =
p

50 104
−25 −
p p 2500 50  10 4 2500 10 6 3000
1 ( p ) = = + 2
+ 7.5 + + 2 + 7.5 + =
100 10 4 p p p p p
+ 0.3 50 + + 0.15 p
p p
8000 1.5  106 15 p 2 + 8000 p + 150 10 4
= 15 + + ; 1 ( p ) = .
p p2 p2

10 4 50
50 +
p p 5000 106 3000 1250 0.5 10 6
 2 ( p) = = + 15 + 2 + + + =
104 100 p p p p p2
−25 − + 0.3
p p
9250 1.5  106 15 p 2 + 9250 p + 150 10 4
= 15 + + ;  2 ( p) =
p p2 p2

1 ( p ) 15 p 2 + 8000 p + 150  10 4 H ( p)
I1k ( p ) = = = ;
 ( p ) p (7.5 p 2 + 3375 p + 50  10 4 ) F ( p )

4. Визначення коренів полінома F ( p) = 0 :


p1 = 0; p 2 = −225 + j126.66 = 258.2е j150 .62 ; p3 = −225 − j126.66.

5. Знаходження похідної F ' ( p) :

F ' ( p) = (7.5 p 3 + 3375 p 2 + 50  10 4 p) ' = 22.5 p 2 + 6750 p + 50  10 4.

6. Визначення значень H ( pk ) і F ' ( pk ) для всіх коренів.

103
 H ( p1 ) = 150  10 4 ; F ' ( p1 ) = 50  10 4.
 
H ( p2 ) = 15( 258 .2e j150 .62 ) 2 + 8000  258 .2e j150 .62 + 150  10 4 =
 
= 1000016 .3e j − 58 .75 + 2065808 e j150 .62 + 150  10 4 = 518733 .6 − j854955 −

− 1800000 + j1013280 + 150  10 4 = 218733 .67 + j158325 = 270020 .8e j 35 .89 ;

H ( p2 ) = 270020 .8e j 35 .89 .
 
F ' ( p2 ) = 22.5( 258 .2e j150 .62 ) 2 + 6750  258 .2e j150 .62 + 50  10 4 =
 
= 1500024 .5e j − 58 .75 + 1742856 .7e j150 .62 + 50  10 4 = 777948 .77 − j1282524 .5 −
− 1518699 .39 + j855044 .82 + 50  10 4 = −240750 .6 − j 427479 .73 =
 
= 490611 .64e j −119 .39 ; F ' ( p2 ) = 490611 .64e j −119 .39 .

7. Визначення оригіналу струму i1 (t ) :

H ( p1 ) p1t H ( p2 ) p2t 150  10 4 0t

i1 (t ) = I1k (t ) = ' e + 2 Re( ' e )= e +
F ( p1 ) F ( p2 ) 50  10 4
270020.8e j 35.89
+2 Re( e( −225+ j126.66)t = 3 + 2 Re(0.5503e j155.28 e −225t e j126.66t ) →
490611.64e j −119.39
→ 3 + 1.101e −225t cos(126.66t + 155.28 ) = 3 +
+1.101e −225t sin(126.66t + 155.28 + 90 ) = 3 + 1.101e −225t sin(126.66t − 114.72 )
245.28

i1 (t ) = 3 + 1.101e −225t sin(126.66t − 114.72 ) ( A).

8. Визначення оригіналу струму i3 (t ) (контурний струм I 2 k ( p) ):

 2 ( p) 15 p 2 + 9250 p + 150  104 H ( p)

I 2 k ( p) = I 3 ( p) = = = ;
( p) p(7.5 p 2 + 3375 p + 50  104 ) F ( p)

p1 = 0; p2 = −225 + j126.66 = 258.2е j150 .62 ;
Знаходження похідної F ' ( p) :

F ' ( p) = (7.5 p 3 + 3375 p 2 + 50  10 4 p) ' = 22.5 p 2 + 6750 p + 50  10 4.

Визначення значень H ( pk ) і F ' ( pk ) для всіх коренів.

H ( p1 ) = 150  10 4 ; F ' ( p1 ) = 50  10 4.

104
 H ( p2 ) = 322890.28e j101.14 . F ' ( p2 ) = 490611.64e − j119.39

H ( p1 ) p1t H ( p2 ) p2t 150  10 4 0t 322890.28e j101.14

i3 (t ) = I 2 k (t ) = ' e + 2Re( ' e )= e + 2Re( 
F ( p1 ) F ( p2 ) 50  10 4 490611.64e j −119.39
e( −225+ j126.66)t = 3 + 2Re(0.66e j −139.47 e −225t e j126.66t ) → 3 + 1.32e −225t cos(126.66t − 139.47 ) =
= 3 + 1.32e −225t sin(126.66t − 139.47 + 90 ) = 3 + 1.32e −225t sin(126.66t − 49.47 )
−49.47

i3 (t ) = 3 + 1.32e−225t sin(126.66t − 49.47 ) ( A).

9. Визначення оригіналу напруги на індуктивності :

(15 p 2 + 9250 p + 150  104 )0.15 p
U L ( p ) = I 3 ( p )  pL − Li3 (0) = − 0.15  2 =
p (7.5 p 2 + 3375 p + 50  104 ) 0.3

2.25 p 2 + 1387.5 p + 225  103 375 p + 75  103 H ( p)

= − 0.3 = = ;
7.5 p 2 + 3375 p + 50  104 7.5 p 2 + 3375 p + 50  104 F ( p )
 
F ' ( p ) = 15 p + 3375; H ( p2 ) = 375  258 .2e j150 .62 + 75  10 3 = 48417 e j101 .16 ;
 
F ' ( p2 ) = 15  258 .2e j150 .62 + 3375 = 1900 .09e j 90 .

H ( p2 ) p2t 48417e j101.16 ( −225+ j126.66) t

u L (t ) = 2 Re( e ) = 2 Re( e )=
F ' ( p2 ) 1900.09e j 90

= 2 Re(25.48e j11.16 e( −225+ j126.66) t ) = 50.96e −225t e j (126.66 t +11.16 ) →

→ 50.96e −225t cos(126.66t + 11.16 ) = 50.96e −225t sin(126.66t + 11.16 + 90 );
u L (t ) = 50.96e −225t sin(126.66t + 101.16 ) ( B).

10. Визначення зображення струму I 2 ( p) :

15 p 2 + 8000 p + 150  104 15 p 2 + 9250 p + 150  10 4

I 2 ( p ) = I1k ( p ) − I 2 k ( p ) = − =
p (7.5 p 2 + 3375 p + 50  104 ) p(7.5 p 2 + 3375 p + 50 10 4 )
−1250 −1250 H ( p)
= ; I 2 ( p) = = .
7.5 p 2 + 3375 p + 50  104 7.5 p 2 + 3375 p + 50  10 4 F ( p )

Визначення коренів полінома F ( p) = 0 :

p1 = −225 + j126.66 = 258.2å j150.62 ; p2 = −225 − j126.66.

Знаходження похідної F ' ( p) :

F ' ( p) = (7.5 p 2 + 3375 p + 50  104 )' = 15 p + 3375.

Визначення значень H ( pk ) і F ' ( pk ) для всіх коренів.

105
 H ( p1 ) = H ( p2 ) = −1250;
F ' ( p1 ) = 15  (258.2å j150.62 ) + 3375 = 3873å j150.62 + 3375 = 1900å j 90 .
Визначення оригіналу струму i2 (t ) :

H ( p1 ) p1t −1250e( −225+ j126.66)t

i2 (t ) = 2Re( ' e ) = 2Re( = 2Re(0.6579e j 90e−225t e j126.66t ) →
F ( p1 ) j 90
1900å
→ 1.316e−225t cos(126.66t + 90 ) → 1.316e −225t cos(126.66t + 90 ) = −1.316e −225t sin126.66t.
i2 (t ) = −1.316e −225t sin126.66t ( A).

11. Визначення зображення напруги на ємності :

uC (0) 1 270 −1250 10 4
uC ( p ) = + I 2 ( p) = +  =
p pC p 7.5 p 2 + 3375 p + 50  10 4 p
2025 p 2 + 911250 p + 12250 10 4 H ( p)
= = ;
p (7.5 p 2 + 3375 p + 50  10 4 ) F ( p)
12. Визначення оригіналу напруги на ємності :

p1 = 0; p2 = −225 + j126.66 = 258.2е j150.62 ; F ' ( p) = 22.5 p 2 + 6750 p + 50 10 4

H ( p1 ) = 12250  104 ; F ' ( p1 ) = 50  104 ;
H ( p2 ) = 2025(258.2е j150.62 ) 2 + 911250(258.2е j150.62 ) + 12250 10 4 =
= 12508782.34е j179.98 ; F ' ( p2 ) = 490611.64е j −119.39 ;
H ( p1 ) p1t H(p )
uC (t ) = '
e + 2 Re( ' 2 e p2t ) =
F ( p1 ) F ( p2 )

12250  104 12508782.34е j179.98 ( −225+ j126.66)t

= + 2Re( e )=
50  104 490611.64е j −119.39

= 245 + 2 Re(25.5å j −60.63 e −225t e j126.66 t ) →

→ 245 + 51e −225t cos(126.66t − 60.63 ) = 245 + 51e −225t sin(126.66 t + 29.37 );
uC (t ) = 245 + 51e −225t sin(126.66t + 29.37 ) ( B).

Перевірка за другим законом Кірхгофа для першого контура при t=0 :

і1R1+ і2R2+uc=E1+E2.
(3 + 1.101e −225t sin(126.66t − 114.72 ))  25 − (1.316e −225t sin126.66t )  25 +
+245 + 51e −225t sin(126.66t + 29.37 ) = 75 + 27.525e −225t sin(126.66t − 114.72 ) −
−32.9e −225t sin126.66t + 245 + 51e −225t sin(126.66t + 29.37 ) =
= 320 + (27.525e −114.72 − 32.9e0 + 51e 29.37 )e −225t = 320 ( B).
0
106
4.3 РОЗРАХУНОК ПЕРЕХІДНИХ ПРОЦЕСІВ ПРИ ДІЇ ЕРС ДОВІЛЬНОЇ
ФОРМИ

Задача 4.10
Визначити струм i1 на вході пасивного двополюсника (Рис. 4.18, а) та на-пругу
на конденсаторі uC при вмиканні його на неперервно змінну ЕРС (Рис. 4.18, б).

Рис. 4.18
Визначення перехідної провідності g1 (t ) та перехідної функції напруги hC (t )
(Рис. 4.19).

Рис. 4.19
1. До комутації: uC (−0) = 0, i1 (−0) = 0.
E 1
2. В момент комутації: uC (0) = 0, i1 (0) = = = 0.05( А).
R1 20

4. Характеристичне рівняння:
1 R + R2
R2 R1R2 + 1
pC pC R + R2
Z ( p ) = R1 + = = 0; R1R2 + 1 = 0;
1 1 pC
R2 + R2 +
pC pC
R1 + R2 20 + 20 40
p=− =− −4
= −4
= −103.
R1R2C 20  20  10 400  10

107
5. Визначення сталих інтегрування:
i1 = i1 + i1 = 0.025 + Ae pt ; uC = uC + uC = 0.5 + Be pt .
при t = 0
i1 (0) = i1(0) + i1(0) = 0.025 + A = 0.05; uC (0) = uC (0) + uC (0) = 0.5 + B = 0.
A = 0.05 − 0.025 = 0.025; B = −0.5;
i1 = 0.025 + 0.025e −10 t ; →
3 3
uC = 0.5 − 0.5e −10 t ; →
→ g1 (t ) = 0.025 + 0.025e −10 t .
3 3
→ hC (t ) = 0.5 − 0.5e −10 t

ЕРС розбивається на три ділянки, в яких неперервнозмінну ЕРС можна описати

аналітично
Ділянка 1. 0  t  10 −3 (с) u ' () = 0. .
t
i1 (t ) = u (0)  g1 (t ) +  u ' ( )g1 (t − ) d  = 100(0.025 + 0.025e −10 t ) = 2.5 + 2.5e −10 t .
3 3

0 0

i1 (t ) = 2.5 + 2.5e −10 t ( À).

3

t
uC (t ) = u (0)  hC (t ) +  u ' ( )hC (t − ) d  = 100(0.5 − 0.5e −10 t ) = 50 − 50e −10 t .
3 3

0 0

uC (t ) = 50 − 50e −10 t ( Â ).
3

100 B
Ділянка 2. 10 − 3 (с)  t  2  10 − 3 (с) u ' () = −3
= 10 5 ( ). .
10 c
10−3 t
i1 (t ) = u (0)  g1 (t ) +  u ( ) g1 (t − ) d  +  u ' ( ) g1 (t − ) d  =
'

0 10−3
0
t


−103 t 3 3
= 2.5 + 2.5e + 105 (0.025 + 0.025e −10 ( t − )
) d  = 2.5 + 2.5e −10 t +
10−3
t t

 
−103 t 3 3
+ 2500 d  + 2500e  e10  d  = 2.5 + 2.5e −10 t + 2500t − 2500  10 −3 +
10−3 10−3
3 3
2500e −10 t 103 t 2500e −10 t 103 10−3 −103 t
+ 3
e − 3
e = 2.5 + 2.5e + 2500t − 2.5 + 2.5e0 −
10 10
−2.5e −10 t e1 = 2.5 + 2500t + 2.5e −10 t − 6.796e −10 t = 2.5 + 2500t − 4.296e −10 t .
3 3 3 3

i1 (t ) = 2.5 + 2500t − 4.296e −10 t ( A).

3

108
 10−3 t
uC (t ) = u (0)  hC (t ) +  u ( ) hC (t − ) d  +  u ' ( ) hC (t − ) d  =
'

0 10−3
0
t


−103 t
105 (0.5 + 0.5e −10
3
( t − )
) d  = 50 − 50e −10 t +
3
= 50 − 50e +
10−3

t t

 
4 −103 t
e10  d  = 50 − 50e −10 t + 5  10 4 t − 5  10 4  10 −3 −
3 3
+ 5  10 d  − 5  10 e
4

10−3 10−3 50
−3
−50e −10 t e10 t + 50e −10 t e10 10 = −50e −10 t + 5  104 t − 50 + 50e −10 t e1 =
3 3 3 3 3 3

e1 3
135.91e −10 t

= −50 + 5  10 4 t + 85.91e −10 t . uC (t ) = −50 + 5  104 t + 85.91e −10 t ( Â ).

3 3

Ділянка 3. 2  10 −3 (с)  t   .
210−3

 u ' ( ) g1 (t − ) d  − u  g1 (t − 2  10 −3 ) = 2.5 + 2.5e −10 t +

3
i1 (t ) = u (0)  g1 (t ) +
10−3
210−3
( t − 210−3 )
 105 (0.025 + 0.025e −10
3
( t − )
) d  − 200(0.025 + 0.025e −10
3
+ =
−3
10

210−3 210 −3

 
−103 t −103 t
e10  d  − 5 − 5e −10 t e 2 =
3 3
= 2.5 + 2.5e + 2500 d  + 2500e 
10−3 10−3
3 3 3
= 2.5 + 2.5e −10 t + 2500  2  10 −3 − 2500  10 −3 + 2.5e −10 t e 2 − 2.5e −10 t e1 −
5 2.5 3 3
18.47 e −10 t 6.795 e −10 t

−5 − 5e −10 t e 2 = 2.5e −10 t + 18.47e −10 t − 6.795e −10 t − 36.94e −10 t = −22.77 e −10 t .
3 3 3 3 3 3

i1 (t ) = −22.77e −10 t .
3

109
 3 3 3 3 3
= −50e−10 t − 369.45e−10 t + 135.91e−10 t + 738.9e−10 t = 455.36e−10 t ..
3
uC (t ) = 455.36e−10 t . ( Â).

Для побудови часових діаграм струму та напруги знаходимо їх значення на

кожній ділянці підставляючи час початку, середини та кінця ділянки.

І ділянка ІІ ділянка ІІІ ділянка

t (10−3 )(c) 0 0.5 10−3 1 10−3 1 10−3 1.5  10−3 2 10−3 2 10−3 2.5 10−3 3 10−3
i( A) 5 4.016 3.42 3.42 5.29 6.92 –3.08 –1.87 –1.13
u ( B) 0 19.67 31.6 31.6 44.17 61.62 61.62 37.38 22.67

За результатами розрахунків на Рис. 4.20 побудовані часові діаграми струму i1 (t )

і напруги на конденсаторі uC (t ) .

Рис. 4.20

110
 4.4. ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ
Задача 4.11
R1 = R2 = R3 = 100 Ом, L = 0.1 Гн, E = 120 B.
R1 R2 R4 1. Знайти перехідні напругу на індуктивності
та струми у колі класичним та операторним
методами.
E
C
2. Побудувати часові діаграми струму та
R3 напруги на індуктивності.
3. Визначити сталу часу за розрахунком та
діаграмою.
Рис. 4.21
Відповідь:
uC = 60 + 20e −66.667 t (B),
iC = −0.133e −66.667 t ( A).

i1 = 0.6 − 0.0667 e −66.667 t ( A),

i2 = 0.6 + 0.0667 e −66.667 t ( A),
=1.5  10 −2 (с).
Задача 4.12
R1 = R2 = R3 = 100 Ом, L = 0.1 Гн, E = 120 B.
R1 1. Знайти перехідні напругу на індуктивності
R3 та струми у колі класичним та операторним
R2 методами.
E 2. Побудувати часові діаграми струму та
L напруги на індуктивності.
3. Визначити сталу часу за розрахунком та
діаграмою.
Рис. 4.22

Відповідь:
iL = 0.4 + 0.8e −1500t (A),
u L = −120e −1500t ( B ).

i2 = 0.4 − 0.4e −1500t ( A),

i1 = 0.8 + 0.4e −1500t ( A).
=6.667  10 −4 (с).
Задача 4.13
Визначити струм i2(t) та напругу uс(t) на конденсаторі (по ділянках).

111
 Рис. 4.23

Задача 4.14
Визначити струм i(t)та напругу uL(t) на індуктивності.

Рис. 4.24

112
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бойко В. С. Теоретичні основи електротехніки [Текст]: в 3 т.: підруч. для студ. техн.
спец. вищих закл. осв. / В. С. Бойко, В. В. Бойко, Ю. Ф. Видолоб [та ін.] –К.: ІВЦ
"Видавництво «Політехніка»", 2004. Т.1: Усталені режими лінійних електричних кіл
із зосередженими параметрами. –272 с.
2. Бойко В. С. Теоретичні основи електротехніки [Текст]: в 3 т.: підруч. для студ. техн.
спец. вищих закл. осв. / В. С. Бойко, В. В. Бойко, Ю. Ф. Видолоб [та ін.] –К.: ІВЦ
"Видавництво «Політехніка»", 2008. Т. 2: Перехідні процеси у лінійних електричних
колах із зосередженими параметрами. Нелінійні та магнітні кола. –272 с.
3. Демирчян К. С. Теоретические основы электротехники [Текст]: в 3 т.:учеб. для
студ. электротехн. и электроэнергет. спец. вузов / Л. Р. Нейман, Н.В.Коровкин,
В.Л.Чечурин. –4-е изд., дополн. для самост. изуч. курса –СПб.: Питер, 2003 (в пер.).
Т.1 – 445 с.
4. Розрахунок електричних кіл постійного струму:для студентів електротехнічних
напрямів підготовки 0906 “Електротехніка”,0914 “Електроніка”, 0914
“Компютеризовані системи, автоматика і управління”, 0915 “Компютерна інженерія”.
/ Уклад.: І. А. Курило, І. Н. Намацалюк, А. А. Щерба. – К.: НТУУ”КПІ”, 2006.-51 с.
5. І.А.Курило, В.П.Грудська, Л.Ю.Спінул, М.А.Щерба Розрахунок перехідних
процесів у лінійних електричних колах : навч. посіб. / І.А.Курило, В.П.Грудська,
Л.Ю.Спінул, М.А.Щерба.-К.: НТУУ “КПІ”, 2013.-289с.: іл.-Бібл.: с.288

113