МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ
Імені Івана Пулюя

Кафедра Кібербезпеки

ЗВІТ
З лабораторної роботи №1
Дисципліна: Основи теорії кіл, сигнали та процеси в
електроніці

Виконала:
Студентка групи СБ-21
Костюк К.О.
Прийняв:
Скоренький Ю.Л.

Тернопіль 2020
 Основні закони розгалужених електричних кіл
 

Мета роботи: експериментальна перевірка законів Кірхгофа, принципу

накладання (суперпозиції), теореми про еквівалентний генератор та балансу
потужностей.
Прилади: Джерела постійної напруги, опори, амперметри та вольтметри постійного струму.
Зміст роботи
В роботі використовується електричне коло (рис.2.1) з двома джерелами

постійної напруги E1=E2
=12 В (окремі джерела з малим внутрішнім опором) і два прилади для вимірювання –
міліамперметр та вольтметр постійного струму.
Експериментальна перевірка першого закону Кірхгофа виконується шляхом
вимірювання струмів, що входять в будь-яку довільно вибрану поверхню (переріз), яка
охоплює частину кола, та перевірки виконання рівності ΣІк = 0. Так для перерізу Р, який
охоплює резистор R1 (рис.2.1), повинна виконуватися рівність
І0 – І2 + І3 + І4 = 0,
за умови, що всі струми, які входять до перерізу, беруться зі знаком “+”, а ті, які
виходять, — зі знаком “–“.
            Для експериментальної перевірки другого закону Кірхгофа треба виміряти
падіння напруг на всіх елементах будь-якого контуру та перевірити рівність ΣUк = 0. Так
для контуру, який проходить через вузли 0, 4, 2, 1, 0, повинна виконуватися рівність
UR6 + UR2 + UR5 + UR7 – UR1 = 0,
де знак “+” береться, якщо падіння напруги на елементі співпадає з позитивним
напрямком обходу контуру (частіше — у напрямку годинної стрілки).
            Якщо прийняти Ui  j  = Ui  – Uj, де Ui — більш високий потенціал, ніж Uj, тоді для того
ж контуру можна записати:
 U40 + U24 + U12 + U01 =0
або
–U04 + U24 – U21 – U10 = 0 та ін.
            Перевірку справедливості принципу суперпозиції
(накладення) можна провести, вимірюючи струм в одній з віток
досліджуваного кола, наприклад, струм І2 при роздільній та
одночасній дії джерел Е1 і Е2. Так, якщо позначити струм в цій вітці,
який зумовлений дією тільки джерела Е2, через І2', а дією тільки
джерела Е1 — через І2", тоді при одночасній дії обох джерел (при
умові, що умовні напрями І2' і І2" співпадають з І2) повинно бути І2 = І2'
+ І2".
            Експериментальну перевірку теореми про еквівалентний генератор напруги
можна провести, розрахувавши струм І2 за виміряними U10XX та I2КЗ (рис. 2.2). Для цього
необхідно закоротити вузли 1 та 0 та виміряти струм I2КЗ; розімкнути вітку з опором R2 і
виміряти напругу між вузлами 1 та 0 — U10XX. Тоді Еекв = U10XX; Ri екв = U10XX/ I2КЗ , а струм I2 в
досліджуваній вітці при заданому опорі R2 визначається як I2 = Еекв/(Ri екв+ R2) (рис.2.2).
            Значення Ri екв можна знайти розрахунковим шляхом. Для цього треба подумки
виключити зі схеми всі джерела напруги і на їхні місця поставити замикачі, які імітують
внутрішні опори джерел. Далі необхідно розрахувати опір двополюсника відносно
вузлів 1 та 0 при вилученому R2.
Домашнє завдання
1.    Відповідно до свого варіанта (номера бригади) розрахувати будь-яким методом усі
струми та напруги в досліджуваному колі (рис.2.1) за даними табл.2.1. Чисельні
значення струмів (в [мА]) та напруг (у [В]) нанести на схему з урахуванням напряму.
2.    Перевірити справедливість принципу накладання (суперпозиції) для
струму І : розрахувати І ' та І " і переконатися, що І  = І ' + І ".
2 2 2 2 2 2

3.    Перевірити баланс потужностей.

4.    Використовуючи теорему про еквівалентний генератор, розрахувати струм в
опорі R2 та напругу на R2. (Теоретичні значення UХХ та IКЗ теж повинні бути записані)

Табл. 2.1
R1 кОм R2 кОм R3 кОм R4 кОм R5 кОм R6 кОм R7 кОм

Варіанти
1 0.56 1.0 0.56 0.68 0.36 0.56 0.36
2 1.0 1.5 1.0 0.68 0.68 0.36 0.68
3 0.68 1.5 0.68 0.56 0.56 0.68 0.36
4 0.56 1.5 0.68 0.56 0.68 0.36 0.68
5 0.56 1.0 0.68 1.0 0.68 1.5 1.56
6 0.68 1.0 0.68 0.56 0.36 0.68 1.0
7 1.0 1.0 0.68 0.68 0.36 1.0 0.68
8 0.56 1.5 1.0 0.36 1.0 0.56 1.0
9 1.0 1.5 0.56 1.56 1.56 1.5 0.36
10 0.68 1.5 0.68 0.56 0.68 1.56 1.5
11 0.56 1.0 0.56 1.5 1.56 0.68 0.68
12 0.68 1.0 1.0 0.68 0.68 0.56 1.0
13 1.0 1.5 1.0 1.0 1.56 0.36 1.56
14 0.56 1.5 0.68 0.56 1.56 1.56 1.56
 15 0.68 1.0 1.0 1.56 0.68 1.5 1.0
 

Лабораторне завдання
1. Побудувати досліджуване коло. Для контуру з вузлами
0,4,2,3,0 виміряти напруги між вузлами, занести їх в таблицю
та перевірити виконання другого закону Кірхгофа.

 
U04 [В] U42 [B] U23 [B] U30 [B]

 -6.721  7.203  -11.99  11.51

 
U04 + U42 + U23 + U30 =-6.721+7.203+(-11.99)+11.51=0 В.
2. Виміряти струми в гілках та перевірити виконання  першого закону Кірхгофа для
перерізу P який охоплює резистор R1(рис. 2.1).
 
I1 [мА] I2 [мА] I3 [мА] I4 [мА]

 8.184  5.327  -3.239  -6.096

 + I3 + I4 – I2 =8.184+(-3.239)+(6.096)-5.327=-6.478 мА.
I1

3.    По черзі усуваючи джерела E1 та E2 перевірити виконання принципу суперпозиції,

вимірюючи струми I2', I2", та I2 (значення в мА):

I2’=1.891 mA;     I2”=3.436 mA; I2 = I2’+ I2”=5.327 mA

4.    Визначити параметри еквівалентного генератора — EЕКВ та Rі ЕКВ відносно вузлів 1 та 0
при усуненому R2. Для цього виміряти I2КЗ та U10ХХ. На підставі вимірів і теореми про
еквівалентний генератор розрахувати струм I2 та порівняти його з раніш отриманими
значеннями:

U10ХХ = 9.011 [B];   I2КЗ = 8.015 [мА];     Rі ЕКВ = 1.124 [кОм],

I2 = 9.011 / (1.124 + 1.5) = 3.434 мА.

Вказівка.Всі отримані дані порівняти з тим, що були розраховані при виконанні домашнього
завдання. Зробити висновки з приводу можливих розходжень між ними.
Питання для самоперевірки
1. В чому полягає метод суперпозиції?

Метод накладання струмів (метод суперпозиції) полягає в тому, що вплив декількох джерел
живлення (ЕРС і напруги) на електричному колі можна розглядати, як результат впливу на неї
кожного з джерел незалежно від впливу інших джерел, наявних в даному електричному колі.
При цьому в кожній з гілок електричного кола струм визначається як алгебраїчна сума струмів,
що викликаються в ній дією кожного з джерел. В процесі розрахунку за методом накладання
розглянуте електричне коло замінюється розрахунковими електричними колами з одним
джерелом, число яких дорівнює числу джерел. В результаті розрахунку кожного з цих
перетворених кіл визначаються часткові струми від дії даного джерела. Значення дійсних струмів
гілок визначається алгебраїчним підсумовуванням часткових струмів в цих гілках.

2. Як можна застосувати теорему про еквівалентний генератор для

розрахунку лінійних електричних кіл?

Будь-який активний двополюсник по відношенню до виділеної гілки можна розглядати як

еквівалентний генератор з внутрішнім опором Rвт та ЕРС, що дорівнює напрузі
холостого ходу UXX між вхідними затискачами двополюсника при розімкненій виділеній
гілці

3. Чому під час експериментальної перевірки рівності ΣІк = 0 та ΣUк = 0 виконуються

приблизно?

3. Сутність теореми про еквівалентний генератор.

Принцип еквівалентного генератора полягає в тому, що, виділивши в складному

лінійному колі одну пасивну вітку, можна всю іншу (активну) частину цього складного
кола замінити еквівалентним реальним джерелом електричної енергії. Еквівалентність
заміни полягає в тому, що струм у згаданій пасивній вітці після заміни залишиться такої
ж сили, що й до заміни.

Якщо йдеться про заміну активної частини кола еквівалентним реальним джерелом
напруги, то принцип еквівалентного генератора формулюється як теорема Тевенена.
Якщо ж йдеться про заміну активної частини кола еквівалентним реальним джерелом
струму, то принцип еквівалентного генератора формулюється як теорема Нортона.