“Портрет Доріана Грея” детальний переказ (скорочено по

розділах)

Розділ I

Безіл Холлуорд – художник, який працює над портретом прекрасного

юнака і розмовляє з лордом Генрі Воттоном, що курить цигарки, міркує над
майстерністю митця і красою зображеного юнака. Лорд захоплений красою
портрету. Безіл розповідає, що цей красень – двадцятирічний Доріан Грей.
Художник і сам захоплений Доріаном, вважаючи його своєю музою.

Лорд Генрі захотів познайомитися з цим Аполлоном краси. Та

художник відмовляє, бо побоюється поганого впливу свого досвідченого
приятеля на доброчесного юнака. Плани Безіла перериває лакей, який
доповідає про прибуття Доріана Грея.

Розділ II

Зустрівши юнака, Генрі захопився його незвичайною красою. Доріана,

в свою чергу, захопили погляди лорда, який пояснив юнаку, що «молодість –
єдине багатство, яке варто берегти», бо вона дуже недовговічна. Ця думка
глибоко запала в душу Грея.

Закінчивши портрет, художник дарує його Грею. Доріан заздрить

портрету, адже на ньому його обличчя буде вічно молодим. Він мріє про те,
щоб замість нього старів його портрет, а він був завжди молодим і
привабливим. Після всіх  розмов Доріан та Генрі йдуть в театр.

Розділ III

Лорд Генрі вирішує підкорити Грея, поневолити його душу, зробити

своєю маріонеткою і наполовину йому вже це вдалося. Лорд дізнається про
родовід Доріана. Юнак був онуком багача Келсо, матір’ю його була красуня
– Маргарет Девере. До неї залицялися найбагатші чоловіки, але вона втекла з
якимось бідним офіцером. Батькові Маргарет це не сподобалося і, за
чутками, він влаштував дуель, на якій вбили коханого доньки. Через рік,
жінка померла, залишивши після себе маленького сина, який став багатим
спадкоємцем.

Розділ IV

Проходить місяць. Доріан Грей вже настільки піддався впливу лорда

Генрі, що почав навіть розмовляти такими ж словами та мислити як він.

Під час зустрічі з Генрі Доріан розповідає йому, що закохався в

актрису. Він зустрів її в зубожілому театрі, де Сибілла грала головну роль в
п’єсі «Ромео і Джульєтта». Все в цьому театрі, від музики до гри персонажів,
викликало огиду в юнакові. Але з появою Сибілли театр і весь світ
наповнився для нього новими фарбами. Дівчина називала  його «Чарівним
принцем».

Генрі відмовляє його від серйозного кроку, переконуючи тим, що

«шлюб приносить розчарування». Для нього Доріан є «цікавим об’єктом для
вивчення», і він не проти більше спостерігати за ним. Доріан вмовляє лорда
Воттона піти разом з ним і Безілом подивитися на дівчину на сцені.

Так і не встигнувши познайомитися з коханою свого підопічного,

лорд Генрі дізнається про його заручини з юною актрисою.

Розділ V

Сибілла захоплено розповідає матері про стосунки з «Чарівним

Принцем». Її матір, теж актриса, скептично ставиться до їх відносин, просить
думати лише про театр. У їх сім’ї фінансові проблеми,  і думати лише про
кохання – егоїстично. Та дочка не слухає матір.

Перериває цю картину брат героїні – Джеймс. Щоб допомогти родині,

він влаштувався моряком і збирається до Австралії. Сибілла ділиться з
братом новиною про одруження. Він переживає, щоб «Чарівний Принц» не
образив його улюблену сестричку, і просить матір уважніше стежити за нею
під час його вдсутності.
Розділ VI

У ресторані «Брістоль» сер Генрі повідомляє Безілу новину про

майбутнє одруження Доріана. Той спочатку не вірить йому, вважаючи, що
юнак не настільки безрозсудний, адже це нерівний шлюб.

Нарешті, приходить сам Доріан, вітає друзів і захоплено розповідає

про талановиту Сибіллу. Він запрошує їх в театр подивитися майстерну гру
Сибілли. Художник розуміє, що Доріан Грей став зовсім іншим.

Розділ VII

У ложі низькосортного театру, спостерігаючи за грою Сибілл у ролі

Джульєти, лорд Генрі і Безіл підкреслюють її красу, але відмічають її
«бездарну» та фальшиву гру.  Лорд Генрі та Безіл покидають театр, навіть не
додивившись виставу до кінця. Вражений Доріан, дочекавшись кінця п’єси,
пішов за лаштунки. Дівчина радісно зустрічає його і зізнається, що не може
думати на сцені про гру, всі її думки лише про нього. Але Доріан каже, що
вона зруйнувала їх любов та називає її бездарністю. Незважаючи на благання
нещасної дівчини, Доріан каже, що між ними все скінчено, і йде.

Прийшовши додому, він зауважує, що обличчя на портреті виражає

жорстокість, якої раніше не було. Він накриває картину полотном і вирішує,
що відтепер картина стане його совістю, він буде робити добрі справи і не
піддаватися спокусі.

Розділ VIII

Вранці Доріан ще раз переконується, що йому не привиділися ті

страшні  зміни. Його портрет дійсно змінився. Це шокувало юнака. Втішало
тільки те, що це підштовхнуло його змінитися на краще. Він буде робити
лише добрі справи і одружиться на Сибілл.

До Доріана приходить лорд Генрі й повідомляє про самогубство

Сибілли Вейн. З подивом Доріан розуміє, що йому байдуже до смерті
дівчини, його лякає власна безсердечність. Але після розмови з Генрі,
юнакові стало набагато краще. Грей вирішує, що портрет буде нести тягар
гріха, поки сам він з тією ж красою буде розважатися і радіти життю. Після
розмови друзі їдуть в оперу.

Розділ IX

Наступного ранку до Доріана прийшов Безіл, щоб втішити юнака.

Але, Грей був спокійним, юнак пояснив здивованому художнику, що у цьому
інциденті немає нічого страшного, «минуле – то минуле». Художник хотів
поглянути на свій портрет, але Грей заборонив. Безіл повідомив, що хоче
виставити свій портрет в Париж, так як художник у цій роботі розкрив свою
душу, свою життєву таємницю – обожнювання Доріана. Не отримавши
дозволу виставити портрет, художник пішов.

Розділ X

Доріан ховає картину до старої кімнати, боячись, що хто-небудь

зможе розкрити його таємницю. Він пильно стежить за тим, щоб слуги не
підняли полотно і не поглянули на портрет. Доріан прекрасно розуміє, що
його пороки «роз’їдатимуть його зображення на полотні».

Юнак шкодує, що відштовхнув від себе Безіла, який міг би врятувати

його від згубного впливу лорда Генрі та його «власного темпераменту», але
розуміє, що вже занадто пізно.

Розділ XI

Наступні кілька років Доріан потурав власним пристрастям, мав

багато різних непристойних захоплень, відвідував непристойні заклади. І
через деякий час по Лондону розлітілися чутки про «вельми підозрілий
спосіб життя» багатого гульвіси. Ала навіть найбільш злі пліткарі замовкали,
дивлячись на прекрасне обличчя Доріана: «він здавався людиною, якого не
торкнувся бруд життя».

А після всіх своїх діянь, Доріан любив дивитися на портрет, його

зміни, і порівнювати те обличчя зі своїм.
 Розділ XII-XIII

Напередодні 38-річчя Доріана Безіл,перед своїм від’їздом до Парижа

вирішив провідати Доріана і перевірити чутки про його аморальний спосіб
життя. Безіл їм не вірить, але не розуміє, чому «багато поважних людей» не
хочуть бувати в будинку Грея і намагаються уникати зустрічей з ним.

Безіл намагається вивести друга на відверту розмову з надією

побачити його душу. У Доріана це викликає злий сміх, і у відповідь він
пропонує піднятися нагору. Він показав Безілу свій портрет, який, як
виявилося, був дуже страшним, як і гріхи Грея.

Доріан показує портрет художнику… Безіл в шоці: на картині він

побачив літнього і жорстого чоловіка, який віддалено нагадував юнака, що
стояв поруч. Заціпеніння не покидало наляканого Безіла.

Портрет допомагає Безілу переконатися в тому, що всі чутки були

правдиві. Істина про диявольську сутність Доріана відкривається художнику
в одну мить. Бузіл Холлуорд намагається повернути Грея обличчям до Бога і
помолитися, що злить юнака і він вбиває Безіла ножем.

Скоєне не хвилює Доріана, він думає лише над тим, як позбутися тіла
та доказів.

Розділ XIV

Наступного ранку Доріан пише два листи: один адресує колишньому

другу – талановитому хіміку Алану Кемпбеллу, а другий просто кладе в
кишеню. Думки про те, що трапилося не покидають героя. Незабаром
приїжджає Алан, так як текст листа його дуже схвилював.

Вчорашній вбивця спокійно розповів про те, що трапилося і попросив

допомоги позбутися тіла. Кемпбелл відмовляється стати частиною брудної
справи. Але Грей показує йому другий лист, зміст якого може знищити
хіміка.
 Алан в супроводі Доріана піднімається нагору, де лежить тіло Безіла.
Грей бачить кров на руці портрета і приховує його від очей Алана
покривалом. Завдяки своїм знанням в хімії, Алан позбавляється від тіла за
допомогою азотної кислоти.

Розділ XV

Увечері Доріан відвідує леді Нарборо. Він напружений, але

намагається здаватися нудним. Тільки лорд Генрі, завдяки своїм розмовам і
дотепності, відволікає Грея від важких думок.

Страх знову повернувся до героя, коли він приїхав додому. Доріан

похапцем спалює решту доказів – саквояж і пальто Безіла.

Розділ XVI

Бажаючи якомога швидше забутися, Доріан втікає до притону курців

опіуму. Трапилося так, що поряд був Джеймс Вейн, який почув, що хтось
звертається до «Чарівного принца». Він переслідує Доріана і робить спробу
застрелити його, але Доріан обманув його, сказавши, щоб той вивів його на
світло і побачив, бо він надто молодий, щоб якимсь чином завдати шкоди
Сибіллі 18 років тому.

Незабаром Джеймс Вейн розуміє, що зробив фатальну помилку,

відпустивши вбивцю своєї сестри, але Доріан встигає сховатися.

Розділ XVII

Через тиждень Грей влаштовує у себе прийом.  Доріана в його садибі

відвідують гості, в числі яких лорд Генрі. Гості розважаються, а Грей,
бажаючи порадувати даму, йде в оранжерею за букетом квітів.

Але ось люди чують стогін і дивний звук. Налякані гості знаходять
Доріана без свідомості. Незабаром Грей отямився і згадав, що за вікном
оранжереї побачив обличчя брата Сибілли – Джеймса Вейна.
 Розділ XVIII

Доріан не покидає будинок через страх зустріти Вейна. Поступово

Грей переконує себе, що це був всього лише привид. На третій день юнак
повернувшись до звичного способу життя, відправляється на прогулянку в
парк з герцогинею Клаустон і її братом – відмінним мисливцем. Він йде з
братом герцогині, і раптом їх увагу привертає заєць. Герой просить не
вбивати його, але у відповідь чує лише постріл, за яким одночасно лунає
крик звіра і стогін людини. З’ясовується, що герцог випадково потрапив в
матроса Джеймса Вейна, який переслідував Доріана. Побачивши мерця,
Доріан розуміє, що врятований.

Розділ XIX

Грей вирішує змінитися, щоб робити лише добро. Своїми думками він
ділиться з Генрі.  Але лорд заперечує, бо всі його спроби встати на шлях
праведний – не що інше, як марнославство. Тема розмови змінюється, і друзі
обговорюють зникнення Безіла. Герой намагається дізнатися думку Генрі про
свою нібито причетність до смерті художника. Лорд не вірить, що Грей
здатний на вбивство.

Через деякий час Генрі звертає увагу на те, що зовнішність Доріана не

зазнала змін з часом. Грей вигукує, що жити так більше не хоче, і йде.

Розділ XX

Доріан відчуває, що занапастив свою душу і згубно впливав на різних

людей. Раніше він просив у небес вічної молодості і тим самим знищив
власне життя. Він вирішує, що портрет – це його власна совість і потрібно
позбутися від нього, щоб полегшити душевні муки. З тим же кинджалом,
який став знаряддям вбивства Безіла, Доріан кидається на свій жахливий
портрет.Слуги, що прибігли на крик, виявили мертве тіло старого у фраку і
портрет прекрасного юнака в сяючій величі, непідвладного часу. Той факт,
що труп потворного старого поруч з портретом – це тіло Доріана Грея, був
встановлений тільки по кільцях на пальцях ..