«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» аналіз твору

Автор – Г. Белль
Рік написання – 1950 р.
Жанр – оповідання
Тема – опис пораненого юнака, який потрапляє у власну гімназію,
перетворену на шпиталь
Ідея – війна антигуманна і протиприродна.
Проблеми твору – проблема майбутнього покоління Німеччини; засудження
жахів війни; лжепатріотизм тих, хто посилає людей на війну.
Місце подій – школа, де вчився головний герой. Події відбуваються
протягом одного дня.
Оповідання впливає на серце і розум читача, сприймається немов «один
суцільний крик, волання про даремно загублене життя» Воно сповнене
антивоєнного пафосу і закликає не допускати більше того, що трапилося з його
головним героєм.
Сюжет будується на поступовому впізнаванні головним героєм, молодим
пораненим солдатом, гімназії, в якій він навчався протягом восьми років і яку
залишив лише три місяці тому, коли його було відправлено одразу зі шкільної
парти на фронт.
Головний герой – пересічний представник воєнного покоління. Це
звичайний німецький юнак, учорашній школяр. Він був на війні тільки три місяці.
Белль нічого не розповідає про характер свого героя, його схильності, він навіть не
дає йому імені: тому що таких, як він, були тисячі. Після тяжкого поранення, його
скаліченого, привезли в рідну гімназію, яку переобладнали в шпиталь. Коли хлопця
несуть коридорами, він бачить знайомі стіни з табличками: 6-А, 6-Б, фотографії,
малюнки, портрети живописців і політичних діячів. Але герой не може повірити,
що опинився у рідній школі, де навчався 8 років до війни… Він переконується в
тому, що це його навчальний заклад, коли, лежачи на ношах, бачить на дошці в
кабінеті малювання власноруч написані слова: “Подорожній, коли ти прийдеш у
Спа…”. У розв’язці оповідання головний герой усвідомлює свою втрату
майбутнього.
Подорож головного героя коридорами гімназії – дає автору можливість
показати через особисту долю одного з учнів систему навчання і виховання у
Німеччині, результатом, якої стає смерть.
«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» план
1. Таблички з написами класів. 2. Картина художника Фейєрбаха «Медея». 3.
Скульптура «Хлопчик виймає терня». 4. Гопліт. 5. Погруддя Цезаря, Цицерона,
1
Марка Аврелія. 6. Гермесова колона. 7. Зображення Зевса. 8. Макет Парфенону. 9.
Краєвид Того. 10. Портрет Ніцше. 11. Портрети «взірцевих арійців»: Фрідріх ІІ
Великий, Бісмарк, Гітлер. 12.Хрест на стіні. 13. Зала малювання. 14. Власний напис
на дошці

«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» образи-символи

Хрест – проблема злочину, покарання, гріха й каяття, віри в духовний
початок, очищувальну силу віри; проблема вибору
Число 7 – це число кінця вимірювань; символ певної межі, за якою
відбуваються серйозні психологічні зміни, переоцінювання цінностей
Молоко – символ повернення героя у щасливе минуле; дає рятівне коротке
забуття
Школа – символ смерті, безнадії
Чорний колір – символ болю, смерті, страждання
“Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” чому така назва? З цієї фрази
починається давньогрецький вірш-епітафія про битву у Фермопільській ущелині,
де, захищаючи Вітчизну, загинули 300 спартанських воїнів. Повна фраза:
«Подорожній, коли ти прийдеш у Спарту, перекажи македонцям, що вкупі мертві
ми тут лежимо, вірні їм даним словом». Її автором був Сімонід Кеоський. Фраза,
яку винесено у заголовок, не закінчена, тому що герой не встиг дописати її на
дошці перед мобілізацією в діючу армію. Юний хлопчик став не героєм, як
спартанці, а «гарматним м’ясом». Автор використав незакінчену фразу, щоб
підкреслити, що її зміст не відповідає духу війни, що її вела фашистська
Німеччина.
Ця фраза безпосередньо пов’язана з головною ідеєю засудження війни та є
авторською концепцією заперечення війни.
Назва твору «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» — це німе питання до
читачів. Як тепер цей одноногий солдат підійде до дошки? Як він без рук зможе
дописати незакінчену фразу?

Ознаки психологічності у творі  «Подорожній, коли ти прийдеш у

Спа…»

✵ У творі багато роздумів героя про сенс життя.

✵ Форма розповіді – від першої особи підлітка, німецького солдата.

✵ Наявний принцип контрасту.

2
 ✵ в основі оповідання — процес упізнавання героєм власної гімназії
(минуле) і усвідомлення свого подальшого життя

✵ психологічна символіка та деталі  (таблиця з іменами полеглих, запис на

дошці).

✵ відсутня характеристика героя автором.

«Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» особливості композиції

✵ Сюжет побудований незвичайно, щоб персонажі мали змогу розкритися

перед читачами самі, без авторських тлумачень. Твір починається з такого
сюжетного елемента – розвиток дії.

✵ Герой оповідання — лише жертва війни, бо жодних злочинів він не скоїв.

Автор не дає йому імені, бо це узагальнений образ. У долі одного молодого
скаліченого солдата, як у дзеркалі, відбивається безліч доль інших людей, життя
яких понівечене війною.

✵ Події описані через діалоги героїв, або через їхні монологи, розповіді про
події, свідками яких вони були.

✵ Присутність автора завжди відчутна у думках героїв, що містять його

спостереження, роздуми.

✵ Художній засіб розкриття психологічного стану героя, його душі –

внутрішній монолог.

“Подорожній, коли ти прийдеш у Спа” сюжет твору

Розповідь ведеться від першої особи. 
Зупинилася машина. Голос скомандував, щоб тих, хто ще живий, несли до
зали малювання. З боків були пофарбовані стіни, на дверях таблички, між ними
знімок зі скульптури. Далі колона, скульптура, знімки. А на маленькому
майданчику, де зробили зупинку – портрет Фрідріха. Далі героя проносили між
арійськими фізіономіями і дісталися до наступної площадки, де був пам’ятник
воїну. Несли швидко, але у героя промайнула думка, що де то він це бачив.
Напевно, це пов’язано з поганим самопочуттям.
Далі в коридорі стояли три бюста імператорів, і в кінці коридору, над входом
до зали малювання, висіла маска Зевса. І знову таблички на дверях, картина Ніцше.
Герой передбачав, що має з’явитися далі. І дійсно, він побачив карту Того. Його
внесли до зали малювання, переобладнану в хірургію, і дали сигарету. Герой
втішав себе тим, що все, побачене ним може бути в будь-який гімназії. Болі він не
3
відчував. У нього з’явилися думки, що він у тій гімназії, яку закінчив вісім років
тому. Але як він міг тут опинитися, вона ж далеко.
Герой нічого не відчував. Він двічі запитав, де вони знаходяться, був свідком
того, як мертвих солдатів відділяли від живих, розміщували десь у підвалах школи.
Підвал школи перетворився на трупарню. У творі школа – це не дім дитинства,
радощів, а «мертвий дім», трупарня. Це жахливе перетворення не випадкове.
Школа, яка готувала учнів до смерті всією системою виховання, мала стати
трупарнею.
Закривши очі, він знову побачив всю низку предметів. І закричав. Йому
знову дали сигарету і сказали, що він у Бендорфі, а значить, вдома. І він би міг з
упевненістю сказати, що в гімназії. Йому дали воду, але небагато. Води було мало,
місто горіло. Герой озирнувся і зрозумів, що він в залі малювання класичної
гімназії. Але їх у місті три, в який саме. За вікном чулися залпи артилерії. Герой
став продовжувати оглядати залу малювання. Почуття не підказувало йому, що він
у рідній гімназії. Він став згадувати, як навчався малювати і писати шрифти. Це
було нудно і у нього нічого не виходило. А зараз він лежав і не міг поворухнути
руками. Він не пам’ятав, як його поранило, і знову закричав.
Лікар і пожежник подивилися на нього. Потім вони взяли того то, хто лежав
поруч, і понесли за простирадло, за якої горіло яскраве світло. Герой знову закрив
очі і почав згадувати свої шкільні роки. Все тут здавалося холодним і чужим.
Санітари взяли носилки з героєм і понесли за дошку, за простирадло, де горіло
світло. І він помітив ще один збіг, слід від хреста над дверима.  Цей хрест висів на
стіні, коли гімназія була школою святого Хоми. А з пригодом до влади Гітлера
хрест зняли. але слід від нього залишився. І скільки його не замальовували, слід все
одно залишився.
Біля операційного стола стояв лікар і пожежник, який сумно посміхався.
Герой бачив своє зображення в лампі, і повернувши голову, завмер. На списаній
стороні дошки він побачив напис каліграфічним почерком «Подорожній, коли ти
прийдеш в Спа …».
Це був його почерк. Все, що він бачив раніше, не могло бути доказом. А
тепер він згадував, як кілька разів намагався написати цю фразу, і кожен раз йому
не вистачало місця на дошці. В цей момент йому зробили укол у стегно, і він
намагався піднятися, але не міг спертися. Оглянувши себе, він виявив, що у нього
не було обох рук і правої ноги. Герой закричав. Лікар і пожежник дивилися на
нього з жахом і тримали. В пожежнику він впізнав швейцара своєї школи і тихо
попросив молока.
Сюжет цього твору Белль побудував незвично, щоб персонажі мали змогу
розкритися перед читачами самі, без авторських тлумачень.