лек1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ім. ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ
ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ СИСТЕМ
Є. А. Якорнов
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни
ЕЛЕКТРОДИНАМІКА ТА ПОШИРЕННЯ РАДІОХВИЛЬ

Ч.1 «ЕЛЕКТРОДИНАМІКА»
для студентів першого рівня (бакалаврської) підготовки

спеціальності 172 «Телекомунікації та радіотехніка»
Київ- 2021
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ім. ІГОРЯ
СІКОРСЬКОГО»
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ
ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ СИСТЕМ
Є. А. Якорнов
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни
ЕЛЕКТРОДИНАМІКА ТА ПОШИРЕННЯ РАДІОХВИЛЬ

Ч.1 «ЕЛЕКТРОДИНАМІКА»
для студентів першого рівня (бакалаврської) підготовки

спеціальності 172 «Телекомунікації та радіотехніка»
Рекомендовано
Вченою радою навчально –
наукового інституту
телекомунікаційних систем
Протокол № ___
від ___ 2021 р
Київ- 2021
3
Л61 Конспект лекцій з дисципліни «Електродинаміка та поширення
радіохвиль, Ч.1 Електродинаміка» для студентів першого рівня
(бакалаврської) підготовки спеціальності 172 «Телекомунікації та
радіотехніка»/Є.А. Якорнов - К.: НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського», 2021. –
255 с.
Розглянуто основні відомості про хвильові електромагнітні процеси у
різних середовищах та лініях передачі, а також фізичні принципи
випромінювання електромагнітних хвиль.
L61 Synopsis of lectures on the subject "Electrodynamics and propagation of

radio waves, Part 1 Electrodynamics" for students of the first level (bachelor's)
training specialty 172 "Telecommunications and Radio Engineering" /E.A.
Yakornov - K .: NTUU "KPI. Igor Sikorsky », 2021. - 255 p.
The basic information about wave electromagnetic processes in different
media and transmission lines, as well as the physical principles of electromagnetic
wave radiation are considered.
Л61 Конспект лекций по дисциплине «Электродинамика и

распространение радиоволн, Ч.1 Электродинамика» для студентов первого
уровня (бакалаврской) подготовки специальности 172 «Телекоммуникации и
радиотехника» /Е.А. Якорнов - К .: НТУУ «КПИ им. Игоря Сикорского», 2021.
- 255 с.
Рассмотрены основные сведения о волновых электромагнитных
процессах в различных средах и линиях передачи, а также физические
принципы излучения электромагнитных волн.
УДК 621.029.6: 621.372.8: 621.385.6: 621.382

ББК
ISBN 000–000–000–0 © Є. А. Якорнов 2021
ЧАСТИНА ПЕРША «ЕЛЕКТРОДИНАМІКА» КОНСПЕКТУ ЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ «ЕЛЕКТРОДИНАМІКА ТА ПОШИРЕННЯ
РАДІОХВИЛЬ»
Укладач: Євгеній Аркадійович Якорнов, канд. техн. наук, проф.
Відповідальний редактор: В.С. Явися, канд. техн. наук, доц.
Рецензент: О.О. Трубин, докт. техн. .наук, проф.

4
ПЕРЕДМОВА
Зміст першої частини конспекту лекцій відповідає програмі навчальної
дисципліни «Електродинаміка та поширення радіохвиль». Метою першої
частини є формування у студентів системи знань про особливості фізичних
процесів випромінювання та поширення електромагнітних хвиль (ЕМХ) в
різноманітних середовищах та у спрямовуючих структурах (лініях передачі)
телекомунікаційних систем (ТКС).
Перша частина конспекту згідно програмі складається з п'яти тем:
1) основні та додаткові рівняння електромагнітного поля (ЕМП);
2) ЕМХ, їх параметри і характеристики та особливості поширення
хвиль у ізотропних однорідних і неоднорідних середовищах;
3) особливості поширення ЕМХ у базових лініях передачі (ЛП) ТКС;
4) режими у ЛП та узгодження в хвилевідних трактах ТКС;
5) випромінювання та дифракція ЕМХ.
Матеріал першої частини конспекту лекцій протягом багатьох років
апробовано в Навчально-науковом інституті телекомунікаційних систем НТТУ
«КПІ ім. Ігоря Сікорського» та Київському вищому радіотехнічному училищу
ППО. Конспект лекцій можна рекомендувати до використання і в інших
закладах вищої освіти телекомунікаційного напряму.
Автор вдячен рецензенту д-ру техн. наук, проф. О.О. Трубину і колегам з
кафедри телекомунікаций НН ІТС за низку зауважень і порад, які ґрунтовно
сприяли поліпшенню змісту конспекту, а також академіку НАНУ М. Ю.
Ільченкові.
5
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………….. 11
В.1 Коротка історія розвитку теорії електромагнітного поля та систем
зв`зку……………………………………………………………………………. 11
В.2 Основні особливості електромагнітного поля і радіотехнічної апаратури
в діапазоні надвисоких частот……………………….………….. 14
В.3 Величні, що характеризують електромагнітний процес…………… 17
В.4 Сторонні джерела ЕМП …………………….…………………….…… 20
Запитання для самоперевірки …………………………..………………………. 21
1 Основи теорії електромагнітного поля……………………………………….. 22
1.1 Основні рівняння ЕМП...……………………………... 22
1.1.1 Перше і друге рівняння Максвелла………………………………… 22
1.1.2 Третє і четверте рівняння Максвелла………………………………. 24
1.1.3 Перестановочна подвійність рівнянь Максвелла…………………. 25
Запитання для самоперевірки …………………………..………………………. 25
1.2 Додаткові рівняння ЕМП …………………….…………………………. 25
1.2.1 Рівняння неперервності ліній струму………………………….….. 26
1.2.2 Закон збереження заряду…………………………………….…….. 26
1.2.3 Матеріальні рівняння………………….…………………………..… 26
1.2.4 Граничні умови……………………………………………………….. 27
Запитання для самоперевірки ………………………………………………..…… 31
1.3 Рівняння ЕМП в комплексній формі…………………………………..… 31
Запитання для самоперевірки …………………………………………………….. 33
1.4 Комплексна діелектрична проникність. Уточнення класифікації
середовищ на НВЧ…………………..………………………………….. 33
Запитання для самоперевірки ……………………………………………………. 35
1.5 Теорема Умова-Пойнтінга. Баланс енергії ЕМП……………………….. 35
1.5.1 Теорема Умова-Пойнтінга для комплексних амплітуд ..…………. 36
1.5.2 Теорема Умова-Пойнтінга для миттєвих значень…………………. 37
Запитання для самоперевірки ..………………………………………………….. 38
1.6 Передача енергії ЕМП. Вектор Пойнтінга. Роль провідників при
передачі ЕМЕ……………………….…………………………………..… 38
Запитання для самоперевірки …………………………………………………..... 40
1.7 Методи вирішення рівнянь ЕМП…………………………………………… 40
1.7.1 Теорема одиничності рішень рівнянь Максвелла.………………….. 40
1.7.2 Лема Лоренца і теорема взаємності…………………………………. 42
1.7.2.1 Лема Лоренца……………………....……………………….… 42
1.7.2.2 Теорема взаємності…………………………………….….… 43
1.7.3 Перетворення рівнянь Максвелла в хвильові рівняння…….…….. 43
1.7.3.1 Хвильові рівняння для векторів E i H ЕМП.....……………... 44
1.7.4.2 Хвильові рівняння для електродинамічних потенціалів....… 44
1.7.3.3 Хвильові рівняння для векторів Герца………………………. 45
1.7.4 Узагальнене хвильове рівняння. Формула Кирхгофа.………….….. 46
Запитання для самоперевірки ….………..…………………………………….… 47
1.8 Основні методи рішення задач електродинаміки…………………….... 47
1.8.1 Формулювання задач електродинаміки……………………………. 47
1.8.2 Строгі методи рішення задач електродинаміки ……..……………. 48
6
1.8.3 Приближенні методи рішення задач електродинаміки..…….......... 49
Запитання для самоперевірки……………………………………………….…… 51
1.9 Потенціали, які запізнюються. Хвильовий процес..………………….. 51
Запитання для самоперевірки ……………………………………..……………. 52
1.10 Класифікація електромагнітних хвиль та їх основні параметри…… 52
Запитання для самоперевірки …………………………………………………… 56
1.11 Плоскі ЕМХ в однорідних ізотропних середовищах..……………… 56
1.11.1 Розрахунок ЕМП для середовища з втратами ………………... 58
1.11.2 Вивід аналітичних виразів для параметрів плоскої ЕМХ в
середовищі з втратами………………………………………………… 59
1.11.2.1 Стала розповсюдження ЕМХ…..………………………. 59
1.11.2.2 Характеристичний опір………………………………….. 60
1.11.2.3 Фазова і групова швидкості. Швидкість переносу
енергії…………..……………………………………………….. 60
1.11.3 Плоскі ЕМХ в ідеальному і реальному діелектриках………….. 62
1.11.4 Плоскі ЕМХ в напівпровідному середовищі…………………… 63
1.11.5 Плоскі ЕМХ в провідниках………………….………………….. 64
Запитання для самоперевірки…………………………………………………..… 66
1.12. Поляризація плоских ЕМХ……………………………………………. 66
1.12.1 Лінійна поляризація..…………………………………………... 67
1.12.2 Колова поляризація ЕМХ………………………….…………… 68
1.12.3 Еліптична поляризація ЕМХ…………………………………... 69
1.12.4 Деякі зауваження……………………………………………….. 70
Запитання для самоперевірки ……………………………….…………………... 70
1.13 Плоскі ЕМХ в неоднорідних середовищах…………………………… 71
1.13.1 Відбиття і переломлення плоских ЕМХ ….…………………... 71
1.13.2 Явище повного внутрішнього відбиття..……………………… 75
1.13.3 Явище повного заломлення ЕМХ. Кут Брюстера……………. 76
1.13.4 Наближені граничні умови. Поверхневий опір провідників... 78
1.13.5 Відбиття плоских ЕМХ від границі розподілу ідеальний
діелектрик – ідеальний провідник.……………………………….. 80
1.13.5.1 Відбиття плоских ЕМХ від границі розподілу
ідеальний діелектрик – ідеальний провідник при
нормальної поляризації……………………………………... 81
1.13.5.2 Відбиття плоских ЕМХ від границі розподілу
ідеальний діелектрик – ідеальний провідник при
паралельної поляризації…………………………………….. 84
Запитання для самоперевірки ……………………………….………………….... 85
1.14 Плоскі ЕМХ в анізотропних середовищах…………………………... 86
1.14.1 Фізичні процеси в намагніченому фериті……………………. 86
1.14.2 Рівняння Максвела для ЕМХ в намагніченому феритовому
середовищі…………………..…………………………………….. 89
1.14.3 Плоскі ЕМХ в повздовжньо намагніченому фериті..……….. 90
1.14.3.1 Ефект Фарадея………………………………………….. 92
1.14.3.2 Повздовжній феромагнітний резонансю………………. 93
1.14.4 Плоскі ЕМХ в поперечно намагніченому фериті……………. 94
1.14.5 Ефект зсуву поля в подовжньо й поперечно намагнічених
феритах…………………………………………………………….. 97
1.14.6 Іоносфера як приватний випадок анізотропної плазми..……. 97
7
1.14.7 Тензор діелектричної проникності анізотропної іоносфери... 98
1.14.8 Вплив магнітного поля Землі на розповсюдження радіохвиль
в іоносфері………….…………………………………………….... 100
Запитання для самоперевірки ……………………….…………………………… 102
1.15 Поняття про метаматеріа́ли…………………………………………… 102
2 Електромагнітні хвилі у спрямовуючих структурах …………………………. 105
2.1 Електромагнітні хвилі в лініях передачі НВЧ……………………………. 105
2.1.1 Класифікація хвилеводів…………………………………………….. 105
2.1.2 Методика розрахунку ЕМП у хвилеводах………..……………….... 107
2.1.3 Знаходження поперечних складових векторів ЕМП……………….. 109
2.1.4 Граничні умови в хвилеводі.……………………………………….... 110
2.1.5 Параметри спрямовуючих (зв’язаних) ЕМХ……………………….. 112
2.1.6 Потужність, що переноситься хвилею по хвилеводу..……………. 118
2.1.7 Особливості поширення ЕМХ в реальних хвилеводах…………….. 119
2.1.8. Затухання ЕМХ в реальних хвилеводах.…………………………... 121
2.1.9 Структура ЕМП в хвилеводах. Збудження хвилеводів……………. 123
Запитання для самоперевірки …………………………………………….………. 126
2.2 Прямокутні хвилеводи………………………………….…………………... 127
2.2.1 Визначення поздовжніх складових ЕМП в прямокутному
хвилеводі……………….………………………………………………... 127
2.2.2 Визначення поперечних складових ЕМП в прямокутному
хвилеводі………………………………………………………….……... 129
2.2.3 Загальні властивості ЕМХ в прямокутному хвилеводі…………… 130
2.2.4 Критичні довжини хвиль. Діапазон відсічки та робочий діапазон
прямокутного хвилеводу.………………………………………………. 132
2.2.5 Електромагнітне поле основної хвилі. Структура ЕМП.………….. 133
2.2.6 Потужність, що переноситься бігучою основною хвилею.……….. 138
2.2.7 Загасання основної хвилі………………………………………….. 139
2.2.8 Вищі типи хвиль у прямокутному хвилеводі …..………………….. 140
2.2.9 Застосування прямокутного хвилеводу у трактах ТКС.
Розрахунок розмірів хвилеводу…………………………………….... 144
2.2.10 Особливості ЕМХ в П - та Н - подібних хвилеводах…………….. 146
Запитання для самоперевірки ………………………………………..…………… 147
2.3 Круглі хвилеводи…………………………………………………………... 148
2.3.1 Розрахунок ЕМП у круглому хвилеводі……………………………. 148
2.3.2 Загальні властивості ЕМХ в круглому хвилеводі…………………. 150
2.3.3 Критичні довжини хвиль. Діапазон відсічки та робочий діапазон
круглого хвилеводу………………………………………….…….…… 152
2.3.4 Основна хвиля круглого хвилеводу…………………………………. 153
2.3.5 Хвиля Е01 в круглому хвилеводі …………….………………............ 154
2.3.6 Хвиля Н01 у круглому хвилеводі…………………………………….. 155
2.3.7 Застосування круглого хвилеводу в трактах ТКС. Розрахунок
радіуса хвилеводу.............………………………………………….. 157
Запитання для самоперевірки …………………………………………………... 159
2.4 Еліптичні хвилеводи………………………………………………..……... 159
Запитання для самоперевірки…….……………………………………………… 161
2.5 Коаксіальні хвилеводи….………………………………………………. 161
2.5.1 Розрахунок ЕМП основної хвилі у коаксіальному хвилеводі…… 161
2.5.2 Діаграма типів хвиль та розрахунок розмірів коаксіального
8
хвилеводу………………………………………………………………. 163
2.5.3 Застосування коаксіальних хвилеводів в трактах РЕЗ. Їх
класифікація………………………………………………………........... 165
Запитання для самоперевірки …………………………………………………… 167
2.6 Двопровідні лінії …………………………………………………………. 168
Запитання для самоперевірки…………………………………………………….. 168
2.7 Планарні (смужкові) хвилеводи (лінії передачі)……………………….. 168
Запитання для самоперевірки……………………………………………………. 172
2.8 Лінії передачі з поверхневими хвилями……………………………….. 173
Запитання для самоперевірки…………………………………………………… 175
2.9 Поняття про лінії передачі оптичного діапазону………………………. 175
2.10 Режими роботи ліній передачі………………………………………….. 179
2.10.1 Представлення, хвилеводу еквівалентною двухпроводною
лінією передачі. Хвильовий опір…………………………………. 179
2.10.2 Опис Т-хвилі в двухпроводної лінії передачі телеграфними
рівняннями ………………………………………………………… 180
2.10.3 Параметри, що характеризують режим у хвилеводі…………. 181
2.10.4 Кругова номограма (діаграма) повних опорів (проводимостей 184
2.10.4.1 Устрій кругової номограми повних опорів…………… 185
2.10.4.2 Визначення коефіцієнта відбиття та КБХ (КСХ)……… 185
2.10.4.3 Побудова ліній нормованого опору…………………… 186
2.10.4.4 Кругова номограма повних проводимостей…………… 187
2.10.4.5 Приклади користування круговою діаграмою опорів… 187
2.10.5 Визначення опору навантаження лінії передачі методом
еквівалентного перетину…………………………………………… 189
2.10.6 Режим бігучих хвиль…………………………………………… 190
2.10.7 Режим стоячих хвиль…………………………………………… 191
2.10.7.1 Режим стоячих хвиль в короткозамкнутому хвилеводі 192
2.10.7.2 Режими стоячих хвиль при реактивному навантаженні і
"холостому ході"………………………………………….. 193
2.10.8 Режим змішаних хвиль…………………………………………. 195
2.11 Узгодження в лініях передачі………………………………………….. 198
2.11.1 Методи і загальний принцип узгодження на НВЧ……………. 198
2.11.2 Вузькосмугове узгодження…………………………………….. 200
2.11.2.1 Узгодження за допомогою чвертьхвилевого
трансформатора……………………………………………. 200
2.11.2.2 Узгодження хвилеводів за допомогою реактивних
елементів…………………………………………………… 203
2.11.3 Поняття про широкосмугове узгодження…………………….. 210
3 Випромінювання та дифракція електромагнітних хвиль…………………….. 213
3.1 Елементарний електричний вібратор (електричний диполь)………….. 214
3.1.1 Розрахунок ЕМП елементарного електричного вібратора……… 214
3.1.2 Аналіз рішення……………………………………………………… 217
3.1.3 Ближня зона випромінювача……………………………………… 217
9
3.1.4 Дальня зона випромінювача………………………………………. 219
3.1.5 Параметри ЕМХ у дальній зоні…………………………………… 221
3.1.6 Характеристика і діаграма спрямованості елементарного
електричного вібратора……………………………………………. 222
3.1.7 Потужність випромінювання, опір випромінювання вібратора… 223
3.1.8 Поняття про вхідний опір електричного диполя………………… 224
Запитання для самоперевірки…………………………………………………….. 225
3.2 Елементарний магнітний диполь та випромінююча площадка……….. 225
3.2.1 Одержання виразів для поля магнітного диполя в дальній зоні на
основі принципу перестановочної подвійності………………….. 225
3.2.2 Аналіз поля випромінювання магнітного диполя в дальній зоні.. 227
3.2.3 Порівняння опорів випромінювання електричного і магнітного
диполів……………………………………………………………… 228
3.2.4 Випромінююча площадка…………………………………………. 229
3.2.5 Метод дзеркальних зображень для електричного і магнітного
диполів……………………………………………………………… 230
3.3 Дифракція електромагнітних хвиль…………………………………….. 234
3.3.1 Типи задач дифракції……………………………………………… 234
3.3.2 Метод Гюйгенса – Кирхгофа……………………………………… 237
3.3.3 Застосування методу Гюйгенса-Кирхгофа до задачі про
випромінювання з отвору в металевих екранах………………….. 238
3.3.3.1 Постановка задачі про поле випромінювання з отворів у
плоскому екрані…………………………………………………… 238
3.3.3.2 Одержання загальних формул для визначення поля
випромінювання з отворів в екрані……………………………… 241
3.3.3.3 Випромінюючий елемент Гюйгенса………………………… 242
3.3.3.4 Одержання виразів для складових поля випромінювання
для Е і Е при рівномірному розподілі поля ЕSх на
прямокутному отворі……………………………………………. 243
3.3.3.5 Аналіз характеристики і діаграми спрямованості при
рівномірному розподілі поля……………………………………. 244
нерівномірному (косинусоідальному) розподілі поля………… 245
Додаток 1………………………………………………………………………….. 247
Д.1.1 Деякі формули векторної алгебри………………………………......... 247
Д.1.2 Диференціальні операції векторного аналізу………………………... 247
Д.1.3 Інтегральні співвідношення векторного аналізу……………………. 250
Додаток 2. Електромагнітні характеристики деяких матеріалів……………… 251
Д.2.1 Відносна діелектрична проникність деяких речовин………………. 251
Д.2.2 Відносна магнітна проникність деяких речовин……………………. 251
Д.2.3 Питома провідність деяких речовин (См/м) при 20°С……………… 251
Список рекомендованої та використаної літератури…………………… 253
Перелік використаних скорочень…………………………………………. 255
10
Вступ
В.1 Коротка історія розвитку теорії електромагнітного поля та
систем зв`зку
Прояви електромагнетизму в природі спостерігалися людьми завжди, але
наукові поняття в цій галузі з'явилися усього біля двохсот років тому. У
наступний період теорія електромагнетизму дуже швидко розвивалася. До
початку XIX століття вже існували досить чіткі уявлення про макроскопічні
заряди, струм і їхню взаємодію. Подальший розвиток теорії диктувалося
нестатками виниклої електротехніки, що практично використовує явища
електромагнетизму.
Набагато глибокіше розуміння сутності електромагнетизму знадобилося
для створення радіотехніки, основна функція якої зв'язана з безпосереднім
використанням ЕМП, що переносить енергію в просторі. Разом з
радіотехнікою з'явилося поняття радіохвиль.
Теорія ЕМП, як наука розвивалася в запеклій боротьбі матеріалізму з
ідеалізмом у фізиці. Початок цієї боротьби відноситься до ХУIII століття і
зв'язано з ім'ям великого російського вченого М.В. Ломоносова. Замість
ідеалістичної теорії дальнодії Франкліна, М. В. Ломоносов розвив
матеріалістичне навчання про близькодію. У відповідності з цією теорією
взаємодія електричних зарядів здійснюється через рух матеріального
середовища, що заповнює весь простір між зарядженими тілами. Таким чином,
був покладений початок навчання про ЕМП, як про особливий вид матерії.
Геній М.В. Ломоносова дозволив на ціле сторіччя випередити погляди на
природу електрики, які існували в його час.
Зміцненню і подальшому розвитку теорії близькодії сприяли також праці
російських вчених: Г.В. Ріхмана, що створив електрометр, Ф.У. Епінуса, що
відкрив явище електростатичної індукції, Л. Ейлера, що досліджував деякі
питання взаємодії електричних зарядів.
Принцип близькодії в сучасному уявленні зв'язаний з ім'ям М.Фарадея,
що вперше висловив ідею фізичної реальності електричного поля. Він вважав,
що взаємодії між зарядами чи струмами можуть відбуватися лише при
безпосередній участі середовища, що оточує тіло, притім не миттєво, а через
деякий час. Незважаючи на блискучі експерименти, ідеї М.Фарадея довго не
знаходили визнання і не використовувалися.
У найбільш наочній формі показав фізичну і матеріальну сутність
електромагнітних явищ і їхню динамічну природу російський вчений Э.Х.
Ленц, встановивши фундаментальний принцип електродинаміки – принцип
електромагнітної інерції.
Свій подальший розвиток ідеї Фарадея знайшли в роботах Дж.
Максвелла, що представив їх у математичній формі. Він постуліровал
взаємозалежність між електричними і магнітними полями, що змінюються в
часі, ввів струм зміщення.
Рівняння Максвелла є основою макроскопічної електродинаміки, що не
тільки пояснила відомі в той час факти, але і пророчила існування нових явищ,
наприклад, ЕМХ, до яких відносяться і світлові хвилі.
11
Новизна теорії Максвелла і відсутність будь-яких експериментальних
доказів її основних положень привели до того, що вона довго не була
загальновизнана.
І Фарадей і Максвелл не дожили до повного торжества їхніх поглядів.
Вони вмерли до того, як російські вчені Столєтов А.Г., Шиллер Н.Н., Зігов
П.А., Терешин С.Я., Лебедєв П.Н. і німецькі фізики Г.Герц і Л. Больцман
показали повну справедливість теорії електромагнітного полю Максвелла і
Фарадея.
Остаточне визнання теорія Максвелла одержала після того, як Г. Герц у
1888 р. довів експериментально існування електромагнітних хвиль і їх
тотожність світловим хвилям. Сучасна форма запису рівнянні Максвелла
також належить Герцу. Однак на цьому не закінчилася боротьба за
матеріалістичне тлумачення сутності ЕМП.
Вирішальна роль на доказ того, що електромагнітне поле є видом
матерії, належить П.В. Лебедєву. У 1889 р. він вимірив тиск світла, довівши
тим цим, що ЕМП є особливий вид матерії, що рухається.
Найбільша заслуга практичного застосування ЕМХ належить А.С.
Попову - винахіднику радіо. В 1897 році італієць Г. Маркони одержав патент
на обладнання бездротового телеграфування. Він же в 1901 році встановив
зв'язок через Атлантику.
В 1906 році Чи де Форест створив першу електронну лампу, тріод -
з'явилася можливість будувати електронні підсилювачі сигналів. З тих пор
безпроводовий зв'язок розвивався й продовжує розвиватися дуже інтенсивно.
В даний час важко знайти будь-яку галузь науки чи техніки, де не
використовувалися би досягнення радіоелектроніки, в основі якої лежить
теорія ЕМП. Більш того, багато галузей науки і техніки немислимі без
радіоелектроніки. До них, у першу чергу, відносяться зв`язок, радіолокація,
телебачення, вивчення й освоєння космосу.
У розвиток сучасної радіоелектроніки великий внесок внесли
академіки Л.И. Папалекси, Б.А. Введенский, В.А. Фок, М.А. Леонтович,
А.Н. Щукин, А.М. Басов, И.Г. Прохоров, Ж. Алферов, М.Ю. Ільченко та
інші.
Із двадцятих років XX століття почалося комерційне радіомовлення за
допомогою амплітудної модуляції. В 1933 Э. Х. Армстронг винайшов частотну
модуляцію (ЧМ), з 1936 року почалося комерційне ЧМ радіомовлення. В 1946
році компанії AT&T і Bell System приступилися до експлуатації системи
рухливого телефонного зв'язку (MTS) для абонентів з автомобільними
радіотелефонами (на частоті 150 МГц). Система дозволяла з'єднуватися з
міською телефонною мережею.
12 серпня 1960 року був виведений на орбіту висотою 1500 км перший
супутник зв'язку - американський космічний апарат "Echo-1". Це був надувна
куля з металізованою оболонкою діаметром 30 метрів, що виконував функції
пасивного ретранслятора. Через 2 року в США минулому запущені "Telstar I" і
"Relay-1" - перші супутники з активними ретрансляторами. 19 серпня 1964
року вперше супутник зв'язки був виведений на геостаціонарну орбіту
("Syncom-3"). Наступного дня був створений міжнародний консорціум
12
супутникового зв'язку Intelsat (International Telecommunications Satellite
Organization), який став найбільшою міжнародною організацією в області
супутникового зв'язку.
В історії мережних технологій черговий етап почався в шістдесяті роки
XX століття й пов'язаний з масовою появою комп'ютерів. Виникла потреба в
передачі більших обсягів даних, зародилося поняття локальної обчислювальної
мережі (ЛВС), були розроблені механізми комутації повідомлень і пакетів.
Знаковими для мережних технологій стали 1967-1968 роки. У Національній
британській фізичній лабораторії (NPL) була створена перша ЛВС із пакетною
комутацією (пікова продуктивність до 768 кбит/с). В 1968 співробітник
шведського підрозділу IBM О. Содерблюм розробив мережу Token Ring.
Але найголовніше, у жовтні 1967 року був представлений початковий
план мережі ARPANET, розвитком якої займався департамент методів обробки
інформації IPTO агенства перспективних дослідницьких проектів ARPA. В
1969 році в рамках програми ARPANET в Каліфорнійському університеті в
Лос-Анджелесі Л. Клейнроком був побудований перший вузол ARPANET -
прообраз майбутнього Інтернету. Другий вузол був утворений у Стэнфордском
дослідницькому університеті. Наступними вузлами стали Каліфорнійський
університет в Сантабарбара й університет штату Юта.
В 1970 році з'явилася перша пакетна радіомережа передачі даних -
знаменита ALOHA. Її розробив і побудував Н. Абрамсон спільно с Ф. Куо й Р.
Биндером у Гавайському університеті. Мережа зв'язувала різні університетські
установи, розкинути по окремим островам Гавайського архіпелагу. В 1972 році
ALOHA зв'язали з мережею ARPANET. В 1974 році з'явилася стаття Г. Серфа,
співробітника Стэнфордского дослідницького інституту, і Р. Кана, у якій
уперше була описана концепція протоколу TCP/IP. У тому ж році компанія
BBN запустила першу відкриту службу пакетної передачі даних - Telnet.
В 1973 році була побудована перша локальна обчислювальна мережа
Ethernet, що зв'язала 2 комп'ютера зі швидкістю 2,994 Мбит/с, а в 1979 році
компанії Xerox, Intel і DEC почали процес стандартизації технології Ethernet,
який був завершений успішно в тому ж році.
В 1977 році японськими вченими М. Токорои й К. Тамарубил
запропонований метод адаптації технології Ethernet до передачі даних через
радіоканал за допомогою механізму підтверджень. Ця робота заклала основу
майбутнім бездротовим ЛВС (IEEE 802.11 і IEEE 802.15).
В 1978 році в Бахрейні телефонна компанія Batelco уперше у світі почала
експлуатацію комерційної системи бездротової телефонної зв'язку, який
уважається першої у світі реальною системою стільниковому зв'язка. В тому ж
року в Чикаго компанія AT&T початку випробування стільникової системи
AMPS, що працює в діапазоні 800 МГц.
В 1978 році міжнародна організація по стандартизації ISO затвердила
семиуровневу модель взаємодії відкритих систем. Через 3 року після
прийняття протоколу TCP/IP у якості стандарту міністерства оборони США
мережа ARPANET, яку незабаром стали називати Internet, була переведена на
протокол TCP/IP із протоколу NCP. Усі ці досягнення в області проектування й
побудови мереж зв'язку й в області бездротового зв'язку послужили основою
13
для наступних відкриттів і винаходів, завдяки яким стало можливе створення
сучасних бездротових цифрових мереж передачі даних.
На закінчення даного розділу вступу приведемо визначення ЕМП,
прийняте Комітетом технічної термінології й відображає його
матеріалістичну сутність.
Електромагнітне поле це вид матерії, що відрізняється безупинним
розподілом у просторі (електромагнітні хвилі) та виявляє дискретність
структури (фотони), що характеризується здатністю поширюватися у вакуумі
(при відсутності сильних гравітаційних полів) зі швидкістю, близької до 3*10 8
м/сек, що робить на заряджені частки силовий вплив, який залежить від їхньої
швидкості.
Це визначення цілком відповідає найбільш загальному науковому
визначенню матерії. «Матерія є філософська категорія для позначення
об'єктивної реальності, що дана людині у відчуттях, але яка копіюється,
фотографується, відображається нашими відчуттями, існуючи, незалежно від
них». З визначення випливає, що ЕМП це вид матерій, що характеризує
об'єктивність існування і вичерпна можливість пізнання.
Інертна маса (імпульс) виявляється у вигляді механічних
(пондеромоторних) сил, що вперше виявив П.Н. Лебедєв у 1900 р. У даний час
пондеромоторний вплив широко використовується, наприклад, у
вимірювальній техніці. На ЕМП діють гравітаційні сили, подібно речовині.
Наприклад, шлях світлових хвиль викривляється під впливом Землі, Сонця й
інших тіл з великою масою. Аналогію можна також знайти в дискретності
структури й у хвильових властивостях речовини і поля.
Істотною відмінністю речовини є те, що частки речовини
взаємонепроникні. Різні поля можуть накладатися, існувати в одному об’ємі,
полі, проникаючи в речовину, може займати його об’єм. Електричне і магнітне
поля – різні прояви електромагнітного поля.
В.2 Основні особливості електромагнітного поля і радіотехнічної
апаратури в діапазоні надвисоких частот
Із запроваджених Міжнародним консультативним комітетом з радіо
(МККР) діапазонів спектра електромагнітних коливань для радіозв’язку
використовують лише частину – від 4-го до 12-го діапазону. Частоти зазначених
діапазонів лежать у межах (0,3...3,0) 10N − 9 ГГц, де N – номер діапазону.
У радіозв’язку, радіолокації, радіоастрономії, супутниковій
радіонавігації й інших областях науки та техніки велике значення мають 9, 10 і
11-й діапазони (діапазон надвисоких частот (НВЧ)). Назви та значення частот і
довжин хвиль для них наведено в табл. В.1.
Таблиця В.1.
Номер Найменування Частоти, Найменування
Довжина хвиль
д діапазону частот Г ГГц хвиль
Ультрависокі (УВЧ,
9 UHF) 0,3…3,0 Дециметрові (ДМХ) 10...1 дм
10 Надвисокі (НВЧ, SHF) 3…30 Сантиметрові (СМХ) 10...1 см
11 Украй високі (КВЧ, 30…300 Міліметрові (ММХ) 10...1 мм
EHF)
14
В даний час немає загальноприйнятих границь цього діапазону. У різних
джерелах нижня границя діапазону коливається від 30 МГц (довжина хвилі λ
=10м) до 300 МГц (λ=1 м), верхня границя - від 300 ГГц (λ =1мм) до 3000
ГГц (λ =0,1 мм)
У технічній літературі іноді застосовують літерні позначення
діапазонів частот, наприклад як у табл. В.2.
Таблиця В.2.
Позначення
L S CX Ku K Ka W
діапазонів
Частота, ГГц 2 4 8 8,0...12,5 12,5...18,0 18,0...26,5 26,5...40,0 Більше 40
Однак наведеної в табл. В.2 відповідності позначень і частот не завжди

додержуються. Так, у системах супутникового зв’язку й телебачення за нижню
межу Ku-діапазону прийнято вважати частоту 10,9 ГГц, а частоти 3,4...3,9 ГГц
відносять до С-діапазону.
Широке застосування цього діапазону обумовлено поруч важливих
фізичних особливостей і властивостей. Скасуємо деякі з них.
Основною особливістю, що визначила застосування діапазону НВЧ у
радіолокації і деяких інших областях техніки, є можливість випромінювання
ЕМЕ дуже вузьким променем при обмежених розмірах антени (рис. В.1). Це
дозволяє домогтися високої концентрації енергії в заданому напрямку,
підвищити точність визначення кутових координат мети.
У радіолокації важливо також те, що інтенсивність
вторинного випромінювання (відбивання) ЕМЕ від
об'єкта збільшується, якщо довжина хвилі порівнянна чи
Рис. В.1. менше лінійних розмірів об'єкта.
Хвилі НВЧ діапазону, особливо на ділянці від 100 МГц до
10 ГГц майже безперешкодно проникають крізь атмосферу, а також крізь
іоносферу (рис. В.2).
Це дає можливість
використовувати НВЧ
випромінювання для
зв'язку з космічними
об'єктами.
Застосування
діапазону НВЧ у Рис. В.1.
радіозв'язку дозволяє
одержувати значно
більше число каналів,
ніж у більш
низькочастотному діапазоні при однакових Рис. В.2.
відносних смугах частот. Це дозволило вже зараз створити далекі
багатоканальні телефоні і телевізійні лінії зв'язку, у тому числі за допомогою
штучних супутників Землі.
15
За сферою застосування та характером використованої апаратури НВЧ
діапазон є радіотехнічним, однак радіотехнічні пристрої, застосовані на
високих частотах, як правило, не можуть служити зразками для створення
існуючих НВЧ пристроїв. Тому широке застосування в радіоелектронній
техніці коливань НВЧ діапазону було зв'язано з вирішенням ряду проблем. До
них, наприклад, відносяться питання генерування, посилення і передачі енергії
НВЧ коливань.
Особливістю генерування і посилення НВЧ коливань є застосування
спеціальних електронних приладів, таких, як магнетрони, амплітрони,
клістрони, лампи бігучої і зворотної хвилі й ін. Використання звичайних
електронних ламп виявляється неможливим, тому що час прольоту електронів
між їхніми електродами порівнянне (часто більше) з періодом НВЧ коливань.
Період НВЧ коливанні занадто малий, отже резонансні системи повинні
мати дуже малі величини індуктивностів і емністів. У зв'язку з цим коливальні
контури з зосередженими параметрами L, С для НВЧ чи коливань взагалі
неможливо виготовити, чи не вдається забезпечити практично прийнятні
характеристики.
Тому застосування НВЧ коливань зв'язано з використанням особливих
коливальних систем - об'ємних резонаторів рис. В.3).
Рис. В.3.
Специфіка НВЧ коливань привела також до створення спеціальних
передавальних ліній (рис В.4) до обліку цілого ряду властивостей, що
принципово відрізняються від їхніх
високочастотних аналогів чи узагалі невідомих
на більш низьких частотах.
Характерні риси діапазону НВЧ
відбилися, нарешті, і на методах опису і
дослідження електромагнітних процесів і
систем. У загальному спектрі
електромагнітних коливань надвисокі частоти
розташовані між діапазоном класичної Рис. В.4.
радіоелектроніки й оптичним діапазоном. Тому
на НВЧ користуються як поняттями радіотехніки (струм, опір, провідність, і
т.д.), так і поняттями оптики (відображення, переломлення й ін.). Разом з тим,
ряд особливостей техніки НВЧ відрізняє її не тільки кількісно, але і якісно, що
не дозволяє безпосередньо використовувати закони звичайних
електрорадіоланцюгів чи закони геометричної оптики.
Відзначені особливості найбільше сильно виявляються на частотах вище
300 МГц, тому часто до діапазону НВЧ відносять дециметрові (довжина хвилі
16
від 1м до 10 см), сантиметрові (довжина хвилі від 10 см до I см), і міліметрові
(довжина хвилі від I см до I мм) хвилі.
В.3 Величні, що характеризують електромагнітний процес
Розрізняють три групи величин:
1) величини, що характеризують джерела ЕМП;
2) величини, що характеризують власне ЕМП;
3) величини, що характеризують середовище, у якій протікає
електромагнітний процес.
Джерелами ЕМП є перемінні електричні заряди і струми. Джерела
можуть бути розподілені в об'ємі чи на поверхні тіла, рівномірно чи
нерівномірно, змінюючись від крапки до крапки. Для кількісної оцінки джерел
вводяться поняття об'ємної і поверхневої щільності заряду і струму.
Об'ємна густина заряду
q dq  Kл 
 = lim =  м 3 
V →0 V dV
Загальний заряд в об'ємі дорівнює
q =  dV Кл
V
Поверхнева густина заряду

q пов dqпов  Kл 
 пов = lim =  м2 
S →0 S dS  
Загальний заряд на поверхні дорівнює
Об'ємна густина електричного струму є векторна

величина, що показує не тільки величину, але і напрямок
струму в даній точці провідника
0
i ⊥ dS
I 0 dI 0  А 
 = lim i = i  2 .
S →0 S dS м 
Загальний струм, що протікає в
обсязі - величина скалярна
I =   d S A
S Поверхнева густина струму характеризує струм, що тече
тільки по поверхні провідника. Ця величина також визначається вектором
I пов 0 dI пов 0  А 
 пов = lim i = i  
l →0 l dl  м ;
n 0 - нормаль до поверхні провідника.
Інтегруючи по контуру l, можна знайти
величину струму, що тече по поверхні провідника

I пов =   пов n 0 , dl  A.
l
У загальному випадку густина джерел є функцією координат.
17
Друга група величин характеризує електричне і магнітне поля, кожне з
яких описуються двома диференціальними й однієї інтегральною величинами:
Величини Е і В
визначають силову дію полів.
Напруженість електричного
поля визначає силу, з яким поле
діє на нерухомий крапковий
заряд.
Напрям
F d F
Е = lim = . ок дії сили
q →0 q dq
збігається з
напрямком вектора Е
Індукція магнітного поля
визначає силу, з яким поле діє на
B = lim

F , i0
нерухомий елемент провідника зі
. струмом.

l →0 Il Отже, напрямок дії сили
перпендикулярно площини, у якій розташовані вектори B
0
іi .
Таким чином, на заряди дії сила, яка є суперпозицій
двох сил F = FE + FH = qE + qv , B . .
Силова дія поля залежить від середовища, що
пояснюється, відповідно, поляризацією і намагнічуванням
речовини. Тому величини E і B залежать від середовища. Для зручності
характеристики поля введені величини, що не залежать від середовища і
визначаються лише джерелами поля:
1
D = Eа E ; H = B.
а
Для визначення потоку індукції поля необхідно знайти інтеграл по

поверхні від відповідного вектора: N =  Dd S ; Ф =  Bd S .
S S
N =  Dd S ; Ф =  Bd S .
S S
Третя група величин характеризує середовище, яке описується

наступними електромагнітними параметрами:
Ф 
- діелектричною проникністю а   ;
 м
 Гн 
- магнітною проникністю  ; а 
м
- питомою електричною провідністю    .
См
 м 
Розрізняють абсолютну і відносну проникність середовищ. Відносна
діелектрична проникність  показує, у скільки разів сила взаємодії між
18
електричними зарядами в даному середовищі менше, ніж у вакуумі.
Абсолютна діелектрична проникність дорівнює
 а =  0 ;
1 Ф 
0 = .,
9 
36 10  м 
де  0 - електрична постійна (абсолютна діелектрична проникність вакууму).
Абсолютна магнітна проникність дорівнює
 а =  0 ;  Гн 
 0 = 4 10 −7  ,
м
де  0 - магнітна постійна (абсолютна магнітна проникність вакууму).
Відносна магнітна проникність  показує, у скількох раз сила взаємодії
між електричними струмами в даному середовищі більше ніж у вакуумі.
Абсолютні діелектрична  а і магнітна  а проникності можуть бути
скалярними чи тензорними величинами.
Примітки: 1. Через абсолютні діелектричну і магнітну проникності
вакууму знаходиться швидкість світла, як
1  м
с= = 3  108   .
 0 0 с
2. Відносна діелектрична проникність у загальному випадку дорівнює
 = 1+ ,
де  - діелектрична сприйнятливість середовища, яка характеризує
«піддатливість» речовини електричним впливам. Тоді
D =  a E =  0 (1 +  ) E =  0 E +  0 E =  0 E + P ,
p i
 Кл  - вектор
P = lim V →0 V
 м 2 ,
V   поляризованис
ті,
р =  0 р =  0 q Кл  м
-- дипольній момент
К =  р, Е ,
3. Аналогічно відносна магнітна проникність дорівнює  = 1 +  м , де

 м - магнітна сприйнятливість середовища, яка отрицательна у діамагнітних
середовищ і позитивна для парамагнітних та феромагнітних. У діамагнітних і
парамагнітних середовищ  м << 1, а у феромагнітних  м >> 1. Тоді
В =  а Н =  0 (1 +  м ) Н =  0 Н +  0  м Н =  0 ( Н + М ),
де М =  м Н   - вектор намагніченості, який по визначенню дорівнює

А
 м
M = lim V →0 ( mi / V ),
 
m = n 0 IS A  м 2 − магнітній момент рамки
V
К = IS n 0 , B - момент  
сил
4. Закон Кулона
Qq F Q
F = r 0 , Е= = r0 .
4 a r 2 q 4 a r 2
19
Класифікація середовищ
В електромагнітному відношенні середовища можуть бути однорідними
і неоднорідними, ізотропними й анізотропними, лінійними і нелінійними.
Однорідним називається середовище, параметри якого залишаються
однаковими у всіх точках. Якщо ж хоча б один параметр залежить від
просторових координат, середовище називається неоднорідним.
Ізотропним називається середовище, параметри якого не залежать від
напрямку поширення електромагнітної хвилі. Якщо  а чи  а чи б залежать від
напрямку поширення хвилі, то середовище називається анізотропним.
Лінійним називається середовище, параметри якого не залежать від
амплітуди поля, у противному випадку середовище називається нелінійним.
3 залежності від величини питомої електропровідності розрізняють
наступні середовища (табл. В.3):
Таблиця В.3
Середовище Значення питомої електропровідності
ідеальний діелектрик σ=0
реальний діелектрик σ = ≤ 10-11 [См/м]
ідеальний провідник σ=∞
реальний провідник σ ≥ 103 [См/м]
напівпровідне середовище 10-11 < σ > 103
Крім того, розрізняють середовища, параметри яких є функцією часу.
Прикладом такого середовища є іоносфера, стан якої залежить від часу доби,
пори року.
Надалі ми будемо розглядати ЕМП у лінійних однорідних і
неоднорідних, ізотропних і анізотропних середовищах.
В.4 Сторонні джерела ЕМП
У загальному значенні заряди і струми необхідно розглядати з двох
позицій. По-перше, заряди і струми можуть бути джерелами полів, по-друге,
виникнення зарядів і струмів може бути обумовлено самим ЕМП.
Джерела, що створюють ЕМП, прийнято називати сторонніми
джерелами. Взагалі стороннім джерелом називається електромагнітна
величина, задана в просторі і часі в якості вихідної при розрахунку даного
електромагнітного поля.
Сторонніми можуть бути заряди,
наприклад,  , струми, наприклад,  , що є
ст ст
причиною виникнення ЕМП.

 СТ
В електродинаміці часто необхідно
розрахувати ЕМП у заданому об'ємі за умови,
що відомо ЕМП, наприклад, на частині
ст ст
поверхні, що обмежує даний об'єм. У цих E Н
E, H
задачах стороннім джерелом є відоме поле,
ст ст
наприклад, E , Н .
E, H
20
Введення поняття сторонніх джерел істотно спрощує рішення
електродинамічних задач, тому що при цьому виключаються з розгляду
процеси неелектромагнітного походження, наприклад, хімічні, механічні й
інш.
Запитання для самоперевірки
1. Особливості ЕМП і радіотехнічної апаратури в діапазоні НВЧ.
Використання даного діапазону в телекомунікаційних системах.
2. Величини, що характеризують джерела електромагнітного поля.
Сторонні джерела.
3. Величини, що характеризують власне електромагнітне поле.
4. Величини, що характеризує середовище. Чому рівні  0 і  0 у системі
одиниць СИ?
5. Класифікація середовищ.
21
1. Основи теорії електромагнітного поля
ЕМП описується системою рівнянь, що зв'язують три - групи величин,
що характеризують електромагнітний процес. Система рівнянь називається
повною, якщо вона принципово дозволяє розрахувати ЕМП, тобто дозволяє
визначити Е, Н, D и В у кожній точці розглянутого простору при заданих
джерелах.
У повній системі виділяють основні рівняння чи рівняння Максвелла і
додаткові рівняння.
1.1 Основні рівняння ЕМП
До основних звичайно відносять чотири рівняння:
а) векторна форма запису (Г. Герц);
б) координатна форма запису в декартової системи (Дж.
Максвелл);
а) б) а) б)
Н z H y D E z E y B
− = x + x , − =− x,
y z t y z t
D H x H z D y B E x E z B y
1) rot H =  + +  ст − =y + , 2) rot E = − − =− ,
t z x t t z x t
H y H x D E y E x B
− = z + z . − =− z.
x y t x y t
Вx В y Вz Dx D y Dz

3) div B = 0 ; + + = 0, 4) div D =  + + = .
x y z x y z
Це є математична форма відкритих Максвеллом
об'єктивних законів макроскопічних електромагнітних явищ. Значення їх
для електродинаміки настільки ж велике, як значення законів Ньютона для
механіки.
Постулати Максвелла мають диференціальну форму, вони
визначають поле в точці, тому їх не можна безпосередньо підтвердити
експериментом. Справедливість цих рівнянь доведена безпосередньо з
постулатів.
Розглянемо фізичну сутність цих рівнянь.
1.1.1 Перше і друге рівняння Максвелла
Перше рівняння відбиває той об'єктивний факт, що існуючий у даній
точці вектор щільності струму і перемінне в часі електричне поле створюють в
околиці цієї точки магнітне поле, що змінюється в просторі.
Друге рівняння Максвелла математично відбиває
об'єктивний закон створення змінюючегося в
просторі електричного поля з перемінним у
часі магнітним полем.
22
Таким чином, перемінне поле, може бути тільки електромагнітним,
оскільки перемінне електричне поле створює перемінне магнітне поле і
навпаки. При цьому не порушується закон збереження енергії. Збільшення
одного поля
обумовлено
зменшенням енергії
іншого. Математично
це відбиває знак мінус
у другому рівнянні.
З першого рівняння
видно, що фізично вплив
струму провідності та
змінного електричного
поля аналогічні. Тому
Максвелл ввів умовне
поняття - струм зміщення.
D
Величина - =  см називається щільністю струму
t
зміщення.
Якщо середовище – ідеальний діелектрик, то струму
провідності в ньому немає: Тоді формула першого рівняння набуває вигляд:
D E
rotH = = a . Вектори Е та rotH мають однаковий
t t
напрямок, а будь-який вектор та вектор його ротора
взаємно перпендикулярні, оскільки операцію ротор з
використанням оператора Гамільтона (вектор ∇– набла)
записують як rotH =   Н . Тому можна визначити, що
вектори Е та Н взаємно перпендикулярні.
Перше рівняння Максвелла в диференціальній формі описує зв'язок
струму у конкретній точці з проекціями вектору H. Для того, щоб отримати
інтегральну форму, проінтегруємо рівняння за поверхнею S.
Поверхневий інтеграл від ротора вектору перетворимо відповідно
до теореми Стокса:
 rotаd S =  аd l.
S l
Тоді перше рівняння прийме вид:

ст см
 Hd l =  d S + 
l S S
d S +  d S
S
Дане рівняння називається законом повного

струму: циркуляція вектору Н по замкнутому контуру l
дорівнює повному струму, що протікає крізь поверхню
S, обмежену цим контуром.
Аналогічно з другого рівняння одержимо:
d dФ
 Ed l
l
=−
dt  Bd S
S
=−
dt
23
Це є узагальнений закон електромагнітної індукції: циркуляція вектору Е
по замкнутому контуру l дорівнює швидкості зміни магнітного потоку (зі
зворотним знаком), що пронизує поверхню S, обмежену цим контуром.
Знак " - " свідчить про те, що виникаюча в контурі ЕРС завжди як би
прагне перешкодити зміні потоку, що пронизує контур.
На відміну від Фарадея, Максвелл припускає тут будь-який контур,
а не тільки замкнуту провідний ланцюг.
Ці два закони є фундаментальними законами електродинаміки, що
дозволяють вирішувати різні практичні і теоретичні задачі, зокрема, в
області зв'язку, радіолокації, телебачення й інш.
1.1.2 Третє і четверте _рівняння Максвелла
Представимо рівняння div B = 0 в інтегральній формі. Для
цього проінтегруемо по загальному V і перетворимо рівняння
 divаdV =  аd S
V S
відповідно до теореми Остроградського-Гауса:

Для вектору B одержимо ∮ 𝐵̅𝑑𝑆̅=0
𝑆
Таким чином, потік вектору B через будь-яку замкнуту поверхню S
дорівнює нулю. Отже, магнітне поле завжди соленоідальне, а магнітні силові
лінії завжди замкнуті, тобто не мають початку і кінця. Іншими словами:
скільки силових ліній магнітного поля ввійшло в даний об'єм V, стільки ж і
вийшло з нього (рис. 1.1).
Рис. 1.1
Інтегруючи четверте рівняння Максвелла div D =  +  ст ; після
перетворення по теоремі Остроградського-Гауса одержимо
 Dd S =  dV +  
ст
dV
S V V
Це рівняння є теоремою Гауса: потік вектору D через будь-яку замкнуту

поверхню S дорівнює заряду, розташованому в об'ємі V, обмеженому даною
поверхнею  Dd S = q .
S
Отже, з четвертого рівняння випливає, що в загальному випадку

електричні силові лінії розімкнуті. Вони мають початок на позитивних
зарядах і кінець на негативних зарядах (рис. 1.2). В окремому випадку потік
вектору D може бути дорівнює нулю Наприклад,  Dd S = 0 , якщо зарядів у
розглянутому обсязі немає (рис.1.2.в) чи вони урівноважені (рис.1.2.б).
24
а) б) в)
Рис. 1.3
Рис. 1.2
При цьому електричні силові лінії розімкнуті.
Особливою часткою случаємо є соленоідальне електричне поле, коли
силові лінії замкнуті (рис.1.3).
1.1.3 Перестановочна подвійність рівнянь Максвелла
Запишемо перше і друге рівняння Максвелла для пасивного об'єму,
ст
заповненого однорідним ізотропним ідеальним діелектриком (б = 0,  = 0, 
dE dH
= 0) rot H =  а ; rot E = −  а .
dt dt
Легко помітити, що зробивши перестановку виду H  E ,  а  −  а
можна з першого рівняння одержати друге і навпаки. Цю властивість
називають перестановочної подвійністю рівнянь Максвелла. Якщо по аналогах
ст
із щільністю стороннього електричного струму  ввести умовне поняття
щільності стороннього магнітного струму
ст
dH
 ст
м = а , то дана властивість буде справедливо і для активного
dt
ст ст
обсягу за умови заміни   -  м .
Принцип перестановочної подвійності дозволяє істотно спростити
рішення різних електродинамічних задач і тому широко використовується в
практиці. Наприклад, якщо можливо дві задачі сформулювати так, що всі
умови для вектору E переходять при відповідній перестановці в умови для
вектору H , то для однакових областей необхідно вирішити тільки одну задачу.
Рішення другої задачі безпосередньо виходить з першої шляхом простої заміни
всіх електричних величин на магнітні чи навпаки.
1. Основні рівняння ЕМП у диференціальній формі.
2. Чим відрізняються векторна та координатна форми диференціальних рівнянь
Максвелла.
3. Вивід інтегральної форми рівнянь.
4. Фізичний зміст рівнянь.
5. Перестановочна подвійність рівнянь Максвелла.
1.2 Додаткові рівняння ЕМП
Основні рівняння не дозволяють одержати кількісне рішення конкретних
задач, тому їх доповнюють поруч похідних рівнянь, одержуваних з основних.
До додаткового відносять наступні рівняння:
25
5. div ( +  см ) = 0 ;  7. B =  а H ; 8. D =  а E ;
6. div = − ;
t
9.  =  ( E + E ст ) ; 10. E1 − E 2 = 0 ; 11. Dn − Dn = 0 ;
1 2
12. H  − H  = 0 ;
1 2
13. Bn − Bn = 0 :
1 2
аE 2
а H 2
14.  э = ; 15.  м = .
2 2
1.2.1. Рівняння неперервності ліній струму
Скористаймося першим рівнянням і візьмемо дивергенцію від обох його
частин: divrotH = div ( +  см ) . З векторного счислення відомо, що дивергенція
ротора будь-якого вектору рівна нулю. Отже, div ( +  см ) = 0 .
Це – рівняння неперервності,
яке показує, що лінії щільності
повного струму завжди неперервні,
замкнуті. Окремо лінії щільності
струму можуть бути розімкнуті,
тобто мати початок і кінець. В цьому
випадку кінець ліній струму
співпадає з початком ліній струму зміщення і навпаки.
1.2.2 Закон збереження заряду
Представимо рівняння неперервності як суму дивергенцій і запишемо у
вигляді
D 
div = −div см = −div = − divD .
t t
Скориставшись четвертим рівнянням Максвела, отримаємо закон
збереження заряду

div = −
t
Його фізичний зміст найбільш чітко видно із інтегральної форми.
Візьмемо об’ємний інтеграл і, скориставшись теоремою Остроградського-
Гауса, отримаємо
dq dq
  dS = − dt
S
; або I =−
dt
Величина струму через замкнуту поверхню S дорівнює зменшенню
заряду в об’ємі V, обмеженому цією поверхнею.
Іншими словами, електричний заряд не з’являється і не зникне. Будь-яка
його зміна в даній точці пов’язана з переміщенням, тобто з утворенням струму.
1.2.3 Матеріальні рівняння
Електромагнітні взаємодії між струмами, зарядами і полями залежать від
якостей середовища. Рівняння (7), (8) і (9), які визначають зв’язок векторів
ЕМП з параметрами середовища, називають матеріальними рівняннями.
Параметри ізотропних середовищ – це скаляри, тому пари векторів E і D ,
H і B відповідно паралельні.
26
В анізотропних середовищах параметри описуються тензорами,
наприклад B =  а H ; D =  а E , де
 xx  xy  xz  xx  xy  xz
 а =  а =  yx  yy  yz ;  а =  а =  yx  yy  yz
 zx  zy  zz  zx  zy  zz
При цьому кожна складова вектору залежить від всіх складових іншого
вектору, тому пари векторів непаралельні. Наприклад,
Dx =  xx E x +  xy E y +  xz E z
D y =  yx E x +  yy E y +  yz E z
Dz =  zx E x +  zy E y +  zz E z
Рівняння (9) є диференційною формою закону Ома для активного об’єму
(активної ділянки ланцюга). Відома з ТЕК форма
U
закону Ома I= - це наслідок цього рівняння.
R
Якщо в провідниковому середовищі виділити
досить малий циліндр, торці якого перпендикулярні
dU
лініям струму, то можна записати dI = , де
R
dl
R= ; dl - довжина циліндра.
dS
Беручи до уваги, що в межі dI / dS =  , dU / dl = E , отримаємо закон Ома в
диференційній формі для пасивного об’єму  = E .
Закон Ома виконується в лінійних ізотропних середовищах.
1.2.4 Граничні умови
Співвідношення, які встановлюють зв’язок між векторами ЕМП на
границі розподілу двох середовищ, називаються граничними умовами (див.
вирази 10-13).
Границя розподілу двох середовищ створює поверхню, на якій при намні
один макроскопічний параметр середовища змінюється стрибком. Очевидно,
що при стрибкоподібній зміні електромагнітних параметрів середовищ,
вектори поля також змінюються стрибком і тому диференційні рівняння на
границі розподілу застосовувати не можна. Тому, грунтувауюся на
інтегральній формі рівнянь Максвелла, розглянемо методологію отримання
співвідношення 10-13. При висновку граничних умов робляться допущення,
що поверхня розподілу двох середовищ є досить гладкої, а параметри кожного
середовища або постійні, або міняються повільно від крапки до крапки. Тоді в
малій околиці будь-якої крапки на поверхні розподілу можна вважати границю
плоскої, а параметри середовища – незмінними. Це дозволяє виключити з
аналізу крапки, що лежать на різких вигинах і зламах границі або в області
швидкої зміни параметрів хоча б однієї із середовищ.
Алгоритм вирішення;
1) для отримання більш простих аналітичних виразів
M1 граничних умов кожен з векторів поля E , D , H , B в
I
27
II Рис. 1.4
довільній точці розподілу представляють у вигляді суми двох векторів, один з
яких паралельний границі розподілу, а інший перпендикулярний їй (рис. 1.4).
Перший вектор називають дотичною складовою, а другий - нормальною
складовою вихідного вектору;
2) роздільно аналізуються особливості проходження через границю
розподілу двох середовищ дотичних і нормальних складових векторів ЕМП і
виводяться для них аналітичні вирази, які пов’язують значення дотичних і
нормальних складових в другому середовищі;
3) знаходяться вектори ЕМП в другому середовищі за відомими
значеннями дотичних і нормальних складових відповідних векторів в другому
середовищі. a b
Оскількі перший і третій пункти
алгоритму не викликають ускладнень,
зупинимося більш докладно на отриманні 1, 1, 1
граничних умов для дотичних і нормальних
2, 2, 2
складових ЕМП. d c
Отримаємо, наприклад, рівняння (10). На
границі розподілу (рис. 1.5) виділимо Рис. 1.5
настільки малий контур abcd, щоб в його межах E можна було прийняти як
постійну величину. Скористаймося другим рівнянням Максвелла, зобразивши
ліву частину у вигляді суми інтегралів по відповідних сторонах контуру:
b c d a

 E dl +  E dl +  E dl +  E dl = −
a b c d
t S
B dS
Спрямуємо висоту h контуру до нуля так, щоб сторони ab і dc

залишалися в різних середовищах. Так як вектор E має кінцеве значення, то
границі другого і четвертого інтегралів рівні нулю.
Площа контуру S також прямує до нуля, тому границя і потік вектору B
b c
також рівний нулю. Таким чином, отримуємо  E dl +  E dl = 0
a b
b c
Беручи до уваги, що E dl = Edl cos  = E dl , запишемо  E dl −  E dl = 0 ,
1 2
a d
звідки випливає, що E − E = 0 , що і треба було довести.

1 2
Розглянемо фізичний зміст граничних умов.

З рівнянь (10) і (12) випливає, що E = E ; H = H  тобто при переході
1 2 1 2
ЕМП із одного середовища в інше, дотичні до границі складові не змінюються.

В частковому випадку, коли на границі розподілу протікає поверхневий
струм, дотична складова вектору H змінюється стрибком (рис. 1.6).
H  − H  =  пов .
1 2
Перейдемо до висновку граничних умов для нормальних складових

векторів поля. Для цього на границі розподілу розмістимо циліндричний об’єм,
що охоплює обидві середовища (рис. 1.7). Розміри циліндра (висоти h1, h2,
28
Рис. 1.6 Рис. 1.7
площині бічної поверхні S б ) виберемо настільки малими, щоб усередині його
величини й напрямок векторів поля в кожнім середовищі залишалися
незмінними. На поверхні розподілу середовищ є електричний заряд.
Основою висновку граничних умов для нормальних складових поля є
третє й четверте рівняння Максвелла в інтегральній формі.
Запишемо четверте рівняння Максвелла для розглянутого об’єму,
представивши інтеграл по замкненій поверхні S у вигляді суми інтегралів:
 D dS
S1
1 1 +  D dS
S, б 1
1 1 +  D dS
S 2
2 2 +  D dS
Sб 2
2 2 =  dV .
V
Спрямуємо до нуля висоту циліндра таким чином, щоб підстави

циліндра S1 й S 2 стягалися до границі розподілу середовищ. У цьому
випадку
h1 → 0 , h2 → 0 , S1 → S , S 2 → S .
а заряд в об’ємі V визначається зарядом на поверхні S роздягнула
середовищ. Тому
lim  dV =   пов dS .
h →0
V S
При h1 , h2 → 0 бічна поверхня циліндра прагне до нуля й тому

lim  D1dS1 = 0; lim  D2 dS 2 = 0.
h→0 h→0
Sб1 Sб 2
Два інтеграли, що залишилися, перетворимо до виду

lim  D dS =  D1n 0 dS −  D2 n 0 dS .
h →0
S S S
Тут враховане, що напрямку n й n протилежний і що 1

0 0
2
dS1 = n10 dS = n dS , 0
dS 2 = n20 dS = −n 0 dS .
Тоді остаточне вираження для суми інтегралів можна записати у вигляді
 ( Dn1 − Dn2 )dS =   пов dS ,. де D1n = Dn1 и D2 n = Dn 2 .
0 0
S S
З останнього співвідношення внаслідок кінцевого значення D1 , D2 і  в

розглянутому об’ємі записуємо граничну умову у вигляді
Dn1 − Dn 2 =  пов .
Фізично дане гранична умова означає: нормальна складова вектору 𝐷 ̅ на
границі розподілу двох середовищ є розривною й при переході з одного
середовища в іншу змінюються на величину щільності поверхневого заряду в
29
розглянутій крапці розподілу середовищ (рис. 1.8).
При відсутності на границі
розподілу двох середовищ зарядів
Dn1 = Dn 2 або  a1 E n1 =  a 2 E n 2
1
Звідси E n 2 = E n1 (рис. 1.9).
2
Рис. 1.8 1
При висновку граничної

2
умови для нормальної складової

вектору В скористаємося третім
рівнянням Максвелла в
інтегральній формі й запишемо Рис. 1.9
його для замкненої поверхні S, що обмежує розглянутий циліндричний об’єм
(рис. 1.10)
 B dS
S1
1 1 +  B dS
S, б 1
1 1 +  B dS
S 2
2 2 +  B dS
Sб 2
2 2 = 0.
Стягаючи як і в попередньому випадку

підстави циліндра до поверхні розподілу знаходимо
В n dS −  B2 n 0 dS = 0.
0
1
S S
З даного рівняння, беручи до уваги, що

В1n 0 = Вn1 и В2 n 0 = Вn 2
Рис. 1.10 що поле в розглянутому об’ємі кінцеві, одержуємо шукану
і враховуючи,
граничну умову
Вn1 − Вn 2 = 0.
Переходячи до напруженості магнітного поля можна записати

H n 2 = 1 H n1
2
Таким чином нормальні складові векторів при переході границі
змінюються стрибком. Це призводить до того, що в другому середовищі на
границі розподілу величини і напрями векторів E і H інші, порівняно з першим
середовищем. У випадку розповсюдження ЕМХ це призводить до зміни
напряму розповсюдження в другому середовищі та появі ЕМХ, відбитої від
границі розподілу.
Використовуючи матеріальні рівняння (7), (8), можливо отримати
граничні умови для векторів E і H . Ці співвідношення для наочності зведені в
табл. 1.1.
30
Таблиця 1.1.
Стан границі Орієнтація складових
Складові
розподілу Нормальні Дотичні
 E1 = E 2
Електричні E n 2 = 1 E n1
2  а1
D 2 = D 1
Dn1 = Dn 2  а2
 пов = 0
1 H 1 = H  2
 пов = 0 Магнітні H n2 =
2
H n1
 а1
B 2 = B 1
Bn1 = Bn 2 а2
1  E1 = E 2
Електричні En2 = ( Е n1 − пов )
2  а1  а1
D 2 = D 1
Dn1 − Dn 2 =  пов  а2
 пов  0
1 H1 = H 2
 пов = 0 Магнітні H n2 =
2
H n1
 а1
B 2 = B 1
Bn1 = Bn 2 а2
1  E1 = E 2 = 0
Електричні En2 = ( Е n1 − пов )
2  а1  а1
D 2 = D 1
Dn1 − Dn 2 =  пов  а2
 пов  0
 пов  0 1 H 1 − H  2 =  пов
Магнітні H n2 = H n1
2 2
B 2 = (В 1 − а1 пов )
Bn1 = Bn 2 1

1. Поясните фізичний зміст рівняння неперервності ліній струму.
2. Одержите закон збереження заряду в диференціальній і інтегральній формі й
поясните його фізичний зміст.
3. Поясните подібність і відмінність струму провідності й струму зсуву.
4. Запишіть матеріальні рівняння для лінійного ізотропного середовища.
5.Запишіть матеріальні рівняння для лінійного електричне анізотропного
середовища.
6. Одержите закон Ома в диференціальній формі для пасивного об’єму.
7. Одержите граничні умови для дотичних складових електричного поля й поясните
їхній фізичний зміст.
8. Одержите граничні умови для нормальних складових магнітного поля й поясните
їхній фізичний зміст.
9. Зобразите й поясните, що відбувається з векторами електричного (магнітного) поля
при переході їх через границю розподілу.
1.3 Рівняння ЕМП в комплексній формі
Великий практичний і теоретичний інтерес представляє гармонійне поле,
тобто ЕМП, вектори якого змінюються з часом по закону синуса чи косинуса.
Під час розрахунку гармонійних полів систему рівнянь можливо спростити,
якщо скористатися відомим з курсу ТЕК поняттям комплексних амплітуд.
Відомо, що скалярна функція виду
31
a(t ) = a m cos(t +  )
може бути представлена у вигляді реальної частини комплексної функції,
тобто
a(t ) = Re am e j (t + ) = Re am e j e jt = Re a m e jt
Надалі, для спрощення запису, знак Re опущено, і тоді гармонійні
j (t + )
функції записуються у вигляді a (t ) = am e = am e j e jt = a m e jt , де
a m − амплітуда гармонійних коливань;
(t +  ) − фаза коливань;
 − початкова фаза;
a m = am e j − комплексна амплітуда.
Будь-який вектор поля можна представити у загальному випадку трьома
складовими, наприклад, в декартових координатах
a (t ) = x 0 a x (t ) + y 0 a y (t ) + z 0 a z (t ) .
Кожна з цих складових може бути представлена комплексною
величиною, тому поняття комплексної амплітуди можна розповсюдити на
векторну функцію, вважаючи, що
a (t ) = a m e jt ,
де a m − комплексна амплітуда вектора.
Поняття комплексної амплітуди спрощує диференціювання та
інтегрування функцій, так як при цьому
a (t ) 1  jt a (t )
t
= ja m e jt = ja (t );  a dt =
t
j
am e =
j
.
Таким чином, гармонійні ЕМП можна характеризувати комплексними

величинами:
E (t ) = E m e jt ; D (t ) = D m e jt ;  (t ) =  m e jt ;
H (t ) = H m e jt ; B (t ) = B m e jt ;  (t ) = m e jt .
Враховуючи ці величини, запишемо рівняння ЕМП в комплексній

j t
формі, скорочуючи множник e в лівій і правій частинах и опускаючи тут і
надалі індекс m
D
rotH =  +  ст
+ ; rotH =  +  ст + j E ;
t
B
rotE = − ; rotE = − jB = − ja H ;
t
divB = 0; divB = 0;
divD =  +  ст ;  =  +  ст ;
divD
32

div = − ; div = − j 
t
 =  ( +  ст ); (
 =   +  ст . )
divB = 0; divB = 0;
divD =  +  ст ;  =  +  ст ;
divD

div = − ; div = − j 
t
 =  ( +  ст ); (
 =   +  ст . )
Диференціальні рівняння ЕМП у комплексній формі простіше рівнянь у
речовинній формі, оскільки містять тільки похідні по координатах, а у
вихідних рівняннях потрібно ще брати похідні за часом.
Однак необхідно пам'ятати, що дане спрощення досягнуте за рахунок
накладення обмеження на вид тимчасової залежності поля - рівняння в
комплексній формі слушні тільки для монохроматичних полів.
Символічний метод застосується також до рівнянь ЕМП в інтегральній
формі.
1. Пояснять суть методу комплексних амплітуд.
2. Запишіть вираз для миттєвого значення вектора Е (t ) , якщо

j
комплексна амплітуда дорівнює Е = 5 10 −2 е 6 x0 .
3. Запишіть рівняння Максвелла в комплексній формі для ізотропного
4. Запишіть рівняння Максвелла в комплексній формі при наявності
сторонніх електричних і магнітних джерел.
1.4 Комплексна діелектрична проникність. Уточнення класифікації
середовищ на НВЧ
Розглянемо перше рівняння Максвела, котре із врахуванням закону Ома
має вигляд
  
rotH = j a E + Е або rotH = j a 1 +  E = j~a E , (1.1)
 j a 
     
де ~a =  a 1 +  =  a 1 − j  , яку (1.2)
 j a    a 
називають комплексною діелектричною проникністю середовища
(абсолютною).
Так як  a =  0 , то за аналогією
   ~
~a =  0   − j  = 0 , (1.3)
 0 

де ~ =  − j (1.4)
 0
- відносна комплексна діелектрична проникність середовища.
Підставляючи в (1.4)  0 і враховуючи, що  = 2f 0 , а c / f 0 = 0 , отримаємо
ще одну достатньо поширену форму запису
33
~ =  − j 60 0 . (1.4.а)
~
Введена вище величина  не має реального фізичного змісту і вводиться
a

лише для зручності рішення, але відношення , що до неї входить, має
 a
цілком визначений фізичний сенс. Для його з’ясування помножимо чисельник
і знаменник вказаного відношення на E :
 E 
= = . (1.5)
 a  a E  ЗM

Тобто, величина визначає відношення величини щільності струму
 a
провідності до величини струму зміщення (рис. 1.11) і дозволяє судити про
властивості середовища. Це відношення називають тангенсом кута втрат і
позначають tg .
При tg  1 (табл. 1.2) в середовищі
струми зміщення переважають над струмами

провідності і середовище є діелектриком (  a  10

;   60 0 ).
При tg  1 струми провідності переважають
над струмами зміщення і середовище є
Рис. 1.11 провідником
( Таблиця 1.2

(  10 a ;   60 0 ).

При порівнянних
струмах середовище
називають
напівпровідним. При

цьому 0,1  tg  10 (  a 

;   60 0 ).
Таким чином,
характер провідності на
НВЧ, крім величини  , визначається частотою. Наприклад, такі середовища,
як грунт, морська вода в залежності від частоти можуть мати любий характер
провідності, тобто бути провідником чи діелектриком (табл. 1.3, 1.4). Графічно
це можливо проілюструвати наступним чином:
Провідник Напівпровідне середовище Діелектрик
f
При цьому гранична

для діелектрика частота може бути визначена із співвідношення:
34
10 180 f 2 ГР 1,8
f 2 ГР = =  10 9 [Гц]. Тоді f1ГР = =  10 9 [Гц].
2 a  100 
Таблиця 1.3
Наприклад, для сухого
грунту із параметрами  = 4 і 
= 10-3 [с/м] (табл. 1.4), отримаємо
f1 ГР = 450 кГц, а f 2 ГР = 100 f1 ГР = 45
МГц. Отже, сухий грунт при
f  f 1 ГР - „добрий” провідник, а
при f  f 2 ГР - діелектрик.
Таблиця 1.4

Запишіть вираз для комплексної діелектричної проникності.
1.
Який фізичний зміст комплексної діелектричної проникності?
2.
Чому необхідно уточнення класифікації середовищ на НВЧ?
3.
Як проводитися уточнення класифікації середовищ на НВЧ?
4.
Навести приклади змін характеру середовища.
5.
См
6. У якому діапазоні частот морську воду (  a = 80 0 ,  = 4[ ] ) можна
м
вважати провідником, а в якому – діелектриком?
1.5 Теорема Умова-Пойнтінга. Баланс енергії ЕМП
ЕМП, як і інші форми матерії, володіє енергією. Ця енергія може
передаватись вільними хвилями в просторі і зв’язаними (тими, що
спрямовуються) хвилями по хвилеводам, може перетворюватись і в інші види
енергії (теплову, механічну, хімічну і ін.).Розглянемо деякий об’єм V (рис.
1.12), обмежений поверхнею S і заповнений
однорідним лінійним середовищем.
Електромагнітна енергія може виділятись
сторонніми джерелами, що розташовані в даному
об’ємі (активний об’єм), або поза його межами
(пасивний об’єм).
35
Рис. 1.12
У відповідності до закону збереження енергії, виходячи із загальних
фізичних уявлень, можна стверджувати, що потужність, яка виділяється,
витрачається в цьому об’ємі, розподіляється по ньому, підтримуючи зміну
енергії, а також частково виходить з об’єму через поверхню S. Отримаємо
кількісні співвідношення, що визначають баланс енергії ЕМП.
1.5.1 Теорема Умова-Пойнтінга для комплексних амплітуд
Скористаємось першим та другим рівнянням Максвелла у комплексної
форми для активного об’єму, причому у другому рівнянні ст
dH
використуємося умовним поняттям щільності стороннього  h =  а
ст
dt
магнітного струму у виді
rotH  = − j~a E  +  eст ,
(1.6)
rotE = − ja H −  hcт ,
Помножимо скалярно перше рівняння на вектор E , а друге на
комплексно-сопряжений вектор H  и вичтемо з першого рівняння друге
E rotH  − H  rotE = j a H − j~a E 2 +  eст Е +  hст H  ,
2
(1.7)
де E = E  E , а H = H  H .
2 2
Далі в (1.7) провадимо наступні перетворювання:

1) помножимо отримане рівняння на 0,5;
2) використовуючи відому формулу векторного аналізу
divEH  = HrotE − ErotH запишемо ліву частину рівняння (1.7) у вигляді
E rotH  − H  rotE = −div E , H  , 
3) проінтегруємо рівняння (1.7) по заданому об’єму V (  dV ),
V
4) використовуючи відому теорему Остроградського-Гауса

 diva dV =  a dS , перетворимо об’ємний інтеграл від
V S
    
div E , H  dV =  E , H  dS ,
V S
5) комплексно-сопряжену діелектричну проникность згідно виразу (1.2)

 
представимо у виді ~а =  а + j = a − ,
 j
6) − j~a E = − j a E +  E .
2 2 2
Тоді після перетворень отримаємо
 H a E
2 2
1
2V
1
−  ( eст Е +  hст H  )dV =   E dV + j  ( a
2V
2
2
−
2
)dV +
1
2S  
E , H  dS (1.8)
V
Цей вираз визначає баланс потужностей в активному об’ємі для

комплексних амплітуд. Фізичний зміст доданків рівняння (1.8) розглянемо
низше після отримання співвідношення для миттєвих значень.
36
1.5.2 Теорема Умова-Пойнтінга для миттєвих значень
У даному випадки скористаємось першим рівнянням Максвелла. Для
того, щоб його складові перетворити на скалярні величини, що вимірюються в
ватах, помножимо скалярно ліву і праву частини на вектор E
D
E  rotH = E  + E  ст
+E
. t
Використовуючи відому формулу векторного аналізу
divEH  = HrotE − ErotH запишемо ліву частину рівняння у вигляді
E rotH = HrotE − divE , H  . Підставимо це значення у вихідне рівняння,
замінивши його значенням із другого рівняння Максвелла:
Проінтегруємо отримане рівняння по заданому об’єму V. Перетворюючи
об’ємний інтеграл від  divE , H dV за теоремою Остроградського-Гауса і
V
враховуючи те, що
D B    a E 2 a H 2   W
E +H =  +  = (wе + wh ) =
t t t  2 2  t t
отримаємо

 (we + wh )dV +  E , H dS
−  E  ст dV =  E  dV +
t V
(1.8.а)
V V S
Це рівняння носить назву теореми Умова-Пойнтінга. Воно отримане

Пойнтінгом у 1885 р. В загальній формі, як закон збереження енергії вона
отримана російським фізиком Умовим Н.А. в 1874 р.
Теорема визначає баланс миттєвих значень потужностей в об’ємі.
Розглянемо фізичний зміст доданків рівняння (1.8 та 1.8.а). Ліва частина
рівняння визначає потужність, що виділяється в об’ємі сторонніми струмами з
об’ємною густиною  ст . Струм віддає енергію полю при гальмування
заряджених часток, тобто вектори  ст і E спрямовані в протилежних
напрямках. З урахуванням знаку мінус ліва частина рівняння буде позитивною.
Для того, щоб зрозуміти фізичний зміст першого доданку правої
частини, запишемо його для дуже малого об’єму у вигляді циліндра (рис. 1.13)
dV = dldS
P =  E  dV =  E dl   dS = UI
V V V
1 1
Р = Р рас =   E dV =  Edl  E * dS =
2
2V 2 S
(1.9)
1 1
Рис. 1.13 =  Edl   * dS = UI * .
2 S
2
Це – закон Джоуля-Ленца P = UI = I 2 R = U 2 R . Значить, перший доданок
визначає потужність теплових втрат в об’ємі.
Величина  (wэ + wм )dV = W - енергія ЕМП на даний момент часу. Тому
V
другий доданок показує швидкість зміни енергії, яка знаходиться в об’ємі

W t .
37
a E a H a E a H
2 2 2 2
W =  (− + )dV , = we , = wh (1.10)
V 2 2 2 2
Для роз’яснення фізичного змісту останнього доданку, зробимо
припущення, що в об’ємі відсутні втрати (  =  ), а енергія залишається
постійною ( W t = 0). В цьому випадку вся потужність, яка виділяється
сторонніми джерелами, повинна виходити з об’єму.
Тому останній доданок в (1.8.а) визначає потужність, яка виходить через
поверхню S в оточуюче середовище
 E H dS = Рвих
S
(1.11)
У загальному випадку енергія може поступати від джерел, розташованих

поза об’ємом. Тоді потік потужності буде входити в об’єм через поверхню S.
Інтеграл  E H dS , який визначає цей потік, буде від’ємною величиною.
S
Таким чином, в лівій частині джерела, в правій – витрата ЕМЕ (табл. 1.5).
Таблиця 1.5
Джерело ЕМЕ Форма запису теореми
W
Pпер = Р рас + + Pвих
Передавач t
W
Pвх = Р рас + + Pвих
t
W
Pпер + Pвх = Р рас + + Pвих
Передавач t

1. Запишіть і сформулюйте усно теорему Умова-Пойнтінга для
комплексних амплітуд.
2. Запишіть і сформулюйте усно теорему Умова-Пойнтінга для миттєвих
значень.
3. Який фізичний зміст доданків теореми Умова-Пойнтінга?
4. Запишіть теорему Умова-Пойнтінга для активного та пасивного
об’ємів.
1.6 Передача енергії ЕМП. Вектор Пойнтінга. Роль провідників при
передачі ЕМЕ
В радіозв’язку, радіолокації, телебаченні і взагалі у
будь-якому випадку передачі ЕМЕ величина потужності, яка
виходить із активного об’єму, є визначною характеристикою
системи.
Розглянемо кінцевий активний об’єм V (рис. 1.14),
який вміщує, наприклад, антену з передавачом базової станції Рис. 1.14
(БС). Потужність передавача БС більше потужності втрат в
38
даному об’ємі, тому через поверхню S буде виходити – випромінюватися в
простір деяка потужність Рвих=Рв (1.11), яка може бути представлена
наступним чином
Pв =  E H dS =  ПdS (1.12)
S S
Таким чином, потужність, що випромінюється, дорівнює потоку вектора

через замкнуту поверхню S, яка обмежує об’єм V. При запису у комплексної
форми з (1.8)
1 ~
РВ =  [ П ]dS ,
2 S
РВ = [ E  H * ]dS = PВа + jPВр , (1.12.а)
S
1
де П~ = [ E  H * ] , П = [ E  H ] (1.13)
2
Вектор П в (1.13) прийнято називати вектором Пойнтінга. Фізично він
визначає густину потоку енергії в [Вт/м2] і напрям її
передачі в кожній точці простору. В практики зв`язку
важливо знати напрямок вектора Пойнтінга. Для цього
зорієнтуємо

(рис.1.15)

в декартовій системі координат
вектори Е і Н та за правилом векторного множення
визначимо напрямок вектора П .  
Площина, в якій знаходяться вектори Е і Н , має
назву фронт ЕМХ. Таким чином, вектор П Рис. 1.15
зорієнтовано перпендикулярно фронту ЕМХ.
Поняття вектору Пойнтінга і потоку енергії повністю відносяться і до
спрямованих ЕМХ, які розповсюджуються по лініях передачі (ЛП), наприклад,
від передавача БС до антени. Ці поняття справедливі на будь-якій частоті. З
допомогою вектора Пойнтінга легко оцінити роль провідників в ЛП.
Розглянемо ЛП, утворену двома циліндрічними дротами, які з’єднують
джерело постійного струму із споживачем енергії. На рисунку 1.16 показано
структуру ЕМП у довільному
поперечному розтині. Електричні
силові лінії поза дротами
починаються на одному
(позитивному) і закінчуються на
другому дроті. Таким чином, в
будь-якій точці оточуючого
простору E i H лежать в
поперечній площині, а вектор П
спрямований вздовж дротів від
Рис. 1.16 джерела до споживача.
Рух електронів у дроті є результатом впливу електричного поля, отже
всередині дроту вектор E співпадає по напрямку з вектором густини струму.
Тому вектор П всередині дроту лежить в поперечній площині і
спрямований від поверхні до його осі по радіусу. Це свідчить про те, що
всередині дроту енергія не передається.
39
Вся ЕМЕ передається у діелектрику, який 
оточує дріт. Причому величина цього простору
залежить від частоти (рис. 1.17). f1 > f2 > f3
Поперечна складова вектора
характеризує теплові втрати енергії на f1
f2
подолання опору дроту. Можна вважати, що на f3 r
П Рис. 1.17
поверхні вектор спрямований
Z всередину дроту під деяким кутом
(рис. 1.18).
Чим більший опір дроту,
Рис. 1.18 тим більше кут, тим більше
радіальна складова, тим більша частина ЕМЕ перейде в теплову.
Потужність теплових втрат можна визначити як потік радіальноі
складовій вектора Пойнтінга через бокову поверхню дроту Рпот =  П r dS
S

1. Запишіть вираз для вектора Пойнтінга у комплексної форми.
2. Який фізичний зміст вектора Пойнтінга?
3. Як визначити напрямок вектора Пойнтінга?
4. Знайдіть значення вектора Пойнтінга, якщо комплексні амплітуди
−2 −0 ,1z (1+ j )
векторів E i H рівні Е = 2 10 е x0 , H = 5 10 −1 е −0,1z (1− j ) y0 .
5. Яка роль провідників при передачі ЕМЕ?
6. Який характер залежності величині простору передачі ЕМЕ від
частоти?
1.7 Методи вирішення рівнянь ЕМП
Диференційні рівняння в часткових похідних допускають множину
рішень, але при досить визначених умовах розв’язок має бути єдиним. Ці
умови визначає теорема одиничності.
1.7.1 Теорема одиничності рішень рівнянь Максвелла
Розглянемо умови, які необхідно завжди враховувати при рішенні
практичних задач, щоб отримані рішення рівнянь Максвелла були єдиними, а
отже, фізично реальними.
Теорема одиничності формулюється наступним чином.
Рішення рівнянь Максвелла для
об’єму V, обмеженого замкнутою
поверхнею S. будуть єдиними у тому і
тільки тому випадку, якщо будуть такі
граничні і початкові умови (вирази 1.14
на рисунку).
(1.14)
40
Доказ теореми будемо проводити від оберненого, а саме, допустимо, що
при таких самих джерелах поля  е і  h у виразі (1.6) в об’ємі V (але не на S)
існує не одне єдине, а два різних ЕМП E1 , H 1 і E2 , H 2 . Різницеве поле між цими
двома полями позначимо через E3 , H 3 , тобто
E3 = E1 − E 2 , H 3 = H1 − H 2 . (1.15)
Якщо ми доведемо, що це різницеве поле при вищевказаних граничних і
початкових умовах дорівнює нулю, то теорема буде доведена.
З граничних умов відразу можна відзначити, що дотичні складові
різницевого поля (1.15) на поверхні S будуть рівні нулю, тобто
t  t0 E3 = 0, H 3 = 0. (1.14.а)
тому що на поверхні S дотичні поля передбачаються заданими єдиними

умовами і, отже,
E1S = E 2S або H 1S = H 2S .
Крім того, відповідно до початкових умов, різницеве поле буде рівним
нулю в початковий момент часу t = t 0 , тобто
E3 = 0, H 3 = 0. (1.14.б)
Для доведення запишемо перши два рівняння Максвелла для різницевого

поля у наступному виду
E3
rotH 3 =  a + E3 ,
t (1.16)
H 3
rotE3 = −  a .
t
Ці рівняння без джерел, оскільки вони при відніманні скоротились.
Запишемо тепер теорему Умова-Пойнтінга (1.8) для різницевого поля у
наступному виду
W3
= − P3 − P3 И . (1.17)
t
Потужність випромінювання різницевого поля P3И =  E3 , H 3 dS у силу
S
виразу (1.14.а) буде дорівнювати нулю, тому що на S або E3 = 0 , або H 3 = 0.

З рівнянь (1.17) і (1.8) маємо
W3
= −   E3 dV .
2
(1.18)
t V
Інтеграл у правій частині (1.18) при E3  0 величина позитивна, тому що

  0 і E32  0. А якщо це так, то похідна W / t  0 , тобто енергія різницевого
поля при E3  0 може тільки зменшуватись. Але в початковий момент часу t = t 0
відповідно (1.14.б) енергія W3 = 0 і, отже, зменшуючись, вона стане величиною
негативною, чого бути не може. Звідси випливає, наше припущення про те, що
E3  0 невірно і необхідно покласти E3 = 0 . Тоді в виразу (1.18) робимо
висновок, що при E3 = 0 похідна буде дорівнювати нулю, а енергія W3 = 0 буде
41
величиною постійною. Але оскільки при t = t 0 енергія W3 (t 0 ) = 0 , то будучи
постійною, вона повинна дорівнювати нулю й у будь-який момент часу. А
звідси випливає, що і H 3 (t ) у будь-який момент часу буде рівним нулю.
Теорема, таким чином, доведена.
1.7.2 Лема Лоренца і теорема взаємності
1.7.2.1 Лема Лоренца
Лема Лоренца встановлює зв`язок між полями двох незалежних джерел.
Нехай перше електричне сторонне джерело  e1ст створює поле E1 , H 1 , а друге
 е2ст поле - E 2 , H 2 . Тоді рівняння Максвелла згідно з (1.1) для них запишуться
у виді
rotH1 = j1~a1 E1 +  eст1 (1.19)
rotE1 = − j1  a H 1 (1.20)
rotH 2 = j2~a 2 E2 +  eст2 (1.19.а)
rotE 2 = − j 2  a H 2 . (1.20.а)
Помножимо вираз (1.19) на E2 , вираз (1.20) – на H 2 , вираз (1.19.а) - на
E1 , вираз (1.20.а) – на H 1 , віднімемо після цього вираз (1.20.а) із виразу (1.19),
а вираз (1.20) – із виразу (1.19.а) і врахуємо векторну тотожність
 
a rotb − b rota = −div a , b
Після усіх цих операцій маємо:
− div[ E2 H1 ] = j1~a1 E1 E2 + j2  a H1 H 2 +  eст1 E2 (1.21)
− div[ E1 H 2 ] = j2~a 2 E1 E2 + j1 a H 1 H 2 +  eст
2 E1 (1.21.а)
Якщо тепер відняти рівняння (1.21.а) з рівняння (1.21), то одержимо
математичне формулювання леми Лоренца в диференціальній формі
div[ E1 H 2 ] − div[ E2 H1 ] = j (1~a1 − 2~a 2 ) E1 E2 + j a (2 − 1 ) H1 H 2 + ( eст
1 E 2 −  e 2 Е1 )
ст
(1.22)
В окремому випадку, коли частоти джерел рівні і  a1 =  a 2 , лема Лоренца ~ ~
прийме вид
div[ E1 H 2 ] − div[ E2 H 1 ] =  eст
1 E 2 −  e 2 Е1 .
ст
(1.22.а)
Для області поза джерелами, у котрій  e1ст і  е2ст рівні нулю, і при
однакових частотах маємо
div[ E1 H 2 ] = div[ E2 H 1 ] . (1.22.б)
Такі види леми Лоренца в диференціальній формі.
Розглянемо тепер її для випадку рівняння (1.22.а) в інтегральній формі.
Для цього проінтегруємо вираз (1.22.а) по деякому довільному об’єму V,
обмеженому замкненою поверхнею S і врахуємо, що  div[a b ]dV =  [a b ]dS .
V S
Після цього з виразу (1.22.а) одержимо лему Лоренца в інтегральній

формі у виді
 [ E1H 2 ]dS −  [ E2 H1 ]dS =   e1 E2 dV −   e2 Е1dV .
ст ст
(1.23)
S S V V
У окремому випадку, якщо об’єм взяти безкінечним, то поверхневі

інтеграли по нескінченно віддаленій від джерел поверхні S перетворюється в
нуль, і лема Лоренца матиме вид
42
 1 E2 dV =   e 2 Е1dV ,
 eст ст
(1.24)
V1 V2
де - об’єм, що займає перше джерело  e1ст ;

V2 - об’єм, що займає друге джерело  е2ст .
1.7.2.2 Теорема взаємності

Наглядний фізичний зміст леми Лоренца в загальному вигляді дати
складно. Він проявляється в конкретних застосуваннях. Розглянемо один
приклад, що відноситься до прояву принципу взаємності.
Нехай джерелами поля в безкінечному вільному просторі є дві короткі
дротові антенні (рис. 1.19) з струмом  e1ст і  е2ст у них. Розподіл струму уздовж
антен візьмемо постійним.
Застосуємо до них лему Лоренца у
виді (1.23), представивши об’ємні інтеграли
наступним чином
  e1 dS1  E2 dl1 =   e2 dS2  Е1dl2 ,
ст ст
(1.25)
S1⊥ l1 S2⊥ l2
де S ⊥ - поперечні перетини проводів антен,

а l - довжина дроту.
Рис. 1.19 Але інтеграли по S1⊥ і S 2⊥ будуть ні чим
іншим, як струмом в антенах I 1 і I 2 , а
інтеграли в довжинах l1 і l 2 - ЕРС Є12 і Є21 .
У відповідність з цим із рівняння (1.25) маємо
I1  Є12 = I 2  Є21 , (1.26)
де Є12 - ЕРС, наведена в антені 1 полем від антені 2, а Є21 - ЕРС, наведена в
антені 2 полем від антені 1.
Співвідношення (1.26) називається теоремою взаємності. Якщо
пригадати теорему взаємності з курсу «Теорії електричних кіл», то ми
побачимо, що вони однакові. Це утворилося не випадково, а цілком
закономірно, тому що квазістаціонарні ланцюги являються окремим випадком
загальних електродинамічних систем.
1.7.3 Перетворення рівнянь Максвелла в хвильові рівняння
Визначення векторів поля безпосередньо з рівнянь Максвелла досить
складно, так як вони містять по два невідомих. Тому їх перетворюють в більш
прості хвильові рівняння, методи розв’язку яких добре відомі. Хвильовими
називають диференційні рівняння другого порядку в часткових похідних, які
описують розповсюдження коливань в середовищі.
В електродинаміці широко використовують три види рівнянь:
- хвильові рівняння для векторів ЕМП;
- хвильові рівняння для електродинамічних потенціалів;
- хвильові рівняння для векторів Герца.
Отримаємо хвильові рівняння для практично важливого часткового
випадку гармонійних полів в ідеальному лінійному однорідному ізотропному
діелектрику.
43
При цьому  =  , тому  =  . В цьому випадку для активного об’єму
рівняння Максвелла мають вигляд
rotH =  cт
+ j a E , rotE = − ja H
-  ст
divH = 0, divE =

а
1.7.3.1 Хвильові рівняння для векторів ЕМП
В даному випадку використовується метод виключення: знаходиться
одна невідома величина з одного рівняння системи і підставляється в друге
рівняння. Застосуємо операцію ротора до першого рівняння і винесемо за знак
операції незалежні від координат величини rotrotH = rot ст + j a rotE
Використовуючи відому тотожність векторного аналізу і третє рівняння
Максвелла, перетворимо ліву частину отриманого рівняння
rotrotH = graddivH −  2 H = − 2 H
Тоді, підставляючи замість rotE його значення з другого рівняння
Максвелла, отримаємо
 2 H +   a  a H = −rot ст (1.27)
Аналогічно з другого рівняння знайдемо
 2 E +   a  a E = grad ст /  a + ja ст
(1.28)
Це неоднорідні векторні хвильові рівняння, або неоднорідні рівняння
Гельмгольца для векторів E i H . Вони в принципі дозволяють знайти вектори
ЕМП по заданим джерелам. Але в загальному випадку через складність правих
частин ці рівняння дуже незручні для розв’язку електродинамічних задач.
Їх доцільно використовувати тільки для випадку пасивних об’ємів, коли
сторонні джерела відсутні. При цьому рівняння (1.27), (1.28) становляться
однорідними
 2 H +   H = 0, (1.27.а)
2   
 E +  E = 0. (1.28.а)
Величина  =   a  a (хвильово число) має чіткий фізичний зміст, який
буде визначено пізніше.
1.7.4.2 Хвильові рівняння для електродинамічних потенціалів
В загальному випадку розв’язок задачі можна спростити штучним
шляхом. Він полягає в тому, що спочатку знаходять допоміжні функції
(електродинамічні потенціали), а потім через них знаходяться вектори ЕМП.
Введемо дві допоміжні функції, пов’язані з векторами E i H :
- векторний потенціал A ,
- скалярний потенціал .
Для введення векторного потенціалу скористаймося третім рівнянням
Максвелла. Використовуючи відому тотожність divrot a = 0 , запишемо це
рівняння у вигляді divB = divrot A = 0 . Звідси
1
B = rotA або H = rotA (1.29)
a
44
Підставляючи (1.29) у друге рівняння Максвелла, отримаємо
rot ( E + jA ) = 0 або
E = − jA − grad , (1.30)
де для введення  використовується відоме тотожність векторного аналізу:
ротор вектору рівній нулю тільки у томи випадку, колі вектор представляє
собою градієнт деякий скалярною функції rotgrad = 0 . Знак «мінус»
використовується тому, що введена скалярна функція  у частковому випадку
електростатичного полю була еквівалентна електростатичному потенціалу,
якій є мірою роботи поля при переміщенні одиничного заряду з даною крапки
у нескінченність.
Використовуючи перше і четверте рівняння Максвелла і рівняння (1.29) і
(1.30), можна знайти хвильові рівняння для A і  :
 2 A +   A = −  a ст (1.31)
 ст
 2 +   = − (1.32)

При знаходженні (1.31) використовуванні рівняння калібрування виду
j a  a + divA = 0 , яке введено для однозначного знаходження вектору A .
Отримані хвильові рівняння в порівнянні з (1.27) і (1.28) мають прості
праві частини.
Крім цього, (1.31) і (1.32) відповідають чотирьом скалярним рівнянням.
Це спрощуємо рішення задачі.
Недоліком цього методу є присутність додаткового етапу розрахунку.
Після визначення A і  необхідно розрахувати вектори ЕМП за формулами
(1.29) і (1.30).
1.7.3.3 Хвильові рівняння для векторів Герца
Окрім електродинамічних потенціалів використовують і інші допоміжні
функції, наприклад, електричний Г е і магнітний Г м або Г h вектори Герца.
Введення цих функцій дозволяє звести задачу до розв’язку одного векторного
рівняння. Названі функції вводяться через електродинамічні потенціали, які ми
вже розглядали. Наприклад, електричний вектор Герца вводиться
співвідношеннями
Г
 = −divГ е ; A e =  a  a е = j a  a Г е .
t
Підставляти значення для A е в (1.31) получимо хвильове рівняння для Г е
   е ст
 Ге +  Ге = −
2
. (1.33)
j a
По Г е знайдемо Н е , використовувати (1.29)
H = j rotГ .
е a е
Якщо підставити це значення Н е в перше рівняння Максвелла, записане

у вигляді rotH е = j a E е + ест , то одержимо
45
( )
E е = rotrotГ е − ест / j a =  divГ е +   Г е .
Хвильове рівняння для Г h і складових Е h , Н h через нього можна
одержати аналогічно або скористатися принципом перестановочної
подвійності
Г е → Г h , Н е → E h , Е е → Н h ,  a  −  a , eст → −hст ;
   h ст
 Гh +  Гh = −
2
; (1.33.а)
ja
Е = − j rotГ ;
( )
h a h
H h = rotrotГ h − hст / ja =  divГ h +   Г h .

Остаточне рішення для векторів ЕМП від джерел eст і hст знаходять за
принципом суперпозиції
Е = Е е + E h та Н = Н е + Н h .
До достойності хвильовіх рівнянь для векторів Герца ставляться:
1) праві частини хвильовіх рівнянь для Г е і Г h , а, отже, і їхні рішення
мають найпростіший вид, тому що в нього входять тільки задані джерела eст
і hст й без просторових похідних roteст та rothст ;
2) у загальному випадку Г е й Г h мають три складових по координатних
осях. Однак при рішенні практичних завдань, зокрема, при розрахунку ЕМП у
лініях передачі складові поля можна визначити через одну складову
Г е = Г еz z 0 і Г h = Г hz z 0 .
У силу цього рішення істотне спрощується.
1.7.4 Узагальнене хвильове рівняння. Формула Кирхгофа
Хвильові рівняння (1.27), (1.28), (1.31), (32) і (1.33) для векторів H, E, A,
Ге і скаляра  мають однаковий вигляд, тобто можна шукати розв’язок для
одного узагальненого хвильового рівняння. Розв’язок векторного рівняння, як
правило, досить складний, звичайно його замінюють на розв’язок трьох
відповідних скалярних рівнянь.
Тому представимо узагальнене рівняння у вигляді
 2U +  U = − g , (1.34)
де U позначує одну з складових шуканого вектора або скаляра, g є функцією
джерела поля.
Розглянемо характерну прикладну задачу електродинаміки. Маємо
деякий об’єм V (рис. 1.20), заповнений однорідним ізотропним середовищем.
Необхідно розрахувати ЕМП в цьому об’ємі, якщо задано джерела поля
всередині об’єму g і поле Un, створене зовнішніми джерелами на поверхні S,
яка обмежує об’єм.
46
Розв’язок узагальненого скалярного рівняння
Un
n
n стосовно до цієї задачі отримав німецький вчений Кирхгоф.
V
Формула Кирхгофа має вигляд
1 e − jr 1  e − jr U n    e − jr 
4 V 4 S  r n
U= g
 dV +  −Un   dS (1.35)
r
M r n  r 
g
Перший інтеграл формули (1.35) визначає поле,
n
S
створене в точці спостереження M джерелами g,
Рис. 1.20 розташованими в об’ємі V. При цьому r є відстань від
джерела до точки спостереження. Другий, поверхневий
інтеграл визначає поле, створене в точці M зовнішніми джерелами, які задані
функцією Un поля на поверхні S. При цьому r є відстань від точки на поверхні
до точки спостереження.
Є також векторний аналог формули Кирхгофа для узагальненого
хвильового рівняння.
1. Сформулюйте теорему одиничності рішень для внутрішній
задачі електродинаміки.
2. Запишіть доказ теореми одиничності.
3. Пояснять фізичний зміст леми Лоренца.
4. Наведіть приклад прояви принципу взаємності.
5. Перелічить види хвильових рівнянь.
6. Пояснять методику отримання хвильових рівнянь для векторів
E i H ЕМП.
7. Як запроваджуватися векторний потенціал A і скалярний
потенціал ?
8. Які переваги і недоліки хвильових рівнянь для
електродинамічних потенціалів та векторів Герца?
9. Запишіть узагальнене хвильове рівняння та поясняти фізичний
зміст його доданків.
10. Яка формула є рішенням узагальненого хвильового рівняння?
Пояснять фізичний зміст доданків рішення у скалярної форми.
1.8 Основні методи рішення задач електродинаміки
1.8.1 Формулювання задач електродинаміки
Багато практичних задач техніки НВЧ і антен ТКС, а також інших
прикладних галузей науки й техніки можна звести до декількох абстрактних
електродинамічних задач.
Насамперед розділяють задачі аналізу й синтезу. Задача аналізу полягає в
дослідженні полів або технічних характеристик у заданім обладнанні. Задача
синтезу є зворотним і полягає в створенні обладнання, що забезпечує задане
розподіл поля або його необхідні технічні характеристики. Задачі аналізу
можна класифікувати по різних ознаках.
Більшість електродинамічних задач аналізу можна розділити на
внутрішні і зовнішні крайові задачі. В першому випадку розв’язок рівнянь
Максвелла знаходиться для кінцевого об’єму V, обмеженого поверхнею S. До
таких задач відноситься, наприклад, розрахунок ЕМП в хвилеводах і
резонаторах (рис. В.3, В.4).
47
У зовнішній задачі треба знайти розв’язок в безмежному просторі поза
кінцевим об’ємом V. Сюди відносяться всі задачі про випромінювання (рис.
В.1, В.2) і задачі дифракції ЕМХ.
Обидві задач можуть бути прямими чи зворотними. Ми будемо
розглядати тільки прямі задачі, які полягають у визначенні векторів ЕМП по
заданих джерелах.
При рішенні внутрішніх задач розрізняють визначення власних полів і
розрахунок змушених полів. Власне (вільне) ЕМП є звичайно одним з
можливих полів і рівняння Максвелла можуть мати безліч рішень, що
описують різні поля.
Змушене поле викликається дією сторонніх джерел. Воно може
збудживатися тільки сторонніми джерелами, розташованими в об’ємі, або
тільки потоком ЕМЕ із зовнішнього простору через поверхню, що обмежує
об’єм, або одночасною дією внутрішніх і зовнішніх джерел.
Усе методи рішення задач електродинаміки можна розділити на суворі та
приближенні. Якщо результат рішення завдання кожним зі строгих методів є
однаковим, то результати рішення наближеними методами різняться, і ступінь
їх строгості залежить від характеру використаних наближень.
1.8.2 Строгі методи рішення задач електродинаміки
До строгих методів рішення задач електродинаміки відносять:
- метод запізнілих потенціалів;
- метод розділення змінних (метод Фур'є);
- метод скалярного й векторного інтеграла Кирхгофа.
Рішення хвильового рівняння методом запізнілих потенціалів засноване
на тому фізичній виставі, що електромагнітне обурення, створене джерелами,
зосередженими в деякій області простору, досягає крапки спостереження не
миттєво, а з деяким запізнюванням, величина якого визначається швидкістю
поширення обурення v і відстанню до крапки спостереження r. Це означає, що
характеристика, що цікавить нас, ЕМП у крапці спостереження в даний момент
часу t зобов'язана своїм існуванням варіаціями джерела поля в попередній
(більш ранній) момент часу – (t-r/v). Крім того, амплітуда розглянутої
характеристики поля, відповідно до умов випромінювання, фізичний зміст
яких полягає в тому, що на нескінченнім видаленні від джерела амплітуда поля
прагне до нуля убуваючи пропорційно 1/r.
Більш докладно даний метод рішення на конкретному прикладі
розглядається в розділі 1.9.
Метод розділення змінних застосується в будь-якій ортогональній
системі координат, обраної таким чином, щоб граничні поверхні тіла (або
області простору) збігалися або були паралельними координатним поверхням.
Рішення однорідного хвильового рівняння в діелектричнім середовищі
(рівняння Даламбера) методом розділення змінних у прямокутній системі
координат представляється у вигляді
U = C1 exp( − j (  x x +  y y +  z z )) + C 2 exp( j (  x x +  y y +  z z )),
де С1, С2 – постійні інтегрування;
48
 x ,  y ,  z - проекції хвильового числа на координатні осі.
Тут перший доданок описує хвилю, що йде, а друге – прихожу. Виходячи
з фізичної специфіки, одне з них (частіше друге) відкидається.
Даним метод вирішене задача розрахунку поля плоскої однорідної хвилі
в розділі 1.11.
Метод скалярного й векторного інтеграла Кирхгофа розглядати не
будемо, оскільки застосування їх як строгих методів розрахунку досить
обмежене й набагато частіше (особливо це ставиться до методу скалярного
інтеграла Кирхгофа) вони використовуються як наближені методи.
1.8.3 Приближенні методи рішення задач електродинаміки
Говорячи про наближені методи рішення задач електродинаміки
насамперед потрібно визначити області їх застосування. Залежно від
співвідношення геометричних розмірів області простору L, де потрібно знайти
рішення, і довжини електромагнітної хвилі λ прийнято розглядати три зони:
- квазістаціонарну ( L /   1 );
- резонансну ( L /   1 );
- квазіоптичну ( L /   1 ).
У квазістаціонарній області рішення задач базується на методах електро-
і магнитостатіки. У резонансній - на строгих методах. У квазіоптичній області
саме й використовуються наближені методи рішення завдань електродинаміки,
до яких ставляться методи:
- геометричної оптики;
- хвильовий (фізичної) оптики;
- крайових хвиль;
- геометричної теорії дифракції.
У цій послідовності наближені методи дозволяють одержати більш точне
рішення, що прагне до строгого рішення.
Метод геометричної оптики є граничним при рішенні хвильового
завдання, коли довжина хвилі λ прагне до нуля. Це означає, що тут не
враховується хвильовий характер поля. Цей метод застосуємо при визначенні
ЕМП (найчастіше при рішенні задач на відбиття ЕМХ (дів. розділ 1.13)), коли
розміри об'єкта, що відбиває, і мінімальний радіус кривизни його поверхні
великі в порівнянні з довжиною хвилі. Крім того, необхідно, щоб джерело поля
перебувало на досить великій відстані від поверхні об'єкта.
Основні положення методу геометричної оптики полягають у тому, що:
- ЕМЕ поширюється усередині променевих трубок;
- потік енергії усередині кожної променевої трубки постійний;
- амплітуди векторів поля в кожній крапці простору визначаються зі
сталості потоку енергії усередині променевої трубки;
- фази електромагнітних коливань у кожній крапці простору
визначаються довжиною шляху від джерела до крапки спостереження й
змінюються уздовж променя лінійно;
49
- якщо через крапку спостереження проходить кілька променевих
трубок, то результуюче поле визначається як геометрична сума полів усіх
складових.
Допущення: 1. Поняття променевої трубки застосовне, коли амплітуди
векторів поля й параметри середовища мало змінюються на відстані довжини
хвилі. При цьому в одноріднім середовищі промені є прямими лініями, а в
неоднорідній – плавними кривими, причому перерозподіл енергії між
сусідніми променевими трубками відсутній і вектора E й H перпендикулярні
променю.
2. Передбачається, що поле в крапці спостереження визначається
значеннями його векторів у тих крапках поверхні, що відбиває, або хвильового
фронту поля джерела, з яких промені приходять у дану крапку, тобто метод
геометричної оптики дає рішення тільки в «освітленій» області.
Метод хвильової оптики ( фізичної оптики), на відміну від попереднього,
ураховує хвильовий характер ЕМП і базується відповідно до принципу
Гюйгенса на виставі поля крапкового джерела у вигляді хвильової функції
e j (t −r / v )
U = Um .
r
Цей метод застосується при тих же обмеженнях, що й метод
геометричної оптики, тобто для більших гладких тіл, коли крапка
спостереження перебуває на достатній відстані від джерела. Однак метод
хвильової оптики дозволяє визначати ЕМП і в області геометричної тіні
(іншими словами при використанні цього методу області тіні за об'єктом не
існує, що реально й спостерігається за рахунок ефекту дифракції). Амплітуда
поля в крапці спостереження визначається внеском усіх ділянок хвильового
фронту поля джерела, як геометрична сума коливань із урахуванням амплітуди
й фази кожного залежно від відстані до крапки спостереження.
Метод крайових хвиль є розвитком методу хвильової оптики стосовно до
об'єктів, поверхня яких має злами, ребра й т.д. Він використовується при
тихнув же обмеженнях, що й попередній метод, тільки дозволяє трохи
послабити вимоги по співвідношенню розмірів об'єкта, радіуса кривизни його
поверхні й відстані до крапки спостереження й довжини ЕМХ.
Суть методу крайових хвиль полягає в тому, що на відміну від
попередніх методів, де на тіньовій частині об'єкта, або хвильового фронту
джерела поле покладалося рівним нулю, поле джерела на тіньовій поверхні
поблизу країв об'єкта (ребер, зламів) відмінно від нуля. Ця відмінність
пов'язане з появою поблизу границь об'єкта додаткової (обуреної) складової
поверхневого струму, викликаної впливом краю об'єкта. Ця складова
відрізняється від нуля на відстанях порядку довжини хвилі від краю об'єкта,
носить характер крайової хвилі й може бути визначена як результат строгого
рішення завдання дифракції ЕМХ на клині.
Метод геометричної теорії дифракції являє собою розвиток методу
геометричної оптики стосовно до рішення задач дифракції ЕМХ на більших
(стосовно довжини хвилі) об'єктах складної геометричної форми. Він також
50
базується на припущенні, що енергія поширюється усередині променевих
трубок з тими ж особливостями, що й у методі геометричної оптики. Однак на
відміну від методу геометричної оптики, крім падаючих, відбитих і
заломлених променів уводяться в розгляд дифрагированні промені. Для
визначення амплітуди поля в кожній крапці простору необхідно знайти всі
промені, що проходять через цю крапку, обчислити поля, відповідні до
кожного променя й скласти їх.
1. Перелічить основні електродинамічні задачі
2. Сформулюйте внутрішню задачу електродинаміки.
3. В чому відмінність зовнішній задачі електродинаміки від
внутрішній?
4. Що лежить в основі рішення задачі методом запізнілих
потенціалів?
5. Сформулюйте умови застосування методів геометричної й
хвильової оптики.
6. У чому полягає сутність методів крайових хвиль і геометричної
теорії дифракції?
1.9 Потенціали, які запізнюються. Хвильовий процес
Формула Кирхгофа дозволяє безпосередньо виявити фундаментальний
принцип електродинаміки – принцип близькодії. Від свідчить про те, що
електромагнітний процес розповсюджується в середовищі з кінцевою
швидкістю у вигляді хвилі. Найбільш просто це показується на прикладі
скалярного потенціалу. Розглянемо наступну задачу.
В деякому об’ємі V1 (рис.1.21) розподілено гармонійний заряд q з
об’ємною густиною . Необхідно визначити потенціал V
 в точці довільного об’єму V. S
Нехай зовнішні джерела відсутні і поверхневий r V1
M q
інтеграл формули Кирхгофа (1.35) рівний нулю.
Зробимо припущення, що відстань r до точки M
дуже велике і його можна вважати однаковим до будь-якої Рис. 1.21
точки об’єму V. Тоді для рівняння (1.32) формула Кирхгофа буде мати вигляд
1  ст e − jr e − jr q
=  dV =   ст dV = e − jr (1.36)
4 V  a r 4 a r V 4 a r
Враховуючи, що в (1.36) q = qe jt = q m e j e jt перейдемо до дійсної форми,
0
взявши реальну частину. Так як Re e 

j (t − r + )
0

= cos(t − r +  0 ) , то отримаємо
 =  m cos(t − r +  0 ) , (1.36.а)
де  m = q m 4 a r - амплітуда потенціалу, t − r +  0 - фаза.
Проаналізуємо отриманий вираз. Не зменшуючи спільності міркувань
припустимо, що початкова фаза  0 в (1.36.а) рівно нулю, і запишемо фазу у
вигляді
  
t − r +  0 =   t − r  = t 0 ; t 0  t .
  
51
Тоді  =  m cos t 0 . Тобто, в точці M в момент часу t потенціал 
визначається значенням заряду q не в даний момент t, а в деякий момент часу
t0. Таким чином, електромагнітне обурення від джерела досягає точки
спостереження не миттєво, а через деякий час

t = t − t 0 = r, (1.37)

необхідної для подолання відстані r. Тобто електромагнітний процес
розповсюджується з кінцевою швидкістю. Час t називають часом запізнення,
а потенціал (1.36.а) – потенціалом, який запізнюється.
З (1.36.а) видно, що фаза змінюється з часом і від точки до точки, тобто
зміна потенціалу має хвильових характер. Електромагнітний процес, фаза
якого залежить від часу і відстані, називається хвильовим процесом або
електромагнітною хвилею.
Ознакою ЕМХ є наявність хвильового множника e j (t  r ) або cos(t  r ) в
описі процесу. Знак перед r визначає напрямок розповсюдження хвилі.
Наприклад, якщо  = t − r , то постійне значення фази із збільшенням часу
збережеться при відповідному збільшенні відстані (рис. 1.22.а,б). Отже, ЕМХ
розповсюджується в сторону зростання значень r або z і навпаки (рис. 1.22.в).
cos(t−r)
cos(t − z ) cos(t + z )
t1 t2
r
r1 r2
а) б) в)
Рис. 1.22

1. Сформулюйте принцип близькодії.
2. Запишіть вираз для скалярного потенціалу у дійсної форми.
Який фізичний зміст його доданків?
3. Запишіть вираз для часу запізнення.
4. Сформулюйте визначення хвильового процесу або ЕМХ.
5. Як визначити напрямок розповсюдження ЕМХ по виразу для
скалярного потенціалу?
1.10 Класифікація електромагнітних хвиль та їх основні параметри
В техніці використовуються різні ЕМХ. Їх прийнято класифікувати за
двома ознаками: за видом фазового фронту і за структурою ЕМП.
Фазовим фронтом ЕМХ називається поверхня рівних фаз. Ця поверхня
може бути у вигляді площини, сфери, циліндру. Відповідно розрізняють
плоскі, сферичні і циліндричні ЕМХ.
Структура ЕМП позначається електричними і магнітними силовими
лініями (рис. 1.23). Їх форма залежить від закону зміни векторів поля в
вільному просторі або в ЛП. Критерієм класифікації ЕМХ за структурою ЕМП
52
а) б)
Рис. 1.23
є повздовжні складові векторів E i H (рис. 1.24, де z = r).
Розрізняють чотири класи ЕМХ:
1) поперечні ЕМХ або Т-хвилі (від transverse – поперечний). Ці хвилі не
мають повздовжніх складових поля. Вектори E i H лежать на поверхні,
перпендикулярній до напрямку розповсюдження (рис. 1.23.б, 1.24.а);
2) електричні ЕМХ або Е-хвилі. Ці хвилі мають повздовжну і поперечну
складові вектора E , а вектор H має тільки поперечні складові (рис. 1.24.в);
3) магнітні ЕМХ або Н-хвилі. Вони мають повздовжну і поперечну
складові вектора H , а вектор E має тільки поперечні складові (рис.1.24.б);
4) гібридні ЕМХ. Такі ЕМХ мають повздовжні складові як електричного,
так і магнітного полів. Їх можна розглядати як суперпозицію Е- і Н-хвиль.
Тому їх іноді позначають ЕН-хвилі або НЕ-хвилі в залежності від величини
повздовжніх складових (рис. 1.24.г).
E z E z Т-хвилі можуть бути як
90
вільними, так і спрямовуваними. Всі
90 Hz
інші класи хвиль розповсюджуються
90
H тільки в хвильоводах.
H
Hy Т-хвилі в конкретному
а) б) хвильоводі визначаються однозначно.
E Інші класи хвиль вміщають нескінчену
E
Ex
z Ex z множину типів хвиль, які
Ez Ez відрізняються за структурою і
Hz параметрами.
90 H
H В стислій наочній формі
Hy
г)
формування типів хвиль наведено в
в)
Рис. 1.24 табл. 1.6.
Таблиця 1.6
Фрагмент Складові поля Тип хвилі Назва
рис. 1.24 Ex , E y , Ez Hx, Hy, Hz сучасна назва англомовна
а) Ez = 0 Hz = 0 Т ТЕМ Поперечна
Ez = 0 Hz  0 Н ТЕ Повздовжня
б) магнітна (поперечна
електрична)
Ez  0 Hz = 0 Е ТН Повздовжня
в) електрична (поперечна
магнітна)
53
Ez  0 Hz  0 НЕ Гібридна ( H z  E z )
г) Ez  0 Hz  0 ЕН Гібридна ( E z  H z )
К основнім параметрам ЕМХ відносяться:

1) фазова швидкість ( Vф [м/с]);
2) швидкість розповсюдження енергії ( Ve [м/с]);
3) групова швидкість ( Vгр [м/с]);
4) довжина хвилі (  [м]);
5) стала розповсюдження (  );
6) характеристичний опір ЕМХ (Zc [Ом]).
Фазова швидкість визначає швидкість розповсюдження фазового
фронту хвилі і не пов’язана з переносом енергії. Скористаймося рівнянням
(1.37). За час t фронт хвилі переміщається на відстань r, значить
r 
Vф = = (1.38)
t 
Раніше в (1.27.а) і (1.28.а)  була введена як  =   a  a і тоді з (1.38)
1
Vф = . (1.38.а)
 a a
1  м
Для вакууму  a =  0 ,  a =  0 і Vф = = с = 3  108  , тобто фазовий
 0 0 с
фронт ЕМХ розповсюджуватися в вакуумі з швидкістю світлу с.
Швидкість розповсюдження енергії визначає швидкість переміщення
сигналу в простору або в хвильоводі. Розглянемо елементарну трубку (рис.
1.25), вектор Пойнтінга в кожній точці якої має тільки повздовжну складову,
дотичну до поверхні. Відстань dl енергія ЕМП пройде за час t,
отже,
Vе = dl dt
Енергію в об’ємі можна виразити через густину енергії
ЕМП Рис. 1.25
dW = dl  WdS
S
або через потік вектора Пойнтінга, який пронизує поперечний перетин

dW = dt  П dS .
S
Прирівнюючи ці два вирази, знайдемо швидкість розповсюдження

енергії
dl
Ve = =  ПdS  WdS (1.39)
dt S S
Ця швидкість залежить від типу ЕМХ, від умов розповсюдження, від

типу хвильовода та інш.
Якщо перетин трубки досить малий, то можна вважати, що П і W в
перетині незмінні. При цьому формула (1.39) спрощується
Ve = П / W. (1.39.а)
54
Групова швидкість. Поняття фазової швидкості справедливе тільки для
монохроматичних полів. Реальний радіосигнал має кінцевий спектр частот. В
загальному випадку фазова швидкість залежить від частоти, тому кожна
гармоніка спектру має свою фазову швидкість. При цьому сигнал на частоті
коливання спектру створюють групи (хвильові пакети).
Швидкість розповсюдження огинаючої (рис. f ∆t
1.26) групи синусоїдальних коливань, близьких за
частотою, називають груповою швидкістю.
Можна показати, що z
d
Vгр = 1 (1.40)
d
В більшості практичних випадків групова швидкість Рис. 1.26
рівна до швидкості розповсюдження енергії. Для Т-хвилі значення Vгр , Ve , Vф
практично завжди співпадають. У всіх інших ЕМХ Vф > Vгр = Ve , причому Vф > c,
Ve < c.
Довжина хвилі. Це відстань, яку пройшла cos(t − r )
ЕМХ за час (Т) одного періоду коливань (рис. 1.27, де
z = r). r r 1 2
Vф  t = t1
Тому  = VфT = = .
f f

Так як  = f , то = (1.41)

Рис. 1.27
Стала розповсюдження. В загальному випадку ця
величина комплексна
 =  з + j (1.42)
Розглянемо фізичний зміст  в (1.42), яке можна визначати з другого
поняття довжини хвилі: це є відстань між двома точками вздовж напрямку
розповсюдження ЕМХ, фаза коливань в яких відрізняється на  .
Зафіксуємо момент часу t = t1 і розглянемо крапки r1 та r2 = r1 +  (рис.
1.26). Для цих крапок маємо: 1 = t1 − r1 ;  2 = t1 − r2 .
Оскільки з другого визначення довжини хвилі 1 −  2 = 2 , знаходимо
(t1 − r1 ) − (t1 − r1 −  ) = 2 або  = 2 , звідки і з (1.41) випливає, що
  радиан 
= (1.43)
  м 
Ця величина показує величину зміни фази ЕМХ на одиницю довжини, її
називають коефіцієнтом фази або хвильовим числом.
При розповсюдженні ЕМХ у всіх середовищах, крім ідеального
діелектрика, частина ЕМЕ перетворюється в теплову за рахунок створення
струмів провідності. Тому ЕМХ затухає. Швидкість загасання (зменшення)
амплітуди ЕМП визначається коефіцієнтом загасання  з . Він вимірюється в
[Нп/м] або [дБ/м].
55
Таким чином, комплексний коефіцієнт  (див. 1.42) має також назву –
коефіцієнт поширення електромагнітних хвиль.
Для кращого сприйняття змісту аргументу як функції двох змінних часу
t і відстані z =r розглянемо потенціал  =  m cos(t − r ) (за умови, що
початкові фази та коефіцієнт загасання дорівнюють нулю) та побудуємо
відповідні залежності, з яких випливає взаємозв’язок функції  від t (рис.
1.28).
1 2 Тобто для залежності 
від t фаза матиме вигляд βz/ω; а
для залежності  від z
відповідно ωt/β, які відповідно
змінюються в просторі та часі.
На рис. 1.28.а
а) б) представлена залежність від t
Рис. 1.28 z
функції виду  =  cos  (t − )

1 m
із зсувом фази βz/ω, а на рис. 1.28.б представлена залежність від z−

t
 2 =  m cos  ( − z ) із зсувом фази ωt/β.

Ще раз уважно розглянемо суть фази хвильового процесу (ωt-βz), яка
має дві складові ωt, де  = f = 2 / T , тобто характеризує відношення
періодів: на тригонометричному полі - 2π, в часі - T; й βz, де β=2π/λ, тобто
характеризує відношення періодів за відстанню.
Характеристичний опір ЕМХ. Це відношення поперечних складових
електричного E s і магнітного H s полів
~ E 
Z c = s = ~a . (1.44)

Hs a
Величина опору залежить від типу ЕМХ, від середовища, а в
спрямованих ЕМХ також і від типу лінії передачі.
Для наочності розглянуті параметри ЕМХ зведені в табл. 1.7.
1. По яким ознакам класифікують ЕМХ?
2. Сформулюйте визначення фазового фронту ЕМХ.
3. Як класифікують ЕМХ по виду фазового фронту ЕМХ?
4. Як класифікують ЕМХ по структури його ЕМП?
5. Назвати основні параметри ЕМХ та їх одиниці виміру.
6. Який фізичний зміст коефіцієнта фази?
1.11 Плоскі ЕМХ в однорідних ізотропних середовищах
Елементарні випромінювачі, а також практично усі реальні передаючі
антени (рис. 1.29) створюють сферичну ЕМХ, фазовий фронт якій становитися
плоским при виконанні умови
RД.З.  2D 2  .
56
Таблиця 1.7
ле, зазвичай
розглядають не
увесь фронт хвилі,
а тільки його
невелику ділянку.
Наприклад, в
мобільному
радіозв’язку нас
цікавить ділянка
Рис. 1.29 фронту хвилі, яка
безпосередньо
опромінює МС. Ця ділянка мала порівняно з відстанню R >> а, б, с (рис. 1.30.а)
до БC, тому ЕМХ на
ньому можна
вважати плоскою, у
якої структура ЕМП
складається з
прямих, взаємно
перпендикулярних
силових ліній (рис.
1.30.б).
а) б)
Рис. 1.30
Розглянемо особливість розповсюдження плоскої Т-хвилі у різних
середовищах. Для цього сформулюємо і розв’яжемо наступну задачу.
57
В необмеженому однорідному ізотропному середовищі
розповсюджуються гармонійна плоска ЕМХ. Задані параметри середовища  a ,
 a ,  і поля на вході розглядаємого об’єму V. Необхідно визначити вектори E
i H в будь-якій точці об’єму V, в кожний момент часу, а також параметри ЕМХ.
Припущення: 1. Розглядаємо пасивний об’єм;
2. Вважаємо, що плоска хвиля є однорідною, у якої фронт
ЕМХ є геометричним місцем не тільки рівних фаз, а і рівних
амплітуд (рис. 1.30.б).
Алгоритм розгляду:
1. Аналізуємо характер середовища, діелектрик, провідник і т.д.
Причому, для середовища з    i    визначаємо характер середовища в
залежності від частоти по tg .
2. Для середовища з втратами визначаємо загальні співвідношення,
які дозволяють розрахувати значення векторів E і H плоскої Т-хвилі в будь-
якій точці розглядаємого об’єму V для даного моменту часу.
3. Виводимо аналітичні вирази для параметрів плоскої ЕМХ в
середовищі з втратами, що дозволяють отримати кількісні значення векторів E
і H.
4. За отриманими співвідношеннями аналізуються особливості
розповсюдження плоскої ЕМХ в різноманітних середовищах.
Перший пункт алгоритму розглянути в розділу 1.4 тому почнемо з
другого.
1.11.1 Розрахунок ЕМП для середовища з втратами
Для пасивного об’єму доцільно скористатися методом безпосереднього
визначення векторів E і H із хвильових рівнянь.
В загальному випадку для середовища з втратами рівняння Гельмгольца
(1.27.а) і (1.28.а) з урахуванням ~a приймуть вигляд:
 2 E +  ~a  a E = 0  2 E −   E = 0
або , (1.45)
 2 H +  ~а  а H = 0 2 
 H − H = 0 
де ~
 =  з + j = j  a  a (1.46)
x
Т-хвиля не має повздовжних
складових (Ez = 0, Hz = 0 ), тому в
E
загальному випадку кожен вектор
 z має дві складові (рис. 1.31.а).
H Для спрощення виберемо
y
систему координат таким чином, щоб
вектори мали по одній складовій
а) б) (рис. 1.31.б). Тоді
Рис. 1.31  0   0  2  2 0  0 2 
E = x E x ; H = y H y і.  E =  x E x = x  E x .
u u
Оскільки = = 0 для однорідної хвилі отримаємо
x y
58
  2 E x  2 E x  2 E x  2 E x
 Ex =
2
+ + =
x 2 y 2 z 2 z 2
 2 H y
Аналогічно для магнітного поля  2 H y =
z 2
Отже, рівняння (1.45) приймуть вигляд:
 2 E x
−   E x = 0
z 2
(1.45.а)
 2 H y
−   H y = 0
z 2
Розв’язок цих диференційних рівнянь має вигляд, відповідно

E x = E x1e −z + E x 2 e z
(1.47)
H y = H y1e −z + H y 2 e z
Отримані рівняння (1.47) описують суперпозицію двох ЕМХ, які
розповсюджуються у протилежних напрямках (рис. 1.22.б,в). Для вивчення
загальних властивостей досить розглянути одну хвилю, наприклад, яка
розповсюджується в додатному напрямку осі z (рис. 1.22.б). Тому, враховуючи
(1.46), запишемо
E x = E xm e j e − d з z e − jz
, (1.48)
H y = H ym e j 2 e −d з z e − jz
де   i   – початкові фази коливань.
Запишемо вираз (1.48) в дійсній формі. Для цього помножимо його на
j t
e і візьмемо реальне частину
E x = E xm e − d з z cos(t − z +   )
, (1.49)
H y = H ym e −d з z cos(t − z +  1 −  )
де  =   −   - різниця фаз початкових коливань електричного і магнітного
полів.
Отримані вирази дозволяють розрахувати електромагнітне поле
однорідної хвилі в заданому об’ємі.
Розглянемо третій пункт алгоритму.
1.11.2 Вивід аналітичних виразів для параметрів плоскої ЕМХ в
середовищі з втратами
1.11.2.1 Стала розповсюдження ЕМХ
За визначенням  =  з + j . Знайдемо розрахункові співвідношення для
коефіцієнтів загасання і фази. Возведемо в квадрат рівняння (1.46)
   
−  2~a  a = ( з + j ) , де ~a подамо у вигляді ~a =  a 1 +  =  a − j .
2
 j a  
Підставляючи цей вираз, отримаємо −   a  a + j  a =  з 2 −   + j 2 з  .
Звідси випливають два рівняння
−   a  a =  з −  
2
  a = 2 з 
Розв’язуючи їх сумісно, знайдемо
59
   
2 
 a a 
з =   1 +   − 1 , (1.50)
2 
   a  

   
2 
 a a  (1.51)
 =  1 +   + 1 .
2 
  a  

Таким чином, в загальному випадку параметри  з i  залежать від
частоти і параметрів середовища.
1.11.2.2 Характеристичний опір
Знайдемо відношення поперечних складових електричного і магнітного
полів із (1.44)
E x E xm e j1 ~
= j 2
= Z c = Z c e j ,

H y H ym e
де Zc - модуль характеристичного опору,  =   −   - аргумент.
Відповідно до (1.44) в загальному випадку характеристичний опір
дорівнює
~ a  ja ja
Zc = ~ = ~a = = (1.52)
a  a a j  a  a  з + j
~
Помножимо дріб (1.52) на комплексно спряжений знаменник

~ a  + ja з
Zc =
з2 +  2
Звідси знайдемо значення модуля і аргументу
a
Zc = , (1.53)
з2 +  2

 = arctg з . (1.54)

Підставляючи сюди  з i  із (1.50) і (1.51) відповідно, отримаємо
a
Zc = cos  , (1.53.а)
a
 1   
 = = arctg  (1.54.а)
2 2  a 
Отже, в загальному випадку характеристичний опір залежить від частоти
ЕМХ і параметрів середовища.
1.11.2.3 Фазова і групова швидкості. Швидкість переносу енергії
Відповідно до (1.38) фазова швидкість в загальному випадку дорівнює
r 
Vф = =
t 
Підставляючи сюди  із (1.51), отримаємо
60
V
Vф = (1.55)
2
  
0,5 1 +   + 0,5
  
Таким чином, в загальному випадку фазова швидкість ЕМХ є функція від
частоти. Явище залежності фазової швидкості ЕМХ від частоти називається
дисперсією. Середовища, в яких виявляється дисперсія, називаються
диспергируючими.
Фазова швидкість, як видно з (1.55), залежить також від
електромагнітних параметрів середовища.
Довжина хвилі визначається фазовою швидкістю, тому у довільному
середовищі
Vф 
c = = , (1.56)
f 2
  
0,5 1 +   + 0,5
  
V
де  = - довжина хвилі в ідеальному діелектрику.
f
Для визначення швидкості переносу енергії по співвідношенню (1.39)
знайдемо середні за період значення густини енергії і вектор Пойнтінга.
Середня густина енергії електричного поля плоскої ЕМХ дорівнює
1 T  a Ex 2  a E xm 2 T
we.ср =
T 
0 2
dt =
2T
e −2 з z  cos2 (t − r +  )dt . Звідси отримаємо
0
 E
2
we.ср = a xm e −2 з z (1.57)

4
 a H ym 2
Аналогічно для магнітного поля отримаємо wм.ср = e −2 з z Так як
4
Ex
Hy =
Zc
, то
 a H ym 2  a Exm 2
wм.ср = e −2 з z = e −2 з z (1.58)
4Z c
2
4 cos 
Отже, середня густина енергії ЕМП дорівнює
 E  cos  + 1  −2 з z
2
wcp = we.ср + wм.ср = a xm  e (1.59)

4  cos  
Вектори E і H в загальному випадку не співпадають по фазі, тому вектор
Пойнтінга буде комплексною величиною. Згідно (1.13) виразимо його через

   
  
2
~ E
комплексно спряжені вектори  = E , H = E , H  = z 0 xm e −2 з z e j .
  2Z c
Середнє значення дорівнює реальній частині цього виразу. Враховуючи
(1.53.а) і (1.54.а), отримаємо

2
~ E xm
 cp = Re  = e −2 з z cos (1.60)
 
2 a cos 
a
61
З другого боку для вільного простору при ∆φ = 0 для миттевих значень
можна записати
Т 2 2
1 E xm E xm
Т о
П ср = E H cos 2
(t −  z +  ) = = (1.60.а)
2Z c 120
xm ym 1
Підставимо (1.59) і (1.60) в (1.39)

 cp 2 cos() cos  2V cos() cos 
Ve = = = =
wcp a 1 + cos 
a cos  (1 + cos  )
a
2V
1
(1 + cos  ) V
= 2 =
(1 + cos  ) 1 + tg 2  1
(1 + cos  ) 1 + tg 2 
2
 
Вважаючи, що tg = і cos  = , остаточно отримаємо
 a  + tg 2 
V
Ve = .
2
  
0,5 1 +   + 0,5
  
Таким чином, Ve = Vф .
Використовуючи формулу (1.40), можна показати, що Vгр = Vе .
Рівність Ve = Vф = Vгр , таким чином, справедлива для Т-хвиль не тільки в
ідеальному діелектрику, але і в середовищах з втратами.
Розглянемо особливості розповсюдження плоских ЕМХ в різноманітних
середовищах.
1.11.3 Плоскі ЕМХ в ідеальному і реальному діелектриках
Для ідеального діелектрика  =  , тому із (1.50) і (1.51) отримаємо
 з = 0,  =   a  a , тобто стала розповсюдження є уявною величиною  = j .
a
Із (1.53) і (1.54) випливає, що Z c = ,  =  . Тоді рівняння (1.49) приймуть
a
E x = E xm cos(t − z +  1 )
вигляд
H y = H ym cos(t − z +  1 )
Отже, в ідеальному діелектрику нема загасання, тобто амплітуди Еx і Нy
плоскої ЕМХ не залежить від відстані (рис. 1.32). Електричне і магнітне поля
синфазні, тому характеристичний опір Ex
являється активним, є лише активний потік

енергії.
1 c z
Із (1.55) випливає, що Vф = =V = 0
 a a 
тобто в ідеальному діелектрику нема дисперсії. Hy
Порівнюючи (1.57) і (1.58) можна

побачити, що we.cp = wм.ср . Рис. 1.32
62
Реальні діелектрики, які використовуються в техніці НВЧ, мають дуже
малу провідність (    − См/м ). При цьому tg  1 , тому можна прийняти,
1
що     a  a , Vф  V = і не враховувати дисперсію. В таких
 a a
діелектриках можна також не враховувати реактивну складову ЕМП, так як
фазовий зсув  між векторами Еx і Нy зазвичай менше одного градуса.
Але в реальному діелектрику  з  0 , тобто при розповсюдженні ЕМХ
необхідно враховувати теплові втрати. При малих значеннях провідності
формулою (1.50) користуватися незручно. Спростимо її, використовуючи
2 2
   1  
розклад в біномінальний ряд. Тоді можна записати, що 1 +    1 +  
  a  2   a 
і із (1.50) отримаємо
2
  1   1 a
 з   a a     .
 2   a  2 a
1
Таким чином, можна вважати, що  з = Z c . Наприклад, для вільного
2
простору Z c = 120 і тому  з  60 .
1.11.4 Плоскі ЕМХ в напівпровідному середовищі
Особливості розповсюдження ЕМХ в напівпровідному середовищі
безпосередньо випливають із загальних співвідношень.
З рівнянь (1.49) видно, що амплітуди ЕМП зменшуються експонентою
− z
e з
за рахунок теплових втрат енергії (рис. 1.33).
Магнітне поле відстає по фазі від
електричного поля на кут  =  / 2 . Із (1.54.а)
Ex
випливає, що 0    45 0 .
Характеристичний опір в середовищі з
z
втратами (1.52) має комплексний характер.
Це означає, що крім активного потоку енергії,
Hy є реактивна енергія.
Рис. 1.33 З рівняння (1.53.а) видно, що модуль
характеристичного опору в середовищі з втратами менше, ніж в ідеальному
діелектрику с тими же параметрами  a ,  a . Фізично це пояснюється тим, що
при заданому значенні E, величина H в середовищі з втратами зростає за
рахунок струмів провідності. Тому густина енергії магнітного поля більше, ніж
електричного.
we.ср
Порівнюючи співвідношення (1.57) і (1.58), отримаємо = cos   1 і із
wм.ср
збільшенням  це відношення зменшується.
В середовищах з втратами ( > 0 ) має місце дисперсія. З формули (1.55)
також випливає, що фазова швидкість у напівпровідному середовищі завжди
63
менше фазової швидкості в ідеальному діелектрику з такими же параметрами
 a i  a . Чим більше , тим менше значення Vф і  c .
1.11.5 Плоскі ЕМХ в провідниках
Реальний провідник є частковим випадком напівпровідного середовища,
тому для аналізу ЕМХ скористаймося загальним співвідношеннями (1.50) –
(1.57).
До провідників відносяться всі метали і деякі інші речовини. Їх питома

електропровідність велика (   10 5 [См/м]), тому  1 .
 a
В цьому випадку фазовий зсув між E і H, як випливає з (1.54), близький
до 45, тому величина cos близька до нуля. Отже, характеристичний опір має
комплексний характер, а його модуль (1.53.а) дуже малий. Це свідчить про те,
що в провідниках напруженість електричного поля мала, порівняно з
напруженістю електричного поля діелектрику при однакових (порівняйте
густини енергії).

Із співвідношень (1.55) і (1.56) для провідників при  1 отримаємо
 a
 2 2 
Vф = = ; c = =2 . (1.61)
  a  f a
Звідси видно, що по-перше, в провідниках сильно проявляється
дисперсія, по-друге, значення фазової швидкості малі порівняно з
діелектриком. Наприклад, відношення фазових швидкостей у повітрі і в
провіднику рівне:
c / Vф  10 5  / f . (1.62)
Стала розповсюдження є комплексною величиною. Рівняння (1.50) і
(1.51) для провідника спрощуються і приймають вигляд
𝜔𝜇а 𝜎
𝛼з ≈ √ = √𝜋𝑓𝜇а 𝜎 [Нп/м],
2
𝜔𝜇а 𝜎
𝛽≈√ = √𝜋𝑓𝜇а 𝜎 [рад/м]. (1.63)
2
Оцінимо величину затухання в провіднику. Розглянемо важливий для
практики випадок. ЕМХ розповсюджується в
повітрі і падає (рис. 1.34) на плоску поверхню
мідного провідника (  = 5,7  10 7 [См/м]). На частоті
1 МГц коефіцієнт загасання в міді, відповідно до
(1.63), дорівнює
 з =   106 4  10−75,7  107  15  103 [ Нп / м].
Порівняємо амплітуди електричного поля на
поверхні (z = 0) і в провіднику на відстані (z = 1 мм) від Рис. 1.34
поверхні. Використовуючи (1.49), знайдемо відношення амплітуд
 xm −3
= e з Z = e1510 10 = e15  3,3  106
3
− з Z
E xm e
64
Отже, при розповсюдженні ЕМХ в міді на відстані 1 мм амплітуда поля
зменшилася в 3,3 106 разів. Таким чином, ЕМП НВЧ практично не проникає в
глибину провідника (рис. 1.35). Тому середовище з більшою провідністю не
можна використовувати для передачі ЕМЕ.
Отже, ЕМП знаходиться тільки в поверхневому шарі провідника (рис.
1.35). Значить, відповідно до закону Ома δ = σE,
струм НВЧ також зосереджений на поверхні
провідника. Це явище називається поверхневим
ефектом або скін-ефектом.
Ступінь прояву поверхневого ефекту
визначається глибиною проникнення ЕМП в дане
середовище. Глибиною проникнення називають
Рис. 1.35 відстань  e , при проходженні якої амплітуда ЕМП
зменшується в e разів.
За визначенням
 xm
− з e
= e з e = e. Отже,  n e = 1 , а  e = 1 /  n .
E xm e
Підставляючи сюди (1.63), отримаємо
 e = 1 /  з = 1 / f a . (1.64)
Таким чином, чим більша частота і питома провідність  середовища,
тим менше δе, тобто тим більше проявляється поверхневий ефект.
Поверхневий ефект призводить до збільшення теплових втрат за рахунок
значного збільшення опору провідників струмові НВЧ. Це викликано
зменшенням площі поперечного розрізу провідника, через яку протікає струм.
Наприклад, порівняємо опори круглого дроту радіусом a на постійному струмі
і на НВЧ струмі.

Величина опору визначається формулою R= , де S п - площа
S п
поперечного розрізу дроту,  - довжина дроту,  - провідність металу.
При постійному струмі S п− = а 2 (рис. 1.36.а), так як струм тече по всьому
розрізу дроту. На НВЧ струм тече тільки в
поверхневому шарі глибиною δе (рис. 1.36.б),
тому площа поперечного розрізу дорівнює
S п~ = 2а e . Отже, відношення опорів рівне
а) б)
Рис. 1.36 R~ a a
= = з .
R −
2 e 2
Величина αз для металу велика, тому опір дроту на НВЧ значно більше,
ніж постійному струмові.
З метою зменшення втрат завжди намагаються зменшувати поверхневий
опір провідників. Цього можна досягнути збільшенням струмонесучої
поверхні, наприклад, за рахунок використання багатожильних дротів (антенні
канатики) або за рахунок збільшення діаметру дроту.
65
В другому випадку, для того, щоб зменшити масу виробу і витрати
металу, товсті провідники часто роблять пустотілими. Зменшення втрат можна
також досягнути покращанням обробки струмонесучої поверхні. Для
запобігання корозії дроти покривають спеціальними лаками, а іноді сріблом
або золотом.
Поверхневий ефект має і позитивні сторони. Глибина проникнення на
НВЧ дуже мала, тому як струмонесучі поверхні можна використовувати
металізовані діелектрики. Завдяки поверхневому ефекту можна створювати
екрановані лінії передачі ЕМЕ, дзеркальні антени, електромагнітні екрани і т.д.
Ці особливості широко використовують на НВЧ.
Поверхневий ефект використовують і в інших галузях науки і техніки,
наприклад, в машинобудуванні, медицині та інш.
1. Сформулюйте алгоритм розгляду особливостів плоских ЕМХ в
однорідних ізотропних середовищах.
2. Яке визначення плоскої однорідної ЕМХ?
3. Від чого зависять основні параметри ЕМХ в середовищах з
витратами?
4. Що таке дисперсія?
5. Сформулюйте особливості розрахунку основних параметрів
ЕМХ в ідеальному і реальному діелектриках.
ЕМХ в напівпровідному середовищі.
ЕМХ в провідниках.
8. Зобразите структуру ЕМП в ідеальному діелектрику та в
середовище з витратами.
9. Поясните суть поверхневого ефекту.
10. Сформулюйте недоліки поверхневого ефекту.
1.12 Поляризація плоских ЕМХ
Поляризація – це орієнтаційна характеристика ЕМХ, яка визначає закон
зміни напрямку і величини вектора E або H в даній точці простору за період
коливань.
Звичайно поляризацію визначають за вектором E.
Розв’язуючи рівняння (1.45), ми вибрали систему координат таким
чином, щоб вектори E і H мали по одній складовій. В загальному випадку
плоску ЕМХ можливо подати у вигляді суперпозиції двох хвиль із взаємно
перпендикулярними векторами, наприклад,
E (t ) = E x + E y = x 0 E xm cos(t − z + x ) + y 0 E ym cos(t − z + y ) , (1.65)
де  x і  y -
початкові фази
складових Е x та Е y .
Якщо ЕМХ
утворюється
елементарним
електричним
а) б) 66
Рис. 1.37
вібратором (рис.1.37.а), то таке представлення є умовним. Коли джерелом
являються два взаємно перпендикулярних вібратори (рис. 1.37.б), вектор E
дійсно має дві складові. Аналогічно можна розглядати ЕМХ, які створюються
іншими антенами.
Характер зміни результуючого вектора залежить від співвідношення
амплітуд Exm і Eym і від різниці початкових фаз  =  y − x складових
коливань.
~
Відношення Е ym / E xm = K = k 0 k e j називається коефіцієнтом поляризації.
Положення вектора E у фіксованій точці простору може характеризувати
кут  (рис. 1.37), який визначається із співвідношення
Ey E ym (cost − z + y ) cos(t − z + x +  )
tg = = =k . (1.66)
Ex E xm (cost − z + x ) cos(t − z + x )
Звідси видно, що кут  залежить від величини k і  , тому в залежності
від їх значень поляризація може бути лінійною, коловою і еліптичною.
1.12.1 Лінійна поляризація
Лінійно поляризованою хвилею називається така ЕМХ, у якої положення
вектора в просторі залишається постійним (θ = const), а його величина
змінюється від - Em до + Em (рис. 1.38).
а) б) в)
Рис. 1.38
При цьому кінець вектора в поперечній площині описує пряму лінію
(рис. 1.38.а).
Із формули (1.66) випливає, що лінійна поляризація можлива, якщо
∆=0 (рис. 1.38.а,б), і ∆ =  (рис. 1.38.в) при довільному значенні
коефіцієнта поляризації. Тоді tg =  k ,   = arctg ( k ).
Вектор E лежить завжди одній площині, яка проходить через вісь z. Ця
площина має назву площини поляризації. Положення площини в просторі
визначається величиною k. Величина вектора E, відповідно до (1.65) дорівнює
E (t ) = E x2 + E y2 = E xm
2
+ E ym
2
cos(t − z +  x ).
ЕМХ з лінійною поляризацією застосовуються в тих випадках, коли
взаємне розміщення передаючої і приймаючої антен не змінюються в процесі
роботи: радіозв’язок між наземними об’єктами, телебачення, радіолокація.
Лінійно поляризовану ЕМХ можна отримати вібраторною антеною з
одним або двома перпендикулярними вібраторами (рис. 1.37), рупорною
антеною і іншими спеціальними антенами.
67
1.12.2 Колова поляризація ЕМХ
Поляризованою по колу називається така ЕМХ, у якої вектор E
рівномірно обертається в просторі, не змінюючи своєї величини. При цьому
кінець вектора в поперечній площині описує коло за час одного періоду (рис.
1.39).
Рис. 1.39 Рис. 1.40 Рис. 1.41

ЕМХ з коловою поляризацією можна отримати в результаті суперпозиції
двох взаємно перпендикулярних хвиль з лінійною поляризацією. За рахунок
додавання в просторі двох лінійно поляризованих ЕМХ й отримується таке
сполучення. Тоді величина вектора залишається постійною, а сам він
обетається по колу. Це прямує із (1.65) при k = 1 і ∆= /2. Тоді
E = E x + E y = E xm cos 2 (t − z +  x ) + cos 2 (t − z +  x  ) .
2 2 2
Звідси E = Exm = Eym, тобто величина вектора не змінюється.

Із (1.66) знайдемо tg = tg (t − z + x ),   = (t − z + x ).
Таким чином, кут  змінюється за законом t, тобто вектор E рівномірно
обертається з кутовою швидкістю . В залежності від напрямку обертання
вектора розрізняють ЕМХ з правою або лівою коловою поляризацією. Нехай
складова Ey відстає по фазі від Ex, тобто  =  y −  x = − / 2, а  = t − z +  x .
Тоді у фіксованій точці простору (z = const) вектор E обертається за
годинниковою стрілкою (рис. 1.40), якщо дивитися вздовж напрямку
розповсюдження (від E x до E y ). Таку колову поляризацію називають правою. В
фіксований момент часу вздовж осі кінці векторів при цьому розміщені по
лівогвинтовій спіралі (рис. 1.42.а). Повний оберт відповідає довжині хвилі.
а) б)
Рис. 1.42
Якщо ∆ = /2 і  = −t + z −  x ` вектор буде обертатися прото
годинникової стрілки (від E y до E x ), тобто отримаємо ЕМХ з лівою коловою
поляризацією (рис. 1.41), причому кінці векторів при цьому розміщені в
простори по правогвинтовій спіралі (рис. 1.42.б).
68
Таким чином, з даного аналізу можна зробити висновок, що вектор E
завжди обертається в сторону складової, яка відстає по фазі.
ЕМХ з коловою поляризацією застосовуються у тих випадках, коли
взаємне розміщення передаючої і приймаючої антен може змінюватися в
процесі роботи: наприклад: зв’язок з літаками, з космічними об’єктами.
Хвилі з коловою поляризацією можна отримати за допомогою антени у
вигляді двох взаємно перпендикулярних вібраторів (рис. 1.37.б), якщо живити
вібратори струмами однакової амплітуди, зсунутими по фазі на 90.
Застосовуються також спеціальні антени: спіральні, рупорні з поляризаторами
та інш.
1.12.3 Еліптична поляризація ЕМХ
Еліптично поляризованою називається така ЕМХ, в якої вектор E
обертається в просторі, величина його
змінюється в деяких межах. При цьому кінець
вектора в поперечному розрізі описує еліпс
(рис. 1.43).
Так же, як і у випадку колової
поляризації, розрізняють праву і ліву
еліптичну поляризацію.
Відмітимо також, що не ставиться Рис. 1.43
задача досягнення ЕМХ з еліптичною поляризацією. Такі ЕМХ виходять в
результаті відхилення форми і розмірів антени від розрахункових,
порушенняамплітудних співвідношень в ланцюгах живлення тощо, а також в
результаті перетворення ЕМХ в процесі розповсюдження. Однак можна
сформулювати наступні умови створення еліптичної поляризації:
E ym = E xm ,    / 2 E ym  E xm ,  =  / 2 E ym  E xm ,    / 2
Лінійну і кругову поляризацію звичайно розглядають як окремі випадки

еліптичної, що дозволяє ввести систему єдиних параметрів, які однозначно
визначають поляризацію будь-якого ЕМП. До таких параметрів належать:
1) коефіцієнт еліптичності m , який дорівнює відношенню малої ( a ) та
великої ( b ) піввісей еліпса (рис. 1.44)
m = a / b =  min /  max (1.67)
Коефіцієнт еліптичності m  1 , при цьому величині m приписується
знак “+” при правостороній поляризації і знак “-” у випадку лівостороньої;
2) кут оріїнтації великої піввісі еліпсу  , який знаходиться між великою
піввіссю еліпса і одною із осей системи координат (див. також (1.66)).
Поляризаційний коефіцієнт звя’заний із коефіцієнтом еліптичності m
та кутом орієнтації великої піввісі еліпсу  співвідношенями
sin 2  + m 2 cos 2 
k = ; (1.68)
cos 2  + m 2 sin 2 
2m
 = arctg . (1.69)
sin  (1 − m 2 )
2
69
Розуміння поляризаційної структури ЕМХ має важливе значення при
організації роботи радіолінії. В числі інших факторів рівень прийнятого
сигналу залежить від ступеня узгодження приймальної антени з полем хвилі,
що надходить, по поляризації.
Для кількісної оцінки ступеня узгодження використовують поняття
коефіцієнта узгодження приймальної антени з полем хвилі, що надходить, по
поляризації   , який визначається відношенням потужності прийнятого
антеною сигналу c до потужності сигналу mc , який прийняла б антена при
умові її ідеального узгодження з хвилею, що надходить, по поляризацією
  = c / mc . (1.70)
Графічне зображення виразу (1.70) від Ө має назву поляризаційна
діаграма.
Наприклад, при k =∞ і ∆ψ=00 вона має вид, зображений на рис. 1.44.
Також при аналізі поляризації ЕМХ використовують
поняття поляризаційна характеристика (ПХ), під якою
розуміють лінію, яка описується кінцем вектора на
площині, перпендикулярній напрямку розповсюдження хвилі з Рис. 1.44
плином часу. Отже, для лінійно поляризованого ЕМП ПХ
собою пряму лінію, а для поля з обертаючою поляризацією – еліпс або коло.
1.12.4 Деякі зауваження
1. Різні види поляризації взаємно пов’язані. Ми вже відмічали, що хвилі з
коловою і еліптичною поляризацією можна представити двома хвилями з
лінійною поляризацією. З другого боку, лінійно поляризовану ЕМХ можна
розглядати як суперпозицію двох хвиль з коловою
поляризацією лівого і правого обертання. Амплітуди цих хвиль
повинні дорівнювати половині амплітуди лінійно
поляризованої хвилі (рис. 1.45).
2. У випадку неоднорідної плоскої ЕМХ поляризація
може бути різною в різних точках фазового фронту, більше
того, поляризація по вектору H може відрізнятися від
поляризації по вектору E. Це пояснюється зміною
співвідношення між складовими E y і. E x Рис. 1.45
3. Поняття поляризації справедливе не тільки для плоских
хвиль, але і для сферичних і циліндричних ЕМХ.
4. Монохроматичні ЕМХ завжди поляризовані. Практично, як правило,
мають справу с немонохроматичними процесами. При цьому ЕМХ можуть
бути неполяризованими або частково поляризованими. У випадку
неполяризованої хвилі вектори H і E в точках фазового фронту змінюють своє
положення за випадковим законом.
1. Що називається поляризацією ЕМХ, площиною поляризації?
2. Якіми параметрами характеризуються ЕМХ будь-якої поляризації?
3. Яка хвиля називається лінійно , коло (лівої, правої), еліптично (лівої,
70
правої) поляризованої?
4. Виконання яких умов необхідно для збудження хвилі обертаючої
поляризації?
5. Як визначити напрям обертання вектора  поля обертаючої поляризації?
6. Чи можливо на антену еліптичної чи колової поляризації приймати
лінійно поляризовані хвилі?
7. Називиті відомі Вам антени, за допомогою яких можуть бути збуджені
хвилі обертаючої поляризації.
8. В яких випадках доцільно здійснювати радіозв’язок лінійно-
поляризованою хвилею, хвилею обертаючої поляризації?
9. Що таке ПХ і поляризаційна діаграма антени? Який вид
вони мають для різних видів поляризації?
10. Як зв’язані між собою різні види поляризації?
1.13 Плоскі ЕМХ в неоднорідних середовищах
Важливе практичне значення мають задачі: в яких розглядається
розповсюдження ЕМХ в неоднорідних середовищах. Наприклад, ЕМХ, які
випромінюватися антенами різних радіозасобів, зустрічають на своєму шляху
інші середовища: воду, землю, хмари, іоносферу, літальні апарати тощо.
1.13.1 Відбиття і переломлення плоских ЕМХ
Границя розподілу двох середовищ істотно впливає на структуру ЕМП і
характер розповсюдження хвилі. Попадаючи на границю розподілу двох
середовищ, ЕМХ в загальному випадку частково відбивається від неї і
частково проходить в друге середовище.
Напрямок розповсюдження відбитої і переломленої хвиль визначаються
законами відбиття і заломлення, а їх амплітуди і початкові фази –
коефіцієнтами відбиття і заломлення (коефіціентами Френеля).
Нехай однорідна плоска хвиля падає на плоску границю розподілу двох
однорідних ізотропних діелектриків (рис. 1.46). Кут φ між променем падаючої
хвилі і нормаллю до границі розподілу в
точці падіння, називається кутом падіння, а
площина, що проходить через них і нормаль
к границі розділу, називається площиною
падіння хвилі.
Закони відбивання і заломлення
можна отримати із граничних умов для
 2  1 дотичних складових поля. Зміст цих законів
(закони Снелліуса) полягає в наступному:
1. Промені падаючої, відбитої і
заломленої хвиль лежать в одній площині –
Рис. 1.46 площині падіння.
2. Кути падіння, відбиття і заломлення зв’язані між собою законом
синусів
1 sin  = 1 sin  від =  2 sin  . (1.71)
71
3. Із закону синусів випливає, що, по-перше, кут відбиття дорівнює
куту падіння,  від =  ; по-друге, відношення sin  / sin  є сталою
величиною, яка залежить тільки від параметрів середовищ. Дійсно,
sin    Vф1  a2 a2 1 (1.72 )
= = = = ,
sin   Vф 2  a1 a1 n12
де n12 - відносний коефіцієнт заломлення з першого середовища в друге.
Якщо оптична густина другого середовища більша, ніж першого, то n12 <
1, тобто    , (рис. 1.46). Якщо n12 > 1, то,    , тобто напрямок
розповсюдження заломленої хвилі наближається до границі розподілу (рис.
1.47).
Коефіцієнти Френеля в загальному
випадку є комплексними величинами, які
залежать від параметрів середовищ, кута
падіння і виду поляризації ЕМХ.
~
Коефіцієнтом відбиття  (R в
англомовних джерелах від англ. reflection –  2  1
“відбиття”) називається відношення
комплексних амплітуд полів відбитої і падаючої хвиль Рис. 1.47
на границі розподілу
j
~ E від Евід.m e відб
= = j пад
= Ге j ( від − пад ) (1.73)

Епад Eпад.m e
~
Коефіцієнтом заломлення Т (від англ. transition – “проходження”)
називається відношення комплексних амплітуд полів заломленої і падаючої
хвиль на границі розподілу
~ E Е e j зал
Т = зал = зал.m j пад = Те j ( зал − пад ) (1.74)
Е пад Eпад.m e
Ці коефіцієнти можна виразити також через амплітуди магнітного поля.
Якщо обидва середовища – ідеальні діелектрики, то коефіціенти Френеля
є дійсними величинами. При цьому різниця фаз  від − пад рівна нулю або .
Модулі коефіціентів залежать від кута падіння, параметрів середовища і виду
поляризації.
При похилому падінні хвиль на поверхню розділу середовищ прийнято
розглядувати два випадки:
1) похиле падіння хвилі з нормальною поляризацією;
2) похиле падіння хвилі з паралельною поляризацією.
Хвилею з нормальною поляризацією називається така хвиля, вектор 
якої перпендикулярний площині падіння (рис. 1.48.а). Якщо ж вектор 
падаючої хвилі орієнтований в площині падіння, то таку хвилю називають
хвилею з паралельною поляризацією (рис. 1.48.б).
Знайдемо вирази для коефіцієнтів Френеля при нормальної поляризації
(рис. 1.48.а) з використанням граничних умов для дотичних складових ЕМП на
границі середовищ.
72
а) б)
Рис. 1.48
Це вирази (10) і (12) в додаткових рівнянь Максвелла, тобто E = E ; 1 2
H  = H  . Тоді на границі розподілу (z=0), маємо

1 2
(1.75)
До магнітних дотичних складових ,спроектувавши на вісь x, також маємо

~ ~ ~
(− Н пад + Н від ) cos  = − Н зал cos , або Е пад / Z C1 − E від / Z C1 = E зал / Z C 2 cos / cos  ,
~ ~
де Z C1 , Z C 2 - характеристичний опір середовищ.
Останній вираз можна записати як
~
   Z C1 cos
Епад − Евід = Е зал ~ . (1.76)
Z C 2 cos
На підставі (1.73) та (1.74) після перетворень (1.75) і (1.76) отримаємо
~ ~
1 + Г Н = Т Н
 ~
 ~ ~ Z C1 cos (1.77)
1 − Г Н = Т Н ~ .
 Z C 2 cos
Після розв’язку системи (1.77) для вектора E, перпендикулярного до
площини падіння, отримаємо коефіцієнти Френеля (заломлення та відбиття
відповідно)
~
~ 2Z C 2 cos 
TН = ~ ~ , (1.78)
Z C 2 cos  + Z C1 cos
~ ~
~ Z C 2 cos − Z C1 cos
ГН = ~ ~ . (1.79)
Z C 2 cos + Z C1 cos
Використовуючи співвідношення (1.72), вираз (1.79) можна представити
як функції параметрів середовищ і кутів (1.79.а), або тільки одного кута,
наприклад, кута падіння (1.79.б)
2
cos  − cos
1 (1.79.а)
ГН =
2
cos  + cos
1
73
2
cos − − sin 2 
1
ГН = . (1.79.б)
2
cos + − sin 2 
1
Розглянемо деякі часткові випадки:
~ ~
1) при  2   1 (рис. 1.46),    ;  cos  cos   Z C1  Z C 2 , тоді з (1.78) і
(1.79)
~ ~
Г Н  0 , а TН  0 .
E пад E від
Відкіля слідує, що вектори Е падаючих і відбитих хвиль
протифазні, а падаючих і заломлених синфазні.
~ ~
2) при  2   1 (рис. 1.47),    ;  cos  cos   Z C1  Z C 2 , тоді з (1.78) і
(1.79)
~ ~
0  Г Н = Г Н  1, а 1  Т Н = Т Н  2 .
Аналогічно знайдемо вирази для коефіцієнтів Френеля при паралельною
поляризації (рис. 1.48.б). Вважаємо, що обидва середовища – діелектрики, та
на границі розподілу струму немає. Користуючись також граничними умовами
E = E і H  = H  можна показати, що коефіцієнти Френеля для даної
1 2 1 2
поляризації зв’язані наступними співвідношеннями

~
 ~ ~ Z C1
 1 + Г П = Т П ~ ,
 ZC2
 (1.80)
1 − Г~ = Т~ cos .
 П П
cos
Після розв’язання системи рівнянь (1.80) для вектора, паралельного до
площини падіння, отримаємо коефіцієнти Френеля (проходження та відбиття
відповідно)
~
~ 2Z C 2 cos
TП = ~ ~ , (1.81)
Z C 2 cos + Z C1 cos
~ ~
~ Z cos − Z C1 cos
Г П = − ~C 2 ~ . (1.82)
Z C 2 cos + Z C1 cos
Аналогічно з нормальною поляризацію вирази для коефіцієнта відбиття
скрізь параметри середовищ і кути можна представити, як
1
2
cos − cos   
cos − 1 −  1  sin 2 
2 2 2 
ГП = , ГП = . (1.82.а)
   
2
cos + 1 cos cos + 1 −  1  sin 2 
2 2 2 
При нормальному падінні однорідної хвилі на границю розподілу кут
падіння  = 0 і тоді згідно з (1.72) кут заломлення  = 0 . Підставляємо це
значення в (1.78, 1.79) і (1.81, 1.82), знайдемо
~ ~ ~
~ ~ Z C 2 − Z C1 ~ ~ 2Z C 2
ГН = ГП = ~ ~ , Т Н = TП = ~ ~ (1.83)
Z C 2 + Z C1 Z C 2 + Z C1
74
Таким чином, при нормальному падінні хвилі на границю розподілу
положення площині падіння стає невизначеним і зникає різниця між
нормально і паралельно поляризованими хвилями. Це обстава відображена в
співвідношеннях (1.83).
Зазначимо, два часткових випадки: повне заломлення і повне відбиття
ЕМХ.
1.13.2 Явище повного внутрішнього відбиття
Визначимо кут падіння ЕМХ на границю розподілу двох діелектриків,
при якому заломлена хвиля відсутня. Будемо вважати (рис. 1.47), що  2   1 і
тоді, згідно другого закону Снелліуса, sin  / sin  =  2 /  1 має місце нерівність
φ<ψ.
Оскільки кути φ та ψ (рис. 1.47) однозначно зв’язані другим законом
Снелліуса, то із збільшенням кута падіння збільшуватиметься кут заломлення.
При деякому куті  =  кр кут заломлення ψ досягне 90 градусів (рис. 1.49). В
цих умовах ЕМХ буде
поширюватись лише у
приграничному шарі без
проникнення в інше
середовище. Тобто якщо    кр
можна вважати, що заломлення
хвилі відсутнє, а є повне
внутрішнє відбиття.
Результуюча хвиля в першому Рис. 1.49
середовищі є неоднорідною плоскою хвилею типу Н або Е.
Перетворення типу хвилі і виду поляризації відбувається також і при
частковому відбитті.
Таким чином для sinψ = 1 отримаємо sin  кр =  2 /  1 . Критичний кут при
якім заломлення немає буде
 кр = arcsin  2 /  1 . (1.84)
З виразу sin  кр =  2 /  1 випливає, що явище повного внутрішнього
відбиття можливе лише у випадку  2   1 . Випадок  2   1 неможливий, бо за
визначенням функції sin   1 . Наприклад, для п1 =1,5183 (скло марки К 8) і п2
=1 (повітря) граничний кут повного внутрішнього відбивання φгр ≈ 41о12'.
В наш час явище повного внутрішнього відбивання широко
використовується в різноманітних оптичних пристроях та компонентах.
Зокрема, на цьому явищі працюють призми повного внутрішнього
відбивання, які дозволяють повертати промені на 900 або 1800. Такі призми
застосовуються в оптичних приладах (наприклад, в біноклях, перископах).
Показник заломлення скла зазвичай більший 1.5, тому граничний кут повного
внутрішнього відбивання для межі скло—повітря рівний 420. Тому при
падінні світла на межу скло—повітря при кутах більших за 42° завжди
матиме місце повне внутрішнє відбивання. Повне внутрішнє відбивання
75
використовують також у волоконній оптиці. Це явище зумовило революцію в
передаванні інформації.
1.13.3 Явище повного заломлення ЕМХ. Кут Брюстера
З’ясуємо, за яких умов хвиля, що падає на границю двох середовищ (
 2   1 ,  a1 =  a 2 =  0 ), повністю проходить в інше середовище без відбиття від
границі, тобто Г=0, а Т=1. Кут падіння хвилі, при якому відсутнє відбиття від
границі розподілу, має назву кут Брюстера. Можна показати, що він має
місце тільки при лінійно поляризованої хвилі, вектор E якої лежить в площині
падіння (паралельна поляризація).
Фізика повного заломлення полягати в наступному. Під впливом поля
заломленої хвилі друге середовище поляризується: дипольні моменти
молекул другого середовища орієнтуються паралельно E зал (рис. 1.50).
Упорядковано орієнтовані молекулярні диполі
другого середовища випромінюють ЕМХ,
суперпозиція яких і утворює в першім
середовищі плоску відбиту хвилю.
Молекулярний диполь (його можна вважати
елементарним електричним вібратором не
випромінює уздовж своєї осі. (рис. 3.14)). Отже,
відбита хвиля не зможе виникнути, якщо осі
упорядковано орієнтованих молекулярних
диполів будуть паралельні напрямку П від .
Рис. 1.50
Зазначена орієнтація молекулярних диполів має
місце при виконанні умови  +  = 90 0 .
Получимо вираз, при якому Г = 0, Т = 1. Це можливо виконати,
~ ~
прирівняв чисельник у виразі (1.82) нулю, тобто Z C 2 cos − Z C1 cos  БР = 0 .
~
Враховуючи, що Z C =  a / ~a можна з останнього виразу записати
сos =  2 /  1 cos  БР . (1.85)
Наведемо перетворення для знаходження кута Брюстера. Підносимо у
квадрат останній вираз сos 2 =  2 /  1 cos 2  БР і запишемо
1 − sin 2  =  2 /  1 cos 2  БР . (1.86)
На основі другого закону Снелліуса отримаємо sin =  1 /  2 sin  БР , або
sin 2  =  1 /  2 sin 2  БР .
Скориставшись перетворенням 1 − sin 2  = 1 −  1 /  2 sin 2  БР з (1.86)
отримаємо
1 −  1 /  2 sin 2  БР =  2 /  1 (1 − sin 2  БР ) =  2 /  1 −  2 /  1 sin 2  БР , або
 12 −  22
1 −  1 /  2 = ( 2 /  1 −  1 /  2 ) sin  БР . Далі  1 −  2 = (
2
) sin 2  БР , звідки
2
2 1
sin 2  БР = = . Після перетворень маємо
1 +  2 1 + 1 /  2
76
1 1 1 − sin 2  БР cos2  БР
= −1 = = = ctg 2 БР .
 2 sin  БР
2
sin  БР
2
sin  БР
2
Звідки кут Брюстера

 БР = arctg  2 /  1 . (1.87)
У випадку нормальної поляризації молекулярні диполі орієнтуються
перпендикулярно площини падіння й, отже, перпендикулярно напрямку
поширення П від . Перпендикулярно своєї осі молекулярний диполь випромінює
однаково у всіх напрямках (рис. 3.14). Тому в цьому випадку  2   1 , 1 =  2 = 1
кута Брюстера не існує: від границі розділу двох немагнітних діелектриків
нормально поляризована хвиля відбивається при будь-якому куті падіння.
Приклади залежності модулів коефіцієнтів відбивання і заломлення від
кута падіння для різних співвідношень між оптичними густинами першого та
другого середовищ і обох поляризаций мають вигляд, зображений на рис. 1.51
(  1 = 1,  2 = 2,6 (органічно скло)) і рис. 1.52 (  1 = 4,  2 = 1 ).
Рис. 1.51
Рис. 1.52
Поняття повного заломлення має важливе значення для радіозв'язку:
більшість штирьових антен, які випромінює саме паралельно поляризовані
хвилі. Таким чином, якщо хвиля падає на поверхню розділу (землю, воду або
іоносферу) під кутом Брюстера, відбитої хвилі не буде, відповідно канал
зв'язку буде відсутній.
77
Як показано вище плоскі хвилі кругової й еліптичної поляризації можна
представити у вигляді суперпозиції двох лінійно поляризованих плоскі хвиль,
одна з яких поляризована нормально, а інша – паралельно площини падіння. Ці
хвилі будуть відбиватися при будь-яких кутах падіння 0    90 0 . Однак при
цьому співвідношення між амплітудами нормальної й паралельної складових у
відбитої й заломленої хвилях буде іншим, чому в падаючій хвилі. Це
приводить до зміни поляризації відбитої й заломленої хвиль у порівнянні з
падаючої. Зокрема, якщо плоска хвиля із круговою поляризацією падає під
кутом Брюстера для однієї із двох утворюючих її лінійно поляризованих хвиль,
то відбита хвиля виявляється лінійно поляризованої, а заломлена - еліптично
поляризованої.
1.13.4 Наближені граничні умови. Поверхневий опір провідників.
Важливим для практики є випадок падіння ЕМХ на границю розподілу
діелектрик-метал, наприклад, в хвилеводах, в дзеркальних антенах та інш. Цей
випадок характерний тим, що частина ЕМЕ, яка проникає в метал, втрачається,
перетворюючись в тепло. Величину теплових втрат звичайно розраховують
наближеними методами, так як точний розв’язок задач для реальних пристроїв
дуже складний. Найбільш часто для цих цілей використовують наближені
граничні умови. Отримаємо їх.
Знайдемо розміщення векторів Н 2 i E 2 на границі в другому середовищі
(в металі). Для цього визначимо кут заломлення променя ЕМХ із повітря в
метал (рис. 1.53). Із рівнянь (1.62) і (1.72)
Vф f
отримаємо sin = sin   10 −5 sin 
с м
Провідність металу велика (  м  10 3 ),
тому величина sin  дуже мала.
Висновок. При будь-якому куті 
падіння ЕМХ   0 , тобто заломлена хвиля
розповсюджується в металі за напрямком
нормалі до границі розподілу. Отже, вектори Рис. 1.53
Н 2 i E 2 являються дотичними до границі розподілу.
Тому характеристичний опір ЕМХ на границі розподілу в другому
~ E E
середовищі рівний Z C 2 =  2 =    .Звідси у векторній формі отримаємо
H 2  
~
 
E   = Z C 2 n 0 , H   , (1.88)
де n - нормаль до границі, спрямована в перше середовище.
0
Згідно з граничними умовами, в загальному випадку дотичні складові

векторів повинні бути неперервними на границі середовищ: E = E і H = H 
1 2 1 2
Тому з (1.88) для крапок на границі розподілу в першому середовищі

отримаємо
~

E  1 = Z C 2 n 0 , H  1 .  (1.89)
78
Це співвідношення називається наближеною граничною умовою
Леонтовича-Щукіна. З нього випливає, що на поверхні реального провідника
E 1 відмінна від нуля. Відзначимо, що гранична умова Леонтовича-Щукіна в
граничному випадку  м →  збігається зі звичайною умовою E 1 = 0 , яка
повинна виконувалися на поверхні ідеального провідника.
Тому що Z C у випадку  м →  мало, те й E 1 на поверхні такого
середовища буде мала. Однак вона визначає нормальну до поверхні провідника
компоненту вектору Пойнтинга (рис. 1.18), тобто потік енергії, що йде в метал.
В інженерних розрахунках E на поверхні реального провідника звичайно не
враховують, крім тих випадків, коли потрібно визначити втрати в провіднику,
тобто вважають, що структура поля над реальним провідником така ж, як і над
ідеальним провідником тієї ж конфігурації.
Гранична умова (1.89) є наближеним. Це випливає безпосередньо з його
виводу, при якім передбачалося, що утворюються в другім середовищі хвилі
поширюються строго по нормалі до поверхні роздягнула. У дійсності (рис.
1.53) напрямок поширення утворює деякий кут (у випадку металів дуже малий)
з нормаллю до поверхні розподилу. Крим того, співвідношення (1.89) дозволяє
визначити поверхневий опір провідника на НВЧ.
Якщо враховувати поверхневий ефект, то граничну умову для H  треба
представити у вигляді H   − H   =  пов . В метал проникає дуже мала частина
енергії, тому можна наближено вважати, що H  2 = 0 . Тоді H  1 =  пов або в

векторній формі пов = n 0 , H  1 
Поверхневий струм в металі зумовлений дотичною складовою
електричного полю, тому за законом Ома отримаємо

E  1 = Z~S пов = Z~S n 0 , H  1  (1.90)
Із порівняння (1.89) і (1.90) видно, що поверхневий опір провідника на
~ ~
НВЧ рівний характеристичному опору ЕМХ в провіднику ( Z S = Z C 2 ).
Так як в провіднику  з i  чисельно рівні між собою, то із (1.54)
отримаємо  = 45 0 =  / 4 . Тоді базуючись на (1.53), (1.54) і (1.63) отримаємо
a a a f a 2
Zs = e j = e j = e j = 2e j = e j ,
з + 
2    a   e
a + a
 
2    1
або в тригонометричній формі Z s =  cos + j sin  = (1 + j ) .
 e      e
Оскільки Z S = RS + jX S , то з останнього виразу слідує, що дійсна і уявна
частини поверхневого опору рівні між собою.
Для визначення теплових втрат ЕМЕ в металі необхідно знати активний
опір
1 з
Rs = Re Z c = = (1.91)
 e м
79
Знаючи поверхневий опір, при відомому поверхневому струмі, можно
розрахувати втрати за законом Джоуля-Ленца.
1.13.5 Відбиття плоских ЕМХ від границі розподілу ідеальний
діелектрик – ідеальний провідник
Для локалізації ЕМП і напрямку його поширення до споживача можна
використовувати металеві площини. Розглянемо фізичні процеси й структури
полів, що виникають на й над ідеальною металевою площиною при падінні на
неї плоскої хвилі. Аналіз цього випадку полегшить розуміння процесів, що
відбуваються в реальних лініях передачі й напрямних структурах.
Нехай на ідеально провідну поверхню падає однорідна плоска поперечна
хвиля (хвиля типу Т). Оскільки глибина проникнення в ідеальному провіднику
дорівнює нулю хвиля, що падає, повністю відбивається, а це призводить до
утворення двох плоских 
хвиль:
 
такої, що падає та відбитої (рис. 1.54).
Результатний вектор П рез = П пад + П від орієнтований паралельно осі z. Тобто,
якщо кут падіння φ=0, то През ⇒ 0; а якщо φ=900- През ⇒ max.
Умови перенесення енергії вздовж осі
x і z різні (складові вздовж осі z Пz пад та Пz
від - скеровані однаково, а складові вздовж
осі x Пx пад та Пx від - протилежно). В
середньому за період вздовж осі z
перенесення енергії є, а вздовж осі x -
відсутнє.
Режим, за якого є перенесення енергії
- хвильовий режим (рухома або бегуча Рис. 1.54
хвиля), а режим, за якого немає перенесення
енергії - коливальний режим (стояча хвиля). Таким чином за умов φ=0
утворюється режим стоячої хвилі (РСХ); φ=900 - режим рухомої хвилі (РБХ);
0 0    90 0 - комбінований режим: існують рухома та стояча хвилі (режим
змішаних хвиль (РЗХ)). Притому має місце трансформація довжині хвилі λ
падаючої Т – хвилі на координатах x і z в λс і λр (рис. 1.55) (проекція λ на це
осі). Із трикутників АВС і A`B`C` маємо

C = , (1.92)
cos 

P = Б = . (1.93)
sin 
Ці співвідношення ілюструє рис.1.56, з якого
бачимо, що при 0 0    90 0 λс і λр більш λ.
Фізично
зростання довжин
Рис. 1.55 хвиль, що біжить і
стоячої хвиль обумовлене
зміною швидкостей поширення їх фазових
фронтів (рис. 1.57).
Рис. 1.56
80
Оскільки вектор Е при падінні Т –
хвилі може бути орієнтований по-
різному стосовно площини падіння,
розглянемо два крайні випадки:
1) вектор Е лежить у площині
падіння (паралельна поляризація) (рис.
1.58.а);
2) вектор Е перпендикулярний
площини падіння (нормальна
Рис. 1.57 поляризація) (рис. 1.58.б).
Очевидно, будь-яке інше положення вектора Е можна представити
суперпозицією цих крайніх випадків.
Рис. 1.58
Задамося напрямком вектора Пойнтинга падаючої хвилі П пад . Тоді фронт
падаючої хвилі (див. вище, площина з однаковою фазою) буде нормальний
вектору Пойнтинга. Позначимо сліди площин з однаковими фазами для
падаючих хвиль суцільними лініями, а для відбитих – пунктирними (рис. 1.58).
У межах такої лінії вектор Е або Н (рис. 1.58) незмінний по величині й
напрямку. У сусідніх лініях, що відстоять друг від друга на половину довжини
хвилі, ці вектори будуть однакові по величині, але протилежни по напрямкові.
Задавшись напрямком вектора Е (Н) у якій-небудь лінії фронту й знаючи
напрямок П пад , можна однозначно визначити орієнтацію вектора Н (Е).
Падаюча хвиля, яка досягла металевої площини, відбивається під кутом
падіння й утворює фронти відбитих хвиль, перпендикулярних П від .
Розглянемо більш докладні це процеси для нормальної поляризації.
1.13.5.1 Відбиття плоских ЕМХ від границі розподілу ідеальний
діелектрик – ідеальний провідник при нормальної поляризації
Нехай плоска ЕМХ з нормальною поляризацією падає на ідеально
провідну плоску границю розподілу (рис. 1.58.б). Тоді на границі розподілу
вектор Е паралельний до неї і Епад= Е  . В ідеальний провідник (  =  ) ЕМП не
проникає  е = 1/  з = 1/ fа = 0, і діється повне відбиття, тобто Еm від = Em
пад , Нm від = Нm пад .
81
Над провідною поверхнею утворюється ЕМХ, яка є результатом
інтерференції падаючої і відбитої
  
хвиль:
  
Е = Е пад + Евід ,. Н = Н пад + Н від (1.94)
Для визначення структури поля цієї хвилі розглянемо граничні умови:
,  a1En1 −  a 2 En 2 =  пов , H − H =  пов ,  а1Н n1 −  а 2 Н n 2 = 0 .
E1 − E 2 = 0 1 2
Враховуючи, що поля в другому середовищі немає, а E n1 = 0

(так як Епад.= Еτ.), отримаємо
E 1 = 0
,
En1 = 0
, H =  пов , Н n1 = 0 .
1
Таким чином, на границі ідеального провідника магнітне поле має тільки

дотичну складову (рис. 1.59.а), електричне поле відсутнє (рис. 1.59.б,в).
Враховуючи (1.94), 
на границі
 
розподілу отримаємо
Е = E = Е пад + Евыд = 0; (1.95)
 
1
отже, Eвід = − Епад , тобто фаза електричного поля при відбитті змінюється на
180. Тоді з (1.95) і (1.73) слідує, що коефіцієнти відбиття по електричному
полю Г Н = Г П = −1, а коефіцієнти відбиття по магнітному полю Г Нм = Г Пм = 1.
1 1
Фізично ці результати означають, що на поверхні ідеального провідника

дотичні складові векторів Е падаючих і відбитих хвиль завжди рівні по
величині й протилежні по напрямкові й відповідно дотичні складові векторів Н
рівні по величині й спрямовані в ту саму сторону.
Значення Г Н = 1 й Г П = 1 характеризують повне відбиття падаючої хвилі
від поверхні ідеального провідника, яке відбувається при будь-яких кутах
падіння φ.
Результуюче поле Е и Н у діелектрику над поверхнею при цьому являє
собою суперпозицію падаючих і відбитих однорідних плоских хвиль із
однаковими амплітудами.
Таким чином, у будь-якій крапці над границею розподілу відбувається
векторне додавання (інтерференція) падаючої й відбитої хвиль (рис. 1.59),
причому ця інтерференція здійснюється роздільно по електричним і магнітним
складовим ЕМХ.
а) б) в)
Рис. 1.59
Враховуючи ці особливості, побудуємо структуру ЕМП результуючої
ЕМХ. Виділимо декілька фронтів падаючої і відбитої ЕМХ, які відрізняються
82
по фазі на  (рис.1.58.б, відстань між фронтами /2). Розглянемо площини, які
проходять через точки перетину фронтів ЕМХ (площині А-А, Б-Б, В-В)
паралельно границі розподілу (рис. 1.58.в, 1.59). В будь-якій точці, що лежить
в площинах
 
АА і В-В електричні поля падаючої і відбитої ЕМХ синфазні,
тобто Е = Епад + Евід = 2 Епад . Вектор магнітного поля має тільки нормальну
складову до площини А-А. В точках на площині Б-Б електричні поля
протифазні
 
(рис. 1.59.в), тому сумарне поле як і на границі розподілу рівне
нулю Е = Епад − Евід = 0 . Магнітне поле в цій площині має тільки дотичну
складову.
Таким чином, електричні силові лінії – прямі перпендикулярні площини
рисунків 1.58 і 1.59. Вони починаються і закінчуються у нескінченості.
Магнітні силові лінії – замкнуті криві (рис. 1.59.б), причому є складова поля по
осі z (рис. 1.59.а,б). А це є основна ознака того, що в результаті інтерференції
вдовж границі розподілу утворилась і розповсюджуватися спрямована Н-
хвиля. В напрямку, перпендикулярному границе розподілу, ЕМЕ не
поширюватися, оскільки виникає РСХ, у якім енергія не передається, а
відбувається коливальний процес (рис. 1.60.а).
Більш детальна структура поля і його розподіл по прямокутним
координатам для нормальної поляризації зображено на рис. 1.60.б.
а) б)
Рис. 1.60
83
Відстань між вузлами (рис. 1.60.а) (площинами нулів електричного поля)
залежить від частоти і кута падіння Т-хвилі φ (рис. 1.55). Із рис.1.60) видно, що
ця відстань дорівнює половині довжини хвилі, тобто з (1.92)
b =  / 2соs . (1.96)
В площинах ББ і ГГ характер ЕМП точно такий, як і на границі
розподілу. Тому, не порушуючи граничних умов, в цех площинах можна
встановити другу провідну площину. ЕМП буде розповсюджуватися між
спрямовуючими металевими стінками, тобто у плоскому хвилеводі (рис. 1.61,
на якому друга провідна площина встановлена у
перетені ГГ).
У загальному випадку другу площину слід
розміщати на відстанях l = nb , де n =1,2,3,…- ряд
цілих чисел (на рис. 1.61 n =2).
Розглянемо коротко процеси для паралельної
Рис. 1.61 поляризації.
1.13.5.2 Відбиття плоских ЕМХ від границі розподілу ідеальний

діелектрик – ідеальний провідник при паралельної
поляризації
На рис. 1.62.а на сітці фронтів падаючої й відбитої хвиль показаний
напрямок сумарних (результуючих) векторів E = Eпад + Евід у крапках
перетинання фронтів, а на рис. 1.62.б – напрямок сумарних векторів Н  ,
орієнтованих нормально до площини рисунка.
На рис. 1.63 дана загальна картина розподілу в півпросторі силових ліній
електричного й магнітного полів, яка побудована по рис. 1.62. Як і при
нормальній поляризації зображені картини відповідають фіксованому моменту
а) б)
Рис. 1.62 Рис. 1.63
часу й вони рухаються уздовж ідеального провідника ліворуч праворуч.
На рис. 1.64. зображені більш детальна структура поля і його розподіл по
прямокутним координатам для паралельної поляризації, з якого слідує, що
вдовж границі розподілу утворюється спрямована Е-хвиля.
Плоский хвилевід, не порушуючи граничних умов, можна получити,
поставів другу провідну площину як це зображені на рис. 1.65 при n=1.Таким
чином створено підґрунтя для вивчення хвилеводів
84
Рис. 1.64
Рис. 1.65

1. Які процесі відбувається при падінні плоскої ЕМХ на
границю розподілу двох середовищ?
2. Що називається площиною падіння?
3. Зміст законів Снелліуса.
4. Який зв’язок існує між кутами падіння, відбивання та
заломлення?
5. Який зв'язок між амплітудами хвилі, що падає, відбитої та
заломленої хвиль?
6. Дати визначення плоскої хвилі з нормальною і паралельною
поляризацією.
7. Від чого залежить інтенсивність відбитої хвилі та хвилі, що
пройшла?
8. Записати коефіцієнти Френеля для випадку, коли вектор E
розташований у площині, яка є перпендикулярною до площини
падіння.
9. Записати коефіцієнти Френеля для випадку, коли вектор E
розташований у площині, яка є паралельною до площини падіння.
10. Які умови для виконання явища повного внутрішнього
відбиття?
85
11. При яких умовах має місце явище кута Брюстера? Дати
визначення цього кута.
12. Суть наближених граничних умов.
13. Пояснити фізичні процеси при відбиття плоских ЕМХ від
границі розподілу ідеальний діелектрик – ідеальний провідник при
нормальної поляризації.
14. Зобразити структуру поля над границею розподілу
ідеальний діелектрик – ідеальний провідник при нормальної
15. Зобразити структуру поля над границею розподілу
ідеальний діелектрик – ідеальний провідник при паралельної
16. Які типи хвиль розповсюджуватися вдовж границі
розподілу при різних поляризація.
17. Пояснити принцип формування плоских хвилеводів.
1.14 Плоскі ЕМХ в анізотропних середовищах
Анізотропні матеріали дозволяють будувати різні невзаємні (які не
задовольяють теорему взаємності) прилади, які мають важливі властивості
(циркулятори, вентілі, фазообертачі і ін.).
Практичний інтерес представляють анізотропні для ЕМХ середовища:
намагнічені постійним полем плазма і феріт.
Плазма (електрично нейтральний газ, частково або повністю іонізований)
при намагнічуванні становиться анізотропним в електричному відношенні
середовищі (  а -тензор). В звичайних умовах умовах анізотропним
середовищем являються верхні іонізовані шари атмосфери, намагнічені полем
Землі. Іоносфера суттєво впливає на розповсюдження радіохвиль.
В радіотехніці НВЧ, як правило, застосовують намагнічені ферити, які
анізотропні в магнітному відношенні (  а -тензор). Тому розглянемо основні
властивості ЕМХ, яка розповсюджується в намагніченому феритовому
середовищі.
1.14.1 Фізичні процеси в намагніченому фериті
Феритом називають тверду речовину, яка отримується шляхом спікання
порошків окису заліза Fe2O3 і окису якогось двохвалентного металу (мідь,
кадмій, цинк, марганець, магній, барій, кобальт та ін.).
За зовнішнім виглядом і механічними властивостями ферит подібний до
кераміки. В електромагнітному відношенні ферит є феромагнітною речовиною
с хорошими діелектричними властивостями
(  = 5 − 20,  = 10 −7 − 10 −11[См / м], tg  10 −4 ).
Строга теорія феромагнетизму зоснована на квантомеханічних
представленнях. Для спрощенного розгляду фізичних процесів
використовують також представлення класичної фізики.
Як відомо атоми усіх речовин складаються з позитивно зарядженого ядра
і негативно заряджених електронів, які обертаються по деякій орбіті навколо
ядра і навколо своєї осі. Обертання електрона по орбіті викликає орбітальні
86
моменти: магнітний М орб і механічний Lорб . Однак ці моменти малі і в першому
наближенні їх звичайно не враховують.
Магнітні властивості феритів в основному визначаються спіновими
моментами; магнітним М сп і механічним Lcn , зумовленими обертанням
електрона навколо власної осі. Між собою вони пов’язані співвідношенням:
е
М сп = −  0 Lcп = −Lсп , де е і m – відповідно заряд і маса електрона,
m
 =  0 е / m = 7 10 4 [ м / Ac ] - гіромагнітне відношення. Знак мінус, а
виходить, і антипаралельна орієнтація магнітних і механічних
моментів обумовлені негативним зарядом електрона.
Сукупність М сп і Lcn складає спін електрона (рис.1.66).
Дослідження речовини показали, що в більшості атомів
спостерігається антипаралельна орієнтація спінових магнітних
моментів у будь-яких сусідніх двох електронів на орбіті, тобто
сумарний магнітний момент цих атомів близький до нуля.
Виключення становлять метали перехідних груп (група заліза, Рис. 1.66
палладія, платині й ін.), у яких спостерігається паралельна орієнтація спінових
магнітних моментів у частини електронів на орбіті. Наприклад, в атома заліза
на передостанній орбіті перебувають чотири електрони з паралельними
спинами, в атома кобальту – три і т.д.
Феромагнетики характерні тим, що їх атоми мають нескомпенсовані
електрони, спіни яких можуть взаємодіяти з магнітними полями. Завдяки
цьому такі електрони в постійному магнітному полі ведуть себе як дзига
(гіроскоп) в полі сили тяжіння, а їх магнітні моменти поводяться подібно
стрілці компаса, орієнтуючись паралельно прикладеному полю.
Спін електрона взаємодіє також із змінним магнітним полем ЕМХ, яка
розповсюджується у фериті як в діелектрику. Реалізувати цю властивість у
феромагнітних металів неможливо, так як ЕМХ в провідник не проникає.
Ферит же являється “прозорим” для ЕМХ.
В ненамагніченому фериті спіни електронів (рис.1.66) орієнтовані
хаотично, тому сумарний ефект взаємодії з ЕМХ не спостерігається. Якщо
помістити ферит в постійне магнітне поле, то магнітні моменти електронів
будуть намагатися встановитися вздовж вектора Н 0 намагнічуючого поля.
При цьому під дією механічного моменту вісь електрона прецесує
(обертається) навколо вектора Н 0 (рис.1.67). Втрати в фериті призводять до
того, що прецесія затухає. Кінець вектора описує згортаючу
спіраль і приблизно через 10-8 с вісь електрона встановиться
вздовж Н 0 .
Напрям прецесії залежить тільки від напряму вектора Н 0 .
Вектор М сп завжди обертається за годинниковою стрілкою,
Рис. 1.67 якщо дивитися вздовж вектора Н 0 , тобто прецесія завжди
правогвинтова.
Частота власної прецесії залежить від величини намагнічуючого поля
87
 0 = Н 0 . (1.97)
При визначеному значенні Н 0 ферит намагнічується до насичення. У
результаті вектор магнітного моменту одиниці об'єму фериту М 0 , який
дорівнює добутку М сп на число N нескомпенсованих магнітних моментів в
одиниці об'єму ( М 0 = М сп N = z 0 M ), встановлюється паралельно Н 0 .
Якщо в намагніченому фериті розповсюджується ЕМХ c довільно
орієнтованим вектором напруженості магнітного поля Н ~ = Н m cos t , то її
магнітне поле взаємодіє з магнітними моментами електронів. Електрони
виводяться з рівноваги, виникає змушена прецесія з частотою ЕМХ ω.
Ця прецесія не затухає, так як вона підтримується енергією хвилі. Тому
ЕМХ в фериті затухає. Магнітна проникність в феритах з втратами є
комплексною величиною ~а = а + jаз , причому уявна складова визначає рівень
втрат.
Головним наслідком змушеної прецесії в намагніченому фериті є та
обставина, що вектор магнітної індукції В~ не буде збігатися по напрямкові з
вектором Н ~ . Дійсно, якщо Н ~ буде мати тільки одну x – складову Н ~ = x 0 H ~ ,
перпендикулярну Н 0 , те через прецесію вектор В~ буде мати вже дві складових
В~ = x 0 Bxx + y 0 B yx , де Bxx =  xx H x , B yx =  yx H x .
Взаємодія магнітних полів залежить від їх взаємної орієнтації, тому
умови проходження ЕМХ в фериті залежать від виду поляризації і напрямку
розповсюдження хвилі.
Таким чином, для створення змушеної прецесії у фериті необхідно для
вектора напруженості магнітного поля хвилі виконати дві умови:
1) він мусить маті перпендикулярну складову к Н 0 ;
2) маті колову (еліптичну) поляризацію.
Розглянемо найбільш характерний випадок – розповсюдження ЕМХ з
коловою поляризацією. Будемо вважати, що
ЕМХ має праву колову поляризацію, якщо
напрям обертання вектора магнітного поля
Н ~+ співпадає з напрямком прецесії (рис.
1.68.а). В протилежному випадку будемо
вважати, що ЕМХ має ліву колову
поляризацію (рис.1.68.б).
Різне значення магнітної проникності
для хвиль з правої й лівої колової
поляризації й обумовлює анізотропію фериту – а) б)
зміну властивостей середовища при прямім і Рис. 1.68
зворотнім поширенні хвилі.
Крім цього, різні значення магнітної проникності приводити к появі
невзаємних явищ: феромагнітному резонансу, ефекту Фарадея, невзаємному
фазовому зсуву, невзаємному зміщенню структури поля та ін. Це невзаємні
88
явища використовується в техніці НВЧ для конструювання вентилів,
циркуляторів, перемикачів каналів, фазообертачів і ін.
1.14.2 Рівняння Максвела для ЕМХ в намагніченому феритовому
середовищі
Постановка задачі: В необмеженому однорідному намагніченому
феритовому середовищі розповсюджується плоска монохроматична ЕМХ.
Задані параметри середовища  а ,  а .
Необхідно визначити властивості хвилі для різних співвідношень між
напрямком її розповсюдження і напрямком постійного намагнічуючого поля.
Припущення: 1) середовище пасивне;
2) не враховуємо втрати, вважаючи, що  = 0 .
Алгоритм розв’язку:
1. Вибирається система координат, яка спрощує вирази для тензора
магнітної проникності.
2. Записується перше і друге рівняння Максвелла в координатній
формі, з врахуванням спрощенного запису тензора магнітної проникності.
Оскільки магнітна проникність фериту залежить від напрямку
розповсюдження ЕМХ, аналізуються властивості плоских хвиль при
повздовжному і поперечному намагнічуванні при допущенні, що існує тільки
падаюча хвиля.
Отже, відповідно до першого пункту алгоритму
виберемо систему координат таким чином, щоб вектор
Н 0 був спрямований по осі z (рис. 1.69).
Тоді у виразі для тензора магнітної проникності
 xx  xy  xz
 а =  а =  yx  yy  yz
Рис. 1.69
 zx  zy  zz
 xz = 0,  yz = 0,  zx = 0,  zy = 0,  xx =  yy ,  xy = −  yx , причому компоненти тензора

 xx і  yy
є дійсними, а  xy і  yx уявними величинами.
Для спрощення запису, позначимо  xx =  yy =  a1 ,  yx = j a 2  zz =  a 3 і
запишемо  а у вигляді
 a1 − j a 2 0
 a = j a 2  a1 0 , (1.98
0 0  a3
де  а1 =  0 1 ;  а 2 =  0  2 ; o M o M o
1 = 1 − ; 2 = .
 2 − o2  2 − o2
Так як B =  a H , підставляючи (1.98) , після множення отримаємо

B x =  a1 H x − j a 2 H y ,
B y = j a 2 H x +  a1 H y , (1.99)
B z =  a 3 H z .
89
Для зручності запишемо перше і друге рівняння Максвелла для
гармонічних полів і середовища без втрат rotH = j a E , rotE = − jB в
координатній формі. Перше рівняння
x0 y0 z0
 / x  / y  / z = j a ( x 0 E x + y 0 E y + z 0 E z ) , або
H x H y H z
H z H y
− = ja E x ,
y z
H x H z
− = ja E y , (1.100)
z x
H y H x
− = ja E z .
x y
Друге рівняння з врахуванням (1.99)
E z E y
− = − j (  a1 H x − j a 2 H y ),
y z
E x E z
− = − j ( j a 2 H x +  a1 H y ), (1.101)
z x
E y E x
− = − ja 3 H z .
x y
Магнітна проникність фериту залежить від напрямку розповсюдження
ЕМХ.
В техніці НВЧ застосовують два часткових випадки: повздовжньо и
поперечно намагнічений ферит. Ферит називається повздовжньо
намагніченим, якщо вектор Н 0 співпадає з напрямком розповсюдження ЕМХ
або спрямований протилежно ( Н 0 П ). Ферит називається поперечно
намагніченим, якщо Н 0 ⊥ П .
Розглянемо особливості розповсюдження ЕМХ окремо для одного і
другого випадку. Щоб виявити властивості ЕМХ, досить визначити тип хвилі і
її сталу розповсюдження.
1.14.3 Плоскі ЕМХ в повздовжньо намагніченому фериті
Розглянемо плоску однорідну ЕМХ, яка розповсюджується (рис.1.70)
вздовж осі z в повздовжньо намагніченому фериті ( Н 0 П z ).
На вході ферита вектори Е і Н лежать в площині х0у, тому
для однорідної хвилі  / x =  / y = 0 . Отже рівняння (1.100) і
(1.101) спростяться і приймуть вигляд
Рис. 1.70
90
H y
1. = − ja E x ,
z
H
2. x = ja E y ,
z
3.0 = ja E z ,
(1.102)
E y
4. = ja1 H x + a 2 H y ,
z
E
5. x = a 2 H x − ja1 H y ,
z
6.0 = − ja 3 H z .
Висновки:
1. Із системи рівнянь (1.102) можна виділити дві незалежні системи:
а) рівняння (1) і (5) системи описують хвилю, вектор Е якої
знаходиться в площині х0z;
б) рівняння (2) і (4) описують хвилю з площиною поляризації у0z.
2. Обидві хвилі є поперечними, так як із рівнянь (3) і (6) випливає, що
Е z = Н z = 0 .
Визначимо коефіціенти фаз цих хвиль. Розглянемо першу систему
рівнянь. Вважаючи, що розв’язком цієї задачі з врахуванням зроблених раніше
припущень є гармонійна волна, миттєві значення Е і Н якої мають
функціональну залежність від часу і відстані, тобто A = A ( s )e j (t −z ) .
Продиференціюємо рівняння (1) і (5) системи (1.102). Скорочуючи, для
спрощення запису, на множник e j (t − z ) отримаємо
1.H y =  a E x
5.E x = ja 2 H x + a1 H y

Знайдемо з першого рівняння E x і підставимо його значення в п’яте
рівняння
2 
H y = ja 2 H x + a1 H y . Звідси знайдемо відношення
 a
H x  2 −  2 a  a1
=−j (1.103)
H y  2 a  a 2
Аналогічно із рівнянь (2) і (4) системи (1.102) знайдемо відношення
H x  2 a  a 2
=−j 2 (1.104)
H y  −  2  a a1
Ліві частини рівнянь (1.103) і (1.104) рівні, тому рівні і праві частини.
Прирівнявши праві частини і звівши до спільного знаменника, отримаємо
( 2 −  2 a  a1 )2 = ( 2 a  a 2 )2 або ( 2 −  2 a  a1 ) = ( 2 a  a 2 ) .
H x H H e j x
Звідси отримаємо

=  j або x = xm j y = e  j 90 .

Hy 
H y H ym e
91
Для визначення фізичного змісту двох значень коефіціенту фази,
підставимо  в рівняння (1.103) або (1.104). Після перетворень отримаємо
 =  z =   a ( a1   a 2 )
Звідси видно, що складові поля рівні за амплітудою Н xm = H ym і зсунуті по
фазі на кут  =  x − y =  .
Таким чином, в повздовжньо намагніченому фериті розповсюджуються
дві плоскі поперечні хвилі з коловою поляризацією, відповідно
правою і лівою (рис. 1.68, 1.71) H ~ = H ~+ + Н ~− , де
1 + 1 −
Н ~+ ( z ) = H ( x 0 − jy 0 )e − j z z , Н ~− ( z ) = H ( x 0 + jy 0 )e − j z z .
2 2
Магнітна проникність фериту для цих хвиль різна, отже
різні і параметри хвиль.
Для ЕМХ з правою коловою поляризацією

 a+ =  a1 −  a 2 ,  z+ =   a  a+ , VФ+ = + . (1.105)
z Рис. 1.71
Для ЕМХ з лівою коловою поляризацією
 (1.105.а)
 a− =  a1 +  a 2 ,  z− =   a  a− , VФ− = − .
z
Висновки:
1. В повздовжньо намагніченому фериті утворюються дві Т-хвилі з
правою і лівою коловою поляризацією (рис. 1.71).
2. ЕМХ з правою коловою поляризацією має більшу фазову швидкість,
ніж хвиля з лівою поляризацією (див. (1.105)).
Розглянемо фізичні явища, які характерні для повздовжньо
намагніченого фериту. Відомим що з курсу фізики є таке невзаємне явище
як ефект Фарадея.
1.14.3.1 Ефект Фарадея
Ефектом Фарадея називається явище повороту площини поляризації
лінійно поляризованої ЕМХ, яка розповсюджується в повздовжньо
намагніченому фериті.
Пояснимо це явище за допомогою векторної діаграми (рис.1.72). Лінійно
поляризовану хвилю представимо двома ЕМХ з коловою поляризацією. Так як
магнітні проникності намагніченого фериту для цих хвиль різні, різні також
коефіцієнти фаз і швидкості обертання векторів (див. (1.105)). Тому при
проходженні деякої відстані l вектори Н + і Н − повернуться на різні кути,
відповідно
 + = t −  z+ l  − = t −  z− l (1.106)
З метою зменшення втрат напруженість
намагнічуючого поля повинна бути значно
менше величини, відповідній феромагнітному
резонансу. При цьому складова  a 2 завжди
позитивна, тому
a +  a − , +
a  z+   z− i Vф  Vф
−
Рис. 1.72
92
Із (1.106) випливає, що  +   − , отже результуючий вектор Е
повернеться на деякий кут  відносно початкового положення. Як видно із
( + −  − )
векторної діаграми (рис. 1.72)  + −  =  − +  , тобто  = .
2
Підставляючи сюди (1.106), отримаємо
(  z− −  z+ )l
 = (1.107)
2
Величина  згідно (1.107) залежить від параметрів фериту, величини
підмагнічуючого поля, довжини фериту, а також від частоти ЕМХ.
Ефект Фарадея – явище невзаємне. Незалежно від напряму
розповсюдження ЕМХ площина поляризації завжди повертається в напрямку
власної прецесії, тобто за годинниковою стрілкою, якщо дивитися в напрямку
вектора Н 0 .
На основі ефекту Фарадея будуються різні невзаємні пристрої НВЧ:
циркулятори, вентилі, перемикачі каналів і ін.
1.14.3.2 Повздовжній феромагнітний резонанс
Для ЕМХ з правою коловою поляризацією має місце феромагнітний
резонанс - інтенсивне затухання електромагнітної енергії у ферити. Для хвиль
з лівою коловою поляризацією резонансних явищ немає.
Розглянемо коротко фізику цього явища.
Як було сказано вище, втрати у фериті приводять до загасання власної
прецесії. Якщо на частоті  0 власної прецесії підживлюватися електрони, які
прецесірують, енергією, рівної прецесії, що губиться ними при, то прецесія
буде незатухаючою. Роль такого джерела, що компенсує втрати й
підтримуючого власну прецесію, і може виконувати ЕМХ Н ~+ (рис. 1.66.а) із
частотою
 =  0 = Н 0 . (1.108)
Якщо частота хвилі з вектором Н ~ відрізняється від  0 , то магнітне поле
+
хвилі перешкоджає прагненню магнітного моменту електрона прецесіруваті із

частотою  0 . Тому амплітуда прецесії при    0 менше, чим при  =  0 .
Отже, при  =  0 амплітуда прецесії магнітного моменту найбільша й
хвиля Н ~+ випробовує у фериті максимальне поглинання. На рис. 1.73 наведені
відносні залежності амплітуда прецесії магнітного
моменту й величини загасання, випробовуваного
хвилею з вектором Н ~+ від величини Н 0 .
Явище різкого збільшення загасання,
випробовуваного ЕМХ із вектором Н ~+ при
напруженості зовнішнього магнітного поля з (1.108)
Н 0 рез =  / одержало назву поздовжнього Рис. 1.73
феромагнітного резонансу. Кругову частоту  0 , на якій це загасання
відбувається, називають частотою поздовжнього феромагнітного резонансу.
93
Зовсім по-іншому взаємодіє фериті із хвилею з вектором Н ~− (рис.
1.68.б), який обертається убік, протилежну
напрямку обертання власної прецесії. Тому
незалежно від частоти ω ЕМП і величини Н 0
амплітуда прецесії виявляється малої й відповідно
буде мале загасання, випробовуване хвилею у
фериті. На рис. 1.74 показані залежності  + й  −
Рис. 1.74 від величини Н 0 .
1.14.4 Плоскі ЕМХ в поперечно намагніченому фериті
Щоб не змінювати вид тензора і рівнянь (1.100) і (1.101), напрямок
намагнічуючого поля залишимо поточним. Нехай ЕМХ розповсюджується по
напрямку осі х (рис. 1.75), тобто вектори Е і Н на вході
ферита лежать в площині у0z.
 
Для однорідної плоскої хвилі при цьому = = 0,
x y
тому рівняння (1.100) і (1.101) спростяться:
1.0 = j a E x , Рис. 1.75
H
2. z = − j a E y ,
x
H y
3. = j a E z ,
x
(1.109)
4.0 = − ja1 H x − a 2 H y ,
E z
5. = −a 2 H x + ja1 H y ,
x
E y
6. = − ja 3 H z .
x
Рівняння (1.109) можна також розділити на дві незалежні системи.
Рівняння (2) і (6) описують ЕМХ, вектор Е якої поляризований в площині х0у.
Рівняння (3), (4), (5) описують хвилю, поляризовану в площині х0z.
Із рівняння (1) випливає, що E x = 0 , тобто електричне поле в фериті, як і
на вході, поперечне.
Розглянемо окремо обидві системи.
Враховуючи, що значення складових ЕМХ мають вигляд A = A ( s)e j (t −x )
продиференціюємо рівняння (2) і (6). Після скорочення на множник e j (t − x )
отримаємо
2. H z =  a E y ,
6. E y = a 3 H z .
Із цих рівнянь знайдемо коефіцієнт фази  =  x1 =   а  а 3 ,  а 3   0
ЕМХ має дві поперечні складові поля, коефіцієнт фази визначається
звичайною для ЕМХ залежністю.
94
Таким чином, рівняння (2) і (6) описують хвилю, аналогічну Т-хвилі в
діелектрику. Її прийнято називати звичайною хвилею, оскільки у цей хвилі
H z Н 0 (рис. 1.76) і вона не створює змушену
прецесію.
Розглянемо другу систему рівнянь.
Диференціюючи рівняння (3), (4) і (5), після
скорочення на множник e j (t − x ) отримаємо
3. − H y = a E z ,
4.0 = ja1 H x + a 2 H y , Рис. 1.76
5. − E z = ja 2 H x + a1 H y .
Знайдемо звідси β. Для цього значення E z із першого рівняння (3) і Н x із
2  a22 
другого (4) підставимо в третє (5) Нy = − H y + a1 H y .
а  a1
 а21 −  а22
Звідси отримаємо  =   а
2 2
. Отже,
 а1
 =  x 2 =   а  а⊥ , (1.110)
 −
2 2
2 
+ −
де  а⊥ = а1 а2
= а а
.
 а1  а+ + а
−
Розглядаєма ЕМХ має дві поперечні складові поля E z і Н y і повздовжну

складову Н x (рис. 1.77). Повздовжня складова магнітного поля Н x має зсув по
фазі на кут π/2 відносно поперечної складової Н y , тому результуючий вектор
напруженості обертається в площині x0y в сторону
Н x (за годинниковою стрілкою) описуючи кінцем
еліпс. Таким чином, по вектору H хвиля є еліптично
поляризована.
Вектор E має одну складову E z , положення
якої не змінюється у напрямку розповсюдження.
Отже по вектору E хвиля має лінійну поляризацію.
Рис. 1.77 Така хвиля у фериті має назву – незвичайна або Н -
хвиля. Ïї властивости обумовлени тим, що результуючий вектор H знадиться
під прямим кутом до Н 0 та має еліптичну поляризацію, тобто виконуються дві
основні умови діяння ЕМХ на орієнтацію спінових моментів фериту. Оскільки
напрямок обертання вектора H не змінюється при розповсюдженні хвилі в
прямому та зворотньому напрямках, то магнітна проникність, а таким чином, і
коефіцієнт фази незвичайної хвилі не залежать від напрямку розповсюдження
ЕМХ. Математично це висловлюється тим, що складова тензора входить до
рівняння (1.110) в квадраті і її знак (рис.1.74) не впливає на величину  а⊥ .
Внаслідок відмінності фазових швидкостей звичайна й незвичайна хвилі
в різних крапках по напрямкові поширення будуть мати різне фазове
~ E
зрушення. Якщо коефіцієнт поляризації представити у вигляді k =  ym e − j (  x1 −  x 2 ) x
,
E zm
95
то в крапках, де різниця фаз (  x1 −  x 2 ) x = n складові E y й E z збігаються по
фазі, результуюча ЕМХ має лінійну поляризацію, як і вхідна хвиля. В усіх
останніх крапках вдовж х результуюча ЕМХ має еліптичну поляризацію. Якщо
на вході фериту вектор Е знаходитися під кутом 450, то E zm = E ym і в крапках, де
(  x1 −  x 2 ) x = (2n + 1) / 2 , результуюча ЕМХ має колову поляризацію.
Висновки:
1. При вході плоскої Т-хвилі в поперечно намагніченому фериті
відбувається подвійне промінезаломлення: утворюватися звичайна та
незвичайна хвилі, які мають різні амплітуди, фазові швидкості та
розподіляються під деяким кутом відносно одна одної (рис. 1.78).
2. Результуюча ЕМХ у фериті в залежності від січення може маті
лінійну, колову або еліптичну поляризацію. Явище перетворення лінійно
поляризованої ЕМХ у хвилю з еліптичною поляризацією в поперечно
намагніченому фериті називається ефектом Коттон-Мутона.
3. При виході ЕМХ із фериту еліптична поляризація зберігається
(рис.1.79)
E
H0
П
y
x
Рис. 1.79

Рис. 1.78
0
Розглянемо ще деякі властивості Н – хвилі в поперечно намагніченому фериті.

У реальних феритах діелектрична проникність є комплексною величиною ~а
(1.2), де звичайно tg   а . Якщо зневажити магнітними втратами у фериті, то
коефіцієнт фази можна визначити по наступному наближеному
співвідношенню
 x 2 =   а⊥  а (1 − jtg)    a  a⊥ − j  a  a⊥ (tg) / 2 .
З іншої сторони при обліку магнітних втрат із графіків на рис. 1.74
видне, що  а−   0 . Тому при  а+ = −  0 з (1.110) випливає, що величина  а⊥ →  .
При этом бесконечно возрастает мнимая часть  х 2 . Це означає, що хвиля, яка
поширюється у ферити, інтенсивно загасає і її фазова швидкість
 1  а+ +  а−
VФ⊥ = = = прагне до нуля. Це явище називається поперечним
 х2  а  а⊥ 2 а  а+  а−
резонансом, причому загасання не пов'язане з явищем феромагнітного
резонансу, який спостерігається в подовжньо намагніченому ферити, а
обумовлене нескінченно більшим значенням  а⊥ фериту й наявністю
діелектричних втрат у ньому. Також із графіків на рис. 1.74 видне, що
96
негативним значенням  а+ відповідають значення Н 0 , менші резонансної
величини Н 0 рез . Виходить, що поперечний резонанс виникає при більш низьких
значеннях Н ⊥ рез поля, що намагнічує, чому поздовжній. При цьому формулу
для визначення Н ⊥ рез можна записати з умови  а = 0 , при якім  а⊥ →  , і з
обліком (1.98) у наступному виді
Н ⊥ рез = Н 02рез + М 02 − М 0 (1.111)
1.14.5 Ефект зсуву поля в подовжньо й поперечно намагнічених
феритах
При  а+  0 (рис. 1.74) коефіцієнт фази  z+ стає чисто уявним, що
відповідає стоячим хвилям з експоненціально убутної уздовж осі z амплітудою.
Тому при  а+  0 поширення хвиль із вектором Н ~+ у подовжньо намагніченій
середовищі стає неможливим. Якщо феритове середовище має кінцеві розміри
в поперечному перерізі (подовжньо намагнічений феритовий циліндр,
пластина і т.д.), то хвиля з вектором Н ~+ з фериту витісняється й поширюється
поза феритового середовища уздовж границі ферит-повітря. У теж час хвиля з
вектором Н ~− нормально поширюється у феритовому середовищу,
оскільки  а−   0 . Це явище одержало назву ефекту зсуву поля.
Аналогічне явище має місце в поперечно намагніченому
фериту (рис. 1.80) для Н - хвилі, коли  а⊥  0 або  а1 −  а 2 =  а+  0 .
Підставляючи в  а+ =  а1 −  а 2 значення з (1.98), визначаємо Н 0 , при
якім  а⊥  0 , тобто має місце ефект зсуву поля в подовжньо й
Рис. 1.80
поперечно намагнічених феритах
Н 0  H 0 рез − М 0 . (1.112)
1.14.6 Іоносфера як приватний випадок анізотропної плазми
Плазма представляє собою іонізований газ, в якому електрони, іони та
нейтральні молекули знаходяться роздільно та рухаються хаотично. В
електричному плані плазма нейтральна.
Такою плазмою є іоносфера Землі, яка знаходиться в області висот
60< h< 600 [км].
Іонізація іоносфери, тобто тиск нейтральних молекул на вільні
електрони та іони відбувається за рахунок світлового випромінювання Сонця
та інш. випромінювань (рис. 1.81). Ці розділені частки (електрони та йони) та
нейтральні молекули перебувають у хаотичному русі та динамічній рівновазі
в цілому (іонізація – поділ компенсується рекомбінацією – поєднанням). З
точки зору структури іоносфери по її часткам вона характеризується
наступними параметрами:
- об´ємною густотою (щільністю) вільних електронів Nе [ел./см3 або
ел./м3], тобто кількістью електронів на одиницю об´єму см3 або м3, яка
залежить від висоти та часу доби (рис. 1.81);
- частотою (кількістью) зіткненнь електронів та нейтральних молекул k
[1/с].
97
Від цих параметрів залежать
величини відносної діелектричної
проникливості та удільної провідності
іоносфери, які на робочих частотах f >
3 МГц (в діапазоні коротких хвиль
(КХ)) дорівнюють
~аі =  аі − j аіз ;
 аі = 1 −  р2 /  2 ;
 p = 2 80,8 N e ; (1.113
N k См )
 і = 2,82  10−8 e2 [ ] ;
 м
 аіз = 60 і 0   аі  = 1,
де ωр – власна частота іоносфери як
іонізованого газу, ω – робоча частота.
Параметрами (1.113) іоносфера
характеризується як ізотропне
середовище, якщо не враховувати вплив
постійного поля Землі Н 0 . Тоді, якщо
невідомим є вектор напруженості
електричного поля E, вектор
електричної індукції D = ~ai E Рис. 1.81
визначається множенням E на скалярну
комплексну діелектричну проникність іоносфери ~ai , тобто він є співпадаючим
по напрямку з E .
Більшість питань по розповсюдженню радіохвиль в іоносфері у діапазоні
КХ , 10м< λ < 100м ; 3МГц < f < 30МГц на лініях радіозв´язку іоносферними
хвилями розв´язується з припущенням, що іоносфера – изотропне середовище
з параметрами, указаними в (1.113). Це означає, що при рішенні цих питаннь
впливом магнітного поля Землі можна знехтувати. Вивчатися щільніше ці
питання будуть у другом модулі даної навчальній дисципліни. Але виникають
такі питання, коли впливом магнітного поля Землі Н 0 знехтувати неможливо,
тому що при врахуванні Н 0 іоносфера стає анізотропною, а її діелектрична
проникність буде тензорною.
1.14.7 Тензор діелектричної проникності анізотропної іоносфери
Як було вказано вище, тензор магнітної проникності у ферити виникає
по причині прецесії вісі електрона, яка знаходиться під деяким кутом θ
відносно напрямку постійного поля Н 0 .
Покажемо, що така же прецесія виникає і в іоносфері під дією постійного
магнітного поля Землі Н 0 , яке має значення: ≈ 60[А/м] біля полюсів, 40[А/м] в
середніх широтах i 30[А/м] біля екватора. З курсу фізики відомо, що на
електрон ˝е˝, який рухається в ЕМП зі складовими E та H , діють дві сили FE та
FH
98
F = FE + FH = e E + e ve , B , (1.114)
де │е│- заряд електрона, ve - швидкість електрона.
Сила дії магнітного поля на електрон FH = e 0 [ve , H 0 ] називається силою
Лоренца. Таким чином, на вільні електрони, які перебувають у русі в
іоносфері, буде діяти сила Лоренца, абсолютно значення якої дорівнює
відцентрової
FH = e 0 ve H 0 = (mve2 ) /  , (1.115)
де m – маса електрону.
Як видно з виразу (1.114) сила Лоренца має максимальні значення у
випадках, коли ve ⊥ H 0 , тобто коли електрони
рухатимуться нормально до магнітного поля Землі
(рис. 1.82).
В такому разі з (1.115) бачимо, що електрон
буде обертатися по колу радіусом
 = (mve ) / e 0 H 0 (1.116)
в напрямку русі годинникової стрілки, якщо Рис. 1.82
дивитись в ˝хвіст˝ вектора Н 0 (рис. 1.82).
Кутова частота обертання ω0 дорівнює
0 = e 0 H 0 / m = H 0 , ν = 0,221(МГц·м)/А (1.117)
Ця частота називається частотою гиромагнітного резонансу іоносфери,
яка знаходиться під дією постійного магнітного поля Землі. Якщо взяти
Н0 = 40[А/м] для середніх широт на Землі, то отримаємо резонансну частоту
ƒ0= ω0 /2π = 1,4[МГц]. Звідси бачимо, що навіть найменьша частота діапазону
КХ ƒmin= 3 МГц (λ = 100м) вийде близько до 2 разів більш частоти
гиромагнітного резонансу ƒ0.
Обертання електрона по колу радіуса ρ по (1.116) навколо Н 0
пропорційно електричному струму з об´ємною густиною  e = j ai E та
моментом струму M e = v e dV . В результаті прецесії моменту струму M e під
дією тільки х - ї складової E x = x 0 E x виникнуть складові M exx та M exy моменту
струму та відповідно Dxx та Dxy вектора електричної індукції D. Те ж саме
відбудеться й при дії тільки однієї складової E y = y 0 E y . З причин прецесії
момента електричного струму іоносфера стає анизотропним середовищем, а її
діелектрична проникність – тензором, матриця якого для відносної
проникність по аналогії з феритом має вигляд
1 − j 2 0
 i =  i =  = j 2 1 0,
(1.118)
0 0 3
де  p2 ( − jk )  p2o  p2
1 =  ⊥ = 1 − , 2 = , 3 =  L = 1− .
[( − jk ) 2 − 02 ] [( − jk ) 2 − o2 ]  ( − jk )
99
індекси ˝┴˝ та ˝L˝ значити відповідно поперечність та повздовжність по
відношенню до магнітного поля Землі Н 0 (умовно його вважають в завданнях
направленим вздовж вісі z).
Відносно елементів матриці тензора необхідно звернути увагу на
слідуюче:
1) якщо впливом магнітного поля Землі Н 0 знехтувати ( Н 0 = 0 ), то
частота гиромагнітного резонансу ω0 в (1.117) буде дорівнювати нулю, а тоді з
(1.118) виходе, що  2 = 0 , а  L =  ⊥ , і це означає, що ║ε і║ перетворюється в
звичайну скалярну відносну діелектричну проникливість ε і;
2) звичайно робота ведеться на частотах ω>>k – набагато більш
високих, чим частота зіткнень електронів k, і тоді вираз (1.118) без k
спрощується.
1.14.8 Вплив магнітного поля Землі на розповсюдження радіохвиль в
іоносфері
Цей вплив також як і у ферити можливо проаналізувати за допомогою
рішень рівнянь Максвелла для анізотропної плазми. Однак подальший
матеріал буде викладатись з використанням поняття коефіцієнта заломлення
анізотропної іоносфери n =  i , який перетворюється у звичайний
коефіцієнт заломлення для ізотропної іоносфери як n =  i . З врахуванням
виразів в (1.118) можна отримати два значення квадрата коефіцієнта
заломлення анізотропної іоносфери
 2р
n1, 2 = 1 −
2
, (1.119)
2
 
2 2   
2 2 
2 − 0⊥
  0⊥
2 
−  2 02L
2( −  р )
2 2
 2( −  р )
2
де 0⊥ = H 0⊥ означена «поперечна» частота гіромагнітного резонансу,

пропорційна поперечній складовій магнітного поля Землі (рис. 1.83), 0 L –
«повздовжня» частота. Розглянемо деякі випадки
розповсюдження радіохвиль.
1- й випадок. Хвиля розповсюджуеться
перпендикулярно (поперечно) магнітному полю
Землі Н 0 . В цьому випадку Н 0 = H 0⊥ , Н 0 L = 0 (рис.
1.83) і  0 L = 0 , а кут між вектором Пойнтинга П та
Н 0⊥ дорівнює 900 (рис. 1.84). Тому при повздовжній
частоті  0 L = 0 та знаку (+) перед коріннім у
знаменнику з (1.119) маємо
 p2
( )
n1⊥ = 1 − 2 =  i =  i .
2

2
(1.120)
Рис. 1.83
Порівнюючи (1.120) та (1.113) бачимо, що в цьому випадку ми

отримуємо коефіцієнт заломлення точно такий же, як і у випадку звичайної
ізотропної іоносфери при відсутності магнітного поля Землі. Звідси ця хвиля
називається звичайною.
100
При наявності знака (-) перед коріннім в (1.119)
отримаємо значення у вигляді
 p2 1
n2 ⊥ = 1 − 2
2
. (1.121)
 02⊥
1− 2
 −  p2
Звідки видно, що у цьому випадку коефіцієнт
заломлення має залежність від 0⊥ = H 0⊥ , тобто під
Рис. 1.84 впливом магнітного поля Землі іоносфера веде себе як
анізотропне середовище. В цьому випадку при n2⊥
хвилю називають незвичайною.
Фізичне пояснення різниці між звичайною та
незвичайною хвилями лежить в тому, що якщо електрон
рухається паралельно магнітному полю Землі, то сила
Лоренца, пропорційна векторному добутку
FH = −e 0 [ e , H 0 ] , дорівнює нулю. В цьому випадку, якщо
E зв ║ H 0 (рис. 1.85), то  e ║ H 0 , і тоді FH = 0 ,  0 L = 0 і
звідси ║εі║→ εі. Рис. 1.85
Для незвичайної хвилі ці умови не виконуються і
анізотропія іоносфери має прояву в повному обсязі. В результаті поле цієї
хвилі має еліптичну поляризацію.
Таким чином, хвиля розщеплюється на "звичайну " і "незвичайну "
хвилі. Складові "звичайної" і "незвичайної" хвиль перетерплюють при
поширенні різне поглинання (в умовах іоносфери більше поглинається
складова незвичайної хвилі) і відбиваються на різних висотах.
2-й випадок. Хвиля розповсюджується
вздовж магнітних силових ліній поля Землі (рис.
1.86, де П || H 0 ), вектор E⊥ = E x x 0 + E y y 0 має дві
складові і при H 0 = H 0 z 0 нормальний до H 0 , у силу
чого електрони будуть закручуватися навколо H 0 , а
поперечна частота буде дорівнювати нулю (  0⊥ = 0
). У цьому випадку з вираження (1.119) можна
одержати
 p2
n 2
= 1− (1.122)
Рис. 1.86
1, 2
 (  0 L )
Звідси видно, що в цьому випадку обидві хвилі
відчувають вплив магнітного поля Землі, однак - нерівної величини. Обидві
хвилі мають поле з еліптичною поляризацією, але з протилежним напрямом
обертання.
Більш докладно, ґрунтуючись на рис. 1.86, це можна пояснити в такий
спосіб. Напрямок обертання вектора Е1 і напрямок обертання електрона в
постійнім магнітнім полі збігаються. Зсуву електрона під дією хвилі й
постійного магнітного поля підсумуються. Хвиля же з електричним полем Е11
101
дає електрону зсув у напрямку, протилежному напрямку обертання електрона
в постійнім магнітнім полі й результуючий зсув електрона є різницею цих
зсувів. Отже, зсув, одержуване електроном під дією полів Е1 і Е11, по-різному.
Іонізований газ поляризується по-різному хвилями із правим і лівим
обертанням вектора Е. Оскільки поляризація визначає діелектричну
проникність речовини, остання виявляється різної для цих двох хвиль. Таким
чином, при поширенні хвилі в напрямку постійного магнітного поля, лінійно
поляризована хвиля розпадається на дві хвилі, поляризовані по колу із
протилежним напрямком обертання вектора Е, причому діелектрична
проникність середовища для цих хвиль різна й хвилі мають різні фазові
швидкості.
При поширенні радіохвиль у напрямку постійного магнітного поля
відбувається поворот площини поляризації, що поширюється хвилі. Складові
хвилі Е1 і Е11, вектори яких мають різний напрямок обертання, випробовують
в іонізованому газі в присутності постійного магнітного поля різне
поглинання, що приводить до появи еліптичної поляризації сумарного
коливання. При поширенні хвилі відбувається поворот великої осі еліпса й
розширення еліпса за рахунок більш інтенсивного поглинання однієї із хвиль.
У межі еліптична поляризація може перейти в кругову.
Ці хвилі розповсюджуються в іоносфері по різним траєкторіям та мають
різні коефіцієнти загасання ( α1> α2 ) .
1. Пояснити фізичні процеси в намагніченому фериті: прецесія
електронів, феромагнітний резонанс.
2. Записати рівняння Максвелла для намагніченого феритового
3. Пояснити поширення плоских ЕМХ у подовжньо
4. Пояснити ефект Фарадея у подовжньо намагніченому фериті.
5. Записати рівняння Максвелла для поперечно намагніченого
феритового середовища.
6. Пояснити поняття звичайної та незвичайної хвилі в поперечно
7. Пояснити особливості поширення плоскої ЕМХ у поперечно
намагніченому фериті
8. Пояснити параметри іоносфері як окремого випадку
анізотропної плазми.
9. Записати тензор діелектричної проникності анізотропної
іоносфери.
10. Пояснити вплив магнітного поля Землі на поширення
радіохвиль в іоносфері.
1.15 Поняття про метаматеріа́ли
Метаматеріа́л — в загальному випадку композит який має властивості,
що не зустрічаються у природі, в частковому випадку — водночас від'ємні
діелектричну й магнітну проникності. Метаматеріали – це штучно сформовані
і особливим чином структуровані середовища, які мають електромагнітні
властивості, що виходять за межі властивостей компонентів, з яких вони
102
складаються. Метаматеріали синтезують шляхом введення в природний
матеріал різних періодичних структур з найрізноманітнішими геометричними
формами, які модифікують діелектричну і магнітну сприйнятливість матеріалу.
Майже всі природні речовини мають діелектричну постійну і магнітну
проникність більше нуля. Суттєво, що у переважної більшості з них в
найцікавіших для практичного використовування діапазонах частот ці
параметри, як правило, взагалі більші або рівні одиниці. В закордонній
літературі дані матеріали звичайно називають DPS (double positive, подвійні
позитивні), підкреслюючи тим самим позитивність значень як ε, так і μ. На
класифікаційній діаграмі (рис. 1. 87) цим природним матеріалам відповідає
правий верхній квадрант. DPS-
середовища вважаються прозорими
для ЕМХ, якщо внутрішні втрати в
них (уявні складові діелектричної і
магнітної проникностей) малі. В
прозорих середовищах ЕМП
існують у формі ЕМХ, що
розповсюджуються, хоча незначна
частина їх енергії в тій чи іншій
мірі піддається поглинанню.
Матеріали, у яких негативний
лише один з електромагнітних Рис. 1.87
параметрів (ε або μ), на прийнятому за кордоном науковому жаргоні фігурують
під назвою SNG (single negative, мононегативні). В таких середовищах ЕМХ не
розповсюджуються і швидко затухають. З цієї причини відносно подібних
матеріалів вважають, що вони непрозорі для випромінювання, якщо їх
товщина більша за характерну експоненціальну довжину загасання ЕМХ.
Залежно від того, який саме з параметрів приймає негативні значення,
розрізняють два типи SNG-середовищ: так звані ENG (ε –негативні, для яких,
як випливає з назви, ε < 0 і μ > 0) і MNG (μ –негативні, тобто такі, що мають
параметри ε > 0 і μ < 0).
Матеріали лівого нижного квадранту рис. 1.87 з негативними значеннями
діелектричної постійної і магнітної проникності (ε < 0, μ < 0) часто називають
бінегативними середовищами (DNG, double negative) або метаматеріаламі, що
мають негативний
коефіцієнт заломлення ЕМХ
(рис. 1.88.б).
Основою цього явища
є ефект зворотного
розповсюдження хвиль і
незвичайний закон
б) заломлення при падінні
а)
Рис. 1.88
103
хвилі з вільного простору в середовище, де групова і фазова швидкості хвиль
направлені назустріч одна одній. При цьому заломлений промінь відхиляється
у протилежну сторону від нормалі, ніж при падінні на звичайне середовище, в
якому ці швидкості співпадають за напрямом (рис. 1.88.а).
Використання метаматеріалів в теперешний час є найбільш
перспективним і динамічним напрямком розвітку техніки НВЧ. Потенціал,
закладений в цьому, ще тільки належить розкрити, але вже зараз застосування
штучних структур з незвичайними електродінаміческіх властивостями
дозволяє створити НВЧ пристрої і антени, характеристики яких недосяжні
іншими способами.
104
2 Електромагнітні хвилі у спрямовуючих структурах
2.1 Електромагнітні хвилі в лініях передачі НВЧ
Відповідно до ДСТУ лінією передачі (ЛП) зветься пристрій, який
обмежує область розповсюдження електромагнітних коливань та
направляюче потік НВЧ електромагнітної енергії у заданому напрямку. Тобто
ЛП слугують для направленої передачі ЕМЕ від джерела до споживача,
наприклад, від передатчика ТКС до антени, від антени до приймача та ін.
Узагальнена класифікація ЛП представлена на рис. 2.1.
Рис. 2.1
ЕМЕ переноситься хвилею, звідси ЛП НВЧ називають також хвилеводами. В
більш узькому смислі хвилеводами тільки екрановані (закриті) ЛП.
2.1.1 Класифікація хвилеводів
Класифікація може бути проведена по різним признакам. Розглянемо
деяк з них, найбільш важливі для теорії та практики:
1) по конструктивним властивостям розрізняють:
- порожнисті хвилеводи у вигляді металічних труб різної форми
поперечного перерізу (прямокутні (рис. 2.2.а), круглі (рис. 2.2.б), еліптичні
(рис. 2.2.в), Н- образні (рис. 2.2.г), П- образні (рис. 2.2.д) та ін.);
а) б) в) г) д)
Рис. 2.2
- коаксіальні хвилеводи у вигляді співвісних провідників різної
форми поперечного перерізу (круглі квадратні (рис. 2.3.а), прямокутні та ін.);
105
а) б) в)
Рис. 2.3
- смужкові (печатні) симетричні (рис. 2.3.б) та несиметричні (рис.
2.3.в) хвилеводи;
- двопровідні відкриті (рис. 2.4.а) та екрановані хвилеводи (рис.
2.4.б,в);
а) б) в)
Рис. 2.4
- діелектричні хвилеводи різної форми поперечного перерізу (рис.
2.5) та ін.
Рис. 2.5
Конструкцію хвилеводів характеризують також поняттям «порядок
зв´язності». Це є геометрична характеристика поперечного перерізу
хвилеводу, яка визначається кількістю провідних поверхонь, наприклад,
діелектричний хвилевід має нульову зв´язність, всі порожнисті – однозв´язні,
а коаксиальні двозв´язні і так далі;
2) по області, яку займає ЕМП, все ЛП можна розділити на закриті та
відкриті (рис. 2.1).
У закритих хвилеводах область поля обмежена провідною поверхнею.
До них відносять усі порожнинні, коаксіальні та інші екрановані хвилеводи.
Відкриті ЛП у поперечному перерізі не мають замкненого провідного
контуру. З цієї причини область ЕМП теоретично не обмежена. Але
практично потік потужності зосереджений біля направляючих поверхонь.
Відкритими є смужкові, двопровідні, діелектричні та інші хвилеводи;
3) за умов розповсюдження ЕМХ розрізнюють регулярні і
нерегулярні, однорідні і неоднорідні хвилеводи.
106
Регулярним називається хвилевід, у котрого у повздовжньому напрямку
незмінні поперечні переріз та електромагнітні особливості середовища, які
його заповнює (рис. 2.6.а,б).
а) б) в) г) д)
Рис. 2.6
Якщо одна з цих умов порушена, хвилевід називається нерегулярним.
(рис. 2.6.в,г,д).
Однорідним називається хвилевід, заповнений однорідним
середовищем (рис. 2.6.а,б,д). В інших випадках хвилевід буде неоднорідним
(рис. 2.6.в,г). Елементи, які порушують регулярність чи однорідність,
називаються відповідно нерегулярністю та неоднорідністю;
4) в залежності від параметрів неоднорідності (рис. 2.6.в,г) хвилеводи
можуть бути ізотропними або анізотропними;
5) іноді хвилеводи розрізняють за типами хвиль. Наприклад, в
особливу групу виділяють хвилеводи з Т-хвилею, яка може розподілятися
тільки у хвилеводах з порядком зв’язності 2 і більше;
6) хвилеводи також можуть бути жорсткими та гнучкими (рис. 2.1).
2.1.2 Методика розрахунку ЕМП у хвилеводах
Розрахунок ЕМП у хвилеводі – це рішення внутрішньої крайової задачі
електродинаміки.
Постановка задачі.
У порожнистому, регулярному, однорідному хвилеводі довільної форми
поперечного перерізу (рис. 2.7) розподіляються гармонійна ЕМХ.
Необхідно розрахувати E та E у будь-якій
точці всередині хвилеводу.
Рис. 2.7
Припущення:
1) хвилевід є пасивним, тобто в об’ємі, обмеженому хвилеводом,
джерел НВЧ енергії немає;
2) у хвилеводі відсутні втрати, тобто він виконаний з ідеального
провідника (σм = ∞) та ідеального діелектрика (σд = 0).
Алгоритм рішення:
- отримання векторних хвилевих рівнянь для E та H ;
- рішення хвилевих рівнянь у два етапи:
1) знаходження повздовжніх складових E z та H z шляхом рішень двох
скалярних рівнянь;
2) розрахунок поперечних складових векторів за відомим повздовжнім
складовим;
107
- рішення крайової задачі електродинаміки з розрахунком відповідних
граничних умов.
У відповідності з даним алгоритмом отримаємо хвилеві рівняння для E
та H , скориставшись методом безпосереднього знаходження векторів E та
H з однорідних хвилевих рівнянь (1.3.а)
2 E +ω2 ε a μ a E =0
2 H +ω2 ε a μ a H =0 (2.1)
Нехай ортогональні координати орієнтовані так, що вісь z направлена
вздовж хвилеводу (рис. 2.7), та гармонічна складова розповсюджується
вздовж вісі z (рис. 2.8).
Тоді аналогічно з вільними хвилями E та H можна
представити у вигляді
E = E m ( s )e jt e −z e j 1
H = H ( s )e jt e −z e j 2 ,
m
Рис. 2.8
скорочуючи для спрощення на ejωt
E = E m ( s )e −z
(2.2)
H = H ( s )e −z ,
m
де s - позначає залежність комплексних амплітуд векторів ЕМП від

поперечних координат, наприклад, від x, y (рис. 2.8).
Таким чином, закон зміни поля по поздовжній координаті z є відомим.
Оператор лапласіан Δ = 2, який в декартовій системі координат має вигляд
 2U  2U  2U 1   U  1  2U  2U
U = + + U = r + +
x 2 y 2 z 2 , а в сферичної - r r  r  r 2  2 z 2
можна представити у вигляді суми операторів по поперечним s2 та
поздовжній z2 координатам, тобто
2
2 = s2 + z2 = s2 + (2.3)
z 2
Підставив (2.2) та (2.3) в (2.1), отримаємо
2
s2 E (s) e-z + 2 E (s) e-z + ω2 ε a μ a E (s) e-z = 0
z
2
s2 H (s) e-z + 2 H (s) e-z + ω2 ε a μ a H (s) e-z = 0
z
Виконав диференціювання по z та скоротив на множник e-z , отримаємо
s2 E + γ 2 E + ω2 ε a μ a E = 0
s2 H + γ 2 H + ω2 ε a μ a H = 0
Запишемо це рівняння у вигляді
s2 E (s) + к2s E (s) = 0
s2 H (s) + к2s H (s) = 0, (2.4)
де к s= γ +  εa μa = γ + 
2 2 2 2 2
(2.5)
108
Параметр кs в (2.5) називають власним числом мембранного
рівняння, тому що рівняння (2.4) вперше були отримані при дослідженні
коливань мембран (рівняння з цієї причини називають мембранними).
Як буде показано далі власне число мембранного рівняння кs залежить
від:
1) типу ЕМХ;
2) форми та розміру поперечного перерізу хвилеводу.
Для рішення двох векторних рівнянь (2.4) необхідно вирішити систему
рівнянь з шести скалярних. Але практично нема потреби в рішенні всіх шести
рівнянь, тому що між повздовжніми та поперечними складовими векторів Е і
Н існує зв´язок. Для цього у відповідності з другим пунктом алгоритму
рішення задачі розрахування E та E виразимо з рівняння (2.4) повздовжні та
поперечні складові і встановимо зв´язок між ними.
Представимо вектори в наступному вигляді
E (s) = U 0 E u(s) + V 0 E v(s) +  0 E z(s) = E s(s) +  0 E z(s),
H (s) = U 0 H u(s) + V 0 H v(s) +  0 H z(s) = H s(s) +  0 H z(s). (2.6)
Тоді з рівнянь (2.4) можна виділити два векторних та два скалярних
рівняння
s2 E s(s) + к2s E s(s) = 0
s2 H s(s) + к2s H s(s) = 0 (2.4.a)
s 𝐸𝑧 (𝑠) + к s𝐸𝑧 (𝑠) = 0
2 ̇ 2 ̇
s2 𝐻̇𝑧 (𝑠) + к2s𝐻̇𝑧 (𝑠) = 0 (2.4.б)

Із рівнянь (2.4.а) та (2.4.б) знаходять комплексні амплітуди. Для
отримання миттєвих значень складових ЕМП їх множать на хвильовий
множник e jt-γz.
Надалі для спрощення запису математичних викладок для комплексних
амплітуд ЕМП написання їх залежності від поперечних координат (s)
опускаємо.
2.1.3 Знаходження поперечних складових векторів ЕМП
Представимо поперечні складові ЕМП через повздовжні. Для цього
можна скористатися першим чи другим рівнянням Максвелла. Враховуючи
тотожність rot H  , H , запишемо перше рівняння у вигляді
, H  = jωεa E
Підставляючи сюди (2.3) і (2.6), отримаємо
(s + z), ( H s + H z) = jωεa ( E s + E z).
Розкриємо векторний добуток суми векторів
s, H s + s, H z + z, H s + z, H z = jωεa ( E s + E z ).
Це рівність включає два незалежних рівняння: для повздовжніх та для
поперечних складових. Нас цікавлять поперечні складові, тому розглянимо
рівняння
jωεa E s = s, H z + z, H s
Враховуючи, що
109
  
z, H s =   0 , H s =   0, H s = -   0, H s, а
z z

s, H z = s,  𝐻𝑧  = -   0,s𝐻̇𝑧  остаточно отримаємо
0 ̇
jωεa E s = -   0,𝐻̇𝑧  -   0,s𝐻̇𝑧  (2.7)

Використовуючи принцип перестановочної подвійності, отримаємо
друге рівняння
jωμ a H s =    0, E s +   0, s𝐸̇𝑧  (2.8)
Ці рівняння включають в себе по дві невідомих складових, E s та H s .
Рішаючи (2.7) та (2.8) вмісті, отримаємо другу форму рівнянь
к2s E s = -s𝐸̇𝑧 + jωμa  0,s𝐻̇𝑧 ] (2.9)
к2s H s = - s𝐻̇𝑧 - jωεa  0,s𝐸̇𝑧  (2.10)
Отримані рівняння дають можливість рішення задачі у загальному
вигляді, коли у хвилеводі розповсюджуються одночасно різні класи хвиль.
Зокрема, для Н-хвиль 𝐸̇𝑧 = 0, з цієї причини із (2.10) отримаємо

H S = − 2  S H z (2.11)
kS
Підставив значення s𝐻̇𝑧 із (2.11) в (2.9) отримаємо поперечні складові
електричного поля
ja 0 
E S = − [z , H S ] (2.12)

Для Е хвиль скористуємося принципом перестановочної подвійності із
(2.11) і (2.12) отримаємо рівняння зв'язку для Е – хвиль

E S = − 2  S E z (2.13)
kS
j a 0 
H S = [ z , ES ] (2.14)

Для Т – хвиль E z = 0, H z = 0, з цієї причини з рівнянь (2.9) та (2.10)
отримаємо
к2s E s = 0, к2s H s = 0
Таким чином, для Т –хвиль кs = 0.
Зв’язок між поперечними складовими E S та H S визначається тими ж
формулами (2.12) або (2.14), що й для Н - та Е - хвиль.
Таким чином, мембранні рівняння (2.4.а) і (2.4.б) та співвідношення
(2.11) - (2.14) дозволяють розрахувати ЕМП в хвилеводі.
ЕМП в поперечному перерізі хвилеводу обмежено направляючими
поверхнями, тому при вирішенні рівнянь (2.4.а), (2.4.б) необхідно відповідно
з третім пунктом алгоритму, враховувати граничні умови.
2.1.4 Граничні умови в хвилеводі
В загальному вигляді граничні умови для хвилеводу поперечного
перерізу мають вигляд
E1 − E 2 = 0 , H 1 − H  2 = 0 ,
110
Dn1 − Dn2 = 0 , Bn1 − Bn2 = 0 .
У випадку хвилеводу без витрат ЕМП в металеві стінки не проникає
(м=0), тому маємо
E = 0
Dn = пов , абоEn =  пов
a
(2.15)
Hn = 0
H =  пов , або  n , H  =  пов
  ,
де 𝑛̅0 - нормаль до внутрішньої поверхні стінки (рис. 2.7, 2.9).
Рис. 2.9 Рис. 2.10

З поперечних умов (2.15) випливає, що в ідеальному хвилеводі
електричні силові лінії завжди нормальні до провідних поверхонь (рис. 2.10),
а магнітні силові лінії завжди дотичні до них (рис. 2.9).
Для вирішення рівнянь (2.4.а), (2.4.б), також необхідно знати граничні
умови для шуканих повздовжніх складових.
Розглянемо контур с поперечного перерізу хвилеводу (рис. 2.7). В
будь-якій точці цього контуру E z дотична до стінки, тобто Ez c = E . Тому
граничні умови для повздовжньої складової електричного поля має вигляд
Ez c = 0
, (2.16)
а структура поля зображена на рис. 2.11.
Щоб знайти граничну умову для H z
скористаємося виразом для Е̇х з першого
рівняння Максвела в координатній формі
H z
+ H y = ja Ex
y
В довільній точці М контуру с для локальних
декартових координат (рис. 2.7)
Рис. 2.11 111

H z
E x c = E = 0, H y = H n = 0 тобто, = 0.
c y c
Це справедливо для будь-якої точки контуру с (рис. 2.7). Тому в
загальному випадку гранична умова для повздовжньої складової магнітного
поля має вигляд
H z
=0 (2.17)
n c
Рівняння (2.4.а), (2.16) та (2.4.б), (2.17) складають дві краєві задачі

електродинаміки, рішення яких дозволяє визначити складові E z , H z
відповідно.
2.1.5 Параметри спрямовуючих (зв’язаних) ЕМХ
ЕМХ, що спрямовуються в хвилеводах, характеризуються тими ж
параметрами, що й вільні ЕМХ. До них відносяться:
1) постійна поширення ();
2) характеристичний опір (Zс);
3) фазова швидкість (Vф);
4) швидкість переносу енергії (Vе);
5) групова швидкість (Vгр);
6) довжина хвилі в хвилеводі (х).
Постійна поширення ЕМХ
Розглянемо ідеальний хвилевід, тобто не будемо враховувати теплові
витрати енергії. Знайдемо постійну поширення з рівняння (2.5)
 2 = к s2 −  2 a  a = к s2 −  2 (2.18)
Вище було показано, що власне число кs рівняння (2.5) не залежить від
частоти, а визначається тільки типом хвилеводу, його розмірами та типом
хвилі. Тобто, для конкретного часткового випадку кs, а, а, є константи, тому
 являється тільки функцією частоти сигналу, що передається. При цьому з
(2.18) , бачимо, що в залежності від частоти можливі три характерні випадки:
1) 2<0,  = jХ - мнима величина;
2)  >0,  = 
2
- дійсна величина;
3)  = 0 ,  = 0.
2
Розглянемо особистості електромагнітних процесів в хвилеводі при

різних .
При  = jХ хвилевий множник має вигляд
e jt −z = e j (t −  Х z ) ;
тобто в хвилеводі поширюється незатухаюча ЕМХ, переноситься енергія, а Х
має смисл коефіцієнта фази хвилі у хвилеводі.
При = хвилевий множник має вигляд
e jt −z = e −z e jt .
Фаза не залежить від відстані і, звідси, хвилевого процесу не має, ЕМЕ
не переноситься. У хвилеводі має місце коливальний процес, амплітуда
112
коливань зменшується по експоненті e-z (рис. 2.12), α по фізичному змісту є
коефіцієнтом послаблення, причому, зменшення амплітуди коливань не
пов’язано з тепловими витратами, а обумовлено тільки відсутністю хвилі.
Рис. 2.12
Третій випадок є граничним між двома видами процесів у хвилеводі.
Частота електромагнітних коливань, при котрій  = 0, називається
критичною частотою, (кр або fкр). Відповідна їй довжина хвилі називається
критичною довжиною хвилі.
Таким чином, передача ЕМЕ по хвилеводу можлива тільки в
конкретному діапазоні частот ⎯ діапазоні поширення хвиль при >кр або
<кр , в котрому виконується умова  = jХ.
Тут λ - довжина хвилі в діелектрику, що заповнює хвилевід
𝑣 𝑐 𝜆0
𝜆= = = ,
𝑓 𝑓 √𝜀 √𝜀
де 𝜆0 - довжина хвилі в вільному просторі.
Діапазон частот кр або кр, коли  =  називається діапазоном
відсічки. В цьому діапазоні у хвилеводі ЕМЕ не переноситься, існують так
звані локальні або місцеві реактивні поля. Хвилевід при кр називається
граничним чи заграничним. В техніці НВЧ хвилеводи в діапазоні відсічки
використовують для конструювання атенюаторів, частотних фільтрів та
інших пристроїв.
Для визначення діапазону поширення хвилеводу необхідно знайти
величини кр або кр. Звичайно зручно користуватися кр тому, що вона не
залежить від параметрів діелектрика, що заповнює хвилевід. Якщо  = 0, то з
(2.18) отримаємо
113
(2 )2 f kp2 (2 )2
к =   a
2 2
= =
s kp a
V2 2kp .
2
Звідси kp =. (2.19)
кs
У таблиці 2.1 наведені основні порівняльні характеристики розглянутих
процесів в хвилеводах.
Таблиця 2.1
Значення постійної поширення  , як
функції частоти ω Від хвилевого множнику Назва діапазону
jt-γz
2  фізичний e
смисл
 <0  = jХ коефіцієнт
2
e j (t −  Х z )  cos(t −  Х z ) поширення
фази
 >0  = 
2 коефіцієнт e −z e jt  e −z cos t відсічки
послаблення
2 = 0 =0 e jt  cos t границя між
діапазонами
Таким чином, критична довжина хвилі визначається значенням
власного числа мембранного рівняння, котре може приймати в хвилеводі різні
значення, утворюючі нескінченну дискретну послідовність величин. Кожному
значенню кs (=1,2,3,4…) відповідає певний тип хвилі с критичною
довжиною хвилі
2
kp = .
кs
ЕМХ, кр якої має найбільше значення називається основною або
нижчої хвилею в даному хвилеводі. Усі інші типи хвиль називаються
вищими. Основна хвиля має максимальний діапазон поширення (рис. 2.13).
Рис. 2.13
В хвилеводах з порядком зв’язності два та більше основною хвилею є Т-
хвиля, маюча найбільше значення критичної довжини хвилі. Для неї кs = 0,
тому кр =  або кр = 0. Отже, Т-хвиля має максимально можливий робочий
діапазон, так як передача ЕМЕ можлива на будь-якій частоті, в тому числі на
постійному струмі ( = 0).
114
Знайдемо розрахункові співвідношення для коефіцієнтів  та Х. Для Е -
та Н- хвиль при <кр з (2.18) отримаємо
2 2
 2   2 
 =  = к s2 −  2 =   −  .
   
 kp   
2 2
2  kp   
Звідси  = 1−    8.7 2 1 −  kp  ,  Б  (2.20)
kp   kp     м 
   
При >кр (<кр), коли  >кs , а =jХ, маємо
2 2
2
2  2 
2   
 =  
− 1− 2 = j 1−   . Звідси
      
 kp   kp 
2 2
2     
Х = 1−   =  1−     рад 
,
 м 
    . (2.21)
  kp   kp 
Для Т-хвилі кs = 0 тому  = −  2 a  a = j  a  a = j , отже, вільні та
Т-хвилі, що спрямовуються в ЛП, мають однакові коефіцієнти фаз
 =   a a .
Характеристичний опір
~ E s 
За визначенням в першому розділу згідно (1.44)  = = ~a .
 a
c
H s
Знайдемо це відношення для Е - та Н - хвиль відповідно з (2.12) та

(2.14)
~ ja ~ 
Z CH = ; Z CE = ; (2.22)
 ja
Таким чином, характеристичний опір визначається параметрами
діелектрика та постійною поширення.
В робочому діапазоні (>кр)  = jХ . Тому, враховуючи (2.21),
отримаємо Z ZC ;
= CH 2
  
1−  
 
 kp 
2
  
Z CE = Z C 1−   .
 
 kp 
Отже, у діапазоні поширення
характеристичний опір завжди активний,
причому Z CH  Z C , Z CE  Z C (рис.
2.14).
Рис. 2.14 В діапазоні відсічки (<кр) = тому
115
ja 
Z CH = = jx , Z CE =
= − jx ,
 j a
тобто опір реактивний. Отже, Еs та Нs зрушені по фазі на 900, а це значить, що
локальні поля реактивні і не переносять ЕМЕ. Таким чином, по характеру
(активне, реактивне) також можна
зробити висновок про те передається ЕМЕ на даній частоті чи ні.
Для Т-хвиль діапазон відсічки відсутній, тобто завжди =jХ.
Тому з (2.22) отримаємо
j a j  a  a a
Z CT = = = ;
j  a  a j a a
Отже, характеристичний опір Т-хвилі в хвилеводі такий же, що й у
 a 120 377
вільної хвилі Z CT = Z C = =  ;
a  
Фазова та групова швидкості, швидкість поширення енергії
Фазова та групова швидкості, швидкість переносу енергії ЕМХ в
хвилеводі визначається в загальному вигляді співвідношеннями (1.38), (1.40)
та (1.39) відповідно
 S П ds
Vф = ; Vгр = 1 ; Ve = .
Х d Х
d
S wds
Для Т-хвилі ці швидкості рівні між собою (Vф=Vгр=Vе), причому, вони

такі ж, що й у вільної Т-хвилі у відповідному діелектрику. Дійсно,
  1 с
Vф = = = =V = .
Х   a a
 a a 
Для Е- та Н- хвиль, підставляючи Х з (2.21), отримаємо
2
V   
Vф = ; Vгр = V 1−   . (2.23)
2  
    kp 
1−  
 
 kp 
Можна також показати, що при цьому
2
  
Vе = Vгр = V 1 −  
 
 kp 
Таким чином, фазова швидкість Е- та Н- хвиль залежить від частоти
(рис. 2.15.а, б), тому ці хвилі називають дисперсними хвилями.
З (2.23) випливає, що Vф>с , (рис. 2.15), і при →кр, Vф→. Це не
суперечить фізичному смислу, так як фазова швидкість показує тільки
швидкість зміни фази коливань вздовж осі хвилеводу. Вона не характеризує
116
передачу енергії. Швидкість переносу енергії хвилями типу Е- та Н- в
хвилеводі завжди менше швидкості світла Vе = Vгр< c (рис. 2.15), причому
Vф Vе=V2.
а)
Рис. 2.15
б)
Взаємозв’язок між швидкостями Vф, Vгр, Vе зручно показати, якщо
представити ЕМП у вигляді суми парціальних (віддільних, самостійних) Т-
хвиль, падаючих на спрямовуючі поверхні під деяким кутом θ (φ) (рис. 2.16).
Чим менше φ, тим більше число перевідбиттів Т-хвиль, тим менше Vе і
тим більше Vф. Якщо φ = 0, то Vе = 0, VФ = . Це відповідає випадку, коли  =
кр,  = 0. Рівність Vе = 0 можна пояснити тим, що при φ = 0 або Hs = 0 або Es =
0, тому Пz = EsHs = 0.
Рис. 2.16
Рис. 2.16 Рис. 2.17

Отже, процес поширення хвилі у хвилеводі при >кр полягає у
послідовному відбитті Т-хвилі від протилежних стінок (рис. 2.17).
Довжина хвилі в хвилеводі
117
Для характеристики хвилевого процесу застосовують поняття довжини
хвилі в хвилеводі. Довжиною хвилі в хвилеводі називається відстань між
двома найближчими вздовж осі хвилеводу, фази коливань в котрих
відрізняються на 2 (рис. 2.18).
Рис. 2.18
По аналогії з вільними хвилями
2 
Х =  = =
Х    .
2
1−  
 
 кр 
Таким чином, для дисперсних хвиль в хвилеводі завжди Х.

2 2
Для Т - хвилі Х = = = .
Х 
2.1.6 Потужність, що переноситься хвилею по хвилеводу
Середня потужність, що переноситься хвилею є середній за період
коливань потік енергії крізь поперечний переріз хвилеводу
T
1
P=
T   П dSdt ,
0 s
z
де Пz = Es Hs – повздовжня складова вектора Пойнтинга.

Так як ЕМЕ переноситься по хвилеводу тільки при умові кр (кр)
то ZС дійсна величина і складові поля Es та Hs синфазні. Тому можна
записати, що
T
1
P=   (t −  Х z )dt ;
2
E sm H sm dS cos
T s 0
звідси отримаємо
1
2 s
P= Esm H sm dS .
Враховуючи, що Esm H = Z c , де - клас хвилі, можна записати

sm
118
Z c
P=  H sm dS;
2
2 S (2.24)
1
P=  sm dS;
2
E (2.25)
2 Z c S
З отриманих рівнянь бачимо, що зі збільшенням потужності, що
переноситься, зростає напруженість електричного поля. Діелектрик має певну
електричну міцність, що обмежує величину потужності, що переноситься.
Наприклад, для сухого повітря при нормальному атмосферному тиску
передільна напруженість електричного поля Еперед складає приблизно 30
кВ/см; для фторопласту, поліетилену, полістиролу вона лежить в межах від 25
до 40 кВ/мм.
Максимально допустима потужність, котру можна передати по
регулярному однорідному хвилеводу без електричного пробою діелектрика
називається передільною потужністю хвилеводу.(Рперед). Її величина залежить
від конструкції та розмірів поперечного перерізу хвилеводу, від типу
діелектрика та типу ЕМХ.
2.1.7 Особливості поширення ЕМХ в реальних хвилеводах
Вище були розглянуті ЕМХ в ідеальних регулярних хвилеводах. Умова
регулярності може бути виконана тільки в нескінченно довгих хвилеводах.
Реальні ЛП НВЧ мають кінцеву довжину так як вони використовуються для
передання енергії від генератора до користувача (навантаження). Наприклад,
в ТКС в режимі випромінювання ЕМЕ передається від генератора до антени,
котра, в даному випадку, є кінцевим навантаженням хвилеводу. Ввімкнення
навантаження порушує умови регулярності.
В загальному випадку не вся ЕМЕ, передана по хвилеводу, поглинається
навантаженням, частина її відбивається. Тому, в реальному хвилеводі крім
падаючої хвилі, виникає відбита хвиля, бігуча від навантаження до
генератора. Отже, сумарне ЕМП в кожному перерізі хвилеводу визначається
інтерференцією двох бігучих назустріч хвиль.
Амплітуда відбитої хвилі залежить від характеру (активне, реактивне)
та величини опору навантаження. При цьому в хвилеводі можливі, в
принципі, три типу режимів:
1) режим бігучих хвиль (енергія повністю поглинається в
навантаженні);
2) режим змішаних хвиль (енергія частково поглинається в
навантаженні);
3) режим стоячих хвиль (енергія повністю не поглинається в
навантаженні, повне відбиття).
В ТКС хвилевід як направляюча структура завжди входить в склад
тракту НВЧ. Трактом надвисоких частот (або просто хвилевим трактом)
називається сукупність функціональних приладів НВЧ, з’єднаних між собою
119
певним чином, що забезпечують передачу, комутацію та обробку
радіосигналів.
Приклад компоновки тракту НВЧ потужної станції зв’язку
сантиметрового діапазону, що працює на спільну приймально-передавальну
антену, приведені на рисунки 2.19.
Рис. 2.19
Прилади НВЧ (або вузли НВЧ) виконують в тракті різні функції.
Звичайно тракт НВЧ містить в собі прилади вводу та виводу енергії, фільтри,
комутатори, поляризатори та інші вузли НВЧ. Конструкції і принципи дії
НВЧ пристроїв зображених на рис. 2.19 та інших елементів трактів,
наприклад на рис. 2.20, 2.21, будуть детально розглянуті в модулі 2
дисципліни.
Всі прилади НВЧ являють нерегулярні (іноді неоднорідні) елементи. Їх
ввімкнення приводить до зміни граничних умов, тому в хвилеводі
збуджуються ЕМП вищих типів хвиль. В реальних випадках не вся енергія
проходить крізь вузол НВЧ, частина її відбивається.
Рис. 2.20 Рис. 2.21

120
Таким чином, в реальному хвилевому тракті ЕМП являє суперпозицію
множини ЕМХ. С точки зору впливу на режим у тракті приладу НВЧ можна
розглядати як деякі проміжні навантаження для частини хвилеводу.
Наявність відбитих ЕМХ та локальних реактивних полів призводить до
збільшення вірогідності електричного пробою. Електрична міцність, крім
того, залежить від кліматичних, атмосферних та інших умов експлуатації
хвилевого тракту. Тому не можна передавати в тракті передільну потужність.
Допустима потужність визначається з умови Рдоп = Рперед/ке, де ке -
коефіцієнт запасу електричної міцності. В залежності від типу та конструкції
хвилеводу ке = 3...20.
Іншою характерною особливістю реального хвилевого тракту є
затухання ЕМХ, викликане перетворенням частини ЕМЕ в теплову. Витрати
ЕМЕ викликані тим, що реальні провідники й діелектричні матеріали,
використані для виготовлення хвилеводів та приладів НВЧ, мають кінцеву
провідність.
2.1.8 Затухання ЕМХ в реальних хвилеводах
Хвилеводи та вузли НВЧ виготовляються з реальних провідників
(м) та діелектриків (д0), тому за рахунок струмів провідності,
протікаючи в металевих стінках и заповнюю чому діелектричному
середовищі, частина ЕМЕ перетворюється в теплову енергію. Тому ЕМХ в
реальному хвилеводі затухає, амплітуда ЕМП зменшується із збільшенням
відстані від місця збудження хвилі.
Подібно вільним ЕМХ постійна поширення в даному випадку буде
комплексною величиною
 = з + jХ, (2.26)
де з- коефіцієнт загасання, обумовлений втратами в металі та діелектрику.
Розглянемо методику розрахунку теплових
втрат ЕМЕ в хвилеводі. З закону збереження енергії
випливає, що в хвилеводі довжиною l (рис. 2.22)
втрачається потужність
Рвтр = Рвх - Рвих; Рвтр(l) = Рвх - Рвих(l). (2.27)
Для визначення Рвх та Рвих(l) скористаємося
виразом (2.24), врахував, що амплітуда поперечної Рис. 2.22
складової магнітного поля в хвилеводі з втратами має вигляд 𝐻𝑠𝑚 𝑒 𝛼з𝑧 . Отже,
перенесену потужність в деякому перерізі z можна визначити як
 (H )
Z c Z c − 2 з z

− з z
2
P( z ) = sm e ds = e ( H sm ) 2 dS . (2.28)
2 s
2 s
При z = 0 із (2.28) випливає, що
Z c
P=  H sm ds = Pвх
2
2 (2.28. а)
s
З урахуванням цього виразу (2.28) можна уявити у вигляді
121
P( z ) = Pвх e −2 з z = Pвих (l ) , при z = l
Тоді вираз (2.27) можна записати у вигляді
Pвтр (l ) = Pвх − Pвх e −2 з l = Pвх (1 − e −2 з l ) = Pвх (1 −  ) , (2.29)
де - коефіцієнт корисної дії (ККД) рівний
Pвих (l )
= = e − 2 з l (2.30)
Pвх
Використовуючи розклад в степінної ряд, можна отримати більш зручні
виразі для ККД
1
  1 − 2 з l або   .
1 + 2 з l (2.31)
Слід відзначити, що формули (2.30) і (2.31) правдиві тільки для режиму
бігучих хвиль, так як вони не враховують втрати, пов’язані з відображенням.
Таким чином, знаючи коефіцієнт загасання, можна розрахувати втрати
потужності в хвилеводі.
Для розрахунку коефіцієнта загасання запишемо його у вигляді суми
коефіцієнтів загасання в металі αзм і в діелектрику αзд
 з =  зм +  зд .
αзд знайдемо з (2.18), записав постійну поширення у наступному види
 = к 2 s −  2~а a =  зд + j Х .
Підставляючи сюди ~ a із розділу 1.4, після перетворення отримаємо
 tg
 зд   Hп 
  . (2.32)
1 − ( ) 2  м 
кр
Звідси видно, що загасання в діелектрику мале, оскільки tg   10 − 4 .

При повітряному заповненні цими втратами зовсім нехтують у зрівнянні з
втратами в металі.
Знайдемо вираз для αзм. Вважаючи, що  з   зм з (2.29) отримаємо
Pвтр (l )
e 2 змl = 1 − (2.33)
Pвх
Pвтр (l )
Втрати в хвилеводі порівняно не великі, тобто  1 . Тому,
Pвх
розкладаючи (2.33) в ряд по малому параметру і використовуючи перші два
члена розкладання, отримаємо вираз для визначення коефіцієнта загасання
1 Pвтр (l )
 зм  (2.34)
2l Pвх
122
Потужність втрат в хвилеводі довжиною l можна визначити по закону
Джоуля – Ленца, інтегруючи поверхневий струм в стінках по загальному
периметру хвилеводу
lRs
Pвтр (l ) =   пов
2
.m dl S . (2.35)
2 lS
Амплітуду щільності поверхневого струму знайдемо з граничної умови
(2.15)
 пов.m. = Hm .
Підставляючи (2.28.а) і (2.35) в (2.34), отримаємо
 H
2
m dls
RS
 зм 
S
(2.36)
2Zc H
2
sm dS
S
Таким чином, для знаходження коефіцієнту загасання необхідно в (2.36)
підставити відповідне значення Zc , Hm, Hsm, для будь-якого типу хвилі в
даному хвилеводі. Отже, для кожного типу хвилі зм має свою величину.
При цьому поверхневий опір в (2.36) розраховується за допомогою
наступного співвідношення
1 a
Rs = = . (2.37)
 m e 2 m
Особливістю обліку втрат в хвилеводах є залежність поверхневого опору від
якості обробки внутрішніх поверхонь стінок хвилеводу. Це пов’язано з тим,
що нерівності призводять до зростання Rs за рахунок збільшення шляху
струму (якщо величини нерівностей сумірні з глибиною проникнення) (рис.
2.23).
Рис. 2.23
Величина Rs також значно збільшується при корозії металу, так як окисі
мають великий питомий опір. Для захисту від корозії внутрішню поверхню
хвилеводу покривають лаками чи емалями. В найбільш відповідальних
конструкціях внутрішні поверхні хвилеводів сріблять чи навіть позолочують.
2.1.9 Структура ЕМП в хвилеводах. Збудження хвилеводів
Співвідношення (2.4.а), (2.4.б), (2.11)  (2.14) дозволяють знайти
рівняння для складових векторів ЕМП заданого типу хвилі в хвилеводі і
розрахувати ЕМП в будь-якій точці об’єму. Рівняння описують закони зміни
векторів ЕМП, отже дають уявлення о розташуванні поля.
Для більшої наочності, також, як і у випадку вільних ЕМХ,
користуються графічним зображенням структури ЕМП за допомогою
123
магнітних і електричних силових ліній, а також ліній струму провідності і
зсуву.
Силова лінія є така лінія, яка дотична в кожній точці яка співпадає з
направленням вектора в даній точці.
Знання структури ЕМП, наочне уявлення її виявляється необхідною
умовою ефективного використання хвилеводів, дозволяє розробляти різні
хвильове елементи і пристрої, дає фізичне уявлення о принципах їх дії і т.д.
Точну структуру поля можна побудувати по рівнянням силових ліній,
які знаходяться з рішення системи диференціальних рівнянь. Такий метод
дуже трудомісткий і не має достатньої наочності побудови. Крім того, в
багатьох випадках нема необхідності в точному відтворені силових ліній. На
практиці часто достатньо знати лише якісну структуру поля. В цьому випадку
використовують приблизний метод безпосереднього побудування структури
ЕМП, використовуючи його складові по координатним осях. Структуру ЕМП
в хвилеводі звичайно розглядають для бігучій хвилі в фіксований момент
часу (рис. 2.24).
Рис. 2.24
Щоб отримана якісна структура поля достатньо точно відображала
сутність електромагнітних процесів, крім функціональної залежності
складових ЕМП від координат, необхідно строго ураховувати наступні
основні спільні закономірності ЕМП в хвилеводах.
1. Магнітні силові лінії завжди замкнуті навкруги ліній струмів
провідності δпов (рис. 2.25) чи зміщення δзм, (рис.2.26) і зв’язані з ними по
правилу правого буравчика.
Рис. 2.25 Рис. 2.26

124
2. Електричні силові лінії можуть бути замкнуті (рис. 2.26) чи
розімкнуті (рис. 2.10, 2.11, 2.24, 2.25, 2.28), при цьому вони починаються і
закінчуються на зарядах, розміщених на поверхнях металевих стінок.
3. Лінії струмів зміщення аналогічні по виду електричним силовим
лініям, але зсунуті відносно їх вздовж направлення розповсюдження на
відстань х4 (рис. 2.26). Дійсно, по визначенню  зм =  а E
Вважаючи, що t
E = E m sin(t −  х z ) ,
після диференціювання отримуємо
 зм =  a Em cos(t −  х z ) .
Отож, в тому поперечному перерізі, де електричне поле максимально,
струми зміщення дорівнюють нулю, і навпаки.
4. Електричні і магнітні силові лінії взаємно перпендикулярні в будь-
якій точці хвилеводу (рис. 2.24 – 2.26, 2.28).
5. В відповідності з граничними умовами для ідеального хвилеводу
електричні силові лінії завжди перпендикулярні (рис. 2.10), а магнітні
силові лінії – дотичні до металевих стінок хвилеводу (рис. 2.9).
6. Лінії поверхневих струмів провідності в стінках хвилеводу завжди
перпендикулярні магнітним силовим лініям, розміщеним біля стінок (рис.
2.9). Направлення і величину поверхневого струму можна визначити з
граничної умови
пов  
 = n0, H
7. В відповідності з законом неперервності ліній повного струму в
хвилеводі повинні бути замкнуті. Там, де кінчаються лінії поверхневого
струму δпов, повинні починатися лінії
струму зміщення δзм, і навпаки (рис. 2.27).
Рис. 2.27 Рис. 2.28

8. В будь-якій точці хвилеводу поперечні складові векторів E і H
орієнтовані так, щоб вектор Пойнтінга був направлений завжди в одну
сторону – до навантаження.
9. Для бігучій ЕМХ максимуми поперечних складових електричного і
магнітного полів розміщені в одних тих самих перерізах. Максимум
поздовжньої складової зсунутий вздовж хвилеводу на відстань х4.
Знаючи структуру ЕМП даної ЕМХ, можна запропонувати ефективні
способи її збудження, тобто способи уведення енергії від джерела в хвилевід.
Збудити ЕМХ можна за допомогою штиря чи петлі, введених в хвилевід, чи
125
за допомогою отвору, прорізаного в стінці хвилеводу. Ці пристрої являють
собою своєрідними антенами, випромінюючими енергію в хвилевід.
Штир – прямолінійний провід, введений в хвилевід паралельно
електричним силовим лініям (рис. 2.29). Петля - круговий чи прямокутний
виток проводу, площина якого повинна бути перпендикулярна магнітним
силовим лініям (рис. 2.30). Конструктивно штир та петля звичайно
виконуються як продовження внутрішнього провідника коаксіального
хвилеводу. При цьому зовнішній провід приєднується до стінки збуджуючого
хвилеводу.
Рис. 2.29 Рис. 2.30

Отвір в стінці хвилеводу буде випромінювати ЕМХ в тому випадку,
якщо воно перериває лінії поверхневого струму, бігучого по стінці (рис. 2.31).
Рис. 2.31
Всі три розглянутих пристрої збуджують структуру ЕМП зображену на
рис. 2.28.
Таки ж самі пристрої зв’язку використовуються для виводу енергії з
хвилеводу та для зв’язку одного хвилеводу з другим.
1. Класифікація хвилеводів.
2. Методика розрахунку ЕМП у регулярному однорідному хвилеводі, мембранні
рівняння.
3. Методика знаходження поперечних складових векторів ЕМП.
4. Постійна поширення Е-, Н-, Т-хвиль у хвилеводів в діапазонах поширення хвиль та
відсічки: виразі, їх фізичний зміст.
5. Вивід співвідношень для характеристичного опору Е-, Н- і Т- хвиль у хвилеводах в
діапазонах поширення хвиль та відсічки.
6. Фазова та групова швидкості, швидкість поширення енергії в діапазоні поширення
хвиль.
7. Довжина хвилі в хвилеводі в діапазоні поширення.
8. Потужність, яка переноситься хвилею по хвилеводу.
9. Гранична і припустима потужності хвилеводу.
126
10. Особливості поширення ЕМХ в реальних хвилеводах.
11. Затухання ЕМХ в реальних хвилеводах.
12. Структура ЕМП в хвилеводах.
13. Пристрої збудження хвилеводів.
2.2 Прямокутні хвилеводи
З метою виявлення загальних властивостей ЕМХ в прямокутному
хвилеводі, знайдемо рішення внутрішніх задач електродинаміки. Для
спрощення рішення будемо розглядати регулярний однорідний хвилевід без
втрат.
В відповідності з прийнятою вище методикою необхідно визначити
поздовжні складові ЕМП, а потім, використовуючи рівняння зв’язку (2.11 
2.14), знайти поперечні складові ЕМП.
Для визначення поздовжніх складових ЕМП необхідно розв’язати дві
краєві задачі електродинаміки:
1) задачу Дирихле (2.4.а) з умовою (2.16)
 s  z + к s  z = 0
2 2
,  z = 0;
c
2) задачу Неймана (2.4.б) з умовою (2.17)
2  2  z

s  z + кs  z = 0 , n c
=0.
Рівняння (2.4.а) і (2.4.б) мають однаковий вигляд, тому простіше буде

розв’язати одне узагальнене рівняння вигляду
 s U + кs U = 0.
2 2
(2.38)
Вигляд рішення крайових задач залежить від типу хвилеводу і класу
ЕМХ. Знайдемо рішення задач для прямокутного хвилеводу, який найбільш
частково застосовується в техніці НВЧ.
2.2.1 Визначення поздовжніх складових ЕМП в прямокутному
хвилеводі
Для аналізу ЕМП в прямокутному хвилеводі доцільно скористатися
декартовими координатами (рис. 2.32, на яким також позначено: а –
внутрішній розмір широкої стінки, в – внутрішній розмір вузької стінки).
а) Рис. 2.32 б)
Комплексні амплітуди  z (s ),  z (s ) є функції тільки поздовжніх
координат х і у. В відповідності з методом розділення переміжних, приймемо
127
U (x; y ) = X (x )Y ( y ) = XY (2.39)
В декартовіх координатах
2 2
s = 2 + 2,
2
x y
тому з урахуванням (2.39) узагальнене мембранне рівняння (2.38) має вигляд
d2X d 2Y
+ X 2 + кs XY = 0.
2
Y 2
dx dy
Розділимо це рівняння на (2.39) і перенесемо к2𝑠 в праву частину
1 d 2 X 1  2Y
+ = −кs
2
(2.40)
X dx 2
Y y 2
Власне число к𝑠 для даного випадку в хвилеводі без втрат являє собою
постійну речовинну величину. Тому рівняння (2.40) виконується тільки тоді,
коли складові лівої частини також є деякі постійні величини. Позначимо їх
відповідно, к2𝑠𝑥 і к2𝑠𝑦 . Тоді
к2𝑠𝑥 + к2𝑠𝑦 = к2𝑠 (2.41)
Таким чином, рівняння (2.38) можна уявити у вигляді двох незалежних
рівнянь
d2X d 2Y
+ к sy Y = 0 .
2
+ X =0
2
к sx 2
dx2 dy
Рішення цих диференціальних рівнянь має вигляд, відповідно
X (x ) = A1 cos кsx x + A2 sin кsx y 

Y ( y ) = B1 cos кsx x + B2 sin кsy y  . (2.42)
Щоб знайти (2.42) невідомі постійні інтегрування використаємо

граничні умови для поздовжніх складових. Для Е – хвиль в відповідності з
(2.16) і (2.39) гранична умова має вигляд
Ez (s ) c = X (x ) Y ( y ) = 0 . (2.43)
c
Контур с поперечного перетину прямокутного хвилеводу утворений
чотирма стінками (рис. 2.32.б). Зручно розглядати граничну умову окремо на
кожній стінці. На першій стінці х = 0; аув, тому з (2.43) отримуємо
X (0 )Y ( y ) = 0 . При цьому з (2.42) отримуємо
X (0)Y ( y ) = ( A1 cos 0 + A2 sin 0) (B1 cos кsy y + B2 sin кsy y ) = 0 ,
що справедливо при А1 = 0.
Розмірковуючи аналогічно, для другої стінки отримуємо Y(0) = 0, звідки
В1 = 0.
На третій стінці х = а , а  у  в, тому X (a )Y ( y ) = 0, чи X (a ) = 0 .
128
Враховуючи раніше знайдені коефіцієнти, з (2.42) отримуємо
X (a ) = A2 sin кsx a = 0 .
Так як А2  0, то sinкsx a = 0, звідси випливає що кsx a є корінь функції,
m
тобто кsx a = m , звідки кsx = .
a
n
Аналогічно, розглядаючи четверту стінку, знайдемо кsy = .
в
Підставляючи ці значення в (2.41) знайдемо власне число рівняння (2.4.а)
2 2
m n
кs =    +   (2.44)
 a  в
Враховуючи знайдені коефіцієнти, підставимо (2.42) в (2.39) і
помножимо на хвилевій множник e jt-γz отримаємо остаточний вираз для
поздовжньої складової
m n
Ez = D sin x sin ye jt −z , (2.45)
a b
де D=A2B2 - максимальна амплітуда, яка визначається передаючою
потужністю.
Тут і в подальшому будимо припускати, що початкова фаза дорівнює
j
нулю (  = 0 ), тоді E z ( s ) = E zm ( s )e = E zm ( s ) = E zm . Це справедливо для усіх
складових поля, так як вони визначаються через поздовжню складову.
З (2.45) випливає, що m=1,2,3,...; n=1,2,3,… Нульові значення не мають
фізичного сенсу, так як при цьому Еz =0, тобто поле Е - хвилі зовсім відсутнє.
Аналогічно використовуючи граничну умову (2.17), можна показати,
що для Н – хвиль власне число, також як і для Е – хвиль визначається
співвідношенням (2.44), крім того А2=В2=0.
Тому з (2.39) і (2.42) випливає
m n
H z = D cos x cos ye jt −z , (2.46)
a b
де D = А1В1, m=0,1,2,3,...; n=0,1,2,3,…
Відмітимо, що індекси m і n не можуть одночасно приймати нульові
значення.
2.2.2 Визначення поперечних складових ЕМП в прямокутному
хвилеводі
Використовуючи відомі рівняння зв’язку (2.13), (2.14), знайдемо
поперечні складові Е – хвиль. Для цього запишемо (2.13) в розгорнутому
вигляді
 Ez  Ez
x 0 Ex + y 0 E y = − x 0 2 − y0 2 .
кs x к s y
Векторні рівності виконуються, якщо рівні доданки з однаковими
ортами, тому
129
 Ez  E
Ex = − ; Ey = 2 z
к s x
2
кs y
Підставив сюди (2.45), після диференціювання отримуємо:
 m m n jt −z 
Ex = − D 2
cos
x sin ye 
кs a a b 
 (2.47)
 n m n jt −z 
Ey = −D 2 sin x cos ye
кs b a b 

Аналогічно отримуємо (2.14) в відповідності з (2.22)
x0H x + y0H y =
1
zCE
 
z 0 , (x 0 E x + y 0 E y ) .
Звідси отримуємо
Ey E
Hx = − ; Hy = x (2.48)
Z CE Z CE
Використовуючи рівняння (2.11) і (2.46) знайдемо співвідношення для
Н - хвиль
 m m n jt − z 
Hx = D sin x cos ye 
к2s a a b 
 n m n 
Hy = D 2 cos x sin ye jt −z  (2.49)
к s b a b 

E x = H y Z CH ; E y = − H x Z CH . 

2.2.3 Загальні властивості ЕМХ в прямокутному хвилеводі
Запишемо формули для складових ЕМП в матеріальній формі, визначив
їх реальну частину. В робочому діапазоні частот (кр) для даного типу
хвилі без урахування втрат  = j Х . Так як
 Х = 2  к S = 2
Х KP , то
B =
KP .
кS Х
В відповідності з цим реальна частина (2.45), (2.47), (2.48) і (2.46), (2.49)
відповідно має вигляд
Е - хвилі
m n 
E z (t ) = D sin x sin y cos(t −  х z ) 
a b

m 2 KP m n
E x (t ) = D cos x sin y sin(t −  х z )
2a  Х a b 

n  KP
2
m n 
(2.50)
E y (t ) = D sin x cos y sin(t −  х z )
2b  Х a b  130

E
H x (t ) = − Y ;
E
H y (t ) = X 
Z CE Z CE . 

H-хвилі
m n
H z (t ) = D cos x cos y cos(t −  х z )
a b
m кр m n
2
H x (t ) = − D sin x cos y sin(t −  х z )

2a  х a b
(2.51)
n кр m n
2
H y (t ) = − D cos x sin y sin(t −  х z )

2b х a b
E x (t ) = H y Z CH E y (t ) = − H x Z CH
Відношення (2.50) і (2.51) дозволяють сформулювати деякі загальні
властивості ЕМХ в прямокутному хвилеводі.
1. Фаза коливань 𝜑 = 𝜔𝑡 − 𝛽Х 𝑧 будь-якого типу хвиль не залежить від
координат поперечного перетину. Отже, фазовий фронт хвиль є площиною,
яка перпендикулярна до вісі z .
Амплітуда поля залежить від координат поперечного перетину,
наприклад
m n
E z (t ) = D sin x sin y
a b
n кр m n
2
H y (t ) = − D cos x sin y
2b  х a b
Таким чином, ЕМХ в прямокутному хвилеводі являються плоскими
неоднорідними хвилями. При цьому m показує кількість півперіодів
(варіацій) зміни амплітуди вздовж широкої стінки прямокутного хвилеводу, а
n - вздовж вузької (рис. 2.33).
Рис. 2.33
Якщо для Н - хвиль m = 0 або n = 0 , тоді амплітуда поля не залежить від
координати x або відповідно y .
2. Кожна пара чисел mn відповідає одному певному типу хвилі у
хвилеводі: H mn або Emn . У загальному випадку по хвилеводу одночасно
можуть розповсюджуватись декілька типів хвиль. Загальне ЕМП при цьому
визначається інтерференцією усіх полів.
3. Поперечні складові ЕМП хвилі в режимі бігучих хвиль завжди мають
однакову фазу, а поздовжня складова зсунута по фазі відносно них на 90°.
Отже, в подовжньому напрямку максимуми (мінімуми) поперечних та
поздовжніх складових знаходяться на відстані  Х 4 один від одного.
 
4. Вектори E і H взаємно перпендикулярні в будь-якій точці  
об’єму
хвилеводу (рис. 2.28). Для доведення цього достатньо показати, що ( E , H ) = 0 .
131
2.2.4 Критичні довжини хвиль. Діапазон відсічки та робочий
діапазон прямокутного хвилеводу
Кожний тип хвилі Emn і H mn характеризується робочим діапазоном
частот (   кр ) й діапазоном відсічки. Наглядне уявлення про ці діапазони
дає діаграма (спектр) типів хвиль (ДТХ).
Побудуємо ДТХ для прямокутного хвилеводу. Практично зручно
користуватися поняттям критичної довжини хвилі, тому на вісь діаграми
будемо відкладати значення довжин хвиль.
В загальному виді критична довжина хвилі в хвилеводі визначається
відношенням (2.19) 𝜆кр = 2𝜋/к𝑠 .
В прямокутному хвилеводі для усіх типів хвиль величина K S
визначається загальним виразом (2.44). Тому для прямокутного хвилеводу
отримаємо
2
кр = (2.52)
2 2
m n
  + 
 a  b
Здався різними комбінаціями mn знайдемо кр для декількох перших
типів хвиль. Результати зведемо до таблиці 2.2.
Таблиця 2.2.
Тип хвилі H 10 H 20 H 01 H 11 , E11 H 30 H 21 , E21
кр 2a a 2b 2ab 2a 2ab
a2 + b2 3 a 2 + 4b 2
Розміри стінок хвилеводу a і b визначені відповідним ДСТУ. У
стандартних хвилеводах відношення розмірів задовольняє нерівності 2b  a ,
хоч в деяких окремих ТКС застосовують нестандартні хвилеводи.
За таблицею 2.2 побудуємо ДТХ для випадку 2b  a (рис. 2.34).
Аналізуючи діаграму, можна зробити два важних висновки.
По-перше, основною хвилею прямокутного хвилеводу є хвиля H10 ,
Рис. 2.34.а
яка має максимальну критичну довжину хвилі.
По - друге, на ДТХ можна виділити три характерних діапазону
довжин хвиль (2.34.б):
1) перший діапазон   2a , який є діапазоном повної відсічення,
оскільки умова поширення <кр не виконується для всіх типів хвиль;
132
Рис. 2.34.б
2) другий діапазон a    2a , в якому може розповсюджуватися лише
одна основна хвиля. Хвилі вищого типу автоматично усуваються, так як для
них   кр ;
3) третій діапазон   a є областю вищих типів хвиль. В залежності від
величини робочої довжини хвилі  по хвилеводу можуть розповсюджуватись
одночасно декілька типів хвиль, які відрізняються одна від одної структурою
свого ЕМП.
Таким чином, передача енергії прямокутним хвилеводом можлива лише
при виконанні умови   2a .
Режим передачі ЕМЕ основною хвилею в діапазоні 2 називається також
однохвильовим.
2.2.5 Електромагнітне поле основної хвилі. Структура ЕМП
Електромагнітне поле основної хвилі знайдемо з загальних відношень
(2.51), які описують поля Н- хвиль.
Зважаючи, що для H 10 m = 1, n = 0, кр = 2a з (2.51) отримаємо

H z (t ) = D cos x cos(t −  х z )
a
2a 
H x (t ) = − D sin x sin(t −  х z ) (2.53)
х a
2a 
E y (t ) = DZ CH sin x sin(t −  х z )
х a
H y (t ) = 0 E x (t ) = 0
Таким чином, ЕМП основної хвилі має три складові.
Невідомий амплітудний коефіцієнт D визначається потужністю
джерела, підключеного до хвилеводу. Для конкретизації задачі виразимо його
через амплітуду електричного поля.
2a
Введемо позначення DZ CH = E ym , де E ym - максимальна амплітуда
х
електричного поля основної хвилі у прямокутному хвилеводі.
Звідси отримаємо
133
E ym  х
D= (2.54)
Z CH 2a
Для отримання остаточних виразів складових ЕМП основної хвилі
підставимо (2.54) до рівняння (2.53)
E ym  х 
H z (t ) = cos x cos(t −  х z )
Z CH 2a a
E ym 
H x (t ) = − sin x sin(t −  х z ) (2.55)
Z CH a

x sin(t −  х z )
E y (t ) = E ym sin
a
Рівняння (2.55) дають повне уявлення про ЕМП в режимі бігучих хвиль.
Для збільшення наочності звичайно будують структуру ЕМП у двох чи трьох
площинах або в об’ємному вигляді для фіксованого моменту часу. Як було
сказано вище чітке уявлення про структуру ЕМП хвилі необхідне для
конструювання різних хвилеводних пристроїв в тому числі і на прямокутному
хвилеводі, а також для грамотної експлуатації хвилеводного тракту.
Також вище зазначалося, що точний метод побудови структури важкий
і громіздкий, оскільки він пов’язаний з виведенням рівнянь силових ліній. На
практиці звичайно достатньо мати наближену якісну характеристику. Для її
побудови використовують рівняння складових поля й основні загальні
закономірності ЕМП.
Побудова будь-якої структури поля, у тому числі й H 10 , включає 4
етапи:
1) побудова електричних силових ліній;
2) побудова ліній струмів зміщення;
3) побудова магнітних силових ліній;
4) побудова ліній поверхневого струму провідності.
Розглянемо на прикладі хвилі H 10 особливості побудови структур ЕМП
на перерахованих етапах.
Перший етап. З виразу (2.55) можна побачити, що електричне поле має
одну складову E y , яка не залежить від координат у, тобто вздовж вузької
стінки амплітуда поля не змінюється, а вздовж широкої (вісь х) і вздовж
хвилеводу (вісь z) поле змінюється за законом синуса чи косинуса.
Отже, силові лінії вектору E є прямі, паралельні осі у. Вони розімкнуті,
починаються на одній і закінчуються на іншій широкій стінці. Відповідно
граничним умовам ( E = 0 ) силові лінії нормальні до стінок (рис. 2.28).
Вздовж осі х амплітуда електричного поля змінюється за законом

sin x , тобто у центрі широкої стінки ( x = 0,5a ) амплітуда максимальна, а на
a
вузьких стінках ( x = 0 , x = a ) поле дорівнює нулю. Для наочності максимуми
відмічають згущеннями силових ліній (рис. 2.35).
134
Другий етап. Лінії струму зміщення
завжди мають таку форму, як і електричні
силові лінії. Дійсно, 
E
 зм =  a
z
тому, підставляючи сюди E y (t ) з (2.55),
отримаємо
 
 зм = y oa E ym sin x cos(t −  Х z )
a
Звідси можна побачити, що лінії
струму зміщення мають таку форму, як і
електричні силові лінії, але зсунуті відносно Рис. 2.35
їх на відстань  Х 4 вздовж осі z (рис. 2.36). Тобто, максимуму електричного
поля на рис. 2.36 відповідає
нуль струму зміщення і
навпаки.
Третій етап. При
побудові магнітних силових
ліній необхідно враховувати
те, що вони:
- завжди замкнуті
навколо ліній струмів (в
даному випадку навколо
ліній струмів зміщення (рис.
Рис. 2.36 2.37);
- у будь-якій точці
Рис. 2.36 об’єму хвилеводу
перпендикулярні електричним
силовим лініям (рис. 2.28);
- дотичні до стінок
хвилеводу, які проводять,
( H n = 0 , H  =  пов (рис. 2.9)).
Магнітне поле хвилі H 10
має дві складові ( H x , H z ), отже,
магнітні силові лінії лежать в
площинах xoz, паралельних
широким стінкам. З (2.55)
можна побачити, що H x (t ) й
Рис. 2.37
E y (t ) синфазні, тобто їх
максимуми в даний момент часу знаходяться в одних й тих самих перетинах
по осі z, а максимуми складової H z зсунуті на відстань  Х 4 .
135
Вигляд об’ємної структури ЕМП основної хвилі в режимі бігучих хвиль
без ліній струмів зміщення зображений на рис. 2.24, а структура поля з ними
представлена на рис. 2.38. На рис. 2.39 зображений структура поля, що і на
𝛿зм
Рис. 2.38 Рис. 2.39
рис. 2.24, але в режимі стоячої хвилі, з якого видно переміщення електричних
силових ліній на відстань  Х 4 по осі z ,оскільки в перерізі xoу встановлена
короткозамкнутая пластина і в цьому перерізі виконується гранична умова
E = 0 . Тобто струмі зміщення і електричні силові лінії знаходяться в одному і
тому ж перерізі, але зрушені в часі на чверть періоду.
Четвертий етап. Структура є неповною, якщо не розглянути лінії
поверхневого струму провідності, що викликається ЕМП на стінках
хвилеводу.
Щоб побудувати лінії поверхневого струму в даний момент часу,
необхідно скористатися двома відомими відношеннями:
1) вигляд і напрям ліній струму знаходяться з векторної граничної
умови для тангенціальної складової магнітного поля
 пов = [n o , H  ] ,
де n o - нормаль до внутрішньої поверхні стінки (рис. 2.9).
Звідси можна побачити, що лінії поверхневого струму усюди
перпендикулярні магнітним силовим лініям, дотичним до стінки хвилеводу, а
їх напрям визначається правилом гвинта.
2) напрямок струму можна також визначити із закону неперервності
ліній повного струму div ( +  зм ) = 0, з якого слідує, що там де скінчуються
лінії струму зміщення, починаються лінії поверхневого струму провідності і
навпаки (рис. 2.27). На рис. 2.40.а зображені лінії поверхневого струму в у
стінках, розгорнутих в одній площині, а на рис. 2.40.б представлена об’ємна
картина струмів провідності.
а) б)
Рис. 2.40
136
Розподілення струмів у стінках хвилеводу необхідно знати для
розв’язку багатьох практичних задач, наприклад, задач пов’язаних з
прорізанням у стінках хвилеводу невипромінюючих і випромінюючих щілин.
Невипромінюючі щілини використовують для введення
вимірювального зонда до хвилеводу (наприклад, у вимірювальний
хвилеводної лінії), для продуву хвилеводу, для заповнення його повітрям чи
спеціальним газом під тиском, для усунення вологи з хвилеводу і тому
подібне. Невипромінююча щілина прорізається так, щоб вона не переривала
ліній поверхневого струму провідності. Треба відзначити, що абсолютно
невипромінюючу щілину зробити неможливо, оскільки ширина будь-якої
реальної щілини набагато більша розмірів електрона. В прямокутному
хвилеводі можливі лише два види невипромінюючих щілин:
1) вузька поздовжня щілина в центрі широких стінок (рис.2.41);
2) вузька поперечна щілина на вузьких стінках.
Рис. 2.41 Рис. 2.42

Будь-які інші варіанти щілин є випромінюючими, наприклад, щілини а,
б, в, г, д на рис.2.41.
У випромінюючих щілинах розрив ліній поверхневого струму
провідності приводить до того, що на краях щілини з’являються змінні заряди
(рис. 2.42), а в щілині виникає змінне ЕМП, вектор Пойнтинга якого
направлений з хвилеводу у простір.
Випромінюючі щілини застосовуються для зв’язку одного хвилеводу з
іншим (рис. 2.31) та в ролі випромінювачів у щілинних антенах (рис. 2.43).
Рис. 2.43
137
2.2.6 Потужність, що переноситься бігучою основною хвилею
Отримаємо формулу для розрахунку потужності, яка переноситься
основною хвилею, з загального відношення (2.25)
1
P= 
2
ESm dS
2Z CV S
Для хвилі H 10 в прямокутному хвилеводі
Zc 
Z CV = Z CH = ; ESm = E ym sin x . (2.56)
1 − ( 2 a ) 2 a
В декартових координатах dS = dxdy , тому

2 b a
E ym
P=  dy  sin
2
xdx .
2Z CH 0 0
a
 2
b a
1 
a
a a
Враховуючи, що  dy = b , а 0 a = − x = ,
2
sin xdx  2 x sin
0 4 a 0 2
остаточно отримаємо
 
2 2 2
E ym ab E ym ab (2.57)
P= = 1−   .
4Z CH 4Z C  2a 
За цією формулою можна розрахувати потужність, яка передається в режимі
бігучих хвиль у даному хвилеводі, якщо відома максимальна амплітуда
електричного поля. Можна вирішити задачу і в іншу сторону, тобто за відомої
потужності розрахувати амплітуду поля.
Формула (2.57) дає можливість розрахувати також граничну
потужність, якщо замість E ym записати E гр - максимальна напруженість
електричного поля, яку витримує діелектрик хвилеводу
 
2
Eгр2 ab
Pгр = 1−   . (2.58)
4Z C  2a 
Звідси можна побачити, що збільшити граничну потужність можна
двома шляхами:
1) шляхом збільшення розмірів поперечного перетину;
2) використанням діелектрика з підвищеною електричною міцністю.
Зараз для збільшення Егр найбільш часто заповнюють хвилевод
повітрям від тиском, в декілька разів перевищуючим атмосферний. Також
використовується елегаз ( Eгр =90 кВ/см), іноді хвилеводи заповнюють
спеціальними рідкими діелектриками (нонан, декан, гексан, гептан), у яких
Pгр  100 кВ/см.
З (2.58) також випливає, що гранична потужність залежить від частоти.
Представимо (2.58) у вигляді
138
 
2
Р 𝜆
Pгр = Pгрm 1 −   . Звідси отримаємо ( гр )2 = 1 − ( )2 (2.59)
 2a  Ргр.𝑚 2𝑎
Отримане співвідношення є
рівнянням кола одиничного радіуса.
Потужність і довжина хвилі можуть бути
лише позитивними величинами, тому
фізичний смисл має лише область
розв’язків рівняння (2.59), обмежена
першим квадрантом кола (рис. 2.44).
З рис. 2.44 видно, що максимальна
гранична потужність відповідає
діапазону найвищих типів хвиль, які
зазвичай не використовуються для
передачі енергії по хвилеводу.
Очевидно також, що недоцільно
використовувати весь однохвильовий
Рис. 2.44 діапазон (0.5≥/2а1), так як при
→2а гранична потужність різко
зменшується до нуля.
Таким чином, у робочому діапазоні хвилі Н10 гранична потужність
змінюється від максимуму, при →0, до нуля, при =кр=2а. Зменшення
Ргр., при збільшенні відношення /2а, можна пояснити тим, що, при →2а,
Vе→0. При незмінному рівні переданої потужності це призводе до
концентрації енергії в одиниці об`єму (збільшується густина енергії) і,
отже, до збільшенню напруженості електричного поля.
При розрахунку допустимої робочої потужності прямокутного
хвилеводу коефіцієнт запасу електричної міцності беруть у межах від 3 до
5, тобто: Рдоп=Ргр/ке = Ргр/(35).
2.2.7 Загасання основної хвилі
У порожнистому хвилеводі загасання ЕМП взагалі визначається
тепловими втратами в металічних стінках. Коефіцієнт загасання основної
хвилі, обумовлений втратами у металі, знайдемо за формулою (2.36)
 Hm dls
2
RS
 зм  S
2Zc H
2
sm dS
S
Для основної хвилі у прямокутному хвилеводі Zc визначається з
(2.56), а Hm та Hsm із відношення (2.55). На вузьких стінках дотичною є
лише подовжня складова магнітного поля, а на широких стінках – обидві
складові Нx та Нz магнітного поля. Поверхневий опір знайдемо за
формулою (2.37).
Підставимо вказані співвідношення у формулу (2.36) і після
перетворень отримаємо
139
. (2.60)
На рис. 2.45 показаний приблизний графік залежності коефіцієнта
загасання від величини /2а. З графіку
бачимо, що є деякі оптимальні значення
/2а, за яких коефіцієнт загасання
мінімальний. Збільшення чи зменшення 
при фіксованому розмірі широкої стінки
призводить до зростання втрат.
Збільшення зм із зменшенням 
пояснюється поверхневим ефектом, тобто
зменшенням глибини проникнення поля у
метал, що викликає збільшення Рис. 2.45
поверхневого опору стінок хвилеводу.
Збільшення втрат зі зростанням  пов`язано зі зростанням густини
поверхневого струму, що обумовлено зростанням тангенціальної складової
магнітного поля (Нm/Hsm→ при → 2а ).
При фіксованій довжині хвилі коефіцієнт загасання залежить від
розмірів хвилеводу. При збільшенні розмірів поперечного перетину,
зменшується густина поверхневого струму, отже, зменшуються теплові
втрати. Тому в окремих випадках для зменшення втрат застосовують
хвилеводи зі збільшеними розмірами.
2.2.8 Вищі типи хвиль у прямокутному хвилеводі
Вивчення ЕМП хвиль вищих типів необхідно за двома причинами:
1) деякі з них, наприклад, Н01 та Н20 використовуються в окремих
приладах НВЧ;
2) структури полів хвиль вищих типів треба знати, щоб успішно
усувати їх у хвилеводі.
Задача боротьби з вищими типами хвиль у хвилеводних трактах ТКС
здобула особливу актуальність у зв`язку з рішенням проблеми
електромагнітної сумісності (ЕМС). Взаємний вплив радіоелектронних
засобів (в тому числі і ТКС) з урахуванням гармонік сигналів
спостерігається у діапазоні від 0.1fср до 10fср. Це пов`язано з тим, що в
однохвильовому режимі передавання на частотах гармонік умова
розповсюдження (кр) виконується для ряду вищих типів хвиль.
Наприклад, на частоті другої гармоніки вже можуть поширюватись 4 типи
вищих хвиль (рис. 2.46), а на частоті п`ятої гармоніки – 28 типів й т. д.
Для якісної побудови структури ЕМП будь-якого вищого типу хвилі
достатньо знати структури ЕМП основної хвилі та трьох найближчих
140
Рис. 2.46
вищих типів хвиль (Н01, Н11, Е11). При цьому умовно вважають, що
структура ЕМП даної хвилі вищого типу складається з визначеного числа
комірок (сот) одної зі вказаних типів хвиль. Так структура поля типу Нmo
складається з m сот хвилі Н10 (рис. 2.47.а), а хвилі типу Нon складається з n
сот хвилі Н01 (рис. 2.47.б).
Поля типу Нmn та Emn утворюють mn сот ЕМП відповідно хвиль Н11 та
Е11 (рис. 2.48). Коли визначимо напрям силових ліній, треба враховувати,
а) б)
Рис. 2.47
що поля сусідніх сот противофазні, а соти, розташовані по діагоналі –
синфазні (рис. 2.49).
Рис. 2.48 Рис. 2.49

Розглянемо хвилю Н20. Підставимо у (2.51) m=2, n=0. Врахувавши
(2.54), отримаємо формули для складових ЕМП
E ym х 2
H z (t ) = cos x cos(t −  х z)
Z CH 2а a
E ym 2
H x (t ) = − sin x sin(t −  х z) (2.61)
Z CH a
2
E y (t ) = E ym sin x sin(t −  х z)
a
141
Порівнюючи (2.61) з (2.55) легко
помітити, що поле хвилі Н20 відрізняється від
Н10 лише кількістю варіацій по широкій
стінці. Тому можна умовно рахувати, що поле
Н20 складається з двох сот полів Н10 (рис.
2.50).
Хвиля Н20 застосовується у
хвилеводному щілинному мосту (рис. 2.51),
який широко використовується у техніці
НВЧ.
Рис. 2.50
Рис. 2.51
Для хвилі Н01 m=0, n=1, тому з (2.51) бачимо, що ЕМП має три складові
виду
Exm х 
H z (t ) = cos y cos(t −  х z);
Z CH 2b b
Exm 
H y (t ) = − sin y sin(t −  х z);
Z CH b (2.62)

Ex (t ) = Exm sin y sin(t −  х z).
b
Виходячи з цього, електричні силові лінії паралельні до вісі x, тобто
починаються та закінчуються на вузьких стінках (рис. 2.52). Магнітні силові
лінії замкнуті та знаходяться у площинах yox.
142
̅зм
𝜹
Рис. 2.52
Таким чином, структура ЕМП хвилі Н01 подібна структурі хвилі Н10,
але повернута відносно її на 90° довкола подовжньої осі хвилеводу (рис.
2.52).
Хвиля Н01 застосовується в деяких приладах НВЧ. Наприклад, для
перетворення лінійно поляризованої хвилі у хвилю з еліптичною чи
круговою поляризацією (чи навпаки) застосовують прямокутні (b0.5a) чи
квадратні (b=a) хвилеводи (рис. 2.53).
EH 01 EH10
Рис. 2.53
При цьому у хвилеводі розповсюджується одночасно ортогональні
хвилі Н10 та Н01.
Такого ж типу хвилеводи застосовують у передавальних трактах
деяких радіорелейних станцій для передачі (прийому) двох незалежних
сигналів зі взаємно перпендикулярною лінійною поляризацією.
На рис. 2.54 та 2.55 показані структури полів відповідно хвиль Н11 та
Е11. ЕМП таких хвиль мають по п`ять складових, тому їх структура
порівняно складна. Практичної уваги хвилі Н11 та Е11 не мають.
Рис. 2.54 Рис. 2.55
143
Для усунення хвиль вищих типів розроблені спеціальні фільтри –
фільтри типів хвиль (ФТХ).
2.2.9 Застосування прямокутного хвилеводу у трактах ТКС.
Розрахунок розмірів хвилеводу
З усіх порожнистих хвилеводів, прямокутний хвилевід
застосовується найбільш частіше. Наприклад, він використовується у
хвилеводних трактах радіоелектронних засобів (PЕЗ) та ТКС, що працюють
у діапазоні від 2 до 20 см, особливо в радіорелейних і тропосферних
станціях, а також у вимірювальних приладах даного діапазону.
Це пояснюється тим, що прямокутний хвилевод має ряд вагомих
переваг у порівнянні з іншими передавальними лініями. Зупинимось на
двох з них, як найбільш важливих.
1. Прямокутний хвилевод володіє високою електричною міцністю,
наприклад, якщо довжина хвилі 10 см, то по хвилеводу можна передавати
потужність до 2-3 МВт.
2. Поляризація ЕМП у хвилеводі стійка до різного роду деформаціям
стінок.
Слід зазначити також і недоліки прямокутного хвилеводу:
- порівняно малий діапазон. Теоретично максимальний діапазон
частот у однохвильовому режимі дорівнює октаві, тобто
Н Н 2а
 = 𝜆кр10 /𝜆кр20 = = 2.
а
У реальних хвилеводних трактах РЕЗ коефіцієнт перекриття робочого
діапазону  в залежності від пропонованих вимог звичайно лежить у межах
1.51.7;
- прямокутний хвилевід володіє значними тепловими втратами,
особливо у короткохвильовій частині діапазону. Наприклад, для
стандартного мідного хвилеводу в однохвильовому режимі передачі на
довжині хвилі 1 см зм = 0.6 [дБ/м]. Таким чином, у хвилеводі довжиною 5
м втрати складають 3 [дБ], тобто половину від вхідної потужності;
- порівняно великі габарити та маса. Насправді, передача енергії
можлива при умові  2а. Отже, а  /2. Тому прямокутний хвилевід
доцільно застосовувати при  20 см.
У тих випадках, коли важливим параметром є маса тракту,
наприклад, у бортових РЕЗ, застосовують алюмінієві хвилеводи чи
пластмасові хвилеводи з металічним покриттям внутрішніх поверхонь.
У процесі проектування хвилеводного тракту звичайно необхідно
обґрунтовано обирати тип передавальної лінії і зробити її розрахунок,
тобто визначити розміри поперечного перетину хвилеводу, граничну та
робочу потужності, загасання та інші характеристики.
Головною задачею розрахунку хвилеводу є визначення розмірів
поперечного перетину, так як вони визначають усі інші параметри
хвилеводу. При цьому необхідно виконати ряд вимог. Головною з яких є
необхідність передачі енергії хвилі що біжить лише одного типу.
Застосування декілька типів хвиль недоцільно по ряду розумінь:
144
- сигнали, які передаються хвилями різноманітних типів,
переносились би з різними груповими швидкостями, що призвело б до
спотворення сумарного сигналу за рахунок фазових зсувів у точці прийому;
- кожен тип хвилі має визначену структуру поля, тому застосування
декілька типів хвиль призвело б до ускладнення приладів вводу та виводу
енергії, пристроїв, що погодять, та інших елементів НВЧ;
- інтерференція полів декількох типів хвиль призведе до
нерівномірного розподілу амплітуд результуючого поля уздовж хвилеводу
навіть у режимі хвиль, що біжать, отже, збільшується імовірність пробоїв
діелектрика.
Найпростіше, передача енергії одним типом хвилі забезпечується в
однохвильовому режимі, коли може розповсюджуватися лише основна
хвиля, а всі вищі хвилі автоматично усуваються. При цьому розміри
поперечного перетину хвилеводу мінімальні. У прямокутному хвилеводі ця
умова виконується в діапазоні а    2а.
Однак практично увесь діапазон не реалізується, так як при зростанні
довжини хвилі гранична потужність різко зменшується, а загасання зростає
(рис. 2.56). Звичайно приймають, що у робочому діапазоні хвилеводу
гранична потужність не повинна зменшуватися біль ніж у два рази. Цій
умові задовольняє нерівність
0.5    0.9, або
а    1.8 а. (2.62)
Довжину хвилі
посередині цього діапазону
прийнято називати середньої і
позначати як сер.. Тобто її
можна записати як
сер = 1.4 а.
Звідки отримаємо
а = сер/1.4  0.72сер.
Розмір вузької стінки
хвилеводу знаходять за
умовою
b = (0.40.5) a.
Кінцевий вибір виконується
за відповідним стандартом У
стандартних хвилеводах
звичайно b = 0.5 a, що
відповідає максимальній
електричній міцності та
мінімальному загасанню
згідно рис. 2.56 при
максимальному
Рис. 2.56 однохвильовому діапазоні за
145
умові (2.62).
В окремих практичних випадках стандартні хвилеводи не
задовольняють пред`явленим вимогам. Наприклад, якщо на перше місце
виступає вимога зменшення габаритів та маси хвилеводу, то приймають
b = (0.10.2) a.
Якщо ж необхідно збільшити граничну потужність, то навпаки,
збільшують розмір вузької стінки, приймаємо b  0.5 а. У цьому випадку
діапазон однохвильового режиму зменшується (див. ДТХ на рис. 2.34.б)
2b    1.8 a.
Іноді в однохвильовому режимі передачі неможливо забезпечити
необхідну величину граничної потужності чи заданий рівень загасання.
Щоб задовольнити пред`явлені вимоги, застосовують хвилеводи зі
збільшеним поперечним перетином. При цьому робочий діапазон частот
опиняється в області вищих типів хвиль.
Щоб забезпечити передачу енергії одною основною хвилею,
приймають спеціальні заходи щодо усунення хвиль вищих типів, що
розповсюджуються. Одним із таких заходів є використання фільтрів типів
хвиль.
В окремих випадках для передачі енергії використовується одна з
хвиль вищих типів, а основна хвиля та інші вищі типи хвиль
відфільтровуються.
Режим передачі енергії одною хвилею в діапазоні частот, в якому
можуть розповсюджуватися декілька типів хвиль, називають
багатохвильовим режимом.
Відзначимо, що в літературі використовують також поняття
однохвильовий та багатохвильовий хвилеводи, що відповідає розглянутим
однохвильовому та багатохвильвому режимам передачі енергії.
2.2.10 Особливості ЕМХ в П - та Н - подібних хвилеводах
П- та Н- подібні хвилеводи можна розглядати як модифікацію
прямокутних хвилеводів. Від прямокутних вони відрізняються існуванням
одного (рис. 2.57.а) чи двох (рис. 2.57.б) поздовжніх металевих виступів
(ребер), розташованих у центрі металевих стінок.
а) б) Рис. 2.58
Рис. 2.57
Для зручності порівняння з прямокутним хвилеводом перші два типу
хвиль в П- та Н- хвилеводах умовно назвемо Н10 та Н20. В порівнянні з
146
прямокутним хвилеводом різниця між критичними довжинами хвиль у них
більша, отже і більше коефіцієнт перекриття робочого діапазону
 = Hkp Hkp .
10 20
Причину збільшення  пояснимо якісно наступними міркуванням.

Введення металевих ребер призводить до спотворення ЕМП. З рис. 2.58
можна спостерігати, що ребра знаходяться в мінімумі електричного поля
хвилі Н20, тому ЕМП обурюється слабко. Вважаючи, що структура хвилі Н20 у
П- та Н- хвилеводах мало відрізняється від структури хвилі Н20 в
прямокутному хвилеводі і тому критична довжина хвилі збільшується слабко
(не більше 30%).
В той же час для хвилі Н10 принципова різниця полягає в тому, що
металеві ребра знаходяться в максимумі електричного поля і сильно
збуджуються ЕМП. Тому структура Н10 в П- та Н- хвилеводах значно
відрізняється від Н10 в прямокутному хвилеводі (рис. 2.59). З рисунка видно,
що ЕМП концентрується в зазорі між виступами і тим більше, чим менше d
(рис. 2.57). При цьому зменшується поздовжня складова магнітного поля,
Рис. 2.59
тобто структура ЕМП наближається до структури Т- хвилі, для якої критична
довжина хвилі прямує до нескінченності ( Ткр =  ).
Величина робочого діапазону залежить від розмірів металевих ребер. В
залежності від ширини ребра максимум широкополосности досягається якщо
s/а = 0,2  0,3 (рис. 2.58). Збільшення висоти ребра призводить до
неперервного збільшення діапазону, тому розмір t обмежують тільки з
енергетичних зображень.
В практичних конструкціях хвилеводів коефіцієнт перекриття  = 2,5 
4. Подальше збільшення діапазону недоцільно, так як з зменшенням зазору d
різко зменшується гранична потужність та збільшується загасання.
При рівних діапазонах частот габарити a і b П- та Н- хвилеводів менше,
аніж прямокутного.
П- та Н- хвилеводи застосовуються в окремих НВЧ елементах
вимірювальної техніки, наприклад, в узгоджених переходах від прямокутного
хвилеводу до коаксіального та смужкового, у виводах магнетронних
генераторів та інше.
1. Визначення поздовжніх складових ЕМП Е- хвиль у прямокутному хвилеводі.
2. Визначення поздовжніх складових ЕМП Н- хвиль у прямокутному хвилеводі.
3. Визначення поперечних складових ЕМП Е- хвиль у прямокутному хвилеводі.
147
4. Визначення поперечних складових ЕМП Н- хвиль у прямокутному хвилеводі.
5. Загальні властивості ЕМХ у прямокутному хвилеводі.
6. Діаграма (спектр) типів хвиль прямокутного хвилеводу.
7. Складові ЕМП основної хвилі прямокутного хвилеводу.
8. Структура ЕМП основної хвилі прямокутного хвилеводу.
9. Поверхневі струми в прямокутному хвилеводі при розповсюдженні основної хвилі.
Випромінюючі й не випромінюючі щілини.
10. Потужність, яка переноситься основною хвилею прямокутного хвилеводу, гранична
й припустима потужності.
11. Загасання основної хвилі в прямокутному хвилеводі.
12. Вищі типи хвиль у прямокутному хвилеводі, структури їх ЕМП.
13. Застосування прямокутного хвилеводу в трактах ТКС, розрахунок розмірів
хвилеводу. Переваги й недоліки.
2.3 Круглі хвилеводи
2.3.1 Розрахунок ЕМП у круглому хвилеводі
Ціль, методика та послідовність розрахунку ЕМП в круглому хвилеводі
також самі, як і в прямокутному
хвилеводі. Різниця в математичних
виразах обумовлена тільки різними
системами координат. Для аналізу
круглого хвилеводу природно
користуватися циліндричними системами
координат r, , z (рис. 2.60). Внутрішній
діаметр хвилеводу позначимо через 2а.
Знайдемо рішення узагальненого
Рис. 2.60 мембранного рівняння (2.38)
 2SU + к S2U = 0.
У відповідності до методу розділу перемінних представимо комплексну
амплітуду поздовжньої складової поля в вигляді добутку
U (r , ) = R(r ) ( ) = R (2.63)
Оператор  2S в циліндричних координатах має вигляд
2 1  1 2
 = 2+
2
+ 2
r r r r  2 .
S
Функції R(r) та Ф() залежать тільки від одної перемінної, тому

рівняння (2.38) представимо в вигляді
d 2 R  dR R d 2 
 2 + + 2 + к S2 R = 0.
dr r dr r d 2
Розділимо отримане рівняння на RФ/r2 та запишемо в вигляді

r 2 d 2 R r dR 1 d 2
+ + кS r = −
2 2
.
R dr 2 R dr  d 2
148
Ліва частина рівняння залежить тільки від r, а права – тільки від , тому
обидві частини рівні деякій константі. Позначимо її m2. Отже, праву та ліву
частини можна представити в вигляді незалежних рівнянь
d 2 d 2R dR
+ m 2  = 0; r 2
+r + (к S2 r 2 − m 2 ) R = 0.
d 2
dr 2
dr
Рішення першого рівняння має вигляд
 ( ) = Acos m , (2.64)
де m = 0,1,2,3,…
Друге рівняння є рівнянням Бесселя, рішення якого має вигляд
R(r ) = B1 J m (к S r ) + B2 N m (к S r ) ,
де Jm(кSr) - функція Бесселя або циліндрична функція першого роду m – го
порядку (рис. 2.61.а); Nm(кSr) - функція Неймана або циліндрична функція
другого роду m – го порядку (рис. 2.61.б).
а) б)
Рис. 2.61
Тоді в відповідності з (2.63) загальне рішення мембранного рівняння
(2.38) має вигляд
U (r ,  ) = A[ B J ( к r ) + B N (к r )] cos m .
1 m s 2 m s
(2.65)
З графіків функції Неймана (рис. 2.61.б) видно, що при r = 0 Nm(кSr) = -
 , тобто в центрі хвилеводу напруження поля повинно бути нескінченно
великим. Це припущення не має фізичного змісту, тому слідує положити, що
B2 = 0.
Помножуючи (2.65) на хвилевий множник e jt-γz, для Е- хвиль та Н-
хвиль відповідно отримаємо
E z = DJ m (к S r ) cos me jt −z ;
(2.66)
jt −z
H z = DJ m (к S r ) cos me ,
де D = AB1 – максимальні амплітуди поздовжніх складових.
Знайдемо невідомі власні числа рівняння, використовуючи граничні
умови. На основі (2.16) та (2.66) для Е- хвиль запишемо
E zm r =a = DJ m (к S a) cos m = 0.
149
З фізичного змісту D  0, cos(m)  0, тому Jm(кSа) = 0. Отже, аргумент
кSа є коренем функції Бесселя m-го порядку (рис. 2.61.а), тобто кSа = Umn.
Звідки
к S = U mn a , (2.67)
де Umn – n-ий корінь (n = 1,2,3....) функції Бесселя m-го порядку (рис. 2.61.а).
Аналогічно з (2.17) та (2.66) для Н- хвиль отримаємо
кS = U ' mn a , (2.68)
`
де 𝑈𝑚𝑛 - n-ий корінь (n = 1,2,3....) похідної функції Бесселя m-го порядку (рис.
2.62).
Рис. 2.62
Таким чином, значення коренів в (2.67), (2.68) знаходяться по графікам
відповідних функцій (рис. 2.61.а), (рис. 2.62) або за таблицями.
Використовуючи рівняння зв‘язку (2.11) – (2.14) та поздовжні складові
(2.66), знайдемо поперечні складові поля у круглому хвилеводі.
Для Е- хвиль Для Н- хвиль
 
Er = − D J m' (к S r ) cos me jt −z H r = −D J m' (к S r ) cos me jt −z
кS кS
 m  m
E = D J m (к S r ) sin me jt −z H  = D J m (к S r ) sin me jt −z
к 2
S r к 2
S r
H r = − E Z CE ; H  = Er Z CE . Er = H  Z CH ; E = − H r Z CH .
(2.69) (2.70)
Отримані співвідношення (2.66) та (2.69), (2.70) дозволяють
розрахувати ЕМП будь-якої хвилі у круглому хвилеводі.
2.3.2 Загальні властивості ЕМХ в круглому хвилеводі
Для виявлення властивостей ЕМХ знайдемо миттєве значення
складових ЕМП, узяв дійсну частину відповідних виразів. З урахуванням, що
 = j Х ;  Х = 2  Х ; к S = 2 кр , маємо:
150
Для Е- хвиль
E Z (t ) = DJ m (к S r ) cos m cos(t −  Х z )
кр
Er (t ) = DJ m' (к S r ) cos m sin(t −  Х z )
Х (2.71)
m  кр2
E (t ) = − DJ m (к S r ) sin m sin(t −  Х z )
2r  Х
H r (t ) = − E Z CE ; H  (t ) = Er Z CE .
Для Н- хвиль
H Z (t ) = DJ m (к S r ) cos m cos(t −  Х z )
кр
H r (t ) = DJ m' (к S r ) cos m sin(t −  Х z )
Х
(2.72)
m 2 кр
H  (t ) = − DJ m (к S r ) sin m sin(t −  Х z )
2r  Х
Er (t ) = Z CH H  ; E (t ) = − Z CH H r .
Звідкіля видно, що основні властивості ЕМХ в круглому хвилеводі такі

ж, що і в прямокутному.
1. ЕМХ являються плоскими неоднорідними хвилями. По радіусу r
амплітуда поля змінюється по закону функції Бесселя. В залежності від кута 
(по периметру поперечного перетину) амплітуда змінюється по гармонічному
закону.
2. В хвилеводі може існувати велика кількість типів хвиль Emn та Hmn.
При цьому індекс n показує номер кореня (n=1,2,3,…) функції Бесселя m
порядку для Е - хвиль або номер кореня (n=1,2,3,…) похідною функції
Бесселя m порядку для Н – хвиль.
Крим того, індекс m показує також число періодів зміни амплітуди по
периметру хвилеводу (рис. 2.63.а). Якщо m = 0, то амплітуда не залежить
а) б)
Рис. 2.63
від кута  (рис. 2.63.б), тобто структура ЕМП має осьову симетрію.
3. Поперечні складові ЕМП хвиль в режимі бігучої хвилі увесь час
синфазні, а поздовжні складові зсунуті по фазі відносно них на 90 о. В
151
подовжньому напрямку максимуми (мінімуми) поперечних та поздовжніх
складових знаходяться на відстані Х/4 один від одного.
4. Вектори Е та Н взаємно перпендикулярні в будь-якій точці об’єму
хвилеводу (рис. 2.64).
а) б) в)
Рис. 2.64
2.3.3 Критичні довжини хвиль. Діапазон відсічки та робочий
діапазон круглого хвилеводу
У круглому хвилеводі, також як і в прямокутному, можливо поширення
великої кількості хвиль типа Emn та Hmn, кожна з яких має визначений
діапазон частот.
Побудуємо ДТХ для круглого хвилеводу. Використовуючи
співвідношення (2.19) кр = 2 підставимо значення кS з (2.67) та (2.68). Тоді
кS
для електричних та магнітних типів хвиль відповідно отримаємо
2a 2a
E кр = ; H кр = . (2.73)
U ma U ' ma
Здався різними сполученнями чисел m та n з рис. 2.61, 2.62 або таблиць
знайдемо декілька коренів функцій, починаючи з мінімального та по
співвідношенням (2.73) знайдемо відповідну кр. Результати, для зручності,
зведемо в таблицю 2.3.
Таблиця 2.3
В відповідності з табл. 2.3 на рис. 2.65 побудована ДТХ
152
а)
б)
Рис. 2.65
З ДТХ слідує, що основної хвилею в круглому хвилеводі є хвиля Н11.
Діапазон повної відсічки відповідає   3,41a . В діапазоні 2,61а3,41а
реалізується однохвильовий режим передачі енергії. Якщо 2,61а, то в
хвилеводі можуть розповсюджуватися вищі типи хвиль. В цьому діапазоні
використовується багатохвильовий режим передачі енергії.
Розглянемо особливості структур основної та ряду вищих типів хвиль в
круглому хвилеводі.
2.3.4 Основна хвиля круглого хвилеводу
Основна хвиля Н11 характеризується наступними параметрами:
m = 1, n = 1, '
U11 = 1,84, к S = 1,84 a .
Підставляючи ці величини в (2.72), отримаємо рівняння для складових
ЕМП
H Z (t ) = DJ1 (1,84 a) cos  cos(t −  Х z );
3,41a
H r (t ) = D J '1 (1,84 a) cos  cos(t −  Х z );
Х
1,852a 2
H  (t ) = − D J1 (1,84 a) sin  sin(t −  Х z ); (2.74)
r Х
E (t ) = Z CH H  (t ); E (t ) = − Z CH H r (t ).
Таким чином, ЕМП має п’ять складових. Структуру ЕМП можна

побудувати звичайним способом, однак через складність поля побудова дуже
153
складна. Використаємо те, що структура ЕМП Н11 має подібність з
структурою ЕМП основної хвилі в прямокутному хвилеводі. Якщо
прямокутний хвилевод плавно деформувати в круглий, то Н10 перетворюється
(трансформується) в Но11 (рис. 2.66).
Рис. 2.66 Рис. 2.68

Структура ЕМП хвилі Н11 в поперечному перетині показана на рис.
2.67, а в об’ємі – на рис. 2.68.
Рис. 2.67
Гранична потужність хвилеводу для хвилі Н11 розраховується за
формулою
Eгр2 a 2 
Pгр = 1− ( )2 .
1,33Z c 3,41a
2.3.5 Хвиля Е01 в круглому хвилеводі
Для цієї хвилі m=0; n=1; U01=2,4; кS=2,4/a,
тому з (2.71) з урахуванням відомої з теорії функцій Бесселя формули
J0(кSr) = - J1(кSr) отримаємо
EZ (t ) = DJ 0 (2,4 r a ) cos(t −  Х z );
2,61a
Er (t ) = − D J1 (2,4 r a ) sin(t −  Х z );
Х
D 2,61a
H  (t ) = − J1 (2,4 r a ) sin(t −  Х z ); (2.75)
Z CE  Х
E = 0; H r = 0.
154
Таким чином, ЕМП має три складові. Електричне поле має дві складові,
радіальну Еr та поздовжню Еz. Отже, електричні силові лінії починаються на
стінках хвилеводу, йдуть по радіусу, а потім вздовж осі z, знову по радіусу і
закінчується на стінках (рис. 2.69). В відповідності з функцією J0 (2,4 r/a)
Рис. 2.69
поздовжня складова Еz максимальна по осі хвилеводу (r = 0) (рис. 2.70.а).
а) б) в)
Рис. 2.70
Із функції J1 (2,4 r/a) витікає, що максимум складових Еr та Н
знаходиться на довжині r  0,83а від осі хвилеводу (рис. 2.70.б,в).
Магнітне поле має тільки одну складову Н, відповідно, магнітні силові
лінії мають вигляд концентричних кіл (рис. 2.69, 2.70.в).
Вид об’ємної структури ЕМП
хвилі Е01 приведені на рис. 2.71, з
якого видно, що ЕМП не залежить від
координати , тобто має осьову
симетрію.
Гранична потужність хвилеводу
для хвилі Е01 розраховується за
формулою
Eгр2 a 2 2,61a 
Pгр  ( )2 1 − ( )2 .
2,36Z c  2,61a
Рис. 2.71
2.3.6 Хвиля Н01 у круглому хвилеводі
Враховуючи, що m = 0, n = 1, U101 = 3,83, з (2.72) для хвилі Н01
отримаємо
155
H Z (t ) = DJ 0 (3,83 r a) cos(t −  Х z );
1,64a
H r (t ) = − DJ1 (3,83 r a ) sin(t −  Х z );
Х
1,64a
E (t ) = Z CH DJ1 (3,83 r a) sin(t −  Х z ); (2.76)
Х
H  = 0; Er = 0.
Електричне поле має одну складову Е, яка не залежить від координати
. Отже, електричні силові лінії є замкнуті концентричні кола (рис. 2.72), в
відповідності з функцією J1(3.83 r/a) максимум напруженості електричного
поля знаходиться на довжині r  0,52а від осі хвилеводу.
Рис. 2.72
Магнітні силові лінії замикаються в поздовжніх радіальних площинах
(рис. 2.72).
Детальна об’ємна структура
ЕМП хвилі Н01 показана на рис. 2.26,
а спрощена – на рис. 2.73, з яких
видно, що ЕМП хвилі Н01 має осьову
симетрію.
На поверхні стінок магнітне
поле має тільки поздовжню складову,
тому, в відповідності з граничними
умовами  пов = [n o , H  ] , поверхневий
струм має тільки поперечну складову.
Лінії поверхневого струму мають
вигляд кіл (рис. 2.26). Рис. 2.73
Хвиля Н01 (як і взагалі хвилі Рис. 2.73
Н0n) в
круглому хвилеводі характерна аномальної
залежності коефіцієнта загасання в стінках від
частоти (рис. 2.74). На відміну від інших типів хвиль
загасання Н01 не має мінімуму, а монотонно
зменшується з зростанням частоти.
Це можна пояснити наступним чином. З виразу
(2.36) слідує, що коефіцієнт загасання в металі
Рис. 2.74 156
пропорційний відношенню (Нm)2сер/(НSm)2сер. В випадку збільшення частоти
зменшується довжина хвилі в хвилеводі, тому зменшується тангенціальна
складова магнітного поля, а, отже, струм в стінках та теплові втрати в
хвилеводі. При безграничному збільшенні частоти загасання асимптотично
наближається до нуля.
Граничну потужність в хвилеводі на хвилі Н01 можна розрахувати по
формулі
Eгр2 a 2 
Pгр  1− ( )2 .
1,33Z c 1,64a
2.3.7. Застосування круглого хвилеводу в трактах ТКС.
Розрахунок радіуса хвилеводу
Як передавальну лінію РЕЗ круглий хвилевід в однохвильовому режимі
застосовують порівняно рідко (наприклад, в окремих типах радіорелейних
станцій), тому що він має істотні недоліки в порівнянні з прямокутним
хвилеводом.
По-перше, однохвильовий режим можливий у діапазоні
2,61а    3,41а , (2.77)
тобто коефіцієнт перекриття робочого діапазону дорівнює
 = 3,41 / 2,61  1,3
Отже, діапазон круглого хвилеводу значно менше, ніж прямокутного.
По-друге, осьова симетрія хвилеводу є причиною нестійкою поляризації
ЕМП. Неточність виготовлення хвилеводу, деформації стінок у процесі
експлуатації приводять до довільного повороту площини поляризації хвилі
Н11, що порушує нормальне функціонування тракту.
Виходячи з умови однохвильового режиму передачі (2.77), радіус
круглого хвилеводу з хвилею Н11 дорівнює
а  сер / 3.
Круглий хвилевід із хвилею Н11 застосовується, в основному, в окремих
пристроях НВЧ, наприклад, у резонансних вентилях (рис. 2.75),
поляризаційних циркуляторах (рис. 2.76), поляризаційних поглинаючих
атенюаторах (рис. 2.77).
Рис. 2.75
157
Рис. 2.76 Рис. 2.77
Круглий хвилевід із хвилею Е01 часто
застосовується для конструювання обертових
зчленувань (рис. 2.78) РЕЗ. ЕМП хвилі Е01 має осьову
симетрію, тому при повороті однієї частини хвилеводу
відносно іншої умови передачі ЕМЕ не змінюються.
У робочому діапазоні при цьому можуть
поширюватися хвилі H11 і E01 (двохвильовий режим
передачі). Основна хвиля круглого хвилеводу Н11 в
даному випадку є паразитною, тому застосовують
спеціальні фільтри для її придушення. Робочий
діапазон для хвилі Е01 вибирають так, щоб не могла
поширюватися хвиля Н21, тобто
2,06 а    2,61а. (2.78)
Отже, для хвилі Е01 радіус круглого хвилеводу
повинний дорівнювати
а  сер / 2,3.
До появи кабелів з оптоволокна круглі
хвилеводи застосовувалися в магістральних лініях
зв'язку. У якості робочої хвилі при цьому
використовувалися Н01, загасання якої зменшується з Рис. 2.78
ростом частоти (рис. 2.74). З метою зменшення
загасання, крім того, застосовують хвилеводи порівняно великого діаметра.
Наприклад, у міліметровому діапазоні хвиль (36...75 ГГц)
використовувалися хвилеводи діаметром 50...75мм. У цьому випадку
коефіцієнт загасання відповідно складає 1,9...0,6 дБ/км. Для порівняння
відзначимо, що на основній хвилі коефіцієнт загасання прямокутного
хвилеводу в цьому діапазоні складає 650...2100 дБ/км.
Технічна складність реалізації такої лінії передачі полягає в тому, що
застосовувалися багатохвильовий режим передачі, при якому крім робочої
хвилі Н01 виконується умова поширення для багатьох (до 400) типів хвиль, які
необхідно усунути за допомогою ФТХ.
Найбільш ефективне придушення неробочих хвиль здійснюється в
самофільтруючих хвилеводах. Такі хвилеводи можуть бути виконані у виді
металевої спіралі (рис. 2.79) чи у виді набору ізольованих металевих кілець
(рис.2.80).
158
Рис. 2.79 Рис. 2.80
Як було показано вище лінії поверхневого струму хвилі Н01 у стінках
хвилеводу мають вид замкнутих поперечних кілець, тому подібні хвилеводи
не порушують умови поширення робочої хвилі Н01. Всі інші типи хвиль не
можуть поширюватися, тому що немає ланцюга для їх подовжніх
поверхневих струмів. Для усунення випромінювання ЕМЕ через щілини,
хвилеводи покриваються поглинаючим шаром.
1. Методика розрахунку ЕМП та загальні властивості ЕМХ у круглому
хвилеводі.
2. Діаграма типів хвиль круглого хвилеводу.
3. Основна хвиля круглого хвилеводу, її складові, структура ЕМП, параметри,
застосування.
4. Хвиля Е 01 в круглому хвилеводі, структура її ЕМП, параметри,
5. Хвиля Н 01 в круглому хвилеводі, параметри, застосування.
6. Застосування круглого хвилеводу в трактах РЕЗ. Розрахунок радіуса
хвилеводу.
2.4 Еліптичні хвилеводи
Поперечний переріз еліптичного хвилеводу
характеризується внутрішніми розмірами еліпса (рис. 2.81),
де 2а - велика вісь, 2b - мала вісь.
Дуже важливим параметром, що істотно впливає на
характеристики хвилеводу, є ексцентриситет еліпса
2 Рис. 2.81
е = 1 − (b / а) .
Еліптична форма поперечного перерізу забезпечує стійку поляризацію
ЕМП, тобто усуває недолік, який є у круглому хвилеводу.
ЕМП в еліптичному хвилеводі по своєму виду мають багато загального
з відповідними типами хвиль у круглому хвилеводі. Відмінною рисою є те,
що в залежності від поляризації ЕМП в еліптичному хвилеводі можуть бути
парні (сHmn, сEmn) і непарні (sHmn, sEmn) хвилі. Парними називають хвилі, у яких
складові Нz і Еz не змінюють знака уздовж малої осі еліпса (тобто симетричні
щодо великої осі).
У відмінності від круглого хвилеводу ЕМП описується
модифікованими функціями Мат’є чи їх першими похідними. Критичні
довжини хвиль розраховуються по формулі
159
кр = ае / q ,
де q - корінь модифікованої функції Мат’є чи її похідної.
Звідси видно, що величина кр залежить не тільки від типу хвилі і
розмірів перетину але і від ексцентриситету (рис. 2.82, на якому показані
графіки залежності кр = f(e)). З рисунка видно,
що основною хвилею еліптичного хвилеводу є
cН11 з кр  3,36а.
Найбільше широко застосовуються

хвилеводи з ексцентриситетом 0,7...0,85. У цьому
випадку першою хвилею вищого типу є sН11,
потім слідують хвилі cЕ01 чи сН21, sН21, сЕ11 і т.д.
Структури полів перших трьох типів хвиль
показані на рис. 2.83.
У зазначеному діапазоні зміни
ексцентриситету для sН11 можна прийняти, що кр
 3,51b. Отже, однохвильовий режим передачі
можливий у діапазоні
3.51b    3,36 a, (2.79)
що відповідає максимальному коефіцієнту
перекриття діапазону  = 1,36 ...1,8 . Рис. 2.82
Таким чином, по діапазоні еліптичний хвилевід займає проміжне
положення між прямокутним і круглим хвилеводами.
Коефіцієнт загаснення в еліптичному хвилеводі на 15...20% менше, ніж
у прямокутному і круглому в тих же частотних діапазонах. В даний час
розроблені і застосовуються на практиці гнучкі і напівгнучкі еліптичні
хвилеводи. Гнучкі хвилеводи являють собою гофровану трубу, виготовлену з
відпаленої мідної стрічки товщиною близько 0,5 мм і
покриту захисним шаром з поліетилену.
Рис. 2.83
Рис. 2.84
160
Застосування гнучких хвилеводів виключає необхідність точної
підгонки секцій по довжині, дозволяє зменшити число проміжних зчленувань,
скоротити час на розгортання і згортання РЕЗ, наприклад, в магістральних
радіорелейних лініях зв`язку (рис. 2.84), де передавач знаходиться на
поверхні, а антена - на вишки висотою до 100 м.
Напівгнучкі еліптичні хвилеводи виконуються у виді гладкої
тонкостінної алюмінієвої труби. Вони не витримують багаторазові
перемотування, тому знайшли застосування тільки в стаціонарних РЕЗ.
1. Конструкції еліптичних хвилеводів.
2. Структури ЕМП еліптичних хвилеводів.
3. Переваги й недоліки еліптичних хвилеводів.
4. Застосування еліптичних хвилеводів.
2.5 Коаксіальні хвилеводи
2.5.1 Розрахунок ЕМП основної хвилі у коаксіальному хвилеводі
Найбільше поширення мають коаксіальні хвилеводи круглого перетину.
Для аналізу ЕМП у цих хвилеводах зручно скористатися циліндричною
системою координат (рис. 2.85). У цьому
випадків узагальнене мембранне рівняння
(2.38) для подовжніх складових ЕМП має таке
ж рішення, що і для круглого хвилеводу. Однак
у рівнянні (2.65) у цьому випадку В2  0 , тому
що r  0 і функції Неймана (рис. 2.61.б) мають
кінцеві значення на поверхні внутрішнього
провідника ( r = b ).
Поперечні складові ЕМП визначаються за
відомою методикою з рівнянь зв'язку (2.11) -
(2.14). Рис. 2.85
Відомо, що основною хвилею в
коаксіальних хвилеводах є Т - хвиля, тому що для неї кр =  . Отже, усі Е -
хвилі і Н - хвилі є вищими типами. Вищі типи хвиль у коаксіальних лініях
передачі не використовуються, тому обмежимося розрахунком поля основної
хвилі.
Т - хвиля не має подовжніх складових, тому, у відмінності від хвиль
Еmn і Нmn, необхідно вирішувати мембранні рівняння (2.4) не для подовжніх,
а для поперечних складових
 2s Esm + к s Еsm = 0 ;  2s H sm + к s H sm = 0. .
Тому, що для Т - хвилі кs = 0, то ці рівняння вироджуються в двовимірні
рівняння Лапласа
 2s (r o Erm +  o Em ) = 0 ; (2.80)
 2s (r o H rm +  o H m ) = 0 . (2.81)
Рішення рівняння типу (2.80) було отримано при розгляді електричного
161
поля в коаксіальному конденсаторі. Скористаємося цим рішенням, з огляду
на, що в даному випадку має місце хвильовий характер поля
D
Er = e jt −z (2.82)
r
Напруженість магнітного поля знайдемо з рівняння (2.12) чи (2.14), що
визначають зв'язок поперечних складових. Наприклад, з (2.14) одержимо
ja
r 0 H r +  0 H =

z , r E  = 
0 0
r
0 1
Er
ZCT .
Підставляючи сюди (2.82), одержимо
D jt −z
H = e . (2.83)
Z ст r
З рівнянь (2.82) і (2.83) видно, що Т - хвиля в коаксіальному хвилеводі є
плоскою неоднорідною хвилею.
Розглянемо основні властивості Т - хвилі в коаксіальному хвилеводі,
скориставшись співвідношеннями (2.82) і (2.83). З огляду на то, що для Т -
хвилі немає діапазону відсічення, у хвилеводі без втрат γ = jβХ на будь-якій
частоті.
Амплітудний коефіцієнт D виразимо через амплітуду напруженості
електричного поля. З (2.82) видно, що максимального значення
напруженість електричного поля досягає на поверхні внутрішнього
провідника (r = rmin = b), тому позначимо Erm = D / b чи D = bErm .
З обліком цього з (2.82) і (2.83) одержимо
b
Er (t ) = Erm cos(t −  Х z ) ,
r
(2.84)
Erm b
H  (t ) = cos(t −  Х z ) .
Z СТ r
Звідси видно, що електричні силові лінії мають вид радіальних
прямих, що мають начало і кінець на поверхнях проводів (рис. 2.86).
Магнітні силові лінії є концентричними окружностями, що замикаються
навколо центрального проводу.
Рис. 2.86
З (2.84) видно, що Т - хвиля в коаксіальному хвилеводі є плоскою
неоднорідною ЕМХ. Поле хвилі не залежить від координати φ, тобто має
осьову симетрію.
Визначимо потужність, що переноситься Т - хвилею, скориставшись
162
формулою (2.25)
1
P= E
2
sm dS
2Z c s
У даному випадку d = r dr dφ, Z c = Z СТ , а Esm знайдемо з (2.84)

Esm = Erm b r
Підставляючи ці значення, одержимо
2 2 2 a
Erm b dr
2Z СТ 0 b r
P= d  ..
Після інтегрування одержимо

2 2
Erm b a
P= ln .
Z CT b
З огляду на то, що Z СТ = 120   одержимо
2 2
Erm b a
P=  ln (2.85)
120 b
Якщо замість E rm у (2.85) поставити граничне значення напруженості
Егр для даного діелектрика, то одержимо формулу для розрахунку граничної
потужності.
Припустима потужність у коаксіальному хвилеводі значно менше
граничної. У залежності від конструкції, коефіцієнт запасу електричної
міцності береться Ке=6...20.
2.5.2 Діаграма типів хвиль та розрахунок розмірів коаксіального
хвилеводу
ДТХ коаксіального хвилеводу будується для визначення діапазону
однохвильового режиму передачі енергії. Для цього знайдемо критичні
довжини хвиль для Emn і Hmn.
У загальному випадку кр = 2 к s . Власне число кs мембранного
рівняння для коаксіального хвилеводу визначається з трансцендентного
рівняння, тому що його величина залежить від типу хвилі і від
співвідношення радіусів а й b провідників.
У практичних конструкціях хвилеводів звичайно b/а > 0,25. У цьому
випадку критичну довжину хвилі можна розрахувати приблизно по
наступним формулам
2
- для хвиль типу Еmn кр  (a − b) ;
n

- для хвиль типу Нmn кр  (а + b) , при n = 1,
m
2(а − b)
кр  , при n = 2, 3, 4…
(n − 1)
Аналіз цих формул показує, що першою хвилею вищого типу є хвиля
Н11 (рис. 2. 87), критична довжина хвилі якої дорівнює
163
кр   (а + b) .
Отже, з ДТХ видно,
що діапазон
однохвильового режиму
передачі визначається
нерівністю
   (а + b). (2.86)
З умови (2.86)
випливає, що розміри
Рис. 2.87 поперечного перерізу
необхідно вибирати так, щоб
а + b  min  ,
де min - мінімальна довжина хвилі робочого діапазону.
Зі структури хвилі Н11 коаксіального хвилеводу (рис. 2.88) видно, що
вона близька до структури основної хвилі Н11 круглого
хвилеводу, тому при b → 0 заміст співвідношення
кр   (а + b) можна користуватися наближеною формулою
кр  3,41а.
У відмінності від прямокутного і круглого
хвилеводів, у даному випадку не можна вибрати розміри
поперечного перерізу так, щоб одночасно задовольнити Рис. 2.88
вимогам мінімізації втрат і збільшення електричної
міцності. Це обумовлено тим, що розглянуті параметри так само як і кs
залежать від абсолютних значень а й b, так і від їхньої відносної величини а/
b. На рис. 2.89 показаний результат дослідження на мінімум функції
Er = f (а b) при r = b і функції  зм =  п = f (а b). З графіків видно, що мінімум
втрат досягається, якщо а/в =
3,6, а мінімум напруженості
електричного поля на
поверхні внутрішнього
провідника буде при а/b =
2,72.
Таким чином, якщо
зажадати мінімальних втрат,
то напруженість електричного
поля зросте на 12%, тобто
зменшиться електрична
міцність. Якщо ж
задовольнити вимозі Рис. 2.89
мінімізації напруженості електричного поля, то втрати збільшаться на 4% у
порівнянні з мінімально можливими.
Крім того, оптимальні співвідношення а/b залежать від конструкції
провідників і від діелектрика хвилеводу. Графіки, приведені на рис. 2.89,
164
справедливі для жорсткого коаксіального хвилеводу із суцільних мідних
провідників при повітряному діелектрику.
В інженерній практиці при розрахунку розмірів звичайно виходять з
визначеного компромісу чи беруть до уваги одну, головну в конкретному
випадку, вимогу.
2.5.3 Застосування коаксіальних хвилеводів в трактах РЕЗ. Їх
класифікація
Коаксіальні хвилеводи є самим розповсюдженим видом ЛП. Вони
застосовуються для передачі сигналу в різних областях техніки:
- системи телекомунікаций;
- мовленнєві мережі;
- комп’ютерні мережі;
- антенно-фідерні системи;
- автоматизовані системи управління та інші виробничі та науково-
дослідні технічні системи;
- системи дистанційного управління, вимірювання та контролю;
- системи сигналізації і автоматики;
- системи об’єктивного контролю та відеоспостереження;
- канали зв’язку різних радіоелектронних пристроїв мобільних об’єктів
(суден, літальних апаратів тощо);
- внутрішньоблокові і міжблочні зв’язку в складі радіоелектронної
апаратури.
Крім каналізації сигналу, відрізки коаксіальних хвилеводів можуть
використовуватися і для інших цілей, наприклад:
- кабельні лінії затримки;
- чвертьхвильові трансформатори;
- симетрувальні та узгоджуючі пристрої;
- фільтри і формувачі імпульсу.
Коаксіальні хвилеводи застосовуються на різних частотах, починаючи
від найнижчих і кінчаючи НВЧ, практично у всіх видах РЕЗ, а також у
вимірювальній і іншій апаратурі.
Найбільше поширення коаксіальні хвилеводу знайшли в дециметровому
(λ > 20 см), метровому діапазонах і на більш довгих хвилях. У цих діапазонах
вони мають невеликі (у порівнянні з порожніми хвилеводами) поперечні
розміри і прийнятні величини граничної потужності і згасання.
У сантиметровому і міліметровому діапазонах хвиль застосування
коаксіального хвилеводу обмежено. Це пов'язано з тим, що для забезпечення
однохвильового режиму необхідно зменшувати розміри поперечного перерізу
хвилеводу. При цьому значно збільшуються втрати і зменшується гранична
потужність.
Існує безліч типів коаксіальних хвилеводів, що відрізняються розмірами
поперечного перерізу, конструкцією проводів, діелектричним заповненням і
інш.
Розрізняють жорсткі, напівгнучкі і гнучкі коаксіальні хвилеводи.
165
Гнучкі, а також напівгнучкі коаксіальні хвилеводи прийнято називати
коаксіальними кабелями.
Зовнішній провідник жорстких хвилеводів виконується у виді металевої
труби (звичайно з міді чи латуні) круглого перетину. Іноді застосовуються
коаксіальні жорсткі хвилеводи прямокутного чи квадратного перетину.
Внутрішній провідник виконується у виді стрижня чи труби і
зміцнюється співвісно з зовнішньою трубою звичайно за допомогою
діелектричних шайб.
Жорсткі коаксіальні хвилеводи не випускаються серійно, а
виготовляються для конкретних РЕЗ, наприклад, для радіорелейних станцій
та інш.
Коаксіальні кабелі випускаються промисловістю відповідно до
існуючих ДСТУ.
Класифікація коаксіальних кабелів здійснюється по ряду ознак:
1) За хвильовим опором:
- 50 Ом — найпоширеніший тип, застосовується в різних галузях
радіоелектроніки. Причиною вибору цього номіналу була, перш за все,
можливість передавання радіосигналів з мінімальними втратами в кабелі, а
також близькі до гранично досяжних електрична міцність і передана
потужність;
- 75 Ом — поширений тип, застосовується переважно в телевізійній та
відеотехніці (за добре співвідношення механічної міцності і собівартості і
застосовується там, де потужності невеликі, а метраж великий; при цьому
втрати в кабелі трохи вищі, ніж для 50 Ом);
- 100 Ом — застосовується рідко, в імпульсній техніці і для
спеціальних цілей;
- 150 Ом — застосовується рідко, в імпульсній техніці і для
спеціальних цілей, міжнародними стандартами не передбачений;
- 200 Ом — застосовується вкрай рідко, міжнародними стандартами
не передбачений;
- є й інші номінали, а також, є коаксіальні кабелі з ненормованим
хвильовим опором (найбільше поширення вони одержали в аналоговій
звукотехніці);
2) по діаметру ізоляції:
- субмініатюрні — до 1 мм;
- мініатюрні — 1,5-2,95 мм;
- средньогабаритні — 3,7-11,5 мм;
- великогабаритні — понад 11,5 мм;
3) За гнучкістю (стійкість до багаторазових перегинів і механічний
момент вигину кабелю):
- жорсткі;
- напівтверді;
- гнучкі;
- особливо гнучкі;
4) за ступенем екранування:
166
- із суцільним екраном:
а) з екраном з металевої трубки;
б) з екраном з лудженої оплітки;
- зі звичайним екраном:
а) з одношаровою опліткою;
б) з двох- та багатошаровою опліткою і з додатковими
екрануючими шарами;
- випромінюють кабелі, що мають навмисно низьку (і
контрольовану) ступінь екранування.
Системи позначень в різних країнах встановлюються міжнародними,
національними стандартами, а також власними стандартами підприємств-
виробників (найбільш поширені серії марок RG, DG, SAT). У таблиці 2.4
наведено деякі характеристики найбільш вживаних кабелів серії RG.
Таблиця 2.4
Тип і застосування кабелів
має більший діаметр в порівнянні з кабелем категорії RG-59, призначений
RG-6 для вищих частот, але може застосовуватися для широкосмугового
передавання
практично незамінний в тому випадку, коли потрібні передача даних на
RG-11 і RG-8 великі відстані (до 600 метрів). Застосовується для передачі цифрового і
аналогового сигналу. Механічні, температурні та електричні
— «товстий характеристики дозволяють використовувати коаксіальний кабель RG-11 в
Ethernet» кабельних трасах з несприятливими умовами експлуатації (підземні траси,
(Thicknet), 75 повітряні лінії). Основною перевагою RG-11 є низький рівень загасання
Ом и 50 Ом сигналу по кабелю. Цей тип коаксіального кабелю 75 Ом застосовується як
відповідно. розподільного кабелю у внутрішніх системах абонентського і кабельного
Стандарт телебачення, як кабель зв’язку в системах супутникових антен, для
10BASE- передачі високочастотних сигналів в різної електронної апаратури,
трансмітер і ресиверах, комп’ютерах, радіо і телевізійних передавачах.
RG-58 —
«тонкий
Ethernet» RG-58 / U - суцільний центральний провідник,
(Thinnet), 50 RG-58A / U - багатожильний центральний провідник,
Ом. Стандарт RG-58C / U - військовий кабель.
10BASE-2
для широкосмугового передавання, для передавання сигналу в системах
RG-59
відеоспостереження

1. Конструкція коаксіальних хвилеводів.
2. Методика розрахунку складових ЕМП у коаксіальному хвилеводі.
3. Основна хвиля в коаксіальному хвилеводі: складові й структура її ЕМП.
4. Потужність, що переноситься Т - хвилею.
5. Діаграма типів хвиль та розрахунок розмірів коаксіального хвилеводу.
6. Застосування коаксіального хвилеводу в трактах РЕЗ.
7. Загальна класифікація коаксіальних хвилеводів.
8. Класифікація коаксіальних кабелів.
9. Типи і застосування найбільш вживаних кабелів.
167
2.6 Двопровідні лінії
Двопровідні лінії представляють собою систему двох паралельних
проводів (рис. 2.4.а), які можуть також бути екранованими (рис. 2.4.б).
Строгий аналіз основних власних хвиль в такій лінії при кінцевій провідності
проводів був проведений на основі рішення рівняння Гельмгольца в
біполярної системи координат. Він є досить складним і нами розглядатися не
буде. Обмежимося розглядом ідеальної двопровідної лінії, тобто
вважатимемо, що дроти мають нескінченної провідністю і розташовані в
однорідної ізотропної середовищі без втрат. У такій лінії можливе поширення
Т-хвиль двох типів, які прийнято називати однотактної і двотактної або
відповідно парної і непарної хвилями. В будь-якому поперечному перерізі
лінії у однотактної хвилі струми в проводах синфазні, а у двотактної -
протівофазні (мають протилежний зміст). Обмежимося розглядом двотактної
хвилі.
На рис. 2.90 показана структура поля
двотактної Т-хвилі в поперечному перерізі
симетричної двопровідної лінії, з якої видно, що
струм в загальному випадку розподілений по
периметру дроти нерівномірно. При h = d/2 >> а
ця нерівномірність проявляється слабо, і можна
вважати, що розподіл струму в кожному дроті Рис. 2.90
осесиметрична. При зближенні проводів
нерівномірність розподілу струму зростає. Це призводить до збільшення
втрат в лінії. Зазначене явище називають ефектом близькості.
При аналізі хвиль в багатопровідних лініях зазвичай використовують
методи, що не враховують ефект близькості. При близькому розташуванні
проводів ці методи можуть призвести до помітних похибок.
1. Конструкції двопроводних ліній.
2. Структура ЕМП симетричної двопровідної лінії.
3. Суть явища ефекту близькості.
2.7 Планарні (смужкові) хвилеводи (лінії передачі)
Існує широкий ряд ЛП які називають планарнимі. У таких лініях
провідники виконані у вигляді вузьких металевих смужок (стрічок),
нанесених на діелектричну підкладку (екрановану або неекрановану в разі
декількох смужок), тому часто планарні ЛП називають смужковими.
Смужкові ЛП, у першому наближенні, можна розглядати як
модифікацію коаксіального хвилеводу (рис. 2.91) і двопровідної лінії (рис.
2.92). При цьому відповідно виходять симетричні (рис. 2.91.б) і несиметричні
(рис. 2.92.б) смужкові хвилеводи.
Конструктивне виконання деяких планарних ЛП схематично показано
на рис. 2.93. З рис. 2.91.б; 2.94 видно, що симетричний смужковий хвилевід
утворений вузькою тонкою металевою смужкою, розташованою між двома
широкими смужками (екранами).
168
а) б)
Рис. 2.91
а) б)
Рис. 2.92
Рис. 2.93
Рис. 2.94 Рис. 2.95

Несиметричний смужковий хвилевід має один металевий екран (рис.
2.92.б; 2.95). Вузький провідник зміцнюється звичайно за допомогою
суцільного твердого діелектрика (підкладки), іноді для кріплення
застосовуються діелектричні шайби. Конструктивне виконання схематично
показано на рис. 2.93, де а − з підвішеною підкладкою; б − екранована
(високодобротна) симетрична; в − закрита інвертована
Знаходять також широке застосування щілинні (рис. 2.93.г,д,е,ж,з і 2.96)
і копланарні (рис. 2.93.и,к,л,м,н,о і 2.97) смужкові хвилеводи.
Рис. 2.96 Рис. 2.97

Щілинний смужковий хвилевід являє собою двохпровідну планарну
лінію (рис. 2.96), у якій ЕМХ поширюється уздовж щілини між провідними
поверхнями, що знаходяться в одній площині. Причому, електричне поле, в
основному, зосереджено в області щілини, а електричні силові лінії лежать у
площині діелектричної підкладки і перпендикулярні між провідними
поверхнями. На рис. 2.93 схематично показані деякі конструкції щілинних
169
ліній: г − відкрита; д − екранована; е − ізольована екранована; ж −
несиметрична екранована; з − двошарова екранована.
Копланарна ЛП - це трьохпровідна смужкова ЛП (рис. 2.97; 2.98), у якій
ЕМП поширюється уздовж щілин між провідними поверхнями, що
знаходяться в одній
площині. Електричне поле
зосереджено в області щілин
і електричні силові лінії
противонаправлені щодо
центрального провідника
(рис. 2.98.б). Конструкції і
матеріалі підкладок цих
ліній зображені на рис. 2.93,
де і − копланарна лінія на Рис. 2.98
діелектричній підкладці; к −
на феритовій підкладці; л − на комбінованій підкладці; м − з феритовими
вставками; н − з феритовими накладками; о − симетрична структура.
У симетричних і несиметричних смужкових ЛП із повітряним
діелектриком основною хвилею є Т- хвиля (табл. 2.5). При використанні
Таблиця 2.5
№ Тип смужкового хвилеводу Основна хвиля Нижня межа
з/п однохвильового режиму
1. Симетричний смужковий Т-хвиля 0 min  W
хвилевід (квазі Т-хвиля)
2. Несиметричний смужковий Т-хвиля 0 min = 4h  − 1
хвилевід (квазі Т-хвиля)
3. Щілинний смужковий Гібридна 0 min  2.43h 
хвилевід НЕ-хвиля
4. Копланарний смужковий Квазі Т-хвиля 0 min  4S 
хвилевід
неповітряного діелектричного заповнення чисто поперечної хвилі не існує за
рахунок перекручування поля на межі з повітрям. У цьому випадку
поширюється так називана квазі Т- хвиля, яка за структурою ЕМП і основним
параметрам близька до Т- хвилі.
Квазі Т- хвиля є основною і в копланарних ЛП, а в щілинних кр→ має
гібридна НЕ- хвиля. Так як напруженість подовжньої складового магнітного
поля на порядок вище подовжньої складового електричного поля, то можна
говорити, що в щілинної ЛП основною хвилею є Н - хвиля. Подовжні і
поперечні складові магнітного поля зрушені по фазі на 90о, що призводить до
еліптичної поляризації результуючого вектора Н. Це властивість
використовується для створення невзаємних НВЧ пристроїв на основі
намагнічених феритів.
По діапазоні смужкові хвилеводи аналогічні коаксіальним. Для
найбільше поширених планарних ЛП нижні межи однохвильового режиму
передачі наведені у табл. 2.5, де h і S дані в міліметрах.
Крім основної хвилі (квазі Т- хвилі), в цих ЛП може існувати безліч
170
інших хвиль, які мають різноманітне фізичне походження. Наприклад, це так
названі екранні хвилі, які пов'язані з наявністю в лінії екрану і існуючі
незалежно від смужкового провідника.
Оскільки в планарних ЛП велика частина силових ліній ЕМП
знаходиться в діелектрику, а інша частина в повітрі, то вводиться поняття
с2
ефективної діелектричної проникності  еф = , яка є функцією частоти. З
V 2ф
ростом частоти еф збільшується від значення ефо при f=0 до  при f→, де
ефо(+1)/2, ( у реальних смужкових хвилеводах приймають значення від 2
до 14).
В даний час широко застосовуються діелектричні підложки зі >10.
с
Тому зменшується фазова швидкість Vф = і укорочується довжина хвилі в
 еф
0
хвилеводі  Х = . Відповідно, усі розміри смужкового хвилеводу
 еф
зменшуються в  еф разом. Такі смужкові хвилясті хвилеводи прийнято
називати мікросмужковими (рис. 2.99, де б - екранована мікрострічкова лінія).
а) б)
Рис. 2.99
Оскільки еф залежить від
частоти, те всі смужкові ЛП, на
частоті більш 1 ГГц, мають
яскраво виражені дисперсійні
властивості. Крім  розмір
дисперсії залежить від ширини
смужки W і товщини підкладки h.
Від цих же параметрів залежить і
хвильовий опір смужкових
хвилеводів. На рис. 2.100 для
несиметричної смужкової ЛП
показана залежність ZХ від , W і h,
із котрої очевидно, що при
заданих  і h значення ZХ
зменшується при збільшень
ширини смужки W.
П
Рис. 2.100
171
Переваги смужкових хвилеводів:
- простота конструкції;
- малі габарити і маса;
- широкосмужність;
- можливість повної автоматизації виробництва;
- менша вартість.
Недоліки:
- мала електрична міцність (Рдоп при безперервному режимі 100 - 200
Вт, при імпульсному - 150 - 200 кВт);
- великі втрати ЕМЕ, обумовлені випромінюванням і тепловими
втратами в металі і діелектрику. Зокрема, теплові втрати в несиметричної
смужкової ЛП у 3-4 разів більше, ніж у коаксіальному хвилеводі і 100 разів
більше, ніж у прямокутному.
Для наочності деякі переваги і недоліки різноманітних конструкцій
смужкових хвилеводів зведені в табл.2.6.
Таблиця 2.6
№ з/п Тип планарної ЛП Переваги Недоліки
1. Симетрична ЛП Малі габарити Порівняно великі втрати
2. Несиметрична ЛП Малі габарити, Великі втрати, відсутність
(  2  3 ) мала маса екранування
3. Мікросмужкова ЛП Дуже малі габарити, Порівняно великі втрати,
(   10 ) мала маса відсутність екранування
4. Щілинна ЛП Наявність еліптичної Порівняно великі втрати,
поляризації, простота відсутність екранування
конструкції, високий
хвильовий опір
5. Копланарна ЛП Простота конструкції, Порівняно великі втрати,
високий хвильовий опір відсутність екранування
Застосовуються смужкові хвилеводи в елементах трактів тих РЕЗ, у
яких не потрібно передача великих потужностей, але важлива мініатюризація,
надійність, точність виготовлення, вартість. Наприклад, в техніці НВЧ
широко використовуються зв'язані несиметричні мікрострічкові лінії (рис.
2.101.а), які мають два виду збудження: парний (рис. 2.101.б) і непарний (рис.
2.101.в).
Рис. 2.101
1. Конструкції планарних (смужкових) ЛП.
2. Основні хвилі в смужкових ЛП.
3. Нижні межі однохвильового режиму основних смужкових ЛП.
172
4. Поняття о мікросмужкових ЛП.
5. Переваги і недоліки смужкових хвилеводів.
6. Застосування смужкових хвилеводів в трактах РЕЗ.
2.8 Лінії передачі з поверхневими хвилями
Поверхневі хвилі утворюються при падінні плоскої ЕМХ на плоску
межу розділу двох діелектриків коли при певних умовах (див. розд. 1.13.2)
відбувається повне відображення хвилі. При цьому як в першій, так і в другій
середовищах виникає спрямовується хвиля, що розповсюджується вздовж
кордону розділу. У другій середовищі ця хвиля є поверховою: її поле
експоненціально убуває в напрямку нормалі до межі поділу. Оскільки фазова
швидкість поверхневої хвилі менше фазової швидкості Т- хвилі в другому
середовищі, іноді цю хвилю називають повільної.
Повне відображення хвилі від межи розділу двох діелектриків
відбувається при умові φ > φкр,, якому відповідає цілком певне значення
частоти f = fкp, яка називається критичної частотою. Тому хвиля в даній
системі може поширюватися лише за f> fкp.
При повному відображенні нормально поляризованої плоскої хвилі від
плоскої межі розділу двох діелектриків утворюється Н- хвиля, яка
поширюється уздовж межі, при паралельної поляризації прийдемо до
аналогічної направляючої системі c хвилею типу Е.
Розглянемо деякі ЛП, в яких мають місце поверхневі хвилі.
Спочатку розглянемо систему, що складається з металевої пластини,
покритої шаром діелектрика (рис. 2.102). В цій ЛП f > fкp можуть
а) б)
Рис. 2.102
поширюватися Е- і H-хвилі (див. також розд. 1.13.5, де розглянути процеси
відбиття плоских ЕМХ від границі розподілу ідеальний діелектрик –
ідеальний провідник). У загальному випадку (при кінцевій провідності
металевої пластини) будуть поширюватися гібридні хвилі. Відзначимо деякі
особливості хвиль в такий направляючої системі:
- ЕМЕ переноситься як в діелектрику, так і в прилеглій повітряному
середовищі;
- амплітуди складових векторів поля в повітрі експоненціально
зменшуються в міру віддалення від поверхні діелектрика;
- середній за період потік енергії в напрямку нормалі до межі поділу
"повітря-діелектрик" дорівнює нулю;
- фазова швидкість хвилі менше фазової швидкості Т - хвилі в повітрі
(такі хвилі називають повільними).
Властивість кордону розділу двох діелектриків направляти потік ЕМЕ
зберігається і при її циліндричному викривленні (рис. 2.103), тобто
173
одиночний дріт, покритий
шаром діелектрика, є
хвилеводом, по якому можна
передавати ЕМЕ (таку ЛП
називають однопровідною
(лінія Губо)).
Рис. 2.103 Передача ЕМЕ
здійснюється на хвилі, що має  кр =  , і за структурою поля, близької до
хвилі Е01 в круглому хвилеводі (складові Еr, Ez і Н  ). Тому що  кр =  , то по
однопровідній лінії можуть поширюватися хвилі з будь-якою частотою
коливань. Збудження даного типу хвилі можливо здійснювати шляхом
переходу з коаксіального хвилеводу на однопровідну ЛП (рис. 2.104). Як
видно з даного рисунку
однопровідна ЛП є
продовженням внутрішнього
дроту коаксіального хвилеводу,
а зовнішній провідник
коаксіальної лінії переходить у
рупор. Рис. 2.104

Однопровідну ЛП
найбільше доцільно використовувати в дециметровому діапазоні хвиль,
оскільки в цьому діапазоні загасання в ній у 2 - 3 разів менше, ніж у
прямокутному хвилеводі на тих же частотах.
Однак істотна залежність параметрів хвилі, що розповсюджується в
лінії Губо від розташованих поблизу лінії тіл, які проводять, а також від
атмосферних умов призводить до обмеженого використання її на практиці.
Можна вибрати товщину шару діелектрика таким чином, що він буде
направляти хвилю і без обмежує його металевої пластини. Хвиля, яка
направляється, в цьому випадку можна представити у вигляді суперпозиції
парціальних Т-хвиль, що поширюються шляхом повного відображення від
обох меж розділу діелектрика з менш щільною середовищем.
Як уже зазначалося, направляючі властивості кордону розділу двох
діелектриків зберігаються і при її циліндричному викривленні. Тому
направляючою системою є не тільки діелектричний шар, але і діелектрична
трубка і суцільний діелектричний циліндр (рис. 2.105).
Рис.2.105 Рис. 2.106

Збуджується діелектрична лінія за допомогою хвилеводу круглого
перетину, у який вставлений один з кінців цієї лінії (рис. 2.106). При цьому,
хвиля H II0 трансформується в поверхневу хвилю типу HE II0 , що має
нескінченно велику  кр .
174
Властивості діелектричних хвилеводів:
1) якщо розміри перетину хвилеводів приблизно дорівнюють довжині
хвилі, то значна частина енергії хвилі, що поширюється уздовж його,
зосереджена в діелектрику. При цьому хвилевід може піддаватися вигинам з
радіусом (10-20) довжин хвиль без появи помітного випромінювання;
2) якщо розміри перетину лінії в кілька разів менше, довжини хвилі, то
велика частина енергії зосереджується в зовнішньому просторі, що веде до
зменшення втрат хвилі в кілька десятків разів у порівнянні з порожніми
металевими хвилеводами. У цьому випадку діелектричні хвилеводи не
можуть піддаватися вигинам.
Загальними недоліками діелектричних хвилеводів є потенційна
можливість випромінювання при наявності нерегулярностей й труднощі
одержання опор.
Застосовуються діелектричні хвилеводи в нижній частині міліметрового
і субміліметрового діапазонах хвиль, де порожні металеві хвилеводи мають
значний коефіцієнт загасання і мають дуже малі розміри перетину. При
рівності розмірів перетину хвилеводу довжині хвилі на ній легко
реалізуються резонатори, атенюатори та інші пристрої НВЧ.
1. Фізика процесів при утворенні поверхневих хвиль.
2. Конструкції хвилеводів поверхневих хвиль.
3. Властивості і недоліки хвилеводів поверхневих хвиль.
4. Збудження однопровідних і діелектричних ЛП.
5. Застосування хвилеводів поверхневих хвиль в трактах РЕЗ.
2.9 Поняття про лінії передачі оптичного діапазону.
До них відносяться плівкові і волоконні світловоди (оптичні кабелі).
Перші використовуються для передачі світла на невеликі відстані, як правило,
в межах інтегральної схеми оптичного діапазону, а другі в створенні
широкосмугової світової інфраструктури зі швидкодію кінцевих пристроїв
систем передачі інформації (40...80 Гбіт/с) і смугою пропущення близько 100
ГГц. При цьому смуга пропущення ЛП складає десятки ТГц. Завдяки цьому
обсяг переданої інформації з одного волокна у волоконно-оптичних лініях
зв'язку (ВОЛЗ) збільшився в багато разів. Дальність передачі сигналів без
проміжних пунктів регенерації зросла до декількох сотень кілометрів і в
перспективі досягне тисяч кілометрів.
Основу плівкового світловода (рис. 2.107) становить діелектрична
плівка з параметрами εпл, μо, вирощена на діелектричній підкладці або
сформована методами інтегральної технології.
а) б)
Рис. 2.107 Рис. 2.108
175
Підкладка має параметри ε1, μ0; параметри середовища над плівкою ε2,
μо. Відзначимо, що найчастіше оптичні немагнітні середовища описуються за
допомогою коефіцієнта заломлення п = √ε (див. також (1.72)), при цьому
передбачається, що магнітна проникність у всіх розглянутих середовищ
однакова і дорівнює μ0. Плівку можна розглядати як плоский діелектричний
хвилевід (рис. 2.105). Для поширення хвиль по такому хвилеводу необхідно,
щоб nпл > n1 і ппл > п2.
Волоконний світловод складається з діелектричних сердечника і
оболонки, діаметри яких дорівнюють dc = 2b і doб = 2a відповідно (рис.
2.108.а). Коефіцієнти заломлення сердечника і оболонки рівні пс і nо6,
причому пс > поб. Для захисту від зовнішніх впливів і підвищення механічної
міцності світловода на зовнішню поверхню оболонки наносять полімерне
покриття (на рисунку 2.108 покриття не показано). Поверхневі хвилі, що
направляються оптичним волокном (ОВ), обумовлені повним внутрішнім
відбиттям, на границі серцевини і оболонки (рис. 2.109.а) і подібні хвилям у
діелектричній ЛП. (див. рис. 2.109.б, на якому показано принцип збудження
ОВ і хід променів в ньому за різних кутів падіння) В даному випадку повне
внутрішнє віддзеркалення парціальних хвиль, що поширюються в осерді,
відбувається на кордоні між сердечником і оболонкою (рис. 2.108.б).
а) б)
Рис. 2.109
На оболонку можна наносити поглинає покриття, яке не впливає на що
поширюються по світловоду хвилі і поглинає енергію хвиль випромінювання,
що виникають в світловоде у разі збудження його джерелом.
Зазвичай в якості діелектрика, з якого виготовляють сердечник
світловода, використовують скло, іноді для цієї мети застосовують різні
полімери. Матеріал оболонки, як правило, також використовують скло, іноді
полімери. Показник заломлення оболонки постійний, а показник заломлення
сердечника може бути як постійною величиною, так і функцією поперечної
координати r (рис. 2.110, де наведені різні профілі по n: а – східчастий; б –
кільцевий; в - градієнтний).
В даний час отримані волоконні світловоди на основі кварцового скла,
легованого германієм, фосфором або бором, з досить малими втратами в
деяких областях оптичного спектру, званих вікнами прозорості. На ріс. 2.111
показана типова залежність загасання в такому світловоде, виражена в дБ/км.
176
а) б) в)
Рис. 2.110
З графіка видно, що існують три вікна прозорості для сигналів, які
розповсюджуються по світловоду, λ≈0,85 мкм, λ≈1,3 мкм і λ≈1,5 мкм. Ці
частотні діапазони, як
правило, і використовують
для передачі оптичних
сигналів по світловодам.
За волоконному світловоду,
як і по діелектричному
хвилеводу, можуть
поширюватися E-, Н-, і
гібридні хвилі, які можуть
поширюватися на основний
хвилі (моді) і в діапазоні
хвиль вищих типів. Тому ОВ
конструктивно розрізняють
на одномодові (рис. 2.112.а) і
багатомодові, наприклад,
Рис. 2.111 ступінчасті (рис. 2.112.б) і
градієнтні (рис. 2.112.в).
а) б) в)
Рис. 2.112
Світовий досвід розробки ОВ дозволив ITU-T сформулювати ряд
рекомендацій наведених у таблиці 2.7.
Таблиця 2.7
№ Рекомен-
Тип ОВ Застосування
з/п дація
1 Багатомодове градієнтне
G.651.1 Місцева мережа та мережі доступу
50/125 мкм
2 Одномодове G.652 Магістральна та місцева мережа
3 Одномодове зі
G.653 Морські лінії
зміщеною довжиною
177
хвилі відсікання
4 Одномодове зі
G.654 Магістральні лінії
зміщеною дисперсією
5 Одномодове з
ненульовою зміщеною G.655 Магістральна та місцева мережа зі
дисперсією спектральних розділенням каналів
Одномодове з ненульовою
6 дисперсією для
широкополосних G.656
оптичних транспортних
мереж
7 Одномодове, не чутливе Мережі доступу,
до втрат на макрозгинах, всередині
G.657
для використання на приміщень
мережах доступу
Волоконно-оптичні ЛП (ВОЛП) володіють рядом переваг перед
дротяними (мідними) і радіорелейними системами зв'язку:
- мале загасання сигналу (0,15 дБ/км в третьому вікні прозорості)
дозволяє передавати інформацію на значно більшу відстань без використання
підсилювачів. Підсилювачі у ВОЛП можуть ставитися через 40, 80 і 120
кілометрів, залежно від класу кінцевого устаткування;
- висока пропускна здатність оптичного волокна дозволяє передавати
інформацію на високій швидкості, недосяжною для інших систем зв'язку;
- висока надійність оптичного середовища, оскільки оптичні волокна не
окислюються, не намокають, не чутливі до слабкого електромагнітного
впливу;
- висока захищеність від міжволоконних впливів - рівень захисту,
випромінювання понад 100 дБ. Випромінювання в одному волокні абсолютно
не впливає на сигнал в сусідньому волокні;
- пожежо- та вибухобезпечність при вимірюванні фізичних і хімічних
параметрів;
- малі габарити і маса.
К недолікам ВОЛП можна віднести:
- відносну крихкість ОВ. При сильному вигинанні кабелю (особливо,
коли в якості силового елементу використовується склопластиковий пруток)
можлива поломка волокон або їх замутнення через виникнення мікротріщин;
- складність з'єднання в випадку розриву;
- складну технологію виготовлення як самого волокна, так і
компонентів ВОЛП;
- складність перетворення сигналу (у інтерфейсному устаткуванні);
- відносну високу вартість кінцевого рішення ВОЛП. Проте,
устаткування є дорогим у абсолютних цифрах. Співвідношення ціни і
пропускної спроможності для ВОЛП краще, ніж для інших систем;
- втрату прозорості волокна з часом, внаслідок старіння.
1. Конструкція плівкового світловода.
178
2. Конструкція волоконного світловоду.
3. Яке явище лежить в основі передачі енергії в ОВ? Пояснити його суть.
4. Збудження ОВ.
5. Поясніть вікна прозорості для сигналів, які розповсюджуються по світловоду,
6. Поясніть конструкції одномодових і багатоходових ОВ.
7. Поясніть переваги і недоліки ВОЛП.
8. Застосування ВОЛП.
2.10 Режими роботи ліній передачі і їхнє узгодження
2.10.1 Представлення, хвилеводу еквівалентною
двухпроводною лінією передачі. Хвильовий опір
Строга електродинамічна задача навіть для простого пристрою НВЧ
виявляється значно складніше, ніж для регулярного хвилеводу.
Справа в тім, що НВЧ пристрої на відміну від хвилеводу, звичайно
мають складну границю діелектрик-провідник або діелектрик-діелектрик.
Чим складніше границя, тим складніше зробити інтегрування
диференціальних рівнянь. У районі нерегулярності чи неоднорідності виникає
складне ЕМП, яке можна розглядати як накладення ЕМП безлічі типів хвиль.
Витрати на строге рішення таких задач у багатьох випадках не
виправдані з практичної точки зору, тому що рішення дає більше інформації,
чим це необхідно для більшості інженерних розрахунків. Практично
основний інтерес представляють властивості нерегулярності (неоднорідності)
стосовно далекої зони тракту, а не її ЕМП. Іншими словами, важливо знати,
як впливає даний пристрій НВЧ на режим передачі енергії в тракті.
У такій постановці рішення задачі істотно спрощується, тому що до
хвилеводного тракту можна застосувати поняття навчальної дисципліни ТЕК:
ланцюга з зосередженими параметрами, ланцюга з розподіленими
параметрами (довгі лінії).
Даний метод рішення є наближеним і полягає в тому, що елементи
тракту НВЧ замінюються еквівалентними схемами. Лінійні ділянки
хвилеводів заміняються еквівалентної двухпроводною довгою лінією.
Обов'язковою умовою еквівалентності є використання для передачі енергії
одного типу хвилі. Іншою умовою еквівалентної заміни є рівність хвильових
опорів хвилеводу і довгої лінії.
Хвильовим опором ZХ [Ом] ЛП називається відношення напруги до
струму хвилі, що біжить, у даному перетині. Воно залежить від типу ЛП,
розмірів поперечного перерізу, виду діелектрика. Наприклад, для
коаксіального хвилеводу з Т-хвилею (рис. 2.85)
60 a 138 a
ZХ = ln , або ZХ = lg , (2.87)
 b  b
а для відкритої двухпроводної лінії з Т-хвилею
120 d −a 276 d −a
ZХ = ln , або ZХ = lg . (2.88)
 a  a
179
Для хвилеводів із хвилями Еmn, Hmn хвильовий опір є умовним поняттям
і визначається неоднозначно. Це пояснюється тим, що в цьому випадку тільки
умовно можна використовувати поняття потенціал, напруга, струм.
Розрізняють хвильові опори по напрузі, по струму і по потужності, що
відрізняються коефіцієнтами. Зокрема, хвильовий опір по напрузі для
прямокутного хвилеводу (рис. 2.32.а) з основною хвилею визначається
співвідношенням
2b Zc
ZХ =
a   
2
(2.89)
1−  
 2a 
Нерегулярні і неоднорідні елементи НВЧ тракту при їх аналізі і синтезі
наближеними методами замінюються схемами у виді n - полюсників (n =
2,4,6,8…) з зосередженими елементами (конденсатори, резистори, котушки
індуктивності).
2.10.2 Опис Т-хвилі в двухпроводної лінії передачі телеграфними
рівняннями
Відомо, що Т-хвиля описується двовимірними рівняннями Лапласа,
тобто ЕМП цієї хвилі є потенційним. Тому для аналізу хвилеводів з Т-хвилею
можна ввести поняття потенціал, напруга, струм. У цьому випадку замість
векторних рівнянь Максвелла можна скористатися більш простими
телеграфними рівняннями довгих ліній.
З ТЕК відомо, що телеграфні рівняння описують зв'язок між струмом і
напругою в даному перетині довгої лінії (двухпроводної, коаксіальної й інш) в
наступному вигляді
i u u i
= uG1 + C1 ; = iR1 + L1 ,
z t z t (2.90)
де коефіцієнти є погонними параметрами еквівалентної довгої ЛП (рис.
2.112):
 Ом 
- R1   - погонний активний
 метр 
опір дротів лінії;
 Сименс 
- G1   - погонна активна
 метр 
провідність діелектрика;
- С1  Фарада  - погонна ємність
 метр 
лінії;
 Генри 
- L1   - погонна
 метр 
індуктивність лінії. Рис. 2.112
180
У багатьох випадках, при аналізі і синтезі НВЧ пристроїв не
враховують теплові втрати, тому що вони досить малі і не роблять істотного
впливу на процес передачі енергії. Тому для спрощення допустимо, що ЛП
виконана з ідеального провідника (  М = , R1 = 0 ) і ідеального діелектрика
(  д = 0, G1 = 0 ).
У цьому випадку рішення рівнянь (2.90) для гармонійних коливань
можна представити у виді сум двох незатухаючих, що біжать назустріч один
одному хвиль напруги й струму
• • • •
• U H + I H Z Х j  Х z U H − I H Z Х − j Х z
U= e + e ; (2.91)
2 2
• • • •
• U H + I H Z Х j b z U H − I H Z Х − j  Х z
I= e + e ; (2.92)
2Z Х 2Z Х
або у вигляді суми двох стоячих хвиль напруги й струму
• • •
U = U H cos  Х z + jZ Х I H sin  Х z; (2.93)
•
• • UH
I = I H cos  Х z + j sin  Х z. (2.94)
ZХ
• •
У цих формулах U , I - комплексні амплітуди напруги і струму в довільному
• •
перетині ЛП; U H , I H - комплексні амплітуди напруги і струму в навантаженні
(z = 0).
Коефіцієнт фази Т-хвилі і хвильовий опір ЛП визначаються погонними
параметрами
 Х =  L1C 1 =   a  a ; Z Х = L1 /C 1 (2.95)
З рівнянь (2.91) - (2.94) випливає, що для конкретної ЛП амплітуди

•
напруги і струму в даному перетині визначаються амплітудами напруги U Н і
•
струму I Н в навантаженні і відстанню z від навантаження до цього перетину
ЛП.
Так як напруга і струм у навантаженні залежать від потужності джерела
й опору навантаження, то при заданому джерелі режим у ЛП без утрат
визначається тільки величиною і характером (активне, комплексне,
реактивне) опору навантаження.
2.10.3 Параметри, що характеризують режим у хвилеводі
Режим у хвилеводі цілком характеризується комплексним коефіцієнтом
відбиття. Коефіцієнт відбиття визначається як відношення комплексних
амплітуд відбитої і падаючої хвиль. При цьому користуються коефіцієнтами
181
відображення по напрузі, по струму або відповідними їм коефіцієнтами
відображення по електричному полю, по магнітному полю.
~
Коефіцієнт відбиття по напрузі  в даному перетині знайдемо з (2.91)
• • •
~ U від UH− IH ZХ
= •
= • •
e− j 2  Х z .
(2.96.а)
U пад UH+ IH ZХ
Звідси одержимо
~ ZH−ZХ
= e − j 2  Х z =  e j ( Н − 2  Х z ) ,
(2.96.б)
ZH+ ZХ
де Г - модуль коефіцієнта відбиття,
 Н - фаза коефіцієнта відбиття в перетині навантаження,
 =  Н − 2  Х z - фаза коефіцієнта відбиття в довільному перетині хвилеводу.
Модуль коефіцієнта відбиття показує відносну величину амплітуди
відбитої хвилі  = U від / U пад . При заданих f , ZХ у ЛП без втрат Г залежить
тільки від опору навантаження. Його величина може змінюватися від нуля
( U від = 0) в режимі хвиль, що біжать, до одиниці в режимі стоячих хвиль
( U від = U пад ) 0    1 .
Фаза коефіцієнта відбиття також залежить від опору навантаження і
безперервно змінюється від перетину до перетину. При цьому можна
виділити два види характерних перетинів в ЛП. У перетинах, де
 = 0,2 ,...,2n падаюча і відбита хвилі мають однакову фазу (синфазні),
отже, відбувається складання хвиль. У цих перетинах утворяться максимуми
напруги (рис. 2.113) U max = U пад + U від .
У перетинах, де  = (2n + 1) хвилі
протифазні, відбувається їхнє віднімання,
тобто утворяться мінімуми напруги
U min = U пад − U від .
Таким чином, накладення двох
хвиль приводить до того, що амплітуда
сумарної хвилі змінюється уздовж лінії за
деяким законом від мінімального до
максимального значення. Відстань від
перетину мінімуму до перетину
максимуму дорівнює  Х / 4 . Рис. 2.113
~ ~
З (2.92) можна показати, що коефіцієнт відбиття по струму  i = −  ,
тобто модулі коефіцієнтів рівні, а їхні фази відрізняються на  .
182
Крім цих коефіцієнтів іноді використовують коефіцієнт відбиття по
Рвід
потужності П = = 2.
Рпад
Експериментальне визначення коефіцієнта відбиття утруднене, тому що
для цього необхідно виділити падаючу і відбиту хвилю. Тому введений
додатковий параметр режиму коефіцієнт хвилі, що біжить (КБХ) -
відношення мінімальної амплітуди хвилі до максимальної, оскільки на
практиці їх простіше виміряти
U I E
K Б = min = min = min (2.97)
U max I max Emax
У залежності від опору навантаження його величина лежить у межах
0  K Б  1 . КБХ однозначно зв'язаний з Г
U min U пад − U від 1 − U від / U пад
KБ = = =
U max U пад + U від 1 + U від / U пад
1−  1− KБ
Звідси KБ = ; =
1+  1+ KБ
Часто використовується така зворотна величина - коефіцієнт стоячої
хвилі (КСХ)
1 U 1+  K C −1
KC = = max ; 1  K C  ; KC = ; = .
K Б U min 1−  K C +1
Для реальних хвилеводних трактів РЕЗ величина Кс = 1,1 - 1,3 і для його
контролю застосовуються спеціальні вимірювальні пристрої.
Поpяд з розглянутими параметрами при аналізі режимів і розробки
різних хвилеводних пристроїв широко використовують поняття опір у даному
перетині (вхідний опір). Цей опір дорівнює відношенню комплексних
амплітуд напруги і струму в даному перетині або, в окремому випадку, на
вході ЛП
• • • • • •
~ U U пад + U від U пад 1 + U від / U пад ~
Z= •
= • •
= • • •
= Z вх .
I I пад + I від І від 1 + І від / І пад
Звідси одержимо
~
~ 1+ 
Z = ZХ ~
. (2.98)
1− 
Тобто даний опір цілком визначається коефіцієнтом відбиття.
Його можна також визначити безпосередньо через опір навантаження і
відстань від навантаження до даного перетину. Наприклад, з (2.93) і (2.94)
одержимо
• ~
~ U Z H + j Z Х tg Х z
Z= •
=ZХ ~
. (2.99)
I Z Х + j Z H tg Х z
183
Звідси випливає, що опір у довільному перетині в загальному випадку
не дорівнює опору навантаження. Опір Zн перетворений (трансформоване) у
деякий опір Z.
Таким чином, будь-який відрізок ЛП є трансформатором опорів. Це
властивість широко використовується в різних хвилеводних пристроях.
Наприклад, у дільниках потужності, фільтрах, зчленуваннях, узгоджувальних
пристроях та інш.
При фіксованій величині Zн вхідний опір визначається електричною
довжиною відрізка лінії  Х z =  Х l = 2l /  Х , де l конструктивна
довжина відрізка ЛП.
Особливе значення для інженерної практики мають чвертьхвильові
трансформатори опорів. Якщо l =  Х / 4 , то електрична довжина відрізка
дорівнює  Х l = 2 Х / 4 Х =  / 2 .
Тоді з (2.99) одержимо
~
Z Х2
Z= ~ . (2.100)
ZН
Отже, вхідний опір чвертьхвильового відрізка хвилеводу назад
пропорціален опору навантаження. Наприклад, якщо Zн = 0 те Z =  і
навпаки. Якщо опір навантаження має індуктивний характер, то вхідний опір
буде ємнісним і т.д.
Якщо l =  Х / 2 , то  Х l =  . Тоді з (2.99) випливає, що Z = Zн. Отже,
напівхвильовий трансформатор здійснює тотожне перетворення опору
навантаження. Звідси також випливає важливий висновок: у перетинах, що
відстоять від навантаження на відстанях z = n Х / 2 , опір дорівнює опору
навантаження. Такі перетини називаються еквівалентними (рис. 2.114).
Рис. 2.114
2.10.4 Кругова номограма (діаграма) повних опорів
(проводимостей)
Розрахунки різних НВЧ пристроїв, що входять у хвилеводний тракт
зв'язані з рішеннями складних рівнянь з обчисленнями за складними
формулами (наприклад 2.99). З метою спрощення рішення можуть
застосовуватися графічні методи. Вони наочні, логічні і можуть істотно
заощаджувати час та трудові витрати.
Для графічних розрахунків розроблені спеціальні номограми, що
представляють собою графічні зображення визначених рівнянь. У техніці
НВЧ найбільше широко застосовується кругова номограма повних опорів і
повних проводимостей.
184
2.10.4.1 Устрій кругової номограми повних опорів
Номограма є графічне зображення коефіцієнта відбиття по напрузі і
вхідному опорі відповідно до відношень (2.96.б) і (2.99).
Графіки побудовані на комплексній
площині. Для зручності користування речова
вісь спрямована зверху вниз, а мнима вісь –
ліворуч праворуч. Початок координат
збігається з центром номограми (рис. 2.115).
Радіус-вектор крапки М визначає модуль, а кут
 - фазу коефіцієнта відбиття.
На номограмі нанесені чотири види
графіків:
- лінії модуля коефіцієнта відбиття; Рис. 2.115
- лінії фази коефіцієнта відбиття;
- лінії нормованого активного опору;
- лінії нормованого реактивного опору.
Номограма дозволяє визначати коефіцієнт відбиття по напрузі, КБХ,
КСХ, опір у даному перетині хвилеводу, різницю фаз у заданих перетинах або
нормовану відстань між ними.
Застосування нормованих величин опорів і довжин відрізків хвилеводу
дозволяє застосовувати номограму для будь-яких значень опору на будь-якій
частоті.
Нормування опорів проводиться шляхом розподілу на хвильовий опір
даного хвилеводу Z / = Z / Z Х = ( R  jX ) / Z Х = R /  jX /
Довжина проводу нормується розподілом на довжину хвилі в хвилеводі
l / = l / Х
2.10.4.2 Визначення коефіцієнта відбиття та КБХ (КСХ)
У ЛП без втрат амплітуди падаючої і відбитої хвиль від перетину до
перетину не змінюються. Тому в будь-якому перетині величина Г модуля
коефіцієнта відбиття постійна, а фаза змінюється від перетину до перетину.
Тому переміщення крапки спостереження уздовж осі хвилеводу відповідає
переміщенню крапки М на рис. 2.115 по окружності радіуса Г.
Тому що 0    1 , те лінії Г являють собою концентричні окружності
(рис. 2.116). Мінімальна окружність Г = 0 відповідає режиму хвиль, що
біжать,
а максимальна (Г = 1) - РСХ. На номограмі, як
правило, наносять лінії не Г, а КБХ (КСХ),
розраховані за формулами
1−  1+ 
KБ = або K C =
1+  1− 
Шкала для виміру КБХ від 0 до 1 і КСХ від
1 до  нанесена на речовинній (вертикальній)
осі.
Іноді окружності КБХ (КСХ) не наносять, а
Рис. 2.116 185
для відліку використовують спеціальну лінійку.
Фаза коефіцієнта відбиття змінюється на 3600 на відстані, рівній
 Х / 2 . Тому один оборот по номограмі
відповідає переміщенню уздовж хвилеводу на
відстань l =  Х / 2 , або в нормованих
величинах l / = l /  Х = 0,5 .
Лінії фази є радіальні прямі (рис. 2.117) і
щоб не затемнювати номограму їх не наносять.
Вимір фази утруднений, тому на всіх
номограмах наносять шкалу нормованих
відстаней (від 0 до 0,5), які відповідають певній
фазі. Наносять дві шкали для відліку відстаней у
напрямку до генератора і до навантаження. Рис. 2.117
Початок шкал сполучений з перетином мінімуму напруги (φ = 180°, U = Uмин
= Uпад - Uвід), так як воно експериментально знаходиться точніше.
2.10.4.3 Побудова ліній нормованого опору
Відповідно до (2.99) лінії нормованого активного опору R' являють
собою ексцентричні кола з центрами на дійсній осі (рис. 2.118.а).
а) б) Рис. 2.118
Максимальна окружність відповідає R' = 0. Крапка R' = 0 на дійсній осі
відповідає короткому замиканню хвилеводу. Мінімальна окружність
відповідає розриву провідника (R' = ∞), вона виражена в крапку, де
стосуються всі інші окружності. Оскільки активний опір в перетині мінімуму
дорівнює Rмін = Z Х К Б , а в перетині максимуму Rмакс = Z Х К С , то R'мін = Kб, а
R'макс = Kс. Тому для те для відліку R' використовуються шкали КБХ і КСХ.
Лінії нормованого реактивного опору X' є дуги кіл (рис. 2.118.б).
Негативні значення відповідають ємнісному опору, а позитивні
індуктивному. Шкали для, відліку нормованих опорів (від 0 до ∞ і від 0 до -∞)
нанесені на кінцях дуг.
Загальний вид кругової діаграми приведений на рис. 2.119.
186
Рис. 2.119
2.10.4.4 Кругова номограма повних проводимостей
Номограма проводимостей за структурою цілком збігається з
номограмою опорів. Тому той самий бланк використовується в обох
випадках. Однак, при цьому необхідно враховувати відмінності, зв'язані з
фізичною сутністю процесів. Так як Y=1/Z, а провідність можна записати у
вигляді Y = G±jВ, то крапка G' =0 відповідає розриву лінії і, навпаки, крапка
G' = ∞ відповідає короткому замиканню. Тому перетині Uмин і Uмакс у
порівнянні з номограмою опорів міняються місцями (рис. 2.120)
Відповідно позитивна реактивна провідність
відповідає ємності, а негативна - індуктивності.
Нормується провідність шляхом множення
на хвильовий опір хвилеводу Y' = Y'Zх = G'±jB' .
Якщо на номограмі опорів нанесена крапка
Z', то для визначення Y' необхідно на тій же
окружності КБХ (КСХ) знайти діаметрально
протилежну крапку. (рис. 2.120).
Рис. 2.120
2.10.4.5 Приклади користування круговою діаграмою опорів
Вирішувати задачі з розрахунку довгі лінії за допомогою кругової діаграми зручно в
наступній послідовності:
187
1) за умовами задачі здійснюємо «прив'язку» лінії, що розраховується, до кругової
діаграми. Під «прив'язкою» розуміється відшукання на круговій діаграмі крапки, що
відповідають перетину лінії.
2) рухаємося по лінії постійних значень Кб (Кс) на круговій діаграмі від відомого
перетину до перетину, у якому потрібно визначити шукану величину (при цьому руху по
лінії постійних значень Кб (Кс) на круговій діаграмі відповідає рух уздовж розглянутої
лінії).
3) Визначаємо по круговій діаграмі приведене значення шуканої величини. Від
приведеного значення шуканої величини переходимо до її дійсного значення.
Приклад 1. Відрізок лінії довжиною l = 3 см с хвильовим опором ZХ = 70 Ом
навантажений на опір ZН = (26 - j40) Ом. Довжина хвилі λХ = 10 см. Визначити вхідний опір
лінії Zвх.
1) обчислюємо Z Н = Z Н / Z Х = ( RН − jX Н ) / Z Х = RН − jX Н ;
/ / /
2) знаходимо на діаграмі опорів крапку, що відповідає нормованому опору

навантаження Z Н / ;
3) обчислюємо нормовану відстань z ` = l / = l /  Х ;
4) за діаграмою опорів знаходимо точку Z ВХ / , що відповідає вхідному опору лінії;
5) обчислюємо фактичне значення вхідного опору Z ВХ = Z ВХ /  Z Х .
Рішення 1. Визначаємо приведене значення опору навантаження лінії
Z 26 40
Z н` = н = −j = 0,37 − j 0,57 .
Zх 70 70
Здійснюємо «прив'язку» лінії до кругової діаграми.
Для цього знаходимо на діаграмі опорів крапку, що
відповідає нормованому опору навантаження Z Н / . Ця
крапка лежить на перетинанні двох ліній: лінії
постійного нормованого активного опору Rн' = 0,37 і
лінії постійного нормованого реактивного опору Xн'
= 0,57 (рис. 2.121). Проводячи через дану крапку
радіальну пряму, по круговій шкалі нормованих
відстаней фіксуємо положення перетину
навантаження на круговій діаграмі (крапка Zн' на
рис. 2.121).
2. З крапки Zн' по окружності постійного Рис. 2.121
коефіцієнта Кс = 3,7 перемішаємося убік генератора
по годинній стрілці на нормовану відстань
l 3
Z ` = l` = = = 0,3 .
 х 10
Таким чином, ми попадаємо в крапку Zвх' , відповідної вхідному опору лінії.
3. У крапці Zвх' перетинаються лінія постійного нормованого активного опору Rвх'
= 2 і лінія постійного нормованого реактивного опору Xвх'=1,7. Таким чином, нормований
вхідний опір лінії дорівнює Zвх' = 2 + j1,7.
4. Знаходимо фактичне значення вхідного опору лінії
Zвх = Zвх' Zх=2*70+j1,7*70=(140+j119) Ом.
Приклад 2. Яке повинно бути опір навантаження відрізка лінії довжиною l =
0,097, щоб вхідний опір лінії був чисто активним і дорівнювало Zвх' = Rвх' = 25 Ом?
Хвильовий опір лінії Zх = 100 Ом.
188
1) обчислюємо Z ВХ / = Z ВХ / Z Х ;
2) знаходимо на діаграмі опорів крапку Z ВХ / , що відповідає вхідному опору лінії;
3) знаходимо на діаграмі опорів крапку Z Н / , яка відповідає нормованому опору
навантаження;
4) обчислюємо фактичне значення опору навантаження Z Н = Z Н /  Z Х .
Рішення
1. Знаходимо нормоване значення вхідного опору лінії
25
Z вх` = Rвх` = = 0,25
100
Відзначаємо на діаграмі опорів крапку Zвх' відповідну вхідному опору лінії (рис. 2. 122).
Проводимо через крапку Zвх', радіальну пряму і
фіксуємо положення початку лінії.
2. По окружності постійного Кб = 0,25, що
проходить через крапку Zвх', переміщаємося убік
навантаження (проти годинникової стрілки) на
приведену відстань l = 0,097. Відзначаємо крапку Zн',
що відповідає нормованому опору навантаження.
3. Зчитуємо нормований опір навантаження
Zн' = 0,352-j0,625.
4. Знаходимо фактичне значення
опору навантаження.
Рис. 2.122 Zн=0,352 100 - j0,625 100 = (35,2 - j62,5) Ом.
2.10.5 Визначення опору навантаження лінії передачі методом

еквівалентного перетину.
Визначення опору навантаження хвилеводного тракту є експериментально-
розрахунковим методом. У лабораторних умовах для цієї мети використовується
установка, яка складається з каскадно з'єднаних генератора НВЧ, вимірювально-
хвилеводної лінії (ВХЛ) і досліджуваного навантаження.
Виміри проводяться по наступному алгоритму:
I) вимірити за допомогою ВХЛ довжину хвилі в хвилеводі;
2) зафіксувати по шкалі ВХЛ положення мінімуму напруженості електричного поля
в хвилеводі (крива 1 на рис. 2.123);
3) відключити досліджуване
навантаження і закоротити хвилевід
(тобто підключити відоме
навантаження Zн = 0);
4) зафіксувати по шкалі ВХЛ
положення еквівалентного перетину,
Е = 0 (крива 2 на рис. 2.123);
5) відрахувати відстань lе від
перетину мінімуму напруги (перетин
а на рис. 2.123) до найближчого
еквівалентного перетину (перетин б)
убік генератора;
6) розрахувати опір навантаження
по формулі Рис. 2.123
189
 K Б (1 + tg 2  Х lе ) (1 − K Б )tg Х lе 
2
Z н = Rн + jX н = Z Х  +j 
 1 + K Б
2
tg 2
 l
Х е 1 + K Б tg 2  Х lе 
2
або по круговій номограмі опорів у наступній послідовності:

lе
- визначаємо нормовану відстань lе` = ;
Х
- від перетину мінімуму напруги в лінії по зовнішній окружності кругової діаграми
опорів переміщаємося до еквівалентного перетину на нормовану відстань l е` . Попадаємо в
крапку l е` ;
- крапку l е` з'єднуємо прямої лінією з центром кругової діаграми. Крапка
перетинання цієї прямої з окружністю постійного Кс, обмірюваного в лінії, відповідає
нормовану опору навантаження Zн'= Rн' + jXн';
- звичайним шляхом визначаємо фактичний опір навантаження лінії
Zн = Zн' Zх = Rн' Zх + jXн' Zх.
Приклад. Визначити опір навантаження лінії, якщо відомо, що еквівалентний
перетин розташований від найближчого до нього мінімуму напруги на відстані lе = 20 см
убік навантаження. Коефіцієнт Kс у лінії дорівнює 4,5. Хвильовий опір лінії ZХ = 280 Ом,
довжина хвилі λХ = 1 м.
Рішення
1. Визначаємо нормовану відстань
l 20
lе` = е = = 0,2 .
 х 100
2. Від перетину мінімуму напруги по
зовнішній окружності кругової діаграми опорів
переміщаємося убік навантаження на нормовану
відстань l'е = 0,2 у крапку l'е (рис. 2.124).
3. З'єднуємо крапку l'э з центром діаграми
прямою лінією. Знаходимо крапку Zн' перетинання
цієї прямої з окружністю постійного Кс = 4,5.
4. Зчитуємо нормований опір навантаження
Zн' = 1,6 - j1,95.
5. Знаходимо фактичне значення опору
навантаження
Zн = Zн' ZХ = 1,6 280 – j1.95 280 = (447 - j545) Рис. 2.124
Ом.
2.10.6 Режим бігучих хвиль
Режим бігучих хвиль (РБХ) - це такий режим, при якому в хвилеводі
поширюється одна хвиля, яка біжить від джерела до навантаження. Він
встановлюється в тому випадку, коли вся передана енергія споживається в
навантаженні.
При цьому відбитої хвилі ні, тому Г = 0, Кб = 1, Кс = 1.
З формули (2.96.б) випливає, що Г = 0 тільки при одній умові - опір
навантаження повинен бути активним і рівним хвильовому опору
передавальної лінії. Якщо Zн = Rн = ZХ, то з (2.91) і (2.92) одержимо
.
. .
j х Z
. Uн
U =U e , I = e j х Z
н ZХ
190
або в дійсної формі
u = U н cos(t +  Х z + ),
Uн
i= cos(t +  Х z +  ). (2.101)
Zх
З цих рівнянь випливають основні властивості РБХ:
1) фаза коливань  = t +  Х z +  змінюється з відстанню (біжить) по
лінійному закону (рис. 2.125) У ЛП існує хвиля, що біжить, передається
енергія;
2) амплітуди напруги і
струму вздовж ЛП не
змінюються;
3) струм і напруга в будь-
якому перетині синфазні, отже в
ЛП тільки активна потужність;
4) з рівнянь (2.98), (2.99) і
(2.101) випливає, що Z = ZХ.
Тобто, у будь-якому перетині
опір активний і дорівнює
хвильовому опору.
РБХ є ідеальним для
передачі енергії від джерела до
Рис. 2.125
споживача, тому що при цьому:
- вся енергія споживається в навантаженні;
- у хвилеводі немає максимумів поля, тому менше імовірність пробою
діелектрика;
- максимальний коефіцієнт корисної дії хвилеводу;
- мінімальні спотворення інформації;
- найкращі умови роботи генератора, тому що він завжди навантажений
на постійний опір.
Активне навантаження Rн = ZХ, що не створює відбитої хвилі,
називається узгодженим, тому РБХ іноді називається режимом узгодження.
Ідеального узгодження практично одержувати не вдається, але при передачі
енергії завжди прагнуть одержати режим близький до узгодженого.
2.10.7 Режим стоячих хвиль
Режим стоячих хвиль - це такий режим, при якому в хвилеводі
назустріч один одному поширюються дві бігучих хвилі з рівними
амплітудами. Він встановлюється в тому випадку, коли передана енергія не
споживається в навантаженні.
При цьому відбувається повне відбиття від навантаження (Uвідб = Uпад),
по цьому Г = 1, Кб = 0, Kc = ∞.
Який повинна бути навантаження, щоб уся ЕМЕ падаючої хвилі
відбилася від її?
191
Згадаємо процеси, що відбуваються при падінні плоскої ЕМХ на
границю роздягнула ідеальний діелектрик - ідеальний провідник. У цьому
випадку від границі відбувалося повне відбиття. Якщо на вихід хвилеводного
тракту чи якого-небудь відрізка хвилеводу помістити аналогічний металевий
екран, то, очевидно, уся ЕМЕ також відіб'ється від нього. Отже, першим
навантаженням, що забезпечує РСХ, є металевий екран, а в більш широкому
змісті - хвилеводне навантаження, закорачивающая вихід хвилеводу.
У цьому випадку ZH = 0 і з формули (2.96.б) випливає, що Г = 1.
РСХ виникає також, якщо навантаження має реактивний характер (Zн =
± jXн).
У ЛП передачі з Т- хвилею РСХ установлюється при розриві хвилеводу
("холостий хід"), Zн = ∞. Для Е- і Н- хвиль "холостого ходу" не може бути,
тому що в цьому випадку відкритий кінець хвилеводу інтенсивно випромінює
енергію.
Основні властивості режиму аналогічні у всіх трьох випадках.
Розглянемо короткозамкнуту передавальну лінію.
2.10.7.1 Режим стоячих хвиль в короткозамкнутому хвилеводі
Якщо ZH = 0, то Uн = 0. Тому з (2.93) і (2.94) одержимо
• • • •
U = jZ Х I H sin  Х z; I = I H cos  Х z.
Звідси знайдемо миттєві значення

u = jZ Х I H sin  Х z cos(t +  +  / 2);
(2.102)
i = I H cos  Х z cos(t +  ).
Вхідний опір знайдемо з (2.99). При ZH = 0 одержимо
~
Z = jZ X tg X z. (2.103)
Відповідно до рівнянь (2.102) і (2.103) побудуємо графіки залежності
амплітуд U, I і опору Z від подовжньому координати z (рис. 2.126). Ці
рівняння і графіки дозволяють
сформулювати основні властивості
РСХ.
1. Фаза коливань =t+ не
залежить від відстані (стоїть) тобто
в ЛП немає хвильового процесу,
енергія не передається. Фаза
змінюється тільки стрибком на
величину  у перетинах з
нульовою амплітудою.
2. Амплітуди напруги і
струму змінюються уздовж
хвилеводу по гармонійному законі,
що викликано інтерференцією
Рис. 2.126 192
падаючої і відбитої хвиль. Є перетини вузлів (нулів) і пучностей (подвоєних
значень) напруги і струму. Вузлу напруги відповідає пучність струму і
навпаки
Uмін = Uпад – Uвід = 0; Iмакс = Iпад + Iвід = 2Iпад;
Uмакс = Uпад + Uвід = 2Uпад; Iмін = Iпад - Iвід = 0.
Відстань між перетинами вузлів (пучностей) дорівнює Х/2, а вузол від
пучності розташований на відстані l=Х/4 (рис. 2.126).
3. Струм і напруга зрушені по фазі на 90°, отже, у ЛП є тільки
реактивна потужність, відбувається коливальний процес. При цьому сусідні
чвертьхвильові відрізки лінії енергетично між собою не зв'язані, тому що в
перетинах вузлів або Н = 0, або Е = 0, тому П = 0.
4. Опір у перетинах лінії реактивне і змінюється від -∞ до +∞. Знак
опору змінюється в перетинах вузлів і пучностей, тобто через відстань Х/4.
2.10.7.2 Режими стоячих хвиль при реактивному навантаженні і
"холостому ході"
РСХ при реактивних навантаженнях можна розглядати, також як і при
короткому замиканні, на основі рішень телеграфних рівняння. Однак
простіше скористатися штучним прийомом заміщення навантаження
еквівалентним відрізком короткозамкнутої ЛП.
З графіка опору для короткозамкнутої лінії (рис. 2.126) видно, що
відрізок довжиною 0 < l < Х/4 має індуктивний вхідний опір, якщо ж Х/4 < l
< Х/2, то вхідний опір має ємнісний характер.
Якщо, наприклад, замість короткозамкнутого відрізка довжиною l <
Х/4 уключити котушку індуктивності з опором XL = jL = Zвх, то режим у ЛП
не зміниться. Тому, ЛП довжиною l, навантажену на індуктивний опір можна
розглядати як короткозамкнутую лінію довжиною lе = l + lеL (рис. 2.127).
Величину leL знайдемо з умови
Zвх = jZХtgХlеL = jL.
1 L
Отже l еL = arctg .
Х ZХ
Аналогічно конденсатор можна замінити
відрізком лінії довжиною (рис 2.128)
Х Х
 lеС  .
4 2
При цьому необхідно виконати умову
1
Z ВХ = jZ Х tglеС = .
jC
Звідси знайдемо
1  1  1  1 
lеС = arctg −  =   − arctg 
Х  Z C   Х  Z C 
Рис. 2.127 Х Х
193
Рис. 2.128 Рис. 2.129
Таким чином, при реактивному навантаженні можна для розрахунку
користатися формулами (2.102) і (2.103) якщо замість z у них підставити zе = z
+ lеL або zе = z + lеС.
Включення зосереджених індуктивності і ємності дозволяє одержати
той же результат, що й у короткозамкнутой лінії, але при меншій ії довжині.
Якщо покласти, що zе = z + λХ/4 рівняння (2.102) і (2.103) будуть
описувати лінію при холостому ході. Отже, по цих рівняннях можна вести
розрахунок і будувати графік для U, I, Z для любого випадку РСХ (рис. 2.129).
Графіки можна побудувати також на основі відповідних графіків при Zн = 0.
Необхідно пам'ятати, що котушка індуктивності і конденсатор завжди
мають деякий опір. Тому в перетині навантаження амплітуди напруги і токи
не можуть приймати нульового значення.
РСХ, також як і РБХ є ідеалізованим. Практично його одержати не
можна, тому що неможливо реалізувати навантаження з нульовим чи чисто
реактивний опором. Крім того, сам хвилевід також завжди має втрати в
металі й у діелектрику.
Однак втрати енергії досить малі і реально можна одержати режим
близький до стоячих хвиль, що знаходить застосування:
1) у різних НВЧ пристроях, наприклад, у хвилеводних зчленуваннях,
частотних фільтрах, антенних перемикачах, комутаторах, елементах антен і
ін;
2) у самостійних НВЧ пристроях. Наприклад, короткозамкнуті відрізки
хвилеводів часто застосовуються в якості реактивних пристроїв, що погодять,
для компенсації реактивності в тракті. Вони також іноді використовуються
замість котушки чи індуктивності конденсатора, особливо в друкованих НВЧ
схемах;
3) у коливальних системах НВЧ (резонаторах). У цих пристроях
найбільше застосування, знайшли чвертьхвильові і полухвильові відрізки
хвилеводів у РСХ. По властивостях вони еквівалентні послідовному чи
рівнобіжному коливальному контуру при резонансі, тому їх іноді називають
резонансними відрізками (див. рис. 2.126 - 2.129). Їх застосовують у
підсилювачах і генераторах НВЧ, у частотомірах і хвилемірах, у частотних
фільтрах, комутаторах, деяких електронних і іонних приладах НВЧ і т.д.
194
У цих пристроях частіше застосовуються короткозамкнуті хвилеводи,
що перебудовуються рухливим короткозамикачем. У мініатюрних пристроях
широко застосовуються лінії, навантажені на напівпровідникові діоди
(варикап), що служать як змінний конденсатор електричної перебудова.
Такі коливальні системи відрізняються високою добротністю,
відсутністю випромінювання, можливістю перебудови в широкому діапазоні
частот, високою механічною міцністю.
2.10.8 Режим змішаних хвиль
Режим змішаних хвиль (РЗХ) - це такий режим, при якому в хвилеводі
назустріч один одному поширюються дві бігучих хвилі, причому амплітуда
відбитої хвилі менше, ніж падаючої. Він встановлюється в тому випадку,
коли частина переданої енергії споживається в навантаженні, а інша
відбивається. При цьому Uвід < Uпад, тому
0 < Г < 1, 0 < Кб < 1, 1 < Кс < ∞.
РЗХ встановлюється в хвилеводі в двох випадках:
- навантаження має активне, але неузгоджене опір
Zн = Rн < Zх або Zн = Rн > Zх;
- навантаження має комплексний опір Zн = Rн ± jXн.
Розглянемо перший випадок. Рівняння (2.93), (2.94) представимо у виді
  Z
U = U н (cos  Х z + j Х sin  Х z ) ,
Rн
  Rн
I = I н (cos  Х z + j sin  Х z )
ZХ
Звідси знайдемо амплітуди напруги і струмів у довільному перетині. З
першого рівняння випливає, що
2 2
Z Z
U =Uн cos  Х z + Х 2 sin 2  Х z = U н 1 − sin 2  Х z + Х 2 sin 2  Х z ) .
2
Rн Rн
Остаточно запишемо
2
Z
U =Uн 1 + ( Х 2 − 1) sin 2  Х z (2.104)
Rн
Аналогічно для струму з другого рівняння одержимо
2
R
I = Iн 1 + ( н 2 − 1) sin 2  Х z (2.105)
ZХ
З отриманих рівнянь видно, що амплітуди напруги і струму уздовж ЛП
змінюються. Це обумовлено інтерференцією падаючої і відбитої хвиль. У
відмінності від РЗХ амплітуди змінюються не по гармонійному законі.
Дійсно, тому що Uвід < Uпад і Iвід < Iпад, то
Uмін = Uпад – Uвід > 0; Uмакс = Uпад + Uвід < 2Uпад;
Iмін = Iпад - Iвід > 0; Iмакс = Iпад + Iвід < 2Iпад.
195
Розглянемо амплітуди напруги і струму в перетині навантаження. Якщо
Rн < ZХ, то з (2.96.б) для перетину навантаження (z = 0) знайдемо
~ Rн − Z х
Г= = − Г = Гe j ,
Rн + Z х
де  =  Н − 2  Х z у перетині навантаження  =  н =  . Тому
Uн = Uпад – Uвід = Uмін .
Для струму фаза відрізняється на  , тобто  i = 0, тому
Iн = Iпад + Iвід = Iмакс (рис. 2.130).
Рис. 2.130 Рис. 2.131

X 2  X
На відстані z = від навантаження  =  Н − 2 X z =  − = 0 і, отже,
4 X 4
для струму  i =  . Тому в цьому перетині буде максимум напруги і мінімум
струму. Далі перетину мінімумів і максимумів чергуються через відстані
X
z= .
4
Для випадку Rн > Zх з (2.96.б) легко показати, що в перетині
навантаження  н = 0 . Отже, для струму  н i =  . Таким чином, у перетині
навантаження буде максимум напруги і мінімум струму (рис. 2.131).
Через чверть хвилі в хвилеводі, навпаки, буде мінімум напруги і
максимум струму.
Якщо опір навантаження комплексне, то, очевидно амплітуди напруги і
токи в навантаженні не приймають екстремальних значень, тобто
Uмін < Uн < Uмакс; Iмін < Iн < Iмакс.
Графіки для амплітуд напруги і струму, активного і реактивного опорів
на рисунках 2.130 і 2.131 побудовані за допомогою співвідношень (2.104),
(2.105) і (2.99).
У випадку комплексного навантаження при побудові графіків можна
взяти за основу графіки для ЛП з активним навантаженням Rн < Zх (рис.
2.130). При цьому включенні опору Zн = Rн+jXн еквівалентно укороченню лінії
на 𝑙𝑒 <𝜆𝑋 /4 (рис. 2.132).
196
х
Якщо ж Zн = Rн-jXн, то потрібно вкоротити лінію на l е  (рис. 2.133).
4
Відзначимо основні властивості РЗХ.
1. Фаза коливань змінюється з відстанню (біжить), але на відміну від
РБХ не по лінійному законі. У ЛП існує хвильовий процес, передається
енергія.
Рис. 2.132 Рис. 2.133

2. Амплітуди напруги і струму змінюються уздовж хвилеводу, але на
відміну від РСХ не по гармонійному законі, тобто амплітуда не може
приймати нульового значення. Перетину мінімумів і максимумів струму
(напруги) чергуються через відстань 𝜆Х /4. Мінімум струму відповідає
максимуму напруги і навпаки.
3. Струм і напруга зрушені по фазі на кут 0    90 0 . У перетинах
мінімумів і максимумів струм і напруга синфазні,  = 0 . Отже, у хвилеводі є
активна і реактивна потужність.
4. Опір у будь-якому перетині, крім перетинів мінімумів і максимумів,
має комплексний характер. У перетинах мінімумів і максимумів напруги
(струму), опір активне, причому Rмін = ZХ·KБ, а Rмакс = ZХ·KС.
Режим змішаних хвиль є найбільш загальним режимом. Практично
мають справа саме з цим режимом. У випадку передачі ЕМЕ прагнуть
одержить режим, близький до погодженого. У хвилеводних трактах при
цьому вважається припустимим КС ≤ 1,2 (Г < 0,1). Реальний РСХ - це також
РЗХ, але при цьому величина КС має порядок десятків (Г > 0,9).
Порівняльна характеристика режимів приведена у табл. 2.8
1. Представлення хвилеводу еквівалентної двопровідної лінії передачі. Хвильовий
опір.
2. Телеграфні рівняння для Т- хвилі двопровідної лінії передачі і їхнє розв'язання.
3. Параметри, що характеризують режим у хвилеводі; визначення, властивості,
взаємозв'язок.
4. Вхідний опір лінії передачі, його визначення, вивід і властивості.
5. Кругова номограма повних опорів (провідностей): призначення, устрій.
6. Розрахунок опору навантаження методом еквівалентного перерізу.
7. Режим біжучих хвиль, його визначення, умови його існування, властивості,
8. Режим стоячих хвиль, його визначення, умови існування, властивості,
застосування в техніці НВЧ.
197
9. Режим змішаних хвиль, його визначення, умови існування, властивості,
застосування в техніці НВЧ.
Таблиця 2.8
2.11 Узгодження в лініях передачі

2.11.1 Методи і загальний принцип узгодження на НВЧ.
Вище відзначалося, що при проектуванні
хвилевідних трактів РЕЗ і окремих НВЧ
пристроїв прагнуть одержати режим
узгодження, тобто режим при який уся ЕМЕ
споживається в навантаженні (Zн = ZХ),
оскільки з рис. 2.134 видно, що навіть при
відсутності втрат (𝛼в 𝑙 = 0 дБ) в ЛП при КБХ <
1 ККД < 1 через відбиття частини потужності
від навантаження.
Однак, на практиці існує ряд Рис. 2.134
навантажень, наприклад, відкритий кінець
порожнього хвилеводу, рупорна антена й інш., опір яких має комплексний
характер. Як відомо, такі навантаження створюють відбиту хвилю і не
забезпечують ефективну передачу ЕМЕ від джерела до споживача.
Крім того, це комплексне навантаження трансформується ЛП передачі в
комплексний вхідний опір тракту на виході НВЧ генератора, що погіршує
режим його роботи. Отже, виникає задача ліквідації відбитих від
навантаження й елементів тракту хвиль. Яким образом це здійснити?
Ця задача вирішується у НВЧ трактах РЕЗ двома способами:
1) виділення відбитої хвилі і розсіювання її в поглинаючій
навантаженні;
198
2) повернення відбитої хвилі убік навантаження і споживання її
навантаженням у результаті багаторазових перевідбиттів (спосіб
компенсації).
Перший спосіб реалізується за допомогою невзаємних НВЧ пристроїв
на основі намагнічених феритів (вентилів і циркуляторів). Цей спосіб має
істотний недолік - розсіювання відбитої ЕМХ, тобто знижується ККД тракту.
Тому надалі його розглядати не будемо.
Реалізація другого способу здійснюється за допомогою широкого класу
взаємних пристроїв, які прийнято називати пристроями, що погодять (ПП).
Для передачі по ЛП без утрат максимальної потужності від генератора з
вихідним опором Zг у навантаження з вхідним опором Zн потрібно здійснити
режим узгодження, тобто забезпечити
Zвх = Zг*, (2.106)
де Zвх - вхідний опір лінії навантаженої Zн у місці підключення її до
генератора.
На практиці узгодження опору навантаження і генератора розбивають
на дві частині: один ПП установлюють на виході генератора, а друге - перед
навантаженням. Таке розміщення ПП забезпечує у всій лінії РБХ.
Очевидно, що ПП на вході ЛП у генератора і на її виході у
навантаження вирішують аналогічні задачі і можуть бути однакової
конструкції, тому дали розглянемо тільки ПП навантаження з лінією.
У цьому випадку ПП, цей пристрій, що забезпечує передачу всієї енергії
хвилі, що біжить по лінії, у навантаження цієї лінії.
Очевидно, що погодити з лінією можна тільки навантаження здатні
споживати енергію, тобто навантаження в якому 0 < RH < ∞.
Загальний принцип узгодження ЛП з навантаженням ПП без утрат
(тобто що складається тільки з реактивних, непоглинаючих енергію
елементів) полягає в тім, що цей пристрій створює відбиту хвилю, рівну по
амплітуді і протилежну по фазі хвилі, відбитої від навантаження, чим
компенсує останню.
У результаті цього в лінії встановлюється РБХ і вся енергія падаючої
хвилі, що надходить на вхід ПП цілком поглинається активної складової
опору навантаження, тому що відбитої хвилі ні, а реактивні елементи
навантаження і ПП енергію не поглинають.
Таким чином, після узгодження:
1) РБХ установлюється на ділянці від генератора до входу
узгоджувального пристрою (рис. 2.135), у той час як на ділянці від виходу ПП
до навантаження зберігається РЗХ з таким же значенням КСХ (Кс) як і до
узгодження. Отже, ПП потрібно розташовувати по можливості ближче до
навантаження (рис. 2.135.б);
а) б)
Рис. 2.135
199
2) на ділянці, де зберігається РЗХ, потужність падаючої і відбитої хвиль
збільшується в (1 − Г 2 ) −1 раз, що пояснюється резонансними явищами, які
виникають у результаті відбиття і багаторазового перевідбиття падаючих і
відбитих хвиль між виходом ПП і навантаженням. Тому електрична міцність
цієї ділянки ЛП додатково знижується в (1 − Г 2 ) = 0,25( К С + К Б ) раз, що
−1 2
необхідно враховувати при узгодженні трактів з великим рівнем переданої

ЕМЕ.
Достоїнства методу компенсації:
1) порівняно високий ККД, тому що енергія відбитої хвилі так само
надходить у навантаження;
2) порівняно проста реалізація на будь-якій фіксованій частоті тому що
в якості ПП звичайно використовують відрізки ліній а також зосереджені
реактивні елементи (штирі, діафрагми).
Недоліки:
1) відносна вузькосмуговість узгодження;
2) сильна залежність Г від частоти;
3) складність узгодження перемінних навантажень.
Звичайно на практиці задають припустиму величину неузгодженості
Г ДОП (чи К С ДОП ) та прагнуть до того, щоб мало місце співвідношення Г  Г ДОП
чи
1+ Г 1 + Г ДОП
= К С  К С ДОП = (2.107)
1− Г 1 − Г ДОП
Величина Г в загальному випадку є функцією, частоти і тому
розрізняють вузькосмугове узгодження, коли нерівність (2.107) виконується у
вузькій смузі частот, і широкосмугове узгодження, коли (2.107) виконується в
широкій смузі частот.
2. 11. 2 Вузькосмугове узгодження
При вузькосмуговом узгодженні частотну залежність властивостей
навантаження і ПП звичайно не враховують. У даному випадку на передній
план виступає простота конструкції і ПП, а також простота розрахунку.
Узгодження досягають змінюючи параметри ПП і контролюючи в ЛП за
допомогою вимірювальної техніці К С .
Найбільше поширення в якості ПП одержали чвертьхвилеві
трансформатори і різні реактивні елементи.
2.11.2.1 Узгодження за допомогою чвертьхвилевого
трансформатора
Для узгодження з активним хвильовим
опором лінії комплексного опору навантаження
Z H = R H + jX H (рис. 2.136) потрібно:
1) компенсувати мниму (реактивну) складову
X H навантаження;
2) активну складову RH Рис. 2.136
200
навантаження трансформувати в 𝑍Х .
Компенсацію X H можна здійснити:
1) вибором місця включення ПП у ЛП, де X BX = 0 - це перетини
мінімуму і максимуму напруги в лінії;
2) включенням послідовно з Z H реактивного компенсуючого опору
X K = −X H .
Трансформація R H в Z Х здійснюється за допомогою відрізка лінії
довжиною  х / 4 з хвильовим опором Z Х .TP , у якого відповідно до формули
(2.100)
Z 2 Х .TP
Z BX = . (2.100.а)
ZH
Звідси Z Х .TP = Z Х  RH , тому що Z BX = Z Х .
При включенні  х / 4 трансформатора в мінімум напруги (рис. 2.137.а),
де RH = Rmin = Z Х  K Б , X min = 0 і для забезпечення узгодження повинно бути
Z BX = Z Х .
а) б)
Рис. 2.137
Тоді згідно (2.100.а) Z Х .TP = Z Х  K Б  Z Х і при виконанні цієї умови
буде мати місце узгодження (рис. 2.137.б).
При включенні  х / 4 трансформатора в максимум напруги (рис.
ZХ
2.138.а), де RH = Rmax = Z Х  K C , X max = 0 , а Z Х .TP = Z Х  K C =  Z Х згідно
KБ
(2.100.а) також буде мати місце узгодження (рис. 2.138.б).
Для спрощення виготовлення  х / 4 трансформаторів і для зменшення
імовірності електричного пробою їх доцільно включати в мінімумах напруги.
Для двухпровідних і коаксіальних хвилеводів хвильовий опір
розраховується по формулах (2.87) і (2.88).
Отже, хвильовий опір можна змінювати
1. Змінюючи діелектрик (діелектричні трансформатори) чи
2. Розміри.
201
а) б)
Рис. 2.138
Варіанти конструктивного виконання  х / 4 трансформаторів для цих
ЛП представлені на рис. 2.139 і 2.140.
Рис. 2.139
Рис. 2.140
Z Х .TP = Z B  K C  Z Х
Розрахунок  х / 4 трансформатора робиться в наступній послідовності:
ZH
1) Z H = = RH  jX H ;
ZХ
2) за допомогою кругової номограми опорів визначення
KБ KC ;
60 aTP 120 d TP − aTP
3) Z Х .TP = Z Х  K Б = ln ; 3) Z Х .TP = Z Х  K C = ln ;
 bTP  aTP
4) aTP = a ; bTP = b ; 4) d TP = d ; aTP = a ;
5) bTP = ? a TP = ? 5) a TP = ? d TP = ?
202
Чвертьхвилевий трансформатор у прямокутному хвилеводі
При включенні його в перетин мінімуму напруженості електричного
поля має найбільш просту конструкцію, тому що для зменшення хвильового
опору по напрузі в цьому випадку досить зменшити розмір вузької стінки
хвилеводу за рахунок введення в нього металевої вставки довжиною  х / 4 і
товщиною  (рис. 2.141).
Визначимо товщину  вставки. Для цього скористаємося поняттям
2b
хвильового опору прямокутного хвилеводу по напрузі (2.89) Z ХH =  Z CH .
a
2  b1
Для трансформатора Z ХHTP =  Z CH .
a
Рис. 2.141
При включенні в мінімум Z ХHTP = Z ХH  K Б .
Підставляючи значення Z CH і Z ХHTP , одержимо
b1 = b  K Б . (2.108)
(
 = b − b1 чи  = b  1 − K Б . ) (2.109)
Якщо величина  велика, то використовуються багатоступінчасті чи
плавні трансформатори, що більш широкосмугові, але мають велику
довжину. Крім того, таке виконання зменшує імовірність електричного
пробою і величину теплових утрат.
2.11.2.2 Узгодження хвилеводів за допомогою реактивних елементів
Узгодити навантаження з ЛП можна
також за допомогою реактивного елемента.
При цьому принцип узгодження полягає
в тім, що за допомогою реактивного елемента,
включеного паралельно в лінію, компенсується
реактивна складова вхідної провідності в тім
перетині лінії, де активна складова її вхідної
провідності дорівнює хвильової провідності
цієї лінії (рис. 2.142).
Аналогічно, принцип узгодження за
допомогою реактивного елемента, включеного
послідовно в лінію, полягає в компенсації ним
реактивної складової вхідного опору в тім
перетині лінії, де активна складова її вхідного
Рис. 2.142
203
опору дорівнює хвильовому опору цієї лінії.
Місця (перетини) включення узгоджуючи реактивних елементів різні
при включенні їх у лінію паралельно чи послідовно.
Узгоджувальні реактивні елементи можуть бути з зосередженими
параметрами (діафрагми, (рис. 2.143) штирі) і з розподіленими параметрами
(шлейфи - короткозамкнуті чи розімкнуті на кінці відрізки ліній).
Діафрагми і штирі включаються в лінію паралельно, а шлейфи можуть
включатися послідовно (рис. 2.144.а) чи паралельно (рис. 2.144.б).
Діафрагма - металева пластинка, що поміщається поперек хвилеводу і
частково перекриває його (рис. 2.143). Вона створює в хвилеводі реактивну
провідність, обумовлену хвилями вищих типів, збуджуваних діафрагмою.
Рис. 2.143
Якщо діафрагма зменшує розмір
вузької стінки хвилеводу, то біля неї
електричне поле має подовжню
складову, тобто збуджуються вищі
хвилі типу E mn (рис. 2.145.а).
Характеристичний опір буде
реактивним, тому що умова поширення
для вищих типів хвиль не виконується.
Для хвиль типу E mn реактивність має
ємнісний характер, тобто а) б)
 Рис. 2.144
ZC = = − jX . Тому така
j   a
діафрагма називається ємнісної. Її еквівалентна схема зображена на рис.
2.145.а).
Звичайно застосовується симетрична ємнісна діафрагма (рис. 2.143.б).
Її реактивна нормована провідність розраховується по формулі
4b d 2t  b d 
BC =  ln cos ec +  −  , (2.110)
х 2b х  d b 
де t - товщина діафрагми; d - розмір вікна.
204
Рис. 2.145
Якщо діафрагма зменшує розмір широкої стінки, то картина
електричного полю не змінюється, а магнітні силові лінії деформуються (рис.
2.145.б). Це пояснюється тим, що за рахунок струмів, наведених на діафрагмі
збуджуються хвилі H mn вищих типів. При цьому характеристичний опір має
j   a
індуктивний характер Z C = = jX , тому поблизу діафрагми переважає

магнітна енергія. Така діафрагма називається індуктивної.
Величина приведеної реактивної провідності симетричної індуктивної
діафрагми (рис. 2.143.д), розраховується по формулі
х    d  3  t 
BL = −  ctg 2   1 −  . (2.111)
a  2a  a 
Ємнісна діафрагма різко зменшує електричну міцність хвилеводу,
застосовується рідко і тільки в трактах з малим рівнем потужності.
Аналогічне узгодження здійснюється і штирями, які можна розглядати
як окремий випадок діафрагм.
Штирі являють собою круглі металеві стрижні, розташовані в
поперечному перерізі хвилеводу перпендикулярно його стінкам. Штир,
розташований паралельно широкій стінці, має ємнісну провідність, а штир,
розташований паралельно вузькій стінці – індуктивну (рис. 2.146). Величина
провідності залежить від
1
діаметра штиря і місця його
розташування.
h j
jb
Недолік штирів і
Х
1 діафрагм - неможливість
а б в
перебудови.
У якості реактивних
Рис. 2.146
елементів, що
перебудовуються, використовують штир з перемінною глибиною занурення
(рис. 2.147). Штир встановлюється в середині широкої стінки хвилеводу.
Величина реактивної провідності B залежить від глибини h занурення і
діаметра штиря. При зміні h змінюється і характер провідності:
205

при h  провідність - ємнісна;
4

при h провідність -
4
індуктивна.
Еквівалентна схема заміщення -
послідовний коливальний контур.

При h = має місце резонанс, Рис. 2.147
4
тому штир шунтирует хвилевід, тобто має найпростіший варіант
загороджувального фільтра.
Шлейф називається індуктивним, якщо його вхідна провідність ( BШL )
(вхідний опір) мають індуктивний характер. Для цього довжина l Ш коротко
Х 
замкнутого на кінці шлейфа повинна бути l ШL   0,  (рис. 2.148.а), а
 4 
X X 
розімкнутого на кінці шлейфа l ШL   ,  (рис. 2.148.б).
 4 2 
а) б) в) г)
Рис. 2.148
Шлейф називається ємнісним, якщо його вхідна провідність BШC
(вхідний опір) мають ємнісний характер. Для цього довжина l Ш
X X 
короткозамкнутого на кінці шлейфа повинна бути l ШC   ,  (рис. 2.148.в),
 4 2 
X 
а розімкнутого на кінці шлейфа l ШC   0,  (рис. 2.148.г).
 4 
Найбільше часто застосовуються короткозамкнуті на кінці шлейфи,
через те, що їхню довжину просто регулювати за допомогою поршня (рис.
2.144). Короткозамкнуті шлейфи часто називають шунтами Татариновава.
В інженерній практиці місце включення шлейфа і його довжину
визначають, користаючись круговою діаграмою Вольперта-Смита.
Помітимо, що включення шлейфа можливо в двох перетинах у межах
кожної півхвилі. Звичайно шлейф включають у найближчому до
навантаження перетині лінії, при цьому ділянка ЛП з бігучою хвилею вийде
найбільшим. На рис. 2.149 показаний розподіл амплітуди напруги в лінії до
узгодження і після узгодження за допомогою шлейфа Татаринова,
206
Рис. 2.149
включеного паралельно або в перетин 1 — 1, або в перетин 2 — 2 (перетин А
— А на рис. 2.142). Величини l0 = l ВКЛ і l Ш , які знайдені розрахунковим
шляхом, уточнюються експериментально. Розбіжність даних розрахунку й
експерименту складає 15 — 20%.
Приклад. Лінія з хвильовим опором Z Х = 300 Ом навантажена на опір
ZH = (270 − j 255 ) Ом. Довжина хвилі в лінії  Х = 1,5 м. Визначити місце включення
207
шлейфа, тобто відстань l 0 від кінця лінії до перетину, у яке варто включити шлейф, і
величину l Ш — довжину короткозамкнутого на кінці відрізка лінії.
Розрахунок виконується в наступному порядку.
1. Визначаємо приведене значення опору навантаження
Z 270 255
Z H = H = −j = 0,9 − j 0,85.
Z Х 300 300
2. Знаходимо крапку Z H на круговий. діаграмі опорів (рис. 2.150) і визначаємо
K C = 2,4 .
3. Беремо на окружності
K C = 2,4 діаметрально протилежну
крапку (переходимо на діаграму
провідностей). Знаходимо, що
приведена провідність
навантаження дорівнює
YH = 0,585 + j 0,55 .4.
Переміщаємося від перетину
навантаження по окружності
постійного K C = 2,4 у бік
генератора (по годинній стрілці) до
перетинання з окружністю
постійного значення приведеної
активної складовий провідності,
рівній одиниці. Ця окружність
проходить через центр діаграми. Рис. 2.150
Таких крапок перетинання може
бути дві: крапки 1 і крапка 2. Звичайно вибирають крапку, розташовану ближче до
навантаження. Але якщо при цьому шунт виходить занадто довгим (з ємнісною вхідною
провідністю), то краще взяти наступну крапку, більш віддалену від навантаження, при якій
шунт буде більш коротким (з індуктивною провідністю). У нашому прикладі, найближчою
крапкою до навантаження є крапка 1 і оскільки вона знаходиться в правій половині
діаграми, то реактивна складова провідності в даному перетині лінії буде ємнісної і, отже,
для узгодження буде потрібно шлейф з індуктивною вхідною провідністю, тобто більш
Х
короткий (менше ). Таким чином, зупиняємося на крапці 1 і по круговій шкалі
4
приведених відстаней знаходимо l 0 = 0,06 (перетин 2 — 2 на рис. 2.149).
5. Визначаємо приведене значення реактивної складової провідності в перетині
лінії, у яке включаємо шлейф Ba = j 0,9 .
Відмічаємо точно таке ж приведене значення реактивної провідності, але з
протилежним знаком BШL  = − j 0,9 , на окружності K C =  (зовнішня окружність діаграми)
— крапка 3.
Відмітимо, що крива постійного значення BШL  = − Ba завжди симетрична кривої
постійного значення Ba .
6. Визначаємо приведену довжину шлейфа l ШL  . Для цього переміщуємося по
окружності K C =  (тому що шлейф працює в режимі стоячих хвиль) із крапки 4, що
відповідає короткозамкнутому кінцю шлейфа, у крапку 3, що відповідає входу шлейфа
 = − j 0,9 ). По круговій шкалі приведених відстані відраховуємо l ШL
( BШL  = 0,1325
7. Визначаємо істинні значення l 0 і l ШL
208
Х
l0 = l0   X = 0,06 150 = 9 см; ( l2 = + l0 );
2
   X = 0,1325 150 = 20,2 см.
l ШL = l ШL
Примітки
1. При послідовному включенні шлейфів в ЛП (рис. 2.151) методика розрахунку
аналогічна, але без переходу на номограму провідностей. Графіки напруги, струму і опору
для цього випадку до узгодження і після наведені на рис. 2.152.
Рис. 2.151
Рис. 2.152
2. Якщо Z H не відомо, а відомий K C (K Б ) , то методика розрахунку довжини
 ), а відстань до місця
шлейфа ( l Ш ) залишається тією ж (рис. 2.153, де показані тільки l ШL
його включення ( l 0 = l вкл ) визначається від перетину мінімуму (максимуму) до перетину
включення. На рис. 2.153 як приклад показана методика визначення l вкл  по круговій
номограмі відносно перетину мінімуму при послідовному (рис. 2.153.а) і паралельному

(рис. 2.153.б) включенні шлейфа. Як видно з рисунка даному випадку при визначенні l вкл
можна рухатися по круговій номограмі як убік генератора, так і навантаження.
Рис. 2.153
209
3. При узгодженні лінії за допомогою діафрагм методика визначення l вкл  і величини
нормованої реактивності B L (BC ) така ж як і в шлейфа. Відмінність тільки в тім, що
необхідне значення B L (BC ) підбирається варіюванням геометричними розмірами діафрагм
(див. наприклад, вирази (2.110) і (2.111).
2.11.2.3 Поняття про широкосмугове узгодження
Усі розглянуті найпростіші узгоджувальні пристрої - це пристрої
резонансного типу і тому вони: 1) вузькосмугові; 2) можуть забезпечити
узгодження тільки на одній заданій частоті.
Для розширення смуги узгодження необхідно включити послідовно чи
паралельно кілька узгоджувальних пристроїв настроєних на різні частоти з
необхідної смуги узгодження.
Широкосмугове узгодження на відміну від вузькосмугового має
особливості:
1. При широкосмуговому узгодженні потрібно враховувати частотну
залежність Z H .
2. Якщо X H  0 то не можна одержати Г = 0 в безперервній, навіть
обмеженій, смузі частот, а можна одержати Г = 0 лише в кінцевій чисельності
крапок частотного діапазону (рис. 2.157).
3. Якщо X H  0 , то при заданому припустимому Г смуга узгодження
обмежена зверху (теорема Фано), тобто ніяким фізично реалізованим
узгоджувальним пристроям, це навантаження не узгодити в більшій смузі
частот, чим це визначено теоремою Фано.
Прикладами широкосмугових узгоджуючи пристроїв, що складаються з
послідовно включених
найпростіших є:
1) два реактивних шлейфи
включених друг за другом у
хвилевідну лінію (рис. 2.154);
2) кілька 𝜆Х /4
трансформаторів, послідовно
включених у прямокутний хвилевід
(рис. 2.155) та в смужковому
виконанні (рис. 2.156); Рис. 2.154
3) плавні переходи (рис.
2.158).
Рис. 2.155 Рис. 2.157
210
Рис. 2.156 Рис.2.158
Як приклад широкосмугового узгоджувального пристрою, розглянемо
широкосмуговий коаксіальний розгалуджувач (рис. 2.159.а). Вузькосмуговий
коаксіальний розгалуджувач (рис. 2.159.б) виконаний з однакових ліній,
тобто 𝑍𝑋𝐵1 = 𝑍𝑋𝐵2 = 𝑍𝑋𝐵 . Результуючий вхідний опір відгалужувачів I і II у
крапці А дорівнює 𝑍𝑋𝐵 /2 (паралельне з'єднання).
Рис. 2.159
а) б)
Для узгодження з ним живильного плеча використовується
чвертьхвильовий трансформатор, що забезпечує рівність вхідного опору в
крапці Б хвильовому. Хвильовий опір трансформатора в цьому випадку
вибирається з умови
Z 2 ХTP Z 2 ХTP
Z BX = Z = Z Х = = .
ZA 0,5  Z Х
Z
Звідки Z ХТр = Х .
2
При відхилені  від рез= 4lТР (де lТР - довжина Х/4 погоджуваючого
трансформатора) погоджування порушується. Для поширення межи
погоджування застосовані додатковий чвертьхвильовий короткозамкнутий на
кінці шлейф, підключений паралельно у точці А (рис. 2.159.а). На резонансній
довжині хвилі шлейф не впливає на роботу погодженого чвертьхвильовим
трансформатором розгалуджувача, оскільки його zвх= .
Якщо ж, наприклад,  стала більше рез, то lтр< Х/4 та активний опір
ZA= 0.5ZХ, буде перетворюватися у точці Б не у ZХ, а в деякий ZБ= R+jX, де R 
ZХ (див. рис. 2.130 при RН< ZХ). Довжина шлейфа також стає меншою за
211
чверть довжини хвилі та він вносить у точку А реактивність індуктивного
характеру (див. рис. 2.126), яка за допомогою чвертьхвильового
трансформатора перетворюється у ємнісну реактивність у точці Б та
компенсує вже існуючу у ньому індуктивність, тобто ZБ=R+jX-jXZХ. Таким
чином виконується розширення полоси погоджування коаксіального
розгалуджувача. Аналогічна компенсація відбувається і при <рез.
1. Призначення узгоджуючих пристроїв.
2. Загальні принципи й методи узгодження на НВЧ.
3. Узгодження хвилеводів за допомогою чвертьхвильового трансформатора:
принцип узгодження, конструкції трансформаторів для різних ліній передачі,
методика розрахунку.
4. Узгодження хвилеводів за допомогою реактивних елементів: принцип
узгодження, конструкції, методика розрахунку.
5. Широкосмугове узгодження, його особливості й способи здійснення.
6. Широкосмуговий коаксіальний трійник.
212
3 Випромінювання та дифракція електромагнітних хвиль
Випромінюванням називається перетворення енергії що направляються
ЕМХ (чи енергії НВЧ струмів) в енергію вільних ЕМХ. Пристрій, що
випромінює ЕМЕ, називається передавальною антеною. Антени в більшості
випадків пристрої взаємні, тобто при приході ЕМХ з вільного простору
здійснюється зворотний процес: перетворення енергії хвилі в струми НВЧ
(рис. 3.1). Така антена називається приймальною.
Рис. 3.1
У загальному випадку будь-яка електрична система, що створює в
просторі струми зсуву, випромінює ЕМЕ. При цьому, чим більше струми
зсуву в навколишнім просторі, тим більше випромінювана енергія. Це зручно
показати на прикладі плоского конденсатора при трансформації паралельного
коливального контуру в дипольні антену (рис. 3.2).
Рис. 3.2
Реальні передавальні антени - це складні пристрої. Їхні розміри
порівнянні чи багато більше довжини хвилі генератора. Тому струми і поля
розподілені в антені нерівномірно, що утрудняє рішення електродинамічної
задачі про випромінювання (зовнішня задача електродинаміки).
Для спрощення задачі реальну антену умовно представляють у вигляді
безлічі елементарних випромінювачів.
Елементарним називається випромінювач, розміри якого багато менше
довжини хвилі. При цьому можна вважати, що джерела в ньому розподілені
рівномірно, отже, розрахунок ЕМП спрощується.
Кожен випромінювач створює в просторі ЕМП, тому поле реальної
антени визначається як суперпозиція всіх полів.
При розрахунках ЕМП використовується три види елементарних
випромінювачів:
- електричний вібратор (диполь Герца) (рис. 3.3.а);
- магнітний вібратор (рамка) (рис. 3.3.б);
213
- випромінююча площадка (елемент Гюйгенса) (рис. 3.3.в).
Рис. 3.3
а) б) в)
3.1 Елементарний електричний вібратор (електричний диполь)
3.1.1 Розрахунок ЕМП елементарного електричного вібратора
Елементарним електричним вібратором (ЕЕВ) називається тонкий
(d<<), короткий у порівнянні з довжиною хвилі (l<<) провід, уздовж якого
амплітуда і фаза струму не змінюються.
Це умовний випромінювач, хоча деякі реальні випромінювачі близькі
до нього по характеристиках ЕМП, наприклад, напівхвильовий вібратор з
дисками чи кулями на кінцях.
Сформулюємо зовнішню задачу електродинаміки в наступному виді.
ЕЕВ (ЕД) розташований у безмежному ідеальному однорідному ізотропному
діелектрику. Задані параметри діелектрика a, a,  = 0 і струм у ЕД
i (t ) = I m  cos(  t +  ) = Re  I  e j t
Необхідно розрахувати вектори Е і Н у будь-якій крапці простору в
будь-який момент часу.
Для спрощення рішення задачі зробимо два допущення:
1) відстань r до крапки спостереження М досить велика, щоб її
можна було вважати однаковим до будь-якої крапки ЕД, (
r = const );
2) крім вібратора в розглянутому обсязі немає інших джерел ЕМП.
Скористаємося сферичною системою координат (r, , ). Початок
координат сполучимо з центром вібратора, а полярну вісь  з віссю вібратора
(рис. 3.4).
Вирішимо задачу по методу електродинамічних потенціалів.
У розрахунку можна виділити три етапи:
1) визначення векторного потенціалу A ;
2) визначення вектору H по відомому A ;
3) визначення вектору E по відомому H .
Запишемо рівняння Гельмгольца (1.31) для потенціалу A
 2 A +   A = −  a ст
214
Рис. 3.4
Рішенням цього рівняння є формула Кирхгофа. Оскільки зовнішніх
джерел немає, то другий інтеграл формули дорівнює нулю. Тому
− j r
1 ст e
4 V

A= 
  a   dV . (3.1)
r
Збудливий струм тече тільки у вібраторі, тому
V = Sl, dV = dSdl,
де l – довжина (рис. 3.4), а S - площа поперечного перерізу ЕЕВ.
З огляду на то, що r = const, з (3.1) одержимо
a − j r  ст I  l  a − j r

A= e    dS   dl =  e .
4r S l
4    r
Вісь вібратора збігається з віссю z, тому вектор щільності струму має
одну складову  = z   . Отже, у крапці М вектор A спрямований також
ст 0 cт
по осі z, тобто A = z A (рис. 3.5).

0
У сферичній системі координат вектор

Z 0
можна розкласти на дві складові
z = r 0  cos  −  0  sin  , отже, потенціал А
0
також має дві складові

I  l  a − j r
A r = e cos ,
4  r
 I  l  a − j r
A = e sin  . (3.2)
4  r Рис. 3.5
215
1
Вектор H визначимо з формули (1.29) H =  rotA .
a
Запишемо її в сферичних координатах (r, , )
  A  0 1  1 A r    0
H =
1
 a r  sin  

(A sin  −

)   r +
 
 
−

rA    + ( )
  а 
r sin r 
1   A 
+
 а r  r 
rA( ) − r   0.
 
Тому що A  = 0 , а складові Аr і А не залежать від координати , те (/
= 0), тому вектор H має одну складову
H =  0 H  H r = H  = 0 .
Підставляючи Аr і А з (3.2), після диференціювання одержимо
I  l − jr
H  = e (1 + jr ) sin  (3.3)
4  r 2
Магнітне поле має один складову, тому вектор E зручно визначити з
першого рівняння Максвелла
1
E = rotH
j a
У сферичних координатах маємо
   H   0  1 H r  
 (H   sin  ) − − (rH  )  
1 1
E = r + 
0
+
j a r  sin 
    j a r  sin   r 
1  H r  0
+ 
j a r  r
(r  
H  ) −
 
 
Враховуючи що Hr= 0, Hθ= 0, одержимо

E = r 0  E r +  0  E  ; E  = 0 ,
де
 
E r =
1
j a r  sin  
(H  sin  ),

E  = −
1
j a r r
(r  H  ) .
Підставивши Hφ з (3.3), до виконавши диференціювання, знайдемо

формули для складових електричного поля
I  l

Er = − j e − jr (1 + jr ) cos ;
2 a r 3
I  l
E  = − j ( )
e − jr 1 + jr −  2 r 2 sin  .
4 a r 3
216
3.1.2 Аналіз рішення
Таким чином, ЕМП, створюване ЕЕВ, має три складових
I  l − jr
H  = e (1 + jr ) sin  ;
4  r 2
I  l
E r = − j e − jr (1 + jr ) cos ; (3.4)
2 a r 3
I  l
E  = − j ( )
e − jr 1 + jr −  2 r 2 sin  .
4 a r 3
Звідси випливає:
1) у будь-якій крапці простору H⊥E ;
2) вектор Е лежить у площинах, що проходять через вісь ЕД (рис. 3.6), а
вектор Н - у площинах, що перпендикулярні осі ЕД;
Рис. 3.6 Рис. 3.7

3) складові ЕМП визначаються двома чи трьома доданками, що мають
різну залежність від відстані: 1/r, 1/r2, 1/r3 (рис. 3.7).
Для зручності аналізу і розрахунку весь простір навколо ЕД умовно
поділяють на три зони: ближню, проміжну і далеку. Найбільший практичний
інтерес представляють ближня та дальня зони, тому розглянемо їх
докладніше.
3.1.3 Ближня зона випромінювача
Ближньою зоною (БЗ) називається частина простору, для якого
виконується нерівність r << 1 чи r << 1/ = /. Отже, БЗ мала.
З урахуванням цієї умови рівняння (3.4) можна спростити. Вважаючи,
що 1+jr  1; 1+jr-2r2  1; e-jr  1 одержимо
I  l I  l I  l
H  = sin  ; 
E = − j cos  ; 
E  = − j sin  .
4  r 2
r
2 a r 3 4 a r 3
Запишемо ці вираження в речовинній формі для миттєвих значень. Для
цього помножимо їх на ejt, врахуємо, що I = I m e j і знайдемо реальну
частину. Так як
217
 
Re e jt  e j = cos(t + ) ,
 
Re − je jt  e j = e jt  e j  е− j / 2 = cos(t +  −  / 2)
одержимо
Im  l
H (t ) = sin   cos(t +  ) ;
4  r 2
Im  l  
Er (t ) = cos   cos  t +  − ; (3.5)
2a r 3  2
Im  l  
E (t ) = sin   cos t + −  .
4a r 3
 2
З виразів (3.5) випливають наступні основні властивості ЕМП у БЗ:
1) фаза ЕМП не залежить (мало залежить) від відстані, отже немає
хвильового процесу. Таке ЕМП називається квазістаціонарним;
2) амплітуда ЕМП швидко зменшується зі збільшенням відстані, тому
що вона назад пропорційна чи квадрату кубу відстані (рис. 3.7);
3) магнітне поле випереджає по фазі електричне поле на кут /2, отже,
ЕМП реактивне. Тобто магнітна та електрична складові поля знаходяться в
квадратурі. При цьому вектор Пойнтінга змінює напрямок на протилежне
кожну чверть періоду коливанні (рис. 3.8). Таким чином, відбувається обмін
Рис. 3.8
ЕМЕ між ЕД і простором, а миттєві значення вектору Пойнтінга коливаються
з подвійною частотою, його середнє значення у БЗ дорівнює нулю (Пср= 0) –
перенесення енергії відсутнє (режим стоячих хвиль), має місце коливальний
218
процес (зона індукції). Помітимо, що в БЗ є й активне поле (є ЕМХ), але воно
мало в порівнянні з реактивним. Тому цим полем у БЗ зазвичай нехтують;
4) магнітні силові лінії в БЗ замкнуті, а електричні силові лінії
починаються і кінчаються на вібраторі (рис. 3.6). Таким чином, ЕМП у БЗ
безпосередньо зв'язано з ЕД.
Слід звернути увагу, що в розділу 1 співвідношення між складовими E та
H (коефіцієнт пропорційності) отримало назву характеристичного опору
(хвильового імпедансу), що є більш коректним для зони хвильового процесу –
дальньої зони. Для БЗ це співвідношення має від
𝐸̇𝜃𝑚 𝑗
𝑍̃бз = =− ,
𝐻̇𝜑𝑚 𝜔𝜀𝑎 𝑟
а графік модуля побудований за цією формулою зображений на рис. 3.9
Рис. 3.9
З формули та рис.3.9 випливає, що Zбз у БЗ високоімпедансний.
3.1.4 Дальня зона випромінювача
Дальній зоною (ДЗ) називається частина простору, для якого
виконується нерівність r >> 1 чи r >> 1/ = /2.
З огляду на це, спростимо рівняння (3.4). Вважаючи, що
1 + jr  jr , а 1 + jr −  2 r 2  −  2 r 2 одержимо
Il − jr Il
H  = j  e sin  ; E r =  e − jr cos ;
4r 2a r 2
Il 2

E = j  e − jr sin  .
4a r
Величина Еr швидко зменшується зі збільшенням відстані, тому її
можна не враховувати.
Перейдемо до речовинної форми, узявши реальну частину рівняння.
2
Враховуючи що  = =   a  a одержимо:

Im  l  
H (t ) = sin   cos t − r +  +  ;
2r  2
219
Im  l a  
E (t ) = sin   cos t − r + +  . (3.6)
2r a  2
Відзначимо основні властивості, які випливає з (3.6).
1. Фаза ЕМП залежить від часу і відстані, отже, у ДЗ поширюється
ЕМХ, переноситься енергія. У зв'язку з цим ДЗ називають хвильовою зоною.
2. Амплітуда ЕМП зменшується повільніше, ніж у БЗ. Тому ДЗ зона
дуже протяжна.
3. Магнітне й електричне поля синфазні (рис. 3.10), тобто ЕМП має
активний характер. При цьому
 
П = Е , Н  =  0 ,  0 Е  Н  = r 0 П ,
тобто вектор Пойнтінга завжди
спрямований від ЕД в простір.
Відзначимо, що реактивне поле в ДЗ
також є, але воно дуже мало.
4. Електричні і магнітні силові
лінії в ДЗ замкнуті (рис. 3.11). ЕМП не Рис. 3.10
зв'язано з ЕД, воно існує незалежно (рис. 3.12).
Рис. 3.11
Рис. 3.12
220
3.1.5 Параметри ЕМХ у дальній зоні
З рівняння (3.6) видно, що фаза ЕМХ не залежить від координат  і 
t-r++/2. Тому в будь-якій крапці простору для r = const фаза коливань
буде однакова, тобто фронт ЕМХ має вигляд сфери. ЕМП містить дві
поперечні складові H і E. Отже ЕЕВ випромінює сферичну Т- хвилю.
Відповідно до (1.44) з (3.6) знайдемо характеристичний опір Т- хвилі
E a Z0
Zc =  = = , (3.7)
H a 
де Z0- характеристичний опір Т- хвилі у вакуумі, рівний (рис. 3.9)
0
Z0 = = 120  377Ом .
0
В ідеальному діелектрику теплових втрат енергії ні, тому постійна
поширення дорівнює
 =  П + j = j  a  a
Фазова швидкість відповідно до (1.38) дорівнює
 1 c
Vф = = = =V ,
  a a 
де V- швидкість світла в даному діелектрику. Для повітря  = 1,  = 1 тому Vф
= с.
Відзначимо, що для усіх відомих у даний час діелектриків  = 1.
Довжина хвилі згідно з (1.41)
2 2 V 
= = = = 0 ,
   a a f 
де 0- довжина хвилі в повітрі.
Швидкість переносу енергії визначимо з (1.39.а). Для гармонійної ЕМХ
ця формула прийме вид
Vе= Псер/Wсер (3.8)
Скориставшись рівняннями (3.6) знайдемо
1
T
1
T
 
Псер =  Е Н dt =  Em H m cos2  t − r + + dt ,
Т0 T0  2
де Em, Hm - амплітуди поля.
Інтегруючи за часом одержимо
Еm H m Em2 H m2 Z c
Псер = = = . (3.9)
2 2Z c 2
Щільність енергії ЕМП дорівнює
 а Е 2 а Н 2  а Е 2 а Е 2
W = we + wм = + = + 2
= aE2 .
2 2 2 2Z c
Середня за період щільність енергії
221

Т

T
1 1
Wсeр =  Wdt =   a Em2 cos2  t − r + + dt ,
Т0 T0  2
1
Wсeр =  а Еm2 .
2
Підставляючи значення Псер і Wсер у (3.8), одержимо
Em2 2 1 1
Ve = = = = VФ = V .
2Z c  a Em  a Z c
2
 a a
З формули (1.40) знайдемо
1 1 1
V гр = = =
= VФ = V .
d d  
  a a a a
d d
Таким чином, для Т- хвилі усі швидкості збігаються, тобто
Vф = Vе = Vгр.
Це справедливо як для вільних, так і для що направляються Т- хвиль.
3.1.6 Характеристика і діаграма спрямованості елементарного
електричного вібратора
Антена випромінює ЕМП у простір нерівномірно, тому в загальному
випадку амплітуди ЕМП залежать від просторових кутів  і , тобто від
напрямку випромінювання. Спрямованість випромінювання (прийому) будь-
якої антени визначається характеристикою спрямованості (ХС) і діаграмою
спрямованості (ДС).
Характеристикою спрямованості називається функція f(,), що показує
аналітичну залежність амплітуд ЕМП від кутів  і  при незмінній відстані до
крапки спостереження, тобто
f ( ,  ) = E ( ,  ) r =const .
Явне вираження ХС виходить із множника у вираженні для амплітуди
електричного поля Е, що залежить від кутів  і . Очевидно, функція f(,)
буде мати максимуми, мінімуми і нулі. Для зручності користування нею при
розрахунках і зображення на графіках її роблять нормованою F(,) відносно
fmax, тобто
F(,) = f(,)/fmax Fmax(m,m) = 1
Відповідно до цього і вираженням для амплітуди E ненормована і
нормована ХС ЕД виходять по виду однаковими і залежними в даному
випадку тільки від одного кута 
f(,) = f()= F() = sin 0   , (3.10)
тому що fmax = sin 90 = 1.
o
Діаграмою спрямованості називається графік залежності амплітуд ЕМП

від кутів  і  при r = const. ДС дає більш наочне представлення про характер
випромінювання.
Просторова ДС ЕД має форму тора (рис. 3.13). Таким чином, амплітуди
поля залежать тільки від кута  .
222
Рис. 3.13 Рис. 3.14
Часто зручніше користатися площинними ДС: меридіональної (рис.
3.14) і екваторіальної (рис. 3.15). Вони будуються в полярних чи в декартових
координатах (рис. 3.16).
Рис. 3.15 Рис. 3.16

Як видно з рис. 3.13 - 3.16 уздовж осі ( = 0) ЕД не випромінює.
Максимум випромінювання знаходиться в площині, що проходить через
середину вібратора, тобто при  = 90°.
3.1.7 Потужність випромінювання, опір випромінювання вібратора
Потужність випромінювання - це потужність, що переноситься ЕМХ в
навколишній простір. Відповідно до формули (1.8) вона визначається як потік
середнього за період коливань значення вектору Пойнтинга через замкнуту
поверхню, що оточує вібратор
Рв = Р𝛴 =  П сер ds . (3.11)
s
1
E
2
Використовуючи (3.9), одержимо Рв = m ds .
2Z c s
Амплітуду електричного поля знайдемо з формули (3.6)

I m lZ c
Em = sin 
2r
223
Як поверхню інтегрування візьмемо сферу радіусом r, і тоді (рис. 3.17)
ds = r2 sin dd .
Підставивши значення Em і ds у вихідну
формулу (3.11)
2 
I m2 l 2 Z c
Рв=
8 2 
0
d  sin 3 d .
0
Після інтегрування одержимо
2 2  l 
2
Рв= I m Z c   .
3 
Ця формула справедлива для будь-якого
Рис. 3.17 середовища. Практичний інтерес представляє
вільний простір. У цьому випадку
Z c = Z 0 = 120 , тому
2 2
l 2 l 
Рв= 40  I    400 I   .
2 2
(3.12)
 
m
Таким чином, потужність випромінювання визначається амплітудою

збудливого струму і нормованою (відносної) довжиною вібратора l  .
Для зручності оцінки якості передавальних антен вводять поняття
I R
опору випромінювання Rв, використовуючи закон Джоуля - Ленца Рв= m в .
2
Звідси
2 2
2P 2 l  l
Rв= R = 2в = 80    800  .
Im  
(3.13)
Чим більше опір випромінювання антени, тим більше потужність
Опір випромінювання - це умовний активний опір, на якому при струмі,
який дорівнює струму у вібраторі, виділяється потужність, рівна потужності
3.1.8 Поняття про вхідний опір електричного диполя
Підведення енергії к будь-якому випромінювачу здійснюється за
допомогою якої-небудь ЛП: двухпроводной, коаксіальної, хвилевідної та інш.
Такі ЛП в системах зв'язку відповідно до державних стандартів називаються
фідерами. При цьому як опір навантаження на кінці фідера буде виступати
вхідний опір випромінювача. На рис. 3.18 зображена еквівалентна схема
підведення енергії к короткому вібратору, що
відображає для наочності ЕД за допомогою
двухпроводной лінії з хвильовим опором ZХ.
У загальному випадку вхідний опір і ЕД і
будь-якого випромінювача (антени) буде комплексним Zвх= Рис. 3.18
Zа= Rа +iXa. При цьому Ra буде складатися з двох частин
224
Ra= Rв+Rз, (3.14)
де основна частина Rв - це раніше отриманий опір випромінювання для ЕД
обумовлене формулою (3.13), а друга частина Rз - це опір втрат на теплове
нагрівання провідників і ізоляторів у випромінювачі. Звідси випливає, що
опір випромінювача Rв відбиває кількісно корисний ефект - перетворення
вихідної потужності передавача в потужність випромінювання ЕМХ, а опір
загасання Rз - шкідливий ефект: втрату потужності на нагрівання деталей
випромінювача. Ясно, що з цього погляду можна зробити висновок, що чим
опір випромінювання Rв буде більше в порівнянні з опором втрат, тим даний
випромінювач буде краще. Кількісно це визначається коефіцієнтом корисної
дії (ККД) випромінювача (антени), рівним
Rв
a = (3.15)
Rв + Rз
Звідси видно, що чим більше Rв, тим буде вище ККД.
1. Поняття про випромінювання як процесу перетворення ЕМП.
2. Визначення елементарних випромінювачів (диполів) і їхні основні типи.
3. Застосування принципу суперпозиції для визначення поля випромінювання
реальних антен.
4. Визначення поля випромінювання електричного диполя в довільній точці простору,
ближній і дальній зонах.
5. Основні властивості поля електричного диполя в ближній і дальній зонах.
6. Яки параметри ЕМХ у дальній зоні?
7. Характеристика і діаграма спрямованості елементарного електричного вібратора.
8. Потужність випромінювання, опір випромінювання вібратора.
3.2 Елементарний магнітний диполь та випромінююча площадка
3.2.1 Одержання виразів для поля магнітного диполя в дальній зоні
на основі принципу перестановочної подвійності
З метою наочності магнітний диполь (МД) візьмемо у виді рамки малих
розмірів зі струмом Ip у ній (рис. 3.19.а,б).
Розміри рамки повинні бути настільки малими
для диполя, щоб амплітуда струму в рамці Ip по
всьому периметрі була однаковою (постійної), чи з
іншого погляду – щоб амплітуда магнітного поля
̅ ст на всій поверхні отвору рамки Sp була постійної.
Н
Оскільки об'ємна щільність «магнітного» струму
ст
 h = ia H , то напрямок  h збігається з напрямком
магнітного поля Н ̅ ст в обсязі отвору рамки Vh і на
поверхні отвори рамки Sp, а воно перпендикулярно
Sp. У силу цього  h перпендикулярний Sp і
направимо полярну вісь z уздовж осі МД, тобто
перпендикулярно до Sp. Тим самим наводиться
напрямок осей електричного і МД у відповідності
між собою і тепер вирази для полів МД можна Рис. 3.19
225
визначати на основі принципу перестановочної подвійності з виразів для
полів ЕД.
Відповідно до цього принципу вирази для  - ой складової вектору
магнітного поля Hθh можливо одержати з виразу для  - ой складової
електричного поля ЕД Eθе, яка у ДЗ має вид
(Il )kZ c e −ikr
Hθh → Eθе = i sin , (3.16)
4 r
a
де k=  =ω  a  a = 2  ; Zc= .
a
Зробивши в ньому перестановки виду  a  −  a  e  − h (I l)e=(I l)h.
Перевіряючи перестановки в (3.16) для k і Zc, бачимо, що хвильове число k
залишається без змін, а хвильовий опір Zc →  a =
1 перетвориться в
а Zc
зворотну собі величину 1 = Yc, тобто в хвильову провідність. З обліком цього
Zc
H h з (3.16) одержуємо у виді
(Il )h k e −ikr
Hθh = j sin . (3.17)
4Z c r
Тут залишається поки не з'ясованим фізичний зміст і явне вираження
позначення (Il)h, у результаті перестановки з (Il)e. Розглянемо цю величину
стосовно до МД більш докладніше. Величина (Il)e для ЕД виходило з
вираження ( I) e = z 0   e dVe . Отже, величина (Il)h для МД за принципом
Ve
перестановочної подвійності повинна бути дорівнює

( I) h = − z 0   h dVh  h = ja H СТ , (3.18)
Vh
де Vh -це на рис. 3.19 - обсяг отвору рамки, у якому мається стороннє магнітне
поле Н ̅ ст , створене струмом Ip у рамці (магнітне поле H поза цим отвором
вважається вже не стороннім, а наведеним). Тоді, підставляючи  h з (3.18) у
(Il)h, маємо
( I) h = − ja z 0  H ст dVh = − ja z 0  dS p  H ст dl = − ja S p I p . (3.19)
Vh Sp L
Інтеграл по замкнутому контурі L (див. рис. 3.19) у виді замкнутої

магнітної силової лінії вийшов рівним току в рамці Ip відповідно до закону
повного струму чи першого рівняння Максвелла в інтегральній формі.
Величину ω  a у (3.19) можна записати у виді добутку хвильового числа до і
а
хвильового опору Zc. Дійсно, а =   a  a = kZ C і, отже, величина (Il)h для
а
МД з (3.19) виходить у наступному остаточному виді
( I) h = − jkZ C S p I p (3.20)
Підстановка (3.20) у (3.17) дає наступне остаточне вираження для  -й
складової магнітного поля випромінювання МД в ДЗ
226
( )
I p k 2 S p e −ikr
(− Н h ) = sin  ; Eh = (− H h ) Z C . (3.21)
4 r
і для  -й складової Eh в (3.21), що отримана за законом Ома для хвилі через
хвильовий опір Zc (знак (-) у (3.21) поставлений для того, щоб вектор
Пойнтинга був спрямований при випромінюванні по r 0 ).
3.2.2 Аналіз поля випромінювання магнітного диполя в дальній зоні
Як із самого принципу перестановочної подвійності, так з явного виду
вираження (3.21) для складових поля випромінювання можна зробити
висновок, що багато властивостей і характеристики поля МД в ДЗ будуть
аналогічні полю ЕД. Аналогія виявляється в наступних пунктах:
- МД також випромінює сферичні хвилі;
- амплітуди поля випромінювання E і H  також зменшуються
зворотньо пропорційно відстані від диполя за законом 1 r ;
- комплексні амплітуди електричного і магнітного полів E і H 
E
є синфазними і зв'язаними між собою співвідношенням H  = ;
Zc
- вектор Пойнтинга зменшується зворотньо пропорційно квадрату
2
E  Bт 
відстані від диполя за законом 1 r і є чисто активним ПСР =
2
;
240  м 2 
- ХС і ДС має той же вид, як і у ЕД.
Відмінності ж полягають у наступних моментах:
1) структура поля МД відрізняється від структури поля ЕД тим, що
електричні і магнітні силові лінії міняються місцями, тобто у МД по
меридіанах будуть проходити магнітні силові лінії H  , а по паралелях –
електричні E . Це потрібно враховувати при збудженні і прийомі поля від
МД (рис. 3.20);
Рис. 3.20
2) потужність випромінювання МД виходить рівної
4
2
Pвh = 10 I p k S p ( 2
)
2
 10 I p
2. 2 e
  , (3.22)

227
тобто пропорційної квадрату відносини площі рамки Sp до квадрата довжини
хвилі. Для диполя по визначенню це відношення (S p 2 )  1 і, отже,
потужність випромінювання рамкових антен малих розмірів з S p  2 буде
малою. Для збільшення потужності випромінювання на практиці
застосовуються рамкові антени порівняно великих розмірів;
3) опір випромінювання МД відповідно до (3.22) приймає наступне
значення
Rвh =
2 Pвh
2
(
= 20 k 2 S p )
2
 800 (
Sp
 2
)2. (3.23)
Ip
 Sp 
і буде також малим для рамок невеликих розмірів при    1.
2 

 
3.2.3 Порівняння опорів випромінювання електричного і магнітного
диполів
Щоб наочно показати, що опір випромінювання істотно залежить від
конструкції випромінювачів, порівняємо опору випромінювання ЕД у виді
короткого відрізка довжиною l <<  і МД у виді квадратної рамки з розміром
її сторони також, а = l <<  , тобто приблизно при однакових умовах по
розмірах обох диполів (рис. 3.21).
Запишемо формули для опорів
випромінювання електричного і
магнітного диполів Rвe і Rвh
Rвe = 20 (kl ) 2 ;
(
Rвh = 20 k 2 S p )
2
Рис. 3.21
і знайдемо відношення Rве Rвh при
Sp = l2.
R е k 2l 2 l2 2 2
= = = 1/ k l =
2 2
 ,. (3.24)
R h (k 2 S P ) 2 k 2l 4 (2 ) 2 l 2 40l 2
Для виконання умов по малості розмірів у порівнянні з довжиною хвилі
1  
2
, тоді = ,   =
l 1 l 1
візьмемо l = = і з (3.24) одержуємо
10 2 20  20    400
Rве 400 l 1
  10 при = .
Rвh 40  20
Звідси видно, що елементарний випромінювач у виді рамки малих
розмірів випромінює (приймає) на багато слабкіше (на порядок)
елементарного випромінювача у виді відрізка проводу (вібратора) при
приблизно однакових умовах по їх розмірах. Це особливо виявляється при
практичному застосуванні випромінювачів у виді коротких штирьків і
рамочок малих розмірів.
228
Це можна пояснити тим, що два будь-яких протилежних елементи
рамки збуджуються однаковими струмами протилежного напрямку (рис.
3.22). Поля, створювані цими
елементами, у просторі віднімаються
(наприклад, крапка М)
E1 = Em1 cos(t − r ) ,
E2 = Em1 cos(t − r − d ) .
У крапках лежачих на осі рамки
(наприклад, крапка N) ці поля
протифазні, тому сумарне поле
дорівнює нулю
Е1 − Е2 = 0 .
Рис. 3.22
3.2.4 Випромінююча площадка

Елементарною площадкою називають елемент поверхні, лінійні розміри
якого багато менше довжини хвилі. Вихідним для розрахунку ЕМП є
стороннє поле E ст і Н ст , задане на поверхні площадки.
У ДЗ електричне і магнітне поле мають по двох складових
0
E =  0 E  +  0 E ; H =  0 H  +  H  , (3.25)
де
 E ст S − jr
E =  j e (1 + cos ) cos
2r
E ст S − jr 2
E =  j e (1 + cos ) sin   =k=
2r 
E  E 

H = ; H = −
Zco Zco
z залежать від , наприклад,
Абсолютні значення векторів не
E cn S
E = E 2 + E2 = (1 + cos ) (3.26)
2r
ДН у будь-якій площині, що проходить z
через вісь z, однакова і має z
форму кардіоїди (рис. 3.23).

y
E = C1 (1 + cos )
S
z
H = C 2 (1 + cos ) x
y y
S
Рис. 3.23 x
229
3.2.5 Метод дзеркальних зображень для електричного і магнітного
диполів
На практиці часто зустрічаються випадки, коли випромінювачі (антени)
знаходяться в близькості добре провідних поверхонь. Як приклади таких
поверхонь можна привести металеві поверхні рухливих об'єктів зв'язку на
автомобілях, літаках, кораблях і т.п., а також поверхня Землі на порівняно
довгих хвилях. Оскільки антени являють собою сукупність диполів, то для
обліку впливу поверхонь, що відбивають, на поле випромінювання антен
необхідно спочатку розглянути питання про поле випромінювання диполів,
розташованих поблизу добре провідних поверхонь.
У строгій постановці ця задача виявляється дуже складної і вирішена
тільки декількох окремих випадків ідеально провідних поверхонь
(нескінченної площини, нескінченного кругового циліндра, сфери та ін.).
Розглянемо найпростіший випадок: диполь, розташовані над ідеально
провідною нескінченною площиною. Теоретичне і практичне значення цієї
полягає в наступному:
- реальні металеві поверхні можна вважати в багатьох випадках ідеально
провідними;
- оскільки основний вплив на поле роблять тільки ділянки поверхні поблизу
випромінювача, те плоскі поверхні великих розмірів можна вважати
приблизно нескінченними;
- якщо радіус кривизни неплоских поверхонь в умовах задачі можна
вважати порівняно великим, то малі ділянки на них приймаються як
плоскі. Наприклад, невеликі ділянки земної поверхні під антенами
думають плоскими.
При таких умовах ЕМП диполя буде повністю відбиватися від поверхні
(див. розділ 1.13.5). На відміну від розглянутого вище методу, в якому в будь-
якій точці на межі поділу і над нею аналізується результат інтерференції
падаючої і відбитої хвиль існує більш простий метод, коли відбита хвиля
замінюється на хвилю від так званого дзеркального джерела і в кожній точці
відбувається векторне складання хвиль від двох джерел. Цей метод отримав
назву метода дзеркальних зображень.
Сформулюємо рішення цього завдання для ЕД наступним чином: нехай
ЕД зі струмом  e розташований на висоті h над ідеально провідною
площиною S під кутом  до неї (рис. 3.24). Необхідно знайти поле
випромінювання від цього диполя в півпросторі над нею (на рис. 3.24 це у
верхньому півпросторі).
Згідно з методом дзеркальних зображень, що якщо під площиною на
такій же відстані h зобразимо дзеркальне зображення зарядів на обох кінцях
реального диполя  e з обліком відомого з «фізики» закону, колі (+) - й заряд
відображається (-) - м і навпаки, то одержимо дзеркально зображений диполь
1
e .
230
Рис. 3.24
Розглянемо тепер електричне поле E s в довільній крапці на ідеально
провідній поверхні S як суму двох полів: E1s від реального диполя  e на
відстані r1s і E 2 s від дзеркально зображеного диполя  e 1 на такій же відстані
r2 s = r1s . У силу того, що E1s ⊥ r1s , а E 2 s ⊥ r1s і r2 s = r1s сума векторів E1s + E 2 s = E s
за правилом паралелограма буде давати вектор E , перпендикулярний
(нормальний) до поверхні S . Тобто виконується необхідна гранична умова:
дотична складова електричного поля на ідеально провідній поверхні
обов'язково повинна бути дорівнює нулю ( E = 0 ). Ця обставина є доказом
того основного положення, що отримане таким методом дзеркальних
зображень поле є єдиним.
Тоді поле в будь-якій крапці М верхнього півпростору, як це видно на
рис. 3.24, буде дорівнює сумі двох полів E1 і E 2 від реального і дзеркально
1
зображеного диполів  e і  e на відстанях r1 і r2 від кожного з них.
На рис. 3.24. видний також правила побудови дзеркального зображення
ЕД, а саме:
- нормальна складова в зображеному диполі  en має той же самий
напрямок, що в реальному диполі  en , тобто  en1 =  en ;
- дотична складова  e1 має протилежний напрямок відносно  e , тобто
 e1 =-  e .
Розглянемо кілька окремих, але практично важливих випадків
розташування електричного і магнітного диполів відносно ідеально провідної
площини.
1. Вертикальний ЕД, що стоїть безпосередньо на площині (рис. 3.25.а).
231
Рис. 3.25
У цьому випадку обидва диполі (реальний і дзеркально зображений),
кожен довгої l зливаються в один диполь подвоєної довжини 2 l . У силу
цього загальне поле E в крапці спостереження М буде в два рази більше поля
E1 від одного реального диполя ( E = 2E1 ). Потужність випромінювання буде
так само в два рази більше потужності випромінювання одного реального
диполя в повному вільному просторі. Відповідно до цього й опір
випромінювання вертикального диполя на площині буде так само в два рази
більше в порівнянні з одним диполем у вільному просторі, тобто
Rвe = 2 Rвe1 = 40 (kl ) , а провідність випромінювання Yвe - у два рази менше
2
1
провідності одиночного диполя у вільному просторі Yвe = Yвe 2 .
3
2. Горизонтальний ЕД над провідною площиною (рис. 3.25.б).
З рис. 3.25.б видно що при дуже малих висотах h над площиною
горизонтальний ЕД буде випромінювати слабко, тому що струм у дзеркально
1
відображеному диполі  e знаходиться в противофазі зі струмом у реальному
диполі  e і при h → 0 полі випромінювання E в крапці спостереження E → 0
(оскільки при цьому E 2 → − E1 і ці поля компенсують один одного).
Більш докладні розрахунки показують, що випромінювання можна

вважати нехтує малим за умови 2h  . У силу цієї обставини, наприклад,
20
відстань між проводами у відкритих двухпроводних лініях не можна брати

більшим, ніж d  , а це накладає обмеження на величину потужності, що
20
пропускається, через електричний пробій між проводами, особливо в
діапазоні при роботі   10 см.
Якщо ж ми зацікавлені в максимальному випромінюванні
горизонтального ЕД, наприклад, в антені у виде горизонтального
симетричного вібратора, то висоту h треба збільшувати, і вона виявиться

оптимальної при hopt = . При цій висоті поле від дзеркально відображеного
4
диполя в напрямку в зеніт у крапку А на рисунку 3.25.б прийде у фазі з полем
від реального диполя і буде дорівнює E = E1 + E 2 = 2E1 .
232
3. Магнітний диполь над нескінченною ідеально провідною
площиною.
Поле МД, розташованого над нескінченною ідеально провідною
площиною можна також знайти у виді суми полів від двох диполів: істинного
і дзеркально відображеного.
Закон відображення МД покажемо на прикладі прямокутної рамки зі
струмом (рис. 3.26), з якого видно що магнітний струм  h спрямований
перпендикулярно до площини рамки за
законом правого гвинта щодо напрямку
струму у витку.
Оскільки кожну сторону рамки можна
розглядати як ЕД, то всю рамку зі струмом
можна відобразити за законом відображення
ЕД. По розташуванню дзеркально
відображеної рамки і напрямку струму в ній S
знаходиться напрямок відображеного
магнітного струму  h , що також повинний
1
бути перпендикулярним до площини

відображеної рамки, і спрямований за
правилом правого гвинта щодо напрямку
струму у відображеній рамці. Рис. 3.26
З рисунку 3.26 видно, що дотична
складова МД відображається в тім же напрямку, а нормальна - у
протилежному, тобто  hr1 =  hr ;  hn1 = − hn .
4. Розглянемо один окремий випадок розташування МД:
горизонтальний МД (площина витка перпендикулярна провідної площини),
розташований прямо на провідній площині (рис. 3.25.в). З цього рисунка
видно, що в цьому випадку поле у верхньому півпросторі буде визначатися
МД подвоєної (чи рамкою подвоєної площі). У силу цього амплітуди поля і
потужність випромінювання, як і у випадку вертикального ЕД на рис. 3.25.а,
подвояться, а опір випромінювання і провідність випромінювання будуть
відповідно мати вигляд Rвh = 2 Rвh1 = 40 (k 2 S p ) 2 ; Yвh = 1 2 Yвh1 .

1. Одержання виразів для поля випромінювання магнітного диполя в дальній зоні.
2. Аналіз властивостей, характеристик і параметрів поля випромінювання
магнітного диполя в дальній зоні.
3. Порівняння опорів випромінювання електричного й магнітного диполя.
4. Суть методу дзеркальних зображень для електричного й магнітного диполів.
5. Поля випромінювання вертикального й горизонтального диполів, розташованих
над ідеально провідною поверхнею.
233
3.3 Дифракція електромагнітних хвиль
Дифракція (від латів. diffractus — розламаний, переламаний) - це явище
виникає при зустрічі світлових хвиль, радіохвиль і звукових хвиль з
перешкодами. ЕМХ, зустрічаючи при розповсюдженні в однорідному
середовищі будь-яку перешкоду, змінюється по амплітуді і фазі і проникає в
область тіні, відхиляючись від прямолінійного шляху. В реальних випадках
перешкоди можуть мати довільну форму і бути як непрозорими, так і
напівпрозорими для ЕМХ. Наприклад, дифракція ЕМХ на сферичній поверхні
Землі є однією з причин прийому радіосигналів за межами прямої видимості,
коли передавач і приймач розділені опуклістю земної кулі (рис. 3.27).
Рис. 3.27
Ефект дифракційного проникнення ЕМХ в область тіні, як і в
оптичному діапазоні, залежить від співвідношення між розміром перешкоди і
довжиною хвилі і виражений тим сильніше, чим більше довжина хвилі. З
іншого боку, ЕМХ, розповсюджуючись поблизу напівпровідної поверхні
Землі, затухають унаслідок часткового поглинання енергії хвилі Землею тим
сильніше, чим коротше хвиля. Тому дальність розповсюдження так званої
поверхневої хвилі істотно залежить від її довжини. Достатньо довгі хвилі
можуть розповсюджуватися за рахунок дифракції ЕМХ на значні відстані, які
досягають іноді декількох тисяч км. Дифракція ЕМХ на окремо стоячих
будівлях і опуклостях рельєфу, розташованих уздовж траси (гори і ін.), також
може грати корисну роль. Вона викликає перерозподіл енергії хвилі і може
привести до "посилення" радіосигналу за перешкодою. Особливу роль грає
дифракція при розповсюдженні ЕМХ в середовищах, що містять локальні
неоднорідності, наприклад в іоносфері, де радіохвиля зустрічає безліч
хаотично розташованих перешкод - хмар різної форми, які відрізняються
електричними властивостями. Зміни, що безперервно відбуваються, і рухи
неоднорідностей викликають зміни енергії сигналу в точці прийому - так
звані дифракційні завмирання ЕМХ. Дифракційні явища можуть бути
суттєвими при випромінюванні ЕМХ направленими антенами і при
радіолокації складних об'єктів.
3.3.1 Типи задач дифракції
У самому загальному виді задача про дифракцію ЕМХ ставиться в
+ +
наступним чином. Хвиля з полем Е , Н попадає з повітря на тіло кінцевих
розмірів з обсягом V, обмеженому замкнутою поверхнею S довільної форми
234
(рис. 3.28). Середовище в обсязі V можуть бути загального виду з утратами (σ
 ). Зокрема, вона може також бути ідеальним діелектриком (σ = 0), чи
ідеальним провідником при (σ = ). Частина хвилі буде відбиватися від S у
− −
виді поля E , H , а частина проходити в обсязі V з полем E зал , H зал .
Рис. 3.28
− −
Необхідно визначити при цих умовах відбите поле E , H і поле
переломлене в обсяг V E зал , H зал . Якщо тіло вважати ідеальним провідником,
то в ньому буде E зал = 0, H зал = 0 , а тоді при дифракції буде відбите поле
− −
E , H і поле в області тіні (рис. 3.28). Це поле і називають полем дифракції
ПД.
Другий тип задачі дифракції зображений на рис. 3.29. Первинні
джерела поля у виді
електричних і магнітних
струмів є і h
розташовані в обсязі V 1 ,
обмеженому замкнутою
поверхнею S = S 0 + S мет
, що складається з двох
частин:
1) металевої S мет ;
2) у виді отвору S 0 (чи
Рис. 3.29 декількох отворів).
Поле від первинних
джерел доходить до замкнутої поверхні S і повинне підкорятися наступним
граничним умовам:
1) ES =0 на S мет ;
2) E 0 на S 0 , H   0 на S = S 0 + S мет .
S
S
235
Дотичні складові S
E і S
Н на отворі S 0 будуть створювати поверхневі
електричні і магнітні струми
 e = H  n   h = n E  ,
s s 0 s o s
і (3.27)
   
де n o
- орт нормалі усередину обсягу V 1 .
Дифракційна задача полягає в тім, щоб при заданих джерелах  e ,  h і
s s
граничних умовах визначити поле E , H у всьому нескінченному обсязі V2,

тобто, в будь-якій точці спостереження М (рис. 3.29). Ця задача є основою для
визначення поля випромінювання так званих дифракційних антен. Як
приклади таких антен можна назвати рупорні, параболічні і щілинні антени
(рис. 3.30. а, б, в). б)
S мет X
S0
а) б)
в) Рис. 3.30
Третій тип дифракційних задач є окремим випадком задачі першого
типу (рис. 3.28) з тією лише відмінністю, що обсяг V заповнений ідеальним
провідником (σ = ∞) і, отже, поверхня S є поверхнею ідеального провідника,
на якій повинне виконуватися гранична умова E = 0. Такі задачі часто
зустрічаються при поширенні радіохвиль на різних лініях радіозв'язку, коли
радіохвиля з полем E 0 , H 0 (рис. 3.31) зустрічає на своєму шляху перешкоди
на різкопересіченої трасі у виді височин, гір з різкими
виступами і т.п. Тоді поверхні таких перешкод при
розрахунках апроксимується поверхнями циліндра, клина,
сфери, півплощині і ін. Звідси виникають задачі дифракції:
на циліндрі, на клині, на півплощині і ін. (рис. 3.32).
Рис. 3.31
236
Рис. 3.32
У залежності від типу і складності, задачі дифракції вирішуються

різними методами.
3.3.2 Метод Гюйгенса – Кирхгофа
Методом Гюйгенса - Кирхгофа вирішуються дифракційні задачі
другого типу (рис. 3.29), коли випромінювання походить з отворів S 0 ,
прорізаних у металевої поверхні S довільної форми.
Сама головна ідея була сформульована Гюйгенсом (ХV11 століття)
стосовно до світлових хвиль у виді наступного принципу: кожна елементарна
ділянка ds фронту хвилі S (t) (рис. 3.33) є вторинним джерелом поширення
світла (вперед, але не назад). Цей принцип, названий принципом Гюйгенса,
широко застосовується при розробці і розрахунках
всіляких оптичних приладів. Принцип Гюйгенса
узагальнювався в Х1Х-м столітті Френелем і
Кирхгофом і тому методи, засновані на ньому в
літературі називаються або методом Гюйгенса –
Френеля, або Гюйгенса – Кирхгофа. Стосовно до
векторних ЕМП E і H він розроблений найбільше
повно Кирхгофом, тому і називається методом
Гюйгенса – Кирхгофа.
Відповідно до цього методу вторинними
джерелами на фронту хвилі, що дошли до
замкнутої поверхні S = S 0 + S мет (рис. 3.29), є
поверхневі електричні і магнітні струми
обумовлені у співвідношеннях (3.27) через дотичні
s s
Рис. 3.33 складові полів H , E відповідно.
Закони розподілу Hs і Es на всій замкнутій
поверхні S = S 0 + S мет повинні бути як вихідні дані для рішення задачі. У цьому
саме і полягають головні труднощі при практичній реалізації цього методу. Ці
труднощі переборюються на шляхах наближеного рішення дифракційних
задач.
Розглянемо загальну методику розрахунку поля випромінювання з
отвору S0 (рис. 3.29) за допомогою векторів Герца в наступної послідовності.
1.По відомим (заданим) співвідношеннями (3.27) електричним  es і
магнітним  hs струмам визначаються вектори Г е і Г h
237
− jkr
/
1 s o е
Ге =
4ja  [ H n ] / ds ;
S = S o + S мет
r
(3.28)
е− jkr
i
1
Гh = − 
o S
[n E ] i ds . (3.29)
4ja S = S o + S мет
r
2.По знайдених векторах Герца визначаються поля випромінювання в
об'ємі V 2
e = rotrote ;  e = i a rot e ; (3.30)
 h = −ia rot h ;  h = rotroth . (3.31)
У цих формулах операції rot  беруться по координатах крапки
i
спостереження, що будуть знаходитися в змінній величині r в інтегралах
(3.28) і (3.29).
3.Повне поле випромінювання буде дорівнює сумі полів з (3.30) і (3.31)
 = e +  h ;  = e + h . (3.32)
Задачі дифракції є досить складними і навіть у найпростіших випадках
приводять до необхідності використання спеціальних функцій, не
розглянутих у звичайних курсах вищої математики і тому виходять за рамки
даного курсу. Розглянемо задачу дифракції на найпростішому прикладі –
дифракції однорідної плоскої хвилі на ідеально провідній площині.
3.3.3 Застосування методу Гюйгенса-Кирхгофа до задачі про
випромінювання з отвору в металевих екранах
3.3.3.1 Постановка задачі про поле випромінювання з отворів у
плоскому екрані
Для наочності постановку задачі будемо ілюструвати рисунком 3.34
а) на прикладі
E S =E 0 cos( y/A)x0 x випромінювання з прямокутного
V2 розкриву (отвору) А*В секторної
рупорної антени. Однак усі
загальні положення і
ES співвідношення будуть
справедливі і для отвору So
V1 довільної форми і будь-якому
s
розподілі поля E на ньому.
A
V2 Раніше у другої задачі

V2
дифракції було показано: щоб
Рис. 3.34
y знайти поле випромінювання
антени E у всьому
нескінченному просторі поза нею, тобто в обсязі V2, на рис. 3.29, необхідно
s
задати дотичні складові електричного і магнітного полів E і H s на поверхні
антени SA обмежуючої обсяг самої антени V1 . При цьому замкнута поверхня
238
антени у даному випадки буде складатися з двох частин SA = S0 + Sм, де S0 -
відкрита поверхня випромінюючого отвору (випромінюючий прямокутний
розкрив рупора на рис. 3.34), а SМ – уся металева поверхня рупора і
живильного його прямокутного хвилеводу.
От ця вимога необхідності задати Es і H s на всієї SA , тобто і на Sо, і на
SМ саме і є практично нездійсненним, тому що в самій цій вимозі споконвічно
закладене протиріччя. Дійсно, як видно з рис. 3.34, поле на зовнішній стороні
металевої поверхні рупора Sм,. знаходиться на границі обсягу V2, що у задачі
необхідно визначити. Як же ми можемо його задати, якщо до рішення задачі
ми його не знаємо, а щоб вирішити задачу, необхідно його знати. Такі задачі
відносяться до типу "замкнутого кільця" і вони зважуються методом
послідовних наближень: спочатку полями Es і H s задаються в першому
наближенні, виходячи з порівняно грубих представлень про закон їхнього
розподілу на всій поверхні антени (як на випромінюваному отворі Sо, так і на
металевій частині Sм) і знаходять поля Е и Н в обсязі V2, а це значить - і на
зовнішній стороні Sм. Ці отримані поля на SА беруть як нове наближення і т.д.
Але і такий наближений метод виявляється на практиці важко
реалізуємо через складні металеві поверхні антен.
У зв'язку з цим застосовують менш точний, але більш простий метод із
введенням металевого (ідеально провідного) плоского нескінченного екрана.
Суть цього методу полягає у тому, що випромінюючий отвір S0 реальної
антени (рис. 3.34) припускають прорізаним у плоскому металевому екрані
(рис. 3.35) і знаходять поле випромінювання тільки в середньому півпросторі
V2 (праворуч на рис. 3.35). У задньому ж півпросторі полем випромінювання
зневажають (при наявності екрана його там і не буде).
Рис. 3.35
239
Велика простота цього методу полягає в тім, що екраном у ньому
відтинається вся складна металева поверхня антени і дотичні електричного і
магнітного полів E і H потрібно задавати тепер тільки на випромінюючому
S S
 
отворі S0 на поверхні плоского ідеально провідного нескінченного екрана Sе,

на якій ESе = 0, H Sе  0.
Рішення задач про поле випромінювання реальних антен (рупорних,
параболічних і інших) цим методом, і порівняння отриманих результатів з
експериментом показує, що в багатьох випадках він дає результат з
достатньої для практики точністю. Це відбувається по наступним причинам:
1) такі антени випромінюють найбільше сильно вперед (у напрямку осі
z) і значно слабкіше назад;
2) у напрямках при великих кутах 0>45 випромінювання слабке, ніж у
напрямку осі z (0=0) і тому похибка у його визначенні менш значна для
практиці.
У розглянутому методі з застосуванням екрана виявилася необхідність
завдання дотичних полів E і H на випромінюючому отворі S0. Виникає
S S
 
питання: з яких розумінь потрібно виходити, щоб задати закони розподілу

E і H на S0? Ясно, що не можна задавати їх довільно, незалежно від
S S
 
S S
характеру поля усередині антени, тому що поля E і H - це поля від джерел
 
поля усередині антени, що дійшли до отвору S0 зсередини антени, (на рис.

3.35 – з рупора, а в рупорі поля були створені полями в прямокутному
хвилеводі як ЛП від передавача).
Звідси видно, що перш, ніж вирішувати задачу випромінювання поля з
отвору в зовнішній (стосовно антени) простір V 2 , необхідно знати рішення
задачі про поле усередині антени. Відповідно до розділу 1 такі задачі
називаються зовнішньою і внутрішньою.
Стосовно до нашого конкретного приклада на рис. 3.35 внутрішня
задача – це задача про поле в секторіальному рупорі і полі в прямокутному
хвилеводі (див. структуру поля основної хвилі прямокутного хвилеводу в
розд. 2).
Згадаємо, що характерними рисами цієї структури є (рис. 3.34)
наступні:
1) вектор електричного поля E спрямований перпендикулярно до
широких стінок хвилеводу «А» (рупора), а його величина Е(у) змінюється
уздовж широкої стінки (по осі у) по косинусоідальному закону з максимумом
у середині і нулями на кінцях;
2) уздовж вузької стінки «В» величина E(x) = const – не змінюється.
Ці відмінності в законах розподілу по осях координат х і у на отворі S0
проявляться у виразах для поля випромінювання, що будуть нижче отримані.
У кожної антени буде своя конструкція, свій спосіб живлення, свої
форми металевої поверхні і Sем, отже, своя внутрішня задача. Наприклад, у
параболічної антени випромінюючий отвір (розкрив) буде круглим, металева
поверхня – поверхнею параболоїда обертання, живлення може здійснюватися
240
круглим хвилеводом зі структурою поля, що відрізняється від структури поля
прямокутного хвилеводу і т.д.
3.3.3.2 Одержання загальних формул для визначення поля
випромінювання з отворів в екрані
Розглянемо рішення задачі про поле випромінювання з отвору S
довільної форми, прорізаного в плоскому металевому екрані (рис. 3.35),
згідно методу Гюйгенса – Кирхгофа і співвідношенням (3.28)-(3.32).
Реалізація алгоритму за цими виразами припускає знаходження ЕМП в
будь-якій точці простору по заданих електричним  es і магнітним  hs струмам
(рис. 3.36) за допомогою векторів Герца у вигляді
Z co S e
− ikr`
2
i 4k S0
Гe =  dS ; Ee = rotrot Г e ; k= ;
e
r` 
0 3.33
Z СО = = 120 [Ом].
0
1 e −ikr`
 h
S
Гn = dS ; Eh − −ikZcorot Г h . .
i 4kZСО r`
S0 Рис. 3.36
де оператор «rot» береться по координатах крапки
спостереження M(r,,) у вільному просторі (рис. 3.35) і тоді для цієї операції
струми  es і  hs будуть векторами постійними.
Ці струми  es і  hs та елемент поверхні dS будемо задавати в
циліндричних координатах  і кут  (див. рис. 3.35). У зв'язку з цим операції
«rot» у виразах (3.33) можна внести під знак інтеграла.
Поле випромінювання будемо шукати в ДЗ, у якій виконуються
наступні умови
2  2 max
r '  r −  sin   cos( −  ) r  kr'  1 (3.34)

Покажемо тепер на прикладі визначення поля E h у (3.33), як
проводяться всі перетворення, зв'язані з операцією «rot» при обговорених
умовах
1 e −ikr'
Eh = −
4  rot( f 
S0
1 h )dS f1 = f ( r ' ) =
r'
(3.35)
При  hS = c = const ротор під інтегралом буде дорівнювати

дf1 o S
rot( f1  hS ) = f1 + [f1  hS ] = [f1  hS ] = [r '  h ] , (3.36)
дr '
де з урахуванням (3.35)
дf1 1 + ikr' e −ikr' e −ikr' ik sin  cos( − )
=−   −ik e (3.37)
дr ' r' r' r( r 'r )
Підставляючи (3.36), (3.37) у (3.35) і з урахуванням на те, що
0
S
h ̅ 0 = −𝑧̅ 0 (рис. 3.36), а в ДЗ r 0 '  r 0 , то одержуємо
 = −[ z ES ] оскільки 𝑛
остаточний вираз для E h від магнітного струму  hS .
241
ik e −ikr
Eh = −  −  [r 0 [ z 0 ES ]]  e ik sin  cos( − ) dS (3.38)
4 r S0
Аналогічно одержимо вираз для Ee від електричного струму

S S
 e = −[ H  z 0 ]
Z CO e −ikr
Ee = −  −  [r 0 [ HS z 0 ]]  e ik sin  cos( − ) dS (3.39)
i 4k r S0
Повне поле E згідно (3.32) дорівнює сумі полів Ee і E h . Його у даному

випадку можна записати по складовим при ортах  0 і  0 у ДЗ
E = Ee + E h = E   0 + E   0 = ( Ee + Eh ) 0 + ( E e + E h )  0 (3.40)
Дуже часто зустрічаються випадки, коли поле ES буде направлено по
осі х (рис. 3.34). Тоді
E xs 0
E s = Esx0, H =
s
y . (3.41)
 x Zу
де Zy – це деякий опір у пристрої, що зв'язує між собою складові ЕМП 𝐸̅𝜏𝑆 і 𝐻
̅𝜏𝑆
на отворі S0. Наприклад, якщо отвір буде у вигляді відкритого кінця
хвилеводу чи рупора, то Zy буде хвильовим опором хвилеводу чи рупора,
відповідно. В інших випадках Zy не буде дорівнювати якомусь хвильовому
опору, наприклад, якщо отвір буде прорізано подовжнім на бічній поверхні
хвилеводу.
Якщо поля на отворі задані у виді (3.41), то вираз для складових поля
випромінювання в E-пл ( = 0) і H-пл ( = 90) мають наступні остаточні
вирази
ZС0
 cos + 1 −ikr
i Zу e
E = E = 
 ZC0
 
r Sо
E хS  e ik sin  cos dS ; Е − пл (3.42.а)
+1
Zу
ZС0
+ cos −ikr
i Zу e
r S0
E = E = −   E хS  e ik sin  sin  dS ; H − пл (3.42.б)
 ZC0
+1
Zу
3.3.3.3 Випромінюючий елемент Гюйгенса
Якщо у виразах (3.42) зняти знак інтеграла, то одержимо елементарні
поля випромінювання dE і dE в E- і H-
площини від елемента dS із заданими на
ній полями E хS = E хS х 0 і H yS = ( E xS / Z y ) y 0 .
Помістивши елемент поверхні dS = dx dy
(рис. 3.37) у початок координат (як це
робилося при розгляді полів
випромінювання електричного і
магнітного диполів) і врахувавши, що
Рис. 3.37
242
при цьому  = 0, одержимо наступні вирази для полів випромінювання від
елемента Гюйгенса (так називається в літературі випромінюючий елемент
поверхні)
ZС0
cos + 1
−ikr
i e Zу
dE =   E хS dS Е − пл ;
 r ZC0
+1
Zу (3.43)
ZС0
+ cos 
−ikr
i e Zу
dE = −   E хS dS Н − пл .
 r Z C0
+1
Zу
З цих виразів видно, що нормовані ДС в Е- і Н- площинах будуть мати
вигляд
ZС0 ZС0
cos + 1 + cos
Zу Zу
FE ( ) = ; FН ( ) = (3.44)
ZС0 ZС0
+1 +1
Zу Zу
Якщо хвиля, що приходить на рис. 3.34 – 3.37 ліворуч і збудлива поля
𝐸̅𝜏𝑆 ̅𝜏𝑆 на отворі S0 буде мати Zy, рівне хвильовому опору вільного простору
і𝐻
ZС0
Zco, то = 1 і ХС в обох площинах будуть однаковими
Zу
1 + cos
FE ( ) = FН ( ) = (3.45)
2
ДС такої ХС в полярних координатах має вид поверхні обертання
кардіоіди навколо осі z (рис. 3.38).
Такий вид ДС підтверджує принцип
Гюйгенса-Френеля про те, що кожен
елемент поверхні фронту хвилі dS c
полями 𝐸̅𝜏𝑆 і 𝐻
̅𝜏𝑆 є вторинним джерелом
поля випромінювання вперед (на рис. 3.38
видно, що задня частина кардіоіди значно
менше передньої).
Рис. 3.38
3.3.3.4 Одержання виразів для складових поля випромінювання для

Е і Е при рівномірному розподілі поля ЕSх на прямокутному отворі
З розділу 3.3.3.2 видно, що задача зводиться до визначення інтегралів
 ......dS у виразах (3.42) стосовно саме до прямокутного отвору, для якого
S0
найбільш зручними координатами є декартові х і у. Виходячи з цього і

рис.3.35 в обох інтегралах записуємо
243
B B A A
dS = dx  dy; − x −  y  cos = x,  sin  = y . (3.46)
2 2 2 2
Тоді при рівномірному законі розподілу поля на отворі
E xS = E0 = const (3.47)
інтеграл з (3.42.а) вийде рівним
B A
sin(U В )
I E = E0  2B e (ik sin  ) x dx  2A dy = E0 AB  ,
− − UВ
2 2
(3.48)
kВ
де U B = sin  ,
2
а нижче показані математичні викладки з першим інтегралом цієї формули
kВ kВ
i( sin  ) −i ( sin  )
B e 2
−e 2 В 2 sin(U В )
 = .
2 kВ 2 UВ
i ( sin  )
2
Аналогічно одержуємо вираз для інтеграла з (3.42.б)
sin(U A )
I Н = E0 АВ ,
UA
(3.49)
kA
де U A = sin  .
2
Підставляючи значення інтеграла IE з (3.48) у (3.42.а) і інтеграла IН з
(3.49) у (3.42.б), одержимо повні вирази для полів Е в Е- і Н- площинах
ZC0
cos + 1 − jkr
i Zу e sin U B
E =   E0 АВ ;
 Z CO
+1
r UB
Zy
(3.50)
ZС0
+ cos − jkr
i Zу e sin U A
E = −   E0 АВ .
 Z C0
+1
r UA
Zу
рівномірному розподілі поля
Враховуючи тільки множники, що залежать від кута , і взявши для
Z СО
спрощення Zy = Zco, тобто = 1 , одержуємо нормовані ХС в Е- і Н-
Zу
площинах у наступному узагальненому виді
kВ
1 + cos sin U 1 + cos U =UВ = sin  дляЕ − пл.
F ( ) =  = f1 ( ), 2 , (3.51)
2 U 2 kA
U =UA = sin  дляН − пл.
2
де перший співмножник 0.5(1+cos) - це ХС елемента Гюйгенса у виді
кардіоіди, він змінюється порівняно повільно при зміні  у порівнянні з
другим співмножником. Тому ХС часто записують у спрощеному вигляді
244
sin U kd
F ( )  f1 ( ) = , U= sin  , d = B дляЕ − пл. і d = A дляН − пл. (3.51.а)
U 2
Діаграма спрямованості як графік функції виразу (3.51.а) приведена на
рис. 3.39, на якому зображена половина графіка ДС. Ліва половина є
симетричної з правої.
На графіку видно
головний пелюсток і бічні
пелюстки. Ширина ДС
визначається на рівні 0.707 у
головному пелюстку. По
суцільній кривій (1) на графіку
видно, що цей рівень виходить
при значенні аргументу
kd
U0 = sin  0 = 1,39. (3.52)
2
Звідси визначається
Рис. 3.39
половина ширини ДС 0
2U 0 2,78 2,78 
sin  0 =  0 = arcsin( ) = arcsin(  ) (3.53)
kd kd 2 d
Уся ширина ДС (20) в Е- і Н- площинах буде дорівнювати
2,78 
(2 0 )E ,H = 2 arcsin(  ) d = B в Е- пл. і d = А в Н- пл. (3.54)
2 d
Звідси перший важливий висновок: зі збільшенням розміру отвору d у
порівнянні з довжиною хвилі  ширина ДС зменшується, тобто ДС буде
більш вузькою. Чи іншими словами: якщо потрібна більш вузька ДС, то
розміри розкриву антени потрібно збільшувати. Якщо ж розміри розкриву
антени (наприклад, рупорної чи параболічний) з якихось причин обмежені
(наприклад, габаритами рухливого об'єкта зв'язку), то для одержання вузької
ДС необхідно працювати на довжині хвилі <<d.
нерівномірному (косинусоідальному) розподілі поля
Випадок рівномірного розподілу поля на всьому отворі ми розглянули
як найпростіший. Однак реально він не може бути реалізований. Це видно,
зокрема, на прикладі розкриву рупора на рис. 3.34. У цьому випадку вектор
ES , перпендикулярний широким стінкам з розміром А і паралельний вузьким
стінкам з розміром В при рівномірному розподілі не буде задовольняти
необхідним граничним умовам ES = 0 на вузьких металевих стінках (тобто
при у = +/- A/2). Щоб задовольняти цим граничним умовам, задамося E XS у
виді
y
E XS ( y ) = E0 cos , E XS ( x) = E0 = const. (3.55)
A
А
Дійсно, підставляючи сюди у =  одержимо
2
245
у  
cos = cos   = 0, а..при.. у = 0.. cos(0) = 1, E XS (0) = E0 → max
A  2
При такому розподілі поля на отворі діаграма спрямованості в Е-
площині залишиться такий же, як і в попередньому випадку, а в Н- площині
вона зміниться
sin(U В ) kВ
FE ( )  f1 ( ) = , UВ = sin  ;
UВ 2
(3.56)
cos(U A ) kA
FH ( )  f 2 ( ) = , U A = sin  .
1 − (2U A /  )
2
2
Повні формули для ХС з урахуванням ДС елемента Гюйгенса мають
вигляд
1 + cos sin(U В ) kВ
FE ( ) = FГ ( )  f1 (U В ) =  UВ = sin  ;
2 UВ 2
1 + cos cos(U А ) kА
FН ( ) = FГ ( )  f 2 (U А ) =  2
, UА = sin  . (3.57)
2 2  2
1−  U А 
 
Графік функції f2() зображений на рис. 3.39 пунктирною лінією. З
порівняння графіків, зображених на рис. 3.39 суцільною і пунктирною
лініями видно, що ширина ДС при нерівномірному розподілі поля виходить
більшою, ніж при рівномірному.
Звідси можна зробити другий важливий висновок: ширина ДС
зменшується, тобто ДС буде більш вузькою при поліпшенні рівномірності
закону розподілу поля ES на отворі.
Як видно з пунктирної кривої (2), аргумент U0, при якому FH (U0) =
0.707, дорівнює U0 = 1.86. Звідси визначається ширина ДС у Н- площини (20)
kA 3,72 3,72  3,72 
sin  0 = U 0 = 1,86; sin  0 = =  ;  0 = arcsin(  )
2 kA 2 A 2 A
і отже,
3,72 
(2 0 ) H = 2 arcsin(  ) (3.58)
2 A
При досить великих розмірах отвору А и В (що часто буває на практиці)
arcsin  можна замінити його аргументом  і тоді формули (3.54) і (3.58)
приймають більш простий вид
 
(2 0 ) 0E  51 ; (2 0 ) Н  68
0
, (3.59)
B A
де (20) даються вже в градусах.
1. Типи задач дифракції.
2. Метод Гюйгенса-Кірхгофа.
3. Постановка задачі про випромінювання з отвору довільної форми в екрані.
4. Аналіз ДС при рівномірному розподілі поля Ех на прямокутному отворі.
5. Аналіз ДС при нерівномірному (косинусоідальному) розподілі поля на
прямокутному отворі.
246
Додаток 1
Д.1.1 Деякі формули векторної алгебри
1. Скалярний добуток двох векторів A і B є скаляр С, який визначається
рівністю
C = ( A , B ) = AB cos  = Ax B x + Ay B y + Az B z
, (Д.1.1)
де  - кут між векторами A і B .
2. Векторний добуток двох векторів A і B є вектор C ,
перпендикулярний до векторів A і B , який складає з ними праву трійку,
визначається рівністю
 
C = A , B = c 0 AB sin  = x 0 ( Ay B z − Az B y ) +
+ y 0 ( Az B x − Ax B z ) + z 0 ( Ax B y − Ay B x )
, (Д.1.2)
0
де c - одиничний вектор.
Векторний добуток некомутативний
B , A  = −A , B  (Д.1.3)
3. Змішаний добуток трьох векторів A , B , C - є скаляр, який дорівнює
об’єму паралелепіпеда, побудованого на векторах A , B , C й взятий зі знаком
“+”, якщо A , B , C утворюють праву трійку, й “-“, якщо ліву:
Ax Ay Az
A, B C = A[ B , C ] = [ B , C ] A = [C , A ]B = B x By Bz
Cx Cy Cz
(Д.1.4)
4. Подвійний векторний добуток є вектор, який може бути обчислений за
формулою
[ A[ B , C ]] = B ( A , C ) − C ( A , B ). (Д.1.5)
Д.1.2 Диференціальні операції векторного аналізу
1. Градієнт скалярної функції - вектор, визначений в кожній точці поля,
який має напрям нормалі до поверхні рівня (у сторону збільшення)
 0
grad = n
n . (Д.1.6)
Вираз градієнта в різних системах координат:
- прямокутні координати ( x, y, z )
 0  0  0
grad =
x + y + z
x y z ; (Д.1.7)
- циліндричні координати (r ,  , z )
𝜕𝜑 1 𝜕𝜑 𝜕𝜑
𝑔𝑟𝑎𝑑𝜑 = 𝑟̅ 0 + 𝜑̅ 0 + 𝑧̅ 0 ; (Д.1.8)
𝜕𝑟 𝑟 𝜕𝜑 𝜕𝑧
- сферичні координати (r ,  , )
 0 1  0 1  0
grad = r +  + 
r r  r sin   . (Д.1.9)
Для спрощення розрахунку в векторному аналізі вводять символічний
вектор - оператор Гамільтона  (набла)
247
 0  0  0
= x + y + z
x y z . (Д.1.10)
Він замінює символи градієнту, дивергенції, ротора. Символічний запис
градієнта функції має вигляд
grad =  . (Д.1.11)
Формально його можна розглядати як добуток вектора  на скаляр  .
2. Дивергенція (розходження) вектора - скаляр, визначений в кожній
точці поля, й який є обємною похідною цього вектора
 D dS
divD = lim S
V →0 V . (Д.1.12)
Символічний запис дивергенції
divD = D . (Д.1.13)
Вираз дивергенції у різних системах координат:
- прямокутні координати ( x, y, z ) :
D x D y D z
divD = + +
x y z ; (Д.1.14)
1 (rDr ) 1 D D z
divD = + +
r r r  z ; (Д.1.15)
- сферичні координати ( r ,  , )
1  ( r 2 Dr ) 1 D 1 (sin D )
divD = 2 + +
r r r sin   r sin   .
(Д.1.16)
3. Ротор (вихрь) вектора - вектор, визначений в кожній точці поля, й який
є обємною похідною цього вектора, взятої з протилежним знаком
1 
rotD = − lim 
V →0 V

 D , dS 
S
. (Д.1.17)
Символічний запис ротора
rotD = [, D ] . (Д.1.18)
Вираз ротора у різних системах координат:
- прямокутні координати ( x, y, z )
 D D y   D D z  0
D D x 
rotD = x 0  z −  + y0 x −
  + z  y −



 y z   z x   x y ; (Д.1.19)
 1 Dz D   D D   1 (rD ) 1 Dr 
rotD = r 0  −  +  0  r − z  + z 0  −  ; (Д.1.20)
 r  z   z r   r r r  
- сферичні координати (r ,  , )
248
 (sin D ) D 
1
rotD = r 0  − +
r sin 
  

1  (rD ) Dr  1  1 Dr (rD ) 
+ 0  −  +  0  − 
r  r   r  sin   r 
. (Д.1.21)
4. Деякі формули диференційних операцій першого порядку (операції з
градієнтом, дивергенцією, ротором)
4.1 Градієнт:
- gradC  0 , C = const ; (Д.1.22)
- grad (C , a) = Cgrad (a) ; (Д.1.23)
- grad ( a + b ) = grad ( a ) + grad (b ) ; (Д.1.24)
- grad ( a , b ) = bgrada + agradb ; (Д.1.25)
- grad (a / b) = (bgrada − agradb) / b ;
2
(Д.1.26)
- gradf (u ) = f (u ) gradu ; (Д.1.27)
- grad (a , b ) = (a , )b + (b , )a + [a , rotb ] + [b , rota ] . (Д.1.28)
4.2 Дивергенція:
- divC  0 , C = const ; (Д.1.29)
- div (C ,  ) = C grad ; (Д.1.30)
- div (C , a ) = Cdiv a ; Д.1.(31)
- div (a + b ) = diva + divb ; (Д.1.32)
- div ( , a ) = diva + a grad ; (Д.1.33)
- div[a , b ] = b rota − a rotb . (Д.1.34)
4.3 Ротор:
- rotC  0 ; (Д.1.35)
- rot (C , a ) = Crot a ; (Д.1.36)
- rot ( , a ) = rota + [ grad , a ] ; (Д.1.37)
- rot ( , C ) = [ grad , C ] ; (Д.1.38)
- rot (a + b ) = rota + rotb ; (Д.1.39)
- rot[a , b ] = a divb − b diva + (b , )a − (a , )b . (Д.1.40)
5. Деякі формули диференційних операцій другого порядку.
5.1 Оператор Лапласа (лапсасіан). У теорії ЕМП до диференційних
операцій другого порядку відносять операції обчислення
div grad  , rot grad  , div rot a , grad div a , rot rot a .
Вони складаються у обчисленні других производніх функцій й
формально складаються у двократному застосуванні оператора Гамільтона
(набла). Для зручності обчислення у цьому випадку вводять оператор Лапласа
 (інші позначення:  ,  ).
2
5.2 Координатний вираз лапсасіана:

- прямокутні координати ( x, y, z ) :
249
 2U  2U  2U
U = 2 + 2 + 2
x y z . (Д.1.41)
- циліндричні координати (r ,  , z ) :
1   U  1  2U  2U
U = r + +
r r  r  r 2  2 z 2 . (Д.1.42)
- сферичні координати
1   2 U  1  2U
U =  r  + +
r 2 r  r  r 2 sin 2   2
1   U 
+ 2  sin  
r sin      . (Д.1.43)
5.3 Символічний запис операцій:
- divgrad  =  ; (Д.1.44)
- rotgrad = [,  ] = [, ]  0 ; (Д.1.45)
- divrot a = [, a ]  0 ; (Д.1.46)
- graddiva = (, a ) = rotrota +  a ;
2
(Д.1.47)
-. rotrota = [[, a ]] = graddiva −  a .
2
(Д.1.48)
Д.1.3 Інтегральні співвідношення векторного аналізу
1. Визначення інтегральних операцій.
1.1 Потік вектора a через поверхню S
Ф =  a dS =  a n dS
S S , (Д.1.49)
де dS = n dS ; n - нормаль до поверхні S .
0 0
1.2 Циркуляція вектора a по контуру l

Ц =  a dl =  al dl
l l , (Д.1.50)
де dl - елемент замкненого контуру l ;
al
- дотична до контуру складова вектора a .
2. Теорема Остроградського-Гауса.
Потрійний інтеграл від дивергенції вектора a , взятий по некоторому
обїему V , дорівнює потоку цього вектора через замкнену поверхню S ,
обмежуючу даний об’єм, в напрямі зовнішньої нормалі
 diva dV =  adS =  a n
0
dS
V S S . (Д.1.51)
3. Теорема Стокса.
Подвійний інтеграл від ротора вектора a , взятий по деякій поверхні S ,
дорівнює циркуляції цього вектора по замкненому контуру l , обмежуючому
задану поверхню, в напрямі, складаю чому праву систему з напрямом обходу
контуру
 rota dS =  ro tan dS =  a dl .
0
(Д.1.52)
S S l
4. Теорема Гріна.
250
4.1 Перша теорема

 ( +   )dV =   n dS
2
V S . (Д.1.53)
4.2 Друга теорема
   
 (  +   )dV =   n −  n dS
2 2
V S . (Д.1.54)
5. Інші інтегральні вирази:
 graddV =  n dS =  dS
0
V S S ; (Д.1.55)
 grada dV =  [n , a ]dS =  [dS , a ]
0
V S S . (Д.1.56)
Додаток 2 Електромагнітні характеристики деяких матеріалів
Д.2.1 Відносна діелектрична проникність деяких речовин
Речовина  Речовина 
Повітря 1,0006 Скло 3-10

Фторопласт-4 2,2 Склотекстоліт ОФ-2 6
Поліетилен 2,25 Стеатит СК-1 6,5
Полістирол 2,55 ПТ-7 7
Сополімер САМ 2,6 ПТ-16 16
Кварц 4,5 Вода
81
Д.2.2 Відносна магнітна проникність деяких речовин
Речовина  Речовина 
Парамагнетики
Азот 1,00000001 Алюміній 1,000023
Повітря 1,00000038 Вольфрам 1,000176
Діамагнетики
Водень 0,999999937 Скло 0,9999876
Вода 0,999991 Кварц 0,9999849
Медь 0,9999897 Вісмут 0,999824
Феромагнетики
Чавун 2000 Алюміній 80000
відпалений Чисте залізо,
Залізо 10000 відпалене у водні 280000
трансформаторне
Д.2.3 Питома провідність деяких речовин (См/м) при 20°С
Речовина  Речовина 
Срібло 6,2107 Скло 1,010-12

Медь 5,7107 Фарфор 3,010-13
Золото 4,1107 Слюда 1,010-13
3,6107 Стеатит СК-1 1,010-15
Алюміній 1,0107 Фторопласт-4 1,010-16
251
Залізо 1,7107 Кварц плавлений 2,010-17
Латунь (медь 60%) 0,8107 Поліетилен 1,010-17
Сталь
252
Список рекомендованої та використаної літератури
1. Шокало В.М., Правда В.І., Усін В.А., Вунтесмері В.С., Грецьких Д.В.
Електродинаміка та поширення радіохвиль, Ч.1. Основи теорії
електромагнітного поля. - Харків: ХНУРЕ; Колегіум, 2009. - 286 с.
2. Шокало В.М., Правда В.І., Усін В.А., Вунтесмері В.С., Грецьких Д.В.
Електродинаміка та поширення радіохвиль, Ч.2. Випромінювання та
поширення електромагнітних хвиль. - Харків: ХНУРЕ; Колегіум, 2010. - 435 с.
3. Ліпатов А.О. Пристрої НВЧ телекомунікаційних систем: Навчальний
посібник. – К.: ІВЦ "Видавництво "Політехніка", 2003. – 440с.
4. Pozar, D. M. (2011). Microwave Engineering (4 ed.). John Wiley & Sons.
5. Ільченко М.Ю., Ліпатов А.О., Могильченко М.О., Наритник Т.М.,
Савельев О.В., Якименко Ю.І. Інтегральні пристрої НВЧ телекомунікаційних
систем. К.: Техніка, 1998. — 110 с.
6. Ільченко М.Ю., Кравчук С.О. Телекомунікаційні системи – К.:
Наукова думка, 2017 – 730 с.
7. Поширення радіохвиль в зоні покриття безпроводових мереж зв’язку.
Теоретичні основи та приклади розв’язання задач [Електронний ресурс] :
навчальний посібник для студентів спеціальності 172 «Телекомунікації та
радіотехніка» / КПІ ім. Ігоря Сікорського ; уклад. С. О. Кравчук, Л. О.
Афанасьєва, Д. А. Міночкін, І. М. Кравчук. – Електронні текстові дані (1 файл:
2,4 Мбайт). – Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2020. – 107 с.
(https://ela.kpi.ua/handle/123456789/36935)
8. Пілінський В.В., Попович П.В. Технічна електродинаміка. Конспект
лекцій. – К.: НТУУ “КПІ”, 2006. – 224с.
9. Цибізов К. Н. Теорія електромагнітного поля. Вип. 3. –Київ:
КВВІДКУС, 1968. –128 с.
10. Методичні вказівки до лабораторного практикуму з дисципліни
Технічна електродинаміка та поширення радіохвиль, мод.1.
Електродинаміка для студентів напряму бакалаврської підготовки:
“6.050903 Телекомунікації” /Укл. Г.Л. Авдєєнко, Є.А. Якорнов - К.: НТУУ
«КПІ», 2013. – 99 с.
11. Методичні вказівки щодо виконання ДКР з дисципліни Технічна
електродинаміка та поширення радіохвиль для студентів напряму
бакалаврської підготовки: “6.050903 Телекомунікації” /Укл. Є.А. Якорнов
- К.: НТУУ «КПІ», 2013. – 33 с.
12. Методичні вказівки до виконання контрольних робіт з дисципліни
Технічна електродинаміка та поширення радіохвиль, мод.1. Електродинаміка
для студентів заочної форми навчання спеціальності: “6.050903 6.0924
Телекомунікації” /Укл. Г.Л. Авдєєнко, І. В. Трубаров, Є.А. Якорнов – К.:
НТУУ «КПІ», 2013. – 37 с.
13. Методичні вказівки до підготовки к лекціям, практичним заняттям і
лабораторним роботам з дисципліни «Електродинаміка та поширення
радіохвиль мод.1. Електродинаміка» для студентів першого (бакалаврського)
рівня підготовки спеціальності 172 «Телекомунікації та радіотехніка»
освітньої програми «Телекомунікації» для денної і заочної форм навчання /
253
Укл. Г.Л. Авдєєнко, Є.А. Якорнов - К.: НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського»,
2023. – 156 с.
254
Перелік використаних скорочень
БЗ - ближня зона
БС - базова станція
ВОЛЗ - волоконно-оптична лінія зв'язку
ВОЛП - волоконно-оптична лінія передачі
ДЗ - дальня зона
ДС - діаграма спрямованості
ДСТУ - національний стандарт України
ДТХ - діаграма (спектр) типів хвиль
ЕЕВ - елементарний електричний вібратор (ЕД)
ЕД – електричний диполь
ЕМЕ – електромагнітна енергія
ЕМП - електромагнітне поле
ЕМХ - електромагнітна хвиля
ЕОМ – електронна обчислювальна машина
КБХ - коефіцієнт хвилі, що біжить
ККД - коефіцієнт корисної дії
КСХ - коефіцієнт стоячої хвилі
ЛП - лінія передачі
МД - магнітний диполь
НВЧ - надвисока частота
ОВ - оптичне волокно
ПП - пристрої, що погодить
РБХ - режим бігучих хвиль
РЕЗ – радіоелектронний засіб
РЗХ - режим змішаних хвиль
РСХ - режим стоячої хвилі
ТЕК – теорія електричних кіл
ТКС - телекомунікаційні системи
ХС – характеристика спрямованості
ФТХ - фільтри типів хвиль
255

лек1

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

лек1

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

ЕЛЕКТРОДИНАМІКА ТА ПОШИРЕННЯ РАДІОХВИЛЬ

для студентів першого рівня (бакалаврської) підготовки

ЕЛЕКТРОДИНАМІКА ТА ПОШИРЕННЯ РАДІОХВИЛЬ

для студентів першого рівня (бакалаврської) підготовки

L61 Synopsis of lectures on the subject "Electrodynamics and propagation of

Л61 Конспект лекций по дисциплине «Электродинамика и

УДК 621.029.6: 621.372.8: 621.385.6: 621.382

ISBN 000–000–000–0 © Є. А. Якорнов 2021

ЧАСТИНА ПЕРША «ЕЛЕКТРОДИНАМІКА» КОНСПЕКТУ ЛЕКЦІЙ

Укладач: Євгеній Аркадійович Якорнов, канд. техн. наук, проф.

Відповідальний редактор: В.С. Явися, канд. техн. наук, доц.

Рецензент: О.О. Трубин, докт. техн. .наук, проф.

Однак наведеної в табл. В.2 відповідності позначень і частот не завжди

Поверхнева густина заряду

Об'ємна густина електричного струму є векторна

У загальному випадку густина джерел є функцією координат.

Для визначення потоку індукції поля необхідно знайти інтеграл по

Третя група величин характеризує середовище, яке описується

3. Аналогічно відносна магнітна проникність дорівнює  = 1 +  м , де

де М =  м Н   - вектор намагніченості, який по визначенню дорівнює

причиною виникнення ЕМП.

Вx В y Вz Dx D y Dz

Тоді перше рівняння прийме вид:

Дане рівняння називається законом повного

відповідно до теореми Остроградського-Гауса:

Це рівняння є теоремою Гауса: потік вектору D через будь-яку замкнуту

Отже, з четвертого рівняння випливає, що в загальному випадку

Спрямуємо висоту h контуру до нуля так, щоб сторони ab і dc

звідки випливає, що E − E = 0 , що і треба було довести.

Розглянемо фізичний зміст граничних умов.

ЕМП із одного середовища в інше, дотичні до границі складові не змінюються.

Перейдемо до висновку граничних умов для нормальних складових

Спрямуємо до нуля висоту циліндра таким чином, щоб підстави

При h1 , h2 → 0 бічна поверхня циліндра прагне до нуля й тому

Два інтеграли, що залишилися, перетворимо до виду

Тут враховане, що напрямку n й n протилежний і що 1

З останнього співвідношення внаслідок кінцевого значення D1 , D2 і  в

При висновку граничної

умови для нормальної складової

Стягаючи як і в попередньому випадку

З даного рівняння, беручи до уваги, що

Запитання для самоперевірки

Таким чином, гармонійні ЕМП можна характеризувати комплексними

H (t ) = H m e jt ; B (t ) = B m e jt ;  (t ) = m e jt .

Враховуючи ці величини, запишемо рівняння ЕМП в комплексній

При цьому гранична

Запитання для самоперевірки

Далі в (1.7) провадимо наступні перетворювання:

4) використовуючи відому теорему Остроградського-Гауса

5) комплексно-сопряжену діелектричну проникность згідно виразу (1.2)

Тоді після перетворень отримаємо

Цей вираз визначає баланс потужностей в активному об’ємі для

Це рівняння носить назву теореми Умова-Пойнтінга. Воно отримане

другий доданок показує швидкість зміни енергії, яка знаходиться в об’ємі

У загальному випадку енергія може поступати від джерел, розташованих

Запитання для самоперевірки

Таким чином, потужність, що випромінюється, дорівнює потоку вектора

Запитання для самоперевірки

тому що на поверхні S дотичні поля передбачаються заданими єдиними

Для доведення запишемо перши два рівняння Максвелла для різницевого

виразу (1.14.а) буде дорівнювати нулю, тому що на S або E3 = 0 , або H 3 = 0.

Інтеграл у правій частині (1.18) при E3  0 величина позитивна, тому що