5 28 mzp94

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДНІПРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЗБІРНИК ЗАДАЧ
з методичними рекомендаціями їх розв’язування
до практичних занять з дисципліни
„ЕЛЕКТРОМАГНЕТИЗМ”
для здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня
зі спеціальності: 104 «Фізика та астрономія»
Затверджено
редакційно-видавничою секцією
науково-методичної ради ДДТУ
протокол № 10 від 19.12.2019
Кам’янське
2019
2
Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу
Дніпродзержинського державного технічного університету заборонено.
Збірник задач з методичними рекомендаціями їх розв’язування до

практичних занять з дисципліни „Електромагнетизм” для здобувачів вищої освіти
першого (бакалаврського) рівня зі спеціальності: 104 «Фізика та астрономія»
Укладачі /Таран В.Г., Калініна Т.В., Губарєв С.В., Харитонова О.А. – м.
Кам’янське: ДДТУ, 2019р. – 182 с.
Укладачі: В.Г. Таран, к.ф.-м.н., доцент

Калініна Т.В., к.ф.-м.н., доцент
Губарєв С.В., к.т.н., доцент
Харитонова О.А., к.ф.-м.н., доцент
Відповідальний за випуск: О.Б. Лисенко,

зав. кафедрою ФКС, д.ф.-м.н., проф.
Рецензент: О.В. Рязанцев, к.ф.-м.н, доц.
Затверджено на засіданні кафедри ФКС

протокол № 18 від 03.12.2019 р.
Навчальний посібник містить короткі відомості теоретичного курсу

дисципліни, базові формули, методичні вказівки до розв’язування задач з розділу
3
„Електромагнетизм” та приклади розв’язування типових задач з поясненням, а
також задачі для самостійної роботи.
ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................... 5
1 ЕЛЕКТРОСТАТИКА........................................................................................ 6
1.1 Електростатичне поле. Взаємодія зарядів.
Напруженість електричного поля. .................................................... 6
1.1.1 Основні формули................................................................................. 6
1.1.2 Приклади розв’язування задач. .......................................................... 9
1.1.3 Задачі для самостійного розв’язування.............................................. 23
1.2 Електричний потенціал в електричному полі.
Робота в електричному полі .............................................................. 30
1.2.1 Основні формули................................................................................. 30
1.3 Електроємність. Енергія електричного поля................................... 45
1.3.1 Основні формули................................................................................. 45
2 ПОСТІЙНИЙ ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ...................................................... 61
2.1 Закони постійного струму на дільниці кола .................................... 61
2.1.1 Основні формули................................................................................. 61
2.2 Струм у різних середовищах............................................................... 73
2.2.1 Основні формули................................................................................. 73
2.3 Електрорушійна сила. Замкнене коло.
4
Робота та потужність електричного струму.................................... 87
2.3.1 Основні формули................................................................................. 87

3. МАГНІТНЕ ПОЛЕ........................................................................................... 103
3.1 Характеристики магнітного поля та їх розрахунок........................ 103
3.1.1 Основні формули................................................................................. 103
3.2 Дія магнітного поля на струм та рухомі
електричні заряди. ............................................................................... 119
3.2.1 Основні формули................................................................................. 119
3.3 Електромагнітна індукція. Енергія магнітного поля. .................... 131
3.3.1 Основні формули................................................................................. 131
4. ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ КОЛИВАННЯ. ............................................... 147
4.1 Власні та затухаючі електромагнітні коливання в контурі .......... 147
4.1.1 Основні формули................................................................................. 147
4.2 Вимушені електромагнітні коливання. Змінний струм. ................ 163
4.2.1 Основні формули................................................................................. 163
ЛІТЕРАТУРА ....................................................................................................... 180
ЗМІСТ .................................................................................................................... 181
5
ВСТУП
Електромагнетизм являє собою розділ курсу фізики, що вивчає

закономірності взаємодії електричних зарядів і струмів, а також динамічні
співвідношення між електричними і магнітними полями, посередником його
виступають струми провідності та електричного зміщення.
Розділ вміщує електростатику, характеристики та основні закономірності
постійного струму, магнітостатику, електродинаміку, змінний струм та закони
електромагнітних коливань. Всі ці розділи висвітлюються на прикладах
розв’язування задач.
Розв’язування задач на практичних заняттях являє собою найважливіший
етап засвоєння теоретичного матеріалу з безпосереднім його застосуванням при
вирішенні конкретних багатоваріантних фізичних процесів електромагнітних
явищ.
Методичний посібник складено згідно програми курсу фізики для студентів
фізичних спеціальностей університетів.
В логічній послідовності висвітлені основні розділи електромагнетизму:
електростатика, постійний електричний струм, магнітне поле (магнітостатика) і
електромагнітні коливання (електродинаміка).
Методичний посібник розрахований на студентів спеціальності 7.070102
„Фізика твердого тіла” для самостійної роботи, а також викладачів для підготовки
до проведення практичних занять з даного розділу курсу загальної фізики.
6
1. ЕЛЕКТРОСТАТИКА
1.1 Електростатичне поле. Взаємодія зарядів.

Напруженість електричного поля.
1.1.1 Основні формули.
1. Сила взаємодії двох точкових зарядів q1 і q 2 визначається за законом

Кулона:
1 q1q2
F  , (1.1.1)
4 0  r 2
де r - відстань між зарядами;
 - відносна діелектрична проникність середовища;
0 – електрична стала (0 = 8,8510-12 Ф/м).
2. Напруженість електричного поля

 F
E , (1.1.2)
qпр
де F – сила, з якою електричне поле діє на пробний заряд qпр, який знаходиться в
даній точці поля.

3. Потік вектора напруженості E через поверхню S визначається інтегралом
 E   En dS , (1.1.3)
S

де Еn – проекція вектора E на напрям нормалі до елемента площі dS.
4. Теорема Гауса
1
 E   E n dS 
0
 qi , (1.1.4)
S
де  E - потік вектора напруженості електричного поля через будь-яку замкнену

поверхню S.
5. Сила, яка діє на будь-який точковий заряд q в точці поля, де відомий

вектор напруженості E
 
F  qE . (1.1.5)
7
6. Лінійна густина заряду
q dq
  lim  . (1.1.6)
l  0 l dl
7. Поверхнева густина заряду
q dq
  lim  . (1.1.7)
S  0 S dS
8. Об’ємна густина заряду
q dq
  lim  . (1.1.8)
 V  0 V dV
9. Напруженість електричного поля, створеного точковим зарядом q на
відстані r від нього
q
E . (1.1.9)
4 0 r 2
10. Напруженість поля, створеного зарядженою нескінченно довгою ниткою

E , (1.1.10)
2 0 r
де r - відстань від нитки до точки, в якій визначається напруженість Е.
11. Напруженість поля, створеного нескінченно довгим рівномірно
зарядженим циліндром радіусу R

а) r  R E , (1.1.11)
2 0 r
б) r  R Е = 0.
де r - відстань від вісі циліндра до точки, в якій визначається напруженість Е.
12. Напруженість поля, створеного рівномірно зарядженою нескінченною
площиною

E . (1.1.12)
2 0
13. Напруженість поля, створеного різнойменно зарядженими паралельними
нескінченними площинами (поле плоского конденсатора)

E (1.1.13)
 0
14. Напруженість електричного поля на відстані r від центру сфери радіусу
R , заряд q якої рівномірно розподілений по її поверхні
8
q R 2
а) r  R E  , (1.1.14а)
4 0 r 2  0 r 2
q 
б) r = R E  , (1.1.14б)
4 0 R 2  0
в) r  R Е = 0. (1.1.14в)
15. Напруженість поля на відстані r від центру кулі радіусу R рівномірно-
зарядженої по об’єму
1 r
а) r  R E , (1.1.15а)
3  0
1 R
б) r = R E , (1.1.15б)
3  0
1 q
в) r  R E  2. (1.1.15в)
4 0 r
16. Напруженість поля диполя у точці, яка знаходиться на відстані r  l від
нього ( l - плече диполя)
1 p
а) E  3
1  3 cos 2  , (1.1.16а)
4 0 r
де  – кут між віссю диполя і радіусом-вектором, проведеним з центру диполя у
дану точку.
p
б)   0 E , (1.1.16б)
2 0 r 3
p
в)   90 E , (1.1.16в)
4 0 r 3
де p  q  l – електричний момент диполя.
 
17. Співвідношення індукції D електричного поля з його напруженістю E
 
D   0 E . (1.1.17)
18. Механічний момент, що діє на диполь у однорідному електричному

полі E
  
M  pE ,   (1.1.18)
або
M  pE sin  ,
 
де  – кут між векторами p і E .
9
 
19. Зв’язок вектора поляризації P з напруженістю E середнього
макроскопічного поля у діелектрику
 
P   0 E (1.1.19)
де  – діелектрична сприйнятливість;  0 – електрична стала.
20. Зв’язок  з 
 1   (1.1.20)
21. Напруженість Е середнього макроскопічного поля у діелектрику
пов’язана з напруженістю Е0 зовнішнього поля співвідношеннями

 E0
E ;

 (1.1.21)
  P
E  E0  .
0
1.1.2 Приклади розв’язування задач.
1. Дві кульки, однакові за масою та радіусом, підвішені на нитках однакової

довжини та заряджені однаковими однойменними зарядами. Чому дорівнює
густина матеріалу кульок, якщо у повітрі вони розійшлися на кут 60, а при
зануренні їх у гас кут став 50? Відносна діелектрична проникність повітря
дорівнює 1,0, а гасу 2,0. Густина гасу 800 кг/м3.
Дано: Розв’язування.
q1  q 2  q
m1  m2  m 2α1 2α2
α1 α2
l1  l 2  l
ε1 ε2
1  1
2  2  
3 T1 F 
 2  800 кг/м  A
F
Fk1 q q  q
k
q
2 1  50 + + Fk + r +
r1 2
2 2  60  α1   α2  
R mg R  m g  F
1 – ? A
Малюнок 1.
  
У першому випадку на кожну кульку діють три сили: mg , T1 , Fk1 . Так як
кульки розійшлися на кут  і зупинились, то всі сили, що діють на неї взаємно
зрівноважились. За І законом Ньютона
10
  
mg  T1  Fk  0 ,
тобто рівнодійна всіх сил, що діють на кожну кульку дорівнює 0.
  
Складемо сили Fk1 і mg за правилом паралелограма. Їх рівнодійна R

напрямлена вздовж нитки в сторону, протилежну силі натягу F1 , і зрівноважує її.
З трикутника сил:
Fk1
tg1  , (1)
mg
де
q2
Fk  , (2)
4 01r12
r1  2l sin 1 , (3)
m  1V . (4)
Підставивши (2, 3, 4) в (1), отримаємо:
q2
tg1  . (5)
4 01  4l 2 sin 2 1  1Vg
   
У другому випадку на кульку діють 4 сили: mg , T2 , Fk 2 , FA .
Аналогічно для другого випадку:
Fk 2
tg 2  ,
mg  FA
де FA   2Vg .
q2
tg 2  (6)
4 0 2  4l 2 sin 2  2  ( 1   2 )Vg
Поділимо (5) на (6) і після перетворень одержимо:
tg1  2  sin 2  2  ( 1   2 )
 .
tg 2 1  sin 2 1  1
Звідки
2 2
1   .
1 sin 2 1 tg1   sin 1  cos 2
3
1  2  1 1
   
 2 sin  2 tg 2 2  sin  2 cos1
Підставимо числові значення в кінцеву формулу:
11
800 800
1  3
 3

1  sin 25  cos 30 1  0.4226  0,8660
1   1   
2  sin 30  cos 25 2  0.5000  0,9659
800 800 800
    2960 кг 3 
1 1  м 
1   0,845 3  0,896 1   0,6  0,896 0,27
2 2
Відповідь: густина матеріалу кульок 2960 кг/м3.
2. Два точкових позитивних заряди q1 і q 2 розташовані на відстані l один

від одного. Де треба розмістити третій точковий заряд q3 , і яким він повинен бути
за модулем та знаком, щоб всі три заряди виявилися в рівновазі?
q1 x
q2 A C B
 
l + F31 – q F +
q1 3 32
q3– ? l q2
0 x
Малюнок 2.
Зрозуміло, що заряд q3 повинен знаходитись між зарядами q1 і q 2 на
 
прямій, що їх з’єднує: тоді сили F31 і F32 , з якими діють на заряд q 3 два
однойменних заряди q1 і q 2 будуть розташовуватись на одній прямій і мати
протилежні напрями, що необхідно для рівноваги q3 . Знак q3 повинен бути
від’ємним: тільки в цьому випадку сили, що діють на кожний із зарядів q1 і q 2 з
боку двох інших зарядів будуть зрівноважені.
Припустимо, що заряд q3 знаходиться в точці С, розташованої на відстані Х
від заряду q1 . Запишемо умову рівноваги заряду q3 , до якого прикладені сили
 
F31 і F32 :
F31 = F32 (1)
q1q3 q2 q3
де F31  ; F32  .
4 0 x 2 4 0 (l  x) 2
Підставивши в рівняння (1) замість сил їх значення за законом Кулона та
виконавши скорочення, одержимо:
12
q1 q2
 .
x2 l  x 2
Розв’яжемо це рівняння відносно х, знайдемо два значення шуканої відстані
АС:
q1  l q1  l
x1  ; x2  .
q1  q 2 q1  q2
Досліджуючи другий корінь бачимо, що повинно виконуватись одне з двох
нерівностей:
x2  l при q1  q 2 ,
або
x2  0 при q1  q 2 .
Цим нерівностям відповідає положення точки С поза відрізку АВ, що
неможливо для рівноваги заряду q3 . Таким чином, відкидаємо корінь х2,
одержимо відповідь на перше питання задачі:
q1  l
x . (2)
q1  q 2
Щоб знайти величину q3 , запишемо умову рівноваги для одного з двох
зарядів q1 і q 2 , наприклад заряду q1 :
F12 = F13 (3)
q1q 2 q1q3
де F12  ; F13  .
4 0  l 2 4 0 x 2
Підставивши замість сил їх значення за законом Кулона (враховуючи при
цьому, що у формулі (3) стоять модулі сил, а q3 – від’ємний заряд) та виконуючи
скорочення, одержимо:
q2 q3
. 
l2 x2
Замінивши величину х її значенням за формулою (2) знайдемо
q1  q2
q3  .
 q1  q2 
2
q1  l q1  q2
Відповідь: x  , q3  .
q1  q 2  q1  q2 
2
13
3. Два однакових позитивних точкових заряди q1  q 2  q знаходяться на
відстані 2 l = 10,0 см один від одного. Знайти на прямій MN (мал.3), що є віссю
симетрії цих зарядів, точку, в якій напруженість електричного поля має
максимум.
Дано: q2 Розв’язування.
q1  q 2  q 
2l  0,1м E1

x –? M A φ E N
2l 0
x

E2
r
q1
Малюнок 3

З’ясуємо, чому така точка повинна бути. Напруженість E електричного
 
поля в будь-якій точці прямої MN складається з напруженостей E1 і E2 ,
створених в цій точці зарядами q1 і q 2 . За принципом суперпозиції
  
E  E1  E2 .
 
При цьому в точці О, що лежить між зарядами, сума векторів E1 і E2
однакових за модулем і протилежних за напрямом, дорівнює нулю. У точках на
 
прямій MN, надто віддалених від зарядів, вектори E1 і E2 виявляться приблизно
однаково направленими. Проте, і в цьому випадку їх рівнодійна близька до нуля,
тому що обидва додатки, як видно з (1.1.9) швидко зменшуються по мірі
віддалення від зарядів. Отже, на прямій MN по обидві сторони від зарядів повинні
бути точки у яких напруженість поля досягає максимуму.
Строго кажучи, для цього необхідно також, щоб напруженість поля у будь-
якій точці прямої MN була безперервною функцією координати цієї точки. Можна
показати, що ця умова в задачі виконується.
Щоб розв’язати задачу знайдемо напруженість поля E у будь-якій точці А
на прямій MN. Як бачимо з рисунку
E  2 E1  cos  , (1)

де  - кут між E1 і віссю MN.
Позначимо відрізок ОА через х та ураховуючи співвідношення
x
r 2  l 2  x 2 ; cos  .
2 2
l x
14
Замість рівності (1) на основі формули (1.1.9) одержимо:
1 2qx
E  3
(2)

4 0 l 2  x 2  2
Ця формула визначає модуль вектора E у будь-якій точці прямої MN як

функцію координати х.
Щоб знайти максимум функції, продиференціюємо її по х та прирівняємо
нулю похідну:
dE 1  32  52 

dx 4 0


 2q  l 2  x 2  
 3x 2 l 2  x 2    0.
 
Звідси знаходимо:
l 5,0
x1,2     3,5 (см).
2 2
Два значення х відповідають двом точкам, розташованим від точки О з
протилежних сторін на відстані 3,5 см.
Відповідь: x  3,5 см.
4. Визначити напруженість електричного поля у центрі тонкого півкільця

радіус якого 20см, рівномірно зарядженого з лінійною густиною заряду
 = 310-7 Кл/м.
R  20 см = 0,2м O′
+ +
+
 = 310-7 Кл/м + +
E0 – ? dl + сим + dl
dα +
+
 + O
+ dE  α
dE  сим  
dE  dE
Малюнок 4
Виділимо на півкільці деякий елемент довжини dl. На ньому буде заряд
dq    dl . (1)
Цей заряд можна вважати точковим, а його елементарне поле відповідно
записати
15
dq
dE  , (2)
4 0R 2
(1) підставляємо у (2)
  dl
dE  (2)
4 0R 2
З мал.3 видно, що
  
dE  dE   dE  . (3)
Кожному елементу dl можна знайти симетрично розташований відносно
 
вісі симетрії ОО елемент dl сим, такий що dE  сим = - dE  .
Тому, очевидно, що при сумуванні по периметру півкільця сума
горизонтальних складових дорівнює нулю  dE   0 , а геометрична сума

векторів dE  дорівнює арифметичній сумі. Отже, для обчислення результуючої
напруженості поля треба проінтегрувати тільки вертикальну складову
E0   dE  . (4)
Зважаючи, що
dE   dE sin 
(5)
dl  R  d
після підстановки у (4) значення (5) і (2), одержимо
 
2 2
 R
E0  2  sin   dE  2  sin   d 
0 4 0R 2 0

2 2 2    2
  cos   cos  cos 0   .
4 0R 0 4 0R  2  4 0R
2
E0  . (6)
4 0R
Перевіримо розмірність.
Кл  м Кл  В  В 
E0     .
м  Ф  м м  Кл  м 
Обчислюємо результат
2  3  10 7 3В кВ
E0   21  10  21 .
111  10 12  0,2 м м
16
кВ
Відповідь: E0  21 .
м
5. У вакуумі існує сукупність зарядів у формі довгого циліндра радіуса

мкКл
R =2см. Об’ємна густина зарядів  стала і дорівнює. Знайти
2
м3
напруженість поля в точках 1 і 2, що лежать на відстанях r1 =1см, r2 =3см від вісі
циліндра. Побудувати графік E (r ) .
R  2 см = 210-2м
мкКл Кл
 = 2 3 = 2  10  6 3
м м
-2 R
r1 =1см = 10 м
r2 =3см = 310-2м
E 1 – ? E 2 – ? E (r ) – ? 1 2
h S1 r1
S2
r2
Малюнок 5
Проведемо дві допоміжні циліндричні поверхні S1 і S 2 з радіусами r1  R і
r2  R . Для кожної поверхні теорема Гауса може бути записана так:
1
 E dS  0
 qi . (1)
S1, 2
Бічна поверхня допоміжного циліндра та його торці знаходяться в різних

умовах відносно силових ліній поля, причому у всіх точках торців


E , dS 
2
і потік вектора напруженості крізь торцеві поверхні дорівнює нулю. На бічних
поверхнях S1,2 бічн нормаль співпадає з напрямом радіуса-вектора, тому
17
E  dS  Er dS ,
і
 E  dS   Er  dS . (2)
S1, 2 S1, 2 бiчн
Всі точки бічної поверхні знаходяться в однакових умовах відносно заряду,

що дозволяє рахувати Er сталою величиною, тоді
 Er dS  Er  dS  Er  2rh , (3)
S1, 2 бiчн S1, 2
де r і h - радіус і висота допоміжної поверхні.

Сума зарядів, що охоплює допоміжна поверхня, залежить від радіуса
допоміжної поверхні.
При  qi     r 2 h (4)
(слід звернути увагу, що r – це відстань від вісі циліндра до точки, у якій
вишукується напруженість поля та одночасно радіус допоміжної поверхні S1 ).
Підставив вирази (1) і (4), та замінивши інтеграл по замкненій поверхні S1
правою частиною рівняння (3), одержуємо
r 2 h
Er  2rh  ,
0
звідки
r
Er  . (5)
2 0
При r  R
 qi     R 2 h
Підставивши цей вираз у (1) та замінивши інтеграл по замкненій поверхні
S 2 правою частиною рівняння (3), одержуємо
R 2 h
Er  2rh  ,
0
Звідки
R 2
Er  . (6)
2 0 r
18
Підставивши у (5) r  r1 і у (6) r  r2 , знаходимо:
2  10 6  10 2
E1  12
 1,1  10 3 (В/м).
2  8,85  10
2  10 6  2  10 2
E2  12 2
 1,5  10 3 (В/м).
2  8,85  10 3  10
Відповідь: E1  1,1  103 В/м, E2  1,5  103 В/м.
Для побудови графіка Er (r ) на основі виразів (5) і (6) доцільно спочатку
розрахувати Er при r  R .
R 2  10 6  2  10 2
E ( R)   12
 2,3  10 3 (В/м).
2 0 2  8,85  10
Розрахунок за формулами (5) і (6) дає один і той же результат, так як
напруженість на цій поверхні не терпить розриву. Графічна залежність Er (r )
показана на мал. 6. Er
1

r r
R0 r
Малюнок 6
6. Два коаксіальних диска радіусами R1 =10,0см і R2 =5,0см розташовані на

відстані d =2,4мм один від одного. Диски заряджені рівномірно з поверхневою
густиною  = 20,0мкКл/м2. Визначити силу електричної взаємодії дисків.
R1  10,0 см = 0,1м
R2  5,0 см = 510-2м
d  24 мм = 2410-3м R1 R2
2 -5 2
 = 20,0мкКл/м =210 Кл/м
E0 – ? d
q2
q1
Малюнок 7
19
Визначивши площі дисків та маючи значення поверхневої густини їх
заряду, можна за формулою (1.1.7) знайти заряди дисків. Але було б помилкою
обчислювати силу їх взаємодії за законом Кулона, який стосується тільки
точкових зарядів.
Можна спочатку за законом Кулона знайти силу взаємодії двох безкінечно
малих елементів дисків, а потім, сумуючи ці сили по обом площинам (тобто
провести подвійне інтегрування), визначити повну силу взаємодії дисків.
Проте існує інший, більш простий шлях розв’язування задачі.
Кожен з двох взаємодіючих зарядів знаходиться у полі іншого заряду. При
цьому напруженість поля зарядженого диска радіусом R1 у тих точках, де
розташований другий диск, можна обчислити без інтегрування. Дійсно, всі точки
диска R2 знаходяться близько від диска R1 , й далеко від його країв. Це означає,
що диск R1 можна розглядати як нескінченно рівномірну заряджену площину,
напруженість якої визначається формулою (1.1.12).
З формули (1.1.7) заряд диска R2 :
q2  S 2  R22   . (1)
Знайдемо силу F із співвідношення (1.1.5).
F  q2 E . (2)
Підставивши замість q 2 та Е їх значення за формулами (1) і (1.13) одержимо
 R22   2
F  R22    . (3)
2 0 2 0
Після підстановки числових значень в кінцеву формулу одержуємо:
3,14  25  10 4  4  10 10
F  0,18 (Н).
2  8,85  10 12
Відповідь: F  0,18 Н.
7. У однорідному електричному полі з напруженістю E0  100 В/м

знаходиться нескінчена плоскопаралельна пластина виготовлена з однорідного і
ізотропного діелектрика з   2,00 . Пластина розташована перпендикулярно до
напряму поля. Визначити:
 
а) модуль E и D усередині пластини;
20

б) модуль поляризованості діелектрика P ;
в) поверхневу густину зв’язаних зарядів   .
E0  100 В/м  
–
 2 – +
12Ф 
 0  8,85  10 – + E0
м – +
E – ? D – ? P – ?  – ? – ε +
– +
Малюнок 8
а) Зовні пластини електричне зміщення
 
D   0 E0 .
Оскільки зміщення перпендикулярне до пластини, під час переходу через її
межу воно не змінюється і має у пластині таке ж значення, що і зовні.
  
D  D0   0 E0 .
Таке ж співвідношення має місце для модулів векторів
D   0 E0 .
Кл
D  8,85  10 12  100  0,88  10  9
.
м2
Зміщення і напруженість поля зв’язані співвідношенням:
 
D   0 E ,
тобто напруженість поля у пластині

 D
E ,
 0
 0 E 0 E0
E  .
 0 
100
Обчислимо E   50 (В/м).
2
б) Поляризованість
  
P   0 E  (  1) 0 E .
21
E0
Підставивши значення E  , одержимо


 E0   1 
P  (  1) 0    0 E0 .
 
Звідки
 1
P   0 E0 .

2 1
Обчислимо P   8,85  10 12  100  0,44  10  9 Кл/м2.
2
в) Поляризованість перпендикулярна до границі діелектрика. Тому Pn   P .
Отже
   Pn   P  0,44  10 9 (Кл/м2).
Кл
Відповідь: E  50 (В/м); D  0,88  10  9 2
; P  0,44  109 Кл/м2;
м
   0,44  109 Кл/м2.
8. Досить довга нитка рівномірно заряджена з лінійною довжиною  .

Визначити модуль Е напруженості електричного поля в точці А, яка міститься
навпроти кінця нитки на відстані а від неї.
 y
а
E– ? dl α rdφ
r dφ

φ A dE x
0 
 dE x
dE y
22
Розглянемо елемент dl нитки, який міститься від точки А на відстані r .

Заряд елемента нитки dq    dl . Напруженість dE створена цим зарядом у точці
А за модулем:
  dl
dE  .
4 0 r 2

За змінну величину візьмемо кут  , який утворює радіус-вектор r з
нормаллю до нитки. З рис. видно, що
a r d a d
r ; dl   .
cos cos cos 2 
 a d  r d  d
Тоді dE  2
 2
  2 2
 .
4 0 r cos  4 0 r cos  4 0 a
1  d
dE   .
4 0 a

Виберемо осі Ох і Оу. Визначимо проекції вектора dE на ці осі.

dE x  dE  cos  cos  d ,
4 0 a

dE y  dE  sin   sin  d .
4 0 a

Інтегруванням цих виразів під час зміни  від 0 до визначимо проекції
2

шуканого вектора E в точці А і його модуль:
 
2 2
  
Ex  cos  d    sin    ,
4 0 a 0 4 0 a 0
4 0 a
 
2 2
  
Ey   sin  d  cos   .
4 0 a 0 4 0 a 0
4 0 a

E  E x2  E y2  2.
4 0 a

Відповідь: E  E x2  E y2  2.
4 0 a
23
1.1.3 Задачі для самостійного розв’язування.
1. Три однакових заряди q  10 9 Кл кожний, розташовані у вершинах

прямокутного трикутника з катетами а = 40см і b = 30см. Знайти напруженість
електричного поля, що створюється всіма зарядами у точці перетину гіпотенузи з
перпендикуляром, що опущений на неї з вершини прямого кута.
Відповідь: Е = 246 В/м.
2. Залізна кулька об’ємом V  1,27 см3 заряджена зарядом q  100 нКл і

занурена в посудину з олією. Визначити, при якій напруженості електричного
поля вона почне спливати, якщо лінії напруженості напрямлені проти сил
тяжіння.
Відповідь: Е = 880 кВ/м.
3. Дві маленікі однакові за розміром заряджені кульки, що знаходяться на

відстані 0,2м, притягуються з силою F1  4  10 3 Н. Після того, як кульки були
приведені до зіткнення, а потім розведені на ту ж саму відстань, вони стали
відштовхуватися з силою F2  2,25  10 3 Н. Визначити початкові заряди кульок.
Відповідь: q1  2,67  10 7 Кл, q2  0,67  10 7 Кл.
4. Дві однакові маленькі кульки мають заряди 10-7Кл і 310-7Кл . Кульки

були приведені у зіткнення і знову віддалені на ту ж саму відстань Як і у скільки
разів змінилася сила їх взаємодії?
Відповідь: 1,33.
5. Дві однакові залізні кульки об’ємом 25 мм3 підвішені в одній точці на

тонких нитках довжиною 0,5м кожна. Діставши однаковий заряд, вони,
відштовхнувшись, розійшлися на відстань 5см між їхніми центрами. Визначити
заряд кожної кульки.
Відповідь: 5,2нКл.
24
6. Кулька підвішена на нитці довжиною l  1м, обертається в
горизонтальній площині навколо нерухомого точкового заряду q . При цьому
нитка утворює з вертикаллю кут   30 . Визначити заряд кульки, якщо її маса 1г,
а період обертання Т = 8,5с.
Відповідь: 390нКл.
7. Дві кульки однакових розмірів та маси ( m1  m2  0,1 г) підвішені в одній

точці на двох нитках довжиною 0,5м таким чином, що їхні поверхні дотикаються.
Визначити який заряд q 0 треба надати кулькам, щоб вони, відштовхнувшись одна
від одної, розійшлись на кут 2  60 .
Відповідь: 130нКл.
8. Три однойменних заряди по 5нКл кожен розташовані у вершинах

рівностороннього трикутника із стороною l  1см. Визначити силу, яка діє на
кожний заряд.
Відповідь: F0  3,9 мН.
9. На відстані 4мм від прямого дроту довжиною 1,5м, на якому рівномірно

розподілений заряд 210-7Кл, знаходиться пилинка із зарядом – 1,6710-16Кл.
Визначити силу, яка діє на пилинку.
Відповідь: 10-10Н.
10. Дві заряджені кульки, підвішені в одній точці на нитках однакової

довжини, занурюються у гас густиною 800кг/м3. Якою повинна бути густина
матеріалу кульки, щоб кут розходження ниток у повітрі і у гасі був один і той же.
Діелектрична стала гасу   2 .
Відповідь: 1600кг/м3.
11. На продовженні осі тонкого прямого стержня на відстані а = 10см від

його кінця знаходиться точковий заряд q0  100 нКл. Визначити силу взаємодії
між ними, якщо стержень рівномірно заряджений з лінійною густиною заряду
  1,0 мкКл/м, а його довжина l  20см.
Відповідь: 6мН.
25
12. Заряд q1  100 нКл, рівномірно розподілений уздовж тонкого кільця

радіуса R  3 см. Визначити силу, з якою заряд кільця діє на точковий заряд
q 2  1,0 нКл, що знаходиться на відстані h  8 см від центра вздовж його осі.
Відповідь: 0,15мН.
13. Два точкових заряди q1  3  10 7 Кл і q2  1,2  10 6 Кл знаходяться на

відстані 0,12м один від одного. В якій точці напруженість електричного поля,
створеного цими зарядами дорівнює нулю?
Відповідь: х = 0,12м.
14. Два точкових заряди  3,5  108 Кл і  2,0  108 Кл розташовані у повітрі
на відстані 5см один від одного. Знайти напруженість поля в точці, яка міститься
на відстані 3м від обох зарядів.
Н  В
Відповідь: E  47  .
Кл  м 
15. Знайти напруженість електричного поля в точці, рівновіддаленій від усіх

точок кільця на відстані r  10 см. Кільце радіусом R  6 см рівномірне заряджене
зарядом q  1,0 нКл.
Відповідь: 720В/м.
16. По тонкій сферичній оболонці радіуса r0  7 см рівномірно розподілений
заряд з поверхневою густиною   100 нКл . Визначити напруженість

м2
електричного поля на відстані r1  10 см і r2  5 см від центра сфери та на її
поверхні.
Відповідь: 1) E  5,5 кВ ; 2) Е = 0; 3) E  11,3 кВ .
м м
17. Металева куля радіусом 2см оточена сферичною металевою оболонкою

радіусом 4см, концентричною з кулею. На кулі знаходиться заряд  2  10 8 Кл, на
26
оболонці – заряд  4  10 8 Кл. Визначити напруженість електричного поля на

відстані: а) 3см; б) 5см; с) 1см від центра кулі.
Відповідь: а) 2  105 В ; б)  7,2  104 В ; в) 0.
м м
18. Кулька ( R  2 см) зроблена з діелектрика (   6 ), заряджена електрикою

з об’ємною густиною 0,23  10 9 Кл . Яка напруженість поля на відстані 1, 2, 3см
м3
від центра кулі?
Відповідь: а) 1,4  102 В ; б) 2,8  102 В ; в) 1,28  102 В .
м м м
19. Заряд q  15  10 9 Кл рівномірно розподілений уздовж тонкого кільця

радіуса R  0,2 м. Знайдіть напруженість електричного поля у точці, що
знаходиться на осі кільця на відстані h  0,15 м від його центра.
Відповідь: E  1,3  103 В .
м
20. Куля радіусом R  10 см заряджена рівномірно з об’ємною густиною

  10 нКл . Визначити напруженість електростатичного поля:
м3
1) на відстані r1  5 см від центру кулі;
2) на відстані і r2  15 см від центру кулі.
Побудуйте залежність E (r ) .
Відповідь: 18,8 В ; 16,7 В .
м м
21. В однорідному електричному полі, напруженість якого E  3  10 4 В/м

знаходиться диполь довжиною l  3,9  1011 м із зарядами, рівними заряду
електрона. Вісь диполя складає з напрямом ліній напруженості кут   30 .
Знайдіть обертальний момент, який діє на диполь.
Відповідь: 9,3610-26 Нм.
22. Молекулу води можна розглядати як диполь довжиною l  3,9  1011 м з

зарядами, які дорівнюють заряду електрона. Визначити напруженість поля,
27
утвореного однією молекулою води на відстані а = 310-9 м від середини у точці,

що знаходиться на продовжені диполя (А) і на перпендикулярі до диполя (В).
Відповідь: 4,2  107 В ; 2,1  107 В .
м м
23. Система двох точкових електричних зарядів q1  10 8 Кл і q2  10 8 Кл

мають електричний момент Pe  5  10 10 Клм. Визначити напруженість поля у
точках, розташованих на прямій, що з’єднує заряди, на відстанях r1  5 см і
r2  2 м від середини диполя.
Відповідь: 2,57  10 4 В ; 0,56 В .
м м
24. Визначити момент інерції диполя, який обертається відносно осі, що

проходить через його центр, в однорідному електричному полі з напруженістю
E  1кВ . Кутова швидкість обертання диполя   5 рад/с, електричний момент
м
p  0,2 нКлм.
Відповідь: 1,610-8 кгм2.
25. Електричне поле створене позитивно зарядженою безкінечно довгою

ниткою. Рухаючись під дією цього поля від точки, розташованої на відстані х1 =
1см від нитки до точки х = 4см,  -частинка змінила свою швидкість від 2105 м/с
до 3106м/с. Знайти лінійну густину заряду на нитці.
Відповідь:   3,7  106 Кл/м.
26. Між пластинами плоского конденсатора знаходиться парафін. Після

приєднання до джерела напруги тиск пластин на парафін становить 5Па. Знайти:
1) напруженість електричного поля і електричне зміщення у парафіні;
2) поверхневу густину зв’язаних зарядів на парафіні;
3) поверхневу густину зарядів на пластинах конденсатора;
4) об’ємну густину енергії електричного поля у парафіні;
5) діелектричну сприйнятливість парафіну.
28
Відповідь: E  7,57  105 В ; D  1,33  10 5 Кл 2 ;    6,7  10 5 Кл ;

м м м2
  1,33  105 Кл/м2; w0  5,07 Дж ;  =0,08.
м3
27. Між пластинами плоского конденсатора, площа яких S  100 см2,

прикладено різницю потенціалів U  300 В. Простір між пластинами заповнено
парафіном товщиною d  3 мм. Визначити:
а) діелектричну сприйнятливість;
б) поверхневу густину зв’язаних зарядів;

в) вектор поляризації P ;
г) заряди на пластинах конденсатора q .
Відповідь: а) 1; б) 885 нКл 2 ; в) 885 нКл ; г) 18 нКл.

м м2
28. У однорідному електричному полі, напруженість якого E0  100 В/м

розташована безкінечна плоскопаралельна пластина з однорідного і ізотропного
діелектрика з   2 . Пластина розташована перпендикулярно до напряму поля.
Визначити:
 
а) модулі E і D усередині пластини;

б) модуль поляризованості діелектрика P ;
в) поверхневу густину зв’язаних зарядів   .
Відповідь: а) D  0,88  10 9 Кл , E  50 В ;
2
м м
б) P  0,44  10 9 Кл ;
м2
в)    0,44  10 9 Кл 2 .
м
29. Простір між пластинами плоского конденсатора заповнено склом.

Відстань між пластинами 4мм. На пластини надають напругу 1200В. Знайти:
1) поле у склі;
2) поверхневу густину заряду на пластинах конденсатора;
3) поверхневу густину заряді на склі;
4) діелектричну сприйнятливість скла.
29
Відповідь: E  3  105 В ;   1,59  10 5 Кл 2 ;    1,33  10 5 Кл 2 ;   0,4 .

м м м
30. Знайти силу, що діє на заряд 2,210-10Кл, якщо заряд знаходиться:

1) на відстані 2см від зарядженої нитки з лінійною густиною заряду
210-9 Кл/см;
2) у полі зарядженої площини з поверхневою густиною заряду
210-9 Кл/см2;
3) на відстані 2см від поверхні зарядженої кулі радіусом 2см та
поверхневою густиною заряду 210-9 Кл/см2;
Діелектрична проникність середовища у всіх трьох випадках дорівнює 6.
Відповідь: 1) 210-5 Н; 2) 12,610-5 Н; 3) 6,2810-5 Н.
31. Тіло масою m з позитивним електричним зарядом кинули під кутом 

до горизонту з початковою швидкістю  0 . Рух тіла відбувається одночасно в полі
тяжіння і однорідному електричному полі з напруженістю Е. Лінії напруженості
напрямлені вертикально вниз. Визначити час польоту тіла t , відстань польоту l і
висоту максимального підйому hmax .
2m 0 sin  m 02 sin 2 m 02 sin 2 
Відповідь: t  ; l ; hmax  .
mg  qE mg  qE 2mg  qE 
32. В однорідному електричному полі напруженістю E  1,5 кВ/м, що

напрямлене вертикально вниз, рівномірно обертається кулька маса якої m  1 г і
позитивний заряд q  0,2 мкКл. Кулька підвішена на нитці, довжина якої l  20 см.
Кут відхилення нитки від вертикалі   30 . Визначити період Т обертання
кульки і силу натягу Fn нитки.
30
1.2 Електричний потенціал. Робота в електричному полі.
1. Понятійна формула потенціалу електричного поля

Wn
 . (1.2.1)
q пр
2. Потенціал електричного поля, створений точковим зарядом q на відстані
r від нього
q
 . (1.2.2)
4 0r
3. Принцип суперпозиції потенціалів, створених N точковими зарядами
 рез  1   2  ...   N . (1.2.3)
4. Потенціальна енергія системи N точкових зарядів q1 , q2 , ...q N
1 N
W  qi i ,
2 i 1
(1.2.4)
де  i – потенціал поля, що створюється всіма ( N  1) зарядами (за виключенням і-

го у точці, де розташований заряд qi .
5. Зв’язок потенціалу з напруженістю електричного поля

E   grad , (1.2.5)
якщо електричне поле має сферичну симетрію, то
 d r
E  , (1.2.6)
dr r
або у скалярному виді
d
E . (1.2.7)
dr
у випадку однорідного поля
1   2 U
E , або E  (1.2.8)
d d
6. Потенціал електричного поля, створений металевою із зарядом q сферою

радіуса R на відстані r від центру сфери:
31
усередині сфери ( r  R ), на поверхні сфери ( r  R ), поза сферою ( r  R )

 q
  4  R , rR
 0
 (1.2.9)
  q
, rR
 4 0 r
7. Потенціальна енергія взаємодії двох точкових зарядів, розташованих на
відстані r при умові, що W  0 .
q1  q2
W . (1.2.10)
4 0 r
8. Робота, яка здійснюється електричним полем по переміщенню заряду q .
2
A   Fl dl; A  q1   2 ; A   El dl . (1.2.11)
1 L

де El – проекція вектора E на напрям переміщення; dl – переміщення.
У випадку однорідного поля формула (1.2.11) приймає вид:
A  qEl cos , (1.2.12)

де l – переміщення;   El .
9. Різниця потенціалів між точками 1 і 2.
2
1   2   El dl . (1.2.13)
1
10. Різниця потенціалів між точками, що лежать на відстанях х1 і х2 від

поверхнево зарядженої нескінченно довгої площини
x2 x2
 
1   2   Edx   2 0 dx  2 0 x2  x1  . (1.2.14)
x1 x1
11. Різниця потенціалів між площинами, відстань між якими дорівнює d .

d d
 
1   2   Edx   dx  d . (1.2.15)
0

0 0
0
12. Різниця потенціалів між точками, що лежать на відстанях r1 і r2 від
центра рівномірно зарядженої сфери радіуса R ( r1  R , r2  R ).
r2 r2
1 q q 1 1
1   2   Edr   4 0  r 2 dr  4 0  r1  r2  . (1.2.16)
r1 r1
32
13. Різниця потенціалів між двома точками, що лежать на відстанях r1 і r2
від центру об’ємно зарядженої кулі радіусу R
а) r1  R
r2  R
r2
1 q q 1 1
1   2  
 4 0 r 2 dr     . (1.2.17)
r1
4 0  r1 r2 
б) r1  R
r2  R
r2
q
1   2   Edr 
8 0 R 3
r 
2
2

 r1 2 . (1.2.17)
r1
14. Різниця потенціалів між двома точками, що лежать на відстанях r1 і r2

від вісі рівномірно зарядженого нескінченного циліндру радіусу R
а) r1  R
r2  R
r2 r2 r
  2 dr  r
1   2   Edr   dr    ln 2 . (1.2.18)
r r
2 0 r 2 0 r r 2 0 r1
1 1 1
15. Потенціал поля диполя


1 pr p
  cos . (1.2.19)
4 0 r 3 4 0r 2
1.2.2 Приклади розв’язування задач
1. Кільце радіусом 4см виготовлено з тонкого дроту, рівномірно заряджене

зарядом q . Визначити відношення потенціалу у центрі кільця до потенціалу
точки, що знаходиться на перпендикулярі до площини кільця на відстані 3см від
центру кільця.
33
R  4 см = 410-2м +
q + +
dl +r
а = 3см = 310-2м dq A
+
0 + φ0 a φ
+ +
–?
 + +
+ +
+
Виділимо на кільці елемент довжини dl із зарядом dq . Потенціал на
відстані r від елемента dl дорівнює
dq
d  , (1)
4 0r
де dq  dl , де
q
 . (2)
2R
Підставимо (2)  (1):
 dl
d  . (3)
4 0r
Потенціал у центрі
2R
  q
0   dl   . (4)
4 0R 0 2 0 4 0R
Потенціал у точці А:
 2R  R q
 dl   . (5)
4 0r 0 2 0r 4 0r
З рисунку видно, що
r  R2  a2 . (6)
Підставимо (6) в (5)
q
 . (7)
2 2
4 0 R  a
Розділимо (4) на (7)
0 R2  a2
 . (8)
 R
34
0
Підставимо числові значення:  1,67 .

0
Відповідь:  1,67

2. Сфера рівномірно заряджена зарядом 510-7Кл. Чому дорівнює потенціал

усередині сфери, якщо її радіус 50см?
Розв’язування.
Дано: dl
а = 5∙10-7Кл
R1 r
R  50 см = 0,5м R
h a
 -? B C
O A
Зробимо обчислення для довільної точки А. Виділимо на сфері елемент dS у

вигляді сферичного шару висотою dh , одержаного шляхом перерізу сфери двома
площинами, перпендикулярними діаметрові ВОАС.
dS  2Rdh . (1)
На цьому елементі утримується заряд
q   dS ,
де
q
 , (2)
4R 2
де  – поверхнева густина заряду.
Заряд dq є сумою точкових зарядів рівномірно розподілених вздовж
сферичного шару dS :
dq   dq .
Кожний точковий заряд утворює у точці А потенціал
dq
d i  , (3)
4 0 r
35
де r - відстань до точки А, однакової для всіх точок сферичного шара.
Потенціал, утворений всіма зарядами сферичного шара у точці А, дорівнює
алгебраїчній сумі потенціалів d i
d   d i 
 dq 
dq
. (4)
4 0 r 4 0 r
Підставивши значення dS і dq з (1) і (2) у (4) одержимо
2R dh R dh
d   . (5)
4 0r 2 0 r
З рисунку видно, що
R12  R 2  R  h 2 , (6)
R12  r 2  2 R  h  a 2 . (7)
Розв’язуючи сумісно (6) і (7), знаходимо
r 2 R  a 2  2ha  R  . (8)
Таким чином, підставивши у (5) значення r знаходимо (8) та інтегруючи,
одержимо
2R
R dh 2R q
    . (9)
2 0 0 ( 2 R  a ) 2  2h( a  R ) 2 0 4 0R
Легко переконатися, що інтеграл у формулі (9) дорівнює 2.
Дійсно,
2R 2R
dh 1 2
  ( 2 R  a )  2h( a  R ) 
0
2
( 2 R  a )  2h( a  R ) a  R 0

1
aR
 (2 R  a) 2
 4 R (a  R)  (2 R  a ) 2   1
aR
a  2 R  a  2
q
Отже,   .
4 0 R
Одержаний вираз для потенціалу у довільній точці усередині сфери є таким
як і для точкового заряду, який дорівнює заряду на поверхні сфери на відстані
радіуса сфери. Підставляємо числові значення та виконуємо обчислення.
36
5  10 7
  9000 В = 9кВ.
4  3,14  8,85  10 12  0,5
Примітка: так як напруженість електричного поля всередині сфери
d R q
дорівнює нулю, то з E   виходить, що   const і    .
dr  0  4 0R
Відповідь:  = 9кВ.
3. Чому дорівнює потенціал у центрі зарядженої сфери, якщо радіус сфери

30см і поверхнева густина заряду   5 10 7 Кл/м2?
σ = 5∙10-7Кл/м2
dS
R  30 см = 0,3м
d
 -?
R
0
Виділимо на поверхні сфери безкінечно малу площину dS (рис.). Їй буде

відповідати об’ємний кут
dS
d  . (1)
R2
Заряд на поверхні dS буде
dq    dS  R 2 d . (2)
Потенціал поля, утворений зарядом dq дорівнює
dq
d  . (3)
4 0R
Потенціал є скалярна величина, тому обчислення потенціалу спричиняється
шляхом алгебраїчного складання потенціалів, утворених кожним точковим
зарядом.
У даному випадку складання замінюється інтегруванням по всім dq на
поверхні сфери
37
dq
   d   . (4)
4 0R
Підставивши dq з (2) у (4) та обраховуючи, що об’ємний кут змінюється в
межах від 0 до 4 стерадіан, одержимо:
4 4
R R R
  d   d  . (5)
0
4 0  4 0  0
 0
Підставивши числові значення, маємо:
5  10 7  0,3
  16,95  10 3  16,95 кВ.
8,85  10 12
Відповідь: φ = 16,95кВ.
4. Потік електронів, що одержали свою швидкість під дією напруги 6кВ,

попадає у плоский конденсатор паралельно пластинам, між якими підтримується
напруга 500В. Відстань між пластинами 1см, а їх довжина 6см. На відстані 50см
від конденсатора знаходиться екран. Знайти зміщення пучка електронів на екрані.
U0 = 6∙103В l L
- - - - - - -
U = 500В

d  10 2 м e 0
-

L  0,5 м d F
a e h1

2
l  6  10 м 0

H -? + + + 
+

+ + +
в
h2
На кожний електрон у електричному полі конденсатора діє електрична сила,

яка дорівнює
Fe  eE , (1)
де
38
U
. E (2)
d
Рух кожного електрона у електричному полі конденсатора можна
розглядати як результат рівномірного руху у напрямку паралельному пластинам із

швидкістю  0 і рівноприскореного руху у напрямі перпендикулярному пластинам

із прискоренням a .
Якщо вважати, що електричне поле за межами конденсатора відсутнє, то

рух електрона зовні конденсатора треба вважати рівномірним із швидкістю  , яку
він має у момент виліту з конденсатора. З рисунку видно, що зміщення пучка
електронів на екрані буде мати вигляд
H  h1  h2 , (3)
де
at12
h1  . (4)
2
Прискорення знаходимо за другим законом Ньютона
F
a . (5)
m
Підставимо (2)→(1), а потім у (5).
Одержимо
eU
a
. (6)
md
Час руху електрона знаходимо із формули рівномірного руху із швидкістю
 0 на шляху, який дорівнює довжині пластин l .
l
t1  . (7)
0
Підставляючи (7) і (6) в (4), отримуємо
eUl 2
h1  2
. (8)
2md 0
39
m 02
Швидкість  0 визначимо з умови, що кінетична енергія дорівнює
2
роботі, яку здійснює електричне поле при проходженні електроном різниці
потенціалів U 0 .
m 02
 eU 0 . (9)
2
З (9) визначимо  02 і підставимо у (8):
2eU 0 eUl 2 m Ul 2
 02  ; h1   . (10)
m 2md  2eU 0 4U 0 d
Зміщення
h2   в  t 2 , (11)
де
L
t2  . (12)

Швидкість  в знайдемо як кінцеву швидкість рівноприскореного руху у

вертикальному напрямку у полі конденсатора
 в  a  t1 , (13)
eUl
в  . (14)
m 0 d
Зміщення
eUlL eUlL
h2   . (15)
m 0 d 0 m 02 d
Приймаючи за увагу рівність (9), будемо мати

UlL
h2  . (16)
2U 0 d
З (8) і (16) виходить, що результуюча зміщення пучка електронів на екрані
Ul 2 UlL Ul  l 
H     L . (17)
4U 0 d 2U 0 d 2U 0 d  2 
40
Обчислимо результат
500  6  10 2  6  2 2
H   50   10  13, 25  10 м = 13,25см.
2  10  2  6  10 3  2 
Відповідь: Н = 13,25см.
5. Визначимо різницю потенціалів між двома металевими кулями радіуса

r0  0,5 см кожний, що знаходяться на відстані 1,0м один від одного, якщо заряд
однієї кулі q1  1,5 нКл, а другої q 2  1,5 нКл

Дано:
r0 = 0,5см = 5∙10-3м
r
r = 1,0м
q1  1,5 нКл = 1,5∙10 Кл
-9 x
-9 + ++ – –
q 2  1,5 нКл = -1,5∙10 Кл + E1 E2 Eрез –– r –
+ r0 + 0
 А  В - ? q1 A C B– q–
+ – 2
У даному випадку r  r0 . Це дозволяє знехтувати взаємним притяганням

зарядів порівняно з силами взаємного відштовхування однойменних зарядів в
межах кожної кулі, тобто рахувати розподіл зарядів по поверхні куль
рівномірним. На основі принципу суперпозиції полів можна обрахувати
напруженість поля в будь-якій точці простору між кулями, а потім знайти
різницю потенціалів. За лінію інтегрування виберемо пряму АВ (рис.). Вектори
напруженості полів обох куль спрямовані вздовж цієї прямої від А до В.
  
Е рез  Е1  Е 2 – у точці С. (т. С виберемо на відстані х від заряду q1 ).
1  q1 q 2  q  1 1 
Е рез     ,
4 0  x 2 r  x 2  4 0  x 2 r  x 2 
41
де q  q1  q2 – абсолютне значення кожного заряду.
Тепер, ураховуючи, що в даному випадку Ее  Е , обчислимо різницю

потенціалів:
r  r0 r  r0
q  1 1 
 А   В   Edx  
4 0   x 2 r  x 2 dx .

r 0 r0  
Після інтегрування та зробивши спрощення, маємо:
1 2q r  2r0 
А В  .
4 0 r0 r  r0 
Ще раз ураховуючи співвідношення r  r0 , одержимо менш точну, але

більш просту формулу:
1 2q
А В   .
4 0 r0
 А   В  5,4  103 В = 5,4кВ.
Відповідь: 5,4кВ.
1.2.3 Задачі для самостійного розв’язування
1. Електростатичне поле створюється сферою радіусом R  5 см рівномірно

зарядженою з поверхневою густиною   1нКл/м2. Визначити різницю
потенціалів між двома точками поля, що знаходяться на відстанях r1  10 см і
r2  15 см від центра сфери.
Відповідь: 0,94В.
42
2. Електростатичне поле створюється кулею радіусом R  10 см рівномірно
зарядженою з об’ємною густиною   20 нКл/м3. Визначити різницю потенціалів
між точками, що лежать усередині кулі на відстанях r1  2 мм і r2  7 мм від його
центра.
3. Електростатичне поле створено нескінченним циліндром радіусом 8мм,

рівномірно зарядженим з лінійною густиною   10 нКл/м. Визначити різницю
потенціалів між двома точками цього поля, що лежать на відстанях r1  2 см і
r2  8 см від поверхні цього циліндра.
Відповідь: 73В.
4. Електростатичне поле створено позитивним точковим зарядом. Потенціал

 поля у точці, віддаленої від заряду на r  12 см, дорівнює 24В. Визначити
чисельне значення і напрям градієнта потенціалу у цій точці.
Відповідь: 200В/м; напрямлений до заряду.
5. Нескінченна тонка пряма нитка несе рівномірно розподілений по довжині

нитки заряд з густиною   1нКл/м. Який градієнт потенціалу у точці, що
віддалена на відстань r  10 см від нитки? Вказати напрям градієнта потенціалу.
Відповідь: 180В/м; напрямлений до нитки вздовж силової лінії.
6. Тонке кільце радіуса 3см заряджено зарядом q  50 нКл. Визначити

потенціал у центрі і у точці, яка знаходиться на осі кільця на відстані 15см від
його центру.
Відповідь: 15кВ; 2,9кВ.
7. Визначити напруженість і потенціал поля, створеного двома точковими

зарядами q1  10 нКл і q 2  40 нКл, в точці, яка знаходиться на відстані r1  8 см
від першого заряду і на відстані r2  7 см від другого. Відстань між зарядами 9см.
Відповідь: 71,3кВ/м; -4кВ.
43
8. Дві провідні кулі діаметрами 4см і 2см з’єднані провідником. До
з’єднання на кулях знаходились заряди 2,0нКл і 3,0нКл. Яким буде потенціал
куль після їх з’єднання?
Відповідь: 1,5кВ.
9. Заряди q1  1 мкКл і q 2  1 мкКл знаходяться на відстані d  10 см.

Визначити Е і φ поля у точці, що знаходиться на відстані r  10 см від першого
заряду і яка лежить на прямій, що проходить через перший заряд
перпендикулярно напряму від q1 до q 2 .
Відповідь: 664кВ/м; 26,4кВ.
10. Дві провідні кулі заряджені до потенціалів 1  200 В і  2  300 В

з’єднують довгим тонким провідником. Визначити поверхневу густину заряду на
цих кулях після їх з’єднання, якщо радіуси куль R1  5 см і R2  10 см.
Відповідь:  1  47 нКл/м2;  2  24 нКл/м2.
11. Вісім заряджених водяних крапель радіусом 1мм і зарядом 10-8Кл кожна
зливаються в одну загальну водяну краплю. Знайти потенціал великої краплі.
12. Однакові заряди q  100 нКл розташовані у вершинах квадрата зі

стороною а = 10см. Визначити потенціальну енергію цієї системи.
Відповідь: 4,87∙10-3Дж.
13. Порожниста куля несе на собі рівномірно розподілений заряд.

Визначити радіус кулі, якщо потенціал у центрі кулі 1  200 В, а у точці, що
знаходиться на відстані r  50 см  2  40 В. Побудувати графік   f (r ) .
Відповідь: 10см.
44
14. Два однойменних точкових заряди q1  100 нКл і q 2  200 нКл
знаходяться на відстані 1м один від одного. Визначити, в якій точці поля на
прямій між зарядами абсолютні значення потенціалів обох зарядів однакові?
Відповідь: х1 = 0,33м; х2 = 0,67м.
15. Потік електронів, що одержали свою швидкість під дією напруги

U 1  5 кВ, влітають в середину між пластинами плоского конденсатора. Яку
мінімальну напругу треба подати на конденсатор, щоб електрони не вилетіли з
нього, якщо розміри конденсатора такі: довжина l  5 см, відстань між
пластинами d  1 см?
16. Знайти кількість електронів на пилинці масою 10-11г, якщо вона

знаходиться у рівновазі у плоскому конденсаторі, відстань між пластинами якого
5мм, зарядженими до різниці потенціалів 76,5В?
Відповідь: 40.
17.Електростатичне поле створено сферою радіусом R  5 см рівномірно

зарядженої з поверхневою густиною   1нКл/м2. Визначити різницю потенціалів
між двома точками поля, що лежать на відстанях r1  10 см і r2  15 см від центра
сфери.
18. Електростатичне поле створене кулею радіусом R  10 см, рівномірно

зарядженою з об’ємною густиною   20 нКл/м3. Визначити різницю потенціалів
між точками, що лежать усередині кулі на відстанях r1  2 см і r2  8 см від її
центра.
45
19. Рівномірно заряджена скляна куля радіусом R  3 см з об’ємною
густиною заряду   600 нКл/м3 знаходиться у повітрі. Визначити потенціал поля
на відстані 5см від центра кулі.
20. Нескінченно довга заряджена нитка з лінійною густиною заряду

  10 нКл/м знаходиться на відстані l  6 см від точкового заряду q  50 нКл. Під
дією сил електричного поля відстань між ними зменшилась у два рази. Визначити
роботу сил поля по переміщенню заряду.
Відповідь: 1,8мкДж.
21. Яку роботу треба здійснити, щоб перенести точковий заряд q  4  10 8 Кл

з точки, що знаходиться на відстані 1м у точку, що знаходиться на відстані 1см
від поверхні кулі радіусом 2см з поверхневою густиною заряду 10-11 Кл/м2?
Відповідь: 1,47∙10-10Дж.
22. На відстані r1  0,5 м від поверхні відокремленої металевої кулі радіуса

2
R  10 см із поверхневою густиною заряду   50 мкКл/м знаходиться заряд q .
Щоб наблизити заряд q на відстань r2  10 см до поверхні кулі необхідно виконати

роботу А = 1,5Дж. Знайти величину заряду.
Відповідь: 8мкКл.
1.3 Електроємність. Енергія електричного поля.
1.3.1 Основні формули
1. Понятійна формула електроємності відокремленого провідника

q
c . (1.3.1)

46
2. Електроємність провідної кулі радіуса r
c  4 0 r . (1.3.2)
3. Понятійна формула електроємності конденсатора
q
c . (1.3.3)
1   2
4. Електроємність плоского конденсатора
 0 S
c . (1.3.4)
d
де S - площа кожної пластини; d - відстань між пластинами.
5. Електроємність циліндричного конденсатора
2 0 h
c . (1.3.5)
r1
ln
r2
де h - висота коаксіальних циліндрів; r1 і r2 - радіуси внутрішнього та зовнішнього
циліндрів, відповідно.
6. Електроємність циліндричного конденсатора
4 0 r1r2
c . (1.3.6)
r2  r1
де r1 - радіус внутрішньої і r2 - зовнішньої сфер.
7. Електроємність батареї з n конденсаторів, з’єднана паралельно
n
C   ci . (1.3.7)
i 1
8. Формула для розрахунку ємності батареї з n конденсаторів, з’єднаних

послідовно
1 n 1
 . (1.3.8)
C i 1 ci
9. Електрична енергія відокремленого зарядженого провідника
q 2 q c 2
W   . (1.3.9)
2c 2 2
10. Електрична енергія плоского конденсатора
 0 SU 2  0 E 2 Sd  2 Sd  0 E 2V
W    . (1.3.10)
2d 2 2 0 2
47
де V  Sd - об’єм, обмежений пластинами конденсатора.
11. Об’ємна густина енергії електричного поля
W 1
   0 E 2 . (1.3.11)
V 2
12. Зв’язок між вектором поляризації діелектрика і напруженістю
електричного поля в ньому
 
Pe   0 E . (1.3.12)
 - діелектрична сприйнятливість.
  
13. Зв’язок векторів зміщення D , напруженості E і поляризації Pe
   
D   0 E  Pe   0 E . (1.3.13)
14. Відносна електрична проникність середовища та електрична
сприйнятливість зв’язані рівнянням
 1   . (1.3.14)
15. Густина зв’язаних зарядів на поверхнях пластин діелектрика
 1
 , (1.3.14)

де  – густина заряду на пластинах конденсатора.
1.3.2 Приклади розв’язання задач
1. На плоский повітряний конденсатор подається різниця потенціалів

U  2 кВ. Розміри пластин 4060см, відстань між ними d  0,5 см. Після зарядки
конденсатор відмикають від джерела і потім розсовують його обкладинки так, що
відстань між ними збільшується вдвічі. Визначити: а) роботу по розсовуванню
обкладинок; б) густину енергії електричного поля до і після розсовування
обкладинок.
48
d1 - d2
S = 0,24м2 + + -
+ - + -
d = 510-3м
+ - + -
12 + - + -
 0  8,85  10 Ф/м
+ - + -
U 1  2 кВ + -
d 2  2d1  10 2 м
Робота по розсуванню пластин дорівнює зміні енергії
А - ? 1 - ?  2 - ? зарядженого конденсатора
A  W2  W1 .
Енергія конденсатора виражається так:
c1U 12 cU 2
і W2  2 2 .
W1  (2)
2 2
Так як конденсатор було відімкнено від джерела, то заряд на ньому не
змінився ( q  const ), тобто
c1U 1  c2U 2 . (3)
Ємність конденсатора при першому положенні пластин
0S
C1  . (4)
d
Після розсовування обкладинок
0S
C2  . (5)
2d
Підставимо (4) і (5) в формулу (3)
0S  S
U1  0 U 2 ,
d 2d
звідки після скорочення одержимо U 2  2U 1 .
Отже, робота по розсовуванню обкладинок
A  W2  W1 
1
2
 1

c2U 2 2  c1U 12  c1U12 ,
2
0S
де C1  .
d
A

1  0 SU1 8,85  10 12  0,24  2  10 3

 2
 84  10  5 (Дж).
2 d 2  5  10  3
49
Густина енергії електричного поля розраховується за формулою:
0E 2
 .
2
Густина енергії до розсування пластин
1 U 12
w1   0 2 .
2 d1
Густина енергії після розсовування пластин
1 U 22
w2   0 2 ;
2 d2
1 U 12
але U 2  2U 1 , d 2  2d1 , отже w2   0 2 , тобто густина енергії не змінилася.
2 d1
w1  w2 

1 8,85  10 12  2  10 3 
2
 0,71 (Дж/м3).
2 
5  10  3
2

Відповідь: 8410-5 Дж; 0,71Дж/м3.
2. Два плоских конденсатори ємністю c1  500 пФ і c2  800 пФ з’єднані

послідовно та заряджені від джерела напругою U 0  1300 В. Після відключення
від джерела їх переключили паралельно. Чому дорівнює робота розряду?
c1  500 пФ q1 c1
U0 + –
+ –
c2  800 пФ q1 q2
+ – + – q2 –
+
U 0  1300 В –c2
+ c1 – + c2 – +
А-?
Згідно закону збереження енергії, робота розряду дорівнює зміні енергії

електростатичного поля конденсаторів при їх переключенні
A  W1  W2 . (1)
50
де W1 - енергія системи конденсаторів до переключення; W2 - енергія системи
конденсаторів після переключення.
У першому випадку (при послідовному з’єднанні конденсаторів) енергія
cпосл.U 02
W1  , (2)
2
де
c1  c2
cпосл.  . (3)
c1  c2
Підставимо (3) у (2), одержимо:
c1  c2  U 02
W1  . (4)
2c1  c2 
Енергія батареї конденсаторів після переключення їх у паралельне
з’єднання
cпар.U 2
W2  , (5)
2
де
cпар.  c1  c2 . (6)
Напругу U знайдемо за формулою

q0
U . (7)
cпар.
При переключенні від конденсаторів, відокремлених від джерела, сума
зарядів на обкладинках конденсаторів буде зберігатися незмінною
q0  2q . (8)
де
c1c2U 0
q  q1  q2  , (9)
c1  c2
формула заряду кожного конденсатора при послідовному з’єднані.
Формула (7) з урахуванням (6, 8, 9) приймає вид
2c1c2U 0
U . (10)
c1  c2 2
51
Після підстановки (6) і (10) у (5), одержимо
c1  c2   4c12  c2 2  U 02 2c12  c2 2  U 02
W2   . (11)
2c1  c2 4 c1  c2 3
Підставляючи потім у формулу (1) значення (4) і (11), знаходимо
c1  c2  U 02 2c12  c2 2  U 02 c1  c2  c1  c2 2 U 02
A   .
2c1  c2  c1  c2 3 2c1  c2 3
Робота розряду дорівнює
500  800  500  800 21300 2
A 3 12
 13,8  10  6 (Дж) = 13,8мкДж.
2500  800   10
Відповідь: А = 13,8мкДж.
3. Відокремлена металева куля електроємність якої с = 4пФ заряджена до

потенціалу   1 кВ. Визначити енергію поля, що замкнена у сферичному шарі
між сферою та концентричною з нею сферичною поверхнею, радіус якої у 4 рази
більше радіуса відокремленої сфери.
c  4 пФ = 410-12Ф W
  1 кВ = 103В
+ + φ
R1  4 R R1 + +
c+ R
+ +
 0  8,85  10 12 Ф/м
W-?
Електроємність сфери c  4 0 R , звідки

c
R . (1)
4 0
Густина енергії електричного поля сфери
 0 E 2
 , (2)
2
52
де
q
E , (3)
4 0 r 2
де
q  c . (4)
Елементарний об’єм
dV  4r 2 dr . (5)
Енергія
R1 R1 R
0E 2  0 c 2 2 2 c 2 2 dr c 2 2  1  1
W   dV   dV   2  4r dr      
2 R 
4 0 r 2 
2 8 0 R r 2 8 0  r  R
c 2 2  1 1  c 2 2  1 1  c 2 2  3  4 0 3c 2
        .
8 0  R R1  8 0  R 4 R  8 0  4c 8
3  4  10 12  (103 ) 2
W  1,5  10  6 (Дж) = 1,5мкДж.
8
Відповідь: 1,510-6Дж.
4. Десять заряджених кульок ртуті радіусом r  1 мм із зарядом q  70 фКл

кожна зливаються в одну велику кулю. Визначити потенціал утвореної кулі.
r = 10-3м N ++ +
-15 + R +
q = 7010 Кл + + r+ + +
+
q ++ + +
N  10 q +
 1
-? Потенціал утвореної кулі
Q
 , (1)
c
де
c  4 0 R . (2)
Q  Nq . (3)
Для знаходження радіуса утвореної кулі знайдемо за таким
співвідношенням:
53
V  N  V1 , (4)
де
4
V  R 3 , (5)
3
4
V1  r 3 , (6)
3
Підставляємо (5, 6)  (4)
4 3 4
R  N  r 3 , (7)
3 3
звідки
R  r3 N , (7)
(7)  (2)
c  4 0 r 3 N . (8)
Підставляємо (8) і (3)  (1).
2
Nq qN 3
  . (9)
4 0 r 3 N 4 0 r 3 N
Підставляємо числові значення у (9)
2
15
70  10  10 3
  2,95 (В).
111  10 12  1  10  3
Відповідь:   2,95 В.
5. Два конденсатори зарядили відповідно до напруги U 1  300 В і U 2  100 В

c1
та з’єднали паралельно. Знайти відношення ємностей , якщо різниця
c2
потенціалів між обкладками конденсаторів стала дорівнювати 250В.
c1
U 1  300 В + –
c1 + –
U 2  100 В
U1 + –
U  250 В
+ – c2
-?
c2 U
U2
54
Заряд на конденсаторах до з’єднання
q1  c1U1 , (1)
q 2  c2U 2 . (2)
Сумарний заряд системи паралельно з’єднаних конденсаторів
q  q1  q 2 , c1U 1  c2U 2  q .
Загальна ємність двох конденсаторів, з’єднаних паралельно
c  c1  c2 .
Різниця потенціалів між обкладками конденсаторів
q
U ,
c
де q  c1U 1  c2U 2 , c  c1  c2 .
c1U1  c2U 2
Отже, U  .
c1  c2
Поділимо кожен член останнього виразу на с2.
c1
U1  U2
c2 c U U2
Маємо: U  , звідки 1  .
c1 c2 U 1  U
1
c2
c1 250  100
  3.
c2 300  250
c1
Відповідь:  3.
c2
5. На малюнку зображена батарея конденсаторів. Визначити її ємність, якщо

c1  c3  c ; c2  c4  c5  2c .
с1 с2 Визначимо роль конденсатора с5. Для
а
цього знайдемо різницю потенціалів між
с5 точками а і в після його відключення.
Так як с1 = с3 і с2 = с4, обидві паралельні
в гілки симетричні, тому потенціали точок а і в,
с3 с4
однаково розташованих на гілках, повинні бути
рівними. Таким чином, конденсатор с5 виявляється ввімкненим до точок з
нульовою різницею потенціалів і отже, незарядженим (не накопичує на собі
55
зарядів). Його можна відключити не змінюючи ємності батареї. Одержимо нову
схему, еквівалентну попередній у вигляді:
Ємність кожної з двох паралельних гілок
с1 с2
c1  c2 c  2c 2
c1, 2  c3,4    c.
c1  c2 c  2c 3
А ємність всієї батареї
4
с3 с4 c  c1, 2  c3,4  c.
3
4
Відповідь: c  c.
3
1. Визначити ємність коаксіального кабелю довжиною 10м, якщо радіус

його центральної жили r1  1см, радіус оболонки r2  1,5 см, а ізольованим
матеріалом служить резина (гума) (   2,5 ).
Відповідь: 3,4310-9Ф
2. Сферичний конденсатор складається з двох концентричних сфер

радіусами r1  5 см і r2  5,5 см. Простір між обкладинками конденсатора
заповнений маслом (   2,2 ). Визначити: 1) ємність цього конденсатора; 2) куля
якого радіуса, що розташована у маслі, має таку ж ємність.
Відповідь: с = 135пФ, r  0,55 м.
3. Різниця потенціалів між пластинами плоского конденсатора U  100 В.

Площа кожної пластини S  200 см2, відстань між пластинами d  0,5 мм, простір
між ними заповнено парафіном (   2 ). Визначити силу притягання пластин.
Відповідь: 7,08мН.
4. Між обкладинками плоского конденсатора, площа яких 100см2,

знаходяться дві плоскопаралельні пластини з фарфору та з ебоніту однакової
товщини ( d1  d 2  1 см). Відстань між обкладинками конденсатора 2см. До
обкладок прикладено різницю потенціалів 500В. Визначити: а) зміщення та
56
напруженість електричного поля; б) спад напруги в кожному шарі; в) ємність
конденсатора; г) поверхневу густину заряду на обкладинках.
Відповідь: а)830нКл/м2, 19кВ/м, 31кВ/м; б)190В, 320В; в)17пФ; г)850нКл/м2.
5. Визначити ємність батареї конденсаторів, зображеної на рисунку.

Ємність кожного конденсатора Сі = 1мкФ.
с3 с6
с1 с2 с5 с7 с9
с4
с8
Відповідь: 0,2мкФ.
6. Два конденсатори зарядили до напруг U 1  200 В і U 2  50 В та з’єднали

паралельно. Чому стала дорівнювати різниця потенціалів між обкладинками,
якщо с1 = 2с2.
Відповідь: U  150 В.
7. Конденсатор складається з трьох пластин площею S  6 см2 кожна,

розділених двома шарами слюди товщиною по 0,1мм. Крайні пластини з’єднані
між собою. Яка ємність такого конденсатора? (   6 ).
Відповідь: 0,16нФ.
8. Загальна ємність трьох конденсаторів с = 5,2мкФ. (Мал). Якщо

конденсатор с2 проб’ється, то загальна ємність буде с = 6мкФ. А коли проб’ється
конденсатор с1, і при цьому конденсатор с2 залишиться непошкодженим, тоді
с1 с2
загальна ємність стане 7мкФ.
Визначити ємності конденсаторів с1, с2, с3. с3
Відповідь: 2мкФ; 3мкФ; 4мкФ.
57
9. Які ємності батарей конденсаторів, з’єднаних за схемами, що показані на
мал. Показати, що ємності цих батарей однакові, якщо виконується умова
c1 c2
 .
c3 c4 с1 с2 с1 с2
с3 с4 с3 с4
(c1  c2 )(c3  c4 ) (c  c4 )c1  c3  (c1  c3 )c2  c4

Відповідь: C I  ; C II  2 .
c1  c2  c3  c4 (c1  c3 )(c2  c4 )
10. Конденсатор електроємністю с1 = 0,2мкФ був заряджений до різниці

потенціалів U 1  320 В. Після того, як його з’єднали паралельно з другим
конденсатором, зарядженим до різниці потенціалів U 2  450 В, напруга U на
ньому змінилася до 400В. Визначити ємність с2 другого конденсатора.
U  U1
Відповідь: c 2   c1  0,12 мкФ.
U 2  U1
11. Електрон с початковою швидкістю  0 влітає у плоский горизонтально
розташований конденсатор паралельно пластинам на однаковій відстані від них.
До пластин конденсатора прикладена різниця потенціалів U  300 В. Відстань між
пластинами d  2 см, довжина конденсатора l  10 см. Яка повинна бути гранична
початкова швидкість  0 електрона, щоб електрон не вилетів з конденсатора?
Розв’язати цю задачу для  -частинки.
Відповідь: v0  3,64  10 7 м/с; v0  6  105 м/с.
12. Різниця потенціалів між пластинами плоского конденсатора площею

100см2 дорівнює 280В. Поверхнева густина заряду на пластинах 4,9510-11кл/см2.
Знайти: 1) напруженість поля усередині конденсатора; 2) відстань між
пластинами; 3) швидкість, яку одержить електрон, коли пройде у конденсаторі
шлях від однієї пластини до другої; 4) енергію конденсатора; 5) ємність
конденсатора; 6) силу притягання пластин конденсатора.
Відповідь: E  560 В/см; d  5 мм; v  10 7 м/с; W  6,95  107 Дж
с = 1,7710-11Ф; Е = 13,910-5Н.
58
13. Плоский повітряний конденсатор, відстань між пластинами якого 5мм,
заряджений до потенціалу 6кВ. Площа пластин конденсатора 12,5см2. Пластини
конденсатора розсовують до 1см двома способами: 1) конденсатор залишається
з’єднаним з джерелом напруги; 2) перед розсуванням конденсатор відключається
від джерела напруги. Знайти у кожному з цих випадків: а) зміну ємності
конденсатора; б) зміну потоку напруженості крізь площу електродів; в) зміну
об’ємної густини енергії електричного поля.
Відповідь: 1.а) ємність зменшилась на 1,1пФ; б) потік напруженості
зменшився на 750Вм; в) об’ємна густина зменшилась на 4,810-2Дж/м3.
2. а) ємність зменшилась на 1,1пФ; б) потік напруженості не змінився; в)
об’ємна густина енергії не змінилась.
14. Площа обкладок плоского повітряного конденсатора S  200 см2,

відстань між ними d  3 мм. Конденсатор заряджається від батареї з напругою
U  150 В. Потім його відмикають від батареї і між обкладинками вводять
діелектричну пластинку з фарфору (ε = 5) такої самої площі S і товщиною
l  1 мм. Визначити: а) початкову ємність конденсатора; б) заряд на кожній
обкладинці до введення діелектрика; в) заряд, індукований на кожній поверхні
фарфорової пластинки; г) напруженість електричного поля між кожною
обкладкою конденсатора і поверхнею діелектрика; д) напруженість електричного
поля в діелектрику; е) різницю потенціалів між обкладками після введення
діелектрика; є) ємність конденсатора з діелектриком.
Відповідь: а) 59пФ; б) 8,85нКл; в) 7,1нКл; г) 40кВ/м;
д) 8кВ/м; е) 88В; є) 100пФ.
15. Між пластинами зарядженого плоского конденсатора знаходиться

твердий діелектрик. Визначити густину енергії електричного поля всередині
конденсатора, якщо тиск, створений пластинами на діелектрик р = 2Па.
Відповідь: 2Дж/м3.
16. Площа пластин плоского повітряного конденсатора 100см2. Визначити

густину енергії поля конденсатора, якщо сила притягання між пластинами
F  30 мН.
Відповідь: 3Дж/м3.
59
17. Визначити зміну енергії двох паралельно з’єднаних конденсаторів, якщо
до з’єднання їх ємності були с1 = 1мкФ, с2 = 2мкФ, а заряди q1  10 мкКл,
q 2  5 мкКл.
а) обкладки з’єднані паралельно;
б) обкладки з’єднані послідовно.
Відповідь: а) -120кДж; б) 30мкДж.
18. Простір між пластинами плоского конденсатора, площа яких 100см2,

заповнений діелектриком (ε = 5). Відстань між пластинами 2мм. Визначити
енергію конденсатора і силу притягання між пластинами, якщо: а) конденсатор
відключений від джерела напруги після того, як йому надали заряд 5нКл; б)
конденсатор підключений до джерела постійної напруги U  280 В.
Відповідь: а) 56,5нДж, 28,3мкН; б) 8,67мкДж, 4,34мН.
19. Два плоских конденсатора однакової електроємності с1 = с2 = с, з’єднані

у батарею послідовно та підключені до джерела струму з електрорушійною
силою ε. Як зміниться різниця потенціалів U 1 на пластинах першого
конденсатора, якщо простір між пластинами другого конденсатора, не
відмикаючи джерела струму, заповнити діелектриком з діелектричною
проникністю   7 .
20. Електрон влітає у плоский горизонтальний конденсатор паралельно

пластинам із швидкістю 9106м/с. Знайти повне, нормальне і тангенціальне
прискорення електрона через 10-8с після початку його руху у конденсаторі.
Різниця потенціалів між пластинами 100В, відстань між ними 1см.
Відповідь: a  15,7  1014 м/с2; an  8  1014 м/с2; а = 17,61014м/с2.
21. Пучок електронів, прискорених різницею потенціалів U  300 В, при

проходженні через незаряджений горизонтальний плоский конденсатор
паралельно його пластинам дає світню пляму на флуоресцируючому екрані,
розташованому на відстані l1  12 см від кінця кондесатора. Під час зарядки
конденсатора пляма на екрані зміщується на у = 3см. Знайти різницю потенціалів
60
U 1 , яка прикладена до пластин конденсатора. Довжина конденсатора l  6 см і
відстань між його пластинами d  1,4 см.
2Uyd
Відповідь: U1   28 В.
l
l (l1  )
2
22. Знайти ємності між точками А і В системи конденсаторів, що мають

однакову ємність С.
с
с с с В с с с В
А А
с
c
Відповідь: а) ; б) с.
3
61
2 ПОСТІЙНИЙ ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ
2.1 Закони постійного струму на дільниці кола
1. Сила постійного струму

q
I , (2.1.1)
t
де q – кількість електрики, яка пройшла через переріз провідника за час t .
2. Густина електричного струму
I
j, (2.1.2)
S
де S – площа поперечного перерізу провідника.
3. Опір однорідного лінійного провідника
l
R , (2.1.3)
S
де  – питомий опір речовини провідника; l – довжина провідника; S – площа
поперечного перерізу провідника.
4. Провідність провідника і питома провідність речовини
1
G , (2.1.4)
R
1
 . (2.1.5)

5. Залежність опору металів від температури
R  R0  1  t  , (2.1.6)
де R і R0 – опори при температурі t і 0С; t – температура (за шкалою Цельсія); α
– температурний коефіцієнт опору матеріалу провідника.
6. Залежність питомого опору металів від температури
   0  1  t  , (2.1.7)
де  і  0 – питомі опори при температурі t і 0С.
62
7. Опір з’єднання провідників:
послідовного
N
R   Ri , (2.1.8)
i 1
паралельного
1 N 1
 , (2.1.9)
R i 1 Ri
де Ri – опір і-того провідника; N – кількість провідників.
8. Закон Ома:
а) для неоднорідної дільниці кола
I
1   2   12 , (2.1.10)
R
IR  1   2   , (2.1.10а)
де (1   2 ) – падіння потенціалу на даній дільниці кола; R – сума всіх опорів
дільниці; ε– ерс джерела струму, що діє на дільниці.
б) для однорідної дільниці кола
I
1   2   U , (2.1.11)
R R
де U – напруга на дільниці кола.
в) для замкненого кола

I . (2.1.12)
Rr
1. Визначити заряд q , що проходить по проводу з опором R  3 Ом при

рівномірному зростанні напруги на кінцях проводу від U 0  2 В до U  4 В
впродовж t  20 с.
63
R  3 Ом Тому що сила струму у проводі змінюється, то використати
U0  2 В формулу q  It неможливо.
U  4В Треба взяти диференціал заряду dq  Idt та проінтегрувати:
t  20 с t t
q   dq   Idt , (
q -?
0 0
де
U
I
( за законом Ома). (2)
R
Підставимо (2) в (1). Одержимо
t
U
q dt . (3)
0
R
Напруга у даному випадку змінна. Тому що напруга зростає рівномірно, то
U  U 0  kt , (4)
де k – коефіцієнт пропорційності.
Підставимо (4) у (3). Знайдемо
t t t
U kt  U k
q    0  dt  0  dt   tdt .
0
R R R 0 R0
Проінтегрувавши, одержимо
U 0 t kt 2 t
q   2U 0  kt  . (5)
R 2R 2R
Значення коефіцієнта пропорційності k знайдемо з формули (4), якщо
зауважимо, що при t  20 с U  4 В.
U  U0 42
k ;k  0,1 В/с.
t 20
Підставимо значення k у формулу (5):
20
q 2  2  0,1  20  20 Кл.
23
Відповідь: 20Кл.
64
2. Знайти повний опір дільниці, якщо R1  R2  R4  R5  1 Ом, а
R3  R6  12 Ом.
R1  R2  R4  R5  1 Ом R1234  R56
R AB  ,
R1234  R56
R3  R6  12 Ом
де R1234  R1  R23  R4 , де
R AB - ?
R2
R1 R4
R3
A B
R5 R6
R2  R3
R23  .
R2  R3
R2  R3
R1234  R1   R4 , де R56  R5  R6 .
R2  R3
 R R 
 R1  2 3  R4   R5  R6 
R2  R3
R AB   ;
R2  R3
R1   R4  R5  R6
R2  R3
 1  12  12 38
1   1  12  1 2  13  13
 1  12  13 13 38  13 38  13
R AB       2,74 Ом
1  12 12 12 12 180
1  1  1  12 1   14 15  15 
1  12 13 13 13
Відповідь: R AB  2,74 Ом.
3. До мережі напругою 120В приєднані два резистори. При їх послідовному

з’єднані сила струму 3А, а при паралельному сумарний струм 16А. Чому
дорівнюють опори цих резисторів?
65
U  4В U U
I1 R1
I 1  3А R1 R2
I 2  16 А R2
R1 - ? R 2 - ?
За законом Ома
U
I1  , де R1, 2  R1  R2 .
R1,2
U
R1  R2  . (1)
I1
Для паралельного з’єднання
U R1  R2
I2  , де R1,2 пар.  ,
R 1 , 2 пар . R1  R2
тобто
R1  R2 U
 . (2)
R1  R2 I 2
120
R1  R2   40 Ом
I3
R1  R2 120
  7,5 Ом
R1  R2 I16
Розв’яжемо систему двох рівнянь
 R1  R2  40  R1  R2  40
   R1  R2  40
 R1 R2  R1 R2 
 R  R  7,5  40  7,5  R1 R2  7,5  40  300
 1 2
Розв’яжемо систему двох рівнянь

R1  R2  40 (3)
R1 R2  300 (4)
66
З (3): R2  40  R1 і підставимо у (4).
R1 (40  R1 )  300
40 R1  R12  300
R12  40 R1  300  0
Розв’яжемо квадратне рівняння
R1, 2  20  400  300  20  10 , звідки
R1  20  10  30 (Ом)
R2  20  10  10 (Ом)
Відповідь: R1  30 Ом; R2  10 Ом.
4. Резистори R1 і R2 по 60Ом кожний, з’єднані послідовно (рисунок).

Різниця потенціалів між точками А і В U AB  120 В. Знайти показ U V вольтметра,
який підключений до точок С і D, якщо його внутрішній опір R0  120 Ом.
U AB  120 В A B
R1  R2  60 Ом R1 I R2
C D
R0  120 Ом R0
V
UV - ?
U AB  U AC  U CB  U AC  U V
Визначимо загальний струм на дільниці кола

U AB U AB R2  R0 
I  .
R2  R0 R1 R2  R1 R0  R2 R0
R1 
R2  R0
U AB  R2  R0   R1
U V  U AB  U AC , де U AC  IR1  .
R1 R2  R1 R0  R2 R0
67
Тоді
U AB R2  R0   R1
U V  U AB  
R1 R2  R1 R0  R2 R0
U AB  R1 R2  U AB  R1 R0  U AB  R2 R0  U AB  R2 R1  U AB  R0 R1
 
R1 R2  R1 R0  R2 R0
U AB  R2 R0
 .
R1 R2  R1 R0  R2 R0
Після підстановки числових значень одержимо:
120  60  120
UV   48 В
60  60  60  120  60  120
Відповідь: U V  48 В.
5. Визначити загальний опір дротяного каркасу, що має форму куба

(малюнок), врахувавши, що всі ділянки мають однаковий опір r .
r1  r2  ...  r12  r
6 B
R AB - ?
Для визначення загального опору

1 2
кола скористаємося тим, що точки 1, 3 і
5 розміщені симетрично ( каркас, що 5 4
має форму куба суміщається сам із
собою при повертанні навколо осі АВ
на 120), мають однакові потенціали. A
3
Тому опір кола не зміниться, якщо їх
з’єднати. Точки 2, 4 і 6 також мають однакові потенціали і їх можна з’єднати.
5
Після цього матимемо еквівалентну схему для якої R AB  r .
6
r r r
r r r 5
R AB     r. r
3 6 3 6 А r r r В
r
r r r
r
68
5
Відповідь: R AB  r .
6
6. Ціна поділки амперметра c  15  10 6 А/под. Шкала приладу має 200

поділок, внутрішній опір Rr  100 Ом. Як з цього приладу зробити вольтметр для
вимірювання напруги до U  200 В або амперметр для вимірювання струму до
I  4 А?
Дано:
Ur Uд
c  15  10 6 А/под
Rr Rд
n  200 поділок
U
U  200 В
I  4А
Гранічний струм через прилад не повинен
Rr  100 Ом
перевищувати
Rд - ? Rш - ?
Ir  c  n. (1)
Допустима напруга на приладі
U r  I r  Rr  c  n  Rr . (2)
Для того, щоб прилад міг бути використаним як Rr
I Ir
вольтметр на напругу U послідовно з ним має бути Іш
Rш
включений додатковий опір Rд (рис.), падіння напруги
на якому
U д  U  U r  U  c  n  Rr . (3)
Цей додатковий опір визначимо, користуючись законом Ома для ділянки
кола
Rд U  c  n  Rr U
Rд     Rr . (4)
Ir cn cn
200
Обчислимо Rд . Rд   100  66567 (Ом).
15  10  6  200
69
Для того, щоб прилад можна було використовувати як амперметр для
вимірювання струму І, паралельно приладу треба включити шунт, через який
повинен йти струм
Iд  Iш  Ir . (5)
Так як падіння напруги на шунті таке ж як на приладі (рис.), то,
користуючись законом Ома для ділянки кола, можна знайти опір шунта
Rш Ur c  nRr
Rш    . (6)
Iш I  I r I  c  n
15  10 6  200  100
Обчислимо Rш . Rш   75,06  10  3 (Ом).
4  15  10  6  200
Відповідь: Rд  66567 Ом; Rш  75,06  10 3 Ом.
1. Визначити густину струму у мідному дроті довжиною l  10 м, якщо

різниця потенціалів на його кінцях 1   2  12 В.
Відповідь: j  7  10 7 А/м2.
2. Визначити опір залізного дроту, якщо площа поперечного перерізу

S  0,2 мм2, а маса 0,5кг. (   8,7  10 8 Омм).
Відповідь: 0,139 Ом.
3. Сила струму у провіднику рівномірно зростає від I 0  0 до I  3 А

впродовж t  10 с. Визначити заряд q , що пройшов у провіднику.
Відповідь: 15Кл.
4. Опір вольфрамової нитки електричної лампочки при 20С R  35,8 Ом.

Яка буде температура нитки лампочки, якщо при ввімкненні в мережу з напругою
70
120В по ній проходить струм силою 0,33А. Температурний коефіцієнт опору
вольфраму дорівнює 4,6  103 К-1.
Відповідь: 2060С.
5. Знайти повний опір кола, якщо R1  R3  R5  R7  R8  R9  1 Ом, а

R5
R2  R4  R6  20 Ом. R7
R1 R2 R6
R3 R4 R8
R9
Відповідь: 10,9Ом.
6. Електрон в атомі водню обертається навколо ядра. Визначити:

а) який струм він створює, якщо радіус орбіти дорівнює 53пм; б) швидкість
електрона на цій орбіті.
Відповідь: а) 11нА; б) 23м/с.
7. Два провідники виготовлені з одного матеріалу. У скільки разів довжина

одного провідника більша від довжини другого, якщо відомо, що R1  8R2 , а
m1  2m2 ?
l1
Відповідь:  4.
l2
8. Електричний струм передається на відстань 600м по двопровідній лінії з
мідних провідників площею поперечного перерізу 10мм2. Напруга на початку
лінії 240В, сила струму у лінії 18А. Знайти напругу на кінці лінії і втрати напруги
у процентах від номінальної напруги 220В.
Відповідь: 203,3В; 17%.
9. Шкала гальванометра розрахована на 500мкА, внутрішній опір

Rr  700 Ом. Як і який опір необхідно підключити до гальванометра, щоб можна
71
було виміряти струм силою 1А? Як зміниться при цьому ціна поділки
гальванометра, якщо шкала поділена на 100 поділок?
Відповідь: паралельно; 0,35Ом; 2000 разів.
10. Яку напругу можна дати на котушку, яка має N  1000 витків мідного
проводу, із середнім діаметром витків d  6 см, якщо припустима густина струму
j  2 А/мм2.
Відповідь: j0dN  6,4 В.
11. Коло складається з дев’яти провідників, що утворюють шестикутник з

діагоналями, що виходять з однієї й тієї ж вершини. Опір кожного з провідників
дорівнює r . Визначити опір R всього кола між точками А і В.
r
5
Відповідь: R  r . r r r
11
А r В
r
r r
r
12. Знайти повний опір дротяної фігури у вигляді квадрата з діагоналями

ввімкненій у коло, як показано на рис. Б R В
8 R
R
Відповідь: R. R
15 R
R R
R
А Г
13. Сила струму в провіднику змінюється з часом згідно з рівнянням:
I  5  3t , де І – сила струму; t – час. Яка кількість електрики q проходить крізь
поперечний переріз провідника за час від t1  3 с до t 2  8 с При якій силі
постійного струму І крізь поперечний переріз провідника за цей час проходить
така сама кількість електрики?
Відповідь: 107,5Кл; 21,5А.
72
14. До кінців свинцевого провідника довжиною l  5 см і діаметром
d  0,2 мм прикладено напругу U  100 В.
1. Через який проміжок часу  провідник почне плавитися? Температура
плавлення свинцю t пл  327 С. Втратами теплоти знехтувати. Взяти початкову
температуру провідника t 0  0 С. Знехтувати також зміною теплоємності при
нагріванні.
2. Скільки часу мине до початку плавлення провідника, якщо по ньому
пройде струм силою 50А?
Відповідь: 50мкс.
15. Як зміниться температура мідного стрижня, якщо по ньому впродовж

  0,5 с буде проходити струм, густина якого j  9 А/мм2?
Відповідь: t  0,2 С.
16. У мережу з напругою 220В паралельно ввімкнені дві групи ламп. В

одній групі 8 ламп опром 160Ом кожна, у другій – 10 ламп опором 200Ом кожна.
Визначити загальний опір і загальну силу струму.
Відповідь: 10Ом; 22А.
R1 R2
17. Дано коло, що складається з
опорів: R1  R5  1 Ом; R2  R4  2 Ом;
R7 R3
R3  R6  5 Ом; R7  7 Ом. Визначити опір R6
кола і струм, що проходить через опір R7 , R5 R4
якщо U  4,62 В.
Відповідь: 4,62Ом; 0,24А.

73
18. Для виготовлення електронагрівача на керамічний циліндр діаметром
10см намотаний нікеліновий дріт діаметром 0,5мм. Скільки витків на циліндрі
нагрівача, якщо при температурі 800С опір його становить 48Ом?
Відповідь: 64 витка.
19. Два провідника при послідовному з’єднанні дають опір 27Ом, а при
паралельному з’єднанні – 6Ом. Визначити опір кожного з них.
Відповідь: 18Ом; 9Ом.
20. До мережі, напругою 120В приєднуються два опори. При їх

послідовному з’єднанні струм дорівнює 3А, а при паралельному – сумарний
струм дорівнює 16А. Визначити опір кожного провідника.
21. До мережі напругою 120В ввімкнені 3 однакові лампочки: дві

паралельно, а третя – послідовно. Накреслити схему включення та визначити
напругу на кожній лампочці. В якій з них виділяється більша потужність?
Відповідь: 40В; 80В; у третій у 4 рази більше (пояснити).
2.2 Струм у різних середовищах
 
1. Густина струму j , середня швидкість  упорядкованого руху носіїв
заряду та їх концентрація n зв’язані співвідношенням
 
j  en  , (2.2.1)
де е – елементарний заряд.
2. Закон Ома у диференціальній формі

74
 
j  E , (2.2.2)
1
де   – питома електропровідність матеріалу провідника.

3. Закон Джоуля-Ленця у диференціальній формі
  E 2 , (2.2.3)
де  – об’ємна густина теплової потужності.
4. Питома електрична провідність
1 l
  e2n , (2.2.4)
2 m Т
де е і m – заряд та маса електрону; n – концентрація електронів; l – середня
довжина їх вільного пробігу; Т – середня швидкість хаотичного руху

електронів.
5. Закон Відемана-Франца
2
 k
 3  T , (2.2.5)
 e
де  – теплопровідність; k – стала Больцмана.
6. Термоелектрорушійна сила, що виникає у термопарі
   T1  T2  , (2.2.6)
де  – питома термое.р.с.; T1  T2  – різниця температур спаїв термопари.
7. Перший закон Фарадея для електролізу
m  kq , m  k  I  t , (2.2.7)
де k – електрохімічний еквівалент речовини; m – маса речовини, що
накопичується на електроді при проходженні через електроліт електричного
заряду q ; І – сила струму.
8. Другий закон Фарадея для електролізу
1 
k  , (2.2.8)
F n
75
1
де F  – стала Фарадея ( F  96,5 кКл/моль);  – молярна маса іонів даної
e  NA
речовини; n – валентність іонів; е – заряд електрону; N A – число Авогадро.
9. Об’єднаний закон для електролізу
1  1 
m  q    I t , (2.2.9)
F n F n
де I – сила струму, який проходить через електроліт; t – час, впродовж якого
йшов струм.
10. Рухливість іонів

U , (2.2.10)
E
де  – середня швидкість упорядкованого руху іонів; Е – напруженість
електричного поля.
11. Закон Ома в диференціальній формі для електролітів та газів
 
j  q n0 U   U  E , (2.2.11)
де q  ze – заряд іона ( z - валентність); α – коефіцієнт дисоціації; n0 –
концентрація розчинної речовини; U  і U  - рухливості позитивних і негативних
іонів.
12. Густина струму насичення
j нас.  q n0 d , (2.2.12)
де n0 – кількість пар іонів, утворюваних в одиниці об’єму за одиницю часу; d –
відстань між електродами;
N
n0  ,
Vt
де N – кількість пар іонів за час t ; V – об’єм.
13. Густина струму насичення між плоскими електродами, які знаходяться
на відстані l один від одного
j нас.  el n , (2.2.13)
76
де n – кількість пар іонів, які утворюються під дією іонізатора щосекунди в
одиниці об’єму.
14. Формула Ричардсона-Дешмана
  Aвых 
jнас.  BT 2 exp , (2.2.14)
 kT 
де B – стала; А – робота виходу; k – стала Больцмана; Т – температура.
15. Залежність термоелектронного стрму від анодної напруги (коли немає
насичення) виражається формулою Богуславського – Ленгмюра
I  BU
3
2  j  kU , 3
2 (2.2.15)
де k, B – залежить від форми та розмірів електродів катода.
1. По залізному провідникові, діаметр d перерізу якого 0,6мм тече струм

16А. Визначити середню швидкість  напрямленого руху електронів,
враховуючи, що концентрація n вільних електронів дорівнює концентрації n
атомів провідника.
d  0,6 мм = 610-4м l
І = 16А –
–
n  n
S 

– –
 = 5610-3кг/моль
I II
е = 1,610-19Кл
Середня швидкість напрямленого руху електронів
N A  6,02  1023 1/моль
визначається за формулою:
 = 7,87103кг/м3
l
 -?   , (1)
t
77
де t – час, впродовж якого всі вільні електрони, що знаходяться у відрізку
провідника між перерізами І і ІІ, пройшовши через переріз ІІ (рис.) перенесуть
заряд q  eN та утворять струм
q eN
 I
, (2)
t t
де е – елементарний заряд; N – кількість електронів у відрізку провідника; l –
його довжина.
Число вільних електронів у відрізку провідника об’ємом V можна виразити
так:
N  nV  nlS , (3)
де S – площа перерізу.
За умовою задачі n  n  . тобто
NA NA NA  
n  n    , (4)
Vm  

де N A – стала Авогадро; Vm – молярний об’єм металу; μ – молярна маса металу; 
- його густина.
Підставивши послідовно вираз n з формули (4) у рівність (3) і N з формули
(3) у рівність (2), одержимо:
NA   l  S e
I ,
t
звідки
I t
l , (5)
NA    S e
де S – площа перерізу провідника.
 d2
S . (6)
4
Підставимо (6) в (5):
4I  t
l . (7)
N A    d 2  e
(7) підставимо у (1).
78
4I 
  . (8)
N A    d 2  e
А  кг  моль  м 3 А  м м 
    .
кг  моль  м 2 Кл А  с  с 
Обчислимо значення середньої швидкості.
4  1,6  56  10 3
  23 3 4 2 19
 4,2  10  4 м/с.
6,02  10  7,87  10  3,14  (6  10 )  1,6  10
Відповідь: v  0,42 мм/с.
2. Простір між пластинами плоского конденсатора має об’єм V  375 см3 і

заповнений воднем, який частково поляризований. Площа пластин конденсатора
S  250 см2. При якій напрузі між пластинами конденсатора сила струму І, що
тече через конденсатор, досягне значення 2мкА, якщо концентрація n іонів обох
знаків у газі дорівнює 5,3107см-3? Прийняти рухливість іонів U  = 5,410-4м2/(Вс),
U   7,410-4м2/(Вс).
V  375 см3 = 37510-6м3 Напруга на пластинах конденсатора
S  250 см2 = 25010-4м2 U  Ed ,
де Е – напруженість електричного поля між
І = 2мкА = 210-6А
пластинами; d – відстань між ними.
n  5,3 10 7 см-3= 5,31013м-3
Напруженість може бути знайдена з виразу
-4 2
U  = 5,410 м /(Вс)
густини струму
-4 2
U   7,410 м /(Вс) j  qnU   U  E ,
q  1,6  10 19 Кл де q – заряд іона.
U -? Звідси
j I
E  .
qnU   U   qnU   U  S
Відстань між пластинами знайдемо так:
79
V
d . (4)
S
Підставивши (3) і (4)  (1), одержимо
IV
U . (5)
qnU   U  S 2
Перевіримо розмірність
А  м3 А  м2  В  с
U 2
  В .
-3
Кл  м  м м 4 А  с  м -3  м 2  м 4
Вс
2  10 -6  375  10 6
U  110 В.
1,6  10 19 13
 5,3  10  (5,4  7,4)  10 4

 250  10 4 2

Відповідь: U  110 В.
3. Визначити швидкість  (мкм/год), з якою росте шар нікелю на плоскій

поверхні металу при електролізі, якщо густина струму j , який тече через
електроліт дорівнює 30А/м2.Нікель вважати двохвалентним.
j  30 А/м2 Об’єднаний закон Фарадея
z=2 1 
m  It.
F z
 = 56,710-3кг/моль
Враховуючи, що електролітичне осадження нікелю
 = 8,8103кг/м3
йде рівномірно по всій поверхні металу, виразимо масу
4
F  9,65 10 Кл/моль
нікелю за формулою:
 -? m    S  h,
де  - густина нікелю; S – площа поверхні металу; h – товщина шара нікелю.
Силу струму виразимо через густину струму і площу поверхні металу:
I  jS . (3)
Підставивши (2) і (3)  (1) одержимо
80
1 
Sh   jSt ,
F z
або після скорочення
1 
 jt . h  (4)
F z
При незмінній густині струму наростання шара нікелю буде йти з
постійною швидкістю  , визначеною відношенням товщини шару до інтервалу
часу, за який наростав шар. Тоді з формули (4) виходить
1 Mj  h
  ;    .
F z  t
кг  А  моль  м 3 А  м м 
     .
2
моль  м  Кл  кг А  с  с 
Обчислимо одержаний результат.
58,7  10 3  30
 4 3
 1,04  10  9 м/с = 3,74мкм/год.
96,5  10  2  8,8  10
Відповідь:   3,74 мкм/год.
4. Яку мінімальну швидкість повинен мати електрон для того, щоб

іонізувати атоми водню? Потенціал іонізації атома водню 13,5В.
Дано:
U i  13,5 В Розв’язування.

е = 1,610-19Кл е 
Н
–
-3
m = 56,710 кг/моль
 min - ? Для того, щоб іонізувати атом водню, електрон
повинен мати кінетичну енергію, яка дорівнює енергії
іонізації.
Тобто, Wk  Wi , або
2
m min
 eU i , (1)
2
де е – заряд електрона; m – маса електрона.
81
З (1)
2eU i
 min  . (2)
m
Обчислимо  min .
2  1,6  10 19  13,5 м

 min   31
 2,2  10 6   .
9,11  10 с
м
Відповідь:  min  2,2  10 6   .
с
5. Знайти густину струму насичення у газорозрядній трубці, відстань між

електродами якої 10см, якщо під дією космічного випромінювання в 1см3 трубки
виникає кожну секунду 10 пар одновалентних іонів.
l  10 см = 0,1м
– +
-3 -1 7 -3 -1 S
nnt = 10см с = 10 см с
К А
-19
е = 1,610 Кл l
jн-? Густина струму насичення

Iн
jн= (1)
S
де I н – сила струму насичення; S – площа поперечного перерізу трубки.
q
Врахуємо, що I н  , q  enV , V  l  S .
t
Тут q – заряд, що пройшов через трубку за час t ; е – заряд одновалентного
іона; V – об’єм трубки;
n  2nn – концентрація іонів; де nn – кількість пар іонів.
Приймаючи до уваги вище написані вирази, перепишемо формулу (1):
2e  nn  l  S 2e  nn  l
jн   . (2)
S t t
82
nn
Позначивши кількість  nnt кількість пар іонів, що утворюються в 1м3 за
t
1с, перепишемо (2):
j н  2e  nnt  l . (3)
 А
Обчислимо jн  2  1,6  10 19  10 7  0,1  3,2  10 13  2  .
м 
А
Відповідь: jн  3,2  10 13  2  .
м 
6. Визначити силу струму насичення у електронній лампі з вольфрамовим

катодом, якщо довжина нитки накалу l  3 см, діаметр d  0,1мм, температура
А
нитки Т = 2700К. Робота виходу для вольфраму А = 4,5еВ, стала В = 60 .
см 2 К 2
l  3 см = 310-2м
+ Анод
d  0,1 мм = 10-4м
Т = 2700К
А = 4,5еВ = 4,51,610-19Дж =
– Катод
=7,210-19Дж
А А
В = 60 = 60104
см 2 К 2 м2К 2 Густина j струму насичення при
А термоелектронній емісії обчислюється за

= 6105 .
м2К 2 формулою Ричардсона-Дешмана:
A
 kT
i нас = BT 2 e , (1)
i нас - ? Дж
де k = 1,3810-23 – стала Больцмана.
К
Сила струму насичення зв’язана з густиною струму
iнас  j нас S , (2)
де S – площа поверхні катода.
83
Враховуючи, що катод має форму прямої нитки довжиною l і що емісія
відбувається тільки з бокової поверхні, одержуємо:
S  dl. (3)
Підставивши (3) у (2), маємо:
A
 kT
iнас   d l  BT 2 e . (4)
Обчислимо і.
7 , 21019

1, 3810 23 2700
iнас  3,14  10  4  3  10  2  6  10 5  2700 2  e  0,1 А.
Звертаємо увагу студентів на те, що зміна густини струму насичення [див.
формулу (1)] із зміною температури практично визначається тільки експонентою.
Дійсно, при Т = 2700
T 2  7,3  106 К2,
A
 kT
e  5,5  10  9 .
Якщо змінити температуру у 10 разів, тобто при Т = 270К
T 2  7,3  104 К2,
A
 kT
e  10  83 .
Відповідь: інас = 0,1А.
1. На кінцях залізного провідника довжиною 1м і радіуса 0,5мм

підтримується напруга 12В. Визначити густину струму та число електронів, які
проходять через поперечний переріз провідника за 1с.
Відповідь: j  0,13 ГА/м2; 1,21024м-2.
2. Визначити концентрацію електронів провідності в міді, якщо густина міді

8,93103кг/м3.
84
Відповідь: 8,51028м-3.
3. Сила струму в колі, що складається з термопари опором 4Ом і

гальванометра опором 80Ом, дорівнює 26мкА при різниці температур спаїв 50К.
Визначити сталу термопари.
Відповідь: 4,410-5В/К.
4. Визначити питомий опір водного розчину хлористого калію (КСl) з

концентрацією 0,1г/см3, якщо відомо, що коефіцієнт дисоціації цього розчину
дорівнює 0,77, рухливість позитивних іонів 6,710-8м2/Вс, негативних – 6,810-
8 2
м /Вс.
Відповідь: 7,410-2Омм.
5. При нікелюванні деталь покривається шаром нікелю товщиною 0,03мм.

Визначити густину струму, якщо час нікелювання 3год.
dFn
Відповідь: j   3,2  10 5 А/м2.
A
6. Сила струму, що проходить через ванну з CuSO4, рівномірно зростає

протягом 20с від нуля до 2А. Визначити масу міді, яка виділилась на катоді за цей
час.
I
Відповідь: dm  kdI ( I  c ), де с – коефіцієнт пропорційності c  ,
t
t
I I kIt kIt
отже dI  d ;   t. m  k  d    6,6  10  6 кг.
t t 0 2 2
7. Визначити густину струму між електродами, які знаходяться в повітрі на

відстані 20см один від одного, якщо до них прикладена різниця потенціалів 6кВ.
85
Концентрація іонів 700см-3, рухливість позитивних іонів 1,37см2/(Вс), негативних

– 1,89см2/(Вс).
Відповідь: 110нА/м2.
8. Визначити об’єм водню, що знаходиться між пластинами плоского

конденсатора площею 250см2, якщо при прикладеній до пластин напрузі 100В
виникає струм силою 2мкА. Концентрація іонів у газі 5,3107см-3, рухливість
позитивних іонів 5,4см2/(Вс), негативних 7,4см2/(Вс).
Відповідь: 3,3910-2 м3.
9. Знайти число пар іонів, які утворюються в 1см3 атмосфери за нормальних

умов за 1с між пластинами плоского конденсатора площею 200см2 кожна, якщо
при відстані між пластинами4см сила струму насичення 2фА?
Відповідь: 1,56107м-3с-1.
10. По залізному провіднику діаметр якого 0,6мм тече струм I  16 А.

Визначити середню швидкість напрямленого руху електронів, враховуючи, що
кількість вільних електронів у одиниці об’єму дорівнює кількості атомів у
одиниці об’єму. Густина заліза   7,8  103 кг/м3.
Відповідь:   4,2  10 3 м/с.
11. У скільки разів струм насичення термоелектронної емісії з торійованого

вольфрамового катода при робочій температурі Т = 1800К буде більшим, ніж
струм насичення з чистого вольфрамового катода при тій самій робочій
температурі? Емісійна стала та робота виходу електрона для чистого і
торійованого вольфраму відповідно B  60 А/(см2К2), А1 = 4,54еВ і В2 = 3А/(
см2К2), А2 = 2,63еВ.
B2 kT1  A1  A2 
Відповідь: e  11000 .
B1
86
12. Визначити коефіцієнт дисоціації α водного розчину азотної кислоти,

концентрація якої с = 0,064г/см3, якщо питомий опір розчину  = 32мОмм,
рухливість позитивних іонів U  = 3,2610-7м2/(Вс), а негативних – U   6,410-
8 2
м /(Вс).
Відповідь: α = 0,82.
13. Під час електролізу розчину сірчаної кислоти витрачається потужність Р

= 37Вт. Визначити опір R електроліту, якщо за час t  500 хв виділяється водень,
маса якого m  0,3 г.
Відповідь: 10-3Ом
14. Дві електролітичні ванни з’єднані послідовно. У першій ванні виділився

цинк, маса якого m1  3,9 г, у другій за той самий час – залізо, маса якого
m2  2,24 г. Атомні маси цинку і заліза відповідно А1 = 65г/моль, А2 = 56г/моль.
Валентність цинку z1  2 . Яка валентність z 2 заліза?
15. Визначити сумарний імпульс електронів провідності у прямому

провіднику довжиною 12км, по якому проходить струм силою 300А.
Відповідь: 2,0410-4(кгм)/с.
16. Визначити концентрацію електронів провідності в міді, якщо густина

міді 8,93103кг/м3.
Відповідь: 8,51028м-3.
17. Виходячи з положення класичної електронної теорії матеріалів,
визначити питомий опір золота, використовуючи такі дані: питомий опір міді
1,710-8Омм; питомі теплопровідності золота і міді відповідно 2,9104 і
3,8104Вт/(мК).
87
Відповідь: 2510-9Омм.
18. На аноді електронної лампи за 1год роботи виділилось 60Дж енергії при
силі струму 6мА. Знайти швидкість електронів катодного пучка, якщо теплота
виділяється за рахунок кінетичної енергії електронів.
2We
Відповідь:    0,98  10 6 м/с.
Im
19. Електрод у вигляді мідної пластини площею 25см2 занурений у

електролітичну ванну з розчином мідного купоросу. Після проходження струму,
А
густина якого 0,02 на пластині виділилось 100мг міді. Визначити час
см 2
проходження струму. Мідь вважати двохвалентною.
Відповідь: t  10хв. 2с.
20. Азот іонізується рентгеновськими променями. Визначити провідність

азота, якщо у кожному кубічному сантіметрі газу знаходяться в умовах рівноваги
n0  107 пар. іонів. Рухливість позитивних іонів U  = 1,27см2/(Вс), а негативних –
U   1,81см2/(Вс).
1
-21 .
Відповідь: 5,610 Ом
2.3 Електрорушійна сила. Замкнене коло. Робота та потужність

електричного струму
1. Закон Ома для замкненого кола

88

I , (2.3.1)
Rr
де ε – ЕРС джерела струму; R – зовнішній опір; r – внутрішній опір джерела.
2. Сила струму короткого замикання

I к . з.  . (2.3.2)
r
3. Напруга на навантаженому джерелі струму
U   I r. (2.3.3)
4. ККД джерела струму в замкненому колі
U R
  . (2.3.4)
 Rr
5. Потужність повного електричного кола
P  I  I 2
R  r    2
. (2.3.5)
Rr
6. Робота струму на ділянці кола
2 U2
A  IUt  I Rt  t. (2.3.6)
R
7. Потужність струму на ділянці кола
A U2
P  IU  I 2 R  . (2.3.7)
t R
8. Закон Джоуля – Ленца
Q  I 2 Rt . (2.3.8)
9. Максимальна потужність в замкненому колі
Pmax  I 
 U 2
 , R  r  . (2.3.9)
2r 4r
10. Загальна ЕРС елементів, з’єднаних послідовно
 заг  1   2  ...   n , (2.3.10)
rзаг  r1  r2  ...  rn .
89
11. Загальна ЕРС елементів, з’єднаних паралельно, якщо всі елементи
мають однакову ЕРС
 заг  1 , (2.3.11)
r
rзаг  ,
n
де n – кількість елементів.
1. З яким ККД працює свинцевий акумулятор, ЕРС якого   2,15 В, якщо у

зовнішньому колі з опором R  0,25 Ом йде струм I  5 А? Яку максимальну
корисну потужність може дати акумулятор у зовнішнє коло? Як при цьому
зміниться його ККД?
  2,15 В ε
R  0,25 Ом
А
I  5А R
 - ? Pmax - ?   - ?
За визначенням ККД  є відношення корисної
потужності до потужності, що виділяє акумулятор,
IU U   I r
   , (1)
I  
де U – різниця потенціалів на полюсах акумулятора.
Максимальна корисна потужність батареї (потужність, що виділяється на
зовнішнім опорі) джерело дає у тому випадку, коли внутрішній опір дорівнює
опору зовнішньої ділянки R1 .
U  Ir
R1  r   . (2)
I I
90
При такому опорі струм у колі:
 
I1   , (3)
R1  r 2r
тобто
  

Pmax  I1U 1  I1   I1r      r.
2r  2r 
 
Використовуючи (2) і (3), одержимо
Pmax 
 2

 2
I
. (4)
4r 4  Ir 
При цьому ККД


  Ir  2
   0,5 .
 
Pmax 
 2  I  2,15 2  5  4,62  5  6,4 (Вт).
4  Ir  42,15  5  0,25 4  0,9

  Ir  2,15  5  0,25  0,42 .
 2,15
Відповідь:   42% ; Pmax  6,4 Вт;    50 %.
2. Скільки витків нікелінового дроту треба навити на фарфоровий циліндр

диаметром D  1,5 см, щоб зробити кип’ятильник у якому впродовж   10 хвилин
закипить 120г води і при цьому 25% її випариться, якщо початкова температура
t 10 С. ККД прийняти рівним 60%. Діаметр дроту 0,2мм. Напруга U  100 В.
Питомий опір нікеліну   4  10 7 смм.
91
d
D  1,5 см = 1,510-2м
  10 хв = 600с
D
m  120 г = 12010-3кг
t1  10 С
t 2  100 С U
  0,6
ККД кип’ятильника
m n  0,25m
Qкорисне
6  , (1)
L  2,3 10 Дж/кг Q затрачене
U  100 В де
d  0,2 мм = 210-4м Qкорисне  Q1  Q2 (2)
  4 10 7 Омм де Q1  mc(t 2   t1 ) – кількість теплоти, що йде на
c  4,2  103 Дж/(кгК) нагрів води до кипіння;

Q2  mn L – кількість теплоти, що йде на
N -?
випаровування води.
За законом Джоуля –Ленца
U2
Qзатр   (3)
R
де R – опір дроту:
l
R , (4)
S
Довжину дроту знайдемо так:
l  N   D , (5)
де N – кількість витків; D – довжина одного витка.
Площу перерізу дроту знайдемо за формулою:
 d2
S , (6)
4
де d – діаметр дроту.
92
Підставимо (5) і (6) в (4). Тоді

N   D  4 4  N  D
R  . (7)
d 2 d2
(7)  (3)
U 2d 2
Qзатр  . (8)
4 ND
Qкорисне  mc(t2   t1 )  0,25mL .

mct 2   t1  0,25mL  4 ND 
2 2
U d
Звідки
U 2 d 2
N .
mct2   t1   0,25mL  4 D
В2  с  м 2 В2  с  м 2 В2  с
N    2
 
 Дж Дж  Дж  Ом  м Дж  Ом
 кг   К  кг    Ом  м  м
 кг  К кг 
Дж 2  с Дж Дж
    1.
А 2  с 2  Дж  Ом А 2  с  Ом Дж
N

100 2  600  2  10  4  2
 0,6
 52.
0,12  4,2  10 3

 90  0,25  0,12  2,3  10  4  4  10  7  1,5  10  2
6
Відповідь: 52 витка.
3. Від джерела, різниця потенціалів на клемах якого U 0  10 4 В треба
передати потужність Р = 5103Вт на відстань l  5 км. Припустима втрата напруги

у проводах n  1% . Розрахуйте мінімальний переріз S мідного проводу, що
годиться для цієї мети.
93
U 0  10 4 В P
U0 UR Rn
Р = 5103Вт
l  5 км = 5103м
Напруга U 0 , що знімається з клем джерела, частково
n  1% = 10-2
падає на проводах і частково подається споживачеві:
  1,7  108 Омм
U 0  nU 0  U R .
S -?
Струм на навантаженні R і у проводах один і той,
так як Rc і провода з’єднані послідовно. Він може бути визначеним із
співвідношення
P
P  IU 0 ; I . (1)
U0
Втрату напруги на проводах можна знайти за законом Ома
U 1  IR ,
де R – опір проводки.
За умовою задачі „падіння напруги” у проводах складає n відсотків від
напруги, одержаної від джерела, тобто
U 1  nU 0 ; nU 0  IR . (2)
Опір проводів R може бути визначений через довжину і переріз проводу:
l
R
, (3)
S
(довжина дорівнює 2l , так як для передачі потужності на відстань l
використовується два проводи).
Підставимо (1) і (3) у (2), одержимо
P 2l
nU 0   ,
U0 S
2l  P  
звідки S  .
nU 02
Перевіримо розмірність:
94
м  Вт  Ом  м м 2  А  Ом  В м2  А
S      м2 .
В2 В2 А
Обчислимо результат:
2  5  103  5  103  1,7  10 8

S  0,85  10  6 м2.
 
0,01  10 4 2
Відповідь: S  0,85  106 м2.
4. Шість однакових елементів з’єднані по два послідовно у три паралельні

групи. У скільки разів зміниться сила струму у зовнішньому колі та корисна
потужність, якщо ці елементи з’єднати по три послідовно у дві паралельні групи:
В обох випадках зовнішній опір у 5 разів більше внутрішнього опору одного
елемента.
ε ε
1) n1  2 r r
m1  3 ε ε ε ε ε
r r r r r
1) n 2  3
ε ε ε ε ε
m2  2 r r r r r І2
І1
R  5r
I2 P2 R R
-? -?
I1 P1
Сила струму І1 у першому випадку за законом Ома для повного кола

n1
I1  . (1)
n1r
R
m1
Сила струму І2 у другому випадку за законом Ома для повного кола
n2
I2  . (2)
n2 r
R
m2
95
I2
Обчислимо відношення .
I1
 n r
n2  R  1 
I2  m1  n2 m1 R  n1r   m2
   . (3)
I1  n2 r  n1 m1  m2 R  n2 r 
n1  R  
 m 2 
Підставимо числові значення у формулу (3).

I 2 3 3  5  2  2 17
    1,3 .
I1 2 3  2  5  3 13
Корисна потужність у зовнішньому колі може бути розрахована за
формулою:
P  I 2R .
У першому випадку P1  I12  R , у другому P2  I 22  R .
2
P1 I12  I1 
Відношення   .
P2 I 22  I 2 
2
P  17 
Тобто 1     1,7 .
P2  13 
I1 P
Відповідь:  1,3 , 1  1,7 .
I2 P2
5. Батарея складається з n  5 послідовно з’єднаних елементів з   1,4 В;

r  0,3 Ом кожний. При якій силі струму корисна потужність дорівнює 8Вт? Яку
максимальну корисну потужність можна одержати від батареї?
n5 ε r
– +
  1,4 В
R
r  0,3 Ом
Ркорис = 8Вт
I - ? Pmax корис - ? Корисна потужність, що виділяється у зовнішньому
96
колі дорівнює різниці потужностей, що виділяються у всьому колі і у внутрішній
його частині:
P корис = n I  I 2 nr , (1)
де n – кількість послідовно з’єднаних елементів; ε – е.р.с. кожного елемента; r –
внутрішній опір кожного елемента.
Підставимо числові значення у (1):
8 = 5  1,4  І – І2  5  0,3
8  7 I  1,5I 2  1,5I 2  7 I  8  0
7  49  4  1,5  8 7  1
I1, 2   ;
2  1,5 3
6
I1  2,67 (А); I 2   2 (А).
3
Максимальна корисна потужність, яку можна одержати від батареї
Ркорис.max  n   n .
2 2 2
4nr 4r
Обчислимо Ркорис.max.
2
Ркорис.max  5  1,4  5  1,96  8,17 (Вт).
4  0,3 1,2
6
Відповідь: I1  2,67 А; I 2   2 А; Ркорис.max = 8,17 Вт.
3
1. ЕРС джерела струму   2 В, внутрішній опір r  1 Ом. Визначити силу

струму, якщо зовнішнє коло споживає потужність Р = 0,75Вт.
Відповідь: 1,5А; 0,5А.
2. Батарея із 50 послідовно з’єднаних елементів дає струм у зовнішнє коло,

яке складається з залізного проводу довжиною 20км і з площею перерізу 3мм2 та
97
апарата з опором 90Ом. ЕРС та внутрішній опір кожного з елементів дорівнює
1,4В і 0,4Ом. Визначити силу струму.
Відповідь: 77мА.
3. При силі струму I1  3 А у зовнішній ділянці кола батареї виділяється

потужність Р1 = 10Вт, при силі струму I 2  1 А відповідно Р2 = 6Вт. Визначити
ЕРС та внутрішній опір батареї.
Відповідь:   7,35 В; r  1,35 Ом.
4. Визначити: а) загальну потужність; 2) корисну потужність; 3) ККД

батареї, ЕРС якої 240В, якщо зовнішній опір 23Ом, внутрішній опір 1Ом.
Відповідь: 1) 2,4кВт; 2) 2,3кВт; 3) 96%.
5. У схемі ЕРС батареї   120 В; R1  25 Ом; ε ...

R2  R3  100 Ом. Знайти потужність, яка виділяється на R2 R3
опорі R1 . Опором батареї знехтувати. R1
Відповідь: 16Вт
6. Батарея, що замкнена на опір 2Ом, дає струм 1,6А. Та ж батарея,

замкнена на опір 1Ом, дає струм 2А. Знайти втрати потужності усередині батареї і
ККД батареї в обох випадках.
Відповідь: 7,7Вт; 12Вт; 40%; 25%.
7. Елемент, ЕРС якого ε, внутрішній опір r , замкнутий на зовнішній опір

R . Найбільша потужність у зовнішньому колі дорівнює 9Вт. Сила струму за цих
умов у колі дорівнює 3А. Знайти величину ε і r .
Відповідь: 6В; 1Ом.
98
8. Батарея складається з n  5 послідовно з’єднаних елементів з ε= 1,4В

кожний. Внутрішній опір кожного елемента дорівнює 0,3Ом. При якій силі
струму корисна потужність батареї Рк = 8Вт? Яка найбільша корисна потужність
батареї?
4
Відповідь: I1  А, I 2  2 А; Pk max  13,5 Вт
3
9. Електричне коло
R1 R2
складається з батареї,
електрорушійна сила якої ε = 3В, c R4
внутрішній опір r  1 Ом, A B
конденсатора ємністю С = 2мкФ і

R3
чотирьох резисторів R1  1 Ом,
ε r
R2  2 Ом, R3  3 Ом R4  4 Ом
(рис.) Визначити заряд на обкладках
конденсатора. Опором з’єднувальних провідників нехтувати.
C R1  R2 
Відповідь: q   1,7 мкКл.
R1  R2  R3  r
10. Вольтметр при розімкненому колі показує 6В, а при замкненому колі –
5В. Амперметр при замкненому колі показує 3А. Знайти  джерела; потужність,
яку передають споживачу; втрату потужності всередині джерела; ЕРС і ККД
джерела.
Відповідь: Рк = 15Вт;   83,4 %.
11. Генератор постійного струму розвиває ЕРС 150В і дає у зовнішнє коло
силу струму 30А. Визначити потужність, яка віддається споживачу; потужність,
яку розвиває генератор; потужність втрат всередині джерела і ККД джерела, якщо
внутрішній опір 0,6Ом.
Відповідь: 4,5кВт; 88%.
99
12. Визначити струм короткого замикання І0 для акумуляторної батареї,
якщо при струмі навантаження І1 = 5А вона віддає у зовнішнє коло потужність Р1
= 9,5Вт, А при струмі навантаження І2 = 8А – Р2 = 14,4Вт.
Відповідь: 0,62А.
13. Джерело струму с ЕРС  і внутрішнім опором r замкнули на реостат.

Виразити потужність струму Р у зовнішньому колі як функцію сили струму.
Побудувати графік цієї функції. При якому струмі потужність буде найбільшою?
Побудувати графік залежності ККД  від сили струму у колі.
Ir
Відповідь: P  I  I 2 r ;   1  .

14. Електромотор живлиться від мережі постійного струму напругою
U  24 В. Яка потужність на валу двигуна під час проходження по його обмотці
струму 8А, якщо відомо, що при повному гальмуванні якоря по колу йде струм
16А?
Відповідь: 96Вт.
ε
15. Два елементи з внутрішніми опорами r1  6 кОм і
R
r2  4 кОм з’єднані послідовно. Паралельно до них
Р
увімкнено опір R  10 кОм. На цю систему подано напругу S
U  180 В. (рис.)
V1 V2
1. Що показують вольтметри, коли ключ S
розімкнений?
2. Які будуть покази вольтметрів, коли ключ S замкнений, а рухомий
контакт з’єднаний з серединою резистора R ?
3. Контакт Р рухають доти, поки покази вольтметрів не зрівняються. На які
частини контакт Р ділить опір R ?
Відповідь: 1. U 1  108 В; U 2  7 В.
2. U 1  81 В; U 2  99 В.
100
3. R1  4 кОм; R  6 кОм.
16. У схемі є батарея з ε = 120В, R  10 Ом. В – електричний чайник.

Амперметр показує силу струму 2А. Через який проміжок часу закипить 0,5л
води, яка знаходиться у чайнику при температурі t 0  4 С. Опором батареї і
R
амперметра знехтувати. А
Відповідь: 26хв. ε В
17. До кінців свинцевого провідника довжиною l  5 см і диаметром

d  0,2 мм прикладена напруга U  100 В. Через який проміжок часу  провідник
почне плавитися? Температура плавлення свинцю t пл  327 С. Втрати теплоти
знехтувати. Взяти початкову температуру провідника t 0  0 С. Знехтувати також
зміною теплоємності при нагріванні.
2. Скільки часу мине до початку плавлення провідника, якщо по ньому
пройде струм силою 50А?
Відповідь: 50мкс.
18. До джерела струму з   1,5 В приєднали котушку з опором R  0,1 Ом.

Амперметр показав силу струму I1  0,5 А. Коли до джерела струму приєднали
послідовно ще одне джерело струму з такою ЕРС сила струму І у тій же котушці
стала 0,4А. Визначити внутрішні опори r1 і r2 першого і другого джерела струму.
Відповідь: 2,9Ом; 4,5Ом.
19. Джерело струму замкнено на зовнішній опір R , к.к.д. джерела становить

50%. У скільки разів зміниться к.к.д. джерела струму, якщо опір збільшиться в 4
рази?
101
20. Що покаже амперметр у схемі, що зображена на рисунку, якщо   5 В;
R1  2 Ом; R2  4 Ом; R3  6 Ом.
A
ε R2 R3
R1
Як зміниться показ амперметра, якщо його і джерело струму поміняти

місцями? Внутрішніми опорами джерела струму і амперметра знехтувати.
21. Намотка у електричній каструлі складається з двох однакових секцій.

Опір кожної секції 20Ом. Через який проміжок часу закипить 2,2л води, якщо: 1)
ввімкнена одна секція; 2) обидві секції ввімкнені послідовно; 3) обидві секції
ввімкнені паралельно? Початкова температура води 16С, напруга в мережі 110В,
ККД нагрівача 85%.
Відповідь: 1) 25хвилин; 2) 50хвилин; 3) 12,5хвилин.
22. Скільки витків нікельованого дроту потрібно навити на фарфоровий

циліндр діаметра 2см, щоб зробити кип’ятильник, яким протягом τ = 10хв можна
закип’ятити m  120 г води при початковій температурі t  10 С, ККД взяти
  60 %. Діаметр дроту d  0,2 мм; напруга U  100 В.
Відповідь: 99 витків.
23. У мідному провіднику довжиною 3м і площею поперечного перерізу

S  1 мм2 проходить струм. Визначити кількість теплоти, яка виділиться за 1хв,
якщо напруженість електричного поля в провіднику 0,2В/м.
Відповідь: 426Дж.
102
24. Яка теплова потужність виділяється в одиниці об’єму провідника
довжиною l  1 м, якщо при густині струму j  106 А/м2 на його кінцях
підтримується різниця потенціалів U  1В. Який питомий опір провідника і з
якого матеріалу його виготовлено?
Відповідь: 1,0мкОмм, ніхром, 1,0МВт/м3.
103
3. МАГНІТНЕ ПОЛЕ
3.1 Характеристики магнітного поля та їх розрахунок
1. Закон Біо-Савара-Лапласа
 0 I sin 
dB   2
dl , (3.1.1)
4 r
 
де  – кут між векторами dl і r ; dB – магнітна індукція поля, створеного
елементом провідника із струмом;  - магнітна проникність; 0 - магнітна стала

(  0  4  10 7 Гн/м); dl – елемент довжини провідника, модуль вектору dl , що
співпадає за напрямом струму; І – сила струму; r н – модуль радіуса-вектора, що
проведений від елемента провідника до точки, в якій визначається магнітна
індукція dB .
 
2. Зв’язок магнітної індукції B з напруженістю магнітного поля H
 
B   0 H , (в середовищi)
  (3.1.2)
B0   0 H . (в вакуумi)
3. Магнітна індукція поля, створеного нескінченно довгим прямим
провідником із струмом
 0 I
B  , (3.1.3)
2 r
де r – відстань від вісі провідника.
4. Магнітна індукція у центрі кругового провідника із струмом
 0 I
B  , (3.1.4)
2 R
де R – радіус кривини.
5. Магнітна індукція провідника кінцевої довжини
 0 I
B  cos 1  cos  2  . (3.1.5)
4 r0
104
6. Магнітна індукція на вісі нескінченого соленоїда
B   0 n I , (3.1.6)
де n – число витків на одиницю довжини соленоїда; І – сила струму в одному
витку.
7. Принцип суперпозиції магнітних полів:
   
B p  B1  B2  ...  Bn . (3.1.7)
8. Напруженість магнітного поля, що створює провідник із струмом
кінцевої довжини.
I
H cos1  cos 2  , (3.1.8)
4r0
де r0 – найменша відстань від точки, у якій визначається напруженість до
провідника.
9. Індукція в будь-якій точці на осі колового провідника із струмом
 0 IR 2
B  3
. (3.1.9)
2
h R 2 2
 2

10. Циркуляція вектора магнітної індукції B вздовж замкненого контуру L ,
створена струмами I i
      n
 
Bdl   Bdl cos Bdl    0  I i .
 
(3.1.10)
L L   i 1
11. Магнітний потік, який пронизує всі витки соленоїда

  n 0 , (3.1.11)
де  0 – магнітний потік через один виток.
12. Магнітний потік через плоский контур
 
  BS cos B  n ,   (3.1.12)
де n – нормаль до площини контуру.
13. Для неоднорідного поля
   Bn dS , (3.1.13)
S

де Bn – проекція вектора B на нормаль до площини контуру.
105
1. Два паралельних нескінченно довгих провідника, по яким рухається

струм в одному напрямі силою І = 6,0А, розташовані на відстані l  10 см один від
одного. Визначити напруженість магнітного поля у точці, що знаходиться
посередині між провідниками, а також визначити магнітну індукцію у точці, що
розташована на відстані r1  5 см від одного, та на відстані r2  12 см від другого
 
I1  I 2  I  6 А B2 B
 
l  10 см = 0,1м D B1
Р = 5103Вт

-2
r1  5 см = 510 м r2
r2  12 см = 1210-2м
r1 
H2
 0  4  10 7 Гн/м
С  І
І1 
 1 2
l l
H C - ? BD - ? 
2 H1 2
 
1. Визначимо НС. За правилом правого гвинта визначаємо напрям H1 і H 2 у
точці С.
За принципом суперпозиції
  
H C  H1  H 2 .
I
З рисунку видно, що H C  H 1  H 2 , але H 1  H 2  , тому H C  0 .
l
2
2

2. Для знаходження індукції магнітного поля B у точці D визначаємо за
 
правилом правого гвинта напрями векторів B1 і B2 магнітних полів, створених
кожним провідником та складаємо їх векторно (геометрично) за правилом
паралелограма.
106
  
Тобто BD  B1  B2 , BD  B 12  B 22  2 B1 B2 cos , або
BD  B 12  B 22  2 B1 B2 cos  , де   180   .
 
З рисунка видно, що кут α між векторами B1 і B2 дорівнює куту α у
трикутнику I1 DI 2 , як кути між двома перпендикулярними прямими.
 
Сторона I1 D  B1 , сторона DI 2  B2 . Із I1DI 2 знаходимо cos .
l 2  r12  r22  2r1r2 cos .

r12  r22  l 2
Звідки cos  .
2r1r2
(5  10 2 ) 2  (12  10 2 ) 2  (10  10 2 ) 2
cos   0,575 .
2  5  10  2  12  10  2
 
Знайдемо магнітні індукції B1 і B2 .
I1 1  4  10 7  6
B1   0 ; B1   2
 2,4  10  5 (Тл).
2r1 2  5  10
I2 1  4  10 7  6 5
B2   0 ; B2   10 (Тл).
2r2 2  12  10  2
Визначимо магнітну індукцію BD .
BD  (2,4  10  5 ) 2  (10  5 ) 2  2  2,4  10  5  10  5  0,575  3,08  10  5 (Тл).
Відповідь: НС = 0; ВD = 3,0810-5Тл.
2. Визначити індукцію магнітного поля в точці О, якщо радіус дуги

R  0,1 м, кут   60 , сила струму, який проходить по контуру АВС, дорівнює
10А. (рис.)
107
A
R  0,1 м L
I
  60
C B
φ1
І = 10А φ2 α
B0 - ? O
За принципом суперпозиції
   
B0  B AB  BBC  BCA . (1)
Спочатку обчислимо модулі всіх трьох складових. Так як кут   60 , дуга
1 2R R
АВ складає частину кола, тобто L   (1).
6 6 3
Магнітна індукція
IL
B AB   0 (2)
4R 2
Підставимо (1) в (2)
I  R  0 I
B AB   0  . (3)
4R 2  3 12 R
Знайдемо ВВС за формулою:
I
BBC   0 cos1  cos 2 . (4)
4 a
де а = ОС.
R
З рисунка видно, що 1  30 ;  2  90 , OC  a  R sin 1  .
2
I 2
Тобто BBC   0 cos 30  cos 90 .
4R
3I
BBC   0 . (5)
4R
Попробуємо використати вираз (4) для обчислення магнітної індукції, що
створена провідником СА у точці О. Оскільки точка О лежить на продовженні
провідника СА, кожний із кутів 1 ;  2 дорівнюють . Отже, чисельник формули
(4) дорівнює нулю. Нулю дорівнює і знаменник цієї формули, оскільки відстань
108
від точки до прямої вимірюється довжиною перпендикуляра, що опускається з
точки на пряму.
Повернемося безпосередньо до рівняння (1) – закону Біо–Савара– Лапласа.
 
dB 

 0 I dl sin dl  r . (6)
4 r2
Для будь-якого елементу dl провідника СА кут, утворений цим елементом

(який взято за напрямом струму) і радіусом-вектором r , проведеним від елемента
 
 
у точку О, дорівнює . Отже, sin dl  r  0 . Але при цьому знаменник формули (6)
відмінний від нуля. Тобто, dB  0 для будь-якого елементу провідника СА. Звідси
зрозуміло, що і цілий провідник СА не утворює у точці О магнітного поля.
Тоді співвідношення (1) спрощується:
  
B0  BBC  B AB . (7)
 
Оскільки точка О і контур АВС лежать в одній площині, вектори B AB і BBC ,
будучі перпендикулярними цій площині, виявляються розташованими вздовж
однієї прямої – нормалі до площини рисунка, що проходить через точку О. При

цьому, за правилом правого ґвинта, вектор B AB напрямлен від спостерігача,

вектор BBC - до нього, приянявши один з цих напрямів, (наприклад другий) за
позитивний, можна замість (7) написати скалярне рівняння:
B0  BBC  B AB .
або з врахуванням (3) і (5).

 0 I  3 1 
B   .
R  4 12 
Після підстановки числових значень
4  10 7  10  1,73 1 
B     6,9  10  6 Тл = 6,9мкТл.
0,1  4 12 
Відповідь: В = 6,9мкТл.
3. Визначити магнітну індукцію В у точці А, що розташована на відстані

d  10 см від центру дротяного кільця радіуса R  5 см, по якому тече струм силою
І = 10А.
109
Дано: dl Розв’язування.
d  10 см = 0,1м r 
 dB
R  5 см = 0,05м R dB2
A φ
φ 
7 I
 0  4  10 Гн/м d  dB1
dB2 
BA- ? dB
dl
Для розв’зування задачі використаємо метод диференціювання та

інтегрування. Для цього розіб’ємо кільце на елементарні відрізки dl і визначимо
елементарну магнітну індукцію dB , яку створює цей елементарний відрізок
кільця, по якому тече струм І. За законом Біо-Савара-Лапласа
 0 I dl sin 
dB  , (1)
4 r2

де  – кут між r і dl .
r 2  R2  d 2 . (2)
 
В даному випадку   dl  r  90 . sin 90  1 .
 
Слід мати на увазі, що dB – вектор. Розкладемо вектор dB на два вектори
 
dB1 і dB2 . З рис. видно, що при підсумовуванні вектори dB2 знищуюють один
одного, так як вони напрямлені в різні сторони.
Вектори dB1 напрямлені в одну сторону. Тому dB   dB1 , де
dB1  dB sin  , (3)

де
R
sin   . (4)
2 2
R d
(1), (2), (4)  (3).

0 I dl R
dB1   . (5)
2
4 R  d 2 2
R d2
Проінтегруємо (5).
110
2R
 0 IR  0 IR  0 IR 2
B1   dl   2R  .
0 
4 R 2  d 2 
4 R 2  d 2  3
2

2R d 2 2
3
 2
 0 IR 2
Так як В = В1, то остаточно B  3
.

2R d 2 2
 2
Обчислимо В.
4  10 7  10  25  10 4
B 3
 11,2  10  6 (Тл).

2  25  10  4  100  10  4  2
Відповідь: В = 11,2мкТл.
4. Обчислити індукцію магнітного поля В довгого прямого проводу радіуса

R  3 мм у точках, які лежать на відстанях r1  2 мм і r2  5 мм від його осі. Сила
струму в проводі І = 6А.
 1
R  3 мм = 310-3м

r1  2 мм = 210-3м B1
r1 A1
-3 R
r2  5 мм = 510 м
r2
І = 6А 
A2 B2
7
 0  4  10 Гн/м
B1 - ? B2 - ? I
Для визначення індукції магнітного поля застосуємо теорему про


циркуляцію вектора B вздовж замкненого контуру.
n
 Bl dl   0  I i .
L i 1
111
Визначимо індукцію В1 у точці А1, що лежить усередині проводу на відстані
r1 від осі проводу (рис.). Через точку А1 проведемо замкнений контур L у вигляді

кола. Внаслідок симетрії модуль вектора B1 є однаковим у всіх точках кола, тому
 Bl dl  B1  2r1 . (1)
L
n
I
 I i  j  r12 , де j
R 2
– густина струму.
i 1
n
I
 I i  R 2  r12 . (2)
i 1
Прирівняємо (1) і (2).
0 I 2
B1  2r1    r1 . (3)
R 2
Остаточно маємо:
0 I
B1  r .
2 1
(4)
2R
Обчислимо В1.
4  10 7  6  2  10 3
B1   2,7  10  4 (Тл).

2  3  10 3 2

Аналогічно визначимо магнітне поле в точці А2.
Через точку А2 проведемо замкнений контур L у вигляді кола радіуса r2 .

Внаслідок симетрії модуль вектора B2 є однаковим у всіх точках кола, тому
n
 Bl dl   0  I i .
L i 1
або B2  2r2   0 I 
0 I
B2  . (5)
2r2
Обчислимо В2.
4  10 7  6
B2  3
 2,4  10  4 (Тл).
2  5  10
112
Отже, поле всередині проводу зростає з відстанню від осі за лінійним
законом, а поле зовні проводу зменьшується за гіперболічним законом.
Побудуємо графік B  f (r ) .
B
4
1
3 
r
2 r
r
1 2 3 4 5
Обчислимо магнітну індукцію на поверхні провідника
0 I
B .
2R
4  10 7  6
B 3
 4  10  4 (Тл).
2  3  10
Відповідь: B1  2,7  10 4 (Тл); B2  2,4  10 4 (Тл).
5. Кільце радіусом R  10 см знаходиться у однорідному магнітному полі (В

= 0,318Тл). Площина кільця складає з лініями індукції кут   30 . Визначити
магнітний потік  , що пронизує кільце.
R  10 см = 0,1м
R 
В = 0,318Тл φ B
  30 
n
-?
Магнітний потік
  B  S  cos . (1)
 
де S  R 2 – площа кільця;  – кут між B і n ;   90   .
113
Остаточно
1
  BR 2  cos90     BR 2  sin   0,318  3,14  10  2   5  10  3 (Вб).
2
Відповідь: Ф = 5мВб.
1. По двох довгих паралельних провідниках, які знаходяться на відстані

10см один від одного, в протилежних напрямах проходять однакові струми силою
5А кожний. Знайти напруженість та магнітну індукцію поля в точці на відстані
4см від одного і 6см від другого провідника.
Відповідь: 33А/м.
2. По нескінченно довгому прямому провіднику, який зігнутий під кутом

120 проходить струм силою 25А. Знайти напруженість поля в точці, яка лежить
на бісектрисі кута і віддалена від його вершини на 10см.
I 3
Відповідь: H   69 А/м.
2l
3. По провіднику у вигляді тонкого кільця радіуса

А
0,2м проходить струм. Чому дорівнює сила цього струму,
якщо напруженість магнітного поля в точці А (рис.) α
дорівнює 52А/м? Кут  10 .

2 HR
Відповідь: I  3
 4,0 кА.
sin 
4. Струм проходить по тонкому провіднику, який має вигляд правильного

n -кутника, вписаного в коло радіуса R . Знайти магнітну індукцію в центрі даного
контуру. Дослідити знайдений вираз при n   .
114
 

n n  0 I tg
 0 I n  0 I .
Відповідь: B  n
  cos d  2R 2R
4R cos 

n n
5. Два нескінченно довгих прямих провідники перехрещені під прямим

кутом (рис.). По провідниках проходять струми силою 30А та 40А. Відстань між
провідниками 20см. Визначити магнітну індукцію в точці А, однаково віддаленій
від обох провідників.
І
Відповідь: 0,1мТл. А
6. Знайти індукцію магнітного поля в центрі контуру, який має вигляд

прямокутника, якщо його діагональ 16см, кут між діагоналями 30 та сила струму
в контурі 5А.
4 0 I
Відповідь: B   0,1 мТл.
d sin 
7. Тонкий провідник, загнутий у вигляді правильного шестикутника.

Довжина сторони шестикутника 20см. Визначити магнітну індукцію в центрі
шестикутника, якщо по провіднику проходить струм силою 20А.
Відповідь: 60мкТл.
8. По проводу, який зігнуто у вигляді квадрата зі стороною а = 60см

проходить постійний струм. Сила струму І = 3А. Визначити індукцію магнітного
поля В у центрі квадрата.
2 2 0 I
Відповідь: B   5,64 мкТл.
a
9. Нескінченно довгий тонкий провідник зі струмом, сила якого І = 20А, має
згін (плоску петлю) радіуса R  5 см. Визначити в точці О індукцію магнітного
поля В, створеного цим струмом (рис.).
115
І R
0 I
Відповідь: B   0,126 мТл.
4R
10. Визначити, застосувавши теорему про циркуляцію вектора магнітної


індукції B , індукцію магнітного поля на осі тороїду без осердя. По обмотці
тороїду з N  2000 витків проходить струм, сила якого І = 5А. Діаметр тороїду по
середній лінії D  50 см.
0 N I
Відповідь: B   8 мТл.
D
11. У середній частині соленоїда, який містить n  10 витків на кожний

сантіметр довжини, вміщено круговий виток діаметра d  1 см. Площина витка
розміщена під кутом   30 до осі соленоїда. Визначити магнітний потік Ф, що
пронизує виток, якщо по обмотці соленоїда проходить струм, сила якого І = 10А.
Відповідь: Ф = 4,9нВб.
12. Двома нескінченно довгими проводами, відстань між якими d  10 см, в

одному напрямі проходять струми, сила кожного І = 20А. Визначити індукцію
магнітного поля В в точці, що міститься на відстані r1  8 см від одного і r2  6 см
від іншого проводів.
Відповідь: 83,3мкТл.
13. Два довгих прямих провідники зі струмами, сила кожного І = 10А,

розміщені взаємно перпендикулярно. Обчислити індукцію магнітного поля В в
точці, що лежить на середині перпендикуляра до осей цих провідників, якщо
довжина перпендикуляра d  10 см.
116
Відповідь: 56,4мкТл.
14. Струм, сила якого І = 16А, проходить по нескінченно довгому проводу,

зігнутому під прямим кутом (рис.). Визначити індукцію магнітного поля в точках,
що містяться на відстані r  10 см від вершини: а) на продовженні однієї зі сторін
кута; б) на бісектрисі кута.
Відповідь: а) В = 16мкТл; б) В = 77,6мкТл.
В
r
А
r
I
15. По тонкому дротяному кільцю проходить струм. Не змінюючи сили

струму в провіднику, йому надали форму квадрата. У скільки разів змінится
індукція магнітного поля в центрі контура?
Відповідь: у 1,15 раза.
16. Тангенс-гальванометром називається вертикально розташована плоска

котушка великого діаметра. У центрі котушки розміщено невелику магнітну
стрілку, яка може обертатися навколо вертикальної осі (компас). Площину
котушки встановили у площині магнітного мерідіана Землі. Обчислити
горизонтальну складову магнітного поля Землі Вг, якщо сила струму в котушці І =
0,5А, кількість витків N  5 , радіус котушки R  30 см, кут відхилення стрілки
 15 .
Відповідь: 20мкТл.
17. При якій силі струму І, що проходить по тонкому провідному кільцю
радіуса R  0,2 м, індукція магнітного поля В в точці, рівновіддаленій від усіх
точок кільця на відстань r  0,3 м дорівнюватиме 20мкТл?
117
18. По довгому прямому соленоїду, який має 45 витків на 1см довжини,

проходить струм силою 3А. Визначити напруженість і магнітну індукцію в
середині соленоїда.
Відповідь: 13,5кА/м.
19. Напруженість магнітного поля в центрі колового витка радіуса 4см

дорівнює 76А/м. Визначити напруженість на осі витка в точці, яка розміщена на
відстані 3см від його центра.
Відповідь: 38,9А/м.
20. Довгий прямий соленоїд із дроту діаметра 0,2мм намотаний так, що

витки щільно прилягають один до одного. Яка напруженість магнітного поля
всередині соленоїда при силі струму 20А? Товщиною ізоляції знехтувати.
Відповідь: 100кА/м.
21. Згідно з теорією Бора електрон в атомі водню рухається навколо ядра по
коловій орбіті радіуса r  53 пм. Визнначити силу еквівалентного колового струму
і індукцію магнітного поля В, яку створює електрон у центрі колової орбіти.
Відповідь: 1,1мА; 12,5Тл.
22. Струм І = 20А тече по кільцю з мідного дроту перерізом S  1,0 мм2 і
створює у центрі кільця магнітну індукцію B  2,25  10 4 Тл. Яка різниця

потенціалів прикладена до кінців дроту, що створює кільце?
23. Два колових витка радіусом 4см кожний розташовані у паралельних
площинах на відстані 5см одне від одного. По витках течуть струми I1  I 2  4 А.
Знайти напруженість магнітного поля у центрі одного з витків. Задачу розв’язати
для випадків: а) струми у витках течуть в одному напрямі; б) струми течуть у
протилежних напрямах.
118
Відповідь: а) 62,2А/м; б) 38,2А/м.
24. У центрі дротяного витка створюється магнітне поле Н при різниці

потенціалів U 1 на кінцях витка. Як треба змінити прикладену різницю
потенціалів, щоб одержати таку ж напруженість магнітного поля у центрі витка
вдвічі більшого радіуса, зробленого з того ж самого дроту?
Відповідь: U 2  4U 1 .
25. Нескінченно довгий провод створює колову петлю, дотичну до проводу.

По проводу тече струм силою 5А. Знайти радіус петлі, якщо напруженість
магнітного поля у центрі петлі 41А/м.
26. Необхідно одержати напруженість магнітного поля, що дорівнює 100,8

А/м у соленоїді довжиною 20см і діаметром 5см. Знайти: 1) кількість ампер-
витків, що необхідні для цього соленоїда; 2) різницю потенціалів, яку треба
прикласти до кінців обмотки з мідного дроту діаметром 0,5мм. Поле соленоїда
вважати однорідним.
Відповідь: 1) 200Ав; 2) 2,7В.
27. По дротяній рамці, що має форму правильного шестикутника, тече

струм силою І = 2А. При цьому у центрі рамки створюється магнітне поле
напруженістю Н = 33А/м. Знайти довжину дроту, з якого зроблена рамка.
28. Знайти напруженість магнітного поля на осі колового контура на

відстані 3см від його площини. Радіус контура 4см, сила струму у контурі 2А.
Відповідь: 12,7А/м.
119
3.2 Дія магнітного поля на струм та рухомі електричні заряди.
1. Сила, що діє на провідник із струмом у магнітному полі (закон Ампера)

 
 
F  B  I  l sin I , B . (3.2.1)
2. Сила взаємодії, що припадає на одиницю довжини двох нескінченно
довгих провідників із струмом
F  0 I1  I 2
f    , (3.2.2)
l 2 d
де d – відстань між провідниками.
3. Сила, що діє на рухомий заряд у магнітному полі (сила Лоренца)

 
 
F  q    B sin  , B . (3.2.3)
4. Робота переміщення провідника із струмом у магнітному полі
dA  I d,
(3.2.4)
A  I  2  1   I.
5. Робота, що здійснюють зовнішні сили, при оберті контуру на кут 
A  M  , (3.2.5)
де М – механічний момент, що діє на контур зі струмом у магнітному полі,
M  pm  B  sin  , де pm  IS – магнітний момент контуру, S – площа, охоплена
контуром.
1. Провідник у вигляді тонкого півкільця радіусом R  10 см знаходиться у

однорідному магнітному полі, індукція якого В = 50мТл. По провіднику тече

струм І = 10А. Знайти силу F , що діє на провідник, якщо площина півкільця
перпендикулярна лініям магнітної індукції, а підводящі провідники знаходяться
поза полем.
120
R  0,1 м 
В
у × 
dF
× × × ×
2
B  5  10 Тл І j dFy
α
× × × × ×
І = 10А 
F-? dl i dFx
× × α × ×
j dα

i х
Виділимо на провіднику малий елемент dl із струмом. На нього діє сила
  

dF  I dl  B . 
Напрям цієї сили можна визначити за правилом лівої руки.
    
З малюнку видно, що dF  i dFx  j dFy , де i і j – одиничні вектори (орти);

dFx і dFy – проекції вектора dF на координатні вісі Ох і Оу.

Силу F , що діє на весь провідник знайдемо інтегруванням:
   
F   dF  i  dFx  j  dFy ,
L L L
де L – довжина провідника.
Із розуміння симетрії перший інтеграл дорівнює нулю (  dFx  0 ). Тоді
L
 
F  j  dFy . (1)
L

З рисунка виходить, що dFy  dF  cos , де dF – модуль вектора dF
   
 
( dF  I  Bdl  sin dl  B ). Так як вектор dl перпендикулярний вектору B
 
 
( sin dl  B  1 ), то dF  I  Bdl .
Виразимо довжину дуги dl через радіус R та кут  : dl  R  d і тоді
dFy  IBR  cos d .
Запровадимо dFy під інтеграл співвідношення (1) та проінтегруємо у межах
 
від  до  (як це виходить з рис.)
2 2
121

  2 
F  j IBR  cos d  2 j IBR .
 2

З одержаного виразу видно, що сила F співпадає з позитивним напрямом

вісі Оу (одиничним вектором j ).

Знайдемо модуль сили F .
  
F  F  2 jI  B  R .
Переконаємось у тому, що права частина цього рівняння дає одиницю сили
(Н):
I   B   R   1А  1Тл  1м  1А  1Н  1м2  1Н .
1А  1м
F  2  10  50  103  0,1  0,1(Н).
Відповідь: F  0,1 (Н).
2. Контур у вигляді квадрату з діагоналлю, що виготовлена з мідного дроту

перерізом S  1 мм2, підключений до джерела постійної напруги U  110 В.
Площина квадрата розташована паралельно лініям індукції магнітного поля;
B  1,7  102 Тл. Визначити модуль і напрям сили, що діє на контур з боку поля.
Питомий опір міді   1,7  10 8 Омм.

S  1мм2 = 10-6м2 c
B  1,7  102 Тл
  1,7  108 Омм 

Fbc 
b Fac d
U = 110В
F-? I2 
Fad
I1 I1
a
122
Щоб знайти силу, що діє з боку магнітного поля на контур із струмом, треба
знайти модуль і напрям сил, що діють на окремі елементи контуру, а після цього
їх скласти.
Виділимо п’ять прямолінійних провідників ab, bc, ad, cd, ac. За законом Ома
для ділянки кола знайдемо сили струмів І1 і І2. Напруга U = 110В підводиться до
точок а і с.
U 2 l
I1  , де Rabc  , l – довжина сторони, отже
Rabc S
US
I1  . (1)
2 l
U l 2
I2  , де Rac  , отже
Rac S
US
I2  . (2)
l 2
Провідники ab і cd розташовані паралельно лініям індукції, тому на них
сила Ампера не діє: Fab  0 і Fcd  0 .

Провідники bc і ad перпендикулярні вектору B (   90; sin   1 ) і на них
діють сили
Fbc  Fad  I1B l . (3)
Прикладені ці сили у середині провідників і спрямовані перпендикулярно
площині рисунка (до нас).

Провідник ас складає з вектором індукції B кут   45 , його довжина
l 2 , отже з боку поля на нього діє сила
Fac  I 2 l 2 B sin 45 . (4)
 
Напрямлена ця сила у той же бік, що і сили Fbc і Fad . Модуль результуючої
трьох паралельних сил дорівнює:
F  2 Fbc  Fac  2I1  I 2   l  B . (5)
Точка її прикладання співпадає із центром контуру.
Розв’яжемо рівняння (1) – (5) відносно F . Одержимо
123
F
2  2  U  S  B . (6)
2
Після підстановки числових даних маємо F  190 Н.
Відповідь: F  190 Н.
3. Протон, влітає із швидкістю   10 3 м/с у однорідне магнітне поле під

кутом   60 до ліній індукції. Визначити радіус і крок гвинтової лінії, вздовж
якої буде рухатися протон, якщо модуль вектора індукції магнітного поля
дорівнює B  10 3 Тл.
 
  h
  10 3 м/с 
B
  60
α
3
B  10 Тл 
q  II R

q  1,6  10 19 Кл F
m  1,67  10 27 кг
R- ? h- ? h
Якщо заряджена частинка влітає у однорідне магнітне поле так, що її вектор

 
швидкості  напрямлен під кутом  до вектора магнітної індукції B і для всіх
сил, окрім сили Лоренца, мізерно мала, частинка починає рухатися по гвинтовій
 
лінії. Розкладемо вектор швидкості  вздовж напряму B і перпендикулярно йому
 
на дві складові  II і   (рис.). Як бачимо із рисунка, модулі складових
 
дорівнюють:  II    cos ;      sin  . При цьому напрямі векторів B і  , який

вказано на рисунку, сила FЛ діє на протон перпендикулярно площині рисунка (на

нас) і безперервно змінює напрям складової   , сповіщаючи частинці у у
площині, перпендикулярній полю, нормальне прискорення a n . В результаті

протон описує в цій площині коло деякого радіуса R , так як B  const і

   const . Запишемо формулу сили Лоренца.
FЛ  q     B  qB sin  . (1)
124
У той же самий час за другим законом Ньютона
m  12 m 2 sin 2 
FЛ   . (2)
R R
Вздовж ліній індукції поля на протон ніякі сили не діють, отже, у цьому
напрямі він рухається прямолінійно з незмінною швидкістю   cos . В результаті
накладання прямолінійного руху на колове, протон описує у просторі гвинтову
лінію. Крок цієї лінії – відстань, на яку зміщується частинка вздовж поля за один
оберт, - дорівнює
h   II  T  T cos , (3)
де Т – період обертання протона по колу радіуса R . Цей період дорівнює:
2  R 2  R
T  . (4)
   sin 
У рівняннях (1) – (4) – невідомі FЛ , R, h,T . Розв’язуючи рівняння відносно
невідомих R і h , знаходимо їх величини за формулами:
mB sin  1,67  10 27  10 3  0,867

R ; R  19 3
 9  10  3 (м).
qB 1,6  10  10
2 mB cos 2  3,14  1,67  10 27  10 3  0,5

h ; R 19 3
 3,2  10  2 (м).
qB 1,6  10  10
Відповідь: R  9  10 3 м; R  3,2  102 м.
4. У однорідному магнітному полі вільно з періодом Т = 10с коливається

рамка із струмом І0 = 0,1А. Площа рамки S  10 см2, момент інерції І = 210-3кгм2.
Визначити магнітну індукцію поля. Максимальний кут відхилення рамки дуже
малий.
Т = 10с
І0 = 0,1А 
I0
n
2
S  10 см = 10 м -3 2

B
І = 210-3кгм2
В-? На рамку із струмом у однорідному магнітному полі
125
діє обертальний момент
  
M  pm  B .
У положенні стійкої рівноваги
 
pm  B і М = 0.
Малі вільні коливання рамки будуть здійснюватися біля стійкого положення
рівноваги. Запишемо другий закон Ньютона для рамки:
d 2
I   pm  B   ,
dt 2
або
d 2 pm  B
   0 .
dt 2 I
Розв’язанням цього рівняння буде:
   0 cos t ,
pm B IBS 2
де     ; pm  I 0 S ,
I I T
4 2 I
звідки B  2
.
T  I0S
кг  м 2 кг
В    Тл .
с2  А  м 2 с 2  А
Н кг  м кг
1Тл   2  .
А  м с  А  м А  с2
Підставимо числові значення
4  3,14 2  2  10 3
B  8 (Тл).
10 2  0,1  10  3
Відповідь: В = 8Тл.
5. Виток, по якому тече струм І = 20А, вільно установився у однорідному

магнітному полі В = 16мТл. Діаметр витка d  10 см. Яку роботу треба здійснити,

щоб повільно повернути виток на кут відносно осі, яка співпадає з діаметром?
2
126
І = 20А
В = 16мТл = 1,610-2Тл
  
d  10 см = 0,1м n B 0 B
I 0  I
 pm 
 
   2
2 pm
А-? a) б)
При дуже уповільненім обертанні контуру у магнітному полі індукційними

струмами можна знехтувати і рахувати струм у контурі незмінним.
Робота сил поля у цьому випадку визначається так: A  I  2  1  , де Ф1 і
Ф2 – магнітні потоки, що пронизують контур у початковому та кінцевому
положеннях.
Робота зовнішніх сил буде дорівнювати модулеві роботи сил поля і
протилежна їй за знаком, отже
Aзовн  I 1   2  . (1)
Так як у початковому положенні контур установився вільно (положення
стійкої рівноваги), то момент зовнішніх сил, що діють на контур, дорівнюють

нулю. У цьому положенні вектор магнітного моменту pm контуру співпадає за

напрямом з вектором B (рис.) і магнітний потік Ф1 – максимальний
(  0. cos  1 ), тобто 1  BS (де S – площа контуру). У кінцевому положенні
  
(рис.) вектор pm перпендикулярний вектору B (  . cos  0 ) і магнітний
2
потік Ф2 = 0.
Перепишемо вираз (1) з урахуванням виконаних зауважень:
Aзовн  I1  IBS .
d 2 
Так як площа контуру S  , то робота Aзовн  IBd 2 .
4 4
2
А  кг  м 2  м
А  А  Тл  м 2  А  Н  м  2
 Дж .
Ам с Ам
127
3,14
A
4
 
 20  1,6  10  2 10  3
2
 2,5  10  3 (Дж) = 2,5мДж.
Відповідь: А = 2,5мДж
1. Траєкторія пучка електронів, що рухаються у вакуумі у однорідному

магнітному полі з напруженістю 5,56103А/м – коло радіуса 3см. Визначити
швидкість і енергію електронів, період обертання та момент імпульсу.
Відповідь:   3,63  107 м/с; W  33  10 23 Дж; Т = 510-9с; L  99  10 26 кгм/с.
2. Протон, що пройшов прискорюючу різницю потенціалів 600В влетів у

однорідне магнітне поле з напруженістю перпендикулярній його швидкості
24104А/м. Визначити: а) радіус кола; б) імпульс протону; в) число обертів за 1с.
Відповідь: R  0,33 м; р = 1810-21Нс;   3  10 3 Гц.
3. Якими будуть нормальне та тангенціальне прискорення електрона, який
рухається у співпадаючих за напрямом електричному та магнітному полях?
Розгляньте випадки: а) швидкість електрона напрямлена вздовж силових ліній
полів; б) швидкість електрона перпендикулярна силовим лініям.
eE Be eE
Відповідь: а) a n  0 , a  ; б) a n  ; a  .
m m m
4. Електрон і протон прискорюються електричним полем напруженістю

3104В/м, що діє на протязі 10см; потім вони попадають у однорідне магнітне поле
з індукцією В = 1Тл, що діє у площині, перпендикулярній електричному полю.
Визначити: а) циклічні частоти обертання частинок у магнітному полі; б) радіус
траєкторії кожної частинки.
e
Відповідь: а)  1,8  10 3 ; б) Re  18  10 5 м; R p  25  10 3 м.
p
128
5. Визначити роботу переміщення на 50см провідника довжиною l  20 см,
по якому йде струм І = 10А, у однорідному магнітному полі індукції В = 0,7Тл.
Вектор індукції магнітного поля, напрям переміщення провідника і струму
взаємно перпендикулярні.
Відповідь: А = 0,7Дж.
6. Згідно з теорією Бора у незбудженому атомі водню електрон рухається

навколо ядра по колу радіусом 0,5310-8см із швидкістю   2,2  106 см/с.
Визначити магнітний момент атома водню, спричинений цим коловим струмом, а
також напрям цього моменту .
e r
Відповідь: pm   0,93  10  25 Ам2.
2
7. Коротка котушка площею поперечного перерізу S  10 см2, що має

N  40 витків, по яким тече струм І = 1А, знаходиться у однорідному магнітному
полі з індукцією В = 0,2Тл. Визначити магнітний момент котушки, а також
обертальний момент, який діє на котушку, якщо між віссю і вектором магнітної
індукції поля кут   60 .
Відповідь: 0,04Ам2; 6,810-3Нм.
8. Електрон, маючи швидкість   10 6 м/с влітає у однорідне магнітне поле

під кутом   60 до його напряму і починає рухатися по спіралі. Напруженість
магнітного поля Н = 1,5кА/м. Визначити: 1) крок спіралі: 2) радіус витка спіралі.
Відповідь: h  9,5 мм; R  2,6 мм.
9. Протон, що прискорився різницею потенціалів U  0,5 кВ, влітає у

однорідне магнітне поле з магнітною індукцією В = 2мТл і рухається по колу.
Визначити радіус кола, період обертання, тангенціальне та нормальне
прискорення протона.
Відповідь: R  1,6 м; Т = 3,3510-4с; a  0 ; a n  5,9108м/с2.
129
10. Припускаючи, що електрон у атомі водню рухається по коловій орбіті

радіусом 5,3нм, визначити період обертання електрона навколо ядра і індукцію
магнітного поля, створеного електроном, що рухається у центрі його орбіти.
Відповідь: Т = 1,510-13с; В = 102Тл.
11. Частинка, що має заряд електрона влітає у однорідне магнітне поле під
кутом 45 до ліній індукції і рухається по гвинтовій лінії з кроком 2см. Визначити
імпульс частинки, якщо індукція поля 10-2Тл.
Відповідь: 7,210-24(кгм)/с.
12. В однорідному вертикальному магнітному полі з індукцією B  10 2 Тл

знаходиться вільно підвішений горизонтальний мідний провідник. Площа
поперечного перерізу S  4 мм2. З яким прискоренням провідник почне
виштовхуватись з поля, якщо по ньому потече струм І = 8,9А?
Відповідь: 2,5м/с2.
13. Плоский контур, площа S якого дорівнює 300см2, знаходиться в

однорідному магнітному полі з індукцією В = 0,01Тл. Площина контуру
перепендикулярна лініям індукції. У контурі підтримується незмінний струм І =
10А. Визначити роботу А зовнішніх сил по переміщенню контуру із струмом в
область простору, де магнітне поле відсутнє.
Відповідь: 3мДж.
14. Електрон, що прискорився різницею потенціалів U  800 В, влетів в

однорідне магнітне поле індукція якого В = 47мТл, і почав рухатися по ґвинтовій
лінії з кроком h  6 мм. Визначити радіус R ґвинтової лінії.
Відповідь: 1,8мм.
130
15. В однорідному магнітному полі перпендикулярно лініям індукції
знаходиться плоский контур площею S  100 см2. Підтримуючи у контурі
незмінну силу струму І = 50А, його перемістили з поля в область простору, де
воно відсутнє. Визначити магнітну індукцію В поля, якщо при переміщенні
контуру була здійснена робота А = 0,4Дж.
Відповідь: 0,8Тл.
16. Плоский контур із струмом І = 50А знаходиться у однорідному

магнітному полі (В = 0,6Тл) так, що нормаль до контуру перпендикулярно лініям
магнітної індукції. Площа контуру 200см2. Знайти роботу, що здійснюють сили
поля під час дуже повільного повороту контуру навколо осі, що лежить у площині
контура, на кут   30 .
Відповідь: 0,3Дж.
17. Альфа-частинка влетіла у магнітне (В = 5мТл) і електричне (Е = 30кВ/м)
поля, у яких лінії індукції магнітного поля і лінії напруженості електричного поля
взаємно перпендикулярні. Визначити прискорення альфа-частинки, якщо її
 
швидкість   2  10 6 м/с перпендикулярна векторам B і E , причому сили, що
діють з боку цих полів, протиспрямовані.
Відповідь: –0,961012м/с2.
18. Електрон рухається в однорідному магнітному полі з індукцією 7мТл по

ґвинтовій лінії, радіус якої 1см. і крок 24,2см. Визначити період обертання
електрона і його швидкість.
Відповідь: 5пс; 50Мм/с.
19. Заряджена частинка, яка має швидкість 2106м/с, влітає в однорідне

магнітне поле з індукцією 0,26Тл. Знайти відношення заряду частинки до її маси,
якщо частинка описала в полі дугу кола радіуса 8см. За цим відношенням
визначити, яка це частинка.
Відповідь: –
131
20. Електрон рухається в магнітному полі з індукцією 0,06Тл по дузі кола
радіуса 0,5см. Визначити кінетичну енергію електрона (в Джоулях і електрон-
Вольтах).
Відповідь: 1,26фДж; 7,9кеВ.
21. В однорідному магнітному полі з індукцією 0,05Тл знаходиться прямий

провідник довжиною 10см, розміщений перпендикулярно до ліній індукції. По
провіднику проходить струм силою 2А. Під дією сил поля провідник
перемістився на відстань 4см. Знайти роботу сил поля.
Відповідь: 0,4мДж.
3.3 Електромагнітна індукція. Енергія магнітного поля.
1. Закон електромагнітної індукції (закон Фарадея-Максвелла)
εі =  N d   d . (3.3.1)
dt dt
2. Часткові випадки використання основного закону електромагнітної
індукції:
а) різниця потенціалів U на кінцях провідника довжиною l , що рухається зі
швидкістю  у однорідному магнітному полі
εі =U  Bl sin  , (3.3.1а)

 
де β – кут між напрямом векторів швидкості  і магнітної індукції B .
б) електрорушійна сила індукції εі , що виникає у рамці, що має N витків,
площу S , при обертанні рамки з кутовою швидкістю  у однорідному
магнітному полі з індукцією В.
εі = BNS sin  t , (3.3.1б)

 
де ωt – миттєве значення кута між вектором B і вектором нормалі n до площини
рамки.
132
3. Заряд, що проходить через поперечний переріз провідника при
електромагнітній індукції
1
dq   d , (3.3.2)
R
де R – опір провідника.
4. ЕРС самоіндукції, що виникає у замкненому контурі, у якому змінюється
сила струму
εS =  L dI , εS =  L I , (3.3.3)
dt t
де L – індуктивність контуру.
5. Власний магнітний потік через контур зі струмом І (магніто-зчеплений
потік) – потокозчеплення контуру.
  LI    N . (3.3.4)
6. Індуктивність довгого соленоїда та тонкого тороїду
N2
L  0 n02V
  0 n02 S l
  0 S , (3.3.5)
l
де V – об’єм соленоїда; l – довжина соленоїда; N – кількість витків соленоїда;
N
n0  – кількість витків на одиницю довжини соленоїда.
l
7. Миттєве значення сили струму самоіндукції в контурі, який містить
індуктивність, під час замикання електричного кола з постійною ЕРС ε
 Rt 
I 1  e L
 (3.3.6)
R 
під час розмикання електричного кола
Rt
I  I 0e L , (3.3.7)
де І0 – сила струму у колі, коли t  0 ; t – час, який проходить після замикання
(розмикання) кола; R – опір кола.
8. Енергія магнітного поля в контурі зі струмом
LI 2
W . (3.3.8)
2
9. Об’ємна густина енергії магнітного поля
133
 0 H 2 B2 1
w   BH (3.3.9)
2 2  0 2
1. Рамка, площа якої S  100 см2 рівномірно обертається з частотою   10 с-1

в однорідному магнітному полі. Індукція поля В = 1Тл. Вісь обертання лежить у
площині рамки й перпендикулярна до ліній магнітної індукції. Рамка складається
із N  100 витків проводу. Визначити миттєве значення ЕРС індукції, якщо кут

повороту рамки  45 . Визначити також максимальне значення ЕРС
4
 max індукції, що виникає в рамці.
S  100 см2 = 10-2 м2 φ 
B
  10 с-1
В = 1Тл


4
N  100

 i - ?  i max - ?
Миттєве значення ЕРС індукції можна знайти за законом Фарадея:
 i   N d (1)
dt
Магнітний потік, що пронизує один виток рамки, зміниться у процесі
обертання за законом
  B  S  cos  t (2)
де В – магнітна індукція; S – площа рамки;  н – колова частота, що зв’язана з
частотою обертання  формулою
  2 (3)
Візьмемо похідну за часом виразу (2) і підставимо її в (1). Отримаємо:
 i   NBS sin  t ,
або
134
 i   NBS  2  sin  t , (4)
де  t    45 .
2
Обчислимо  i .  i  10 2  1  10  2  2  3,14  10 
 44,3 (В).
2
Максимальне значення ЕРС індукції знаходимо при  t  90 .
 i max  NBS  2 .
Обчислимо  i max .  i max  102  1  102  2  3,14  10  62,8 (В).
Відповідь:  i  44,3 В;  i max  62,8 В.
2. У однорідному магнітному полі, індукція якого В = 0,4Тл, у площині,
перпендикулярній лініям індукції поля, обертається горизонтальний стрижень
завдовжки l  10 см. Вісь обертання проходить через один із його кінців.
Визначити різницю потенціалів U на кінцях стрижня, якщо частота обертання
стрижня   16 с-1.
Дано: O Розв’язування.

В = 0,4Тл
l  10 см = 0,1м
  16 с-1
Bl S l
U -? 
O B
За законом Фарадея
 i   d (1)
dt
Так як стрижень не уявляє замкненого кола, то у даному випадку можна
казати ні про ЕРС індукції, а про різницю потенціалів на кінцях стрижня U .
Крім того, в даній задачі можна перейти до кінцевого інтервалу часу, тобто
d 
замість взяти .
dt t
Зміна потоку магнітної індукції за один оберт стрижня буде дорівнювати
  B  S  cos , де S   l 2 .
135
   
Отже   B   l 2  cos , де   0 .   B n , кут між векторами B і n . n –
нормаль до площини обертання стрижня.
Остаточно   B   l 2 .
За  обертів

 B l 2 . (2)
t
Отже, із порівняння (1) і (2) маємо, що різниця потенціалів (вона ж ЕРС
електромагнітної індукції) дорівнює

U  i   B l 2   .
t
Обчислимо U .
U  0,4  3,14  102  16  201  103 (В).
Відповідь: U  201мВ.
3. Обмотка соленоїда містить один шар витків мідного дроту, що

прилягають один до одного. Діаметр d  0,2 мм, діаметр соленоїда D  5 см. У
соленоїді проходить струм І0 = 1А. Визначити, яка кількість електрики q пройде
крізь обмотку, якщо її кінці з’єднати між собою. Товщиною ізоляції нехтувати.
μ=1
ρ = 1,710-8Омм D
d  0,2  103 м
l
2
D  5 10 м
I0  1А
Кількість електрики dq , що проходить у провіднику
I 0
за час dt при силі струму І дорівнює
 0  4  10 7 Гн/м
dq  I  dt . (1)
-7
= 12,5610 Гн/м
Повна кількість електрики, що проходить у
q -? провіднику за час t буде
136
t
q   I  dt , (2)
0
 RL t
де I  I 0 e – сила струму, що зменшується з часом. Так як при t   I  0 , то
можна інтегрувати від 0 до , тобто:

  
Rt Rt  L Rt  L L
q   I 0e L
 dt  I 0  e L
 dt  I 0   e L  I 0   (0  1)  I 0 . (3)
0 0  R 0  R R
Вираз (3) можна отримати і так:
I
 i , то dq  I dt   i dt  d  dt  d .
R R dt R R
2
1 1 0  LI 0 LI 0
q  d    2  1     .
1
R R R R
Отже
L
q  I0 , (4)
R
де
N2 N 2D 2
L   0 S   0 . (5)
l 4l
L – індуктивність соленоїда; S – площа перерізу соленоїда.
l1
R , (6)
S1
де l1 – довжина мідного дроту; S1 – площа перерізу дроту.
l1  DN . (7)
d 2
S1  . (8)
4
(7) і (8)  (6):
DN  4 DN
 4 R . (9)
d 2 d2
Підставимо (5) і (9) у (4). Маємо:
 0 N 2D 2  I 0  d 2  0 NDd 2 I 0
q  . (10)
4l  4 DN 16 l
137
l
Так як витки щільно прилягають один до одного , то  d – діаметр дроту.
N
 0Dd 2 I 0  0Dd
Отже q   I0 .
16 d 16 
Обчислимо.
1  12,56  10 7  3,14  5  10 2  0,2  10 3  1

q 8
 363  10  6 (Кл) = 363 мкКл.
16  1,7  10
Задачу можна розв’язати не тільки при короткому замиканні, а просто при
розімкненому колі.
Тоді кількість електрики, що проходить по провіднику, за час dt буде
dq  I  dt . (1)
Так як
I
i , (2)
R
де  i   d  N , а d   2  1  1 , т.е.
dt
 i  d1  N . (3)
dt
N
Значення магнітного потоку 1  BS , де B   0  I , тобто
l
 0 NI
1  S. (4)
l
З урахуванням (4) ЕРС індукції запишеться так:
 i   0 N I S  N . (5)
l dt
Підставляючи (5) у (2), маємо:
 0 N 2 I S
I . (6)
l dt  R
(6)  (1)
 0 N 2 I S  0 N 2 I S
dq   dt  , (7)
l  Rdt lR
138
де
D 2
S . (8)
4
Довжина дроту
l1  DN . (9)
Опір провідника
l1
R , (10)
S1
d 2
де S1  – переріз дроту; d – діаметр дроту.
4
З урахуванням цього:
DN  4 4 DN  
R 2
 2
. (11)
d d
Так як l  Nd 
l
d , (12)
N
то
4 DN  N 2
R . (13)
l2
(13) і (8)  (7)
 0 N 2  I 0  D 2  l 2  0 I 0 D d
dq  2
 . (14)
4l  4 DN    N 16 
Відповідь: 363мкКл.
4. Котушка із залізним осердям має площу поперечного перерізу 20см2 і

число витків 500. Індуктивність котушки з осердям 0,28Гн при силі струму через
обмотку 5А. Знайти магнітну проникність залізного осердя в цих умовах.
139
S  20 см2 = 2010-4м2 l
N  500
S
L  0,28 Гн
I  5А I
 0  12,5610-7Гн/м
 -?
Магнітна індукція
B   0 H , (1)
звідки
B
 , (2)
0 H
де Н – напруженість магнітного поля.
Для соленоїда магнітна індукція
N
B   0 I, (3)
l
а індуктивність соленоїда
N2
L   0 S, (4)
l
де S – площа перерізу котушки.
З (4)
Ll
 . (5)
0 N 2S
(5)  (3)
L  l   0 NI LI
B 2
 . (6)
0 N S  l NS
Обчислимо В.
0,28  5
B 3
 1,4 (Тл).
500  2  10
За графіком B  f (H ) знаходимо Н.
Н = 800А/м.
140
Підставимо значення В і Н у (2):

1,4
  1400 .
12,56  10  7  800
Формулу (4) можна отримати інакше:
З одного боку   L  I , а з другого   BSN .
LI
LI  BSN  B  .
NS
Відповідь:   1400 .
5. Соленоїд завдовжки l  0,5 м, площа перерізу якого S  2 см2 має

індуктивність L  0,2 мкГн. Якою має бути сила струму І, щоб об’ємна густина
енергії магнітного поля всередині соленоїда w  1 мДж/м3.
l  0,5 м
S  2 см2 = 210-4м2 S
L  0,2 мкГн = 210-7Гн I
l
w  1 мДж/м3 = 10-3Дж/м3
І-?
Густина енергії магнітного поля:

W
, w (1)
V
де W – енергія магнітного поля; V – об’єм соленоїда.
LI 2
W . (2)
2
V  S l . (3)
Підставимо (2) і (3) в (1):
LI 2
w  (4)
2S l
141
2 S lw
I . (5)
L
м 2  м  Дж Дж АВсА
I      А  .
м 3  Гн Гн Вс
Обчислимо І.
2  2  10  4  0,5  10  3
I 7
 1 (А).
2  10
Відповідь: І = 1А.
6. У однорідному магнітному полі з індукцією 0,1Тл розташована

прямокутна рамка abcd, рухома сторона якої ad довжиною l  0,1 м переміщується
із швидкістю   2,5 м/с перпендикулярно лініям індукції поля (рис.). Визначити
ЕРС індукції, що виникає у контурі abcd.
В = 0,1Тл + + + a + +
d
l  0,1 м
  2,5 м/с + + l  +

i -?
+
c
+ + b +
b+dx
І спосіб.
Під час руху провідника ad площа рамки збільшується, магнітний потік 
крізь рамку зростає, тобто згідно закону Фарадея у рамці повинна діяти ЕРС
індукції.
 i   d , (1)
dt
де   BS ; S  l dx , тобто  i   Bl dx , де
dx
  – швидкість переміщення
dt dt
Отже,
 i   Bl . (2)
142
Підставляємо числові значення у (2), маємо:
 i  0,1  0,1  2,5  2,5  102 В = –25мВ.
Знак „–” означає, що  i діє у контурі abcd у такому напрямі, при якому

нормаль до контуру (згідно правила правого гвинта) протилежна вектору B
(напрямлена до спостерігача). Звідси виходить, що ЕРС індукції, а також і
індукційний струм напрямлені у контурі abcd проти годинникової стрілки.
ІІ спосіб.
Згідно з визначенням ЕРС дорівнює
 
 i  Aст  1   Fст dl , (3)
q q L
де q – величина заряду.
Під час руху у магнітному полі провідника ad разом з ним рухаються із
швидкістю  його вільні заряди (електрони). Тому на кожний з них діє сила

Лоренца, що виконує роль „сторонньої” сили Fст , що входить у формулу (3).
 
Поскільки   B , то згідно формулі сили Лоренца у цьому випадку
FЛ  qB . (4)
Так як вона діє тільки вздовж ділянки ad довжиною l , інтеграл, що стоїть у
(3), дорівнює

 Fстdl   F  l  qBl . (5)
L
Підставимо (5) у (3). Маємо
 i  1 qBl  Bl , (6)

q
що співпадає (за абсолютним значенням) з формулою (2).
Напрям струму можна знайти, якщо знайти напрям руху позитивних
зарядів. Застосовуючи правило лівої руки, визначимо напрям сили Лоренца (вона
має напрям від d до a). Таким чином, знову одержуємо: струм у рамці abcd
напрямлений проти годинникової стрілки. (електрони рухаються за
годинниковою стрілкою).
143
1. Провідник АС (рис.) завдовжки

l  30 см міститься в однорідному магнітному   А  
φА
полі з індукцією В = 0,1Тл. На кінцях
   
провідника підтримується постійна різниця 
   
потенціалів U 0  4 мВ. Напрями поля і
φС B
провідника є взаємно перпендикулярними.    
С
Якої найбільшої швидкості  max може досягти
провідник, якщо йому надати можливість вільно рухатися? Магнітна проникність
середовища дорівнює одиниці.
Відповідь:  max = 0,2м/с.
2. У магнітному полі з індукцією 0,5Тл обертається стержень з кутовою

швидкістю 20рад/с. Вісь обертання проходить через кінець стержня паралельно
силовим лініям магнітного поля. Довжина стержня 1м. Знайти ЕРС індукції, що
виникає на кінцях стержня.
3. У однорідному магнітному полі, індукція якого 0,1Тл, рівномірно

обертається з частотою 5об/с котушка, що складається із 100 витків дроту. Площа
поперечного перерізу котушки 100см2. Вісь обертання перпендикулярна вісі
котушки і напряму магнітного поля. Знайти максимальну ЕРС індукції у котушці.
4. У однорідному магнітному полі, індукція якого 0,8Тл, рівномірно

обертається рамка з кутовою швидкістю 15рад/с. Площа рамки 150см2. Вісь
обертання знаходиться у площині рамки і складає кут 30 з напрямом силових
ліній магнітного поля. Знайти максимальну ЕРС індукції у рамці.
5. Горизонтальний стрижень завдовжки l  1 м обертається навколо

вертикальної осі, що проходить через один із його кінців. Вісь обертання є
144
паралельною векторові індукції магнітного поля (В = 50мкТл). Якою має бути
частота обертання  , щоб різниця потенціалів U на кінцях цього стрижня
дорівнювала 1мВ?
Відповідь: 6,4с-1.
6. На соленоїд довжиною 20см і площею поперечного перерізу 30см надітий

дротяний виток. Соленоїд має 320 витків і по ньому іде струм 3А. Яка середня
ЕРС виникає у витку, якщо струм у соленоїді вимикається протягом 0,001с?
Відповідь: 18мВ.
7. Яка ЕРС індукції виникає у витку, якщо соленоїд має залізне осердя? Для
розв’язання скористуйтесь даними попередньої задачі.
8. 1) Знайти індуктивність котушки, яка має 400 витків на довжині 20см.

Площа поперечного перерізу котушки 9см2.
2) Знайти індуктивність цієї ж котушки, якщо усередину котушки ввести
залізне осердя. Магнітна проникність матеріалу осердя дорівнює 400.
Відповідь: 0,9мГн; 0,36мГн.
9. Обмотка котушки містить один шар витків дроту, що щільно прилягають

один до одного. Індуктивність котушки 1мГн, діаметр котушки 4см, діаметр
дроту 0,6мм. Знайти кількість витків дроту, з яких складається котушка?
Відповідь: 380 витків.
10. Котушка з залізним осердям має площу поперечного перерізу 20см2 і 500
витків. Індуктивність котушки з осердям 0,28Гн при силі струму через обмотку
5А. Знайти магнітну проникність залізного осердя в цих умовах.
11. Визначити енергію магнітного поля соленоїда, який має 300 витків
намотаних на картонний каркас радіуса 3см і довжиною 6см, якщо по ньому
проходить струм 4А.
145
Відповідь: 42,6мДж.
12. На залізне осердя довжиною 60см і перерізом 2см2 намотано в один шар
дріт таким чином, що на кожний сантиметр його довжини припадає 10 витків.
Визначити енергію магнітного поля в осерді соленоїда, якщо сила струму в
обмотці 1,5А.
Відповідь: 123мДж.
13. Кільце з дроту, опір якого R  1 мОм, знаходиться у однорідному

магнітному полі (В = 0,4Тл). Площина кільця складає з лініями індукції кут
  90 . Визначити заряд q , який протече по кільцю, якщо його викинути з поля.
Площа кільця S  10 см2.
Відповідь: 0,4Кл.
14. Соленоїд має N  4000 витків дроту і по ньому тече струм I  20 А.

Визначити магнітний потік  і потокозчеплення  , якщо індуктивність
L  0,4 Гн.
Відповідь: 2мВб; 8Вб.
15. Визначити силу струму у колі через 0,01с після його розмикання. Опір
кола R  20 Ом, індуктивність L  0,1Гн. Сила струму до розмикання кола
I 0  50 А.
16. У дротяне кільце, що приєднане до балістичного гальванометра,

вставили прямий магніт. При цьому по колу пройшов заряд q  50 мкКл.
Визначити зміну магнітного потоку  через кільце, якщо опір кола
гальванометра R  10 Ом.
Відповідь: 0,5мВб.
17. У електричному колі, що складається із резистора опором R  20 Ом і

котушки індуктивності L  0,06 Гн тече струм І = 20А. Визначити силу струму у
колі через t  0,2 мс після його розмикання.
146
18. Джерело струму замкнули на котушку опір якої R  10 Ом і

індуктивністю L  0,2 Гн. через який проміжок часу сила струму в колі досягне
50% максимального значення?
Відповідь: 14мс.
19. Джерело струму замкнули на котушку, опір якої R  20 Ом. Через

t  0,1 с сила струму І у котушці досягне 0,95 найбільшого значення. Визначити
індуктивність L котушки.
Відповідь: 0,67Гн.
20. Котушка, що намотана на магнітний каркас має N1  750 витків і

індуктивність L1  25 мГн. Щоб збільшити індуктивність котушки до L2  36 мГн,
обмотку з котушки зняли та замінили обмоткою з більш тонкого дроту з таким
розрахунком, щоб довжина котушки залишилася попередньою (такою ж).
Визначити кількість витків N 2 котушки після перемотки.
Відповідь: 900витків.
147
4 ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ КОЛИВАННЯ.
4.1 Власні та затухаючі електромагнітні коливання в контурі.
1. Диференційне рівняння власних електричних коливань в ідеальному LC

– контурі
d 2q 1
 q  0, (4.1.1)
dt 2 LC
2. Закон власних коливань в ідеальному LC – контурі
q  q m sin  0t   0 
(4.1.2)
q  q m cos 0t   0 
де q m – амплітудне значення заряду на конденсаторі, 0 – власна циклічна
(кругова частота).
1 2
0   .
LC T
3. Період електромагнітних коливань (формула Томпсона)
T  2  LC , (4.1.3)
де L – індуктивність котушки; С – електроємність конденсатора.
4. Закон зміни різниці потенціалів на обкладинках конденсатора у
коливальному LC – контурі
U  U m cos t   0  , (4.1.4)
qm
де U m  – амплітуда напруги.
C
5. Закон зміни сили струму у котушці LC – контуру
i   I m sin  0 t   0  , (4.1.5)
де I m  q m 0 – амплітуда струму.
6. Енергія електричного поля конденсатора
q 2 qm2
We   cos 2  0t   0  , (4.1.6)
2C 2C
qm2
де Wem  – максимальне значення We .
2C
148
7. Енергія магнітного поля котушки
Li 2 LI m2
WM   sin 2  0 t   0  , (4.1.7)
2 2
LI m2
де WMm  – максимальне значення WM .
2
8. Повна енергія електромагнітного поля контуру
q 2 Li 2
Wm  We  WM   . (4.1.6)
2c 2
9. Максимальний запас енергії електричного поля дорівнює максимальному
запасу енергії магнітного поля контуру
2 2
CU max LI max
 . (4.1.9)
2 2
10. Диференційне рівняння затухаючих коливань у реальному коливальному
RLC –контурі
d 2q dq 1
L R  q  0, (4.1.10)
dt 2 dt c
11. Закон затухаючих коливань
q  q m0  e   t cos 0 t    , (4.1.11)
де qm 0 – максимальний заряд конденсатора в момент часу t  0 .
12. Частота затухаючих коливань
1 R2
  02   2
 , (4.1.12)
LC 4 L2
R
де   – коефіцієнт затухання;  0 – частота власних коливань контуру.
2L
13. Декремент затухання
qm  e   t
D   (t  T )
 e T , (4.1.13)
qm  e
14. Стала часу (час релаксації) коливального контуру за який амплітуда
коливань зміниться у e  2,71 рази
1
 . (4.1.14)

15. Миттєве значення сили струму затухаючих коливань
i  I m  e   t cos  t . (4.1.15)
149
16. Миттєве значення напруги затухаючих коливань
U  I m   0 L e   t cos t     U m  e   t cos t    , (4.1.16)
де φ – зсув фаз між струмом та напругою
2
  arctg ,
R
L
де   – хвильовий опір контуру.
C
17. Добротність контуру
 
Q  . (4.1.17)
ln D 2 
1. Коливальний контур складається з конденсатора с = 25нФ і котушки з

індуктивністю L  1,015 Гн. Пластини конденсатора мають заряд q  2,5 мкКл.
Написати рівняння (з числовими коефіцієнтами) зміни різниці потенціалів U на
обкладинках конденсатора і струму І у контурі. Знайти різницю потенціалів на
T T T
обкладинках конденсатора і струм у контурі у моменти часу ; ; .
8 4 2
Побудувати графіки цих залежностей у межах одного періоду.
C  25 нФ = 2510-9Ф
+ +
L  1,015 Гн С
L
- -
-6
q max  2,5 мкКл = 2,510 Кл
U (t ) - ? i (t ) - ?
Заряд на обкладинках конденсатора
T
t1  ; І1 – ?; U 1 – ? q  q max  cos  t . (1)
8
Сила струму
T
t1  ; І2 – ?; U 2 – ?
4 I  q  q max  cos  t  
. (2)
T   q max    sin  t.
t1  ; І3 – ?; U 3 – ?
2 Рівняння (1) розділимо на „С”
150
q qmax
 cos  t  U  U max cos  t . (3)
C C
1 2
 ; ; T  2 LC .
LC T
Обчислимо  і Т.
T  2  3,14  1,015  25  10  9  10  3 (с).
  2  10 3 (рад/с).
Обчислимо I max і U max .
I max  qmax    2,5  10 6  2  103  15,7  10 3 (А).

q max
U max  .
c
2,5  10 6
U max   100 .(В).
2,5  10  9
Запишемо рівняння зміни напруги і сили струму у контурі.

U  100 cos 2  103 t (В). 

I  15,7  103 sin 2  103 t (А). 
Обчислимо напругу і струм у різні моменти часу.
 3
T
 3 10    100 cos   70,7 (В).
1) t 1  ; U1  100 cos 2  10 
8  8  4
 3 
I1  15,7  10 3 3
sin  2  10 
10   15,7  10  3 cos   11,1  10  3 (А).
 8  4
 3
T  3 10    100 cos   0 (В).
2) t 2  ; U 2  100 cos 2  10 
4  4  2
 3 
3 3
I 2  15,7  10 sin  2  10 
10   15,7  10  3 sin   15,7  10  3 (А).
 4  2
 3
T  3 10    100 cos 2  100 (В).
3) t3  ; U 3  100 cos 2  10  
2  2 
 3 
3 3 10   15,7  10  3 sin 2  0 (А).
I 3  15,7  10 sin  2  10 
 4 
151
U, I
100 20
U(t)
50 10
-50 -10
I(t)
-100 -20
   
Відповідь: U  100 cos 2  103 t (В), I  15,7  103 sin 2  103 t (А).
І1 = -11,110-3А; U1 = 70,7В.
І2 = -15,710-3А; U2 = 0.
І3 = 0; U3 = -100В.
2. Для коливального контуру попередньої задачі написати рівняння (з

числовими коефіцієнтами) зміни з часом t енергії електричного поля We , енергії
магнітного поля WM і повної енергії поля W . Знайти енергію електричного поля,
T T T
енергію магнітного поля і повну енергію поля у моменти часу ; ; .
8 4 2
Побудувати графіки цих залежностей в межах одного періоду.
t1 
T q2
Енергія електричного поля конденсатора We  .
8 2C
T qm  cos t 2 qm2  cos 2  t
t2  We   .
4 2C 2C
T
t3  (2,5  10 6 ) 2  cos 2 (2  103 t )
2 We  
2  25  10  9
We – ?
 125  10 6 cos 2 (2  103 t ) (Дж).
WM – ?
Енергія магнітного поля котушки
W–?
2
LI 2 1,015  I m  sin  t 
WM  . WM  .
2 2
152
1,015  (15,7  10 3 ) 2  sin 2 (2  10 3 t ) 2

WM   125  10  6 sin 2 (2  10 3 t ) (Дж).
2
Повна енергія у коливальному контурі
W  We  WM .
 
W  125  10  6 cos 2 (2  103 t )  sin 2 (2  103 t )  125  10  6 (Дж).
T
1) t1  ;
8
6 2
 310  3  6 2 6
We  125  10 cos  2  10    125  10 cos  62,5  10 Дж.
 8  4
 10  3  2
WM  125  10  6 sin 2  2  103    125  10 6
sin  62,5  10  6 Дж.
 8  4
W  We  WM  125  10 6 Дж.
T
2) t 2  ;
4
6 2 310  3  
We  125  10 
cos  2  10    125  10  6 cos 2  0 .
 4  2
6 2
 3 10  3  6 2 6
WM  125  10 sin  2  10    125  10 sin  125  10 Дж.
 4  2
W  We  WM  125  10 6 Дж.
T
3) t3  ;
2
6 2 310  3 
We  125  10 
cos  2  10    125  10  6 cos 2 2  125  10  6 Дж.
 2 
6 2
 3 10  3  6 2
WM  125  10 sin  2  10    125  10 sin 2  0 .
 2 
W  We  WM  125  10 6 Дж.
153
We Дж
125
62,5
t
0 T T 3T Т
Wм Дж 4 2 4
125
t
0 T T 3T Т
4 2 4
Wт Дж
125
t
0 T T 3T Т
4 2 4
Відповідь: W1e = 62,510-6Дж; W1м = 62,510-6Дж; W1 = 12510-6Дж.

W2e = 0; W2м = 12510-6Дж; W2 = 12510-6Дж.
W3e = 12510-6Дж; W3м = 0; W3 = 12510-6Дж.
3. Рівняння зміни за часом струму у коливальному контурі має вид:

i  0,02 sin 400 t (А). Індуктивність контуру L  1 Гн. Знайти період коливань Т,
ємність С, максимальну енергію магнітного поля і максимальну енергію
електричного поля.
i  0,02 sin 400 t (А) Запишемо рівняння зміни сили струму у загальному
L  1 Гн вигляді та порівняємо з рівнянням, що задано у задачі
Т – ? С – ? Wел max – ? i  I max sin  t
Wм max – ? i  0,02 sin 400 t .
154
З цього порівняння маємо, що I max  0,02 (А),   400 (рад/с).
2
С другого боку   .
T
2
Отже 400    Т = 510-3(с).
T
T2
З формули Томсона T  2 LC знайдемо ємність C  .
4 2 L
C
5  10 
3 2
 6,3  10  7 (Ф).
2
4  3,14  1
Максимальна енергія магнітного поля
2
L I max 1   0,022
Wм max = . Wм max =  2  10  4 (Дж).
2 2
Максимальна енергія електричного поля дорівнює максимальній енергії
магнітного поля.
Тобто Wе max = Wм max = 210-4(Дж).
Відповідь: Т = 510-3с; C  6,3  10 7 Ф; Wе max = Wм max = 210-4Дж.
4. Коливальний контур складається із конденсатора ємністю С = 7мкФ і

котушки з індуктивністю L  0,23 Гн і опором R  40 Ом. Обкладинки
конденсатора мають заряд q max  0,56 мКл. Знайти період Т коливань контуру і
логарифмічний декремент ln D затухання коливань. Написати рівняння зміни з
часом різниці потенціалів U на обкладинках конденсатора. Знайти різницю
T 3
потенціалів у моменти часу, що дорівнюють ; Т; T ; 2Т. Побудувати графік
2 2
залежності U  f (t ) в межах двох періодів.
155
С = 7мкФ = 710-6A Період коливань у контурі з параметрами
L  1 Гн L, С, R має такий вираз:
R  40 Ом 2
T .
-3 2
q max  0,56 мКл = 0.5610 Кл 1  R
 
LC  2 L 
T
t1 =
2 Обчислимо величину Т.
t2 = Т 2  3,14
T  8  10  3 (с)
2
3 1  40 
t3 = T 6
 
2 0,23  7  10  2  0,23 
t4 =2Т Логарифмічний декремент затухання
Т – ? ln D – ? U  f (t ) зв’язаний з періодом так:
R
ln D   T , де   .
2L
40 1
Обчислимо β.    87  .
2  0,23 c
Обчислимо ln D . ln D  87  8  103  0,7 .
Запишемо формулу, за якою змінюється різниця потенціалів на обкладинках
конденсатора у випадку затухаючих електромагнітних коливань.
q max
U  U max e   t cos t , де U max  .
C
0,56  10 3
Обчислимо U max   80 (В).
7  10  6
2 2
Обчислимо     250 (рад/с).
T 8  10  3
Тепер з урахуванням обчислених величин
U  80  e 87 t cos 250 t .
T  87  T2 T 3
Для t1  ; U1  80e cos 250   80e  87  410 cos 250  4  10  3  56,5 В.
2 2
3
Для t 2  T ; U 2  80e  87 810 cos 250  8  10  3  40 В.
3 3
Для t3  T ; U 3  80e  87 12 10 cos 250  12  10  3  28 В.
2
156
3
Для t 4  2T ; U 4  80e  87 1610 cos 250  16  10  3  20 В.
Для t3  0 ; U 0  80 В.
Тепер побудуємо графік U  f (t ) .
T 3 2 T
Для t5  ; U 5  80e  87 2 10 cos   0.
4 T 4
t 0 T T Т 3T 2Т
4 2 2
U, В 80 0 -56,5 40 -28 20
U, B
80
60
40
20
t
Т/2 Т 3T 2Т
-20 2
-40
-60
-80
Відповідь: U  80  e 87 t cos 250 t (В).
5. Коливальний контур складається з конденсатора C = 405нФ, котушки з

L  10 мГн і опору R  2 Ом. У скільки разів зменшиться різниця потенціалів на
обкладинках конденсатора за один період коливань?
L  10 мГн = 10-2Гн Різниця потенціалів на обкладинках
C = 405нФ = 0.40510-6Ф конденсатора змінюється так:
R  4 Ом u  U max e   t cos  t .
U2 Запишемо цей вираз для двох випадків:
–?
U1
u1  U m e   t cos  t , (1)
u2  U m e   (t  T ) cos t . (2)
Поділимо (1) на (2):
157
u1
 e   t   (t  T )  e   T ,
u2
R 2 1 u1
де  ; обчислимо   100  , тоді  e 100 T , де
2L 2  10  2  c u2
2
T .
2
1  R
 
LC  2 L 
2  3,14
Обчислимо T   4  10  4 (с).
2
1  2 
 
10  2  0,405  10  6  2  10  2 
u1 4 u 1
Тоді  e 100  4 10  e  0,04  0,96 . 2   1,04 .
u2 u1 0,96
Відповідь: різниця потенціалів за період зменшиться в 1,04 рази.
6. Добротність коливального контуру Q  5,0 . Визначити, на скільки

відсотків відрізняється частота  затухаючих коливань контура від його власної
частоти  0 .
Q  5,0 Треба знайти
0   
x 1  . (1)
х–? 0 0
Виразимо добротність контура через величини  і  0 .
   
Q    . (2)
ln D  T 2  2  2   2
0

Зробимо позначення   , тоді з (2) маємо:
0
2
2 2  02
2
Q    . (3)

4  02   2 
  02  2  4 1   2
4 2  2 
 
  0 0 
158
Визначимо з (3) α.
 
4 1   2 Q2   2
4  4 Q
2 2
2
4Q 2  4Q 2 2   2

4Q 2   2 1  4Q 2  
2Q
 . (4)
2
1  4Q
(4)  (1).
 2Q
x 1 1 1 . (5)
0 1  4Q 2
У даному випадку 4Q 2  1 .
Отже, формулу (5) можна спростити. Для цього чисельник і знаменник
розділимо на 2Q та, застосувавши формули наближеного обчислення, одержимо
25 10 10
x 1  1  1  1  0,995  0,005.
1  4  25 101 10,4987
х = 0,005100% = 0,5%.
Відповідь: х = 0,5%.
4.1.3 Задачі для самостійного розв’язання.
1. Рівняння зміни з часом різниці потенціалів на обкладинках конденсатора

у коливальному контурі має вигляд U  50 cos10 4  t В. Ємність конденсатора
C = 0,1мкФ. Знайти період Т коливань, індуктивність L контуру, закон, по якому
змінюється з часом сила струму.
Відповідь: Т = 210-4с; I  157  10 3 sin 10 4  t (А).
Wм
2. Знайти відношення енергії магнітного поля коливального контуру до
Wел
T T T
енергії його електричного поля для моментів часу: ; ; .
8 6 12
Відповідь: 1; 3; 0,33.
159
3. У коливальному контурі індуктивність котушки 0,2Гн, а амплітуда

коливань сили струму 40мА. Знайти енергію електричного поля конденсатора і
енергію магнітного поля котушки у той момент часу, коли миттєве значення сили
струму у 2 рази менше амплітудного значення.
Відповідь: 120мкДж; 40мкДж.
4. Коливальний контур складається з конденсатора ємністю С = 400пФ і

котушки індуктивністю L  10 мГн. Знайти амплітуду коливань сили струму, якщо
амплітуда коливань напруги 500В.
Відповідь: I max  0,1 А.
5. Заряд q на пластинах конденсатора коливального контуру змінюється за
часом t у співвідношенні з рівнянням q  10 6 cos10 4  t . Записати рівняння

I  I (t ) , що виражає залежність сили струму від часу. Знайти період і частоту
коливань у контурі, амплітуду коливань заряду і амплітуду коливань сили струму.
Відповідь: I  0,01 sin 10 4  t ; Т = 0,210-3с;   5 кГц; qmax  10 6 Кл;
I max  31,4  10 3 А.
6. Коливальний контур складається з конденсатора ємністю 1мкФ і котушки

індуктивністю 4Гн. Амплітуда коливань заряду на конденсаторі 100мкКл.
Написати рівняння q  q (t ) ; I  I (t ) ; U  U (t ) . Знайти амплітуди коливань сили
струму і напруги.
Відповідь: q  10 4 cos 500t ; I  0,05 sin 500t ; U  100  cos 500t ;
I max  50 мА; U max  100 В.
7. Котушку якої індуктивності треба включити у коливальний контур, щоб

при ємності конденсатора 50пФ одержати частоту вільних коливань 10МГц?
Відповідь: 5,1мкГн.
160
8. Конденсатор ємністю 500пФ з’єднаний паралельно з котушкою
довжиною 40см і перерізом 5см2, що має 1000 витків. Знайти період коливань у
коливальному контурі.
Відповідь: Т = 5,510-6с.
9. Коливальний контур складається з конденсатора ємністю С = 0,01мкФ і

котушки індуктивністю L  4 мГн, опір його дуже малий. Конденсатор зарядили
до напруги U max  300 В. Через який проміжок часу t після замикання ключа сила
струму в контурі досягне найбільшого значення I max ? Чому воно дорівнюватиме?
Відповідь: t  10 мкс; I max  0,47 А.
10. Сила струму в коливальному контурі змінюється за законом

I  0,02 sin 400 t , А. Індуктивність контуру L  1 Гн. Обчислити: період
коливань: ємність конденсатора; максимальну енергію магнітного поля котушки;
максимальну енергію електричного поля конденсатора. Встановити закон зміні
напруги на конденсаторі.
Відповідь: T  5 мс; c  0,63 мкФ; WL max  Wc max  0,2 мДж;
U c (t )  8 cos 400 t , В.
11. Коливальний контур складається з конденсатора ємністю C  7 мкФ і

котушки індуктивністю L  0,23 Гн та опором R  40 Ом. Конденсаторові надали
заряду qm 0  56 мкКл і приєднали його до котушки. Визначити період Т коливань,
логарифмічний декремент згасання та встановити закон зміни U (t ) напруги на

конденсаторі з часом.
q m0
Відповідь: T  8 мс; U (t )  e   t cos  t  80e  87t cos 250 t ,В, lnD=0,7;
C
161
12. Визначити омічний опір R коливального контуру, індуктивність якого
L  1 Гн, якщо за час t  0,01 с амплітуда напруги на конденсаторі зменшується в 4
рази.
Відповідь: R  37 Ом.
13. Коливальний контур має ємність C  0,2 мкФ, індуктивність L  15 мГн і

активний опір R  7 Ом. Через яку кількість N коливань амплітуда сили струму в
цьому контурі зменшиться в 5 разів?
Відповідь: N  20
14. Визначити добротність коливального контуру, який складається з

котушки індуктивністю L  0,79 мГн, конденсатора ємністю C  0,35 нФ і
резистора опором R  15 Ом. Згасання є слабким.
15. Коливальний контур складається з конденсатора C  0,2 мкФ і котушки

L  5,07 мГн. При якому логарифмічному затуханні різниця потенціалів за час
t  1 мс зменшиться у 3 рази? Який при цьому опір R контуру?
Відповідь: lnD = 0,22; R  11,1 Ом.
16. Визначити, яка кількість повних коливань N e має минути, щоб

амплітуда струму в коливальному контурі зменшилася в е разів? Параметри
контуру: індуктивність L  1 Гн, ємність C  0,5 мкФ, опір R  30 Ом.
Відповідь: N e  15 .
17. Максимальна напруга у коливальному контурі, що складається з

котушки індуктивністю L  5  10 3 см і конденсатора ємністю C  18  10 3 см,
дорівнює U m  120 В. Опором у контурі можна знехтувати. Визначити
максимальне значення магнітного потоку, якщо кількість витків котушки N  30 .
162
1 11 1
Примітка: 1см = 11
Ф; 1Ф = 9  10 см; 1см = 9
Гн; 1Гн = 109см.
9  10 10
Відповідь:  0  12,5  10 7 Вб.
18. Коливальний контур складається з конденсатора ємністю C = 2,22нФ і

котушки з мідного дроту діаметром d  0,5 мм. Довжина котушки l  20 см.
Знайти логарифмічний декремент затухання коливань.
19. Ємність конденсатора коливального контуру C = 1мкФ, індуктивність

його котушки L  10 мГн. який активний опір потрібно ввести в контур, щоб його
власна частота коливань зменшилась на 0,01%?
8nl
Відповідь: R   2,8 Ом.
C
20. Коливальний контур має параметри: L  40 мкГн і R  8 Ом. Визначити

час, протягом якого амплітуда вільних коливань зменшиться в e 2 разів, і частоту
коливань.
4L
Відповідь: t   20 мкс.
R
21. Визначити добротність контуру з такими параметрами:  рез.  600 кГц; C
= 350пФ; R  15 Ом.
1
Відповідь: Q   50 .
2  RC
22. Коливальний контур складається з конденсатора ємністю 0,2мкФ і

котушки індуктивністю 5,07 мГн. При якому значенні логарифмічного
декременту затухання коливань різниця потенціалів на обкладках конденсатора за
0,001с зменшується в три рази?
Відповідь:   0,22 , R  11 Ом.
163
23. Коливальний контур складається з конденсатора ємністю 4мкФ і

котушки індуктивністю 2мГн та активним опором 10Ом. Визначити відношення
енергії магнітного поля котушки до енергії електричного поля конденсатора в
момент часу, що відповідає максимуму сили струму в контурі.
4.2 Вимушені електромагнітні коливання. Змінний струм.
1. Рівняння вимушених електромагнітних коливань та його розв’язання

U
q  2  q   02  m cos t , (4.2.1)
L
q  q m cos t    , (4.2.2)
R
де  - частота вимушених коливань;   – коефіцієнт затухання; 0 – власна
2L
1
частота контура  0  ; φ – зсув фаз між струмом та напругою в контурі.
LC
2. Повний опір послідовного контура при вимушених коливаннях
2
2  1 
Z  R    L   , (4.2.3)
  C 
1
де R – активний опір;  L – індуктивний опір; –ємнісний опір.
C
3. Сила струму у контурі (закон Ома для дільниці кола змінного струму)
U Um
Im  m  . (4.2.4)
Z 
2
1 
R 2   L  
  C 
4. Напруга у контурі (при послідовному з’єднанні R , L , C)
U  U R2  U L  U c 2 . (4.2.5)
5. Зсув фаз між струмом і напругою
164
R R
  arccos  arccos . (4.2.6)
Z 
2
1 
R 2    L  
  C 
6. Миттєве значення напруги і сили струму у контурі (дільниці кола
змінного струму)
U  U m cos t ; i  I m cos t    . (4.2.7)
7. Умова резонансу ( рез   0 )
1
 рез  L  . (4.2.8)
 рез  C
8. Падіння напруги на елементах R , L , C
I
UR  I  R; UL  I   L ; Uc  . (4.2.9)
C
Im U
де I  I еф  ; U  U еф  m – ефективне (діюче) значення струму і напруги.
2 2
9. Повний опір при паралельному з’єднанні R , L , C

2 2
1 1  1 
     C   . (4.2.10)
Z R
    L 
10. Загальна сила струму при паралельному з’єднанні R , L , C

U
I  I R2  I c  I L 2  . (4.2.11)
Z
11. Середня ефективна потужність змінного струму
P  I U cos  , (4.2.12)
де І – ефективне значення сили струму; U – ефективне значення напруги;  – зсув
R
фаз між І і U ; cos  – коефіцієнт потужності.
Z

У мережу змінного синусоїдального струму ввімкнені послідовно
конденсатор ємністю C = 100мкФ і котушка індуктивності діаметром D  10 см,
що має 1000 витків мідного дроту перерізом S  1 мм2, що щільно прилягають
один до одного. Яка середня потужність виділяється на активному опорі котушки
165
індуктивності за 1 період коливання струму у колі, якщо амплітудне значення
напруги у мережі дорівнює U m  120 В? За якою частотою струму ця напруга буде
максимальною? Опором підводящих провідників знехтувати.
C = 100мкФ = 10-4Ф U

D  10 см = 0,1м
N  1000 R
2 -6 2
S  1 мм = 10 м
C L
t=Т
  1,7  108 Омм
U m  120 В Розсіювання напруги Р відбувається
тільки на активному опорі котушки. Оскільки
  50 Гц
напруга на активному опорі співпадає за фазою
Р – ?  рез – ?
із струмом і   0 , то
I mU m
P , (1)
2
де I m – амплітудне значення сили струму у колі.
За законом Ома
U
I , (2)
Z
де Z – повний опір кола змінному струму.
2
2  1 
Z  R    L   , (3)
  C 
де   2  ,   50 Гц – частота струму у місцевій мережі.
Індуктивний опір обмотки з мідного дроту довжиною l0 і питомим опором
 та перерізом S дорівнює:
l0  DN
R  , (4)
S S
де N – кількість витків.
166
S
Враховуючи, що довжина котушки l  N d  2 N і витки щільно

прилягають один до одного, для її індуктивності одержимо:
 0 D 2 N 
L . (5)
8 S
Підставивши числові значення у формули (3), (4), (5) одержимо:
Z  5,36 Ом; R  5,34 Ом; L  9  10 3 Гн.
Після цього згідно (1) і (2) будемо мати: P  1,34 кВт.
Um
P .
2Z
З останньої формули видно, що потужність, що виділяється на активному
опорі максимальна у тому випадку, коли повний опір кола мінімальний. Згідно з
формулою (3) Z  Z min  R , якщо реактивний опір дорівнює нулю. Тобто
1 1 1
L – звідки  2 L C  1 .   ;   2  ;  рез  ;  рез  5,6 кГц.
c LC 2 L C
Напруга, що виділяється на активному опорі при такій частоті
U m2
Pm   1,35 кВт.
2R
Відповідь:  рез  5,6 кГц; Pm  1,35 кВт.
2. У схемі, що відображена на рисунку, всі опори, крім R1  1 Ом і

R2  50 Ом, безмежно малі. Індуктивність котушки L  0,1Гн, ємність
конденсатора C = 1мкФ, ЕРС елемента   1,4 В. Ключ К замикають і, після того,
як струм у котушці встановиться, розмикають. Визначити: а) початкову енергію
коливань, які будуть мати місце у контурі R, L, C після розмикання ключа К; б)
енергію коливань через 0,2с після розмикання ключа.
167
R1  1 Ом ε
R2  50 Ом L c
K
L  0,1Гн R1 R2
-6
с = 1мкФ = 10 Ф
Після замикання ключа К у колі
  1,4 В
встановлюється струм
t = 0,2с
W0 – ? W– ? 
I . (1)
R1  R2
Для контура R, L, C друге правило Киргофа запишеться у вигляді:
dI
U c  IR1  L  0, (2)
dt
dI
але при сталому струмі  0 , і тоді напруга на конденсаторі
dt
U c   IR1 . (3)
Енергія у контурі складається з енергії зарядженого конденсатора та енергії,
що локалізувалася у котушці, тобто повна енергія:
W  We  W м , (4)
1 2 CU 2
де W м  L I ; We  .
2 2
Підставляючи (1) і (3) у формулу (4), одержуємо:
1
W L
 2  1 C  I 2R2  1 L  2  1 C R2  2 
1 1
2 R1  R2 2 2 2 R1  R2 2 2 R1  R2 2

1  2
 
L  C R12 .
2  R1  R2 2
а) Відразу ж після розмикання ключа К енергія у контурі буде такою ж,

якою вона була до розмикання, тобто
1
W0 
2
 
L  C R12  I 2 .
168
б) Після розмикання ключа К у контурі L,R1, C виникнуть електричні
коливання, так як у контурі є активний опір R1, то коливання будуть затухаючим і
амплітуда струму у контурі змінюватиметься за законом:
I  I m e  t ,
R
де   – коефіцієнт затухання.
2L
Через проміжок часу t після розмикання ключа амплітуда струму буде
R
 t
I  Im e 2L ,
а енергія у контурі
R R
1  t  t
 
W  I m2  e L  L  C R12  W0  e L .
2
Після обчислення одержимо: W  5,2  108 Дж.
3. Контур складається з котушки індуктивністю L  3  10 5 Гн і опором

R  1 Ом та конденсатора ємністю C  2  10 3 пкФ. Яку потужність повинен
споживати контур, щоб у ньому підтримувалися незгасаючі коливання; при яких
максимальна напруга на конденсаторі U m  0,5 В?
L  3  10 5 Гн
R  1 Ом c
C = 2103мкФ = 210-9Ф R
U m  0,5 В L
Р– ?
Згасання електромагнітних коливань
зумовлено поглинанням електричної потужності на активному опорі контура.
Тобто, для того, щоб коливання у контурі не згасли, треба споживану потужність
відновляти за рахунок джерела. Потужність, що поглинається на активному опорі
котушки
P  I 2R . (1)
169
Якщо максимальна напруга на конденсаторі U m , то максимальна енергія
електричного поля
CU m2
We  . (2)
2
Якщо коливання у контурі незгасаючі, то енергія конденсатора через чверть
періоду переходить у енергію магнітного поля котушки:
1
W м  LI m2 . (3)
2
Прирівнюючи We і W м , одержимо:
C
Im Um .
L
Діюче значення струму зв’язане з амплітудою струму співвідношенням:
Im
I .
2
Звідки
C
I Um . (4)
2L
Підставивши (4) в (1), одержимо

U m2  C  R
P . (5)
2L
Після обчислення маємо P  8,3  10 6 Вт.
Відповідь: Р = 8,310-6Вт.
4. До генератора змінного струму послідовно підключили навантаження з

активним опором 20Ом, котушку індуктивністю 0,0398Гн і конденсатор ємністю
159мкФ. Визначити напругу на всіх ділянках та на всьому колі. Чому дорівнює
зсув фаз напруги і струму? Знайти повний опір кола. Що трапиться, якщо
ємнісний і індуктивний опори зрівняються? Частота змінного струму 100Гц, сила
струму 2А. Побудувати векторну діаграму.
170
U
R  20 Ом 
L  0,0398 Гн
C L
-4
R
C = 159мкФ = 1,5910 Ф
  100 Гц
І = 2А Повний опір кола
UR – ? U L – ? Uc – ? U – ? 2
2  1 
Z  R    L   , (1)
Z –? φ – ?   C 
де   2 – циклічна частота.
Тоді
2

2 1 
Z  R   2  L   . (2)
 2  C 
Обчислимо Z.
2
 1 
Z  20 2   2  3,14  100  0,0398    25 Ом.
4 
 2  3,14  100  1,59  10 
При послідовному з’єднані через всі елементи кола проходить однаковий
струм, а напруга у всьому колі є векторна сума напруг на окремих ділянках.
Напруга на активному опорі U R  I R . U  2  20  40 (В) і співпадає за
фазою із струмом.
Напруга на котушці індуктивності U L  I  L .
U L  2  I L ; U L  2  3,14  100  2  0,0398  50 (В).

U L випереджає струм на .
2
I
Напруга на конденсаторі U c  .
C
I 2
Uc  ; Uc   20 (В).
2  C 2  3,14  100  1,59  10  4

U c відстає на від струму.
2
171
Повну напругу знайдемо за допомогою векторної діаграми. Для цього
виберемо на площині нульову точку і підведемо з неї горизонтальний вектор-
лінію струмів, відносно якої будемо будувати вектори напруги.
а) б)
UL
 UL - Uc U
2
φ
0 0
UR = IR I UR I
Uc 
2
Вектор U R відкладаємо від нуля вздовж вісі струмів, так як зсув фаз для
нього дорівнює нулю.
Вектор напруги U L відкладаємо від нуля перпендикулярно вісі струмів
вгору. кут відкладаємо проти годинникової стрілки.
Вектор U c відкладаємо від нуля вниз, перпендикулярно відносно вісі
струмів.
Геометрична сума трьох векторів дає повну напругу у колі. Спочатку треба
скласти вектори, що напрямлені по вертикалі, після чого одержимо трикутник
напруг, з якого легко знайти напругу і зсув фаз:
2
2  1 
U U R2  U L  U c  2
 I R   L    I  Z ,
  C 
U  2  25  50 (В).
1 1
L 2  L 
C 2  C XL  Xc
tg    .
R R R
X L   L  2  L  2  3,14  100  0,0398  25 (Ом).
1 1 1
Xc     10 (Ом).
 c 2  C 2  3,14  100  1,59  10 4
25  10 15 3
tg     0,75 .
20 20 4
  arctg 0,75  3652 .
Відповідь: U R  40 В; U L  50 В; U c  20 В; U  50 В; Z  25 Ом;   3652 .
172
1
Якщо X L  X c , або  L  , то X L  X c  0 . Це явище відбувається при
C
1
частоті    0 , що визначається  02  . В цьому випадку опір кола
LC
мінімальний і Z  R , а сила струму I  I max . Таке явище називається резонансом
напруг, а  0 – резонансною частотою.
5. До генератора, що дає змінну напругу 80В при частоті 20Гц підключені

паралельно з’єднані котушка індуктивності і конденсатор ємністю 750мкФ.
Котушка має активний опір 1Ом і індуктивність 0,1Гн. Визначити силу струму у
розгалуженні і повну силу струму у колі. При яких умовах відбувається резонанс
у контурі? Знайти опір кола при резонансі, якщо   2 L2  R 2 .
C
U  80 В
Ic
  20 Гц
С = 750мкФ = 7,510-4Ф L
IL R
L  0,1 Гн I
U
R  1 Ом 
Іс– ? ІL– ? І – ? z – ?  0 –?
Розглянемо спочатку гілку з індуктивністю.
Побудуємо для неї векторну діаграму.
U
UL = ILL
φ
I
UR = ILR
З діаграми легко знайти U і  L .
L
U  I L R 2   2 L2 ; tg L  .
R
При паралельному з’єднані на кожній гільці одна й та ж напруга U , а сила
струму І дорівнює сумі сил струмів у в паралельних гілках. Струми в паралельних
173
гілках мають різні фази, тому складати їх треба за допомогою векторних діаграм.
Проведемо вісь напруг. Сила струму у гільці з індуктивністю має значення
U
IL  і відстає від напруги на  L . Сила струму, що проходить через
2 2 2
R  L

конденсатор I c  U  C і випереджає напругу на .
2
Iс
в)
I
0 φ U
IL
Результатом додавання цих двох векторів є вектор І, що повернутий від вісі

напруг на кут  .
Силу струму І можна визначити за теоремою косинусів:
I 2  I L2  I c2  2I L I c  cos .
З тригонометрії відомо, що
tg L L L
sin  L   , так як tg L  .
1  tg 2 L R 2   2 L2 R
1 R 
cos L   , так як     L , то cos  sin  L .
1  tg 2 L R 2   2 L2 2
L
Таким чином, I 2  I L2  I c2  2 I L I c  .
2 2 2
R  L
Кут  знайдемо з того, що проекції І і I L на вісь напруг рівні.

IL
Тому I  cos  I L cos  L  cos  cos  L .
I
Геометричне складання векторів дуже часто буває зручніше проводити по-
іншому. З початку координат проводять не всі вектори, а тільки перший. Кожний
послідовний будується з кінця попереднього. А результат дорівнює векторові, що
174
йде з початку першого у кінець останнього вектора. Для нашої задачі така
побудова дає трикутник струмів, а обчислення залишаються такими ж.
I Ic
г) 0 φ U д) 0 I U
φL Ic
IL IL
Якщо у колі змінити який-небудь з параметрів  , С, L , то буде змінюватись

повний струм і зсув фаз. При деякому співвідношенні між  , С і L зсув фаз стане
дорівнювати нулю. При цьому струм І буде мінімальним, а опір контура, який
стає тільки активним, збільшується. Таке явище має назву резонанса струмів.
Умову резонанса знайдемо з рис. д) I c  I L sin  L .
Підставивши сюди значення I c , I L , sin  L , одержимо:
U L
UC   .
2 2 2 2 2 2
R  L R  L
У котушках індуктивності звичайно індуктивний опір багато більший
активного  L  R , тим більше  2 L2  R 2 . Відкинувши у останній рівності R 2
та виконавши скорочення, одержимо умову резонанса струмів:
1
 2   02  .
LC
Знайдемо опір контура. З рис. д) виходить, що
U R
I  I L  cos  L   .
2 2 2 2 2 2
R  L R  L
Враховуючи  2 L2  R 2 , одержимо:
UR U RC L
I  z  .
 2 L2 L RC
Обчислимо:
175
U 80 80
IL  ; IL    6,35 А.
2 2 2 2 2 2 2
R  L 1  2  L  1  2  3,14  20  0,1
I c  U  C  U  2   C ; I c  80  2  3,14  20  7,5  10 4  7,54 А.

L 2  3,14  20  0,1
cos  ; cos   0,997 .
R 2   2 L2 12  2  3,14  20  0,12
I  I L2  I c2  2 I L I c  cos  6,35 2  7,54 2  2  6,35  7,54  0,997  1,28 А.
Резонансна частота
1 1
0    18,4 Гц.
2 L C 2  3,14 0,1  7,5  10 4
L
Повний опір Z  .
RC
0,1
Z  133 Ом.
1  7,5  10  4
Відповідь: I L  6,35 А, I c  7,54 А, I  1,28 А, Z  133 Ом,  0  18,4 Гц.

1. Котушку з активним опором R  5 Ом та індуктивністю L  9,6 мГн
підімкнули до джерела напруги, яка змінюється за законом U  141sin 314t , де U
– напруга. Встановити закон i (t ) зміни струму в котушці.
Відповідь: i  24,2 sin 314t  0,54  А.
2. У коливальному контурі, елементи якого з’єднані послідовно, ємність

C  0,1 мкФ, індуктивність L  1 мГн і опір R  10 Ом. У колі діє зовнішня змінна
напруга, амплітуда якої U m  10 В. Яка частота  цієї напруги, якщо амплітуда
сили струму I m  1 А?
Відповідь:   15,92 кГц.
176
3. При вимушених коливаннях на резонансній частоті в послідовному
контурі напруга змінюється за законом U  50 cos10 4  t (В). Ємність конденсатора
C  0,1 мкФ. Визначити період коливань, індуктивність котушки, її активний опір,
закон зміни сили струму з часом.
Відповідь: T  2  10 4 с, i  0,157  sin 10 4  t (А), L  10,15 мГн, R  318 Ом.
4. Котушка, довжина якої l  50 см і переріз S  10 см2 ввімкнена в коло

змінного струму частотою   50 Гц. Кількість витків котушки N  3000 . Знайти
активний опір котушки, якщо зсув фаз між напругою і струмом 60.
5. Обмотка котушки складається з 500 витків мідного дроту площею

поперечного перерізу 1мм2. Довжина котушки 50см і її діаметр 5см. При якій
частоті змінного струму повний опір котушки у два рази більший за її активний
опір?
Відповідь: 300Гц.
6. Параметри коливального контуру мають значення C  1000 пФ,

L  6,0 мкГн, R  0,5 Ом. Яку потужність Р треба підвести до контуру, щоб
підтримувати у ньому незгасаючі коливання з амплітудою напруги на
конденсаторі U m  10,0 В?
Відповідь: Р = 4,2мВ.
7. Котушка довжиною l  25 см і радіусом r  2 см складається з 1000 витків

мідного дроту площею поперечного перерізу 1мм2. Котушка ввімкнена у коло
змінного струму частотою 50Гц. Яку частку повного опору котушки складає: 1)
активний опір; 2) індуктивний опір?
Відповідь: 74%; 68%.
177
8. Два конденсатори ємністю С1 = 0,2мкФ і С2 = 0,1мкФ ввімкнені
послідовно у коло змінного струму напругою 220В і частотою 50Гц. Знайти: 1)
силу струму у колі, 2) падіння потенціалу на першому і другому конденсаторах.
Відповідь: 4,6мА; 73,2В; 146,5В.
9. Котушка, активний опір якої R  10 Ом і індуктивність L ввімкнена у

коло змінного струму напругою U  127 В і частотою   50 Гц. Знайти
індуктивність котушки, якщо відомо, що котушка поглинає потужність 400Вт і
зсув фаз між напругою і струмом 60.
Відповідь: 55мГн.
10. Конденсатор ємністю С = 1мкФ і реостат з R  3 кОм ввімкнені у коло

змінного струму частотою   50 Гц. Індуктивність реостата нескінченно мала.
Знайти повний опір кола, якщо конденсатор і реостат ввімкнені: а) послідовно; б)
паралельно.
11. У коло змінного струму U  220 В і   50 Гц ввімкнені послідовно

ємність С = 35,4мкФ, активний опір R  100 Ом і індуктивність L  0,7 Гн. Знайти
силу струму у колі і падіння напруги на ємності, активному опорі і індуктивності.
Відповідь: I  1,34 А; U c  134 В; U L  295 В; U R  121 В.
12. Скласти таблицю формул для повного опору кола Z і зсуву фаз tg між
напругою і струмом, при різних способах включення активного опору R , ємності
С і індуктивності L .
Розглянути випадки:
1) R і С ввімкнені послідовно; 2) R і С ввімкнені паралельно;
3) R і L ввімкнені послідовно; 4) R і L ввімкнені паралельно.
178
13. Індуктивність L  2,26  102 Гн і активний опір R ввімкнені паралельно

у коло змінного струму частотою   50 Гц. Знайти опір R , якщо зсув фаз між
напругою і струмом 60.
14. Активний опір R і індуктивність L з’єднані паралельно і ввімкнуті у
коло змінного струму напругою 127В і частотою   50 Гц. Знайти R і L , якщо
потужність, що поглинається у цьому колі 404Вт і зсув фаз між напругою і силою
струму 60.
Відповідь: R  40 Ом; L  74 мГн.
15. У коло змінного струму напругою 220В ввімкнені послідовно ємність с,

активний опір R і індуктивність L . Знайти падіння напруги U R на активному
опорі, якщо U c  2U R , а U L  3U R .
Відповідь: 156Ом.
16. У контурі, що складається з паралельно з’єднаних конденсатора C  1нФ

і котушки індуктивністю L  1 мГн та активним опором R  100 Ом, прикладена
резонансна напруга. Амплітуда напруги U m  5 В (рис.1).
С
R L
U
Визначити резонансну частоту  рез сили струмів I m1 , I m 2 у гілках та повну
силу струму.
Відповідь:  рез  160 кГц; I m1  5,5 мА; I m 2  5 мА; I m зовн  0,5 мА.
179
17. Яку середню потужність P споживає контур, елементи якого з’єднані

послідовно, якщо в ньому підтримуються незгасаючі коливання? Активний опір
контуру R  0,4 Ом, амплітуда сили струму I m  30 мА.
Відповідь: 0,18мВт.
18. Контур, елементи якого з’єднані послідовно, складається з конденсатора

ємністю C  10 мкФ і котушки індуктивністю L  0,01 Гн та активним опором
R  4 Ом. Яку середню потужність P споживає контур при вимушених
резонансних коливаннях, якщо амплітуда напруги на конденсаторі U m c  1В?
Відповідь: 2мВт
19. Коефіцієнт потужності в колі з послідовно з’єднаними конденсатором і

резистором cos1  0,6 . Яким буде коефіцієнт потужності cos 2 , якщо резистор
з’єднати з конденсатором паралельно?
Відповідь: cos 2  0,8 .
20. Для нерозгалуженого кола змінного струму опори дорівнюють R  3 Ом;

X L  6 Ом; X c  2 Ом. XL Xc
А R В
Побудувати векторну діаграму. Визначити повний опір кола Z , коефіцієнт

потужності cos .
Відповідь: Z  5 Ом; cos  0,6 .
180
ЛІТЕРАТУРА
1. Е.В. Фирганг. Руководство к решению задач по курсу общей физики. – М.:
Высшая школа, 1977.
2. В.С. Волькенштейн. Сборник задач по общему курсу физики. – М.: высшая
школа, 1979.
3. І.П. Гаркуша Загальний курс фізики. Збірник задач. – Київ: Техніка, 2003.
4. Т.И. Трофимова. Сборник задач по курсу физики. –М.: Высшая школа,
1991.
5. И.Е. Иродов, И.В. Савельев, О.М. Замша Сборник задач по общей физике. –
М.: Наука, 1975 (1979).
6. А.Г. Чертов, А.А. Воробьев, М.Ф. Федоров. Задачник по физике с
примерами решения задач и справочными материалами. –М.: Высшая
школа, 1973 (1988).
7. Д.И. Сахаров. Сборник задач по физике. –М.: Просвещение, 1973.
8. І. Т. Горбачук. Загальна фізика. Збірник задач. –Київ: Вища школа, 1993.
9. А.А. Пинский. Задачи по физике. –М.: Наука, 1977.
10. Е. М. Новодворская, Э.М. Дмитриев. Методика проведения упражнений по
физике во втузе. –М.: Высшая школа, 1981.
11. В.А. Балаш. Сборник задач по курсу общей физики. –.: Просвещение, 1978.
12. Н.И. Гольдфарб. Сборник вопросов и задач по физике. –М.: Высшая школа,
1983.
13. Ю.В. Гофман. Законы, формулы, задачи физики. –Киев: Наукова думка,
1977.
14. Б.С. Беликов. Решение задач по физике. Общие методы. –М.: Высшая
школа, 1986.
15. О.И. Горбунова, А.М. Зайцева, С.Н. Красников. Задачник – практикум по
общей физике. –М.: Просвещение, 1975.
16. А.Н. Куценко, Ю.В. Рублева. Сборник задач по общему курсу физики. –М.:
Высшая школа, 1972.
17. Г.С. Кембровский, Н.И. Лазаренко и др. Подготовительные задачи к
олимпиадам по физике. –Минск: Народная освита, 1984.
181
Навчальне видання
Збірник задач з методичними рекомендаціями їх розв’язування до практичних

занять з дисципліни „Електромагнетизм” для здобувачів вищої освіти першого
(бакалаврського) рівня зі спеціальності: 104 «Фізика та астрономія» Укладачі
/Таран В.Г., Губарєв С.В., Калініна Т.В., Харитонова О.А. – м. Кам’янське: ДДТУ,
2019р. – 182 с.
Укладачі: Таран Віталій Григорович

Калініна Тетяна Володимирівна
Губарєв Сергій Володимирович
Харитонова Олена Анатоліївна
Підписано до друку___________________ 20 р.
Формат ___________ Обсяг ________________
Тираж __________ Заказ___________________
51918, м. Кам’янське , вул. Дніпробудівська, 2

5 28 mzp94

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

5 28 mzp94

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Збірник задач з методичними рекомендаціями їх розв’язування до

Укладачі: В.Г. Таран, к.ф.-м.н., доцент

Відповідальний за випуск: О.Б. Лисенко,

Рецензент: О.В. Рязанцев, к.ф.-м.н, доц.

Затверджено на засіданні кафедри ФКС

Навчальний посібник містить короткі відомості теоретичного курсу

2.3.1 Основні формули................................................................................. 87

Електромагнетизм являє собою розділ курсу фізики, що вивчає

1.1 Електростатичне поле. Взаємодія зарядів.

1.1.1 Основні формули.

1. Сила взаємодії двох точкових зарядів q1 і q 2 визначається за законом

де  E - потік вектора напруженості електричного поля через будь-яку замкнену

1.1.2 Приклади розв’язування задач.

1. Дві кульки, однакові за масою та радіусом, підвішені на нитках однакової

2. Два точкових позитивних заряди q1 і q 2 розташовані на відстані l один

Ця формула визначає модуль вектора E у будь-якій точці прямої MN як

4. Визначити напруженість електричного поля у центрі тонкого півкільця

5. У вакуумі існує сукупність зарядів у формі довгого циліндра радіуса

Бічна поверхня допоміжного циліндра та його торці знаходяться в різних

Всі точки бічної поверхні знаходяться в однакових умовах відносно заряду,

де r і h - радіус і висота допоміжної поверхні.

6. Два коаксіальних диска радіусами R1 =10,0см і R2 =5,0см розташовані на

7. У однорідному електричному полі з напруженістю E0  100 В/м

8. Досить довга нитка рівномірно заряджена з лінійною довжиною  .

1. Три однакових заряди q  10 9 Кл кожний, розташовані у вершинах

2. Залізна кулька об’ємом V  1,27 см3 заряджена зарядом q  100 нКл і

3. Дві маленікі однакові за розміром заряджені кульки, що знаходяться на

Відповідь: q1  2,67  10 7 Кл, q2  0,67  10 7 Кл.

4. Дві однакові маленькі кульки мають заряди 10-7Кл і 310-7Кл . Кульки

5. Дві однакові залізні кульки об’ємом 25 мм3 підвішені в одній точці на

7. Дві кульки однакових розмірів та маси ( m1  m2  0,1 г) підвішені в одній

8. Три однойменних заряди по 5нКл кожен розташовані у вершинах

9. На відстані 4мм від прямого дроту довжиною 1,5м, на якому рівномірно

10. Дві заряджені кульки, підвішені в одній точці на нитках однакової

11. На продовженні осі тонкого прямого стержня на відстані а = 10см від

12. Заряд q1  100 нКл, рівномірно розподілений уздовж тонкого кільця

13. Два точкових заряди q1  3  10 7 Кл і q2  1,2  10 6 Кл знаходяться на

15. Знайти напруженість електричного поля в точці, рівновіддаленій від усіх

16. По тонкій сферичній оболонці радіуса r0  7 см рівномірно розподілений

заряд з поверхневою густиною   100 нКл . Визначити напруженість

17. Металева куля радіусом 2см оточена сферичною металевою оболонкою

оболонці – заряд  4  10 8 Кл. Визначити напруженість електричного поля на

18. Кулька ( R  2 см) зроблена з діелектрика (   6 ), заряджена електрикою

19. Заряд q  15  10 9 Кл рівномірно розподілений уздовж тонкого кільця

20. Куля радіусом R  10 см заряджена рівномірно з об’ємною густиною

21. В однорідному електричному полі, напруженість якого E  3  10 4 В/м

22. Молекулу води можна розглядати як диполь довжиною l  3,9  1011 м з

утвореного однією молекулою води на відстані а = 310-9 м від середини у точці,

23. Система двох точкових електричних зарядів q1  10 8 Кл і q2  10 8 Кл

24. Визначити момент інерції диполя, який обертається відносно осі, що

25. Електричне поле створене позитивно зарядженою безкінечно довгою

26. Між пластинами плоского конденсатора знаходиться парафін. Після

Відповідь: E  7,57  105 В ; D  1,33  10 5 Кл 2 ;    6,7  10 5 Кл ;

27. Між пластинами плоского конденсатора, площа яких S  100 см2,

Відповідь: а) 1; б) 885 нКл 2 ; в) 885 нКл ; г) 18 нКл.

28. У однорідному електричному полі, напруженість якого E0  100 В/м

29. Простір між пластинами плоского конденсатора заповнено склом.

Відповідь: E  3  105 В ;   1,59  10 5 Кл 2 ;    1,33  10 5 Кл 2 ;   0,4 .

30. Знайти силу, що діє на заряд 2,210-10Кл, якщо заряд знаходиться:

31. Тіло масою m з позитивним електричним зарядом кинули під кутом 

32. В однорідному електричному полі напруженістю E  1,5 кВ/м, що