СУЧАСНІ НЕРУЙНУЮЧІ

МЕТОДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ
МАТЕРІАЛІВ
Розробник:
д.т.н., професор
ПАШИНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР
ВІКТОРОВИЧ
Тема 1. Оновні поняття та теоретичні основи
застосування методів УЗК
1.1. Класифікація і характеристика методів контролю якості
матеріалів та виробів
1.2. Теоретичні основи акустичних методів контролю.
1.3. Базові принципи визначення характеристик дефектів
1.4. Кількісна оцінка розміру дефектів
1.5. Сучасні технології УЗК
1.1. Класифікація і характеристика методів контролю
Неруйнівні методи контролю (НМК), або дефектоскопія, - це узагальнююча назва
методів контролю матеріалів (виробів), що використовуються для виявлення порушення
суцільності або однорідності макроструктури, відхилень хімічного складу та інших
цілей, що не вимагають руйнування зразків матеріалу та / або виробу в цілому.

Розрізняють поняття «неруйнівний контроль» і «неруйнівний фізичний контроль».

Неруйнівний фізичний контроль - це сукупність таких видів неруйнівного контролю, які
вимагають застосування спеціальнних речовин, складних приладів і досить наукомістких
технологій. З усіх видів неруйнівного контролю, використовуваних на виробничих
об'єктах, лише один не відноситься до категорії фізичних - це візуальний і
вимірювальний контроль (ВВК).
Основними областями застосування НМК є:
1. Дефектоскопія продукції що виробляється (технічний контроль)
2. Періодична оцінка стану відповідальних виробів та конструкцій
3. Безперервна дефектоскопія особливо відповідальних агрегатів і
пристроїв (котли атомних, тепло- і електростанцій)
4. Проведення досліджень структури матеріалів і дефектів у виробах з
метою вдосконалення технології.

3
 1.1. Класифікація і характеристика методів контролю
Основні види неруйнівних методів контролю (НМК)

Поверхневі види (методи) неруйнівного контролю - це такі, які

дозволяють виявляти тільки дефекти, що мають вихід на доступну для
контролю поверхню матеріалу об'єкта.
Об'ємні види (методи) неруйнівного контролю - це такі, які дають
можливість виявляти переважно внутрішні дефекти матеріалу, а поверхневі
дефекти виявляються, тільки якщо вони достатньо великі.
Методи визначення мікроструктури – дозволяють визначити такі параметри, як тип
та співідношення структурних складових та фаз, розмір зерна, рівень внутрішніх
напруг)
Залежно від принципу роботи все НМК, які використовуються в металургії та
машинобудуванні, діляться на:
акустичні (ультразвукові); капілярні; магнітні (або магнітопорошкові); радіаційні
(рентгенівські); електричні (вимір електроопору); електромагнітні (методи вихрових
струмів та методи, засновані на вимірювання магнітних характеристик)

Окремою областю є застосування статистичних методів контролю

4
1.1. Класифікація і характеристика методів контролю
Ефективність НМК визначається великим числом факторів, головними з яких є
виявляємість дефектів, продуктивність, оперативність, безпека і вартість.

Візуальні та капілярні методи контролю виробів дозволяють виявляти дефекти

тільки на поверхні виробу.

Магнітними (магнітопорошковими) і струмовихровими методами можна

виявити як поверхневі, так і підповерхневі дефекти.

Радіаційними та акустичними методами можна виявити поверхневі,

підповерхневі і внутрішні дефекти

Визначення параматрів мікроструктури можливо непрямим методом, коли

вимірюють характеристики матеріалу, які залежать від структури. Найчастіше для
цього використовують вимірювання магнітних характеристик, вимірювання
електроопору, визначення параметрів розповсюдження ультразвукових коливань.
Окрема група методів дослідження структури – рентгенодифракційні методи,
але вони часто вимагають виготовлення зразків і наким чином не є
неруйнуючими.
5
 1.2. Теоретичні основи акустичних методів контролю
Акустичні методи засновані на реєстрації коливань, які збуджуються або виникають у
контрольованому об'єкті. Їх застосовують для виявлення поверхневих і внутрішніх дефектів
(порушень суцільності, неоднорідності структури, міжкристалітної корозії, дефектів склеювання,
пайки, зварювання тощо) в деталях і виробах, виготовлених з різних матеріалів. Вони дозволяють
контролювати геометричні параметри при односторонньому допуску до виробу, а також фізико-
механічні властивості металів і металовиробів без їх руйнування. У даний час розроблені й
успішно застосовуються тіньовий, резонансний, ехоімпульсний, емісійний, велосиметричний,
імпедансний і метод вільних коливань. Ці методи
називають також ультразвуковими.

Коливання - це рух точки відносно деякого її середнього положення, що володіє

повторюваністю, наприклад коливання маятника. В акустиці зазвичай розглядають коливання
точки середовища відносно положення, в якому точка перебувала у спокої.
Хвилі - коливальні рухи, що поширюються у просторі: коливання однієї точки передаються
сусідній і т.д. У більшості видів неруйнівного контролю (радіаційному, оптичному, тепловому,
радіохвильовому) використовуються електромагнітні коливання і хвилі. На відміну від них в
акустичних видах використовуються пружні механічні коливання і хвилі в твердому
середовищі.

6
1.2. Теоретичні основи акустичних методів контролю
Пружність - властивість точок середовища повертатися до первісного стану після припинення
впливу сили. Рідкі, газоподібні і тверді середовища відновлюють свій об'єм після стиснення або
розрідження, але під дією сил інерції точки продовжують рухатися після досягнення первісного
стану. В результаті стиснення переходить в розтягнення, а потім знову в стиск - виникають
пружні коливання. Такий процес поширюється в просторі і утворює пружну хвилю

7
1.2. Теоретичні основи акустичних методів контролю
Зазвичай акустичні коливання відбуваються в області, де механічна напруга пропорційна
деформації для твердого тіла або тиск пропорційний зміщенню для рідини, газу. Це область
пружної взаємодії, їй відповідає лінійна акустика. Однак при великих відхиленнях від
положення рівновагипропорційність порушується. Це область нелінійної акустики.
Неруйнівному акустичному контролю, як правило, відповідає тільки область лінійної
акустики.
Коливальний процес характеризується двома основними величинами:
частотою і амплітудою коливань.
Частота - кількість коливань в секунду (с). Її позначають буквою f.
Одне коливання в секунду - 1 герц (Гц). При УЗ-контролі зазвичай частоту
коливань вимірюють у мегагерцах (МГц) - мільйонах коливань в секунду
або кілогерцах (кГц) - тисячах герц. При високочастотному акустичному
контролі зазвичай застосовують коливання частотою 0,5-10 МГц, а при
низькочастотному - частотою 0,015-0,1 МГц.
Амплітуда коливань - це найбільше відхилення точки від положення рівноваги. Крім того,
пружні коливання характеризують різними іншими фізичними величинами. Для твердих тіл
зазвичай використовують вектор зміщення u та тензор акустичних напружень.тиск р.

8
1.2. Теоретичні основи акустичних методів контролю

9
1.2. Теоретичні основи акустичних методів контролю
Активні методи засновані на випромінювання й прийманні пружних хвиль.
Активні методи ділять на методи відбиття, проходження, комбіновані (тобто методи, що
використовують, відбиття й проходження), власних коливань і импедансные.

Методи відбиття засновані на аналізі відбиття імпульсів і пружних хвиль від

неоднородностей або границь об'єкта контролю.

Методи проходження засновані на впливі параметрів об'єктів контролю на характеристики

минулих через нього хвиль.

Комбіновані методи використовують вплив параметрів об'єкта контролю як на відбиття, так і

на проходження пружних хвиль.

У методах власних коливань про властивості об'єкта контролю судять по параметрах його
вільних або змушених коливань (їх частотам і величині втрат)

В импедансних методах інформативним параметром служить механічний імпеданс об'єкта

контролю в зоні його контакту з перетворювачем.

10
1.2. Теоретичні основи акустичних методів контролю
Тіньовий амплітудний – заснований на ослабленні минаючих ультразвукових хвиль при
наявності усередині деталі дефектів, що створюють ультразвукову тінь.
Імпульсні або безперервні ультразвукові хвилі пропускають крізь плоский ОК від
випромінювача до приймача. Якщо між випромынювачем (В) і приймачем (П) дефектів немае,
то хвилі проходять безперешкодно, і на прийманні – сигнал великої амплітуди .
Малий дефект (Д) поглинає частина потоку, і амплітуда на прийманні падає
(варіант II). Великий дефект повністю перекриває потік, обнуляя сигнал на
прийманні (варіант III). Глибина залягання й розміри дефекту аппаратурно не
оцінюються. Необхідний двосторонній доступ до ОК. Метод не дає можливості
визначити глибину залягання деффекта. Малочутливий.

Часовий тіньовий метод заснований на вимірі тимчасового запізнювання ультразвукового

імпульсу при огибании дефекту Імпульси ультразвукових хвиль пропускають крізь плоский ОК
від випромінювача В до приймача П. Якщо між В і П є дефект Д середньої величини, він
оттеняет частина потоку, а бічні промені, що відхиляються, падають на його край, де
перетерплюють дифракцію. Потрапляючи в
приймач трохи пізніше прямого потоку 1, дифрагированные промені 2
утворюють окремий слабкий сигнал. По різниці часу приходу сигналів
судять про розміри дефекту. Глибина залягання не визначається. Необхідний
двосторонній доступ до ОК.
11
 1.2. Теоретичні основи акустичних методів контролю
Велосимметрический метод заснований на зміні швидкості пружних хвиль при наявності
дефекту. Крапкові випромінювач і приймач жорстко скріплені. Випромінювач збуджує в плоскому
ОК ізгибні хвилі Лэмба. Дистанція між осями В и П
приблизно дорівнює довжині хвилі. Оскільки фазова швидкість хвиль Лэмба
залежить від товщини цілого шару, а дефект ділить цю товщину, то в
дефектній зоні фазова швидкість знижується й фаза сигналу на прийманні
зрушується щодо фази на випромінюванні. Зрушення фаз указує на дефект.

Луна-Метод. Імпульс ультразвукових хвиль посилає в ОК. Якщо на його шляху

зустрічається дефект, то імпульс частково відбивається від нього й вертається в перетворювач,
утворюючи сигнал на прийманні (эхосигнал). Чутливість цього методу набагато вище, чим у
тіньового методу. Для виявлення дефекту досить мати однобічний доступ до контрольованого
об'єкта.
Головний недолік методу – наявність мертвої зони під датчиком, що не дає можливість проводити
діагностику тонких виробів.

12
1.2. Теоретичні основи акустичних методів контролю
Луна метод (ехо-метод)

13
1.2. Теоретичні основи акустичних методів контролю
Луна-дзеркальний метод є різновидом луна-методу й застосовується для виявлення
дефектів, ориентированых вертикально до поверхні виробів. Призначений для оцінки форми
й розмірів попередньо виявленого внутрішнього дефекту в плоскому об'єкті. У роздільно-
сполученому режимі апаратури дефект опромінюється імпульсами ультразвукових хвиль.
Якщо луна в ВП лише небагато перевищує луна в П, і обоє сигналу середньої амплітуди,
припускають круглу форму дефекту. Якщо сигнал в ВП потужний, а в П відсутній
припускають плоску форму й похилу орієнтацію. Якщо не вдається одержати луну обома
перетворювачами припускають горизонтальну плоску форму. Якщо луна в П вище, чим в ВП
то дефект плоский вертикальний. Розлучаючи й зближаючи ИП і П, по дистанції між ними в
позиціях провалля сигналів можна оцінити висоту дефекту.

14
 1.2. Теоретичні основи акустичних методів контролю
Дельта метод використовує розсіювання УЗК над дефектом.
Даний метод використовує явище дифракції хвиль на дефекті. Випромінюючий
пьєзоперетворювач ПЕП озвучує дефект поперечною ультразвуковою хвилею. Частина
падаючого на площину дефекту ультразвукового пучка дзеркально відбивається від дефекту у
вигляді поперечної хвилі сt . Інша частина дифрагирует (розсіюється) у вигляді поперечної
хвилі або трансформується (перетвориться) у вигляді поздовжньої хвилі сl;
Найбільше інтенсивно дифракція виникає на гострих краях дефектів, наприклад, на краях
втомлуваних тріщин. Дифрагированная поздовжня хвиля може бути прийнята прямим ПЕП,
розміщеним над тріщиною. Ознакою наявності дефекту є поява луна-імпульсу наПЕП П
амплітудою Utl.

15
1.2. Теоретичні основи акустичних методів контролю

16
1.1.

17
18
1.1.

19
20
1.1.

21
22
1.1.

23
24
1.1.

25
26
Дякую за увагу!