МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

Кафедра гігієни праці і професійних хвороб

"Затверджено"
на методичній нараді кафедри
Завідувач кафедри
професор ____________ О.П.Яворовський
"______" _____________ 20___ р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ
ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна "Гігієна та екологія"

Модуль № 1 Оцінка стану навколишнього середовища та його
впливу на здоров’я населення
Змістовий модуль №3 Гігієна праці

Тема заняття Фізичні шкідливі виробничі чинники (виробничий

шум, вібрація, мікроклімат, хімічні чинники)
Курс 6
Факультет Медичний №2

Київ
1. Актуальність теми:
Шум є одним з найпоширеніших факторів ризику як в Україні, так і в
світі.
Близько 600 мільйонів працівників у всьому світі зазнають впливу
інтенсивного виробничого шуму на робочих місцях. У країнах Європи
більше 35 мільйонів людей зазнають на робочих місцях впливу шуму
інтенсивністю понад 85 дБА. Більше 30 мільйонів працівників у США
зазнають впливу шуму на своїх робочих місцях. В Україні близько 13 %
робочих різних галузей промисловості працюють в умовах впливу
виробничого шуму і супутніх чинників.
На сучасному етапi технiчного прогресу проблема впливу вiбрацiї на
організм людини набула суттєвого соцiального та ririєнiчнoro значения. Це
зумовлено, насамперед, зростаючим запровадженням у рiзнi галузi
господарства вiброактивної технiки та активною урбанізацією із зростанням
кількості транспорту та потужності транспортних магістралей у містах.
Вібрація як стрес-фактор є загальнобіологічним подразником, який
негативно впливає на всі органи і системи організму, стає причиною
підвищення рівня загальної і професійної захворюваності, частоти
виробничих травм, зниження працездатності.
Тривала дiя вiбрацiї на органiзм людини призводить до передчасної
втоми, знижения продуктивностi працi i досить часто до професiйної
патології та зростання загальної захворюваностi, що спричиняє негативнi
соцiально-економiчнi наслiдки.
Все більшого значення набуває проблема комунальних щуму вібрації.
Мільйони людей у великих містах щодня зазнають негативного впливу щуму
та вібрації у своїх домівках.
Знання про особливості дії шуму та вібрації на організм людини та заходи
запобігання їх негативного впливу вкрай потрібні як лікарям лікувального
так і профілактичного профілів для забезпечення необхідних профілактичних
заходів та збереження здоров’я працюючих.

2. Конкретні цілі:
2.1. Ознайомитись з шумом та вібрацією, як можливими шкідливими
чинниками навколишнього середовища.
2.2. Оволодіти методами визначення рівнів шуму та вібрації.
2.3. Аналізувати результати інструментальних вимірювань рівнів шуму та
вібрації.
2.4. Засвоїти основні принципи профілактики несприятливої дії шуму та
вібрації на організм людини.
2
3. Базові знання, вміння, навички необхідні для вивчення теми.
Назви попередніх дисциплін Отримані навички
1. Анатомія людини Знання будови слухового аналізатора
2. Фізіологія людини Знання фізіологічних основ роботи
слухового аналізатора

3. Фізика Знання фізичних основ та

біофізичних механізмів впливу
зовнішніх факторів, зокрема шуму, на
організм людини

4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен

засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін Визначення
Звук Звук являє собою коливальний процес,
що розповсюджується в оточуючому
середовищі у вигляді хвиль згущення і
розрідження частинок цього середовища
Шум Шум – сукупність звуків різної
інтенсивності та частоти, які хаотично
змінюються в часі, заважають
сприйняттю і переробці інформації,
призводять до порушень здоров’я
людини
Еквівалентний рівень шуму це рівень постійного шуму, дія якого
відповідає дії фактичного шуму із
змінними рівнями за той же час,
виміряного по шкалі "А" шумоміра.
Вібрація Це рух точки, або механічної системи,
при якому відбуваються коливання
величин, що характеризують його.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Звук, шум. Визначення поняття.
2. Фізичні характеристики шуму, одиниці його вимірювання.
3. Інтенсивність звуку, визначення поняття гучності.
4. Діапазон частот звуку, що сприймаються органом слуху людини.
5. Класифікації шуму.
6. Дія шуму на орган слуху. Специфічна та неспецифічна дія шуму.
Шумова хвороба. Поняття звукового комфорту, заходи боротьби з шумом.
3
 7. Визначення вібрації. Класифікація вібрацій.
8. Фізичні характеристики вібрації. Віброшвидкість та віброприскорення.
Одиниці вимірювання параметрів вібрацій, їх спектральний склад. Струси.
Прямолінійні та кутові прискорення і перевантаження.
9. Біологічна дія вібрації, основні симптоми вібраційної хвороби.
10. Прилади для вимірювання рівнів та спектрального складу шуму і
вібрації, порядок роботи з ними.
11. Заходи по зниженню несприятливої дії шуму і вібрації на організм
людини. Основи та принципи гігієнічного нормування шуму і вібрації.

4.3. Практичні роботи (завдання), що виконуються на заняття:

1. Ознайомитися з методикою вимірювання та гігієнічної оцінки
виробничого шуму та вібрації.
Вирішити ситуаційні задачі.
Задача 1.
Вивчались умови праці жінок-операторів технологічного обладнання
азбесто-збагачувальної фабрики. Робота полягає в контролі за ходом технології,
регулюванні обладнанням. Рівні вібрації робочих місць (підлоги) подані в
таблиці. Час перебування жінок на цих робочих місцях до 90 % зміни.
Рівні віброшвидкості на робочих місцях (на підлозі) операторів, дБ

Напрям
Середньогеометричні частоти октавних смуг, Гц
вібрації
2 4 8 16 31,5 63
z 175 105 98 92 92 92
x 91 88 83 175 75 75
у 82 80 73 70 70 70
1. Назвіть шляхи передачі вібрації в даних умовах
2. Назвіть прилади, за допомогою яких вимірюється вібрація
1. Дайте гігієнічну оцінку вібрації
2. Зазначте можливі зміни в організмі працюючих.
3. Запропонуйте оздоровчі заходи
Задача 2
Вивчались умови праці випробовувачів моторолерів, Проведені виміри
інтенсивності вібрації рукояток керма, зумовленої роботою двигуна на
мотоциклах типу Дніпро-КМЗ-8.155 і Дніпро КМЗ 8.157.01. Результати
дослідження в стендових умовах при холостому режимі роботи двигуна подані в
таблиці.
Робітники зайняті випробовуванням моторолерів протягом 90% часу зміни.
Фактичні рівні віброшвидкості наведені в таблиці.

4
 Середньогеометричні частоти октавних смуг, Гц
8 16 32 63 125 250 500 1000
Дніпро КМЗ -
8.155
100 100 165 125 178 116 105 103
Дніпро КМЗ
8.157.01
із серійними 118
рукоятками 90 93 102: 123 106 101 83
Дніпро КМЗ
8.157.01
із
віброзахисним
и рукоятками 80 90 99 111 102 83 80 65
1. Назвіть шляхи передачі вібрації в даних умовах.
2. Дайте гігієнічну оцінку вібрації.
3. Запропонуйте оздоровчі заході.

Задача 3
У машинному відділенні дизель-електрохода рівень звуку становить 93
дБА.
Коливання загального рівня звуку не перевищували 5 дБ. Виміряні рівні
звукового тиску середньогеометричним частотам октавних смуг представлені
в таблиці:

Частота, Гц
31,5 63 125 250 500 1000 2000 4000 8000
Рівні
звукового 98 85 83 85 93 90 78 75 68
тиску, дБ

Дати:
1 – характеристику шуму за походженням, за часовими
характеристиками, за частотним складом;
2 – гігієнічну оцінку рівня шуму
3 – зазначте можливі зміни в організмі працюючих
4 – запропонуйте оздоровчі заходи

5
 Зміст теми

ПОНЯТТЯ ШУМУ ТА ЙОГО ФІЗИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

З фізичної точки зору шум - хаотичні пружні коливання повітряного
середовища різної частоти, сили, ритму. (Музика - гармонійні пружні
коливання повітря).
З гігієнічної точки зору шум - звуки, що заважають людині працювати,
відпочивати, спати, викликають негативну дію.
Шум як несприятливий фізичний фактор навколишнього середовища -
це будь-який небажаний звук чи сукупність звуків з випадковими
розподілами частот і інтенсивності, що сприймається негативно, заважає
слуховому сприйняттю корисної інформації, порушує тишу, завдає шкоди
здоров'ю людини і знижує її працездатність.

Шум характеризується наступними акустичними величинами:

- звуковим тиском;
- силою звуку;
- інтенсивністю;
- частотою коливань (частота звуку);
- спектром шуму;
- сумарним рівнем шуму декількох джерел.

Звуковим тиском (Ρ), який вимірюється в паскалях ( l Па = 1 Н/м 2 )

називається абсолютна різниця між тиском максимального згущення повітря
та атмосферним тиском.
При розповсюдженні звукової хвилі в просторі відбувається перенос
енергії, кількість якої визначається інтенсивністю звуку. Середній потік
звукової енергії в будь-якій точці середовища за одиницю часу, віднесений
до одиниці поверхні, перпендикулярної до напрямку поширення хвилі,
називається інтенсивністю або силою звуку в даній точці (І) і вимірюється в
Вт/м2.
Звуковий тиск та iнтенсивнiсть звуку змiнюються у широкому
дiапазонi. Однак вухо людини уловлює лише вiдносно невеликi i повiльнi
змiни тиску повiтря.
Існує верхня i нижня межа слухової чутливостi вуха.
Мiнiмальна звукова енергiя, яка виклика вiдчуття звуку, називається
порогом чутностi, або порогом сприйняття - вiдповiдає звуку iнтенсивнiстю
10-12 Вт/м2 і звуковому тиску 2х10-5 Па на частоті 1000 Гц,.
Верхня межа слухової чутливостi - пopir больового вiдчуття -
6
вiдповiдає звуку iнтенсивнiстю 102 Вт/м2 i звуковому тиску 2 х102 Па на
частоті 1000 Гц.
Між порогом чутності і больовим порогом лежить ділянка чутності.
Різниця в інтенсивності звуку між больовим порогом та порогом чутності
дуже велика. Користуватися шкалою, яка має такий великий розбіг,
неможливо. Тому А. Г. Белл запропонував використати логарифмічну шкалу,
яка дає змогу визначити рівень шуму у відносних одиницях – децибелах (дБ).
Для больового порогу на частоті 1000 Гц ця відносна величина матиме
значення:

2⋅102
L = 20 lg = 20 lg7 = 20  7 = 140 дБ
2⋅10−5

Частота звуку чи шуму виражається в герцах (Гц) - кількості коливань

за секунду та в октавах - діапазоні звуків, верхня межа якого в 2 рази більша
нижньої (16-32 Гц; 100-200 Гц і т.д.). Людським вухом сприймаються частоти
16-20000 Гц.
Звуки різної частоти сприймаються людським вухом неоднаково:
низькочастотні при одному і тому ж рівні звукового тиску більш тихі, а
високочастотні більш гучні (мал. 1,2). Тому введена фізіологічна величина
сприйняття звуків – г у ч н і с т ь , одиницею вимірювання якої є ф о н и
(децибели гучності). Для переводу децибел в фони і навпаки користуються
спеціальними графіками Робінсона і Датсона.

Мал.1 Графік Робінсона і Датсона.

(горизонтальні лінії - рівень сили звуку у дБ; криві лінії - гучність звуку у фонах)

7
 Для порівняння: якщо поріг гучності при 1000 Гц прийняти за 0 дБ то
при 30 Гц він на 63 дБ вищий, а при 4000 Гц - на 10 дБ нижчий.

Мал.2 Область слухового сприйняття на різних частотах

Спектр шуму встановлює залежність рівнів шуму від частоти. Для

акустичних розрахунків, а також для зручності нормування весь частотний
діапазон звукових коливань від 20 Гц до 10000 Гц розбитий на дев'ять
октавних смуг з середньогеометричними частотами 31,5; 63; 125; 250; 500;
1000; 2000; 4000; 8000 Гц.
Сумарний рівень шуму декількох джерел визначається на основі
енергетичного сумарного випромінювання окремих джерел.
Сумація шумів однакових рівнів здійснюється за формулою:
Ісум = І0 + 10 lg n
де: Ісум - сумарний рівень шуму
І0 - рівень шуму одного джерела
n - кількість джерел
lg 2 = 0,3 lg 5 = 0,7
lg 3 = 0,5 lg 6 = 0,8
lg 4 = 0,6 lg 7 = 0,85

Сумація шумів різних рівнів шуму здійснюється за формулою:

Iсум = Іmax + L1 + L2 + ... Ln

де: Ісум - сумарний рівень шуму;
Іmax - максимальний рівень шуму одного джерела;
L1,2 … n - величина додатку до максимального рівня, знаходиться в
таблиці на підставі різниці між максимальним рівнем шуму і шуму від даного
джерела Ln:

8
Imax-An
або 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
І1 - I n
L 3 2,5 2,1 1,8 1,5 1,2 1 0,8 0,6 0,5 0,4 0,2 0

Послаблення шуму відстанню розраховується за формулою:

І1 = І0 - 20 lg N/n,
де: І1 -рівень шуму на відстані N метрів, який потрібно встановити;
І0 - відомий рівень шуму на відстані n метрів.

ДЖЕРЕЛА ШУМУ
Основними джерелами шуму на виробництві є двигуни, насоси,
компресори, турбіни, пневматичні інструменти, молоти, дробарки, верстати
та інші установки, що мають у своєму складі рухомі механізми та деталі, що
обертаються.
В умовах виробництва найбільшого впливу шуму зазнають
випробувачі моторів, клепальники, обрубувачі, пілоти, машиністи, монтери
колій, станційні робітники, бульдозеристи й трактористи, робітники цехів
депо, ткалі, прядильники, токарі, ковалі, штампувальники, фрезерувальники,
полірувальники, механізатори сільського господарства. З кожним роком
зростає кількість професій, пов’язаних із шумовим чинником, а подальша
спеціалізація праці призводить до подовження його впливу на людину.

КЛАСИФІКАЦІЇ ШУМУ
За походженням розрізняють такі види шуму:
Механічний - виникає під час тертя, ударів, коливань окремих деталей,
обладнання загалом;
Аеродинамічний - виникає при русі повітря, газів;
Гідродинамічний - виникає при русі води та інших рідин;
Електромагнітний - виникає під час роботи електромагнітних
пристроїв змінного струму);
Також розрізняють:
Повітряний шум –випромінюється джерелом безпосередньо у повітря і
поширюється повітряним шляхом.
Структурний - виникає внаслідок коливання конструкцій стін,
перекриттів, перегородок будівлі).
Крім того, за походженням розрізняють:
виробничий шум;
комунальний (вуличний і внутрішньобудинковий);
9
 транспортний;
побутовий;
тощо.
За характером спектра:
широкосмуговий з безперервним спектром завширшки бiльше однiєї
октави;
вузькосмуговий, або тональний, у спектрi якого наявнi вираженi
дискретнi тони. Тональний характер шуму встановлюється вимiрюванням
його iнтенсивностi у третинооктавних смугах частот за перевищенням
інтенсивностi шуму в однiй смузi над сусiднiми не менше нiж на 10 дБ.
За часовими характеристиками:
- пocтiйний, iнтенсивнiсть якого за повний рабочий день при роботi
тexнoлioriчнoro обладнання змiнюється не бiльше нiж на 5 дБА при
вимiрювання шумомiром на часовiй характеристицi «повiльно» за шкалою
«А»;
- непостiйний: iнтенсивнiсть якого за повний робочий день при роботi
технологiчного обладнання змiнюється бiльше нiж на 5 дБА при
вимiрювання шумoмipoм на часовiй характеристицi «повiльно» за шкалою
«А».
Heпocтiйнi шуми подiляються на:
- мiнливий, iнтенсивнiсть якого безперервно змiнюється у часi;
- переривчастий, інтенсивнiсть якого змiнюється ступiнчасто на 5 дБА
i бiльше при вимiрюваннях шумомiром на часовiй характеристицi «повiльно»
за шкалою «А»; при цьому тривалiсть iнтервалiв, пiд час яких iнтенсивнiсть
шуму залишається сталою, становить 1 с i бiльше;
- iмпульсний який складаються з одного або декiлькох звукових
сигналiв, тривалiстю менше 1 с, при цьому iнтенсивнiсть шуму в дБ ,
вимiрянi на часових характеристиках «iмпульс» та «повiльно» за шкалою
«А» і «АІ» вiдрiзняються не менше нiж на 7 дБ.
Також, за характером спектра розрізняють шум:
- низькочастотний (максимум звукового тиску вiдповiдає дiапазону
частот нижче 400 Гц);
- середньочастотний (400- 1000 Гц);
- високочастотний (вище 1000 Гц).

БІОЛОГIЧНА ДIЯ ШУМУ

Шум є загальнобiологiчним подразником i чинить дiю не лише
безпосередньо на слуховий аналiзатор, але також i на ЦНС, що спричиняє
порушення функцiй рiзних систем органiзму. Змiни в орrанiзмi людини, що
10
виникають унаслiдок дiї шуму на ньоrо, можуть бути умовно подiленi на
специфiчнi, що виникають в opraнi слуху, i неспецифiчнi, якi виникають в
iнших органах i системах органiзму.
Специфічний (ауральний) вплив шуму
Провiдною ознакою несприятливої дії шуму на орrанiзм людини є
повiльнопрогресуюче зниження слуху. У клінічній практиці патологічне
ураження слухового аналізатора під впливом інтенсивного виробничого
шуму прийнято називати професійною нейросенсорною приглухуватістю.
Зниження слуху, спричинене дiєю шуму, зумовлюється
дегенеративними змiнами у волоскових клiтинах кортiєвоrо органа,
спiральному raнглії та волокнах кохлеарноrо нерва.
Механізм розвитку професійної нейросенсорної приглухуватості
зображено на мал. 3.

Мал. 3. Механізм розвитку професійної нейросенсорної

приглухуватості

Професiйна нейросенсорна приглухуватість розвивається пiсля

тривалого пepioдy роботи в умовах шуму. Термiни її виникнення залежать
вiд iнтенсивностi i частотно-часових параметрiв шуму, тривалостi його дії на
органiзм працiвника й iндивiдуальної чутливостi органа слуху працiвника до
11
шуму.
Професійне зниження слуху зазвичай буває двостороннім. Стійким
змінам слуху нерідко передує адаптація до шуму, яка характеризується
нестійким зниженням слуху, що виникає безпосередньо після його впливу і
зникає після припинення його дії.
Початкові прояви професійної приглухуватості найчастіше
зустрічаються у осіб зі стажем роботи в умовах шуму близько 5 років. При
високих рівнях шуму слухова чутливість падає вже через 1 – 2 роки, при
середніх – виявляється набагато пізніше, через 5 – 10 років.

Неспецифічний (екстраауральний) вплив шуму.

Неспецифічний вплив шуму характеризується змінами з боку
центральної нервової, серцево-судинної, нейроендокринної та імунної
систем, вестибулярного аналізатора, органів травлення. При дії шуму можуть
виникнуrи порушення вiтамiнного, вуглеводного, бiлкового, холестеринового
i водно-сольовоrо обмiну.
Найбільш частими скаргами працівників «шумових» професій,
обумовленими неспецифічним впливом шуму, є скарги на головний бiль
рiзної iнтенсивності, запаморочення при змiнi положения тiла, зниження
пам'ятi, пiдвищену стомлюванiсть, емоцiйну лабiльнiсть, порушення сну
(переривчастий сон, безсоння, рiдше сонливiсть), бiль у дiлянцi серця,
зниження апетиту, пiдвищену пiтливiсть та iн. Частота виникнення цих
симптомiв i ступiнь їх вираженостi залежать вiд стажу роботи в умовах
шуму, iнтенсивностi шуму i його характеру.
Найбільш характерним проявом неспецифічної дії виробничого шуму
на організм людини є його вплив на серцево-судинну систему. Такий вплив
може бути як безпосереднім, так і опосередкованим – через зміни нервово-
ендокринної реґуляції кровообігу. Виробничий шум визнано вагомим
чинником ризику розвитку артеріальної гіпертензії на ряду із віком, статтю,
спадковістю, масою тіла, харчуванням, зниженою руховою активністю,
соціально-економічним статусом.
Шум діє як загальний стресор для гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової
системи. Активація даної системи призводить до збільшення рівня кортизолу
та катехоламіну, що призводить до вазоконстрикції та судинних порушень.
Інтенсивний виробничий шум чинить шкідливий вплив на глюкозний і
ліпідний обмін, а також чутливість до інсуліну.
Атеросклеротичні зміни в організмі можуть посилюватися під впливом
шуму. Це пов'язано з гіперпродукцією кортизолу, підвищеним вмістом

12
холестерину і тригліцеридів в крові, а також генерацією прозапальних
факторів і підвищенням інтерлейкіну-6 в організмі.
Шум може порушувати баланс між симпатичною та парасимпатичною
нервовою системою. Вплив шуму викликає ряд передбачуваних
короткострокових фізіологічних реакцій, опосередкованих через вегетативну
нервову систему. Вплив шуму викликає фізіологічну активацію, в тому числі
збільшення частоти серцевих скорочень і артеріального тиску, звуження
периферичних судин і, таким чином, підвищення периферичного судинного
опору. Ці зміни підвищують ризик розвитку серцево-судинних захворювань
Вплив шуму на організм активізує ендокринну системи, тим самим,
впливаючи на гуморальний та метаболічний стан людини.
У разі впливу інтенсивного шуму на організм людини спостерігаються
і опосередковані, спричинені порушенням діяльності центральної нервової та
ендокринної систем, зміни з боку травної системи. Зростає частота розвитку
гастритів, холециститів, іншої патології органів травного тракту.
Варто відзначити, що під впливом шкідливих та небезпечних чинників
виробничого середовища зростає не лише частота, а й важкість перебігу
захворювань серцево-судинної системи, підвищується ризик більш раннього
розвитку цих захворювань.
Крім того, тривалий вплив інтенсивного виробничого шуму може
значно знижувати продуктивність праці та призводити до збільшення числа
помилок, що допускаються в роботі і, як наслідок, до травматизму та
економічних збитків.

НОРМУВАННЯ ШУМУ
При нормуванні шуму використовують 2 підходи:
- нормування щодо граничного спектру шуму (принцип нормування
шуму на підставі граничних спектрів в октавних смугах частот);
- нормування рівня звуку в децибелах за шкалою А – дБА
(здійснюється інтегральна оцінка всього шуму, на відміну від
спектральної).
Параметри шуму, що нормуються
Постійний шум на робочих місцях нормується за рівнями звукового
тиску в октавних смугах з середньогеометричними частотами 31,5; 63; 125;
500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц. Рівень звукового тиску визначається в дБ
(децибелах).
При орієнтовній гігієнічній оцінці параметрів постійного
широкосмугового шуму на робочих місцях дозволяється застосовувати

13
рівень шуму в дБА, виміряний по шкалі "А" часової характеристики
"повільно" шумоміра.
Параметрами непостійного шуму на робочих місцях є інтегральний
рівень - еквівалентний та максимальний рівень шуму у дБА.
Для імпульсного шуму нормованим параметром є еквівалентний рівень
шуму (визначається в дБАекв.) та максимальний рівень шуму (визначається в
дБА1).

Нормування шуму у виробничих приміщеннях здійснюється від-

повідно до ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ульт-
развуку та інфразвуку».
Оцінку шумового навантаження працівників на робочих місцях на
підприємствах, в установах, організаціях слід надавати згідно з вимогами
ДСТУ 2867 «Шум. Методи оцінювання. Виробничого шумового
навантаження. Загальні вимоги».
У ДСН 3.3.6.037-99 наведено допустимі рівні звукового тиску у
октавних смугах частот та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях.
Допустимі рівні встановлені для різних видів трудової діяльності.
Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні шуму
та еквівалентні рівні шуму на робочих місцях для тонального та імпульсного
шуму слід приймати на 5 дБ менше за зазначені в документі значення.
Для шуму, утворюваного у приміщенні установками кондиціонування
повітря, вентиляції та повітряного опалення, допустимі рівні звукового тиску
в октавних смугах частот, рівні шуму та еквівалентні рівні звукового тиску
на робочих місцях встановлюються на 5 дБ менше ніж фактичні рівні шуму у
приміщенні, якщо останні не перевищують значень наведених в документі.
Поправка для тонального та імпульсного шуму, при цьому, не враховується.
Максимальний рівень шуму, що коливається в часі та переривається,
не повинен перевищувати 110 дБА. Максимальний рівень для імпульсного
шуму не повинен перевищувати 125 дБА.
Гiгiєнiчне нормування виробничого шуму здiйснюється з урахуванням
напруженостi та важкостi виконуваної роботи.
Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні шуму
та еквівалентні рівні звуку на окремих робочих місцях представлені в табл.1.

14
 Таблиця 1
Допустимі рівні звукового тиску у октавних смугах частот, еквівалентні рівні звуку на окремих робочих місцях згідно з ДСН 3.3.6.037-99
Рівні звукового тиску в дБ в октавних смугах з Рівні шуму та
№
cередньогеометричними частотами, Гц еквівалентні
п/ Вид трудової діяльності, робоче місце
рівні шуму,
п 31,5 63 125 250 500 1000 2000 4000 8000
дБА, дБАекв.
1 Творча діяльність, 86 керівна робота з підвищеними вимогами, наукова 86 71 61 54 49 45 42 40 38 50
діяльність, конструювання та проектування, програмування, викладання
та навчання, лікарська діяльність; робочі місця у приміщеннях - дирекції,
проектно-конструкторських бюро, розраховувачів, програмістів
обчислювальних машин у лабораторіях для теоретичних робіт та обробки
даних, прийому хворих у медпунктах
2 Висококваліфікована робота, що вимагає зосередження, адміністративно- 93 79 70 63 58 55 52 50 49 60
керівна діяльність, вимірювальні та аналітичні роботи у лабораторії:
робочі місця в приміщеннях цехового керівного апарату, контор,
лабораторій
3 Робота, що виконується з вказівками та акустичними сигналами, які 96 83 74 68 63 60 57 55 54 65
часто находять, робота, що потребує постійного слухового контролю,
операторська робота за точним графіком з інструкцією, диспетчерська
робота: робочі місця у приміщеннях диспетчерської служби, кабінетах та
приміщеннях спостереження та дистанційного керування з мовним
зв'язком по телефону, друкарських бюро, на дільницях точного
складання, на телефонних та телеграфних станціях, у приміщеннях
майстрів, у залах обробки інформації на обчислювальних машинах без
дисплея та у приміщеннях операторів-акустиків
4 Робота, що вимагає зосередження, робота з підвищеними вимогами до 103 91 83 77 73 70 68 66 64 75
процесів спостереження та дистанційного керування виробничими
циклами:
робочі місця за пультами у кабінах нагляду та дистанційного керування
без мовного зв'язку по телефону; у приміщеннях лабораторій з шумним
устаткуванням, шумними агрегатами обчислювальних машин
5 Виконання всіх видів робіт (крім перелічених у пп. 1 - 4 та аналогічних 107 95 87 82 78 75 73 71 69 80
їм) на постійних робочих місцях у виробничих приміщеннях та території
підприємств
 ЗАХИСТ ВІД ШУМУ НА ВИРОБНИЦТВІ
Заходи по боротьбі з виробничим шумом можуть бути розділені на
наступні групи:
- Архітектурно-планувальні.
- Технологічні.
- Організаційні.
- Медико-біологічні.
- Індивідуальні.

Архітектурно-планувальні:
Раціональне планування територій підприємства (при яких об‘єкти,
які потребують захисту від шуму максимально віддалені від шумових
устаткувань), раціональне поверхове планування будинків і розміщення
устаткування, що генерує шум, розміщення робочих місць і організація
транспортних потоків, створення шумозахисних зон.

Технологічні:
Заміна шумогенеруючого обладнання менш шумним. Ослаблення
шуму в джерелі шляхом використання шумонепроникних кожухів.
Використання огороджувальних, звукоізолюючих, звуконепроникних
перегородок на робочих місцях.

Мал. 4 Екранування робочого місця

1 – екран; 2 – звукопоглинаюча облицьовка; 3 – устаткування; 4 – робоче
місце
Організаційні:

1. Забезпечення раціонального режиму праці та

відпочинку. Зокрема, відмова від нічних змін, скорочення часу
перебування в умовах впливу виробничого шуму протягом робочої
зміни, збільшення тривалості та кількості регламентованих перерв.

2. Забезпечення змінності роботи з чергуванням

періодів праці в умовах впливу інтенсивного виробничого шуму з
 періодами роботи в умовах не перевищення допустимих рівнів
виробничого шуму.

Медико-біологічні:
1. Проведення попередніх та щорічних періодичних медичних
оглядів працівників відповідно до Наказу МОЗ України від 21 травня 2007
року N 246 "Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів
працівників певних категорій".

2. Заходи спрямовані на підвищення опірності організму до

несприятливої дії шуму (щоденне приймання вітамінів В1, В2).

3. Диспансеризація та санаторно-курортне лікування працівників.

Індивідуальні:
Використання засобів індивідуального захисту.
Засоби індивідуального захисту можуть бути поділені на:
- протишумові вкладиші (закривають вушну раковину зовні);
- протишумові навушники (перекривають слуховий прохід);
- протишумові каски і шоломи (закривають всю голову і
застосовуються у сполученні з навушниками і протишумовими
костюмами);

Мал. 5 Індивідуальні засоби захисту від шуму.

17
 ПРИЛАДИ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ РІВНІВ ШУМУ
Найбільш широко сьогодні використовуваними в Україні приладами для
вимірювання шуму являються:

Октава-101 АМ Ассистент total (SIU V3RT) Tenmars st-106

На ряду з сучасними широко використовуються у гігієнічній практиці

перевірені часом прилади:

ВШВ – 003 М2 Larson Davis 820

ФІЗИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВІБРАЦІЙ.

В і б р а ц і я - ритмічні коливання твердих тіл різної частоти і сили,
при яких відбувається почергове збільшення та зменшення у часі
характеризуючих її значень.
Вібрації характеризуються амплітудою коливань, віброшвидкістю у м/с,
віброприскоренням у м/с2.
Основними величинами, що характеризують вiбрацiю, є: амплiтуда
вiброперемiщения (Sa) i частота (f), пов'язана з перiодом коливань (Т)
обернено пропорцiйною залежнiстю f =1/Т. При вiбрацiї точка з визначеною
частотою й амплiтудою рухається безперервно зi змiнною швидкiстю (V) i
прискорениям (а), якi є вiдповiдно похiдними амплiтуди i частоти.

18
 На практицi використовують не тiльки абсолютне значения
вiброшвидкостi та вiброприскорення, а й вiдносне - їx логарифмiчнi
показники, які визначаються у децибелах за формулами:
𝑉
LV=20 lg
𝑉0

𝑎
La=20 lg
𝛼0

де V0 - стандартизоване пороrове значения вiброшвидкостi, яке

дорiвнює 5·10-8 м/с; а0 - стандартизоване порогове значения
вiброприскорення, яке дорiвнює 3·10-4 м/с2.
При нормуванні вібрації також використовуються такі показники як
кориговане значення віброшвидкості або віброприскорення та вібраційне
прискорення.
Кориговане значення віброшвидкості або віброприскорення
визначається за формулою:

де Ui – середнє квадратичне значення віброшвидкості або

віброприскорення у певній частотній смузі;
n – кількість частотних смуг (1/3 або 1/1 октавних) у частотному
діапазоні, що нормується;
Ki – ваговий коефіцієнт для частотної смуги відповідно до абсолютних
значень віброшвидкості та віброприскорення локальної та загальної вібрації.

Вібраційне навантаження (еквівалентний коригований рівень, доза

вібрації), одержане робітником протягом зміни може бути обчислене для
кожного напрямку дії вібрації (X, Y, Z) за формулою:

де U(t) – кориговане по частоті значення вібраційного параметра у

момент часу t, мс-2 або мс-1;
t – час дії вібрації, година;
t зм – тривалість зміни, година.
19
 КЛАСИФІКАЦІЯ ВІБРАЦІЙ
Вібрація може класифікуватися за:
- способом передачі,
- джерелом виникнення,
- місцем дії,
- напрямком дії,
- часовими характеристиками,
- частотними характеристиками.

За способом передачі на тіло людини розрізняють:

Загальна вібрація передається на тіло людини, яка сидить або стоїть,
переважно через опорні поверхні.
Локальна вібрація передається через руки працюючих при контакті з
ручним механізованим інструментом, органами керування машинами і
обладнанням, деталями, які обробляються та ін.

Загальну вібрацію за джерелом виникнення поділяють на такі

категорії:
Категорія 1- транспортна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях
самохідних та причіпних машин і транспортних засобів.
До джерел транспортної вібрації відносять: трактори сільськогосподарські
та промислові, ватажні автомобілі; снігоприбирачі та ін.
Категорія 2 – транспортно-технологічна вібрація, яка діє на людину на
робочих місцях машин з обмеженою рухливістю та таких, що рухаються тільки
по спеціально підготовленим поверхням виробничих приміщень, промислових
майданчиків та гірничих виробок.
До джерел транспортно-технологічної вібрації відносять: екскаватори,
крани, гірничі комбайни, бетоноукладчики, транспорт виробничих приміщень та
ін.
Категорія 3 - технологічна вібрація, яка діє на людину, на робочих
місцях стаціонарних машин чи передається на робочі місця, які не мають джерел
вібрації.
До джерел технологічної вібрації відносяться, наприклад верстати та
метало-деревообробне, пресувально-ковальське обладнання, ливарні машини,
електричні машини та установки, насосні агрегати та вентилятори, обладнання
для буріння свердловин, машини для тваринництва, стаціонарне обладнання
виробничих приміщень та ін.
Загальну технологічну вібрацію за місцем дії поділяють на такі типи:
20
 а) на постійних робочих місцях виробничих приміщень підприємств;
б) на робочих місцях складів, їдалень, побутових, чергових та інших
виробничих приміщень, де немає джерел вібрації;
в) на робочих місцях заводоуправлінь, конструкторських бюро,
лабораторій, учбових пунктів, обчислювальних центрів, медпунктів, конторських
приміщень, робочих кімнат та інших приміщень для працівників розумової праці.

За джерелом виникнення локальну вібрацію поділяють на таку, що

передається від:
- ручних машин або ручного механізованого інструменту, органів
керування машинами та устаткуванням;
- ручних інструментів без двигунів та деталей, які оброблюються.
За напрямком дії загальну вібрацію характеризують з урахуванням
осей ортогональної системи координат (X3, У3, Z3) як діючу у вертикальному
(перпендикулярному опорним поверхням тіла) напрямку - вісь Z3,
горизонтальному повздовжньому (спина-груди) напрямку - вісь X3, та
горизонтальному поперечному (плече-плече) напрямку - вісь У3.
За напрямком дії локальну вібрацію характеризують з урахуванням
осей ортогональної системи координат (Х, Y, Z): як діючу вздовж осі X, що
паралельна осі місця захвату джерела вібрації (держака, кермового колеса,
важелів керування, які тримають у руках та ін.) як діючу вздовж осі Z
(паралельна передпліччю руки працюючого) та осі Y, що перпендикулярна по
відношенню до осей X, та Y.

Мал. 6. Напрями координатних осей при дії загальної та локальної вібрації

За часовими характеристиками загальні та локальні вібрації

поділяють на:
- постійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкості
змінюється менше ніж у 2 рази (менше 6 дБ) за робочу зміну;
- непостійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкості
змінюється не менше ніж у 2 рази (6 дБ і більше) за робочу зміну.

21
 Непостійні вібрації поділяють на:
- коливні, рівні яких безперервно змінюються в часі;
- переривчасті, коли контакт з вібрацією в процесі роботи переривається,
причому довжина інтервалів, під час яких мас місце контакт, становить більше
1с;
- імпульсні, що складаються з одного або кількох вібраційних впливів
(наприклад, ударів), кожен довжиною менше ніж 1 с, при частоті їх дії менше ніж
5,6 Гц.

За частотними характеристиками вібрації поділяють на:

- низькочастотнi вiбрацiї (з переважанням максимальних рiвнiв в
октавних смугах 1-4 Гц для загальної вiбрацiї i 8-16 Гц для локальної вiбрації);
- середньочастотнi вiбрацiї (8-16 Гц для загальної вiбрації i 31,5-63 Гц
для локальної вiбрацiї);
- високочастотнi вiбрацiї (31,5-63 Гц для заrальної вiбрації i 125-1000 Гц
для локальноої вiбраії.

22
 ВПЛИВ ВІБРАЦІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ
Вплив вібрації на людину залежить від її спектрального складу,
напрямку дії, прикладення, тривалості впливу, а також від індивідуальних
особливостей людини.
При оцінці вібраційного впливу потрібно враховувати, що коливальні
процеси притаманні живому організму. В основі серцевої діяльності і
кровообігу та біострумів мозку лежать ритмічні коливання. Внутрішні органи
людини можна розглядати як коливальні системи з пружними зв'язками.
Частоти їх власних коливань лежать у діапазоні 3-6 Гц. Частоти власних
коливань плечового пояса, стегон і голови щодо опорної поверхні
(положення стоячи) складають 4-6 Гц, голови щодо пліч (положення сидячи)
25-30 Гц.
У випадку впливу на людину зовнішніх коливань відбувається їхня
взаємодія з внутрішніми хвильовими процесами, виникнення резонансних
явищ. Так, зовнішні коливання частотою менш 0,7 Гц порушують у людини
нормальну діяльність вестибулярного апарата. Інфразвукові коливання
(менш 16 Гц), впливаючи на людину, пригнічують центральну нервову
систему, викликаючи почуття тривоги, страху. За певної інтенсивності на
частоті 6-7 Гц інфразвукові коливання, втягуючи у резонанс внутрішні
органи і систему кровообігу, здатні викликати травми, розриви артерій, тощо.
Вібрація, що діє на людину, має широкий діапазон – від десятих часток
до декількох тисяч Гц. Характерними рисами шкідливого впливу вібрації на
людину є можливі зміни у функціональному стані: підвищена втома,
збільшення часу моторної реакції, порушення вестибулярної реакції.
Медичними дослідженнями встановлено, що вібрація є подразником
периферійних нервових закінчень, розташованих на ділянках тіла людини,
що сприймають зовнішні коливання.
У результаті впливу вібрації виникають нервово-судинні розлади,
ураження кістково-суглобної й інших систем організму. Відзначаються,
наприклад, зміни функції щитовидної залози, сечостатевої системи,
шлунково-кишкового тракту. Так, медичні дослідження показали, що у
працюючих в умовах вібрації відбуваються значні зміни кісткової системи,
які виражаються у функціональній перебудові кісткової тканини,
регіональному остеопорозі, кистоподібних утвореннях у кістках, хронічних
переломах. Відзначається, що термін виникнення змін у кістках у працівників
вібраційних професій коливається в межах від 6-8 місяців до 2-5 років.
При тривалому професійному контакті з вібрацією може виникнути
професійне захворювання – вібраційна хвороба.
24
 Клінічно вібраційна хвороба поділяється на 3 стадії:
– початкова (І стадія);
– помірно виражена (ІІ стадія);
– виражена (ІІІ стадія).

У табл. 2 представлено узагальнену клінічну характеристику стадій

вібраційної хвороби.
Таблиця 2
Клінічна характеристика стадій вібраційної хвороби.

Дослідження показали, що вібраційна хвороба може тривалий час

протікати компенсовано, коли хворі зберігають працездатність, не
звертаються за лікарською допомогою. Відзначається, що ефективне
лікування віброзахворювання можливе лише на ранніх стадіях. Відновлення
порушених функцій протікає дуже повільно, а в окремих випадках настають
необоротні зміни, що привзодять до інвалідності.
Таким чином, вібрація має значний вплив як на працездатність людини,
так і на стан її здоров'я. Серед професійних патологій вібраційна хвороба
займає одне з перших місць.

25
 Шкідливість вібрації збільшується при одночасному впливі на людину
таких факторів, як знижена температура, підвищені рівні шуму, запиленість
повітря, тривала статична напруга м'язів і т. ін. Сучасна медицина розглядає
виробничу вібрацію як значний стрес-фактор, що має негативний вплив на
психомоторну працездатність, емоційну сферу і розумову діяльність людини,
що підвищує ймовірність виникнення різних захворювань і нещасних
випадків.
Однак, слід відзначити, що за певних умов вібрація сприятливо діє на
організм людини і використовується в медицині для нормалізації стану
нервової системи, прискорення загоєння ран, покращення кровообігу,
лікування радикулітів тощо.

ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ТА НОРМУВАННЯ ВІБРАЦІЇ

Гігієнічна оцінка виробничої вібрації здійснюється за допомогою:
- частотного (спектрального) аналізу її параметрів;
- інтегральної оцінки за спектром частот параметрів, що
нормуються;
- дози вібрації.
Згідно із основним нормативним документом ДСН 3.3.6.039-99
«Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації»
нормованими величинами є середньоквадратичні значення віброшвидкості
(V) та віброприскорення (а) або їх логарифмічні рівні у дБ в діапазоні
октавних смуг із середньогеометричними частотами:
– для локальної вібрації: 8,0; 16,0; 31,5; 63,0; 125,0; 250,0; 500,0; 1000,0
Гц;
– для загальної вібрації: 1,0; 2,0; 4,0; 8,0; 16,0; 31,5; 63,0 Гц, або в
діапазоні 1/3 октавних смуг 0,8; 1,0; 1,25; 1,6; 2,0; 2,5; 3,15; 4,0; 5,0; 6,3; 8,0;
10,0; 12,5; 16,0; 20,0; 25,0; 31,5; 40,0; 50,0; 63,0; 80,0 Гц.
Параметром, що нормується, у випадку інтегральної оцінки за спектром
частот є кориговане значення віброшвидкості або віброприскорення, або їх
логарифмічні рівні, які вимірюються за допомогою коригуючих фільтрів або
обчислюються.
У разі дії непостійної вібрації (крім імпульсної) параметром, що
нормується, є вібраційне навантаження (еквівалентний корегований рівень,
доза вібрації, D), одержане робітником протягом зміни та зафіксоване
спеціальним приладом або обчислене для кожного напрямку дії вібрації (X,
Y, Z) за формулою.

26
 Еквівалентний коригований рівень віброшвидкості або
віброприскорення розраховується шляхом енергетичного додавання рівнів з
урахуванням тривалості дії кожного з них.
У разі дії імпульсної вібрації з піковим рівнем віброприскорення від 120
до 160 дБ, параметром, що нормується, є кількість вібраційних імпульсів за
зміну (годину), в залежності від тривалості імпульсу.
Нормативні значення вібрації встановлені згідно з ДСН 3.3.6.039-99 за її
дії протягом робочого часу 480 хвилин (8 год).

Гігієнічна оцінка вібрації у приміщеннях житлових та громадських

будинків здійснюється згідно із наказом МОЗ України № 173 від 19.06.96
«Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови
населених пунктів» та ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій».
Нормованими величинами логарифмічні рівні віброшвидкості,
віброприскорення та віброзміщення в діапазоні октавних смуг із
середньогеометричними частотами: 2,0; 4,0; 8,0; 16,0; 31,5; 63,0 Гц. (табл. 3)

Таблиця 3

Нормування проводиться з урахуванням поправок на характер вібрації,

час доби, тривалість впливу вібрації та місце фіксації рівнів вібрації (табл. 4)

27
 Таблиця 4

Допустимі рівні вібрації в приміщеннях закладів охорони здоров'я

встановлені меншими представлених у таблиці 2 на 3 дБ.

ЗАХИСТ ВІД ВІБРАЦІЇ НА ВИРОБНИЦТВІ

Заходи по боротьбі з виробничою вібрацією можуть бути розділені на
наступні групи:
- Архітектурно-планувальні.
- Технологічні.
- Організаційні.
- Медико-біологічні.
- Індивідуальні.

Архітектурно-планувальні:
На етапах планування та будівництва слід забезпечити раціональне
планування територій підприємства, раціональне поверхове планування
будинків і розміщення устаткування, що генерує вібрації, раціональне
розміщення робочих місць.

Технологічні:
Заміна віброгенеруючого обладнання менш вібронебезпечним.
Зменшення вібрації у джерелі виникнення конструктивними і
технологічними методами при розробці нових та модернізації існуючих
машин.
Зменшення вібрації на шляху розповсюдження засобами віброізоляції
та вібропоглинання, наприклад, за рахунок застосування спеціальних сидінь,

28
майданчиків з пасивною пружинною ізоляцією, гумових, поролонових та ін.
вібропоглинаючих матеріалів, мастил тощо.
Своєчасне проведення планового та попереджувального ремонту
машин з обов'язковим післяремонтним контролем вібраційних
характеристик.
Використання обладнання відповідно до його призначення,
передбаченого нормативно-технічною документацію.
Своєчасне проведення ремонту профілів шляхів та поверхонь для
переміщення машин, їх покриттів, кріплень підтримуючих конструкцій та
ін., що впливають на вібраційні характеристики машин

Організаційні:
Забезпечення раціонального режиму праці та відпочинку.
Забезпечення змінності роботи з чергуванням періодів праці в умовах
впливу вібрації з періодами роботи в умовах не перевищення допустимих
рівнів вібрації.
Допуск до роботи з віброгенеруючим обладнанням осіб не молодших
18 років, які пройшли попередній медичний огляд, мають відповідну
кваліфікацію, склали технічний мінімум правил охорони праці та
ознайомлені з характером впливу вібрації на організм.
Виключення контакту працюючих з поверхнями, що вібрують за
межами робочого місця чи робочої зони (встановлення захисних засобів,
сигналізації, блокування, попереджувальних написів).

Медико-біологічні:
Проведення попередніх та щорічних періодичних медичних оглядів
працівників відповідно до Наказу МОЗ України від 21 травня 2007 року N
246 "Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників
певних категорій".
Заходи спрямовані на підвищення опірності організму до
несприятливої дії вібрації:
- вітамінопрофілактику (вітамін С, B1 та никотинова кислота) два
рази на рік протягом чотирьох тижнів у осінній та весняний
періоди - жовтень- листопад та лютий-березень,
- курси масажу,
- лікувальна гімнастика.
Диспансеризація та санаторно-курортне лікування працівників. Для
профілактичного лікування та відпочинку працюючих, в тому числі і
зайнятих у вібронебезпечних професіях, на підприємствах повинні бути
29
організовані профілакторії, кабінети психологічного розвантаження і
кімнати, де працюючі обов'язково проводять масаж рук у струмені теплого
повітря або сухий обігрів та мікромасаж на спеціальному обладнанні.

Індивідуальні:
Використання засобів індивідуального захисту (мал. 8).
Засоби індивідуального захисту можуть бути поділені на:
- для рук (рукавиці, прокладки);
- для ніг (спеціальне взуття, підметки, килими, наколінники);
- для тіла (нагрудники, пояси, спеціальні костюми).

Мал. 8 Індивідуальні засоби захисту від вібрації

Узагальнену схему захисту від вібрації на виробництві представлено на

мал. 4.

30
31
 ПРИЛАДИ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ ВІБРАЦІЇ
Більшість приладів які використовуються для вимірювання рівнів шуму
дають можливість вимірювати і рівні вібрації за умов зміни
шумосприймаючого мікрофона на віброперетворювач.
До найпоширеніших в Україні приладів для вимірювання вібрації
відносяться:

Октава-110 А Ассистент total ВШВ – 003 М2

На ряду з комбінованими вимірювачами шуму та вібрації

використовуються й прилади призначені для вимірювання виключно вібрації:

Лінійка віброметрів та віброаналізаторів ViAna

Матеріали для самоконтролю

А. Завдання для самоконтролю
1. Намалювати схему будови слухового аналізатора та вказати на схемі
основні точки прикладення негативного впливу шуму.
2. Вкажіть джерела загальної та локальної вібрації на виробництві та в
житлових і громадських приміщеннях.
3. Схематично замалюйте напрями координатних осей при дії загальної та
локальної вібрації.

32
 Додаток 1

МЕТОДИКА ВИМІРЮВАННЯ ВИРОБНИЧОГО ШУМУ

Вимірювання шуму проводиться за допомогою шумоміра, який
відповідає діючим вимогам Держстандарту України і має посвідчення про
перевірку в органах Держстандарту.
До та після вимірювань проводять акустичну або електричну калібровку
вимірювальних приладів. Різниця в калібровці не повинна перевищувати 1
дБ.
При проведенні вимірювань мікрофон шумоміра слід розташовувати на
висоті 1,5 м над рівнем підлоги чи робочого майданчика (якщо робота
виконується стоячи) чи на висоті і відстані 15 см від вуха людини, на яку діє
шум (якщо робота виконується сидячи чи лежачи). Мікрофон повинен бути
зорієнтований у напрямку максимального рівня шуму та віддалений не менш
ніж на 0,5 м від оператора, який проводить вимірювання.
При швидкості руху повітря більш ніж 1 м/с на місці, де проводяться
виміри, мікрофон захищений протиповітряним пристроєм.
При проведенні вимірювань октавних рівнів звукового тиску перемикач
частотної характеристики пристрою встановлюють в положенні "фільтр".
Октавні рівні звукового тиску вимірюють у смугах з середньогеометричними
частотами 31,5 - 8000 Гц.
При проведенні вимірювань рівнів звуку та еквівалентних рівнів звуку,
дБА, дБАекв. перемикач частотної характеристики пристрою встановлюють
у положенні "А" чи "Аекв".
При проведенні вимірювань рівнів шуму та октавних рівнів звукового
тиску постійного шуму перемикач часової характеристики пристрою
встановлюють в положення "повільно". Значення рівнів приймають за
середніми показниками при коливанні стрілки пристрою.
Значення рівнів шуму та октавних рівнів звукового тиску зчитують зі
шкали пристрою з точністю до 1 дБА, дБ.
Вимірювання рівнів шуму та октавних рівнів звукового тиску постійного
шуму повинні бути проведені у кожній точці не менше трьох разів.
При проведенні вимірювань еквівалентних рівнів шуму, що коливаються
в часі, для визначення еквівалентного (за енергією) рівня шуму перемикач
часової характеристики пристрою встановлюють в положенні "повільно".
Значення рівнів шуму приймають за показниками стрілки пристрою у момент
відліку.
При проведенні вимірювань максимальних рівнів імпульсного шуму
перемикач часової характеристики пристрою встановлюють в положенні
33
"імпульс". Значення рівнів приймають за максимальним показником
пристрою.
Інтервали відліку рівнів шуму, що коливається в часі, при вимірюваннях
еквівалентного рівня тривалістю 30 хвилин становлять 5 - 6 с при загальній
кількості відліків 360.
Вимірювання шуму проводиться на постійних робочих місцях у
приміщеннях, на території підприємств, на промислових спорудах та
машинах (в кабінах, на пультах управління і т.п.). Результати вимірювань
повинні характеризувати шумовий вплив за час робочої зміни (робочого дня).
Для непостійного шуму встановлюється така тривалість вимірювань:
- для переривчастого шуму, за час повного робочого циклу з
урахуванням сумарної тривалості перерв з рівнем фонового шуму;
- для шуму, що коливається у часі, допускається загальна тривалість
вимірювання - 30 хвилин безперервно або вимірювання складається з трьох
циклів, по 10 хв. кожний;
- для імпульсного шуму тривалість вимірювання - 30 хвилин.
За результатами вимірювань фактичних рівнів шуму на робочих місцях
креслять спектрограму. Спектрограма представляє собою графік в якому на
різних частотах порівнюються фактичні рівні шуму на робочих місцях із
нормативними значеннями.
Приклад спектрограми зображено на мал. 10.

Мал. 10. Спектрограма шуму

Додаток 2
МЕТОДИКА ВИМІРЮВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ВІБРАЦІЇ
Вимірювальна апаратура повинна відповідати вимогам чинного
законодавства та мати діюче свідоцтво про держперевірку.
На початку та в кінці вимірювань проводять механічне (за допомогою
вібростолу) або електричне калібрування вібровимірювальної апаратури.
34
Різниця між двома калібруваннями не повинна перевищувати 1 дБ.
Виміри вібрації проводять у реальних умовах експлуатації обладнання.
При оцінці нових машин виміри проводять на налагодженому устаткуванні,
яке працює у паспортному чи типовому технологічному режимі.
Вимірювання проводять безперервно або через рівні проміжки часу
(дискретно). При дискретному вимірюванні спектрів або коригованих по
частоті рівнів інтервал між вимірами повинен бути не менш як 1 с.
Показник фіксується в момент виміру незалежно від значення
показника за час виміру. При безперервному вимірі спектрів та коригованих
по частоті значень час виміру повинен бути не менше 3 с. Кількість вимірів
повинна бути не менше 3.
При вимірі спектрів та коригованих по частоті значення параметрів
вібрації, якщо розбіжність значень вимірів перевищує 3 дБ (у 1,5 рази),
проводять два додаткових виміри. За різницею між максимальним та
мінімальним рівнями за п'ятьма вимірами визначають коефіцієнт "K" за
таблицею з довірчим інтервалом +-3 дБ з довірчою імовірністю 0,95, за
найближчим більшим до обчислювального значенням "K" знаходять
потрібну кількість вимірів (Табл. 5).
Табл. 5

У разі необхідності проводять додаткові виміри, обчислюють "K" доти,

доки обчислений коефіцієнт "K" не буде менший за табличний.
При безперервному вимірі вібраційного навантаження час
спостереження повинен бути не менш ніж 5 хвилин.
Якщо розбіжність значень вимірювань не перевищує 3 дБ (у 1,5 рази),
за результат приймається середньоарифметичне значення.
Якщо розбіжність значень вимірювань перебільшує 3 дБ (більш ніж у
1,5 рази), за результат приймається середнє значення на основі
енергетичного підсумування.

Вимірювання локальної вібрації.

Точки вимірювання обирають у місці контакту оператора з поверхнею, яка
вібрує.
35
 Вібродатчик встановлюють на рівній, гладкій поверхні за допомогою
шпильки М5 на різьбі (попередньо висвердлюється отвір і нарізається
різьба). У разі неможливості кріплення вібродатчика шпилькою дозволяється
використовувати перехідний елемент у вигляді хомута, струбцини та ін.
Якщо місце контакту має покриття з еластичного матеріалу, або
рукоятка не має жорстокої основи, то вібродатчик кріплять на металеву
пластину розміром 50 х 25 х 08 мм зі шпилькою.
Маса перехідного елемента не повинна перевищувати 10% маси
інструменту (деталі що обробляються), а маса вібродатчика - 65 г.
При проведенні приймальних випробувань інструментів вимірювання
вібрації проводять по трьох осях (X л, Y л, Z л) ортогональної системи
координат. Якщо значення вібрації по одній з осей перевищує її значення по
другим осям на 6 дБ (у 2 рази) і більше, то цей напрям вказується у паспорті
на машину і по ньому проводять виміри при наступному контролі.
Вимірювання проводять в реальних умовах експлуатації. Час
усереднення приладу повинен бути не менше 1 с.
При вимірюванні імпульсної вібрації визначають максимальне
значення віброприскорення або його логарифмічний рівень при виконанніне
менше ніж 10 ударів або за час роботи не менш ніж одна хвилина.
Визначають кількість вібраційних імпульсів за робочу зміну за даними
хронометражу або розрахунковим шляхом.
Розрахунок ведуть за час роботи не менше 3 разів з інтервалом часу не
менш ніж 5 хвилин.

Вимірювання загальної вібрації.

Точки вимірювання загальної вібрації повинні знаходитись у
місцях контакту опорних поверхонь тіла людини з вібруючою площиною:
- сидіння - для оператора, що сидить;
- підлога робочої зони, робочий майданчик - для оператора, що стоїть.
Для непостійних робочих місць чи робочих зон визначається не менше
ніж три точки контролю у місцях найбільших коливань, з урахуванням часу
перебування в них (не менш ніж 15 хв. за робочу зміну).
Осі вимірювань загальної вібрації (X3, Y3, Z3) повинні бути
орієнтовані в ортогональній системі координат відносно тіла людини з
похибкою не більш ніж +-20 град.
При вимірюванні загальної вібрації на підлозі може бути використана
проміжна платформа.
При вимірюванні загальної вібрації на сидінні з м'яким покриттям
можливе застосування проміжного жорсткого сталевого диска з діаметром
36
200 +-50 мм та товщиною 4 мм. Цей диск може використовуватись і при
вимірах вібрації на підлозі. При вимірах вібрації проміжна платформа та
сталевий диск навантажуються масою оператора.
При вимірюванні постійної вібрації протягом робочої зміни
проводиться не менш ніж 3 дослідження з розрахунком середнього
логарифмічного. Для вимірювань непостійної вібрації проводиться не
менш ніж 5 досліджень на кожному робочому місці з інтервалами не
менш ніж 30 хвилин.
Вимірювання вібрації проводиться відповідно до інструкції на
проведення вимірювань.
При використанні інтегруючих пристроїв час вимірювання кожного
параметра загальної вібрації повинен бути не менше ніж 1 хвилина.

Рекомендована література

Основна:
1. Гігієна праці: підручник/Ю.І. Кундієв, О.П.Яворовський та ін.; за
ред. акад. НАН України, НАМН України, проф. Ю.І. Кундієва, чл-кор.
НАМН України, проф. О.П. Яворовського. – К. ВСВ «Медицина», 2011. –
904 с
2. Гігієна праці / За ред. A.M. Шевченка. - Київ, Інфотекс 2000 - С. 179-
196.
3. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни./ Є.Г. Гончарук, Ю.І. Кундієв,
В.Г. Бардов та ін./ За ред. Є.Г. Гончарука. - К.: Вища школа, 1995 - С. 277-
282.
4. Гігієна праці (за ред. A.M. Шевченка, О.П. Яворовського), Вінниця,
Нова Книга, 2005.

Додаткова:
5. Гончарук Є.Г. та ін. Комунальна гігієна / За ред. Гончарука Є.Г.. – К.:
Здоровя, 2003. -728 с.
6. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены./ Е.И. Гончарук,
Ю.І.Кундиев, В.Г. Бардов и др. - К.: Вища школа, 2000 - С. 333-344.
7. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна
з основами екології. - К.: Здоров'я, 1999 - С. 284-289,471-473.
8. Ткачишин В.С. Професійні хвороби. (Текст) / В.С. Ткачишин. – К.:
ДП «Інформаційно-аналітичне агенство», 2011. – 825 с.
9. ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку
та інфразвуку». URL: http://document.ua/sanitarni-normi-virobnichogo-shumu-
ultrazvuku-ta-infrazvuku-nor4878.html.
10. ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої
загальної та локальної вібрації». URL: http://arm.te.ua/docs/DSN_3.3.6.039-
99.pdf (дата звернення: 04.03.2019).
37