Тема лекції:

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
СЛУХОВОГО І
ВЕСТИБУЛЯРНОГО
АНАЛІЗАТОРА
 Будова вуха –
органу слуху та рівноваги:
Зовнішнє вухо:
1.вушна раковина;
2.зовнішній слуховий прохід.
Середнє вухо:
1.барабанна порожнина;
2.сосковидний відросток;
3.слухова труба.
Внутрішнє вухо:
Кістковий лабиринт:
1.завитка;
2.присінок;
3.півколові канали.
Перетинчастий лабіринт:
1.проток завитки;
2.два мішечка присінку;
3.півколові канали.
 Фізіологічно вухо поділяється:
Звукопровідний апарат
1. Зовнішнє вухо
2. Середнє вухо
3. Пери- та ендолімфатичний простір
4. Базилярна пластинка
5. Присінкова мембрана

Звукосприймаючий
1. Спіральний (Кортієв)орган
2. Провідні шляхи слухового аналізатору
(ретрокохлеарний відділ)

Звукоаналізуючий
1. Звивитка Гешля в скроневій долі мозку
 Провідні шляхи слухового аналізатора:
І нейрон – спіральний ганглій
ІІ нейрон – довгастий мозок
(частковий перехрест)
ІІІ нейрон – верхня олива
IV нейрон – заднє чотиригорбкове тіло,
медіальне колінчате тіло
Скронева доля мозку (завитка Гешля)
 Адекватним подразником слухового
аналізатора є звук
Розрізняють два типи звукопроведення:
1. Повітряний (основний)
2. Кістковий (тканинний):
а. Інерційний тип (низькі звуки)
б. Компресійний тип (високі звуки)
 МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СЛУХУ:
1. За допомогою живої мови
2. Камертональне дослідження
(акуметрія)
3. За допомогою електроакустичної
апаратури (аудіометрія)
4. За допомогою умовних та безумовних
рефлексів.
Перед тим, як перейти до досліджень
слуху та вестибулярного апарату
необхідно провести отоскопію
 За допомогою живої мови
в нормі ШМ AD/AS = 6м/6м

Камертональне дослідження (акуметрія)

Дослід Швабаха
Дослід Вебера
Дослід Ріне
Дослід Желле
Дослід Бінга
Дослід Федерічі
Слуховий паспорт
Слуховий паспорт
АУДІОМЕТРІЯ

1. Суб’єктивна аудіометрія
а. тональна порогова
б. тональна надпорогова
в. мовна
г. визначення слухової чутливості до ультразвуків
2. Об’єктивна аудіометрія
а. акустична імпедансометрія, яка складається з
тимпанометрії та реєстрації акустичного
рефлексу
б. електрокохлеографія
в. реєстрація слухових викликаних потенціалів
г. викликана отоакустична емісія
 ТОНАЛЬНА ПОРОГОВА АУДІОМЕТРІЯ
(самий простий та доступний метод)
Для того, щоб прочитати аудіограму необхідно
врахувати наступні моменти:
1. Розташування кривих повітряної та кісткової
провідності відносно нульової лінії
2. Тип розташування кривих (конфігурація) –
низхідний, горизонтальний, висхідний
3. Розташування кривих відносно один одного
(чи є кістково-повітряний розрив)
ТОНАЛЬНА ПОРОГОВА АУДІОМЕТРІЯ
ТОНАЛЬНА ПОРОГОВА АУДІОМЕТРІЯ
ТОНАЛЬНА ПОРОГОВА АУДІОМЕТРІЯ
ТОНАЛЬНА ПОРОГОВА АУДІОМЕТРІЯ
 Тональна надпорогова аудіометрія
Дозволяє оцінити функцію гучності, функціональний стан
слухового аналізатора, визначити топічну та диференційну
діагностику порушень слуху. При цій аудіометрії
визначаються два тести: Фоулера і Люшера.
При тесті Фоулера визначається ФПЗГ (феномен прискореного
зростання гучності) або рекруітмент
ФПЗГ позитивний:
а. при враженні звукосприймаючого апарату
б. при кохлеїті
в. при хворобі Меньєра
г. при професійній приглухуватості
д. при спадковій приглухуватості
г. при сифілітичному ураженні спірального органа
ФПЗГ негативний:
а. в нормі
б. при враженні звукопровідного апарату
в. при ретрокохлеарних ураженнях
 Тональна надпорогова аудіометрія
За допомогою теста Люшера визначається диференційний
поріг гучності (норма 0.8-1.0 дБ)
При враженні рецепторних клітин завитки – 0.3-0.8дБ
У хворих з ураженням звукопровідного апарату – 1.0-1.5дБ
У хворих з ретрокохлеарними ураженнями – 2.0 і більше дБ
 Мовна аудіометрія
При мовній аудіометрії визначається розбірливість мови.
Мовний діапазон звукових частот складається із звуків від
500 до 4000 Гц
Під час мовної аудіометрії визначаються три пороги:
1. Поріг недиференційованого сприйняття мови – на рівні
8 дБ в нормі
2. Поріг 50% розбірливості – 20-30дБ в нормі
3. Поріг 100% розбірливості – 30-50дБ в нормі
Мовна аудіометрія

При ураженні звукопровідного

апарату крива нагадує криву
з нормальним слухом, але
зміщена від неї вправо.
При підвищенні інтенсивності
звуків досягається 100% рівень розбірливості
При ураженні звукосприймаючого апарату та
ретрокохлеарних ураженнях крива розбірливості мови
відхиляється вправо, але ніколи не досягає 100%
розбірливості
 Об’єктивна аудіометрія
Акустична імпедансометрія – базується на вимірюванні
акустичного опору (імпедансу) та складається з
тимпанометрії та реєстрації акустичного рефлексу
При проведенні тимпанометрії отримують 6 типів
тимпанометричних кривих
 Крива типу А – в нормі
 Крива типу В – буває за наявності ексудату у внутрішньому
вусі, а також при важких формах адгезивного отиту
 Крива типу С – характерна для дисфункції слухової труби
 Крива типу D – реєструється при адгезивних процесах та
рубцях барабанної перетинки
 Крива типу Аs – ідентична типу А, але зменшена амплітуда
(характерна для отосклерозу)
 Крива типу Е або Аd – повний розрив ланцюга слухових
кісточок (нагадує літеру М)
 Об’єктивна аудіометрія
 Крива типу А – в нормі
 Об’єктивна аудіометрія
 Крива типу А – в нормі
 Крива типу В – буває за наявності
ексудату у внутрішньому вусі, а також
при важких формах адгезивного отиту
 Крива типу С – характерна для
дисфункції слухової труби
 Крива типу D – реєструється при
адгезивних процесах та рубцях
барабанної перетинки
 Крива типу Аs – ідентична типу А, але
зменшена амплітуда (характерна для
отосклерозу)
 Крива типу Е або Аd – повний розрив
ланцюга слухових кісточок (нагадує
літеру М)
Акустичний рефлекс – безумовний рефлекс, що
являє собою скорочення стремінцевого м’язу у
відповідь на інтенсивну звукову стимуляцію
(захисний рефлекс)
Поріг рефлексу складає 80-90дБ
При перцептивній приглухуватості поріг підвищується
до 90дБ і вище
При кондуктивній приглухуватості акустичний
рефлекс взагалі не викликається
При ретрокохлеарному ураженні відбувається
зменшення тривалості скорочення стремінцевого
м’язу, тобто послаблення (розпад) акустичного
рефлексу, що має назву “декей-рефлекс”
В нормі при перевірці АР м’яз може знаходитись в стані
скорочення до 60с при звуковій стимуляції
 Електрокохлеографія – це запис
потенціалів завитки та потенціалу дії
слухового нерву,
досить точний об’єктивний метод
дослідження слуху, але інвазивний і не
зовсім безпечний для органу слуху
 Реєстація слухових викликаних
потенціалів
1. КСВП – стовбурова аудіометрія
2. ДСВП – кори головного мозку
Методика реєстрації ДСВП дозволяє
виявити дефекти слуху у дорослих і
дітей, дає повну інформацію, дозволяє
провести перехресний контроль
суб’єктивних і об’єктивних даних,
Розпізнати психогенну глухоту,
симуляцію, дисимуляцію, агравація
 Отоакустична емісія
виникає в результаті вібрації рецепторів
спірального органа
Викликана емісія реєструється біля
любого вуха з нормальним слухом
Відсутність викликаної емісії пов’язано з
порушеною функцією завитки
Переваги: об’єктивність, швидкість,
неінвазивність
Можна оцінити стан слухової функції у
новонародженого
 Вестибулярний апарат контролює положення
тіла в просторі забезпечує рівновагу тіла в
спокої і при русі
Є два відділи периферичного рецептора
вестибулярного апарату:
1. Ампулярний – знаходиться в півколових
каналах
2. Отолітовий апарат
Адекватний подразник півколових каналів –
кутове прискорення (поріг збудження - 2°/с2
Адекватний подразник отолітового апарату –
прямолінійне прискорення і прискорення
сили земного тяжіння (поріг збудження –
0,01g)
 Зв’язки вестибулярного аналізатора:
1. Трактус вестібуло-спіналіс
2. Трактус вестібуло-нукліаріс
3. Трактус вестібуло-целебеляріс
4. Трактус вестібуло-ретікуляріс
5. Трактус вестібуло-кортікаліс

Дослідження ампулярного апарату

базується на законах Евальда
 При подразненні вестибулярного апарату
виникають три групи реакцій:
1. Сенсорні
2. Вегетативні
3. Соматичні
Ністагм – ритмічні коливальні рухи очних
яблук
Види ністагму:
1. Вроджений
2. Установочний
3. Оптокінетичний (залізничний)
4. Спонтанний (патологічний)
5. Експериментальний
 Дослідження вестибулярного апарату
Схема дослідження в себе включає:
1. Скарги та анамнез
2. Дослідження спонтанних вестибулярних
реакцій
a. Спонтанного ністагму
b. Спонтанного промахування
c. Дослідження стійкості статичної рівноваги
d. Дослідження ходи з закритими очима
3. Експериментальні проби
4. Розшифровка та аналіз вестибулометрій
Експериментальні проби для дослідження
вестибулярного апарату
1. Обертальна
2. Калорична
3. Пресорна
4. Отолітова реакція за Воячеком
5. Проба на безперервну кумуляцію
прискорень Каріоліса
(використовується при профоглядах
та профвідборі)
 Обертальна
Проводиться в клініці на кріслі Барані, оцінюється
постобертальний ністагм (норма – 20-30с) та
його характеристики

Калорична
Проводиться в клініці в горизонтальному положенні
хворого. Є холодова і теплова проби. Більш
показова холодова. Оцінюється латентний
період, тривалість калоричного ністагму та його
характеристики. На основі проби виставляється
заключення гіпорефлексії, арефлексії чи
гіперрефлексії ураженого лабіринту
 Пресорна
Проводиться в клініці при хронічних гнійних
епітимпанітах для діагностики фістульного
симптому, що є ознакою обмеженого
лабіринтиту

Отолітова реакція за Воячеком

Проводиться при проведенні профілактичних
оглядів людям, робота яких пов'язана з висотою.
Проводиться в кріслі Барані, оцінюються
соматичні реакції (відхилення) та вегетативні.
ОР може бути 0, 1, 2, 3 ст.
 Проба на безперервну кумуляцію
прискорень Каріоліса
використовується при профоглядах та
профвідборі в льотні училища. А в
льотних училищах використовується
проба на гойдалках Хілова. При цих
пробах оцінюються тільки
вегетативні реакції