Лабораторний журнал з фізики

ФІЗИКА
ЛАБОРАТОРНИЙ ЖУРНАЛ
для студентів спеціальності
226 "Фармація. Промислова фармація"
(прізвище, ім'я)
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ
ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ
НАЦІОНАЛЬНОГО ФАРМАЦЕВТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Циклова комісія суспільних і загальноосвітніх дисциплін
ФІЗИКА
(прізвище, ім'я)
Харків
НФаУ
2021
2
УДК 530.1:377.5(075.5)
Укладач: Г.Л. Золотницька

Рецензент: Н.М. Маршала, викладач-методист, ДВНЗ «Харківський коледж будівництва, архітектури та дизайну».
Лабораторний журнал з фізики для студентів спец. 226 "Фармація. Промислова фармація": навч. посібник/
Г.Л. Золотницька – Х.:НФаУ, 2021. – 59. с
Лабораторний журнал відповідає навчальній програмі з фізики рівня стандарту для студентів 1 та 2 курсів, які
навчаються на основі базової загальної середньої освіти, рекомендованої Інститутом інноваційних технологій і змісту
освіти. Журнал містить інструкції до виконання лабораторних робіт. Для аудиторної та позааудиторної роботи
студентів медичних (фармацевтичних) коледжів та училищ спеціальності "Фармація".
Розглянуто та рекомендовано до затвердження на засіданні циклової комісії суспільних і загальноосвітніх дисциплін

Коледжу НФаУ. Протокол №1 від 22.05.2020
Затверджено на засіданні Педагогічої Ради Коледжу НФаУ. Протокол № 6 від 25.06.2021
УДК 530.1:377.5(075.5)
Золотницька Г.Л., 2021
НФаУ, 2021
3
Передмова
Робочий зошит призначений для підготовки студентів до лабораторних занять
з фізики та оформлення звітів про їх виконання.
Виконуючи лабораторні роботи за інструкціями, поданими в даному зошиті,
студент не тільки досягне конкретної мети лабораторної роботи, вдосконалить свої
практичні навички, краще зрозуміє закони фізики, а й оволодіє експериментальними
методами пізнання оточуючого світу, що буде корисним для майбутньої
професійної діяльності.
Лабораторний зошит містить опис всіх передбачених новою програмою
лабораторних робіт, а також додаткових робіт, якими у разі потреби можуть бути
замінені основні роботи. Лабораторні роботи подано таким чином, щоб їх можна
було виконувати після вивчення відповідних розділів програми. Також даний зошит
містить необхідні при виконанні робіт табличні дані, які представлені в додатках.
В деяких лабораторних роботах студентам пропонується самостійно виконати
додаткове завдання, що вимагає більш глибоких знань і високого рівня творчості. Це
завдання виконується за власним бажанням.
Студент не має права починати роботу, поки не будуть проведені інструкції з
техніки безпеки. З основними правилами техніки безпеки при виконанні
лабораторних робіт можна ознайомитись на сторінці 7. Після проведення інструкції
з техніки безпеки студент розписується в спеціальному журналі.
Всі лабораторні роботи повинні бути виконані і захищені в строки, визначені
програмою.
Недбале та неохайне оформлення зошита неприпустиме.
4
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів під час виконання лабораторних
робіт
Оцінювання рівня володіння учнями практичними вміннями та навичками під час

виконання фронтальних лабораторних робіт, експериментальних задач, робіт фізичного
практикуму повинно враховувати знання алгоритмів спостереження, етапів проведення
дослідження (планування дослідів чи спостережень, збирання установки за схемою; проведення
дослідження, вимірювання фізичних величин), оформлення результатів дослідження — обробка
даних експерименту, складання таблиць, побудова графіків тощо; обчислювання похибок
вимірювання (за потребою), обґрунтування висновків проведеного експерименту чи
спостереження.
Рівні складності лабораторних робіт можуть задаватися:
— змістом та кількістю додаткових завдань і запитань відповідно до теми роботи;
— різним рівнем самостійності виконання роботи (за умови постійної допомоги вчителя,
виконання за зразком, докладною або скороченою інструкцією, без інструкції);
— організацією нестандартних ситуацій (формулювання учнем мети роботи, складання ним
особистого плану роботи, обґрунтування його, визначення приладів та матеріалів, потрібних для
самостійного виконання роботи та оцінки її результатів).
Обов’язковим у ході оцінювання є врахування дотримання учнями правил безпеки
життєдіяльності під час виконання фронтальних лабораторних робіт чи робіт фізичного
практикуму.
Рівні навчальних Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

досягнень учнів
Початковий (1-3 Учень/учениця знає назви і призначення приладів, пристроїв, демонструє
бали) вміння користуватися окремими з них, може скласти схему досліду лише
з допомогою вчителя, виконує частину роботи без належного
оформлення
Середній (4-6 балів) Учень/учениця виконує роботу за зразком (інструкцією) або з допомогою
вчителя, результат роботи учня дає можливість зробити правильні
висновки або їх частину, під час виконання та оформлення роботи
допущені помилки
Достатній (7-9 балів) Учень/учениця самостійно монтує необхідне обладнання, виконує роботу
в повному обсязі з дотриманням необхідної послідовності проведення
дослідів та вимірювань. У звіті правильно й акуратно виконує записи,
таблиці, схеми, графіки, розрахунки, самостійно робить висновок
Високий (10-12 Учень/учениця виконує всі вимоги, передбачені для достатнього рівня,
балів) визначає характеристики приладів і установок, здійснює грамотну
обробку результатів, розраховує похибки (якщо потребує завдання),
аналізує та обґрунтовує отримані висновки дослідження, тлумачить
похибки проведеного експерименту чи спостереження. Більш високим
рівнем вважається виконання роботи за самостійно складеним
оригінальним планом або установкою, їхнє обґрунтування.
5
Основні правила техніки безпеки при виконання лабораторних робіт
1. До початку роботи:
1.1. Ознайомтесь з описом роботи.
1.2. Приберіть все зайве зі столу.
1.3. Будьте уважні і дисципліновані, не приступайте до виконання роботи без
дозволу викладача.
1.4. Розміщуйте обладнання і прилади так, щоб уникнути їх падіння.
1.5. Розміщуйте прилади (амперметри, вольтметри) так, щоб зручно було читати їх
покази.
2. Під час виконання роботи:
2.1. Складаючи електричне коло, уникайте перетину проводів.
2.2. Склавши електричне коло, уважно перевірте надійність кріплень провідників.
2.3. Джерело струму вмикайте в електричне коло в останню чергу.
2.4. Не виконуйте перемикань в колі при ввімкненому джерелі живлення.
2.5. Наявність напруги в колі перевіряйте лише відповідними приладами.
2.6. При вмиканні приладів (амперметра, вольтметра) дотримуйтесь полярності,
вказаної на них.
2.7. При виявленні несправності в електричному колі чи пристрої, що перебуває під
напругою, негайно вимкніть джерело струму і повідомте про це викладача.
2.5 Не торкайтеся скляних поверхонь оптичних приладів руками (на руках завжди є
жир).
2.6. Обережно поводьтеся з лінзами і лампочкою, щоб не розбити їх.
2.7. Будьте обережні з скляними пластинками, щоб не поранити руки.
2.8. Обережно поводьтеся з гострими предметами (шпильками, голками).
3. Після закінчення роботи:

3.1. Вимкніть джерело електроживлення, розберіть електричне коло.
3.2. Приберіть своє робоче місце.
3.3. Складіть обладнання так, як воно було складено до початку роботи.
6
Введення в теорію похибок
Виконання лабораторних робіт пов’язане з вимірюванням фізичних величин.
Вимірювання не дають можливості отримати абсолютно точні результати. Помилки
(похибки), які виникають при вимірюваннях, пояснюються недосконалістю методів
вимірювання, вимірювальних приладів, умовами досліду. Для виключення
випадкових помилок та підвищення ступеня точності необхідно проводити завжди
декілька вимірювань (мінімум 3), а потім знайти середнє арифметичне.
При виконанні лабораторних робіт можна вважати задовільними результати, коли
відносна похибка не перевищує 4—6%.
Якщо відносна похибка більша за 10%, то не можемо говорити про достовірність
вимірювання, тому що встановлена нами залежність носить лише якісний характер.
Різниця між істинним хіст і виміряним х значеннями шуканої величини
називається абсолютною похибкою ∆х:
∆х = ‌‌‌│хіст - х│ (1)
Відношення абсолютної похибки до дійсного значення виміряної величини
називається відносною похибкою вимірювання ε:
Δx
ε= ⋅100 %
х іст (2)
При виконанні робіт можливі випадки коли:

1. істинне значення шуканої величини відомо.
Тоді для визначення похибки можна скористатися формулою, отриманою з (1) та
(2):
|х −х |
ε= іст сер ⋅100 %
х іст
Назвемо цей метод методом порівняння з істинним значенням.
2. істинне значення шуканої величини невідомо.

Тоді для визначення похибки можна скористуватися методом середнього
арифметичного:
7
1. Проводять вимірювання шуканої величини х декілька разів і середнє
арифметичне приймають за шукане значення виміряної величини:
х1 + х 2 + х 3
=х сер=х іст
3
2. Знаходять абсолютні похибки кожного вимірювання:
∆х 1 = ‌‌│х1 – хсер│; ∆х 2 = ‌‌│х2 – хсер│; ∆х 3 = ‌‌│х3 – хсер│;

Визначають середнє арифметичне цих похибок
Δх 1 + Δх 2 + Δх 3
= Δх ср
3
і приймають його за абсолютну похибку вимірювання.
3. Знаходять відносну похибку ε :

Δх сeр
ε= ⋅100 %
х сер
Якщо дана фізична величина визначається через інші величини за допомогою
формул, то її вимірювання є опосередкованим, непрямим.
Наприклад, для визначення площі необхідно довжину помножити на ширину
S = аЬ. Визначити похибку вимірювань в цих випадках вам допоможе таблиця.
Номер Математична операція Абсолютна Відносна

досліду похибка похибка, ε
1 α+b Δα + Δb Δ α + Δb
a+b
2 α-b Δα + Δb Δ α + Δb
a−b
3 αb α Δ α + bΔb ∆a ∆b
+
a b
4 a α Δ b+bΔa ∆a ∆b
+
b b
n
a b
5 a
n
εa ∆a
ε a сер = n
n a
6 √n a εa 1 ∆a
ε a сер =
n n a
В наведеному прикладі відносна похибка ε =ΔS/S = Δa/a +Δb/b.
8
Лабораторна робота №1
Дата_____________
Дослідження прямолінійного рівноприскореного руху
Мета: визначити прискорення тіла під час рівноприскореного руху

Кулька, що скочується по жолобу, рухається рівно прискорено, оскільки її
швидкість весь час рівномірно збільшується. Якщо її пускати по жолобу без
a x t2
початкової швидкості, то рух кульки описується рівнянням S x = 2 . Звідси
2 Sx
ax =
t2
Оскільки кулька скочується по жолобу досить швидко, важко зафіксувати
пройдений шлях за незначний інтервал часу. Тому роблять кілька спроб пуску
кульки по жолобу (не менше трьох) і знаходять середнє значення часу.
Устаткування:
1. набір кульок однакового розміру, виготовлених з різних матеріалів;
2. жолоб;
3. секундомір;
4. мірна стрічка.
Порядок виконання роботи
I. Визначення прискорення тіла під час рівноприскореного руху.

1. Установити жолоб під невеликим кутом нахилу.
2. Виміряти довжину жолоба.
3. Пустити по жолобу одну з кульок, та виміряти час її спуску по жолобу.
4. Зробити кілька спроб і знайти середнє арифметичне значення часу спуску
кульки.
5. Знайти прискорення кульки для даного переміщення.
6. Розрахувати похибку вимірювань.
7. Результати занести до таблиці.
№ досліду
Матеріал
кульки
а, м/с2
tсер, с
ε, %
S, м
t, с
1
2
3
9
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
8. Зробити висновок.
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_________________________________________________________________
II. Дослідження залежності прискорення від кута нахилу площини.

1. Змінити кут нахилу жолоба і повторити досліди.
2. Порівняти одержані значення прискорення для різних випадків.
№ досліду
а, м/с2
tсер, с
S, м
t, с
1
2
10
3
_______________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
________________________________________________________________
3. Зробити висновок про залежність прискорення від кута нахилу жолоба.

_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_________________________________________________________________
III. Дослідження залежності прискорення від маси кульки.

1. Повторити дослід з кулькою іншої маси, виготовленою з іншого матеріалу, і
виміряти її прискорення для того самого кута нахилу.
2. Порівняти одержані значення прискорення для різних випадків.
№ досліду
Матеріал
кульки
а, м/с2
tсер, с
S, м
t, с
1
2
3
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
11
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
3. Зробити висновок про залежність прискорення від маси кульки.

_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
Оцінка _________________________
Дата_____________
Визначення коефіцієнта жорсткості пружини
Мета: визначити коефіцієнт жорсткості пружини.

Вантаж, підвішений на пружині, перебуває в стані спокою. Сила пружності F пр за
модулем дорівнює силі тяжіння Fт. Модулі їх проекцій на вісь Х, що спрямована
вертикально вниз, теж однакові: Fx = mgx; Fпр = -кх; або Fт = mg; Fпр = кх.
mg
k=
Отже, mg = кх, звідки x .
1. пружина;
2. штатив;
3. набір тягарців відомої маси;
4. лінійка.

I. Визначення коефіцієнта жорсткості пружини.
1. Закріпити на штативі кінець спіральної пружини.
2. Поруч із пружиною встановити лінійку.
3. Відмітити положення вільного кінця пружини.
4. Підвісити до пружини тягарець і виміряти спричинене ним видовження
пружини х = l – l0
12
5. Знайти коефіцієнт жорсткості к пружини.
6. До першого тягарця додати другий і повторіть вимірювання та обчислення.
7. Результати занести до таблиці.
№ досліду
к, Н/м
m, кг
F т, Н
I0, м
х, м
I, м
1
2
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
13
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
II. Дослідження залежності видовження пружини від прикладеної до неї

сили.
1. Побудувати графік залежності видовження пружини х від прикладеної до неї
сили F.
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
2. Зробити висновок щодо відношення к = F/х.

_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
Оцінка _________________________
Лабораторна робота № 3
Дата_____________
Дослідження коливань математичного маятника
14
Мета: визначити прискорення вільного падіння за допомогою математичного
маятника.
Проміжок часу, за який тіло здійснює одне повне коливання
називається періодом (Т):
t
T=
n
Період коливань математичного маятника (формула Гюйгенса)

l
g,
тому, вимірявши довжину маятника l і період коливань Т, можна виміряти
Т =2 π
√
прискорення вільного падіння g.
1. кульки різної маси;
2. нитка;
3. годинник з секундною стрілкою;
4. вимірювальна стрічка.
I. Вимірювання прискорення вільного падіння.
1. Встановити штатив на краю стола та закріпити біля верхнього кінця штатива за
допомогою муфти кільце. Підвісити до нього кульку на нитці, підібравши довжину
нитки так, щоб кулька висіла на відстані декількох сантиметрів від підлоги.
2. Виміряти відстань l від точки підвісу до центру кульки.
3. Відхилити кульку від положення рівноваги на 5-10 см та відпустить.
4. Виміряти час t, за який маятник здійснює n повних коливань (зручно взяти 10-
30).
t
T=
5. Визначити період коливань за формулою n.
6. Розрахувати значення прискорення вільного падіння, користуючись формулою
Гюйгенса.
7. Результати вимірювань та розрахунків занести до таблиці.
Відносна
2
l,м t, с n Т, с g, м/с похибка ε,
%
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
15
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
II. Дослідження коливань математичного маятника.
1. Дослідити, чи залежить період коливань маятника від його довжини:
а) зменшити довжину нитки маятника в 2 рази, в порівнянні з першим дослідом, і

t
T=
визначити період його коливань за формулою n;
№ l, м t, с n Т, с
1
2
_______________________________________________________________________
________________________________________________________________________
16
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
б) зробити висновок щодо залежності періоду коливань маятника від його довжини.
2. Дослідити, чи залежить період коливань маятника від їхньої амплітуди:
а) відхилити тягар на більший кут, в порівнянні з першим дослідом, і визначити
період коливань;
№ t, с n Т, с
1
2
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
________________________________________________________________________
______________________________________________________
б) зробити висновок щодо залежності періоду коливань маятника від їхньої

амплітуди.
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
3. Дослідити, чи залежить період коливань маятника від маси тягаря:

а) виготовити маятник такої самої довжини, як в першому досліді, але з кулькою
іншої маси;
t
T=
б) виміряти період коливань маятника за формулою n;
№ t, с n Т, с
1
2 17
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
в) порівняти одержані значення періодів і зробити висновок щодо залежності

періоду маятника від маси.
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
Оцінка _________________________
Дата_____________
Перевірка закону Бойля-Маріотта

Мета: перевірити виконання співвідношення між тиском і об’ємом для реальних
умов.
Закон Бойля-Маріотта для ізотермічного процесу, тобто процесу, що протікає при
постійній температурі є окремим випадком об’єднаного газового закону. Тобто при
T=const та m=const:
p1/p2 = V2/V1 або p1V1 = p2V2 = const = C
Можна сказати, що тиск даної маси газу при постійній температурі змінюється
обернено пропорційно його об’єму.
Перевірити цю залежність експериментально можна, використовуючи прилад для
вивчення газових законів (мал. 1). Прилад складається з металевого гофрованого
циліндра змінного об’єму (сильфона) 1, манометру надлишкового тиску 2 та
гумового шланга 3. Прикріплена до сильфону демонстраційна шкала 4 дозволяє
виміряти об’єм повітря в умовних одиницях.
1. прилад для вивчення газових законів, що складається з сильфону та
манометру;
2. барометр;
18
3. випробуваний газ (повітря).
Мал.1.
Манометр - прилад для вимірювань тисків рідин та газів.
Розрізняють манометри рідинні, абсолютні – вимірюють абсолютний тиск (від
нуля), манометри надлишкового тиску – вимірюють різницю між тиском в системі
та атмосферним тиском, барометри – вимірюють атмосферний тиск та ін.

1. Визначити ціну поділки шкали манометра.
2. Відчинити в манометрі крани 5 і 6. Обертанням гвинта 7 встановити верхню
кришку циліндра проти мітки шкали, після чого кран 6 закрити.
3. Зняти показання приладів і занести у таблицю.
4. Дослід повторити з тією ж масою газу 2-3 рази, збільшуючи або зменшуючи
об’єм повітря в сильфоні.
5. Обчислити значення постійної C = p∙V для кожного досліду.
6. Визначити середнє значення сталої С та знайти відносну похибку. Дані
занести до таблиці.
значення сталої
Тиск повітря в
Об’єм повітря
Сср, Па∙ ум.од.

Р=[Р0+∆Р],Па
похибка ε, %
Р0, мм рт. ст.
Па ∙ ум.од.
манометру
манометру
Показання
Показання
Показання
Показання
барометру
барометру
№ досліду
Відносна
сильфоні
Стала С,
V,ум.од.
Середнє
∆ Р, атм
∆ Р, Па
Р0, Па
1
2
3
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
19
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
7. Порівняти результати та зробити висновок.

____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
8*. Додаткове завдання

Обчислити об’єм досліджуваного газу в мілілітрах, з огляду на те, що
діаметр сильфону дорівнює 100мм, а відстань між двома сусідніми діленнями
шкали – 15 мм.
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
20
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
Методичні рекомендації.
Оскільки манометр вимірює тиск газів в атмосферах (атм), а барометр –
в мм рт. ст., необхідно перерахувати одиниці тиску в Па:
1мм рт.ст. = 133 Па, 1атм = 101 325 Па.
Оцінка _________________________
Дата_____________
Вимірювання відносної вологості повітря
Мета: виміряти відносну вологість повітря і визначити масу водяної пари в

кабінеті фізики.
У атмосфері Землі завжди утримується водяна пара. Її утримання в повітрі
характеризується абсолютною і відносною вологістю. Абсолютна вологість ( ρa )
визначається масою водяної пари, що утримується в 1 м 3 повітря, тобто
густиною водяної пари.
m
ρa =
V. (1)
Відносна вологість φ показує, скільки відсотків складає абсолютна
вологість від густини водяної пари, що насичує повітря при даній температурі:
ρa
ϕ= ⋅100 %
ρн (2)
1. психрометр;
2. метрова лінійка.

1. Користуючись психрометром та психрометричною таблицею (див. табл. 2 в
додатках), визначити відносну вологість повітря та температуру в кабінеті.
2. З таблиці 1 (див. додатки) визначити густину насиченої пари ρ н при даній
температурі.
21
3. З формули (2) знайти густину водяної пари в кабінеті.
4. Виміряти довжину, ширину та висоту кабінету та обчислити його об’єм.
5. З формули (1) знайти масу водяної пари в кабінеті.
6. Результати вимірів, обчислень і табличні дані записати в таблицю.
tс,0C tв,0C , % ρa , г/м3 ρн , г/м3 l, м b, м h, м V, м3 m, кг
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
Оцінка _________________________
22
Дата_____________
Визначення поверхневого натягу рідини
Мета: визначити поверхневий натяг рідини методом відриву крапель.

1. Шприц без голки;
2. Зубочистка;
3. Штангенциркуль;
4. Різні рідини.

I. Визначення поверхневого натягу води
1. Визначте діаметр вихідного отвору шприца. При необхідності можна
скористатися зубочисткою та штангенциркулем.
2. Наберіть в шприц воду кімнатної температури. Повільно натискайте на
поршень та рахуйте краплі. Повторіть 2-3 рази.
3. Визначте поверхневий натяг води, користуючись формулою:
σ= ρVg
Nπd
поверхневого натягу
Відносна похибка ε,
Кількість крапель N
Поверхневий натяг
Табличне значення
води σтабл, 10-3 Н/м

Середня кількість
густини води ρ,
Діаметр отвору
води σ, 10-3 Н/м

Об’єм води, мл
Номер досліду
шприца d, мм
крапель N
кг/м3
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
23
4. Зробіть висновок.
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
II. Дослідження залежності поверхневого натягу рідини від:
А) густини рідини.
Порядок виконання роботи:
1. Повторіть дослід з іншою рідиною.
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
поверхневого натягу
Відносна похибка ε,
Кількість крапель N
густини рідини ρ,
Номер досліду
σтабл, 10-3 Н/м

крапель N
σ, 10-3 Н/м
Рідина
кг/м3
Додаткові дані
1 мл = 10-6 м3
2. Зробіть висновок щодо залежності поверхневого натягу рідини від її густини.

_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
Б) домішок.
24
1. Повторіть дослід для води з домішками мила та цукру.
крапель N
σ, 10-3 Н/м
Вода з домішками мила
Вода з домішками
цукру
2. Зробіть висновок.
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
В) температури.
1. Повторіть дослід з гарячою водою.

2. Зробіть висновок щодо залежності поверхневого натягу від температури
рідини.
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
Оцінка _________________________
Дата_____________
Визначення електричної ємності конденсатора
25
Мета: визначити електричну ємність конденсатора за допомогою іншого
конденсатора з відомою ємністю.
Найважливішою характеристикою будь-якого конденсатору є його
електроємність. Це фізична величина, яка дорівнює відношенню заряду q
конденсатора до різниці потенціалів U між його обкладками: C = q / U.
Мал. 2.
1. джерело електричної енергії;
2. міліамперметр;
3. конденсатор відомої ємності;
4. конденсатор невідомої ємності № ;
5. двополюсний перемикач;
6. сполучні дроти.

1. Скласти електричне коло за схемою, зображеною на мал. 2. У колі встановити
конденсатор відомої ємності.
2. Конденсатор зарядити. Для цього з’єднати його перемикачем на декілька
секунд із джерелом електричної енергії.
3. Зосередив увагу на міліамперметрі, швидко замкнути конденсатор на
вимірювальний прилад і визначити число поділок, яке відповідає
максимальному відхиленню стрілки.
4. Дослід повторити тричі для більш точного визначення числа розподілів і
знайти відношення знайденої кількості поділок до ємності даного
конденсатора: k = n/C.
5. Результати вимірювань та обчислень записати в таблицю:
№ Відома Число поділок Відношен- k сер

дослі- ємність по шкалі ня числа
ду конденса- міліампер- поділок до
тора метру, n ємності, k
С, мкФ
1
2
3
26
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
6. Дослід повторити з конденсатором невідомої ємності Сх.

Визначити у цьому випадку число поділок n х та знайти ємність із
співвідношення:
Сх = nх/Kcеp, де Kcеp беремо з попереднього досліду, бо воно не змінюється.
7. Дізнатися у викладача ємність досліджуваного конденсатору і, прийняв її
значення за істинне, визначити відносну похибку.
№ Число поділок Знайдена СX сер, Сіст, Відносна
до по шкалі ємність мкФ мкФ похибка ε,
слі міліамперметру, конденсатору %
ду nx СX, мкФ
1
2
3
27
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
Оцінка _________________________
28
Дата_____________
Вивчення послідовного та паралельного з’єднання провідників

Мета: визначити опір ділянки кола двома способами. Довести, що Rекв. = RАВ.
Споживачі електричної енергії – електричні лампочки, електронагрівальні
прилади, дроти та ін. – мають визначений опір, тому їх часто називають
„провідниками” або резисторами. Електричне коло складається з декількох
резисторів, з’єднаних послідовно, паралельно або змішано. Для простоти
розрахунку електричних кіл усі резистори замінюють одним, при вмиканні
якого режим кола не порушується, тобто сила струму та напруга залишаються
такими самими. Опір цього резистора називають еквівалентним загальному
опорові декількох резисторів, які утворюють коло.
2. комплект резисторів (паралельного, послідовного або змішаного з’єднання);
3. амперметр постійного струму;
4. вольтметр постійного струму;
5. сполучні дроти;
6. однополюсний перемикач;
1. Визначити еквівалентний опір комплекту резисторів, користуючись виразом

Rекв = R1 + R2 + R3 або 1/Rекв =1/ R1 +1/ R2 + 1/ R3
2. Скласти електричне коло за самостійно накресленою схемою.
3. Після перевірки електричного кола викладачем коло замкнути та

амперметром виміряти силу струму Iзаг в колі. Зверніть увагу, для того щоб
дізнатись, якій кількості міліампер відповідає число поділок, треба скласти
пропорцію:
150 поділок - 7,5 мA
n поділок - х мA
4. Виміряти напругу на кінцях усієї групи резисторів (ділянка АВ).
29
5. Визначити еквівалентний опір R АВ., застосовуючи закон Ома для ділянки кола,
звідки
RАВ = UАВ / Iзаг.
6. Перевірити співвідношення Rекв. = RАВ.
7. Визначити відносну похибку вимірювань опору.
Число поділок по Відносна

UАВ, В Rl R2 R3 R екв Rав шкалі міліампер- Iзаг, mA похибка
метру, n ε, %
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
30
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
Методичні рекомендації.
Кодування позначення опору складається з трьох або чотирьох знаків та
літери. Літера позначає множник значення опору та визначає положення коми
десятинного дробу. Літерами к та М позначаються множники 103, 106
відповідно для значень опору, виражених в омах. Наприклад: 5,6 кілоом – 5к6
або 5к6Ω.
Оцінка _________________________
Дата_____________
Визначення ЕРС і внутрішнього опору джерела струму
Для отримання електричного струму в провіднику необхідно створити та

підтримувати на його кінцях різницю потенціалів (напругу). Для цього
використовують джерело струму. Різниця потенціалів на його полюсах виникає
внаслідок розділення зарядів. Роботу по розділенню зарядів виконують сторонні
сили (сили не електричного походження).
При розімкнутому колі енергія, затрачена в процесі роботи сторонніх сил,
перетворюється на енергію джерела струму. При замиканні електричного кола
накопичена у джерелі струму енергія витрачається на роботу по переміщенню
зарядів у зовнішній та внутрішній частинах кола з опорами відповідно R та r.
Величина, яка чисельно дорівнює роботі, яку здійснюють сторонні сили при
переміщенні одиничного заряду у джерелі струму, має назву електрорушійної сили
джерела струму (ЕРС) ξ:
ξ = IR + Ir.
Електрорушійну силу та внутрішній опір джерела струму можна визначити

експериментально.
2. амперметр;
31
3. резистори (3шт.) з опором 1 – 4 Ом;
4. ключ;
5. сполучні дроти.
1. Визначити ціну розподілу шкали амперметру.
2. Скласти електричне коло, встановивши у колі резистор з відомим опором.
3. Замкнути ключ та зняти показання амперметру.
4. Розімкнути ключ, замінити резистор на інший, замкнути коло та знову зняти
показання амперметру.
5. Дослід повторити з двома іншими резисторами.
6. Результати вимірювань підставити в рівняння ξ = IR + Ir та, розв’язавши
системи рівнянь:
ξ = I1 (R1 + r) ξ = I1 (R1 + r) ξ = I2 (R2 + r)
ξ = I3 (R3 + r); ξ = I 2 (R2 + r); ξ = I3 (R3 + r);
обчислити r та ξ.
7. Визначити середні значення знайдених величин rсер та ξсер.
8. Визначити відносну похибку.
9. Результати вимірювань та розрахунків записати в таблицю.
похибка, ξ
похибка, r
резистора
шній опір
Відносна
Відносна
струму І,
ЕРС ξ, В
Внутрі-
досліду
Номер
rсер, Ом
ξсерδ, В
R, Ом
r, Ом
Сила
Опір
1
2
3
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
32
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
Оцінка _________________________

Дата_____________
Вимірювання індуктивності та ємності в колі змінного струму
Змінним струмом називається струм, який змінюється з часом. В даній роботі

будемо розглядати струм, який залежить від часу за гармонічним законом:
I = Im sin(ωt).
Опір резистора називається активним, тому що він зумовлює безповоротну

втрату електричної енергії – перехід її у внутрішню. Сила струму та напруга на
активному опорі змінюються в одній фазі.
У колі змінного струму, яке має котушку індуктивності L з дуже малим
активним опором, напруга випереджає силу струму по фазі на  /2.
У колі змінного струму з конденсатором ємністю С коливання напруги на
конденсаторі відстають по фазі від коливань сили струму на  /2.
33
Реальні кола змінного струму, як правило містять усі види опорів.
1. котушка індуктивності;
2. конденсатор;
3. блок живлення для змінного струму на 12 В;
4. ключ;
5. вимірювальні прилади: міліамперметр; вольтметр;
6. з’єднувальні дроти.
Паралельно конденсатору увімкнено ключ (К). При замиканні ключа струм не

йде через конденсатор і повний опір складається з активного опору та
індуктивного опору котушки.

1. Зберіть коло за схемою:
2. Замкніть ключ та, подавши у коло напругу U, виміряйте силу струму I1.
3. Розімкніть ключ та виміряйте силу струму I2.
4. Розрахуйте:
а) індуктивний опір кола:
√ U
X L= ( )2 −R2
I1 ,
де R – активний опір.
б) індуктивність котушки;
в) ємнісний опір:
г) ємність конденсатора.
X C =X L± (
√ U 2
I2
) −R2
5. Обчисліть відносні похибки індуктивності та ємності.

6. Результати вимірювань та обчислень запишіть в таблицю:
34
№ U, I1, А I2, А XL , L, Гн Lіст., Xс , С, мкФ Сіст., δС, δL,
комп- В Ом Гн Ом мкФ % %
лекту
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
Додаткове завдання.
Розрахувати повний опір у колі змінного струму в даній роботі у випадку:
а) коли ключ К розімкнено;
б) коли ключ К замкнено.
35
Методичні рекомендації:
Активний опір R – це опір котушки індуктивності. Значення ви знайдете на
корпусі котушки.
Оцінка _________________________
Дата_____________
Визначення показника заломлення рідини

Мета: визначити показник заломлення рідини, користуючись властивістю
повного внутрішнього відбивання.
Теорія. Якщо перше середовище оптично густіше за друге, то при
поступовому збільшенні α заломлений промінь, опускаючись, наближається до
межі поділу середовищ. При деякому значенні α = αгр заломлення немає, промінь
ковзає по поверхні поділу середовищ. При α > αгр світловий промінь повертає у
середовище 2, тобто відбувається тільки відбивання світла всередину другого
середовища – явище повного внутрішнього відбивання:
n1 v 2
sin α ==
n2 v 1 . (1)
Для випадку, коли світло переходить з повітря в середовище:
1 ν
sin α гр =n =c. (2)
Звідси швидкість розповсюдження світла у рідині:
v = c∙ sin αгр. (3)

r1
hd αгр
αгр
h
9 мм
r2
R
Хід світлових променів в даному експерименті.
Визначимо як пов’язані між собою величини αгр та R. Згідно з малюнком:
36
r1 = hd ∙ tg αгр; r2 = h ∙ tg αгр;
R = r1 + r2 = ( h + hd ) ∙ tg αгр.
R
arctg
Звідси α гр = (h+hd ) (4)
1. посудина з точковим джерелом світла на дні;
2. лінійка;
3. джерело напруги - електромережа;
4. блок живлення з вихідною напругою 5 В;
5. досліджувана рідина.
1. Заповнити посудину рідиною до рівня від 10мм до 50мм.
2. Виміряти рівень рідини від дна посудини h.
3. Увімкнути блок живлення в електромережу.
4. Виміряти радіус R темної плями навколо джерела світла.
5. Визначити граничний кут повного внутрішнього відбивання α гр з формули
(4).
6. Визначити абсолютний показник заломлення рідини n, порівняти його з
табличним значенням.
7. Розрахувати відносну похибку визначення абсолютного показника
заломлення рідини.
8. Визначити швидкість розповсюдження світла в досліджуваній рідині.
9. Результати вимірювань та розрахунків занести в таблицю.
h, мм hd, мм R,мм α гр ,0 ν, м/с n ε, %
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
37
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
Оцінка _________________________
Дата_____________
Визначення фокусної відстані та оптичної сили тонкої лінзи

Мета: визначити фокусну відстань та оптичну силу тонкої лінзи.
1 1 1
= +
Формула тонкої лінзи має вигляд: F d f ,
де F - фокусна відстань;
d - відстань від лінзи до предмета (свічки);
f - відстань від лінзи до зображення на екрані.
Оптична сила лінзи D =1/F. [F] = [d] = [f] = 1м, [D] = 1 дптр = 1/м.
Оптична сила лінзи та її фокусна відстань – це основні характеристики лінзи,
які залежать тільки від радіусу кривизни лінзи.
Лінійне збільшення знаходимо за формулою Г = f/d.
1. збиральна лінза;
2. свічка;
3. екран;
4. лінійка на 50 см.

1. Розташувати лінзу між свічкою та екраном.
38
2. За допомогою збиральної лінзи отримати три чітких зображення свічки на
екрані (збільшене, зменшене та рівновелике).
3. Виміряти відстань від лінзи до свічки d та відстань від лінзи до зображення f.
4. Зробити розрахунки фокусної відстані F та оптичної сили лінзи D та
заповнити таблицю.
5. Розрахувати похибки вимірювань.
6. Знайти лінійне збільшення Г в усіх випадках.
№ № d,м f,м F,м Fсер,м D, дптр Dсер, Г ε фокус- ε оп-

лін дос дптр ної тичної
зи ліду відстані, сили,
% %
1
2
3
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
39
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
Оцінка _________________________

Дата_____________
Визначення довжини світлової хвилі
Мета: визначити довжину світлової хвилі за допомогою дифракційної решітки.

Паралельний пучок світла, проходячи через дифракційну решітку, внаслідок
дифракції за решіткою, розповсюджується у всіх напрямках та інтерферує. На
екрані, який встановлено на шляху інтерферуючого світла, можна спостерігати
інтерференційну картину. Максимуми світла спостерігаються у точках екрану, для
яких виконується умова:
Δ = кλ, (1)
де Δ – різниця ходу хвиль,
к – номер максимуму.
Центральний максимум називають нульовим, для нього Δ = 0. Зліва та справа від
нього розташовані максимуми вищих порядків.
Умову виникнення максимуму (1) можна записати інакше:
кλ = d sinφ, (2)
де φ – кут дифракції (кут, під яким видно світловий максимум). Оскільки
кути дифракції, як правило, малі, то для них можна прийняти sinφ = tgφ, а tgφ = а/b
(мал.5). Тому
кλ = d а/b (3)
В даній роботі формулу (3) використовують для визначення довжини світлової
хвилі. Її
Мал. 3.
аналіз показує, що положення світлових максимумів залежить від довжини хвилі
монохроматичного світла: чим більша довжина хвилі, тим далі максимум від
нульового.
40
Отримати дифракційний спектр можна, використовуючи прилад для
визначення довжини світлової хвилі (мал.4). Прилад складається із бруска зі
шкалою 1. Внизу бруска закріплено стрижень 2. Його вставляють в отвір підставки
підйомного столика. Брусок закріплюють під різними кутами за допомогою гвинта
3. Вздовж бруска в його бічних пазах може переміщатися повзунок з екраном 5. До
кінця бруска прикріплена рамка, в яку вставляють дифракційну решітку 6.
Мал. 4. Мал. 5.
1. прилад для визначення довжини світлової хвилі;
2. дифракційна решітка;
3. джерело білого світла;

1. Зібрати установку;
2. Дивлячись через дифракційну решітку, направити прилад на лампу так, щоб
через скло екрану приладу було видно нитку розжарювання;
3. Екран приладу встановити якомога далі від дифракційної решітки та
отримати на ньому чітке зображення спектрів 1 та 2 порядків;
4. Виміряти по шкалі бруска відстань “b” від екрану приладу до дифракційної
решітки;
5. Визначити відстань від нульового ділення (0) шкали екрана до середини
фіолетової смуги як зліва „ал”, так і справа „ап” для спектрів першого порядку та
обчислити середнє значення;
6. Дослід повторити зі спектром другого порядку;
7. Такі самі вимірювання зробити і для червоних смуг дифракційного спектру;
8. Обчислити за формулою (3) довжину хвилі фіолетового світла 1 та 2 порядків,
довжину хвилі червоного світла 1 та 2 порядків.
9. Обчислити відносну похибку вимірювань довжини хвилі червоного та
фіолетового світла (див. табл. № 7).
41
№ Період Поря- Від- Видимі границі Видимі границі Довжина
ре- док стань спектру спектру хвилі
ελф,%
ελч,%
шітки спе- b,мм фіолетового світла червоного світла
d, мм ктру, ал, мм ап, асер, ал, мм ап, асер, λч, нм λф,
к мм мм мм мм нм
1
2
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
42
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________

____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
Оцінка _________________________
Дата_____________
Спостереження явищ хвильової оптики
Мета: спостерігати та навчитись розрізняти явища хвильової оптики.

Спостерігайте явища, вкажіть назву, дайте пояснення побаченому.
1) Спостерігайте гру кольорів:

а) в мильній бульбашці;
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
б) на плямах бензину на калюжах.

______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
43
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
2) Подивіться на нитку розжарювання лампи крізь:

а) примружене око;
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
б) отвір в картоні, зроблений тонкою голкою;

______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
в) щілину в картоні, зроблену лезом безпечної бритви;

______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
г) запітніле скло;
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
44
д) капронову тканину;
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
е) перо птаха
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
_______________________
3) Візьміть лезо безпечної бритви та потримайте його над полум’ям сірника.

Потім зітріть кіптяву. Що ви бачите?
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
________________________
4) Візьміть прозору учнівську лінійку та подивіться крізь неї на РК-монітор. Що

ви бачите?
Додаткове завдання.
1) Спостерігайте кольорові ореоли (можна використати фотографії з мережі
Інтернет):
а) навколо ліхтарів в туман або дощ;
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
45
______________________________________________________________________
___________________________________
б) навколо Місяця.
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
Оцінка _________________________

Дата_____________
Моделювання радіоактивного розпаду
Мета: перевірити закон радіоактивного розпаду, побудувати графік

розпаду.
Період напіврозпаду Т — це проміжок часу, протягом якого число
радіоактивних ядер зменшується вдвічі.
Нехай у початковий момент часу кількість радіоактивних ядер була N0, тоді у
момент часу t кількість ядер, що не розпалося, дорівнює N, а тих, що розпалося N'.
Закон радіоактивного розпаду має вигляд:
N = No ∙ 2 – t / T
N = No - N'.
Закон в середньому правильно пророкує число ядер, що розпалися, але він не
визначає, які саме ядра розпадуться протягом певного часу, тобто він описує
статистичну закономірність.
За час Т кожне з радіоактивних ядер розпадеться з імовірністю 1/2. Процес
радіоактивного розпаду можна моделювати підкиданням монеток, при якому так
само з імовірністю 1/2 випадає «орел» або «решка». Нехай, якщо випаде «орел»,
ядро вціліло, якщо «решка» — розпалося. Кожне кидання монет відповідає для
ядра протіканню проміжку часу, рівного періоду напіврозпаду.
1. монети (128 шт);
2. склянка.
46
1. Відрахувати початкову кількість монет No = 128, перемішати їх й висипати на
стіл. Підрахувавши число монет, що «не розпалися» N, знов зібрати іх у банку,
перемішати і знов висипати на стіл. Дослід повторити 10 разів, кожного разу
відкладаючи убік та не враховуючи монети, «що розпалися».
2. Повторити серію кидань двічі, починаючи завжди з No =128.
3. Заповнити таблицю експериментальними даними.
Кількість кидань, Номер 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

n=t/T досліду
Кількість монет «що не 1 128
розпалися» N 2 128
Кількість монет «що 1 0
розпалися», 2 0
N' = No -N
4. Визначити теоретичне значення N за допомогою формули:
N = No ∙ 2 – t / T або N = No ∙ 2 – n.
_____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
___________________________________________________________________
47
5. Побудувати графік залежності N (n). Різним дослідам можуть відповідати різні
кольори.
48
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
Оцінка _________________________

Дата_____________
Вивчення треків заряджених частинок за готовими фотографіями

Мета: ідентифікувати заряджену частинку за наслідками порівняння її треку з
треком протона.
Щоб уміти „прочитати” фотографію треків частинок, необхідно знати, що:
1. За інших однакових умов, трек товщий у тієї частинки, яка має більший
заряд. Наприклад, при однакових швидкостях трек альфа - частинки товщий,
ніж трек протона і електрона.
2. Якщо частинки мають однакові заряди, то трек товщий у тієї, яка має
меншу швидкість. Звідси очевидно, що під кінець руху трек частинки
товщий, ніж на початку, оскільки швидкість частинки зменшується внаслідок
втрати енергії на іонізацію атомів середовища.
3. Пробіг частинки залежить від її енергії і від густини середовища.
4. Траєкторії частинок є дугами кола тому, що сила Лоренца завжди
спрямована перпендикулярно швидкості частинки і, отже, є доцентровою
силою. Оскільки швидкість частинки зменшується, то кривизна треку буде
безперервно зростати до кінця пробігу.
Якщо камера Вільсона вміщена в однорідне магнітне поле, то на заряджені
частинки в ній діє сила Лоренца, яка дорівнює:
F = qBν, (1)
де q – заряд частинки,
ν – швидкість,
В – індукція магнітного поля.
Правило лівої руки дає можливість показати, що сила Лоренца спрямована
завжди перпендикулярно до швидкості частинки і, отже, є доцентровою силою:
mа = qBν, (2)
де m – маса частинки,
r - радіус кривизни її треку,
а – доцентрове прискорення.
Звідси
49
q / m = ν / Br. (3)
Вимірявши радіус кривизни треку r і знаючи індукцію магнітного поля В,
можна для частинки обчислити відношення її заряду до маси: q/m. Це відношення
дає можливість визначити, що це за частинка, або, як кажуть, ідентифікувати
частинку.
1. фотографії треків;
2. циркуль ( обов’язково взяти з собою!)
(початок) (початок)
Мал. 6. Мал. 7.

1. Ознайомитись з фотографіями треків заряджених частинок – ядер легких
елементів (див. мал. 6 і мал. 7). На обох фотографіях нижні треки належать
протону. Ядра рухалися в магнітному полі з відомою індукцією, що дорівнює
2,2 Тл і спрямованою перпендикулярно до фотографії. Початкові швидкості всіх
ядер однакові та перпендикулярні до ліній індукції поля.
2. Виміряти радіуси кривизни обох треків (один – нижній - трек протона, інший
– будь-який з вищих, обраних викладачем). Зробити це можна за допомогою
циркуля. Радіус треку визначають на його початку (1-1,5 см). Робити це треба
дуже уважно, бо трек частинки не є дугою кола, це спіраль.
3. З формули (3) виразити швидкість v. Підставивши значення, ви отримає-
те швидкість, з якою рухався протон.
4. Знаючи, що початкова швидкість цієї частинки дорівнює початковій швидко-
50
сті протона (див. п.3), обчислити для невідомої частинки за формулою (3) відно-
шення заряду до маси qx/mx. За одержаним числом визначити, що це за частинка
(див. табл. 9 в додатках).
5. Визначити відносну похибку, знаючи теоретичне значення qx/mx.
В, Тл rпрот, м rx, м v, м/c qпрот/mпрот, Кл Кл ε, %

qx/mx, кг qіст/mіст, кг
Кл
кг
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
_____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
51
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
Оцінка _________________________
Додатки
Таблиця 1
52
Тиск і густина насиченої водяної пари при різних температурах
t,ºС p, кПа ρ, г/м3 t,ºС p, кПа ρ, г/м3
-20 0,10 0,90 12 1,40 10,7
-10 0,26 2,14 13 1,49 11,4
-9 0,28 2,33 14 1,60 12,1
-8 0,31 2,54 15 1,71 12,8
-7 0,34 2,76 16 1,81 13,6
-6 0,37 2,99 17 1,93 14,5
-5 0,40 3,24 18 2,10 15,4
-4 0,44 3,51 19 2,20 16,3
-3 0,48 3,81 20 2,33 17,3
-2 0,52 4,13 21 2,49 18,3
-1 0,56 4,47 22 2,64 19,4
0 0,61 4,84 23 2,81 20,6
1 0,65 5,20 24 2,99 21,8
2 0,71 5,60 25 3,17 23,0
3 0,76 6,00 26 3,36 24,4
4 0,81 6,40 27 3,56 25,8
5 0,88 6,80 28 3,79 27,2
6 0,93 7,3 29 4,0 28,7
7 1,00 7,8 30 4,24 30,3
8 1,07 8,3 50 12,33 83,0
9 1,15 8,8 80 47,33 293,0
10 1,23 9,4 100 101,30 598,0
Таблиця 2
Психрометрична таблиця
53
Таблиця 3
Поверхневий натяг води при різних температурах
Температура, 0С Поверхневий
натяг σ, 10-3Н/м
10 74,0
15 73,3
20 72,5
25 71,8
30 71,0
35 70,3
40 69,5
45 68,7
50 68,0
60 66,4
Густина рідин, кг/м3

Таблиця 4
54
Гас 800
Гліцерин 1260
Вода 1000
Молоко 1030
Олія 926
соняшникова
Ртуть 13600
Спирт 790
Таблиця 5
Поверхневий натяг різних рідин при кімнатній температурі
Рідина Поверхневий
натяг σ, 10-3Н/м
Чиста вода 72,5

Гліцерин 59
Молоко 46
Мильний розчин 40
Спирт 22
Таблиця 6
Показник заломлення деяких речовин
Речовина n Речовина n
Алмаз 2,41 Кварц 1,54
Ацетон 1,36 Лід 1,31
Вода 1,33 Цукор 1,56
Повітря 1,0003 Скипидар 1,51
Гліцерин 1,47 Спирт 1,34
Кам’яна сіль 1,54 Скло 1,5 – 1,8
Таблиця 7
Довжина хвилі видимої частини спектра
55
Колір Границя, нм Колір Границя, нм
Фіолетовий 380-440 Жовтий 565-590
Синій 440-485 Жовтогарячий 590-625
Блакитний 485-500 Червоний 625-760
Зелений 500-565
Таблиця 8
-6
Електрохімічний еквівалент, ×10 кг/Кл
Алюміній (Al+--) 0,093 Мідь (Cu++) 0,329
Водень (H+) 0,01045 Свинець (Pb-+) 1,074
Залізо (Fe++) 0,289 Срібло (Ag+) 1,118
Залізо (Fe+++) 0,193 Хлор (Cl -) 0,0367
Золото (Au+++) 0,680 Хром (Cr+) 0,180
Кисень (O- -) 0,0829 Цинк (Zn++) 0,339
Таблиця 9
Фізичні константи
Прискорення вільного падіння біля поверхні Землі на широті Парижа 9,80665 м/с2
Відношення заряду електрона до його маси - 1,759∙1011 Кл/кг
Відношення заряду α-частинки до її маси 0,4787 ∙108 Кл/кг
Відношення заряду протона до його маси 0,95 ∙108 Кл/кг
Відношення заряду дейтрона до його маси 0,475 ∙108 Кл/кг
Відношення заряду тритона до його маси 0,3 ∙108 Кл/кг
Таблиця 10
Префікси і множники для утворення десяткових і частинних одиниць
56
кратні частинні
Множник Назва Позначення Множник Назва Позначення
101 дека дк 10-1 деци д

102 гекто г 10-2 санти с
103 кіло к 10-3 мілі м
106 мега М 10-6 мікро мк
109 гіга Г 10-9 нано н
1012 тера Т 10-12 піко п
1015 пета П 10-15 фемто ф
Література
57
1. Дондукова Р.А. Руководство по проведению лабораторных работ по физике для средних
специальных учебных заведений. – М.: Высш.шк., 1988. – 79л.: ил.
2. Фізика (рівень стандарту, за навчальною програмою авторського колективу під
керівництвом Локтєва В. М.): підручник для 10 класу закладів загальної середньої
освіти /[В.Г. Бар’яхтар, С.О. Довгий, Ф.Я. Божинова, О.О. Кірюхіна]. – Харків: Вид-во
«Ранок», 2018. – 272 с.: іл.
3. Фізика: 10 кл: підруч. для загальноосвіт. навч.закл.: рівень стандарту/ В.Д. Сиротюк, В.І.
Баштовий. – К. : Освіта, 2010. – 303 с.
4. Фізика: 11 кл: підруч. для загальноосвіт. навч.закл.: рівень стандарту/ В.Д. Сиротюк, В.І.
Баштовий. – Харків : Сиция, 2011. – 304 с.
58
Навчальне видання
Золотницька Ганна Леонідівна
ФІЗИКА
Навчальний посібник
Формат 60х84/8. Папір офсетний. Гарнітура Times ET

Ум. друк. арк. 6. Наклад пр. Зам. № ________.
Національний фармацевтичний університет

вул. Пушкінська, 53, м. Харків, 61002
Свідоцтво серії ДК № 3420 від 11.03.2009 р
59

Лабораторний журнал з фізики

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Лабораторний журнал з фізики

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

ФІЗИКА

для студентів спеціальності

226 "Фармація. Промислова фармація"

Укладач: Г.Л. Золотницька

Розглянуто та рекомендовано до затвердження на засіданні циклової комісії суспільних і загальноосвітніх дисциплін

Оцінювання рівня володіння учнями практичними вміннями та навичками під час

Рівні навчальних Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

3. Після закінчення роботи:

При виконанні робіт можливі випадки коли:

2. істинне значення шуканої величини невідомо.

∆х 1 = ‌‌│х1 – хсер│; ∆х 2 = ‌‌│х2 – хсер│; ∆х 3 = ‌‌│х3 – хсер│;

3. Знаходять відносну похибку ε :

Номер Математична операція Абсолютна Відносна

В наведеному прикладі відносна похибка ε =ΔS/S = Δa/a +Δb/b.

Дослідження прямолінійного рівноприскореного руху

Мета: визначити прискорення тіла під час рівноприскореного руху

Порядок виконання роботи

I. Визначення прискорення тіла під час рівноприскореного руху.

II. Дослідження залежності прискорення від кута нахилу площини.

3. Зробити висновок про залежність прискорення від кута нахилу жолоба.

III. Дослідження залежності прискорення від маси кульки.

3. Зробити висновок про залежність прискорення від маси кульки.

Визначення коефіцієнта жорсткості пружини

Мета: визначити коефіцієнт жорсткості пружини.

Порядок виконання роботи

II. Дослідження залежності видовження пружини від прикладеної до неї

2. Зробити висновок щодо відношення к = F/х.

Дослідження коливань математичного маятника

Період коливань математичного маятника (формула Гюйгенса)

1. Дослідити, чи залежить період коливань маятника від його довжини:

а) зменшити довжину нитки маятника в 2 рази, в порівнянні з першим дослідом, і

б) зробити висновок щодо залежності періоду коливань маятника від їхньої

3. Дослідити, чи залежить період коливань маятника від маси тягаря:

в) порівняти одержані значення періодів і зробити висновок щодо залежності

Перевірка закону Бойля-Маріотта

Порядок виконання роботи

Сср, Па∙ ум.од.

7. Порівняти результати та зробити висновок.

8*. Додаткове завдання

1мм рт.ст. = 133 Па, 1атм = 101 325 Па.

Вимірювання відносної вологості повітря

Мета: виміряти відносну вологість повітря і визначити масу водяної пари в

Порядок виконання роботи

tс,0C tв,0C , % ρa , г/м3 ρн , г/м3 l, м b, м h, м V, м3 m, кг

Визначення поверхневого натягу рідини

Мета: визначити поверхневий натяг рідини методом відриву крапель.

Порядок виконання роботи

води σтабл, 10-3 Н/м

води σ, 10-3 Н/м

II. Дослідження залежності поверхневого натягу рідини від:

σтабл, 10-3 Н/м

2. Зробіть висновок щодо залежності поверхневого натягу рідини від її густини.

1. Повторіть дослід для води з домішками мила та цукру.

1. Повторіть дослід з гарячою водою.

Визначення електричної ємності конденсатора

Порядок виконання роботи

№ Відома Число поділок Відношен- k сер

6. Дослід повторити з конденсатором невідомої ємності Сх.

Вивчення послідовного та паралельного з’єднання провідників

Порядок виконання роботи

1. Визначити еквівалентний опір комплекту резисторів, користуючись виразом

2. Скласти електричне коло за самостійно накресленою схемою.

3. Після перевірки електричного кола викладачем коло замкнути та

Число поділок по Відносна