СВІТЛОВІ ЯВИЩА

1 Оптичні явища в природі. Джерела й приймачі світла. Світловий

промінь. Сонячне і місячне затемнення. Прямолінійне поширення.

Джерелом світла називають будь-який об'єкт, що випромінює енергію у

світловому спектрі. По своїй природі розділяються на природні й штучні разом
з їхніми пристроями. Природні джерела світла - це природні матеріальні об'єкти
і явища, основною або вторинною властивістю яких є здатність випромінювати
видиме світло.

До природних джерел світла насамперед відносять: Сонце, Місяць, планети,

комети, полярні сяйва, атмосферні електричні розряди, біолюмінесценцію
живих організмів, світло зірок й інших космічних об'єктів, світіння органічних
продуктів, що окисляються, і мінералів, та ін. Природні джерела світла
відіграють першорядну роль в існуванні життя на Землі й інших планетах, і
впливають на навколишнє середовище. Штучні джерела світла - технічні
пристрої різної конструкції й різних способів перетворення енергії, основним
призначенням яких є одержання світлового випромінювання (як видимого, так і
з різною довжиною хвилі, наприклад, інфрачервоного). На відміну від
природних джерел світла, штучні джерела світла є продуктом виробництва
людини або інших розумних істот. Для одержання світла можуть бути
використані різні форми енергії, і в цьому зв'язку можна вказати на основні
види (по утилізації енергії) джерел світла.

У фізиці використаються ідеалізовані моделі – точкове та спрямоване джерело

світла. Джерело спрямованого світла перебуває в безкінечно віддаленій точці.
У цьому випадку припустимо вважати, що всі промені світла від нього
поширюються паралельно й для всіх крапок можна використати той самий
вектор напрямку висвітлення. Гарним прикладом такого джерела світла є
Сонце.

На відміну від джерел спрямованого світла, точкові джерела перебувають у

певній точці простору з кінцевими координатами, і світло від них поширюється
рівномірно в усіх напрямках. При розрахунку освітленості в точці буде
враховуватися напрямок на таке джерело. Приймачі світла, пристрої, зміна
стану яких (реакція) під дією потоку оптичного випромінювання служить для
виявлення цього випромінювання, його виміру, а також для фіксації й аналізу
оптичних зображень випромінюючих об'єктів. У приймачах світла енергія
випромінювання оптичного діапазону перетвориться в ін. види енергії.
Приймачі світла підрозділяють на теплові, фотоелектричні, механічні й хімічні.
Теплові й механічні це різні датчики, використовувані для реєстрації світлового
випромінювання. Фотоелектричні - у побуті це цифрові фотоапарати,
відеокамери, різні сканери.

Якщо між оком й яким-небудь джерелом світла помістити непрозорий предмет,

то джерело світла ми не побачимо. Пояснюється це тим, що в однорідному
середовищі світло поширюється по прямих лініях.

Прямолінійне поширення світла - факт, установлений ще в далекій давнині.

Про це писав засновник геометрії Евклід (300 років до нашої ери).
Прямолінійністю поширення світла в однорідному середовищі підтверджується
утворенням тіні. Тіні людей, дерев, будинків й інших предметів добре
спостерігаються на землі в сонячний день.

Предмети, освітлювані крапковими джерелами світла, наприклад сонцем,

відкидають чітко обкреслені тіні. Кишеньковий ліхтарик дає вузький пучок
світла. Фактично про положення навколишніх предметів у просторі ми судимо,
маючи на увазі, що світло від об'єкта попадає в наше око по прямолінійних
траєкторіях. Наша орієнтація в зовнішньому світі цілком заснована на
припущенні про прямолінійне поширення світла.

Світловий промінь - це пряма, уздовж якого поширюється світло. Умовно

променем називають вузький пучок світла. Якщо ми бачимо предмет, то це
означає, що нам в око попадає світло від кожної крапки предмета. Хоча світлові
промені виходять із кожної крапки в усіх напрямках, лише вузький пучок цих
променів попадає в око спостерігача. Якщо спостерігач зрушить голову ледве
убік, то в його око від кожної крапки предмета буде попадати вже інший пучок
променів.

Закон прямолінійного поширення світла: в однорідному прозорому середовищі

світло поширюється прямолінійно.
2. Дисперсія світла. Спектральний склад світла.

Світло - це видиме випромінювання, тобто електромагнітні хвилі в інтервалі

частот, сприймаємих людським оком (7,5- 10м...4,3-10м).

Кольори - одне із властивостей матеріального світу, яке сприймається як

усвідомлене зорове відчуття. Той або інший колір «привласнюється» об'єкту
людиною у процесі їхнього зорового сприйняття. У переважній більшості
випадків колірне відчуття виникає в результаті впливу на око потоків
електромагнітного випромінювання з діапазону довжин хвиль, у якому по
випромінюванню сприймається оком (видимий діапазон - довжини хвиль від
380 до 760 нм). Оптична область спектра електромагнітних випромінювань
складається із трьох ділянок: невидимих ультрафіолетових випромінювань
(довжина хвиль 10-400 нм), видимих світлових випромінювань (довжина хвиль
400-750 нм), сприйманих оком як світло й невидимі інфрачервоні
випромінювання (довжина хвиль 740 нм - 1-2 мм). Світлові випромінювання,
що впливають на око й викликають відчуття кольору, розділяють на прості
(монохроматичні) і складні. Випромінювання з певною довжиною хвилі
називають монохроматичним.

Дисперсія – залежність показника переломлення речовини від довжини хвилі

світла. Завдяки дисперсії біле світло розкладається в спектр при проходженні
через скляну призму. Тому такий спектр називають дисперсійним.

Спектр — послідовність монохроматичних випромінювань, кожному з яких

відповідає певна довжина хвилі електромагнітного коливання. Спектральна
сполука випромінювання різних речовин досить різноманітна. Проте, всі
спектри можна розділити на три типи:

Безперервні спектри.

Лінійчаті спектри.

Смугасті спектри.
3. Відбивання світла. Закони відбивання. Плоске дзеркало.

Відбивання світла - виникнення вторинних світлових хвиль, що поширюються

від межі розподілу двох середовищ "назад" у перше середовище, з якого
спочатку падало світло. Промінь рухається прямолінійно доти, поки
середовище є однорідним. При переході променя з одного середовища в інше,
на межі розподілу промінь змінює свій напрямок. Частина світла, а іноді й все
світло (явище повного внутрішнього відбиття) повертається у вихідне
середовище. При цьому принаймні перше середовище повинно бути прозорим
для падаючого і відбиваючого випромінювання. Тіла, які не світяться стають
видимими внаслідок відбиття світла від їхніх поверхонь.

Закону відбиття підкоряється не тільки світло. Будь-які електромагнітні хвилі -

радіо, СВЧ, рентгенівські промені й т.п. - поводяться так само. От чому,
наприклад, і величезні приймаючі антени радіотелескопів, і тарілки
супутникового телебачення мають форму вгнутого дзеркала - у них
використовується все той же принцип фокусування паралельних променів.
Границя розподілу середовищ - границя поділу двох середовищ (наприклад
предмет-предмет або повітря-предмет);

Падаючий промінь – промінь, який виходить від джерела й попадає на границю

розподілу середовищ;

Відбитий промінь - промінь відбитий від перешкоди;

Кут падіння - кут утворений падаючим променем і перпендикуляром

відновленим у точці падіння;

Кут відбиття - кут утворений відбитим променем і перпендикуляром

відновленим у точці падіння.

При влученні світлових променів на нерівну, шорсткувату поверхню, що

відбиває (розміри нерівностей перевищують довжину світлової хвилі)
спостерігається дифузійне відбиття. У цьому випадку відбиті промені
спрямовані хаотично відносно один одного. Саме завдяки явищу дифузійного
відбиття ми можемо розрізняти предмети, які самі не здатні випромінювати
світло. Предмет буде абсолютно невидимим, якщо розсіювання світлових
променів дорівнює нулю. На даний момент, навіть ідеально відполіровані
дзеркала розсіюють незначну частину світлових променів.