Малюнки і географічні карти, схеми і креслення — все це 

графічні зображення.
Графічними зображеннями люди користувались ще за багато століть до нашого часу. Відомо,
наприклад, що коли ще не було літерної писемності, люди висловлювали свої думки за
допомогою «картинного» письма — графічних зображень.
Креслення — це навчальний предмет, що містить відомості про виконання і читання
креслень.
У наш час важко назвати галузь людської діяльності, яка не потребувала б уміння читати,
тобто розуміти креслення, а в багатьох випадках і виконувати їх.
Креслення широко застосовують у машинобудуванні і
будівництві. Кресленнями користуються, наприклад, при розкрої одягу та взуття. Озеленяють
міста, розбивають парки і сквери теж за кресленнями.
У своїх підручниках ви зустрічаєте різноманітні креслення. Вам треба вміти читати, а іноді й
виконувати їх на уроках праці, в технічних гуртках, при вивченні фізики, математики та
інших предметів.

Олівці і їх підготовка до роботи

Характеристика олівців. При кресленні слід користуватись кількома спеціальними
креслярськими олівцями, що відрізняються твердістю графіту. Це олівці під назвою
«Конструктор», що поділяються на три групи — тверді, м'які і середньої твердості.
Тверді олівці в порядку зростання твердості позначають: Т, 2Т, ЗТ, ..., 7Т.
М'які олівці в порядку зростання м'якості позначають: М, 2М, ЗМ, ..., 7М.
Олівці середньої твердості позначають ТМ.
Вибір твердості олівця залежить від якості паперу для даного креслення та від характеру
роботи. Наприклад, при кресленні на спеціальному креслярському папері найкраще
користуватись двома олівцями: одним — твердішим (2Т або ЗТ), яким проводять лінії
побудови і взагалі всі тонкі лінії, і другим—м'якшим (Т, ТМ), яким обводять лінії
креслення.

Підготовка олівця до роботи. Правильна підготовка олівця до роботи має велике значення.

Дуже важко добре виконати креслення, якщо олівець неправильно підготовлений для
роботи. Підготовка складається з двох операцій — застругування дерев'яної частини олівця
на ЗО—35 мм і загострювання виступаючого графіту на 10—12 мм (фіг. 7).
Мета другої операції — загострювання — полягає в тому, щоб надати графітовому стержню
певної форми.

Циркулі і способи користування ними

Циркуль креслярський. Для креслення кіл або дуг застосовують креслярський циркуль,
основними частинами якого є (фіг. 11) довга ніжка 1 і коротка ніжка 2 із затискачем 3. Для
виконання креслення олівцем у затискач 3 вставляють і закріплюють гайкою 4 олівцеву
вставку (ніжку) 5.
Правильно підготувати циркуль для роботи не менш важливо, ніж правильно застругати і
загострити олівець.

Починаючи креслення кіл або дуг, треба вставити графітний стержень і голку так, щоб їх
кінці (фіг. 12, а) були на одному рівні. Не можна встановлювати олівець і голку так, як
показано на фігурі 12, б.
Положення циркуля у руці для надання ніжкам циркуля потрібної між ними відстані
показано на фігурі 13.
Циркуль розмічальний.
Для перенесення розмірів з мірної лінійки на креслення і навпаки користуються
розмічальним циркулем, про конструкцію якого можна мати уявлення на підставі фігури 14.
Перед тим як розпочати роботу вимірником, треба встановити голки так, щоб кінці їх були
на одному рівні (фіг. 15, а). Положення вимірника в руці при роботі показано на фігурі 15, б.
Працюючи вимірником і циркулем, не слід забувати, що не можна сильно натискати на
ніжку інструмента, бо отвори на папері, що утворюються від сильного натиску, псують
креслення. Також і стержень олівця може зламатись при проведенні лінії через такі отвори.
Для високоякісного виконання креслень і швид-кості роботи велике значення має
справність креслярських інструментів і приладдя.
Креслярські приладдя і інструменти — точні прилади. Тому їх треба оберігати від ударів.
Особливо обережно треба поводитись з робочими поверхнями креслярської дошки, з
лінійками і косинцями. Ні в якому разі не можна обрізувати папір ножем або лезом
безпечної бритви по рейсшині, лінійці або косинцю на креслярській дошці.
Щоб кінці голок циркуля і вимірника не затуплялись і не ламались, їх треба
використовувати тільки для креслення.
Креслярську дошку і всі інші інструменти та приладдя треба оберігати від забруднення
замасленими предметами, від подряпин і вм'ятин.
Перед роботою треба старанно вимити руки, а інструмент до і після роботи протирати
м'якою сухою тканиною.
Проведення ліній
Положення олівця в руці. Олівець треба тримати біля загостреного кінця трьома
пальцями: великим, середнім і вказівним з деяким нахилом у бік руху олівця (фіг. 16, а).
При проведенні лінії мізинець, торкаючись рейсшини (або косинця), ковзає по ній, в той час
як ліва рука натиском на рейсшину утримує її від зсуву.

При цьому олівець, загострений як показано на фігурі 9, а, повертати не слід. Олівець же,
загострений як на фігурі 9, б, краще час від часу поволі повертати то в один, то в другий бік,
щоб графітовий стержень сточувався рівномірно. З тією ж метою такий олівець треба
повертати приблизно на півоберту перед проведенням нової лінії.
Проведення горизонтальних ліній. Горизонтальні лінії треба проводити зліва направо.
При обведенні ж горизонтальних ліній олівцем, загостреним як на фігурі 9, б, можна для
одержання товстіших, чіткіших і рівніших ліній повторно проводити їх у зворотному
напрямі, тобто справа наліво.
Горизонтальні паралельні лінії зручніше проводити з допомогою рейсшини. Якщо
рейсшини нема, їх можна проводити з допомогою лінійки і косинця або двох косинців (фіг.
16, б). При цьому особливу увагу слід звертати на те, щоб косинець (у нашому випадку на
фігурі 16, б косинець з кутами 30°, 60°, 90°) або лінійка, що використовуються як напрямні,
не зсувалися з місця.
Проведення вертикальних ліній. Вертикальні лінії проводять звичайно знизу вгору (фіг. 17,
а). Повторно в зворотному напрямі, тобто зверху вниз, можна проводити вертикальні лінії
тільки при їх обведенні.
Паралельні вертикальні лінії найзручніше проводити з допомогою косинця, що
переміщується вздовж кромки рейсшини. Якщо рейсшини нема, можна користуватися
лінійкою і косинцем або двома косинцями (фіг. 17, б).
Проведення похилих ліній. Похилі лінії треба проводити в тому ж напрямі, що й
горизонтальні, тобто зліва направо (фіг. 18, а). Тільки при обведенні можна повторно
проводити їх в зворотному напрямі, тобто справа наліво. На фігурах 18, б і в показані
способи проведення похилих паралельних ліній з допомогою лінійки і косинця і двох
косинців. У цих прикладах стрілками 1 показано напрям проведення ліній, а стрілками 2 —
напрям переміщення косинців, уздовж кромки яких креслять лінії.
Проведення взаємно перпендикулярних ліній. На фігурі 19, а показано використання
рейсшини і косинця для проведення через точку 0 лінії, перпендикулярної до відрізка АВ.
Взаємно перпендикулярні лінії в різних положеннях можна проводити з допомогою лінійки
і косинця, перекладаючи його після проведення першої лінії (фіг. 19, б і в) або переміщуючи
вздовж лінійки (фіг. 19, г і д).
Проведення прямої через 2 точки.
Основою виконання більшості побудов є проведення прямої через 2 точки. Точки, через які
має бути проведена пряма, відмічають штрихами (точки ) і 2 на фіг. 20, а).
Для проведення прямої ребро лінійки (фіг. 20, б) або косинця підводять до обох точок так,
щоб між кожною з них і ребром лишалась незначна і притому однакова відстань.
Упевнившись у правильності положення лінійки і олівця, можна проводити через обидві
точки пряму (фіг. 20, в).
Побудова кутів

Побудова кутів. Побудувати будь-який кут можна з допомогою транспортира, відомого з

уроків геометрії.
Деякі кути можна побудувати і без транспортира, користуючись креслярськими косинцями
з кутами 45°—45°—90° та 30°— 60°—90°. На фігурі 21 показано використання цих
косинців для побудови кутів 45° і 135°, 15° і 165°, 30° і 150°, 60° і 120°, 75° і 105°.
Рамка і основний напис креслення

Рамка і основний напис креслення. Кожне креслення мусить мати рамку. У правому

нижньому куті креслення розміщується основний напис, або, як іноді його називають,
кутовий штамп креслення (фіг. 22).
Основний напис являє собою таблицю, що складається з ряду граф різних розмірів. Для
виробничих (робочих) креслень в машинобудуванні встановлені стандартні форми
основних написів залежно від призначення креслення.
В основному написі зазначають, наприклад, назву зображення на кресленні, хто і коли
виконав, матеріали, які мають бути використані при виготовленні предмета, та ряд інших
відомостей.
Підготовка формату. Вибір розташування формату — довгою стороною горизонтально чи
вертикально — залежить від обрисів зображення, що треба виконати. Головне —
використати поле креслення найдоцільніше.
Щоб прикріпити папір до креслярської дошки, краще спочатку злегка закріпити його
кнопкою тільки в лівому куті (фіг. 23, а), а потім, пересунувши рейсшину до верхньої
частини аркуша, надати його верхньому краю положення, при якому він буде паралельний
до лінійки рейсшини (фіг. 23, б). Притиснувши папір до дошки, треба закріпити його в
правому нижньому кутку другою кнопкою, а потім і рештою (фіг. 23, в).
Рамка креслення. Після побудови меж формату треба тонкими лініями нанести рамку
креслення. Виконавши креслення остаточно, ці лінії доводять до належної товщини.
Лінії рамки проводять на відстані 5 мм від верхньої, правої і нижньої меж формату (фіг. 24).
Між лівою межею формату і лінією рамки передбачають проміжок в 25 мм для дальшої
підшивки (брошурування) креслень.
Основний напис. На фігурі 25, а показані форма і розміри основного напису (кутового
штампа) для навчальних креслень предметів (деталей). Так само як і рамку креслення,
основний напис треба спочатку накреслити тонкими лініями і тільки після закінчення
креслення довести до товщини лінії рамки.
Приклад заповнення граф основного напису навчального креслення наведено на фігурі 25,
б.
Креслярські шрифти. Практичні вказівки до виконання написів.
Загальні поняття. Зображення на кресленнях — машинобудівних, архітектурних,
інженерно-будівельних та ін.— доповнюються написами.
З різноманітних шрифтів, що застосовуються для написів, великого поширення набули
шрифти, установлені ГОСТом — «Шрифти креслярські». Ці шрифти є обов'язковими для
всіх написів на машинобудівних кресленнях.
Слід пам'ятати, що недбало і неясно виконані написи (особливо цифри) можуть бути
неправильно витлумачені. На виробництві при виготовленні предметів це може призвести
до різних непорозумінь, а іноді й до виробничого браку.
ГОСТом 3454—59 «Шрифти креслярські» встановлені такі розміри шрифтів: 2,5; 3,5; 5; 7;
10 і 14. Р о з м і р о м шрифту називається висота (h) великих букв (у міліметрах).
Наприклад, у шрифті десятого розміру висота великих букв (а також цифр) дорівнює 10 мм.
Креслярські шрифти треба виконувати з нахилом 75° до основи рядка.
Такий кут можна побудувати з допомогою двох косинців — одного з кутом 45° і другого з
кутом 30° (див. фіг. 21).
Великі букви. На фігурі 26 показано написання великих букв
алфавіту. Ширина великих букв дорівнює = (5/7)h. Виняток становлять великі букви Д, Ж,
Ф, Щ, Ш, Ы і Ю, ширина яких дорівнює їх висоті. Ширина великої букви М і Ь дорівнює =
(6/7)h.
Товщина ліній великих букв дорівнює = (1\7) h.
Малі букви. На фігурі 27 показано написання малих букв алфавіту. Висота малих букв
дорівнює = (5/7)h, тобто найближчому меншому розміру шрифту. Наприклад, при розмірі
10 висота малих букв дорівнює 7 мм, при розмірі 5 — 3,5 мм.

Малі букви з виступаючими елементами (б, в, д, р, у та ф) мають загальну висоту, що

дорівнює висоті великих букв, тобто А (фіг. 28).
Ширина більшості малих букв дорівнює = (3/7)h. Ширина малих букв ж, м, т, ф, ш, щ, ь, ы і
ю дорівнює = (4/7)h. Товщина ліній в малих буквах дорівнює = (1/10)h.
Відстані між буквами (як великими, так і малими) дорівнюють = (2/7)h. Але якщо напис
виконується тільки великими буквами, то відстань між деякими з них мусить бути меншою,
ніж = (2/7)h, або навіть її зовсім не буде. На фігурі 28 наведені приклади на сполучення
таких букв. Якщо в слові, крім малих букв, є велика Т або Г, то відстань між цією буквою і
наступною береться менша або її зовсім не буде. На фігурі 28 в слові «Турбіна» відстані між
великою буквою Т і малою у зовсім нема.
Відстань між словами мусить бути не менша, ніж висота (h) великої букви. Якщо напис
складається з великої і малих букв, то велика буква має товщину ліній ту саму, що й малі
букви, тобто = (1/10)h, як в слові «Верстат» (фіг. 28).
Відстань між рядками беруть не менше, ніж висота (h) розміру шрифту.
Цифри і знаки. На фігурі 29 показані арабські і римські цифри і знак №. Ширина арабських
цифр (крім 1) дорівнює =(5/7)h. Ширина цифри 1 дорівнює = (2/7)h. Проміжки між цифрами
дорівнюють = (2/7)h.
Знак 0 складається з кола (фіг. 27), через центр якого приблизно під кутом 75° (до основи
рядка) проведено відрізок прямої. Висота знака діаметра повинна бути такою ж, як і висота
цифри, перед якою він стоїть.
На креслення іноді доводиться наносити які-небудь позначення буквами латинського
алфавіту. Написання великих і малих букв латинського алфавіту показано на фігурі 30.
Практичні вказівки до виконання написів. Допоміжна сітка. Починаючи вивчення
креслярських шрифтів, виконання написів, дуже корисно спочатку робити це на заздалегідь
побудованій допоміжній сітці. Така сітка сприяє кращому засвоєнню написання (форми)
букв, цифр і знаків та правильному оволодінню прийомами письма.
На фігурі 28 показана така сітка для написання слова «Турбіна».

Відстані між горизонтальними лініями допоміжної сітки дорівнюють висоті великих і малих
букв. Похилі лінії під кутом 75° до основи рядка проведені з довільними проміжками між
ними. Такі похилі лінії є напрямними; з їх допомогою легше надавати буквам і цифрам
правильного нахилу.

Лінії сітки треба проводити добре загостреним олівцем і при цьому пам'ятати, що якість
напису великою мірою залежатиме від точності побудови сітки (тобто від точності її
розмітки і проведення ліній). Натиск на олівець мусить бути несильним, щоб пізніше лінії
сітки можна було безслідно стерти гумкою.
На перших порах кожну букву (або цифру) краще писати в два прийоми: спочатку злегка
«прорисувати» її, а потім, переконавшись у правильному нахилі і написанні, написати
остаточно з потрібним натиском на олівець.
Результати, що досягаються завдяки тренуванню на допоміжних сітках, цілком
виправдовують трудомістку роботу, пов'язану з побудовою сіток.
У міру набування навичок письма можна обмежуватись проведенням тільки горизонтальних
ліній — основ рядків.
Виконання написів на папері в клітку. Значно простіше навчитися виконувати креслярські
шрифти, користуючись папером у клітку (з шкільного зошита). Нахил букв і цифр
визначається (фіг. 31) діагоналлю прямокутника, у якого горизонтальна сторона дорівнює
одній, а вертикальна — чотирьом кліткам; така діагональ утворює з горизонтальною лінією
гострий кут, що дорівнює приблизно 75°.
Висоту букв і цифр, їх ширину, проміжки між ними і розміри інших величин можна брати,
керуючись лініями кліток.
При цьому треба мати на увазі, що через округлення розмірів (відповідно до клітчастого
паперу) створюються деякі відхилення від ГОСТу. Однак ці відхилення такі незначні, що
для практичних вправ їх можна не брати до уваги.
Зауважимо, що на основі букви о пишеться більшість букв. Наприклад а, б, в, д, є, р, с, у, е.
Тому доцільно насамперед засвоїти написання букви о і частіше тренуватися в її написанні.
Читання креслень
Під читанням креслень розуміють уміння, по-перше, уявити форму і з'ясувати
конструктивні особливості деталі, зображеної на кресленні; по-друге, прочитати наявні на
кресленні розміри і встановити, до яких частин деталі вони належать.
Крім того, при читанні креслення треба з'ясувати назву деталі, матеріал, з якого вона має
бути виготовлена, і масштаб креслення.
Читати креслення треба в такій послідовності:
1) Ознайомитись з основним написом креслення (кутовим штампом), з якого з'ясувати назву
деталі, матеріал, з якого вона буде виготовлена, а також масштаб креслення.
2) З'ясувати форму і конструктивні особливості деталі, уважно вивчаючи проекції.
3) Прочитати на кресленні розміри деталі; при цьому з'ясувати, які з них габаритні.
При читанні креслення особливо важко уявити форму деталі. Щоб навчитися цього, треба
читати якомога більше креслень.
Читання (з'ясування) форми деталі за кресленням. Всякий предмет має форму якого-
небудь геометричного тіла або сполучення кількох геометричних тіл.
Найпростіші геометричні тіла вам уже відомі з уроків малювання (фіг. 48). Розглядаючи
предмети, що показані на фігурі 49, ви можете сказати, яке геометричне тіло лежить в
основі кожного з них.
Наприклад, форму прямокутного паралелепіпеда мають пенал і цегла. Призматичної форми
надано олівцю і масштабній лінійці. Циліндричну форму мають склянка, ринва і технічна
деталь — вісь. Дах кремлівської
башти являє собою повну піраміду. Ящик для квітів має форму зрізаної піраміди.
Форму зрізаного конуса мають абажури, а форму повного конуса— дахи цистерн. Штучний
супутник має форму кулі.
На фігурі 50 показано предмети, форма яких утворена сполученням кількох геометричних
тіл. Так, котушка для ниток утворена сполученням циліндрів і конусів, які мають спільну
вісь. Головка заготовки болта — шестикутна призма, а його стержень — циліндр. Заклепка
складається з циліндричного стержня і головки, яка є частиною сфери (кулі).
Кожний предмет можна уявно розчленувати на найпростіші геометричні тіла. Наприклад,
упорний центр токарного верстата (фіг. 51) легко розчленувати на конус, циліндр, зрізаний
конус і циліндр.

Ручка — (фіг. 52) може бути розчленована на циліндр, зрізаний конус і кулю.
Звідси ясно, що насамперед треба знати, як зображаються на кресленнях найпростіші
геометричні тіла. Знаючи, який вигляд мають проекції цих тіл, неважко уявити форму тіла в
цілому.
Проектування предметів прямокутної форми на площини проекцій було показане раніше,
тому для куба і паралелепіпеда дано креслення без проектуючих променів.
Куб і паралелепіпед. На кре-сленні куба (фіг. 53) досить зазначити один розмір, що
характеризує довжину, ширину і висоту. На кресленні паралелепіпеда (фіг. 54) нанесені три
розміри: довжина (В), ширина (А) і висота (Н).
Шестикутна призма. На фігурі 55 показано прямокутне проектування правильної
шестикутної призми на фронтальну, горизонтальну і профільну площини. Призма
розташована основами паралельно площині Н (отже, основи перпендикулярні до площини
V І W). Бокові ребра призми перпендикулярні площині Н (отже, паралельні площинам V і
W).
На фігурі 56 наведено рисунок і креслення призми втрьох прямокутних проекціях —
фронтальній, горизонтальній і профільній. Два розміри визначають величину правильної
шестикутної призми: висота призми (Н) і діаметр кола, описаного навколо шестикутника
(D).
Циліндр. На фігурі 57 показано проектування циліндра на площини V, Н і W. Циліндр
розміщений основами паралельно площині Н (отже, перпендикулярно площинам V і W).
Вісь циліндра паралельна площинам V і W (отже, перпендикулярна площині H).
На фігурі 58 наведено рисунок і креслення такого циліндра в трьох прямокутних проекціях.
Профільна проекція циліндра нічим не відрізняється від його фронтальної проекції; вона
наведена лише з метою пояснення способу проектування циліндра

на площину W і одержання його профільної проекції. При виконанні креслення циліндра

або предмета у вигляді циліндра можна обмежитись двома проекціями з трьох, наведених на
фігурі 58, а саме: фронтальною і горизонтальною.
Для циліндра зазначають два розміри — діаметр основи циліндра (D) і висоту (Н).
На проекціях циліндра обов'язково проводять геометричні осі і центрові лінії, як це
показано на кресленні.Правильна чотирикутна піраміда. На фігурі 59 показано
проектування правильної чотирикутної піраміди на площини У, Н і W. Піраміда розміщена
основою паралельно площині H, причому її бокові грані нахилені до всіх трьох площин
проекцій.
На фігурі 60 наведено рисунок і креслення піраміди. На кресленні піраміди наносять
розміри сторін основи піраміди (для правильної піраміди вони однакові— А) і висоту (Н)
піраміди.
Прямий круговий конус. На фігурі 61 показано проектування прямого кругового конуса на
площини Я, V і W. Конус розміщено так, що його основа паралельна площині H. Вісь
конуса паралельна площинам V і W (отже, перпендикулярна площині Н).
На фігурі 62 наведено рисунок і креслення конуса в трьох проекціях. Профільна проекція
даного конуса нічим не відрізняється від його фронтальної проекції. Отже, при виконанні
креслення прямого кругового конуса можна обмежитись двома проекціями з трьох, а саме
— фронтальною і горизонтальною.

Для конуса зазначають теж два розміри — діаметр основи конуса (D) і висоту (Н). На
проекціях конуса наносять геометричні осі і центрові лінії.
Куля. На фігурі 63 показано креслення кулі. Всі три її проекції однакові, тому кулю досить
зобразити в одній проекції з доданням напису «Сфера».
Для визначення за кресленням форми деталі необхідно уважно роздивитися проекції і,
порівнюючи їх між собою, з'ясувати, які геометричні тіла вони зображають.
Спробуємо прочитати креслення деталі (фіг. 64).
1. З кутового штампа (основного напису) дізнаємось, що на кресленні зображено деталь, яка
називається корпусом підп'ятника. Матеріал, з якого вона буде виготовлена,— чавун. Напис
на штампі М1 : 1 свідчить, що креслення виготовлене в масштабі 1:1, тобто деталь
зображено в натуральну величину.

2. За фігурами проекцій визначаємо, що зовнішня форма підп'ятника складається з

паралелепіпеда і циліндра, який примикає до середини його верхньої основи. У верхній
частині циліндра є ненаскрізний (глухий) отвір. Два наскрізних циліндричних отвори
проходять через паралелепіпед. Після такого розгляду можна уявити собі деталь в цілому
(фіг. 65)

3. Читаємо розміри. Габаритні розміри: довжина 90 мм, ширина 45

мм, висота 40 мм. Діаметр циліндра 40 мм, а його висота ЗО мм. Глухий отвір має діаметр
20 мм і глибину 20 мм. Діаметр циліндричних наскрізних отворів дорівнює 10 мм. Відстань
між центрами — 60 мм.