Їдиш -

особливості мови
Авторка: Соколова Марія
Група:11і
 Вступ
Їдиш (Yiddish, Jiddisch, Jidisch – «юдейський», «єврейський») -
мова з германської групи мов, мова євреїв-ашкеназі тобто
"німецьких", центрально- та західноєвропейських євреїв.
Сформувалася на базі німецької мови як мова людей іудейської
віри, що зумовило значний вплив богослужбового, біблійного,
літературного івриту, присутність специфічної богослужбової
термінології. Також, у порівнянні з іншими мовами германської
групи, зазнала значного впливу слов'янських мов (у деяких
діалектах - до третини лексики). Мова застосовує стародавню
арамейсько-гебрейську абетку. Їдиш склався на ґрунті
верхньонімецьких діалектів у взаємодії з семітським
(давньоєврейським) і слов'янським елементами. Мова їдиш має
багату і драматичну історію Вона склалася в результаті взаємодії і
синтезу чотирьох компонентів: давньоєврейського, романського,
німецького і слов'янського. Зберігши в основі морфологічну
будову німецької мови, їдиш належить до західногерманських мов.
 Історія виникнення та розвитку
Їдиш почав формуватися в XII—XIII століттях, коли ним розмовляли євреї областей навколо річки
Рейн. У цей час у різних куточках Німеччини вже були великі єврейські поселення, мешканці яких
послуговувалися в побуті німецькою мовою з використанням низки давньоєврейських слів і зворотів.
З давньоєврейської мови до розмовної мови німецьких євреїв ввійшла також низка словотворчих
моделей і службових слів.

Крім того, в мовленні німецьких євреїв рейнських міст і Південної Німеччини, що підтримували
тісні стосунки з містами Італії та Франції, побутували також запозичення з романських мов.

Шляхи розвитку їдишу й німецької мови особливо стали розходитися з XVI століття. Значні групи
євреїв осідали на теренах Польщі, Литви, Галичини, Поділля, Волині та деяких містах Білорусі.
Відбувалося подальше змішування єврейських говірок, посилився вплив давньоєврейської та
слов'янських мов, згодом виникли нові територіальні діалекти їдишу, котрі сприяли самостійному
розвиткові літературної мови — нового їдишу, що виник на ґрунті цих діалектів.

З другої половини XVIII століття на теренах Західної Європи їдиш поступово витісняється
місцевими літературними мовами, але натомість він зберігається й надалі розвивається в Польщі,
Литві, Білорусі, Україні, Молдові, Румунії, де було компактне зосередження єврейського населення.
Наприкінці XVIII й на початку ХІХ століття починається новий етап розвитку
мови їдиш. Він пов'язаний з поширенням ідей Просвітництва (Гаскали), світської
освіти й літератури, зрозумілої народові. Значний внесок у зближення літератури
з живим мовленням народу зробили просвітники М. Левін (Лефін), Х. Гурвіц, І.
Аскельфельд та інші.

У 30-ті роки XVIII серед українських євреїв виникає релігійно-містичний рух

хасидизм. Його прибічники також удалися до використання народних говірок для
проповідування хасидизму. Елементи, що раніше мали грубу конотацію чи
вважалися нелітературними, широким потоком вливаються в писемність і
літературну мову. Значно зросла кількість слов'янізмів у мові їдиш.

У 1991 році професор мовознавства Тель-Авівського університету Пол Векслер на

основі дослідження структури й словника їдишу висунув гіпотезу, що зараховує
їдиш до групи слов'янських мов, а не германських. Пізніше, в книжці
«Ашкеназійські євреї: слов'яно-тюркський народ у пошуках єврейської
ідентифікації» Векслер запропонував переглянути всю теорію походження
ашкеназів -- східноєвропейського єврейства, шо використовувало їдиш. Він
розглядає їх не як нащадків вихідців з Близького Сходу, а як місцевий
європейський народ, що походить від нащадків західних слов'ян -- лужицьких
сорбів, полабівта ін. Пізніше Векслер долучив до числа можливих предків
східноєвропейських євреїв також хазарів і численних слов'ян, що жили в
Київській Русі в IX--XII століттях.
 Носії мови
На початку Другої світової війни у світі було від 11 до 13 мільйонів
носіїв їдишу. Однак масове знищення євреїв призвело до
колосального раптового зменшення використання їдишу, оскільки
постійні єврейські громади, котрі використовували їдиш у
громадському та релігійному житті на щодень, були в більшості
знищені. Близько 5 мільйонів було вбито — 85 % загиблих під час
Голокосту були якраз тими, хто розмовляли їдишем.]
При створенні держави Ізраїль офіційною мовою був затверджений
іврит, що означало перемогу сіонізму над діаспорним націоналізмом,
який використовував їдиш, а іврит інколи називали «іноземною
мовою». Вивчення їдишу відбувається в основному у США, є центри
вивчення в Німеччині та Ізраїлі
 Лінгвогеографія
Визначити сучасне число мовців на ідиш дуже непросто. Більшість ашкеназскіх євреїв протягом XX століття перейшло
на мову тих країн, де вони проживають. Проте із переписів деяких країн можна отримати чисельність мовців на ідиш.

· Ізраїль - 215 тис. чол. за оцінкою Ethnologue на 1986 рік (6% від чисельності євреїв в Ізраїлі).

· США - 178 945 чол. говорять вдома на ідиш (приблизно 2,8% від усіх євреїв США, при 3,1% говорять на івриті).

· Канада - 17 255 чол. назвали ідиш рідною мовою за переписом 2006 року (5% від осіб єврейського походження).

· Молдавія - 17 тис. чол. назвали ідиш рідною мовою (1989), тобто 26% від загального числа євреїв.

· Україна - 3213 чол. назвали ідиш рідною мовою за переписом 2001 року (3,1% від чисельності євреїв).

· Білорусь - 1979 чол. говорять вдома на ідиш за переписом 1999 року (7,1% від чисельності євреїв).

· Румунія - 951 чоловік назвали ідиш рідною мовою (16,4% від чисельності євреїв).

· Латвія - 825 чоловік назвали ідиш рідною мовою (7,9% від чисельності євреїв).

· Литва - 570 чоловік назвали ідиш рідною мовою (14,2% від чисельності євреїв).

· Естонія - 124 особи назвали ідиш рідною мовою (5,8% від чисельності євреїв).
Ідиш складається з великої кількості діалектів, що
прийнято поділяти на західне і східне наріччя.

Західний ідиш, які деякі дослідники (напр. П.

Векслер) розглядають як окрема мова, на якому
євреї говорили в західних областях Німеччини,
Швейцарії та Нідерландів, сьогодні практично
мертвий.

Східне наріччя ділиться на три основних діалекти:

· північний (т. зв. білорусько-литовський діалект: Прибалтика, Білорусь, північно-східні області Польщі, захід
Смоленської області Росії та частина Чернігівської області Україна),

· південно-східний (т. зв. український діалект: Україна, Молдова, східні області Румунії, передусім - Молдова і
Буковина, південна частина Брестської області Білорусі та Люблінського воєводства Польщі)

· центральний (або південно-західний, т. зв. польський діалект: центральна і західна Польща, Трансільванія,
прикарпатські райони Україна).
 Алфавіт

Система фонем ідиш визначається переважно тими

німецькими діалектами, у тому числі він запозичив свій
основний лексичний склад.

Ідиш має експіраторний наголос, і хоча місце наголосу у

слові який завжди цілком передбачувано, є кілька
основних характерних розподілів словесного наголосу.
Система голосних трикутного типу з трьома ступенями
розчину та двома позиціями артикуляції.
Найбільш характерні дифтонги - це поєднання [е], [а], [о]
з [i].
В основу писемності покладено алфавіт івриту з деякими стандартними діакритичними знаками: ,ִ ‫ י‬,‫ וּ‬,ֿ‫ ב‬,ָ‫ א‬,ַ‫א‬
ֹ ‫ ש‬,ֿ‫ פ‬,‫ פּ‬,‫ כּ‬,‫ י ַי‬рада і ‫ תּ‬Більшість слів, запозичених з івриту та арамейської, зберегли традиційне написання.
Решта словникового запасу є загальною системою однозначної відповідності між звуками, з одного боку, і
літерами або їх поєднаннями, з іншого. При цьому, звичайно, зберігаються єврейські традиції, що
встановилися, що стосуються, наприклад, графіки певних кінцевих літер, або правила про початкове
невимовне ‫א‬. У процесі еволюції в їдиш посилилася тенденція систематично використовувати літеру для
позначення звуку [a], ‫ — ָא‬для передачі [о]; ‫ כ‬використовується передачі [χ], ‫ — וו‬передачі [v]. З часом
встановилося застосування букви ‫ ע‬як символу голосного звуку [e]. Це нововведення, характерне для
ашкеназького вимови івриту, що втратив приголосний звук, що позначався буквою ‫ע‬, відноситься до 14 ст.
Способи передачі дифтонгів і ненаголошених голосних, і навіть правила словоділу значно різнилися у
різні періоди історії.Нині дифтонг [oi] позначається поєднанням ‫וי‬, дифтонг [ei] - поєднанням ‫יי‬, дифтонг
[ai] - тим самим поєднанням з додатковим діакритичним знаком - ‫( ַײ‬діакритичний знак вживається не у
всіх публікаціях). [ž] та [č] передаються відповідно диграфами ‫ זש‬та ‫טש‬.
 Схожість їдишу з німецькою мовою
Насправді їдиш і німецька мова мають спільного предка в діалектах середньовічної Німеччини. За влучним
висловом У. Вайнрайха, твердження про те, що їдиш походить від німецької мови, не менш помилкове, ніж
твердження, що людина походить від мавпи. Між їдишем та німецькою мовою існують розходження на всіх
рівнях мовної структури. Наведемо приклади.

На фонетичному рівні вони виявляються, зокрема, у сфері вокалізму:

німецькому [a:] в їдиші відповідає [o] (sagen - zogn); німецькому [o:] відповідає [oi] (Brot - broit); німецькому [e:]
відповідає [ei] (Rede - reid).

На лексичному рівні розходження між їдишем і німецькою мовою виявляються, зокрема, в зміні значення
деяких слів германського походження:

нім. Teich "ставок" - їд. taix "ріка";

нім. Bein "нога" - їд. bein "кістка";

нім. Haus "дім" - їд. hoiz "сіни" (також і "дім");

нім. Maul "морда" - їд. moil "рот".

Дякую за
увагу!