ПРЕЗЕНТАЦІЯ НА ТЕМУ:»

ПОХОДЖЕННЯ,СТАНОВЛЕННЯ ТА
РОЗВИТОК СЕРБОЛУЖИЦЬКОЇ
МОВИ»

ПІДГОТУВАЛА: СТУДЕНТКА ГРУПИ «СОП -20-21»

МОСКАЛЕНКО АННА
 Серболужицька мова — це мова лужицьких сербів, які проживають у Дрезденському і
Котбутському округах Німеччини. Цією мовою користується близько 100 тис. чоловік.
Складається вона з двох діалектів — верхньолужицького і нижньолужицького. Частина
дослідників вважає ці діалекти двома окремими мовами. Тут є певна рація, оскільки саме
ці діалекти стали основою відносно самостійних літературних мов, які
використовуються в освіті, науці, засобах масової інформації тощо.
 Самоназва серболужичан ідентична назві сербів, котрі проживають в Югославії, тому
для розрізнення їх мови від останніх використовуються назви серболужичі (лужицькі
серби) і верхньо- та нижньолужицька мови. Історично верхньолужицька мова є
національною мовою національної меншини Верхньої Лужиці, територія якої входить до
складу федеральної землі Саксонія (столиця Дрезден), а нижньолужицька мова -
Нижньої Лужиці, теориторія якої входить до складу федеральної землі Брандебург
(столиця Потсдам).
 Лужицькі серби історично є нащадками багаточисленних західнослов’янських племен.
Серболужичі не створили окремої держави. У різний час вони входили до складу різних
державних утворень: у Великоморавську країну, Польське королівство, Чеське
королівство тощо.
 Писемність на серболужицьких землях з’являється у ХVI ст. у зв’язку з Реформацією. У подальшому
серболужичі виявилися конфесійно розділеними: в Нижній Лужиці був прийнятий протестантизм, у
більшій частині Верхньої Лужиці закріпився католицизм.
Першою пам’яткою писемності вважається присяга міських жителів м.Бауцена 1532 р. Першою
рукописною книгою був переклад Нового завіту в 1548 р.
 Важливу роль у формуванні лужицької мови та культури відіграло наукове товариство "Матица сербская",
створене у 1847р.
 Протягом століть лужицьким сербам вдавалося успішно зберегти свою мову
і культуру. Нові умови розвитку лужицькі серби отримали зі створенням
НДР у 1949 р.: почала виходити різноманітна література, працює Інститут
серболужицької мови й культури, відкриваються кафедри, школи, почали
функціонувати культурні організації.
Після об’єднання Німеччини у 1990 році серболужичани отримали
можливість зберегти свою мову й культуру, для нижньолужицької мови
настали не кращі часи, вона підтримувалась на цей час штучно. Здебільшого
мови перебували у німецькому оточенні, що значною мірою вплинуло на їх
граматику, лексику, синтаксис.
 Лужицька графіка ґрунтується на латинському алфавіті, де застосовуються
діакритичні знаки, що запозичені з чеської, польської графіки. Принцип
правопису, в основному, морфонологічний і частково етимологічний. У 1970
р. вийшов перший орфографічний словник верхньолужицької мови, а в 1974
р. були кодифіковані правила правопису.
 Серед фонетичних і морфологічних особливостей слід виділити й такі:
- відсутність зміни звукосполучень */gv/, */kv/ на /zv/, /cv/: в.луж., н.луж. kwet, чес.kvet,
польськ. kwiat, словн.cvet , хрвт. сvijet, серб. цвет, пол. gwiazda, чес. hvezda, в.луж.
hwеszda, рос. звезда;
 - збереження звукосполучень */dl/, */tl/: в.луж. radlo, н.луж. radlica, чеськ. radlo, польськ.
radlo, ст.сл. рало;- зміна [tj], [kt], [gt] в с; [dj] в z, наприклад: в.луж. mieza, н.луж.mjaza,
чеськ. mez, польськ. miedza, укр. межа, рос. межа, біл. межа, словац. medza, словен.
мeja, болг. межда, макед. мега.
 - відсутність після губних приголосних b, p, v, m - L унаслідок сполучення з j: в.луж.,
н.луж. hrabje, чеськ. hrabe, в.луж., н.луж. zemja, польськ. ziemie, болг. земя.-
загальнослов’янські сполучення *tort, *tolt перетворилися у *trоt, *tlоt;
*tеrt, *tеlt перетворились у *trеt, *tlеt: наприклад: *gord “обгорожене місце”, в.луж.hrоd,
ст.сл. градь, с-х. град, словен. grad, словац. hrad, польськ. grod.
 Характерними особливостями серболужицької мови є також форма двоїни, відсутність
коротких прикметників, велика кількість лексичних запозичень з німецької мови.