Слов'янськими мовами користуються 290 млн.

475тис. осіб (1985 р.).

Виділяють три підгрупи слов'янських мов: східну, західну і південну.

Східна підгрупа:

До неї належать українська, російська та білоруська мови.

Українська мова - державна мова України.

Поширена також у Росії (на Кубані і в Зеленому Клину на Далекому Сході), Білорусі, Польщі,
Словаччині, Чехії, Югославії, Канаді, СІЛА, Аргентині, Бразилії та Австралії.

Загальна кількість мовців досягає 41 млн.

Має три діалекти: південно-східний (середньо-наддніпрянські, слобожанські та степові говірки);

південно-західний (волинсько-подільські, галицько-буковинські та карпатські говірки); північний
(лівобережні, правобережні та волинсько-поліські говірки).

Літературна українська мова пройшла три етапи свого розвитку: давньоукраїнський, або
давньоруський (XI- XIII ст.), староукраїнський (XIV - середина XVIH ст.) і сучасний (із кінця XVIII ст.).

Перші пам'ятки писемності сягають XI ст. (Остромирове Євангеліє 1056-1057 рр., "Ізборники
Святослава" 1073 р. і 1076 р.). Пам'ятками другого етапу є юридичні акти XIV-XV ст., Пересопницьке
Євангеліє 1556-1561 рр., "Словник" і "Граматика" Л. Зизанія (1596 р.), "Лексикон словенороський"
П. Беринди, твори М. Смотрицького, І. Вишенського, Т. Ставровецького.

Сучасна українська літературна мова формувалася під впливом творчості І. Котляревського. Вагому
роль у нормуванні та утвердженні її відіграла творчість Т. Шевченка, якого вважають
основоположником сучасної української літературної мови. Писемність - на основі кирилиці.

Російська мова - державна мова Російської Федерації, мова міжнаціонального спілкування в Росії,
одна з шести офіційних і робочих мов ООН. Є рідною для 170 млн. осіб, можуть спілкуватися нею
понад 200 млн. осіб.

Складається з двох діалектів: північного, найтиповішою рисою якого є "окання", і південного, для
якого характерне "акання". На стику цих діалектів утворилися перехідні говори, які й лягли в
основу сучасної російської літературної мови.

На формування російської літературної мови помітний вплив мала старослов'янська мова.

Становлення сучасної російської літературної мови пов'язане з творчістю О. Пушкіна, в якій

синтезовано різні мовні течії в єдину систему, основою якої стало літературно оброблене
російське народне мовлення.
Писемність (кирилиця) перейнята від Київської Русі-України.

Білоруська мова поширена в Білорусі та на суміжних територіях Росії, України, Литви, Польщі, а
також у Латвії, Естонії, Казахстані, Канаді, США, Аргентині.

Загальна кількість її носіїв перевищує 10 млн.

Має два діалекти: північно-східний і південно-західний, на стику яких утворилися перехідні

(середньо-білоруські) говірки, що лягли в основу сучасної літературної мови.

У розвитку сучасної білоруської літературної мови велику роль відіграла творчість Я. Купали та Я.
Коласа.

Найдавніша писемна фіксація білоруської мови - Договір Полоцька з Ригою 1330 р.

Писемність - на основі кирилиці.

Західна підгрупа:

До неї належать польська, чеська, словацька, кашубська, лужицька і мертві полабська та

поморська мови.

Польська мова - офіційна мова Польщі.

Крім того, використовується в сусідніх державах - Україні, Білорусі, Литві, а також у Росії, США,
Бразилії, Франції, Канаді та інших країнах.

Загальна кількість мовців 44 млн.

Літературна мова сформувалася на основі великопольських, малопольських і мазовецьких говірок.

Писемність - на основі латинського алфавіту.

Найдавніша пам'ятка писемності ("Свєнтокшиські проповіді") належить до XIV ст.

Чеською мовою користуються в Чехії, а також у Словаччині, Австрії, США, Канаді.

Загальна кількість її носіїв досягає 12 млн.

Має чотири діалекти: власне чеські, ганацькі, ляські (сілезькі) й моравські.

Літературна мова сформувалася на основі середньочеських говірок.

Перші пам'ятки чеської писемності належать до кінця XIII ст. У XV-XVI ст. сформувалася літературна
мова. Однак з 1620 р. до кінця XVIII ст. вона не розвивалася, оскільки за Габсбурзької династії
офіційною мовою стала німецька.

Літературна мова відродилася наприкінці XVIII - початку XIX ст. на основі літератури XVI-XVII ст., що
надало їй книжного характеру.
У відродженні чеської літературної мови велику роль відіграла діяльність Й. Добровського (автора
першої граматики чеської мови, що вийшла у 1809 р.) та Й. Юнгмана (автора п'ятитомного чесько-
німецького словника, який побачив світ у 1835-1839 р.).

Писемність - на основі латинської графіки.

Словацька мова поширена в Словаччині, а також у Чехії, Угорщині, Румунії, Україні (Закарпаття),
Югославії, Канаді та США.

Загальне число мовців 5 млн.

Має три діалекти: середні, західні та східні говірки.

Пам'ятки власне словацької писемності належать до XV-XVI ст.

Основоположником сучасної літературної мови на основі середньословацьких говірок є Л. Штур.

Писемність - на основі латинського алфавіту.

Кашубська мова є близькою до польської. Нині вона втратила самостійність і розглядається як

діалект польської мови.

Лужицька (серболужицька) мова поширена серед лужицьких сербів у Дрезденському і

Котбузькому округах Німеччини.

Розмовляють нею до 100 тис. осіб.

Має два варіанти (в тому числі й літературні) - верхньолужицький і нижньолужицький.

Писемність із XVI ст. - на основі латинського алфавіту.

Полабська мова вживалася на обох берегах річки Лаби (Ельби) в Німеччині до XVIII ст.

Зникла внаслідок асиміляції полабських слов'ян німцями.

Поморські діалекти були поширені на південному узбережжі Балтійського моря в Померанії.

Вимерли в середньовічний період у зв'язку з насильницьким онімеченням.

Південна підгрупа:

До неї належать болгарська, македонська, сербська, словенська і мертва старослов'янська мови.

Болгарська мова поширена в Болгарії, а також в Україні (Болградський район Одеської області),
Румунії, Югославії та інших сусідніх державах.
Загальна чисельність мовців 9 млн.

Має дві групи діалектів: східні та західні.

Літературна мова сформувалася в середині XIX ст. на основі північно-східних говорів.

Велику роль у цьому відіграла творчість П. Верона, Л. Каравелова, X. Ботева, І. Вазова та ін.

Найдавніші пам'ятки сягають X ст.

Писемність - на основі кирилиці.

Македонська мова - державна мова Македонії.

Дуже близька до болгарської.

Кількість мовців досягає 2 млн.

Має три групи діалектів: західну, східну та північну.

Літературна мова - з 1948 р.

Графіка - на основі кирилиці.

Сербська мова - офіційна мова Югославії (Сербії, Чорногорії, Боснії).

Поширена також у сусідніх державах, в Америці та Австралії.

Чисельність мовців перевищує 13,5 млн.

Писемність - на основі кирилиці.

Хорватська мова - державна мова Хорватії.

Поширена в сусідніх державах, в Америці та Австралії.

Кількість мовців - 7 млн. осіб.

Писемність - на основі латинської графіки.

До утворення окремих самостійних держав Хорватії та Югославії ці дві мови розглядали як одну -
сербсько-хорватську, або хорватськосербську. Нині вважають, що це різні мови, бо саме так це
розцінюють самі мовці.

Словенська мова - державна мова Словенії.

Крім того, поширена в сусідніх державах, зокрема в Югославії, Австрії та Італії, а також у СПІА.

Загальне число мовців перевищує 2 млн.

Має аж 49 діалектів.

Найдавніша пам'ятка - Фрейзингенські уривки, які належать до кінця X - початку XI ст.

Сучасна літературна мова сформувалася в середині XIX ст. під впливом творчості поета Ф.
Прешерна.

Писемність - на основі латинської графіки.

Практичне завдання: