1.

125 років тому, 2 лютого 1897 року, в містечку Новоархенгельск народився Євген
Филимонович Маланюк. Його знали як поета, есеїста, публіциста і літературного
критика. Немало років йому довелося жити на чужині. Був і в Чехословаччині, і в
Америці, і в Польщі, і в Німеччині. Та, незважаючи на всі життєві перипетії, його
душа завжди линула на Батьківщину. Її він ніколи не забував оберігати невсипущим
словом.

Євген Маланюк з’явився на світ у сім’ї інтелігентів. Його батько активно долучався до
просвітницької діяльності, мав чималу бібліотеку, книги з якої з величезним задоволенням
читав і Євген. Мама майбутнього письменника виховувалася як дворянка. Вона виросла в
сім’ї сербського військового, мала потяг до мистецтва, який, ймовірно, і передався до сина. У
Євгена Маланюка було ще двоє менших братів: Онисим та Сергій і зведена сестра Єлисавета
(від першого батькового шлюбу).

Влітку 1906 року Євген Маланюк вступив до Єлисаветградського земського вищого

реального училища, випускниками якого в різні роки були Микола та Панас Тобілевичі,
Євген Чикаленко, Гнат Юра, Юрій Яновський та ін. Хлопчик був здібним учнем. В одній із
екзаменаційних відомостей, що збереглися, біля його прізвища стояли всі відмінні оцінки. Це
був найвищий показник у класі.

Літературний хист Маланюка проявився рано. Про це свідчить його творча робота «Значение
Жуковского в русской литературе» (травень 1913 р).
В липні 1913 року померла матір Євгена Маланюка – Гликерія Яківна. Про цю сумну новину
напише поет 1931 року:

Вона сиділа в квітнику – прозора.

Під скронею, посрібленою вчасно,

В блакитній жилці бивсь нерівний живчик

І зраджував симфонію сухіт,

Що нею двиготіло схудле тіло…

«Мама не дочекалась мого атестата, - згадає Маланюк через роки. – Вже рік її не було на
землі. Цей рік провів якусь темну смугу між мною і батьком. Хата спустіла… Я вже знав, що
батько вчащає до якоїсь Замунчилівни, старшої панни, яку я пам’ятав з церкви…». Згодом
батько Євгена Маланюка одружився вдруге, а прізвище своєї мачухи – Замунчило –
Маланюк використовував як один із псевдонімів.

Під час навчання у реальному училищі Євген із головою занурився у книжки, що не могли не
залишити слід у його свідомості. Одним із улюблених письменників у юнака був Кнут
Гамсун.

14 червня 1914 року Євген Маланюк одержав свідоцтво про закінчення Єлисаветградського
земського вищого реального училища і поїхав до Петербурга, де якийсь час навчався у
політехнічному інституті. А наприкінці того ж року він вирішив, що стане на стезю
військового і поїхав до Києва, де вступив до Першого київського військового училища.
1917 рік був насичений на події для Євгена Маланюка: Перша світова війна, Лютнева
революція, демобілізація, участь у створенні УНР. В лютому 1918 року він став на захист
української держави, а в 1920 році разом із армією УКР емігрував до Польщі. Там яскраво
розкрився його письменницький хист. Твори Маланюка друкували в журналах «Наша зоря»,
«Всім», «Український сурмач». Разом із товаришами Миколою Чирським та Юрієм
Дараганом письменник видавав журнал «Веселка».

В 1923 році Маланюк переїхав до Чехословаччини. Там він навчався в Українській

Господарській Академії. В цей час активно брав участь в мистецьких дискусіях і змаганнях.
До когорти його побратимів-літераторів долучаються Улас Самчук, Наталія Лівицька-
Холодна, Михайло Мухін, Олена Теліга, Юрій Дараган.

1925 року письменник взяв шлюб із Зоєю Равич, але через 4 роки пара розлучилася. Через
деякий час Маланюк зустрів нове кохання. Другою дружиною письменника стала чешка
Богуміла Савицька. У пари народився син Богдан.
1925 року світ побачила друкована збірка віршів Євгена Маланюка «Стилет і стилос». Її
вихід став знаковою подією в житті письменника. А далі – період мандрівок та пошуків себе
у світі: 1929 року Маланюк поїхав до Варшави, де очолив літературне угруповання «Танк».
1939 року письменник брав участь в обороні столиці Польщі від німців. В цей час
з’являються такі його книги: «Перстень Полікрата», «Земна мадонна», «Земля й залізо».

1945-го Маланюк емігрує до Німеччини. Там він брав участь в організації письменницької
групи СТІНА.

В 1949-му – поїхав до США, де оселився у Нью-Йорку. У 1958 році Маланюк став почесним
головою об’єднання українських письменників «Слово». В Америці вийшли друком його
книги «Влада», «Поезії в одному томі», «Серпень», «П’ята симфонія» та інші. До того, як
вийти на пенсію у 1962 році, Євген Маланюк працював інженером в проектному бюро Нью-
Йорка. У 1962 році він відвідав Польщу – тоді востаннє побував у Варшаві.

Помер Юрій Маланюк 16 лютого 1968 року у Нью-Йорку. Поховали письменника в Баунд-
Бруці в Нью-Джерсі.
 2. Факти: Як зазначається, сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська — 84% спільної

лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім — російська
(62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29
спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською
тільки 11.

В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків,
один з яких — кличний.

У 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря

Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка
українських слів.

Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська,
козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст.
була назва «руська мова».

В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П».

Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».

В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій,
небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо,
виднокрай, небокрай, овид.

Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.

Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово
«вороги» — «вороженьки».

Як повідомляв Укрінформ, Міжнародний день рідної мови був встановлений у листопаді

1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й
культурної багатоманітності.

Історія дня, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний
Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників (це були переважно
студенти), які висловлювали свій протест проти урядової заборони на використання в країні
своєї рідної – бенгальської, мови. Після проголошення незалежності Бангладеш у 1971 році,
цей день відзначають в країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну
мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем
рідної мови.

За даними ЮНЕСКО, у світі існує близько 6000 мов, 43% з них знаходяться під загрозою
зникнення. На думку фахівців, це трапляється в тому випадку, коли її перестають, з тої чи
іншої причини, вживати та вивчати більше 30% носіїв мови. Лише в Європі небезпека
загрожує 30 мовам, а 13 із них перебувають на межі зникнення.

Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат

кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури
немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі
досвіду з покоління в покоління.
Варто нагадати, що згідно з Статтею 10 Конституції України «Державною мовою в Україні
є українська мова». Але в Україні є також і мови, які знаходяться на межі зникнення:
зокрема, два діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект
караїмської мови.

В Україні рідній мові присвячене свято – День української писемності та мови, яке щороку
відзначається 9 листопада, в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця –
послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

Інформація

Рідна мова є важливим елементом культурної та національної свідомості людини.

Вона не просто засіб спілкування, а історія народу, його світогляд. Вона є найсильнішим
інструментом збереження і розвитку нашого матеріального й духовного спадку.
Міжнародний День рідної мови (International Mother Language Day) – подія, яку
відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Міжнародний день рідної мови був
проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО 17 листопада 1999 року. Запроваджено
його було з метою сприяння мовній і культурній різноманітності й багатомовності.
Дата для Дня рідної мови була вибрана на згадку про трагічних події, що сталися в
Бангладеш 21 лютого 1952 року. Тоді від куль поліцейських загинули студенти, котрі
вийшли на демонстрацію на захист своєї рідної мови бенгалі, вимагаючи визнати її однією з
державних мов країни. Відтоді ця дата у Бангладеш стала днем полеглих за рідну мову, а
весь світ відзначає День рідної мови.
Рішенням про впровадження Дня рідної мови ЮНЕСКО прагне підтримувати мову
як ознаку культурної приналежності особи, адже близько половин із 6000 розмовних мов
світу нині загрожує зникнення. Також організація певна, що це є важливим кроком до
визнання необхідності захистити різноманіття культур і зберігати повагу до мови як
показника культури.
В Україні рідній мові присвячене ще одне свято – День української писемності та
мови. Відзначається воно щороку 9 листопада, в день вшанування пам’яті преподобного
Нестора Літописця, який був послідовником творців слов’янської писемності Кирила і
Мефодія.
Цікаві факти про українську мову
Українська мова належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної родини.
Вчені запевняють, що найближчою генеалогічно до української мови є білоруська. Ці дві
мови мають 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і
лише потім – російська (62%).
В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7
відмінків, один із яких – кличний.
Українська мова багата на синоніми та зменшувальні форми. Найбільша кількість
слів в ній розпочинається на літеру «П», а найменш уживаною є буква «Ф».
Понад те, українська мова – одна із найбільш вокальних та милозвучних у світі, вона
є однією із найдавніших на нашому континенті й має чимало говірок.