Територіальна та статистична характеристика української мови

Украї́нська мо́ ва — єдина державна мова в Україні та одна з трьох офіційних мов у
самопроголошеному Придністров'ї. Українською мовою говорять в Україні, прикордонних
територіях сусідніх країн, де здавна мешкають українці, а також у країнах, куди свого часу
виїхала значна кількість українців (українська діаспора).

Функціонування і дистрибуцію української мови традиційно досліджують з двох перспектив:

діалектологічної та соціолінгвістичної. Діалектологія зосереджується на регіональних
внутрішньомовних відмінностях. Соціолінгвістика розглядає мову у ширшому позамовному
суспільному контексті, застосовує цілий спектр соціологічних методик. За результатами
діалектологічних досліджень територію країни ділять на різні діалекти, зони концентрації
характерних мовних явищ, які, однак, не трактують як окремі мовні спільноти, тобто групи
людей, що мають спільні норми та уявлення щодо мови.

Якщо розглядати представників окремих діалектів, як мовні спільноти, відразу виникає цілий
ряд питань: яка чисельність спільнот, чи вони однорідні, з ким контактують і т.д. Щоб знайти
відповіді на ці питання, знадобиться детальна і достовірна соціологічна інформація, яку може
надати перепис населення.

На жаль, останній перепис в Україні проведено далекого 2001 року. З того часу встигло багато
чого змінитися, у нас з’явилися окуповані території, відбулася як внутрішня так і зовнішня
міграція та різноманітні демографічні зміни. За браком свіжішої інформації, доведеться
проаналізувати ту, що є.

Українська мова є рідною мовою українців, які проживають на території України (за переписом
2001 року рідною її вважали 32,6 млн осіб — 67,5 % населення України та 85,2 % етнічних
українців) та поза межами України: у Росії, Молдові, Канаді, США, Казахстані, Білорусі, Румунії,
Польщі, Бразилії, Словаччині та інших країнах.

Усього у світі поза межами України проживає приблизно 10 млн людей українського
походження. Російська діаспора – найбільша за кількістю. Історія виникнення української мови
в Росії розглядається різними політичними і науковими течіями по-різному. У наш час
українська мова відноситься до маловживаних мов Російської Федерації. У цій державі
декілька україномовних шкіл і лише одна бібліотека української літератури в Москві,
засновником якої є Юрій Кононенко.

Українська мова займає за кількістю її носіїв, відповідно до різних джерел, 25-е або 22-е місце
у світі. Вона є також третьою або другою за поширеністю серед слов'янських мов. За різними
оцінками загалом у світі українською мовою говорить від 41 до 45 млн осіб, вона входить до
другого десятка найпоширеніших мов світу.
В Україні усе населення розуміє українську мову і близько 31 мільйона осіб може вільно
говорити нею. В останні роки цифра тих, хто активно користується українською мовою,
поступово зростає.

Обласні центри та великі міста завжди акумулюють в собі представників різних мов та
діалектів, відповідно, утворюються нові мовні різновиди, які вирізняються на тлі діалектних
ареалів. Тому від числа 32,6 млн. слід відняти мешканців міст з населенням понад 100 тис. осіб.
В Україні таких міст є 54. За даними перепису в них проживає приблизно 10 460 000 осіб, які
вважають своєю рідною мовою українську. Отже, у діалектному ареалі залишається близько 22
140 000 осіб (67,9 % від україномовних респондентів, тобто 45.8 % від загального населення
України).

У діалектному ареалі показники вживання української мови значно вищі, ніж у міському,
оскільки за російською мовою усе ще зберігається стереотип «престижної міської мови»,
прищеплений у радянський період. Окрім того, населення сіл та малих містечок не настільки
русифіковане. Українська мова як рідна домінує у більшості адміністративних районів країни,
навіть у тих регіонах, які стереотипно вважають російськомовними. Виняток становлять: АР
Крим, південь Одеської, Запорізької, Донецької та Луганської області, північні райони Сумської,
а також південні райони Закарпатської та Чернівецької областей. У цих регіонах українські
діалекти активно контактують з іншими мовами (російською, угорською, румунською,
болгарською, гагаузькою та кримськотатарською).

Наймонолітніші говори української мови: західнополіський, центральнополіський, бойківський,

наддністрянський та волинський. Вони повністю домінують на своїх територіях. Найслабші
позиції має степовий діалект південно-східного наріччя.

Діалектні ареали також відрізняються за густотою – цей параметр показує ніскільки щільна
мовна спільнота. В ареалах з більшою густотою мовні контакти всередині спільноти
інтенсивніші.

Найвищу густоту мають діалекти південно-західного наріччя. Говорам південно-східного та

північного наріч характерна значно нижча густота. І якщо північні діалекти монолітні і
домінують на своїх територіях, то говорам південно-східного наріччя, зокрема степовому
діалекту, характерне поєднання низької густоти з контактими з іншими мовними спільнотами,
що може призводити до мовної ерозії.

У міському ареалі можна говорити про 54 різні мовні спільноти (міста, населення яких більше
ста тисяч мешканців), на формування яких впливає цілий ряд факторів. По-перше, у них різна
кількість мовців, для яких українська мова рідна. Тільки у Тернополі, Луцьку, Івано-Франківську
та Рівному цей показник перевищує 90 %. У 16 містах (Києві, Львові, Білій Церкві,
Хмельницькому, Олександрії, Полтаві, Вінниці, Житомирі, Кропивницькому, Чернівцях,
Черкасах, Ужгороді, Сумах, Кременчуку, Чернігові, Кривому Розі) він коливається від 88 до 70%.

У містах дані про рідну мову часто не збігаються з реальною картиною мовного вжитку. Попри
те, що 85 % населення Полтави і 77 % Сум назвали рідною українську, показники її вживання
значно нижчі. За даними дослідження International Republican Institute за 2016 р. вони
дорівнюють, відповідно 44 % та 31 % . У містах, де показники української мови як рідної нижчі
за 30 %, є усі підстави вважати, що практика її вжитку зводиться до абсолютного мінімуму, тому
говорити про поширення тут якихось українських мовних різновидів нема підстав.

Міські мовні різновиди також можуть впливати одне на одне, особливо якщо міста мають тісні
контакти або знаходяться в одному районі.

Запропонований ареальний поділ української мови дозволить простежити динаміку кількості

представників різних діалектів та міських мовних різновидів, якщо застосувати аналогічну
методику до результатів наступних переписів. Використовуючи цей поділ, можна адекватніше
досліджувати лінгвістичні явища (діалектні та соціолектні) у різних мовних спільнотах,
реальніше оцінювати поширеність вживання української мови і випрацьовувати зважену мовну
політику.

Отже, наше рідне українське слово шанується не лише в Україні. Воно активно вживане і
почесне в усіх куточках світу. Краса і велич Кобзаревої мови звучить у піснях, які співають
емігранти східної і західної діаспори. Яскравий приклад – Квітка Цісик – американська співачка
українського походження, виконавиця українських народних і популярних пісень. Ця співачка
більш відома за межами своєї етнічної Батьківщини, ніж в Україні. Її голос звучав в оперних та
естрадних залах, рекламних роликах, але найширше визнання вона отримала як виконавиця
українських народних пісень. Єдиний візит Квітки на історичну батьківщину пращурів відбувся в
1983 році, коли про жодні концерти у радянській країні і мови не могло бути. Вона померла в
1998-му, не доживши кількох днів до 45 років. Епіграфом до другого альбому пісень Квітка
обрала такі слова: «Ця збірка пісень — бажання мого українського серця вплести радісні нотки
в розпатлане життям полотно, на якому вишита доля нашого народу».

*// Коментарі

Державна служба статистики України оприлюднила деталізовані дані Всеукраїнського

перепису населення на інтернет-сторінці банку даних . У розділі «Національний склад
населення, мовні ознаки, громадянство» опубліковано дані про рідну мову населення у всіх
адміністративних районах України. Відповідно, щоб вирахувати приблизну кількість
представників діалектів, слід накласти карту говорів на карту адміністративного поділу

Отже, аби довідатися, скільки приблизно людей послуговується гуцульським діалектом, слід
додати усіх респондентів, що вказали українську мову як рідну з Рахівського району
Закарпатської області, Надвірнянського, Верховинського, Косівського, і половини
Коломийського (а також Коломию і Косів) Івано-Франківської області і Путильського та
половини Вижницького району Чернівецької області. Ми отримаємо суму: близько 467 000
осіб. Додатково можна вирахувати приблизну площу діалектних ареалів (додавши площу всіх
районів ареалу) і густоту діалектного ареалу (поділивши кількість носіїв діалекту на площу).

https://i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2017/03_2017/17/1/23234.jpg

https://i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2017/03_2017/17/1/IL1.jpg?
_gl=1*y6wz6i*_gcl_au*ODQ2NTYyMDc5LjE2OTQzNDIzNDQ.&_ga=2.101934917.53656872.1694342
344-1628651172.1694342344
https://i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2017/03_2017/17/1/IL2.jpg?
_gl=1*y6wz6i*_gcl_au*ODQ2NTYyMDc5LjE2OTQzNDIzNDQ.&_ga=2.101934917.53656872.1694342
344-1628651172.1694342344

https://i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2017/03_2017/17/1/IL3.jpg?
_gl=1*1ohmdnk*_gcl_au*ODQ2NTYyMDc5LjE2OTQzNDIzNDQ.&_ga=2.258753102.53656872.16943
42344-1628651172.1694342344

https://uk.wikipedia.org/
wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Ukraine_census_2001_Ukrainian.svg

Джерела:

https://tyzhden.ua/ukrainska-mova-v-ukraini-de-vona-iaka-vona-i-skilky-ii/

https://uk.wikipedia.org/wiki/Поширеність_української_мови

https://donnaba.edu.ua/journal/images/2016-4/2016-04_55-58.pdf