Мовна політика

України

Підготував: Голуб Петро

В історії України мовне питання ніколи не
втрачало своєї актуальності. Визнання самого
факту існування української мови передбачало
визнання українців як окремого етносу й
можливості допущення його власного
національного проекту. Тому боротьбу за
українську мову влада Російської та Австро-
Угорської
імперій, а потім Союзу РСР сприймала як
боротьбу за самостійність України.
Нинішня мовна ситуація в Україні є результатом
тривалої війни проти української мови,
української ідентичності й української
державності, яку Росія розпочала після 1654 року
та яка продовжується і нині у формі мовно-
культурної експансії.
У роки, перед розпадом Радянського Союзу, за допомогою
жорстких адміністративних і дискримінаційних заходів
було асимільовано значну частину українського етносу
передусім у великих промислових центрах східної,
південної та частково центральної України. В умовах
помітного скорочення людності у сільських місцевостях
України й агресивного здійснення комуністичним
режимом політики злиття народів СРСР у єдиний
«радянський народ» мовна асиміляція українців набула
загрозливих масштабів.
14 травня 2019 Верховна Рада відхилила проекти
постанов, які блокували підписання раніше ухваленого
закону про функціонування української мови як
державної. Голова Верховної Ради Андрій Парубій
підписав закон про функціонування української мови як
державної.
15 травня 2019 Президент України Петро Порошенко
підписав Закон «Про забезпечення функціонування
української мови як державної»
Впровадження української мови як
державної у публічній сфері не було до
кінця послідовним і не супроводжувалось
системними заходами, спрямованими на
подолання тяжкої спадщини —
багатовікової деформації мовного
середовища країни.

На існуючу й нині деформованість мовної

ситуації в Україні вказує співвідношення
носіїв української та російської мов, що не
відповідає співвідношенню етнічних
українців і росіян на її території. За даними
Всеукраїнського перепису населення 2001
року українці становлять 77,8 % людності
України, тоді як українську мову визнало
рідною лише 67,5 %
Посилення процесів русифікації України викликано не тільки та не стільки кризою
українського села, новими реаліями відкритого суспільства та ринковою
конкуренцією, скільки неспроможністю пострадянської влади здійснювати
послідовну та системну мовну політику за підтримки держави. Упродовж
тривалого часу влада не спромоглася схвалити Концепцію державної мовної
політики, розробити і здійснити ефективної програми мовного планування,
створити дієвого механізму відродження та підтримки української мови. Засилля
в українському інформаційно-культурному просторі іншомовної продукції
призвело не лише до різкого скорочення українського мовного простору, але й
призводить до руйнації способу мислення та деформації ментальності громадян
України.
В умовах існуючої в Україні деформованої мовної ситуації спроби надання
російській мові статусу державної (офіційної) носять дискримінаційний характер.
Позитивна тенденція з українізації розпочалася після Революції гідності відколи
зокрема були введені квоти на обов'язкову частку продукції державною мовою,
проте унаслідок військового конфлікту на Сході, та внутрішніх ворогів, котрі
використовували «мовне питання» як виправдання щодо покриття власних
злочинів та експансії РФ, реалізація питання провадилась у відносно
повільнішому темпі. На початку 2017-го було внесено три законопроекти щодо
виправлення мовної ситуації в країні. 28 лютого 2018 року Конституційний Суд
України виніс рішення щодо неконституційності Закону Колесніченка-Ківалова,
чим фактично його скасував.