²Ï³ÅÍÄ ³ì. ².Ô.

Êóðàñà ÍÀÍ Óêðà¿íè

Віктор Котигоренко,
Олег Рафальський

ІДЕОЛОГІЧНИЙ ПРОЕКТ «РУССКОГО МИРА»

І ПОЛІТИЧНІ ПЕРЕВАГИ ТА УПОДОБАННЯ
НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ДОНБАСУ

Розглянуто питання сутності і походження ідеологічного

проекту «русского мира», його генетичних зв’язків з державною
ідеологією Росії та новітніми тенденціями у російській політиці.
Окреслено межі впливу ідеології «русского мира» на російськомовне
населення українського Донбасу.
Ключові слова: державна ідеологія, православ’я, наднаціо-
нальна спільнота, регіональна ідентичність, політичні переваги.

53
0
ÍÀÓÊβ ÇÀÏÈÑÊÈ Âèïóñê 5(67)

В. Котигоренко, О. Рафальский. Идеологический проект

«русского мира» и политические предпочтения населения ук-
раинского Донбасса
Рассмотрены вопросы сущности и происхождения идеоло-
гического проекта «русского мира», его генетических связей с
государственной идеологией России и новейшими тенденциями в
российской политике. Очерчены границы влияния идеологии «рус-
ского мира» на русскоязычное население украинского Донбасса.
Ключевые слова: государственная идеология, православие,
наднациональная общность, региональная идентичность, полити-
ческие предпочтения.
V. Kotygorenko, O. Rafalskyi. “Russian World” ideological pro-
gect and political preferences of Ukrainian Donbas population
The work considers questions of essence and origins of «Russian
World» ideological project, its genetic connections to the Russian state
ideology and contemporary trends in Russian politics. The article
outlines the limits of the impact of «Russian World» onto Russian-
speaking population of Ukrainian Donbas.
Key words: state ideology, Orthodoxy, supra-national community,
regional identity, political preferences

Однією з відмітних рис внутрішньополітичного життя

сучасної України на всіх етапах її суверенізації та розбудови як не-
залежної держави є постійна присутність у публічному політи-
чному дискурсі зовнішніх мотивів і чинників. Певним виявом такої
присутності є демонстративна орієнтація окремих політичних сил і
політиків на зарубіжні приклади і цінності. Така орієнтація започа-
ткована з кінця радянської доби, коли активізувалася ідеологічна
дискусія між прихильниками західної моделі розвитку суспільства
та консервативними силами, зацікавленими у збереженні радянсь-
кої спадщини (від відносно м’якого варіанта вимог забезпечення
офіційних радянських стандартів соціальної справедливості в не-
залежній національній державі до радикальних гасел щодо захисту,
а згодом – відновлення Радянського Союзу).
Зазнавши за пострадянський період деяких трансформацій, дві
означені позиції залишаються сутнісно незмінними: як і на рубежі
1980 – 1990-х років, одним зі смислових центрів політичної ри-
торики є боротьба західного та східного політичних векторів.
54
 ²Ï³ÅÍÄ ³ì. ².Ô. Êóðàñà ÍÀÍ Óêðà¿íè

Певні зміни, що відбулися за цей період, пов’язані, головним

чином, з появою Європейського Союзу як геополітичної інституції,
до якої тяжіє західний вектор розвитку України, а з іншого боку –
набуттям, по суті, офіційно-державницького статусу ідеології і по-
літики утвердження статусу Російської Федерації як євразійського
центру тяжіння – інтегратора слов’янських та інших республік
колишнього Радянського Союзу, за винятком хіба що прибалтійсь-
ких. Відтак відбулося макроструктурування українського політи-
куму на прихильників протилежних геополітичних векторів. Однак
це структурування досі не набуло ознак полярності.
Попри радикально проросійську риторику, навіть Компартія
України не ставиться до європейського вектора як до абсолютного
антагоніста її геополітичних переваг. В українській політичній
практиці прихильникам і проєвропейського, і проросійського ве-
кторів розвитку властива доволі висока ступінь амбівалентності –
одні й ті самі політичні сили часто поєднують чи «ієрархієзують» у
своїй публічній риториці прозахідні та проросійські гасла й іде-
ологеми, що корелюється з нестійкістю, невизначеністю та неодно-
значністю зовнішньополітичних орієнтацій великої частини ук-
раїнського суспільства.
З огляду на те, що в Україні мешкає значна кількість пред-
ставників російського етносу і чимало громадян вважають рідною
мовою російську, зростає актуальність проблеми впливу російської
державної ідеології на політичні переваги та уподобання громадян
України. Особливого значення це питання набуває щодо регіонів
компактного проживання переважно російськомовних громадян,
одним із яких є Донбас (Донецька та Луганська області). Нага-
даємо, що, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001
року, частка етнічних росіян у Донецької області становила 38,2%
[1]. При цьому більшість населення становили українці (2744,1 тис.
осіб, або 56,9%), значно випереджаючи росіян за чисельністю – на
18,7%. Варто також відзначити, що у деяких містах Донецької
області росіяни становлять більшість – це, зокрема, міста Донецьк
(46,7%), Єнакієве (45,3%), Макіївка (45%). Приблизно таким самим
є і етнічний розподіл на Луганщині (при дещо більшій кількості
українців – 58%) [2]. Мовна ситуація на Донеччині та Луганщині
характеризується домінуванням російської мови. За даними Все-
українського перепису 2001 року, українську мову назвали рідною
55
0
ÍÀÓÊβ ÇÀÏÈÑÊÈ Âèïóñê 5(67)

24,1% мешканців Донецької області, тим часом як російську ви-

знали рідною 74,9% [3]. Подібна картина спостерігається у Лу-
ганській області, хоча з дещо вищими результатами української
мови і нижчими російської: 30,0% і 68,8% для української і ро-
сійської мов відповідно [4].
Порівняно з попереднім переписом 1989 року на Донбасі від-
булося зростання кількості громадян, які називають рідною мовою
російську. Така динаміка навряд чи може вважатися безсумнівним
свідченням спонтанної русифікації населення Східної України.
Науковий співробітник Українського етнологічного центру Інсти-
туту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.
Рильського НАН України А. Момрик пропонує таке міркування з
приводу скорочення частки україномовних українців на Донбасі:
«пропорція змінилася саме за рахунок отих трьох мільйонів росіян,
які переінакшили ідентичність на українську. Вони-то залишилися
росій-ськомовними. Отож постає питання: це є прогрес українсь-
кого етносу, бо його кількісно побільшало, чи це трагедія, бо він
стає російськомовним?» [5].
Залишаючи автору наведеного міркування право самому від-
повісти на поставлене ним питання, зазначимо, що міжреспублі-
канська міграція в період між двома переписами населення Ук-
раїни характеризувалася виїздом з України і прибуттям в Україну
осіб різних національностей, у тому числі поверненням на Батьків-
щину українців, що за часів СРСР через різні причини опинилися і
проживали в російськомовному середовищі в Росії та інших
колишніх союзних республіках. Серед  240 721 прибулих в Ук-
раїну упродовж 1991–1997 років українці становили 585 798 осіб,
або ж 47,2%. Найвищим був відсоток українців серед іммігрантів з
країн Балтії, Туркменистану, Казахстану, Російської Федерації,
Білорусі. Більшість з них поселялися в регіонах зі значним перева-
жанням етноукраїнського населення. Від 60 і більше відсотків ук-
раїнців було серед прибулих до Вінницької, Івано-Франківської,
Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Волинської, Жито-
мирської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Черкаської та
Чернігівської областей, від 40 до 60% – серед тих, хто поселилися
в Дніпропетровській, Закарпатській, Миколаївській, Полтавській,
Сумській, Херсонській, Чернівецькій областях та місті Києві.

56
 ²Ï³ÅÍÄ ³ì. ².Ô. Êóðàñà ÍÀÍ Óêðà¿íè

Серед іммігрантів до Донецької, Запорізької, Луганської, Одеської

та Харківської областей українців нараховувалося від 30 до 40%.
Водночас у 1989–2001 роках відчутно зменшилася кількість
українського населення, яке називало себе росіянами за національ-
ністю – на 3 021 441 особу, або 26,6% від загальної чисельності
росіян в Україні на початку вказаного періоду. Їхня частка в
етноструктурі населення країни скоротилася на 4,8% – до 17,3%.
Таке скорочення не було компенсоване збільшенням на 5,% – до
77,8% – питомої ваги титульного етносу – українців – серед на-
селення держави. В абсолютних числах це збільшення становило
лише 122 640 осіб (приріст дорівнював 0,3% від загальної кількості
українців на січень 1989 року). Упродовж тринадцяти міжпере-
писних років багатоетнічна людність України загалом скороти-
лася на 6,2%. Перепис наприкінці 2001 року зафіксував населення
держави в кількості 48 240 902 осіб – на 3 211 132 менше, ніж було
в Українській РСР на початку 1989 року.
При цьому помітним є розбіжність показників і динаміки по-
казників означення жителями Україні, з одного боку, своєї націо-
нальності (етнічної належності), а з іншого – визначення ними ж
певної національної мови як рідної. Явна кількісна перевага в
такому незбігові на боці російської мови [6, с. 51-54]. Цю обста-
вину взяли до уваги ідеологи так званого «русского мира» та при-
хильники відповідної внутрідержавної і зарубіжної політики Росії.
Поміж них чимало державних діячів та інтелектуалів, які вважають
російськомовність однією з головних ознак належності до «рус-
ского мира» тієї чи іншої особи або групи осіб у будь-якій країні
світу, а найперше – на пострадянському просторі. Тож пробле-
матика ідеології і політики «русского мира» вельми актуальна для
України, передовсім для російськомовних її регіонів.
Серед наукових праць, дотичних до теми «русского мира» і
його впливу на Україну, – роботи І. Кресіної, Р. Рукомеди, В. Ску-
ратівського, С. Шергіна (присвячені головним чином неоєвра-
зійству та геополітичним аспектам сучасної російської зовнішньої
політики), О. Вишняка, Є. Головахи, В. Євтуха, В. Котигоренка, В.
Кулика, О. Майбороди, Л. Нагорної, О. Рафальського, М. Панчука,
М. Шульги (місце і роль російської етнічної меншини, російської
мови і культурної традиції в сучасному українському соціумі),

57
0
ÍÀÓÊβ ÇÀÏÈÑÊÈ Âèïóñê 5(67)

О. Сагана (новітня ідеологія Російської православної церкви),

І. Немчинова («російська ідея» у філософії і культурі ХІХ–ХХ
століть), О. Богомолова та О. Литвиненка (сучасна російська зо-
внішня політика крізь призму популярної нині концепції «м’якої
сили») та ін.
У вітчизняних друкованих та електронних ЗМІ можна знайти
багато публіцистичних матеріалів, присвячених Росії, зокрема су-
часній офіційній ідеології цієї країни та її реальному чи позірному
впливу на українське суспільство. Значна політична обтяженість
цієї теми, як і бажання авторів посісти ту чи ту позицію при її роз-
глядові, назагал не сприяють належній науковій неупередженості.
Тому, попри велике розмаїття публіцистичних матеріалів (у ба-
гатьох з них нерідко трапляються цінні спостереження і цікаві
думки), надзвичайно потрібний науково-коректний розгляд проб-
лематики «русского мира» зразка ХХІ століття в його проекції на
українське суспільство.
Більшості українських науковців, журналістів і політиків при-
діляють основну увагу двом аспектам сучасної ідеології і пра-
ктики «русского мира», а саме: конфесійному (православ’я) та
геополітичному (неоєвразійство і геополітичні амбіції Росії).
Значна частина наукових і публіцистичних праць (за винятком
набагато менш численних суто наукових історичних, історико-фі-
лософських та культурологічних) присвячена обговоренню різних
аспектів впливу ідеологічних чинників, що походять з Російської
Федерації, на українське суспільство. Попри всю актуальність та-
кого підходу, його застосування, на жаль, часто призводить до
того, що значущі моменти сучасної російської ідеології залиша-
ються поза увагою. Тому видається доцільним окреслити обриси
концепції та ідеології «русского мира» у його іманентних вну-
трішньоросійських координатах.
Поняття «русский мир» – поряд із «суверенною демократією»,
«модернізацією» і «патріотизмом» – упродовж останніх 10 років
стало однією з основ офіційної політичної риторики в Російській
Федерації. Нагальною потребою збереження, зміцнення і подаль-
шої розбудови «русского мира» обґрунтовуються практичні кроки
російської влади, у тому числі й ініціативи, що зачіпають громадян
інших країн. Водночас «русский мир» відіграє важливу роль у

58
 ²Ï³ÅÍÄ ³ì. ².Ô. Êóðàñà ÍÀÍ Óêðà¿íè

внутрішньополітичному житті Російської Федерації, слугуючи

однією з фундаментальних ідей, на яких базується публічна іде-
ологія сьогоднішньої російської влади, широко використовувана як
інструмент забезпечення її легітимності та підтримки з боку
населення РФ. Особливе місце в концепції «русского мира» від-
водиться Україні, що додатково зумовлює потребу пильної уваги
до цієї ідеологічної концепції, наявних наслідків її реалізації та
перспектив розвитку.
Під «русским миром» у політичній риториці керівництва РФ,
Російської православної церкви та багатьох представників суча-
сних російських інтелектуальних кіл розуміється спільнота людей,
так чи інакше пов’язаних із Росією, що формується на основі спіль-
ності: а) мови і культури; б) історичної пам’яті та пов’язаних з цією
спільною історичною пам’яттю цінностей; в) православ’я; г) лояль-
ності до сьогоднішньої Російської держави, що прагне виступати
всередині країни і на міжнародній арені як органічна правонасту-
пниця російської державницької традиції, складовими якої є Ро-
сійська імперія та СРСР. На православ’ї та лояльності до Російської
держави як складових концепції й ідеології «русского мира»
провідні державні діячі РФ наголошують менше. Проте ці складові
(найперше – ознака лояльності до Російської держави) є так само
важливими, як мова і культура та спільність історичної пам’яті.
Понад те, нині спостерігається тенденція до розуміння керівниц-
твом РФ спільноти пов’язаних з Росією людей (незалежно від їх-
ньої етнічної належності), що проживають у різних країнах, як
представників єдиної надетнічної і наднаціональної спільноти, не-
розривно пов’язаної з Російською державою [7].
На сутнісному зв’язку сучасного «русского мира» з Російсь-
кою державою (у минулому – імперією і СРСР) наголошують і
деякі з найменш політично заангажованих науковців, що працю-
ють над цими питаннями у самій Росії. Так, А. Мігранян зазначає:
«Русский мир» пов’язаний не з російським народом, а з Ро-
сійською державою… Власне «русский мир» у плані культурно-
мовної експансії – це, звісно, спадщина Радянського Союзу…
Реальний «русский мир» створив Радянський Союз за рахунок, у
тому числі, просування російської мови, культури, російської
літератури у Східну Європу і Південно-Східну Азію…

59
0
ÍÀÓÊβ ÇÀÏÈÑÊÈ Âèïóñê 5(67)

Зберігається передусім не етнічність, не мова, не належність до

релігії, а історична пам’ять» [8]. Той самий науковець безпосере-
дньо пов’язує перспективи «русского мира» як спільноти із впли-
вом Російської держави. Саме від потужності цього впливу, на
його думку, залежить майбутнє «русского мира».
До широкого громадсько-політичного дискурсу РФ термін
«русский мир» ввів президент РФ Володимир Путін. Наприкінці
2006 та на початку 2007 року у своїх публічних виступах він кілька
разів наголосив питання мовної, культурної та цивілізаційної єд-
ності «співвітчизників, що проживають за кордоном». У жовтні
2006 року у вітальному слові до учасників Всесвітнього конгресу
співвітчизників В. Путін заявив: «Цей день [День народної єдності,
державне свято РФ, відзначається 4 листопада], безумовно, об’єд-
нує не тільки багатомільйонний народ Росії, а й мільйони наших
співвітчизників за кордоном, об’єднує весь так званий [так у
тексті] русский мир. Ми справді єдині, і жодні кордони й пере-
шкоди не стануть на заваді цій єдності. Ми маємо лише одну
спільну мету – зробити цю єдність якомога міцнішою» [9]. Згодом
на зустрічі із представниками творчої інтелігенції В. Путін, розпо-
відаючи про проголошення Року російської мови, уточнив зміст
поняття: «Русский мир може і має об’єднати усіх, кому дорогі ро-
сійське слово і російська культура, хай там де вони живуть, у Росії
чи за її межами. Частіше вживайте це словосполучення – русский
мир» [10]. Ще одне важливе уточнення, що переводить «русский
мир» із суто діаспорної площини у площину «історичного братер-
ства народів», яка географічно збігається з кордонами колишнього
СРСР, було зроблено у Посланні президента В. Путіна до Феде-
ральних зборів 2007 року: «Наша країна історично формувалася як
союз багатьох народів і культур. І основу духовності самого ро-
сійського народу споконвіку становила ідея спільного світу –
спільного для людей різних національностей і конфесій. Цього
року, оголошеного Роком російської мови, маємо нагоду ще раз
згадати, що російська – це мова історичного братерства народів,
мова справді міжнародного спілкування. Вона є не просто хра-
нителем цілого пласта по-справжньому світових досягнень, а й жи-
вим простором багатомільйонного «русского мира», який, зви-
чайно, є значно ширшим, ніж сама Росія» [11].

60
 ²Ï³ÅÍÄ ³ì. ².Ô. Êóðàñà ÍÀÍ Óêðà¿íè

Упродовж останніх п’яти років у вживанні терміна «русский

мир» першими особами РФ відбулися певні зміни: сам термін
почав звучати значно рідше, де-факто ставши прерогативою РПЦ
та значною мірою поступившись місцем терміну «патріотизм».
Однак смислове наповнення по суті не змінилося, а в деяких зна-
чущих аспектах навіть посилилося. Свідченням цьому є останнє за
часом Послання Президента РФ Федеральним зборам (2012), у
якому, зокрема, містяться й такі заяви: «Для відродження націо-
нальної свідомості нам потрібно зв’язати воєдино історичні епохи
й повернутися до розуміння тієї простої істини, що Росія почалася
не з 1917 і навіть не з 1991 року, що ми маємо єдину, нерозривну
тисячолітню історію, спираючись на яку ми віднаходимо вну-
трішню силу і смисл національного розвитку. Ми повинні берегти
унікальний досвід, який передали нам наші предки. Росія століт-
тями розбудовувалася як багатонаціональна держава (споконвіку
так було), держава-цивілізація, скріплена російським народом, ро-
сійською мовою й російською культурою, які для всіх нас рідні, які
нас поєднують і не дають розчинитися у цьому багатоманітному
світі. Для планети ми, незалежно від нашої етнічної належності,
були й залишаємося єдиним народом» [7].
З огляду на цей фрагмент із Послання Президента В. Путіна
2012 року варто зауважити ще одну важливу особливість ідеоло-
гічної риторики сучасної російської влади, а саме її змістовну ба-
гатозначність. Цитовані висловлювання В. Путіна допускають ши-
рокий спектр інтерпретацій – від настанови щодо дій до спокійної
констатації певного становища у спосіб, найбажаніший для значної
частини цільової аудиторії. Як зауважує український історик
Я. Грицак, «“русский мир” як поняття може бути прочитане у різ-
ний спосіб: як національний, релігійний або навіть цивілізаційний
проект. Уся його краса і привабливість полягає власне у його амбі-
валентності. Тому до його прихильників можуть належати і лібе-
рали, і комуністи, і націоналісти, віруючі, агностики і невіруючі»
[12]. Звісно, зв’язок такої риторики з реальними діями може бути
будь-яким – залежить він виключно від волі та потреб її авторів. Та
й ідеологічна риторика такого штибу допускає широке поле для
маневру у реальних діях та можливість швидкої їх зміни. У патріо-
тичній ідеологічній риториці навколо «русского мира» також по-

61
0
ÍÀÓÊβ ÇÀÏÈÑÊÈ Âèïóñê 5(67)

стійно наголошують на тому, що «російська цивілізація» являє со-

бою окремий, самобутній тип людської спільноти, зі своїми вл-
асними законами історичного розвитку, відмінними від «нав’язу-
ваних» Заходом усьому світу.
Після програмного виступу патріарха РПЦ Кирила на ІІІ
Асамблеї «Русского мира» (регулярний захід, що його організує
фонд «Русский мир») 3 листопада 2009 року сам термін «русский
мир» почав більше асоціюватися із позицією та діяльністю
Російської православної церкви, ніж з керівництвом Російської
держави. У промові патріарх Кирило виклав власне бачення «рус-
ского мира», яке відрізняється від офіційного світського акцентом
на православ’ї як на головній об’єднавчій основі та, крім того, чіт-
кішими формулюваннями моментів, пов’язаних з народами ко-
лишніх слов’янських республік СРСР. Зокрема, патріарх Кирило
зазначив: «Ядром «русского мира» сьогодні є Росія, Україна,
Білорусія, і святий преподобний Лаврентій Чернігівський висловив
цю ідею відомою фразою: «Росія, Україна, Білорусь – це і є свята
Русь». Саме це розуміння «Русского мира» закладено в сучасній
самоназві нашої Церкви. Церква називається «Русской» не за ет-
нічною ознакою. Це найменування вказує на те, що Церква вико-
нує пастирську місію серед народів, які приймають російську духо-
вну і культурну традицію як основу своєї національної іденти-
чності або принаймні як її істотну частину. Ось чому в цьому сенсі
ми і Молдову вважаємо частиною «Русского мира»… В основі
«Русского мира» лежить православна віра, яку ми набули у спіль-
ній Київській купелі хрещення» [13]. Двома іншими (крім право-
слав’я) «опорами» «русского мира» патріарх Кирило називає «ро-
сійську культуру і мову» та «спільну історичну пам’ять і спільні
погляди на суспільний розвиток» [13].
Як бачимо, тлумачення «русского мира» РПЦ відрізняється
від риторики представників російської влади наголошуванням на
засадничій ролі православ’я та дещо більшою радикальністю заяв.
Виразніший радикалізм заяв представників РПЦ зумовлений також
і тим, що вони розраховані на зміцнення безпосередньої підтримки
з боку переважно людей старшого віку, які здебільшого негативно
сприймають соціально-економічні та політичні перетворення ос-
танніх десятиліть і які водночас становлять соціальну базу РПЦ.

62
 ²Ï³ÅÍÄ ³ì. ².Ô. Êóðàñà ÍÀÍ Óêðà¿íè

Втім, повну солідарність із думкою керівників РПЦ з приводу єдно-

сті російського та українського народів часом демонструють також і
високопоставлені представники російської світської влади [14].
Уявлення про особливу всесвітньо-історичну місію Російської
держави та базована на цих уявленнях ідеологія бере початок з
XV–XVI століть – часів гострої конкуренції російського право-
слав’я з католицизмом і тодішньої ж консолідації та експансії Ве-
ликого князівства Московського (згодом Російського царства і Ро-
сійської імперії). У концепції старця Філофея «Москва – третій
Рим», сформульованій у його посланнях 1523–1524 років, Російсь-
ке православ’я та Російська держава як його хранитель проголо-
шуються прямими наступниками Рима і Константинополя – цен-
трів християнської віри і великих християнських держав. При цьо-
му у початковій концепції Третього Риму важливе місце посідає
яскравий есхатологічний мотив, відлуння якого чути до сьогодні:
Москва, за цією концепцією, не просто Третій Рим, вона Рим ос-
танній («два убо Рима падоша, а третий стоитъ, а четвертому не
быти» [15]). Тобто, саме Московська держава (та її історичні на-
ступники) проголошуються останньою твердинею християнської
віри, від якої залежить доля цілого світу. Також від самого початку
наголошується на пов’язаності духовної місії Москви і Росії з дер-
жавною владою та на богообраності російської влади.
Разом з утвердженням Росії як імперії й однієї з найпотуж-
ніших держав Європи викристалізовується й імперська державна
ідеологія. До її духовно-релігійної та державницької складових з
часом додається національно-культурна компонента. Саме така три-
складова державна ідеологія, що сформувалася протягом XVIII – по-
чатку ХІХ століття, стала основою ідей «русского мира» у їх су-
часному офіційному варіанті. Суть цієї ідеології було сформульо-
вано 1833 року міністром народної освіти Росії графом С. Ува-
ровим у його доповідній цареві Миколі І: «…таких начал, без яких
Росія не може благоденствувати, посилюватися, жити, – маємо ми
три головних: 1. Православна Віра. 2. Самодержавство. 3. Наро-
дність» [16]. Прикметно, що в листі до царя з того ж питання, дато-
ваному 1832 роком, С. Уваров називає православ’я «національною
релігією», що ще більше наголошує на нерозривності російської
церкви та імперської влади [17].

63
0
ÍÀÓÊβ ÇÀÏÈÑÊÈ Âèïóñê 5(67)

Поряд з офіційною державною ідеологією у російській сус-

пільно-політичній думці ХІХ століття наявні й інші російсько-
центричні течії. Найпотужнішою серед яких стало слов’янофільство,
яке мало на меті виявити основи самобутності Росії, її відмінності
від західної цивілізації, обґрунтувати особливий шлях розвитку,
йдучи яким, Росія доносить православну істину до європейських
народів. Російське слов’янофільство ХІХ століття, прихильниками
якого були, зокрема, Ф. Достоєвський та Ф. Тютчев, донині справляє
потужний вплив на розвиток російської літератури і культури в
цілому. Як засвідчує назва, слов’янофільство не обмежувалося Ро-
сією: на думку його представників, Росія є природним лідером усіх
слов’янських народів, які, відповідно, поділяють з нею особливий
історичний шлях та унікальну духовну місію у світі. На практиці ідеї
російського слов’янофільства, пов’язані з іншими слов’янськими на-
родами, близькі до ідей центральноєвропейського панславізму ХІХ
століття, часто виконували функцію ідеологічного обґрунтування
намагань Росії втягнути інші слов’янські народи і країни в орбіту
свого впливу. Тому панславістські інтелектуальні та політичні течії в
інших слов’янських країнах значного успіху в цілому не мали, за
винятком початкового періоду свого розвитку у ХІХ столітті.
У ближчій до сучасності історії період – після Другої світової
війни – ідею слов’янської конфедерації Й. Сталін спробував поєд-
нати з ідеологією революційного пролетарського інтернаціона-
лізму. Сам себе він називав «слов’янофілом-ленінцем» [18] та ви-
словлювався на підтримку «нових слов’янофілів, що стоять за союз
незалежних слов’янських держав» [19]. Хвороба і смерть Й. Ста-
ліна, початок холодної війни та запеклий опір південнослов’янсь-
кого комуністичного диктатора Й. Броз Тіто завадили планам ство-
рення «слов’янського союзу» у 1950-х роках. Проте «Союз Неза-
лежних Держав» (з промовистим збігом у назві наддержавного ут-
ворення) постав як наступник СРСР у 1990-х.
Зі слов’янофільством ХІХ століття генетично пов’язані інтеле-
ктуальні течії ХХ–ХХІ століть – євразійство та неоєвразійство.
Представники євразійства виступили за відмову від європейської
інтеграції Росії, як і від європейського вектора її розвитку. Альтер-
нативою проголошувалося зближення з центральноазійськими
країнами і народами: тими, що раніше входили до складу Ро-

64
 ²Ï³ÅÍÄ ³ì. ².Ô. Êóðàñà ÍÀÍ Óêðà¿íè

сійської імперії, а також з іншими, поміж яких називали Туреччину

та балканські народи, Іран, Монголію. Основою такого зближення
називалася не етнічна спорідненість, а спільна історична доля,
пов’язана, крім територіального сусідства, зі схожістю умов та спо-
собу життя. Особливе значення для сучасної офіційної російської
ідеології має концепція суперетносу Л. Гумільова, згідно з якою
«суперетнос» є найвищою ланкою етнічної ієрархії, що склада-
ється з кількох етносів, які одночасно виникають в одному ланд-
шафтному регіоні та пов’язані між собою економічним, ідеологі-
чним та політичним спілкуванням, проявляючись в історії як певна
мозаїчна цілісність [20]. У термінах історії, антропології і полі-
тології «суперетнос» транслюється у поняття «цивілізації», таким
чином обґрунтовуючи існування особливої російської цивілізації –
«русского мира».
Концепція та ідеологія «русского мира» активно розроблялися
у російських інтелектуальних колах упродовж 1990-х років, яв-
ляючи собою природну реакцію на розпад СРСР і тимчасове до-
мінування прозахідної інтелектуальної парадигми. Примітно, що
велика збірка праць російських інтелектуалів «Иное. Хрестоматия
нового российского самосознания» [21], укладена Б. Чернишовим
за участі Г. Павловського у 1992–1995 роках, до якої увійшли,
зокрема, праці П. Щедровицького, М. Гефтера, В. Цимбурського,
А. Кураєва, С. Кургіняна, мала безпосереднє полемічне спрямуван-
ня проти іншої, впливової кількома роками раніше, збірки 1988 ро-
ку «Иного не дано» [22]. У збіорці відомі радянські інтелектуали та
громадські діячі обстоювали потребу зламу радянського ладу та
відповідного йому способу мислення, виступали за зближення із
Заходом та прийняття ліберальних і демократичних («загально-
людських») цінностей. Руйнування СРСР також вивело на пе-
редній план питання самосвідомості росіян як нації, якій у нових
історичних умовах потрібні були нові цілі й орієнтири. Також тоді
актуалізувалися проблеми розвитку держави і державної влади.
За словами одного з найактивніших учасників інтелектуальної
дискусії 1990-х – початку 2000-х років навколо ідеї «русского
мира» С. Градировського, цю дискусію в 1995 році було за-
початковано публікацією книги історика і соціолога М. Гефтера
«Мир миров: российский зачин» [23]. То була збірка текстових

65
0
ÍÀÓÊβ ÇÀÏÈÑÊÈ Âèïóñê 5(67)

фрагментів, написаних у різні роки. В «Мире миров» автор подав

метафоричний опис великих «культурних світів» (англійського,
арабського, французького, іспанського, російського), доводячи, що
всі вони співіснують у певному більшому «світі світів». Завданням
національного чи цивілізаційного «світу», що твориться на основі
відповідних спільнот людей і культур, є знаходження власного
унікального місця у великому «світі світів», кожен з яких, на думку
М. Гефтера, в умовах сучасності – «і сам по собі, і проекція
пошукуваної світової спільноти; кожен з яких зацікавлений у
тому, щоб інші не були схожими на нього, зберегли і збагатили
свою несхожість. Чи вижити людям без такої зацікавленості,
переведеної у культуру і політику, у Слово й у технологію, у
світовий поділ і світову кооперацію праці, у вселюдську інфор-
матику і вселюдську зайнятість?» [23] Стверджуючи життєву
потребу під-тримання багатоманітності, М. Гефтер вважає, що
можливість існування гармонійного «світу світів» визначати-
меться також заборонами на певні руйнівні дії («чого не
робити»). Очевидно, що у царині великих людських спільнот
(держава, народ, цивілізація) місія визначення правил і відпові-
дальність за дотримання цих правил має покладатися на лідерів.
До числа яких – на переконання самого М. Гефтера та інших ро-
сійських продовжувачів дискусії щодо «русского мира» – має
належати Росія та її «цивілізація».
Одна з найбільш оригінальних ранніх концепцій, дотичних до
«русского мира», належить В. Цимбурському, який у своїй праці
1993 року «Остров Россия» [24] та подальших геополітичних роз-
думах висунув ідею неоізоляціоністської Росії як своєрідного кон-
тинентального острова. За В. Цимбурським, Росія – це окремо роз-
ташована частина суші серед сухопутного «океану», що відді-
ляється від Європи широкими «протоками» країн Балтії та Східної
Європи. Головними постійними геополітичними ознаками Росії-
острова є територіальна цілісність геополітичної ніші російського
етносу, наявність величезних територій Сибіру і Далекого Сходу,
що слугують природним захистом, та відділеність від Європи на
заході поясом країн і народів («лімітрофів»), що примикають до
Європи, водночас до неї не належачи. До таких країн-«проток»
В. Цимбурський відносить, зокрема, Чехію, Угорщину та Польщу.

66
 ²Ï³ÅÍÄ ³ì. ².Ô. Êóðàñà ÍÀÍ Óêðà¿íè

Для подальшого розвитку ідей «русского мира» ідеї В. Цим-

бурського виявилися плідними передусім через те, що в основі
його геополітичних побудов лежить ідея Росії як окремої уні-
кальної цивілізації, що розвивається за власними історичними
законами, які не збігаються із законами розвитку інших цивілі-
зацій, часто призводячи до конфліктів з ними. Також значний
вплив В. Цимбурського на російські інтелектуальні кола справ-
ляє його безкомпромісна позиція щодо російських пострадянсь-
ких владних і бізнесових еліт, які він характеризував як «кор-
порацію з утилізації Великоросії» [25].
Значну роль в інтелектуальній дискусії щодо «русского мира»
у 1990-х роках відіграли Г. Павловський та С. Чернишов. Великою
мірою завдяки їхнім зусиллям було створено потужні дискусійні
майданчики, на яких активно і плідно розробляли ідеї «русского
мира» в контексті пострадянської дійсності та глобалізаційних
процесів у світі. Г. Павловський та С. Чернишов ініціювали ство-
рення 1996 року «автономної некомерційної організації» «Русский
институт». Метою її діяльності було оголошено «сприяння ста-
новленню російської культурної самосвідомості та інститутів нової
суспільної ідентичності» [26]. Одним з найпомітніших та найуспі-
шніших проектів «Русского института» став заснований 1997 року
провідний російський інтернет-ресурс «Русский журнал» [27], на
веб-сторінках якого розгорталася, зокрема, дискусія щодо «рус-
ского мира» та пошуків місця Росії у світі. У змістовному плані
внесок Г. Павловського та С. Чернишова в розробку тем, пов’яза-
них з «русским миром», визначається передусім їхньою першістю
в чіткій постановці питань щодо необхідності переосмислення в
пострадянський період російської національної ідентичності. Так,
у програмному тексті 1996 року «К возобновлению русского»
Г. Павловський пише: «Є складність бути росіянином. Говорити
російською мовою, навіть зватися росіянином – тяжко, і ця
тяжкість все наростає, нагромаджується на повсякденні, і немож-
ливо жити, не іменуючи й самому при цьому не іменуючись. Ката-
строфа СРСР, потягнувши у Лету «радянське», не повернула ро-
сіянинові його колишніх прав. У цьому імені сьогодні звучить не
так ідентичність, як турбота про ідентичність… Ми не так ро-
сійський народ, як вид, що втратив ім’я, – навіть цим не

67
0
ÍÀÓÊβ ÇÀÏÈÑÊÈ Âèïóñê 5(67)

об’єднаний у спільноту» [28]. У 2000-х роках Г. Павловський став

відомим як політолог-практик і політичний технолог, близький до
Кремля. Звернення керівництва Росії 2000-х років у своїй пуб-
лічній риториці до тем національної самосвідомості, ідентичності
та патріотизму, поза сумнівом, зазнали певного впливу Г. Пав-
ловського та інтелектуальних кіл, пов’язаних з «Русским инсти-
тутом», «Русским журналом» та його іншими медійними і політ-
технологічними проектами.
Геокультурний варіант «русского мира» у спектрі різних
трактувань цієї ідеї представлений розробками С. Градировського
та Б. Межуєва [29]. На думку названих авторів, «русский мир» не є
геополітичною чи геоекономічною сутністю, а отже, не збігається
ні із СНД чи проектованими неоєвразійцями варіантами Євразійсь-
кого Союзу, ані з мережею російськомовних «діаспор». «Русский
мир» у його геокультурному варіанті не передбачає входження до
глобалізованої західної цивілізації у політичному й економічному
сенсі. С. Градировський та Б. Межуєв, спираючись на аналіз антро-
потоків («людських течій» до країни та від неї), обстоюють думку
щодо потреби першочергової інтеграції з країнами – джерелами та-
кого антропотоку, тобто з країнами походження трудової міграції
до Росії. Оскільки життя в деяких центральноазійських республі-
ках колишнього СРСР сьогодні великою мірою залежить від тру-
дових мігрантів, ці люди, незважаючи на суперечливе ставлення з
боку російського суспільства, в цілому позитивно налаштовані до
Росії і готові активно вивчати російську мову й засвоювати ро-
сійську культуру. Слід відзначити, що геокультурний варіант «рус-
ского мира» С. Градировського та Б. Межуєва відзначається реалі-
стичним тлумаченням сьогоднішньої складної демографічної си-
туації в Росії та наявністю позитивного потенціалу для викори-
стання трудових мігрантів з Центральної Азії з метою зміцнення
позицій Росії в Азії і світі. Кроки, спрямовані на реалізацію гео-
культурної версії проекту «русского мира», справді можуть
пом’якшити гостроту проблеми трудової міграції в Росії, а в пер-
спективі навіть перетворити цей антропотік на важливий ресурс
посилення Російської держави.
Також у російському інтелектуальному дискурсі присутні і більш
агресивні щодо інших країн і народів розуміння «русского мира».

68
 ²Ï³ÅÍÄ ³ì. ².Ô. Êóðàñà ÍÀÍ Óêðà¿íè

За словами політолога А. Окари, «деякі «православні» «політологи»

відверто називають концепт «русского мира» інструментом боротьби
з «войовничим українством» і «безбожним білорусизмом». Вони за-
звичай виступають за ієрархічний, москвоцентричний устрій «рус-
ского мира», а держави Україну і Білорусь розглядають як помилки
історії, які необхідно якомога швидше виправити…» [30].
У зв’язку з проектом створення Євразійського Союзу, запро-
понованого 2011 року тодішнім прем’єр-міністром РФ В. Путіним
[31], зросло зацікавлення ідеями російського публіциста-геополі-
тика О. Дугіна, який нині позиціонує себе як неоєвразієць і консер-
ватор. О. Дугін критикує російську владу за відсутність ідеології і
непослідовність, закликаючи до створення нової євразійської дер-
жави і нової цивілізації, авангардом формування якої має висту-
пати Росія і російський народ. На думку німецького політолога
А. Умланда, ріст зацікавлення російських ЗМІ та піднесення по-
зицій О. Дугіна в російському істеблішменті зумовлене передусім
прагненням представити офіційні наміри щодо створення Євра-
зійського Союзу більш реалістичними у порівнянні з радикально-
утопічними проектами, які водночас знаходяться в тому ж ідеоло-
гічному річищі, популярному у значної частини сьогоднішнього
російського суспільства [32].
Особливе місце серед інтелектуальних розробок ідей «рус-
ского мира» належить П. Щедровицькому, зокрема його статті
2000 року «Русский мир и Транснациональное русское» [33].
Скорочений варіант цієї статті, опублікований в «Независимой
газете» під заголовком «Русский мир» [34], викликав жваву сус-
пільну дискусію. Деякі засадничі моменти названої праці П. Щед-
ровицького у значно спрощеній, модифікованій відповідно до по-
треб публічного ідеологічного дискурсу формі, лягли в основу кон-
цепції та ідеології «русского мира» від світської і церковної влади
нинішньої Росії. За П. Щедровицьким, «русский мир» являє собою
«мережну структуру великих і малих спільнот (со-обществ), які
думають і говорять російською мовою». Ідея щодо ключової ролі
російської мови у конструюванні «русского мира» розроблялася
П. Щедровицьким спільно з іншим активним учасником дискусій
1990-х – початку 2000-х років Ю. Островським. Визначальною
рисою ідеології «русского мира» у варіанті П. Щедровицького є її

69
0
ÍÀÓÊβ ÇÀÏÈÑÊÈ Âèïóñê 5(67)

спрямованість назовні, прагнення до розширення сфер впливу, в

жодному разі – не обмеження територією сучасної Росії і ро-
сійським етносом: «Чим більшій кількості окремих громадян ін-
ших держав потрібна Росія, тим стійкіші позиції Росії у світі.
Основи стійкості й потрібності російська державність, що фор-
мується, може і повинна шукати в межах «русского мира», у полі-
тиці конструктивного розвитку його світових мереж» [34]. Для
П. Щедровицького «русский мир» – це гіпотетичний інструмент
отримання доступу до глобальних економічних та фінансових
ресурсів за допомогою російськомовних діаспорних спільнот. Крім
економічного, трактування П. Щедровицького мало також і футу-
ристичний характер, спираючись на уявлення про радикальні зміни
у світовій економіці та політиці, швидку зміну головних суб’єктів
соціальних та економічних процесів, ослаблення ролі держав і тран-
снаціональних корпорацій у світовій економіці, їх заміну містами та
світовими діаспорними мережами тощо. Безперечно, окремого
дослідження заслуговує зв’язок положення статті П. Щедровицького
«уявлення є реальністю» [34] з постмодерністськими філософськими
концепціями, зокрема Ж. Бодрійяра [35], які стали значущим
елементом популярної культури 1990–2000-х років та, за по-
середництва інтелектуальної спільноти, справили значний вплив на
взаємини влади і суспільства у різних країнах світу.
Слід відзначити, що розробки концепції «русского мира»
1990-х – початку 2000-х років в усіх її варіантах значною мірою
мали суто теоретичний, а часом і відверто утопічний характер. У
середині 2000-х років, після того, як ідеї «русского мира» та зміц-
нення держави і державництва стали складовими офіційної ідеоло-
гії і риторики, дискусія в інтелектуальних колах майже припи-
нилася. За словами С. Градировського, дискусія навколо «русского
мира» «стихла, тому що в Росії почала домінувати груба сила. А
ще пізніше словосполучення «русский мир» підхопив Ніконов,
створив фонд, почав робити проекти, все це з іншими грошима й
іншою політичною вагою. За тему взявся і новий патріарх. Але,
слід визнати, РМ віднині виглядає як геополітичний, а ще більше
як бізнесово-діаспоральний проект» [30].
Наприкінці 2000-х – на початку 2010 років відбувається по-
ступова прагматизація ідеології «русского мира» та наближення

70
 ²Ï³ÅÍÄ ³ì. ².Ô. Êóðàñà ÍÀÍ Óêðà¿íè

концепції до потреб поточної політичної боротьби. При цьому спо-

стерігається зміна основного ідеологічного опонента: якщо на
початку 2000-х це були «ліберали» і «західники», які втратили ма-
сову підтримку і великою мірою маргіналізувалися, то зараз дер-
жавницькій ідеології «русского мира» найбільшою мірою про-
тистоїть інше явище, яке набрало сили у 2000-х – російський ет-
нічний націоналізм, що виступає під загальним гаслом «Росія – для
росіян!». Прихильники російського націоналізму успішно завойо-
вують дедалі ширшу підтримку громадськості, наголошуючи, зо-
крема, на непослідовності міграційної політики російської влади та
недостатньому захисті інтересів росіян у нинішній РФ.
Несумісність етнічного націоналізму з ідеологією держави ім-
перського типу, а відтак і з сьогоднішнім «русским миром», дово-
дить низка провідних російських науковців, що стоять на дер-
жавницьких позиціях, серед яких А. Мігранян, В. Тішков, Н. На-
рочницька, О. Ципко. Одна з праць останнього спрямована проти ро-
сійського етнічного націоналізму, представленого, зокрема, С. Сер-
геєвим та В. Солов’єм, має промовисту назву ««Росія для росіян» –
гра зі смертю» [36]. В ній автор обстоює думку, що єдиною альтер-
нативою багатонаціональній, спрямованій назовні Росії («русский
мир») є загибель Російської держави в теперішній її формі.
Не претендуючи на вичерпність, наведений вище розгляд
деяких питань ґенези і сутності ідеології «русского мира» підво-
дить до висновку, актуального для сучасного українського науко-
вого та суспільно-політичного дискурсу. «Русский мир» не є моно-
літною концепцією чи доктриною, як не є він і ретельно вивіреною
ідеологією; він більше подібний до конструкції ad hoc (від лат. ad
hoc — виключно з метою) – правила, що регулюють діяльність
певних об’єднань, створених для виконання спеціальних завдань),
яка постійно еволюціонує, розпадаючись на різні, часто кон-
курентні течії і напрямки.
«Русский мир» як багатогранна й багатоскладова інтеле-
ктуальна і політична концепція відображає настрої значної частини
представників російських інтелектуальних кіл та широких верств
населення. Деякі його спрощені і модифіковані положення зручні
для тиражування і публічної роботи російської влади з населенням
РФ. Особливість ідеології «русского мира» також полягає в тому,

71
0
ÍÀÓÊβ ÇÀÏÈÑÊÈ Âèïóñê 5(67)

що завдання «русского мира» значною мірою мають внутрішньо-

політичний характер і не спрямовуються на безпосередню роботу з
певними групами і верствами суспільств інших країн, про що
свідчить, зокрема, брак фінансування просвітницьких та куль-
турних проектів, спрямованих на зарубіжних співвітчизників [37].
При цьому «русскому миру» притаманні численні сутнісні супе-
речності, які використовуються його опонентами в самій Росії. Для
прикладу наведемо дві: 1) між «православ’ям і слов’янством» у
риториці РПЦ та «новим євразійським проектом» російського
істеблішменту, великою мірою орієнтованим на етнічно неро-
сійське і неправославне населення РФ; 2) між декларованою при-
хильністю до традиційних національних, російських та «загально-
слов’янських» цінностей і реальною політикою в галузі трудової
міграції в сьогоднішній РФ, яка часто не відповідає інтересам етні-
чних росіян та представників інших слов’янських етносів, які ме-
шкають у Росії чи розглядають можливості для переселення до неї.
Також попередній аналіз інтелектуальної історії та основних
складових концепції й ідеології «русского мира» дає змогу знайти
відповідь на деякі актуальні для сучасного українського суспіль-
ства питання, зокрема щодо впливу російської ідеології та орієнто-
ваних на Росію громадсько-політичних організацій. Головний ви-
сновок полягає в тому, що для адекватної оцінки впливу «русского
мира» на російськомовні регіони України необхідно зважати на
внутрішні протиріччя цього ідеологічного проекту. Саме його
внутрішня суперечливість і водночас невідповідність особливостям
регіональної самоідентифікації населення Сходу України обмежує
потенціал впливу «русского мира» в регіоні, який, з першого погляду,
видається найбільше для такого впливу відкритим. Як було зазначено,
належність до «русского мира» визначається далеко не тільки ро-
сійськомовністю та не надто чітко окресленою «російськокультур-
ністю», котрі справді є його необхідними, але недостатніми ком-
понентами. Так само, якщо не більш важливими, є також конфесійна
належність (православ’я), спільність історичної пам’яті та цінностей і,
найголовніше, лояльність до російської держави.
Донбаська регіональна ідентичність не відповідає ключовим
критеріям належності до «русского мира». Відповідність спо-
стерігається тільки щодо російської мови. Православна конфесійна

72
 ²Ï³ÅÍÄ ³ì. ².Ô. Êóðàñà ÍÀÍ Óêðà¿íè

належність не є домінуючою на Донеччині, де переважає світсь-

кість (малорелігійність), а серед «оцерковлених» жителів значним
впливом користуються протестантські громади (у Луганській
області кількість номінальних парафіян УПЦ МП є тільки трохи
більшою за кількість протестантів). При цьому священнослужителі
мають не надто великий вплив на політичну поведінку населення
регіону (на Донеччині лише близько 3% мешканців області ви-
знають вплив священиків на їх політичний вибір) [38]. Результати
парламентських та президентських виборів останнього десятиліття
переконливо свідчать про лояльність мешканців краю не до певних
гасел чи ідеологем, а до політичних сил і політиків, безпосередньо
пов’язаних з регіоном. При цьому політичні гасла й ідеологія в
цілому мають похідний характер. Іншими словами, лояльність
більшості населення Донбасу і відповідні політичні уподобання та
переваги є гранично конкретними, на рівні опозиції «свій/чужий»,
яка визначається тісним зв’язком з регіоном, спільністю території
походження та проживання. Саме в цьому, вірогідно, полягає
причина позірно парадоксальних електоральних результатів Партії
«Руський Блок» на виборах 2012 року (0,47% і 0,40% в Луганській
та Донецькій областях відповідно) [39]. І ще один парадокс, з’ясо-
ваний соціологами: за даними опитування Центру імені Разумкова,
найменше про «русский мир» знають саме на переважно ро-
сійськомовному сході України: лише 12,9% на Донбасі проти
36,3% на Заході України [40].

_______________

1. Про кількість та склад населення Донецької області за підсумками

Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Державний комітет
статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/ nationality/donetsk/
2. Про кількість та склад населення Луганської області за під-
сумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Державний
комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/ nationality/lugansk/
3. Мовний склад населення Донецької області. Державний комітет
статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/ general/language/donetsk/

73
0
ÍÀÓÊβ ÇÀÏÈÑÊÈ Âèïóñê 5(67)

4. Мовний склад населення Луганської області. Державний комітет

статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/ general/language/lugansk/
5. «Русскій мір» вимирає. Населення Сходу України і Росії стрімко
зменшується, Заходу України не змінюється [Електронний ресурс] //
Інтернет-видання ТЕКСТИ.ORG.UA, 15.03.2011. – Режим доступу:
http://texty.org.ua/pg/article/editorial/ read/27739/
6. Котигоренко Віктор. Етнічний склад та етномовна компетенція
населення України за переписами населення 1959, 1970, 1979, 1989, 2001 та
результатами соціологічних досліджень 1994 та 2001 // Енциклопедія
України: в 5 т. / Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. Т. 3: Е – Й. – К., 2005. –
С. 51 – 54.
7. Послание Президента РФ Владимира Путина Федеральному
Собранию,12.12.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.rg.ru/2012/12/12/stenogramma-poln.html
8. Мигранян Андраник. На орбите языка и государства / Андраник
Мигранян // Стратегия России. – №7, 2007 [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://sr.fondedin.ru/new/fullnews_arch_to.php?subaction
=showfull&id=1185274576&archive=1185275035&start_from=&ucat=14&
9. Всемирный конгресс соотечественников, проживающих за
рубежом: Вступительное слово президента Российской Федерации
Владимира Путина на Всемирном конгрессе соотечественников,
проживающих за рубежом, 24.10.2006 [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.dxb.ru/project/re/detail.php?ID=283
10. Сычева Лидия. Русский язык, русская культура, русский мир /
Лидия Сычева // РФ сегодня, – № 4, 2007 [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://archive.russia-today.ru/2007/no_14/14_look.htm
11. Послание Федеральному Собранию Российской Федерации
Президента России Владимира Путина, 27.04.2007 [Електронний ресурс].
– Режим доступу: http://www.rg.ru/ 2007/04/27/poslanie.html
12. Грицак Ярослав. Нові повороти в українській політиці пам’яті:
Текст виступу при врученні премії Антона Ґінделі, 28 жовтня 2010 р. /
Ярослав Грицак [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?novi_povoroti_v_ukrayinskiy_poli-
titsi_ pamyati&objectId=1117515
13. Выступление Святейшего Патриарха Кирилла на торжественном
открытии III Ассамблеи «Русского мира», 3 ноября 2009 г. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.patriarchia.ru/db/text/928446.html
14. Зурабов записал украинцев и русских в один народ, 15 июня 2010
года [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lenta.ru/news/
2010/06/15/zurabov/ – Назва з екрану.

74
 ²Ï³ÅÍÄ ³ì. ².Ô. Êóðàñà ÍÀÍ Óêðà¿íè

15. Политическая концепция Филофея «Москва – третий Рим» //

История политических и правовых учений / Под общ. ред. академика
РАН, д. юр. н., проф. Нерсесянца В. С. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://txtb.ru/32/index.html
16. Уваров Сергей Семенович, граф. Православие, Самодержавие,
Народность / Граф Сергей Семенович Уваров // Самодержавная Русь
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://samoderzhavnaya.ru/pages/
pravoslavie_samoderzhavie_narodnost
17. Уваров Сергей Семенович, граф. Православие, Самодержавие,
Народность / Граф Сергей Семенович Уваров [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://samoderjavie.ru/uvarov
18. Зубок В. М. Неудавшаяся империя: Советский Союз в холодной
войне от Сталина до Горбачева / В. М. Зубок. – М. : Российская
политическая энциклопедия. – Фонд «Президентский центр Б. Н.
Ельцина», 2011. – С. 26.
19. Сухоруков Виктор. Славянский проект Сталина / Виктор
Сухоруков [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.og.com.ua/
stalinskiy_plan.php
20. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. – СПб. : Кристалл,
2001. – 638 с.
21. Иное. Хрестоматия нового российского самосознания [Еле-
ктронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.russ.ru/antolog/inoe/
22. Иного не дано: Судьбы перестройки. Вглядываясь в прошлое.
Возвращение к будущему [Сб. ст.] / Под общ. ред. и вступ. ст. Ю. Н. Афа-
насьева. – М. : Прогресс, 1988. – 675 с.
23. Гефтер М. Мир миров: российский зачин [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://old.russ.ru/antolog/inoe/geft.htm
24. Цымбурский Вадим. Остров Россия / Вадим Цымбурский //
Русский архипелаг [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.archipelag.ru/ru_mir/ostrov-rus/cymbur/island_russia/
25. Откуда подует ветер? // Русский журнал, 10 апреля 2003 года
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://old.russ.ru/politics/
20030410-tz.html
26. Павловский Глеб; Чернышев Сергей. К возобновлению русского /
Глеб Павловский, Сергей Чернышев // Русский журнал [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://old.russ.ru/ri/index.htm
27. Русский журнал [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.russ.ru/
28. К возобновлению русского // Русский архипелаг [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.archipelag.ru/ru_mir/history/
history95-97/chernishov-perepiska/

75
0
ÍÀÓÊβ ÇÀÏÈÑÊÈ Âèïóñê 5(67)

29. Див., наприклад: Градировский Сергей; Межуев Борис. Русский Мир

как объект геокультурного проектирования / Сергей Градировский, Борис
Межуев // Русский архипелаг [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.archipelag.ru/ru_mir/history/ histori2003/gradirovsky-russmir/
30. Окара Андрій. Руссскій Міръ (3). С. Градировский о РусМире – на
берегу Руського (т. е. Черного) моря: Русские – это искусственно скон-
струированная идентичность под сверхзадачу Госстроя / Андрій Окара //
Українська правда, 22 липня 2010 року [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/4c48444962e33/ page_3/
31. Путин Владимир. Новый интеграционный проект для Евразии –
будущее, которое рождается сегодня / Владимир Путин // Известия, 3
октября 2011 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://izvestia.ru/news/502761
32. Умланд Андреас. «Евразийские» проекты Путина и Дугина –
сходства и различия / Андреас Умланд // Geopolitika (Литва), 22.06.2012
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://inosmi.ru/politic/
20120622/193954633.html
33. Щедровицкий Петр. Русский мир и Транснациональное русское /
Петр Щедровицкий [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://old.russ.ru/politics/meta/ 20000302_schedr.html
34. Щедровицкий Петр. Русский мир / Петр Щедровицкий //
Независимая газета, 11.02.2000 года [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.ng.ru/ideas/2000-02-11/8_russian_world.html
35. Див., зокрема: Бодрийяр Ж. Симулякры и симуляция [Текст] /
Перевод О. А. Печенкина. – Тула, 2013. – 204 с.
36. Ципко Александр. «Россия для русских» – игра со смертью /
Александр Ципко [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://rosnation.ru/?page_id=681
37. Константину Косачеву нужен дополнительный миллиард //
Коммерсантъ-Online, 11.04.2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.kommersant.ru/doc/ 2167508
38. Релігійна мережа в Україні: стан і тенденції розвитку // Центр
Разумкова: Національна безпека і оборона, № 1–2, 2011. – С. 35.
39. Партія «Руський блок», Відомості про підрахунок голосів
виборців по загальнодержавному багатомандатному виборчому округу в
межах регіонів України, Вибори народних депутатів України 28 жовтня
2012 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua /
pls/vnd2012/wp302?PT001F01=900&pf7171=56
40. Что такое «Русский мир» не знают в Донецкой области // До-
нецкая правда, 26.04.2013 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://pravda.dn.ua/details/201712/

76