ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1 Історіографія проблеми та джерельна база………………… 7
1.1. Стан наукової розробки проблеми………………………………….. 7
1.2 . Джерела………………………………………………………………. 8
Висновки до розділу 1…………………………………………………….. 9
РОЗДІЛ 2 Історія духовного становлення Онуфрія Дацика як лідера
харизматичного руху……………………………………………………
Висновки до розділу 2……………………………………………………. 19
РОЗДІЛ 3 Особливості харизматичного культу отця Онуфрія та його
послідовників……
3.1. Місіонерство та просвітництво
3.2 Віровчення та релігійні практики
Висновки до розділу 3 …………………………………………………... 23
ВИСНОВКИ………………………………………………………………. 24
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………….. 26
ДОДАТКИ………………………………………………………………... 30

ВСТУП

Актуальність дослідження. Останні десятиліття українське суспільство

перебуває у стані системних перетворень, які суттєво впливають на релігійно-
духовну сферу. Зростає кількість релігійних інституцій, збільшується частка
населення, інтегрованого в різні види церковної діяльності. Малі християнські
конфесії, витіснені радянською владою на маргінес суспільного буття, долаючи
наслідки довготривалого атеїстичного експерименту, сьогодні стають темою для
гострих дискусій. Образ віруючого, що належить до таких деномінацій,
сприймається неоднозначно. У нових соціально-політичних умовах релігійні
інституції стають загрозою загострення міжконфесійних і внутрішньо
церковних суперечностей.
 Наприкінці ХІХ – поч. ХХ століття в Україні починають виникати
різноманітні течії харизматичного спрямування, діяльність яких сприймалася
виключно як ворожий компонент. Обожнення засновників таких релігійних
об’єднань було настільки авторитетним, що течіям та рухам давали назви за
іменами духовних керівників.
Тому місце та роль сподвижників харизматичних рухів в етнонаціональних
та державотворчих процесах потребують сучасного переосмислення, що
забезпечить її рівноправну участь у релігійному та духовному розвитку
українського народу, що слугуватиме одним із засобів уникнення протиріч у
стосунках сектантських об’єднань з сучасною Українською державою.
Суспільно-політична важливість проєкту обумовлена потребою осмислення
історії релігії крізь призму життя і діяльності маловідомих релігійних діячів,
серед яких вагоме місце займає Онуфрій Дацик (1893–1941) – засновник
локальної релігійної деномінації, вчення якого виявилися спроможним
задовольняти важливі потреби волинян на індивідуальному рівні у І пол. ХХ
ст.
Мета проєкту полягає в тому, щоб відтворити життєвий шлях та основні
аспекти діяльності лідера харизматичного руху Дацика Онуфрія Ємельяновича,
визначити його внесок у поширенні «неоп’ятдесятництва» на Волині.
У зв’язку з поставленою метою визначені наступні завдання:
• з’ясувати стан наукової розробки проблеми та джерельну базу
дослідження;
• висвітлити особливості становлення отця як лідера харизматичного руху;
• показати особливості харизматичного культу о. Онуфрія;
• дослідити діяльність «дациків» після загибелі засновника.
Об’єктом дослідження є релігійні діячі – засновники харизматичних
рухів на Волині в ХХ ст.
Предмет дослідження – постає життєдіяльність лідера харизматичного
руху Онуфрія Дацика.
Хронологічні межі дослідження визначаються періодом життя та
діяльності Онуфрія Дацика як лідера харизматичного руху дациків. Нижня
хронологічна межа – 1893 р., пов’язана з пов’язана з народженням релігійного
діяча. Верхня – 2022 р. – із життям останнього члена деномінації.
Географічні межі дослідження окреслені територією сучасної Волинської
області: с. Облапи, с. Скулин, с. Лапні, с. Тойкут Ковельського району та с.
Секунь Старовижівського, на теренах яких упродовж XX ст. розвивався
харизматичний рух під керівництвом о. Онуфрія та його наступників.
Методи дослідження – метод опитування та вивчення письмових джерел,
історико-аналітичний метод та загальнонаукові методи аналізу, синтезу,
узагальнення, індукції, дедукції, абстрагування, порівняльний,
просопографічний.
Новизна матеріалів роботи полягає в постановці та розробці актуальності
теми, яка не отримала всебічного й об’єктивного висвітлення в сучасній
українській науковій думці. Уперше до наукового вжитку введено документи
Державного архіву Брестської області (м. Брест, Республіка Білорусь),
Державного архіву Волинської області, свідчення членкині деномінації, родичів
лідера та послідовників даного руху і старожилів Ковельського району, с.
Облапи, с. Скулин, с. Лапні, с. Тойкут, та с. Секунь Старовижівського району
Волинської області. Встановлено, що заснована Онуфрієм Дациком
деномінація, є харизматичним рухом п’ятидесятницького походження.
Практичне значення отриманих результатів та основних ідей наукового
дослідження полягає у тому, що нагромаджений фактичний матеріал,
теоретичні положення, висновки й узагальнення можуть бути використані при
написанні історіографічних і краєзнавчих видань, праць з релігієзнавства,
історії України, посібників, спеціальних статей, при підготовці відповідних
спецкурсів, у практичній викладацькій, а також впровадженні у навчальні
дисципліни «Історія релігій», «Релігієзнавство» та «Історія України». Разом з
тим, результати нашого дослідження можуть слугувати основою для
комплексного вивчення питання розвитку харизматичних рухів на Волині у
ХХ ст. та їх вплив на релігійне життя України зазначеного періоду. Вивчення
цієї проблеми сприятиме виробленню більш ефективнішої моделі державно-
церковних відносин з урахуванням регіональних конфесійних особливостей та
релігійного плюралізму.
Робота пройшла апробацію на уроках історії, науково-практичній
конференції «Крок до науки» НТУ «Інтелект» (с.Прилісне).

РОЗДІЛ 1
ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
1.1. Стан наукової розробки проблеми
Історія протестантизму в Україні відображена у працях В. Любащенко
[27], Ю. Решетнікова [28], що вмістили фактологічний матеріал, який дозволив
повніше уявити церковно-релігійну діяльність досліджуваної харизматичної
організації. Варто також зауважити, що ці автори розкрили діяльність різних
протестантських об’єднань (зокрема п’ятидесятників, від яких відійшла і група
дациків) у контексті державно-церковних відносин та в умовах радянської
дійсності. Між тим, внутрішньо конфесійне життя на рівні організації,
обрядово-культової, побутової практики ідентифікованих малих течій чи груп
(у більшості випадків п’ятидесятницького походження) не має належного
висвітлення в історіографії.
Розробка проблеми формування та розвитку харизматичного руху дациків
в історіографії представлена епізодично. Окремої розвідки про феномен руху
дациків на Волині немає.
З утвердженням радянської влади відбувся стрімкий перехід до відкритої
ворожнечі до церкви та утвердження атеїстичної пропаганди. Об’єктивне
вивчення історії релігійних рухів та її діячів за нових політичних обставин було
унеможливлене. Кількість праць про «сектантство» на Волині (саме так в
тогочасній літературі йменувалися відокремлені малі релігійні групи)
нечисленна. Переважна більшість досліджень надрукованих у 40-50-ті рр. ХХ
ст., містить критику таких віровчень.
Церковно-біографічні студії про релігійний розвиток, перервані Другою
світовою війною, відновилися у другій пол. 1950-х рр. в умовах еміграції і
розселення дослідників у різних країнах Західної Європи та Америки. Так, у
Варшаві 1956 р. з’явився збірник «Українсько-євангельський рух» (за ред.
М.Вільного), що містить статтю «Секти протестантські», у якій згадуються
«Онуфрієвці» [34]; а у Кракові роком пізніше вийде монографія Стефана
Грелевські «Визнання протестантське», де знаходимо інформацію про
діяльність малої відокремленої групи онуфрієвців, що існувала в той же час,
на Ковельщині [28]. Співставивши віровчення даної «секти» з деномінацією
дациків, припускаємо, що мова йде про досліджувану нами групу. У 1968 р.
(Торонто) побачила світ праця «Нова віра в Західній Україні» І. Кубрина, де
побіжно згадано і дациків як «секту» з протестантським віровченням [26].
Новим етапом в розвитку історіографії проблеми стали роки
українського державотворення. Окремі дані про дациків знаходимо у збірниках
наукових конференцій [32-33]. Однак всі вони носять епізодичний характер і
переконують в необхідності розгортання ґрунтовного вивчення історії
феноменального руху дациків на Волині.
1.2. Джерельна база дослідження
З метою повного і всебічного розкриття обраної теми використано
різнопланові джерела, які можна поділити на такі групи: неопубліковані
архівні документи; періодичні видання; спогади старожилів.
Основна частина неопублікованих джерел, залучених у дослідженні,
віднайдено у фондах Державного архіву Волинської області (далі – ДАВО),
представлені у ф. Р-605 (Уповноважений Ради в справах релігійних культів при
Раді Міністрів СРСР по Волинській області), що подають детальну інформацію
про віровчення дациків, їх кількість у різні роки та відомості про організатора
руху; Державного архіву Брестської області (м. Брест, Республіка Білорусь), де
у фонді 1 знаходимо дані про витоки руху та його засновника.
Друга група джерел – публікації преси (церковні та світські) –
«Будівничий Церкви Божої», «Післанець правди», «Вісті Ковельщини» та ін.
Ступінь достовірності даних джерел достатньо високий для того, щоб
використовувати їхні відомості для дослідження проблеми.
Четверту групу джерел об’єднали спогади та перекази старожилів сіл
Заріччя, Тойкут, Лапні, Облапи, Ковельського та Секунь Старовижівського
району Волинської області. Загалом опитано 10 респондентів. Надзвичайно
цінним є свідчення єдиної живої членкині руху.

Висновки до розділу 1
Огляд історіографії свідчить про незацікавленість розвитком
харизматичного руху дациків, а наявні вітчизняні та зарубіжні наукові
здобутки в переважній більшості відображають лише окремі складові
проблеми. Джерельна база дослідження є досить різноплановою та
достатньою, що дає змогу повно і об’єктивно розкрити поставлені у
дослідженні завдання. При роботі з публікаціями та архівними матеріалами
було дотримано критичний підхід, всебічний аналіз та співставлення даних з
іншими джерелами.
 РОЗДІЛ 2
ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙНОГО РУХУ ДАЦИКІВ

2.1. Виникнення та становлення руху

Незважаючи на прагнення радянської влади встановити тотальний
контроль над суспільно-релігійним життям, конфесійні об’єднання
харизматичного напрямку у 20-х рр. ХХ ст. становили близько 2 %. Кожне
релігійне вчення являло собою певний світогляд, спробу пояснити й
упорядкувати – хоча б символічно – світ природний і соціальний. Тож
виникнення нових релігійних учень пов’язане здебільшого з періодами
соціальної та культурної, а отже й світоглядної кризи, коли з руйнацією давніх
суспільних інститутів, норм та цінностей постає потреба реорганізувати життя
на нових засадах [28, 15]. Саме таку глибоку кризу переживали в 1920-30-х
роках Волинь та білоруське Полісся. Криза була зумовлена, з одного боку,
політичними й економічними процесами (обезземелення, ліквідація
сервітутів), що призвели до занепаду традиційних форм господарювання й
появи маси «зайвих» людей, позбавлених місця в сільському соціумі, а отже й
не зв’язаних його нормами. З іншого боку, воєнні та революційні події (воєнне
біженство, падіння царя, більшовизм) стали для волинських селян глибоким
світоглядним струсом. Саме в таких соціально-культурних умовах, на тлі
викликаних кризою апокаліптичних настроїв, розпочав свою діяльність рух
дациків – єдина з-поміж численних у той час самопроголошених конфесій, що
залишила виразний слід в історії лише в архівних матеріалах та у вигляді своєї
«нової віри», що збереглася до наших часів.
Перші згадки про дациків або онуфрієвців знаходимо в контексті
розвитку євангельського руху на Волині. У 20-х рр. ХХ ст. на Західній Україні
з’являються українські селяни-реемігранти із США, що за кордоном
долучилися до п’ятидесятницького руху, пройшли підготовку у місіонерських
центрах та отримали право поширювати віру на Батьківщині. Водночас із
створенням Союзу Християн Віри Євангельської, зароджуються і малі релігійні
групи, що від’єдналися, з певних причин, від основної протестантської
організації, і виникає так званий харизматичний рух [26].
На Волині, зокрема у північно-східній її частині (Ковельський район), у
1932 р. виникає рух дациків, назва якого пов’язана з іменем засновника –
Дацика Онуфрія Ємеляновича (Додаток А), 1890 р. н. Пошуки місця
народження на Волині досліджуваного діяча в документах ДАВО не вдалося:
опрацювавши метричні книги церкви Покрову Пресвятої Богородиці за 1889-
1891 рр., в прихід якої входили села Несухоїже, Тойкут, Заріччя, записів про
народження Дацика О.Є. (і взагалі людей з таким прізвищем) не було. Тому
припускаємо, що він був вихідцем із Білорусії. У ДАБО знаходимо інформацію
про те, що в «1923 року Дацик Ануфрєй» повернувся в Брест з Філадельфії, де
закінчив курси Слова Божого при Біблійному інституті [1, арк. 24]. Зі слів
доньки (позашлюбної) о. Онуфрія – Сементух Олени Онуфрієни,1939 р.н.,
дізнаємося: «Батька майже не помню, але був він з Бреста, приїжали до нього
родичі, всі знатні такі, книжки церковні все читали…» [23]. Також в
документах ДАВО сказано «…работал Дацык при панской Польше учитилем в
селах Ратновского и Ковельского районов. Во время немецкой окупации в 1941
году Дацык стал директором средней школы» [3, арк. 56]. Цю інформацію
вдалося підтвердити у розмовах із жителями села Заріччя [15; 21].
Можемо припустити, зважаючи на те, що євангельських віруючих на той
час було ще відносно мало, то представники цієї віри починають роз’їжджатися
по різних містах. Формування релігійного руху карповців розпочалося в
Ковельському районі, зокрема в селах Заріччя, Тойкут, Облапи, та Секунь
Старовижівського району, адже дана територія знаходиться близько біля
кордонів Білорусії. Оскільки Онуфрій Дацик мав родичів у с. Заріччя
Ковельського району, то вибрав саме цей населений пункт для поширення віри
євангельської. «Біля духовника отця Онуфрія одразу почали збиратися люди, бо
Боже слово проповідувалося нашою рідною мовою, так доступно все
розказував, але потім він став «бачити» (отримав дар передбачення майбутнього
– прим. автора)[18].
У 1932 р. Дацик О.Є. від’єднався від ХВЄ [2,арк. 65]. Офіційної причини
розриву зв’язків з євангелістами віднайти не вдалося, та вважаємо, що саме
через харизму передбачення.
Він разом з його замісником Ліхванчуком Андрієм Марковичем, 1896 р. н.
розпочав релігійну практику, яку в народі почнуть називати «громада дациков»,
хоча і у фондах ДАВО послідовники Онуфрія Дацика йменуються двояко:
«дацыки» или «онуфриевцы» [3,арк. 56]. Початкова кількість
«незареєстрованої секти «дациків» в с. Заріччя становила 12 людей за
офіційними даними, зокрема із Ковельського района [8, арк. 11]. Соціальну
характеристику членів руху у 1940-х рр. представлено у Додатку Б. Перші свої
зібрання вони проводили таємно від усіх, але відрізнялися тим, що жінок
називали – «душа», чоловіків – «дух» [14; 18; 25]. Про релігійну практику
харизматів детальніше у розділі 3.

2.2. Діяльність дациків: місіонерство та просвітництво

1941 р. отець Онуфрій зі своїми вже 62 послідовниками з’являється у
різних селах Ковельського району, але найбільше у с. Облапи та с. Скулин.
Причину переміщання вдалося з’ясувати методом опитування старожилів села
Заріччя [15-16]. Цікавим є той факт, що дух Дацик врятував «від голодної
смерті» не одну родину під час німецько-радянської війни. Марія Саварин із с.
Заріччя розповіла про те, як отець «у своїй церкві попросив принести, хто що
може для нашої сім’ї, бо хату німці спалили, і йому його дациковці понаносили
нам всього:і квасолі, і по торбинці муки, пшениці, і навіть одежу теплу».
У цей період відбувся «переродження» харизматичного руху дациків,
пов’язаний з подіями 1941 року в селі Заріччя Ковельського району.
Особливістю розколу було те, що під час воєнних подій Дацик О. вирішив
перевірити свою який вважав, що «він обраний, хрещений святим Духом» і
буде жити вічно, «его пуля не возмет», але на кінець 1941 року його було вбито.
Із Інформаційного звіту тов. відповідальному у справах релігійних культів по
УССР Вільховому П.А. дізнаємося:, « его не хоронили 7 дней, ждали пока
воскреснет, но труп совсем разложился и крестьяне собрались и зарыли его»
[3,арк. 60]. Документальні свідчення підтвердили і старожили с. Заріччя.
У 1941 році продовжується активна діяльність руху дациків саме у селі
Облапи (центральний осередок), що відобразилося в частих релігійних
зібраннях та проведення місіонерської діяльності. Також характерним для руху
карповців в період Другої світової війни була підпільна діяльність і
переховування від партизанських загонів – «бульбашів» [22]. Роль очільника
«сектантов» взяв вище згаданий заступник Ліхванчук А.М., якому допомагала
«группа бывших кулаков из села Облапы»: Кленовий Сава, Каливошка Петро,
Кравчик Арсень [3, арк. 60]. До речі, назва релігійного руху не змінилася.
У діяльності дациків чітко простежується місіонерська діяльність
протягом 1940-50-х років, що є підтвердження походження від євангелістів-
п’ятдесятників [10].
Проаналізувавши зібрані матеріали, стали відомі наступні напрямки такої
діяльності:
- обхід віддалених місць і хуторів із пропозиціями допомоги (особливо
повоєнний час);
- проведення роз’яснювальної роботи при всеможливих зустрічах
(доступність у спілкуванні, переведення бесід на церковно-релігійні
теми);
- роздача милостині;
- здійсненні публічних богослужбових заходів;
 - допомога людям, які потребують матеріальної та духовної допомоги;
- проведення культурних заходів релігійної тематики для дітей шкільного
віку та дорослих;
- пожертви на будування шкіл з релігійним напрямком;
- влаштовування благодійних заходів;
- зібрання допомоги дітям, які мають вади фізичного та психічного
розвитку;
- проведення педагогічної та суспільно-корисної діяльності;
- надання допомоги дітям-сиротам [13].
За віднайденою нами інформацією, як і за Онуфрія Дацика, який
був ревним пропагандистом благодійництва та намагався залучати до цього всіх
учасників харизматичного руху, адже, за переказами сучасників, він створив
«недільні пожертвування у касу організації», так за його наступників ця робота
продовжилася. Наскільки ця інформація є правдивою можемо судити тільки зі
спогадів, адже ніяких відомостей про збір не збереглося [14-24]. Також
розповсюдженим заходом у 1950-х роках, який поширювали дацики, було
проведення культурних заходів, що характеризувалися декламуванням віршів,
постановкою релігійних сценок, читанням Псалму, зокрема притч для дітей,
розповсюдженням газет [11] (Додаток В) та ін. Кількість членів деномінації на
18.10.1950 р. становила 154 члени (Додаток Ж).
Дацики у своїй благодійній діяльності намагалися повністю надати
допомогу дітям, адже вони допомагали одному із місцевих сиротинців.
«На 01.01.1959 р. мною было показано две групы «дацыков» в сёлах
Ковельского та Старочижевского района. Поскольку эти групы состаялись из
старух и стариков и не имеют ни распространения, ни влияния на населения,
уже не проявляют активности, а расделаются сами по себе. На молитвиные
собрания открыто не собираются, а собираются нелегально» [7,арк. 82].
Отож, як бачимо, з 1959 року харизматичний рух поступово занепадає,
адже люди, які входили до «дацыков» були похилого віку та не проявляли частої
активності, це тривало до 70-80-х років ХХ ст. Сам Ліхванчук Андрій, якому в
той час було майже 90 років (до речі, більшість членів даної деномінації
прожили до ста років), проповіді вів лише сидячи, «був невеселим і
бездіяльним» [19;22]. Зібрання всіх представників відбувалися у хаті
Каливошки Петра (Додаток Е) у с. Облапи з періодичністю 1 раз на два тижні
(Додаток Д). Після його смерті і до нині ревно зберігає традиції запроваджені
Онуфрієм Дациком.
Нам вдалося з’ясувати, що на 2021 р. селах Зарічя, Облапи та Тойкут
Ковельського району все ж таки є нащадки представників даного
харизматичного руху, які за свідченнями старожилів відвідують могили
очільників руху (Додаток Л). «Ми віддаємо шану нашим отцям, які довгий час
вели нас за собою, проповідуючи слово Боже»[24]. Вони також і допомагають
єдиній живій членкині цієї релігійної деномінації – Каливошці Анні Петрівні,
1928 р.н. (Додаток Д).
Висновки до розділу 2
З вище сказаного зрозуміло, що рух дациків пройшов свій шлях розвитку
від Білорусі до Волині, маючи лідера-засновника. У діяльності послідовників
о. Онуфрія вирізнялася місіонерська діяльність, що особливо демонструвалася
у 40-50 рр. ХХ ст. Становлення та діяльність даного руху було й залишається
частиною історії не лише Волині, а й усієї України.
 РОЗДІЛ 3
ВІРОВЧЕННЯ ТА РЕЛІГІЙНІ ПРАКТИКИ ДАЦИКІВ
Культова система релігійної діяльності репрезентується у віровченні та
практиках віруючих. Вважаємо, що рух дациків був харизматичним і на це
вказує ряд фактів. Характерною ознакою є наголошення на харизмі –
«особистої благодаті, котрою Бог наділяє обраних, що полягає в дарах
одкровення (мудрість, знання), дарах сили (чудотворення, зцілення) та дарах
мови (пророцтва, іномовлення та його тлумачення)». Харизмати-дацики
дотримувалися думки, що представником харизми є очільник, оскільки він
демонструє володіння дарами аж до здатності зцілення. Цікавою особливістю
досліджуваного волинського руху є те, що хоча й був лідер-засновник Дацик
Онуфрій, але кожна сільська деномінація, що локалізувалася в певному
населеному пункті теж мала свого лідера, якого обирав засновник, виходячи з
дарів, якими був наділений «дух-помічник» [6,арк. 116].
Дацики, як і будь-який харизматичий рух, має певні особливості
віровчення. Опрацювавши ряд наукових та писемних джерел, зібравши
свідчення старожилів, зокрема жителів сіл Облапи, Тойкут і Заріччя
Ковельського району, ми виділили основні, характерні для даного руху
дациків, складові їх релігійних практик. Зауважимо, що документальні дані
різняться зі свідченнями сучасників та єдиної живої членкині цього руху.
Можемо припустити, що розбіжності пов’язані з тогочасною владою, яка
бачила в незареєстрованих громадах ознаки загрози для життя. Відомості про
незареєстрованих членів «сект» надходили до місцевих органів влади, як
правило, від представників низових партійних, комсомольських, безвірницьких
осередків, котрі мало розумілись в особливостях віровчення чи обрядово-
культової практики різних груп, часом не могли відрізнити православних від
харизматів [8,арк. 11].
Основною особливістю дациків було те, що вони не відкидали
православної обрядовості. У ДАВО знаходимо інформацію: «Відвідували
православну церкву, але потім збиралися на свої поклоніння лідеру і моляться
по прикладу п’ятидесятництва» [3,арк. 66]. Дані факти лише частково
підтверджені. За свідченнями старожила села Облапи Каливошко Анни
Петрівни, яка назвала цю особливість, проте зауважила, що «збиралися ми
тричі на день – зранку, в обід та після догляду, а в церкву ходили дуже рідко,
тільки на праздник села та часом на Паску»(Додаток М). За пеказами
Кленової Софії Калениківни, 1939 р.н., дізналися: « Ми всі християне і віримо
в обного Бога, маємо своє вірування, до церкви вони часом ходили, у період
активних собраній церкву відвідували рідко» [20]. Очільник руху Дацик
закликав їх вірити в одного Бога і церкву відвідувати рідко, адже вони мають
особливий процес поклоніння Богу, який є більш священним та духовнішим.
Тому зустрічаючи людей, які не входили до даного харизматичного руху,
говорив їм: « Ми так молимося, а ви так, все ж таки до одного Бога, тож давайте
молитися разом» (Додаток М). Вважаємо, що такі заклики робилися виключно
для збільшення кількості дациків.
Вчення про прославлення Бога є основою культових практик даних
харизматів. Вони вважають себе обраними Богом, якого мають постійно
прославляти, часто в оригінальних дійствах: Йому присвячуються гімни,
молитви, заклики, пісні, вірші, створюються музичні і танцювальні композиції.
Тому часто у деномінаціях дациків функціонують ансамблі, хори, танцювальні
групи, інші самодіяльні колективи. Наприклад, у с. Заріччя дацики мали свій
чоловічий хор, який діяв у 1950-х рр.[12].
Ще одна риса релігійних практик досліджуваних харизматів – це зібрання
для молитов (хоча й у більшості релігійних рухів вони були теж). «Збиралися
вони у різних хатах, окремого будинку не мали», – розповів нам Місюра
І.А.,1936 р.н. (Додаток Н)[14]. Цікавим є той факт, що першочергове зібрання
надавалося будинку, у якому хворів член родини. Дані моління
супроводжувалися читанням Псалмів, оскільки основною священною книгою
дациків була Біблія. До речі, з початку заснування руху – це «Pismo Swiete»,
книгу яку зберігають як священну реліквію. Зауважимо, дацики могли співали
Псалми без тексту, що як вони говорили «є свідченням того, що Бог існує» [18].
При дослідженні ми дізналися, що під час читання Псалмів усі віряни в певний
момент ставали на коліна, чим показували шану Божу. Також була присутня
практика «покладання рук» та хрещення [2,арк. 32]. Опитані ж старожили
останню заперечують.
Узагальнивши діяльність деномінації руху дациків, ми виділили п’ять
типів молитов, що використовувалися у їх практиках:
1. «Прохання», де максимально конкретно визначалися в молитві, що хочуть
мати від Бога.
2. «Клопотання» – молитва, у котрій просили в Бога що-небудь для іншого.
Це своєрідна молитва за потреби інших. Як і у всіх харизматів, сила такого
прохання збільшується: чим більше молящих, тим вища дія. Вона часто
використовувалася у молитовному зібранні з метою консолідації громади і
психологічної підтримки віруючих, які потребують допомоги.
3. «Посвячення, помазання» – молитва, яку повторювали за лідером ті, хто
вирішив вступити до церкви дациків-харизматів. Відбувається це під час
першого зібрання. Наприклад, у с. Заріччя лідер Онуфрій покладав руки
на голову нового члена і просив про сходження на нього Святого Духа.
Сучасники згадували, що інколи відбувалася втрата свідомості того, хто
приймав посвячення [14].
4. «Молитва Духу Святому» – дацики вирізняють «молитву розуму», яку всі
можуть розуміти.
5. «Молитва в Дусі Святому» – молитва, завдяки якій дух того, хто молиться,
зустрічається зі Святим Духом. Найважливіше завдання – це навчитися
слухати голос Божий щоденно.
Дацики мали харизму – глосолалію – термін для позначення розмови
віруючого з Богом «іншими» мовами, тобто незнайомими, таємничими,
ангельськими, під впливом на нього Духа Святого. Засобом досягнення
«говоріння мовами» є особливий тип колективної молитви, що вводить
віруючого у стан крайньої екзальтації або трансу, коли мова його стає
автоматичною, він починає вигукувати слова, яких немає в жодній мові, яких
сам він не розуміє [13]. «Чує тільки той, до кого їх звернено – Дух Святий, а
також той, кому дано дар тлумачення. Говоріння мовами» вважається
кульмінаційним моментом хрещення Духом Святим, свідченням його живої
присутності в молитовному зібранні, актом безпосередньої зустрічі з Богом,
виявом Божої благодаті.
Провівши дослідження, ми змогли підтвердити дану інформацію
релігієзнавців та дізналися, що під час духовних молінь дациків були дві
людини, одна з яких говорила на «духовній мові», а інша перекладала для усіх
вірян. Для дациків ця незнайома мова вважалася «духовною», адже не усі могли
нею розмовляти, при цьому читаючи Псалми та Євангеліє [7,арк. 66].
Особливість даного харизматичного руху – «духоцентризм». Хрещення
Духом Святим є центральним догматом і кульмінаційним пунктом релігійного
життя дациків, які здебільшого орієнтуються на третю іпостась Бога – Святий
Дух. Дацики вважають, що «хрещення Святим Духом є народженням згори,
покликання, отримання дарів»[17-19]. Члени ж Облаповської деномінації
дациків наголошують, що Хрещення Духом – це одноразова дія, яка не може
повторюватися, і її може отримати будь-який представник руху, адже громада є
колективний носій харизми. Підтвердженням є приклад отримання хрещення
Святим Духом, що відбувся 1944 р., розказаний нам Каливошко А. П. про
передбачення приходу німців [18].
Ще однією особливістю, на нашу думку, негативною була полігінія
(багатоженство) як релігійний обов’язок, коли чоловік повинен мати 7 жінок.
На перший погляд цей факт нам здався аморальним [6,арк. 94]. Та опитавши
старожилів, картина прояснилася. Дефініція «багатоженство» вживалася у
дациків у значенні « декілька жінок за життя», а не одночасно. Зауважимо, що
лідер руху Онуфрій Омелянович мав п’ять дружин, лише з першою був в
офіційному шлюбі. [16;21-24].
Щодо їжі, то ніяких обмежень не було, за винятком спиртного, яке зовсім
заборонялося. В основу трудової ж етики дациків покладено принцип вільного
господаря: нерентабельна праця вважалася заняттям підневільної людини [30].

Висновки до розділу 3
Отже, дацики – це є феноменальний харизматичний рух, що мав своє
віровчення та культові практики: духоцентризм, глосолалію, полігінія та ін., яке
дійшло до нас лише у спогадах членів руху, та є надзвичайно цінним у
характеристиці розвитку релігії на Волині у ХХ ст.

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження харизматичного руху дациків на Волині на
прикладі деномінації Ковельського району дає змогу сформулювати підсумки
наукової роботи.
1. Аналіз різноманітних джерел, що подають певні відомості про
харизтитичний рух дациків, дає змогу ідентифікувати, систематизувати та
узагальнити дані про деномінацію, активне функціонування якої розгорталося
на території Ковельщини. Вивчення джерельної бази, вітчизняних і зарубіжних
наукових праць, які торкаються окремих складових проблеми, свідчить про те,
що дослідження питань, пов’язаних із формуванням та розвитком
харизматичного руху дациків, не посідає належного місця в наукових
розробках. Епізодичне висвітлення в працях деяких аспектів діяльності
п’ятидесятницького харизматичного руху дациків на Волині переконує в
необхідності здійснення ґрунтовного вивчення цього феномена та його ролі в
повсякденному житті віруючих волинян.
2. Зародження релігійного руху дациків пов’язане із соціально-
культурними та політично-економічними обставинами розвитку Волинського
регіону в 30-х роках ХХ століття. Поява дациків у контексті євангельського
руху на Волині, стала результатом діяльності селян-реемігрантів, які пройшли
підготовку в США та отримали право поширювати вірування на Батьківщині.
Назва руху походить від імені лідера-засновника Дацика Онуфрія
Ємельяновича. Соціальну базу руху дациків складали селяни. Ареал
поширення розвитку руху окреслений селами Ковельського району Волинської
області. Розгортання активної діяльності було зосереджене у селах Заріччя та
Облапи Ковельського району, де проживав лідер релігійного руху. Діяльність
деномінації дациків не була припинена у 1970-80-х рр., як стверджувалося у
звітах уповноважених у справах релігій у Волинській області. Віднайдено
членів руху дациків, які проживали у згаданих селах.
3. Аналіз особливостей віровчення дациків доводить харизматичний
характер руху, що має п’ятидесятницьке походження. Дацики акцентують увагу
на харизмі – особистій благодаті, якою Бог наділяє обраних. Дія благодаті
виявляється у дарах одкровення (мудрість, знання), дарах сили (чудотворення,
зцілення) та дарах мови (пророцтва, іномовлення та його тлумачення). Носієм
харизми є проповідник, оскільки він демонструє володіння усіма вказаними
дарами. При наявності лідера-засновника кожна деномінація, що діяла в
певному населеному пункті мала свого лідера, якого обирав засновник на
основі дарів, якими був наділений «дух-помічник».
4. Релігійні практики харизматичного руху дациків задовольняли
важливі потреби своїх послідовників.
У релігійних практиках харизматичного руху дациків переважає
місіонерська та просвітницька діяльність, що полягала в обході віддалених
місць і хуторів із пропозиціями допомоги (особливо у післявоєнний період);
проведенні роз’яснювальної роботи при всеможливих зустрічах; роздачі
милостині; здійсненні публічних богослужбових заходів; допомозі людям, які
потребують матеріальної та духовної допомоги; проведенні культурних заходів
на релігійну тематику для дітей шкільного віку та дорослих; пожертвах на
будівництво шкіл з релігійним напрямком; влаштовуванні благодійних заходів;
зібранні допомоги дітям з вадами фізичного та психічного розвитку; проведенні
педагогічної та суспільно-корисної діяльності; наданні допомоги дітям-
сиротам. Складовими культової практики є духоцентризм, глосолалія, полігінія.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

І. Джерела.
Архівні матеріали:
Государственный архив Брестской области (м. Брест, Республіка Білорусь)
1. Фонд 1. Полесское воеводское управление, 1921-1939 гг. Оп. 2. Дело. 2326.
Сведения о размещении, количестве и численном составе религиозных сект
на территории Полесского воеводства за 1926 г. 70 стр.
2. Фонд 1. Полесское воеводское управление, 1921-1939 гг. Оп. 2.
Дело 2314.
Сведения о религиозном движении с приложением схемы расположения
религиозных сект, 20 апреля 1931-11 ноября 1933. 82 стр.
Державний архів Волинської області (м.Луцьк)
3. Фонд Р-605. Уповноважений Ради в справах релігійних культів при Раді
Міністрів СРСР по Волинській області.1944-1965 рр. Опис 2. Справа 10.
 Информационные отчеты уполномоченого. 1950 г. 78 арк.
4. Фонд Р-605. Уповноважений Ради в справах релігійних культів при Раді
Міністрів СРСР по Волинській області.1944-1965 рр. Опис 2. Справа 17.
Директивные письма уполномоченого Совета по делам религиозных
культов, квартальне отчеты и переписка по вопроссам религиозных
культов. 1955 г. 72 арк.
5. Фонд Р-605. Уповноважений Ради в справах релігійних культів при Раді
Міністрів СРСР по Волинській області.1944-1965 рр. Опис 2. Справа 19.
Директивные письма уполномоченого Совета по делам религиозных
культов, квартальне отчеты и разная переписка по вопроссам религиозных
культов. 1956 г. 153 арк.
6. Фонд Р-605. Уповноважений Ради в справах релігійних культів при Раді
Міністрів СРСР по Волинській області.1944-1965 рр. Опис 2. Справа 21.
Директивные письма уполномоченого Совета и председателя Совета по
делам религиозных культов, квартальне отчеты и переписка по вопроссам
религиозных культов и православной церкви. 1957 г. 172 арк.
7. Фонд Р-605. Уповноважений Ради в справах релігійних культів при Раді
Міністрів СРСР по Волинській області.1944-1965 рр. Опис 2. Справа 17.
Директивные указания уполномоченого Совета по делам религиозных
культов, квартальне отчеты и переписка по вопроссам религиозных культов
и православной церкви. 1959 г. 84 арк.
8. Фонд 46. Волинське воєводське управління (відділ безпеки), 1921-1939.
Опис 9. Справа. 1861. Статистичні дані про кількість релігійних сект на
Волині за 1933 рік, – 13 арк.

Преса:
9. К.Т.Д. Євангельський рух на наших землях. Історично-статистичний
матеріал. Будівничий Церкви Божої. 1936. № 11. С.7-9.
10. Кошульський А. Секти Волині, що поширені серед протестантів.
Шлях.1938. №10. С. 5-6.
11. Нагай Д.Секти Волині. Церква і нарід. 1963. №15. С. 5-6.
12. Старожили Ковельщини. Вісті Ковельщини. 2013. №15. С. 2.
13. Харизмати від Онуфрія. Післанець правди.1959. ч.9-10. С. 19.

Респонденти:
14. Опитано автором Грицик Марію Євгеніївну, 1949 р. н., с. Скулин
Ковельського району Волинської області, 02.10.2021 р.
15. Опитано автором Дацика Валентина Васильовича,1959 р. н., с. Заріччя
Ковельського району Волинської області, 24.11. 2021 р.
16. Опитано автором Ліхванчу Валентину Василівну,1957 р. н., с. Облапи
Ковельського району Волинської області, 02.10.2021 р.
17. Опитано автором Зінчука Михаїла Ананьєвича, 1938 р. н., с. Секунь
Старовижівського району Волинської області,12.11.2021 р.
18. Опитано автором Каливошку Анну Петрівну,1928 р. н., с. Облапи
Ковельського району Волинської області, 02. 10. 2021 р.
19. Опитано автором Килибу Анастасію Климівну,1939 р. н., с. Облапи
Ковельського району Волинської області, 02. 10. 2021 р.
20. Опитано автором Кленову Софію Калениківну,1947 р. н., с. Облапи
Ковельського району Волинської області, 02. 10. 2021 р.
21. Опитано автором Місюру Івана Арсенійовича,1936 р. н., с. Заріччя
Ковельського району Волинської області, 24.11. 2021 р.
22. Опитано автором Мазура Павла Васильовича,1940 р. н., с. Лапні
Ковельського району Волинської області, 24.11. 2021 р.
23. Опитано автором Сементух Олену Онуфрієвну,1939 р. н., с. Облапи
 Ковельського району Волинської області, 02. 10. 2021 р.
24. Опитано автором Шум Ганну Семенівну,1960 р. н., с. Облапи
Ковельського району Волинської області, 02. 10. 2021 р.
25. Опитано автором Шум Олександра Семеновича, 1953 р. н., с. Секунь
Старовижівського району Волинської області,12.11.2021 р.

ІІ. Наукова література.

Монографії:
26. Кубрин І.Нова віра в Західній Україні. Торонто,1968. 321с.
27. Любащенко В.Історія протестантизму в Україні. Львів,1995. 435 с.
28. Grelewski S. Wyznania Protestanckie i sekty religijne w Polsce. Krakov. 1957.
221 с.
29. Решетников Ю.Обзор истории евангельско-баптистского братства на
Украине. Одесса: Богомыслие, 2000. 246 с.
30. Шугаєва Л.М. Православне сектантство в Україні. Рівне, 2001. 320 с.

Статті:
31. Камейша Б. И. К истории религиозного сектантства в Западной
Белоруссии. Научный атеизм и атеистическое воспитание. Минск: Асвета,
1983. Вып. 1. С. 127-137.
32. Тимощук О. П’ятидесятництво в Західній Україні: діяльність Союзу
християн віри євангельської. Історія релігії в Україні. Науковий щорічник.
Львів : Логос, 2009. Кн. 1. С. 617-623.
33. Якуніна К.І. Порівняльна характеристика протестантського руху на
Волині та Житомирщині у 1940-1970 рр.. Актуальні проблеми вітчизняної
та всесвітньої історії. Рівне.РДГУ, 2012. Випуск 23. С.24-30.

Збірники:
34. Українсько-євангельський рух / [За ред.М.Вільного]. Варшава, 1956. 453
с.
35. Релігієзнавство: навчальний посібник / [Наук.ред.Д.В.Брилбов; відп. За
вип. О.В.Лісовий, С.О.Лихота]. К.: ДУХ І ЛІТЕРАТУРА, 2015. 320 с.

ДОДАТОК А
Дацик Онуфрій Омелянович (1890 – 1941р.) –
засновник релігійного руху дациків (онуфріївців)
Джерело: фото з особистого архіву Каливошки А.П.

ДОДАТОК Б
Соціальна характеристика дациків на 1950 р.

Загальна кількість 154

дациків
Селяни 154

Освіченість 1(засновник)

Православні 32 із загальних 154

Письменні 1 (засновник), і
помічник
Джерело: Державний архів Волинської області. Фонд Р-605.

ДОДАТОК В
Фрагмент газети, що розповсюджувалася
під час діяльності дациків 1940-х років

Джерело: фото автора, 2021р.

ДОДАТОК Г
Молитовна література дациків: «Песнь Возрождения».
Джерело: фото автора 2021 р.

ДОДАТОК Д
Каливошка Анна Петрівна (1928 р. н.) – єдина жива
учасниця харизматичного руху дациків із с. Облапи Ковельського району
Джерело: фото автора Каращук О. 2021 р.
ДОДАТОК Е

Будинок, у якому здійснювалися моління дациків у 1950-х р.

с. Заріччя Ковельський район Волинська область

Джерело: фото автора. 2021 р.

 ДОДАТОК Ж
Кількість членів харизмптичного руху дациків, станом на 1950 р.
№ Прізвище, ім’я, по батькові Дата Місце проживання
п/п представника народження

1 Ліхванчук Андрій Маркович 1896 р.н. с. Облапи

Ковельський р-н
2 Ліхванчук Євдокя Климівна 1902 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
3 Ліхванчук Феодосій Андрійович 1927 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
4 Ліхванчук Феонія Андріївна 1930 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
5 Кленовий Сава Бенедиктович 1886 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
6 Кленова Настасія Іванівна 1887 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
7 Кленова Наталія Саввівна 1930 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
8 Кленовна Софія Калениківна 1939 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
9 Каливошка Петро Андрійович 1878 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
10 Каливошка Анна Петрівна 1928 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
11 Каливошка Олександра Петрівна 1930 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
12 Каливошка Григорій Петрович 1932 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
13 Кравчик Клим Никифорович 1861 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
14 Кравчик Єфімія Федотівна 1897 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
15 Кравчик Арсен Климович 1905 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
16 Кравчик Марія Арсенівна 1926 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
17 Кравчик Микола Арсенійович 1928 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
18 Кравчик Петро Арсенійович 1932 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
19 Кравчик Євгенія Арсенівна 1934 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
20 Кравчик Зінаїда Арсенівна 1936 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
21 Тищук Феодосій Ісакович 1878 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
22 Тищук Оксана Демидівна 1878 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
23 Тищук Іван Феодосійович 1916 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
24 Тищук Варвара Павлівна 1916 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
25 Шум Анна Демидівна 1904 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
26 Шум Олександр Семенович 1931 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
27 Шум Степан Семенович 1933 р.н. с. Облапи
 Ковельський р-н
28 Шум Євгенія Севастіанівна 1894 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
29 Шум Степан Сергійович 1895 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
30 Шум Ярина Петрівна 1908 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
31 Шум Марія Степанівна 1925 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
32 Шум Михайло Степанович 1932 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
33 Шум Семен Степанович 1938 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
34 Килиба Клим Павлович 1891 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
35 Килиба Пелагея Лук'янівна 1896 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
36 Килиба Василина Климівна 1934 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
37 Килиба Федір Климович 1934 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
38 Килиба Іван Климович 1936 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
39 Килиба Анастасія Климівна 1939 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
40 Гонщик Іван Васильович 1876 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
41 Гонщик Матрона Іванівна 1880 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
42 Гонщик Марія Данилівна 1911 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
43 Розванюк Уляна Іванівна 1920 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
44 Гонщик Ольга Іванівна 1926 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
45 Гонщик Лікера Антонівна 1910 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
46 Сементух Каленик Євдокимович 1904 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
47 Сементух Олена Онисимівна 1909 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
48 Сементух Андрій Каленікович 1932 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
49 Сементух Василій Каленікович 1937 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
50 Сементух Пелагея Іванівна 1923 р.н. с. Облапи
Ковельський р-н
51 Пашуля Віра Степанівна 1882 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
52 Пашуля Юхимія Тимофіївна 1931 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
53 Зінчук Василина Власівна 1886 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
54 Зінчук Наталія Єфимівна 1916 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
55 Зінчук Ніна Єфимівна 1920 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
56 Хлуд Лідія Єфимівна 1914 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
57 Хлуд Олена Яківна 1939 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
58 Зінчук Марія Омелянівна 1906 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
59 Зінчук Михайло Ананійович 1932 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
60 Зінчук Сергій Ананійович 1938 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
61 Осипчук Онисія Костянтинівна 1888 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
62 Осипчук Нонька Ємелянівна 1923 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
63 Кушнерук Нестер Ігнатович 1904 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
64 Кушнерук Катерина Тимофіївна 1905 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
65 Грицик Матрона Петрівна 1886 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
66 Грицик Яків Савелійович 1928 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
67 Грицик Ксенія Савелівна 1926 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
68 Грицик Григорій Савелійович 1928 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
69 Грицик Євгеній Савелійович 1933 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
70 Грицик Федір Андріянович 1873 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
71 Грицик Марія Єрофіївна 1909 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
72 Грицик Параскєва Опанасівна 1927 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
73 Ярошик Пелагея Микитівна 1907 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
74 Ярошик Устинія Юхимівна 1926 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
75 Ярошик Анна Юхимівна 1933 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
76 Рудень Наталія Спиридонівна 1888 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
77 Рудень Анна Соловіївна 1926 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
78 Рудень Надія Соловіївна 1914 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
79 Кравчик Євдокія Василівна 1884 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
80 Кравчик Наталія Йосипівна 1926 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
81 Кравчик Анна Йосипівна 1928 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
82 Кравчик Катерина Йосипівна 1932 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
83 Зінчук Феодосій Васильович 1889 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
84 Зінчук Анастасія Феодосіївна 1882 р.н. с. Скулин
 Ковельський р-н
85 Зінчук Іван Феодосійович 1931 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
86 Зінчук Анна Спиридонівна 1896 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
87 Зінчук Степаніда Ілляшина 1930 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
88 Кравчик Віталій Омелянович 1911 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
89 Кравчик Анна Тимофіївна 1917 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
90 Ющик Пелагея Данилівна 1881 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
91 Ющик Анастасія Іванівна 1924 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
92 Какаха Мойсей Пименович 1907 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
93 Какаха Анна Миканорівна 1910 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
94 Мазурик Уляна Якимівна 1902 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
95 Мовчан Параскєва Ігнатівна 1898 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
96 Зінчук Євдокія Спиридівна 1894 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
97 Возняк Євдокія Трифонівна 1902 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
98 Хомик Оксенія Семенівна 1894 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
99 Мовчан Софія Кузьмівна 1906 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
100 Мовчан Кирило Леонтійович 1903 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
101 Мовчан Варвара Семенівна 1906 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
102 Мовчан Панас Кирилович 1931 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
103 Мовчан Левко Андрійович 1875 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
104 Зінчук Варвара Ігнатівна 1882 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
105 Мовчан Христина Трохимівна 1896 р.н. с. Скулин
Ковельський р-н
106 Бархаба Марія Хомівна 1909 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
107 Бархаба Володимир Семенович 1935 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
108 Місюра Філіп Іванович 1903 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
109 Місюра Настасія Ігнатівна 1900 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
110 Місюра Ольга Пилипівна 1936 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
111 Мазур Степан Каленикович 1912 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
112 Мазур Анна Павлівна 1911 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
113 Ілюшин Тетяна Савівна 1889 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н

114 Ілюшин Пелагея Михайлівна 1922 р.н. с.Лапні Ковельський

р-н
115 Ілюшин Марія Михайлівна 1927 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
116 Ілюшин Феодосія Михайлівна 1939 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
117 Ілюшин Денис Михайлович 1931 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
118 Мазур Пріська Василівна 1922 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
119 Мазур Марта Василівна 1925 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
120 Мазур Іван Василівна 1930 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
121 Корень Костянтин Ульянович 1911 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
122 Корень Тетяна Ульянівна 1898 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
123 Зінчук Олександра Федорівна 1915 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
124 Калитюк Максим Пилипович 1888 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
125 Калитюк Марія Самедовна 1907 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
126 Калитюк Надія Максимівна 1934 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
127 Котик Уляна Сергіївна 1904 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
128 Кулик Уляна Пилипівна 1887 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
129 Мазур Каленик Григорович 1861 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
130 Мазур Меланія Макарівна 1860 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
131 Мазур Харитина Калениківна 1892 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
132 Котик Григорій Петрович 1905 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
133 Котик Пріська Григорівна 1907 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
134 Котик Іван Григорович 1937 р.н. с.Лапні Ковельський
р-н
135 Марчук Мотря Семенівна 1909 р.н. с. Тойкут
Ковельський р-н
136 Прищик Тихон Лукашевич 1888 р.н. с. Тойкут
Ковельський р-н
137 Прищик Марія Степанівна 1889 р.н. с. Тойкут
Ковельський р-н
138 Бойчук Февронія Левківна 1909 р.н. с. Тойкут
Ковельський р-н
139 Корнелюк Степаніда Іванівна 1896 р.н. с. Секунь
Старовижівський р-н
140 Корнелюк Улита Михайлівна 1923 р.н. с. Секунь
Старовижівський р-н
141 Корнелюк Марія Михайлівна 1925 р.н. с. Секунь
Старовижівський р-н
142 Корнелюк Надія Михайлівна 1932 р.н. с. Секунь
Старовижівський р-н
143 Олещук Олена Феодосіївна 1924 р.н. с. Секунь
Старовижівський р-н
144 Олещук Феофана Феодосіївна 1929 р.н. с. Секунь
Старовижівський р-н
145 Олещук Михайло Феодосійович 1931 р.н. с. Секунь
Старовижівський р-н
146 Олещук Марія Феодосіївна 1933 р.н. с. Секунь
Старовижівський р-н
147 Олещук Ананій Феодосійович 1934 р.н. с. Секунь
Старовижівський р-н
148 Рижко Марфа Мойсеївна 1892 р.н. с. Секунь
Старовижівський р-н
149 Ткачук Євдокія Миколаївна 1925 р.н. с. Секунь
Старовижівський р-н
150 Ткачук Віра Яківна 1930 р.н. с. Секунь
Старовижівський р-н
151 Ткачук Іван Якович 1932 р.н. с. Секунь
Старовижівський р-н
152 Ткачук Ніна Євдокимівна 1930 р.н. с. Секунь
Старовижівський р-н
153 Ткачук Віра Євдокимівна 1928 р.н. с. Секунь
Старовижівський р-н
154 Ткачук Мілаїда Євдокимівна 1932 р.н. с. Секунь
Старовижівський р-н

Джерело: складено автором за документами ДАВО. Фонд В-605.

ДОДАТОК Л
Могили членів релігійного руху дациків
Л.1. Дацик Онуфрій Омельнович
Джерело: фото автора. 2021 р.

Л.2. Місюра Настасія Ігнатівна

Джерело: фото автора. 2021 р.

Л.3. Бойчук Февронія Левківна

Джерело: фото автора. 2021 р.
ДОДАТОК М
Фрагмент інтерв’ю* з Калівошко Анною Петрівною,
1928 р. н. с. Облапи Ковельський район**

- Добрий день, Ви Каливошко Анна

Петрівна?
- Я, але говоріть до мене голосно й
виразно.
- Ми знайшли вас в списках, що Ви
входили до такої організації дацики.
Входили до дациків?
- Нікуди я не ходила.
- У 50-тих роках?
- Нікуди я не входила і не ходила.
- А в церкву ходили?
- А в церкву ходю, церкву я люблю.
- Можливо ви знаєте Онуфрія Дацика?
- А я не чула і нічо не знаю, але колись в
автобусі бачила дочку, а вона в школі
вчителькою робила. Да я кажу, ти
Онуфрієвна.
- Чим займався він, не знаєте?
- Я тіки чула за його, що він був директор школи, ну і цього його дочка мені
казала, що батько був такий добрий.
- Більше нічого не пригадали?
- А знаєте, я входила туди, тіки в мене ніхто ніколи не питав і я мовчала.
- Чи відкидали дацики православну церкву?
- Та нє, але тоді коли ми часто проводили зібрання церкву відвідували рідко, а в
церкву ходили дуже рідко, тільки на праздник села та часом на Паску.
- А як проводилися ваші зібрання?
- Ми ходили на власні моління збиралися, ми двічі на день – зранку та після
догляду , які були у хаті Дацика, там во біля ставка або в інших хатах. Коли хто
хворів то йшли до них і співали Псалми.
- Чим Ви відрізнялися серед простого люду ,чи були у вас певні відмінності
від жителів села?
- Так, були. Коли ми зустрічали по вулиці людей нашої віри то до жінок
говорили: «Доброго здоров’я безсмертна!», а до чоловіків: «Добридень дух!».
Чому так, точно не знаю. Знаю точно, що наш Онуфрій казав ви мої безсмертні.
- А як до вас ставилися жителі села? Чи були проти ваших зібрань, вашої
віри?
- Онуфрій не казав, що ми повинні чи не повинні відвідувати церкву та люди
нам нічого не казали і як мені здається, не були проти. Хоча коли ми йшли по
вулиці, то інколи деякі могли кричати та наші казали: «Ми так молимося, а ви
так, все ж таки до одного Бога». Люди не завжди вороже ставились до нас.
- Дякуємо вам, Анно Петрівно!
- І вам дякую! Ніколи в мене не питали про минуле, сумно згадую усе, спочатку
навіть боялася, бо то колись не можна було говорити про таке.

Записано автором зі слів Каливошко А.П.

* Інтерв’ю записано на диктофон, тривалість 25 хв.
** Записано зі збереженням автентичності мови.

ДОДАТОК Н
Фрагмент інтерв’ю* з Місюрою Іваном Арсенійовичем,
1936 р. н. с. Заріччя Ковельський район**
.
 - Що ви знаєте про Дацика Онуфрія та
його харизматичний рух дацики?
- Я знаю тіко по розказам. А жив він за тим
магазином господарським, і там хата біля неї
ставок викопаний, там він жив. Ну і шо, була
в нього така секта в нього багато було жінок 7
чи 8. Облапи знаєте де?
- Так, але ще там не були.
- І звідси люди до його ходили. В нього були і
молодиї жінки і старіші, о даже в цій хаті
біла, що стоїть, тоже жила, але вже її немає.
Живуть там ще родичі, але то невістка, вона
там нічо не знає. Він шо говорив, що він, як
вмре то воскресне, а його спецяльно, ну
хлопці бандеровці розстріляли, ну УПА.
Хотіли провірити чи він воскресне і вбили. То
я не знаю сіко він лежав, може 7 днів не знаю.
- А де його поховали?
- Ну то в Заріччі канєшно поховали, як же вам допомогти.
- Скажіть ваша жінка має прізвище Дацик, можливо вона йому родичка?
- Батько буде її в третьому, то вона йому племінниця в третьому.
- Можете сказати як звати вашу жінку та рік народження?
- Місюра Надія Тихонівна трицять шостий рік, а я Місюра Іван Арсенієвич і
тоже трицять шостий. От немає цього сусіда, він живий, але я маю на увазі
дома, то він знає багато лічно з ним знайомий, він не входив в ту секту, але знає
багато.
- А про його жінок, що можете сказати?
- О, а жінки були з різних сіл, там з Лапнів я знаю багато було. А ще ж школа
була, то він там діректором був.

- Де проводилися зібрання ?
- Його хата і та шо по іншій стороні, то тоже там збиралися. І діти в нього ще є
дочка і син. Син то в Володимир- Волинську, а дочка на ковельському заводі
робила колись, а зараз не знаю.
- Як їх звати?
- Дочка то Марія призвіще, яке не знаю, а сина не повню.
- Дякуємо вам, Іване Арсенійовичу!
- Та нема за що, чим міг, то тим допоміг.

Записано автором зі слів Місюри І.А

* Інтерв’ю записано на диктофон, тривалість 15 хв.
** Записано зі збереженням автентичності мови.