Увага до стану української мови завжди була важливою в Україні, особливо після отримання

незалежності в 1991 році. Українська мова має офіційний статус у країні, але її використання
стикається з певними проблемами. Російська мова має значний вплив в окремих регіонах,
спричиняючи білінгвізм та викликаючи позакультурний вплив.

Ця мовна ситуація описується як білінгвальна, бо на території України діють дві мови - українська та
російська, обидві мають значний вплив. Є різні форми українсько-російського білінгвізму, і це
викликає соціальні та лінгвістичні питання. Подібність між цими мовами також призводить до того, що
одна може переважати над іншою, що створює проблеми для утримання мовного різноманіття.

Починаючи з моменту незалежності України, питання мови та мовної ідентичності стали причиною
роз'єднання в українському суспільстві. Це призвело не лише до відсутності чіткої мовної політики, а й
створило "гойдалки мовної політики", що поглибили дисбаланс у цій області.

Україна, за світовими стандартами, є переважно мононаціональною країною, де українці становлять

більше 75% населення. Проте, країна залишається різноманітною та частково неоднорідною в аспекті
мови, культури й ідеології, особливо у деяких регіонах, де національна самосвідомість громадян
залишає бажати кращого. Проблеми збереження та розвитку мов і культур етнічних меншин, таких як
кримські татари, гагаузи, караїми та інші, також залишаються актуальними.

Негативна спадщина колоніального періоду проявляється не лише у поширенні російської мови в

повсякденному спілкуванні (особливо в бізнесі та мас-медіа), а й у тому, що деякі українці все ще
відчувають себе мешканцями колонії та приймають на себе стереотипи, накладені ззовні.

Закон України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" змінив правове
становище української мови, створивши механізми захисту прав українців на отримання інформації та
послуг державною мовою. Однак існують супротив ініціативі, оскільки деякі вважають, що вона
обмежує права меншин і порушує свободу слова.

Закони, прийняті в Україні в період з 2016 по 2020 рік, мають позитивний вплив на мовну ситуацію в
країні. Проте, спостерігається зворотній рух у використанні російської мови в різних галузях, що може
загрожувати національній ідентичності та безпеці України. Для подальших позитивних змін та
повноцінного функціонування української мови у всіх сферах суспільства потрібні тривалі зусилля з
боку держави та громадянського суспільства.

Українська мова є ключовим елементом національної самосвідомості та культурної спадщини

України, що має важливе значення в контексті міжнародних організацій та співпраці країни з іншими
державами.

Однією з найзначущих міжнародних організацій, де Україна активно бере участь, є Організація

Об'єднаних Націй (ООН). Українська мова в ООН має статус однієї з шести офіційних мов,
використовуваних у документах та спілкуванні в цій організації, дозволяючи українським
представникам висловлювати свої позиції у рідній мові.

Україна також активно співпрацює з Організацією з безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ), де українська
мова використовується як одна з робочих мов, сприяючи активній участі представників України у
роботі цієї організації.

Ратифікація Європейської хартії регіональних мов або мов меншин багатьма країнами Європи,
включаючи українську мову, сприяє захисту та підтримці української мови як однієї з регіональних мов
у цьому регіоні.

Однак, відношення до української мови може варіюватися у різних міжнародних організаціях,

вимагаючи уважного аналізу. Україна активно працює над підтримкою та розвитком української мови
в міжнародних форумах, зокрема, сприяючи вивченню української мови серед української діаспори та
підтримці мовних програм за кордоном.

Українська мова, як символ національної ідентичності, займає важливе місце у міжнародному

контексті та і продовжує грати важливу роль в співпраці та комунікації з іншими країнами та
організаціями.

Українська мова має багату історію, вона є офіційною в Україні і символізує національну
самосвідомість країни. Нещодавні події та війна внесли зміни в статус української мови, зокрема в
окупованих та конфліктних регіонах. Мові вдалося зберегти свій статус у діаспорі та в міжнародних
організаціях, сприяючи популяризації та збереженню зв'язків зі світом.

Це важливий символ національної ідентичності та культурної спадщини, проте її стан вимагає

постійної уваги та заходів для забезпечення збереження і розвитку. Українська мова має вагому роль
в міжнародному співробітництві і взаємодії з іншими державами та організаціями.

Попри тяжку історію заборон і геноцидів, українська мова зберегла свою незалежність. Важливо
цінувати, піклуватися, боротися та підтримувати цю милозвучну мову, яка є рідною та державною для
усіх українців.