ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В

СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Українська мова є однією з найбагатших та найбарвистіших мов світу.

Це підтверджується тим, що вона має розвинену синоніміку, досконалі
фонетичні та граматичні системи, великий запас слів. Вона виступає
могутнім засобом зміцнення нації, сторожем національної ідентичності.

У наш час проблема мовної культури є актуальною, особливо для

молоді. Це здається дивним, тому що українська мова є єдиною державною
мовою в країні. Іншим мовам гарантується вільний розвиток, що закріплено в
10 статті Конституції України. Але чомусь проблема функціонування
української мови не зникає.

Метою даного дослідження є висвітлення проблем функціонування

української мови у сучасному суспільстві та шляхи їх вирішення.

Найбільшою проблемою української мови є мішанина слів, які

походять з різних мов, яка отримала назву «суржик». Слово «суржик» давно
відоме у млинарстві. Суржиком називали мішанину зерна – жита, пшениці,
ячменю, вівса, а також борошно з такого зерна; це було не першосортне
зерно та низького сорту борошно. Відомий український письменник і вчений
Борис Грінченко писав, що суржиком є також «чоловік змішаної раси».
Мовний суржик виник природним шляхом. Він навіть має певні різновиди. В
Україні існує, наприклад, одеський суржик та київський суржик.

Суржик в Україні є наслідок колоніального панування. Відомо, що

українська мова заборонялася століттями за часів царизму. Влада в ті часи
застосовувала жорсткі заходи, щоб викорінити українську мову та її
найзавзятіших носіїв. Багато україномовного населення заморили
голодоморами, а інтелігенцію масово репресували. Практично з усіх сфер
життя була витіснена українська мова. Українською мовою говорити було
соромно. Тому, щоб позбутися цього кліше, українці намагалися говорити
російською мовою.

Український літературознавець Іван Дзюба писав: «Суржик — це

калічення мови, мовна безпорадність, брак чуття слова, хапання за перший-
ліпший сурогат з чужої мови». На мою думку, кожному з нас потрібно
уникати застосування суржика. Але спілкуватися тим сленгом, який постійно
чуємо легше, ніж говорити літературною мовою. Тому вибір між «чистою
мовою» та «суржиком» залежить тільки від культури самої людини. І лише в
тому випадку, коли людина сама захоче користуватися «чистою мовою»,
вона прагнутиме говорити літературною мовою, щоб уникнути «суржику».
Слід пам’ятати слова відомого українського вченого та критика Михайла
Драгоманова, що “кожне слово, сказане не українською мовою, є
марнуванням капіталу українського народу”.

З іншого боку, коли людина була російськомовною і вирішила перейти

на українську мову, відразу це не відбудеться. Якщо вона буде боятися
допускати у своє мовлення суржик, то вона взагалі боятиметься говорити
українською мовою. Але в цьому разі слід говорити, а не боятися. А ми
повинні поважати, виправляти та підтримувати таких людей. Як писав
відомий український письменник Максим Рильський: "Мова – це втілення
думки. Що багатше думка, то багатше мова. Любімо її, вивчаймо її,
розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за багатство
мови..."

Ще одним прикладом того, що в нашій країні є мовна проблема – це

останні вибори президента. Під час виборів Україна фактично розділилася
навпіл. Кожна частина захищала свої права, свого кандидата, своє
волевиявлення. І в цій ситуації можна було побачити, що заради власних
амбіцій деякі політики спекулювали питанням статусу державної мови та мов
національних меншин.
 Отже, можна зробити висновок, що нам потрібна виважена державна
мовна політика, яка б передбачала захист і підтримку національної мови,
розв’язувала проблеми функціонування національної мови у сучасному
суспільстві. Держава повинна забезпечувати функціонування мов
національних меншин. Вона також повинна утвердити в суспільстві
українську мову як державну, як важливий чинник консолідації усього
суспільства.

Література:

1. Грінченко Борис. Словарь української мови. [Електронний ресурс]. –

Режим доступу до вид.: https://r2u.org.ua/data/Словарь%20української
%20мови%20(1907-1909).pdf
2. Дзюба І. До судилища над суржиком// Урок української. – 2005, – № 1-
2 – С.14-15.
3. Дзюба І. Сучасна мовна ситуація в Україні // Уряд. кур’єр. - 2004. - 20
квіт.