Дегтярьов Андрій Віталійович

студент І курсу 7 групи

Інституту підготовки кадрів
для органів юстиції України
НЮУ ім. Ярослава Мудрого

ЗБОРІВСЬКИЙ ДОГОВІР

Після перемоги у Зборівській битві козацьких військ над польською

армією, король Ян ІІ Казимир і його оточення погодилися на перемови і
уклали невигідну для себе мирну угоду – Зборівський договір.

Кримський хан Іслам-Гірей ІІІ не хотів посилення козацької держав і

прагнув зберегти конфлікт між Україною і Польщею. У такому складному
становищі Богдан Хмельницький був змушения підписати пункти
Зборівської угоди. Договір підписували козацька старшина та українська
дрібна шляхта, а з іншої сторони – польський магнатсько-шляхетський уряд.

Зборівський угода вперше відродила Українську державу. Після

Зборівської угоди козацька держава носила чіткий республіканський
характер. Треба підкреслити дипломатичну діяльність Української держави
та Речі Посполитої, а не однієї, як намагалася підкреслити панівна верхівка
Речі Посполитої, яка називала Зборівську угоду “Декларацією ласки” короля
Польщі Яна ІІ Казимира Війську Запорозькому.

За умовою договору влада належала гетьману, резинденція якого

розміщувалася в Чигирині.

За Зборівським договором Україна відкололася від Польщі, а саме,

Брацлавське, Київське та Брацлавське воєводства. В цих воєводствах завжди
існував козацький елемент. Не приймалися на увагу етнографічні межі. Для
цих трьох воєводств признається нормальним козацький лад. Чисельність
козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб. Для
Польщі це була велика уступка, але для українського народу – жодної, бо
гетьман обіцяв народові, що всі здобудуть собі волю, всі стануть козаками. У
договорі було вказано, що всі, хто не ввійдуть у реєстр повинні повернутись
до свої панів. Пани могли знову повернутись до своїх володінь.

Український народ та шляхта не були задоволені Зборівськими

пунктами, бо участі у війні брали й інші області, а тепер козацтво обмежено
лише трьома воєводствами. Майже увесь народ піднявся на заклик
Хмельницького за козацькі права, здобув собі волю, і тепер в жоден спосіб не
хотів згодитись, щоб усе те пішло на користь невеликої групи людей, що
увійдуть до цього реєстру, а щоб решта знов повернулася до ненависного
кріпацтва.

Після угоди Польща почала зрівнювати права православного

духовенства з католицьким. Вони обіцяли козакам віддати православним
захоплені уніатами церкви і монастирі, ніколи не вводити в козацькій
державі унії.

Зборівський договір порушувався з двох сторін, кілька його статей не

було реалізовано. Ні Військо Запорозьке, ні Річ Посполита не затвердила
договір. Не признавши умови, Сейм скасував справу. Пани мали вертатись на
Україну, після укладання пунктів, але мало хто погодився повернутись до
своїх маєтків, остерігаючись українського народу.

Отже, попри всю обмеженість Зборівського договору він сприяв

зміцненню Української держави, поліпшенню становища широких мас
українського народу. Богдан Хмельницький доклав значних зусиль для того,
щоб уряд Речі Посполитої виконував умови Зборівського договору.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ю. А. Мицик Джерела з історії національно-визвольної війни українського

народу середини XVII століття: монографія. Дніпропетровськ: Дніпро, 1996,
с. 94

2. В. А. Смолій, В. С. Степанков Українська національна революція XVII ст.

(1648-1676 рр.). Київ: Альтернативи, 1999, с. 139

3. В. Б. Антонович Про козацькі часи на Україні. Київ: Дніпро, 1991, с. 131-

133

4. М. С. Грушевський Історія України-Руси. Нью-Йорк: Книгоспілка, 1956, с.

215,216