Дегтярьов Андрій

Національний юридичний університет

імені Ярослава Мудрого

ІПКОЮ, 1 курс, 7 група

ТИПИ (МОДЕЛІ) ЮРИДИЧНОЇ АРГУМЕНТАЦІЇ

Виокремлюють чотири типи (моделі) юридичної аргументації:

дедуктивна, індукативна, герменевтична та цілісна (когорентна). Для
забезпечення необхідної об’єктивності, динамізму та реалістичності
юридичної аргументації у ній мають поєднуватися здобутки всіх її моделей.

Перша модель юридичної аргументації є дедуктивна модель, яка є

однією з найстаріших, що ґрунтується на правилах силогізму. Вона
характерна переважно для концепції юридичного позитивізму. Вона
ґрунтується на правилах силогізму: рішення будь-якого правового казусу, яке
за названими правилами розглядається як менший засновок (висновок),
виводиться з чинної юридичної норми – більшого засновку. У дедуктивному
методі прав трактується як замкнута система, тобто у створюваних
законодавцем нормах передбачено все, а тому дедуктивним способом, якщо
провести суто логічні операції, можна вивести відповідь на будь-яке
запитання. Застосування суду у цьому методі зводиться фактично до
пасивного його застосування – виведення рішення з норм позитивного права.

Варто зауважити, що дедуктивний метод не враховує колізії між

нормами, можливості формулювання правозастосовних рішень усупереч
дослівному тексту, зокрема у випадках їхньої невідповідності правовим
цінностям, застарілості.

Дедуктивна юридична аргументація не розглядається як провідна, а

тим паче єдина технологія правозастосування, через її суттєві недоліки.
 Друга модель юридичної аргументації – це індукативна. Вона
ґрунтується на протилежних до дедуктивної моделі засобах і прийомах
юридичного дискурсу. Ця модель звільнила юриспруденцію від надмірного
впливу на неї формальної логіки і силогістики. Її формування й остаточне
утвердження тісно пов’язані зі становленням і розвитком соціологічної
юриспруденції та її варіантів.

Третьою моделлю юридичної аргументації є герменевтична. Вона своїм

становлення і розвитком зобов’язана герменевтиці. Герменевтичне коло є
ключовим поняттям цієї моделі, під яким розуміється можливість осягнення
цілого через осягнення частин і навпаки. Не вичерпується застосування
герменевтичного кола в юриспруденції з’ясуванням взаємозв’язків між
окремими словами юридичного тексту та нормами. Герменевтична модель
має свої недоліки. Вона не дає відповідей на низку питання. Які виникають у
ході тлумачення юридичних текстів, і тим більше не пропонує чітких
механізмів їх вирішення.

До четвертої моделі належить цілісний підхід до проблем юридичної

аргументації. В її основі лежить ідея системної єдності, або когерентності.
Остання становить суттєвий елемент раціональності та є незамінною для
теорії раціонального юридичного дискурсу. Коли єдність (когерентність) стає
домінантною ідеєю, тоді ця модель стає самостійною. Також не є
бездоганною й цілісна модель юридичної аргументації. Адже будь-яка
система сама по собі не може претендувати на завершеність і когерентність.
Це можуть зробити лише люди і певні процедури, якою є юридична
аргументація.

У ході осмислення моделей (типів) юридичної аргументації слід

враховувати наявні дискусійні питання розуміння та вживання поняття
«аргументація» та інших пов’язаних з ним понять у загальній теорії
аргументації й теорії юридичної аргументації.