Білоцерківський мирний

договір

Виконала
студентка 1 курсу
4-го мед. факультету
4-23-092 групи
Денисенко Ірина Вікторівна
Білоцерківські статті —
договір між урядом
Речі Посполитої і
гетьманом Війська
Запорізького Богданом
Хмельницьким,
укладений в Білій
Церкві 18 (28) вересня
1651 року після
невдалої для
селянсько-козацьких
військ Берестецької
битви.

Перепис договору з Державного архіву Швеції.

Сторінка 1
 Умови договору були важкими для Гетьманщини. За
Білоцерківським договором Гетьманщина залишалася під
владою Речі Посполитої
1. Реєстрове козацьке військо скорочувалося з 40 до 20 тисяч чоловік

«Те спорядження війська двадцяти тисяч його королівської

милості реєстрового має початися за два тижні від
сьогоднішньої дати, а закінчитися до Різдва. Реєстр того війська
має бути відісланий із підписом руки гетьманської і до його
королівської милості гродських книг поданий per oblatam а, в якому
виразно мають бути в кожному місті записані реєстрові козаки
за іменем і прізвищем своїм, а весь компут б не має перевищувати
лічби 20 тисячі; а хто тільки в тих реєстрах утримуватися буде,
ті при давніх звичних вольностях мають залишитися, а ті,
котрих той реєстр не покриватиме, залишатимуться у звичному
підданстві замковім його королівської милості.»
2. Шляхті Речі Посполитої поверталися маєтки у Брацлавському і
Чернігівському воєводствах

«Коронне військо в Київському воєводстві у містечках, в яких

залишатимуться реєстрові козаки, не має відправляти леж, але
у воєводствах Брацлавському та Чернігівському, в яких козаків
уже не буде. Тепер же, одначе, до спровадження реєстрів, до
призначеного терміну Різдва, хай би до жодного не приходили
замішання, поки не вийдуть до свого місця, до Київського
воєводства добр його королівської милості, ті, котрі в лічбі та
реєстрі 20 000 перебуватимуть; війська мають затриматися й
далі Животова 1 не ходити аж до закінчення реєстру.»
Землі, які входили до складу
Гетьманщини за Білоцерківським
договором

Карта подій Гетманщини 1650-1651рр.

3. Територія, підвладна Богдану Хмельницькому, обмежувалася
лише Київським воєводством

«Лічбу війська реєстрового дозволяємо впровадити і призначаємо на

двадцять тисяч, і це військо через гетьмана і старшину має бути
зреєстроване, і в самих добрах його королівської милості, у воєводстві
Київському, нічого не займаючи із Брацлавського та Чернігівського,
має мати розташування на постій, а добра шляхетські мають
залишатися вільні, і ті реєстрові ніде не мають залишитися, але хто
козаком реєстровим у лічбі двадцяти тисяч залишається, той із добр
шляхетських на Київщині, у Брацлавщині та Чернігівщині має
перенестися до добр його королівської милості Київського воєводства
туди, де військо його королівської милості утримуватися буде
4. Гетьманщина повинна була розірвати союз з Кримським ханством.

«Орда, яка на той час перебуває в землі, має бути зараз-таки

відправлена і уступити із землі, жодної шкоди не чинячи в
державах його королівської милості і не ставати кошем на
ґрунтах Речі Посполитої; їх гетьман запорозький обіцяв
привести до послуг його королівської милості, відтак коли б
того не сталося, до майбутнього сейму більше жодного союзу
та приязні із ними не має мати військо його королівської милості
Запорозьке, але уважати за неприятелів його королівської
милості та Речі Посполитої, рубежів боронити і супроти них із
військом Речі Посполитої поставати.»
5. Гетьманщина була позбавлена права вступати у відносини з
іноземними державами

«Також на майбутні часи з ними і зі сторонніми панами жодних

не чинити зносин та конспірацій, але мають залишатись у
вірному підданстві його королівської милості та Речі Посполитої
цілком і непорушно. Так само як теперішній гетьман з усією
старшиною і з усім військом Запорозьким, так і всі наступники
після нього на майбутні часи цілком, вірно, зичливо мають
залишатися на кожну послугу Речі Посполитій.»
Білоцерківська угода, як і Зборівський
мир, мала суперечливий і тимчасовий
характер, але обидві сторони були так
виснажені війною, що сподівалися
виграти хоч короткий перепочинок.

Наслідком цього договору була

масова втеча селян із Правобережжя
на землі Московської держави –
Слобідську Україну.

Богдан Хмельницький використав Білоцерківський договір для

перепочинку і підготовки нового воєнного виступу проти Речі
Посполитої. Після початку воєнних дій Білоцерківський договір
у травні 1652 був анульований Богданом Хмельницьким.