ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 3

Лексичний і фразеологічний склад українських говорів

Контрольні питання
1.Українську діалектну лексику можна розрізняти за походженням за допомогою
наступних критеріїв:
- Географічне походження: Діалекти можуть бути класифіковані за
регіонами, де вони вживаються. Україна має кілька великих діалектних
груп, таких як північно-східні, південні, західні, центральні тощо. Кожна
група має свої унікальні лінгвістичні особливості.
- Етнографічні особливості: Українські діалекти можуть бути розподілені
залежно від етнографічних характеристик населення. Наприклад, існують
окремі діалекти для українських галичан, буковинців, запоріжжян тощо.
- Історичне походження: Деякі діалекти мають впливи інших мов або
давніх діалектів. Наприклад, в окремих регіонах можна виявити сліди
польської, російської або румунської лексики українських діалектів.
2.Взаємодія діалектної лексики з лексикою української літературної мови
відбувалася на різних рівнях:
- Запозичення: деякі слова з діалектів потрапляли в літературну мову через
пряме запозичення. Це може бути спричинене використанням діалектних
слів письменниками або впливом мови народних мас.
- Стандартизація: при формуванні літературної мови використовувалися
елементи діалектів, але вони проходили процес стандартизації, коли
відбувалося відокремлення діалектизмів або їх адаптація до
загальноприйнятого літературного стандарту.
- Вплив письменників: деякі письменники активно використовували
діалектну лексику в своїх творах, що сприяло популяризації та
включенню деяких діалектних слів до загальноприйнятої літературної
мови.
- Нормативні документи: з часом були створені нормативні документи
(наприклад, правила орфографії та лексикографії), які регулювали
використання діалектної лексики у літературній мові та встановлювали
пріоритетність загальновживаної лексики.

1.Матвіяс І. Г. Діалектна основа лексики і фразеології в українській

літературній мові. Мовознавство. 2007. № 3. С. 23–27.
"Атлас української мови" відображає діалектну основу української літературної
мови на всіх структурних рівнях, проте лексичний рівень у ньому представлений
обмеженою кількістю слів.
У говорах діалектів система лексичних значень складна і часто неоднаково
співвідноситься з літературною мовою.
Діалектні й літературні слова можуть мати різні способи вираження змісту,
фонетичні, акцентуаційні і граматичні варіанти.
Використання діалектних слів разом з іншими структурними елементами
визначає межу між наріччями української мови.
Різні наріччя мають лексичні протиставлення, які відокремлюють їх одне від
одного. Наприклад, південно-східне та південно-західне наріччя відрізняються у
вживанні слів для позначення одних і тих самих об'єктів.

Північне наріччя відрізняється від південно-східного наріччя лексичними

протиставленнями.
Північне та південно-західне наріччя мають свої особливості у вживанні
окремих слів.
Уживання діалектних слів разом із виявами інших структурних рівнів є
фактором, що визначає межу між наріччями української мови. В цьому контексті
можна виділити декілька характерних рис південно-східного й
південно-західного наріччя.

Південно-східне й південно-західне наріччя розрізняються за вживанням певних

слів, які можна назвати ізоглосами. Наприклад, у південно-східному наріччі
використовується слово "двір", а у південно-західному - "обійстя". Аналогічно,
для пасіки в південно-східному наріччі вживається слово "тічка", а в
південно-західному - "пасіка". Інші приклади ізоглос включають такі слова, як
"сарай", "вівчарня", "кошара", "клуня", "повітка", "закат", "глечик", "картопля",
"гриби", "півень", "райдуга", "кладовище" та "гробовище", які мають
відповідний еквівалент у південно-західному наріччі.

Північне наріччя відрізняється від південно-східного наріччя за допомогою

лексичних протиставлень. Наприклад, слова "тік" і "гумно" у північному наріччі
мають відповідники "клуня" і "вишки" у південно-східному наріччі. Інші
лексичні протиставлення включають такі слова, як "ореля" і "в халка", "пуга" і
"кайстра", "сошник" і "леміш", "отвал" і "полиця (у плузі)", "ніж" і "чересло",
"стріла" і "граділь", "ручки" і "чепіги", "банька" і "наперсток (у косі)", "ципля" і
"куреня", "кубло" і "гніздо", "гроб" і "труна".
Вживання певних слів також розмежовує північне й південно-західне наріччя.
Наприклад, у північному наріччі для пасіки використовується слово "вуллє", а в
південно-західному - "пасіка". Інші приклади вживання різних слів включають
такі пари, як "ненька" і "колиска", "кошуля" і "сорочка", "шитик" і "попруга",
"калитка" і "пулярес, калитка", "реля" і "гойдалка", "сошник" і "леміш",
"дишель" і "рогач", "вуж" і "капиця", "ратай" і "орач, орати урозкидь".
Матеріали «Атласу української мови» включають численні народні
фразеологізми, які можуть бути у формі фразеологічних зворотів, приказок та
прислів'їв.

Фразеологічні звороти, такі як "на хйтрощі береться", "щеліт не доросла",

"якмішком налякав із-заугла", є поширеними в різних говорах та мають
варіантність у фонетичних, граматичних та лексичних аспектах.
Приказки, наприклад "дощ іде— як відром Ілле, а з стріх біжить — як цівкою",
"мишко, на тобі кістяні зуби, дай мені залізні", "за лісом під форостбм лежйть
яєчко з (ростом; до першого грому земля не розмерзається", є поширеними в
народі та відображають народну мудрість.
Прислів'я, такі як "посій мене в грязь, то будеш князь", "гній не шкодить ріллі",
"уха вйще лоба не ростуть", "не родися красна, та родйся щасна", відображають
народні традиції та життєві принципи.
У літературній мові такі фразеологізми можуть мати варіантні форми, оскільки
вони використовуються у різних говорах з різними фонетичними, граматичними
та лексичними особливостями.

Крім того, в говірках та в літературній мові можна знайти синонімічні

фразеологізми, які використовуються для передачі тих самих смислів,
наприклад, "посій вчасно, вродить рясно" і "рано посієш, то багато вродить".
Збірка фразеологізмів з «Атласу української мови» відображає багатство та
різноманітність народної мудрості та використання фразеологічних виразів у
різних регіонах України.

Лексика мови відображає життя народу і фіксує зміни, що відбуваються в його

житті. Українська літературна мова, обслуговуючи культурні та господарські
потреби всього населення, широко використовує діалектну лексику в своєму
словниковому фонді. Вона входила до складу літературної мови ще з
давноруського і староукраїнського періодів, коли інші структурні рівні
літературної мови мало пов'язані з відповідними рівнями територіальних
діалектів.
Лексичний склад сучасної української літературної мови, що виникла на базі
говорів південно-східного наріччя, активно увібрав в себе та уніфікував
елементи всіх інших діалектних масивів. Лексична лексика нової української
літературної мови має діалектне походження. Проблема взаємодії діалектної
лексики з лексикою української літературної мови пов'язана з питанням про
культуру мови та вдосконалення її структури на лексичному рівні. Збагачення
літературної мови діалектною лексикою стає актуальним лише для періоду
останніх десятиріч, коли нова українська літературна мова пройшла складний
шлях нормування, а нормативні лексичні кодекси та строгі правила вживання
лексики в різних функціональних стилях мови почали діяти.

Таким чином, діалектна лексика та фразеологія мають великий вплив на

формування та збагачення української літературної мови на різних історичних
етапах.

У першій половині XIX століття важливим чинником у фіксації і нормуванні

лексики літературної мови була поява словників, які були включені як додатки
до творів видатних письменників, таких як І. Котляревський, О. Павловський, М.
Максимович, а також рукописних словників, які були створені А. Метлинським,
П. Білецьким-Носенком, М. Євстаф'євим.

У другій половині XIX століття та на початку XX століття сфера застосування

української літературної мови значно розширилась, з'явилися нові
функціональні стилі. Особливо помітним був розвиток західноукраїнського
різновиду літературної мови. Як у східноукраїнському, так і у
західноукраїнському варіантах літературної мови широко використовувалася
діалектна лексика, але з урахуванням досягнень попередників. Діалектні слова
також використовувалися при формуванні і нормуванні наукової термінології,
зокрема в ботаніці і медицині. Взаємодія між східноукраїнським та
західноукраїнським варіантами літературної мови сприяла обміну лексичними
елементами. І. Франко відіграв особливу роль у цьому процесі. У цей час
виникли основні принципи стилістичного використання діалектних слів.

У період після 1905 року, коли заборона української мови у Східній Україні
послабилась і почали виходити українські періодичні видання, літературна мова
в галузі лексики набула більш організованих форм. Під впливом
східноукраїнської літературної мови зменшився вживання лексичних
діалектизмів у західноукраїнському варіанті літературної мови. Процес
інтеграції між цими двома варіантами літературної мови виявився
інтенсивнішим порівняно з попереднім періодом. У обох варіантах літературної
мови продовжувалось використання діалектної лексики зі спеціальною та
стилістичною настановою. У цей час також був виданий словник української
мови під редакцією Б. Грінченка, хоча він не включав достатньої диференціації
між лексикою літературної мови та говорів, що ускладнювало процес
нормалізації української літературної мови у галузі лексики.

У сучасний час, коли українська літературна мова обслуговує державні потреби

українського народу, виникає питання остаточної нормалізації її лексичного
складу. Лексичні регіоналізми менш проникають у літературну мову, не лише
через її внормованість, але й через вплив, який літературна мова має на говори.
Останнім часом в говорах значна частина традиційної побутової та виробничої
лексики стає архаїчною й переходить у пасивний запас.
Ослаблення діалектного впливу на літературну мову викликало думку, що
говори вже не є джерелом збагачення літературної мови. Однак цей погляд
заперечується. Літературна мова має центральні й периферійні елементи, і
лексеми, які походять з говорів і фіксуються в нормативних словниках з
позначкою "діалектне", переважно належать до периферійних елементів
літературної мови.

Не всі функціональні стилі сучасної літературної мови однаковою мірою

використовують діалектну лексику. Вона найбільше проникає у мову художньої
літератури, де діалектні слова проходять атестацію на життєздатність і потім
стають чи не стають частиною загальної літературної мови. Діалектна лексика
продовжує бути джерелом збагачення української літературної мови й сьогодні.
Слова з говорів, які були прийняті художньою літературою, потрапляють до
словників літературної мови. Нормативні словники найяскравіше
підтверджують збагачення сучасної української літературної мови діалектною
лексикою.

Одинадцятитомний тлумачний "Словник української мови", що охоплює

лексику, що використовувалася в усіх стилях української літературної мови
протягом двох століть, містить значну кількість слів з позначкою "діалектне". В
більшості випадків діалектизми ілюструються текстами творів певних
письменників, що свідчить про тісний зв'язок нової української літературної
мови з говорами. Лексичні діалектизми представлені в словнику різних
функціональних стилів мови, таких як розмовно-побутовий, художній, науковий,
публіцистичний, діловий, професійний. Найчастіше до літературної мови
проникають діалектні іменники, дієслова, прикметники й прислівники, а рідше
— займенники, числівники й службові частини мови.
Загалом, "Атлас української мови" і нормативні словники літературної мови
підтверджують тісний зв'язок лексики і фразеології нової української
літературної мови з лексикою і фразеологією говорів.

2.Взаємодія діалектної лексики з лексикою української літературної мови

відбувалася на протязі історії української мови. Діалектна лексика вносила свій
внесок у формування літературної мови через такі процеси:
- Запозичення: Деякі слова, вживані в діалектах, були включені до
лексикону української літературної мови. Це дозволило збагатити
словниковий запас та надати мові більшу різноманітність. Прикладом
такого запозичення може бути слово "хата", яке походить з діалектів і
стало загальновживаним українським словом.
- Вплив фольклору та народної творчості: Діалектна лексика виявляється у
народних піснях, казках, прислів'ях тощо. Літературна мова позичала та
використовувала вирази, образи та фразеологізми з народної творчості, що
мали діалектне походження.
- Стандартизація мови: У процесі створення стандартної української мови
на основі говорів багатьох регіонів України, елементи діалектної лексики
були впроваджені в літературну мову, при цьому піддаючись певним
нормативним змінам та адаптації.

2.
а) діалектні слова-архаїзми:
Лексема "нежалістний" (непередбачливий, безжалісний) - архаїчне слово, що
вживалося раніше українською мовою, але втратило свою поширеність у
сучасній літературній мові.
Лексема "сокіл" (орел) - застаріле слово, що використовувалося раніше для
позначення цієї пташки.
Лексема "постати" (стати, стояти) - вживання давніше, але зараз рідко
зустрічається в сучасній українській мові.
Словник застарілих та маловживаних слів. Я. І. Дзира.

б) діалектні слова-інновації:
Лексема "скубища" (пірати) - інноваційне слово, що може вживатися в деяких
діалектах для позначення піратів або злочинців.
Лексема "шорти" (короткі штани) - слово-інновація, яке поширене в деяких
діалектах для позначення коротких штанів.
Лексема "каблучка" (перстень) - інноваційне слово, що може вживатися в
окремих діалектах для позначення перстеня.
Василь ГРЕЩУК, Валентина ГРЕЩУК ДІАЛЕКТНЕ СЛОВО
В ТЕКСТІ ТА СЛОВНИКУ

в) діалектні слова, запозичені з інших мов:

Лексема "пароля" (подушка) - запозичення з польської мови, що може
використовуватися в деяких діалектах для позначення подушки.
Лексема "галава" (голова) - запозичення з білоруської мови, що вживається в
деяких діалектах для позначення голови.
Лексема "кутюр" (сіль) - запозичення з румунської мови, що може
використовуватися в деяких діалектах для позначення солі.
О. Скалозуб.
СЛОВНИК чужомовних слів, виразів і приповідок,що вживаються в українській
мові.
ВИДАВНИЦТВО ,РЕКОРД". КОЛОМИЯ.
1933.

3.
А)
"лопати віт сміху" - виражати сильний, нестримний сміх, сміятися дуже голосно
і енергійно.
"пучити зо сміху" - сміятися весело і збуджено, не стримуючи себе, розгортати
сміх усіма силами.
"шкірити кланци" - сміятися дуже голосно і весело, надто шумно і тривало.
"зуби шкірієти" - сильно сміятися, тримаючи рот широко відкритим і показуючи
зуби.
"вижгиряти зуби" - дуже сильно сміятися, реготати з усієї душі.
"ушкірети зубек" - виразити широку посмішку або сміх, показуючи зуби.
"вискочив, як Пилип (Марко, Сень, Кіндрат) з маку" - вийти раптово,
непередбачувано, вийти із-за кута або з прихованого місця.
"вискочив козак з маку" - раптово з'явитися, з'явитися несподівано і неочікувано.
"тринди-ринди, з маком корж / коржі з маком" - виразити швидкість, незатримне
рухання, швидке розгортання подій.

Б)с’|вітом ва|л’атис’а" - значення цього фразеологізму може бути пов'язане з

швидкістю або раптовістю дії. Він може означати вибухнути або розбурхатися
швидко і неочікувано.
"ман|тити с|вітом" - цей фразеологізм може виражати дію постійного
маніпулювання або керування ситуацією. Він може мати значення займатися
чимось упереджено, постійно або нав'язливо.
"|перстом не до|кинес’а (не доту'лиц’а)" - цей фразеологізм може виражати
нездатність зробити щось або намагатися уникнути дії, будучи неспроможним
або неохочим до неї.
"|пал’ц’ом не |рушити" - цей фразеологізм може означати намагатися уникнути
втручання, залишатися бездіяльним або нерухомим у певній ситуації.
"виe|лежуватиeс’ йак к’іт на пеи|ч’і, гниe|ле йак гн’іǐ неи|вивеизеиниǐ" - цей
фразеологізм може мати значення бездіяльності, лежати без руху або бути
нерухомим. Він може виражати стан бездіяльності або безпорадності у
виконанні дії.

В)у середньополіських – ні в тин ні і ворота, ні в тин ні в млин ні в срібні ворота

- значення: ніде не знайти вихіду або можливості, немає доступу до чогось.
західнополіських – упасти с печ’і - значення: раптово втратити підтримку, бути
позбавленим підтримки або захисту, опинитися в незручній або небезпечній
ситуації.
західноподільських – приeл’і|пи до п|лота - значення: надто наблизитися до
чогось небажаного або небезпечного, підійти занадто близько до межі.
волинських – ні в які ворота не лізе (влазить) - значення: не може бути впущено,
не може бути прийнято, немає можливості потрапити в певне місце або
отримати певну можливість.
лемківських – бісідувáти як кыбы з пéца впав, хпáсти з пéца на голóву -
значення: розмовляти чи обговорювати щось безкінечно, не переходячи до суті,
говорити багато, але безрезультатно.

4.Запропонуйте студентській аудиторії 5 лексичних діалектизмів та

фразеологізмів, які вживаються в говірці Ваших рідних.

1. Файний - чудовий
2. Тремпель - вішак
3. Зупа - суп
4. Мурелі - абрикоси
5. Нанашка - хрещена мати

1. Підсунути свиню – зробити неприємність

2. Знати як облупленого - знати до найменших дрібниць
3. Крутитися, як білка в колесі – бути постійно зайнятим
4. Робити з мухи слона - перебільшувати
5. Як кіт наплакав - дуже мало