В.І.
ДОБОШ СИНТАКСИС УКРАЇНСЬКИХ ПІВДЕННОКАРПАТСЬКИХ
ГОВОРІВ. — Ужгород, ч. I, 1971, ч. II, 1972.
Вивченню говорів української
мови за останні десятиліття приділено
багато уваги. Це в основному, праці,
присвячені діалектній лексиці,
фонетиці, словотворові та словозміні.
Що ж до синтаксису, то він і зараз
залишається в українській
діалектології тим розділом,який
найменш задовольняє наукові потреби.
Це певною мірою гальмує дослідження
з історичного синтаксису української
мови і слов'янських мов у описані системно і в порівняльному
цілому,оскільки й досі не розв'язано
ряду питань,що стосуються генезису,
еволюції,а також територіального
поширення окремих синтаксичних
конструкцій. Ось чому вихід у світ
праці В.І.Добоша заслуговує на
особливу увагу.
У дослідженні подано опис
синтаксису відмінків
безприйменникових і прийменникових
конструкцій південнокарпатських
говорів української мови. Обстежена
територія охоплює, крім
південнокарпатських говорів,також
частину гуцульських, бойківських та
лемківських. Ці українські землі на
протязі багатьох століть зазнавали
поневолення з боку угорських та
австрійських завойовників, що також
наклало свій відбиток на мову її
населення.
Район обстеження надзвичайно
цікавий як тим, що в ньому збереглося
багато архаїчних рис синтаксису,
поряд з якими появилось багато
діалектних іновацій, так і (обстежено понад 200 населених
міждіалектними контактами різних
українських говорів. Ці говори мають
також багато рис, що свідчать про
контакти української мови з сусідніми
мовами. Явища інтерференції постійно
діяли тут протягом багатьох століть.
Все це значно підвищує інтерес
мовознавців до книги В. І. Добоща.
Треба віддати належне авторові
праці: він не захоплюється ніякими
апріорними схемами або
припущеннями, а грунтує свої
спостереження тільки на надійному і
багатому мовному матеріалі,
достовірність, переконливість і висока
якість якого не викликає ніяких
сумнівів.
Синтаксичні функції відмінків
зіставленні з відповідними формами
сучасної української літературної
мови.
У книзі є відомості про те,
наскільки часто вживається певна
синтаксична конструкція, чи типова
вона для конкретних говорів, яка її
продуктивність. Спираючись на
публікації з діалектного синтаксису,
автор робить цілком вдалу спробу
виявити територіальну поширеність
досліджуваних конструкцій за
межами південнокарпатських говорів
— на всій території України.
В.І.Добош рішуче відкидає упереджені
теорії про нібито велику податливість
синтаксичної системи різним впливам,
— теорії, що відроджуються останнім
часом на заході.
Увагу автора книги привертають і
синонімічні ряди деяких
досліджуваних синтаксичних
конструкцій, що робить працю ще
багатшою.
Ілюстративний матеріал
пунктів) досить глибоко і широко
відображає сучасний стан південно-
карпатських говорів української мови.
Для діахронічного зіставлення автор
користується діалектними матеріалами
праць І.Верхратського, І. Панькевича
та інших дослідників, а також
пам'ятками письма XVI— XVIII ст.
Вміло використано і матеріали усної
народної творчості Закарпаття з окремо для іменників і окремо для
опублікованих фольклорних збірок. прикметників та слів з
прикметниковою флексією треба
Заслуговують на увагу, зокрема, пов'язувати з конкретними типами
застереження автора відносно зв'язок. Називний відмінок у
надмірно категоричної кваліфікації прикметниках, дієприкметниках,
деякими мовознавцями називного числівниках та займенниках у функції
відмінка як граматично незалежної іменної частини переважає над
форми. Він переконливо доводить; що орудним предикативним.
ця незалежність виявляється
відносною, якщо говорити про Аналізовані граматичні конструкції
називний відмінок прикметників розглядаються не ізольовано, а як
елементи системи у широких
та дієприкметників у функції взаємопереходах, взаємозумовленості
предикативного означення, які й тісних зв'язках з іншими мовними
виявляють свою смислову і граматичну явищами (форма слова, синтаксичні
залежність і від підмета, і від дієслова- зв'язки, синтаксичні функції, лексико-
присудка. семантичні відтінки, споріднені
Характеризуючи систему граматичні форми і т. д.). Так,
синтаксичних функцій відмінків, В. І. аналізуючи родовий партитивний,
Добош приходить до висновку, що в дослідник виявляє, що «сама суть
південнокарпатських говорах вона партитивності як такої визначається не
відповідає системі української загаль- тільки і не стільки лексико-
нонародної мови, але поряд з цим граматичним характером під-
збереглися на обмеженій території порядковуючих дієслів, скільки
певні архаїчні риси," що вже зникли в лексико-семантичними властивостями
інших українських говорах, € також іменників і співвідносних з ними
невелика кількість діалектних іновацій, займенників та інших
що сформувалися в процесі розвитку субстантивованих слів» (стор. 23).
цих говорів. Так, наприклад, у функції Автор детально простежує, від яких
підмета вживається числівник у семантичних груп іменників можна
сполученні з займенником (вни дьдйе, утворювати родовий партитивний і як
ми двац'іт'), Засвідчується також у це пов'язано з семантикою підпо-
функції підмета займенник котрий з рядковуючих дієслів, їх граматичними
дієсловом-присудком у множині властивостями. Родовий партитивний
(котрий са будете рушати) і багато пов'язується із близьким за значенням
інших. Автор заперечує неправильні родовим тимчасового користування,
висновки щодо конструкцій з орудним родовим при безособово-
предикативним, наявність якого в предикативних словах і т. д.
українській мові деякі довідники Відчувається глибока обізнаність
заперечували, і переконливо доводить, дослідника з найтоншими нюансами
що як для всієї української мови, так і синтаксичних функцій відмінків, їх
для південнокарпатських говорів значенням та сферою застосування.
«характерними є конструкції як із Одночасно з інтерпретацією
називним, так і з орудним діалектного матеріалу дається
предикативним» (стор. 15). В. І. Добош глибокий аналіз цілого ряду теорій і
підтверджує погляд Л. А. гіпотез, що їх висували ь р| час
Булаховського, згідно з яким той чи мовознавці. На багатому фактичному
інший предикативний відмінок матеріалі уточнюються окремі
зумовлений лексичними і положення І. Верхратського, І.
Семантичними особливостями його Панькевича та ін. Але значною мірою
складових частин та їх граматичними удосконалив класифікацію
формами. У праці робиться висновок, синтаксичних функцій відмінків,
що форму предикативного відмінка зробивши чіткішою. Приділено увагу і
різним ари ним синтаксичним словацькою, угорською та
конструкціям, описані літературі. Так, румунською. Не зважаючи на близьке
наприклад, засвідчується зникнення у сусідство і безпосереднє
південнокарпатських говорах контактування носіїв розгляданих
конструкцій з родовим говорів з іншими слов'янськими і
безприйменниковим.3 часу у множині неслов'янськими мовами, іншомовний
та родовим аблатив ним при дієсловах вплив дуже незначний простежується
руху, а також давального самостійного спорадично лише в окремих говорах.
та давального призначення-причини. Це є ще одним підтвердженням великої
стійкості синтаксичної системи.
У праці постійно підкреслюється
вплив часної української літературної Хочеться зробити авторові закид з
мови на південнокарпатські говори та приводу фонетичної транскрипції. На
зміни, пов'язані з цим впливом. нашу думку краще було б
користуватися у праці не
У другій частині книги описані транскрипцією «Програми для
прийменникові конструкції. Автор збирання матерії до Діалектологічного
широко користується досягненнями атласу української ви» (вид 2-е, К.,
нашої лінгвістики у ділянці 1949), а більш удосконаленою
мовознавчої науки, вносячи разом з фонетичною транскрипцією, поданою
тим свої думки в трактування явищ. в праці «Сучасна українська
Увага дослідника зосереджується літературна мова. Вступ Фонетика» (за
на характері синтаксичних відношень ред. І. К. Білодіда, К., H яка є
між словами, які підлягають аналізові, підсумком практики діалектології
причому досліджуються не тільки останню чверть століття, коли ця
граматичні взаємозв’язки,але й робота в ся найбільш інтенсивно. Було
функціонально-ренціююча роль б доцільно виводити частоту вживання
лексико-семантичних особливостей аналізованих конструкцій у цифрах
підпорядкованих і підпорядковуючих (процентне відношення або щільна
слів. кількість засвідчених прикладів).
Бажано також детально показати
Прийменники розглядаються як поширення описаних діалектних явищ
синтаксичної організації слів. Разом з у територіальному аспекті. У праці ж
тим зазначає автор, вони, маючи в тій зазначається тільки загальна
чи іншій мірі певні семантичні відтінки, локалізація цих явищ на певній тери-
роблять значення відмінка більш торії без вказівки на ізголоси. Однак ці
виразним. Важлива роль надається і зауваження ніскільки не применшують
формі слова, порядкові слова та враження від справді цікавої і дуже
інтонації. Слід відзначити повноту корисної праці з синтаксису
викладу досліджуваного матеріалу, українських говорів, що є одночасно
багатство фактажу, значну частину цінним надбанням усієї слов'янської
якого автор вперше вводить у діалектології.
науковий обіг, глибину аналізу. -
К ГЕРМАН
Наслідки дослідження ще раз (Чернів)
підтверджують загальнонародну
тенденцію в синтаксис до поступового
витіснення багатьох відомих форм
безприйменникових конструкцій
прийменниковими.
Як відомо, українські
південнокарпатські говори межують з
різними слов'янський неслов'янськими
мовами, а саме: польською,