Навчання у магістратурі

1
ТЕТЯНА ЛЕВЧЕНКО, ТЕТЯНА ЧУБАНЬ
НАВЧАННЯ У МАГІСТРАТУРІ :
ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ І САМОСТІЙНА РОБОТА
(«СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА»)
ЧАСТИНА 4
Переяслав-Хмельницький – 2018
2
УДК378.016:811.161.2’06(076)
Л38
Навчання у магістратурі : практичні заняття і самостійна робота

(«Сучасна українська літературна мова») : навчально-методичний посібник
для магістрантів зі спеціальності 014 Середня освіта «Українська мова і
література» : частина 4. – Переяслав-Хмельницький : «Видавництво К С В»,
2018. – 170 с.
Укладачі:
Левченко Т. М., кандидат педагогічних наук, доцент;
Чубань Т. В., кандидат філологічних наук, доцент
Рецензенти:
Гайович Г. В., кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов
(українська мова і література) ВНЗ «Університет економіки та права
«КРОК»;
Романчук С. М., кандидат філологічних наук, доцент кафедри української
словесності та культури НУДПСУ
Друкується згідно з рішенням кафедри української лінгвістики та

методики навчання ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія
Сковороди» (протокол № 6 від 24 січня 2018 року)
У посібнику обґрунтовуються загальні вимоги до підготовки і

проведення практичних занять у вищій школі («Сучасна українська
літературна мова»), пропонуються орієнтовні теми, плани практичних занять
з лексики, морфології та синтаксису, завдання, рекомендується певна
література. Надано тестові екзаменаційні питання та завдання для
самостійної роботи, теми рефератів.
Навчально-методичний посібник розрахований на магістрів
спеціальності 014 Середня освіта «Українська мова і література».
Левченко Т. М.
Чубань Т. В.
Переяслав-Хмельницький – 2018
3
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………..........4
§ 1. СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА : ЛЕКСИКА...............5
1.1. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ..........................................................5
1.2. ТИПИ СЛОВНИКІВ.......................................................................................38
1.3. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ......................................59
§ 2. СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА : МОРФОЛОГІЯ.....62
2.1. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ........................................................62
2.2. ТЕСТОВІ ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ.................................................69
2.3. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ......................................93
2.4. КОНТРОЛЬНА РОБОТА.......................................................................98
2.5. ЗРАЗКИ ТЕСТІВ...................................................................................102
§ 3. СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА : СИНТАКСИС.....116
3.1. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ......................................................116
3.2. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ....................................127
3.3. ТЕМИ РЕФЕРАТІВ..............................................................................136
3.4. КОНТРОЛЬНА РОБОТА.....................................................................137
3.5. ЗРАЗКИ ТЕСТІВ...................................................................................140
3.6. ТЕСТОВІ ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ...............................................149
СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ.........................................155
4
ВСТУП
Педагогічна освіта спрямована на збереження і зміцнення традицій
нації, але одночасно вона ґрунтується на визнанні цінностей кожної людини,
свободі її індивідуального вибору, захисту права особистості на власний
спосіб самореалізації, тобто виховання молодої генерації національної
інтелігенції. Згідно з навчальним планом освітньо-кваліфікаційного рівня
«магістр» спеціальності «Українська мова і література» у закладах вищої
освіти одними з обов’язкових видів навчального процесу є практичні заняття
та самостійна робота. Навчально-методичний посібник у першу чергу,
адресованований випускникам філологічного факультету, але, безперечно,
стане у нагоді широкому колу освітян.
Мета посібника – дати необхідну інформацію студентам педагогічного
ЗВО для організації практичної і самостійної роботи з фахової дисципліни
«Сучасна українська літературна мова: лексика, морфологія, синтаксис». У
посібнику вміщено відомості про практичні заняття та самостійну роботу
випускників ЗВО ІІІ – ІV рівнів акредитації, списки необхідної фахової
літератури, основні положення щодо. У посібнику обґрунтовуються загальні
вимоги до підготовки і проведення індивідуальних занять у вищій школі,
пропонуються орієнтовні теми, плани занять, завдання, рекомендується
певна література. Надано теми рефератів.
Автори використали найновіші здобутки філологічних і методичних
досліджень, нормативні документи, що стосуються організації навчального
процесу у вищій школі.
Розділи посібника рецензувалися науковцями Інституту української
мови НАН України. Навчально-методичний посібник задовольнить інтереси,
потреби і запити випускників-філологів, викладачів, учителів, стане
корисним допоміжним засобом для становлення молодого фахівця.
Автори висловлюють глибоку вдячність кандидатам філологічних
наук, доцентам Г. В. Гайович та С. М. Романчук за цінні поради,
рецензування та уточнення деяких теоретико-методичних положень.
5
§ 1. СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА : ЛЕКСИКА

1.1. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1
ТЕМА: ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ СЛОВА
ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ:
1. Українська лексикологія як учення про лексичне значення словата
лексичну систему сучасної української літературної мови.
2. Слово як лексична одиниця мови. Слово іпоняття.
3. Поняття лексеми. Типи лексичних значень слів в українськіймові.
4. Однозначні слова.
5. Слова-терміни.
6. Багатозначні слова. Пряме і переносне значенняслова.
7. Основні типи переноснихзначень.
ПРАКТИЧНО В АУДИТОРІЇ:
1. Визначення в тексті типів лексичних значеньслів.
2. Аналіз однозначних слів, слів-термінів, багатозначнихслів.
3. Визначення прямого і переносного значенняслів.
4. Визначення в тексті основних типів переносних значеньслів.
ЗАВДАННЯ ДОДОМУ:
1. Користуючись тлумачним словником, випишіть 5 однозначних і 5
багатозначних слів. Складіть по 2 речення зі словами кожної групи.
2. Випишіть із казки «Хо» М. Коцюбинського слова, вжиті
упереносному значенні. Яку роль вони виконують у художньомутексті?
Рекомендована література
Основна
1. Ващенко В. С. Слово та його значення: посібник з лексикології /
В.С. Ващенко. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 1976.
– 38 с.
2. Ващенко В. С. Українська лексикологія: семантико-стилістична
типологія слів: посібник для студентів-філологів / В. С. Ващенко. –
6
Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 1979. – 127 с.

3. Ващенко В.С. Українська семасіологія: Типологія лексичних значень /
В.С.Ващенко. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 1981. –
68 с.
4. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови: Семантична
структура слова / Л.А. Лисиченко. – Харків: Вища шк., 1977. – 114 с.
5. Лисиченко Л.А. Лексико-семантична система української мови/
Л.А.Лисиченко. – Харків: ХДПУ ім. Г.С.Сковороди, 1997. – 129 с.
6. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / за ред.
І.К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973. – С. 8 – 22.
7. Сучасна українська мова: Лексикологія. Фонетика: підручник /
А.К.Мойсієнко, О.В.Бас-Кононенко, В.В.Берковець та ін.; за ред.
А.К. Мойсієнка; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К.: Знання, 2013. – С. 24-
64.
8. Українська мова: Енциклопедія / редкол.: Русанівський В.М.,
Тараненко О.О. (співголови), Зяблюк М.П. та ін. – К.: Вид-во «Укр. енцикл.»
ім. М.П. Бажана, 2007. – 856с.
Додаткова
1. Архангельська А. До питання про засади побудови загальної
ономасіологічної моделі номінації / А. Архангельська // Мовознавство. –
2007. – № 4-5. – С. 20-36.
2. Архангельська А.М. Методи компонентного аналізу і компонентного
синтезу в сучасних ономасіологічних дослідженнях / А.М. Архангельська //
Мовознавство. – 2010. – № 1. – С. 45-54.
3. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова /
В.В.Виноградов // Виноградов В.В. Избранные труды. Лексикология и
лексикография. – М., 1977. – С. 162-189.
4. Гладка В.А. Полісемія як одна із основних проблем когнітивної
лінгвістики / В.А. Гладка // Проблеми семантики слова, речення та тексту:
Збірник наукових праць / М-во освіти і науки України, Київський нац.
7
лінгвіст. ун-т. – К.: КНЛУ, 2008. – Вип. 21. – С. 69-75.

5. Глуховцева К.Д. Багатозначність і семантична дифузія слова усного
мовлення / К.Д.Глуховцева // Лінгвістика: зб. наук.праць. – № 3 (27). – Ч. 1.
– Луганськ: ДЗ ЛНУ ім. Т.Шевченка, 2012. – С. 64-74.
6. Грабажай О. Роль метафори у формуванні мовної картини світу /
О. Грабажай // Молодь, освіта, наука, культура і національна
самосвідомість: збірник матеріалів VIII Всеукраїнської науково-практичної
конференції, Київ, 12-13 травня 2005 р.: у 6 т. – Київ: Вид-во Європейського
ун-ту, 2005. – Т. 5. – С. 21-22.
7. Денисов П.Н. Полисемия и классификация лексики / П. Н. Денисов //
Словарные категории. – М., 1988. – С. 15-23.
8. Дорошевський В. Про тлумачення значень слів у словниках //
Мовознавство. – 1970. – № 5. – С. 10.
9. ЕвтееваМ.Ю.Квопросуоразграниченииявленийплатеосемиииполисемии
/М.Ю.Евтеева// Филологические науки. Вопросы теории и практики: Научно-
теоретический и прикладной журнал. – 2013.–№ 8. – Ч. 1. – С. 65-70.
10. Ємець О.В. Семантика метонімії та особливості її функціонування в
художньому тексті / О.В. Ємець// Мова і культура: Серія «Філологія» / Ін-т
міжнар. відносин Київського ун-ту ім. Т. Шевченка, Ін-т мовознавства ім.
О.О. Потебні, Фонд культури і мистецтв «Парад Планет». – К.: Видавничий
Дім Дмитра Бураго, 2000. – Вип. 1. – Т. 4: Мова і художня творчість. –
С. 176-180.
11. Звегинцев В.А. Семасиология / В.А. Звегинцев. – М.: Наука, 1957 –
232 c.
12. Іващенко В.Л. Енантіосемія впарадигмі мовних та мовленнєвих явищ:
основні напрями концептуалізації / В.Л. Іващенко, Т.О. Федоренко //
Мовознавство. – 2009. – № 2. – С. 48-60.
13. Комлев Н.Г. Компоненты содержательной структуры слова /
Н.Г.Комлев. – М.: КомКнига, 2006. –192 с.
14. Котелова Н.З. Значение слова и его сочетаемость: (к формализации в
8
языкознании) / Н.З.Котелова.– Л.: Наука, 1975. – 162 с.

15. Кочерган М.П. Зіставна лексична семантика: проблеми і методи
дослідження / М.П.Кочерган // Мовознавство. – 1996. – № 2–3. – С. 3 – 11.
16. Кочерган М.П. Лексична сполучуваність слова як засіб розмежування
значень слова // Українська мова і література в школі. – 1978. – № 11. –
С. 19 – 26.
17. Кочерган М.П. Про системність у лексиці та семантиці // Українська
мова і література в школі. – 1976. – № 4. – С. 38 - 45.
18. Кочерган М.П. Слово і контекст. – Львів: Вища шк., 1980. – С. 6 – 44.
19. Кустова Г.И. О типах производных значений слов с
экспериментальной семантикой: (Структура полисемии) / Г.И. Кустова //
Вопросы языкознания. – 2002. – № 2. – С. 16-34.
20. Левицький В.В. Лексична полісемія та квантитативні методи її
дослідження / В.В. Левицький // Мовознавство: Науково-теоретичний
журнал. – 2003. – № 4. – С. 17-25.
21. Мамчич І.П. Розвиток лексичного значення слів у сучасній
українській мові / І. П. Мамчич // Українська мова серед інших
слов'янських: етнологічні та граматичні параметри: матеріали Міжнародної
наукової конференції 5-6 листопада 2009 року/ редкол.: Ж. В. Колоїз,
А. В. Козлов, П. І. Білоусенко. – Кривий Ріг, 2009. – С. 228-233.
22. Марцинківська О.Є. Переносне значення та образне вживання //
Мовознавство. – 1973. – № 3. – С.24 – 33.
23. Ніколаєнко Т.М. Семантичні типи перенесення метонімії /
Т.М.Ніколенко, В.В.Зайцева // Василь Семенович Ващенко: Особистість,
науковець, громадянин: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, 26-
27 квітня 2007 р., м. Дніпропетровськ / М-во освіти і науки України,
Дніпропетровський нац. ун-т. – Дніпропетровськ: Пороги, 2007. – С. 33-34.
24. Огуй О.Д. Значення: цілісність чи окремий аспект? (фізіолого-
психологічні основи формування значення та полісемії) / О.Д.Огуй //
Мовознавство. – 1999. – № 6. – С. 46-54.
9
25. Онищенко І. Оцінний компонент у лексичному значенні слова /

І. Онищенко // Мандрівець. – 2004. –№ 2. – С. 48-52.
26. Основы компонентного анализа / О.С.Ахманова, И.А.Мельчук,
М.М.Глушко и др.; под ред. Э. М. Медниковой. – М.: Изд-во Моск. ун-та,
1969. – 34 с.
27. Паламарчук Л.С. Лексико-семантичний розвиток мови // Мовознавство.
– 1982. – № 4. – С. 3-8.
28. Рудь Н.А. Компонентний аналіз у лінгвістичних дослідженнях /
Н. А. Рудь // Науковий часопис Національного педагогічного університету
ім. М.П.Драгоманова. – Серія 8. – Філологічні науки (мовознавство і
літературознавство). – К.: НПУ, 2009. – Вип. 3: До 175-річчя НПУ ім.
М.П. Драгоманова. – С.79-84.
29. Русанівський В.М. Закономірності розвитку значення слова //
Українська мова і література в школі.– 1981. – № 4. – С. 27 – 101.
30. Симонова К.С. Полісемія та явища омонімії всистемі службових
частин мови / К. С. Симонова // Наукові записки: Матеріали звітно-наукової
конференції викладачів УДПУ ім. М.П.Драгоманова за 1992 рік. – К., 1993.
– С. 273-274.
31. Солодуб Ю.П. Структура лексического значения / Ю.П. Солодуб //
НДВШ. Филологические науки.– 1997. – № 2. – С. 54-66.
32. Стадульская Н.А. Компонентный анализ значения слова как способ
выявления содержания концепта / Н.А.Стадульская // Вестник Челябинского
государственного университета. – 2012. – № 32 (286). – Филология.
Искусствоведение – Вып. 71. – С.112-117.
33. Степанець А. Багатозначність слів. Пряме і переносне значення слова.
Типи переносних значень / А.Степанець // Дивослово: укр. мова й літ. в
навч. закладах: науково-метод. журн. М-ва освіти і науки України. – 2013. –
№ 1. – С. 16-17.
34. Стернин И.А. Лексическое значение слова в речи / И.А. Стернин. –
Воронеж: Изд-во Воронеж.ун-та, 1985. – 169 с.
10
35. Стернин И.А. Проблемы анализа структуры значения слова /

И.А.Стернин. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1979. –156 с.
36. Тихонов А.Н. О семантической структуре слова / А.Н.Тихонов //
Труды СамГУ им. А.Навои. Новая серия. Вопросы востоковедения и общего
языкознания. – Самарканд, 1970. – Вып. 194. – С. 129-135.
37. Толстова О.Л. Різниця та взаємодія когнітивних механізмів метафори
та метонімії / О. Л. Толстова// Проблеми семантики слова, речення та тексту:
38. Хмара Г.В. Розширення змістового обсягу значення слова /
Г.В. Хмара // Вчені записки Харківського гуманітарного інституту «Народна
українська академія» / редкол. В.І. Астахова (гол.ред.) [та ін.]. – Харків:
НУА, 2008. – Т. 14. – С. 487-495.
39. Швайка О.М. Омонімія або полісемія: нові погляди на стару
проблему / О. М. Швайка // Проблеми семантики слова, речення та тексту:
збірник наукових праць / М-во освіти і науки України, Київський нац.
40. Шумейкіна А. Сучасний підхід до аналізу семантичної структури
багатозначного слова / А. Шумейкіна // Рідний край: науковий,
публіцистичний, художньо-літературний альманах / Полтавський держ. пед.
ун-т ім. В.Г.Короленка. – Полтава: АСМІ, 2009. – 2009. – № 1 (20). – С. 62-
68.
ТЕМА: ОМОНІМИ. ПАРОНІМИ
1. Омоніми. Повні (лексичні) і часткові (лексико-граматичні) омоніми.
Омофони та омографи.
2. Омонімія граматичних форм.
3. Міжмовні омоніми.
4. Стилістичне використання омонімів.
11
5. Своєрідність паронімів. Семантичні зв'язки між паронімами:

- пароніми синонімічні;
- пароніми антонімічні;
- пароніми з певною семантичною близькістю;
- пароніми однієї тематичної групи.
6. Звукова відмінність між паронімами.
7. Стилістичне використання паронімів.
1. Аналіз омонімів та паронімів з використанням відповідних контекстів
і лексикографічних характеристик.
2. Вправи на розрізнення полісемії та омонімії.
3. Визначення лексичних і лексико-граматичних омонімів.
1. Доберіть 10 речень з омонімами, назвіть їх різновиди і з'ясуйте, якою
частиною мови вони виражені.
2. Складіть речення, використовуючи подані слова якомоніми: Стан,
мати, сорок, апарат, пристань, дорога.
3. Виписати із словника 20 паронімів, визначити Їх особливості, скласти
речення з паронімами-синонімами і паронімами-антонімами (по5речень).
4. Законспектуйте статтю: Мамрак А. Проблема словотворчої омонімії//
Мовознавство. – 1992. − №3.
Основна
1. Бодик О.П., Рудакова Т.М. Сучасна українська літературна мова.
Лексикологія. Фразеологія.
2. Лексикографія / О.П.Бодик, Т.М.Рудакова. – К.: Центр навчальної
літератури, 2011. – С. 11- 25.
структура слова / Л.А.Лисиченко. – Харків: Вища шк., 1977. – 114 с.
4. Омонімія: аспектологія, проблематика. Філологічна розвідка з
12
лексикології та стилістики / Упор. Г.І. Кузьменко. – К.: ВЦ «Київський

університет», 2000. – 36 с.
І.К. Білодіда. – К.: Наук.думка, 1973. – С. 45-60.
А.К.Мойсієнка; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К.: Знання, 2013. – С. 64-69.
7. Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М.,
ім. М.П. Бажана, 2007. – 856 с.
Додаткова
1. Блізніченко О. Усунення лексичних помилок у вживанні паронімів :
урок української мови, 10 клас / О.Блізніченко // Українська мова й
література в сучасній школі: Щомісячний науково-методичний та
літературно-мистецький журнал. – 2012. – № 4. – С. 36-38.
2. Вишнякова О.В. Паронимия как языковое явление / О.В.Вишнякова //
Вопросы языкознания. – № 2. – 1981. – С. 53-62.
3. Вороничев О.Е. К вопросу об омонимии и смежных явлениях /
О.Е.Вороничев // Русский язык в школе. – 1999. – № 4. – С.71-77.
4. Георгієва-Кириленко М.Н. Деякі спостереження над міжмовною
омонімією / М.Н. Георгієва- Кириленко // Мовознавство. – 1989. – № 6. –
С. 52 - 55.
5. Григораш А.М. Межъязыковая омонимия как одна из причин русско-
украинской интерференции / Григораш А.М. // Русский язык и литература в
учебных заведениях. – 2001. – № 4. – C.30-32.
6. Демський М.Т. Фраземна паронімія / М.Т. Демський // УМЛШ. – 1988.
– № 1. – С. 28-32.
7. Колесников Н.П. Парономазия как стилистическая фигура /
Н.П.Колесников // Русский язык в школе. – 1973. – №3. – С.86-89.
8. Кольцун Н.М. Межразрядовая омонимия и причины ее возникновения /
13
Н.М.Кольцун // Збірник лінгвістичних праць: До 60-річчя проф.

О.А.Колесникова. – Ізмаїл, 2000. – С.40-45.
9. Конобас О.М. Групи слів за значенням / О.М. Конобас // Все для
вчителя: Інформаційно-практичний бюлетень. – 2013. – № 10. – С. 73-74.
10. Конопенко В.І. Омоніміка синтаксичних конструкцій / В.І.Конопенко //
Мовознавство. – 1971. – № 2. – С. 28-33.
11. Критенко А.П. Абсолютна і відносна омонімія та її подача в
українсько-російському словнику / А.П. Критенко // Лексикографічний
бюлетень. – 1963. – Вип. 9. – С. 13-30.
12. Критенко А.П. Паронімія в українській мові / А.П. Критенко //
Мовознавство. – 1968. – № 3. – С. 50-62.
13. Критенко А.П. Паронімія та її роль у мові / А.П. Критенко //
Мовознавство. – 1969. – № 1.
14. Кушлик О.П. Комплексне визначення частиномовного статусу
«перехідних» одиниць: (омонімія) / Кушлик О.П. // Мовознавство. – 1997. –
N4-5. – С.45-49.
15. Левун Н.В., Ковальчук М.С. Стилістичні властивості паронімів у мові
поезії / Н.В.Левун, М.С.Ковальчук // Культура народов Причерноморья.
Симферополь: Межвузовский центр «Крым», 2004. – № 49. – Т.1. – С. 228-
230.
16. Левченко Т. Омоніми та різновиди їх. Міжмовні омоніми: урок у 10
класі філологічного профілю / Т. Левченко // Дивослово. – 2009. – № 4. –
С. 13-14.
17. Мамрак А.В. Проблеми словотвірної омонімії / А.В. Мамрак //
Мовознавство. – 1992. – № 3.
18. Мартиросян Л. І. Абсолютна дієслівна міжмовна омонімія:
структурно-семантичний і контрастивний підходи (на матер. укр. та рос.
мов) / Л.І.Мартиросян // Система і структура східнослов’янських мов: зб.
наук. праць. – К.: Знання; 2001. – С.235–242.
19. Мартиросян Л.І. Переносне значення як засіб утворення гомогенної
14
омонімії / Л.І.Мартиросян // Семантика мови і тексту: зб. статей VI

Міжнародної наукової конференції. – Івано-Франківськ: Плай. – 2000. –
С. 543–548.
20. Мартиросян Л.І. Принципи класифікації гомогенних (семантико-
етимологічних) дієслівних омонімів / Л.І.Мартиросян // Науковий вісник
кафедри ЮНЕСКО Київського держ. лінгвіст. ун-ту. Філологія. Педагогіка.
Психологія. – Київ: Видавничий центр КДЛУ. – 2000. – Вип. 2. – С.177–180.
21. Масюкевич О.М. Паронімія і парономазія / О.М. Масюкевич// УМЛШ.
– 1967. – № 10.
22. Медникова Э.М. Значение слова и методы его описания /
Э.М.Медникова. – М.: Высшая школа, 1974. – 204 с.
23. Михайлова Т.В. Омонімія в українській науково-технічній
термінології / Т.В. Михайлова // Українська термінологія і сучасність : Зб.
наук.праць. – К., 2005. – Вип. VІ. – С. 185–189.
24. Мукан Г.М. Багатозначність і омонімія / Мукан Г.М. // Українська мова
і література в школі. – 1970. – № 8. – С. 30 - 36.
25. Муравицька М.П. Психолінгвістичний аналіз лексичної омонімії /
Муравицька М.П. // Мовознавство. – 1975. – № 3. – С.59-68.
26. Полюга Л.М. Омонімія і багатозначність слова / Л.М. Полюга //
Українська мова і література в школі. – 1985. – № 7. – С. 40 - 45.
27. Пономарів О. Мовностилістичні поради: Привабливість і підступність
паронімів / О. Пономарів // Урок української. – 2001. – № 4. – С. 27-30.
28. Струганець Л.В. Репрезентація в українській лексикографії процесів
утворення і зникнення омонімії / Л.В.Струганець // Наука і сучасність:
Зб.наук.пр. – Т.24. – К.: НПУ, 2001. – С.235-244.
29. Тарабрин Л. О паронимах / Л.Тарабрин // Русский язык в школе. – 1974.
– №3. – С.60-62.
30. Тур О.М. Паронімія як лексико-семантичне явище в українській
термінології землеустрою та кадастру / О.М.Тур // Вісник ЧНУ. Наукові
праці. Філологія. Мовознавство. – Т. 98. – Вип. 85. – 2009. – С. 125-128.
15
31. Турчина А.А. Лексична міжмовна омонімія у слов'янських мовах /

А.А. Турчина // Мовознавство.
32. Компаративні дослідження слов’янських мов та літератур. – 2012. –
Вип. 17. – С. 121-126.
33. Фалькович М.М. К вопросу об омонимии и полисемии /
М.М. Фалькович // Вопросы языкознания. – 1960. – № 5. – С. 85-88.
34. Федунович-Швед О. Синоніми і пароніми як композиційний засіб
тексту / О. Федунович-Швед // Урок української. – 2007. – № 6. – С. 25-29.
35. Шаблій О.А. Міжмовна термінологічна омонімія як проблема
прикладного мовознавства / О.А.Шаблій // Проблеми зіставної семантики: зб.
наук. ст. – К.: КДЛУ, 2001. – С. 139-144.
ТЕМА: АНТОНІМИ. СИНОНІМИ

1. Антоніми загальномовні таконтекстуальні.
2. Стилістичне використанняантонімів.
3. Мезоніми.
4. Синоніми, їх. основні типи: ідеографічні(семантичні), семантико-
стилістичні, контекстуальні, абсолютні.
5. Евфемізми як різновидсинонімів.
6. Поняття про синонімічний ряд.
7. Джереласинонімії.
8. Стилістична рольсинонімів.
1. Запишіть прислів'я, в основі яких лежать антоніми м'яко-твердо, тьма-
світ, битий-небитий, високо-низько, ранні-пізні, запасає-з’їдає.
2. Наведіть приклади евфемізмів.
3. Законспектуйте статтю: Непийвода Н. Синонімія виражальних засобів
наукового стилю // Дивослово. − 1997. − №2. − С.18-21.
16
Основна
структура слова / Л.А.Лисиченко. – Харків: Вища шк., 1977. – С. 91 - 106.
2 .Українська мова: Енциклопедія / редкол.: Русанівський В.М.,
ім. М.П. Бажана, 2007. – 856 с.
Додаткова
1. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка
/ Ю.Д.Апресян. – М.: Наука, 1974. – 367 с.
2. Апресян Ю.Д. Проблема синонима / Ю.Д.Апресян // Вопросы
языкознания. – 1957. – №6. – С. 84-88.
3. Бережан С.Г. К семасиологической интерпретации явления
синонимии / С.Г.Бережан // Лексическая синонимия. – М.: Наука, 1967. –
С.43-56.
4. Бобух Н. Тематична класифікація оксиморонних парадигм: (на
матеріалі української поезії) / Н. Бобух // Рідний край: Науково-
публіцистичний художньо-літературний альманах / Голов. ред. В. Пащенко.
– Полтава: АСМІ, 2006. – №2 (15). – С. 38-42.
5. Буткова Г.В. Структура синонімічного ряду і його семантичний
простір / Г.В.Буткова // Стилістика української мови: Зб.наук.праць. –
К.,1990. – С. 46-53.
6. Брагина А.А. Синонимы в литературном языке / А.А.Брагина. – М.:
Наука, 1986. – 126 с.
7. Винокур Т.Г. Синонимия и контекст / Т.Г.Винокур // Вопросы
культуры речи. – Вып. 5. – М., 1964. – С. 20-44.
8. Григораш А.М. Плеоназм и культура речи: (Повторение однородных
слов или оборотов в одном словосочетании) / А.М. Григораш // Русский
язык и литература в учебных заведениях. – 1996. – № 2. – С. 27- 28.
9. Груба Т. Засвоєння синонімічних форм на міжпредметній основі /
Т.Груба // Дивослово. – 1998. –№7. – С. 17 – 19.
17
10. Діц В.О. Критерії виділення і класифікації синонімів / В.О. Діц //

Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук.праць. – К.:
НПУ, 2004. – С. 136 – 140.
11. Евгеньева А.П. Основные вопросы лексической синонимики /
А.П.Евгеньева // Очерки по синонимике современного русского
литературного языка. – М.-Л.: Наука, 1966. – С. 4-29.
12. Єфремова Н.В. Актуальні питання теорії синонімії / Н.В.Єфремова //
Науковий вісник Волинського національного ун-ту ім. Лесі Українки. – 2001.
– Ч. 2. – С. 111-114.
13. Журавель Н.В. Засіб експресії – антонімія / Н.В.Журавель // Культура
слова. – 1981. – Вип. 20. – С. 32 - 34.
14. Кириченко М.І., Левченко С.П., Паламарчук Л.С. Інструкція до
укладання словника синонімів української мови М.І. Кириченко,
С.П.Левченко, Л.С.Паламарчук // Лексикографічний бюлетень. – 1955. –
Вип. 5.
15. Кобилянський І.Ю. Перифраза як засіб емоційно-образного
висловлення думки / І.Ю.Кобилянський // Українська мова і література в
школі. – 1986. – № 1. – С. 51-55.
16. Коваль А.П. Синоніміка в термінології / А.П. Коваль // Дослідження з
лексикології й лексикографії. – К.: Наук.думка, 1965. – С. 157–169.
17. Коломієць М.П. Перифрази в сучасній українській літературній мові /
М.П.Коломієць // Дослідження з граматики і граматичної стилістики
української мови. – Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ,1987. – С. 72-79.
18. Коломієць М.П. Фразеологічні синоніми української мови /
М.П.Коломієць // Мовознавство. – 1989. – № 6. – С. 35-40.
19. Кононенко В.І. Антоніміка синтаксичних конструкцій /
В.І.Кононенко // Мовознавство. – 1974. – № 6. – С. 13-21.
20. Кочан І.М. Синонімія у термінології / І.М.Кочан // Мовознавство. –
1992. – № 3. – С. 32–34.
21. Лагутина А.В. Абсолютные синонимы в синонимической системе
18
языка / А.В.Лагутина //
22. Лисиченко Л.А. Антоніми в сучасній українській мові /
Л.А.Лисиченко // Українська мова і література в школі. – 1976. – № 11. –
С. 26 - 33.
23. Лисиченко Л.А. Типи синонімів за значенням / Л.А.Лисиченко //
Українська мова і література в школі. – 1973. – № 11. – С. 40-47.
24. Лотоцька К.Я. Антитеза: когнітивні, функціональні та мовні аспекти
аналізу / К.Я.Лотоцька // Лінгвістичні дослідження: збірник наукових
праць / М-во освіти і науки України, Горлівський держ. пед. ін- т інозем.
мов. – Горлівка, 2003. – Вип. 2. – С. 62-70.
25. Михайлов В.А. Антонимия, бинарные и градуальные оппозиции:
Автореф. дис. … канд.филол.наук / В.А.Михайлов. – Л., 1983. – 20 с.
26. Москвин В.П. Эвфемизмы: системные связи, функции и способы
образования / В.П.Москвин // Вопросы языкознания. – 2001. –№ 3. – С. 58-
70.
27. Нечитайло О.І. Синоніми в лексикографії / О.І.Нечитайло. – К.:
Наукова думка, 1987. – 132 с. Нечитайло О.І. Синоніми як засіб розкриття
значення слова / О.І.Нечитайло // Мовознавство. – 1980. – № 6. – С. 82-86.
28. Нечитайло О.И. Синонимы как средство лексикографической
интерпретации слова (на материале украинских словарей): Автореф. дис …
канд. филол. наук. – К., 1983. – 25 с.
29. Новиков Л.А. Семантический анализ противоположности в лексике:
принципы, аспекты, методы / Л.А.Новиков // НДВШ. Филол. науки, 1973. –
№ 3. – С. 55-67.
30. Палевская М.Ф. Проблема синонимического ряда, его границ и
возможности выделения доминанты
/ М.Ф.Палевская // Лексическая синонимия. – М: Наука, 1967. – С. 94-104.
31. Приблуда Л.М. Перифраза як стилістичний засіб зображення дійсності
в українській малій прозі / Л.М.Приблуда // Наукові записки НДУ ім.
М.Гоголя. – Філологічні науки. – 2013. – Кн. 3. – С. 206-211.
19
32. Тараненко О.О. Деякі аспекти теорії синонімії в плані створення

синонімічного словника / О.О.Тараненко // Мовознавство. – 1980. – № 3. –
С. 48-54.
33. Тодор О.Г. Експресиви в аспекті синонімії: Автореферат дис. ... канд.
філолог. наук / О.Г. Тодор. – К., 1993. – 20 с.
34. Турчин В.М. Семантична кореляція антонімів і синонімів у системі
мови / В. М. Турчин, М. М. Турчин // Мовознавство. – 2001. – № 1. – С. 67-
71.
ТЕМА: СКЛАД ЛЕКСИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

З ПОГЛЯДУ ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ
1. Успадковані та запозичені складники української лексики.
2. Індоєвропейські слова як важливий компонент споконвічне
української лексики.
3. Спільнослов’янська лексика.
4. Спільносхіднослов'янські слова у складі лексики української мови.
5. Фонетичні, морфологічні та семантичні ознаки старослов'янізмів.
6. Споконвічна українська лексика, особливості їі формування.
7. Семантико-стилістична структура власне української лексики, вплив
екстралінгвістичних факторів на їїформування.
8. Специфічні словотворчі особливості (творення іменників,
прикметників, числівників, займенників, прислівників).
9. Особливості у складі та вживанні службових частин мови.
1. Аналіз текстів з погляду історичного походження лексики сучасної
української мови (виявлення слів індоєвропейських, спільнослов'янських,
спільно східнослов'янських).
2. Аналіз лексичних, фонетичних і словотворчих ознак
старослов’янізмів, використання з цією метою словників.
20
Користуючись Етимологічним словником української мови, поясніть
походження і значення назв українських місяців і днів. Назвіть серед
них власне українські слова.
Основна
1.Ващенко В.С. Слово та його значення: Посібник з лексикології /
38 с.
2. Ващенко В.С. Українська лексикологія: семантико-стилістична
типологія слів: Посібник для студентів-філологів / В.С.Ващенко. –
68 с.
структура слова / Л.А.Лисиченко. – Харків: Вища шк., 1977. – 114 с
Л.А.Лисиченко. – Харків: ХДПУ ім.
Г.С.Сковороди, 1997. – 129 с.
6.Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / за ред.
І.К.Білодіда. – К.: Наук.думка, 1973. – С. 8 – 22.
7.Сучасна українська мова: Лексикологія. Фонетика: підручник /
8.Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко
О.О. (співголови), Зяблюк М.П. та ін. – К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім.
М.П. Бажана, 2007. – 856 с.
Додаткова
21

2007. – № 4-5. – С. 20-36.
Мовознавство. – 2010. – № 1. – С. С. 45-54.
мовлення / К.Д.Глуховцева // Лінгвістика: Зб. наук.праць. – № 3 (27). – Ч. 1.
самосвідомість: Збірник матеріалів VIII Всеукраїнської науково-практичної
конференції, Київ, 12-13 травня 2005 р.: У 6 т. – Київ: Вид-во
Європейського ун-ту , 2005. – Т. 5. – С. 21-22.
7. Денисов П.Н. Полисемия и классификация лексики / П.Н.Денисов //
Мовознавство. – 1970. – № 5. – С. 10-
/М.Ю.Евтеева//
10. Филологические науки. Вопросы теории и практики: Научно-
художньому тексті / О.В. Ємець // Мова і культура: Серія «Філологія» / Ін-т
22

Дім Дмитра 12. Бураго, 2000. – Вип. 1. – Т. 4: Мова і художня творчість. –
С. 176-180.
12. Звегинцев В.А. Семасиология / В.А.Звегинцев. – М.: Наука, 1957 – 232
c.
Мовознавство. – 2009. – № 2. – С. 48-60.
Н.Г.Комлев. – М.: КомКнига, 2006. –192 с.
15. Котелова Н.З. Значение слова и его сочетаемость: (к формализации в
языкознании) / Н.З.Котелова.– Л.: Наука, 1975. – 162 с.
журнал. – 2003. – № 4. – С. 17-25.
18. Мамчич І.П. Розвиток лексичного значення слів у сучасній українській
мові / І. П. Мамчич // Українська мова серед інших слов'янських: етнологічні
та граматичні параметри: матеріали Міжнародної наукової конференції 5-6
листопада 2009 року/ редкол.: Ж. В. Колоїз, А. В. Козлов, П. І. Білоусенко. –
Кривий Ріг, 2009. – С. 228-233.
Мовознавство. – 1973. – № 3. – С.24 – 33.
20. Миронюк С. Роль контексту в розкритті широкого значення лексем /
С. Миронюк //Український смисл. – 2009. – № 4. – С. 39-43.
І. Онищенко // Мандрівець. – 2004. – № 2. – С. 48-52.
22. Паламарчук Л.С. Лексико-семантичний розвиток мови // Мовознавство.
23
– 1982. – № 4. – С. 3-8.
23. Рудь Н.А. Компонентний аналіз у лінгвістичних дослідженнях /
Н. А. Рудь // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім.
М.П.Драгоманова. – Серія 8. – Філологічні науки (мовознавство і
літературознавство). – К.: НПУ, 2009. – Вип. 3: До 175-річчя НПУ ім.
М.П.Драгоманова. – С.79-84.
24. Русанівський В.М. Закономірності розвитку значення слова //
Українська мова і література в школі.– 1981. – № 4. – С. 27 – 101.
25. Симонова К.С. Полісемія та явища омонімії всистемі службових частин
мови / К. С. Симонова // Наукові записки: Матеріали звітно-наукової
конференції викладачів УДПУ ім. М.П.Драгоманова за 1992 рік.– К.,1993. –
С. 273-274.
НДВШ. Филологические науки.
– 1997. – № 2. – С. 54-66.
Типи переносних значень / А.Степанець // Дивослово: укр. мова й літ. в навч.
закладах: науково-метод. журн. М-ва освіти і науки України. – 2013. – № 1. –
С. 16-17.
та метонімії / О. Л. Толстовка // Проблеми семантики слова, речення та
тексту: Збірник наукових праць / М-во освіти і науки України, Київський нац.
30. Уфимцева А.А. Лексическое значение. Принцип семиологического
описания лексики / А.А.Уфимцева. – М.: Наука, 1986. – 240 с.
31. Хмара Г.В. Розширення змістового обсягу значення слова / Г.В. Хмара
24
// Вчені записки Харківського гуманітарного інституту «Народна українська

академія» / редкол. В.І. Астахова (гол. ред.) [та ін.]. – Харків: НУА, 2008. –
Т. 14. – С.487-495.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5 – 6
ТЕМА: ЛЕКСИКА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ З ПОГЛЯДУ

ЇЇ ВЖИВАННЯ
1. Активна і пасивна лексика сучасної української мови.
2. Лексика сучасна і застаріла. Архаїзми. Історизми.
3. Загальномовні неологізми в українській мові.
4. Художньо-індивідуальні неологізми.
5. Діалектизми у словниковому складі української мови. Лексичні,
етнографічні та семантичні діалектизми.
6. Загальновживана лексика.
7. Професійно-виробнича лексика : ділова, науково-термінологічна.
8. Емоційна лексика.
1. Аналіз текстів з погляду використання в них архаїзмів, історизмів.
2. Характеристика неологізмів (загальновживаних та індивідуально-
авторських; з'ясування їх походження та способів творення).
1. Напишіть твір «Життя і побут запорозьких козаків», використовуючи
історизми. Поясніть їхзначення.
2. Наведіть приклади (до 10) індивідуально-авторських неологізмів,
укажіть способи їх творення.
Основна
1. Ващенко В.С. Слово та його значення: посібник з лексикології /
38 с.
25

68 с.
Л.А.Лисиченко. – Харків: ХДПУ ім.
Г.С.Сковороди, 1997. – 129 с.
Додаткова
2007. – № 4-5. – С. 20-36.
Мовознавство. – 2010. – № 1. – С. С. 45-54.
26

конференції, Київ, 12-13 травня 2005 р.: у 6 т. – Київ: Вид-во Європейського
ун-ту , 2005. – Т. 5. – С. 21-22.
Мовознавство. – 1970. – № 5. – С. 10- 21.
художньому тексті / О.В. Ємець // Мова і культура: Серія «Філологія» / Ін-т
С. 176-180.
С. 19 – 26.
27
Мовознавство. – 1973. – № 3. – С. 24 – 33.

НДВШ. Филологические науки.– 1997. – № 2. – С. 54-66.
№ 1. – С. 16-17.
та метонімії / О. Л. Толстова// Проблеми семантики слова, речення та
тексту: Збірник наукових праць / М-во освіти і науки України, Київський
нац. лінгвіст. ун-т. – К.: КНЛУ, 2005. – Вип. 15. – С. 202-206.
20. Швайка О.М. Омонімія або полісемія: нові погляди на стару проблему
/ О. М. Швайка // Проблеми семантики слова, речення та тексту: збірник
наукових праць / М-во освіти і науки України, Київський нац. лінгвіст. ун-т.
– К.: КНЛУ, 2005. – Вип. 15. – С. 226-233.
21. Шумейкіна А. Сучасний підхід до аналізу семантичної структури
багатозначного слова / А.Шумейкіна // Рідний край: науковий,
публіцистичний, художньо-літературний альманах / Полтавський держ. пед.
ун-т ім. В.Г.Короленка. – Полтава: АСМІ, 2009. – 2009. – № 1 (20). – С. 62-
68.
28
ТЕМА: ФРАЗЕОЛОГІЯ. ТИПИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
1. Поняття про фразеологію і фразеологізми. Типи фразеологізмів:
ідіоми і фразеологічні одиниці (народні прислів’я, приказки, крилаті слова).
2. Фразеологічні сполучення слів.
3. Джерела фразеологізмів. Етимологія деяких фразеологізмів.
4. Співвідношення між лексичними значеннями слів і значеннями
фразеологізму.
5. Використання фразеологізмів у різних стилях мови.
6. Найважливіші праці з фразеології української мови.
1. Аналіз значення і структури фразеологізмів-ідіом і фразеологічних
одиниць.
2. Вправи на з'ясування співвідношення між значенням фразеологізмів і
конкретних лексем, що входять до їх складу.
Плющ М.Я. та ін. Сучасна українська літературна мова. Збірник вправ. −
К., 1995. − Впр. 141, 142.
Рекомендована
література
Основна
1. Ващенко В. С. Слово та його значення: посібник з лексикології /
В.С. Ващенко. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 1976.
– 38 с.
2. Ващенко В. С. Українська лексикологія: семантико-стилістична
68 с.
29

А.К.Мойсієнка; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К.: Знання, 2013. – С. 24-
64.
8. Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М.,
ім. М.П. Бажана, 2007. – 856с.
Додаткова
2007. – № 4-5. – С. 20-36.
Мовознавство. – 2010. – № 1. – С. С. 45-54.
мовлення / К.Д.Глуховцева // Лінгвістика: зб. наук. праць. – № 3 (27). – Ч. 1.
30

конференції, Київ, 12-13 травня 2005 р.: У 6 т. – Київ: Вид-во Європейського
ун-ту , 2005. – Т. 5. – С. 21-22.
Мовознавство. – 1970. – № 5. – С. 10-21.
/М.Ю.Евтеева//Филологические науки. Вопросы теории и практики: Научно-
художньому тексті / О.В. Ємець// Мова і культура: Серія «Філологія» / Ін-т
О.О.Потебні, Фонд культури і мистецтв «Парад Планет». – К.: Видавничий
С. 176-180.
11. Звегинцев В.А. Семасиология / В.А.Звегинцев. – М.: Наука, 1957 –
232 c.
Мовознавство. – 2009. – № 2. – С. 48-60.
С. 19 – 26.
мова і література в школі. – 1976. – № 4. – С. 38 – 45.
31
16. Никитин М.В. Лексическое значение слова (структура и

комбинаторика) / М.В.Никитин. – М.: Высшая школа, 1983. – 127 с.
17. Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения /
М.В.Никитин. – М.: Высшая школа, 1988. – 168 с.
№ 1. – С. 16-17.
21. Уфимцева А.А. Лексическое значение. Принцип семиологического
описания лексики / А.А.Уфимцева. – М.: Наука, 1986. – 240 с.
22. Хмара Г.В. Розширення змістового обсягу значення слова / Г.В. Хмара
// Вчені записки Харківського гуманітарного інституту «Народна українська
академія» / редкол. В.І. Астахова (гол.ред.) [та ін.]. – Харків: НУА, 2008. –
Т. 14. – С.487-495.
23. Шаховский В.И. Типы значений эмотивной лексики / В.И. Шаховский
// Вопросы языкознания. – 1994. – № 1. – С. 20-25.
ТЕМА : КЛАСИФІКАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ
1. Класифікація фразеологічних одиниць за семантичним принципом.
2. Класифікація фразеологічних одиниць за граматичним принципом.
32
3. Класифікація фразеологічних одиниць за генетичним принципом.

4. Класифікація фразеологічних одиниць за сферами первісного вжитку.
ПРАКТИЧНО В АУДИТОРІЇ
1. Аналіз фразеологізмів за семантичним, граматичним та генетичним
принципами.
2. Визначення сфери первісного вжитку фразем, складання речень із
фразеологізмами.
1. Підібрати іменні, дієслівні, ад’єктивні, адвербіальні та вигукові
фразеологізми (по 5), пояснити їхзначення.
2. Навести приклади спільнослов'янських, східнослов'янських, власне
українських та запозичених фразеологічних одиниць, скласти з ними
речення. Пояснити етимологію деяких ізних.
Рекомендована
література
Основна
1. Ващенко В.С. Слово та його значення: Посібник з лексикології /
38 с.
типологія слів: посібник для студентів-філологів / В.С.Ващенко. –
68 с.
33

А.К.Мойсієнка; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К.: Знання, 2013. – С. 24-
64.
8. Українська мова: Енциклопедія / редкол.: Русанівський В.М.,
ім. М.П. Бажана, 2007. – 856с.
Додаткова
самосвідомість: збірник матеріалів VIII Всеукраїнської науково-практичної
конференції, Київ, 12-13 травня 2005 р.: У 6 т. – Київ: Вид-во Європейського
ун-ту , 2005. – Т. 5. – С. 21-22.
Мовознавство. – 1970. – № 5. – С. 10.
7. ЕвтееваМ.Ю. К вопросу о разграничении явлений в плане о семи и
полисемии/ М.Ю. Евтеева// Филологические науки. Вопросы теории и
34
практики: Научно-теоретический и прикладной журнал. – 2013.–№ 8. – Ч. 1. –

С. 65-70.
Мовознавство. – 2009. – № 2. – С. 48-60.
Н.Г.Комлев. – М.: КомКнига, 2006. – 192 с.
12. Кустова Г.И. О типах производных значений слов с
экспериментальной семантикой: (Структура полисемии) / Г.И. Кустова //
Вопросы языкознания. – 2002. – № 2. – С. 16-34.
журнал. – 2003. – № 4. – С. 17-25.
Мовознавство. – 1973. – № 3. – С. 24 – 33.
16. Никитин М.В. Лексическое значение слова (структура и
комбинаторика) / М.В.Никитин. – М.: Высшая школа, 1983. – 127 с.
17. Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения /
М.В. Никитин. – М.: Высшая школа, 1988. – 168 с.
35

І. Онищенко // Мандрівець. – 2004. – № 2. – С. 48-52.
НДВШ. Филологические науки. – 1997. – № 2. – С. 54-66.
№ 1. – С. 16-17.
22. Стернин И.А. Лексическое значение слова в речи / И.А. Стернин. –
Воронеж: Изд-во Воронеж.ун-та, 1985. – 169 с.
23. Стернин И.А. Проблемы анализа структуры значения слова /
И.А.Стернин. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1979. –156 с.
24. Тихонов А.Н. О семантической структуре слова / А.Н.Тихонов //
Труды СамГУ им. А.Навои. Новая серия. Вопросы востоковедения и общего
языкознания. – Самарканд, 1970. – Вып. 194. – С. 129-135.
та метонімії / О. Л. Толстова// Проблеми семантики слова, речення та тексту:
ТЕМА: ЛЕКСИКОГРАФІЯ
1. Предмет і завданнялексикографії.
2. Типисловників.
3. Тлумачні та перекладнісловники.
4. Основні аспектні словники української мови: термінологічні,
етимологічні, історичні, орфографічні, словники наголосів, іншомовних слів,
фразеологічні, діалектні, синонімічні, ономастичні, зворотні, частотні та ін.
36
5. Енциклопедичні словники.
1. Ознайомлення з різними типами словників (будова, правила
користування тощо).
1. Підготуйте статті до етимологічного словника на слова Євшан,
Євангеліє, екзамен. Скористайтесь при цьому зразками статей із
етимологічних словників (української та російської мови ).
2. Прочитайте у першому томі академічного „Словника української
мови” вступну статтю „Обсяг і будова словника”. Випишіть із цьоготому
статті на слова бурелом, бурштиновий. Складіть за цими зразками статті до
тлумачного словника на слова джерело, стилістичний, здавна, мова.
1. Васильчук В.Ф. Лексикографія як наука (основи лексикографування) /
Л. Ф.Васильчук // Проблеми семантики слова, речення та тексту: збірник
наукових праць / М-во освіти і науки України, Київський нац. лінгвіст. ун-т.
– К.: КНЛУ, 2006. – Вип. 16. – С. 20-28.
2. Галас Б. Василь Ковальський і його німецько-український словник /
Б.Галас // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства : Збірник
наукових праць. – Ужгород, 2002. – Вип. 6: збірник пам'яті Кирила Галаса. –
С. 170-180
3. Галас Б. Лексикографічні матеріали В.А. Долинського з 1853 року /
Б.Галас // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: збірник
наукових праць. – Ужгород: Говерла, 2009. – Вип. 13. – С. 38- 41.
4. Галас Б. Риси упорядницького і редакторського стилю Б. Грінченка як
лексикографа / Б.Галас // Українська мова. – 2008. – № 1. – С.80-86.
5. Галас Б. Ф. С. Шимкевич як лексикограф і українське словникарство
кінця XVIII - початку XX ст. / Б.Галас. – Ужгород: [б. в.], 1995. – 300 с.
6. Галас Б. К. Рукописні українсько-російські словники першої пол. XIX
ст. / Б.Галас // Мовознавство.– 1978. – № 5.
37
7. Галас Я.В. З історії української лексикографії на Закарпатті (ХІХ-ХХ

ст. до 1945 р.) / Я.В. Галас // Мовознавство. – 1997. – № 6. – С.37-43.
8. Горецький П.Й. Історія української лексикографії. – К.: Вид-во Акад.
наук. УРСР, 1963. – 243 с.
9. Гордієнко Н.Г. Сучасна лексикографія як об'єкт лінгвістики /
Н. Г. Гордієнко // Українська мова: Науково-теоретичний журнал. – 2011. –
№ 3. – С. 67-73.
10. Демська О.М. Вступ до лексикографії: навч. посіб. – К.: Києво-
Могилянська академія, 2010. – 266 с.
11. Зубець Н.О. Українська лексикографія другої половини ХХ – початку
ХХІ століття: навчальний посібник для студ. вищих навч. закл. /
Н.О. Зубець; Вищий навчальний заклад «Запорізький національний ун-т»
Міністерства освіти і науки України. – Запоріжжя: [б.в.], 2008. – 124 с.
12. Кисіль С. Просвітитель Єпіфаній Славинецький: (автор
лексикографічних праць ХVІІ ст.) / С.Кисіль// Пам'ять століть. – 1997. – №
5. – С.133-136.
13. Кочерган М.П. І.Котляревський як лексикограф / М.П.Кочерган //
Мовознавство. – 1998. – № 1. – С.40-43.
14. Крижко О.А. Українська лексикографія кінця ХVІ - ІІ половини ХVІІІ
століття: лекція для студ.
філол. ф-ту / О.А. Крижко; Бердянський держ. педагогічний ун-т. –
Бердянськ: [б.в.], 2003. – 38 с.
15. Німчук В.В. Староукраїнська лексикографія в її зв'язках з російською
та білоруською / АН УРСР, Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні. – К.:
Наук.думка, 1980. – 304 с.
16. Паламарчук Л. Українська радянська лексикографія: (питання історії,
теорії та практики). – К.: Наук, думка, 1978. – 203с.
17. Побірченко Н.С. Громадівець Каленик Шейковський – автор першого
словника живої української мови / Н.С.Побірченко // Педагогіка і психологія.
– 2000. – № 2. – С. 138-146.
38
18. Талапканич В. До характеристики лексикографічної діяльності

Київської Старої Громади / В.Талапканич // Сучасні проблеми мовознавства
та літературознавства: Збірник наукових праць / М-во освіти і науки України,
Ужгородський нац. ун-т. – Ужгород, 2002. – Вип. 6: збірник пам'яті Кирила
Галаса. – С. 215-218.
19. Терещенко К. Перше велике зібрання лексико-фразеологічних фондів
української мови: До 95-річчя виходу в світ «Словаря української мови»
Бориса Грінченка / К. Терещенко // Вісник Книжкової палати: Науково-
практичний журнал. – 2005. – № 1. – С. 53-54.
20. Філімонова Т. «Лексикон славеноросскій» Памво Беринди /
Т.Філімонова // Українська мова і література в школі. – 2002. – № 7. – С. 47-
49.
21. Черницький В.Б. Комп'ютерна лексикографія: навч. посібник /
В. Б. Черницький; Національний ун-т кораблебудування ім. Адмірала
Макарова. – Миколаїв: НУК, 2004. – 84 с.
1.2. ТИПИ СЛОВНИКІВ
ТЕМАТИЧНИЙ РЕЄСТР СЛОВНИКІВ
1.ЕНЦИКЛОПЕДИЧНІ СЛОВНИКИ
1.1.ЗАГАЛЬНІ
Енциклопедія сучасної України: у 25-ти тт. – Т. 1-11. – К., 2001-2011.
Енциклопедіяукраїнознавства:У11-тиТ./за ред. В. Кубійовича. – Наукове
Товариство ім. Шевченка. Сарсель (Париж); Нью-Йорк: «Молоде Життя»,
1949(1955)- 1984; репринт: Енциклопедія українознавства. Видавництво: Ін-т
археографії НАНУ, 1994.
Онацький Є. Українська мала енциклопедія: у 8-ми тт. і 16 кн. – Буенос-
Айрес, 1957-67.
Українська Загальна Енциклопедія. Книга Знання – «Коломийська
енциклопедія»: у 3-х т. / за ред. І. Раковського і В. Сімовича. – Львів;
Станіславів; Коломия: Видавництво «Українська Загальна
Енцикльопедія»,1930 – 1935.
39
Українська радянська енциклопедія: у 16-ти тт. / за ред. М.Бажана. К.:

Головна редакція УРЕ, 1959 – 1965. (+ т. 17: «УРСР», + т. 18-й: Алфавітний
предметно-іменний покажчик, 1968); 2-е видання: Українська радянська
енциклопедія: у 12-ти тт. / за ред. М.Бажана. К.: Головна редакція УРЕ,
1974-1985.
Український радянський енциклопедичний словник: У 3-х тт. / За ред.
М.Бажана. К.: Головна редакція УРЕ, 1966-1968; 2-е видання: Український
радянський енциклопедичний словник: у 3-х т. / за ред. М.Бажана. К.:
Головна редакція УРЕ, 1986 – 1987.
Універсальний словник енциклопедія. – К.: Всеувито. Новий друк, 2003. –
1416 с.
1.1. ГАЛУЗЕВІ ІСТОРИЧНІ
Довідник з історії України: у 3-х тт. / Підкова Ш., Шуст Р. – К.: Генеза, 2002.
Енциклопедія історії України: у 10-ти т. – К.: Наукова думка, 2003-12 (Т.1-8).
Малий словник історії України / відп. ред. В. Смолій. – К.: Либідь, 1997. –
464 с.
Радянська енциклопедія історії України: у 4-х т. – К.: Головна редакція УРЕ,
1969-72.
Словник-довідник з археології / ред., уклад. та кер. авт. кол. Н. О. Гаврилюк.
– К.: Наукова думка, 1996. – 430 с.
ГЕОГРАФІЧНІ
Географічна енциклопедія України: У 3-х тт. / Редколегія: О. М. Маринич
(відп. ред.) та ін. – К.:Українська радянська енциклопедія імені М. П. Бажана,
1989-93.
Енциклопедичний словник-довідник з туризму / В.А. Смолій,
В.К. Федорченко, В.І. Цибух. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2006. – 372 с.
МОВОЗНАВЧІ
Мала філологічна енциклопедія / укл.: О.І. Скопенко, Т.В. Цимбалюк. – К.:
Довіра, 2007. – 478 с.
Українська мова.Енциклопедія / за ред. І.В. Муромцева. – К.: Вид-во
40
«Майстер- клас», 2011. – 400 с.

Українська мова. Енциклопедія / Русанівський В.М., Тараненко О. О. та ін. –
К.: Вид-во «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана, 2007. – 856 с.
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ
Гетьманець М.Ф., Михайлин І.Л. Сучасний словник літератури і
журналістики.– Харків: Прапор, 2009. – 384 с.
Лексикон загального та порівняльного літературознавства / за ред.
А.Волкова. – Чернівці: Золоті литаври, 2001. – 636 с.
Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Ковалів Ю.І.: у 2-х тт. – К.:
ТОВ ВЦ Академія, 2007.
Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р.Гром’яка. – К.: ВЦ
«Академія», 1997. – 752 с.
Олефіренко С.М., Олефіренко В.В., Олефіренко Л.В. Універсальний
літературний словник-довідник.– Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2007. – 432 с.
Українська літературна енциклопедія / за ред. М. Зяблюка: У 5-ти тт. – К.:
Вид-во
«Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана, 1988 -1995 (Т. 1-3).
Українські письменники : Біо-бібліографічний словник: У 5-ти тт. – Т.1.:
Давня Українська література ( ХI - XVIII ст.) / Редкол. О.І. Білецький та ін.,
Уклад. Л.Є. Махновець. – Перероб. вид. – 2005. – 976 с.
Шевченківський словник / за ред. Є.П. Кирилюка: у 2-х тт. – К.: Головна
редакція УРЕ, 1975-77.
КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ТА МИСТЕЦТВОЗНАВЧІ
Войтович В. Українська міфологія. Енциклопедія. – К.: Либідь, 2002. – 664 с.
Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. – К.:
Довіра, 2006. – 703 с.
Мала українська музична енциклопедія / упорядник О. Залеський – Мюнхен:
Дніпрова хвиля, 1971. – 125 с.
Матейко К. Український народний одяг: Етнографічний словник. – К.:
41
Наукова думка, 1996. – 195 с.

Українська музична енциклопедія: У 3-х тт. – К.: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського
НАН України, 2006-11.
ФІЛОСОФСЬКІ ТА ПОЛІТОЛОГІЧНІ
Енциклопедичний словник з державного управління / уклад.:
Ю.П. Сурмін,В Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін.; за ред. Ю.В. Ковбасюка,
В.П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К.: НАДУ, 2010. – 820 с.
Енциклопедія політичної думки / за ред. Девіда Міллера / пер. з англ. – К.:
Дух і літера, 2000. – 472 с.
Короткий філософський словник / Ред. Алексєєв А. П. – Б. м.: Проспект,
2006. – Вид. 2-е. – 492 с.
Новітній філософський словник.– Вид. 2-е, перев.і доп. – К.: Інтерпрессервіс,
Книжковий дім, 2003. – 1280 с.
Політичний словник / за ред. В. К. Врублевського, Л. М. Кравчука,
А. В. Кудрицького. – К.: Головна редакція УРЕ, 1987. – 876 с.
Філософський енциклопедичний словник / за ред. В. І. Шинкарука. – К.:
Абрис, 2002. – 742 с.
Філософський словник / За ред.акад. В. І. Шинкарука. – 2-е перпероб.
видання. – К.: Головна редакція УРЕ, 1986. – 796с.
Шведа Ю. Р. Політичні партії: Енциклопедичний словник. – Львів:
Астролябія, 2004. – 500 с.
СОЦІОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ
Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 206 с.
Городяненко В.Г. Соціологічна енциклопедія. – К.: Академвидав, 2008. –
456 с.
Степанов О.М. Психологічна енциклопедія. – К.: Академвидав, 2006. – 424 с.
ЕКОНОМІЧНІ
Економічна енциклопедія / за ред. С. В. Мочерного: у 3-х тт. – К.: ВЦ
Академія, 2000-2002.
42
Енциклопедiя народного господарства Української РСР: у 4-х тт. / за ред.

С. М. Ямпольського. – К.: Головна редакція УРЕ, 1969-72.
Ковальчук А. Т. Фінансовий словник. – Київ : Знання, 2006. – 287 с.
ТЕХНІЧНІ
Гірничий енциклопедичний словник: у 3-х тт. / за ред. В.С.Білецького. –
Донецьк: Східний видавничий дім, 2001-2004.
Енциклопедія кібернетики: у 2-х т. / за ред.В. М. Глушкова. – К.: Головна
редакція Української радянської енциклопедії, 1973.
Мала гірнича енциклопедія: У 3-х тт. / за ред. В.С.Білецького. – Донецьк:
Донбас, 2004-2011.
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ
Білик Е.В. Великий сучасний довідник бджоляра.– Донецьк: ТОВ ВКФ
«БАО», 2012. – 528 с.
Білик Е. В. Сучасний словник-довідник бджоляра: 6 000 корисних порад
бджолярам-любителям та професіоналам. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО»,
2006. – 704с.
Сучасна енциклопедія птахівництва.Поради фахівців. – Донецьк: ТОВ ВКФ
«БАО», 2009. – 352 с.
Українська сільськогосподарська енциклопедія / за ред. Р. Пересипкіна: У 3-х
тт. – К.: Головна редакція УРЕ. – 1970-1972.
МЕДИКО-БІОЛОГІЧНІ, БОТАНІКО-ЗООЛОГІЧНІ ТА ХІМІЧНІ
Барна М. М. Ботаніка: Терміни. Поняття. Персоналії: Словник. – К.:
Академія, 1997. – 272с.
Біологічний словник / За ред.I. Г. Підоплічка. – К.: Головна редакція УРЕ,
1974. – 552 с. 2-е вид. – К.: Головна редакція УРЕ. 1986. – 680 с.
Жукова І.М. Смачна енциклопедія низькокалорійних страв. – Донецьк: ТОВ
ВКФ
«БАО», 2008. – 304 с.
Заведея Т.Л. Сучасна енциклопедія любителя кішок: 1500 корисних порад
фахівців. Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004. – 528с.
43
Корнєєв О. Універсальна енциклопедія дієтичного і здорового харчування. –

Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2007. – 384 с.
Лікарські рослини : Енциклопедичний довідник / відп. ред.
А. М. Гродзінський. – К.: Головна редакція УРЕ, 1990. – 544 с.
ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНІ
Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та
А. О. Корсунь. – Львів: ЛНУ-ГАО НАНУ, 2003. – 547с.
Бугай А.С. Короткий тлумачний математичний словник. – К.: Радянська
школа, 1964. – 428 с.
Фізичний тлумачний словник: 6644 статті / М. О. Вакуленко,
О. В. Вакуленко. – Київ : Видавничо-поліграфічний центр «Київський
університет», 2008. – 767 с.
2. ЛІНГВІСТИЧНІСЛОВНИКИ
2.1. ТЛУМАЧНІ
Великий тлумачний словник сучасної української мови: Близько 170000 сл.
та словосполучень / Уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: Перун,
2001. – 1440 с. (7 видань).
Івченко А.О. Тлумачний словник української мови.– Харків: Фоліо, 2008. –
540 с. – (Б-ка державної мови).
Короткий тлумачний словник української мови / за ред. Д.Г.Дринчишина. –
К.: Просвіта, 2010.
Короткий тлумачний словник української мови / за ред. Л.Л. Гумецької – К.:
Наук. думка, 1979.
Куньч З. Універсальний словник української мови. – Тернопіль: Навчальна
книга – Богдан, 1997.
Новий тлумачний словник української мови: у 3-х т. / уклад. В.В. Яременко,
О.М. Сліпушко. – К.: Аконіт, 2008.
Словник української мови / Кер. В.В. Німчук та ін. / Відп.
ред. В.В. Жайворонок. − К.: Просвіта, 2012. − 1320с.
Словник української мови: В 11-ти т. – К.: Наук. думка, 1971-80.
44
Словник української мови: У 20-ти томах. – Т.1-2. – К.: Наук. думка, 2010-
2012. Сучасний тлумачний словник української мови / Загнітко А.П., Щукіна
І.А.– Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2012. – 960 с.
Сучасний тлумачний словник української мови. 55000 слів / уклад.:
А. М. Яковлєва, Т. М. Афонська. – Х.: Торсінг Плюс, 2007. – 627 с.
Сучасний тлумачний словник української мови: 100000 слів / за ред.
В. В. Дубічинського. – Харків: ВД «Школа», 2011. – 1008 с.
Сучасний тлумачний словник української мови: 60 000 слів / Уклад.:
Н.Кусайкіна, Ю.Цибульник; За ред. В.В.Дубічинського. – Харків: ВД
«Школа», 2012. – 784 с.
Тлумачний словник / Автор-упор. Н.Комар. – К.: Школа, 2009. – 144 с. –
(Мій перший словничок).
Тлумачний словник сучасної української мови / за ред. В. С. Калашника. –
Харків: Прапор, 2005.
Тлумачний словник сучасної української мови: Загальновживана лексика:
Близько 60 000 слів / Уклад. Л. Г. Боярова, Г. А. Губарева, О. О. Дудка та
ін.; за заг. ред. проф. В. С. Калашника. – Х.: ФОП Співак Т. К., 2009. – 960c.
Тлумачний словник сучасної української мови: Фахова лексика: Близько 20
000 слів / Уклад. Л. Г. Боярова, Г. А. Губарева, О. О. Дудка та ін.; за заг. ред.
проф. В. С. Калашника. – Х.: ФОП Співак Т. К., 2009. – 464с.
Тлумачний словник української мови: Понад 12 500 статей (близько 40 000
слів) / Уклад. Л. Г. Боярова, Войнов В.К., Дудка О.О., Калашник В.С.,
Муромцев І.В., Нелюба А.М., Пономаренко В.Д., Трифонов Р.А., Філон М.І.
/ за ред. д-ра філолог. наук, проф. В.С.Калашника. – Харків: Прапор, 2002. –
992 с.
Тлумачний словник-мінімум української мови. – К., Довіра, 1999
Шкільний тлумачний словник української мови.1-4 кл. – Вид. 2-ге,
перероблене і доповнене / Уклад. Мельничайко О.І. – Тернопіль: Навчальна
книга – Богдан, 2011. – 324 с. – (Серія «Словничок школяра»).
2.2. ІСТОРИЧНІ
45
Грінченко Б. Д.Словарь української мови: у 4-х т. – К., 1907-09 (багато

перевидань).
Історичний словник українського язика / під ред. Є. Тимченка; укл.:
Є. Тимченко, Є. Волошин, К. Лазаревська, Г. Петренко. – К.-Х., 1930-32. –
Т. 1. – 948 с.
Огієнко І. Українсько-російський словник початку ХVІІ-го віку: із історії
культурних впливів України на Московію. – Вінніпег. – УВАН, 1951. – 40 с.
Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.: У 2 томах / Інститут
суспільних наук АН УРСР; Уклад. Д. Г. Гринчишин, Л. Л. Гумецька, І.
М. Керницький та ін. – К.:Науковадумка, 1977—1978.
Словник української мови XVI – першої половини XVII ст.: У 28 вип. / НАН
України. Інститут українознавства імені Івана Крип'якевича; уклад.
Д. Гринчишин, М. Чікало. – Львів, 1994-2010. – Вип. 1-15.
2.3. ДІАЛЕКТНІ
ЗАГАЛЬНІ ДІАЛЕКТНІ
Авдеева М.Т. Словарь украинских говоров Воронежской области: В 2-х т. –
Воронеж: Изд.-полиграф. центр Воронеж. гос. Ун-та, 2008.– Т. 1: А – М. –
228 с.
Аркушин Г. Словник західнополіських говірок: У 2-х томах. – Луцьк: Ред. -
вид. відд. «Вежа» Волин. держ.ун-ту ім. Лесі Українки, 2000.
Бандрівський Д.Г. Матеріали до діалектного словника Бориславського і
суміжних районів Львівської області // Дослідження і матеріали з
української мови. – Т. ІV. – К.: Вид-во АН УРСР, 1961. – С. 3-14.
Бичко З.М. Наддністрянські говірки.Короткий словник.– Тернопіль, 2005. –
80 с.
Бичко З.М. Словник діалектної лексики села Грабовець Стрийського р-ну
Львівської обл.: Матеріали до вивчення курсу «Українська діалектологія». –
Львів: ЛДУ, 1992. – 27 с.
Бігуняк А., Гойсак О. Лемківський словничок: Близько 2200 слів і виразів /
А.Бігуняк, О.Гойсак. – Тернопіль: ТОВ ІВП Лтд, 1997. – 48 с.
46
Борисова О.Г. Кубанские говоры: материалы к словарю. – Краснодар:

КубГУ, 2005.– 254 с.
Брилінський Д. Словник подільських говірок.– Хмельницький:
Хмельницький редакційно-видавничий відділ, 1991. – 120 с.
Герман К.Ф., Лук'янюк К.М. (ред.), Прокопенко В.А. Матеріали до
словникабуковинських говірок. Вип. 1-6. – Чернівці, 1971-79 (Вип. 1. – 1971.
– 98 с.; Вип. 2. –1971.–60с.;Вип.3.–1972.–87с.;Вип.4.–1978.–90с.;Вип.5.–
1978.–99с.; Вип.6.–1979. – 108 с.
Горбач О. Словник говірки села Негостина (Румунія) //
Діалектологічні студії 3: зб. пам’яті Ярослави Закревської. – Львів, 2003.
Горбач О. Словник північно-підляської говірки села Добровода
близько Гайнівки (Польща) // Діалектологічні студії 3: зб. пам’яті Ярослави
Закревської. – Львів, 2003.
Грицак М. Скарби гуцульського говору: Росішка (вівчарство в
текстах). – Львів: Ін- т українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України,
2008 (Серія «Діалектологічна скриня»). – 320 с.
Гуцульські говірки: Короткий словник / НАН України. Інститут
українознавства імені І. Крип'якевича; Уклад. Г. Гузар, Я. Закревська та ін. –
Львів, 1997. – 230 с.
Дорошенко С.І. Матеріали до словника діалектної лексики Сумщини //
Діалектологічний бюлетень / С.І.Дорошенко. – К., 1962. – Вип. 9. – С. 101-
122.
Друль І.С. Словник говірки села Грабовець Стрийського району
Львівської області (на правах рукопису).– Луцьк: Волинська обласна
друкарня, 2006. – 200 с.
Дуда І. Лемківський словник: 26 000 слів. – Тернопіль: Астон, 2011. –
357 с.
Корзонюк М. М. Матеріали до словника західноволинських говірок //
Українська діалектна лексика. – К.: Наук. думка, 1987. – С. 62-267.
Лексика Полесья: Материалы для полесского диалектного словаря /
47
АН СССР. Институт славяноведения; Отв. ред. Н. И. Толстой. – Москва,

1968. – 476 с.
Лесюк М. Мовний світ сучасного галицького села (Ковалівка
Коломийського району).– Івано-Франківськ, 2008. – 328 с.
Лисенко П. С. Словник діалектної лексики середнього і східного
Полісся. – К.: АН УРСР, 1961. – 72 с.
Мельничук О.С. Словник специфічної лексики говірки села
Писарівка // Лексикографічний бюлетень. – К., 1952. – Вип. 2. – С. 67-98.
Москаленко А. А. Словник діалектизмів українських говірок Одеської
області.– Одеса: Одеський державний педагогічний інститут імені
К.Д.Ушинського, 1958. – 78 с.
Нагін Я.Д. Словник діалектної лексики говорів Нижньої
Наддніпрянщини // ХІІ Республіканська діалектологічна нарада: Тези
доповідей. – К.: Наукова думка, 1965. – С. 176-178.
Негрич М. Скарби гуцульського говору: Березови. – Львів: Ін-т
українознавстваім.
І.Крип’якевича НАН України, 2008 (Серія «Діалектологічна скриня»).
– 224 с.
Николаев С.Л., Толстая С.М. Словарь карпатоукраинского
торуньского говора: с грамматическим очерком и образцами текстов /
С.Л. Николаев, С.М.Толстая. – М., 2001. – 231 с.
Омельченко З.Л., Клименко Н.Б. Матеріали до словника
східностепових українських говірок.– Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2006. –
114 с.
Осташ Н. Словник діалектної лексики переселенців із Холмщини //
Діалектологічні студії 4: Школи, постаті, проблеми. – Львів, 2004.
Пиртей П. С. Короткий словник лемківських говірок. – Івано-
Франківськ: Сіверсія МВ, 2004. – 364 с.
Пиртей П. Словник лемківської говірки: Матеріали до словника. –
Legnica – Wrocіaw, 2001. – 460 c.
48
Піпаш Ю.О., Галас Б.К. Матеріали до словника гуцульських говірок

(Косівська Поляна і Росішка Рахівського району Закарпатської області).–
Ужгород: Ужгородський національний університет, 2005. – 266 с.
Прокопенко В.А. Областной словарь буковинських говоров //
Карпатская диалектология и ономастика / В.А. Прокопенко. – М., 1972. –
С. 416-438.
Сабадош І. Словник закарпатської говiрки села Сокирниця Хустського
району.– Ужгород: Поліграфцентр Ліра, 2008. – 480 с.
Сагаровський А. А. Матеріали до Діалектного словника Центральної
Слобожанщини (Харківщини). – Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2009. –
305 с.
Сагаровський А. А. Українська діалектологія: Фрагмент Діалектного
словника Центральної Слобожанщини (Харківщини): навч.-метод.
матеріали для студ. філол. ф-ту. Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2005. – 56с.
Сагаровський А. А. Діалектний словник Центральної Слобожанщини
(Харківщини): У 3-х т. – Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна,2006-09.
Сизько А.Т. Словник діалектної лексики говірки села Кишеньок.
(Кобеляцького району.Полтавської області).– Дніпропетровськ: ДДУ, 1981.
– 44 с.
Сизько А.Т. Словник діалектної лексики говірок сіл південно-
східної Полтавщини. Дніпропетровськ: ДГУ, 1990. – 99с.
Сікорська З.С., Шевцова В.О., Шутова Л.І. Словник діалектної лексики
Луганщини / За ред. З.С. Сікорської. – К.: Шлях, 2002. – 224 с.
Словник бойківських говірок: у 2 ч. / Ред. кол.: Г.Гнатюк, П.Гриценко,
І.Матвіяс, З.Франко; уклад. М. Й. Онишкевич. – К.:Наукова думка, 1984.
Словник буковинських говірок / за ред. Н.Гуйванюк. – Чернівці, 2005
Словник поліськихговорів / уклад. П. С. Лисенко. – К.:Наукова думка,
1974. – 260 с.
Словник полтавських говорів: Довідникове видання / Уклад.
В. С. Ващенко. – Харків: Вид-во ХДУ ім. О. М. Горького, 1960. – 107 с.
49
Словник українських говорів Одещини / Гол. редактор О.І.Бондар. –

Одеса, 2011. –223 с.
Словник українських східнослобожанських говірок / К. Глуховцева, В.
Лєснова, І. Ніколаєнко, Т.Терновська, В.Ужченко. – Луганськ: Луганський
державний педагогічний університет ім. Тараса Шевченка, 2002. – 233 с.
Ткаченко П. Кубанский говор.Опыт авторского словаря. – Москва:
Граница, 1998 (2-ге видання: Краснодар: Традиция, 2008. – 288 с.; 3-тє
видання: Краснодар: Традиция, 2011. – 397 с.).
Турчин Є.Д. Словник села Тилич на Лемківщині / Відп. ред.
Г.В. Воронич. – Львів: Українська академія друкарства, 2011. – 384 с.
Хобзей Н., Ястремська Т., Сімович О., Дидик-Меуш Г. Гуцульські
світи. Лексикон.
– Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, 2013.
– 668 с. (Серія «Діалектологічна скриня»).
Чабаненко В. А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини: В 4 т. –
Запоріжжя: Запоріз. держ. ун-т, 1992.
Чорі Ю. Словар русинського язика: У 5-ти т. – Т. 1 (А – Д, Ужгород,
2001-02); Т. 2 (Е – Й, Ужгород, 2003-04); Т. 3 (К – Н, Ужгород, 2004-05).
Шило Г. Наддністрянський регіональний словник.– Львів
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2008 (Серія
«Діалектологічна скриня»).– 288 с.
2.4. СОЦІОЛЕКТНІ(ЖАРГОННІ)
Аркушин Г. Словник луцьких жаргонізмів і сленгізмів / упоряд.

Г. Л. Аркушин. – Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. – 272 с.
Асаула М. Словник дитячого мовлення Центральної Слобожанщини
(Харківщина). Харків: Харківське історико-філологічне товариство, 2011. –
212с.
Назарук В.М., Федорчук Г.Є., Хом’як І.М., Чуб’юк Г.О. Міні-словник
сленгових виразів Рівненщини.– Острог, 2011. – 16 с.
Поповченко О. І. Словник жаргону злочинців. – К.: Оберіг, 1996. –
50
136 с.
Словник сучасного українського сленгу / Упор.: Кондратюк Т. –
Харків: Фоліо, 2006. – 350 с.
Ставицька Л. Короткий словник жаргонної лексики української мови. –
К.: Критика, 2003. – 336с.
Хобзей Н., Сімович К., Ястремська Т., Дидик-Меуш Г. Лексикон
львівський: поважно і на жарт – Львів: Інститут українознавства ім.
І.Крип’якевича НАН України, 2009 (Серія «Діалектологічна скриня»). –
672 с. (перевидання 2012р.)
Цеацура О. Лаба. Тлумачний словник музичного та мистецького
сленгу. – К.,2009. – 350 с.
2.5. ЕТИМОЛОГІЧНІ
Вербич С. Гідронімія басейну Верхнього Дністра: Етимологічний

словник- довідник. – К.: Університетське вид-во «Пульсари» , 2007. – 120 с.
Вербич С. Гідронімія басейну Середнього Дністра: Етимологічний
словник. – Луцьк: Терен, 2009. – 236 с.
Габорак М. Гідронімія Івано-Франківщини: Словник-довідник. –
Снятин: Прут- Принт, 2003. – 284 с.
Габорак М. Назви гір і полонин Івано-Франківщини: словник-
довідник. – 2-е вид., доп. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2008. – 498 с.
Габорак М. Назви поселень Івано-Франківщини (Бойківщина,
Гуцульщина та Опілля).Історико-етимологічний словник / Прикарпат.
нац.ун-т ім. В.Стефаника. – Івано- Франківськ: ОІППО; Снятин: ПрутПринт,
2007. – 200 с.
Габорак М. М. Топонімія Галицької Гуцульщини: етимол. слов.-
довід.; Ін-т українознав. при Прикарпат. нац. ун-ті ім. Василя Стефаника,
Івано-Франків. обл.ін-т післядиплом. пед. освіти. – Івано-Франківськ : Місто
НВ, 2011. – 655 с.
Габорак М. М. Топонімія Покуття та деяких прилеглих територій:
Етимологічний словник-довідник. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2013. –
51
930 с.
Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі /
Відп. ред.
О. С. Стрижак. – К.:Наукова думка, 1985. – 256 с.
Етимологічний словник української мови: У 7-ми т.т. / АН УРСР,
Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. Головний редактор
О. С. Мельничук. – К.:Наукова думка, 1982-2012.
Т. 1: А - Г / уклад. Р. В. Болдирєв [та ін.]. – [Б. м.]: [б.в.], 1982. – 631 с.
Т. 2: Д - Копці / уклад. Р. В. Болдирєв [та ін.]. – [Б. м.]: [б.в.], 1985. –
569 c.
Т. 3: Кор – М / уклад. Р. В. Болдирєв [та ін.]. – [Б. м.]: [б.в.], 1989. –
549 с.
Т. 4: Н - П / уклад. Р. В. Болдирєв [та ін.]. – [Б. м.]: [б.в.], 2003. – 653 с.
Т. 5: Р - Т / уклад. Р. В. Болдирєв [та ін.]. – [Б. м.]: [б.в.], 2006. – 704 с.
Т. 6: У - Я / [уклад.: Г. П. Півторак та ін.; ред.: Т. Б. Лукінова,
Г. П. Півторак, О. Б. Ткаченко]. – 2012. – 566 с.
Ірклієвський В. Етимологічний словник українських прізвищ. –
Мюнхен: Б. в., 1987. – 904с.
Короткий етимологічний словник топонімів України. // Мовознавство.
– № 2, 3-4. – 2009; № 2-3. – 2010; № 5. – 2011.
Масленіков В. Стародавня історія України в легенді про братів-
засновників Києва та в інших легендах і джерелах: історичний
етимологічний словник / В. Масленіков. – 2. вид. – К.: [б.в.], 2004. – 92 с.
Огієнко І.І. Життя слів.Етимологічно-семасіологічні нариси.
[Матеріали до етимологічно-семантичного словника української мови] //
«Рідна Мова». Науково- популярний місячник: часопис. – Варшава, 1933-39.
Огієнко І. Етимологічно-семантичний словник української мови. – 2
вид. // «Віра й Культура». Місячник Української Богословської думки й
культури: часопис. – Вінніпег, червень-липень 1964-листопад 1965.
Огієнко I. (митр. Іларіон) Етимологічно-семантичний словник
52
української мови: У 4 томах. / за ред. Ю. Мулика-Луцика. – Вінніпеѡ:

Волинь,1979-1995.
Т. 1: А-Д / Іларіон, Митрополит (І. Огієнко); за ред. Ю. Мулика-
Луцика. – Вінніпег: Волинь, 1979. – 365с.
Т. 2: Е-Л / Іларіон, Митрополит (І. Огієнко); за ред. Ю. Мулика-
Т. 3: М-О / Іларіон, Митрополит (І. Огієнко); за ред. Ю. Мулика-
Т. 4: П-Я / Іларіон, Митрополит (І. Огієнко); ред. й доповнення Др.
Магдалина Ласло-Кушок. – Вінніпег: Волинь, 1994. – 557 с.
Осташ Р.І. До походження прізвищевих назв Реєстру (спроба
етимологічного словника) // Реєстр Війська Запорозького 1649 року.
Транслітерація тексту. – К.: Наукова думка, 1995. – 586 с. – С. 517-567.
Смаль О.Л. Матеріали до «Історико-етимологічного словника
топонімії Києва» / О.Л. Смаль // Мова і культура : Серія «Філологія» / Ін-т
філології Київського нац. ун-ту ім. Т. Шевченка, Ін-т мовознавства ім.
Дім Дмитра Бураго, 2002. – Вип. 4.– Т. 3. – Ч. 2 : Національні мови і
культури в їх специфіці та взаємодії. – С. 86-91.
Тищенко К. М. Іншомовні топоніми України: Етимологічний словник-
посібник. – Тернопіль: Мандрівець 2010. – 240 с.
Тучапська Г.В. Етимологічний словник. 1 – 4 класи. Чому так
називається? / Г.В.Тучапська. – Тернопіль: навчальна книга – Богдан, 2012.
– 72 с.
Тучапська Г.В. Зазирни у слово. Етимологічний словник учня: для
молодшого та середнього шкільного віку / Г.В. Тучапська, М.М. Голуб. –
Тернопіль: Навчальна книга – БогДан, 2000. – 95 с.
Тучапська Г.В. Чому так називається?: етимологічний словник учня
початкових класів / Г.В. Тучапська. – Тернопіль: Богдан, 1997. – 72 с.
Фаріон І.Д. Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини
53
наприкінці ХVІІІ – початку ХІХ століття (з етимологічним словником):

монографія / НАН України; Інститут народознавства. – Львів: Літопис,
2001. – 371 с.
Чучка П.П. Етимологічний словник прізвищ закарпатських українців.
Проспект // Матеріали XXI-ї наукової конференції Ужгородського
держуніверситету. – Серія філології. – К.: Вид-во Київського державного
університету, 1967. – С. 113-120.
Чучка П. П. Прізвища закарпатських українців: Історико-
етимологічний словник. / за ред. Лесі Дячишин. – Львів: Світ, 2005. –
704+XLVIII с.
Чучка П. П. Слов’янські особові імена українців: історико-
етимологічний словник. – Ужгород: Ліра, 2011. – 428с.
2.6. ФРАЗЕОЛОГІЧНІ
Англо-український фразеологічний словник / укл. К. Т. Баранцев. – К.:

Знання, 2005. – 1056 c.
Батюк Н.О. Фразеологічний словник: на допомогу вчителеві /
Н. О. Батюк. – К.: Рад. школа, 1966. – 235с..
Вирган І.О., Пилинська М.І. Російсько-український словник сталих
виразів / І.О.Вирган, М.І.Пилинська; за ред. М.Ф.Наконечного. – Харків:
Прапор, 2000. – 864 с.
Волков С.В. Дитячий фразеологічний словник / С.В.Волков. – К.:
Національний книжковий проект, 2012. – 160 с.
Забіяка В.А., Забіяка І.М. Cвіт фразеологізмів. Eтимологiя,
тлумачення, застосування / В.А.Забіяка, І.М.Забіяка. – К.: Академвидав,
2012. – 304 с.
Калашник В. С., Колоїз Ж. В. Словник фразеологічних антонімів
української мови / В.С.Калашник, Ж.В.Колоїз. – К.: Довіра, 2004. – 284 с.
Капелюшний А.О. Енциклопедія афоризмів і крилатих фраз
«Журналістика – це спосіб життя». Близько 4100 висловів 1270 авторів /
А.О. Капелюшний. – Львів: ПАІС, 2004. – 576 с.
54
Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській

літературній мові / А.П.Коваль, В.В.Коптілов. – Київ: Вища школа, 1975. –
335 с.
Коломієць Н.Ф., Регушевський Е.С. Словник фразеологічних
синонімів / за ред. В. А. Винника / Н.Ф.Коломієць, Е.С.Регушевський. – К.:
Рад. школа, 1988. – 320 с.
Космеда Т.А., Осіпова Т.Ф. Комунікативний кодекс українців у
пареміях: тлумачний словник нового типу / Т.А. Космеда, Т.Ф. Осіпова. –
Дрогобич: Коло, 2010. – 272 с.
Німецько-український фразеологічний словник: у 2-х тт / укл.
В. І. Гаврись, О. П. Пророченко. – К.: Рад школа, 1981.
Олійник І.С., Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-
український фразеологічний тлумачний словник / І. С. Олійник,
М.М.Сидоренко. – К.: Рад школа, 1991.– 400 с.
Російсько-український фразеологічний словник: фразеологія ділової
мови / Улож. В.Підмогильний, Є.Плужник; передм. Л.Масленко. –
Перевидання 1927 р. – К.: УКСП Кобза, 1993. – 248 с.
Словник фразеологізмів української мови: у 2-х кн. / Укл.:
В.М.Білоноженко, О.В.Винник, І.С.Гнатюк та ін.; за ред. Л.С.Паламарчука.
– К.: Наук. думка, 2008. – 1096 с.
Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник української мови: У 2-х
тт. / Г.М.Удовиченко. – К.: Вища школа, 1984.
Ужченко В. Д., Ужченко Д. В. Фразеологічний словник української
мови: Близько 2 500 виразів / В.Д. Ужченко, Д.В. Ужченко. – К.: Освіта,
1998. – 224с.
Фразеологічний словник української мови: у 2-х кн. / АН України;
Інститут української мови; уклад. В. М. Білоножко, В. О. Винник,
І. С. Гнатюк та ін. – К.:Науковадумка, 1993.
Фразеологія перекладів Миколи Лукаша: Словник-довідник / Укл.
О.І.Скопненко, Т.В.Цимбалюк. – К.: Довіра, 2003. – 735 с.
55
Фразеологія творів Бориса Харчука. Словник / Укл. І.М.Бабій,

Т.П.Вільчинська, Н.І.Лісняк, Т.М.Миколенко, С.Є.Панцьо, Н.Д.Парасін;
Гол. ред. Панцьо С.Є. – Тернопіль: Джура, 2012. – 748 с.
Юрченко О. С., Івченко А. О. Словник стійких народних порівнянь /
О.С.Юрченко, А.О.Івченко. – Харків: Основа, 1993. – 176 с.
2.7. СЛОВНИКИ ІНШОМОВНИХСЛІВ
Борис Р., Корбут С. Кишеньковий словничок чужомовних слів із

поясненням їхнього значення. – Львів: Дешева книжка, 1937. – 287 с.
Доманицький В.М. Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумілих
слів. – К., 1906. – 128 с.
Ліденко З. Український словник чужоземних слів і виразів, що
заховують свій правопис і вимову.– Перемишль: нак.друкарні Кноллера і
Сина, 1923. – 64 с.
Матчак М. Найновіший словник чужих слів.– Львів, 1938. – 96 с.
Морозов С. М., Шкарапута Л. М. Словник іншомовних слів. – К.:
Новий словник іншомовних слів / Л.І. Шевченко, О.І. Ніка, О.І. Хом'як,
А.А. Дем'янюк ; за ред. Л.І. Шевченко. – К. : Арій, 2007. – 1480 с.
Самійленко В. Чужомовні слова в українській мові. – К.: Шлях, б. р. –
16 с.
Скалозуб О. Словник чужих слів, виразів і приповідок, що вживаються
в українській мові.– Коломия: Рекорд, 1933. – 480 с.
Словар українських виразів, перейнятих з мов туркських (Причинок
до професорської діяльності д-ра О. Огоновського) / Подав О. Макарушка //
ЗНТШ. – 1895. – Т. 5. – С.3-14.
Словар чужих слів: 12000 слів чужого походження в українській мові /
Зібр. Кузеля З., Чайковський М.; Ред. Кузеля З., – Чернівці, 1910. – 368 с.
(2-ге вид. К. – Ляйпціг,1918)
Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. – К.: Головна
редакція УРЕ, 1974. – 775 с.
56
Словник іншомовних слів / Під ред.І.В. Льохіна і проф. Ф.М. Петрова.

– К.: Державне вид-во політичної літератури УРСР, 1951. – 764 с.
Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та
слововживання / за ред. С. Я. Єрмоленка. – Харків: Фоліо, 2006.
Словник чужих слів, що вживаються в українській мові / Уклад.
3. Пиптенко. – К.: Поступ, 1918. – 256с.
Сучасний словник іншомовних слів: Близько 20 тис. слів і
словосполучень / НАН України. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Уклад.
О. І. Скопненко, Т. В. Цимбалюк. – К. : Довіра, 2006. – 789с.
Сучасний словник іншомовних слів для середньої і вищої школи /
упоряд.
І.Г.Данилюк. – Донецьк: БАО, 2008. – 576 с.
Штепа П. Словник чужомовних слів і термінів.– Монреаль, Канада,
1977.
2.8. ОРФОГРАФІЧНІ
Бурячок А. А. Орфографічний словник української мови.– Вид. 2,
доопрац. – К.: Наук. думка, 2002. – 464 с.
Бурячок А.А. Орфографічний словник учня.– Тернопіль: Навчальна
книга – Богдан, 2012. – 288с.
Великий зведений орфографічний словник сучасної української
лексики, 253 000 слів / В.Т. Бусел. – Ірпінь: Перун, 2004. – 896 с.
Головащук С.І. Орфографічний словник складних слів української
мови: Понад 23 000 слів. – К.: Наукова думка, 2008. – 288с.
Головащук С.І., Пещак М.М., Русанівський В.М., Тараненко О.О.
Орфографічний словник української мови.Близько 125 тис.слів. – К.:Наукова
думка, 1999. – 990 с.
Голоскевич Г. Правописний словник (за нормами українського
правопису ВУАН Харків, 1929 р.) – Нью-Йорк, Сидней, Торонто, Львів:
НТШ, 1994.
Івченко А. Новий орфографічний словник української мови.–
57
Львів: Кальварія, 2002. – 532 с.

Івченко А .Новий орфографічний словник української мови. –
Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 712 с. (43000)
Івченко А. Орфографічний словник української мови . – Х.: Фоліо,
2001. – 528 с.
Правописний словник української мови. За ред.Яр. Рудницького і К.
Церкевича.
Нью-Йорк – Монтреаль: Українська Могилянсько-Мазепинська
Академія Наук і Науково-дослідне товариство української термінології, 1979.
Сучасний орфографічний словник української мови.З граматичними
коментарями.
Близько 40 000 слів / Уклад.: Л.І. Шевченко, О.І. Ніка – К.: Арій, 2008.
– 560 с.
Сучасний орфографічний словник української мови: 140 000 слів /
Уклад. В.В. Дубічинський, Н.Я. Косенко. – Харків: ВД «Школа», 2009. –
800 с.
Український орфографічний словник: Близько 172 000 слів / Укл.
Чумак В.В., Шевченко І.В., Шевченко Л.Л., Ярун Г.М; за ред.
В. Г. Скляренка . – К.: Довіра, 2008. – 930 с.
2.9. АНТОНІМІВ
Калашник В. С. Словник фразеологічних антонімів української мови /
Калашник В. С., Колоїз Ж. В. – К.: Довіра, 2008. – 350 с.
Полюга М. М. Повний словник антонімів української мови. – К.:
Довіра, 2008. – 482 с.
Полюга М. М. Словник антонімів: понад 2000 антонімічних пар / за
ред. Л. С. Паламарчука. – К.: Радянська школа, 1987. – 173 с.
2.10.СИНОНІМІВ
Багмет А. Словник синонімів української мови / Ред.: Г. Лужницький і
Л.Рудницький. – Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1982.– Т. 1: А-П.–
ХІІІ, 465 с.
58
Ващенко В.С. Синонімічний словник-мінімум української мови /

В.С. Ващенко. – Дніпропетровськ, 1972. – 91 с.
Деркач П.М. Короткий словник синонімів української мови / за
ред.Левченка С.П. – К.: Радянська школа, 1960. – 212с.
Дорошенко Т.С. Великий комплексний словник української мови /
Т.С.Дорошенко. – Харків: Торсінг плюс, 2009. – 768с.
Завгородній О. Лет: поезії, переклади, вибране з української
синоніміки / О.Завгородній. – Дніпропетровськ: Ліра, 2011. – 364 с.
Зубков М. Практичний словник синонімів української мови.– Харків:
ФОП Співак Т.К., 2010. – 560 с.
Караванський С. Практичний словник синонімів української мови,
близько 15000 синонімічних рядів. – К.: СП «Кобза», 1993. – 472 с.
Коломієць М.П., Регушевський Є.С. Короткий словник перифраз /
М.П.Коломієць, Є.С.Регушевський; під ред. М.М.Пилинського. – К.: Рад.
Школа, 1985. – 129 с.
Полюга Л.М. Словник синонімів української мови. – К.: Довіра, 2007.
– 477 с.
Словник синонімів української мови: У 2-х томах / укл. Бурячок А. А.,
Гнатюк Г.М та ін. – К.: Наукова думка, 1999-2000.
Універсальний словник української лексики: Синоніми, антоніми,
омоніми /Укл.
Нечволод Л.І., Бездітко В.І., Парашич В.В. – Харків: Торсінг плюс,
2011. – 768 с.
Шкільний словник української мови: синоніми, антоніми, омоніми,
пароніми, фразеологізми / уклад. Т. К. Співак. – Х.: Весна, 2008. – 432 с.
2.10. ОМОНІМІВ
Демська О. М., Кульчицький І. М. Словник омонімів української мови.

– Львів: Фенікс, 1996. – 223 с.
Іващенко В., Тюменцев-Хвиля М., Хвиля-Тюменцева Н. Матеріали до
«Словника співзвучних слів української мови»(Літери А, Б) //
59
Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. – К.: Ін-т української мови НАН
України, 2007. – Вип. 15. – С. 71–126
Кочерган М.П. Словник російсько-українських міжмовних омонімів
(«фальшиві друзі перекладача»). – К.: Академія, 1997. – 400 с.
Куньч З. Словарь русско-украинских языковых омонимов. – К.:
Академія, 1997. – 400 с.
Різників О. Одноримки. Словник омонімів та схожослів.– Вид. 2-ге,
доп.і перероб. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 408с.
1.3. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ТЕМА: ЗАПОЗИЧЕНІ СЛОВА В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
1. Лексичні запозичення зі слов'янських мов.
2. Іншомовні слова в українській мові джерела та способи
їхзасвоєння.
3. Німецькі слова в українській мові. Французькі слова в
українській мові. Англійські слова в українській мові.
Запозичення з голландської, італійської, іспанської та інших
західноєвропейськихмов.
4. Місце іншомовних слів у лексиці українськоїмови.
1. Випишіть із словника іншомовнихслів:
− 5 лексем італійського походження, що означають
музичнітерміни;
− 5 англіцизмів на позначення спортивнихпонять;
− 5 слів французького походження з військовоїлексики.
2. З’ясуйте значення знайдених вами запозичених слів і складіть
із кожним речення.
3. Законспектувати статті з Енциклопедії: Українська мова.
Енциклопедія. – К., 2004. – С. 194-195; 225;230.
ФОРМИ КОНТРОЛЮ:
60
1. Опитування теоретичного матеріалу.

2. Перевірка виконаннязавдань.
3. Перевіркаконспекту.
ТЕМА: ФРАЗЕОЛОГІЯ
ТЕОРИТИЧНІ ПИТАННЯ:
1. Лексичний склад фразеологічниходиниць.
2. Лексико-граматичні зміни фразеологічних одиниць
:скорочення
лексичного складу, заміна одного компонента іншим,
розширення та звуження обсягу значень.
3. Розщеплення фразеологічних одиниць.
4. Явище редукції уфразеології.
1. Випишіть із фразеологічного словника приклади різнихваріантів
фразеологічних одиниць із значенням «запам'ятати», «наробити
крику», «тривожно» , «одинокий» , «щиро».
2. Наведіть приклади фразем, у яких відбулася заміна
одного компонента іншим, спостерігається розширення чи
звуження обсягу значень (до20).
3. Вивчіть схему фразеологічногоаналізу.
4. Виконайте фразеологічнийаналіз:
Режим ще «дихає», але дихає явно не на ладан. Певен, що час
розставить усі крапки над «і».Нажаль, часто доводиться спостерігати
сучасно одягнутих дівчат, дивлячись на котрих мимоволі згадуєш
класичні сідло і корову. «Язык мой» не ворог твій? (З газ.).
ФОРМИ КОНТРОЛЮ:
1. Опитування теоретичного матеріалу.
2. Перевірка виконаннязавдань.
СХЕМА ЛЕКСИЧНОГО АНАЛІЗУ
61
1. Семантичні властивостіслова:
а) лексично повнозначне чи неповнозначне слово? б) конкретне чи
абстрактне його лексичне значеня? в) вжите в прямому чи переносному
значенні?
г) якщо вжито в переносному значенні, визначте вид перенесу
(метафора, функціональне перенесення, метонімія, синекдоха).
ґ) моносемічне чи полісемічнеслово?
д) який тип лексичного значення слова (номінативний, фразеологічно
зв’язаний, синтаксичнозумовлений)?
е) чи можливий добір до слова омонімів? Якщо можливий, то визначте
вид омонімічних стосунків – повні омоніми, омоформи, омофони,
омографи, пароніми;
є) чи можливий добір до слова синонімів? Якщо можливий, визначте
тип синонімічних зв’язків: ідеографічні, стилістичні, абсолютні;
ж) чи можливий добір до слова антонімів (утворіть усі
можливі антонімічні пари).
2.Слово з генетичного погляду:
а) Власне українське чи запозичене?
б) якщо власне українське, то визначте приналежність до
спільнослов’янської, спільносхіднослов’янської чи
специфічно української лексики;
в) якщо слово запозичене, визначте джерело
запозичення; г) чи є слово інтернаціоналізмом?
3.Стилістичні властивості слова:
а) До якого стилістичного шару лексики належить
слово? б) загальновживане чи обмежене у вживанні?
в) до активної чи пасивної лексики належить слово?
г) якщо до пасивної, то визначте, чи є слово архаїзмом,
історизмом або неологізмом;
ґ) у яких мовних стилях може вживатися?
62
д) чи є слово терміном і чи може воно термінологізуватися?

СХЕМА ФРАЗЕОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ
1.Виділіть із тексту фразеологізм.
2.Поясніть значення фразеологізму.
3.Визначіть граматичні і семантичні ознаки ФО.
4.Назвіть джерело походження.
5.Дайте стилістичну характеристику фразеологізму: а) розмовний,
фольклорний чи книжний;б) широко вживаний чи застарілий;в) підвищеної
чи зниженої емоційності;г) характер експресії (урочистість, піднесеність,
ввічливість, іронічність, насмішка, лайливість, зневага, жартівливість тощо).
§ 2. СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА : МОРФОЛОГІЯ

Практичне заняття – форма навчального заняття, при якій викладач
організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень
навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного
застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до
сформульованих завдань.
Практичні заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних
лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання,
обчислювальною технікою. Практичне заняття проводиться зі студентами,
кількість яких не перевищує половини академічної групи.
Перелік практичних занять визначається робочою навчальною
програмою дисципліни. Проведення практичного заняття ґрунтується на
попередньо підготовленому методичному матеріалі – тестах для виявлення
ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями,
наборі завдань різної складності для розв’язування їх студентами на занятті.
Вказані методичні засоби готуються викладачем, якому доручено
проведення практичних занять, за погодженням з лектором даної навчальної
дисципліни.
63
Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань,

умінь і навичок студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її
обговорення за участю студентів, розв’язування завдань з їх обговоренням,
розв’язування контрольних завдань, їх перевірку, оцінювання.
Оцінки, отримані студентом за окремі практичні заняття, сумуються при
виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.
Викладач також надає студентам шкалу оцінювання у балах.
Семінарське заняття – форма навчального заняття, при якій викладач
організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти
готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань
(рефератів).
Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних
кабінетах з однією академічною групою.
Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною
програмою дисципліни.
На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені
студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати і
відстоювати свою позицію тощо.
Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття вносяться у
відповідний журнал. Отримані студентом оцінки за окремі семінарські заняття
враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної
дисципліни.
Практичне заняття № 1
Тема: Іменник як частина мови
План
1.Предмет і завдання граматики. Морфологія як розділ граматики.
2.Граматичне значення.
3.Граматична форма.
4.Граматична категорія.
5.Частини мови і принципи їх класифікацій.
64
6.Повнозначні і службові частини мови.

7.Іменник як частина мови.
8.Словозміна іменників.
9.Граматичні категорії і лексико-граматичні розряди іменників.
Тема: . Прикметник як частина мови
План
1.Прикметник як частина мови.
2.Лексико-граматичні розряди прикметників.
3.Ступені порівняння прикметників.
4.Словотвір прикметників.
5.Відмінювання прикметників.
6.Короткі, стягнені і нестягнені повні форми прикметників.
7.Історія словозміни і ступенів порівняння прикметників в українській
мові.
Тема: Числівник як частина мови
План
1.Числівник як частина мови.
2.Функціональні і структурні типи числівників.
3.Вімінювання числівників.
4.Структурні розряди і словозміна числівників.
Тема: Займенник як частина мови
План
1.Займенник як частина мови.
2.Поділ займенників на розряди.
Тема: Дієслово як частина мови
План
65
1.Дієслово як частина мови.

2.Система дієслівних форм.
3.Категорія виду дієслова.
4.Словотвір дієслів.
5.Категорія часу і роду дієслова.
6.Категорія способу дієслова.
7.Історія становлення часових і способових форм.
8.Категорія стану дієслова.
9.Категорія перехідності/неперехідності.
10.Валентність дієслова.
11.Категорія стану дієслова.
12.Класи дієслів.
Тема: Дієприкметник і дієприслівник
План
1.Дієприкметник як форма дієслова.
2.Дієслівні і прикметникові парадигми дієприкметника.
3.Способи творення дієприкметників.
4.Історія становлення дієприкметника.
5.Безособові форми дієслова.
6.Дієприслівник як форма дієслова (віддієслівні прислівники).
7.Дієслівні форми на но-, то-.
Тема: Прислівник
План
1.Прислівник як периферійна частина мови.
2.Семантико-синтаксичні розряди прислівників.
3.Ступені порівняння прислівників.
4.Модальні прислівники (модальник).
5.Слова категорії стану (станівник).
66
6.Явище адвербіалізації.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М.
Граматика української мови : Морфологія / О.К. Безпояско,
К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К. : Либідь, 1993. – 336 с.
2. Булаховский Л.А. Курс русского литературного языка /
Булаховский Л. А. – Т.1. – М. : Наука, 1972. – 357 с.
3. Булаховський Л.А. Підвищений науково-методичний курс
української мови / Булаховський Л.А. – К.: НКО Центр. заочн. курси, 1929. –
211 с.
4. Виноградов В.В. Русский язык : Грамматическое учение о
слове /В. В. Виноградов. – М., Л. : Учпедгиз, 1947. – 784 с.
5. Вихованець І. Р. Прийменникова система української мови /Іван
Романович Вихованець. – К. : Наукова думка, 1980. – 286 с.
6. Вихованець І. Р. Система відмінків української мови/Іван
Романович Вихованець. – К. : Наукова думка, 1987. – 231 с.
7. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному
аспекті/ Іван Романович Вихованець. – К. : Наукова думка, 1988. – 256 с.
8. Гнатюк Г. М. Дієприкметник у сучасній українській літературній
мові / Ганна Макарівна Гнатюк. – К. : Наукова думка, 1982. – 248 с.
9. Горпинич В. О. Морфологія української мови /Володимир
Олександрович Горпинич. – К. : Видавничий центр „Академія”, 2004. – 335 с.
10. Горпинич В.О. Українська морфологія/ Володимир
Олександрович Горпинич. – Дніпропетровськ : ДДУ, 2000. – 359 с.
11. Грищенко А. П. Прикметник в українській мові / Арнольд
Панасович Грищенко. – К. : Наукова думка, 1978. – 207с.
12. Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української
літературної мови/ Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. – К. : Вища школа, 1972. –
Частина 1. –401 с.
67
13. Загнітко А. П. Основи функціональної морфології української

мови /Анатолій Панасович Загнітко. – К. : Вища школа, 1991. – 77 с.
14. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови.
Морфологія/Анатолій Панасович Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2001. – 662 с.
15. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова/ Івченко М. П.
– К.: Видавництво Київського університету, 1962. – 591с.
16. Івченко М.П. Числівники української мови/ Івченко М.П. – К. :
Вид-во Київського державного університету ім. Т. Шевченка, 1955. – 143 с.
17. Історія української мови : Морфологія. – К. : Наукова думка,
1978. – 539с.
18. Колодяжний А.С. Прийменник : матеріали до лекцій з курсу
сучасної української літературної мови/ А.С. Колодяжний. – Х. : Вид-во
Харківського університету, 1960. – 165 с.
19. Концепція мовної освіти 12-річної школи (Українська мова як
рідна)// Дивослово. – 2002. – №8. – С. 59-655.
20. Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова :
Морфологія / М.В. Леонова. – К. : Вища школа, 1983. – 264 с.
21. Матвіяс І. Г. Іменник в українській мові / І. Г. Матвіяс. – К. : Рад.
школа, 1974. – 194 с.
22. Мацько Л.І. Інтер’єктиви в українській мові : навчальний
посібник / Любов Іванівна Мацько. – К. : КДПІ, 1981. – 130 с.
23. Програма з української мови для загальноосвітньої школи. 5-12
класи. – К., Ірпінь, 2005. – С. 7.
24. Русанівський В.М. Структура українського дієслова /Віталій
Макарович Русанівський. – К. : Наукова думка, 1971. – 315 с.
25. Сучасна українська літературна мова / А. П. Грищенко,
Л. І. Мацько, М. Я. Плющ, Н. І. Тоцька, І. М. Уздиган; за ред.
А. П. Грищенка. – К. : Вища школа, 1997. – 492 с.
26. Сучасна українська літературна мова : морфологія/ за заг. ред.
І. К. Білодіда. – К. : Наукова думка, 1972. – 583 с.
68

М.Я. Плющ. – К. : Вища школа, 2000. – 430 с.
О.Д. Пономарева. – К. : Либідь, 1997. – 399 с.
29. Ющук І.П. Українська мова : підручник. – К. : Либідь, 2003. –
636 с.
Базова
1. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української
мови /Іван Вихованець, Катерина Городенська. – К. : Пульсари, 2004. – 398 с.
2. Горпинич В.О. Морфологія української мови /Володимир
Олександрович Горпинич. – К. : Видавничий центр „Академія”, 2004. – 335 с.
3. Горпинич В.О. Українська морфологія / Володимир Олександрович
Горпинич. – Дніпропетровськ : ДДУ, 2000. – 359 с.
4. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної
мови/ Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. – К. : Вища школа, 1972. – Частина 1. –
401 с.
5. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова/ Івченко М. П. – К.:
Видавництво Київського університету, 1962. – 591с.
6. Історія української мови : Морфологія. – К. : Наукова думка, 1978. –
539 с.
7. Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова : морфологія /
М.В. Леонова. – К. : Вища школа, 1983. – 264 с.
8. Сучасна українська літературна мова / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько,
М. Я. Плющ, Н. І. Тоцька, І. М. Уздиган; за ред. А. П. Грищенка. – К. : Вища
школа, 1997. – 492 с.
І. К. Білодіда. – К. : Наукова думка, 1972. – 583 с.
М. Я. Плющ. – К. : Вища школа, 2000. – 430 с.
69

О. Д. Пономарева. – К. : Либідь, 1997. – 399 с.
12. Ющук І. П. Українська мова : підручник /Ющук І. П. – К. : Либідь,
2003. – 636 с.
2.2. ТЕСТОВІ ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ
Тема 1. Морфологія як розділ граматики
1. Визначте, які морфологічні категорії характерні для іменних частин
мови?
2. Вираження морфологічних значень відбувається за допомогою яких
засобів?
3. З іменем якого мовознавця пов’язують термін „морфологія” ?
4. Із якої мови у лінгвістиці походить термін „граматика”?
5. Іменникові категорії роду, істоти, неістоти належать до яких груп за
граматичною належністю?
6. Іменникові категорії числа і відмінка належать до яких груп за
граматичною належністю?
7. У якому столітті вперше термін «морфологія» вжито в мовознавстві?
8. Хто були прихильниками морфологічного принципу укладання частин
мови ?
9. Хто були прихильниками морфолого-семантичного принципу
укладання частин мови ?
10.Хто з мовознавців поділяв за функціями усі слова на чотири групи:
частини мови, модальні слова, частки мови, вигуки?
11.Що є об’єктом граматики?
12.Що є основною одиницею граматики?
13.Що є основною одиницею морфології?
14.Що належить до формальних засобів вираження граматичних значень?
15.Що таке граматична категорія?
16.Що таке граматичне значення?
17.Що таке граматичні форми ?
70
18.Що таке морфологічне значення ?

19.Що таке морфологічні форми ?
20.Що утворює сукупність граматичних форм ?
21.Що утворює сукупність морфем і грамем?
22.Як кваліфікують службові частини мови І. Вихованець і
К. Городенська?
23.Як морфологічна основа граматичної категорії, граматичне значення
виконує яку функцію?
24.Як назвати іншими словами категорію темпоральності ?
25.Як назвати іншими словами станівник ?
26.Як називається розділ граматики, який вивчає дієслівний вид і всю
сферу видових і суміжних з ними значень?
27.Як називається смисл відношення між іменником та іншим словом у
словосполученні чи реченні?
28.Як називається упорядкована сукупність граматичних форм слова ?
29.Як називається упорядкована сукупність морфологічних форм слова ?
30.Як називають граматичну форму, в якій граматичне значення
виражають службові слова?
31.Як називаються опозиційні компоненти граматичної категорії?
32.Як семантична основа граматичної категорії, граматичне значення
виконує яку функцію?
33.Який повний перелік морфологічних форм?
34.Яким може бути граматичне значення?
35.Якими бувають морфологічні функції частин мови?
36.Якими бувають синтаксичні функції частин мови ?
37.Які грамеми має категорія ступеня вияву ознак?
38.Які розділи науки про мову є складовими компонентами граматики?
39.Які розділи науки про мову є складовими компонентами слова як
морфологічної категорії ?
71
40.Якою за кількісним вираженням є граматична категорія числа

іменника?
Тема 2. Іменник як частина мови, лексико-граматичний клас слів
1. Від яких назв походять власні назви Стріла (кличка), Каменяр, Співак,
Щука (персонаж), Сонцепоклонник?
2. Відповідно до способів вираження родових значень які різновиди має
категорія роду?
3. До яких груп за відношенням до числа належать іменники Суми,
Ромни, Дубовичі ?
4. До якого класу належать слова комі, хлібо-, фото?
5. До якого класу належать слова візьми, досить, так?
6. До якого роду належать іменники Дніпро, степ, кенгуру, собака,
майстер?
7. До якого роду належать іменники з основою на м’який приголосний з
нульовим закінченням, які в Р.в. однини мають закінчення -у(-ю), -а(-
я), в О.в. – -і, -ем?
8. До якого роду належать іменники з основою на подовжений в О.в. і
закінченням -ю?
9. До якого роду належать іменники з основою на твердий приголосний і
з нульовим закінченням у Н.в., із закінченням -і в Р.в., із закінченням -
ю в О.в. ?
10.До якого роду належать іменники з основою на твердий приголосний,
окрім ж, ш, що в Н.в. мають нульове закінчення, в О.в. -ом, -ем?
11.До якого роду належать іменники із закінченням -о після пестливого
суфікса -оньк-о, що утворилися від слів чоловічого роду?
12.До якого роду належать іменники із значенням особи найчастіше за
негативною ознакою, що мають закінчення -а, -о?
13.До якого роду належать іменники свекрушисько, незнайко, вовчище,
дружище, хлопчисько?
14.До якого роду належить іменник какаду?
72
15.До якого роду належить іменник кенгуру?

16.До якого роду належить іменник леді?
17.До якого роду належить іменник нероба?
18.До якого роду належить іменник сирота?
19.До якого роду належить іменник тесля?
20.До якої відміни належать іменники користь, ніч, кров?
21.До якої групи належать іменники Ігор, явір, аптекар, рицар, псар?
22.До якої групи належать іменники 2-ї відміни мир, пир, комар?
23.До якої лексико-граматичної категорії відноситься слово пісок?
24.До якої лексико-граматичної категорії відноситься слово оливо?
25.До якої частини мови належать слова бароко, ампір, гала, фантазі, фрі?
26.До якої частини мови належать слова холодно, душно, страшно ?
27.На основі яких особливостей іменники загін, табун та ін. не відносяться
до збірних ?
28.На основі яких особливостей іменники зграя, полк та ін. не відносяться
до збірних ?
29.У поданому реченні Риба живе у ставках грамема вжита у якому
значенні?
30.Хто з мовознавців представляв число іменника як словозмінну
граматичну категорію ?
31.Чи змінюється іменник метро за числами і відмінками?
32.Чи змінюється іменник пальто за числами і відмінками?
33.Чи змінюється іменник поні за числами і відмінками?
34.Чи правильно утворена форма Кл. в. іменників у слові бабусе?
35.Що є спільним між абстрактними і збірними іменниками ?
36.Що є спільним між предметними і речовинними іменниками?
37.Що слід вважати динамічним процесом в іменниковому відмінюванні?
38.Як в українській мові виражається граматична категорія ?
39.Як виражається значення збірності у безсуфіксних іменників?
40.Як виражається значення речовинності в іменників?
73
41.Як називається перехід слів з інших частин мови в іменник?

42.Як називаються іменники, що утворюються за допомогою суфіксів -ов-
а, -ств-о, -к-а, -ізм, -ацій-а?
43.Як називаються іменники, що утворюються за допомогою суфіксів -
ість, -ин-а, -анн-я, -изн-а, -енн-я?
44.Як називаються іменники, які поєднують в одній парадигмі різні типи
або підтипи відмінювання?
45.Яка група іменників не має відмін?
46.Яка субстантивація є найменш продуктивною ?
47.Яке категоріальне значення виражає іменник як частина мови ?
48.Яке явище відбувається при переході власних іменників у загальні?
49.Яке явище відбувається при переході слів інших частин мови в
іменники ?
50.Яким за лексико-семантичними категоріями є іменник адвокатура?
51.Яким за лексико-семантичними категоріями є іменник Батурин?
52.Якими за лексико-граматичним значенням є іменники глина, пісок,
цукор ?
Тема 3. Прикметник як лексико-граматичний клас слів
1. Для якої частини мови характерна атрибутивна і предикативна
синтаксична функція ?
2. Для якої частини мови характерна предикативна синтаксична функція?
3. До якого розряду належать прикметники ясний, гострий, жонатий,
вороний?
4. До якого розряду належать прикметники у словосполученнях лебедина
пісня, телячі ніжності, золотий голос ?
5. До якого частиномовного розряду відносяться короткі прикметники ?
6. До якої групи відмінювання належать прикметники важкий, гарячий,
ніжний, коричневий, німий?
7. До якої групи відмінювання належать прикметники сизі, заможні,
теплі, тямущі, старі?
74
8. До якої групи відмінювання належать прикметники тутешні, присутні,

хатні, могутні, спідні?
9. До якої групи належать прикметники розумний, добрий, вчорашній,
мідний?
10.Категорію роду мають іменники у яких значеннях щодо категорії
числа?
11.Коли у топонімах з’являється закінчення -ів?
12.Нечленна, або коротка, форма прикметника характерна для яких груп
прикметників?
13.У реченні Золоте правило водія – не поспішати прикметник належить
до якого розряду?
14.У реченні Золоте решето чорних хатинок повне прикметник належить
15.У реченні Любіть осінь, коли з дерев падає золоте листя прикметник
належить до якого розряду?
16.У реченні Розв’язавши за мене задачу, товариш зробив мені ведмежу
послугу прикметник належить до якого розряду?
17.У реченні У моєї мами є золота обручка прикметник належить до
якого розряду?
18.Унаслідок чого розвинулася стягнена форма?
19.Хто із сучасних мовознавців – авторів підручника з морфології
української мови – трактує присвійні прикметники такими, що мають
значення індивідуальної належності?
20.Членна форма прикметника характерна для яких груп прикметників?
21.Що виражає прикметник як частина мови ?
22.Як пишуться прикметники жовто\гарячий, хлібо\робський,
босо\ногий?
23.Як відмінюються суфіксальні топоніми на -ич-і ?
24.Як інакше називається вищий ступінь вияву ознаки ?
75
25.Як називається абсолютний, безпорівняльний ступінь вияву ознаки

предмета?
26.Як називаються прикметники, що називають ознаку через відношення

до іншого предмета, ознаки чи дії?
27.Як пишеться прикметник червоногарячий?
28.Яка форма прикметників історично утворилася за допомогою вказівних
займенників jo, ja, je від давнішої нечленної форми?
29.Які значення на відміну від іменника має прикметник ?
30.Які прикметникові суфікси бувають за будовою?
31.Якою є категорія відмінка у прикметників щодо пояснювального
слова?
32.Яку ознаку виражають відносні прикметники вчорашній, обідній,
нічний?
33.Яку ознаку виражають якісні прикметники молодий, юний, ранній?
34.Яку основу словоформ має більшість прикметників?
35.Яку функцію виконують прикметники у реченні ? Олеся сиділа
нерухома (О.Довженко) ?
36.Яку функцію виконують прикметники у реченні Аж на мене біл
лебедик з небесонька пада (І.Драч)?
37.Яку функцію виконують прикметники у реченні Ділом істинним я
доведу, що годен імені нородного слуги (М.Бажан)?
38.Яку функцію найчастіше виконує в реченні прикметник?
Тема 4. Числівник та займенник як частини мови:
лексичне значення, граматична роль
1. До якого розряду займенників належать ніхто, ніщо, ніякий, нічий?
2. До якого розряду займенників належать слова весь, всякий, самий?
3. До якого розряду займенників належать слова декілька, кілька,
кільканадцять, мало, немало, сполучаючись з іменником?
4. До якого розряду займенників належать слова кожний, самий, всякий ?
5. До якого розряду займенників належать слова обидва, обидві ?
76
6. До якого розряду належать займенники ми, ти, воно ?

7. До якого розряду належать займенники мій, твій, наш, ваш, їхній?
присвійні?
8. До якого розряду належать займенники ніякий, нічий, ніскільки,
нікотрий, ні в кого, ніщо ?
9. До якого розряду належать займенники хто, що, який, чий, скільки?
10.За співвідношенням із частинами мови займенники поділяються на на
які групи?
11.Займенники та, те, ті, відмінюються як які числівники?
12.Займенники він, вона, воно, вони, їх, її, його із якою частиною мови
співвідносні?
13.Займенники ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий із якою частиною
мови співвідносні?
14.Коли займенники виконують функцію сполучних і співвідносних слів?
15.Поняття кількості інтерпретується скількома граматичними засобами?
16.При яких іменниках уживаються збірні числівники із значенням
розчленованої кількості?
17.Скільки морфологічних категорій має займенник?
18.Скільки типів числівникових парадигм виділяється в займенниках?
19.У реченні Мені не вистачило десятки якою частиною мови є виділене
слово?
20.У реченні Над усіма панує тільки ритмічний, стриманий шум,
спокійний, певний у собі якою частиною мови є виділене слово?
21.У реченні Сумний краєвид, очевидячки, впливав і на двох людей, що
верхи їхали тією мокрою розтоптаною дорогою (М. Грушевський) до
якого розряду належить займенник?
22.У якому відмінку числівники 2, 3, 4 поєднуються з іменником?
23.У якому значенні вживається лексема один: Маковей залишився вже
один (О.Гончар)?
77
24.Хто з мовознавців стверджував, що займенник не є самостійною

частиною мови?
25.Хто з мовознавців, крім простих і складних, виділяє ще й складені
числівники?
26.Хто із мовознавців виділяє такі розряди числівників: кількісні,
порядкові, кратні, збірні, розділювальні, неозначено-кількісні, дробові?
27.Числівник один змінюється як який займенник?
28.Числівник третій змінюється за яким типом?
29.Явища зміни кінцевих приголосних основи з’являється при
відмінюванні яких розрядів займенників?
30.Явища паралельних основ з’являється при відмінюванні яких розрядів
займенників?
31.Явище суплетивізму з’являється при відмінюванні яких розрядів
займенників?
32.Як відмінюються складні займенники?
33.Як відмінюються числівники перший, сьомий, тринадцятий?
34.Як інакше називається категоріальне значення займенника ?
35.Як називається попередній контекст при займенниках?
36.Як називається частина контексту із займенником?
37.Як називають точну кількість предметів, які піддаються лічбі, і
абстрактно-математичне число?
38.Як називаються займенники, зміст яких розкривається з попереднього
або наступного контексту?
39.Як називаються займенники, зміст яких розкривається за допомогою
засобів позамовної дійсності, відображеної у висловлюванні?
40.Як прожовжити речення: «Числівник – частина мови, яка позначає
кількість предметів… і виражає…»?
Тема 5. Дієслово як частина мови
1. Від яких основ творяться дієслівні форми?
78
2. Від якої основи утворені дієслова вчив, хотів би, вивчений,

поспішивши ?
3. Відношення дії до дійсності яким може бути?
4. Відношення дійсності до дії і процесу яким може бути?
5. Дієслово якого способу змінюється за часами ?
6. До якого класу належать подані дієслова: бомблять, горіти, летіти?
7. До якого класу належать подані дієслова: довбати, загрібати,
прибивати, продавати?
8. До якого класу належать подані дієслова: рвати, писати, сяяти, сіяти?
9. До якого стану належить дієслово в реченні Мені пригадується минуле
літо?
10.До якого стану належить дієслово в реченні Найкраще пам’ятаються
часи юності, навчання, любові ?
11.До якого часу належить дієслово в реченні Було сказав кілька слів, та й
замовк ?
12.До якого часу належить дієслово в реченні Було зробив та й забув,
неборака… ?
13.До якої групи належать дієслова, які означають дію, яка поширюється
на суб’єкт?
14.З іменем якого мовознавця пов’язане розуміння категорії виду
(«відношення дії до внутрішньої межі») ?
15.За допомогою чого утворюється дієслівний рід зі значенням
недостатньої інтенсивності ?
16.Із скількох грамем складається категорія часу дієслова в українській
мові ?
17.На які групи поділяються дієслова в залежності від реалізації
доконаного виду?
18.Описова форма із дієслова теперішнього або майбутнього часу та
часток хай, нехай, бодай є засобом вираження якого значення способу?
79
19.Описова форма із дієслова теперішнього або майбутнього часу та

часток би, б є засобом вираження якого значення способу?
20.При перфективації які зміни відбуваються у структурі дієслова?
21.Скільки видових значень дієслова в українській мові ?
22.Скільки граматичних категорій належить до дієслова, за
М. Жовтобрюхом?
23.Скільки класів дієслів виокремив український мовознавець
В. Русанівський?
24.Скільки непродуктивних класів виділив М. Жовтобрюх в українській
мові?
25.Скількома ознаками характеризуються частини мови?
26.Співвідносне із яким явищем формування видових пар дієслова?
27.У якій функції при перехідних дієсловах виступає іменник ?
28.Хто з мовознавців здійснив найвідоміші класифікації дієслів за
структурними класами в україністиці ?
29.Чим визначається відношення дії, названої дієсловом, до зовнішнього
обмеження ?
30.Чим визначається відношення дії, названої дієсловом, до об’єкта ?
31.Чим визначається відношення дії, названої дієсловом, до реальної
дійсності ?
32.Чим визначається відношення дії, названої дієсловом, до
результативного початку чи кінця дії ?
33.Що означають дієслова доконаного виду збити, здати, стрибнути ?
34.Що означають дієслова доконаного виду клюкнути, смикнути, вивнути,
грюкнути ?
35.Що таке категорія виду дієслова?
36.Що таке категорія особи дієслова?
37.Що таке спосіб дієслівної дії ?
38.Як змінюються дієслова наказового способу?
39.Як змінюються дієслова умовного способу?
80
40.Як називається грамема, що означає реальність дії в теперішньому,

майбутньому і минулому часі?
Тема 6. Дієприкметник як форма дієслова
1. Активні дієприкметники переважно мають наголос, як які відповідні
частиномовні форми?
2. Активні дієприкметники теперішнього часу найчастіше
використовуються у яких стилях?
3. Від дієслівних видових пар утворюються дієприкметники із якими
морфологічними парадигмами?
4. Від яких форм дієприкметників утворюються прикметники, що
втрачають голосні а, е перед суфіксом -н-, наприклад, змінена якість –
змінна якість?
5. Від якої основи утворюються активні дієприкметники теперішнього
часу?
6. Від якої частини мови дієприкметники утворюються лише на кореневій
основі ?
7. Відносну форму часу можуть мати дієприкметники, що виступають у
якій синтаксичній функції?
8. Дієприкметниковий зворот стосовно означуваного слова може бути в
якій позиції?
9. Діюча особа або предмет при пасивних дієприкметниках найчастіше
виражається якою формою відмінка?
10.Для дієприкметника властива неповна граматична парадигма. Яка?
11.До Українського правопису 1933 року називали дієприложником,
дієслівним прикметником, причасником, прикметником часівниковим
яку частину мови?
12.Із чим пов’язують за походженням дієслівні форми на -но, -то ?
13.Із яким суфіксом переважно вживалися дієприкметники в 17-18 ст. у
церковнослов’янських текстах ?
81
14.Із якими формами дієприкметників ужиті іменники в словосполученні

Цілюща вода, пропаща сила, несущі добро, невмирущі знаки?
15.Із якою частиною мови дієприкметник має спільне лексичне значення?
16.На якій частині основи пасивні дієприкметники, як правило, мають
наголос?
17.Ознаки, спільні з прикметником, у дієприкметника є якими за
характером залежності?
18.Ознакою якої частини мови є здатність дієприкметника виступати в
ролі іменної частини складеного присудка?
19.Пасивні дієприкметники в сучасній мові за семантико-структурними
особливостями близькі до якої частини мови?
20.Пасивні дієприкметники теперішнього часу в сучасну мову перейшли
із якої із слов’янських мов?
21.Після якого століття зникли короткі дієприкметники?
22.Проміжний морфологічний характер дієприкметника зумовлений
спорідненістю із якими частинами мови?
23.Процесуальна ознака за дією в часі – це ознака якої частини мови в
дієприкметникові?
24.Серед яких форм простежуються залишки пасивних дієприкметників
теперішнього часу із суфіксами -м-, -им?
25.У якому році вперше вжито термін „дієприкметник” в „Українському
правописі”?
26.У словосполученнях палаюча хаща, крокуючі солдати, танцюючі діти
якими є дієприкметники щодо форм часу і стану?
27.У яких формах у давньоруській мові переважно вживалися короткі
форми дієприкметників?
28.У якій синтаксичній ролі найчастіше виступає дієприкметник у
реченні?
29.У якому рядку всі слова є дієприкметниками?
30.У якому рядку всі слова є дієприкметниками?
82
31.У якому рядку є словосполучення лише із дієприкметниками пасивного

стану?
32.У якому часі в дієприкметниках відсутня процесуальна ознака за дією?
33.Хто є автором монографії „Дієприкметник у сучасній українській
мові”?
34.Чи правильно написані дієприкметники куплений, зломлений,
вироблений, зловлений, переписаний?
35.Чи дієприкметник може мати при собі залежні прислівники?
36.Чим визначається абсолютна форма часу в дієприкметників?
37.Чим регулюються відмінності між пасивними дієприкметниками і
прикметниками ?
38.Чим розрізняються дієприкметник спечений і прикметник печений?
39.Що є показником часу в дієприкметників, які входять до складу
присудка?
40.Що означають пасивні дієприкметники ?
Тема 7. Дієприслівник як форма дієслова
1. Від яких давніх форм походять дієприслівники в українській мові ?
2. Від яких дієслів утворилися дієприслівники, у яких зберігається
постфікс –сь, рідше –ся ?
3. Від яких морфологічних форм утворилися дієприслівники як незмінні
похідні?
4. Від якої основи утворюються дієприслівники недоконаного виду?
5. Властивості яких частин мови мають дієприслівники ?
6. Дієприслівники доконаного виду виражають релятивні значення якого
вияву дії?
7. Дієприслівники, утворені від дієслівних форм недоконаного виду,
звичайно мають значення якого вияву дії?
8. Дієслівні форми на -но, -то вказують на наявність значення якої часової
категорії?
9. Дієслівні форми на -но, -то утворилися від якої дієслівної основи?
83
10.До яких видів речень є антонімічними конструкції із дієприслівниками

у сучасній українській мові?
11.До якого способу дієслівної дії належать дієслова проговорити,
прошепотіти, доспівати, забаритися ?
12.Додаткову дію як обставину протікання головної позначає яка частина
мови чи форма?
13.Із поданих уривків визначень частин мови доберіть той, який є
продовженням визначення: „Дієприслівник – це особлива форма
дієслова, що...”
14.Лише яку дієслівну категорію має дієприслівник ?
15.На основі яких давніх форм утворилися дієприслівники?
16.Обставинні характеристики дієприслівника зосереджуються у яких
структурних значеннях слова?
17.Скільки ступенів адвербіалізації властиві дієприслівникові ?
18.Співвідношення видових форм дієслова і дієприслівника впливає на
вираження яких різновидів значення?
19.У дієприслівників яким є значення часу щодо морфологічного
оформлення?
20.У реченні Не спитавши броду, не лізь у воду які значення виражає
дієприслівник?
21.У реченні Пересунувшись ліворуч, хлопець знайшов виступ у стіні які
значення виражає дієприслівник?
22.У реченні Під дубом зелененьким кінь замордований стоїть
(Т. Шевченко) виділене слово є якою частиною мови чи формою?
23.У реченні Пронизливо кричали чайки, стрічаючи день які значення
виражає дієприслівник?
24.У реченні Стояли вони мовчки, вдивляючись у далеке минуле своє які
значення виражає дієприслівник?
25.У чому виявляється прислівникова сутність дієприслівника?
26.У чому полягає граматична особливість дієприслівника?
84
27.У яких говорах збереглися давні форми дієприслівників теперішнього

часу на -а, -я (ходя, стоя, сидя) ?
28.Уживання дієприслівника у позиції другорядного члена речення
засвідчує яку його частиномовну близькість?
29.Хто розглядав дієприкметник як атрибутивну форму дієслова?
30.Хто розглядав дієприкметник як віддієслівний прикметник?
31.Хто розглядав дієприкметник як гібридну дієслівно-прикметникову
форму?
32.Хто розглядав дієприкметник як змішану частину мови?
33.Чи утворюються дієприслівники від дієслівних форм майбутнього
часу?
34.Що за ознака позначає відсутність у дієприслівника форм словозміни
(нульової парадигми)?
35.Що за ознака позначає здатність дієприслівника бути залежним від
дієслова-присудка?
36.Що за ознака позначає здатність дієприслівника вживатися у функції
обставини (способу дії, умови, причини)?
37.Що за ознака позначає здатність дієприслівника поєднуватися з
опорним дієсловом способом прилягання?
38.Як називається вербоїдна недієвідмінювана форма, що означає дію як
ознаку предмета, виражену морфологічними категоріями прикметника
і дієслова?
39.Як називається напівпредикативна відокремлена конструкція, що
складається з опорного дієприслівника і залежних від нього
компонентів?
40.Як називали дієприслівник О. Шахматов, В. Русанівський ?
Тема 8. Прислівник як частина мови
1. Що виражають вставні слова нарешті, як на гріх, чого доброго?
2. Для яких прислівників характерна втрата морфологічного членування?
3. До якого числа частин мови належить прислівник?
85
4. До якої групи належать прислівники гуртом, смерком, знизу, додолу?

5. До якої групи належать прислівники де, куди, там, тут?
6. До якої групи належать прислівники дуже, надто, занадто, ледве,
трохи?
7. До якої групи належать прислівники ніжно, привітно, тихо, сумно?
8. До якої групи належать прислівники підтюпцем, жартома, верхи,
босоніж?
9. За лексичним значенням прислівник подібний до яких частин мови чи
форм?
10.За словотвірною структурою прислівники виявляють яку виразну
похідність?
11.За якими характеристиками розрізняються самостійні і службові
частини мови?
12.Ким із видатних філософів прислівник як самостійна частина мови
виокремлений ще в античній граматиці (2-1 ст. до н.е)?
13.На основі яких значень прислівник протиставляється іменнику,
прикметнику, дієслову ?
14.На скільки груп за значенням поділяються прислівники часу ?
15.На скільки груп поділені прислівники місця?
16.На що вказують прислівники з болю, зо зла, з переляку, з радості?
17.На що вказують прислівники навмисне, наперекір, на зло, напоказ
причини?
18.На що вказують прислівники місця-адвербіативи другої групи ?
19.На що вказують прислівники місця-адвербіативи першої групи ?
20.На які групи з погляду історичної морфології поділяються
прислівники?
21.Найчастіше прислівник залежить від якої частини мови?
22.Прислівники від інших частин мови відрізняються якими морфемами?
23.Прислівники дуже тонкий, надто повільний, підписаний зопалу
виражають категоріальне значення якої непроцесуальної ознаки?
86
24.Прислівники йшов сьогодні, швидко, помаленьку виражають

категоріальне значення якої непроцесуальної ознаки?
25.Прислівники кава по-турецьки, біг галопом, рух уперед виражають
категоріальне значення якої непроцесуальної ознаки ?
26.Прислівники прочитаний по діагоналі, завершений учора, надто
сміливий виражають категоріальне значення якої непроцесуальної
ознаки?
27.Тільки які прислівники можуть мати форми ступенів порівняння?
28.У реченні Поранений попросив води слово поранений виступає у
значенні якої частини мови?
29.У чому полягає синтаксична особливість прислівника ?
30.У якій функції найчастіше вживаються обставинні прислівники ?
31.У якому прислів’ї до складу входить прислівник у простій формі
вищого ступеня порівняння?
32.У якому варіанті міститься правильне визначення прислівника?
33.Унаслідок чого постійно поповнюється прислівник в українській мові?
34.Чи має прислівник навскіс подвійний наголос?
35.Чи правильно утворені вищий і найвищий ступінь порівняння у
прислівників швидко-швидше – найшвидше?
36.Чи правильно утворено форму ступенів порівняння прислівника більш
легше?
37.Що виражають обставинні прислівники допустовості ?
38.Що виражають обставинні прислівники мети ?
39.Що виражають обставинні прислівники причини?
40.Що означають прислівники часу другої групи ?
Тема 9. Службові частини мови. Прийменник. Сполучник
1. В окрему частину мови сполучник було виділено в античній граматиці
яким філософом?
2. До якої групи належать за способом уживання належать сполучники
не тільки...але й, не лише...а й , як...так і ?
87
3. До якої групи належать за способом уживання належать сполучники

і...і, ні...ні, але...але?
4. До якого розряду за походженням належать прийменники в, від, до, з,
на, по, при ?
5. До якого розряду за походженням належать сполучники і, й, що, та, бо?
6. До якого розряду за походженням належать сполучники щоб, дарма
що, після того як ?
7. До якої групи належать підрядні сполучники як, ніби, мов, немов, наче
?
8. До якої частини мови належать слова у зв’язку з, незважаючи на, згідно
з , під час ?
9. За якими характеристиками розрізняють сполучники одиничні,
повторювані і парні ?
10.За якої умови прийменник виконує роль члена речення ?
11.Історію розвитку функцій і складу прийменників в українській мові
аналізував який мовознавець?
12.На форму якого відмінка в українській мові найбільше припадає
прийменникових сполук ?
13.На яких значеннях непроцесуальної ознаки формується станівник як
частина мови ?
14.На які групи за будовою поділяють прийменники ?
15.На які групи за походження поділяють прийменники ?
16.На які групи поділяються всі вторинні прийменники ?
17.Понад скільки прийменників налічується у сучасній українській мові ?
18.Понад скільки прийменників уживається з Р.в. іменників ?
19.Прийменники кінець, круг, край, протягом, ціною співвідносні з якою
частиною мови?
20.Прийменникову систему української мови аналізував який
мовознавець?
88
21.Систему прийменникових конструкцій адвербіального значення

аналізував який мовознавець?
22.Скільки виділяють типів прийменникових граматичних значень?
23.Слова зверху, ліворуч, від, спереду, біля, вздовж, кругом належать до
якого розряду прийменників?
24.Слова безлюдно, важливо, видно, можна, прикро, жалко, ліньки, варто
належать до якої частини мови?
25.Сполучники а, але, проте, а проте, однак, так, тільки, лише належать
26.Сполучники як, мов, немов, мовби, немовби, наче, ніби належать до
якого розряду?
27.Термін „сполучник” уперше вжив у „Грамматике русского языка” хто з
названих мовознавців?
28.Тільки з якими прийменниками вживається М. в. іменників ?
29.Хто вперше подав у своїй граматиці термін „прийменник”?
30.Що називається прийменником?
31.Що найчастіше виражає прийменник у поєднанні з іменником?
32.Як називається незмінне службове слово, що виражає синтаксичні
зв’язки речень або слів і семантико-синтаксичні відношення між ними?
33.Як називається незмінне службове слово, яке вказує на синтаксичне
підпорядкування іменника або його еквівалента іншим словам у
реченні чи словосполученні?
34.Як називається явище переходу слів інших частин мови в
прийменники?
35.Як називають сполучники, що утворилися від інших частин мови?
36.Як називаються сполучники, які в сучасній мові генетично не
членуються на морфеми?
37.Яка частина мови в сучасній українській мові класифікується як
службові слова, як прислівники узагальненого значення та як
аналітична синтаксична морфема?
89
38.Який мовознавець аналізував прийменник як частину мови в

українському мовознавстві?
39.Який прийменниковий тип виражає індивідуальне граматичне
відношення, завдяки якому один прийменник відрізняється від іншого
тієї самої функції?
40.Який прийменниковий тип виражає конкретніше граматичне
відношення, що формує з однорідним прийменником однорідну
функціонально-значеннєву групу ?
Тема 9. Службові частини мови. Вигук
1. Вигук алло за походженням є калькою з якої мови?
2. Вигук амінь за походженням є калькою з якої мови?
3. Вигук капут якого походження?
4. Вигук караул за походженням є калькою з якої мови?
5. Вигук полундра за походженням є калькою з якої мови?
6. Вигук шабаш якого походження?
7. Вигуки а, ай, ох, ей, ого за походженням до якої групи відносяться?
8. Вигуки а, е, ой, ах, а-а належать до якого розряду?
9. Вигуки агов, нумо, гей, геть належать до якого розряду?
10.Вигуки вибач, бач, гляди належать до похідних від якої частини мови?
11.Вигуки диви, давай, бувай, прощай належать до похідних від якої
частини мови?
12.Вигуки жах, диви, рятуйте за походженням до якої групи відносяться?
13.Вигуки жах, страх, лихо, мамо належать до похідних від якої частини
мови?
14.Вигуки киш, гиля, агов, киць-киць належать до якого розряду?
15.Вигуки отакої, воно, це, на тобі належать до похідних від якої частини
мови?
16.Вигуки прошу, до побачення, привіт, будь ласка належать до якого
розряду?
17.Вигуки так, як належать до похідних від якої частини мови?
90
18.До якої групи належить вигук, ужитий у поданому реченні? Еге, куме,
та ви неначе носа повісили (Ю. Яновський).
19.Із поданих уривків визначень частин мови який є продовженням
визначення: „Вигук – незмінна частина мови..”?
20.Лексеми бух, трах, стук, геп, бабах є результатом імітації яких
природних явищ?
21.Лексеми гав-гав, няв-няв, му, ме є результатом імітації яких
22.Лексеми кахи, апчхи, ха-ха, тьху є результатом імітації яких природних
явищ?
23.Лексеми ку-ку, цвірінь-цвірінь, га-га-га є результатом імітації яких
24.Лексеми тік-так, у-у-у, дзинь є результатом імітації яких природних
явищ?
25.На емоційні, спонукальні, етикетні і вокативні вигуки поділяються за
якими значеннями?
26.На основі яких емоцій первинно виникли вигуки?
27.На які групи поділяються непервинні, або похідні, вигуки ?
28.На якій основі В. Горпинич здійснює поділ вигуків на питомі і
запозичені ?
29.У староукраїнських текстах 14-15 століть, переважно юридичного
змісту, часто вживався який вигук?
30.У яких джерелах вперше зафіксовані вигуки о, ох, оле, уа, ува ?
31.Хто з мовознавців в україністиці розглядає звуконаслідування як групу
слів, що прилягає до вигуків ?
32.Хто з мовознавців в україністиці розглядає звуконаслідування як
окрему частину мови?
позачастиномовну категорію ?
91

різновид вигуків ?
різновид вигуків?
36.Як називається особливий лексико-граматичний клас незмінюваний
слів, що є засобом вираження емоцій, почуттів, оцінок?
37.Як називається процес переходу слів з інших частин мови у вигуки ?
38.Як називається явище переходу слів інших частин мови у
звуконаслідування?
39.Як називаються невідмінювані лексичні одиниці, що відтворюють
засобами мови природні нечленороздільні звуки людей, тварин,
предметів?
Тема 10. Перехідні явища в системі частин мови (конверсія)
1. Прикметники у формі чоловічого роду сліпий, лівий, правий , їздовий,
горбатий, субстантивуючись, можуть переходити в іменники
чоловічого роду і позначати які семантичні групи?
2. Прономіналізація – це перехід слів інших частин мови у яку частину
мови?
3. Скільки типів перехідних значень конверсії виділяє В. Горпинич?
4. Субстантивація – це перехід слів інших частин мови у яку частину
мови?
5. У реченні З-за лісу доносилося голосне ура лексема ура якого явища
зазнала на синтаксичному рівні?
6. У реченні Наше завтра належить нам лексема завтра якого явища
зазнала на синтаксичному рівні?
7. У реченні Одержав п’ять лексема п’ять якого явища зазнала на
синтаксичному рівні ?
8. У реченнях Дайте мені другу тему курсової роботи, Цілий день ми
подорожували на катері числівник набув вказівної (дейктичної) функції
і виконує яку частиномовну роль?
92
9. У реченнях У кіно був один, Один чоловік розповідав числівник набув

вказівної (дейктичної) функції і виконує яку частиномовну роль?
10.Хто в українській мові проаналізував явище субстантивації
прикметника?
11.Хто з мовознавців проаналізував вигуки та звуконаслідування в
історичному аспекті?
12.Хто писав цю фразу: «Розуміючи мову як діяльність, не можна
дивитися на .. дієслово, іменник, прикметник, прислівник як на щось
незмінне. Навпаки, навіть у відносно невеликі періоди ці категорії
постійно змінюються»?
13.Частини мови, за В. Горпиничем, скільки становлять лексико-
граматичних класів?
14.Що є граматичною основою для переходу слів з однієї частини мови в
іншу ?
15.Що є лінгвістичною основою для переходу слів з однієї частини мови в
іншу ?
16.Як називається називається перехід інших частин мови в сполучник?
17.Як називається перехід інших частин мови в дієслова?
18.Як називається перехід інших частин мови в займенники?
19.Як називається перехід інших частин мови в іменники?
20.Як називається перехід інших частин мови в прийменники?
21.Як називається перехід інших частин мови в прикметники?
22.Як називається перехід інших частин мови в прислівники?
23.Як називається перехід інших частин мови в частки?
24.Як називається перехід інших частин мови в числівники ?
25.Як називається перехід інших частин мови у вигуки?
26.Як називаються вигуки, що виражають привітання, подяку, прохання,
побажання, прощання, пробачення, божіння?
27.Як називаються вигуки, які виражають почуття, переживання,
фізичний і психічний стан людини?
93
28.Як називаються займенники, які виділяють певний предмет із ряду

однорідних?
29.Як називаються найменші компоненти граматичної категорії?
30.Як називаються прийменники, які співвідносяться в сучасній мові з
відповідними самостійними частинами мови і службовими словами?
31.Який мовознавець проаналізував прийменникову систему української
мови?
32.Який процес супроводжується приєднанням формотворчих закінчень
наказового способу дієслів -те, мо (цитьте, сядьмо)?
33.Яким мовознавцем проаналізовано інтер’єктиви в українській мові?
34.Які частини мови найчастіше переходять у числівники ?
35.Які службові частини мови найчастіше вербалізуються?
36.Які частини мови найчастіше переходять у займенники
(прономіналізуються)?
37.Які частини мови найчастіше переходять у прикметники
(ад’єктивуються) ?
38.Які частини мови субстантивуються найчастіше ?
39.Яку морфологічну функцію виконують у реченні Багатого, чубатого
дівчина шанує (Т. Шевченко) лексеми багатого, чубатого?
40.Яку розрізняють субстантивацію?
1.Визначіть іменники у реченнях.
Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставились, як до святині.
Про нього народ створив багато повір’їв, які мали практичний і
ритуально-магічний зміст.
Пильнували, щоб хліб не падав додолу. А як упаде, слід підняти,
перепросити, поцілувати і з’їсти. Якщо так не зробити, будуть великі
збитки.
94
Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна було через нього

переступати. Треба підняти, обтрусити й покласти на видному місці –
птахам.
За гріх вважалося надкусити й недоїсти шматок. Хліб, який залишався
після поминок, роздавали людям. Не можна його давати свиням, бо „на тому
світі покійному хліба не дістанеться”.
Не позичали нікому з дому хліб, коли йшли вперше сіяти, бо не вродить.
Перший хліб нового врожаю давали потроху собаці чи котові, щоб

людям не вадило.
2.У якій формі вжито шанобливі звертання?

„Ходімо, Прокопе Ригоровичу, до мене”.
„Се, Семене Івановичу, що ви мене, по ласці своїй, полюбили, – сказав
Олексій, – так вже і дочку вихваляєте”.
„Сердься не сердься на мене, Олексію Петровичу, – сказав Семен Іванович,
увішедши у хату І поклонившися попереду старому, а там і Галочці, – а я до
тебе прийшов і сьогодні”.
Навіть до дівки Івги Макухи писар звертається на ім'я та по батькові:
„Євгеніє Трохимовно! Чи ти, серце моє, одуріла, чи збожеволіла?"
3. За будовою числівники поділяються на які типи?
4.Поясність, що таке дієприкметник. Наведіть приклади. Назвіть вчених, хто
досліджував це питання.
5.Поясність, що таке дієприслівник. Наведіть приклади. Назвіть вчених, хто
6.Поясність, що таке займенник. Наведіть приклади. Назвіть вчених, хто
7.Поясність, що таке прикметник. Наведіть приклади. Назвіть вчених, хто
8.Поясність, що таке іменник. Наведіть приклади. Назвіть вчених, хто
95
9.Поясність, що таке дієслово. Наведіть приклади. Назвіть вчених, хто

10.Поясність, що таке прийменник. Наведіть приклади. Назвіть вчених, хто
11.Поясність, що таке вигук. Наведіть приклади. Назвіть вчених, хто
12.Поясність, що таке звуконаслідувальне слово. Наведіть приклади. Назвіть
вчених, хто досліджував це питання.
13.Поясність, що таке сполучник. Наведіть приклади. Назвіть учених, хто
14.Поясність, що таке власна назва. Наведіть приклади. Назвіть вчених, хто
15.Визначте предикативну основу кожного безособового речення, її
морфологічне вираження і підкресліть; поясніть зміст безособового речення в
цілому (містить повідомлення про стихійні явища природи, про стан людини,
незалежний від її волі, і т.д.).
Мені не спиться.
У цій пітьмі, де доволі було зробити кілька ступенів, щоб заблудитись,
трудно було шукати воду. Треба було дочекатися світу. Остап лежав на
очереті й почувався ослабленим. У грудях у нього хрипіло, і було боляче
дихати (М.Коцюбинський).
Соломії ставало моторошно. От коли б лиш світало уже, коли б
світало... Недовго їм довелось шукати воду. Соломія приклала до рани
холодну ганчірку, і Остапові стало легше. Почали радитись, як їм вибратися
з плавнів (М.Коцюбинський).
16. Випишіть з тексту прикметники.
Низьку Маланку зовсім затерли. В теплі людського тіла їй зовсім
добре.
– Як будуть розбирати економію в пана, я візьму тільки руду корову.
– Не даваймо нікому свого. Під хатами багатих парубки спинялись і на
96
весь голос гукали:

– Земля і воля! (М.Коцюбинський).
Як легко дихається – п’єш повітря, мов тепле молоко (Коц.).
Вечір. Зорі в небозводі. Блиск над білими снігами. Й ось на тракторнім заводі
в клубі ми з робітниками (Тич.). Прослав свій край, лети до неба, де
кулеметів вогнепад (Сос.).
17. Визначте випадки, коли і чому вживають сполучники.
Хотілося б зігнати оскому на коронованих главах (Т.Ш.). Пахло
смолою і хлібом житнім (Дор.). Простір не осягнути й не обняти (Дм.).
Івана обняв сум (Коц.).
Нам, як кораблям, не ждалось. Плисти б на нові причали! (Тич.).
Важко дихалось у ці похмурі осінні дні... Збирали пізні гречки, коли Гуща
повернувся в село (Коц.).
18.Поясність, що таке особові займенники. Наведіть приклади. Назвіть
19.Поясність, що таке частка. Наведіть приклади. Назвіть вчених, хто
20.Поясність, що таке перехідність дієслова. Наведіть приклади. Назвіть
21.Поясність, що таке вид дієслова. Наведіть приклади. Назвіть вчених, хто
22.Поясність, що таке єднальний зв’язок. Наведіть приклади. Назвіть вчених,
хто досліджував це питання.
23.Поясність, що таке сурядний зв’язок. Наведіть приклади. Назвіть вчених,
24.Поясність, що вивчає морфологія. Наведіть морфологічні категорії.
Назвіть вчених, хто досліджував це питання.
25.Опишіть, що таке спосіб дієслова. Наведіть приклади. Назвіть вчених, хто
26.Поясність, що таке відмінкова форма. Наведіть приклади. Назвіть вчених,
97

27.Поясність, що таке дієвідміна дієслова. Наведіть приклади. Назвіть
28.Поясність, що таке субстантивація. Наведіть приклади. Назвіть вчених,
29.Поясність, що таке прономіналізація. Наведіть приклади. Назвіть вчених,
30.Виконайте морфологічний аналіз слів.
Зелене яблуко.
Співати пісню.
31.Прочитайте діалог. Які є представники частин мови у реченнях?
– А куди ти мандруєш, парубче?
– Додому.
– А де ж твоя домівка, небораче?
– У Кирилівці (С.Васильченко).
32. Завдання. Дайте відповідь на запитання та обгрунтуйте її.
На які типи поділяються займенники (за функціями)?
33.У якому з поданих речень підмет виражений займенником?
Говорити не було що. (Ю. Смолич).
Люблю тебе, столице України, квітучий Київ (І. Нехода).
Що сказати матері своїм дітям (М. Чабанівський).
І ось вони, Липки (М. Чабанівський).
Хто зна війну – стократ цінує мир (С. Крижанівський).
34. У якому реченні є прийменник?
Вичитавши всьому гуртові, директор почав брати в шори поодинці
(С.Васильченко).
І правда кривду спопелить, Коли навчиться люд убогий громадою обух
сталить (М.Рильський).
Я печу раків і мовчки стою на одному місці, каючись, що прийшов сюди
(М.Стельмах).
98
На уроках він завжди про щось своє думає, а як спитають, завжди

скаже не до речі, не до ладу – як Пилип з конопель вистрибне
(О.Іваненко).
Будівельники не думали здавати свої позиції (М.Тарновський).
35.Знайдіть речення з перехідним дієсловом. Назвіть його.
Я буду жити, бо жива мета (Є. Летюк).
По двісті років можуть жити ворони, а солов’ї живуть так мало літ
(Є. Летюк).
Тривога прадіда прадавня мені заснути не дає (Л. Талалай).
Коли ж дерево в корінь підтяти – Жить не буде, хоч буде стояти
(В. Забаштанський).
Трішечки дивно: Більше не будеш ти готувати уроки (Є. Летюк).
2.4. КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Контрольна робота із сучасної української літературної мови
(морфологія)
Варіант 1
1. Дати характеристику числівника як частини мови.
2. Що називається способом дієслівної дії? Пояснити способові значення
дієслів.
3. Провідміняти і пояснити правопис відмінкових закінчень поданих
прикметників.
Тугий, тямущий, східний, семирічний, Андріїв, винен, верхній, ближній,
блідолиций, обідній, нянин.
4. Пояснити особливості абстрактних іменників, засоби вираження
абстрактності.
5. Від поданих дієслів утворити, де це можливо, співвідносні видові пари
і пояснити способи їх утворення.
Доносити, засяяти, сидіти, ревіти, примовляти, пританцьовувати,
поглядати, постукувати, донести, розсіяти, врятувати, сполохати,
думати.
99
Варіант 2
1. З’ясувати парадигматичні особливості іменників 1 відміни.
2. Пояснити способи творення і правопису прислівників.
3. Назвати особливості правопису прийменників.
4. Зробити морфологічний аналіз підкресленого слова.
Серед дитячого гармидеру вирізнявся владний голос учителя
(О. Донченко).
5. Перекласти текст українською мовою.
Два стола, два друга, два села, два сына, два дуба, два дня, два брата, два
бедра, два лета, два яблока, два озера, две головы, две ночи, две дочери,
две сестры, две жизни, две овцы, две сосны.
Варіант 3
1. Пояснити особливості правопису займенників.
2. Визначити і пояснити зміст дієслівної категорії стану.
3. Дати характеристику категорії збірності іменників.
4. Від якісних прикметників, де це можливо, утворити ступені
порівняння.
Чорний, дужий, густий, холодний, гіркий, рідкий, великий, солодкий,
мілкий, короткий, малиновий, чорнявий, кисло-солодкий, довгогривий,
непохитний.
5. Визначити вид дієслів, способи його творення.
Впливати – вплинути, переконувати – переконати, шукати – знайти,
відмежовувати – відмежувати, брати – взяти, кортіти – закортіти,
стати – ставати, прикрити – прикривати, в’янути – зів’янути, чарувати
– зачаровувати, псувати – зіпсувати, усміхатися – усміхнутися.
Варіант 4
1. Пояснити граматичні особливості відносних прикметників.
2. Розкрити особливості словотвору дієслів української мови.
3. Зробити функціонально-комунікативний аналіз розрядів часток.
4. Розібрати як частину мови підкреслені слова.
100
Гей! До зброї! Бийте в дзвони! Будьте сильні, як дракони (О. Олесь).

5. написати не, ні з словами разом чи окремо; увести їх у речення.
Не/жить, не/нависть, не/мічний, не/зігне, ні/що, не/допомогло, ні/ сотні,
не/активний, не/гаразд, не/видимо, не/до/речі, не/абищо, не/моя, не/друг,
не/з/руки, не/аби/який.
Варіант 5
1. Охарактеризувати особливості морфологічного зв’язку кількісних
числівників з іменниками.
2. Визначити типи дієслівних основ.
3. Назвати граматичні категорії іменників, дати визначення іменника як
частини мови.
4. Пояснити правопис відмінкових закінчень Р.в. однини іменників 2
відміни.
Міста, плеча, знаряддя, студента, учителя, Володимира, коня, Тернополя,
Орла, жовтня, листопада, долара, Дунаю, вислову, рукопису, пароплава,
хокею, стилю, трактора, екзамену, спорту, болю, іменника.
6. Пояснити лексичне значення безособових дієслів; скласти з ними
речення.
Світає, вечоріє, розвидняється, замело, вимерзло, вимокло, вило, нудить,
коле, не хочеться, не спиться, не везе.
Варіант 6
1. Проаналізувати дериваційні характеристики іменників.
2. З’ясувати особливості значення доконаного і недоконаного виду в
дієприкметниках.
3. Зробити морфологічний аналіз сполучників.
4. Розібрати як частину мови підкреслене слово у реченні.
Мені здавалося завжди, що у Греції статуї теплі (Л. Костенко).
5. Згрупувати подані прислівники за розрядами.
Добре, так, по-нашому, дуже, надвоє, кудись, коли, згарячу, на сміх,
навіщо, вниз, куди-небудь, тепер, тоді, наперед, весело, зліва, наголо,
101
звіку, щодня, навсидячки.

Варіант 7
1.Визначити місце граматики в системі лінгвістичних дисциплін.
2. Зробити аналіз одновидових дієслів.
3. Охарактеризувати семантичні типи прийменників.
4. Розібрати як частину мови підкреслене слово.
Я давно обіцяв тобі, друже, присвятити хоч кілька рядків (І. Муратов).
5. Від поданих дієслів утворити форми інфінітива.
Веду, чую, стаю, течу, мажу, везу, їжджу, полю, борю, стелю, товчу,
гасну, стережу, стверджую, колишу, колихну, допомагав, стихаю,
стежу, тешу.
Варіант 8
1. У чому суть лексико-граматичних категорій іменника; дати
характеристику кожної з них.
2. З’ясувати суть предикативних прислівників.
3. Назвати відмінності у граматичному значенні самостійних і службових
частин мови.
4. Зробити морфемний аналіз підкресленого слова.
Співає світ захриплими басами, веде за повід стежечку худу
(Л. Костенко).
5. Провідміняти подані слова.
Миколаїв, Яновський, Коцюбинський, Глібов, Яготин, Кам’янець-
Подільський, Переяслав-Хмельницький, Львів, Київ, Лозова.
Варіант 9
1. Пояснити функціональні особливості кожного розряду числівників.
2. Назвати засоби творення видових форм у дієсловах.
3. Дати визначення прикметника; пояснити значення граматичної
категорії роду прикметника.
4. Визначити морфологічні властивості числівників.
П’ятсот, тридцять два, дві цілих і три сотих, п’ять восьмих, дев’ять,
102
шістнадцять, сороковий, мільйон.

5. Від поданих дієслів утворити інфінітивні форми.
Зійду, обмину, виборю, стежу, їм, стою, веду, чую, стережу, повертаюся,
розповідаю, виховую, пливу, зітхаю, випиваю.
Варіант 10
1. Дати характеристику відмінкових форм іменників.
2. Обгрунтувати різницю в значеннях відносних форм прикметників та
якісних прикметників.
3. Зробити частиномовний аналіз слів.
Перелаз, синь, Водохреща, поліський, двічі, побілений.
4. Назвати особливості числівників.
5. Перекласти українською мовою.
Благодарить товарища, беспокоиться, по восходящей линии, по
направлению к городу, экзамен по языку, дежурный по этажу, идти
дорогой отцов.
2.5. ЗРАЗКИ ТЕСТІВ
Тема 1. Морфологія як розділ граматики
Визначте, які рід, число, особа число, відмінок, вид особа, рід, *рід,
морфологічні відмінок число,
категорії відмінок
характерні для
іменних частин
мови?
Вираж флексії, суфікси, суфікси, службові *флексія, суфікси, флексія і

ення префікси слова, інтонація, префікси, наголос
морфо суплетивізм постфікси,
логічн наголос, службові
их слова, чергування
голосних і
значен приголосних,
ь суплетивізм,
відбув словопорядок,
ається редуплікація,
за інтонація,
допом синтаксичний
огою зв’язок
яких
засобів
?
103
З українського російського українського *німецько

іменем мовознавця Л. мовознавця мовознавця го
якого Булаховського М.Ломоносова О.О.Потебні письменни
мовозн ка
Й.В.Гете
авця
пов’яз
ують
термін
„морф
ологія”
?
Із якої латинської мови *грецької мови англійської мови німецької
мови у мови
лінгвіс
тиці
походи
ть
термін
„грама
тика”?
Іменни словозмінних *класифікаційних, словотвірних морфологі

кові або лексико- чних
катего граматичних
рії
роду,
істоти,
неістот
и
належа
ть до
яких
груп за
грамат
ичною
належн
істю?
Іменни словозмінних *класифікаційних, словотвірних морфологі

кові або лексико- чних
катего граматичних
рії
числа і
відмін
ка
належа
ть до
яких
груп за
грамат
ичною
належн
104
істю?
У якому столітті XVI ст. XVII ст. XVIII ст. *XIX ст.
вперше термін
«морфологія»
вжито в
мовознавстві?
Хто були П.Фортунатов, *Л.Щерба, В.Виноградов, Л. Булахов

прихильниками О.Пєшковський, В.Виноградов, П.Фортунатов, ський,
морфологічного Д.Ушаков М.Панов О.Потебня І. Білодід,
принципу М. Жовтоб
укладання рюх
частин мови ?
Хто були *П.Фортунатов, Л.Щерба, В. Виноградов, Л. Булахов

прихильниками О.Пєшковський, В. Виноградов, П. Фортунатов, ський,
морфолого- Д.Ушаков М. Панов О. Потебня І. Білодід,
семантичного М.Жовтоб
принципу рюх
укладання
частин мови ?
Хто з Л.Щерба І.Вихованець *В.Виноградов О.Потебня

мовознавців
поділяв за
функціями усі
слова на чотири
групи: частини
мови, модальні
слова, частки
мови, вигуки?
Що є об’єктом *структура, будова слова, текст, їх форми слів, граматичні

граматики? мовних одиниць моделі і схема словосполучень, форми,
речень значення,
категорія
Що є основною частини мови категоріальне словозміна *морфолог
одиницею значення ічне слово
граматики? (морфема)
і
словоспол
учення
(речення)
Що є основною частини мови категоріальне словозміна *морфолог
одиницею значення ічне слово
морфології? (морфема)
Що флексії, суфікси, суфікси, службові *флексія, суфікси, флексія і

належи префікси слова, інтонація, префікси, наголос
ть до суплетивізм постфікси,
форма наголос, службові
льних слова, чергування
голосних і
засобів приголосних,
вираже суплетивізм,
105
ння словопорядок,
грамат редуплікація,
ичних інтонація,
значен синтаксичний
зв’язок
ь?
Що таке вищий рівень *єдність двох або граматичні сукупність

граматична абстракції та більше однорідних єдності, що допоміжни
категорія? узагальнення формально розрізняються за х значень
граматичного виражених характером слова
значення граматичних явищ, значення числа
протиставлених
одне одному за
значенням і
засобами вираження
Що *узагальнене спільна семантика вищий рівень нижчий
таке значення слів як кількох узагальнення рівень
грамат частин мови граматичних лексичного узагальнен
ичне одиниць одного значення ня
класу, яка має в лексичног
значен
мові регулярне о значення
ня? (постійне,
стандартне)
вираження
Що мовні засоби, за *різновиди одного й словоформи, що форми
таке допомогою яких того самого слова, функціонують у одного й
грамат виражається що тотожні складі того ж
ичні граматичне значення лексично, але словосполучень і слова
форми протиставлені речень
граматичним
? значенням
Що *узагальнене спільна семантика вищий рівень нижчий

таке значення слів як кількох узагальнення рівень
морфо частин мови граматичних лексичного узагальнен
логічне одиниць одного значення ня
класу, яка має в лексичног
значен
мові регулярне о значення
ня ? (постійне,
стандартне)
вираження
Що мовні засоби, за *різновиди одного й словоформи, що форми
таке допомогою яких того самого слова, функціонують у одного й
морфо виражається що тотожні складі того ж
логічні граматичне значення лексично, але словосполучень і слова
форми протиставлені речень
граматичним
? значенням
Що морфологічну єдність *морфологічне морфологічне морфологі

утворю значення слово чне
є словоспол
сукупн учення
ість
грамат
ичних
106
форм ?
Що морфологічну єдність морфологічне *морфологічне морфологі

утворю значення слово чне
є словоспол
сукупн учення
ість
морфе
мі
грамем
?
Як кваліфікують *аналітичні не-частини мови аналітичні службові

службові синтаксичні морфеми сполуки слова
частини мови
І.Вихованець і
К.Городенська ?
Як номінативну функцію *релятивну комунікативну мовленнєв

морфологічна функцію функцію у функцію
основа
граматичної
категорії,
граматичне
значення
виконує яку
функцію?
Як назвати категорія ступеня *категорія часу категорія числа категорія

іншими словами вияву ознак стану
категорію
темпоральності
?
Як назвати слова категорії слова категорії часу Слова категорії *слова

іншими словами перехідності / числа категорії
станівник ? неперехідності стану
Як називається *аспектологія антропоніміка вербалізація партикуля

розділ ція
граматики, який
вивчає
дієслівний вид і
всю сферу
видових і
суміжних з
ними значень?
Як називається об’єктним значенням *відмінковим суб’єктним атрибутив

смисл значенням значенням ним
відношення між значенням
іменником та
іншим словом у
словосполученні
чи реченні?
107
Як *парадигмою системою комбінатори морфемою

назива кою
ється
упоряд
кована
сукупн
ість
грамат
ичних
форм
слова ?
Як парадигмою *системою комбінатори морфемою

назива морфлогічних кою
ється значень слова
упоряд
кована
сукупн
ість
морфо
логічн
их
форм
слова ?
Як називають синтетичною *аналітичною супрасегментною аналітично

граматичну -
форму, в якій синтетичн
граматичне ою
значення
виражають
службові слова?
Як називаються *грамемами антонімічними протиставленнями опозиціям

опозиційні значеннями и
компоненти
категорії?
Як семантична *номінативну релятивну функцію комунікативну мовленнєв

основа функцію функцію у функцію
категорії,
граматичне
значення
виконує яку
функцію?
Який аналітичні і аналітичні, прості *аналітичні , прості і

повний синтетичні синтетичні синтетичні , складені
перелі аналітико-
синтетичні
108
к
морфо
логічн
их
форм?
Яким може бути *вираженим, загальним, *експліцитним, аналітични

граматичне прихованим частковим імпліцитним м,
значення? синтетичн
им
Якими первинними вторинними *первинними і похідними
бувают вторинними
ь
морфо
логічні
функці
ї
частин
мови?
Якими первинними вторинними первинними і *похідним

бувают вторинними и
ь
синтак
сичні
функці
ї
частин
мови ?
Які грамеми має нульовий ступінь, компаратив суперлатив *всі разом

категорія елатив
ступеня вияву
ознак?
Які морфологія і * словотвір, морфологія, морфологі

розділ синтаксис морфологія, морфонологія, яі
и синтаксис синтаксис словотвір
науки
про
мову є
складо
вими
компо
нентам
и
грамат
ики?
Які морфологія і *морфологія, морфологія, морфологі

розділ синтаксис синтаксис і морфонологія, яі
и словотвір синтаксис словотвір
науки
109
про
мову є
складо
вими
компо
нентам
и слова
як
морфо
логічн
ої
катего
рії ?
Якою за одночленною *двочленною тричленною чотиричле

кількісним нною
вираженням є
граматична
категорія числа
іменника?
Тема 2. Іменник як частина мови, лексико-граматичний клас слів
Від яких назв *від загальних від абстрактних від речовинних) від
походять власні сингуляти
назви Стріла вів
(кличка),
Каменяр,
Співак, Щука
(персонаж),
Сонцепоклонник
?
Відповідно до граматичний рід – семантично- *граматичний рід, граматичн

способів парний рід граматичний рід – семантично- ий рід
вираження спільний рід граматичний
родових значень (лексико-
які різновиди граматичний) рід
має категорія
роду?
До яких груп за однинних іменників *множинних іменників, що іменників,

відношенням до (singularia tantum) іменників (pluralia мають форму що мають
числа належать tantum) однини і множини форму
іменники Суми, однини
Ромни, Дубовичі
?
До якого класу категорії стану комунікативи аналітичні *аналітичн

належать слова і
комі, хлібо-, прикметни
фото? ки
До якого класу категорії стану *комунікативи аналітичні аналітичні

належать слова прикметни
візьми, досить, ки
так?
110
До якого роду подвійного роду спільного роду парного роду *чоловічог

належать о роду
іменники
Дніпро, степ,
кенгуру, собака,
майстер?
До якого роду середнього роду чоловічого роду *жіночого роду парного

належать роду
іменники з
основою на
м’який
приголосний з
нульовим
закінченням, які
в Р.в. однини
мають
закінчення -у(-
ю), -а(-я), в О.в.
– -і, -ем?
До якого роду середнього роду чоловічого роду *жіночого роду парного

іменники з
основою на
подовжений в
О.в. і
закінченням –
ю?
До якого роду *жіночого роду чоловічого роду середнього роду парного

іменники з
основою на
твердий
приголосний і з
нульовим
закінченням у
Н.в., із
закінченням -і
в Р.в., із
закінченням -ю
в О.в. ?
До якого роду середнього роду *чоловічого роду жіночого роду парного
іменники з
основою на
твердий
приголосний,
окрім ж, ш, що
в Н.в. мають
нульове
закінчення, в
О.в. – ом, ем?
111
До якого роду спільного роду парного роду *чоловічого середнього

належать роду роду
іменники із
закінченням -о
після
пестливого
суфікса -оньк-о,
що утворилися
від слів
чоловічого
роду?
До якого роду іменників парного *іменників іменників фемінатив

належать роду спільного роду подвійного роду и
іменники із
значенням
особи
найчастіше за
негативною
ознакою, що
мають
закінчення -а, -
о?
До якого роду *подвійного роду спільного роду парного роду чоловічого

іменники
свекрушисько,
незнайко,
вовчище,
дружище,
хлопчисько?
До якого роду жіночого роду *чоловічого роду середнього роду спільного

належить роду
іменник какаду?

іменник
кенгуру?
До якого роду *жіночого роду чоловічого роду середнього роду спільного

іменник леді?
До якого роду жіночого роду чоловічого роду середнього роду *спільного

іменник нероба?
До якого роду жіночого роду чоловічого роду середнього роду *спільного

іменник
сирота?
112

іменник тесля?
До якої відміни 1-ї 2-ї *3-ї 4-ї

належать
іменники
користь, ніч,
кров?
До якої групи до твердої *до м’якої до мішаної до м’якої

належать та мішаної
іменники Ігор,
явір, аптекар,
рицар, псар?
До якої групи *твердої групи м’ якої групи мішаної групи середньої

належать групи
іменники 2-ї
відміни мир,
пир, комар?
До якої лексико- предметний *речовинний сингулятив збірний

категорії
відноситься
слово пісок?
До якої лексико- предметний *речовинний сингулятив збірний

категорії
відноситься
слово оливо?
До якої частини *незмінних іменників незмінних прислівників модальник

мови належать прикметників ів
слова бароко,
ампір, гала,
фантазі, фрі?
До якої частини *станівник прислівник модальник аналітичні

мови належать прикметни
слова холодно, ки
душно, страшно
?
На основі яких лексичного значення здатності до *морфологічних і морфологі

особливостей сукупності поєднання з семантичних чного
іменники загін, кількісними особливостей значення
табун та ін. не числівниками сукупності
відносяться до
збірних ?
113
На основі яких лексичного значення здатності до *морфологічних і морфологі
особливостей сукупності поєднання з семантичних чного
іменники зграя, кількісними особливостей значення
полк та ін. не числівниками сукупності
відносяться до
збірних ?
У поданому розчленованої однини нерозчленованої розчленованої *нерозчле

реченні Риба однини множини нованої
живе у ставках множини
грамема вжита у
якому значенні?
Хто з О.Потебня, О.Шахматов, *І.Вихованець, В.Виногра

мовознавців В.Русанівський, В.Виноградов, К.Городенська, дов,
представляв Л.Щерба Л.Булаховський І.Маткіяс О.Потебня
число іменника , Л.Щерба
як словозмінну
граматичну
категорію ?
Чи змінюється *змінюється не змінюється частково залежно

іменник метро змінюється від
за числами і контексту
відмінками?
Чи змінюється *змінюється не змінюється частково залежно

іменник пальто змінюється від
за числами і контексту
Чи змінюється змінюється *не змінюється частково залежно

іменник поні за змінюється від
числами і контексту
Чи правильно правильно *неправильно частково один з

утворена форма правильно варіантів
Кл. в. Іменників
у слові бабусе?
Що є * майже не мають змінюються за позначають реалії, не

спільн форм множини числами і що не піддаються сполучают
им між відмінками лічбі ься з
абстра кількісним
и
ктними
числівника
і ми
збірни
ми
іменни
ками ?
Що є *належать до змінюються за позначають реалії, не

спільн іменників із числами і що не піддаються сполучают
им між конкретним відмінками лічбі ься з
114
предме значенням кількісним

тними и
і числівника
речови ми
нними
іменни
ками?
Що слід *конкуренцію розвиток форм конкуренцію розвиток

вважати родового і давального кличного відмінка називного і форм
динамічним відмінків іменників знахідного місцевого
процесом в відмінків відмінка
іменниковому іменників
відмінюванні?
Як в українській синтетично аналітично *обома формами синкретич

мові но
виражається
граматична
категорія ?
Як виражається *морфологічно лексично семантично стилістичн

значення о
збірності у
безсуфіксних
іменників?
Як виражається морфологічно лексично *морфолого- стилістичн

значення семантично о
речовинності в
іменників?
Як називається прономіналізація ад’єктивація вербалізація *субстант

перехід слів з ивація
інших частин
мови в
іменник?
Як називаються конкретними *абстрактними збірними загальним

іменники, що и
утворюються за
допомогою
суфіксів -ов-а,
-ств-о, -к-а, -
ізм, -ацій-а?
Як називаються конкретними *абстрактними збірними загальним

іменники, що и
утворюються за
допомогою
суфіксів -ість,
-ин-а, -анн-я, -
изн-а, -енн-я?
115
Як називаються різнозначними *різновідмінюваним різнотипними різнорівне
іменники, які и вими
поєднують в
одній парадигмі
різні типи або
підтипи
відмінювання?
Яка група школа, лоша, обценьки, ім’я, *депо, ночви, надія,

іменників не має заввідділом, піч немовля, любов, сани, таксі, мережа,
відмін? троянда,
вода
Яка відприкметникова *відприслівникова віддієслівна віддієприк
субстантивація є субстантивація субстантивація субстантивація метникова
найменш субстанти
продуктивною ? вація
Яке *предметності назв слів ознаки способу

категоріальне
значення
виражає
іменник як
частина мови ?
Яке явище *розширення звуження лексичної процес процес

відбувається лексичної семантики семантики слова метафоризації семантиза
при переході слова ції
власних
іменників у
загальні?
Яке явище *розширення звуження лексичної процес процес

відбувається лексичної семантики семантики слова метафоризації семантиза
при переході слова ції
слів інших
частин мови в
іменники ?
Яким за *збірним одиничним предметним речовинни

лексико- м
семантичними
категоріями є
іменник
адвокатура?
Яким за *реальною власною власним іменем літературною власним

лексико- назвою власною назвою найменува
семантичними нням
категоріями є
іменник
Батурин?
Якими за назвами неістот *речовинними збірними назвами конкретни

лексико- іменниками ми
граматичним назвами
значенням є
116
іменники глина,
пісок, цукор ?
§ 3. СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА : СИНТАКСИС

Заняття № 1
Тема: Словосполучення і речення – одиниці різної синтаксичної
структури і функціональної значимості
План
1. Синтаксис як компонент мовної системи і синтаксис як галузь мовознавчої
науки.
2. Поняття мовної системи і структури мови. Термін „синтаксис”.
3. Особливості і співвідношення синтаксичних одиниць у сучасній
українській літературній мові.
4. Словосполучення як синтаксична одиниця.
5. Варіантність та формально-семантичні співвідношення синтаксичних
одиниць.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Булаховський Л.А. та інші. Дослідження з синтаксису української
мови. – К.: Радянська школа, 1958. –296 с.
2. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. – М.-
Л., 1947. – 180 с.
3. Виноградов В.В. „Синтаксис русского языка” акад. А.А.Шахматова //
Вопросы синтаксиса современного русского языка. – М., 1950. – 149 с.
4. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української
мови. – К.: Наукова думка, 1992. – 222 с.
5. Вихованець І. Р. Граматика української мови. – К.: Либідь, 1993. –
366 с.
6. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська
літературна мова. – К.: Вища школа. Головне вид-во, 1989. – 335 с.
117
Тема: Особливості сурядних словосполучень у сучасній українській мові
План
1.Словосполучення з сурядними сполучниками:
а) єднальні;
б) розділові;
в) зіставно-протиставні;
г) градаційні;
ґ) пояснювальні.
2. Сурядні словосполучення безсполучникові.
3. Функціонування словосполучень у реченні.
4. Розмежування словосполучень і фразеологізмів.
II. Вправи для закріплення знань вдома:
С. Сікорська. Збірник диктантів з української мови. – К., 1989. – С. 283:
а) вибірково-розподільний диктант.
1. Сучасна українська літературна мова / за заг. ред. І. К. Білодіда. – т.4. –
Синтаксис. – К.: Наукова думка, 1970.
2. М. Т. Доленко, І.І.Дацюк., А.Г. Кващук. Курс сучасної української мови. –
К.: Вища школа, 1987.
Тема: Особливості словосполучення. Підрядні словосполучення у
сучасній українській мові та їх особливості
План
І. Вправи для розвитку зв’язного мовлення дома :
І. Дати характеристику підрядних словосполучень в такій
послідовності:
1) різновиди словосполучень за ведучими словами;
2) семантико-синтаксичні відношення між компонентами в словосполученні;
3) види підрядного зв’язку.
118
II. Функціонування словосполучень у реченні.

II. Вправи для закріплення знань:
С.Сікорська. Збірник диктантів з української мови. – К.: Вища школа, 1989. –
С. 283: б).
М.Т.Доленко. Сучасна українська мова. Збірник вправ. – К., 1989. – С. 166,
Вправи: 434,437.
ІІІ. Розвиток зв’язного наукового мовлення в аудиторії;
1. Схарактеризувати словосполучення:
а/ субстантивно-субстантивні;
-субстантивно-ад'єктивні;
-субстантивно-адвербіальні;
-субстантивно-вербальні;
-субстантивно-нумеральні;
-субстантивно-прономінальні;
б/ ад’єктивно-субстантивні;
-ад’єктивно-адвербіальні;
-ад’єктивно-вербальні;
-ад’єктивно-нумеральні ;
-ад’єктивно-прономінальні;
-ад’єктивно-ад’єктивні;
в/ адвербіально-субстантивні;
-адвербіально-адвербіальні;
-адвербіально-вербальні;
-адвербіально-нумеральні;
-адвербіально-прономінальні;
-адвербіально-ад’єктивні;
г/ вербально-субстантивні;
-вербально-адвербіальні;
-вербально-нумеральні;
-вербально-вербальні;
119
-вербально-прономінальні;
-вербально-ад’єктивні.
д/ прономінально-субстантивні;
-прономінально-ад’єктивні;
прономінально-адвербіальні;
-прономінально-вербальні;
-прономінально-нумеральні;
-прономінально-прономінальні;
е/ нумерально-субстантивні;
-нумерально-ад’єктивні;
-нумерально-адвербіальні;
-нумерально-вербальні;
-нумерально-нумеральні;
-прономінально-прономінальні.
2. Навести вмотивовані приклади словосполучень з :
-атрибутивними відношеннями між компонентами;
-об’єктними відношеннями між компонентами;
-обставинними відношеннями між компонентами.
ІV. Вправи для закріплення знань в аудиторії:
І. Дібрати словосполучення із зв’язком:
а/ -узгодження повне;
б/ -узгодження неповне;
в/ -керування - безприйменникове
керування - посереднє;
керування - сильне;
керування - слабке;
г/ прилягання придієслівне;
прилягання прийменникове;
прилягання
д/ підрядносполучникове підпорядкування;
120
е/ тяжіння.
1. Сучасна українська літературна мова / за заг. ред. І. К. Білодіда. – Т. 4. –
Синтаксис. – К.: Наук. думка, 1970.
2. М.Т.Доленко, І.І.Дацюк., А. Г. Кващук. Курс сучасної української мови –
К.: Вища школа, 1987.
Тема: Двоскладне речення і сучасній українській мові. Форми вираження
головних членів речення
План
1. Особливості структури двоскладного речення.
1.1. Прості двоядерні речення у сучасній українській мові.
1.2.Головні ознаки простих двоскладних речень.
2. Форми вираження головних членів речення.
3. Складні випадки та помилки при узгодженні підмета й присудка.
1. Кулик Б.М., Жовтобрюх М.А. Курс сучасної української мови. Ч.1. – К.:
Вища школа, 1972. – 401 с.
2. Курс сучасної української літературної мови. Синтаксис: У 2-х т. / За ред.
Л.А. Булаховського. – К.: Радянська школа, 1951. –Т.2. – 408 с.
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:
1. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови.
– К.: Наукова думка, 1992. – 224 с.
Тема: Другорядні члени речення: означення, додаток, обставини
План
1. Другорядні члени речення.
1.1. Прямий і непрямий додаток.
1.2. Узгоджене і неузгоджене означення.
1.3. Різновиди обставин.
121
2. Синтаксичні засоби.
1. Булаховський Л.А. та інші. Дослідження з синтаксису української мови. –
К.: Радянська школа, 1958. – 296 с.
2. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. – М.-Л.,
1947. – 180 с.
4. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. –
К.: Наукова думка, 1992. – 222 с.
5. Вихованець І.Р. Граматика української мови. – К.: Либідь, 1993. – 366 с.
6. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна
мова. – К.: Вища школа. Головне вид-во, 1989. – 335 с.
7. Гуйванюк Н. В. Формально-семантичні співвідношення в синтаксисі
української мови. – Ч.: Рута, 1994. – 71 с.
8. Горяний В.Д. Синтаксис односкладних речень. – К.: Рад. школа, 1984. –
126с.
Тема: Особливості складносурядних речень
План
1. Граматична природа складного речення на тлі концепції про три аспекти
речення. Складне речення, його ознаки. Види складних речень.
2. Різновиди складних речень за типом синтаксичного зв’язку.
3. Диференційні ознаки складносурядних речень.
3.1. Складносурядні речення з єднальними сполучниками (і, й, та, ні...ні,
ані...ані).
3.2. Складносурядні речення з протиставними сполучниками (а, але, та
(у значенні але), проте, зате, однак).
3.3. Складносурядні речення з розділовими сполучниками (або, чи,
чи...чи, то...то, чи то...чи то, не то...не то).
122
4.Роль складносурядних речень.

1947. – 180 с.
8. Горяний В.Д. Синтаксис односкладних речень. – К.: Рад.школа, 1984. –
126 с.
Тема: Особливості складнопідрядних речень у сучасній українській мові
План
1. Граматична природа складного речення.
2. Диференційні структурні особливості складнопідрядних речень.
3. Типологія складнопідрядних речень щодо вираження думки.
4. Місце складнопідрядних речень у літературному мовленні.
1947. – 180 с.
3. Виноградов В.В. „Синтаксис русского языка” акад. А. А. Шахматова //
123

8. Горяний В. Д. Синтаксис односкладних речень. – К.: Рад. школа, 1984. –
126 с.
Додаткова література:
1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення: навч. посібник. – Львів:
Світ, 1990. – 376 с.
Тема: Безсполучникові складні речення (2 години)
План.
1. Диференційні ознаки складних речень.
1.1.Проблема аналізу структури складних речень.
1.2. Функціональні типи складних конструкцій.
2. Ознаки і значення безсполучникових складних речень.
2.1. Проблема вивчення складних речень з недиференційованим
синтаксичним зв’язком.
2.2. Ознаки безсполучникових складних речень з однотипними частинами.
2.3. Характеристика безсполучникових складних речень з різнотипними

частинами.
2.4. Безсполучникові складні речення ускладненого типу.
2.5. Смислова залежність між складовими частинами
безсполучникових складних структур.
2.6. Особливості комунікативної реалізації складних безсполучникових
конструкцій.
124
1. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. – К.:
Вища школа, 1987. – 349 с.
2. Дорошенко С. І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній
українській мові. – Х.: Вид-во Харків. ун-ту, 1980. – 280 с.
3. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного
мовлення. – К.: Наукова думка, 1973. – 288 с.
4. Дудик П.С., Медушевський А.П. Українська мова: підручник для 7-8
класів. – К.: Радянська школа, 1986. – 240 с.
5. Дудківська Л.П., Родніна Л.О. Словотвір, синонімія, стилістика. – К.:
6. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. – К.: Наукова думка,
1982. – 210 с.
7. Жовтобрюх та інші. Синтаксична будова української мови. – К.: Наукова
думка, 1968. – 203 с.
8. Жовтобрюх та інші. Синтаксис словосполучення і простого речення. – К.:
9. Загнітко А.П. Український синтаксис. Ч 1. – К.: Віпол, 1996. – 201 с.
1. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови. – К.: Видавничий центр
„Академія”, 2004. – 406 с.
2. Януш Я. Роль української мови у вихованні студентів // Дивослово. –
2005. – №4. – С. 37 – 39.
Тема: Особливості складних багатокомпонентних (ускладнених) речень
План
1. Безсполучникові складні речення ускладненого типу.
2. Смислова залежність між складовими частинами багатокомпонентних
складних структур.
3. Схеми будови складних багатокомпонентних (ускладнених) речень.
125
4. Своєрідність складних багатокомпонентних речень розмовного

мовлення.
1947. – 180 с.
8. Горяний В.Д. Синтаксис односкладних речень. – К.: Рад. школа, 1984. –
126 с.
1. Їжакевич Г.П. та інші. Теоретичні проблеми лінгвістичної стилістики. –
Тема: Синтаксичне оформлення текстових структур
План
1. Інтерпретація тексту в українському мовознавстві.
1.1. Особливості тексту як лінгвістичного явища.
1.2. Сучасна типологія текстів.
1.3. Спільні та відмінні ознаки тексту і дискурсу.
2. Текст як об’єкт лінгвістичного дослідження та його рівні.
2.1.Характерні особливості тексту.

126
2.2. Лексичний рівень тексту.

2.3. Морфологічний рівень тексту.
2.4. Синтаксичний рівень тексту.
2.5. Стилістичний рівень тексту.

1. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного
літературного мовлення. – К.: Наукова думка, 1973. – 288 с.
2. Дудківська Л.П., Родніна Л.О. Словотвір, синонімія, стилістика. – К.:
3. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. – К.: Наукова
думка, 1982. – 210 с.
4. Жовтобрюх та інші. Синтаксична будова української мови. – К.:
5. Жовтобрюх та інші. Синтаксис словосполучення і простого речення. –
6. Загнітко А.П. Український синтаксис. Ч 1. – К.: Віпол, 1996. – 201с.
7. Загнітко А.П. Система і структура морфологічних категорій сучасної
української мови. – К.: Віпол, 1993. – 343 с.
8. Загродський А.О. Граматика української мови: синтаксис: у 2-х ч. – К.:
Радянська школа, – 1959. – Ч. 2. – 192 с.
9. Золотова Г. А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. – М.:
Наука, 1982. – 310 с.
Додаткова література:
1. Дудик П.С., Медушевський А.П. Українська мова: підручник для 7-8
класів. – К.: Радянська школа, 1986. – 240 с.
Підготуйте виступи на тему:

1.Семантичні девіації в українських текстах.
2.Значення засобів міжфразного зв'язку у лінгвістиці тексту.
127
Тема: Структурно-семантичні особливості складносурядного речення

Завдання 1
На основі простих речень побудуйте складносурядні відкритої і закритої
структури. З'ясуйте формальні особливості відкритості/закритості структури.
Трансформуйте елементарні складносурядні речення відкритої структури в
неелементарні. Чим відрізняються такі конструкції на структурному та
семантичному рівнях? Дайте характеристику предикативних частин щодо їх
співвіднесеності з:
а) двоскладним/односкладним;
б) поширеним/непоширеним;
в) повним/неповним;
г) ускладненим/ неускладненим простим реченням.
Завдання 2
Назвіть основні формальні ознаки складносурядного речення. З'ясуйте,
якими засобами поєднуються предикативні частини і які семантико-
синтаксичні відношення встановлюються між ними (одночасності дії,
послідовності дії, умовно-наслідкові, причиново-наслідкові, висновкові,
чергування дій тощо). Побудуйте графічні та лінійні схеми речень.
Завдання 3
Прокоментуйте семантико-синтаксичні відношення між
предикативними частинами, що поєднуються сполучником а (протиставні,
зіставні, зіставно-протиставні, єднальні). У яких випадках можлива його
синонімічна заміна? Зразком якої структури є складносурядні речення,
предикативні частини яких поєднуються сполучником а? Відповідь
обгрунтуйте.
Завдання 4
У яких випадках сурядні сполучники поєднують предикативні частини
складносурядного речення, а в яких – однорідні члени речення? Назвіть
семантико-синтаксичні відношення, які передають сурядні сполучники,
поєднуючи предикативні частини складносурядного речення. Поясніть
128
наявність/відсутність розділових знаків перед сполучниками сурядності.

Завдання 5
Побудуйте неелементарні складносурядні речення за схемами.
Вкажіть на засоби зв'язку та семантико-синтаксичні відношення між
предикативними частинами.
1. Тут жив живий бог, ніким не вигаданий і ніким не даний. Він не потрясав
карами своєї Біблії, не пророкував, будучи плинним й невидимим (Харч.);
Над столом, густо заставленим смачними напитками і наїдками, похабно сяяла
електрика. За столом сиділи та з церемонними словами і усмішками па устах
їли ті страви гості (Підмог.).
2. Друг ще простить, зате сама доля може часом помститися (Іванич.);
Автобуса не трапилося, тому сіли в кузов вантажівки (Тют.); Михайло
торкнувся коня ногами, і він задер голову, заіржав і побіг риссю
(Шевчук); Працює на підйомному крані, і тому звик на всіх згори вниз
дивитися (Дім.); То загуркоче ген-ген над затихлим гаєм канонада, то враз
освітять небо спалахи сигнальних ракет(Збан.); О, закуй мені, зозуле, Чи я
довго проживу (Олесь).
3. А вони тим часом загарбали міські хутори, а вони зігнали з них удів
міщанських – і ну хазяйнувати (Тулуб); Боєць з хибами – все-таки боєць, а
муха без хиб — всього лиш бездоганна муха (Довж.); Люди битимуть зміїв по
головах, а змії кусатимуть їх у п'яту (Харч.); Товариші поговорили ще трохи
у вигоні й забули, а в мене ще довго щеміло в грудях (Вас.); У батька
піввуса обсмалило, а їм смішно до сліз (Тют.); Сонце впало в степ за
очеретом і погасло, а з лиману викотився червоний місяць і пустив на воду
широку іскряну стежку (Н.-Лев.).
4. Вгорі над нами зашумів вітерець, і досвітня темна пелена паморозі
повисла над головами сина і матері (Стельм.); Правдивим будь – але не всім
ти відкривайся. Хоробрим будь – але на техніку зважай(Тич.); Зрідка
спросоння заскрипить журавель або гупне біля якогось похиленого тину
росяне яблуко, проллється шипучим соком на трав і знов тиша(Стельм.);
129
Лиш небо гуде неокрає та сім'я журавлина на крилах весну підіймає(Мал.).

5. А[ ],а [ ],а[ ].
Або [ ], або [ ], або [ ], але [ ].
Тема: Особливості складнопідрядних речень у сучасній українській
літературній мові
Завдання 1
Встановіть, які складнопідрядні речення і чому належать до конструкцій
розчленованої структури, а які – до нерозчленованої. Назвіть засоби зв'язку,
що поєднують предикативні частини.
Завдання 2
З'ясуйте семантико-синтаксичні відношення між предикативними
частинами, які поєднуються сполучним засобом що. У яких випадках що
виступає сполучником, а в яких – сполучним словом? Вкажіть на
синтаксичну функцію сполучних слів.
Завдання 3
Визначте семантико-синтаксичні відношення, які може передавати
сполучний засіб коли. У яких випадках коли може (і чи може взагалі)
виконувати синтаксичну функцію члена речення, тобто є сполучним
словом? Назвіть інші засоби зв'язку між предикативними частинами.
З'ясуйте місце підрядної предикативної частини щодо головної.
Завдання 4
Визначте семантико-синтаксичні відношення між предикативними
частинами, поєднаними порівняльними сполучниками. У яких випадках
порівняльні сполучники передають власне порівняльні відношення? Чи
завжди такі конструкції можна кваліфікувати як складнопідрядні з підрядним
порівняльним? Вкажіть на основні критерії розмежування таких конструкцій
і простих речень, ускладнених порівняльним зворотом.
Завдання 5
Схарактеризуйте складнопідрядні речення за: а) семантико-синтаксичними
відношеннями; б) засобами зв'язку; в)співвіднесеністю предикативних
130
частин із двоскладним/ односкладним, поширеним / непоширеним, повним /

неповним, ускладненим / неускладненим реченням. Підкресліть і
проаналізуйте предикативні основи. Побудуйте графічні та лінійні схеми.
1.За вікном так само лютував вітер, від чого по кімнаті ходили довгі
прохолодні смуги повітря (Шевчук); Він отак би й виріс серед уквітчаних тих
ночей, якби не настали ночі інші – без вогнів (Тют.); Розішлю свої думи в
дозори, Щоб у сизому міражі Не ступало свавільне горе На кордони своєї
душі (Сим.); Літо було дощове, так що трави наросло багато (Дім.); Шануй
же запах хліба і води землі тієї, де твої сліди лягли на стежці до голубого
броду (Косинка); Тільки той може творити історію, хто сьогодні бореться й
живе(Рильськ.).
2. Так мені чогось сумно й боязко, що аж серце моє мре (Вовч.); Климко
переніс із гуртового барачного погреба ті запаси, що вони мали з дядьком про
осінь (Тют.); Так легко, так вільно було Єльці з ним, що виникало бажання
помовчати, не почуваючи від того незручності (Гонч.); Як добре те, що
смерті не боюсь я (Стус); Ти знаєш твердо, що кривава путь веде до сонця
наші всі країни (Рильськ.); Відомо стане всьому люду, Що батько той не мав
вини і був засуджений без суду (Підс.).
3. Коли ж забудеш рідну мову, Загубиш душу ти свою(Сим.); Коли іншим
страх одняв розум, Підпора не боявся нічого(Коцюб.); Восени 1674 року,
коли вже план визрів, султан дав наказ відправити на кораблях з
Константинополя в Крим п'ятнадцять тисяч добірних стамбульських яничарів
(Шовкопл.).
4. Мій час пливе собі так тихо-тихо, як по ставку пливе сухий листок
(Л.Укр.); Якось інстинктивно відчув Федько цей пильний погляд і навіть
здригнувся, ніби його спіймали на гарячому (3бан.); У червоне надвечір'я
хмари несподівано просвітлилися, ніби хто підбілив їх молоком (Донч.).
5. Повела житами стежка неширока В поле, де тополя мріє одинока (Сос.);
Люда, хоч сама не збиралася перед ним сповідатися, хотіла знати про нього
все (Шевчук); „Оце” являло собою таку нужденну та ветху споруду, в якій
131
народився наш великий Кобзар (Дім.).

Тема: Структурно-семантичні особливості безсполучникових
конструкцій
Завдання 1
Визначте семантико-синтаксичні відношення безсполучникових конструкцій
з однотипними частинами. Вкажіть на їх структурно-граматичні
особливості, засоби зв'язку між предикативними частинами. Поясніть
вживання розділових знаків.
Завдання 2
Диференціюйте складні безсполучникові конструкції на речення
відкритої/закритої структури. Назвіть формальні ознаки
відкритості/закритості структури. Які семантико-синтаксичні відношення
встановлюються між предикативними частинами? Прокоментуйте
залежність розділових знаків від різновиду відношень.
Завдання 3
Трансформуйте (де це можливо) сполучникові конструкції в
безсполучникові. Чому деякі речення не піддаються відповідній
трансформації? Встановіть семантико-синтаксичні відношення
перебудованих речень і зіставте їх із відношеннями сполучникових
конструкцій. Зробіть висновки.
Завдання 4
Визначте різновид безсполучникових конструкцій. Встановіть кількість
предикативних частин і семантико-синтаксичні відношення між ними.
Схарактеризуйте кожну з предикативних частин за співвіднесеністю з:
а)двоскладним/односкладним; б)поширеним/непоширеним;
в)повним/неповним; г)ускладненим/неускладненим реченням. Побудуйте
лінійні схеми безсполучникових конструкцій.
Завдання 5
Побудуйте неелементарні безсполучникові конструкції з трьох
предикативних частин за такими характеристиками: а) семантико-синтаксичні
132
відношення; б)співвіднесеність першої предикативної частини;

в)співвіднесеність другої предикативної частини; г)співвіднесеність третьої
предикативної частини.
1. Ну, і пішов я ланами; там ешелони, сніги (Сос.); Вітер вороже б'ється у
вікно – син його не лякається (Газ.); Кожушина сповзла з Тодорчиного
плеча, він побачив її руку, мускулясту, тверду, оголену вище ліктя (Харч.);
Вогнем палає виднокруг, земля світлішає довкола (Воскр.); Поле не оране,
вівці не лічені, пастух рогатий (Нар. тв.).
2. Є ще в нього інша особливість: праве око завжди примружене, ліве
дивиться на світ проникливе, з холодним блиском (Тют.) ; Він був у
старій піхотинській формі часів бригади генерала Гадлера, на його голові
стирчала рогатувка з білим орлом (Харч.) ; Діждали Луки – ні хліба, ні
муки (Нар. тв.); Не хватайте озлоблених у тюрми: вони самі собі тюрма
(Тич.).
3. Навіть не оглядаючись, я знаю, що це іде хтось із небагатих людей
(Стельм.); І я всміхаюся до всіх, і я їй ніжним голубом воркую(Олесь);
Вітайте їх, і нехай вони надсилають до нас свої матеріали (Панч); Поки ми
спускалися в долину, червоне сонце котилось краєм макітри (Коцюб.).
4. А ще пам'ятаю: спускала на воду кораблик (Газ.); Довженко – не
однотонна текуча мелодія, він всеохоплюючий, універсальний в
найкращому понятті (Гонч.); Працюєш на полі в квітні – думай про
серпневі дні літні (Нар. тв.).
5. а) послідовність дії, одночасність;
б) двоскладне, непоширене, повне, неускладнене;
в) двоскладне, поширене, повне, ускладнене вставною конструкцією;
г) двоскладне, поширене, повне, ускладнене однорідними додатками.
Тема: Структурно-семантичні особливості складних синтаксичних
Завдання 1
На основі простого речення побудуйте складну синтаксичну конструкцію з
133
сурядністю і підрядністю. Встановіть семантико-синтаксичні відношення та

засоби зв'язку між предикативними частинами. Визначте у кожній
предикативній частині предикативну основу і схарактеризуйте її.
Завдання 2
Елементарні складносурядні речення розгорніть у складні синтаксичні
конструкції: а) з сурядним і безсполучниковим зв'язком; б) сурядним,
підрядним і безсполучниковим зв'язком. Назвіть структурно-семантичні
особливості побудованих конструкцій. Поясніть семантико-синтаксичні
відношення між предикативними частинами. Прокоментуйте наявність/
відсутність розділових знаків.
Завдання 3
У складних синтаксичних конструкціях поставте потрібні розділові
знаки. Обгрунтуйте їх вживання. Визначте різновид складної синтаксичної
конструкції, кількість предикативних частин, засоби зв'язку та семантико-
синтаксичні відношення між ними.
Завдання 4
Побудуйте графічну та лінійну схеми складних синтаксичних
конструкцій. Схарактеризуйте їх за: а) структурним різновидом; б)
семантико-синтаксичними відношеннями; в) засобами зв'язку. Вкажіть на
співвіднесеність кожної предикативної частини з: а)
двоскладним/односкладним; б) поширеним/ непоширеним; в)
повним/неповним; г) ускладненим/ неускладненим реченням.
Завдання 5
Побудуйте складні синтаксичні конструкції за схемами. Назвіть засоби
зв'язку та семантико-синтаксичні відношення між предикативними
частинами.
1. Білка вискочила з дупла і, чіпляючись за припорошені снігом гілки сосон,
полетіла мені назустріч, залишаючи за собою хвіст снігової пилюки (Колом.).
2. По вулицях стікали каламутні струмки, а вузькі і горбаті тротуари блищали
від болота (Панч).
134
3. Прорвіться крізь її веселість Вас подивом ошпарить суть Вона це дерево на

скелі Яке вітрами не зігнуть (Кост.).
4. Коли вже люди обляглися спати, Коли вже місяць вилузнувся з хмар, Коли
спартанка Києва, не Спарти, Лиш я світила вікнами в бульвар, – тоді із ночі, з
пітьми, з порожнечі, де зіп'ялась вежа на котурн, мені хтось душу тихо взяв
за плечі – заговорив шопенівський ноктюрн. Вона була б і вмерла вже не раз,
та все питає, і на смертнім ложі, – а де ж те Слово, що його Тарас коло людей
поставив на сторожі (Л. Костенко).
5. а) [ ], і [ ], (що ), (що );
б) [, (коли ), ]; [ ][ ] і [ ].
Тема : 5. Текст та його особливості. Поняття про текст як змістову
цілісність
Завдання 1
Перебудуйте елементарні складнопідрядні речення так, щоб
новоутворену конструкцію можна було кваліфікувати як період. Визначте
складові частини періоду, семантико - синтаксичні відношення між ними.
Поясніть розділові знаки. Побудуй графічну та лінійну схеми періоду.
Завдання 2
На основі простого речення побудуйте інші синтаксичні одиниці: а)
складносурядне речення; б) складнопідрядне речення; в) надфразну єдність.
Що є спільного і відмінного між цими одиницями?
Завдання 3
Доведіть або спростуйте, що мовний матеріал є надфразною єдністю.
Назвіть структурно-семантичні особливості цієї синтаксичної одиниці.
З'ясуйте засоби зв'язку між її складовими частинами.
Завдання 4
Визначте основну тему тексту. Доберіть заголовок. До якого типу і стилю
висловлювання належить текст і як від цього залежить його структура?
Розчленуйте текст на надфразні єдності. Встановіть особливості
смислових зв'язків між частинами тексту, вкажіть формальні засоби їх
135
реалізації.
Завдання 5
За вказаною темою побудуйте текст-роздум. У чому полягає специфіка
цього різновиду тексту? Назвіть складові частини тексту-роздуму та засоби
зв'язку між ними.
Варіант 1
1. Ким би ти не став – математиком чи інженером, а чи філологом – умій
шанувати працю простої людини (Сух.).
2. Стежку тиху крізь отаву по росі протолочили (Олійн.).
3. Я просто мало жив. Я тільки віть людських шукань, врожаїв та політь, я
тільки іскра ватри молодої, суремний крик у сніжному завої, клітина
вибуху нових століть. Мені б сто рук – звільнити світ од мук! І сто очей – у
темряву ночей! А серце хай одне, гаряче, як і нині, воно – не сирота, воно
ж бо при людині (А. Малишко).
4. Була тепла, ясна осінь. Осіннє повітря було прозоре, тихе. На заході під
безхмарним небом стояло здорове золоте сонце. Під його скісними
променями золотом сяяло жовте листя лип та беріз. Здавалось, що якийсь
чарівник, як у казці, убрав дерева у щиро-золоті шати. Розпечене повітря
пашіло жаром і, здавалось, затаїло дух, не дихало: так було тихо. Великий лан
буряків зеленів проти сонця молодою ботвиною. Дерева, одягнені в
легеньку одежу з срібного інею, облились делікатним рожевим світлом.
Ясний сонячний промінь срібною доріжкою лягав по снігу межи довгими
тінями (М.Коцюбинський).
5. Березень.
Варіант 2
1. Хоч і зазирало сонце крізь листя старих буків всередину лісу, проте віяло
прохолодою (Мак.).
2. В дні, прожиті печально і просто, все було як незайманий сніг (Кост.).
3. Гарні люди вмирають завжди передчасно... чомусь. От поганим, здається, і
136
тисячоліття замало. І кричу я в розпуці: О мамо Природо, пильнуйсь: чи не

вкралась похибка у корінь твого праначала? Та стоїть вона мудро на
древньому прузі Дніпра і великою правдою чорну журу мою палить: Все в
природі доцільно: погане насправді вмира. А хороша людина лише
переходить у пам'ять (Б.Олійник).
4. Від заходу насувалася чорна хмара, душний вітер нахрапом бив об гори,
хвилював комиш у плавнях, обривав виноградне листя та гнав його
почорній, каламутній, немов поораній хвилями, річці...
Лагодилась буря. Але я байдужне дивився на грізні розрухи натури, не
торкала якось мого серця дика краса південної бурі...
Роз'ятрений нудьгою, затоплений в задумі, плентавсь я тихою ходою
берегом річки, не помічаючи навіть, як чорна хмара обіймала крайнебо, тихо
лізла догори, драгліла вже над головою моєю(М.Коцюбинський).
5. Квітень.
Використано завдання зі збірника завдань „Сучасна українська
літературна мова” (автори: Ж.В. Колоїз, Н.М. Малюга і В.В. Явір).
3.3. ТЕМИ РЕФЕРАТІВ
1. Функціональні властивості словосполучення.
2. Словосполучення в загальносемасіологічному плані.
3. Словосполучення в синтаксичному плані.
4. Методи дослідження синтаксичної структури мови.
5. Способи висвітлення синтаксичної структури мови.
6. Синтаксичні функції відмінків у підрядному словосполученні.
7. Синтаксичні функції прийменників у підрядному словосполученні.
8. Функціонування словосполучень у реченні.
9. Характеристика зовнішньо-синтаксичної структури речення.
10.Особливості функціонування речень прямої з'ясовуючої питальності.
11.Особливості функціонування речень прямої уточнюючої питальності.
12. Критерії виділення окличних речень в україністиці.
13.Роль і взаємне розташування окремих членів речення різної форми.
137
14.Відокремлення членів речення як один з проявів синтаксичного

членування.
15.Взаємодія інтонаційно-позиційної і морфематичної сфер внутрішньо-
синтаксичної структури речення.
16.Склад і структура простих синтагм.
17.Типологія односкладних речень у сучасній українській мові.
18. Граматична природа складного речення.
19. Диференційні структурні особливості складнопідрядних речень.
20. Типологія складнопідрядних речень щодо вираження думки.
21. Місце складнопідрядних речень у літературному мовленні.
22. Загальна характеристика безсполучникових складних речень.
23.Граматична природа складного речення на тлі концепції про три аспекти
речення.
24.Структурні типи складних синтаксичних цілих.
25.Період. Функціональні властивості.
3.4. КОНТРОЛЬНА РОБОТА
ВАРІАНТ 1
1. Перегляд поглядів учених на систему морфологічних найменувань.
2. Синтаксична термінологія – невід’ємна складова частина граматичної
термінології.
3. Праці І.І. Слинька.
ВАРІАНТ 2
1. Диференційні ознаки речень відповідно до специфіки вияву модальних
значень.
2. Дослідження проблеми повних і неповних речень.
3. Категорія емотивності у лінгвістичному аспекті.
ВАРІАНТ 3
1.Проблема відображення ввічливості українців у художньому стилі.
138
2. Особливості і співвідношення синтаксичних одиниць у сучасній

українській літературній мові.
3. Словосполучення як синтаксична одиниця.
ВАРІАНТ 4
1. Синтаксис як компонент мовної системи і синтаксис як галузь мовознавчої
науки.
2. Поняття мовної системи і структури мови. Термін „синтаксис”.
3. Особливості тексту.
ВАРІАНТ 5
1. Субстантивні словосполучення.
2. Типи речень відповідно до інтонації.
3. Праці К.Щульжука.
ВАРІАНТ 6
1.Основні правила наголошування слів української мови.
2.Способи побудови структур зі вставними реченнями.
3. Фіксація мовної норми у словниках.
ВАРІАНТ 7
1. Організація речень зі вставними словами.
2. Літературна і загальнонародна мова.
3. Особливості тексту як лінгвістичного явища.
ВАРІАНТ 8
1. Специфіка складних безсполучникових елементарних речень.
2.Структурні та семантичні ознаки складних безсполучникових
багатокомпонентних речень.
3.Використання перифраз у різних мовних стилях.
139
ВАРІАНТ 9
1.Диференційні риси складних безсполучникових комунікатів.
2. Різновиди складних безсполучникових конструкцій з двобічним
відношенням частин.
3.Функції мови.
ВАРІАНТ 10
1.Стильова приналежність складних речень з недиференційованим
синтаксичним зв’язком.
2.Сполучниково-безсполучникові утворення у діалогічному мовленні.
3.Просторічна лексика, її основні ознаки.
ВАРІАНТ 11
1.Суть лексико- фразеологічної правильності мовлення.
2.Складові професійної компетенції вчителя-словесника.
3.Особливості складних безсполучникових конструкцій з однобічним
відношенням частин.
ВАРІАНТ 12
1.Спільні та відмінні ознаки тексту і дискурсу.
2.Методи мовознавства.
3.Структурні та семантичні типи складного речення.
ВАРІАНТ 13
1.Основні теорії походження української мови.
2. Статус складних безсполучникових речень у сучасній українській
літературній мові.
3. Особливості речень зі вставними комунікативними елементами.
ВАРІАНТ 14
140
1. Проблема вивчення складних речень з недиференційованим синтаксичним

зв’язком.
2. Фонетичні засоби увиразнення тексту.
3. Сучасна типологія текстів.
3.5. ЗРАЗКИ ТЕСТІВ
Тема 1. Синтаксис як компонент мовної системи
Особливості сурядних словосполучень у сучасній українській мові
Актуальні Н.Тоцька *І.Вихованець І.Бурячок М.Плющ
дослідження з
простого синтаксису
здійснює хто?
Базисним принципом В.Горяним *В.фон К.Городенсь І.Вихован

у вивченні мов, Гумбольдтом кою цем
зокрема й української,
є антропоцентричний
принцип,
запропонований ким?
Визначте, що є будемо *червона більш сорок
словосполученням? сподіватис квітка подібний п’ятий
ь
Визначте, який тип єднальні розділові приєднуваль *градаційн
відношень у ні і
словосполученні
„Познайомилися,
покохалися і
побралися”?
Вперше термін А.Г. В.Д. Горяний К.Ф. *І.Р.
„елементарність” у Кващук Шульжук Вихованец
синтаксисі ь
обґрунтував хто?
Граматичні категорії розгорнуті зв'язність *цілісність інтенційні
характеризують у сть сть
синтаксичній системі
що?
Групи сурядні і дієслівні, іменникові, *прості,
словосполучень за підрядні іменникові, прикметник складні
будовою є які? прислівникові ові, дієслівні
Є структурних *дві три чотири п'ять
моделей
словосполучень
скільки?
Є структурних типів один два три *більше
приєднувальних трьох
конструкцій скільки?
Є які види сурядний підрядний безсполучни *підрядни
синтаксичних ковий й,
зв'язків? сурядний,
безсполуч
никовий
141
За словником період *текст дискурс художній
„об'єднана смисловим твір
зв'язком
послідовність
знакових одиниць,
основними рисами
якої є зв'язність і
цілісність”
називається як?
За складом *дві три чотири п'ять
словосполучення
можна поділити на
скільки структурних
моделі?
За чиєї редакції К.Городен К.Шульжука О.Безпояско *І.Білодіда
підготовлено ської
„Сучасну українську
літературну мову” у 5
томах?
Завдання синтаксису *думки звука афікса слова
полягають у
визначенні законів,
згідно з якими
відбувається мовне
оформлення і
вираження чого?
Зіставні відношення або, чи, а а, але, проте, і (й), та *не тільки
передаються за чи, то ... так, та (в ... а й, не
допомогою слів яких? то, не то ... значенні але), тільки ...
не то, чи однак, зате але й
то ... чи то
Іларіон Іларіонович понад 50 *понад 100 понад 10 понад 11
Слинько – автор наукових наукових наукових наукових
скількох праць у праць праць праць праць
галузі мовознавства?
Книги „Нариси з *Виховане Грищенко Дудик П.С. Доленко
функціонального ць І.Р. А.П. М.Т.
синтаксису
української мови” хто
автор?
Книгу „Односкладні А.Загнітко К. *В.Горяний І.
речення” для вчителів Городенська Вихованец
підготував хто? ь
Книгу „Теоретичний *А.Загнітк К.Городенська В.Горяний І.Виховане
синтаксис” підготував о ць
який мовознавець?
Конструкції у лише різні типи *мала лише
діалогічному слова- складних кількість прості
мовленні наявні які? речення конструкцій складних речення
Механізм переходу українсько українським *швейцарсь українськи
слів і словосполучень ю вченою мовознавцем ким м
від значень до їх Ніною Віталієм мовознавцем синтаксист
смислів описаний Іваницько Русанівським Шарлем ом Іваном
ким? ю Баллі Вихованце
м
Мовленнєва подія у період *текст дискурс художній
142
потоці мови твір
Морфологію та Інституті Інституті Інституті *Інституті
синтаксис сучасної літератури фольклористи мовознавств українсько
української мови ім. ки а ім. О. ї мови
досліджують у Т.Шевчен Потебні
відділах де? ка
На думку вчених, послідовні значення і *граматичні синтаксич
найважливіші сть смисл ні
категорії будь-якої категорії
мови і також
лінгвістики є які?
На які групи сурядні і дієслівні, іменникові, *прості,
поділяють підрядні іменникові, прикметник складні
словосполучення за прислівникові ові, дієслівні
будовою?
Найзагальніша речення текст дискурс *художній
категорія організації твір
засобів мовної
системи у
спілкуванні, поле
зустрічі особистостей
у конкретних
психологічних і
соціальних
обставинах
Опис синтаксису як О.О. *В.В. А.П. М.Н.
системи із Шахматов Виноградов Грищенко Петерсон
структурою здійснив
хто?
Опис синтаксичних О.О. *В.В. А.П. М.Н.
принципів здійснив Шахматов Виноградов Грищенко Петерсон
який учений?
Підготував книгу *А. К. І. В.
„Складне речення” Кващук Городенська Вихованець Горяний
хто?
Поняття А. К. *І. В.
елементарності у Грищенко Городенська Вихованець Горяний
синтаксичну теорію
запровадив хто?
Порядок слів у повний і узгоджений і прямий і *прямий і
реченні може бути неповний неузгоджений непрямий зворотний
яким?
Працю „Синтаксис Іваницька Грищенко Дудик П.С. *Горбачук
української Н.Л. А.П. В.Т.
літературної мови.
Вступ” написав який
учений-синтаксист?
Приєднувальних один два три *більше
конструкцій у трьох
сучасній українській
мові є скільки типів?
Принцип опису *В.В. А.П. М.Н. О.О.
синтаксису як Виноградо Грищенко Петерсон Шахматов
системи одиниць в
сформулював який
143
учений?
Принципи синтаксису О.О. *В.В. А.П. М.Н.
сформулював хто? Шахматов Виноградов Грищенко Петерсон
Протиставні або, чи, а *а, але, проте, і, та не тільки
відношення чи, то ... так, та (в ... а й, не
передаються за то, не то ... значенні але), тільки ...
допомогою слів яких? не то, чи однак, зате але й
то ... чи то
Пунктуаційний засіб *крапка означення додаток присудок
української мови є
який?
Пунктуаційний засіб *кома означення додаток присудок
письма є який?
Різновиди які є серед синтаксич *синтаксичні, граматичні лексичні
сполучень? ні лексичні,
фразеологічні
Розділ „Синтаксис” є аспектолог *граматики; морфології; фонетики
другим розділом якої ії
частини
мовознавства?
Розділові відношення *або, чи, а а, але, проте, і (й), та не тільки
виражаються чи, то ... так, та (в ... а й, не
сполучниками якими? то, не то ... значенні але), тільки ...
не то, чи однак, зате але й
то ... чи то
Розрізняють скільки * вісім три дві чотири
груп сполучників у
сучасній українській
мові?
Синтаксис як наука слово, словосполучен текст *словоспо
вивчає одиниці мови словоспол ня, речення лучення,
які? учення речення,
текст
Синтаксис як розділ слово, *словосполуче словосполуч текст
граматики досліджує словоспол ння, речення, ення,
які синтаксичні учення текст речення
одиниці?
Синтаксис як наука є морфологі *граматики фонетики аспектолог
розділом чого? ї ії
Систематично комунікат *формально- логіко - структурн
обгрунтована у ивна граматична граматична о-
доробку семантичн
О.М.Пєшковського а
яка класифікація
речень?
Систематично комунікат формально- логіко - *структур
викладена ивна граматична граматична но-
мовознавцем О.О. семантичн
Шахматовим а
класифікація речень
яка?
Систематично у комунікат формально- *логіко - структурн
працях мовознавця ивна граматична граматична о-
Ф.І.Буслаєва семантичн
викладена яка а
класифікація?
144
Словосполучення і *різні однорідні тотожні залежні
просте речення які
синтаксичні категорії?
Сполучники або, чи, а окличного складнопідряд *складносур простого
чи, то ... то, не то ... не речення ного речення ядного речення
то, чи то ... чи то речення
відносяться до яких?
Сьогодні набуває словоспол словосполучен *мінімальну словоспол
поширення вчення учення, ня, речення і синтаксичну учення,
про які три речення і текст одиницю речення і
синтаксичні одиниці? фонему (компонент морфему
речення чи
словосполуч
ення),
речення і
словосполуч
ення
Текст є одиницею педагогічн комунікативно *лінгвістичн змістового
якого мовного ого го ого
аналізу?
Текст як синтаксичне *зв'язніст зв'язністю цілісністю інтенційні
явище юцілісніст стю
характеризується ю, (авторсько
якими ознаками? інтенційні ю метою)
стю,
інформати
вністю,
ситуативні
стю
(зв'язністю
з
контексто
м),
членованіс
тю
(наявністю
смислових
частин),
інтегратив
ністю
(єдністю
цих
частин),
модальніст
ю
(особистіс
ним
ставлення
м),
розгорнуті
стю,
послідовні
стю,
динамізмо
м
зображува
ного тощо
145
Теорію граматики Інституті Інституті Інституті *Інституті
сучасної української літератури фольклористи мовознавств українсько
мови досліджують де? ім. ки а ім. О. ї мови
Т.Шевчен Потебні
ка
Термін „Дуплексиви” *різновид тип одиниці підмет і речення
означає у синтаксисі іменников присудок
що? их
компонент
ів,
морфологі
чна форма
яких
зумовлюєт
ься
формально
-
синтаксич
ною і
семантико
-
синтасичн
оюорганіз
ацією
одного з
вихідних
простих
речень
Термін А.Г. В.Д. Горяний К.Ф. *І.Р.
„елементарність” у Кващук Шульжук Вихованец
синтаксичну науку ь
увів хто з
мовознавців?
Термін „синтаксис” *грецького французького німецького італійсько
означає „порядок” (у слова слова; слова го слова
війську) і походить
від якої мови?
У визначенні змісту *контекст контекст ситуація мовець
важливу роль і ситуація спілкування
відіграють які спілкуванн
чинники? я
У науковій літературі власне *соціологічни соціологічни функціона
викладено комунікат ми, ми льно-
класифікації текстів ивними психолінгвіст прагматич
за критеріями якими? ичними, ними
власне
комунікативни
ми,
функціональн
о-
прагматичним
и
У перекладі з якого *грецького французького німецького італійсько
слова „синтаксис” го
означає „порядок”?
Українське залежні *різні однорідні тотожні
словосполучення і
146
речення – синтаксичні
категорії які?
Український *словоспо лише слово і лише лише текст
синтаксис досліджує лучення, словосполучен словосполуч
які одиниці речення, ня ення,
мовлення? текст речення
Яке сполучення слів є будемо *зелена трава більш сорок
словосполученням? сподіватис подібний перший
ь
Яке словосполучення читати пляшка зелена *контрольна хлопець з
у реченні є одним газету; робота; під’їзду
членом речення,
тобто лексичне?
Яке словосполучення читати пляшка зелена *Новий рік хлопець з
лексичне? книгу під’їзду
Який є порядок слів у повний і узгоджений і прямий і *прямий і
реченні української неповний неузгоджений непрямий зворотний
мови?
Який у сучасній речення *знак питання вставлені означення
українській мові є слова
пунктуаційний засіб?
Які у сучасній координац підрядний безсполучни *підрядни
українській мові є ії ковий й,
види синтаксичних сурядний,
зв'язків? безсполуч
никовий
Які типи сполучень повні *синтаксичні, неповні прямі і
слів утворюються у лексичні, непрямі
реченні? фразеологічні
Які типи повні *синтаксичні, неповні прямі і
словосполучень лексичні, непрямі
відповідно до фразеологічні
семантичного
навантаження можна
виділити?
Тема 2. Диференційні ознаки підрядних словосполучень у сучасній українській мові

Виділіть, яке *боротьба ліс шумить стіл трохи поет
словосполучення за мир письмовий
субстантивно –
субстантивне?
Він особливо – *прономін субстантивне вербальне адвербіаль
словосполучення за альне не
ведучим членом яке?
Двоє розмовляють – *нумераль субстантивне вербальне адвербіаль
словосполучення за не не
Другі три – *нумераль субстантивне вербальне адвербіаль
За (морфологічною) 4 *6 7 8
приналежністю
ведучого члена є
типів підрядних
скільки?
147
За типом ведучого 4 *6 7 8
члена є груп
підрядних
скільки?
Нас трьох – *прономін субстантивне вербальне адвербіаль
Наш явно – *прономін субстантивне вербальне адвербіаль
Оці двоє – *нумераль субстантивне вербальне адвербіаль
Перші три – *нумераль субстантивне вербальне адвербіаль
Покликані четверо – *нумераль субстантивне вербальне адвербіаль
Приблизно *нумераль субстантивне вербальне адвербіаль
чотириста – не не
словосполучення за
Рівно десять – *нумераль субстантивне вербальне адвербіаль
Семеро дітей – *нумераль субстантивне вербальне адвербіаль
Словосполучення * дієслівне іменникове прислівнико займенник
Бігти по дорозі ве ове
належить до якого
типу?
Словосполучення дієслівне іменникове *прислівник займенник
Видно фабрику ове ове
типу?
Словосполучення іменников *прикметнико дієслівне числівник
Вчорашній е ве ове
закінчується
типу?
Словосполучення *іменнико прикметников дієслівне числівник
День третій ве е ове
типу?
Звернення до них ве е ове
типу?
Зовсім близько ове ове
типу?
148
Зростати до десяти ве ове
типу?
Словосполучення Іван *іменнико прикметников дієслівне числівник
і Петро Капроненки ве е ове
типу?
Словосполучення Іти * дієслівне іменникове прислівнико займенник
оглядаючись ве ове
типу?
Каже, що справиться ве ове
типу?
Каміння розкидане ве е ове
типу?
Кращий за нього е ве ове
типу?
Менший від трьох за е ве ове
Немов співає за ве ове
Образа за себе за ве е ове
Покликаний виконати е ве ове
за ведучим членом
яке?
Потрібно чогось за ове ове
Прийти другим за ве ове
Прийти першим за ве ове
Приходити щодня за ве ове
Робота вручну за ве е ове
Робота його за ве е ове
Роки пройшли за ве е ове
149
Сидіти тут за ве ове
Ставати дорослим за ве ове
Треба води за ведучим ове ове
членом яке?
Читання стоячи за ве е ове
Такий, що знає – *прономін субстантивне вербальне адвербіаль
Ті двоє – *нумераль субстантивне вербальне адвербіаль
Троє співають – *нумераль субстантивне вербальне адвербіаль
Хата висока – *іменнико прикметников дієслівне числівник
словосполучення за ве е ове
Яке словосполучення ліс стіл газета *сердитий,
ад’єктивно - шумить письмовий „Спорт” бо
ад’єктивне? голодний
Яке словосполучення ліс стіл газета *великий
ад’єктивно - шумить письмовий „Спорт” занадто
адвербіальне?
Яке словосполучення ліс стіл газета *готовий
ад’єктивно - шумить письмовий „Спорт” відповідат
вербальне? и
Яке словосполучення друг мій ліс шумить стіл мій *більший
ад’єктивно - двох
нумеральне?
Яке словосполучення друг мій ліс шумить стіл *гарний
ад’єктивно - письмовий такий
прономінальне?
Яке словосполучення ліс стіл газета *позбавле
ад’єктивно - шумить письмовий „Спорт” ний грунту
Яке словосполучення друг мій ліс шумить стіл ваш *близько
адвербіально- від села
Яке словосполучення *розмовля друг його гай шумить стіл
вербально- ти маленький
адвербіальне? пошепки
3.6. ТЕСТОВІ ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ

Тема 1. Синтаксис як компонент мовної системи.
Особливості сурядних словосполучень у сучасній українській мові
150
1. Актуальні дослідження з простого синтаксису здійснює хто?

2. Базисним принципом у вивченні мов, зокрема й української, є
антропоцентричний принцип, запропонований ким?
3. Визначте, що є словосполученням?
4. Визначте, який тип відношень у словосполученні „Познайомилися,
покохалися і побралися”?
5. Вперше термін „елементарність” у синтаксисі обґрунтував хто?
6. Граматичні категорії характеризують у синтаксичній системі що?
7. Групи словосполучень за будовою які є?
8. Є структурних моделей словосполучень скільки?
9. Є структурних типів приєднувальних конструкцій скільки?
10.Є які види синтаксичних зв'язків?
11.За словником „об'єднана смисловим зв'язком послідовність знакових
одиниць, основними рисами якої є зв'язність і цілісність” називається
як?
12.За складом словосполучення можна поділити на скільки структурних
моделі?
13.За чиєї редакції підготовлено „Сучасну українську літературну мову” у
5 томах?
14.Завдання синтаксису полягають у визначенні законів, згідно з якими
відбувається мовне оформлення і вираження чого?
15.Зіставні відношення передаються за допомогою слів яких?
16.Іларіон Іларіонович Слинько – автор скількох праць у галузі
мовознавства?
17.Книги „Нариси з функціонального синтаксису української мови” хто
автор?
18.Книгу „Односкладні речення ” для вчителів підготував хто?
19.Книгу „Теоретичний синтаксис” підготував який мовознавець?
20.Конструкції у діалогічному мовленні наявні які?
151
21.Механізм переходу слів і словосполучень від значень до їх смислів

описаний ким?
22.Мовленнєва подія у потоці мови називається як?
23.Морфологію та синтаксис сучасної української мови досліджують у
відділах де?
24.На думку вчених, найважливіші категорії будь-якої мови і також
лінгвістики є які?
25.На які групи поділяють словосполучення за будовою?
26.Найзагальніша категорія організації засобів мовної системи у
спілкуванні, поле зустрічі особистостей у конкретних психологічних і
соціальних обставинах називається як?
27.Опис синтаксису як системи із структурою здійснив хто?
28.Опис синтаксичних принципів здійснив який учений?
29.Підготував книгу „Складне речення” хто?
30.Поняття елементарності у синтаксичну теорію запровадив хто?
31.Порядок слів у реченні може бути яким?
32.Працю „Синтаксис української літературної мови. Вступ” написав який
учений-синтаксист?
33.Приєднувальних конструкцій у сучасній українській мові є скільки
типів?
34.Принцип опису синтаксису як системи одиниць сформулював який
учений?
35.Принципи синтаксису сформулював хто?
36.Протиставні відношення передаються за допомогою слів яких?
37.Пунктуаційний засіб української мови є який?
38.Пунктуаційний засіб письма є який?
39.Різновиди які є серед сполучень?
40.Розділ „Синтаксис” є другим розділом якої частини мовознавства?
41.Розділові відношення виражаються сполучниками якими?
42. Розрізняють скільки груп сполучників у сучасній українській мові?
152
43.Синтаксис як наука вивчає одиниці мови які?

44.Синтаксис як розділ граматики досліджує які синтаксичні одиниці?
45.Синтаксис як наука є розділом чого?
46.Систематично обгрунтована у доробку О.М.Пєшковського яка
класифікація речень?
47.Систематично викладена мовознавцем О.О. Шахматовим класифікація
речень яка?
48.Систематично у працях мовознавця Ф.І.Буслаєва викладена яка
класифікація?
49.Словосполучення і просте речення які синтаксичні категорії?
50.Сполучники або, чи, а чи, то ... то, не то ... не то відносяться до яких?
51.Сьогодні набуває поширення вчення про які три синтаксичні одиниці7
52.Текст є одиницею якого мовного аналізу?
53.Текст як синтаксичне явище характеризується якими ознаками?
54.Теорію граматики сучасної української мови досліджують де?
55.Термін „Дуплексиви” означає у синтаксисі що?
56.Термін „елементарність” у синтаксичну науку увів хто з мовознавців?
57.Термін „синтаксис” означає „порядок” (у війську) і походить від якої
мови?
58.У визначенні змісту важливу роль відіграють які чинники?
59.У науковій літературі викладено класифікації текстів за критеріями
якими?
60.У перекладі з якого слова „синтаксис” означає „порядок”?
61.Українське словосполучення і речення – синтаксичні категорії які?
62.Український синтаксис досліджує які одиниці мовлення?
63.Яке сполучення слів є словосполученням?
64.Яке словосполучення у реченні є одним членом речення, тобто
лексичне?
65.Яке словосполучення лексичне?
66.Який є порядок слів у реченні української мови?
153
67.Який у сучасній українській мові є пунктуаційний засіб?

68.Які у сучасній українській мові є види синтаксичних зв'язків?
69.Які типи сполучень слів утворюються у реченні?
70.Які типи словосполучень відповідно до семантичного навантаження
можна виділити?
Тема 2. Диференційні ознаки підрядних словосполучень у сучасній

українській мові.
1. Виділіть, яке словосполучення субстантивно - субстантивне?
2. Він особливо – словосполучення за ведучим членом яке?
3. Двоє розмовляють – словосполучення за ведучим членом яке?
4. Другі три – словосполучення за ведучим членом яке?
5. За (морфологічною) приналежністю ведучого члена є типів підрядних
словосполучень скільки?
6. За типом ведучого члена є груп підрядних словосполучень скільки?
7. Нас трьох – словосполучення за ведучим членом яке?
8. Наш явно – словосполучення за ведучим членом яке?
9. Оці двоє – словосполучення за ведучим членом яке?
10.Перші три – словосполучення за ведучим членом яке?
11.Покликані четверо – словосполучення за ведучим членом яке?
12.Приблизно чотириста – словосполучення за ведучим членом яке?
13.Рівно десять – словосполучення за ведучим членом яке?
14.Семеро дітей – словосполучення за ведучим членом яке?
15.Словосполучення Бігти по дорозі належить до якого типу?
16.Словосполучення Видно фабрику належить до якого типу?
17.Словосполучення Вчорашній закінчується належить до якого типу?
18.Словосполучення День третій належить до якого типу?
19.Словосполучення Звернення до них належить до якого типу?
20.Словосполучення Зовсім близько належить до якого типу?
21.Словосполучення Зростати до десяти належить до якого типу?
154
22.Словосполучення Іван і Петро Капроненки належить до якого типу?

23.Словосполучення Іти оглядаючись належить до якого типу?
24.Словосполучення Каже, що справиться належить до якого типу?
25.Словосполучення Каміння розкидане належить до якого типу?
26.Словосполучення Кращий за нього належить до якого типу?
27.Словосполучення Менший від трьох за ведучим членом яке?
28.Словосполучення Немов співає за ведучим членом яке?
29.Словосполучення Образа за себе за ведучим членом яке?
30.Словосполучення Покликаний виконати за ведучим членом яке?
31.Словосполучення Потрібно чогось за ведучим членом яке?
32.Словосполучення Прийти другим за ведучим членом яке?
33.Словосполучення Прийти першим за ведучим членом яке?
34.Словосполучення Приходити щодня за ведучим членом яке?
35.Словосполучення Робота вручну за ведучим членом яке?
36.Словосполучення Робота його за ведучим членом яке?
37.Словосполучення Роки пройшли за ведучим членом яке?
38.Словосполучення Сидіти тут за ведучим членом яке?
39.Словосполучення Ставати дорослим за ведучим членом яке?
40.Словосполучення Треба води за ведучим членом яке?
41.Словосполучення Читання стоячи за ведучим членом яке?
42.Такий, що знає – словосполучення за ведучим членом яке?
43.Ті двоє – словосполучення за ведучим членом яке?
44.Троє співають – словосполучення за ведучим членом яке?
45.Хата висока –словосполучення за ведучим членом яке?
46.Яке словосполучення ад’єктивно - ад’єктивне?
47.Яке словосполучення ад’єктивно - адвербіальне?
48.Яке словосполучення ад’єктивно - вербальне?
49.Яке словосполучення ад’єктивно - нумеральне?
50.Яке словосполучення ад’єктивно - прономінальне?
51.Яке словосполучення ад’єктивно - субстантивне?
155
52.Яке словосполучення адвербіально- субстантивне?

53.Яке словосполучення вербально-адвербіальне?
СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ

Абревіатура – скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових
звуків, назв початкових літер чи початкових частин слів, на основі яких
твориться скорочення. До абревіатури може входити й ціле слово (Ганич Д.І.,
Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. – С.7).
Абзац – частина друкованого або рукописного тексту від одного відступу до
іншого, що складається з одного чи кількох речень і характеризується
єдністю і відносною закінченістю змісту (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник
лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. – С.7).
Антоніми – слова з протилежним значенням (Ганич Д.І., Олійник І.С.
Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. – С.17).
Антропонім – будь-яке власне ім'я людини (особисте ім'я, по-батькові,
прізвище, прізвисько, псевдонім, криптонім, кличка) (Ганич Д.І.,
Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. –
С.18).
Атрибутивний – який стосується означення, вживається як означення, має
властивості означення, означальний (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник
Біблеїзм – біблейське слово або вираз, яке увійшло в загальну мову
(Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. М.: Изд-во «Советская
энциклопедия», 1966. – С. 66).
Ввідне слово – слово, яке не зв'язане формально-граматично з іншими
словами в реченні, не є членом речення і виражає, наприклад, відношення
мовця до висловлювання, відношення даної думки до попередньої або
наступної або вказує на те, що мовець вважає висловлену думку чужою
(Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Изд-во «Советская
энциклопедия», 1966. – С.72).
156
Віддієслівні іменники – іменники, які утворені від дієслівних основ і

означають опредмечену дію (опредмечений стан, процес), а також конкретні
предмети або особи: збирання, ходіння, журба, заплав, гуркіт, лічильник,
приймач, водій, продавець (Ганич Д.І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних
термінів. – К.: Вища школа, 1985. – С.37).
Відмінок – форма іменника, прикметника (дієприкметника), числівника або
займенника, яка виражає його відношення до інших слів у словосполученні
чи в в реченні. Називний відмінок є прямою, незалежною формою
відмінюваного слова, цій формі протиставляються всі інші відмінювані
форми, які називаються непрямими відмінками (Ганич Д. І., Олійник І. С.
Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. – С. 33).
Граматичне значення – абстрагований мовний зміст граматичної одиниці,
який відносить її до того чи іншого класу або підкласу і служить засобом
вираження відношень між словами. Граматичне значення є додатковим
(супровідним) щодо лексичного. Лексичне та граматичне значення
співіснують, взаємодіють в одному слові, відображаючи в ньому і світ
реальних предметів, явищ і відношення між ними (Ганич Д.І., Олійник І.С.
Граматичний підмет, граматичний суб'єкт – підмет у власному значенні
цього слова на відміну від логічного і психологічного підмета (Ахманова О. С.
Словарь лингвистических терминов. М.: изд-во «Советская энциклопедия»,
1966. – С.329).
Граматична форма слова – мовні засоби вираження граматичних значень
слова. Граматичне значення і граматична форма нероздільні: не може бути
граматичного значення, яке б не виражалося граматичною формою, і
навпаки, немає таких граматичних форм, які не виражали б певного
граматичного значення. Граматичне значення і граматична форма взаємно
зумовлені і визначають одне одне, тому граматична форма становить єдність
граматичних значень слова і способів його вираження (Ганич Д.І.,
Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. –
157
С.53-54).
Десемантизація – втрата словом власного лексичного значення (Ганич Д.І.,
Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. –
С.60).
Диференціація – семантичне і стилістичне розмежування лексики і значень
окремих слів (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.:
Вища школа, 1985. – С.63).
Дієприкметник – форма дієслова, що поєднує в собі ознаки дієслова і
прикметника: виражає ознаку предмета за дією і виступає в реченні в ролі
означення або частини присудка: оновлюючі життя люди; пожовкле листя
клена; написаний поетом вірш; бетонований робітниками міст (Ганич Д.І.,

С.66).
Дієприслівник – невідмінювана дієслівна форма, що поєднує в собі ознаки
дієслова і прислівника: означає додаткову дію і має обставинно-означальне
значення. У реченні виступає (самостійно чи разом з залежними від нього
словами) в ролі обставини чи другорядного присудка (Ганич Д.І., Олійник І.С.
Додаток – другорядний член речення, що означає об'єкт дії, стану чи ознаки і
відповідає на запитання непрямих відмінків (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник
лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. – С. 69).
Домінанта – один із членів синонімічного ряду, навколо якого групуються всі
інші слова-синоніми цього ряду; стрижневе слово. Домінантою, чи
стрижневим словом синонімічного ряду , є слово, найбільш загальне за
лексичним значенням і здебільшого нейтральне в експресивному і
стилістичному відношенні (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних
Еквіваленти – у перекладі так називають міжмовні синоніми. У теорії
закономірних відповідників Я.І.Рецкер еквівалентами називає постійні
рівнозначні відповідники між одиницями вихідного і перекладного тексту,
158
які не залежать від контексту (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы

перевода. – М.: Московский лицей, 1996. – С.202).
Еліптичний – який ґрунтується на пропусканні в реченні слів, що легко
домислюються; неповний (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних
Епітет – один з основних тропів, художнє, образне означення, що підкреслює
характерну рису, визначальну якість явища, предмета, поняття, дії (Ганич
Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. –
С.76).
Етимологія – 1. Розділ науки про мову, що вивчає походження і історію
окремих слів і морфем. 2. Походження та історія слів і морфем (Ганич Д.І.,
С.77).
Ідіома – стійкий неподільний зворот мови, що виражає єдине поняття, зміст
якого не визначається змістом його складових елементів: байдики бити, на
руку ковінька, впадати в око (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних
Інфінітив – початкова форма дієслова, що виражає дію або стан безвідносно
до діючої особи, числа, часу і способу (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник
лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. – С.97-98).
Інформаційний запас – об’єм інформації, який асоціюється комунікантом з
мовним знаком або позначеним ним об’єктом дійсності. (Миньяр-Белоручев
Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. – С.191).
Калька – слово або вираз, скопійовані засобами рідної мови з іншої мови,
тобто кожна значуща частина оригіналу буквально перекладається і займає в
перекладі таке ж місце, як і в оригіналі (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник
Каузативний – який має значення причини (приводу) для дії (Ганич Д.І.,
С.103).
159
Керування – від підрядного зв'язку між словами у словосполученні, при

якому залежне слово (іменник, займенник чи субстантивоване слово) ставиться
в певній відмінковій формі (з прийменником чи без прийменника),
зумовленій лексико-граматичним значенням підпорядковуючого слова чи
змістом висловлення (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних
Кліше – мовний стереотип, готовий зворот, що використовується в певних
умовах і подібних контекстах (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних
Конкретизація понять – прийом перекладу, який полягає в переході від
родового поняття до видового (наприклад, учащийся перекладається в
залежності від контексту як студент або слушатель) (Миньяр-Белоручев Р.К.
Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. – С.193).
Контекст – 1. Лінгвістичне оточення даної мовної одиниці; умови,
особливості вживання даного елементу в мовленні. 2. Завершений в
смисловому відношенні відрізок письмового мовлення який дає можливість
встановити значення слова або фрази, що входять в нього.
Контекст ситуації (обстановка мовлення) – умови, в яких здійснюється
даний акт мовлення з точки зору їх впливу на зміст останнього, його
детермінованості особливостями даної культурної спільноти (Ахманова О.С.
Словарь лингвистических терминов. М.: изд-во «Советская энциклопедия»,
1966. – С.207).
Контекстуальна заміна – це така лексична перекладацька трансформація,
внаслідок якої перекладним відповідником стає слово або словосполучення, що
не є словниковим відповідником і що підібрано із врахуванням
контекстуального значення слова, яке перекладається, його контексту вживання та
мовленнєвих норм і традицій мови перекладу (Карабан В.І. Посібник-довідник з
перекладу англійської наукової і технічної літератури на українську мову. –

Київ-Кременчук, 1999. – Ч.ІІ, – С.26).
Лексикологія – розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови
160
(Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа,
1985. – С.119).
Лексичне значення – реальний, предметно-речовий зміст слова, який
визначається співвіднесеністю слова з відповідним поняттям (Ганич Д.І.,
С.88).
Логічний розвиток понять – прийом перекладу, який полягає в заміні одного
поняття іншим, пов'язаним один з другим як причина і наслідок, частина і
ціле, інструменті виконавець (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы
перевода. – М.: Московский лицей, 1996. – С.193).
Метафора – вид тропа, що побудований на основі вживання слів або виразів у
переносному значенні за подібністю, аналогією тощо і служить одним із
засобів посилення образності й виразності мови. Розрізняють метафори
прості, побудовані на зближенні предметів чи явищ за однією якоюсь
ознакою, і метафори розгорнуті, побудовані на різних асоціаціях між
предметами і явищами (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних
термінів. – К.: Вища школа, 1985. – С. 125).
Морфема – найменша неподільна значуща одиниця мови, яка виступає як
носій певного лексичного чи граматичного значення слова і регулярно
відтворюється відповідно до моделей цієї мови (Ганич Д.І., Олійник І.С.
Морфологічний – який належить до внутрішньої будови слова (Ганич Д.І.,
С. 138).
Неологізм – слово або мовний зворот, створені для позначення нового
предмета чи вираження нового поняття. Кожне нове слово, що постає у мові,
спочатку являє собою неологізм, а набувши широкого вжитку, входить в
активний словниковий склад мови, перестає бути неологізмом (Ганич Д.І.,
С. 151).
161
Неозначено-особові речення – односкладні речення, головний член яких

виражається дієсловом у формі 3-ї особи множини теперішнього або
майбутнього часу або формою множини минулого часу. Виконувач дії,
виражений головним членом неозначено-особовим речення, мислиться
неозначено, він невідомий, або автор висловлення не вважає за потрібне його
називати, зосереджуючи основну увагу на самій дії, а не на її творцеві: Мені
вже нагадували про це (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних
Неособові форми дієслова – дієслівні утворення, які не мають форм особи:
інфінітив, дієприкметник і дієприслівник (в українській мові); інфінітив,
дієприкметник і герундій (в англійській мові).
Неперехідні дієслова – дієслова, що означають стан, становлення і дію, яка
не спрямована, не переходить і не може безпосередньо переходити на об'єкт.
Тому такі дієслова не можуть мати при собі прямого додатка. Неперехідними є
дієслова, що означають рух і положення у просторі (летіти, сидіти, ходити),
фізичний і психічний стан (радіти, хворіти, сумувати, плакати),
становлення ознаки і зміни стану (біліти, рости, в'янути, мокнути), сферу
діяльності, заняття (учителювати, партизанити). Неперехідними є всі
дієслова з афіксом -ся (-сь) (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних
термінів. – К.: Вища школа, 1985. – С. 152-153).
Непрямий додаток – додаток, що означає предмет, який пов'язаний з дією
лише частково, неповно, тимчасово, хоч при перехідному дієслові і може
означати предмет, на який спрямована дія, залежить від перехідних і
неперехідних дієслів.
Номенклатура – сукупність назв, уживаних у якій-небудь галузі науки,
техніки, виробництва тощо для позначення об’єктів (Ганич Д.І., Олійник І.С.
Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. – С. 155-156).
Норма [мовна] – закріплені в практиці зразкового використання мовні
варіанти (в галузі вимови, слововживання, граматичних та інших мовних
засобів), які найкраще і найповніше з числа співіснуючих виконують свою
162
суспільну роль (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. –

К. : Вища школа, 1985. – С. 156).
Нульова інформація – відсутність будь-яких даних.
Повторна інформація – дані, які наводяться в певному тексті не вперше
(Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М. : Московский
лицей, 1996. – С.192).
Об'єкт дії – предмет, який підпадає дії. Граматичним вираженням об'єкта в
українській мові є додаток. У пасивних зворотах, при дієсловах пасивного
стану, фактичний об'єкт дії виражається називним відмінком іменника, що
виступає в ролі підмета: робітники будують міст і міст будується
робітниками (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К. :
Вища школа, 1985. – С. 158).
Обставина – другорядний член речення, який пояснює слово із значенням дії
чи ознаки, виражає якісно-означальну характеристику дії, стану чи ознаки,
умови, при яких відбувається дія, або спосіб, міру, ступінь виявлення дії чи
ознаки. За значенням розрізняють такі види обставин :
• обставини способу дії,
• обставини міри і ступеня,
• обставини місця,
• обставини часу,
• обставини причини,
• обставини мети,
• обставини умови,
• обставини уступки (допустовості).
(Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К. : Вища школа,
1985. – С.158-159).
Односкладні речення – речення, граматичну основу яких становить один
головний член із залежними від нього словами чи без них, і для вияву
повноти й своєрідного характеру свого змісту вони не потребують другого
головного члена (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. –
163
К.: Вища школа, 1985. – С. 163).

Означення – другорядний член речення, який відноситься в реченні до
іменника і виражає ознаку, якість чи властивість предмета (Ганич Д.І.,
С.164).
Омоніми – слова, однакові за звучанням, але зовсім різні за значенням.
Наприклад: балка - улоговина і балка - дерев'яний або залізний брус; пара -
газоподібний стан води і пара - два предмети як одне ціле або комплект
1985. – С.166).
Особові форми дієслова – форми дієслова, відмінювані за особами, числами
і способами, які виступають у реченні в ролі присудка (Ганич Д.І.,
Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К. : Вища школа, 1985. –
С. 175).
Пасивний стан означає, що дія спрямована на об'єкт, який у реченні має
форму називного відмінка і виступає підметом, у той час як реальне джерело
дії виражене орудним відмінком і виконує роль додатка (стадіон
споруджується студентами) (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник
Перехідні дієслова – називають дію, яка спрямована на об'єкт, виражений
знахідним відмінком іменника без прийменника або іншими частинами мови,
вжитими в значенні іменника: помити підлогу, засклити вікно, посадити
дерево. До перехідних дієслів належать також дієслова мислення і мовлення,
переживання, почуттєвих сприймань, відношення тощо: говорити правду,
розповісти сон, почути пісню, відчувати радість, терпіти біль, любити
людину, ненавидіти ворога (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних
Період – значно поширене просте або багаточленне складне речення, що
характеризується єдністю теми, вичерпною повнотою змісту і гармонійністю
синтаксичної структури. За своєю будовою період не становить окремого
164
структурного типу речення, це лише різновид простого або складного

речення (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища
школа, 1985. – С. 185).
Підмет – головний член двоскладного речення, що виражає предмет думки,
ознака якого розкривається присудком. Підмет перебуває з присудком у
двобічному (предикативному) зв'язку і пов'язується способом координації.
Морфологізованою формою вираження підмета є називний відмінок
іменника. Підмет виражається також: 1) займенниками; 2) кількісними,
збірними і порядковими числівниками; 3) субстантивованими словами з різних
частин мови; 4) інфінітивом (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних
Підрядне речення – синтаксично залежна предикативна частина
складнопідрядного речення, яка повністю або тільки частково зберігає
структурні ознаки простого речення і граматично підпорядковується
головному реченню (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних
Плеоназм – багатослів'я, стилістичний зворот мови, який містить у собі слова з
однаковими чи близькими значеннями і служить засобом надання більшої
виразності і переконливості. Плеоназм як багатослів'я – дефект мовлення,
якщо вживання близьких за змістом слів зайве (Ганич Д.І., Олійник І.С.
Постпозиція – постановка одного з двох мовних елементів, які
взаємопов'язані між собою, після іншого (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник
Пояснення – від синтаксичних відношень між членами речення або
предикативними одиницями, які відносяться до одного і того ж об'єкту
дійсності, а між собою перебувають у зв'язках пояснювального й
пояснюючого. Формальним вираженням пояснення є сполучники тобто, а
саме, як-от, але, інтонація і словопорядок: пояснюючий член стоїть після
пояснюваного: Лось, або лісова корова, водиться здебільшого по лісових
165
просторах Батьківщини нашої (Остап Вишня). Розрізняють три види

пояснювальних відношень: власне пояснення, включення і уточнення (Ганич
Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. –
С. 210).
Прецизійні слова – одномовні, але на відміну від термінів загальновживані
слова, які, як правило, не викликають конкретних асоціацій. При усному
перекладі викликають певні труднощі. До прецизійних слів відносяться
власні імена, назви днів тижня і місяців, числівники (Миньяр-Белоручев Р.К.
Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. – С. 197).
Приєднувальний – особливий вид синтаксичного зв'язку, характерний
здебільшого для розмовного мовлення, який полягає в тому, що граматично
пов'язані з реченням окремі його частини (члени речення або частини
складного речення) подаються в інтонаційно-смисловому і позиційному
відділенні від основного висловлення як додаткові повідомлення, зауваження
чи пояснення. Приєднувальний зв'язок здійснюється сполучниками та й, ще
й, також, причому, притому, сполученнями при цьому, сурядними
сполучниками і, та, а, вжитими у значенні приєднувальних, частками теж,
також, засобами інтонації, зокрема пониженням тону і значною паузою
перед приєднувальною частиною: Добриня був добрий воєвода, сміливо стояв
на стіні, умів вести за собою людей, та й люди вірили йому (С.Скляренко)
1985. – С. 216).
Присудок – головний член двоскладного речення, що означає дію, стан,
якість, властивість (активну чи пасивну ознаку) предмета думки, вираженого
підметом. Присудок з підметом синтаксично пов'язуються предикативним
зв'язком і разом становлять граматичну основу, предикативне ядро

двоскладного речення. Підмет і присудок формально уподібнюються один
одному. Це уподібнення головних членів речення називається координацією
1985. – С. 224).
166
Прийменниковий додаток (посередній) – який виражений іменником з

прийменником (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. –
К.: Вища школа, 1985. – С. 70).
Прямий додаток – додаток, що означає об'єкт, на який безпосередньо
переходить дія, або предмет, який виникає як наслідок відповідної дії чи
конкретизує значення пояснюваного дієслова і виражається знахідним
відмінком без прийменника, а також родовим при перехідних дієсловах із
запереченням не: косити траву, будувати міст, слухати відповідь, не
бачити товариша, не видно берега, випити молоко, відрізати хліба
(Ганич Д. І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа,
1985. – С. 70).
Семантика – 1. Розділ науки про мову, який вивчає значення слів і виразів та
зміну цих значень. 2. Значення мовних одиниць – окремих слів,
словосполучень, фразеологічних одиниць, а також граматичних форм
(Ганич Д. І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа,
1985. – С.246).
Синоніми абсолютні – слова, тотожні за значенням і стилістичним
забарвленням: кавалерія, кіннота; чорногуз, лелека, бусол; майдан, площа
1985. – С. 250).
Синоніми граматичні – слова з синонімічними граматичними показниками;
рівнозначні граматичні конструкції: книга батька – батькова книга
(АхмановаО.С. Словарь лингвистических терминов. М. : изд-во «Советская
энциклопедия», 1966. – С. 407).
Синоніми стилістичні – це тотожні за значенням слова, але різні за
експресивно-емоційним забарвленням, сферою вживання, приналежністю до
функціональних стилів мови. В одних рядах стилістичних синонімів стрижневе
слово нейтральне, а решта – емоційно забарвлені, в інших – усі слова мають
емоційно-експресивне забарвлення: єднати, возз'єднувати, ріднити,

братати; летіти, линути (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних
167

Синонімічний ряд – це група слів, об'єднаних спільним основним
значенням. Синонімічні ряди об'єднують слова з гранично близькою
семантикою, які належать до однієї частини мови. Відхилення пояснюється
можливостями вживання однієї частини мови в значенні іншої: багато,

чимало, безліч, сила, сила-силенна, маса, тьма, тьма-тьмуща, хмара. Якщо
слово багатозначне, то кожне його окреме значення входить у різні
синонімічні ряди: тихий, неголосний, приглушений (спів, гомін); тихий,
повільний, неквапливий (течія, їзда); тихий, безтурботний, спокійний
(життя, радість). Синонімічні слова групуються в синонімічний ряд
навколо стрижневого слова, або домінанти (Ганич Д.І., Олійник І. С. Словник
лінгвістичних термінів. – К. : Вища школа, 1985. – С. 251).
Синонімія – збіг за основним значенням морфем, слів, фразеологічних
зворотів і синтаксичних конструкцій при наявності в них різних змістових
відтінків і стилістичного забарвлення (Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник
лінгвістичних термінів. – К. : Вища школа, 1985. – С. 251).
Синтаксична конструкція – поєднання слів, яке становить собою закінчене
висловлювання (Ганич Д. І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. –
К. : Вища школа, 1985. – С. 255).
Синтаксичні відношення – відношення, що встановлюються між окремими
повнозначними словами чи їх фразеологічними еквівалентами в складі
словосполучення, і відношення між членами речення (Ганич Д. І.,
Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. – К. : Вища школа, 1985. –
С. 255).
Стиль – функціональний різновид літературної мови, який визначається
сферою її функціонування і характеризується особливостями у виборі,
поєднанні й організації системи мовних засобів (лексичних, граматичних,
фонетичних та ін.) у зв'язку з метою і змістом спілкування (Ганич Д.І.,
ОлійникІ.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. –
С. 291-292).
168
Стилістична фігура, стилістичний зворот – мовний зворот, особлива

синтаксична побудова, що вживається для підсилення виразності висловлення.
Це особливі синтаксичні побудови, які мають оригінальну форму образного

вираження думок і почуттів людини. Термін "стилістична фігура"
використовується також і в широкому розумінні: будь-який мовний засіб ...,
що надає мовленню образності і виразності (Ганич Д. І., Олійник І. С.
Словник лінгвістичних термінів. – К. : Вища школа, 1985. – С. 291).
Субстантивація – перехід слід з інших частин мови до класу іменників
(Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К. : Вища школа,
1985. – С. 297).
Сурядність (сурядний зв'язок) – граматичний зв'язок, який встановлюється
між синтаксично рівноправними, незалежними один від одного
компонентами – словами, членами речення або складовими частинами
складного речення (Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів.
– К.: Вища школа, 1985. – С. 299).
Термін – слово, яке має якість позначати наукове поняття, що складає разом
з іншими поняттями даної галузі науки або техніки одну семантичну
систему. В тексті, призначеному для перекладу, термін завжди вимагає
окремого рішення на перекладу, тобто виступає як одиниця перекладу.
(Миньяр-Белоручев Р. К. Теория и методы перевода. – М. : Московский
лицей, 1996. – С. 200).
Трансформація – основа більшості прийомів перекладу. Полягає у зміні
формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних
(семантичні трансформації) компонентів при збереженні інформації,
призначеної для передачі (Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода.
– М. : Московский лицей, 1996. – С. 201).
Універсалії лінгвістичні – мовні явища (особливості, характеристики), які
виявляються у всіх мовах, характерні для всіх мов (Ахманова О.С. Словарь
лингвистических терминов. М. : изд-во «Советская энциклопедия», 1966. –
С.485).
169
170
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
Левченко Тетяна Миколаївна

Чубань Тетяна Василівна
Навчально-методичний посібник
НАВЧАННЯ У МАГІСТРАТУРІ :
ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ І САМОСТІЙНА РОБОТА
(«СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА»)
ЧАСТИНА 4
Видано у авторській редакції

Навчання у магістратурі

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Навчання у магістратурі

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

1

ТЕТЯНА ЛЕВЧЕНКО, ТЕТЯНА ЧУБАНЬ

Навчання у магістратурі : практичні заняття і самостійна робота

Друкується згідно з рішенням кафедри української лінгвістики та

У посібнику обґрунтовуються загальні вимоги до підготовки і

§ 1. СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА : ЛЕКСИКА

Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 1979. – 127 с.

лінгвіст. ун-т. – К.: КНЛУ, 2008. – Вип. 21. – С. 69-75.

языкознании) / Н.З.Котелова.– Л.: Наука, 1975. – 162 с.

25. Онищенко І. Оцінний компонент у лексичному значенні слова /

35. Стернин И.А. Проблемы анализа структуры значения слова /

5. Своєрідність паронімів. Семантичні зв'язки між паронімами:

лексикології та стилістики / Упор. Г.І. Кузьменко. – К.: ВЦ «Київський

Н.М.Кольцун // Збірник лінгвістичних праць: До 60-річчя проф.

омонімії / Л.І.Мартиросян // Семантика мови і тексту: зб. статей VI

31. Турчина А.А. Лексична міжмовна омонімія у слов'янських мовах /

ТЕМА: АНТОНІМИ. СИНОНІМИ

10. Діц В.О. Критерії виділення і класифікації синонімів / В.О. Діц //

32. Тараненко О.О. Деякі аспекти теорії синонімії в плані створення

ТЕМА: СКЛАД ЛЕКСИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

ономасіологічної моделі номінації / А. Архангельська // Мовознавство. –

міжнар. відносин Київського ун-ту ім. Т. Шевченка, Ін-т мовознавства ім.

// Вчені записки Харківського гуманітарного інституту «Народна українська

ТЕМА: ЛЕКСИКА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ З ПОГЛЯДУ

2. Ващенко В.С. Українська лексикологія: семантико-стилістична

5. Глуховцева К.Д. Багатозначність і семантична дифузія слова усного

Мовознавство. – 1973. – № 3. – С. 24 – 33.

ТЕМА: ФРАЗЕОЛОГІЯ. ТИПИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

4. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови: Семантична

6. Грабажай О. Роль метафори у формуванні мовної картини світу /

16. Никитин М.В. Лексическое значение слова (структура и

3. Класифікація фразеологічних одиниць за генетичним принципом.

І.К.Білодіда. – К.: Наук.думка, 1973. – С. 8 – 22.

практики: Научно-теоретический и прикладной журнал. – 2013.–№ 8. – Ч. 1. –

27 квітня 2007 р., м. Дніпропетровськ / М-во освіти і науки України,

7. Галас Я.В. З історії української лексикографії на Закарпатті (ХІХ-ХХ

18. Талапканич В. До характеристики лексикографічної діяльності

Українська радянська енциклопедія: у 16-ти тт. / за ред. М.Бажана. К.:

«Майстер- клас», 2011. – 400 с.

Наукова думка, 1996. – 195 с.

Енциклопедiя народного господарства Української РСР: у 4-х тт. / за ред.

Корнєєв О. Універсальна енциклопедія дієтичного і здорового харчування. –

Грінченко Б. Д.Словарь української мови: у 4-х т. – К., 1907-09 (багато

Борисова О.Г. Кубанские говоры: материалы к словарю. – Краснодар:

АН СССР. Институт славяноведения; Отв. ред. Н. И. Толстой. – Москва,

Піпаш Ю.О., Галас Б.К. Матеріали до словника гуцульських говірок

Словник українських говорів Одещини / Гол. редактор О.І.Бондар. –

Аркушин Г. Словник луцьких жаргонізмів і сленгізмів / упоряд.

Вербич С. Гідронімія басейну Верхнього Дністра: Етимологічний

української мови: У 4 томах. / за ред. Ю. Мулика-Луцика. – Вінніпеѡ:

наприкінці ХVІІІ – початку ХІХ століття (з етимологічним словником):

Англо-український фразеологічний словник / укл. К. Т. Баранцев. – К.:

Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській

Фразеологія творів Бориса Харчука. Словник / Укл. І.М.Бабій,

Борис Р., Корбут С. Кишеньковий словничок чужомовних слів із

Словник іншомовних слів / Під ред.І.В. Льохіна і проф. Ф.М. Петрова.

Львів: Кальварія, 2002. – 532 с.

Ващенко В.С. Синонімічний словник-мінімум української мови /

Демська О. М., Кульчицький І. М. Словник омонімів української мови.

1. Опитування теоретичного матеріалу.

д) чи є слово терміном і чи може воно термінологізуватися?

§ 2. СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА : МОРФОЛОГІЯ

Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань,

6.Повнозначні і службові частини мови.

Яким може бути вираженим, загальним, експліцитним, аналітични