Проєкт виступу Президента України до 31-ої річниці

Незалежності України!

Український народе вільної, незалежної держави!

Сьогодні слово «Україна» з глибокою пошаною і гордістю промовляє
кожен свідомий громадянин не тільки нашої країни, а й усього світу. Воно
виражає пошану до землі, на якій ми живемо, утверджує славну й водночас
трагічну історію.
24 лютого на нашу землю ступила нога ворога, який прийшов знищити
нашу неньку-Україну, вбити ненароджених, покалічити цвіт нації, принизити
старше покоління… Але ворог помилився. Він не очікував такого
протистояння на українській землі, такої незламності духу нашого народу.
У короткий термін, мобілізувавшись в одному пориві від заходу до
сходу, увесь люд став на захист своєї країни. І саме тоді слово Кобзаря
зазвучало з новою силою:
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава.
І воля святая!».
Ці слова надихнули воїнів жертовно боронити Батьківщину від
поневолення рашистами.
Споконвічною мрією українців було об’єднання різних частин України
в сильну, незалежну державу. Благородний у світі ідеал соборності своїх
земель, консолідації народу був і є головним принципом національної
ідентичності українців.
Великий син українського народу, Тарас Шевченко, як ніхто інший
переймався цією ідеєю. Саме з ім’ям цього поета, філософа й митця сьогодні
асоціюється Україна, українство, українськість.
Мирне майбутнє нашої держави є одним з ключових завдань, яке стоїть
перед всіма нами, бо «Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине!».
 Сьогодні як ніколи слова генія-пророка згуртовують увесь народ в одну
велику родину, де дружньо живуть і працюють різні етнічні спільноти, люди
різних віросповідань, професій, вікових категорій:
«Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!».
В ці дні мати-Україна зазнає горя і постає справді як «розрита могила».
Однак ми свято віримо, що наша священна земля вистоїть у цій безжальній
війні, посяде достойне місце у колі європейських країн, довівши свою
спроможність бути незламною, стати взірцевою у всьому.
Для кожного з нас Шевченкове слово має стати істиною:
«Свою Україну любіть.
Любіть її… Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть».
Ми пам’ятимемо кожного героя, хто своє жертовною смертю розбудив
національну свідомість, примусив стати гідним громадянином, надихнув нас
на подальшу боротьбу.
Нашому поколінню, говорячи словами Великого Тараса, «довелось
запить з московської чаші московську отруту». Але саме у нашій єдності
велика сила, яка спроможна спинити «злоначинающих», подолати орду
нелюдів і зробити нас могутніми. Тож молімося й борімося, пам’ятаючи
молитовні слова:
«А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли».

Слава Україні!