Виховна година

«Пам’яті героїв Небесної Сотні»

Мета: виховувати у дітей шанобливе ставлення до героїчного історичного минулого України,
усвідомлення духовної єдності населення всіх регіонів України, виховання людяності, гідності,
справедливості, толерантності; формування в учнів активної життєвої позиції, громадянського
самовизначення, прагнення до самореалізації в Україні, розвивати почуття гордості за Україну, її
історію та видатних людей.
ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ
Ведучий І.
Земля моя рідна – це моя Україна! Щасливі ми, що народилися і живемо на чудовій, багатій
землі. Тут жили наші прадіди. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних
добрих традицій.
Ведучий ІІ.
Тут ми робили свої перші кроки, відкривали навколишній світ. Тут нам упершее забриніли
звуки рідної мови, завдяки якій ми усвідомили самих себе. Тут ми навчилися відповідати усмішкою
на усмішку, співчуттям на чужий біль.
ВедучийІ.
Збереглася давня легенда ще козацьких часів: коли на країну нападали вороги зі сходу і
заходу, півдня і півночі, коли в нерівних боях полягли кращі захисники народу, на велику раду
зібралися старі вожді, наймудріші книжники, сліпі кобзарі. "Що чинити далі? – з болем і розпачем
запитували вони. – Розбиті наші останні полки, захоплені ворогами останні фортеці…” І тоді
піднялися найдревніші із кобзарів:
Ведучий ІІ
- Неправда, - сказали вони, - останній полк ніколи не може бути розгромлений, остання фортеця
ніколи не здається! Бо це те, що в душі кожного: наша дума, наша пісня, прадавні звичаї і традиції. Їх
можна віддати лише добровільно – але ми не віддамо, бо ми народ одвічний, потужний і
життєдайний. Биті, знекровлені, палені й топтані, ми знову піднімемося з руїн, із попелу, і знову
воскреснемо, розквітнемо, забуяємо!..
І справдилися пророчі слова того кобзаря.
Ведучий І
Горнусь до тебе, Україно
Горнусь до тебе, Україно.
Як син до матері горнусь
За тебе, рідна і єдина
Щодня я Богові молюсь.
Молюсь за тебе, Україно,
І свої сили віддаю,
Щоб відродити із руїни
Наш дух і славу бойову.
Очистимо усі джерела,
Дніпро-Славутич оживе,
І заспіваєм: „Ще не вмерла
Україна наша і не вмре”
(Пісня «Вставай, мила моя вставай», гурт «Океан Ельзи»)
Ведучий ІІ
На шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих
синів і дочок. У цьому довгому списку стали і герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати
до боротьби із злом, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя.То чи може бути
забутою кров героїв, пролита на вулицях Києва? Чи можемо ми, живі, забути невинно убієнних?
Можлива лише одна відповідь – Ні!
(Кліп Ляпіса Трубецького «Воїни Світла»)
ВедучийІ
Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди
історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробування і не скорилася. Ми
можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від
ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.
Майдан та Революція гідності потрясли не тільки Україну, а й увесь світ. Україна
продемонструвала Європі і всьомусвітові, що українці - міцна духом волелюбна нація, яка навчилася
поважати себе і яка зуміла відстояти свій демократичний вибір. Майдан став місцем правди і
свободи, добра, дружби, братерства й гідності. Сьогодні на сході точаться криваві бої. Там
вирішується доля і майбутнє України. Саме за це зараз в АТО воюють сини-герої. На полі битви –
захисники, воїни. Давайте вшануємо їхню пам’ять та пам’ять всіх загиблих в АТО та героїв Небесної
Сотні хвилиною мовчання.
11-го лютого 2015-го року, Указом Президента України № 69/2015 «Про вшанування подвигу
учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено
особливий пам’ятний день - «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається тепер щорічно 20-го
лютого.
У цьому документі сказано: «На підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення
великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості
громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв
Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014
року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє
України».
Революція гідності або ж Єврореволюція, Євромайдан проходила с листопада 2013 по лютий
2014. Чому ж днем пам’яті героїв Небесної Сотні стало 20 лютого? Бо саме у цей день силові
структури вперше відкрито стали застосовувати справжню зброю проти учасників революції. Рівно
рік назад у Києві загинуло 67 людей, яких підступно вбивали, не даючи жодного шансу.
Сотня історій, сотня людських життів, сотня нових зірочок на українському небосхилі, сотня
героїв! Сьогодні ми поговоримо про декого з них, але згадаємо всіх, бо не маємо права забувати! Ще
не скоро висохнуть сльози матерів , які втратили своїх Героїв. Оплакує Героїв Небесної сотні вся
українська спільнота… Ми повинні завжди пам’ятати про цих мужніх людей, які не боялись померти
за Україну…Пам’ятати і розповідати про них. На прикладі Героїв Небесної Сотні маємо виховувати
наступні покоління
Учень 1. Героям Небесної Сотні
Як журавлі , що ринули у небо,
Покинувши цей грішний світ
Лишили по собі кривавий,
Та героїчний слід…

Вони не думали, що буде

Не думали про щастя чи добро.
Вони ішли..Ішли назустріч смерті,
І страху зовсім не було.

Небесна Сотня- герої незборені,

Найкращі , найвідважніші сини,
Яскравим сяйвом в небі засвітились,
Щоб інші мріяли, любили і жили…

Учень 2. Минають дні і ночі - та назавжди

Калейдоскоп кривавий, невблаганний,
Я бачу ті обличчя і ті очі
Тих хлопчиків, що згинули за нас з тобою на Майдані

Допоки житиму, я пам'ятати буду

Жінок із надписом на грудях "Мама"
І закатованого Юрія Вербицького
Й слова пророчії Сергія Нігояна.

Допоки житиму, в вухах стояти буде

Той дзвін церков, що душу рве на клапті,
І "Отче наш" останній перед штурмом
І плач безсилий дівчини у білому халаті

Назавжди закарбується у генах

І світлий чуб Войтовича Назарка
І образ чистий Гурика Романа
І дівчинки трьохрічної, що залишилася без батька

Чи то Господь нам шле такі випробування

По аналогії із власним Сином?
Та нація безстрашна не вмирає,
На заздрість ворогам збудуєм Україну!
Учень 3. Мамо, знаєш, як хочеться жити,
вірив, що боремось не даремно,
не хотілося бути убитим
бездиханним упасти на землю.
Iз останніх я сил намагався,
як люблю тебе розказати,
та вони не залишили шансів,
щоб життя моє врятувати.
Ця нестерпна біль,моя ненько,
усе тіло моє пронизало,
клята куля попала в серденько,
і в очах усе світло згасало.
За країну, за честь, за свободу,
ми прийшли на Майдан відстояти,
та прийшлося простому народу
у нерівнім бою воювати.
Що покинув тебе, пробач ненько,
така в мене дорога життєва,
помолися за мене, рідненька,
бо тепер я у сотні у Бога.
Учень 4. А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав..
І з кров”ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог,побачивши загін —

Спереду —сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній–сивий-сивий.

І рани їхні вже не болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела,злітаючи назад,
Небесна сотня в вирійполетіла…
Ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких
було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.
 Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: Битви під Крутами, Голодомору
1932-33рр, Бабиного Яру. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.
Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям
спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не
залишила байдужою жодної душі.
В знак підтримки України 1 лютого всі польські теле –та радіоканали транслювали пісню «Подай
руку Україні»
Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої
симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за
вільну, демократичну, чесну Україну.
Учень 5. Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,
Споївши нею й всю свою сім’ю.
Учень 6
Та ми усі від Бога люди.
Живем надіючись, не боючись.
Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
Як наш народ топтали, сміючись?
Учень 7
Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!
Учень 8
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.

Учень 1
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!

Учень 2 Вгорі прекрасні зорі, що палають...

Будь-ласка, наші душі вбережи!
Хай кожну ніч нам Янголи співають,
Ти ж своє милосердя покажи.
Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за
наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю,
мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони
згасли як зорі.
Учень 3. У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна!
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.
Загиблі хлопці віддали свої життя за всіх нас. Це має пам’ятати кожен! Сьогодні, завтра, завжди! Без
цього ми не зможемо відбудувати свою країну!
Учень 1. Героям Небесної Сотні
Як журавлі , що ринули у небо,
Покинувши цей грішний світ
Лишили по собі кривавий,
Та героїчний слід…
Вони не думали, що буде
Не думали про щастя чи добро.
Вони ішли..Ішли назустріч смерті,
І страху зовсім не було.
Небесна Сотня- герої незборені,
Найкращі , найвідважніші сини,
Яскравим сяйвом в небі засвітились,
Щоб інші мріяли, любили і жили…
Учень 2. Минають дні і ночі - та назавжди
Калейдоскоп кривавий, невблаганний,
Я бачу ті обличчя і ті очі
Тих хлопчиків, що згинули за нас з тобою на
Майдані
Допоки житиму, я пам'ятати буду
Жінок із надписом на грудях "Мама"
І закатованого Юрія Вербицького
Й слова пророчії Сергія Нігояна.
Допоки житиму, в вухах стояти буде
Той дзвін церков, що душу рве на клапті,
І "Отче наш" останній перед штурмом
І плач безсилий дівчини у білому халаті
Назавжди закарбується у генах
І світлий чуб Войтовича Назарка
І образ чистий Гурика Романа
І дівчинки трьохрічної, що залишилася без
батька
Чи то Господь нам шле такі випробування
По аналогії із власним Сином?
Та нація безстрашна не вмирає,
На заздрість ворогам збудуєм Україну!
Учень 3. Мамо, знаєш, як хочеться жити,
вірив, що боремось не даремно,
не хотілося бути убитим
бездиханним упасти на землю.
Iз останніх я сил намагався,
як люблю тебе розказати,
та вони не залишили шансів,
щоб життя моє врятувати.
Ця нестерпна біль,моя ненько,
усе тіло моє пронизало,
клята куля попала в серденько,
і в очах усе світло згасало.
За країну, за честь, за свободу,
ми прийшли на Майдан відстояти,
та прийшлося простому народу
у нерівнім бою воювати.
Що покинув тебе, пробач ненько,
така в мене дорога життєва,
помолися за мене, рідненька,
бо тепер я у сотні у Бога.
Учень 4. А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав..
І з кров”ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав.
Й заплакав Бог,побачивши загін —
Спереду —сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній–сивий-сивий.
І рани їхні вже не болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела,злітаючи назад,
Небесна сотня в вирійполетіла…
Учень 5. Під прапором стояли – під
прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,
Споївши нею й всю свою сім’ю.
Учень 6
Та ми усі від Бога люди.
Живем надіючись, не боючись.
Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
Як наш народ топтали, сміючись?
Учень 7
Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!
Учень 8
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.
Учень 1
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
Учень 2 Вгорі прекрасні зорі, що
палають...
Будь-ласка, наші душі вбережи!
Хай кожну ніч нам Янголи співають,
Ти ж своє милосердя покажи.